МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
УО «Білоруський державний ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»
БОБРУЙСЬК ФІЛІЯ
Кафедра БО
Контрольна робота
З дисципліни «Фінансовий менеджмент»
Студентки 5-го курсу ЕУПЗ-021
Судько І.В.
№ зач. кн. 20650
Адреса: Крилова 40А-43.
Бобруйськ 2007
Питання
10 варіант
1. Фінансові результати підприємства та способи їх поліпшення
2. Форми державної фінансової підтримки підприємств Республіки Білорусь
3. Який дохід принесе фінансовому менеджеру банківський депозит у розмірі 10000 у.о. строком 3 роки, якщо банківська ставка 12% річних. Відсотки нараховуються: а). простим методом, б). методом складних відсотків.
1. Фінансові результати підприємства та способи їх поліпшення
Кінцевий підсумок багатосторонньої діяльності кожного господарюючого суб'єкта - це його фінансові результати: прибуток або збитки. У рідкісних випадках прибуток і збитки одночасно дорівнюють нулю, що слід вважати негативним результатом, оскільки спільна діяльність підприємства не принесла позитивних ефектів.
В умовах ринкової економіки і перехідного до неї періоду цільовою функцією підприємства стає прибуток. Вона - двигун всіх його дій, відображає їх ефективність. Прибуток є важливим джерелом фінансування розвитку і вдосконалення виробництва, задоволення господарських потреб, соціальних потреб працівників і власників капіталу, що використовується.
За своїм змістом прибуток вельми складна категорія, загальний результат всіх дій господарюючого суб'єкта, що зачіпає економічні інтереси учасників виробничого процесу. Як відомо, загальна сума прибутку становить собою різницю між доходами від різних видів діяльності (виробничої, торговельної, закупівельної, комерційної, фінансових операцій і тд.) Та здійсненими витратами на їх досягнення. На її розміри впливають також позареалізаційні доходи та збитки.
У балансового прибутку відбивається результативність усіх проведених заходів, трансакцій. Тому управлінські дії фінансового менеджера слід направити на активізацію вирішальних факторів, які позитивно впливають на поліпшення фінансових результатів, максимізацію прибутку.
Загальна сума балансового прибутку, відображена в бухгалтерському балансі, включає в себе:
1) прибуток від реалізації основної продукції (товарів, послуг, робіт);
2) прибуток від інших господарських операцій (реалізації зайвих матеріальних цінностей, транспортного, підсобного сільського господарства та інших підрозділів, що знаходяться на балансі підприємства);
3) прибуток від фінансових операцій (з цінними паперами та іншими фінансовими інвестиціями);
4) різницю між позареалізаційними доходами та витратами (отримані і сплачені штрафи, пені, непередбачені надходження від списаних боргів, втрати від стихійних лих і т.д.).
Балансовий прибуток в іноземній літературі прийнято називати прибутком брутто, а чистий прибуток (за вирахуванням обов'язкових платежів з прибутку) - прибутком нетто. Одним з найважливіших звітних документів є звіт про прибуток, який аналізується керівництвом підприємства, фінансовим менеджером з точки зору досягнутих успіхів, і втрати можливостей у найважливіших сферах діяльності. Звіт про прибуток містить важливу інформацію про надходження грошових коштів, витратах і фінансові результати в кожній сфері діяльності. Їх порівняння з плановими завданнями, досягненнями минулих років дозволяє виявити певні тенденції в освіті прибутку, оцінити вплив вирішальних факторів на її величину.
Для збільшення прибутку від реалізації товарів, послуг, робіт потрібно рішення двох головних завдань: забезпечити зростання виручки від їх продажу і добитися зниження їх собівартості.
У розпорядженні фінансового менеджера є ряд форм, методів, які дозволяють позитивно впливати на фактори, що впливають на обсяг прибутку від реалізації продукції. Вирішальні фактори можна умовно поділити на три групи. Перша з них впливає на зростання (зменшення) надходжень від реалізації, друга - на обсяг витрат, третя - на зміни рівня рентабельності реалізованої продукції. (Рис.1.)
Рісунок.1. Основні фактори, що впливають на прибуток від реалізації
Примітка: [1, с172]
Всі ці фактори тісно пов'язані між собою, їх позитивний вплив досягається лише при прийнятті та реалізації обгрунтованих рішень з урахуванням реальних економічних умов. Зокрема, стимулювання зростання виробництва продукції доцільно здійснювати тільки при наявності можливості продажу цих товарів. Вивчення кон'юнктури ринку, співвідношення попиту і пропозиції може підказати, в якій кількості й асортименті випускати ці вироби, якою має бути кредитна та цінова політика підприємства.
На збільшення попиту впливає не тільки потреба у придбанні та використанні конкретних цінностей, обумовлена загальною економічною ситуацією в країні, матеріальним і культурним рівнем населення. На еластичність попиту впливають також ціни, ставки непрямих податків, активність реклами. Продаж товарів у розстрочку, надання комерційних кредитів, знижок за збільшення обсягу проданих товарів, послуг дозволяють конкретній фірмі збільшити надходження виручки від реалізації продукції.
На максимізацію прибутку від реалізації продукції впливає ціна. Первісне визначення ціни, як і вміле маневрування нею в конкретній ситуації - важливе завдання фінансового менеджера. Вона може бути успішно виконана при дотриманні основних правил функціонування ціни, хорошої орієнтації в ринковій кон'юнктурі, вивченні еластичності купівельного попиту. До найважливіших правил формування ціни на продукцію відносяться наступні:
1) в основу ціни повинні бути покладені витрати на її виробництво і реалізацію, причому рівень ціни товару повинен бути вище його собівартості;
2) обгрунтування цін і маневрування ними доцільно проводити з урахуванням попиту та пропозиції на відповідну продукцію та її граничної корисності.
Беручи на озброєння ці правила, фінансовий менеджер обгрунтовує і намагається реалізувати цінову політику підприємства у поточному періоді. Для визначення рівня витрат він використовує їх планову калькуляцію (складену рахунковими працівниками), звітні дані за минулий період, складає та аналізує кілька альтернативних варіантів і вибирає оптимальний виходячи з стимулювання і досягнення збільшення обсягу виручки від реалізації продукції і зниження рівня витрат.
Слід врахувати і специфіку витрат, з яких в основному змінні змінюють свої розміри пропорційно обсягу виробництва і збуту продукції. Постійні витрати, як правило, більш тривалий час залишаються фіксованими, що дозволяє при збільшенні обсягу реалізації товарів знизити їх рівень на одиницю виробів, що випускаються.
Як відомо, до змінних витрат відносяться витрати на придбання сировини, матеріалів, палива, транспортні витрати і т.д. Постійні витрати включають амортизаційні відрахування, відсотки за банківський кредит, адміністративні витрати, рекламу та ін
Існують типові ситуації і правила, які також повинен враховувати фінансовий менеджер при виборі оптимальної структури витрат на виробництво і реалізацію продукції.
Перше правило - встановити раціональне співвідношення між змінними і постійними витратами, щоб не порушувати нормального функціонування підприємства. Одночасно слід забезпечити раціональне збільшення цих двох груп витрат, оскільки можуть виникнути ситуації, коли через брак приміщення, обладнання зупиняється виробничий цикл. І навпаки, коли основні фонди працюють непродуктивно через відсутність необхідних запасів сировини, матеріалів і т.д.
Друге правило - рахуватися з законом спадної граничної корисності та граничної продуктивності факторів виробництва. При виборі рішень, що стосуються рівня та структури витрат, необхідно пам'ятати, що збільшення змінних витрат впливає на зростання випуску продукції лише до певної межі, за яким додатковий ефект починає знижуватися.
В управлінні процесом максимізації прибутку часто використовується ефект виробничого важеля і метод так званих сум покриття, що базуються на оптимізації структури і рівня витрат. На основі аналізу великої інформації про розміри, структуру постійних витрат у всіх структурних підрозділах виявляється ступінь їх зв'язку (потреби) для виробництва та збуту конкретних груп продукції. У результаті обгрунтовуються раціональні рішення про зміну постійних витрат у певні періоди на конкретних ділянках основної господарської діяльності, відповідно змінюються пропорції між перемінними і постійними витратами, а також розмір всіх витрат на одиницю реалізованих товарів.
Метод сум покриття орієнтований на відшкодування в короткостроковий період перш за все змінних витрат. Він стає головним критерієм для прийняття рішень про продаж продукції за прийнятною ціною. На більш тривалий термін становить потреба і в постійних витратах для розширення і вдосконалення виробництва. Наприклад, якщо порівняти калькуляції за методом повних витрат з розрахунком сум покриття для певних груп товарів, можна прийти до різних висновків.
Ефект виробничого важеля діє в тому випадку, коли обсяг реалізації продукції збільшується, а обсяг постійних витрат у певний період часу залишається без змін. У таких випадках знижується рівень індивідуальних витрат (витрати на одиницю продукції), відповідно збільшується сума прибутку.
Ефект виробничого важеля позитивно впливає на фінансові результати тільки в тих випадках, коли раціональними залишаються пропорції між постійними і змінними витратами і ринок може "проковтнути" додатково випущену продукцію. У трансформаційній економіці, де високим залишається рівень інфляції, знижуються і доходи істотної частки населення, в більшості випадків падає їхня купівельна спроможність. У результаті скорочується попит, залишаються незатребуваними товари на складах підприємств, баз, зменшується споживання продуктів харчування, послуг, промислових товарів. У зв'язку з цим слід дуже обережно підходити до рішень, спрямованим на зростання виробництва, зміна структури витрат без урахування реальної кон'юнктури ринку. Це стосується і обгрунтування рівня цін, які також істотно впливають на зміну попиту на продукцію.
2. Форми державної фінансової підтримки підприємств Республіки Білорусь
З огляду на відносно невелику величину виробничого потенціалу, короткий період становлення, юридичні та фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю, можуть порівняно легко з'явитися і бути витісненими з ринкового середовища. У зв'язку з цим підприємництво потребує постійного і високоефективному контролі і наданні підтримки з боку центральних і регіональних органів управління. До теперішнього часу в республіці практично сформована нормативно-правова база в сфері малого бізнесу. Найбільш важливими є Закон "Про підприємництво" (1991 р.), і Закон "Про державну підтримку малого підприємництва" (1996 р.), постанови уряду "Про розвиток підприємництва" та "Про освіту Білоруського фонду фінансової підтримки підприємництва" (1992 р. ), "Про створення та діяльність центрів підтримки підприємництва" (1993 р.) та ін
У перерахованих документах визначаються:
• право на заняття підприємницькою діяльністю, а також свободи підприємництва;
• захист прав і законних інтересів підприємців;
• правова, фінансова, інформаційно-консультаційна, науково-технічна та страхова підтримка підприємництва.
Питання розвитку підприємництва та його фінансової підтримки з боку держави отримали подальший розвиток в Основних напрямках соціально-економічного розвитку до 2005 р., щорічних прогнозах соціально-економічного розвитку.
У 1997 р. був прийнятий ряд інших важливих рішень, покликаних сприяти. розвитку підприємництва в республіці, зокрема, постанови Ради Міністрів "Про інкубаторах малого підприємництва в Республіці Білорусь" і "Про центри підтримки підприємництва в Республіці Білорусь". У першому з них встановлюються мета і завдання діяльності інкубаторів. У другому визначаються правові та організаційно-економічні засади створення та роботи центрів підтримки підприємництва.
Напрямки підтримки підприємництва визначаються також у Державній програмі, яка розробляється щорічно, починаючи з 1992 р., у тому числі - розвиток його нормативно-законодавчого забезпечення, створення відповідних організаційних та фінансових умов і механізмів (грошово-кредитних і податкових), забезпечення доступу малого бізнесу до науково-технічної інформації і технологічним розробкам, створення умов для активної зовнішньоекономічної діяльності, розвиток ринкової інфраструктури, підготовка кадрів для підприємництва та ін У Програмі 2000 передбачено спрямувати на ці цілі 2500 млн р. (Близько 3 млн дол. США). Вперше виділяються додаткові кошти з централізованих інвестиційних ресурсів державного бюджету в розмірі понад 700 млн р.., Які акумулюються в Білоруському фонді фінансової підтримки підприємців, метою якого є:
• здійснення програм підтримки та розвитку підприємництва та демонополізації економіки, залучення альтернативних фінансових джерел для здійснення своїх функцій;
• створення інкубаторів малого підприємництва та центрів підтримки підприємництва;
• фінансування та кредитування підприємців-початківців у пріоритетних галузях;
• консультаційна та інформаційно-методична допомога суб'єктам підприємництва та ін
Створено регіональні фонди фінансової підтримки підприємництва, складові з Білоруським фондом фінансової підтримки підприємців єдину систему.
Незважаючи на певні позитивні зрушення у нормативно-правовому, організаційному та фінансовому забезпеченні розвитку малого підприємництва, даний процес йде недостатньо активно. Регіони республіки за показниками розвитку підприємництва далеко відстають від країн з розвиненою ринковою економікою. У розвинених країнах в середньому 2 / 3 зайнятого населення працює на середніх і малих підприємствах. У Республіці Білорусь більшість населення працює на великих підприємствах. У розвинених країнах на 1 підприємство припадає 10-15 жителів, у Білорусі на 1 підприємство (включаючи підприємців без утворення юридичної особи) - близько 50 жителів.
Створення інфраструктури підтримки та розвитку підприємництва здійснюється в основному силами підприємницьких спілок і асоціацій.
Найбільш вразливою ланкою у розвитку малого бізнесу є недостатня його кредитно-інвестиційна підтримка. Пільгове кредитування здійснюється з двох джерел: за рахунок коштів місцевих бюджетів та регіональних відділень фонду сприяння зайнятості. Суми, що виділяються на ці цілі з обласних бюджетів та бюджету м. Мінська, вкрай обмежені (0,2-0,3% від їх видаткової частини) і при цьому повністю не використовуються. Тобто сьогодні мале і середнє підприємництво не стало вирішальним фактором економічного розвитку. Обсяг виробленої ними продукції становить менше 4% всього промислового виробництва республіки, в той час як у розвинених країнах він перевищує 50%.
Неотработанность системи державної підтримки малих підприємств гальмує розвиток малого бізнесу. Слабка матеріально-технічсскаія база, неефективне втручання держави в систему ціноутворення, складність здійснення зовнішньоекономічних зв'язків, складність отримання кредитів, жорсткий податковий прес, ускладнена система реєстрації, незахищеність від іноземних конкурентів - причини, які гальмують розвиток підприємств.
Так як у нас в країні все ще триває період перехідної економіки, то, розглядаючи питання впливу і роль держави в питанні про підприємництво, можна сказати, що наш бізнес потребує акуратної доречною державної підтримки.
Держпідтримка підприємництва сприяє відтворенню ринкових відносин, компенсує суперечності ринкової економіки (кон'юнктурні коливання, кризові явища, безробіття і т.д.), забезпечує ринкову конкурентне середовище і саморозвиток економіки. Але, на жаль, наша держава недостатньо підтримує підприємця
Звичайно ж, держава не "закриває очі" на проблеми і намагається їх вирішувати. Це і здійснення програм підтримки підприємництва, і по можливості якісні зміни в оподаткуванні, та спрощення системи реєстрації та ліцензування та багато інших рішень, але пресинг недовіри і гноблення присутня протягом всього шляху розвитку підприємництва.
Проаналізувавши погляди на сьогоднішній стан розвитку нашого підприємництва і відносини держави, можна зробити висновки про необхідність введення в систему: управління фінансово-кредитними важелями (прямі дотації через державний бюджет, державні гарантії на отримання малими підприємствами державних кредитів, державна участь в об'єднаннях, які займаються фінансуванням та кредитуванням підприємництва); переліку податкових пільг і переходу до спрощеному, допомоги у забезпеченні матеріально-технічними ресурсами; реалізації програм і системи інститутів усіх рівнів, особливо на регіональному, спрямованих на підтримку і розвиток підприємництва, та взаємодію державних органів з органами, що представляють підприємництво; системи підготовки і перепідготовки кадрів, інформаційної системи підтримки; допомоги у здійсненні зовнішньої економічної діяльності.
Наше підприємництво потребує підтримки держави в його внімітельной "батьківській турботі", що дозволяє стати "дитині" самостійним і відпустити його незалежним у шлях свого розвитку.
Завдання
Який дохід принесе фінансовому менеджеру банківський депозит у розмірі 10000 у.о. строком 3 роки, якщо банківська ставка 12% річних. Відсотки нараховуються: а). простим методом, б). методом складних відсотків.
Рішення
а) При простому методі нарахування відсотків:
FV = PV * (1 + d * t) = 10000 * (1 +0,12 * 3) = 13 600 у.о.
13600-10000 = 3600у.е.
Дохід складе 3600у.е.
б) При складному методі нарахування відсотків:
FV = PV * (1 + d) ª = 10000 * (1 +0,12) ³ = 14049,28 у.о.
14049,28 - 10000 = 4049,28 у.о.
Дохід складе 4049,28 у.о.
Де: FV майбутня вартість-; PV -; d - ставка дисконтування; t, а - термін вкладу.
Відповідь: 3600у.е, 4049,28 у.о.
Список використаних джерел:
1. Ткачук М.І., Кірєєва Є.Ф. Основи фінансового менеджменту: Учеб. Пос. - Мн.: Інтерпрессервіс, Екоперспектіва, 2002. - 416с.
2. Мушовец А.А. Фінанси організацій: навчань, посібник - Мн.: ЧуіП, 2005
3. Ромаш М.І., Трусевич М.М. Фінанси: навчань, посібник .- Мн.: 2003.
4. Фінанси підприємств: Навч. / Під ред. Л.Г. Колпіно .- Мн.: Вища школа, 2003, 2004.
5. М.І. Ткачук, Є.Ф. Кірєєва. Основи фінансового менеджменту: Уч. Пос. - Мн.: Інтерпрессервіс, Екоперспектіва, 2002. - 416с.
6. Крутик А.Л., Микільська EX. Інвестиції та економічне зростання підприємництва: Учеб. посібник. СПб., 2000.
УО «Білоруський державний ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»
БОБРУЙСЬК ФІЛІЯ
Кафедра БО
Контрольна робота
З дисципліни «Фінансовий менеджмент»
Студентки 5-го курсу ЕУПЗ-021
Судько І.В.
№ зач. кн. 20650
Адреса: Крилова 40А-43.
Бобруйськ 2007
Питання
10 варіант
1. Фінансові результати підприємства та способи їх поліпшення
2. Форми державної фінансової підтримки підприємств Республіки Білорусь
3. Який дохід принесе фінансовому менеджеру банківський депозит у розмірі 10000 у.о. строком 3 роки, якщо банківська ставка 12% річних. Відсотки нараховуються: а). простим методом, б). методом складних відсотків.
1. Фінансові результати підприємства та способи їх поліпшення
Кінцевий підсумок багатосторонньої діяльності кожного господарюючого суб'єкта - це його фінансові результати: прибуток або збитки. У рідкісних випадках прибуток і збитки одночасно дорівнюють нулю, що слід вважати негативним результатом, оскільки спільна діяльність підприємства не принесла позитивних ефектів.
В умовах ринкової економіки і перехідного до неї періоду цільовою функцією підприємства стає прибуток. Вона - двигун всіх його дій, відображає їх ефективність. Прибуток є важливим джерелом фінансування розвитку і вдосконалення виробництва, задоволення господарських потреб, соціальних потреб працівників і власників капіталу, що використовується.
За своїм змістом прибуток вельми складна категорія, загальний результат всіх дій господарюючого суб'єкта, що зачіпає економічні інтереси учасників виробничого процесу. Як відомо, загальна сума прибутку становить собою різницю між доходами від різних видів діяльності (виробничої, торговельної, закупівельної, комерційної, фінансових операцій і тд.) Та здійсненими витратами на їх досягнення. На її розміри впливають також позареалізаційні доходи та збитки.
У балансового прибутку відбивається результативність усіх проведених заходів, трансакцій. Тому управлінські дії фінансового менеджера слід направити на активізацію вирішальних факторів, які позитивно впливають на поліпшення фінансових результатів, максимізацію прибутку.
Загальна сума балансового прибутку, відображена в бухгалтерському балансі, включає в себе:
1) прибуток від реалізації основної продукції (товарів, послуг, робіт);
2) прибуток від інших господарських операцій (реалізації зайвих матеріальних цінностей, транспортного, підсобного сільського господарства та інших підрозділів, що знаходяться на балансі підприємства);
3) прибуток від фінансових операцій (з цінними паперами та іншими фінансовими інвестиціями);
4) різницю між позареалізаційними доходами та витратами (отримані і сплачені штрафи, пені, непередбачені надходження від списаних боргів, втрати від стихійних лих і т.д.).
Балансовий прибуток в іноземній літературі прийнято називати прибутком брутто, а чистий прибуток (за вирахуванням обов'язкових платежів з прибутку) - прибутком нетто. Одним з найважливіших звітних документів є звіт про прибуток, який аналізується керівництвом підприємства, фінансовим менеджером з точки зору досягнутих успіхів, і втрати можливостей у найважливіших сферах діяльності. Звіт про прибуток містить важливу інформацію про надходження грошових коштів, витратах і фінансові результати в кожній сфері діяльності. Їх порівняння з плановими завданнями, досягненнями минулих років дозволяє виявити певні тенденції в освіті прибутку, оцінити вплив вирішальних факторів на її величину.
Для збільшення прибутку від реалізації товарів, послуг, робіт потрібно рішення двох головних завдань: забезпечити зростання виручки від їх продажу і добитися зниження їх собівартості.
У розпорядженні фінансового менеджера є ряд форм, методів, які дозволяють позитивно впливати на фактори, що впливають на обсяг прибутку від реалізації продукції. Вирішальні фактори можна умовно поділити на три групи. Перша з них впливає на зростання (зменшення) надходжень від реалізації, друга - на обсяг витрат, третя - на зміни рівня рентабельності реалізованої продукції. (Рис.1.)
Обсяг прибутку |
Зростання надходжень від реалізації продукції |
Оптимізація витрат |
Рівень рентабельності |
Збільшення випуску продукції |
Зниження запасів готової продукції |
Підвищення цін на товари |
Оптимізація структури витрат |
Підвищення частки високорентабельної продукції |
Зниження збитковості окремих груп товарів |
Рісунок.1. Основні фактори, що впливають на прибуток від реалізації
Примітка: [1, с172]
Всі ці фактори тісно пов'язані між собою, їх позитивний вплив досягається лише при прийнятті та реалізації обгрунтованих рішень з урахуванням реальних економічних умов. Зокрема, стимулювання зростання виробництва продукції доцільно здійснювати тільки при наявності можливості продажу цих товарів. Вивчення кон'юнктури ринку, співвідношення попиту і пропозиції може підказати, в якій кількості й асортименті випускати ці вироби, якою має бути кредитна та цінова політика підприємства.
На збільшення попиту впливає не тільки потреба у придбанні та використанні конкретних цінностей, обумовлена загальною економічною ситуацією в країні, матеріальним і культурним рівнем населення. На еластичність попиту впливають також ціни, ставки непрямих податків, активність реклами. Продаж товарів у розстрочку, надання комерційних кредитів, знижок за збільшення обсягу проданих товарів, послуг дозволяють конкретній фірмі збільшити надходження виручки від реалізації продукції.
На максимізацію прибутку від реалізації продукції впливає ціна. Первісне визначення ціни, як і вміле маневрування нею в конкретній ситуації - важливе завдання фінансового менеджера. Вона може бути успішно виконана при дотриманні основних правил функціонування ціни, хорошої орієнтації в ринковій кон'юнктурі, вивченні еластичності купівельного попиту. До найважливіших правил формування ціни на продукцію відносяться наступні:
1) в основу ціни повинні бути покладені витрати на її виробництво і реалізацію, причому рівень ціни товару повинен бути вище його собівартості;
2) обгрунтування цін і маневрування ними доцільно проводити з урахуванням попиту та пропозиції на відповідну продукцію та її граничної корисності.
Беручи на озброєння ці правила, фінансовий менеджер обгрунтовує і намагається реалізувати цінову політику підприємства у поточному періоді. Для визначення рівня витрат він використовує їх планову калькуляцію (складену рахунковими працівниками), звітні дані за минулий період, складає та аналізує кілька альтернативних варіантів і вибирає оптимальний виходячи з стимулювання і досягнення збільшення обсягу виручки від реалізації продукції і зниження рівня витрат.
Слід врахувати і специфіку витрат, з яких в основному змінні змінюють свої розміри пропорційно обсягу виробництва і збуту продукції. Постійні витрати, як правило, більш тривалий час залишаються фіксованими, що дозволяє при збільшенні обсягу реалізації товарів знизити їх рівень на одиницю виробів, що випускаються.
Як відомо, до змінних витрат відносяться витрати на придбання сировини, матеріалів, палива, транспортні витрати і т.д. Постійні витрати включають амортизаційні відрахування, відсотки за банківський кредит, адміністративні витрати, рекламу та ін
Існують типові ситуації і правила, які також повинен враховувати фінансовий менеджер при виборі оптимальної структури витрат на виробництво і реалізацію продукції.
Перше правило - встановити раціональне співвідношення між змінними і постійними витратами, щоб не порушувати нормального функціонування підприємства. Одночасно слід забезпечити раціональне збільшення цих двох груп витрат, оскільки можуть виникнути ситуації, коли через брак приміщення, обладнання зупиняється виробничий цикл. І навпаки, коли основні фонди працюють непродуктивно через відсутність необхідних запасів сировини, матеріалів і т.д.
Друге правило - рахуватися з законом спадної граничної корисності та граничної продуктивності факторів виробництва. При виборі рішень, що стосуються рівня та структури витрат, необхідно пам'ятати, що збільшення змінних витрат впливає на зростання випуску продукції лише до певної межі, за яким додатковий ефект починає знижуватися.
В управлінні процесом максимізації прибутку часто використовується ефект виробничого важеля і метод так званих сум покриття, що базуються на оптимізації структури і рівня витрат. На основі аналізу великої інформації про розміри, структуру постійних витрат у всіх структурних підрозділах виявляється ступінь їх зв'язку (потреби) для виробництва та збуту конкретних груп продукції. У результаті обгрунтовуються раціональні рішення про зміну постійних витрат у певні періоди на конкретних ділянках основної господарської діяльності, відповідно змінюються пропорції між перемінними і постійними витратами, а також розмір всіх витрат на одиницю реалізованих товарів.
Метод сум покриття орієнтований на відшкодування в короткостроковий період перш за все змінних витрат. Він стає головним критерієм для прийняття рішень про продаж продукції за прийнятною ціною. На більш тривалий термін становить потреба і в постійних витратах для розширення і вдосконалення виробництва. Наприклад, якщо порівняти калькуляції за методом повних витрат з розрахунком сум покриття для певних груп товарів, можна прийти до різних висновків.
Ефект виробничого важеля діє в тому випадку, коли обсяг реалізації продукції збільшується, а обсяг постійних витрат у певний період часу залишається без змін. У таких випадках знижується рівень індивідуальних витрат (витрати на одиницю продукції), відповідно збільшується сума прибутку.
Ефект виробничого важеля позитивно впливає на фінансові результати тільки в тих випадках, коли раціональними залишаються пропорції між постійними і змінними витратами і ринок може "проковтнути" додатково випущену продукцію. У трансформаційній економіці, де високим залишається рівень інфляції, знижуються і доходи істотної частки населення, в більшості випадків падає їхня купівельна спроможність. У результаті скорочується попит, залишаються незатребуваними товари на складах підприємств, баз, зменшується споживання продуктів харчування, послуг, промислових товарів. У зв'язку з цим слід дуже обережно підходити до рішень, спрямованим на зростання виробництва, зміна структури витрат без урахування реальної кон'юнктури ринку. Це стосується і обгрунтування рівня цін, які також істотно впливають на зміну попиту на продукцію.
2. Форми державної фінансової підтримки підприємств Республіки Білорусь
З огляду на відносно невелику величину виробничого потенціалу, короткий період становлення, юридичні та фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю, можуть порівняно легко з'явитися і бути витісненими з ринкового середовища. У зв'язку з цим підприємництво потребує постійного і високоефективному контролі і наданні підтримки з боку центральних і регіональних органів управління. До теперішнього часу в республіці практично сформована нормативно-правова база в сфері малого бізнесу. Найбільш важливими є Закон "Про підприємництво" (1991 р.), і Закон "Про державну підтримку малого підприємництва" (1996 р.), постанови уряду "Про розвиток підприємництва" та "Про освіту Білоруського фонду фінансової підтримки підприємництва" (1992 р. ), "Про створення та діяльність центрів підтримки підприємництва" (1993 р.) та ін
У перерахованих документах визначаються:
• право на заняття підприємницькою діяльністю, а також свободи підприємництва;
• захист прав і законних інтересів підприємців;
• правова, фінансова, інформаційно-консультаційна, науково-технічна та страхова підтримка підприємництва.
Питання розвитку підприємництва та його фінансової підтримки з боку держави отримали подальший розвиток в Основних напрямках соціально-економічного розвитку до 2005 р., щорічних прогнозах соціально-економічного розвитку.
У 1997 р. був прийнятий ряд інших важливих рішень, покликаних сприяти. розвитку підприємництва в республіці, зокрема, постанови Ради Міністрів "Про інкубаторах малого підприємництва в Республіці Білорусь" і "Про центри підтримки підприємництва в Республіці Білорусь". У першому з них встановлюються мета і завдання діяльності інкубаторів. У другому визначаються правові та організаційно-економічні засади створення та роботи центрів підтримки підприємництва.
Напрямки підтримки підприємництва визначаються також у Державній програмі, яка розробляється щорічно, починаючи з 1992 р., у тому числі - розвиток його нормативно-законодавчого забезпечення, створення відповідних організаційних та фінансових умов і механізмів (грошово-кредитних і податкових), забезпечення доступу малого бізнесу до науково-технічної інформації і технологічним розробкам, створення умов для активної зовнішньоекономічної діяльності, розвиток ринкової інфраструктури, підготовка кадрів для підприємництва та ін У Програмі 2000 передбачено спрямувати на ці цілі 2500 млн р. (Близько 3 млн дол. США). Вперше виділяються додаткові кошти з централізованих інвестиційних ресурсів державного бюджету в розмірі понад 700 млн р.., Які акумулюються в Білоруському фонді фінансової підтримки підприємців, метою якого є:
• здійснення програм підтримки та розвитку підприємництва та демонополізації економіки, залучення альтернативних фінансових джерел для здійснення своїх функцій;
• створення інкубаторів малого підприємництва та центрів підтримки підприємництва;
• фінансування та кредитування підприємців-початківців у пріоритетних галузях;
• консультаційна та інформаційно-методична допомога суб'єктам підприємництва та ін
Створено регіональні фонди фінансової підтримки підприємництва, складові з Білоруським фондом фінансової підтримки підприємців єдину систему.
Незважаючи на певні позитивні зрушення у нормативно-правовому, організаційному та фінансовому забезпеченні розвитку малого підприємництва, даний процес йде недостатньо активно. Регіони республіки за показниками розвитку підприємництва далеко відстають від країн з розвиненою ринковою економікою. У розвинених країнах в середньому 2 / 3 зайнятого населення працює на середніх і малих підприємствах. У Республіці Білорусь більшість населення працює на великих підприємствах. У розвинених країнах на 1 підприємство припадає 10-15 жителів, у Білорусі на 1 підприємство (включаючи підприємців без утворення юридичної особи) - близько 50 жителів.
Створення інфраструктури підтримки та розвитку підприємництва здійснюється в основному силами підприємницьких спілок і асоціацій.
Найбільш вразливою ланкою у розвитку малого бізнесу є недостатня його кредитно-інвестиційна підтримка. Пільгове кредитування здійснюється з двох джерел: за рахунок коштів місцевих бюджетів та регіональних відділень фонду сприяння зайнятості. Суми, що виділяються на ці цілі з обласних бюджетів та бюджету м. Мінська, вкрай обмежені (0,2-0,3% від їх видаткової частини) і при цьому повністю не використовуються. Тобто сьогодні мале і середнє підприємництво не стало вирішальним фактором економічного розвитку. Обсяг виробленої ними продукції становить менше 4% всього промислового виробництва республіки, в той час як у розвинених країнах він перевищує 50%.
Неотработанность системи державної підтримки малих підприємств гальмує розвиток малого бізнесу. Слабка матеріально-технічсскаія база, неефективне втручання держави в систему ціноутворення, складність здійснення зовнішньоекономічних зв'язків, складність отримання кредитів, жорсткий податковий прес, ускладнена система реєстрації, незахищеність від іноземних конкурентів - причини, які гальмують розвиток підприємств.
Так як у нас в країні все ще триває період перехідної економіки, то, розглядаючи питання впливу і роль держави в питанні про підприємництво, можна сказати, що наш бізнес потребує акуратної доречною державної підтримки.
Держпідтримка підприємництва сприяє відтворенню ринкових відносин, компенсує суперечності ринкової економіки (кон'юнктурні коливання, кризові явища, безробіття і т.д.), забезпечує ринкову конкурентне середовище і саморозвиток економіки. Але, на жаль, наша держава недостатньо підтримує підприємця
Звичайно ж, держава не "закриває очі" на проблеми і намагається їх вирішувати. Це і здійснення програм підтримки підприємництва, і по можливості якісні зміни в оподаткуванні, та спрощення системи реєстрації та ліцензування та багато інших рішень, але пресинг недовіри і гноблення присутня протягом всього шляху розвитку підприємництва.
Проаналізувавши погляди на сьогоднішній стан розвитку нашого підприємництва і відносини держави, можна зробити висновки про необхідність введення в систему: управління фінансово-кредитними важелями (прямі дотації через державний бюджет, державні гарантії на отримання малими підприємствами державних кредитів, державна участь в об'єднаннях, які займаються фінансуванням та кредитуванням підприємництва); переліку податкових пільг і переходу до спрощеному, допомоги у забезпеченні матеріально-технічними ресурсами; реалізації програм і системи інститутів усіх рівнів, особливо на регіональному, спрямованих на підтримку і розвиток підприємництва, та взаємодію державних органів з органами, що представляють підприємництво; системи підготовки і перепідготовки кадрів, інформаційної системи підтримки; допомоги у здійсненні зовнішньої економічної діяльності.
Наше підприємництво потребує підтримки держави в його внімітельной "батьківській турботі", що дозволяє стати "дитині" самостійним і відпустити його незалежним у шлях свого розвитку.
Завдання
Який дохід принесе фінансовому менеджеру банківський депозит у розмірі 10000 у.о. строком 3 роки, якщо банківська ставка 12% річних. Відсотки нараховуються: а). простим методом, б). методом складних відсотків.
Рішення
а) При простому методі нарахування відсотків:
FV = PV * (1 + d * t) = 10000 * (1 +0,12 * 3) = 13 600 у.о.
13600-10000 = 3600у.е.
Дохід складе 3600у.е.
б) При складному методі нарахування відсотків:
FV = PV * (1 + d) ª = 10000 * (1 +0,12) ³ = 14049,28 у.о.
14049,28 - 10000 = 4049,28 у.о.
Дохід складе 4049,28 у.о.
Де: FV майбутня вартість-; PV -; d - ставка дисконтування; t, а - термін вкладу.
Відповідь: 3600у.е, 4049,28 у.о.
Список використаних джерел:
1. Ткачук М.І., Кірєєва Є.Ф. Основи фінансового менеджменту: Учеб. Пос. - Мн.: Інтерпрессервіс, Екоперспектіва, 2002. - 416с.
2. Мушовец А.А. Фінанси організацій: навчань, посібник - Мн.: ЧуіП, 2005
3. Ромаш М.І., Трусевич М.М. Фінанси: навчань, посібник .- Мн.: 2003.
4. Фінанси підприємств: Навч. / Під ред. Л.Г. Колпіно .- Мн.: Вища школа, 2003, 2004.
5. М.І. Ткачук, Є.Ф. Кірєєва. Основи фінансового менеджменту: Уч. Пос. - Мн.: Інтерпрессервіс, Екоперспектіва, 2002. - 416с.
6. Крутик А.Л., Микільська EX. Інвестиції та економічне зростання підприємництва: Учеб. посібник. СПб., 2000.