Організація створення сприятливих умов праці на підприємстві
План
1. Поняття, чинники та елементи умов праці
2. Державне регулювання умов праці
3. Класифікація та оцінювання умов праці на виробництві
Список використаної літератури
Сприятливі умови забезпечують як соціальну гармонію обличчя людини, так і відношення її, до праці і задоволення працею. Актуальність питання поліпшення умов праці обумовлюється і тим, що рівень освіти працівників висуває на перше місце необхідність задоволення потреб у змістовному працю в небезпечних умовах. Тому створення сприятливих умов праці має бути одним з головних завдань суспільства, невід'ємною частиною державної соціальної та економічної політики, важливою складовою менеджменту персоналу.
На державних підприємствах трудовим колективам надані великі повноваження щодо поліпшення умов праці. Вони мають право приймати участь в обговоренні та затверджені комплексних планів інженерний - технічних заходів щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища; контролювати використання коштів на виконання планів, ставити питання про притягнення до відповідальності за порушення норм з охорони праці тощо.
В умовах розвитку ринкових відносин поліпшенню умов праці сприяє і необхідність використовувати в конкурентній боротьбі новітні технології, які базуються на досягненнях науково-технічного прогресу, прагнення досягти зниження витрат на виробництво продукції і відповідного зростання прибутку на підприємствах, будь, - якої форми власності.
Умови праці поділяються на соціально економічні, які розглядаються в широкому контексті і характеризують ставлення до них суспільства, і виробничі, тобто умови праці безпосередньо на робочих місцях.
ГОСТ 19605 - 74 "Організація праці. Основні поняття, терміни та визначення ", трактує умови праці як" сукупність факторів виробничого середовища, які впливають на здоров'я та працездатність людини в процесі праці ".
Гігієнічна класифікація праці визначає умови праці як сукупність факторів трудової та виробничої середовища, в якій здійснюється діяльність людини.
На формування умов праці впливають фактори, які поділяються на три групи (рис. 11.1).
Перша група - соціально-економічні фактори, дія яких зумовлює характер умов праці. Серед них виділяються підгрупи:
- Нормативно-правові (закони, норми, стандарти а також форми адміністративного та громадського контролю за їх виконанням);
- Економічні (матеріальне та економічне стимулювання, моральне заохочення, система пільг і компенсацій, за несприятливі умови праці);)
- Соціально-психологічні (відношення працівників до праці, психологічний клімат);
- Суспільно-політичні (форми руху працівників за створення сприятливих умов, винахідництво і раціоналізація).
Друга група - техніко-організаційні чинники. Вони впливають на формування умов праці на робочих місцях, ділянках, цехах. Серед них виділяються такі підгрупи:
- Предмети праці та їх продукти (сировина, матеріали, готові вироби);
- Технологічні процеси;
- Засоби праці;
- Організаційні форми виробництва, праці та управління.
Третя група - природні чинники, дія яких не тільки обумовлюється особливостями природного середовища, але і висуває додаткові вимоги до обладнання, технології, організації виробництва і праці. Серед них виділяються такі підгрупи:
- Географічні (кліматичні зони);
- Біологічні (особливості рослинного і тваринного світу в сільському господарстві);
- Геологічні (характер добування корисних копалин).
Всі ці фактори виливають на формування умов праці одночасно і в нерозривній єдності, зумовлюючи поряд з іншими параметрами виробниче середовище.
Класифікація факторів допомагає на рівні галузі, об'єднання, окремого виробництва:
- Формувати та поліпшувати умови праці, аналізувати їх стан;
- Планувати заходи щодо поліпшення умов праці;
- Розробляти проекти обладнання, споруд, технологічних процесів, спрямованих на поліпшення умов праці;
- Зосереджувати ресурси (фінансові, матеріальні, трудові) на поліпшення умов праці;
- Прогнозувати зміни в умовах праці у зв'язку із змінами технології, обладнання, впровадження нових матеріалів і технологій.
Свій вплив на людину система факторів тягне опосередковано через сукупність системи елементів, які безпосередньо визначають умови праці на робочих місцях.
Виділяються такі елементи умов праці: санітарно-гігієнічні, що характеризують виробничу середу, на яку впливають предмети і засоби праці, а також технологічні процеси (промисловий шум, вібрація, токсичні речовини, промисловий пил, температура повітря та інші).
Всі вони кількісно оцінюються за допомогою методів санітарно-гігієнічних досліджень і нормуються шляхом установлення стандартів, санітарних норм і вимог.
Психофізіологічні елементи обумовлені змістом праці та її організацією (фізичне навантаження, нервово - психологічна напруга, монотонність трудового процесу тощо). Елементи цієї групи, за винятком фізичних зусиль і монотонності, не мають затверджених нормативів.
Естетичні елементи сприяють формуванню позитивних емоцій у працівника (художньо конструктивне рішення робочого місця, освітлення, функціональна музика тощо).
Кількісних оцінок елементи цієї групи не мають. Визначення естетичного рівня умов праці здійснюється за допомогою методів експертного оцінювання.
Соціально-психологічні елементи характеризують взаємовідносини в трудовому колективі, створюючи відповідне психологічний настрій працюючих (соціальний клімат).
Вони не мають одиниць вимірювання, норм і стандартів. Але соціологічні дослідження у вигляді усного опитування, анкетування, сприяють їх об'єктивному оцінюванню.
Технічні елементи визначаються рівнем механізації праці.
Праця, а відповідно умови й охорона праці, є реаліями різних систем, з одного боку, "людина - машина (технологічний процес)", "людина - виробниче середовище", "людина - машина (технологічний процес) - виробниче середовище", а з іншого "людина - колектив - суспільство", - "людина - суспільство - природа".
Для перших трьох систем умови праці розглядаються в межах робочого місця, дільниці, цеху, виробництва, а для останніх двох - у межах підприємства, галузі, регіону.
Забезпечення необхідних умов трудової діяльності здійснюється за трьома напрямами;
- Формування сприятливих умов праці, збагачення її змісту;
- Поліпшення умов праці у зв'язку з наявністю несприятливих факторів або зростаючими потребами суспільства, а при неможливості поліпшення умов праці підтримки їх на досягнутому рівні;
- Захист працівників від наявних і можливих небезпек, тобто охорона праці.
Найбільш ефективними є заходи, спрямовані на формування сприятливих умов, на нових підприємствах або в порядку реконструкції на діючих.
Для більшості підприємств характерним є планомірне поліпшення умов праці та захист працівників від небезпечних і шкідливих виробничих факторів.
Основним законом, який гарантує права громадян на безпечні та нешкідливі умови праці, є Конституція України. Реалізація цих прав здійснюється через виконання вимог, викладених у законодавчих актах.
Так, правове регулювання умов та охорони праці в Кодексі законів про працю України не обмежується тільки главою "Охорона праці". Норми щодо умов і охорони праці містяться в багатьох статтях інших глав КЗпП України таких, як "Трудовий договір", "Робочий час", "Час відпочинку", "Праця жінок", "Праця молоді", "Професійні спілки", "Догляд і контроль, за змістом законодавства про працю ".
Закон України "Про підприємства в Україні" визначає, що підприємство зобов'язане забезпечити всім працівникам безпечні та нешкідливі умови праці та несе в установленому законодавством порядку відповідальність за шкоду, заподіяну їх здоров'ю та працездатності.
Законом України "Про колективні договори і угоди" передбачено, що в колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо охорони праці, а в угодах на державному, галузевому, регіональному рівнях регулюються основні принципи і норми соціально - економічної політики, зокрема щодо умов і охорони праці .
Прийнятий 14 жовтня 1992 р. Закон України "Про охорону праці" визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює відносини між власником організації і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, встановлює єдиний порядок охорони праці в України.
Дія Закону поширюється на всі підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності.
Закон "Про охорону праці" характеризують численні нововведення, такі як:
- Впровадження економічних методів управління охороною праці на зміну адміністративно-командним;
- Застосування ряду додаткових штрафних санкцій, а також пільг, щодо оподаткування;
- Створення чіткої системи органів державного управління і нагляду за умовами та охороною праці;
- Суттєве розширення прав і соціальних гарантій працівників, в першу чергу, осіб, які потерпіли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та сімей загиблих;
- Визначення місця і ролі колективного договору підприємства у виконанні завдань щодо поліпшення умов і безпеки праці, забезпечення встановлених законом прав і соціальних гарантій працівників, у тому числі на пільги і компенсації;
- Визначення правового статусу служб охорони праці на підприємствах і в органах державного управління всіх рівнів;
- Забезпечення активної участі профспілок та інших громадських формувань, широких кіл трудящих, у вирішенні проблем охорони праці;
- Створення необхідних умов для заснування нових громадських інститутів і можливості обрання комісій з охорони праці підприємства та уповноважених трудового колективу з цих питань.
Закон передбачає чітку систему державного управління охороною праці та регулювання умов праці. Державна політика у сфері охорони праці базується на таких принципах [3 с.4]:
- Пріоритету життя і здоров'я працівників по відношенню до результатів діяльності підприємств;
- Повної відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці;
- Комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі національних програм з цих питань і з урахуванням напрямів економічної і соціальної політики, досягнень, в галузі науки і техніки;
- Соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди, особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
- Використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних і нешкідливих умов праці;
- Участі держави у фінансуванні заходів з охорони праці тощо.
Державне управління охороною праці і державне регулювання умов праці в Україні здійснюють Кабінет Міністрів України, Державний департамент з нагляду за охороною праці, Міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади, місцева державна адміністрація, місцеві Ради народних депутатів.
Громадський контроль за законодавством про охорону праці здійснюють профспілки і трудові колективи через уповноважених.
Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці відповідно до законодавства про охорону праці здійснюють контроль:
• умов праці на робочих місцях, безпеки технологічних процесів, машин, механізмів, стану засобів колективного та індивідуального захисту;
• режиму праці та відпочинку;
• використання праці жінок, неповнолітніх та інвалідів;
• забезпечення працівників засобами індивідуального захисту;
• пільг і компенсацій, які надаються працівникам за роботу з важкими і шкідливими умовами праці;
• відшкодування власником шкоди працівникам у разі погіршення їх здоров'я або завданої моральної шкоди.
Закон України "Про охорону праці" визначає соціально - економічні, організаційно - технічні, санаторно-гігієнічні та лікувально-профілактичні заходи з охорони праці.
Соціально - економічними заходами з охорони праці передбачаються: обов'язкове соціальне страхування працівників власником підприємства від нещасних випадків і професійних захворювань; безкоштовне забезпечення лікувально - профілактичним харчуванням та інші пільги і компенсації працівникам, які зайняті на роботах з важкими і шкідливими умовами; безкоштовна видача працівникам спеціального одягу , спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами; відшкодування власником шкоди у зв'язку з каліцтвом та іншим ушкодженням здоров'я (або його сім'ї в разі смерті потерпілого), пов'язаним з виконанням трудових обов'язків а також моральної шкоди.
Організаційно - технічні заходи і засоби покликані забезпечити такий рівень організації праці і технічних рішень з охорони праці, які виключали б вплив на працівників небезпечних виробничих факторів.
План
1. Поняття, чинники та елементи умов праці
2. Державне регулювання умов праці
3. Класифікація та оцінювання умов праці на виробництві
Список використаної літератури
1. Поняття, чинники та елементи умов праці
Людина значну частину свого життя витрачає на працю і тому від умов праці, рівня її безпеки, залежить працездатність і продуктивність праці, якість роботи, стан здоров'я. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я на стан здоров'я нації на 50 відсотків впливають соціальні фактори (умови життя, умови праці).Сприятливі умови забезпечують як соціальну гармонію обличчя людини, так і відношення її, до праці і задоволення працею. Актуальність питання поліпшення умов праці обумовлюється і тим, що рівень освіти працівників висуває на перше місце необхідність задоволення потреб у змістовному працю в небезпечних умовах. Тому створення сприятливих умов праці має бути одним з головних завдань суспільства, невід'ємною частиною державної соціальної та економічної політики, важливою складовою менеджменту персоналу.
На державних підприємствах трудовим колективам надані великі повноваження щодо поліпшення умов праці. Вони мають право приймати участь в обговоренні та затверджені комплексних планів інженерний - технічних заходів щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища; контролювати використання коштів на виконання планів, ставити питання про притягнення до відповідальності за порушення норм з охорони праці тощо.
В умовах розвитку ринкових відносин поліпшенню умов праці сприяє і необхідність використовувати в конкурентній боротьбі новітні технології, які базуються на досягненнях науково-технічного прогресу, прагнення досягти зниження витрат на виробництво продукції і відповідного зростання прибутку на підприємствах, будь, - якої форми власності.
Умови праці поділяються на соціально економічні, які розглядаються в широкому контексті і характеризують ставлення до них суспільства, і виробничі, тобто умови праці безпосередньо на робочих місцях.
ГОСТ 19605 - 74 "Організація праці. Основні поняття, терміни та визначення ", трактує умови праці як" сукупність факторів виробничого середовища, які впливають на здоров'я та працездатність людини в процесі праці ".
Гігієнічна класифікація праці визначає умови праці як сукупність факторів трудової та виробничої середовища, в якій здійснюється діяльність людини.
На формування умов праці впливають фактори, які поділяються на три групи (рис. 11.1).
Перша група - соціально-економічні фактори, дія яких зумовлює характер умов праці. Серед них виділяються підгрупи:
- Нормативно-правові (закони, норми, стандарти а також форми адміністративного та громадського контролю за їх виконанням);
- Економічні (матеріальне та економічне стимулювання, моральне заохочення, система пільг і компенсацій, за несприятливі умови праці);)
- Соціально-психологічні (відношення працівників до праці, психологічний клімат);
- Суспільно-політичні (форми руху працівників за створення сприятливих умов, винахідництво і раціоналізація).
Друга група - техніко-організаційні чинники. Вони впливають на формування умов праці на робочих місцях, ділянках, цехах. Серед них виділяються такі підгрупи:
- Предмети праці та їх продукти (сировина, матеріали, готові вироби);
- Технологічні процеси;
- Засоби праці;
- Організаційні форми виробництва, праці та управління.
Третя група - природні чинники, дія яких не тільки обумовлюється особливостями природного середовища, але і висуває додаткові вимоги до обладнання, технології, організації виробництва і праці. Серед них виділяються такі підгрупи:
- Географічні (кліматичні зони);
- Біологічні (особливості рослинного і тваринного світу в сільському господарстві);
- Геологічні (характер добування корисних копалин).
Всі ці фактори виливають на формування умов праці одночасно і в нерозривній єдності, зумовлюючи поряд з іншими параметрами виробниче середовище.
Класифікація факторів допомагає на рівні галузі, об'єднання, окремого виробництва:
- Формувати та поліпшувати умови праці, аналізувати їх стан;
- Планувати заходи щодо поліпшення умов праці;
- Розробляти проекти обладнання, споруд, технологічних процесів, спрямованих на поліпшення умов праці;
- Зосереджувати ресурси (фінансові, матеріальні, трудові) на поліпшення умов праці;
- Прогнозувати зміни в умовах праці у зв'язку із змінами технології, обладнання, впровадження нових матеріалів і технологій.
Свій вплив на людину система факторів тягне опосередковано через сукупність системи елементів, які безпосередньо визначають умови праці на робочих місцях.
Виділяються такі елементи умов праці: санітарно-гігієнічні, що характеризують виробничу середу, на яку впливають предмети і засоби праці, а також технологічні процеси (промисловий шум, вібрація, токсичні речовини, промисловий пил, температура повітря та інші).
Всі вони кількісно оцінюються за допомогою методів санітарно-гігієнічних досліджень і нормуються шляхом установлення стандартів, санітарних норм і вимог.
Психофізіологічні елементи обумовлені змістом праці та її організацією (фізичне навантаження, нервово - психологічна напруга, монотонність трудового процесу тощо). Елементи цієї групи, за винятком фізичних зусиль і монотонності, не мають затверджених нормативів.
Естетичні елементи сприяють формуванню позитивних емоцій у працівника (художньо конструктивне рішення робочого місця, освітлення, функціональна музика тощо).
Кількісних оцінок елементи цієї групи не мають. Визначення естетичного рівня умов праці здійснюється за допомогою методів експертного оцінювання.
Соціально-психологічні елементи характеризують взаємовідносини в трудовому колективі, створюючи відповідне психологічний настрій працюючих (соціальний клімат).
Вони не мають одиниць вимірювання, норм і стандартів. Але соціологічні дослідження у вигляді усного опитування, анкетування, сприяють їх об'єктивному оцінюванню.
Технічні елементи визначаються рівнем механізації праці.
Праця, а відповідно умови й охорона праці, є реаліями різних систем, з одного боку, "людина - машина (технологічний процес)", "людина - виробниче середовище", "людина - машина (технологічний процес) - виробниче середовище", а з іншого "людина - колектив - суспільство", - "людина - суспільство - природа".
Для перших трьох систем умови праці розглядаються в межах робочого місця, дільниці, цеху, виробництва, а для останніх двох - у межах підприємства, галузі, регіону.
Забезпечення необхідних умов трудової діяльності здійснюється за трьома напрямами;
- Формування сприятливих умов праці, збагачення її змісту;
- Поліпшення умов праці у зв'язку з наявністю несприятливих факторів або зростаючими потребами суспільства, а при неможливості поліпшення умов праці підтримки їх на досягнутому рівні;
- Захист працівників від наявних і можливих небезпек, тобто охорона праці.
Найбільш ефективними є заходи, спрямовані на формування сприятливих умов, на нових підприємствах або в порядку реконструкції на діючих.
Для більшості підприємств характерним є планомірне поліпшення умов праці та захист працівників від небезпечних і шкідливих виробничих факторів.
2. Державне регулювання умов праці
Дія небезпечних факторів виробництва не виникає спонтанно, адже технікою користуються люди. Тому вона локалізується або посилюється в залежності від рівня організації виробництва, організованості та дисципліни працівників, їх кваліфікації, санітарно-технічного та лікувально-профілактичного забезпечення, а також рівня профілактичної роботи з охорони праці. Тому державне регулювання умов праці є одним з найважливіших соціальних завдань суспільства.Основним законом, який гарантує права громадян на безпечні та нешкідливі умови праці, є Конституція України. Реалізація цих прав здійснюється через виконання вимог, викладених у законодавчих актах.
Так, правове регулювання умов та охорони праці в Кодексі законів про працю України не обмежується тільки главою "Охорона праці". Норми щодо умов і охорони праці містяться в багатьох статтях інших глав КЗпП України таких, як "Трудовий договір", "Робочий час", "Час відпочинку", "Праця жінок", "Праця молоді", "Професійні спілки", "Догляд і контроль, за змістом законодавства про працю ".
Закон України "Про підприємства в Україні" визначає, що підприємство зобов'язане забезпечити всім працівникам безпечні та нешкідливі умови праці та несе в установленому законодавством порядку відповідальність за шкоду, заподіяну їх здоров'ю та працездатності.
Законом України "Про колективні договори і угоди" передбачено, що в колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо охорони праці, а в угодах на державному, галузевому, регіональному рівнях регулюються основні принципи і норми соціально - економічної політики, зокрема щодо умов і охорони праці .
Прийнятий 14 жовтня 1992 р. Закон України "Про охорону праці" визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює відносини між власником організації і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, встановлює єдиний порядок охорони праці в України.
Дія Закону поширюється на всі підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності.
Закон "Про охорону праці" характеризують численні нововведення, такі як:
- Впровадження економічних методів управління охороною праці на зміну адміністративно-командним;
- Застосування ряду додаткових штрафних санкцій, а також пільг, щодо оподаткування;
- Створення чіткої системи органів державного управління і нагляду за умовами та охороною праці;
- Суттєве розширення прав і соціальних гарантій працівників, в першу чергу, осіб, які потерпіли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та сімей загиблих;
- Визначення місця і ролі колективного договору підприємства у виконанні завдань щодо поліпшення умов і безпеки праці, забезпечення встановлених законом прав і соціальних гарантій працівників, у тому числі на пільги і компенсації;
- Визначення правового статусу служб охорони праці на підприємствах і в органах державного управління всіх рівнів;
- Забезпечення активної участі профспілок та інших громадських формувань, широких кіл трудящих, у вирішенні проблем охорони праці;
- Створення необхідних умов для заснування нових громадських інститутів і можливості обрання комісій з охорони праці підприємства та уповноважених трудового колективу з цих питань.
Закон передбачає чітку систему державного управління охороною праці та регулювання умов праці. Державна політика у сфері охорони праці базується на таких принципах [3 с.4]:
- Пріоритету життя і здоров'я працівників по відношенню до результатів діяльності підприємств;
- Повної відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці;
- Комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі національних програм з цих питань і з урахуванням напрямів економічної і соціальної політики, досягнень, в галузі науки і техніки;
- Соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди, особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
- Використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних і нешкідливих умов праці;
- Участі держави у фінансуванні заходів з охорони праці тощо.
Державне управління охороною праці і державне регулювання умов праці в Україні здійснюють Кабінет Міністрів України, Державний департамент з нагляду за охороною праці, Міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади, місцева державна адміністрація, місцеві Ради народних депутатів.
Громадський контроль за законодавством про охорону праці здійснюють профспілки і трудові колективи через уповноважених.
Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці відповідно до законодавства про охорону праці здійснюють контроль:
• умов праці на робочих місцях, безпеки технологічних процесів, машин, механізмів, стану засобів колективного та індивідуального захисту;
• режиму праці та відпочинку;
• використання праці жінок, неповнолітніх та інвалідів;
• забезпечення працівників засобами індивідуального захисту;
• пільг і компенсацій, які надаються працівникам за роботу з важкими і шкідливими умовами праці;
• відшкодування власником шкоди працівникам у разі погіршення їх здоров'я або завданої моральної шкоди.
Закон України "Про охорону праці" визначає соціально - економічні, організаційно - технічні, санаторно-гігієнічні та лікувально-профілактичні заходи з охорони праці.
Соціально - економічними заходами з охорони праці передбачаються: обов'язкове соціальне страхування працівників власником підприємства від нещасних випадків і професійних захворювань; безкоштовне забезпечення лікувально - профілактичним харчуванням та інші пільги і компенсації працівникам, які зайняті на роботах з важкими і шкідливими умовами; безкоштовна видача працівникам спеціального одягу , спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами; відшкодування власником шкоди у зв'язку з каліцтвом та іншим ушкодженням здоров'я (або його сім'ї в разі смерті потерпілого), пов'язаним з виконанням трудових обов'язків а також моральної шкоди.
Організаційно - технічні заходи і засоби покликані забезпечити такий рівень організації праці і технічних рішень з охорони праці, які виключали б вплив на працівників небезпечних виробничих факторів.
Організаційні заходи передбачають правильну вишкіл працівників, чітке і своєчасне проведення інструктажів та контролю знань з охорони праці, зручне планування робочих місць, хороший стан засобів колективного та індивідуального захисту.
До технічних засобів і заходів належать: застосування технічно досконалого обладнання, інструментів і пристроїв, транспортних засобів та засобів колективного захисту (огороджень, запобіжних пристроїв, блокування, сигналізації, системи дистанційного управління).
Санітарно - гігієнічні заходи спрямовані на зменшення негативного впливу на працівників елементів санітарно-гігієнічних умов праці, приведення їх, до нормативних рівнів.
Лікувально-профілактичні заходи передбачають попередній і періодичний медичні огляди працівників, безкоштовне забезпечення, лікувально - профілактичного харчування працівників на роботах з жорсткими і шкідливими умовами праці, особливі вимоги з охорони праці жінок, неповнолітніх та інвалідів.
Відповідно до гігієнічної класифікації праці умови праці поділяються на 4 класи:
1 клас - оптимальні умови, за яких зберігається не лише здоров'я працівників, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності.
2 клас - допустимі умови - характеризуються такими рівнями факторів виробничого і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни і не надають несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих і їх потомство в найближчому і віддаленому періодах.
3 клас - шкідливі умови - характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та його потомство.
Шкідливі умови за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та вираженості можливих змін в організмі працюючих поділяються на 4 ступені:
1 ступінь - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які, як правило, викликають функціональні зміни, які виходять за межі фізіологічних коливань (останні відновлюються при більш тривалою, ніж початок наступної зміни, перерві контакту з шкідливими факторами) та збільшують ризик погіршення здоров'я;
2 ступінь - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні викликати стійкі функціональні порушення, призводять у більшості випадків до зростання виробничої - обумовленої захворюваності, появи окремих ознак або легких форм патології (як правило, без втрати професійної працездатності) ;
3 ступінь - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які призводять до розвитку професійних захворювань, як правило, легкого та середнього ступенів тяжкості (з втратою працездатності в період трудової діяльності);
4 ступінь - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні призводити до значного зростання хронічної патології та рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, а також до розвитку важких форм професійних захворювань з втратою загальної працездатності.
4 клас - небезпечні (екстремальні) умови - характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, вплив яких протягом робочої зміни (або її частини) створює загрозу для життя, високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень.
Важливе значення має оцінювання умов праці та визначення ступеня шкідливості умов праці.
Оцінювання умов і характеру праці на робочих місцях здійснюється на основі гігієнічної класифікації праці з метою:
- Контролю умов праці на відповідність санітарним правилам і нормам;
- Атестації робочих місць за умовами праці;
- Санітарно-гігієнічної паспортизації стану виробничих підприємств;
- Складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці;
- Розслідування випадків професійних захворювань;
- Розроблення рекомендацій щодо поліпшення умов праці тощо.
Санітарні норми широко застосовуються при аналізі і оцінюванні стану умов праці та впровадженні заходів щодо їх поліпшення. Аналізуючи умови праці, визначають індекс відповідності фактичних умов нормативним за формулою:
де Уф - фактичне значення елемента умов праці;
Ун - нормативне значення елемента умов праці.
Комплексне оцінювання всіх факторів виробничого середовища, трудового процесу, сукупних соціально-економічних чинників, які впливають на здоров'я та працездатність працівників у процесі трудової діяльності здійснюється за допомогою атестації робочих місць.
Атестація проводиться у всіх організаціях незалежно від форм власності, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали, є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, які можуть несприятливий впливати на стан здоров'я персоналу.
Атестація робочих місць за умовами праці передбачає:
- Виявлення на робочому місці шкідливих і небезпечних виробничих факторів та причин їх утворення;
- Дослідження виробничого середовища, важкості та напруженості, трудового процесі на робочому місці;
- Комплексне оцінювання факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їх вимогам стандартів, санітарних норм;
- Обгрунтування віднесення робочого місця до відповідної категорії за умовами праці;
- Підтвердження або визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення, додаткову відпустку, скорочений робочий день, інші пільги і компенсації залежно від умов праці.
- За результатами атестації складаються переліки:
- Робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, на яких підтверджено право на пільги і компенсації, передбачені законодавством;
- Робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, на яких пропонується встановити пільги і компенсації, за рахунок підприємства;
- Робочих місць з несприятливими умовами праці, на яких необхідно здійснити першочергові заходи щодо їх поліпшення.
Згідно типової методикою оцінювання умов праці фактичне їх стан визначається на робочих місцях, де виконуються роботи, передбачені галузевим переліком робіт з важкими та шкідливими умовами, особливо важкими і особливо шкідливими умовами на основі гігієнічної класифікації праці.
Оцінювання проводиться за даними атестації робочих місць і спеціальних інструментальних вимірювань, які відображаються в карті умов праці на робочих місцях.
Ступінь шкідливості факторів виробничого середовища і важкості праці визначається в балах (від 1 до 3 балів) за гігієнічною класифікацією праці.
Кількість балів по кожному фактору проставляється в карті умов праці. Для оцінювання впливу даного чинника на умови праці враховується час його дії протягом зміни
де Хст - ступень шкідливості фактора чи важкості праці;
Т - відношення часу дії даного фактора до тривалості зміни.
Залежно від загальної оцінки всіх факторів визначається розмір доплати до тарифної ставки (табл. 1).
Таблиця 1.
Диференціація розміру доплат до тарифної ставки
Крім типової методики оцінювання умов праці застосовується методика інтегрального бального оцінювання важкості праці в конкретних умовах виробництва.
Фактичні показники рівня елементів виробничого середовища встановлюються шляхом вимірювань за допомогою відповідної апаратури і оцінюються від 1 до 6 балів залежно від кількісного значення.
Інтегральний показник важкості праці визначається за формулою:
де Хопра - величина рівня елемента, який отримав найвищу оцінку (балів);
ЅХ і - арифметична сума величин рівнів всіх елементів за винятком Хопра;
n - загальна кількість елементів умов праці.
Залежно від рівня інтегральної оцінки умов праці виділяють шість категорій важкості праці (табл. 2).
Таблиця 2.
До першої категорії належать роботи, які виконуються в комфортних умовах виробничого середовища, при оптимальних величинах фізичного, розумового і нервово - емоційного навантаження.
До другої категорії належать роботи, які виконуються в умовах, які не перевищують гранично допустимих значень виробничих факторів і не призводять до відхилень в стані здоров'я працівників.
До третьої категорії належать роботи з підвищеними м'язовими або нервово емоційними навантаженнями, а також не зовсім сприятливими виробничими умовами (формувальники в ливарних цехах).
До четвертої категорії належать роботи, при виконанні яких вплив небезпечних і шкідливих виробничих факторів призводить до виробничого, - обумовлених та професійних захворювань (сталевари).
До п'ятої категорії належать роботи, які виконуються в несприятливих (екстремальних) умовах. Для працівників, зайнятих виконанням робіт п'ятої категорії важкості, характерний високий рівень виробничий - обумовлених та професійних захворювань, виробничого травматизму (шахтарі на підземних роботах).
До шостої категорії належать роботи, які виконуються в особливо несприятливих умовах, а ознаки патологічного стану організму виявляються вже в першій половині зміни або в перші дні тижня. Виконання цих робіт пов'язане з реальною небезпекою виникнення професійних захворювань і виробничих травм (водолази, які працюють на великих глибинах).
Приклад. На робочому місці на працівника впливають 5 біологічно значущих елементів умов праці, які отримали за даними намірів оцінки 2, 3, 3, 4, 5, балів.
Всі вони діють протягом робочої зміни (480 хв.). Визначимо інтегральну бальну оцінку, а потім категорію важкості праці.
Категорія важкості праці - V, розмір доплат за умови праці - 20% до тарифної ставки.
Оцінювання умов праці шляхом визначення її тяжкості є найбільш науково обгрунтованим. Воно дозволяє точно визначити рівень компенсацій за несприятливі умови.
2. Амоша А.І. Економічна ефективність поліпшення умов праці (передумови, аналіз, прогнозування) Донецьк: ІЕП НАН України, 1998
3. Закон України "Про охорону праці" Законодавство України про охорону праці - Т І. - К., 1995
4. Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць за умови праці (постанова Кабінету Міністрів України от 1 серпня 1992 р.. № 442).
До технічних засобів і заходів належать: застосування технічно досконалого обладнання, інструментів і пристроїв, транспортних засобів та засобів колективного захисту (огороджень, запобіжних пристроїв, блокування, сигналізації, системи дистанційного управління).
Санітарно - гігієнічні заходи спрямовані на зменшення негативного впливу на працівників елементів санітарно-гігієнічних умов праці, приведення їх, до нормативних рівнів.
Лікувально-профілактичні заходи передбачають попередній і періодичний медичні огляди працівників, безкоштовне забезпечення, лікувально - профілактичного харчування працівників на роботах з жорсткими і шкідливими умовами праці, особливі вимоги з охорони праці жінок, неповнолітніх та інвалідів.
3. Класифікація та оцінювання умов праці на виробництві
Умови праці на виробництві диференціюються залежно від фактично певних рівнів факторів виробничого середовища в порівнянні з санітарними нормами, правилами, гігієнічними нормативними а також з урахуванням можливого шкідливого впливу їх на стан здоров'я людей.Відповідно до гігієнічної класифікації праці умови праці поділяються на 4 класи:
1 клас - оптимальні умови, за яких зберігається не лише здоров'я працівників, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності.
2 клас - допустимі умови - характеризуються такими рівнями факторів виробничого і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни і не надають несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих і їх потомство в найближчому і віддаленому періодах.
3 клас - шкідливі умови - характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та його потомство.
Шкідливі умови за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та вираженості можливих змін в організмі працюючих поділяються на 4 ступені:
1 ступінь - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які, як правило, викликають функціональні зміни, які виходять за межі фізіологічних коливань (останні відновлюються при більш тривалою, ніж початок наступної зміни, перерві контакту з шкідливими факторами) та збільшують ризик погіршення здоров'я;
2 ступінь - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні викликати стійкі функціональні порушення, призводять у більшості випадків до зростання виробничої - обумовленої захворюваності, появи окремих ознак або легких форм патології (як правило, без втрати професійної працездатності) ;
3 ступінь - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які призводять до розвитку професійних захворювань, як правило, легкого та середнього ступенів тяжкості (з втратою працездатності в період трудової діяльності);
4 ступінь - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні призводити до значного зростання хронічної патології та рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, а також до розвитку важких форм професійних захворювань з втратою загальної працездатності.
4 клас - небезпечні (екстремальні) умови - характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, вплив яких протягом робочої зміни (або її частини) створює загрозу для життя, високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень.
Важливе значення має оцінювання умов праці та визначення ступеня шкідливості умов праці.
Оцінювання умов і характеру праці на робочих місцях здійснюється на основі гігієнічної класифікації праці з метою:
- Контролю умов праці на відповідність санітарним правилам і нормам;
- Атестації робочих місць за умовами праці;
- Санітарно-гігієнічної паспортизації стану виробничих підприємств;
- Складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці;
- Розслідування випадків професійних захворювань;
- Розроблення рекомендацій щодо поліпшення умов праці тощо.
Санітарні норми широко застосовуються при аналізі і оцінюванні стану умов праці та впровадженні заходів щодо їх поліпшення. Аналізуючи умови праці, визначають індекс відповідності фактичних умов нормативним за формулою:
де Уф - фактичне значення елемента умов праці;
Ун - нормативне значення елемента умов праці.
Комплексне оцінювання всіх факторів виробничого середовища, трудового процесу, сукупних соціально-економічних чинників, які впливають на здоров'я та працездатність працівників у процесі трудової діяльності здійснюється за допомогою атестації робочих місць.
Атестація проводиться у всіх організаціях незалежно від форм власності, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали, є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, які можуть несприятливий впливати на стан здоров'я персоналу.
Атестація робочих місць за умовами праці передбачає:
- Виявлення на робочому місці шкідливих і небезпечних виробничих факторів та причин їх утворення;
- Дослідження виробничого середовища, важкості та напруженості, трудового процесі на робочому місці;
- Комплексне оцінювання факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їх вимогам стандартів, санітарних норм;
- Обгрунтування віднесення робочого місця до відповідної категорії за умовами праці;
- Підтвердження або визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення, додаткову відпустку, скорочений робочий день, інші пільги і компенсації залежно від умов праці.
- За результатами атестації складаються переліки:
- Робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, на яких підтверджено право на пільги і компенсації, передбачені законодавством;
- Робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, на яких пропонується встановити пільги і компенсації, за рахунок підприємства;
- Робочих місць з несприятливими умовами праці, на яких необхідно здійснити першочергові заходи щодо їх поліпшення.
Згідно типової методикою оцінювання умов праці фактичне їх стан визначається на робочих місцях, де виконуються роботи, передбачені галузевим переліком робіт з важкими та шкідливими умовами, особливо важкими і особливо шкідливими умовами на основі гігієнічної класифікації праці.
Оцінювання проводиться за даними атестації робочих місць і спеціальних інструментальних вимірювань, які відображаються в карті умов праці на робочих місцях.
Ступінь шкідливості факторів виробничого середовища і важкості праці визначається в балах (від 1 до 3 балів) за гігієнічною класифікацією праці.
Кількість балів по кожному фактору проставляється в карті умов праці. Для оцінювання впливу даного чинника на умови праці враховується час його дії протягом зміни
де Хст - ступень шкідливості фактора чи важкості праці;
Т - відношення часу дії даного фактора до тривалості зміни.
Залежно від загальної оцінки всіх факторів визначається розмір доплати до тарифної ставки (табл. 1).
Таблиця 1.
Диференціація розміру доплат до тарифної ставки
| Умови праці | Хфак., Бал. | Розміри доплат до тарифної ставки% |
| Шкідливі і важкі | До 2 - х 2.1-4.0 4.1-6.0 | 4 8 12 |
| Особливо шкідливі і особливо важкі | 6.1-8.0 8.1-10.0 більше 10 | 16 20 24 |
Фактичні показники рівня елементів виробничого середовища встановлюються шляхом вимірювань за допомогою відповідної апаратури і оцінюються від 1 до 6 балів залежно від кількісного значення.
Інтегральний показник важкості праці визначається за формулою:
де Хопра - величина рівня елемента, який отримав найвищу оцінку (балів);
ЅХ і - арифметична сума величин рівнів всіх елементів за винятком Хопра;
n - загальна кількість елементів умов праці.
Залежно від рівня інтегральної оцінки умов праці виділяють шість категорій важкості праці (табл. 2).
Таблиця 2.
Категорії важкості праці
| Категорії важкості праці | I | II | III | IV | V | VI |
| Інтегральна бальна оцінка | до 18 | від 19 до 33 | від 34 до 45 | від 46 до 53 | від 54 до 58 | від 59 до 69 |
| Доплати за умови праці | - | - | 4-8% | 12-16% | 20% | 24% |
До першої категорії належать роботи, які виконуються в комфортних умовах виробничого середовища, при оптимальних величинах фізичного, розумового і нервово - емоційного навантаження.
До другої категорії належать роботи, які виконуються в умовах, які не перевищують гранично допустимих значень виробничих факторів і не призводять до відхилень в стані здоров'я працівників.
До третьої категорії належать роботи з підвищеними м'язовими або нервово емоційними навантаженнями, а також не зовсім сприятливими виробничими умовами (формувальники в ливарних цехах).
До четвертої категорії належать роботи, при виконанні яких вплив небезпечних і шкідливих виробничих факторів призводить до виробничого, - обумовлених та професійних захворювань (сталевари).
До п'ятої категорії належать роботи, які виконуються в несприятливих (екстремальних) умовах. Для працівників, зайнятих виконанням робіт п'ятої категорії важкості, характерний високий рівень виробничий - обумовлених та професійних захворювань, виробничого травматизму (шахтарі на підземних роботах).
До шостої категорії належать роботи, які виконуються в особливо несприятливих умовах, а ознаки патологічного стану організму виявляються вже в першій половині зміни або в перші дні тижня. Виконання цих робіт пов'язане з реальною небезпекою виникнення професійних захворювань і виробничих травм (водолази, які працюють на великих глибинах).
Приклад. На робочому місці на працівника впливають 5 біологічно значущих елементів умов праці, які отримали за даними намірів оцінки 2, 3, 3, 4, 5, балів.
Всі вони діють протягом робочої зміни (480 хв.). Визначимо інтегральну бальну оцінку, а потім категорію важкості праці.
Категорія важкості праці - V, розмір доплат за умови праці - 20% до тарифної ставки.
Оцінювання умов праці шляхом визначення її тяжкості є найбільш науково обгрунтованим. Воно дозволяє точно визначити рівень компенсацій за несприятливі умови.
Список використаної літератури
1. Гігієнічна Класифікація праці. Гігієнічні нормативи. Київ, 20012. Амоша А.І. Економічна ефективність поліпшення умов праці (передумови, аналіз, прогнозування) Донецьк: ІЕП НАН України, 1998
3. Закон України "Про охорону праці" Законодавство України про охорону праці - Т І. - К., 1995
4. Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць за умови праці (постанова Кабінету Міністрів України от 1 серпня 1992 р.. № 442).