РОСІЙСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ - МСХА імені К.А. Тімірязєва
(ФГТУ ВПО РГАУ - МСХА імені К.А. Т імірязева)
Калузький філія
Кафедра бухгалтерського обліку, фінансів і аудиту
Курсова робота
З дисципліни «Бухгалтерський управлінський облік» на тему:
«Організація управлінського обліку
у ВАТ «Ферзіковскій молочний завод»
Ферзіковского району Калузької області »
Калуга - 2008 р.
Зміст
Введення
Глава 1 Теоретичні основи організації управлінського обліку в сільськогосподарських організаціях
Управлінський облік: сутність та значення
Облікова політика організації як складова частина організації управлінського обліку
Нормативно-правове регулювання управлінського обліку
Глава 2 Сучасний стан організації управлінського обліку у ВАТ «Ферзіковскій молочний завод» п. Ферзіково Калузької області
1.1 Організаційно-економічна та правова характеристики організації
1.2 Формування в управлінському обліку інформації про витрати на організацію обліку
1.3 Аналіз ефективності організації управлінського обліку у ВАТ «Ферзіковскій молочний завод» і його вплив на прийняття управлінських рішень
Глава 3 Шляхи вдосконалення організації управлінського обліку у ВАТ «Ферзіковскій молочний завод»
3.1 Організація управлінського обліку у ВАТ «Ферзіковскій молочний завод»
3.2 Облікова політика та система нормативних витрат "стандарт-кост"
Висновок
Список використаної літератури
Програми
Введення
Система централізовано керованої економіки, єдиної державної власності вимагала жорсткої регламентації обліку в нашій країні. Зараз прийнято критикувати все те, що склалося в ті роки, в тому числі і систему обліку. Дозволимо собі не погодитися з цією позицією. Так, в обліковій системі було багато недоліків, але необхідно згадати про те, що вона забезпечувала інтереси планової економіки, була підпорядкована її цілям. Саме система бухгалтерського обліку відразу ж відреагувала на зміни в економіці. Старі методики бухгалтерського обліку та його організація за деякими позиціями вступила в протиріччя з вимогами народжуваної ринкової економіки, новими відносинами власності.
Оскільки наша економіка стала чинити повільне поступальний рух до ринку, то про управлінському обліку можна говорити як про явище, що має місце в ринковій економіці. У вітчизняних підприємств почала проявлятися яскраво виражена самостійність, незалежність у прийнятті рішень з управління, орієнтація на кінцеві результати діяльності.
Управлінський облік в організації - це система, що забезпечує керівну ланку організації інформацією, необхідної для прийняття рішень та ефективного управління. Адже одна з найважливіших і найбільш часто зустрічаються причин недостатньо успішного розвитку організації полягає в тому, що її керівники просто не знають, який з видів діяльності або відділів найбільш прибутковий і, що найважливіше, чому.
Правильно поставлений управлінський облік дозволяє отримати інформацію, необхідну для розстановки пріоритетів у діяльності організації та планування подальшої роботи, надає базу для оцінки перспективності можливостей, що відкриваються і постачає механізмами контролю за виконанням прийнятих рішень.
Система управлінського обліку дозволяє: визначити стратегію розвитку бізнесу, сформулювати цілі та виробити шляхи їх досягнення; розрахувати ефективність бізнесу в цілому, ефективність кожного структурного підрозділу і діяльності кожного співробітника шляхом впровадження збалансованої системи показників (ССП); проводити якісну оцінку інвестиційних проектів і будь-яких інновацій, розібратися з усіма бізнес-процесами компанії та розумно деталізувати всі господарські операції; розробити систему збору, консолідації й аналізу інформації, як фінансової, так і нефінансової, яка швидше сигналізує про проблеми (наприклад, кількість відмов клієнтів швидше, ніж зменшення прибутку, сигналізує про зниження якості продукції); підвищити ефективність управління грошовими коштами компанії; встановити систему взаємовідносин між структурними підрозділами, організувати ефективну багатоступеневу систему внутрішнього контролю на підприємстві; створити систему управління витратами з метою їх оптимізації; впровадити систему бюджетування; приймати обгрунтовані управлінські рішення, як стратегічні, так і оперативні.
Виходячи з необхідності для кожної організації оптимізації своєї діяльності в ринковій економіці для максимізації прибутку, тема курсової роботи є актуальною, тому що впровадження управлінського обліку допомагає організації досягти цієї мети.
Метою курсової роботи є дослідження організації управлінського обліку в організації.
У відповідності з цією метою були поставлені та вирішені наступні завдання:
- Вивчити теоретичні основи організації управлінського обліку в сільському господарстві;
- Доізучіть нормативно-правове регулювання управлінського обліку;
- Проаналізувати систему організації управлінського обліку у ВАТ «Ферзіковскій молочний завод»;
- Дозволити заходи щодо вдосконалення організації управлінського обліку.
У роботі були використані наступні методи дослідження: монографічний, розрахунково-конструктивний, абстрактно-логічний і ін
Джерелами інформації, необхідної при проведенні дослідження, служать річні звіти ВАТ «Ферзіковскій молочний завод» за період з 2005 по 2007 роки, первинні бухгалтерські документи, нормативні документи, довідкові та навчальні посібники, періодичні видання, системи Консультант +, Гарант, ресурси інтернету.
Курсова робота викладена на 59 сторінках машинописного тексту. Робота складається з вступу, 3 розділів, висновків і пропозицій. Включає 10 таблиць, 2 малюнки, список літератури (38 джерел), 2 додатки.
Глава 1. Теоретичні основи організації управлінського обліку в сільськогосподарських організаціях
Управлінський облік: сутність та значення
Бухгалтерський облік являє собою систему, в якій збирається, вимірюється, реєструється, обробляється і передається інформація, необхідна для прийняття відповідних управлінських рішень чи рішень, пов'язаних зі стратегією організації на ринку.
Як показало вивчення та узагальнення зарубіжної та вітчизняної теорії і практики, в системі бухгалтерського обліку розрізняють управлінський і фінансовий облік.
Облік виробничих витрат і калькуляція собівартості продукції відособлені у складі бухгалтерського управлінського (виробничого) обліку. Дані управлінського обліку забезпечують адміністрацію інформацією, необхідною для управління організацією, планування і контролю виробничої діяльності [34, с.339].
Основними завданнями управлінського обліку є:
- Своєчасне, повне і достовірне відображення фактичних витрат на виробництво і реалізацію продукції;
- Обчислення показників собівартості продукції (планових, нормативних, фактичних);
- Контроль за економним та раціональним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів;
- Отримання оціночних даних за різними моделями господарювання;
- Визначення фінансових результатів діяльності структурних підрозділів.
На основі даних управлінського обліку приймаються управлінські рішення про впровадження сучасної техніки і технології, застосування нових форм організації праці, виявленні резервів економії матеріальних і трудових ресурсів з метою зниження собівартості та збільшення рентабельності [34, с.387]
Управлінський облік охоплює всі види облікової інформації, яка збирається, вимірюється, обробляється і передається для внутрішнього використання керівництву і тим менеджерам, які можуть виробити і прийняти обгрунтоване управлінське рішення.
Управлінський облік іноді називають внутрішнім обліком, який включає виробничий облік. Виробничий облік передбачає систему збору, реєстрації, узагальнення та обробки систематизованої за певними ознаками інформації у витратах на виробництво, контроль за їх станом і калькулювання собівартості продукції. Формування показників виробничо-господарської діяльності підприємства в системі управлінського обліку є таємницею підприємства, секретом фірми [10, с.74].
Дані управлінського обліку призначені для внутрішніх користувачів: керівників організації, бухгалтерії, а також планових, виробничих та інших служб організації. Управлінський облік і фінансовий облік взаємно доповнюють один одного: дані управлінського обліку про виробничі витрати та собівартості продукції використовуються у фінансовому обліку при оцінці незавершеного виробництва, готової продукції і собівартості реалізації [12, с.104]. Порядок обліку виробничих витрат і калькуляції собівартості регламентуються галузевими інструкціями, але в цілому ведення управлінського обліку залежить від внутрішніх рішень керівництва. Основою для прийняття рішень є порівняння вартості отримання інформації про фактичних витратах матеріальних, трудових і фінансових ресурсів з цінністю даної інформації для управління.
Управлінський облік являє собою основну систему комунікації всередині організації. Підставою цієї системи є облік прямих витрат, а також облік і розподіл накладних витрат. У рамках управлінського обліку отримали розвиток напрями, пов'язані з плануванням, контролем та оцінкою діяльності. Планування, що полягає у складанні кошторисів витрат, контроль за їх виконанням, вимірювання результатів діяльності необхідні для будь-якої організації як підприємницької, так і бюджетної. У будь-якому виді діяльності, здійснення бізнесу потрібно кваліфіковано організовувати управління людськими, матеріальними і фінансовими ресурсами. Створенню такого механізму значною мірою сприяє організація управлінського обліку [18, с.96].
Отже, управлінський облік застосовується, перш за все, при здійсненні господарських фактів, внутрішніх операцій підприємства.
Мета організації управлінського обліку - забезпечити відповідною інформацією менеджерів, відповідальних за досягнення конкретних виробничих цілей. До створення бухгалтерської інформації, використовуваної менеджерами для прийняття відповідних управлінських рішень, застосовуються інші правила, ніж до формування інформації, призначеної для зовнішніх користувачів, що не працюють на підприємстві.
Управлінський облік характеризується:
1) відсутністю стандартизації - способи і форми ведення управлінського обліку не обмежені нормативним регулюванням; форми подання звітних даних можуть бути будь-якими; застосовувані терміни можуть використовуватися в різних значеннях, зручних для внутрішніх потреб;
2) конфіденційністю - інформація управлінського обліку призначена виключно для внутрішнього споживання;
3) плановим характером - управлінський облік покликаний давати прогнози щодо різних аспектів діяльності організації (обсягу реалізації, експлуатаційних витрат, витрат на персонал тощо);
4) вимірюванням показників як у грошовому, так і в натурально-речовому виразі, наприклад, вимірювання кількості виробничих запасів у штуках, погонних метрах, тоннах і т.д. Подібне вимір застосовується і в аналітичному обліку;
5) актуальністю наданої інформації (за рахунок використання приблизних оцінок, неповного набору даних). Оперативна звітність складається на основі даних оперативного обліку, і містить інформацію про основним показниками за короткі проміжки часу - добу, п'ятиденку, декаду і пр. Ці дані використовуються для оперативного контролю та управління процесами виробництва і реалізації продукції;
6) гнучко обумовленою, індивідуальної періодичністю звітів;
7) розширеним складом об'єктів обліку - як об'єкти обліку можуть виступати окремі вироби, види діяльності, центри відповідальності [23, с.71]
У системі управлінського обліку формується, перш за все, інформація про витрати виробництва. Управлінський облік передбачає організацію обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції. Витрати виробництва є одним з основних об'єктів управлінського обліку. Витрати групуються та обліковуються за видами, місцями їх виникнення і носіям витрат. Місця виникнення витрат - структурні одиниці і підрозділи, в яких відбувається первісне споживання ресурсів (матеріально-сировинних, паливно-енергетичних, трудових, фінансових), - робочі місця, ділянки, бригади, виробництва, цехи і т. п.
Під носіями витрат розуміють види продукції, виконані роботи, надані послуги даного підприємства, призначені як для реалізації на ринку, так і для внутрішніх потреб підприємства.
У системі управлінського обліку обов'язково зазначається "центр відповідальності". Управління витратами здійснюється через цілеспрямовану діяльність працівників підприємства, організації. Тому люди, які беруть участь у процесі управління, повинні відповідати за доцільність того чи іншого виду витрат.
Центр відповідальності - структурний елемент підприємства, в межах якого менеджер несе відповідальність за доцільність понесених витрат. Адміністрація підприємства самостійно вирішує, в яких розрізах класифікувати витрати, здійснювати деталізацію місць виникнення витрат і як їх пов'язати з центрами відповідальності.
Об'єктом управлінського обліку є, окрім виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції, також результати діяльності, які можуть враховуватися по місцях виникнення витрат і по носіях витрат.
Так як організація управлінського обліку передбачає складання різних кошторисів, бюджетів тощо, то внаслідок зіставлення витрат і результатів різних об'єктів обліку виявляється ефективність виробничо-господарської діяльності [29, с.98].
Наступний принцип концепції управлінського обліку є наявність системи трансфертних цін та ціноутворення, яка передбачає розробку цін, що використовуються в розрахунках між внутрішніми структурними підрозділами підприємства, організації, за передану один одному продукцію, виконувані роботи і надані послуги.
Система трансфертних цін забезпечує організацію господарських зв'язків між внутрішніми підрозділами підприємства.
Система управлінського обліку передбачає взаємозв'язку з плануванням, контролем, аналізом даних про витрати і результати господарської діяльності в розрізі необхідних для управління об'єктів, оперативне прийняття обгрунтованих управлінських рішень з метою оптимізації фінансових результатів діяльності підприємства.
Наступним принципом концепції управлінського обліку є обгрунтування включення витрат у собівартість продукції, виконаних робіт і наданих послуг.
У собівартість продукції (робіт, послуг) включаються витрати, безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), обумовлені технологією і організацією виробництва, витрати, пов'язані з використанням природної сировини, на підготовку і освоєння виробництва, витрати праці працівників, витрати на обслуговування виробничого процесу, витрати, пов'язані з управлінням виробництвом, та ін
ПБО 10/99 передбачено, що витрати, утворюють собівартість продукції (робіт, послуг), групуються відповідно до їх економічного змісту за такими елементами:
- Матеріальні витрати (за вирахуванням вартості зворотних відходів);
- Відрахування на соціальні потреби;
- Амортизація основних фондів;
- Інші витрати.
Слід мати на увазі, що не завжди збільшення обсягу виробництва веде до зростання витрат. У ряді випадків риє витрат у процентному відношенні буде менше, ніж відповідне зростання обсягу виробництва. Таку ситуацію передбачає концепція змінних і постійних витрат.
Змінні витрати - витрати, загальна сума яких змінюється прямо пропорційно зміні обсягу виробництва (випуску). Типовим прикладом є витрати на необхідні матеріали, сировину, напівфабрикати. Змінні витрати зростають або зменшуються автоматично зі зростанням або зменшенням обсягу виробництва (випуску).
Постійні витрати - частина витрат, загальна сума яких не змінюється при зміні обсягу виробництва за певний період. Прикладом постійних витрат можуть бути орендна плата за приміщення, заробітна плата менеджерів підприємства і т. п. Такі витрати можуть зрости з плином часу, але вони не змінюються прямо пропорційно змінам обсягу виробництва. Наприклад, орендна плата за приміщення через інфляцію в наступному періоді може бути вище, ніж в поточному. Але протягом року орендна плата не залежить від щоденних змін у діяльності підприємства. Якщо загальна сума постійних витрат не змінюється, то сума постійних витрат на одиницю продукції зменшується при збільшенні обсягу виробництва і зростає при його зменшенні [17, с.110]
Слід особливо зазначити, що термін "постійні витрати" не означає, що витрати взагалі не змінюються: вони не змінюються автоматично із змінами обсягу виробництва. Постійні витрати можуть змінюватися з іншої причини, наприклад, через будь-якого управлінського рішення.
Існують так звані частково змінні витрати. Вони представляють суму змінних і постійних витрат. Загальна сума частково змінних витрат змінюється, але не прямо пропорційно зміні обсягу виробництва. Прикладом частково змінних витрат є плата за телефон: постійна частина - абонентська плата за користування телефоном, змінна частина - плата за міжміські переговори. Іншим важливим теоретичним і методологічним питанням в організації системи управлінського обліку при визначенні витрат виробництва та обчисленні собівартості продукції є обгрунтування включення витрат у собівартість продукції (робіт, послуг). У зазначеному вище Положенні та наступні зміни і доповнення чітко розмежовані витрати, вироблені: за рахунок витрат виробництва, тобто включаються до собівартості продукції; за рахунок фінансових результатів підприємства до оподаткування; за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства (тобто за рахунок чистого прибутку) [13, с. 34].
Так, до витрат і втрат, виробленим за рахунок фінансових результатів підприємства до оподаткування, відносяться, наприклад, витрати за анульованими виробничими замовленнями, а також витрати на виробництво, не дало продукції; втрати від уцінки виробничих запасів і готової продукції; суми сумнівних боргів за розрахунками з іншими підприємствами, а також окремими особами, що підлягають резервуванню відповідно до законодавства (ризиковий фонд), судові витрати та арбітражні витрати; не компенсовані втрати від стихійних лих; не компенсовані збитки в результаті пожеж, аварій, інших надзвичайних подій, викликаних екстремальними ситуаціями, та ін
До витрат, які здійснюються за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств і організацій, та інших цільових надходжень, відносяться, зокрема, витрати з утримання об'єктів охорони здоров'я, будинків для людей похилого віку та інвалідів, дитячих дошкільних установ, оздоровчих таборів, об'єктів культури і спорту; витрати по надання допомоги сільськогосподарським підприємствам у будівництві об'єктів на селі та придбанні устаткування для них; виплата всіх видів податків, які за чинним законодавством Уряду Російської Федерації і місцевих органів влади здійснюються за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства; внески до створення об'єднаних інвестиційних фондів і т. п.
1.2 Облікова політика організації як складова частина організації управлінського обліку
Під обліковою політикою організації розуміється прийнята нею сукупність способів ведення та організації бухгалтерського обліку: первинного спостереження, вартісного виміру, поточної угруповання і підсумкового узагальнення фактів господарської діяльності. До способів ведення бухгалтерського обліку належать способи групування та оцінки фактів господарської діяльності, погашення вартості майна, що амортизується, організації документообігу, інвентаризації, способи поставлення рахунків бухгалтерського обліку, системи регістрів бухгалтерського обліку, обробки інформації та інші відповідні способи і прийоми.
Облікова політика організації формується головним бухгалтером (бухгалтером) організації на основі положення з бухгалтерського обліку «Облікова політика організації» і затверджується керівником організації. При цьому затверджуються:
- Робочий план рахунків бухгалтерського обліку, що містить синтетичні та аналітичні рахунки, необхідні для ведення бухгалтерського обліку відповідно до вимог своєчасності та повноти обліку та звітності;
- Форми первинних облікових документів, застосовуваних для оформлення фактів господарської діяльності, за якими не передбачені типові форми первинних облікових документів, а також форми документів для внутрішньої бухгалтерської звітності;
- Порядок проведення інвентаризації активів і зобов'язань організації;
- Методи оцінки активів і зобов'язань;
- Правила документообігу і технологія обробки облікової інформації;
- Порядок контролю господарських операцій;
- Інші рішення, необхідні для організації бухгалтерського обліку.
Прийнята організацією облікова політика підлягає оформленню відповідної організаційно-розпорядчою документацією (наказами, розпорядженнями і т.п.) організації.
При формуванні облікової політики передбачається дотримання, встановлених принципів (припущень) бухгалтерського обліку: допущення майнової відокремленості, допущення безперервності діяльності, допущення послідовності застосування облікової політики, допущення тимчасової визначеності фактів господарської діяльності. Облікова політика організації повинна забезпечувати дотримання вимог бухгалтерського обліку: повноти, своєчасності, обачності, пріоритету змісту перед формою, несуперечності, раціональності.
При формуванні облікової політики організації по конкретному напрямку ведення та організації бухгалтерського обліку допускається вибір одного способу з декількох, що допускаються законодавством і нормативними актами з бухгалтерського обліку. Якщо по конкретному напрямку в нормативних документах не встановлено способи ведення бухгалтерського обліку, то при формуванні облікової політики організація розробляє відповідний спосіб, виходячи з існуючої нормативної бази [10, с.42].
Способи ведення бухгалтерського обліку, обрані організацією при формуванні облікової політики, застосовуються з 1 січня року, наступного за роком затвердження відповідного організаційно-розпорядчого документа. При цьому вони застосовуються всіма філіями, представництвами та іншими підрозділами організації (включаючи виділені на окремий баланс) незалежно від їх місця знаходження.
Новостворена організація стверджує обрану облікову політику до першої публікації бухгалтерської звітності, але не пізніше 90 днів з дня набуття прав юридичної особи (державної реєстрації). Прийнята облікова політика вважається застосовуваної організацією з дня набуття прав юридичної особи (державної реєстрації).
Організація повинна розкривати прийняті при формуванні облікової політики способи бухгалтерського обліку, які суттєво впливають на оцінку і прийняття рішень зацікавленими користувачами бухгалтерської звітності. Істотними визнаються способи ведення бухгалтерського обліку, без знання, про застосування яких зацікавленими користувачами бухгалтерської звітності неможлива достовірна оцінка фінансового стану, руху грошових коштів або фінансових результатів діяльності організації.
До способів ведення бухгалтерського обліку, прийнятих при формуванні облікової політики організації і підлягає розкриттю в бухгалтерській звітності, відносяться:
- Способи амортизації основних засобів, нематеріальних та інших активів;
- Способи оцінки виробничих запасів, товарів, незавершеного виробництва і готової продукції;
- Способи визнання прибутку від продажу продукції, товарів, робіт, послуг;
- Інші суттєві способи ведення бухгалтерського обліку.
У випадку публікації бухгалтерської звітності не в повному обсязі, інформація про облікову політику підлягає розкриттю, як мінімум, в частині, безпосередній відноситься до опублікованих матеріалів.
При формуванні облікової політики виходячи з припущень, відмінних від перерахованих вище допущень бухгалтерського обліку, такі допущення разом з причинами їх застосування повинні бути, розкриті в бухгалтерській звітності. Якщо при підготовці бухгалтерської звітності є значна невизначеність щодо подій та умов, які можуть породити істотні сумніви в застосовності допущення про безперервність діяльності, то організація повинна вказати на таку невизначеність і однозначно описати, з чим вона пов'язана.
Істотні способи ведення бухгалтерського обліку підлягають розкриттю у пояснювальній записці, що входить до складу бухгалтерської звітності за звітний рік. Проміжна бухгалтерська звітність може не містити інформацію про облікову політику, якщо в останній не відбулися зміни часу складання річної бухгалтерської звітності за попередній рік, в якій облікова політика була розкрита.
Теоретичні та методологічні основи та принципи ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, відображені у Федеральному Законі "Про бухгалтерський облік" № 129 - ФЗ від 21.11.96 р. (в ред. Від 03.11.2006 р.) і в Положенні про бухгалтерський облік та звітності в Російській Федерації (наказ № 170 Мінфіну РФ від 26.12.94 р., в ред. від 26.03.2007г.), служать обгрунтуванням і визначають формування організації облікової політики організації.
Законом підтверджено, що, керуючись законодавством Російської федерації про бухгалтерський облік, нормативними актами органів, регулюючих бухгалтерський облік, підприємства (організації) самостійно формують свою облікову політику виходячи зі структури, галузі та інших особливостей діяльності. У ньому також зазначено, що прийнята організацією облікова політика застосовується послідовно з року в рік. Зміна облікової політики може проводитися у випадках зміна законодавства Російської Федерації чи нормативних актів, органів, що здійснюють регулювання бухгалтерського обліку розробки організацією нових способів ведення бухгалтерського обліку або істотної зміни умов її діяльності. З метою забезпечення порівнянності даних бухгалтерського обліку зміни облікової політики повинні вводитися з початку фінансового року.
Федеральний Закон "Про бухгалтерський облік" № 129 - ФЗ закріпив основні елементи облікової політики (стаття 6, пункт 3):
- Робочий план рахунків бухгалтерського обліку, що містить синтетичні та аналітичні рахунки, необхідні для ведення бухгалтерського обліку відповідно до вимог своєчасності та повноти обліку та звітності;
- Форми первинних облікових документів, що застосовуються для оформлення господарських операцій, по яких не передбачені типові форми первинних документів, а також форми документів для внутрішньої бухгалтерської звітності;
- Порядок проведення інвентаризації і методи оцінки видів, майна і зобов'язань;
- Правила документообігу і технологія облікової інформації;
- Порядок контролю за господарськими операціями, а також інші рішення, необхідні для організації бухгалтерського обліку.
Більш докладно ці елементи розглядаються в Наказі Мінфіну РФ від 09.12.1998 N 60н (ред. від 30.12.1999) «Про затвердження положення по бухгалтерському обліку« Облікова політика організації »ПБУ 1 / 98
(Зареєстровано в Мін'юсті РФ 31.12.1998 N 1673). Положення поширюється в частині формування облікової політики на підприємства незалежно від форм власності; в частині її розкриття - на підприємства, що публікують свою бухгалтерську звітність повністю або частково відповідно до законодавства Російської Федерації, установчих документів або за власною ініціативою.
Положення встановлює основи формування (вибору і обгрунтування) і розкриття (оприлюднення) облікової політики підприємства. Під підприємством розуміються підприємства та організації, які є юридичними особами за законодавством Російської Федерації, включаючи установи та організації, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.)
Згідно з цим Положенням під облікової політики підприємства розуміється вибрана ним сукупність способів ведення бухгалтерського обліку - первинного спостереження, вартісного виміру, поточної угруповання і підсумкового узагальнення фактів господарської діяльності (статутний і інший).
До способів ведення бухгалтерського обліку належать методи групування та оцінки фактів господарської діяльності, погашення вартості активів, прийоми організації документообігу, інвентаризації, способи застосування рахунків бухгалтерського обліку, системи облікових регістрів, обробки інформації та інші відповідні способи, методи і прийоми.
Облікова політика підприємства формується керівником підприємства на основі Положення ПБУ 1 / 98 "Облікова політика підприємства", якщо інше не встановлено законодавством Російської Федерації.
Положенням ПБУ 1 / 98 введені два поняття "припущення" і "вимога", під кутом зору яких повинна будуватися вся облікова політика підприємства. Поняття "допущення" передбачає певні умови, створювані організацією при постановці бухгалтерського обліку (базовий принцип). Поняття "вимога" означає дотримання прийнятих правил ведення бухгалтерського обліку (основний принцип).
При формуванні облікової політики передбачається, що:
- Майно і зобов'язання підприємства існують відособлено від майна і зобов'язань власників цього підприємства та інших підприємств (допущення майнової відокремленості підприємства);
- Підприємство буде продовжувати свою діяльність у найближчому майбутньому і у нього відсутні наміри і необхідність ліквідації або суттєвого скорочення діяльності, і, отже, зобов'язання будуть погашатися у встановленому порядку (допущення безперервної діяльності підприємства);
- Обрана підприємством облікова політика застосовується послідовно від одного звітного року до іншого (допущення послідовності застосування облікової політики);
- Факти господарської діяльності підприємства відносяться до того звітного періоду (і, отже, відображаються в бухгалтерському обліку), в якому вони мали місце, незалежно від фактичного часу надходження чи виплати грошових коштів, пов'язаних з цими фактами (допущення тимчасової визначеності фактів господарської діяльності).
Облікова політика підприємства повинна забезпечувати:
- Повноту відображення в бухгалтерському обліку всіх фактів господарської діяльності (вимога повноти);
- Більшу готовність до бухгалтерського обліку втрат (витрат) і Пасивів, ніж можливих доходів і активів, не допускаючи створення прихованих резервів (вимога обачності);
- Відображення, у бухгалтерському обліку фактів господарської діяльності виходячи не тільки з їх правової форми, а й з економічного змісту фактів та умов господарювання (вимога пріоритету змісту перед формою);
- Тотожність даних аналітичного обліку оборотам і залишкам. За відповідними рахунками синтетичного обліку на перше число кожного місяця, а також показників бухгалтерської звітності даним синтетичного та аналітичного обліку (вимога несуперечності);
- Раціональне і економне ведення бухгалтерського обліку виходячи з умов господарської діяльності та величини підприємства (вимога раціональності).
Наведені в положенні умови і правила в основному відповідають принципам бухгалтерського обліку, прийнятими у світовій практиці.
При формуванні облікової політики організації по конкретному напрямку (питанню) ведення та організації бухгалтерського обліку здійснюють вибір одного способу з декількох, що допускаються законодавчими і нормативними актами, що входять в систему нормативного регулювання бухгалтерського обліку в Російській Федерації.
На основі чинних загальних правил ведення бухгалтерського обліку, нормативних документів організації мають право самостійно формувати наступні елементи облікової політики:
1. Вибір використовуваних облікових регістрів, послідовність запису в них (форми бухгалтерського обліку);
2. Складання робочого плану рахунків на основі типового Плану рахунків;
3. Вибір варіанту синтетичного обліку виробничих запасів та їх оцінки;
4. Встановлення методу оцінки спожитих виробничих запасів, готової продукції, незавершеного виробництва;
5. Визначення вартісної межі віднесення предметів до основних засобів і до МШП;
6. Встановлення порядку нарахування зносу за основними засобами;
7. Встановлення порядку нарахування зносу по нематеріальних активах;
8. Встановлення способу нарахування зносу по МШП;
9. Вибір способу (методики) угруповання та списання витрат на виробництво;
10. Встановлення способу обліку випуску продукції (робіт, послуг);
11. Вибір методу обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції;
12. Вибір способу розподілу непрямих витрат між окремими об'єктами обліку і калькулювання;
13. Формування резервів;
14. Порядок списання витрат по ремонту;
15. Вибір методу визначення виручки від реалізації;
16. Порядок обліку курсових різниць;
17. Варіанти розподілу і використання чистого прибутку.
18. Облік фінансових результатів при виконанні довгострокових договорів.
Облікова політика організації підлягає оформленню відповідної організаційно-розпорядчою документацією (наказом, розпорядженням і т. п.) підприємства.
Способи ведення бухгалтерського обліку, обрані підприємством при формуванні облікової політики, застосовуються з першого січня року, наступного за роком видання відповідного організаційно-розпорядчого документа. При цьому вони застосовуються всіма структурними підрозділами (включаючи виділені на окремий баланс) незалежно від їх місця розташування.
Зміни в обліковій політиці організації можуть мати місце у випадках:
- Реорганізації підприємства (злиття, поділу, приєднання); зміни власників; змін законодавства Російської Федерації або в системі нормативного регулювання бухгалтерського обліку в Російській Федерації; розробки нових способів бухгалтерського обліку.
Зміни в обліковій політиці повинні бути обгрунтованими та оформлятися відповідно до Положення (ПБУ 1 / 98).
Наслідки змін в обліковій політиці, не пов'язані зі зміною законодавства Російської Федерації, повинні бути оцінені у вартісному вираженні. Оцінка в вартісному вираженні наслідків змін в обліковій політиці проводиться на підставі вивірених підприємством даних на дату (перше число місяця), з якої застосовуються змінені способи ведення бухгалтерського обліку.
Організація повинна розкривати обрані при формуванні облікової політики способи ведення бухгалтерського обліку, які суттєво впливають на оцінку і прийняття рішення користувачів бухгалтерської звітності. Істотними визнаються способи ведення бухгалтерського обліку, без знання застосування яких користувачами бухгалтерської звітності неможлива достовірна оцінка майнового і фінансового стану, грошового обороту або результатів діяльності організації.
Склад і зміст підлягає розкриттю в бухгалтерській звітності інформації про облікову політику організації з конкретних питань бухгалтерського обліку встановлюються відповідними Положеннями з бухгалтерського обліку. У випадку публікації неповної бухгалтерської звітності інформація про облікову політику підлягає розкриттю як мінімум в частині, безпосередньо відноситься до опублікованих матеріалів.
Істотні способи ведення бухгалтерського обліку підлягають розкриттю у пояснювальній записці, що входить до складу бухгалтерської звітності організації за звітний рік.
Представлена протягом звітного року бухгалтерська звітність може не містити інформацію про облікову політику підприємства, якщо в останній не відбулися зміни з часу складання попередньої річної бухгалтерської звітності, яка розкриває облікову політику.
1.3 Нормативно-правове регулювання управлінського обліку
Посилення інформаційної значущості даних бухгалтерського обліку є важливим завданням, рішення якої дозволить економічним суб'єктам формувати актуальну облікову інформацію для прийняття раціональних управлінських рішень. Реалізувати це завдання можна в системі управлінського обліку. Хоча ведення управлінського обліку в тій чи іншій мірою підвищить трудомісткість облікового процесу, тим не менш при раціональному підході до взаємодії синтетичного та управлінського обліку можна знизити прояв даного негативного факту. (Наказ Мінфіну РФ від 01.07.2004 № 180 «Про схвалення концепції розвитку бухгалтерського обліку і звітності в РФ на середньострокову перспективу»)
Практика показує, що операції бухгалтерського та управлінського обліку приблизно в 80% випадків співпадають [32, с.15]. Як правило, джерелом даних для управлінського обліку є інформація фінансового обліку. У зв'язку з цим цілком можна пояснити бажання керівництва використовувати для організації управлінського обліку бухгалтерські рахунки і регістри. Тому інтегрований підхід до взаємодії управлінського і фінансового обліку є найбільш оптимальним.
При розробці робочого інтегрованого плану рахунків управлінського і фінансового обліку необхідна значна деталізація даних.
Категорія незавершене виробництво (НЗВ) є частиною МПЗ виробничої організації і відображається в якості частини оборотних активів і запасів у формі N 1 "Бухгалтерський баланс". Управлінський облік запасів незавершеного виробництва має особливості, і ПБУ 5 / 01 (в редакції 26.03.2007г.) "Облік матеріально-виробничих запасів", а також «Методичні вказівки з бухгалтерського обліку матеріально-виробничих запасів» ПБУ 18/02 (у редакції 26.03 .2007 р.) [30, с.7], регламентують правила обліку НЗП. Між тим МСФЗ розглядають категорію НЗВ і категорію сировини і матеріалів як сутнісно однакові (згідно МСФЗ 2 "Запаси"). Включення сировини і матеріалів в категорію НЗВ виключає з даної категорії ті групи матеріальних запасів, які не мають прямого відношення до виробничого процесу, а саме:
1. За номенклатурою. Введення даної ознаки дозволяє відокремити об'єкт дослідження та локалізувати процес формування облікового забезпечення управлінських рішень з даного елементу.
2. За центрами відповідальності. Цей поділ дозволить сформувати уявлення про розмежування повноважень та зон відповідальності між підрозділами підприємства щодо МПЗ, отже, вжиті щодо МПЗ рішення будуть конкретизовані. Таким чином, пропонується розрізняти МПЗ, що є об'єктом управління служби закупівель, об'єктом управління служби продажів і виробничого підрозділу, з можливістю подальшої деталізації за Розукрупнений структурним підрозділам.
3. За значенням для організації (центру відповідальності). Цей ознака класифікації дозволяє виділити запаси стратегічного, загального призначення і незначні запаси, що дозволить ідентифікувати і деталізувати МПЗ як об'єкт управлінського обліку. Для цього пропонується внести до сукупність класифікаційних ознак ознака відповідності запасу обсягу його споживання. Для виділення класифікаційних груп пропонується розділити елементи МПЗ за допомогою ABC-методу на основі критерію, який прямо чи опосередковано характеризує споживання запасу. Цей критерій буде змінюватись в залежності від категорії МПЗ.
4. За центрами витрат. Класифікація МПЗ за центрами відповідальності не дає уявлення про поточний територіальному розміщенні МПЗ. Наприклад, готова продукція, будучи об'єктом управління служби продажів, знаходиться на складі зберігання, відповідно, цей склад буде центром витрат. Таким чином, слід розрізняти МПЗ, що знаходяться на базисних складах і на складах підрозділів, з можливістю подальшої деталізації.
Пропонована класифікація сформована на основі традиційних ознак і дозволяє повною мірою детермінувати МПЗ як об'єкт управлінського обліку. Застосування наведеної класифікації дозволить виділити ряд аналітичних рахунків за рахунками обліку МПЗ.
Так, по рахунку 10 "Матеріали" відповідно до класифікації вводяться рахунки першого, другого, третього, четвертого і п'ятого порядків.
Аналітичні рахунки першого порядку пропонується виділити відповідно з номенклатурним розподілом сировини і матеріалів.
Аналітичний рахунок п'ятого порядку передбачає виділення транспортно-заготівельних витрат по кожному виду матеріалів окремим рядком, що дозволить врахувати транспортно-заготівельні витрати з урахуванням їх номенклатурної приналежності. Дане введення дозволить не тільки сформувати інформаційну базу для прийняття раціональних управлінських рішень, але і дозволить підвищити точність списання транспортно-заготівельних витрат на собівартість продукції.
В управлінському обліку обов'язковою є облік витрат не тільки в цілому по організації, але і по центрах відповідальності та місцями формування витрат усередині підприємства.
Організація обліку за місцями виникнення витрат і центрами відповідальності дозволяє децентралізувати управління витратами, спостерігати за їх формуванням на всіх рівнях управління, використовувати специфічні методи контролю витрат з урахуванням особливостей діяльності кожного підрозділу, виявляти винуватців невиробничих витрат і, в кінцевому підсумку, забезпечити істотне підвищення економічної ефективності господарювання.
Для забезпечення оптимальної організації управлінського обліку його діяльність регулюється нормативними документами:
«Річний звіт-2007. Актуальні питання бухгалтерського обліку та оподаткування »(Під загальною редакцією Васильєва Ю.О.) (Консалтингова група« Аюдара », 2007);
Наказ Мінфіну РФ від 01.07.2004 № 180 «Про схвалення концепції розвитку бухгалтерського обліку і звітності в РФ на середньодобову перспективу»;
Наказ Мінфіну РФ від 28.12.2001 № 119н (ред. від 26.03.2007 «Про затвердження методичних вказівок з бухгалтерського обліку матеріально-виробничих запасів» (Зареєстровано в Мін'юсті РФ 13.02.2002 № 3245);
Наказ Мінфіну РФ від 13.10.2003 № 91н (ред. від 27.11.2006) «Про затвердження методичних вказівок з бухгалтерського обліку основних засобів» (Зареєстровано в Мін'юсті РФ 21.11.2003 № 5252);
«Положення про правила ведення бухгалтерського обліку в кредитних організаціях, розташованих на території РФ» (затв. ЦБ РФ 26.03.2007 № 302-П) (ред. від 11.10.2007), (Зареєстровано в Мін'юсті РФ 29.03.2007 № 9176);
Наказ Мінфіну РФ від 31.10.2000 № 94н (ред. від 18.09.2006) «Про затвердження плану рахунків бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності організацій і інструкції по його застосуванню»;
«Положення про правила ведення бухгалтерського обліку в кредитних організаціях, розташованих на території Російської Федерації» (затв. ЦБ РФ 05.12.2002 № 205-П) (ред. від 26.03.2007) (Зареєстровано в Мін'юсті РФ 20.12.2002 № 4061);
Наказ Мінфіну РФ від 30.03.2001 «26н (ред. від 27.11.2006)« Про затвердження положення по бухгалтерському обліку «Облік основних засобів» ПБУ 6 / 01 »(Зареєстровано в Мін'юсті РФ 28.04.2001 № 2689);
«Концепція бухгалтерського обліку в ринковій економіці Росії» (схвалена Методологічною радою з бухгалтерського обліку при Мінфіні РФ 11.08.2008);
«Кодекс етики членів інституту професійних бухгалтерів Росії» (затв. Рішенням Президентської ради Інституту професійних бухгалтерів Росії Протокол № 08/03 від 24.09.2003)
Глава 2. Сучасний стан організації управлінського обліку у ВАТ «Ферзіковскій молочний завод» п. Ферзіково Калузької області
2.1 Організаційно-економічна та правова характеристики організації
ВАТ «Ферзіковскій молочний завод» засновано відповідно до указу Президента РФ № 721 від 1 липня 1992 року шляхом акціонування і приватизації державного підприємства «Ферзіковскій молочний завод», є його правонаступником, несе права та обов'язки, що виникли у вказаного підприємства до моменту його перетворення в АТ.
Акціонерне товариство є організаційною формою об'єднання акціонерів. Воно акумулює капітал шляхом випуску в обіг цінних паперів - акцій. АТ має статус юридичної особи. Для його установи потрібно мінімум статутного капіталу, розподілений на певну кількість акцій. Майно товариства складають кошти від продажу акцій у формі відкритої підписки, доходи і т. д. Акціонери несуть відповідальність за зобов'язаннями АТ у межах свого вкладу (пакета акцій).
Вищим органом АТ є збори акціонерів, виконавчим органом правління, контрольним органом ревізійна комісія. Члени товариства мають право на управління суспільством за допомогою голосування за принципом одна акція - один голос. Проте зазвичай привілейовані акції не дають права голосу на зборах акціонерів. Обов'язковою є щорічна публікація в пресі таких основних фінансових показників діяльності товариства за рік, як прибуток, збитки, дивіденди та ін
АТ як організаційна форма має в порівнянні з іншими видами підприємств певними перевагами:
- Необмежений термін дії;
- Можливість залучення додаткових інвестицій шляхом випуску акцій;
- Відносна простота обігу акцій в гроші при виході з товариства в порівнянні з можливістю отримати свою частку при виході з інших товариств; наявність відпрацьованого механізму функціонування на базі усталеного у світовій практиці акціонерного законодавства;
- Можливість котирування на фондових біржах цінних паперів, що випускаються АТ, і їх вільного переходу від однієї особи до іншої;
- Наявність значного капіталу, що зменшує ризик акціонерів.
Однак АТ притаманні і певні недоліки:
- Наявність проблеми ув'язування інтересів дирекції АТ та акціонерів;
- Відсутність зацікавленості в осіб, що працюють на підприємстві та не володіють акціями, у підвищенні продуктивності праці та інших показників ефективності;
- Недостатня гнучкість, оперативність та маневреність, консерватизм в управлінні.
Структура управління представлена схематично на рис.1
Рис.1. Схема структури управління у ВАТ «Ферзіковскій молочний завод».
У ВАТ «Ферзіковскій молочний завод» існує підрозділ, який займається виготовленням і випуском молочної продукції.
Ремонтна група займається ремонтом машин і устаткування.
Більш наочно організаційна структура підприємства представлена на малюнку 2.
Рис.2. Схема організаційної структури ВАТ «Ферзіковскій молочний завод»
ВАТ «Ферзіковскій молочний завод» знаходиться за адресою: Калузька область, Ферзіковскій район, пос.Ферзіково, ул.Бичкова, буд.16-а. Таким чином, підприємство розташовується в межах селища Ферзіково, який є районним центром. Відстань до найближчої залізничної станції Ферзіково шляху Калуга-Ряжськ 1 км, до обласного центру - 38км.
Предметом діяльності ВАТ є торгово-закупівельна та виробничо-господарська діяльність. Основними напрямками діяльності є:
- Виробництво молочних продуктів (молоко 2,5% жирності, сир, сметана, масло, маса сирна);
- Виробництво сиру - сирцю;
- Здійснення в установленому порядку посередницької і торговельно-закупівельної діяльності та ін
Структура представлена в таблиці 2.1.1
Таблиця 2.1.1
Розмір і структура товарної продукції ВАТ «Ферзіковскій молочний завод» у цінах фактичної реалізації
Галузі та види продукції | Розмір грошової виручки, тис. руб. | Структура грошової виручки, у% до підсумку | Зміна (+/-) В структурі звітного року до | |||||
2005р | 2006р | 2007р | 2005р | 2006р | 2007р | 2005р | 2006р | |
Масло «Селянське» в / з: | ||||||||
75 гр. | 1994186,11 | 1981759,93 | 1670771,00 | 20,3 | 16 | 8,8 | -11,5 | -7,2 |
85 гр. | - | - | 533619,80 | - | - | 2,8 | +2,8 | +2,8 |