Організація діяльності торгового підприємства на прикладі магазину DENIM

Курсова робота

по курсу «Товарознавство»

за темою: «Організація діяльності торгового підприємства (на прикладі магазину« DENIM »)»

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ХАРАКТЕРИСТИКА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОРГОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Загальна характеристика підприємства. Структура апарату управління, його організаційна схема, структурні підрозділи, персонал

1.2 Основні економічні показники торгового підприємства, їх аналіз

1.3 Характеристика матеріально-технічної бази підприємства

1.4 Планування торгового підприємства

1.5 Технологічне обладнання торгового залу та підсобних приміщень

1.6 Пропозиції щодо технічного переозброєння та вдосконалення процесів торгівлі

2. ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ АСОРТИМЕНТНОЇ ПОЛІТИКИ ТОРГОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Структура асортименту, широта, повнота, ступінь новизни і стійкості асортименту торгового підприємства

2.2 Аналіз напрями розвитку, вдосконалення, оновлення асортименту. Пропозиції по раціоналізації асортиментної політики підприємства

3. ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАКУПІВЕЛЬ І ЗАМОВЛЕНЬ ТОВАРІВ

3.1 Організація, порядок та строки укладення договору поставки

3.2 Принцип роботи торгового підприємства з постачальниками

3.3 Пропозиції по роботі з постачальниками, з організацією закупівель

4. ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ кількісного і якісного приймання ТОВАРІВ

4.1 Аналіз процедури приймання товарів за кількістю та якістю

Розвантаження транспортних засобів

4.2 Порядок приймання, перелік супровідних документів, учасники приймання

4.3 Претензії до постачальників за поставку товарів неналежної якості; претензії з боку покупців щодо якості товарів

5. ПЕРЕЛІК, ПРАВИЛА І ПОРЯДОК ОФОРМЛЕННЯ товарно-супровідних документах ПРИ ЗДІЙСНЕННІ КОМЕРЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

6. ОСНОВНІ ВИДИ І СПОСОБИ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ТОВАРУ (НА ПРИКЛАДІ КОНКРЕТНОГО ТОВАРУ). СУЧАСНІ ЗАСОБИ АВТОМАТИЧНОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ТОВАРІВ

7. ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ ПРОДОВОЛЬЧИХ ТА НЕПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ

7.1 Організація проведення товарної експертизи

7.2 Супровідна документація за результатами проведеної експертизи

8. ОСОБЛИВОСТІ ПРОДАЖУ ПРОДОВОЛЬЧИХ ТА НЕПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТОК А

ДОДАТОК Б

ДОДАТОК В

ВСТУП

Роздрібна торгівля - це організації або приватні особи, залучені у діяльність з продажу товарів кінцевому споживачеві для особистого або сімейного користування.

Роздрібні організації здійснюють діяльність, спрямовану безпосередньо на продаж товарів і послуг кінцевому споживачеві для особистого користування. Більшість магазинів є організаціями роздрібної торгівлі. Вони виконують такі функції:

• покупка товарів і пропозиція їх на продаж. Кожна роздрібна організація приймає рішення з приводу асортименту продукції самостійно;

• обробка товарів. Вона включає зберігання, оцінку та демонстрацію продукції;

• інформування споживачів. Здійснюється через торгових працівників, рекламу;

• продаж продукції. Ця функція полягає у наданні споживачу послуг, що прискорюють здійснення угоди. Послуги складаються з надання кредиту, політики відшкодування, поставки, зручного часу роботи і розташування і т.п.

Продаж товарів - завершальна стадія торгово-технологічного процесу в магазині. Операції, що виконуються на цій стадії, є найбільш відповідальними, оскільки вони пов'язані з безпосереднім обслуговуванням покупців. Тому й актуальна тема даної роботи. Метою роботи є всебічний аналіз діяльності роздрібного торговельного підприємства. Об'єктом дослідження роботи є діюче підприємство магазин «DENIM» (ІП Борисов), що займається продажем продуктів харчування.

1. ХАРАКТЕРИСТИКА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОРГОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Загальна характеристика підприємства. Структура апарату управління, його організаційна схема, структурні підрозділи, персонал

Продовольчий магазин «DENIM» (ІП Борисов) розташований за адресою: м. Ростов-на-Дону, вул. Пушкінська, д. 192/93. Підприємство засноване в 1994 році. На підприємстві працює 15 чоловік. Організаційна структура підприємства представлена ​​на рис. 1.

Малюнок 1. - Організаційна структура магазину «DENIM»

Обов'язки в магазині розподілені наступним чином.

Генеральний директор здійснює загальне керівництво діяльністю підприємства.

Начальнику адміністративно-господарського відділу керує експедитором, а також вантажниками. Експедитор оперативно відслідковує своєчасність закупівель і поставок товарів для забезпечення зобов'язань фірми перед її покупцями чи підтримки певного резерву товарів на складах, виходить до начальника адміністративно-господарського відділу з обгрунтованими пропозиціями щодо зміни номенклатури товарів. Експедитор також вирішує наступні завдання:

• розробка найбільш економічних умов транспортування закуповуваних і збуваються фірмою товарів;

• при необхідності організація супроводу транспортуються товарів;

• забезпечення своєчасності виконання транспортних операцій і одержання транспортних документів;

• здійснення страхування вантажів під час їх транспортування.

Комерційний директор здійснює керівництво продавцями.

У відділі роздрібних продажів магазину працює 5 осіб. Обов'язки у відділі розподілені функціональним способом, як показано в таблиці 1.

Таблиця 1 Розподіл товарних груп між продавцями магазину «DENIM»

Робота продавців полягає в наступному:

• консультація клієнтів по вартості і різних характеристиках продукції підприємства;

• ознайомлення клієнтів з цінами на товари;

• демонстрація продукції;

• упаковка;

• прийом у покупців грошей;

• видача покупок.

Бухгалтерія займається:

• складанням бухгалтерського балансу,

• складанням бухгалтерської звітності,

• складанням податкової звітності,

• нарахуванням заробітної плати і т.д.

Бухгалтерський облік в організації ведеться автоматизованим методом.

Для ведення бухгалтерського та податкового обліку використовується програма «1С: Підприємство». Для ведення складського і товарного обліку використовується спеціалізована програма на платформі Мiсrosоft Access.

Офіс-менеджер організовує документообіг на підприємстві.

Основними цілями діяльності підприємства на даному етапі його розвитку є наступні:

• отримання прибутку;

• підвищення фінансової незалежності та стійкості роботи;

• інтенсифікація використання трудових ресурсів.

Бухгалтерський баланс підприємства і звіт про прибутки і збитки представлені в Додатку А та Додатку Б.

1.2 Основні економічні показники торгового підприємства, їх аналіз

На підставі аналізу балансу і звіту про прибутки і збитки, можна зазначити, що в досліджувані роки відбулося зростання балансу підприємства, причому зростання активів відбулося за рахунок основних засобів та готової продукції, зростання пасивів - за рахунок додаткового капіталу, прибутку та кредиторської заборгованості.

Аналіз звіту про прибутки та збитки показує, що чистий прибуток збільшувалася менш швидкими темпами, ніж валовий прибуток підприємства за рахунок зростання комерційних витрат.

Основні показники дебіторської заборгованості організації представлені в таблиці 2.

Таблиця 2 Динаміка показників дебіторської заборгованості підприємства

Показники	2005	2006	2007
Коефіцієнт оборотності (К ОБ)	5,33	1523,10	130,30
Коефіцієнт оборотності в днях (К О (ДН))	67,50	0,24	2,76

Показники були вирахувані за такими формулами [3]:

,

де С _дз - середня дебіторська заборгованість

Розрахуємо А1, А2, А3, А4, П1, П2, П3, П4 на підставі даних додатка А та Додатку Б (див. табл. 3) [3]:

Таблиця 3 Аналіз ліквідності балансу підприємства в 2005-2007 рр., Тис. Руб.

Примітка: А1 = ст. 250 + ст. 260, А2 = ст. 230 + ст. 240 + ст. 270, А3 = ряд 210 + стр. 220 + стр. 140, А4 = ряд 190 - С.140., П1 = ряд 620, П2 = ряд 610 + стр. 660, П3 = ряд 590, П4 = ряд 490 + ряд 630 + стр. 640 + стр. 650.

Традиційно баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо має місце система співвідношень: А1> = П1, А2> = П2, А3> = П3, А4 <= П4.

У випадку, коли одна чи кілька нерівностей мають знак, протилежний зафіксованим в оптимальному варіанті, ліквідність балансу більшою або меншою мірою відрізняється від абсолютної. В даному випадку А1 <П1, отже баланс не є абсолютно ліквідним. Найбільш ліквідні активи підприємства не перевищують його провідні пасиви.

Проаналізуємо показники ліквідності підприємства (табл. 4):

Таблиця 4 Динаміка показників ліквідності підприємства за 2005-2007 рік

Коефіцієнти розраховувалися за такими формулами [3]:

,

де ДС - сума грошових активів підприємства на певну дату;

КФВ-сума короткострокових фінансових вкладень підприємства на певну дату; КО - сума всіх короткострокових фінансових зобов'язань підприємства на певну дату

,

де ДЗ - сума дебіторської заборгованості всіх видів;

,

де ОА - сума всіх оборотних активів підприємства.

Проаналізуємо показники. Видається проблематичним погашення короткострокової заборгованості підприємства за рахунок грошових коштів. Коефіцієнт абсолютної ліквідності в аналізовані періоди набагато нижче норми.

Коефіцієнт термінової ліквідності в 2007 р. виріс в порівнянні з попередніми роками, однак він залишається нижче норми, у зв'язку з незначною часткою коштів в активі підприємства.

Мобілізувавши всі оборотні кошти, підприємство може погасити більшу частину поточних зобов'язань по кредитах і розрахунками. Коефіцієнт поточної ліквідності - в межах норми, однак є тенденція до його зниження.

Аналіз фінансової стійкості підприємства проведено в таблиці 5:

Таблиця 5 Аналіз фінансової стійкості підприємства в 2005-2007 рр..

Таким чином, на підставі таблиці 5 можна констатувати нестійкий фінансовий стан підприємства, пов'язане з порушенням платоспроможності.

Проведемо аналіз показників фінансової стійкості підприємства (таблиця 6):

Таблиця 6 Динаміка показників фінансової стійкості підприємства в 2005-2007 рр..

Методика розрахунків даних показників наведена нижче [3]:

,

де СК-власний капітал;

А - активи підприємства

,

де - Сума залученого позикового капіталу

,

де ЗС - позикові кошти;

СС - власні кошти

,

де ДК - довгостроковий капітал

,

де СОС - власні оборотні кошти;

ОА - оборотні активи

Частка власного капіталу в активах підприємства - висока, частка позикових коштів у джерелах фінансування незначна, тому коефіцієнти автономії, позикового капіталу, фінансової залежності і забезпечення власними засобами - в межах норми. Вище норми тільки коефіцієнт маневреності.

Розрахуємо тепер показник Альтмана. Показник Альтмана (Z) розраховується наступним чином [3]:

Z = 1,5 х ₁ +1,4 х ₂ +3,3 х ₃ +0,6 х ₄ +0,999 х _5,

,

де ОК-оборотний капітал

А - Σ активів

,

де РК-резервний капітал;

НП - нерозподілений прибуток

,

де ПН - прибуток до оподаткування

де УК-статутний капітал;

ДК-додатковий капітал;

ЗО - Σ позикових зобов'язань

,

де В - виручка від реалізації

Ступінь близькості підприємства до банкрутства визначається за шкалою:

• менше 1,08 - дуже висока;

• від 1,08 до 2,7 - висока, середня;

• від 2,71 до 2,99 - не велика;

• від 3-х низька.

У 2005 р. показник Альтмана дорівнював 3,63 (за рахунок відсутності у підприємства основних засобів), відповідно у 2006 р. - 6,47, в 2007 р. - 7,07, тобто ймовірність банкрутства підприємства дуже низька.

Оцінимо рентабельність підприємства за наступними показниками (таблиця 7) [3]:

Таблиця 7 Аналіз показників рентабельності підприємства в 2005-2007 рр..

,

де Р _ОС - рентабельність основної діяльності підприємства;

П - прибуток від продажів;

С - собівартість;

УР - управлінські витрати;

КР - комерційні витрати

,

де Р _П - рентабельність продажів

,

де Р _ОК - рентабельність оборотного капіталу;

ЧП - чистий прибуток;

ОА - Σ оборотних активів

РСА = ПП / A,

де Р _СА - рентабельність сукупних активів;

А - Σ всіх активів

,

де Р _СК - рентабельність власного капіталу;

СС - Σ власних коштів

З аналізу даних таблиці 7 видно, що в 2006 і 2007 рр.., На відміну від 2004 р. діяльність підприємства була рентабельна. Загальна рентабельність в 2007 р. трохи знизилася в порівнянні з 2006 р., за рахунок зростання комерційних витрат.

Можна зробити висновок, що, незважаючи на певне зростання деяких показників, фінансово-економічне становище підприємства можна оцінити в кращому випадку тільки як задовільний. На підставі проведеного аналізу видно, що основна проблема підприємства - велика частка запасів в активах та кредиторської заборгованості в пасиві його балансу.

1.3 Характеристика матеріально-технічної бази підприємства

Підприємство здійснює свою діяльність в орендованому ним нежитловому приміщенні загальною площею 450 м ^2. До складу орендованої площі входять наступні її види:

торговий зал - 150 м ^2;

склад - 250 м ^2;

офісні приміщення - 50 м ^2.

Торговий зал магазина служить для розміщення робочого і виставочного запасу товарів, тут виробляється відбір товарів покупцями, здійснюються розрахункові операції за відібрані товари, виявляються різні додаткові послуги покупцям. У торговому залі магазина організовані робочі місця продавців. Пристрій і планування торгового залу магазину виконані, виходячи з таких вимог: вільний рух купівельного потоку; забезпечення найкоротших шляхів руху товарів із зон зберігання і підготовки товарів до продажу до місць їх викладення і розміщення; створення умов гарної просматриваемости і зручності для орієнтації покупців.

Магазин «DENIM» має 170 м ² основних складських площ і 80 м ² допоміжних. Основні складські приміщення служать для виконання основних технологічних операцій, у тому числі для зберігання товарів, експедиції і переробки. Допоміжні приміщення призначені для зберігання тари, розміщення інженерних пристроїв і комунікацій, а також різних служб та інших цілей. Оптимальне співвідношення основних і допоміжних складських площ - 2:1, тобто співвідношення основних і допоміжних складських площ підприємства близько до норми.

Планування складських приміщень повинна забезпечувати можливість застосування ефективних способів розміщення та укладання одиниць зберігання, використання складського обладнання та умови для повного збереження товару [5]. Такий принцип внутрішнього планування зон складу дозволяє підтримувати потоковість і безперервність складського технологічного процесу. Для поліпшення умов експлуатації підйомно-транспортних машин і механізмів необхідно прагнути організувати єдиний простір складу, без перегородок і з максимально можливою кількістю колон або прольотів. Найкращим варіантом з цієї точки зору є однопрогоновий склад (шириною не менше 24 м). Дана вимога дотримується в магазині «DENIM».

Для виконання технологічних операцій з приймання, зберігання та відправлення продукції покупцям на складах підприємства можна виділити наступні основні зони:

• зона навантаження і розвантаження транспортних засобів, яка розташовується поза приміщенням складу загальною площею 100 м ^2;

• зона приймання товару, в тому числі з операціями з приймання продукції за кількістю та якістю загальною площею 30 м ^2;

• основна зона зберігання загальною площею 100 м ^2;

• зона комплектування замовлень загальною площею 20 м ^2;

• зона відправки товару загальною площею 20 м ^2.

Операційні зони складу пов'язані між собою проходами і проїздами.

Зона розвантаження і навантаження транспортних засобів примикає до експедиції приймання товару (зоні приймання продукції за кількістю і якістю). Під зону зберігання продукції відведена основна частина площ. Вона складається з території, зайнятої одиницями зберігання, і площі проходів. До зони зберігання примикає зона комплектування замовлень.

Зона розвантаження і навантаження використовується для механізованої і ручної розвантаження та завантаження транспортних засобів, а також для виїмки товару з транспортної тари, приймання за кількістю і короткочасного зберігання до моменту передачі в експедицію приймання товару.

Зона приймання товару служить для приймання товару за кількістю та якістю, ведення обліку прибулого товару, його тимчасового зберігання до передачі в зону основного зберігання складу.

У зоні зберігання виконують операції зі зберігання товару.

У зоні комплектування здійснюється формування одиниць транспортування споживачам, містять підібраний відповідно до замовлень необхідний асортимент товару.

Зона відправки використовується для приймання товару експедитором (одержувачем товарної партії), а також для короткочасного зберігання підготовлених до відправки вантажних одиниць.

Можна зробити висновки, що підприємство має грамотно сплановані складські зони дозволяють оптимізувати рух товару і підвищити ефективність роботи складу.

1.4 Планування торгового підприємства

Торговий зал магазину можна розділити на наступні зони або площі: настановну, проходів для покупців, робочих місць продавців і площа зони розрахункового вузла.

У магазині використовується боксова планування торгового залу. При боксової плануванні всю площу торгового залу розбивають на ізольовані друг від друга бокси (відділи) [4].

Товари в магазині групуються по секціях (комплексам) залежно від асортиментної групи товарів. При викладенні товарів використовують вертикальний спосіб викладки. При вертикальному способі викладки («стрічкова» викладка) однойменні товари викладають на полицях однієї гірки в кілька рядів зверху вниз. Перевага цього способу - хороша видимість і більш чітке розмежування викладених товарів. Для розміщення окремих груп товарів (м'ясо, риба, сири, ковбаси) використовуються холодильні установки.

Продаж товарів у магазині «DENIM» здійснюється традиційним способом, через прилавок. Для ознайомлення покупців з асортиментом товар викладається на прилавках. Відпускається, нарізається і зважується товар на робочому місці продавця. Розрахунок за покупку ведеться шляхом оплати її через касу, розміщену на робочому місці продавця.

Планування торгового залу магазина представлена ​​на рис. 2.

Рисунок 2 - Планування торгового залу магазину «DENIM»

1.5 Технологічне обладнання торгового залу та підсобних приміщень

Торговий зал магазину «DENIM» обладнаний прилавками і стелажами, на яких розташовується харчова продукція, а також господарські та супутні товари. Як вже зазначалося вище, для зберігання окремих видів товарів використовуються холодильні установки. Касові апарати розташовуються на робочих місцях продавців.

Для зберігання харчової продукції, а також господарюючих і супутніх товарів використовуються такі види складського устаткування:

• звичайні стелажі;

• стелажі з висувними осередками. За рахунок використання стелажів з висувними осередками досягається легкий доступ до дрібних предметів і добре зберігання запасів;

• консольні стелажі, які пристосовані для зберігання різноманітних за формою вантажів. Кожна окрема одиниця зберігання тут може розміщуватися на окремій полиці.

У магазині «DENIM» для переміщення вантажів в основному використовується фізична сила персоналу, але застосовується також і підйомно-транспортне обладнання. Підприємство має наступні його види:

1. Візок - 2 шт.

Використовуються для незначних переміщень вантажів (в основному, дрібного розміру) в межах складу.

2. Навантажувач вилковий - 1 шт.

Використовується для розвантаження і переміщення великих партій продукції всередині складу.

1.6 Пропозиції щодо технічного переозброєння та вдосконалення процесів торгівлі

Застосування в магазинах традиційного методу продажу товарів знижує рівень обслуговування населення, збільшує витрати часу на придбання товарів, обмежує самостійність покупців у виборі товарів. Використання цього методу ефективно лише для товарів, що вимагають більш змістовної консультації продавців (наприклад, при продажу чаю ​​або м'яса, коли покупець просить розрубати вподобаний йому шматок) [4].

Продажі більшості продуктів харчування традиційним способом також недостатньо ефективні. У зв'язку з цим пропонується продажу в магазині «DENIM» здійснювати методом відкритої викладки (крім м'ясних і рибних товарів, а також сирів та ковбас). Таким чином, кількість продавців у магазині можна буде скоротити з 5 до 3 осіб, створивши на базі останніх двох чоловік відділ маркетингу, підлеглий комерційному директору. Зразкові функції новоствореного відділу наведено нижче:

• розробка плану рекламних заходів з визначенням витрат на ці заходи;

• реалізація затвердженого плану рекламних заходів шляхом укладання договорів з рекламними компаніями;

• ведення самостійної розсилки рекламних матеріалів;

• вивчення конкурентів підприємства, а також ринку збуту дитячих товарів;

• відвідування спеціалізованих виставок.

Для поліпшення роботи магазину слід також розробити посадові інструкцією, продавців (див. Додаток В), що включає в себе перелік їхніх посадових обов'язків, а також кількісні та якісні оцінки їхньої діяльності. Розробка посадової інструкції допоможе звести до мінімуму виконання співробітниками роботи, не пов'язаної з їх спеціальністю і професією; полегшить оцінку праці співробітників, як з боку їхніх безпосередніх начальників, так і ними самими.

Для оптимізації викладки товарів у магазині виділимо основні підрозділи товарів:

• товари повсякденного попиту.

• товари, пов'язані з імпульсивних покупок, - це продукти, які покупець купує без попереднього планування, на основі одномоментного бажання здійснити дану покупку, що виник безпосередньо в місці продажу.

• товари для нагальних потреб - рішення про їх купівлю приймається через їх гострої необхідності.

• товари попереднього вибору - вимагають усвідомленого підходу і порівняння їх різних характеристик (ціна, якість, функціональні властивості, зовнішній вигляд і т. д.). Відповідно, рішення про придбання даного виду продукції вимагає більшого часу і зусиль для його прийняття.

• товари спеціального призначення та попиту - продукція, що володіє особливими характеристиками і споживчими властивостями, для рішення про придбання яких покупець витрачає додатковий час і зусилля.

• товари, пов'язані з пасивним продажу, - це продукція, про придбання якої покупець спеціально не думає, незважаючи на те, знає він про її існування чи ні.

Розділимо товар, представлений в магазині, на групи (таблиця 8).

Таблиця 8 Групи товарів, з точки зору розташування та викладки, представлені в магазині «DENIM»

У таблиці 9 представлені види товарів, пропонованих в магазині, за їх обсягами продажів.

Таблиця 9 Обсяги продажів різних товарних груп

На рис. 3 представлені загальні принципи розташування та викладки товарів у магазині.

Малюнок 3. - Загальні принципи оптимального розташування товарів у магазині «DENIM»

На рис. 4 представлена ​​пропонована схема розташування і викладки товарів у магазині.

Рисунок 4 - Передбачувана схема розташування товарів у магазині «DENIM»

Таким чином, розташуванням і викладенням товару за пропонованою схемою досягається наступне.

Господарські товари розташовуються в зоні імпульсних покупок, неподалік від входу. Далі по ходу руху покупців розташовані товари, які приносять магазину найбільшу виручку (ковбаси, сири, молочні продукти). У центрі залу розташовуються товари повсякденного попиту. Алкогольна і безалкогольна продукція, розташовуються методом дисплейної викладки в центрі торгового залу. У дальньої стіни, оскільки завдяки дисплейної викладенні алкоголю, в цій зоні буде достатня кількість покупців, розташовуються товари різних товарних груп, що вимагають збільшення обсягів продажів.

Далі в торговому залі слід зона, до моменту перебування в якій всі необхідні покупки вже зроблені. Тут розміщуються товари попереднього вибору: м'ясні і рибні товари.

Біля каси в зоні імпульсних покупок на спеціальних стелажах розташовуються супутні товари. Їх розміщення біля каси буде сприяти зниженню розкрадань даного виду продукції.

Далі біля виходу з магазина розташовується каса.

При розміщенні продукції в магазині слід дотримуватися таких принципів:

• найбільш продається, розташовувати на рівні очей покупця;

• розміщувати на стелажах і стендах не більше 3-5 примірників одного виду продукції, решту розташовувати на складі або в підсобному приміщенні;

• розміщувати продавану продукцію за колірною гамою;

• розташовувати цінники таким чином, щоб було зрозуміло, до якого товару вони відносяться.

Пропонований спосіб розміщення і викладки товарів буде сприяти підвищенню обсягів магазинних продажів.

2. ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ АСОРТИМЕНТНОЇ ПОЛІТИКИ ТОРГОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Структура асортименту, широта, повнота, ступінь новизни і стійкості асортименту торгового підприємства

Серед товарів, пропонованих в магазині «DENIM» можна виділити наступні товарні групи, обсяг продажів за якими наведено на малюнку 5:

Рисунок 5 - Частки продажів різних товарних груп у магазині «DENIM» в 2007 році,%

Таким чином, видно, що найбільший обсяг виручки спостерігається по сирів і ковбас (19%), далі йдуть молочні продукти (15%), м'ясні продукти і алкогольна продукція (по 13%).

У 2005 і 2006 роках співвідношення виручки по вищеперелічених товарних групах було практично таким же.

На малюнку 6 відображена виручка магазину по різних товарних групах.

Рисунок 6 - Виручка по різних товарних групах в магазині «DENIM» в 2007 році, тис. руб.

Магазин в першу орієнтуються на споживача із середнім і нижче середнього достатком. Середня націнка в магазинах дорівнює 30%, але на товари повсякденного попиту вона не перевищує 15%. Прибуток досягається за рахунок високих показників оборотності.

2.2 Аналіз напрями розвитку, вдосконалення, оновлення асортименту. Пропозиції по раціоналізації асортиментної політики підприємства

Проведений аналіз показав, що магазин має сформований асортимент, що відрізняється широтою і глибиною і приносить підприємству достатній прибуток. У роботі пропонується розвивати асортимент в напрямку збільшення товарів імпульсного попиту. Найбільш правильним вважається розміщення їх в самих «прохідних» місцях залу: біля входу і виходу, у прикасовій зоні, на так званих гондолах - спеціальних стелажах в торцевої частини торгового ряду. Здатний збільшити обсяг продажів і такий прийом, як дублювання товару. Наприклад, організувавши фірмовий куточок товару, його ж можна розмістити біля каси [4].

3. ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАКУПІВЕЛЬ І ЗАМОВЛЕНЬ ТОВАРІВ

3.1 Організація, порядок та строки укладення договору поставки

Магазин «DENIM» укладає договори зі своїми постачальниками, виходячи з нижченаведеного.

За договором поставки постачальник-продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати в обумовлений строк (або терміни) вироблені або купуються їм товари покупцю від використання у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім та іншим подібним використанням (окремі статті договору поставки регулюється договором купівлі-продажу) [9].

Порядок документального оформлення продажу товарів залежить від способу відпуску товарів покупцям:

• шляхом відправлення по залізниці;

• шляхом відправлення водним транспортом;

• шляхом відправлення повітряним транспортом;

• централізованої доставкою автомобільним транспортом.

Моментом виконання обов'язку підприємства передати товар покупцеві (якщо інше не передбачено договором) вважається момент або вручення товару покупцеві (або зазначеній ним особі), або здача перевізникові для відправки покупцеві. Товар вважається врученим покупця з моменту його фактичного надходження у володіння покупця або вказаної ним особи.

Моментом переходу ризику випадкової загибелі та випадкового пошкодження товару на покупця є момент, коли відповідно до закону або договору продавець вважається виконав свій обов'язок щодо передачі товару покупцеві.

Моментом виникнення права власності у покупця є момент передачі йому товару, якщо інше не передбачено законом або договором.

3.2 Принцип роботи торгового підприємства з постачальниками

Планування запасів на підприємстві здійснюється за наведеною нижче методикою.

Норматив оборотних коштів по запасах товарів обчислюється на підставі їх середнього одноденного витрати (Р) і середньої норми запасу в днях.

Одноденний витрата визначається шляхом ділення витрат на певний елемент оборотних коштів на 90 днів (при рівномірному характері виробництва - на 360 днів).

Середня норма оборотних коштів визначається як середньозважена величина виходячи з норм оборотних коштів на окремі види або групи комплектуючих та їх одноденної витрати.

Норма оборотних коштів по кожному виду комплектуючих враховує час перебування в поточному (Т), страховому (С), транспортному (М), технологічному (А) та підготовчому (Д) запасах.

Поточний запас - основний вид запасу, необхідний для безперебійної роботи підприємства між двома черговими поставками. На розмір поточного запасу впливають періодичність поставок товарів за договорами та обсяг їхніх продажів. Норма оборотних коштів у поточному запасі зазвичай приймається в розмірі 50% середнього циклу постачання, що обумовлено постачанням товарів кількома постачальниками і в різні терміни.

Страховий запас - другий за величиною вид запасу, який створюється на випадки непередбачених відхилень у постачанні та забезпечує безперервну роботу підприємства. Страховий запас приймається, як правило, у розмірі 50% поточного запасу, але може бути й менше цієї величини залежно від місця розташування постачальників і ймовірності перебою в поставках.

Транспортний запас зізнається у разі перевищення строків вантажообігу у порівнянні з термінами документообігу на підприємствах, віддалених від постачальників на значні відстані.

Підготовчий запас пов'язаний з необхідністю приймання, розвантаження, сортування і складування товарів. Норми часу, необхідного для цих операцій, встановлюються по кожній операції на середній розмір поставки на підставі технологічних розрахунків або за допомогою хронометражу.

Норматив оборотних коштів у запасах (Нз), що відображає загальну потребу в оборотних коштах по цьому елементу запасів, обчислюється як сума норм оборотних коштів у поточному, страховому, транспортному і підготовчому запасах. Отримана загальна норма помножується на одноденну витрату по кожному виду або групами матеріалів. У таблиці 10 наведено дані по нормативам продуктових запасів магазину.

Таблиця 10 Денні нормативи оборотних коштів у магазині «DENIM», тис. руб.