Міністерство освіти і науки України
Східноукраїнський національний університет
ім. В.І. Даля
Кафедра: Банківська справа
Курсова робота
на тему:
«Організація розрахунків з використанням банківських платіжних карток»
2005
Зміст
Введення
1. Пластикові карти як інструмент організації безготівкових розрахунків.
1.1. Сутність безготівкових розрахунків. 4
1.2. Поняття і класифікація пластикових карт. 1 0
1.3. Учасники системи карткових розрахунків та їх взаємодія. 15
2. Стан ринку пластикових карт.
2.1. Підсумки діяльності банків України на ринку платіжних карток за 2003 рік. 17
2.2. Інформаційні потоки в системах розрахунків з використанням пластикових карток 26
3. Особливості розвитку банківських пластикових карт.
3.1. Перевага банківських пластикових карт. 29
3.2. Перспективи розвитку карткових продуктів. 30
Висновок
Список літератури
Додаток
Ринок платіжних карток в Україні характеризується високими темпами їх емісії, збільшення обсягів операцій населення з їх використанням. Картковий бізнес вимагає інвестування коштів більшості українських банків. Перехід від оплати товарів і послуг готівкою до розрахунку банківськими платіжними картками призводить до покращення економічної ситуації в країні, робить більш прозорими фінансові операції і запобігає від ухилення сплати податків. Збільшення обсягів карткових операцій в торгово - сервісній мережі - один з ключових напрямів карткового бізнесу; - допомагає підвищити рівень фінансової культури населення країни, дає можливість емітентам та еквайрингу збільшити прибутковість карткових портфелів. Але, про повноцінний розвиток ринку платіжних карток за підсумками 2003 року говорити рано, оскільки вони ще не стали для населення реальними платіжними засобами.
Мета роботи полягає у розгляді основних понять організації безготівкових розрахунків, принципів і видів безготівкових розрахунків, розгляд основних понять банківської платіжної карти, основною класифікації, стан ринку платіжних карток за підсумками 2003 року, основних видів шахрайства та основних пріоритетів розвитку карткового ринку.
1. Пластикові карти як інструмент організації безготівкових розрахунків
1.1. Сутність безготівкових розрахунків
Приступаючи до дослідження даного питання, необхідно звернутися до Інструкції «Про безготівкові розрахунки в України а національній валюті», затверджена Постановою Правління НБУ від 29.01.2004 № 22. Згідно з інструкцією безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача коштів, а також перерахування банками за дорученням юридичних та фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку, на рахунок отримувача коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях або в електронному вигляді. [2]
В економічній літературі автори А.М. Герасимович, А.М. Мороз, Б.Л. Луців дотримуються подібного поняття з інструкцією. Такого ж поняття, однак, трошки спрощеного дає Г.І. Спяк. На його думку, безготівкові розрахунки - це розрахунки, які здійснюються шляхом перерахування певної суми коштів з рахунку платника на рахунок одержувача без участі готівки. [11, c.97]
Організація безготівкових розрахунків в Україні повинна впливати на прискорення обігу коштів, забезпечувати безперервну реалізацію продукції.
В організації безготівкових розрахунків важливе, щоб момент здійснення платежу максимально наближався до моменту відвантаження продукції, виконання робіт, надання послуг. Своєчасна і повна оплата продукції, виконання робіт, надання послуг, інших боргових зобов'язань є однією з основних ознак ефективного функціонування економіки в цілому і кожного її суб'єкта окремо.
Принципи організації сучасної системи безготівкових розрахунків викладено в Інструкції про безготівкові розрахунки в України в національній валюті від 29.01.2004 р. № 22. Відповідно до цієї інструкції систему безготівкових розрахунків представлена таким чином [дод. 1].
В економічній літературі ряд авторів, спираючись на Інструкцію про безготівкові розрахунки, розглядають такі принципи організація безготівкових розрахунків:
· Кошти суб'єктів господарської діяльності (крім залишку готівки в касах у межах ліміту) повинні зберігатися на поточних рахунках у банках України;
· Суб'єкти господарської діяльності самостійно вибирають банк для обслуговування за власним бажанням та за згодою цього банку;
· Кошти з поточних рахунків контрагентів (клієнтів) списуються за дорученням їх власника або за розпорядженням стягувачів у разі здійснення примусового списання коштів;
· Розрахункові документи приймаються банком до виконання тільки в межах залишку коштів на поточних рахунках контрагентів (клієнтів) або якщо договором між банком і платником передбачено їх прийняття до виконання в разі відсутності або недостатності коштів на рахунках;
· Банки здійснюють розрахунково - касове обслуговування своїх клієнтів згідно чинного законодавства та нормативних актів, відповідних договорів і своїх внутрішніх положень здійснення безготівкових розрахунків;
· Клієнти банків для здійснення розрахунків самостійно обирають платіжні інструменти і вказують їх під час складання договорів. [11, c.100]
Для здійснення розрахунків застосовується акредитивна, інкасова, вексельна форми, а також форми розрахунку за розрахунковими чеками, пластиковими картами. Форми безготівкових розрахунків і правила їх здійснення встановлює НБУ. Підприємства можуть застосовувати при здійсненні розрахункових операцій платіжні інструменти у формі:
· Меморіальні ордери;
· Платіжне доручення;
· Платіжна вимога - доручення;
· Розрахункові чеки;
· Акредитиви;
· Платіжну вимогу.
Поняття платіжного доручення схоже в економічній літературі, воно є розрахунковий документ, який містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначену їм суму коштів і перерахування її на рахунок одержувача.
Платіжне доручення приймається банком платника до виконання протягом 10 календарних днів від дати його виписки. День оформлення платіжного доручення не враховується.
Банк приймає до виконання платіжне доручення від платника за умови, що сума цього платіжного доручення не перевищує суму, яка є в нього на рахунку на початок операційного дня. Банк може виконувати платіжне доручення клієнтів з урахуванням сум, які знаходяться на рахунках клієнтів протягом операційного дня, якщо це зазначено в договорі про розрахунково - касовому обслуговуванні. Платіжне доручення платника у разі відсутності або недостатності коштів на його рахунку банк приймає лише тоді, коли порядок прийняття і виконання таких платіжних доручень передбачено договором.
Платіжне доручення оформляється платником відповідно встановлених правил і надається в банк, який його обслуговує, не менше ніж у двох примірниках. Після перевірки правильності заповнення всіх реквізитів перший примірник розміщується в документи дня банку, другий - видається платнику з відмітками банку про отримання та виконанні доручення. [2]
Платіжне вимога - доручення - розрахунковий документ, який складається з двох частин:
· Верхній - вимога отримувача безпосередньо до платника про сплату зазначеної суми коштів;
· Нижньої - доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та перерахування її на рахунок одержувача.
Верхня частина оформляється отримувачем коштів і передається платнику не менше ніж у двох екземплярах, разом з товарно - транспортними документами, передбачені угодою.
Доставку вимог - доручень до платника може здійснювати банк одержувача через банк платника на договірних умовах.
У разі згоди оплати вимоги - доручення платник заповнює її нижню частину і подає до банку, який його обслуговує.
Сума, яку платник згоден сплатити одержувачу та зазначає в нижній частині вимоги - доручення, не може перевищувати суму, яку вимагає до сплати одержувач і яка зазначена у верхній частині вимоги - доручення.
Вимога - доручення надається платником в установу банку у двох примірниках. Перший примірник розміщується в документах дня банку платника, другий - видається платнику з відмітками банку про отримання документа.
Банк платника приймає вимогу - доручення від платника протягом 20 календарних днів від дати оформлення її одержувачем. [11, c.105]
Розрахунковий чек - це документ, який містить письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) банку - емітенту, в якому відкрито його рахунок, сплатити чекодержателю зазначену в чеку суму коштів.
Чекові книжки (розрахункові чеки) є бланками суворої звітності. Чеки застосовуються для здійснення розрахунків у безготівковій формі між юридичними особами, а також між фізичними та юридичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою за товари, виконання робіт та надання послуг.
Банк - емітент без видачі чекової книжки може видати на ім'я чекодавця (фізичної особи) один або кілька розрахункових чеків на суму, що не перевищує залишку коштів на рахунку чекодавця, або на суму, яка внесена готівкою.
Термін дії чекової книжки - один рік; розрахункового чека, який видається для разового розрахунку фізичній особі, - три місяці з дати їх виписки. День оформлення чекової книжки або чека не враховується. За згодою з установою банку термін дії чекової книжки може бути продовжений.
Чек заповнюється від руки (кульковою ручкою, чорнила) або з використанням технічних засобів. У чеку не допускається виправлення та використання факсиміле замість підпису.
Чек із чекової книжки подається до оплати в банк чекодержателя протягом 10 календарних днів (день виписки чека не враховується).
Власнику забороняється передавати чекову книжку будь - якому іншому юридичній або фізичній особі. [2]
Акредитив - договір, який містить зобов'язання банку - емітенту, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов'язаний здійснити платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж .
При розрахунку акредитивами в економічні відносини вступають такі суб'єкти:
· Платник - заявник акредитива, юридична особа, яка звертається в банк, який його обслуговує для відкриття акредитива;
· Банк - емітент - банк платника, що відкриває акредитив своєму клієнтові;
· Бенефіціар - юридична особа, на користь якого виставляється акредитив;
· Авізуючий банк - банк, який за дорученням банку - емітента сповіщає бенефіціара про відкриття акредитива;
· Виконуючий банк - банк бенефіціара або інший банк, який за дорученням банку - емітента проводить оплату документів, зазначену в акредитиві. Виконуючий банк може бути одночасно і авізуючим банком.
Умови і порядок проведення акредитивних операцій передбачаються в договорі між бенефіціаром і заявником акредитива. Акредитив може бути депонований в банк платника і в банк постачальника.
Види акредитиву:
· Покритий - акредитив, для здійснення платежів, за яким заздалегідь бронюється кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку - емітента або у виконуючому банку;
· Непокритий (гарантований) - Акредитив, оплата за яким у разі тимчасової відсутності коштів на рахунку платника гарантується банком - емітентом за рахунок банківського кредиту;
· Відкличний акредитив - Це акредитив, який може бути змінений або анульований банком - емітентом без узгодження з бенефіціаром, наприклад, у разі невиконання умов, передбачених договором, дострокової відмови банку - емітента від гарантування платежів за акредитивом. Розпорядження про зміну умов відкритого акредитива заявник надає бенефіціару тільки через банк - емітент. Він, у свою чергу, повідомляє виконуючий банк, а останній - бенефіціара. Розпорядження безпосередньо від заявника акредитива виконуючому банку не приймається.
· Безвідзивний акредитив - це акредитив, який може бути змінений або анульований тільки за згодою з бенефіціаром, на користь якого він був відкритий.
На кожному акредитиві має бути вказано його характер: відкличний або безвідкличної. Якщо це не вказано, тоді акредитив вважається безвідкличним.
Акредитив закривається у таких випадках:
· По закінченню дії терміну акредитива;
· Згідно з заявою постачальника про скасування від подальшого використання акредитива, невикористана сума перераховується на рахунок, з якого депонувалися кошти;
· За заявою покупця про відкликання акредитива повністю або частково.
Якщо претензії до постачальника виникли не з вини банку, тоді вони врегульовуються сторонами без його участі. [8, c.125]
Платіжна вимога - розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача здійснити без згоди платника переказ зазначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок одержувача.
Розпорядження про примусове списання коштів стягувач оформляє на бланку платіжної вимоги не менше ніж у трьох примірниках. Східноукраїнський національний університет
ім. В.І. Даля
Кафедра: Банківська справа
Курсова робота
на тему:
«Організація розрахунків з використанням банківських платіжних карток»
2005
Зміст
Введення
1. Пластикові карти як інструмент організації безготівкових розрахунків.
1.1. Сутність безготівкових розрахунків. 4
1.2. Поняття і класифікація пластикових карт. 1 0
1.3. Учасники системи карткових розрахунків та їх взаємодія. 15
2. Стан ринку пластикових карт.
2.1. Підсумки діяльності банків України на ринку платіжних карток за 2003 рік. 17
2.2. Інформаційні потоки в системах розрахунків з використанням пластикових карток 26
3. Особливості розвитку банківських пластикових карт.
3.1. Перевага банківських пластикових карт. 29
3.2. Перспективи розвитку карткових продуктів. 30
Висновок
Список літератури
Додаток
Введення
Пластикова карта - узагальнюючий термін, який позначає всі види карток, що розрізняються за призначенням, по набору які надають з їх допомогою послуг, за своїми технічними можливостями і організаціям, їх випускають. Найважливіша особливість всіх пластикових карт, незалежно від ступеня їхньої досконалості, полягає в тому, що на них зберігається певний набір інформації, який використовується в різних прикладних програмах. Карта може бути перепусткою у будинок, засобом доступу до комп'ютера, засобом оплати телефонних переговорів, водійським посвідченням і т. д. У сфері грошового обігу пластикові картки є одним з прогресивних засобів організації безготівкових розрахунків. У системі безготівкових розрахунків вони становлять особливий клас знарядь платежу, які можуть володіти якостями як дебетових, так і кредитних інструментів.Ринок платіжних карток в Україні характеризується високими темпами їх емісії, збільшення обсягів операцій населення з їх використанням. Картковий бізнес вимагає інвестування коштів більшості українських банків. Перехід від оплати товарів і послуг готівкою до розрахунку банківськими платіжними картками призводить до покращення економічної ситуації в країні, робить більш прозорими фінансові операції і запобігає від ухилення сплати податків. Збільшення обсягів карткових операцій в торгово - сервісній мережі - один з ключових напрямів карткового бізнесу; - допомагає підвищити рівень фінансової культури населення країни, дає можливість емітентам та еквайрингу збільшити прибутковість карткових портфелів. Але, про повноцінний розвиток ринку платіжних карток за підсумками 2003 року говорити рано, оскільки вони ще не стали для населення реальними платіжними засобами.
Мета роботи полягає у розгляді основних понять організації безготівкових розрахунків, принципів і видів безготівкових розрахунків, розгляд основних понять банківської платіжної карти, основною класифікації, стан ринку платіжних карток за підсумками 2003 року, основних видів шахрайства та основних пріоритетів розвитку карткового ринку.
1. Пластикові карти як інструмент організації безготівкових розрахунків
1.1. Сутність безготівкових розрахунків
Приступаючи до дослідження даного питання, необхідно звернутися до Інструкції «Про безготівкові розрахунки в України а національній валюті», затверджена Постановою Правління НБУ від 29.01.2004 № 22. Згідно з інструкцією безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача коштів, а також перерахування банками за дорученням юридичних та фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку, на рахунок отримувача коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях або в електронному вигляді. [2]
В економічній літературі автори А.М. Герасимович, А.М. Мороз, Б.Л. Луців дотримуються подібного поняття з інструкцією. Такого ж поняття, однак, трошки спрощеного дає Г.І. Спяк. На його думку, безготівкові розрахунки - це розрахунки, які здійснюються шляхом перерахування певної суми коштів з рахунку платника на рахунок одержувача без участі готівки. [11, c.97]
Організація безготівкових розрахунків в Україні повинна впливати на прискорення обігу коштів, забезпечувати безперервну реалізацію продукції.
В організації безготівкових розрахунків важливе, щоб момент здійснення платежу максимально наближався до моменту відвантаження продукції, виконання робіт, надання послуг. Своєчасна і повна оплата продукції, виконання робіт, надання послуг, інших боргових зобов'язань є однією з основних ознак ефективного функціонування економіки в цілому і кожного її суб'єкта окремо.
Принципи організації сучасної системи безготівкових розрахунків викладено в Інструкції про безготівкові розрахунки в України в національній валюті від 29.01.2004 р. № 22. Відповідно до цієї інструкції систему безготівкових розрахунків представлена таким чином [дод. 1].
В економічній літературі ряд авторів, спираючись на Інструкцію про безготівкові розрахунки, розглядають такі принципи організація безготівкових розрахунків:
· Кошти суб'єктів господарської діяльності (крім залишку готівки в касах у межах ліміту) повинні зберігатися на поточних рахунках у банках України;
· Суб'єкти господарської діяльності самостійно вибирають банк для обслуговування за власним бажанням та за згодою цього банку;
· Кошти з поточних рахунків контрагентів (клієнтів) списуються за дорученням їх власника або за розпорядженням стягувачів у разі здійснення примусового списання коштів;
· Розрахункові документи приймаються банком до виконання тільки в межах залишку коштів на поточних рахунках контрагентів (клієнтів) або якщо договором між банком і платником передбачено їх прийняття до виконання в разі відсутності або недостатності коштів на рахунках;
· Банки здійснюють розрахунково - касове обслуговування своїх клієнтів згідно чинного законодавства та нормативних актів, відповідних договорів і своїх внутрішніх положень здійснення безготівкових розрахунків;
· Клієнти банків для здійснення розрахунків самостійно обирають платіжні інструменти і вказують їх під час складання договорів. [11, c.100]
Для здійснення розрахунків застосовується акредитивна, інкасова, вексельна форми, а також форми розрахунку за розрахунковими чеками, пластиковими картами. Форми безготівкових розрахунків і правила їх здійснення встановлює НБУ. Підприємства можуть застосовувати при здійсненні розрахункових операцій платіжні інструменти у формі:
· Меморіальні ордери;
· Платіжне доручення;
· Платіжна вимога - доручення;
· Розрахункові чеки;
· Акредитиви;
· Платіжну вимогу.
Поняття платіжного доручення схоже в економічній літературі, воно є розрахунковий документ, який містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначену їм суму коштів і перерахування її на рахунок одержувача.
Платіжне доручення приймається банком платника до виконання протягом 10 календарних днів від дати його виписки. День оформлення платіжного доручення не враховується.
Банк приймає до виконання платіжне доручення від платника за умови, що сума цього платіжного доручення не перевищує суму, яка є в нього на рахунку на початок операційного дня. Банк може виконувати платіжне доручення клієнтів з урахуванням сум, які знаходяться на рахунках клієнтів протягом операційного дня, якщо це зазначено в договорі про розрахунково - касовому обслуговуванні. Платіжне доручення платника у разі відсутності або недостатності коштів на його рахунку банк приймає лише тоді, коли порядок прийняття і виконання таких платіжних доручень передбачено договором.
Платіжне доручення оформляється платником відповідно встановлених правил і надається в банк, який його обслуговує, не менше ніж у двох примірниках. Після перевірки правильності заповнення всіх реквізитів перший примірник розміщується в документи дня банку, другий - видається платнику з відмітками банку про отримання та виконанні доручення. [2]
Платіжне вимога - доручення - розрахунковий документ, який складається з двох частин:
· Верхній - вимога отримувача безпосередньо до платника про сплату зазначеної суми коштів;
· Нижньої - доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та перерахування її на рахунок одержувача.
Верхня частина оформляється отримувачем коштів і передається платнику не менше ніж у двох екземплярах, разом з товарно - транспортними документами, передбачені угодою.
Доставку вимог - доручень до платника може здійснювати банк одержувача через банк платника на договірних умовах.
У разі згоди оплати вимоги - доручення платник заповнює її нижню частину і подає до банку, який його обслуговує.
Сума, яку платник згоден сплатити одержувачу та зазначає в нижній частині вимоги - доручення, не може перевищувати суму, яку вимагає до сплати одержувач і яка зазначена у верхній частині вимоги - доручення.
Вимога - доручення надається платником в установу банку у двох примірниках. Перший примірник розміщується в документах дня банку платника, другий - видається платнику з відмітками банку про отримання документа.
Банк платника приймає вимогу - доручення від платника протягом 20 календарних днів від дати оформлення її одержувачем. [11, c.105]
Розрахунковий чек - це документ, який містить письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) банку - емітенту, в якому відкрито його рахунок, сплатити чекодержателю зазначену в чеку суму коштів.
Чекові книжки (розрахункові чеки) є бланками суворої звітності. Чеки застосовуються для здійснення розрахунків у безготівковій формі між юридичними особами, а також між фізичними та юридичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою за товари, виконання робіт та надання послуг.
Банк - емітент без видачі чекової книжки може видати на ім'я чекодавця (фізичної особи) один або кілька розрахункових чеків на суму, що не перевищує залишку коштів на рахунку чекодавця, або на суму, яка внесена готівкою.
Термін дії чекової книжки - один рік; розрахункового чека, який видається для разового розрахунку фізичній особі, - три місяці з дати їх виписки. День оформлення чекової книжки або чека не враховується. За згодою з установою банку термін дії чекової книжки може бути продовжений.
Чек заповнюється від руки (кульковою ручкою, чорнила) або з використанням технічних засобів. У чеку не допускається виправлення та використання факсиміле замість підпису.
Чек із чекової книжки подається до оплати в банк чекодержателя протягом 10 календарних днів (день виписки чека не враховується).
Власнику забороняється передавати чекову книжку будь - якому іншому юридичній або фізичній особі. [2]
Акредитив - договір, який містить зобов'язання банку - емітенту, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов'язаний здійснити платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж .
При розрахунку акредитивами в економічні відносини вступають такі суб'єкти:
· Платник - заявник акредитива, юридична особа, яка звертається в банк, який його обслуговує для відкриття акредитива;
· Банк - емітент - банк платника, що відкриває акредитив своєму клієнтові;
· Бенефіціар - юридична особа, на користь якого виставляється акредитив;
· Авізуючий банк - банк, який за дорученням банку - емітента сповіщає бенефіціара про відкриття акредитива;
· Виконуючий банк - банк бенефіціара або інший банк, який за дорученням банку - емітента проводить оплату документів, зазначену в акредитиві. Виконуючий банк може бути одночасно і авізуючим банком.
Умови і порядок проведення акредитивних операцій передбачаються в договорі між бенефіціаром і заявником акредитива. Акредитив може бути депонований в банк платника і в банк постачальника.
Види акредитиву:
· Покритий - акредитив, для здійснення платежів, за яким заздалегідь бронюється кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку - емітента або у виконуючому банку;
· Непокритий (гарантований) - Акредитив, оплата за яким у разі тимчасової відсутності коштів на рахунку платника гарантується банком - емітентом за рахунок банківського кредиту;
· Відкличний акредитив - Це акредитив, який може бути змінений або анульований банком - емітентом без узгодження з бенефіціаром, наприклад, у разі невиконання умов, передбачених договором, дострокової відмови банку - емітента від гарантування платежів за акредитивом. Розпорядження про зміну умов відкритого акредитива заявник надає бенефіціару тільки через банк - емітент. Він, у свою чергу, повідомляє виконуючий банк, а останній - бенефіціара. Розпорядження безпосередньо від заявника акредитива виконуючому банку не приймається.
· Безвідзивний акредитив - це акредитив, який може бути змінений або анульований тільки за згодою з бенефіціаром, на користь якого він був відкритий.
На кожному акредитиві має бути вказано його характер: відкличний або безвідкличної. Якщо це не вказано, тоді акредитив вважається безвідкличним.
Акредитив закривається у таких випадках:
· По закінченню дії терміну акредитива;
· Згідно з заявою постачальника про скасування від подальшого використання акредитива, невикористана сума перераховується на рахунок, з якого депонувалися кошти;
· За заявою покупця про відкликання акредитива повністю або частково.
Якщо претензії до постачальника виникли не з вини банку, тоді вони врегульовуються сторонами без його участі. [8, c.125]
Платіжна вимога - розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача здійснити без згоди платника переказ зазначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок одержувача.
Стягувачами можуть бути податкові органи, державні виконавці та підприємства, які здійснюють примусове списання коштів на підставі претензій. Зазначені особи оформляють і надають в банк платіжні вимоги і в певних випадках супровідні документи на примусове списання коштів з рахунків платників. Примусове списання коштів з рахунків платників дозволяється лише у випадках, встановлених законодавством, а саме: на підставі виконавчих документів, встановлених законодавством, рішення податкових органів та вказаних претензій.
Банк стягувача приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів з дня їх складання, а банк платника - протягом 30 календарних днів з дня їх складання.
Платіжні вимоги стягувачів приймаються банком до виконання незалежно від наявності коштів на поточному рахунку платника, оскільки стягнення здійснюється з усіх рахунків підприємства: поточних, депозитних.
Також ще однією формою безготівкових розрахунків є розрахунки пластиковими картами. [2]
1.2. Поняття і класифікація пластикових карт.
Відповідно до інструкції "Про порядок емісії платіжних карт і здійснення операцій з їх застосуванням», затверджена Постановою правління НБУ від 27 серпня 2001 р. № 367 платіжна картка - це спеціальний платіжний інструмент у вигляді емітованої в установленому порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для здійснення переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків, фінансових установах, пунктах обміну іноземної валюти уповноважених банків та банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. [3]
В економічній літературі існують різні підходи до розуміння поняття пластикових карт. На думку автора Рудакової О.С., пластикова карта являє собою документ у вигляді картки з негнучкого пластику, який не підлягає передачі і допомагає її власникові оплачувати товари і послуги та отримувати з рахунку грошові суми. [7, c.78]
Автор Гінзбург А.І. вважає, що пластикова банківська картка - це персоніфікований платіжний інструмент, що надає має карткою особі можливість безготівкової оплати товарів або послуг, а також отримання готівкових коштів у відділеннях (філіях) банків та банківських банкоматах [4, c.15], а автор Єрьоміна Н. В. дотримується наступного поняття: пластикова картка - це загальний термін, яким називають всі види карток, які можуть відрізнятися технічними можливостями, призначенням і видом наданих ними послуг. [13, c.112]
З розвитком міжнародних платіжних систем з'явилися різні види запропонованих пластикових карток, які розрізняються за своїм призначенням, функціональним і технічним характеристикам. Існує безліч ознак, за якими можна класифікувати картки міжнародних платіжних систем:
1.По матеріалу, з якого вони виготовлені:
· Паперові (картонні);
· Пластикові;
· Металеві.
В даний час практично повсюдне поширення одержали пластикові картки. Однак для ідентифікації власника картки часто використовуються паперові (картонні) карти, запаяні в прозору плівку. Це ламіновані картки. Ламінування є досить дешевою і легкодоступною процедурою і тому, якщо картка використовується для розрахунків, то з метою підвищення захищеності від підробок застосовують більш досконалу і складну технологію виготовлення карт із пластику. На відміну від металевих карт, пластик легко піддається термічній обробці і тиску (змбоссірованію), що вельми важливо для персоналізації карти перед видачею її клієнтові.
2. На підставі механізму розрахунків:
· Двосторонні системи - виникли на базі двосторонніх угод між учасниками розрахунків, при яких власники карток можуть використовувати їх для покупки товарів у замкнутих мережах, контрольованих емітентом карт (універмаги, бензоколонки і т. д.);
· Багатосторонні системи - надають власникам карт можливість купувати товари в кредит у різних торговців і організацій сервісу, які визнають ці карти як платіжний засіб. Багатосторонні системи очолюють національні асоціації банківських карт, а також компанії, що випускають карти туризму і розваг (наприклад, American Exdivss).
3. По виду проведених розрахунків:
· Кредитні карти, які пов'язані з відкриттям кредитної лінії в банку, що дає можливість власнику користуватися кредитом при купівлі товарів і при отриманні касових позик. Власнику кредитної картки відкривається спеціальний картковий рахунок і встановлюється ліміт кредитування за позичковим рахунком на весь термін дії картки, а також разовий ліміт на суму однієї покупки. У межах разового ліміту оплата покупки може здійснюватися без авторизації;
· Дебетові картки призначені для отримання готівки в банківських автоматах або для отримання товарів з розрахунком через електронні термінали. Гроші при цьому списуються з рахунку власника картки в банку. Дебетові картки не дозволяють оплачувати покупки при відсутності грошей на рахунку;
· «Електронний гаманець» - тип карт, призначений для використання готівкових грошей, внесених на саму картку, при оплаті товарів і послуг. Платіжна здатність таких карт зумовлена певною сумою, яку власник карти попередньо вносить емітенту цієї картки або його агенту. Схеми проходження платежів при використанні кредитних і дебетових карток принципово різняться, це 2 різних види платіжних інструментів, кожний з яких має власні особливості і характеристики. У світовій практиці особливо широке поширення одержали кредитні платіжні картки, проте цей вид послуг доступний не для кожного клієнта. Перед тим, як відкрити позичковий рахунок, банк ретельно вивчає платоспроможність та кредитну історію клієнта, який за згодою банку на видачу картки набуває ряд переваг, які не може надати дебетова картка.
4. За характером використання:
· Індивідуальна карта, видається окремим клієнтам банку, може бути «стандартної» або «золотий»; остання видається особам з високою кредитоспроможністю і передбачає багато пільг для користувачів;
· Сімейна карта, видається членам сім'ї особи, яка уклала контракт, який несе відповідальність за рахунком;
· Корпоративна карта видається організації (фірмі), яка на основі цієї карти може видати індивідуальні картки обраним особам (керівникам або цінним співробітникам). Їм відкриваються персональні рахунки, «прив'язані» до корпоративного карткового рахунку. Відповідальність перед банком по корпоративному рахунку має організація, а не індивідуальні власники корпоративних карток.
У даний вид класифікації автор Рудакова О.С. додає два підпункти:
· Картки туризму і розваг - картки приймаються сотнями тисяч торговельних і сервісних підприємств у всьому світі для оплати товарів і послуг, а також надають власникам різні пільги по бронюванню авіаквитків, номерів у готелях, страхування життя, знижки з ціни товару і т. д.
· Чекові гарантійні картки. Ці картки видаються власнику поточного рахунку в банку для ідентифікації чекодавця і гарантії платежу за чеком. Карта базується на кредитній лінії, яка дозволяє власнику рахунку користуватися кредитом за овердрафтом. [7, c.93]
5. За способом запису інформації на карту:
· Графічна запис;
· Ембосування;
· Штрих-кодування;
· Кодування на магнітній смузі
· Чіп;
· Лазерна запис (оптичні картки).
Найбільш ранній і простою формою запису інформації на карту було і залишається графічне зображення. Воно до цих пір використовується у всіх картах, включаючи найбільш технологічно витончені. Спочатку карті завдавалися тільки прізвище, ім'я власника картки та інформація про її емітенті. Пізніше на універсальних банківських картах був зразок підпису, а прізвище та ім'я стали ембосувати (механічно видавлюватися).
Ембосування - нанесення даних на картці у вигляді рельєфних знаків. Це дозволило значно швидше оформляти операцію оплати карткою, роблячи відбиток на ній сліпа. Інформація, ембосовані на карті, моментально переноситься через копіювальний папір на сліп. З метою боротьби з шахрайством можуть використовуватися сліпи і без копіювального шару, але спосіб перенесення ембосовані на карті інформації, по суті, залишився тим самим - механічний тиск. Ембосування не витіснило повністю графічне зображення.
Штрих-кодування - запис інформації на карту за допомогою штрих - кодування застосовувалася до винаходу магнітної смуги і в платіжних системах розповсюдження не отримала.
Кодування на магнітній смузі - картка має зворотній стороні магнітну смугу, де записані дані, необхідні для ідентифікації особи власника картки при її використанні в банківських автоматах та електронних терміналах торгових закладів.
Мікросхема (чіп) вбудована в картку і складається з запам'ятовуючих пристроїв для заощадження інформації (карти пам'яті). Смарт - карти (інтелектуальні картки) зовні схожі на карти пам'яті, але в їх мікросхему включений мікропроцесор, який є комп'ютером і здатний обробляти інформацію, записану в запам'ятовуючих пристроях.
Лазерні запису (оптичні карти) - карти мають велику ємність, ніж картки з мікросхемою, але дані на них можуть бути записані тільки 1 раз. Записи та зчитування інформації проводиться спеціальною апаратурою з використанням лазера. У банківських технологіях поки не отримало широкого розповсюдження.
6. За приналежності до установи - емітенту:
· Банківські картки, емітент яких - банк або консорціум банків;
· Комерційні карти, випущені нефінансовими установами;
· Карти, випущені організаціями, чиєю діяльністю безпосередньо є емісія пластикових карт і створення інфраструктури з їх обслуговування.
7.По територіальної приналежності:
· Міжнародні, що діють у більшості країн;
· Національні, які діють у межах будь - якої держави;
· Локальні, які використовуються на частині території держави;
· Карти, що діють в одному конкретному закладі.
8.По часом використання:
· Обмежені будь - яким тимчасовим проміжком (іноді з правом пролонгації);
· Необмежені (бесрочние).
9.По сфері використання:
· Універсальні карти - служать для оплати будь-яких товарів і послуг;
· Приватні комерційні карти - служать для оплати будь - якої певної послуги (наприклад, карти готельних мереж, автозаправних станцій, супермаркетів).
10.Банківські та інші карти, що використовуються для розрахунків:
· Автономний «електронний гаманець»;
· «Електронний гаманець» з дублюванням рахунку у емітента;
· «Ключ до рахунку» - засіб ідентифікації власника рахунку.
Автор Гінзбург А.І. до цього переліку класифікації вносить ще два підпункти:
11.По загальним призначенням:
· Ідентифікаційні;
· Інформаційні;
· Для фінансових операцій.
12.По категорії клієнтури, на яку орієнтується емітент:
· Звичайні картки;
· Срібні карти;
· Золоті карти.
Звичайні карти призначені для пересічного клієнта. Це VISA Classic, EvroCard / MasterCard Mass (Standart).
Срібна карта (Silver, Business) називається бізнес - картою і призначена для приватних осіб, для співробітників компаній, уповноважених витрачати в тих чи інших межах кошти своєї компанії.
Золота картка (Gold) призначена для найбільш заможних клієнтів.
· Усе різноманіття представлених карт міжнародних платіжних систем надає можливість вибрати оптимальний варіант, який буде найкращим чином відповідати цілям, які переслідуються при придбанні картки. [4, c.20]
1.3. Учасники системи карткових розрахунків та їх взаємодія.
При здійсненні розрахунків з використанням пластикових карток у системі беруть участь: держателі (власники) карток, банк - емітент, торговельні учасники та установи сфери послуг, банк - еквайєр, процесинговий центр.
Держателі карток - це фізичні особи, які за договором з кредитно - фінансовою установою використовують її платіжну картку для оплати в безготівковій формі вартість товарів або послуг, а також для отримання через банківські установи та банкомати.
Банк - емітент - установа банку, яка випускає в обіг платіжні картки.
Банк - еквайєр - банк, у якому відкриті рахунки підприємств торгівлі та послуг, які обслуговують держателів платіжних карт.
Процесинговий центр - спеціалізований інформаційно - обчислювальний центр, який здійснює збір, обробку, зберігання та передачу кредитно - фінансовим установам інформації про необхідність переказу з рахунка осіб - власників платіжних карт грошових коштів за отримані товари та послуги та інші карткові операції осіб, які їх надають.
Розглянемо права та обов'язки учасників платіжної системи з застосуванням пластикових кредитних карт.
Банк - емітент видає кредитну картку лише після перевірки фінансового стану та оцінки кредитоспроможності клієнта; відкриває власнику картки спеціальний картковий рахунок для проведення всіх операцій з карткою; кожен місяць надає клієнту спеціальну виписку з його карткового рахунку із зазначенням усіх трансакцій, проведених за даний період, а також розмір заборгованості та визначення термінів погашення кредиту; утримання комісії та відсотків відповідно до встановлених тарифів; здійснює авторизацію платежів, даючи відповідь на запит торговця про дозвіл чи заборону на проведення операції; бере на себе зобов'язання з оплати рахунків торговельних підприємств за операціями, здійснені із застосуванням карток з відрахуванням комісії (дисконту).
Власник картки для отримання карти укладає з банком - емітентом відповідну угоду, в якій бере на себе зобов'язання сплатити борг і відсотки за кредит згідно з визначеними в угоді умовами.
Торговельне підприємство зобов'язується приймати картки як платіжний засіб розрахунку за товари або послуги і проводити авторизацію (отримання дозволу на транзакцію) у передбачених умовах; зобов'язується отримати карту при підозрі, якщо покупець не є власником даної карти; надавати банку торгові рахунки, оформлені з використанням карток.
Функціями процесингового центру є:
· Розробка стандартів та правил ведення операцій;
· Забезпечення належного рівня функціонування систем авторизації і розрахунків;
· Обмін фінансової інформації і переклад комісійних виплат між учасниками системи;
· Дослідження і аналіз функціонування системи;
· Розробка нових платіжних продуктів;
· Реклама і просування послуг на ринок.
Банки - еквайєри становлять договори з різними торговельними організаціями на прийом від клієнта пластикових карт як платіжний засіб; виконують обробку торгових рахунків; зараховують суми з торговельних рахунків на рахунки установи торгівлі; надають інформацію про здійснені операції в банк - емітент через процессіновую компанію. Банк - емітент після отримання інформації про виконання транзакцій знімає кошти з рахунку клієнтів - власників карток і перераховує їх через процесинговий центр банку - еквайєра. В окремих випадках функції банку - еквацера може здійснювати банк - емітент.
У системі електронних роздрібних банківських послуг може в деяких випадках брати участь і розрахунковий банк. Він може використовувати для проведення розрахунків в системі між банком - еквайєром і банком - емітентом. Наявність розрахункового банку в системі не є обов'язковим. [13, c.116]
За допомогою пластикових карт можна скористатися такими послугами:
· Отримання готівки через банкомати;
· Отримання відповіді на запит про стан рахунку;
· Перевести грошові кошти з одного рахунку на інший;
· Отримати виписки з поточного рахунку. Виписка - це документ, який містить інформацію про проведені операції з рахунком, а також дані про залишок на рахунку;
· Отримати кредит при купівлі товарів чи авансом в готівковому вигляді;
· Здійснити платіж за товари або якісні послуги з використанням торговельних терміналів;
· Отримати відповідь на запит про можливість отримати клієнтського кредиту з допомогою банкомату.
Всі ці послуги клієнт може отримати за допомогою системи електронних банківських послуг без участі персоналу банку.
Пластикові картки як платіжний засіб знайшли своє широке застосування не тільки в банківській сфері. Сфера використання карток дуже велика - вони використовуються при покупці товарів в автоматах, для сплати податку при проїзді платниками автострадами, для розрахунків на автозаправках, у громадському транспорті та інших розрахунках.
2. Стан ринку пластикових карт
2.1. Підсумки діяльності банків України на ринку платіжних карт за 2003 рік
У 2003 році кількість банків, які є членами внутрішньодержавних і міжнародних платіжних систем та здійснюють емісію та еквайринг платіжних карт, збільшилася з 77 до 87 (з 158 українських банків, які мають банківську ліцензію).
Загальна кількість платіжних карт, емітованих українськими банками збільшилась майже вдвічі - з 6150 тис. до 11529 тис. штук (таблиця 2.1.), З них на 1.01.2004 року кількість пластикових карт:
· Національної системи масових електронних платежів (НСМЕМ) - на 263% (350 тис.) і становлять близько 483 тис.
· Укркарт - на 257% (29 тис.) - близько 41 тис.
· Одноемітентних (внутрішньобанківських) платіжних систем - на 24% (313 тис.) - близько 1624 тис.
· MasterCard - на 136% (2765 тис.) - більше 4793 тис.
· VISA - на 73% (1898 тис.) - близько 4482 тис.
· Інші платіжні системи - більше на 28% (24 тис.) - майже 107 тис. штук
Таблиця 2.1.
Кількість емітованих карток (штук) [16]
| Платіжні системи | 01.01.2003 | 01.01.2004 | Приріст за 2003,% | ||
| НСМЕП | 132870 | 2.2 | 482848 | 4.2 | 263 |
| Укркарт | 11461 | 0.2 | 40947 | 0.4 | 257 |
| Одноемітентні | 1310942 | 21.3 | 1623627 | 14.1 | 24 |
| MasterCard | 2027910 | 33 | 4793067 | 41.6 | 136 |
| VISA | 2583741 | 42 | 4481780 | 38.9 | 73 |
| Інші | 83035 | 1.3 | 106638 | 0.8 | 28 |
| Всього | 6149959 | Частина,% | 11528907 | Частина,% | 87 |
Протягом останніх трьох - чотирьох років спостерігається тенденція щорічного збільшення українськими банками емісії платіжних карток майже вдвічі.
Найбільшу частину українського карткового ринку (41.6% від загальної кількості карт) на 1.01.2004г. склали карти міжнародної платіжної системи MasterCard - 4793 тис. штук. Друге місце за кількістю емітованих карт займає VISA - 38.9% (4482 тис. штук). До частини платіжних карт одноемітентних систем належить 14.1% (1624 тис. штук), НСМЕП - 4.2% (483 тис. штук), Укркарт - 0.4% (41 тис. штук), інші платіжні системи - 0.8% (107 тис. штук) .
Протягом 2003 року спостерігалася тенденція до зменшення частини карт одноемітентних внутрішньодержавних платіжних систем та збільшення частини міжнародних платіжних систем, НСМЕП та Укркарт. Зменшення частини одноемітентних систем здійснюється за рахунок міграції їх на міжбанківські платіжні системи шляхом паралельного функціонування або заміну цих систем на міжнародні, НСМЕП та Укркарт. Так, якщо на початку 2002 року частина карт внутрішньодержавних платіжних систем становить 31% (1001 тис. штук) і серед них найбільшу питому вагу займали одноемітентні локальні системи (понад 99%), то протягом 2002 року кількість платіжних карток цих систем знизилося до 21.3% , а наприкінці 2003 року - до 14.1%. Особливо чітко ці процеси ілюструють показники Промінвестбанку та Ощадбанку, які мали значну кількість локальних карт, а тепер, розвиваючи свої системи, паралельно нарощують темпи емісії карт міжнародних платіжних систем, поступово зменшуючи в портфелі частина власних карт. Оскільки цими банками свого часу було реалізовано найбільше локальних проекту, то і сьогодні їх карти складають левову частку всіх карт одноемітентних платіжних систем (майже 80%). Слід, також, відзначити, що власні карти, крім Ощадбанку, застосовуються для автоматизованої видачі готівки і здійснення касових операцій і, як правило, не наділені платіжної функцією.
Слід зазначити, що за 2003 рік уперше за весь час функціонування в Україні міжнародних платіжних систем, банки - члени цих систем емітували карт MasterCard більше, ніж карток VISA. У порівнянні з минулим роком частина карт MasterCard збільшилася з 33 до 41.6%, а карт VISA - зменшилася з 42 до 38.9%.
Це обумовлено, перш за все, активним впровадженням на український ринок дебетових карт Maestro. Спрощений порядок емісії та розповсюдження, зокрема наперед оплачених карток Maestro Prepaid, дав деяким банкам можливість прискорити темпи їх випуску, чому сприяла реалізація різноманітних акцій і програм. Іншими причинами збільшення частини карток платіжної системи MasterCard - випуск банками для своїх клієнтів карт Maestro як доповнення до основної послуги (наприклад, внески коштів на депозит) і об'єднання зусиль платіжних систем MasterCard і Укркарт шляхом випуску спільних карток УкрКарт / Maestro.
У 2003 році динамічніше нарощували емісію карток Іммексбанк (приріст на 526%), Експрес - банк (233.2%) і Укргазбанк (205.5%). Приватбанк, «Аваль» і «Надра» практично подвоїли свої показники (таблиця 2.2.). Приватбанку вдалося зберегти лідерство в цьому сегменті карткового ринку (4555 тис. штук), а банку «Надра» - переміститься на четверте місце в загальному рейтингу емітентів платіжних карт.
Високі темпи випуску карт дали можливість двом банкам, які є членами НСМЕП, - Експрес - банку і Іммексбанку, а також Укрсоцбанком увійти до десятки найбільших емітентів.
Ще десять банків за станом на 1.01.2004 емітували від 50 до 100 тис. штук карт. Крім зазначених у таблиці 1.2. Укргазбанку (82 тис.) і Морського транспортного банку (79 тис.), в цю групу входять «Металург» (73 тис.), Кредитбанк (67 тис.), «Кредит - Дніпро» (65 тис.), Донгорбанк (57 тис.), Укрпромбанк (56 тис.), ВАБанк (53 тис.) і Кредитпромбанк (51 тис. штук).
Таблиця 2.2.
Банки - лідери з емісії платіжних карт за станом на 1.01.2004 р. (штук) [16]
| № | Назва банку | 1.01.2003 | Всього на 01.01.2004 | Платіжна система | Приріст за 2003р.,% | |||
| НСМЕП | Master Card | VISA | Одноемі тентних та ін | |||||
| 1 | Приват Банк | 2134325 | 4555005 | - | 2141874 | 2413131 | - | 113.4 |
| 2 | Промінвестбанк | 1094106 | 1637940 | - | 632085 | 29028 | 976827 | 49.7 |
| 3 | Аваль | 630259 | 1188802 | - | 405041 | 686642 | 97119 | 88.6 |
| 4 | Надра | 369199 | 785712 | - | 380570 | 405007 | 135 | 112.8 |
| 5 | Ощадбанк | 390587 | 549252 | - | 200729 | 51599 | 296924 | 40.6 |
| 6 | ПУМБ | 334662 | 469194 | - | 310127 | 159067 | - | 40.2 |
| 7 | Правекс - банк | 140398 | 249730 | - | 53576 | 196138 | 16 | 77.9 |
| 8 | Експрес - банк | 72745 | 245724 | 245724 | - | - | - | 233.2 |
| 9 | Укрсоцбанк | 97522 | 177361 | - | 74109 | 103252 | - | 81.9 |
| 10 | Імексбанк | 26405 | 165399 | 164320 | 1079 | - | - | 562.4 |
| 11 | Укрсімбанк | 100201 | 157740 | - | 67427 | 90313 | - | 57.4 |
| 12 | Фінанси і кредит | 119261 | 144435 | - | 35387 | 109048 | - | 21.1 |
| 13 | Укрсиббанк | 98095 | 143340 | - | 54778 | - | 88562 | 46.1 |
| 14 | Укргазбанк | 26964 | 82383 | - | 40747 | 41625 | 11 | 205.5 |
| 15 | Морський транспортний банк | 50441 | 79198 | - | 1949 | - | 77249 | 57.0 |
За даними журналу European Card Review значну частину платіжних карток складають дебетові продукти Maestro і Visa Electron міжнародних платіжних систем, які використовуються в основному в рамках зарплатних проектів для отримання готівки.
Швидкі темпи зростання емісії платіжних карт вимагає від банків відповідних зусиль щодо збільшення пунктів їх прийняття та розширення сфери застосування останніх. Розвинена інфраструктура обслуговування карток є необхідною умовою подальшого розвитку карткових програм банків та отримання прибутку від карткового бізнесу.
Зате динаміка розширення термінальної інфраструктури протягом 2003 року не відповідала за всіма її складовими темпами збільшення банківської емісії платіжних карт. В основному всі свої зусилля та інвестиції банки спрямували на забезпечення необхідної інфраструктури для організації видачі готівки власникам карток.
Так, якщо кількість емітованих банками платіжних карт протягом 2003 року збільшилася на 87%, то кількість банкоматів, які їх обслуговують - на 2409 одиниць (92%) - до 5027, платіжних терміналів - на 4726 (22%) - до 26440 (таблиця 2.3.), кількості імпринтерів - на 8538 (36%) - до 31976.
Таблиця 2.3.
Інфраструктура прийняття платіжних карт в розрізі платіжної системи (одиниць) [16]| Платіжні системи | Банкомати | Платіжні термінали | ||||
| 01.01.2004 | 01.01.2004 | Приріст за 2003р.,% | 01.01.2003 | 01.01.2004 | Приріст за 2003р.,% | |
| Всього | 2618 | 5027 | 92.0 | 21714 | 26433 | 21.7 |
| З них | ||||||
| НСМЕП | 63 | 150 | 138.1 | 361 | 731 | 102.5 |
| Укркарт | 64 | 206 | 221.9 | 97 | 363 | 274.2 |
| Одноемітентні | 380 | 1088 | 186.3 | 750 | 4175 | 465.7 |
| MasterCard | 2082 | 4132 | 98.5 | 20171 | 24166 | 19.8 |
| VISA | 1763 | 3729 | 111.5 | 19497 | 23260 | 19.3 |
Із загальної кількості обладнання, яке застосовується у сфері торгівлі та послуг для здійснення безготівкових платежів, тільки 16837 (63.7%) платіжних терміналів і 22 221 (69.5%) імпринтерів є торговими. Ці показники свідчать, що в 2003 році банки значно знизили темпи розвитку торговельного еквайрингу і його інфраструктуру.
Це пов'язано зі значними інвестиціями, які вимагають цей напрямок роботи банків та недостатнім рівнем рентабельності торговельного еквайрингу.
Число банкоматів у розрахунку на мільйон чоловік населення України протягом року збільшилася на 51 одиницю (94%) і на 01.01.2004 року складає 105 одиниць. Цей показник в 5 - 6 разів менше, ніж у країнах Західної Європи, і майже вдвічі нижче, ніж у середньому в світі.
Взагалі, показник щільності банківської мережі без урахування загальної кількості емітованих карт дає тільки загальне уявлення про рівень розвитку інфраструктури видачі готівки в країні. Якщо порівнювати кількість банкоматів з кількістю емітованих платіжних карт, то станом на 01.01.2004 року 5027 встановлених в Україну банкоматів обслуговували 11.6 млн. емітованих платіжних карток, тобто в середньому на один банкомат доводилося 2293 картки, тоді як у 2002 році - 2349.
За кількістю банкоматів лідерами серед банків є Приват Банк, Промінвестбанк і Аваль, які встановили більше половини всіх банкоматів. Темпи приросту кількості банкоматів цих банків у 2003 році склали відповідно 139.5% (678 штук), 39.8% (210 штук) і 109.1% (325 штук). На групу банків, які встановили на кінець 2003 року понад 50 банкоматів, припадає 85% усіх функціонуючих банків (таблиця 2.4.)
Таблиця 2.4.
Банки - лідери за кількістю встановлених банкоматів за станом на 01.01.2004 року (одиниць) [16]
| Назва банку | 01.01.2003 | 01.01.2004 | Приріст за 2003р.,% |
| Приват Банк | 486 | 1164 | 139.5 |
| Промінвестбанк | 528 | 738 | 39.8 |
| Аваль | 298 | 623 | 109.1 |
| ПУМБ | 220 | 338 | 53.6 |
| Надра | 155 | 258 | 66.4 |
| Укрексімбанк | 120 | 192 | 60.0 |
| Правекс - банк | 74 | 178 | 140.5 |
| Укргазбанк | 34 | 140 | 311.8 |
| Укрсоцбанк | 51 | 137 | 168.6 |
За останні роки більшість українських банків стали надавати держателям платіжних карток на своїх банкоматах широкий комплекс додаткових послуг, таких як оплата послуг операторів мобільного зв'язку, наперед оплачених послуг операторів міжнародного зв'язку, послуги інтернет - провайдерів, страховиків, комунальні платежі. Одночасно по сьогоднішній день банки, хоч і закуповували банкомати з депозитною функцією, але практично не використовували її і не надавали таку послугу клієнтам. Але, деякі банки вже оголосили про початок тестування зазначеної функції, підготовку до її застосування в межах власних - для використання своїм працівникам - і вивчення попиту потенційних клієнтів. Основна послуга, яка стане доступною для клієнтів завдяки депозитними банкоматів, - це поповнення карткового рахунку. Залежно від типу банкомату готівка може вноситися покупюрно або з використанням конверта (гроші вкладаються в конверт, який зберігається в банкоматі до інкасації, а потім банк зараховує їх на рахунок).
На ринку еквайрингу безумовним лідером за кількістю встановлених терміналів є Приват Банк, частка якого на 01.01.2004 року склала близько 53%. Але загалом, оскільки протягом 2003 року загальний приріст кількості платіжних терміналів Приват Банку складає тільки 3.3% (438 штук), його питома вага на ринку платіжних терміналів зменшилася на 9%. Це свідчить не так про зміну пріоритетів банку, як про те, що навіть найбільші гравці карткового ринку повинні звертати на необхідність значних інвестицій.
Динаміка розширення інфраструктури прийняття карток у торгівлі та сфері послуг протягом 2003року була значно менше, ніж темпи зростання банками емісії платіжних карток. Основні свої зусилля та інвестиції банки спрямовували на збільшення необхідної інфраструктури для організації видачі готівки власникам карток. Але не розвиваючи інфраструктуру їх прийняття в торговельно - сервісної мережі, не може досягти головної мети - збільшення обсягів безготівкових розрахунків платіжними картками.
Порівняно з 2002 роком кількість операцій із застосуванням платіжних карток за минулий рік збільшилася на 72.4 млн. (97.8%) і становить 146.4 млн., причому сума операцій за картками збільшилася на 14.4 млрд. грн. (71.6%) - до 34.4 млрд. грн. Обсяг операцій з одержання готівки за платіжними картками збільшилася на 13.9 млрд. грн. (73%) і склав порядку 32.7 млрд. грн. (95% від загальної суми операцій за картками), безготівкових платежів - на 496 млн. грн. (43%) і становить 1.7 млрд. грн. (5% від загальної суми операцій за картками).
Найбільшу частку в загальній кількості платіжних карт (майже 80%) та обсягів операцій з ними (понад 78%) складають операції з використанням карток міжнародних платіжних систем (таблиця 2.5.)
Таблиця 2.5.
Кількість і сума операцій за картками, емітованими українськими банками [16]
| Платіжні системи | Кількість операцій (млн. шт.) | Сума операцій (млн. грн.) | ||||
| 2002 | 2003 | Приріст за 2003 р.,% | 2002 | 2003р. | Приріст за 2003 р.,% | |
| НСМЕП | 0.6 | 4.1 | 583.3 | 533.8 | 2334.3 | 337.3 |
| Укркарт | 0.1 | 3.7 | 3600 | 32.4 | 368.7 | 1038 |
| Одноемітентні | 17.4 | 18.8 | 8 | 3152 | 3506 | 11.2 |
| MasterCard | 20.9 | 51.6 | 146.9 | 5250.5 | 10903.6 | 107.7 |
| VISA | 33.5 | 65.4 | 95.2 | 10360.9 | 16100.5 | 55.4 |
| Інші | 1.5 | 2.8 | 86.7 | 718.3 | 1190.8 | 65.8 |
| Всього | 74 | 146.4 | 97.8 | 20047.9 | 34403.9 | 71.6 |
Незважаючи на те, що за кількістю емітованих українськими банками карток платіжна система MasterCard випередила систему VISA, остання, за підсумками 2003 року, продовжує займати в Україну провідне місце як за кількістю операцій (64.5 млн.), так і за їх обсягами (16.1 млрд. грн.).
Найбільші темпи приросту в 2003 році отримано за операціями, які здійснювалися з використанням платіжних карт Укркарт та НСМЕП: загальна їх сума збільшилася порівняно з 2002 роком відповідно на 1038% (до 368.7 млн. грн.) Та 337.3% (до 2334.3 млн. грн. ).
Обороти одноемітентних (локальних) банківських платіжних систем торік характеризувало невелике, але стійке збільшення обсягів операцій (11.2%).
Протягом 2003 року за картками всіх діючих в Україні платіжних систем щомісячно здійснювалося 12.2 млн. операцій, а середньомісячний оборот становить 2867 млн. грн.
Враховуючи середня кількість функціонуючих в Україну в 2003 році карт всіх платіжних систем, середній оборот по одній карті зменшилася в порівнянні з 2002 роком на 295 грн. і склав 3892 грн., а середня сума однієї операції склала 235 грн., що на 60 грн. менше, ніж у 2002 році. За однією платіжною карткою, емітованої українськими банками, протягом 2002 року здійснювалось 16.56 операцій, тобто на 1.1 операцій більше, ніж у 2002 році. Це означає, що власники карток стали їх активніше використовувати. Разом з тим зменшення річного обороту по картах свідчить, що значна кількість емітованих карт практично не використовувалося їх власниками.
За минулий рік залишки коштів у банках за картковими рахунками в загальному збільшився на 61% (з 1.934 млрд. до 3.108 млрд. грн.), В тому числі на карткових рахунках фізичних осіб - на 60% (з 1.843 млрд. до 2.951 млрд. грн.), юридичних осіб - на 74% (з 90 млн. грн. до 157 млн. грн.).
Станом на 1.01.2004 р. 63% залишки коштів на картрахунках населення тримало в національній валюті і 37% - в іноземній; на картрахунках юридичних осіб - відповідно 79% і 21%.
Операції, які здійснюються в Україні за картками, емітовані українськими банками, становлять 97% від загальної суми операцій.
У 2003 голу на території країни проведено 145 млн. операцій з використанням платіжних карт на суму 33 230 млн. грн. Співвідношення безготівкових та готівкових операцій по картах, емітованими українськими банками, становило від 5.3 до 94.7%.
Незначне збільшення кількості транзакцій в торговельно - сервісної мережі можна частково пояснити розвитком експрес - кредитуванням, яке в 2003 році почали здійснювати деякі банки за допомогою платіжних карт. У цілому картковий ринок уже кілька років не в змозі зрушитися убік безготівкових платежів, оскільки він 80 - 90% сформований за рахунок зарплатних проектів.
Така ситуація не вигідна ні власникам карт, ні банкам і торговцям. Банкам зазначені операції особливого прибутку не приносять, оскільки в рамках зарплатних проектів комісія за отримані в банкоматі гроші не вилучається. Ці проекти розглядаються банками як додаткова послуга великим корпоративним клієнтам. Істотну прибуток зарплатні проекти можуть принести тільки при високій оплаті праці на підприємствах, відсутністю додаткових витрат (наприклад, на встановлення нових банкоматів), або використання схем по оптимізації роботи. В основному банки мають незначний зиск - до 1%, який стягується з роботодавця.
Проблема полягає в тому, що власники карток, виданих в рамках зарплатних проектів, не мають додаткових стимулів для їх використання як платіжного засобу. Ще два - три роки основний вихід з глухого шляху розвитку ринку карт аналітики бачили в широкому поширенні кредитних карт. Проте до цих пір їх кількість обчислюється десятками тисяч. Карти стануть реальним платіжним засобом тільки тоді, коли громадяни будуть купувати їх свідомо, коли їх не будуть нав'язувати в рамках зарплатних проектів. Нормального рівня розвитку цей бізнес отримає тільки за умови, що більшість карт стануть кредитними, за умови, якщо вони будуть продаватися за значно зниженими тарифами, і клієнти зможуть користуватися «пільговим періодом», протягом якого можна повернути кредит без сплати відсотків. Проте до введення «пільгового періоду» банки поки що не готові, перш за все з економічних причин і через відсутність необхідного законодавства, яке б захищало права кредиторів. Безліч українських банків виявляють інтерес до роботи з кредитними картковими продуктами, однак їх стримує брак практики і високі кредитні ризики. Відсутність масового ринку кредитних карт в Україні певною мірою пояснюється браком інституту кредитного бюро та пов'язаних з ним практики створення та застосування кредитних історій та систем оцінки платоспроможності позичальника - власників карток.
Про повноцінний розвиток ринку платіжних карт за підсумками 2003 року говорити рано, оскільки карти ще не стали для населення реальним платіжним засобом. Хоча обороти з їх застосуванням у торговельно - сервісної мережі збільшилася майже вдвічі протягом минулого року.
Робота платіжних систем в Україні свідчить, що карти в основному використовуються для отримання готівки, тому важливою є підтримка карткового бізнесу - створення необхідних умов для поліпшення структури грошового обігу за рахунок масових безготівкових платежів із застосуванням карт і скорочення частки готівкових розрахунків.
З метою вирішення проблем, пов'язаних з розвитком систем масових безготівкових платежів із застосуванням платіжних карток, міжвідомчою робочою групою з питань розвитку безготівкових розрахунків в Україні при Державній комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю, управління товарами і грошовим обігом у 2003 році розроблено проект Державної програми розвитку масових безготівкових розрахунків в Україні та засобів щодо їх використання.
Реалізація передбачених програмою коштів буде сприяти поліпшенню структури грошового обігу в Україні за рахунок розвитку масових безготівкових платежів із застосуванням платіжних карток і скорочення частки готівкових розрахунків, створення прозорої фінансової системи, залучення через банківську систему в загальногосподарський обіг значних ресурсів (готівкових коштів громадян і юридичних осіб) , забезпечення поступового переходу населення на безготівкові розрахунки, зменшення витрат НБУ та держави на підтримку готівкового обігу. У підсумку будемо мати ряд важливих економічних результатів, а саме:
· Збільшення питомої ваги безготівкових розрахунків платіжними картками в сфері торгівлі та послуг.
· Розширення інфраструктури прийняття платіжних карт.
· Збільшення надходжень до місцевих і державного бюджету за рахунок повного оподаткування юридичних і фізичних осіб (при безготівковому обслуговуванні різко зменшується можливість для приховування доходів).
· Зменшення зловживань у сфері торгівлі та послуг.
· Зменшення витрат на касові операції, інкасацію, зберігання готівки.
· Скорочення витрат на виробництво банкнот і монет та підтримку готівкового обігу.
· Погіршення умов для розвитку тіньового бізнесу.
2.2. Інформаційні потоки в системах розрахунків з використанням пластикових карток
Перед кожним банком, що знаходяться на етапі вибору системи самообслуговування клієнтів на основі пластикових карток, виникає комплекс технічних і технологічних проблем. Однією з найбільш важливих в контексті розробки проекту є проблема вибору технології обміну інформацією як всередині банківської системи, так і між банком і процесинговим центром. Правила інформаційного обміну впливають на вибір апаратно - програмних засобів, засобів зв'язку та комунікацій, на систему забезпечення безпеки.
Розглянемо процедури обробки магнітних і електронних карт (смарт - карт). У розрахунках беруть участь наступні сторони:
· Власник картки (клієнт);
· Банк - емітент;
· Підприємство торгівлі;
· Банк - еквайр;
· Процесинговий центр.
Клієнт при оплаті покупки використовує магнітну картку. На карті не зберігається інформація про стан рахунку клієнта, тому перш ніж прийняти її на сплату за товари, продавець проводить авторизацію, тобто робить запит в банк і перевіряє стан рахунку клієнта. Авторизація проводиться за допомогою спеціального терміналу. Установа, від імені якої видана картка, відповідним кодом схвалює або відхиляє угоду. Цей процес відбувається в режимі on - line, тобто клієнт чекає.
Термінал друкує три екземпляри чека, в якому розписується клієнт (для клієнта банку, банку і підприємства торгівлі). В кінці кожного дня торговець збирає чеки і передає до свого банку. Загальна сума виручки за вирахуванням комісійних перекладається на його поточний рахунок, як правило, негайно. Потім здійснюються міжбанківські операції. Банк - еквайр розраховується з банком - емітентом за системою клірингових розрахунків. А потім банк - емітент розраховується зі своїм клієнтом (рис. 1).
До недоліків цієї схеми можна віднести наступне:
· Авторизація в режимі on - line (відбувається довго і підвищується собівартість операцій);
· Збереження проміжного паперового носія інформації;
· Реальне списання коштів відбувається пізніше оформлення угоди (існує можливість неправомірного використання карток).
Перевага полягає в тому, що банк - емітент, обробляючи транзакції в реальному масштабі часу, має можливість керувати рахунками держателів карток; оперативно блокувати картки і рахунку. Для власника картки скорочується час між внесенням коштів на рахунок і надходження їх до бази даних банку; з'являється можливість оперативної блокування картки при її втраті або розкраданні; існує можливість оплачувати покупки за конвертацією за курсом мережі. [7, c.115]
| Клієнт |
Рис. 1. Схема обробки магнітної картки. [7, c.116]
1 - оплата покупки; 2 - запит про платоспроможність клієнта; 3 - перевірка платоспроможності клієнта; 4 - підтвердження платоспроможності клієнта; 5 - передача торгових чеків; 6 - розрахунки банку - еквайра з підприємством торгівлі; 7 - 8 - розрахунки між банками; 9 - розрахунки клієнта з банком - емітентом.
Електронні картки звертаються трохи інакше (рис. 2). На картці присутня інформація про стан рахунку клієнта, тобто в місці покупки відома та сума грошей, яку має клієнт. Електронна картка обробляється в режимі off - line (без зв'язку з банківським комп'ютером). Картка вставляється в спеціальний пристрій (POS - термінал), клієнт вводить PIN - код, а продавець - суму покупки. Термінал в лічені секунди перевіряє справжність і купівельну силу картки. Якщо коштів достатньо, то виконуються операції зі списання коштів з рахунку клієнта (карта дебетується) на рахунок продавця (термінал кредитується). Кошти на рахунок продавця перераховується під час сеансу зв'язку з банком (можливо в кінці робочого дня). Але в цій схемі закладена можливість збору інформації з терміналів не тільки за допомогою спеціальних технологічних електронних карт або інших носіїв інформації. У принципі цю інформацію можна передати і з кур'єром. Вузьким місцем в такій схемі є оновлення інформації про «стоп - листи», в яких фіксуються картки, загублені або заборонені до прийому по іншому причин. Таким чином, електронні картки значно спрощують і прискорюють процес проходження платежів, не вимагає постійного використання телекомунікаційних ліній зв'язку. Розрахунки за картками не будуть зупинені при несправності центрального комп'ютера або інші неполадки.
З точки зору клієнта недоліками подібної схеми полягає у наступному:
· Збільшення терміну між внесенням коштів на рахунок і надходженням їх до бази даних;
· На суму, прописану на картці, відсотки не нараховуються;
· Держатель не має доступу до всієї суми, що зберігається на рахунку;
· Неможливо оперативно заблокувати картку.
При виборі технологій завжди слід враховувати специфіку конкретних умов і той факт, що обидві технології мають свої області застосування.
| POS - термінал | Банк - еквайр |
Рис. 2. Схема обробки електронної карти. [7, c.119]
1 - введення PIN - коду і суми покупки; 2 - ідентифікація та перевірка платоспроможності картки; 3 - списання суми покупки з картки; 4 - інформація про проведені операції; 5 - оновлення «чорного списку»; 6 - передача реєстру операцій; 7 - розрахунки між банками; 8 - розрахунки банку - емітента з підприємством торгівлі; 9 - розрахунки банку - емітента з клієнтом.
3. Особливості розвитку банківських платіжних карт
3.1. Перевага банківських платіжних карт
Розвиток цивілізації невблаганно йде вперед - окрім звичної для всіх нас готівки, в ужиток стрімко увійшли нові «електронні гроші». І звичайно, будь-якої людини який збирається їхати в подорож, хвилює питання: яким платіжним засобом скористатися - готівкою, чеком або платіжною карткою?
У першу чергу, банківська пластикова платіжна картка - це універсальний платіжний засіб. За допомогою карти можна здійснювати безготівкові розрахунки за товари або послуги, зберігати або перевозити грошові кошти, а також отримувати готівку грошові кошти в банках України та в будь-якій точці світу.
Переваг багато, по - перше, банківська платіжна картка забезпечує безпеку заощаджень - при крадіжці або втраті картки гроші на рахунку залишаються в цілості, якщо заблокувати свій рахунок, зателефонувавши за телефоном спеціальної служби, по - друге, є можливість отримавши додатковий дохід у вигляді відсотків нараховуються на залишок по картковому рахунку, тому гроші не тільки не пропадуть, але і примножуватися; по - третє, при виїзді за кордон можна не турбуватися про переміщення валюти через кордон, береться тільки карта, гроші залишаються на рахунку в банку, в Україні, нема необхідності в декларуванні карткового рахунку; в якій би країні не знаходитися - завжди є доступ до рахунку і до валюти тієї країни, в якій перебуває, платежі, які здійснені за кордоном, будуть конвертовані у необхідну валюту, за вигідним курсом.
Також, якщо не вистачає грошей, і ви перебуваєте за кордоном, ваші друзі або родичі можуть перевести безготівковим шляхом або зарахувати на картковий рахунок готівкові грошові кошти не залежно від того в якому місті України чи за її межами ви знаходитесь, при цьому заплативши за послуги банку всього 1 гривню не залежно від суми. З картою зручно, комфортно, надійно і безпечно.
3.2. Перспективи розвитку карткових продуктів
На сьогодні членами внутрішньої та міжнародної платіжної системи є 87 українських банків, які здійснюють емісію та еквайринг платіжних карток. При цьому близько 30 банків випускають картки МПС.
Приват Банк є лідером вітчизняного ринку платіжних карт. На сьогоднішній день баком випущено більше 4.7 мільйонів пластикових карт. У мережі обслуговування пластикових карт банку працює 1315 банкоматів, 13675 POS - терміналів і більш 3450 пунктів видачі готівки. Наявність широкої мережі обслуговування карткових продуктів дозволяє Приват Банку активно впроваджувати послуги з автоматизованої видачі корпоративним клієнтам заробітної плати з використанням пластикових карток.
Сьогодні перевага надається максимально зручним для клієнтів банківськими продуктами. Одним з таких продуктів є картка миттєвого випуску. Завдяки простоті, мінімальних витрат часу (10 - 15 хвилин) і засобів, миттєві картки стають привабливішими для клієнтів. У 2003 році Приват Банк першим запропонував унікальну технологію миттєвого випуску пластикових карт - карту «Міттева», яка викликала зацікавленість з боку клієнтів. Але, одним з актуальних і важливих завдань є боротьба з картковим шахрайством, щорічно збитки від якого, за оцінками Association of Certifield Fraund, збільшуються у всьому світі в середньому на 20%. Одним із напрямків боротьби з шахрайством є перехід з випуску карток із магнітною смугою до чипових карт (банки - члени МПС VISA та MasterCard планують здійснити перехід на чіпові карти до 2005 року). Міграція безготівкових платежів на EMV - технології, тобто перехід на чіпові (мікропроцесорні) карти, дають можливість підвищити безпеку транзакцій, впровадити програми лояльності для різноманітних сегментів клієнтів. Чіпові карти зручно також використовувати у вигляді електронного гаманця і втілити у спільних продуктах в незвичайних сферах: використання пластикових карт для оплати таксофонів, паркування автомобілів. Приват Банк один з перших в Україні ініціював впровадження мікропроцесорних технологій і починає емісію чіпових карт. [17]
Продовжують активно розвиватися інтернет - технології. У 2003 році Приват Банк запропонував унікальний для українського та світового ринку проект, в рамках якого власники міжнародних карт VISA і MasterCard, емітованих Приват Банком, можуть підключатися до системи інтернет - банкінг «Приват - 24» через мережу банкоматів по всій Україні.
Перспективним напрямком є також нова технологія, запущена в пілотному режимі платіжною системою VISA разом з Приват Банком. У власників платіжних карток з'явилася нова можливість переказувати кошти безпосередньо з карти на карту як у безготівковій формі, так і в готівковій. Інтерес для клієнтів полягає в тому, що переклад може здійснюватися:
· Готівкою;
· У будь-яку країну світу;
· У будь-якій валюті;
· За мінімальними тарифами терміналом не більше трьох днів.
Необхідно також звернути увагу на початок реалізації українськими банками технології поповнення коштів на карткові рахунки через банкомати. Крім того, в США сьогодні популярною є технологія cash - back, тобто видача невеликих сум готівкою власнику картки в магазинах. Показники технології досить цікаві, вони спрощують обслуговування карткового рахунку і є перспективними для розвитку на українському ринку.
Нині ринок пластикових карт розвивається в основному за рахунок зарплатних проектів. Натомість дедалі більше банків оголошують про початок споживчого кредитування через пластикові картки. При цьому пластикові картки стають якісно новим продуктом, який завдяки зарплатних проектах може придбати швидкого розповсюдження серед населення. Тому проривним напрямком розвитку ринку пластикових карт може стати освоєння банками кредитних карток. Частина кредитних карток сьогодні на ринку нашої країни не значна, тоді як у розвинених країнах кредитні картки становлять досить значну частину карткового бізнесу. Вони фактично є одним з варіантів споживчого кредитування. Очевидно, такі картки будуть користуються підвищеним попитом у нашій країні.
Безліч банків випускають кредитні картки вже давно, але пропонують їх тільки своїм високопосадовими співробітниками або корпоративним клієнтам. Така позиція пояснюється дуже просто: у випадках не повернення суми кредиту гарантом. Система оцінки ризиків при кредитуванні населення за допомогою пластикових карт можуть тільки деякі банки. Тому бурхливого зростання цього ринку немає. Якщо не брати до уваги карти, за якими видаються кредити на придбання техніки, можна сказати, що сегмент реальних кредитних карток розвивається поступово. Приват Банк визначив для себе основні напрямки розвитку кредитування за пластиковими картками в Україну (кредитування під заробітну плату, кредитування пенсіонерів, кредитування фізичних осіб) за картками високого класу (Classic і вище), що дало можливість охопити практично всі сегменти клієнтів - власників пластикових карт. Зараз банк також працює над збільшенням частки кредитних карток та підвищення сервісу. Серед нових напрямків розвитку кредитних карток Приват Банку можна зазначити залучення до кредитних карткових продуктів клієнтів, які ще не стали власниками карток. У цьому році розроблено та впроваджено цікавий для клієнтів продукт - депозитно - кредитна картка «Комбі». Кредит встановлюється на картку в залежності від розміру депозиту, і клієнт може користуватися засобами, не втрачаючи при цьому відсотки за депозитом. [17]
Слід зазначити також, що тенденції до збільшення кількості емітованих пластикових карт в Україні говорить про те, що наприкінці 2003 року їх кількість склала 9 - 10 мільйонів штук, в основному за рахунок впровадження зарплатних проектів. Тому велику увагу банки повинні приділяти:
· Розвиток інфраструктури обслуговування карток (банкоматної і POS - термінальної мережі, процесинговим центром);
· Розширення функціональних можливостей карток, банкоматів і POS - терміналів;
· Зниження ставок, які дають можливість підвищити привабливість еквайрингової мережі для торгових підприємств і відповідно збільшити безготівковий оборот.
Висновок
Швидке поширення банківських пластикових карт, їх перетворення на масовий інструмент розрахунків, неухильне зростання їхньої популярності серед широких груп населення служить наочним свідченням того, що ця форма розрахунків дуже вигідна і зручна.
З розвитком карткової системи з'явилися різні види пластикових карт, які відрізняються призначенням, функціональними і технічними характеристиками.
У цій роботі викладена основна сутність безготівкових розрахунків, їх принципи і основні види, серед яких можна виділити меморіальні ордери, платіжне доручення, платіжна вимога - доручення, розрахункові чеки, акредитив, платіжна вимога. Також ще одним видом безготівкових розрахунків є пластикова карта, яка представляє собою спеціальний платіжний інструмент у вигляді емітованої в установленому порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для здійснення переказу грошових коштів з рахунку платника або з відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів і послуг , перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків, фінансових установах, пунктах обміну іноземної валюти уповноважених банків та банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором; запропоновано класифікацію пластикових карток за різними ознаками.
У 2003 році кількість банків, які є членами внутрішньодержавних і міжнародних платіжних систем та здійснюють емісію та еквайринг платіжних карт, збільшилася з 77 до 87 (з 158 українських банків, які мають банківську ліцензію).
З кожним роком банки Україні збільшують емісію пластикових карт.Общее кількість платіжних карт, емітованих українськими банками збільшилась майже вдвічі - з 6150 тис. до 11529 тис. штук, з них на 1.01.2004 року кількість пластикових карт:
· Національної системи масових електронних платежів (НСМЕМ) - на 263% (350 тис.) і становлять близько 483 тис.
· Укркарт - на 257% (29 тис.) - близько 41 тис.
· Одноемітентних (внутрішньобанківських) платіжних систем - на 24% (313 тис.) - близько 1624 тис.
· MasterCard - на 136% (2765 тис.) - більше 4793 тис.
· VISA - на 73% (1898 тис.) - близько 4482 тис.
· Інші платіжні системи - більше на 28% (24 тис.) - майже 107 тис. штук
Дане збільшення обсягу емісії призводить до збільшення шахрайських операцій, пов'язаних з використанням пластикових карток. Основними причинами є неуважність клієнтів при знятті коштів у банкоматах, жадібність банків і розвиток інтернет шахрайства.
На сьогодні членами внутрішньої та міжнародної платіжної системи є 87 українських банків, які здійснюють емісію та еквайринг платіжних карток. При цьому близько 30 банків випускають картки МПС.
Приват Банк є лідером вітчизняного ринку платіжних карт. На сьогоднішній день баком випущено більше 4.7 мільйонів пластикових карт. У мережі обслуговування пластикових карт банку працює 1315 банкоматів, 13675 POS - терміналів і більш 3450 пунктів видачі готівки. Наявність широкої мережі обслуговування карткових продуктів дозволяє Приват Банку активно впроваджувати послуги з автоматизованої видачі корпоративним клієнтам заробітної плати з використанням пластикових карток.
Додаток 2
Рис. 2. Частка шахрайських операцій з кредитними картками в світі в 2003 р.,%
Рис.3. Основні види шахрайства з картками в 2003 р.,%
Рис. 4. Суми, які крадуть шахраї з пластикових карт українців, млн. USD
Рис. 5. Динаміка емісії карток українськими банками, млн. шт.
Додаток 4
Рис. 6. Місця, де карткові шахраї роблять покупки,%
Додаток 1
Принципи безготівкових розрахунків |
Мета і завдання проведення безготівкових розрахунків |
Організація безготівкових розрахунків |
Мотивація господарюючих суб'єктів з проведення розрахунків |
Способи безготівкових розрахунків |
Форми безготівкових розрахунків |
Розрахункові документи |
Платіжні доручення |
Чеки |
Заява на акредитив |
Платіжні вимоги |
Платіжні вимоги - доручення |
Платіжні картки |
Векселі |
Контроль за станом безготівкових розрахунків |
Рис. 1. Система безготівкових розрахунків.
Список літератури
1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121.
2. Інструкція про безготівкові розрахунки в України в національній валюті, затверджена Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22.
3. Інструкція про порядок емісії платіжних карт і здійснення операцій з їх застосуванням, затверджена Постановою Правління НБУ від 27 серпня 2001 р. № 367.
4. Гінзбург А.І. Пластикові карти. - СПб.: ПИТЕР, 2004. - 128 с.
5. Рубінштейн Т.Б. Розвиток банківської системи та інноваційні банківські продукти. Пластикові картки / / Т.Б. Рубінштейн, О.В. Мирошкина. - М.: Геліос АРВ, 2002. - 192 с.
6. Масленчіков Ю.С. Робота банку з корпоративними клієнтами: Учеб. посібник для вузів / Ю.С. Масленчіков, Ю.М. Троніна. - М.: ЮНИТИ, 2003. - 358 с.
7. Рудакова О. С. Банківські електронні послуги. Навчальний посібник для вузів. - М.: Банки і біржі, ЮНИТИ, 1997. - 261 с.
8. & Nb
Цей текст може містити помилки.
Банк | Курсова
Схожі роботи:
Розрахунки за допомогою банківських карт
Попередження шахрайств з використанням плактикових платіжних карток
Облік розрахунків за допомогою платіжних доручень акредитивів і розрахункових чеків
Розрахунки з використанням банківських пластикових карток перспективи їх розвитку в Республіці Білорусь
Розрахунки з використанням банківських пластикових карток перспективи їх розвитку в Республіці Білорусь 2
Облік розрахунків з використанням векселів
Система розрахунків з використанням пластикових карток
Система розрахунків з використанням пластикових карток 2
Система розрахунків з використанням пластикових карток 2