Оптимізація фінансової стійкості та платоспроможності підприємства ВАТ Енерго

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Економічний факультет
Кафедра економіки та менеджменту
Дипломний проект
На тему: "Оптимізація фінансової стійкості та платоспроможності підприємства (на прикладі ВАТ" Енерго ")"
Спеціальність: 080507 - Менеджмент організації
Спеціалізація: 061101 - Фінансовий менеджмент
2006

ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ І ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
Сутність, поняття і значення фінансової стійкості і платоспроможності
Методи фінансового аналізу та система показників
Інформаційні база аналізу фінансової стійкості та платоспроможності підприємства
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ І ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ НА ПРИКЛАДІ ВАТ «ЕНЕРГО»
2.1 Характеристика підприємства ВАТ «Енерго»
2.2 Аналіз фінансової стійкості підприємства
2.2.1 Розрахунок абсолютних показників
2.2.2 Розрахунок відносних показників
2.3 Аналіз платоспроможності та ліквідності
РОЗДІЛ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПОЛІПШЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ І ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ВАТ «ЕНЕРГО»
3.1 Оптимізація фінансової стійкості і платоспроможності
3.2 Інвестиційний проект
ВИСНОВОК
СПИСОК

ВСТУП
Актуальність обраної теми обумовлена ​​значними змінами в економічному житті країни і в чинному законодавстві.
Виникнення і розвиток в Україні ринкових відносин, формування товарних, фінансових ринків і конкуренції висунуло нові, жорсткіші вимоги до підприємств, що викликало потребу у зміні механізмів їх функціонування.
Підвищилася самостійність і відповідальність підприємств. Різко зросло значення фінансового аналізу, за допомогою якого можна оцінити внутрішні і зовнішні відносини аналізованого об'єкту: охарактеризувати його платоспроможність, ефективність діяльності, перспективи розвитку, забезпеченість фінансовими ресурсами, доцільність і ефективність їхнього розміщення й використання, фінансові взаємовідносини з партнерами.
Фінансовий аналіз є основою прийняття обгрунтованих управлінських рішень.
Аналіз фінансового стану, як складову частину фінансового аналізу, неможливо уявити без аналізу фінансової стійкості та платоспроможності.
Фінансова стійкість є основною гарантією інтересів кредиторів, учасників, акціонерів підприємства.
Аналіз фінансової стійкості будь-якого господарюючого суб'єкта є найважливішою характеристикою його діяльності та фінансово-економічного благополуччя, характеризує результат його поточного, інвестиційного та фінансового розвитку, містить необхідну інформацію для інвестора, а також відображає здатність підприємства відповідати за своїми боргами і зобов'язанням і встановлює розміри джерел для подальшого розвитку.
Платоспроможність відображає здатність підприємства платити за своїми боргами і зобов'язаннями в даний конкретний період часу.
На основі аналізу визначаються потенційні можливості підприємства і тенденції для покриття боргу, розробляються заходи по уникненню банкрутства.
Мета дипломного проекту полягає в розробці заходів з оптимізації фінансової стійкості та платоспроможності підприємства.
Поставлена ​​мета досягається шляхом вирішення наступних завдань:
- Аналіз та узагальнення теоретичних засад вирішення проблеми управління фінансовою стійкістю та платоспроможністю;
- Дослідження фінансового стану і виявлення проблем підприємства;
- Розробка заходів щодо оптимізації фінансової стійкості та платоспроможності підприємства.
Предмет дослідження - управлінські відносини та механізми управління фінансовою стійкістю та платоспроможністю підприємства.
Об'єктом даного дослідження є ВАТ енергетики й електрифікації «Енерго», основний постачальник електроенергії на території Камчатського краю.
Підприємство займає міцне положення в вітчизняної енергетичної галузі. За обсягами реалізованої енергії ВАТ «Енерго» входить в першу десятку енергосистем країни.
Компанія займає одне з провідних місць в економіці Камчатського краю.
Керівництво підприємства першорядне значення надає підвищенню ефективності та прозорості діяльності компанії, забезпечення надійного і безперебійного енергопостачання сумлінних споживачів.
Стабільно позитивна динаміка виробничо-фінансових показників діяльності компанії дозволяє з упевненістю дивитися в майбутнє. ВАТ «Енерго» повністю забезпечує зростання споживання електричної енергії в Камчатському краї.
Основою ефективного фінансового менеджменту підприємства є, перш за все, кваліфіковане серйозне управління витратами. Це дозволяє вести діяльність компанії відповідно до умов, що задаються ринком.
Для вирішення вищевикладених завдань у проекті були використані наступні методи: порівняння, відносних і середніх величин, графічного і табличного представлення даних, групування, спостереження.
Період дослідження: 2003 - 2005 роки.
Інформаційною базою дослідження послужили наукові праці та монографії з економічного та фінансового аналізу, фінансового менеджменту російських авторів Ковальова В. В. [29, 30], Савицької Г. В. [41], Стоянової О. В. [44], Бланка І. А. [10, 11,12], Маркар'ян Е. А. [35, 36], Лапуста М.Г. [31,32], Шеремета А.Д. [49] та інших, а також матеріали періодичної преси, а саме, таких журналів, як «Фінансовий менеджмент», «Фінансовий директор», «Фінанси» та інші.
Для практичної частини дослідження використовувалися документи бухгалтерського обліку і звітності підприємства - бухгалтерський баланс (форма № 1), звіт про прибутки і збитки (форма № 2) та інші документи.
Практична значимість дипломного проекту обумовлена ​​тим, що викладені в ній висновки, пропозиції та економічно обгрунтовані рекомендації дозволяють покращити фінансовий стан підприємства.
У першому розділі дипломного проекту ми розглянули теоретико-методологічні аспекти управління та аналізу фінансової стійкості та платоспроможності підприємства.
У другому розділі провели аналіз фінансового стану ВАТ «Енерго» і виявили негативні і позитивні тенденції діяльності підприємства.
У заключній главі дипломного проекту ми запропонували підприємству заходи щодо оптимізації фінансової стійкості і платоспроможності: виведення на аутсорсинг непрофільних функцій (транспорт, зв'язок); розробку комплексної системи управління фінансами; оптимізацію бізнес-процесів, пов'язаних з щоденним рухом грошових коштів, розробку документів, що регламентують порядок здійснення платежів (графік проходження платежів, платіжний календар); проведення стратегічного механізму фінансової стабілізації. Крім того, в третьому розділі розглянуті два інвестиційні проекти, з яких був обраний найкращий варіант і розрахована економічна ефективність.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ І ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
1.1 Сутність, поняття і значення фінансової стійкості і платоспроможності
Фінансова стійкість є найважливішим фінансовим показником, що знаходяться у сфері уваги керівництва підприємства і фінансової служби. Він використовується при оцінці фінансового стану підприємства, його економічної надійності, кредитоспроможності, конкурентоспроможності, можливості банкрутства та служить інструментом для вироблення управлінських рішень.
Головною стратегічною метою фінансового менеджменту підприємства є збільшення його вартості або цінності. В англомовній літературі використовується термін цінність фірми - value of the firm. Російський дослідник Бараненко С.П. відзначає, що цінність фірми визначається тим, яке положення на ринку забезпечує фірмі її капітал, наскільки ефективно він використовується, збільшуючи конкурентоспроможність фірми і зростання доходів її власників. Такий підхід не виключає прагнення до збільшення прибутку в сьогоденні, але крім цього він спонукає керівництво піклуватися про майбутнє становище підприємства на ринку і в галузі. Стійкість фінансів є необхідною умовою тривалої діяльності підприємства, в ході якої здійснюються своєчасне і повне виконання зобов'язань перед персоналом підприємства, бюджетом, кредиторами, партнерами, власниками (акціонерами), здійснюються інвестиції в його розвиток. Вважається, що фінансове становище підприємства стійко, якщо власні кошти підприємства покривають не менше половини всіх фінансових ресурсів, необхідних для здійснення його господарської діяльності, фінансові ресурси використовуються з достатньою рентабельністю, підприємства точно і в строк розраховуються за своїми зобов'язаннями, суворо дотримуючись фінансову, кредитну та розрахункову дисципліну, а інвестиції збільшують прибутковість капіталу. Стійкість фінансів характеризується не абсолютними значеннями різних частин балансу підприємства або його зобов'язань, а їх співвідношенням, тобто їх структурою. [7, с. 179-180]
Фінансовий директор торгово-промислового холдингу, кандидат економічних наук Грачов А.В. говорить про те, що фінансова стійкість підприємства - це здатність підприємства відповідати за своїми боргами та зобов'язаннями за рахунок конкретних джерел покриття - поточних активів. При цьому весь позиковий капітал в залежності від терміну обігу ділиться на довгостроковий (довгострокові кредити і позики) і короткостроковий (короткострокові кредити і позики, кредиторська заборгованість, аванси отримані і внутрішній борг), а в складі поточних (оборотних) активів виділяються активи за ступенем ліквідності - грошові кошти, цінні папери та їх еквіваленти, з одного боку, а також дебіторська заборгованість і запаси по місцях розташування, з іншого боку. [24, с. 15]
Професор Ковальова А.М. у своїй книзі «Фінанси фірми» [31, с. 408] дає наступне визначення фінансової стійкості підприємства: це такий стан фінансових ресурсів підприємства, яке забезпечує розвиток підприємства на основі зростання прибутку і капіталу при збереженні платоспроможності і кредитоспроможності в умовах припустимого рівня ризику. Фінансова стійкість формується в процесі всієї виробничо-господарської діяльності і є головним компонентом загальної стійкості фірми.
Аналіз фінансового стану на ту або іншу дату дозволяє відповісти на запитання: наскільки правильно фірма керувала фінансовими ресурсами протягом періоду, що передує цій даті. Важливо, на думку автора, щоб стан фінансових ресурсів відповідало вимогам ринку і відповідало потребам розвитку фірми, оскільки недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності фірми і відсутності у неї коштів для розвитку виробництва, а надлишкова - перешкоджати розвитку, обтяжуючи витрати фірми зайвими запасами і резервами . Таким чином, сутність фінансової стійкості визначається ефективним формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів, а платоспроможність виступа6ет її зовнішнім проявом. [31, с. 408]
Таким чином, в сучасній економічній літературі можна зустріти достатню кількість думок з приводу визначення терміну фінансової стійкості. На підставі вищевикладеного можна зробити висновок: фінансова стійкість - це найважливіший показник фінансового стану підприємства, який характеризує здатність підприємства відповідати за своїми боргами за рахунок наявних у нього власних ресурсів і залучених позикових коштів, а також забезпечує розвиток підприємства на основі зростання прибутку і збереження платоспроможності і кредитоспроможності.
Під ліквідністю традиційно розуміється здатність підприємства погашати поточні борги і зобов'язання виключно за рахунок поточних активів. Для цього вводиться показник поточної ліквідності. Якщо ж поточні зобов'язання погашаються дебіторською заборгованістю і всіма грошовими коштами, то мова йде про показник термінової ліквідності, а якщо як джерела виступають тільки грошові кошти, то тоді розраховується показник абсолютної ліквідності.
Професор Ковальов В.В. дає наступне визначення ліквідності. Під ліквідністю якого-небудь активу розуміють здатність його трансформуватися в грошові кошти в ході передбаченого виробничо-технологічного процесу, а ступінь ліквідності визначається тривалістю тимчасового періоду, протягом якого ця трансформація може бути здійснена. Чим коротший період, тим вища ліквідність даного виду активів.
Ліквідність підприємства - це більш загальне поняття, чим ліквідність балансу. Ліквідність балансу передбачає вишукування платіжних засобів тільки за рахунок внутрішніх джерел (реалізації активів). Але підприємство може залучити позикові засоби з боку, якщо у нього є відповідний імідж у діловому світі і досить високий рівень інвестиційної привабливості.
Коли мова йде про ліквідність підприємства, то мається на увазі наявність у підприємства оборотних коштів у розмірі, теоретично достатньому для погашення короткострокових зобов'язань, хоча б і з порушенням строків погашення, передбачених контактами. [29, с. 107]
Можна сказати, що ліквідність означає формальне перевищення оборотних активів над короткостроковими зобов'язаннями.
Професор Савицька Г.В. дає визначення ліквідності балансу: це можливість суб'єкта господарювання звернути активи в готівку і погасити свої платіжні зобов'язання, а точніше - це ступінь покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у готівку відповідає терміну погашення платіжних зобов'язань. Вона залежить від ступеня відповідності величини наявних платіжних коштів величині короткострокових боргових зобов'язань.
Поняття «платоспроможність» і «ліквідність», відзначає Савицька Г.В., дуже близькі, але друге більш ємне. Від ступеня ліквідності залежить платоспроможність. У той же час ліквідність характеризує як поточний стан розрахунків, так і перспективу. Підприємство може бути платоспроможним на звітну дату, але мати несприятливі можливості в майбутньому. [41, с. 308-309]
На думку професора Ковальова В.В., платоспроможність означає наявність у підприємства грошових коштів та їх еквівалентів, достатніх для розрахунків за кредиторською заборгованістю, що вимагає негайного погашення. Основними ознаками платоспроможності є: наявність у достатньому обсязі коштів на розрахунковому рахунку; відсутність простроченої кредиторської заборгованості. [29, с. 108]
Професор Лапуста М.Г. дає наступне визначення: платоспроможність фірми означає можливість погашення нею в строк і в повному обсязі своїх боргових зобов'язань. У залежності від того, які зобов'язання фірми приймаються в розрахунок, розрізняють короткострокову і довгострокову платоспроможність. [32, с. 88]
Таким чином, можна сказати, що платоспроможність - один з найважливіших показників, що характеризують фінансовий стан підприємства. Сутність цього поняття розкривається у наявності можливостей у підприємства розраховуватися в строк за своїми боргами. Ліквідність балансу, як ми з'ясували, це можливість підприємства звертати активи в готівку і погашати свої платіжні зобов'язання.
У сучасній економічній літературі зустрічається велика кількість думок різних авторів, ведучих російських дослідників і економістів, вивчивши які ми прийшли до висновку: фінансова стійкість є одним з найбільш важливих і значимих показників фінансового стану підприємства. Даний показник характеризує здатність підприємства відповідати за своїми боргами за рахунок власних і залучених позикових коштів. Платоспроможність також є дуже важливим показником, що характеризує фінансове становище підприємства. Платоспроможність обумовлюється наявністю можливостей у підприємства розраховуватися в строк за своїми боргами. Під ліквідністю балансу розуміється можливість підприємства звертати активи в готівку і погашати свої платіжні зобов'язання.

1.2 Методи фінансового аналізу та система показників
Фінансова стійкість підприємства оцінюється за співвідношенням власного і позикового капіталу, темпами накопичення власного капіталу в результаті поточної та фінансової діяльності, ступеня забезпеченості оборотних коштів власним капіталом.
Стійкість фінансового стану підприємства характеризується системою відносних показників - фінансових коефіцієнтів, які розраховуються у вигляді співвідношень абсолютних показників активу і пасиву балансу.
Професор Маркар'ян Е.А. пропонує використовувати методику аналізу на основі розрахунку відносних показників. [35, с. 109]
Одним з найважливіших показників, що характеризують фінансову стійкість підприємства, його незалежність від позикового капіталу, є коефіцієнт фінансової автономії К А (або незалежності), який обчислюється як відношення власного капіталу до загальної валюти балансу за формулою:
До А = СК / В, (1)
де СК - власний капітал,
В - валюта балансу.
Даний показник показує частку власного капіталу, авансованого для здійснення статутної діяльності, в загальній сумі всіх коштів підприємства. Чим вище частка власного капіталу, тим більше у підприємства шансів впоратися з непередбаченими обставинами в умовах ринкової економіки. Мінімальна порогове значення коефіцієнта автономії на рівні 0,5 означає, що всі зобов'язання підприємства можуть бути покриті його власним капіталом. Рівень автономії важливий не тільки для самого підприємства, але і для його кредиторів. Зростання даного коефіцієнту свідчить про збільшення фінансової незалежності, підвищує гарантії погашення підприємством своїх зобов'язань та розширює можливості для залучення позикових коштів.
Коефіцієнт автономії доповнюється коефіцієнтом співвідношення позикових і власних засобів До З / С (коефіцієнт фінансового левериджу), рівним відношенню величини зовнішніх зобов'язань до суми власного капіталу. Професор Бланк І.А. називає даний показник коефіцієнтом фінансування [12, с. 84]. Формула розрахунку коефіцієнта фінансування має такий вигляд:
До З / С = (К Т + К О) / СК, (2)
де К Т - довгострокові зобов'язання,
К О - короткострокові зобов'язання.
Даний коефіцієнт показує, скільки позикового капіталу залучено на 1 карбованець власного капіталу, вкладеного в активи. Нормальним вважається співвідношення 1:2, при якому приблизно 33% загального фінансування сформована за рахунок позикових коштів. Якщо отримане співвідношення перевищує нормальне, то воно називається високим (наприклад, 3:1). А якщо дане співвідношення виявиться нижче порогового, то воно називається низьким (1:3). Нормальне обмеження даного коефіцієнта складає До З / С ≤ 1.
Показник співвідношення позикових власних коштів є найбільш узагальнюючим. Всі інші показники в тій чи іншій мірі визначають його величину.
Аналізований коефіцієнт є не тільки індикатором фінансової стійкості, але і має великий вплив на збільшення або зменшення величини прибутку і власного капіталу підприємства. Даний коефіцієнт є саме тим важелем, за допомогою якого збільшується позитивний або негативний ефект фінансового важеля. [41, с. 297-298]
У світовій практиці фінансового аналізу поряд з вищезгаданим показником визначається коефіцієнт «заборгованість / капіталізація», який заснований на оцінці постійного капіталу підприємства, тобто власного капіталу і довгостроковій заборгованості. Він показує, яка частка постійного капіталу профінансована, якою мірою підприємство залежить від довгострокових позикових коштів при фінансуванні активів. Отже, даний коефіцієнт показує, яка потреба в прибуткових господарських операціях, здатних забезпечити таке залучення довгострокового позикового капіталу.
Коефіцієнт співвідношення довгострокової заборгованості і постійного капіталу До З / К розраховують за допомогою наступної формули:
До З / К = К Т / СК + К Т. (3)
Для збереження мінімальної фінансової стабільності підприємство повинно прагнути до підвищення рівня мобільності активів, який характеризується відношенням вартості мобільних коштів до вартості іммобілізованих коштів. Даний показник називається коефіцієнтом співвідношення мобільних та іммобілізованих коштів (К М / І) і обчислюється за формулою:
До М / І = R a / F, (4)
де R a - Мобільні засоби (оборотні активи),
F - іммобілізовані засоби (необоротні активи).
Значення даного коефіцієнта в більшій мірі обумовлено галузевими особливостями підприємства.
Важливою характеристикою стійкості фінансового стану є коефіцієнт маневреності (К М), який визначається як відношення власного оборотного капіталу до величини власного капіталу. Він обчислюється за формулою:
До М = Е С / СК, (5)
де Е С - власний оборотний капітал.
Даний коефіцієнт показує, яка частка власного капіталу підприємства знаходиться в мобільній формі, що дозволяє вільно ним маневрувати. Низьке значення показника означає, що значна частина власного капіталу підприємства є менш ліквідною, а, отже, не може бути протягом короткого проміжку часу перетворена в грошову готівку. З фінансової точки зору високий рівень коефіцієнта маневреності з хорошої сторони характеризує підприємство: власний капітал мобільний, велика частина його вкладена в оборотні кошти. Зростання коефіцієнта маневреності бажаний, але в тих межах, в яких це можливо при конкретній структурі майна підприємства. Якщо коефіцієнт збільшується за рахунок випереджального росту власного капіталу порівняно зі зростанням необоротних активів, то це дійсно свідчить про підвищення фінансової стійкості підприємства. У якості оптимальної величини коефіцієнт маневреності може бути прийнятий у розмірі ≥ 0,5. Це означає, що менеджер підприємства та його власники повинні дотримуватися паритетний принцип вкладення капіталу в активи мобільного та іммобільною характеру, щоб забезпечити достатню ліквідність балансу.
У функціональній залежності від коефіцієнта маневреності знаходиться індекс постійного активу (До ПА), що обчислюється відношенням необоротних активів до суми власного капіталу за формулою:

До ПА = F / СК. (6)
Він показує частку власного капіталу, вкладеного у необоротні активи. У сумі коефіцієнт маневреності та індекс постійного активу рівні 1, і зростання одного з них призводить до зниження іншого. Автор методики, професор Маркар'ян Е.А., вважає, що оцінювати фінансову стійкість по кожному з цих коефіцієнтів окремо недоцільно, оскільки їх рівень залежить від структури та специфіки діяльності підприємства, а зміна не обов'язково позначається на фінансовій стійкості. [35, с. 112]
Для підприємств, що мають значні інвестиції в основні засоби, корисно обчислювати коефіцієнт «основні засоби / власний капітал» До ОС / СК, який показує, якою мірою ці інвестиції покриваються за рахунок власного капіталу. Даний коефіцієнт розраховується за наступною формулою:
До ОС / СК = F ОС / СК, (7)
де F ОС - вартість основних засобів по балансу. [16, с. 388]
Важливим показником стійкості фінансового стану є забезпеченість оборотних активів та їх найбільш значної частини - запасів - власним оборотним капіталом, що дорівнює відношенню суми власного оборотного капіталу відповідно до вартості активів і запасів підприємства. Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власним оборотним капіталом С) розраховується за наступною формулою:
К С = Е Т / R а, (8)
де Е Т - власний оборотний і довгостроковий позиковий капітал.
Нормальне обмеження даного коефіцієнта не менше 0,1.
Коефіцієнт забезпеченості запасів власним оборотним капіталом (К О) визначається за допомогою формули:
К О = Е Т / Z + Н, (9)
де Н - ПДВ по придбаних цінностях.
Нормальне обмеження ≥ 0,6 - 0,8. Автор методики пропонує при аналізі динаміки коефіцієнта забезпеченості запасів виходити з того, що власними джерелами повинні бути покриті необхідні розміри запасів; інші можна покрити позиковими засобами. При цьому необхідний розмір запасів і витрат в більшій мірі відповідає обгрунтованої потреби в них в ті періоди, в які швидкість обороту їх вище. [35, с. 113]
Важливу характеристику структури коштів (активів) підприємства дає коефіцієнт майна виробничого призначення (К ПІ), який обчислюється як відношення суми основних засобів (F ОС), капітальних вкладень (F НС), виробничих запасів (Z ПЗ) і незавершеного виробництва (Z НП) до вартості всього майна (сукупних активів) підприємства . Обчислюється даний коефіцієнт за такою формулою:
До ПІ = (F ОС + F НС + Z ПЗ + Z НП) / У (10)
Нормальним вважається обмеження цього показника в рамках ≥ 0,5. Паритетний принцип вкладення коштів у майно виробничої сфери та сфери обігу створює сприятливі умови для розширення виробничого потенціалу та фінансової діяльності.
Для загальної оцінки фінансової стійкості підприємства професор Маркар'ян Е.А. пропонує проаналізувати динаміку коефіцієнта прогнозу банкрутства (До ПБ), який характеризує питому вагу чистих оборотних активів у валюті балансу. Він обчислюється за такою формулою:
До ПБ = (R а - (З КК + К t + r P + З У + П Ко)) / В, (11)
де З КК - сума заборгованості учасників за внесками до статутного капіталу,
До t - Короткострокові кредити і позики,
r P - Кредиторська заборгованість,
З У - заборгованість учасникам по виплаті доходів,
П Ко - інші короткострокові зобов'язання.
Якщо підприємство відчуває фінансові труднощі, то даний коефіцієнт знижується. Професор Савицька Г.В. вважає, що це дуже важливий показник, що характеризує структуру капіталу та зумовлює стійкість підприємства. [41, с. 298]
У даному проекті також використовується методика аналізу фінансової стійкості, запропонована професором Савицької Г.В. Вона пропонує для більш повного аналізу розраховувати такі показники, як:
- Коефіцієнт фінансової залежності, або коефіцієнт заборгованості До ФЗ - частка позикового капіталу в загальній валюті балансу; [12, с. 85]
- Коефіцієнт поточної заборгованості До ТЗ - відношення короткострокових фінансових зобов'язань до спільної валюти балансу;
- Коефіцієнт покриття боргів власним капіталом (коефіцієнт платоспроможності) До П - відношення власного капіталу до позикового. [41, с. 295]
Крім розрахунку відносних показників, професор Маркар'ян Е.А. пропонує також розраховувати абсолютні показники. Найбільш узагальнюючим показником фінансової стійкості, на думку автора методики, є відповідність (або невідповідність - надлишок чи недолік) величини джерел коштів для формування запасів. При цьому він має на увазі джерела власних і позикових коштів. [35, с. 105-107]
Для характеристики джерел коштів для формування запасів використовуються три показники, що відображають ступінь охоплення різних видів джерел: [32, с. 171-172]
1. Наявність власного оборотного капіталу С), що визначається як різниця між капіталом і резервами і необоротних активів за формулою:
Е С = СК - F. (14)
Даний показник характеризує чистий оборотний капітал. Його збільшення порівняно з попереднім періодом свідчить про подальший розвиток діяльності підприємства.
2. Наявність власного оборотного і довгострокового позикового капіталу (Е Т), що визначається як сума власного оборотного капіталу і довгострокових кредитів і позик (К Т):
Е Т = Е Я + Т. (15)
3. Загальна величина основних джерел формування запасів і витрат (ES) визначається у вигляді суми власного оборотного капіталу, довгострокових і короткострокових (До t) кредитів і позик:
ES = Е Т + К t. (16)
Трьом показникам наявності джерел формування запасів відповідають три показники забезпеченості запасів (включаючи ПДВ по придбаних цінностей) джерелами їх формування: [36, с. 380-382]
1. надлишок (+) або нестача (-) власного оборотного капіталу:
+ Е С = Е С - Z, (17)
де Z - запаси;
2. надлишок (+) або нестача (-) власного оборотного і довгострокового позикового капіталу:
+ Е Т = Е Т - Z = (Е З + К Т) - Z; (18)
3. надлишок (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел коштів для формування запасів:
+ Е Σ = Е Σ - Z = (Е Я + Т + К t) - Z. (19)
Визначення показників забезпеченості запасів джерелами їх формування дозволяє класифікувати фінансові ситуації за ступенем стійкості. При визначенні типу фінансової ситуації використовується тривимірний (трикомпонентний) показник (S):
S = {S 1 (+ Е С), S 2 (+ Е Т), S 3 (+ Е Σ)}, (20)
де функція визначається наступним чином:
S (x) = 1, якщо x ≥ 0 (21)
0, якщо x ≤ 0
Користуючись цими формулами, можна виділити чотири типи фінансових ситуацій:

абсолютну стійкість фінансового стану при наступних умовах:
+ Е З ≥ 0
+ Е Т ≥ 0
+ Е Σ ≤ 0 (22)
Тривимірний показник ситуації S = (1, 1, 1).
Абсолютна стійкість фінансового стану зустрічається в сучасній економіці Російської Федерації вкрай рідко.
1. нормальну стійкість фінансового стану, що гарантує платоспроможність підприємства:


+ Е З <0
+ Е Т ≥ 0
+ Е Σ ≥ 0 (23)
Тривимірний показник ситуації S = (0, 1, 1);
2. нестійке фінансове становище, пов'язана з порушенням платоспроможності, при збереженні можливості відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштів і залучення позикових коштів:


+ Е З <0
+ Е Т <0
+ Е Σ ≥ 0 (24)
Тривимірний показник ситуації S = (0, 0, 1);
4. кризовий фінансовий стан, близький до банкрутства, коли грошові кошти, короткострокові цінні папери і дебіторська заборгованість підприємства не покривають кредиторську заборгованість і прострочені позики:
+ Е З <0
+ Е Т <0
+ Е Σ <0 (25)
Тривимірний показник ситуації S = (0, 0, 0).
Абсолютна і нормальна стійкість фінансового стану характеризується високим рівнем рентабельності діяльності підприємства та відсутністю порушень фінансової дисципліни.
Нестійкий фінансовий стан характеризується порушенням фінансової дисципліни, перебоями в надходженні грошових коштів, зниженням прибутковості діяльності підприємства.
Кризовий фінансовий стан доповнюється наявністю регулярних неплатежів (прострочених позичок банкам, простроченої заборгованості постачальникам, наявністю недоїмок до бюджетів).
Дану методику розрахунку абсолютних показників фінансової стійкості підприємства запропонував використовувати професор Маркар'ян Е.А. [35, с. 105-109]
Таким чином, ми розглянули методику аналізу фінансової стійкості підприємства, засновану на розрахунку відносних і абсолютних показників, запропоновану російським дослідником Маркарьяном Е.А., а також методику, запропоновану професором Савицької Г.В. Далі розглянемо методику аналізу платоспроможності та ліквідності підприємства.
Одним з показників, що характеризують фінансовий стан підприємства, є його платоспроможність, тобто можливість наявними грошовими ресурсами своєчасно погашати свої платіжні зобов'язання.
Аналіз платоспроможності та ліквідності полягає в порівнянні коштів по активу, згрупованих за ступенем спадної ліквідності, з короткостроковими зобов'язаннями по пасиву, які групуються за ступенем терміновості погашення. По суті, ліквідність підприємства означає ліквідність його балансу.
У залежності від ступеня ліквідності активи підприємства поділяються на такі групи:
1. Найбільш ліквідні активи (А 1), що включають грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення (цінні папери, за винятком балансової вартості власних акцій, викуплених у акціонерів);
2. Швидко реалізовані активи (А 2) - короткострокова дебіторська заборгованість та інші оборотні активи за вирахуванням заборгованості учасників за внесками до статутного капіталу. Ліквідність цієї групи оборотних активів залежить від своєчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообігу у банках, від попиту на продукцію, її конкурентоспроможності, платоспроможності покупців, форм розрахунків;
3. Повільно реалізовані активи (А 3) - запаси, заборгованість учасників за внесками до статутного капіталу, а також довгострокові фінансові вкладення. Дана група активів характеризується значно більшим терміном перетворення в грошову готівку. Так, наприклад, виробничі запаси з незавершеного виробництва спочатку переходять у готову продукцію, а потім вже в грошові кошти;
4. Важкореалізовані активи (А 4) - іммобілізовані засоби та довгострокова дебіторська заборгованість за вирахуванням довгострокових фінансових вкладень.
Пасиви балансу групуються по терміновості їх оплати наступним чином:
1. Найбільш термінові зобов'язання (П 1) включають кредиторську заборгованість, заборгованість учасникам по виплаті доходів та інші короткострокові зобов'язання;
2. Короткострокові пасиви (П2) - короткострокові кредити і позикові кошти;
3. Довгострокові пасиви (П3) - довгострокові кредити і позикові кошти;
4. Постійні пасиви (П4) - капітал і резерви, доходи майбутніх періодів та резерви майбутніх витрат за вирахуванням власних акцій, викуплених у акціонерів.
Для визначення ліквідності балансу зіставляють підсумки перерахованих груп по активу і пасиву. Баланс вважається абсолютно ліквідним при таких співвідношеннях:
А 1 ≥ П 1
А 2 ≥ П 2
А 3 ≥ П 3
А 4 ≤ П 4. (26)
Вивчення співвідношення цих груп активів і пасивів за кілька років дозволить встановити тенденції зміни в структурі балансу і його ліквідності. Виконання перших трьох нерівностей у цій системі неминуче тягне виконання і четвертого, тому важливим є зіставлення підсумків перших трьох груп по активу і пасиву. Четверте нерівність носить балансуючий характер з глибоким економічним змістом, бо свідчить про наявність у підприємства власного оборотного капіталу.
Якщо одна або кілька нерівностей мають знак, відмінний від встановленого в оптимальному варіанті, ліквідність балансу буде відрізнятися від абсолютної. При цьому нестачу коштів однієї групи активів компенсується їх надлишком в іншій групі, хоча компенсація відбувається лише з вартісної величині, оскільки в реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні.
Для оцінки ліквідності і платоспроможності в короткостроковій перспективі розраховують наступні показники: коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт термінової ліквідності і коефіцієнт абсолютної ліквідності. [41, с. 310-311]
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (норма грошових резервів) визначається відношенням коштів і короткострокових фінансових вкладень до всієї суми короткострокових боргів підприємства. Найбільш мобільною частиною оборотних засобів є грошові кошти і короткострокові цінні папери, що котируються на фондовій біржі. Оборотні кошти в грошах готові до платежу й розрахунків негайно. Аналізований коефіцієнт показує, яка частина короткострокових зобов'язань може бути погашена за рахунок наявної готівки. Чим вище його величина, тим більше гарантія погашення боргів. Однак і при його невеликому значенні підприємство може бути завжди платоспроможним, якщо зуміє збалансувати і синхронізувати приплив і відтік грошових коштів за обсягом і термінами. Український спеціаліст з фінансового менеджменту, професор Бланк І.О. називає цей коефіцієнт «кислотний тест». Теоретично достатнє значення коефіцієнта абсолютної ліквідності становить 0,2 - 0,25.
Коефіцієнт критичної ліквідності (коефіцієнт термінової ліквідності) - відношення грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень і короткострокової дебіторської заборгованості, платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати, до суми короткострокових фінансових зобов'язань. Теоретично виправдані його значення лежать в діапазоні 0,7 - 0,8. У світовій практиці допускається значення цього коефіцієнта, рівне 1, що характеризує платоспроможність підприємства на перспективу 15 - 30 днів. [32, с. 176]
Коефіцієнт поточної ліквідності (загальний коефіцієнт покриття боргів) - відношення всієї суми оборотних активів, включаючи запаси і незавершене виробництво, до загальної суми короткострокових зобов'язань. Він показує ступінь, в якій оборотні активи покривають оборотні пасиви. Це найбільш узагальнюючий показник платоспроможності, у розрахунку якого беруть участь всі оборотні кошти, в тому числі матеріальні. Перевищення оборотних активів над короткостроковими фінансовими зобов'язаннями забезпечує резервний запас для компенсації збитків, які може понести підприємство при розміщенні й ліквідації всіх оборотних активів, крім готівки. Чим більше величина цього запасу, тим вище впевненість кредиторів, що борги будуть погашені. У світовій практиці визнано, що для забезпечення мінімальної гарантії інвестицій на 1 рубль короткострокових боргів має припадати 2 рублі оборотних активів. Отже, оптимальним є співвідношення 1:2, однак у залежності від форм розрахунків, оборотності оборотних коштів, галузевих та інших особливостей підприємства цілком задовільним є значно менша (але перевищує одиницю) значення даного коефіцієнта. Рівень коефіцієнта покриття безпосередньо визначається наявністю довгострокових джерел формування запасів. Для підвищення рівня коефіцієнта покриття необхідно поповнювати реальний власний капітал підприємства й обгрунтовано стримувати зростання необоротних активів і довгострокової дебіторської заборгованості. [12, с. 164]
Якщо значення коефіцієнта платоспроможності набагато нижче оптимального, то короткострокові зобов'язання (поточні пасиви) підприємства перевищують поточні активи, а його фінансовий стан є не зовсім благополучним. Для потенційних партнерів фінансовий ризик укладання угод значно підвищується.
Крім вищевказаних коефіцієнтів професор Маркар'ян Е.А. пропонує також розраховувати коефіцієнт ліквідності при мобілізації коштів, який характеризує достатність матеріально-виробничих запасів у разі потреби їх розпродажі для погашення короткострокових боргів. Оптимальне значення запропонованого коефіцієнта становить 0,5 - 0,7. [35, с. 124]
Наведемо формули, за якими можна розрахувати дані коефіцієнти.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (К АБЛ):
До АБЛ = (d + КФВ): (До t + r P + З У + П КО), (27)
де d - грошові кошти,
КФВ - короткострокові фінансові вкладення,
До t - Короткострокові кредити і позики,
r P - Кредиторська заборгованість,
З У - заборгованість учасникам по виплаті доходів,
П КО - інші короткострокові зобов'язання.
Коефіцієнт критичної ліквідності (К КЛ):
До КЛ = (d + КФВ + r К а + П а): (До t + r P + З У + П КО), (28)
де r К а - короткострокова дебіторська заборгованість,
П а - інші оборотні активи.
Коефіцієнт поточної ліквідності:
До П = (Z + d + КФВ + r К а + П а): (До t + r P + З У + П КО), (29)
де Z - матеріально-виробничі запаси.
Коефіцієнт ліквідності при мобілізації коштів:

До ЛМС = Z: (До t + r P + З У + П КО + Р П, (30)
де Р П - резерви майбутніх витрат.
Обчислення чотирьох різних показників ліквідності не випадково. Кожен з них дає ту картину стійкості фінансового положення, яка цікавить конкретного споживача інформації.
У світовій практиці для визначення платоспроможності підприємства використовується такий абсолютний показник, як перевищення всіх активів над зовнішніми зобов'язаннями. Він являє собою різницю між всіма активами підприємства і довгостроковими і короткостроковими боргами. Якщо підприємство не в змозі виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок усіх своїх активів, воно може бути визнане неплатоспроможним.
Для більш точної оцінки платоспроможності підприємства у вітчизняній практиці обчислюється величина чистих активів і аналізується їх динаміка. Чисті активи представляють собою перевищення активів підприємства над пасивами, прийнятими в розрахунок. До активів, що беруть участь у розрахунку, включається грошове і не грошове майно підприємства, за винятком заборгованості учасників (засновників) за внесками до статутного капіталу.
Пасиви, що беруть участь у розрахунку, включають частину власних зобов'язань підприємства (цільові фінансування і надходження), зовнішні зобов'язання банкам та іншим юридичним і фізичним особам.
Підвищення або зниження рівня ліквідності підприємства встановлюється у світовій практиці по зміні абсолютного показника чистого оборотного капіталу (власного оборотного капіталу). Величина даного показника визначається як різниця між оборотними (поточними) активами і короткостроковими (поточними) зобов'язаннями. Тому чистий оборотний капітал складає величину, що залишилася після погашення всіх короткострокових зобов'язань. Чим більше перевищення поточних активів над короткостроковими зобов'язаннями, тим більше чистий оборотний капітал. Отже, якщо підприємство не має в своєму розпорядженні чистим оборотним капіталом, воно неліквідні. [36, с. 393-395]
Для вивчення і розробки можливих шляхів розвитку підприємства в умовах ринкової економіки виникає необхідність у фінансовому прогнозуванні. Розробка фінансового прогнозу дає можливість відповісти на життєво важливе питання, що чекає на підприємство в доступному для огляду майбутньому - зміцнення чи втрата платоспроможності (банкрутство).
Для прогнозування ймовірності банкрутства підприємств в розвинених капіталістичних країнах широко використовуються економіко-математичні моделі відомих західних економістів Альтмана, Ліса, Таффлера, Тішоу, розроблені за допомогою багатомірного дискримінантного аналізу.
У 1968 р . професор Нью-Йоркського університету Е. Альтман розробив за допомогою апарату мультиплікативного дискримінантного аналізу індекс кредитоспроможності (Z-рахунок), який дозволяє розділити господарюючі суб'єкти на потенційних банкрутів і небанкротов.
Модель Е. Альтмана має такий вигляд:
Z-рахунок = 1,2 * х 1 + 1,4 * х 2 + 3,3 * х 3 + 0,6 * х 4 + 0,999 * х 5, (31)
де показники х 1, х 2, х 3, х 4, х 5 розраховуються наступним чином:
х 1 = власний оборотний капітал / всього активів,
х 2 = реінвестований прибуток / Всього активів,
х 3 = прибуток до виплати відсотків, податків / Всього активів,
х 4 = власний капітал (ринкова оцінка) / залучений капітал,
х 5 = виручка від продукції, товарів, робіт, послуг / всього активів.
Якщо повчань результат менше 1,8, це свідчить про те, що ймовірність банкрутства підприємства дуже висока;
якщо Z-рахунок знаходиться в межах від 1,9 до 2,7, - ймовірність банкрутства середня;
якщо Z-рахунок знаходиться в межах від 2,8 до 2,9, - імовірність банкрутства невелика;
якщо Z-рахунок вище 3,0, - ймовірність банкрутства дуже мала.
Фактори, які прийняті до уваги в моделі Z-рахунку Е. Альтмана, впливають на визначення ступеня ймовірності банкрутства російських підприємств.
У силу того, що вплив зовнішніх факторів у російській практиці набагато вище, кількісні значення Z-рахунку, визначають ймовірність банкрутства, можуть відрізнятися від західних. Тому російські економісти внесли деякі зміни в модель Z-рахунку Альтмана, і вона прийняла такий вигляд:
Z-рахунок = 1,2 * (оборотний капітал / всього активів) + 1,4 * (Резервний капітал + нерозподілений прибуток / Всього активів) + 3,3 * (прибуток до оподаткування / всього активів) + 0,6 * (статутний капітал + додатковий капітал / сума позикових джерел коштів) + 1,0 * (виручка від реалізації / всього активів) (32)
Практика застосування даної моделі при аналізі російських підприємств підтвердила правильність отриманих значень і необхідність її використання. [36, с. 407-412]
Таким чином, ми з'ясували, що стійкість фінансового стану підприємства характеризується системою абсолютних і відносних показників.
У даному проекті використано методику аналізу, запропонована російським дослідником, професором Маркарьяном Е.А. Він пропонує оцінювати ступінь фінансової стійкості, використовуючи такі відносні показники: коефіцієнт фінансової автономії, коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів, коефіцієнт «заборгованість - капіталізація», коефіцієнт співвідношення мобільних та іммобілізованих коштів, коефіцієнт маневреності, індекс постійного активу, коефіцієнт «основні засоби / власний капітал », коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власним оборотним капіталом, коефіцієнт забезпеченості запасів власним оборотним капіталом, коефіцієнт майна виробничого призначення, коефіцієнт прогнозу банкрутства.
Професор Савицька Г.В. пропонує також розраховувати такі показники, як коефіцієнт фінансової залежності, коефіцієнт поточної заборгованості, коефіцієнт покриття боргів власним капіталом.
До абсолютних показників фінансової стійкості професор Маркар'ян Е.А. відносить три показники, що відображають ступінь охоплення різних видів джерел: наявність власного оборотного капіталу, наявність власного оборотного і довгострокового позикового капіталу, загальна величина основних джерел формування запасів і витрат.
Для оцінки платоспроможності активи і пасиви підприємства поділяються на групи:
- Найбільш ліквідні активи - найбільш термінові зобов'язання;
- Швидко реалізовані активи - короткострокові пасиви;
- Повільно реалізовані активи - довгострокові пасиви;
- Важкореалізовані активи - постійні пасиви.
Для оцінки ліквідності і платоспроможності в короткостроковій перспективі розраховують наступні показники: коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт термінової ліквідності і коефіцієнт абсолютної ліквідності.
Зміцнення або втрата платоспроможності - відповідь на це, безумовно, важливий для підприємства, питання дає розробка фінансового прогнозу.
У даному проекті з метою прогнозування ймовірності банкрутства підприємства використовується економіко-математична модель Е. Альтмана, яка заснована на розрахунку індексу кредитоспроможності (Z-рахунок), що дозволяє розділити господарюючі суб'єкти на потенційних банкрутів і небанкротов.
Підводячи підсумок, слід сказати, що в даний час розроблена достатня кількість різних методик, що дозволяють комплексно оцінити фінансовий стан підприємства, і його основні показники - фінансову стійкість і платоспроможність.
1.3 Інформаційна база аналізу фінансової стійкості та платоспроможності підприємства
Інформаційною базою даного проекту є, в першу чергу, Федеральний закон «Про бухгалтерський облік» від 21.11.1996 року № 129-ФЗ (в ред. Від 28.03.2002 р. № 123-ФЗ). Цей закон регламентує бухгалтерський облік в Російській Федерації і є основним нормативним документом. Закон містить загальні положення про бухгалтерський облік, визначає об'єкти та основні завдання обліку, встановлює єдині правові і методологічні основи організації та ведення бухгалтерського обліку в Російській Федерації. Федеральним законом «Про бухгалтерський облік» встановлено імперативна вимога про те, що всі організації зобов'язані складати бухгалтерську звітність на основі даних синтетичного і аналітичного обліку. Зазначена вимога дозволяє забезпечити документальну обгрунтованість даних звітності.
Становище ведення бухгалтерського обліку та звітності в Російській Федерації від 29.07.1998 р. № 34н (в ред. Від 24.03.2000 р. № 31н) визначає порядок організації та ведення бухгалтерського обліку, складання та подання бухгалтерської звітності юридичними особами за законодавством Російської Федерації , незалежно від їх організаційно-правової форми, а також взаємовідносини організації з зовнішніми споживачами бухгалтерської інформації.
Також інформаційною базою є Наказ Міністерства фінансів РФ від 06.07.1999 р. № 43н "Про затвердження положення по бухгалтерському обліку« Бухгалтерська звітність організації (ПБО 4 / 99) ».
Аналіз фінансового стану підприємства передбачає, що в якості джерела інформації виступає бухгалтерська звітність. Тому ми проводимо аналіз фінансової стійкості і платоспроможності на основі форми № 1 «Бухгалтерський баланс», форми № 2 «Звіт про прибутки і збитки».
Аналіз на базі балансу дає нам можливість побудувати аналітичні фінансові таблиці; у складі майна виділити власну і позикову частина, зробити висновки з отриманих даних, побудувати модель оптимізації управління фінансовою стійкістю і платоспроможністю.
Таким чином, ми з'ясували, що інформаційною базою аналізу фінансового стану підприємства є, перш за все, Федеральний закон «Про бухгалтерський облік» від 21.11.1996 року № 129-ФЗ, Положення по веденню бухгалтерського обліку та звітності в Російській Федерації від 29.07.1998 р . № 34н, Наказ Міністерства фінансів РФ від 06.07.1999 р. № 43н, форма № 1 «Бухгалтерський баланс", форма № 2 «Звіт про прибутки і збитки».
Після того, як ми розглянули сутність, поняття, значення фінансової стійкості і платоспроможності, методику аналізу та систему показників, інформаційну базу аналізу, перейдемо безпосередньо до аналізу фінансової стійкості та платоспроможності підприємства ВАТ «Енерго».

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ І ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ НА ПРИКЛАДІ ВАТ «ЕНЕРГО»
2.1 Характеристика підприємства ВАТ «Енерго»
У 1992 році в Петропавловськ-Камчатському засновано відкрите акціонерне товариство «Енерго». Головна мета підприємства - безперебійне постачання електроенергією мешканців та організацій Камчатського краю. Сьогодні Камчатський край повністю електрифіковано. Потужності ТЕЦ ВАТ «Енерго» дозволили забезпечити централізоване теплопостачання в Петропавловськ-Камчатському.
Основними видами діяльності ВАТ «Енерго» є передача електричної і теплової енергії, постачання (продаж) електричної та теплової енергії за встановленими тарифами відповідно до диспетчерськими графіками електричних і теплових навантажень, отримання (купівля) електричної енергії (потужності), забезпечення експлуатації енергетичного обладнання в відповідно до діючих нормативних вимог, проведення своєчасного і якісного його ремонту, технічного переозброєння та реконструкції енергетичних об'єктів, а також розвиток енергосистеми.
Організаційна структура підприємства ВАТ «Енерго» має лінійно-функціональну структуру, тобто реалізує принцип демократичного централізму, при якому підготовка та обговорення управлінських рішень виробляються колегіально, а прийняття рішення здійснюється одноосібним виконавчим органом - генеральним директором. Організаційна структура ВАТ «Енерго» представлена ​​у додатку.
Кадрова політика є складовою частиною всієї управлінської діяльності та виробничої політики ВАТ «Енерго». Її метою є створення згуртованого, відповідального, високорозвиненої і високопродуктивного колективу однодумців - працівників Товариства.
На перше місце за впливом на довгостроковий успіх ВАТ «Енерго» виходить людський фактор. Добре навчений, правильно організований і мотивований персонал визначає долю підприємства. Персонал розглядається як найбільше багатство організації. Кадровий потенціал компанії - це найважливіший стратегічний чинник, що визначає її успіх.
Основними напрямками кадрової політики підприємства є забезпечення всіх філій висококваліфікованими кадрами, розробка ефективної системи мотивації персоналу, організація роботи з навчання та підвищення кваліфікації працівників, підбір і підготовка резерву керівників.
До складу ВАТ «Енерго» на 31.12.2005 входить вісім мережевих філій, філія «Оператор комерційного обліку» та філія «Магістральні електричні мережі».
На 01.05.2006 р. облікова чисельність персоналу ВАТ «Енерго» склала 4 639 працівників.
Основною метою корпоративного управління підприємства є підвищення привабливості російських акціонерних товариств як об'єктів інвестування для потенційних іноземних інвесторів. Досягнення мети передбачається за рахунок опису і подальшого виконання ряду управлінських процедур, спрямованих на підвищення прозорості інформації про діяльність підприємства, зростання ефективності управління, подолання конфлікту інтересів між менеджерами, великими і дрібними акціонерами, об'єктивно існуючого практично в кожному достатньо великому акціонерному товаристві.

2.2 Аналіз фінансової стійкості підприємства
2.2.1 Розрахунок абсолютних показників
Згідно із запропонованою в першій частині дипломного проекту методикою проаналізуємо ступінь фінансової стійкості підприємства ВАТ «Енерго» на основі розрахунку абсолютних показників.
Позначимо через індекс 1 - дані на 31.12.2003 р., 2 - на 31.12.2004 р., 3 - на 31.12.2005 р.
По-перше, визначимо наявність власного оборотного капіталу на підприємстві (Е С), який розраховується за формулою (14):
Е С1 = (14 389 454 + 275 945) - 12 983 719 = 14 665 399 - 12 983 719 = 1 681 680;
Е С2 = (15 278 858 + 272 394) - 13 317 968 = 15 551 252 - 13 317 968 = 2 233 284;
Е С3 = (15 500 798 + 36 656) - 12 486 512 = 15 537 454 - 12 486 215 = 3 050 942.
Табл. 1 - Наявність власного оборотного капіталу тис. руб.
№ п / п
Показники
Станом на кінець
Зміна
2003 р .
2004 р .
2005 р .
За 2004
За 2005
А
Б
1
2
3
4
5
1
Власний капітал усього
14 665 399
15 551 252
15 537 454
+ 885 853
- 13 798
1.1
Капітал і резерви
14 389 454
15 278 858
15 500 798
+ 889 404
+ 221 940
1.2
Доходи майбутніх періодів
275 945
272 394
36 656
- 3551
- 235 738
2
Необоротні активи
12 983 719
13 317 968
12 486 512
+ 334 249
- 831 456
3
Наявність власного оборотного капіталу
1 681 680
2 233 284
3 050 942
+ 551 604
+ 817 658

За даними табл. 1 можна зробити висновок про недостатньо стійкому положенні підприємства. Це обумовлено тим, що значна частка власного капіталу (88,53% - 2003 р ., 85,63% - 2004 р ., 80,36% - 2005 р .) Спрямовується на придбання основних засобів і в інші необоротні активи. Проте позитивним моментом можна вважати зменшення частки необоротних активів у 2004 р . в порівнянні з 2003 р . на 2,9%, а в 2005 р . на 5,27% в порівнянні з 2004 р . Лише 11,68% в 2003 р ., 14,62% ​​в 2004 р ., 19,64% в 2005 р . власного капіталу спрямовується на поповнення оборотних коштів. Це досить незначна частка власного капіталу. Але за даними таблиці 2 можна зробити висновок, що частка власного оборотного капіталу повністю спрямовується на формування запасів (137,66% в 2003 р ., 161,87% в 2004 р ., 187,22% в 2005 р .), Причому спостерігається тенденція до збільшення частки власного оборотного капіталу в формуванні запасів.
Табл. 2 - Власний оборотний капітал у формуванні запасів тис. руб.
№ п / п
Показники
Станом на кінець
Зміна
2003 р .
2004 р .
2005 р .
За 2004
За 2005
А
Б
1
2
3
4
5
1
Наявність власного оборотного капіталу, тис. руб.
1 681 680
2 233 284
3 050 942
+ 551 604
+ 817 658
2
Загальна величина запасів (включаючи ПДВ по придбаних цінностей), тис. руб.
1 221 556
1 379 679
1 629 600
+ 158 123
+ 249 921
3
Частка власного оборотного капіталу в формуванні запасів,%
137,66
161,87
187,22
+24,21
+ 25,35
Далі слід розрахувати показник, що характеризує наявність власного оборотного і довгострокового позикового капіталу (Е Т), який можна розрахувати за формулою (15):

Е Т1 = 1 681 680 + 812 851 = 2 494 531;
Е Т2 = 2 233 284 + 597 160 = 2 830 444;
Е Т3 = 3 050 942 + 829 189 = 3 880 131.
Табл. 3 - Наявність власного оборотного і довгострокового позикового капіталу тис. руб.
№ п / п
Показники
Станом на кінець
Зміна
2003 р .
2004 р .
2005 р .
За 2004
За 2005
А
Б
1
2
3
4
5
1
Наявність власного оборотного капіталу, тис. руб.
1 681 680
2 233 284
3 050 942
+ 551 604
+ 817 658
2
Довгострокові кредити і позикові кошти, тис. руб.
812 851
597 160
829 189
- 215 691
+ 232 029
3
Наявність власного оборотного і довгострокового позикового капіталу, тис. руб.
2 494 531
2 830 444
3 880 131
+ 335 913
+ 1 049 687
4
Загальна величина запасів (включаючи ПДВ по придбаних цінностей), тис. руб.
1 221 556
1 379 679
1 629 600
+ 158 123
+ 249 921
5
Частка власного оборотного і довгострокового позикового капіталу у формуванні запасів,%
204,21
205,15
238,1
+0,94
+ 32,95
Власний оборотний і довгостроковий позиковий капітал забезпечують формування запасів на 204,21% в 2003 р ., 205,15% в 2004 р ., 238,1% у 2005 р . Даний факт є позитивним моментом, причому спостерігається тенденція до значного збільшення частки в 2005 р . в порівнянні з показником 2004 р .
Наступним кроком є визначення загальної величини основних джерел коштів дл формування запасів (Е Σ), яку можна обчислити за допомогою формули (16):
Е Σ1 = 2 494 531 + 2 811 365 = 5 305 896;
Е Σ2 = 2 830 444 + 2 925 259 = 5 755 703;
Е Σ3 = 3 880 131 + 2 221 095 = 6 101 226.
Табл. 4 - Наявність основних джерел коштів у формуванні запасів тис. руб.
№ п / п
Показники
Станом на кінець
Зміна
2003 р .
2004 р .
2005 р .
За 2004
За 2005
А
Б
1
2
3
4
5
1
Наявність власного оборотного капіталу, тис. руб.
1 681 680
2 233 284
3 050 942
+ 551 604
+ 817 658
2
Наявність власного оборотного і довгострокового позикового капіталу, тис. руб.
2 494 531
2 830 444
3 880 131
+ 335 913
+ 1 049 687
3
Короткострокові кредити і позикові кошти, тис. руб.
2 811 365
2 925 259
2 221 095
+ 113 894
- 704 164
4
Загальна величина власного оборотного і позикового капіталу, тис. руб.
5 305 896
5 755 703
6 101 226
+ 449 807
+ 345 523
5
Загальна величина запасів (включаючи ПДВ по придбаних цінностей), тис. руб.
1 221 556
1 379 679
1 629 600
+ 158 123
+ 249 921
6
Частка загальної величини власного оборотного і позикового капіталу у формуванні запасів,%
434,36
417,18
374,4
-17,18
- 42,78

Дані табл. 4 показують, що за рахунок власного і позикового капіталу забезпечується покриття запасів на 434,36% в 2003 р ., 417,18% в 2004 р ., 374,4% у 2005 р .
На аналізованому підприємстві спостерігається абсолютне покриття запасів нормальними джерелами їх формування.
Зазначимо тенденцію до зниження даного показника в 2004 р . в порівнянні з 2003 р ., В 2005 р . в порівнянні з 2004 р .
\ S
Рис. 1 - Наявність основних джерел коштів у формуванні запасів
За формулами (17), (18), (19) визначимо показники забезпеченості запасів (включаючи ПДВ по придбаних цінностей) джерелами їх фінансування:
Надлишок (+) або нестача (-) власного оборотного капіталу (17):
+ Е С1 = 1681680 - 1 221 556 = + 460 124;
+ Е С2 = 2233284 - 1 379 679 = + 853 605:
+ Е С3 = 3050942 - 1 629 600 = + 1 421 342.

Надлишок (+), нестача (-) власного оборотного і довгострокового позикового капіталу (18):
+ Е Т1 = 2494531 - 1 221 556 = + 1 272 975;
+ Е Т2 = 2830444 - 1 379 679 = + 1 450 765;
+ Е Т3 = 3880131 - 1 629 600 = + 2 250 531.
Надлишок (+), нестача (-) загальної величини основних джерел коштів для формування запасів (19):
+ Е Σ1 = 5305896 - 1 221 556 = + 4 084 340;
+ Е Σ2 = 5755703 - 1 379 679 = + 4 376 024;
+ Е Σ3 = 6101226 - 1 629 600 = + 4 471 626.
Табл. 5 - Показники забезпеченості запасів джерелами їх фінансування тис. руб.
№ п / п
Показники
Станом на кінець
Зміна
2003 р .
2004 р .
2005 р .
За 2004
За 2005
А
Б
1
2
3
4
5
1
Надлишок (+), нестача (-) власного оборотного капіталу для формування запасів
+ 460 124
+ 853 605
+ 1 421 342
+ 393 481
+ 567 737
2
Надлишок (+), нестача (-) власного оборотного капіталу і довгострокового позикового капіталу для формування запасів
+ 1 272 975
+ 1 450 765
+ 2 250 531
+ 177 790
+ 799 766
3
Надлишок (+), нестача (-) загальної величини власного оборотного капіталу і позикового капіталу для формування запасів
+ 4 084 340
+ 4 376 024
+ 4 471 626
+ 449 807
+ 95 602
4
Трикомпонентний показник типу фінансової стійкості
(1,1,1)
(1,1,1)
(1,1,1)
Користуючись формулами (20), (21) ми визначили тип фінансової стійкості аналізованого підприємства, який можна охарактеризувати як абсолютна стійкість фінансового стану.
На підставі отриманих даних можна зробити висновок про високий рівень рентабельності діяльності підприємства і відсутності порушень фінансової дисципліни.
2.2.2 Розрахунок відносних показників
Розрахунок слід почати з визначення коефіцієнта фінансової автономії К А, який визначається за формулою (1):
До А1 = (14 389 454 + 275 945) / 18 013 670 = 14 665 399 / 18 013 670 = 0,81;
До А2 = (15 278 858 + 272 394) / 18 801 277 = 15 551 252 / 18 801 277 = 0,83;
До А3 = (15 500 798 + 36 656) / 18 551 082 = 15 537 454 / 18 551 082 = 0,84.
Мінімальна порогове значення коефіцієнта автономії оцінюється на рівні 0,5. На аналізованому підприємстві даний коефіцієнт знаходиться набагато вище за норматив, що дозволяє говорити про високу частці власного капіталу у майні підприємства, а, отже, підприємство володіє великими шансами впоратися з непередбаченими обставинами, що виникають в ринковій економіці.
Плече фінансового важеля, або коефіцієнт співвідношення власного і позикового капіталу, визначається за формулою (2).
Для аналізованого підприємства значення аналізованого коефіцієнта дорівнюватиме:
До З/С1 = (812 851 + 2 811 365 - 275 945) / 14 389 454 + 275 945 = 3 348 271 / 14 665 399 = 0,23;
До З/С2 = (597 160 + 2 925 259 - 272 394) / 15 278 858 + 272 394 = 3 250 025 / 15 551 252 = 0,21;
До З/С3 = (829 189 + 2 221 095 - 36 656) / 15 500 798 + 36 656 = 3 013 628 / 15 537 454 = 0,19.
Нормальне обмеження даного коефіцієнта ≤ 1. У результаті розрахунку порога фінансового левериджу ми встановили, що отримане співвідношення задовольняє даній нормативом. Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів показує, що в 2003 р . на 1 рубль власних коштів було залучено 23 копійки позикових коштів, у 2004 р . - 21 копійка, а в 2005 р . - 19 копійок. Це говорить про зниження залежності підприємства від позикових коштів при фінансуванні активів.
Коефіцієнт «заборгованість / капіталізація» розраховується за допомогою формули (3).
Розрахуємо коефіцієнт співвідношення довгострокової заборгованості і постійного капіталу для аналізованого підприємства.
До З/К1 = 812 851 / 14 389 454 + 812 851 + 275 945 = 812 851 / 15 478 250 = 0,052;
До З/К2 = 597 160 / 15 278 858 + 597 160 + 272 394 = 597 160 / 16 148 412 = 0,036;
До З/К3 = 829 189 / 15 500 798 + 829 189 + 36 656 = 829 189 / 16 366 643 = 0,051.

На підставі розрахунку даного коефіцієнта можна зробити висновок, що на аналізованому підприємстві за 2004 р . ступінь залежності від довгострокових позикових коштів при фінансуванні активів знизилася на 16 пунктів, однак до кінця 2005 р . значення даного показника зросло на 15 пунктів і прийняло значення базового періоду.
Коефіцієнт співвідношення мобільних та іммобілізованих коштів обчислюється за формулою (4).
На підприємстві ВАТ «Енерго» даний показник буде дорівнює:
До М/І1 = 5 029 951 / 12 983 719 = 0,38;
До М/І2 = 5 483 309 / 13 317 968 = 0,41;
До М/І3 = 6 064 570 / 12 486 512 = 0,49.
Отримані значення свідчать нам про те, що за аналізований період підвищився рівень мобільності активів. Але, незважаючи на це, мобільні активи на аналізованому підприємстві становлять меншу частину в порівнянні з іммобілізованими активами. У 2004 р . 41% всіх активів підприємства становили мобільні активи, а в 2005 р . частка мобільних активів підвищилася до 49%. Це є позитивним фактом, оскільки підприємство може швидше реалізувати свої активи для погашення зобов'язань. Але частка іммобілізованих коштів залишається досить високою (більше 50%). Даний факт негативно позначається на збереженні фінансової стійкості підприємства.
Коефіцієнт маневреності обчислюється за формулою (5).
Визначимо значення коефіцієнта маневреності для аналізованого підприємства:
До М1 = (14 389 454 + 275 945 - 12 983 719) / 14 389 454 + 275 945 = 1 681 680 / 14 665 399 = 0,11;

До М2 = (15 278 858 + 272 394 - 13 317 968) / 15 278 858 + 272 394 = 2 233 284 / 15 551 252 = 0,14;
До М3 = (15 500 798 + 36 656 - 12 486 512) / 15 500 798 + 36 656 = 3 050 942 / 15 537 454 = 0,20.
Нормальним обмеженням даного коефіцієнта є значення ≥ 0,5. На аналізованому підприємстві спостерігається низький рівень даного коефіцієнта, хоча і має тенденцію до підвищення, причому до 2005 р . значення даного показника збільшилося на 6 пунктів. Досить низьке значення аналізованого показника означає, що значна частина власного капіталу підприємства закріплена в цінностях іммобільною характеру, що є недостатньо ліквідними, а, отже, не можуть бути протягом короткого часу перетворені в грошову готівку. Низьке значення даного показника можна вважати негативним фактом, який справляє свій вплив на збереження фінансової стійкості підприємства.
Також слід розрахувати індекс постійного активу, який знаходиться у функціональній залежності від коефіцієнта маневреності та визначається за формулою (6).
На аналізованому підприємстві індекс постійного активу становитиме:
До ПА1 = 12 983 719 / 14 389 454 + 275 945 = 12 983 719 / 14 665 399 = 0,88;
До ПА2 = 13 317 968 / 15 278 858 + 272 394 = 13 317 968 / 15 551 252 = 0,85;
До ПА3 = 12 486 512 / 15 500 798 + 36 656 = 12 486 512 / 15 537 454 = 0,80.
Велика частина власного капіталу на підприємстві використовується у необоротних активах. Така обставина призвела до того, що на підприємстві склався низький рівень маневреності власного капіталу. Але значення показника індексу постійного активу мають тенденцію до зниження: у 2004 р . в порівнянні з 2003 р . відбулося зменшення на 3 пункти, а в 2005 р . ще на 5 пунктів.
Коефіцієнт «основні засоби / власний капітал» обчислюється за формулою (7).
Для аналізованого підприємства значення даного коефіцієнта прийме таке значення:
До ОС/СК1 = 11 069 802 / 14 389 454 + 275 945 = 11 069 802 / 14 665 399 = 0,75;
До ОС/СК2 = 11 256 258 / 15 278 858 + 272 394 = 11 256 258 / 15 551 252 = 0,72;
До ОС/СК3 = 10 793 258 / 15 500 798 + 36 656 = 10 793 258 / 15 537 454 = 0,69.
На підставі проведених розрахунків можна зробити висновок, що рівень даного коефіцієнта знижується, проте він має досить високий показник: кожен карбованець вкладених інвестицій покривався 75 копійками власного капіталу в 2003 році, 72 копійками - в 2004 році, 69 копійками - в 2005 році.
Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власним оборотним капіталом можна розрахувати за формулою (8).
Розрахуємо даний коефіцієнт для аналізованого підприємства:
До С1 = 14 389 454 + 812 851 + 275 945 - 12 983 719 / 5 029 951 = 2 494 531 / 5 029 951 = 0,49;
До С2 = 15 278 858 + 597 160 + 272 394 - 13 317 968 / 5 483 309 = 2 830 444 / 5 483 309 = 0,51;
До С3 = 15 500 798 + 829 189 + 36 656 - 12 486 512 / 6 064 570 = ​​3 880 131 / 6 064 570 = ​​0,64.

Нормальне обмеження для даного коефіцієнта складає значення ≥ 0,1. На аналізованому підприємстві значення розраховується показника перевищують нормативне значення, причому мають тенденцію до стрімкого підвищення. Це говорить про те, що підприємство в 2003 році на 49% забезпечувало оборотні активи власним оборотним капіталом, у 2004 році - вже на 51%, а в 2005 р . - На 64%.
Доцільним видається також визначення коефіцієнта забезпеченості запасів власним оборотним капіталом, який розраховується за формулою (9).
До О1 = 14 389 454 + 812 851 + 275 945 - 12 983 719 / 976 680 + 244 876 = 2 494 531 / 1 221 556 = 2,04;
До О2 = 15 278 858 + 597 160 + 272 394 - 13 317 968 / 1 007 477 + 372 202 = 2 830 444 / 1 379 679 = 2,05;
До О3 = 15 500 798 + 829 189 + 36 656 - 12 486 512 / 1 248 480 + 381 120 = 3 880 131 / 1 629 600 = 2,38.
Нормальним обмеженням даного коефіцієнта є значення ≥ 0,6 - 0,8. У нашому випадку спостерігається значне перевищення нормативного рівня, причому в 2005 р . це значення стає ще вище. Подученного в ході розрахунку результати говорять про те, що власними джерелами покривається весь обсяг запасів.
Коефіцієнт майна виробничого призначення можна виразити формулою (10).
Визначимо значення даного коефіцієнта для аналізованого підприємства:
До ПВ1 = 11 069 802 + 1 856 431 + 502 014 + 158 222 / 18 013 670 = 13 586 469 / 18 013 670 = 0,75;
До ПІ2 = 11 256 258 + 1 900 433 + 433 215 + 104 778 / 18 801 277 = 13 694 684 / 18 801 277 = 0,73;

До ПІ3 = 10 793 258 + 1 488 748 + 535 598 + 129 842 / 18 551 082 = 12 947 446 / 18 551 082 = 0,70.
Нормальним вважається обмеження даного показника ≥ 0,5. На аналізованому підприємстві досить висока питома вага становить майно виробничого призначення: 0,75 в 2003 р ., 0,73 - в 2004 р ., 0,70 - в 2005 р . Це, у свою чергу, призвело до низького рівня мобільності майна: коефіцієнт співвідношення мобільних та іммобілізованих коштів склав всього лише 0,38 в 2003 р ., 0,41 у 2004 р ., 0,49 у 2005 р .
Також необхідно проаналізувати динаміку коефіцієнта прогнозу банкрутства, яку можна простежити за формулою (11).
Розрахуємо коефіцієнт прогнозу банкрутства для аналізованого підприємства:
До Рб1 = (5029951 - (601 029 + 1 919 667 + 14 724) / 18 013 670 = (5 029 951 - 2 535 420) / 18 013 670 = 2 494 531 / 18 013 670 = 0,138;
До Пб2 = (5483309 - (751 642 + 1 537 162 + 364 061) / 18 801 277 = (5 483 309 - 2 652 865) / 18 801 277 = 2 830 444 / 18 801 277 = 0,141;
До Пб3 = (6064570 - (727 463 + 1 349 300 + 107 676) / 18 551 082 = (6 064 570 - 2 184 439) / 18 551 082 = 3 880 131 / 18 551 082 = 0,209.
За розглянутий період фінансове становище підприємство покращився.
Про це свідчить збільшення коефіцієнта прогнозу банкрутства, тобто відбувається збільшення частки чистих оборотних активів у загальній сумі активу балансу.
Якщо за 2004 р . це збільшення було незначним, то вже на наступний рік значення даного показника збільшилося майже в 1,5 рази і становила на кінець 2005 р . 0,209.
Результати розрахунків зазначених коефіцієнтів наведені в табл. 6.

Табл. 6 - Аналіз відносних показників фінансової стійкості тис. руб.
№ п / п
Показники
Норма
Станом на кінець
Зміни
2003 р .
2004 р .
2005 р .
за 2004
за 2005
А
Б
1
2
3
4
5
6
1
Коефіцієнт автономії К А
≥ 0,5
0,81
0,83
0,84
+0,02
+0,01
2
Коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу До З / С
≤ 1
0,23
0,21
0,19
-0,02
-0,02
3
Коефіцієнт «заборгованість - капіталізація» До З / К
0,052
0,036
0,051
-0,016
+0,15
4
Індекс постійного активу До ПА
0,88
0,85
0,80
-0,03
-0,05
5
Коефіцієнт «основні засоби / власний капітал» До ОС / СК
0,75
0,72
0,69
-0,03
-0,03
6
Коефіцієнт маневреності До М
≥ 0,5
0,11
0,14
0,20
+0,03
+0,06
7
Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власним оборотним капіталом К С
≥ 0,1
0,49
0,51
0,64
+0,02
+0,13
8
Коефіцієнт забезпеченості запасів власним оборотним капіталом К О
≥ 0,6 - 0,8
2,04
2,05
2,38
+0,01
+0,33
9
Коефіцієнт співвідношення мобільних та іммобілізованих засобів До М / І
0,38
0,41
0,49
+0,03
+0,08
10
Коефіцієнт майна виробничого призначення До ПІ
≥ 0,5
0,75
0,73
0,70
-0,02
-0,03
11
Коефіцієнт прогнозу банкрутства До Пб
0,138
0,141
0,209
+0,03
+0,68
Як видно з табл. 6, спостерігається висока фінансова незалежність підприємства. Коефіцієнт фінансової автономії підвищився за 2004 р . на 0,02, за 2005 р . - Ще на 0,01. Слід зазначити, що фактичне значення даного коефіцієнта становило 0,83 в 2004 р ., Що в 1,66 разів перевищує нормативний рівень, а в 2005 р . - 0,84, що більше нормативу в 1,68 разів. У той же час, варто відзначити невелике зменшення значень коефіцієнта співвідношення позикового і власного капіталу на 0,02 в 2004 р . і ще на 0,02 в 2005 р . Це говорить про те, що на кінець 2003 р . підприємство на 1 руб. власного капіталу приваблювало 23 коп. позикового капіталу, на кінець 2004 р . - 21 коп., А на кінець 2005 р . - Вже 19 коп. Це викликано, зокрема, зниженням залежності підприємства від довгострокових позикових коштів при фінансуванні активів: коефіцієнт «заборгованість / капіталізація» зменшився на 0,016 і склав на кінець 2004 р . 0,036. Що ж стосується 2005 р ., То тут ситуація складалася іншим чином: значення коефіцієнта збільшилася на 0,015 і прийняло значення 2003 р . Це говорить про те, що в 2005 р . підприємство привернуло значно більше довгострокових позикових коштів, внаслідок чого різко зросла залежність підприємства від позикових коштів.
Велика частина власного капіталу використовується у необоротних активах. Однак, за 2004 р . індекс постійного активу зменшився на 0,03 пункту і на кінець 2004 р . розмір постійних активів, що припадає на 1 крб. власного капіталу, склав 85 коп.; на кінець 2005 р . даний показник зменшився ще на 0,05 пунктів, розмір постійних активів склав 80 коп.
Ця обставина привела до того, що на підприємстві склався низький рівень маневреності власного капіталу. Незважаючи на те, що фактичне значення коефіцієнта маневреності за 2004 р . виросло на 0,03 пункту, а за 2005 р . на 0,06 пунктів і до кінця звітного року воно становило 0,20, воно в 2,5 рази нижче допустимої межі.
У той же час спостерігається збільшення значення коефіцієнта забезпеченості оборотних активів, у тому числі запасів, власним оборотним капіталом. Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власним оборотним капіталом збільшився за 2004 р . на 0,02 і склав 0,51, що в 5,1 разів перевищує нормативний рівень; за 2005 р . він збільшився на 0,13 пункту і склав 0,64, що в 6,4 разів перевищує нормативний рівень. Коефіцієнт забезпеченості запасів власним оборотним капіталом також збільшився на 0,01 пункт, і його значення (2,05) в 2,5 рази перевищує норматив. У 2005 р . значення даного показника збільшилося на 0,33 пункту і склало 2,38, а це майже в 4 рази перевищує необхідний рівень.
На аналізованому підприємстві досить висока питома вага становить майно виробничого призначення. Коефіцієнт майна виробничого призначення на кінець 2004 р . прийняв значення 0,73, що нижче рівня 2003 р . на 0,02 пункту; на кінець 2005 р . - 0,70, відповідно нижче рівня 2004 р . на 0,03 пункту. Таку тенденцію можна охарактеризувати як позитивну. Але самі значення досить високі, а це, у свою чергу, призвело до низького рівня мобільності майна: коефіцієнт співвідношення мобільних та іммобілізованих коштів на кінець 2004 р . складає 0,41, на кінець 2005 р . - 0,49. Незважаючи на те, що дане значення вище значення 2004 р . на 0,08 пунктів, воно не досить велике: 49% всього майна підприємства становить майно іммобільною характеру, яке, в разі необхідності, буде досить важко перевести в готівку. Коефіцієнт прогнозу банкрутства за 2004 р . збільшився на 0,03 у порівнянні з 2003 р ., І на цілих 0,68 пунктів у 2005 р . в порівнянні з рівнем 2004 р ., Що можна охарактеризувати як позитивне явище. Даний факт дозволяє нам стверджувати, що фінансове становище підприємства, що аналізується поліпшується.
\ S
Рис. 2 - Відносні коефіцієнти фінансової стійкості
Наступним кроком буде розрахунок ряду коефіцієнтів, також безпосередньо впливають на рівень фінансової стійкості підприємства.
Одним з таких коефіцієнтів є коефіцієнт фінансової залежності До ФЗ. Розрахуємо значення даного показника для аналізованого підприємства:
До ФЗ1 = (812 851 + 2 811 365 - 275 945) / 18 013 670 = 3 348 271 / 18 013 670 = 0,19;
До ФЗ2 = (597 160 + 2 925 259 - 272 394) / 18 801 277 = 3 250 025 / 18 801 277 = 0,17;
До ФЗ3 = (829 189 + 2 221 095 - 36 656) / 18 551 082 = 3 013 628 / 18 551 082 = 0,16.

Даний коефіцієнт показує частку позикового капіталу в загальній валюті балансу.
Обчислимо коефіцієнт поточної заборгованості До ТЗ, рівний відношенню короткострокових фінансових зобов'язань до загальної валюти балансу.
До ТЗ1 = (2811365 - 275 945) / 18 013 670 = 2 535 420 / 18 013 670 = 0,140;
До ТЗ2 = (2 925 259 - 272 394) / 18 801 277 = 2 652 865 / 18 801 277 = 0,141;
До ТЗ3 = (2221095 - 36 656) / 18 551 082 = 2 184 439 / 18 551 082 = 0,118.
Доцільним є визначення коефіцієнта покриття боргів власним капіталом (коефіцієнт платоспроможності) До П, який дорівнює відношенню власного капіталу до позикового.
До П1 = (14 389 454 + 275 945) / (812 851 + 2 811 365 - 275 945) = 14 665 399 / 3 348 271 = 4,38;
До П2 = (15 278 858 + 272 394) / (597 160 + 2 925 259 - 272 394) = 15 551 252 / 3 250 025 = 4,78;
До П3 = (15500798 - 36 656) / (829 189 + 2 221 095 - 36 656) = 15 464 142 / 3 013 628 = 5,13.
Табл. 7 - Коефіцієнти фінансової стійкості
№ п / п
Показники
Станом на кінець
Зміна
2003 р .
2004 р .
2005 р .
За 2004
За 2005
А
Б
1
2
3
4
5
1
Коефіцієнт фінансової залежності
0,19
0,17
0,16
- 0,02
-0,01
3
Коефіцієнт покриття боргів власним капіталом
4,38
4,78
5,13
+ 0,4
+0,35

За даними табл. 7 можна зробити наступні висновки: значення показника коефіцієнта покриття боргів власним капіталом має дуже високий рівень, причому з тенденцій до збільшення даного показника за аналізований період (у 2004 р . даний показник збільшився на 0,4 пункту, в 2005 р . його збільшення склало ще 0,34 пункту). Це є позитивним моментом, так як у підприємства стає більше можливостей для покриття боргів власним капіталом. У той же час, рівень коефіцієнта фінансової залежності та поточної заборгованості досить невисокий. Даний факт також можна вважати позитивним моментом.
Варто відзначити зниження показника фінансової залежності за аналізований період (на 0,02 пункту в 2004 р . і на 0,01 пункту в 2005 р .). Це означає, що частка позикового капіталу в загальній валюті балансу аналізованого підприємства зменшується, а, отже, компанія менше залежить від зовнішніх кредиторів.
Також відзначимо невелике збільшення коефіцієнта поточної заборгованості на 0,001 пункту в 2004 р ., І різке зменшення значення даного показника в 2005 р . на 0,023 пункту. Цей факт говорить про зменшення короткострокових фінансових зобов'язань у загальній валюті балансу.
На підставі проведених розрахунків можна зробити висновок про те, що підприємство має стійке фінансове становище.
2.3 Аналіз платоспроможності та ліквідності
Для точної оцінки платоспроможності підприємства необхідно обчислити величину чистих активів і проаналізувати їх динаміку.
Розрахунок чистих активів аналізованого підприємства представлений в табл. 8.

Табл. 8 - Розрахунок чистих активів тис. руб.
Статті балансу
На 2003 р .
На 2004 р .
На 2005 р .
А
1
2
3
1. Актив - всього
18 013 670
18 801 277
18 551 082
2. Активи виключаються - разом
0
0
0
- Заборгованість учасників (засновників) за внесками до статутного капіталу
0
0
0
3. Пасиви виключаються - разом
3 215 044
3 101 564
2 757 468
- Кредити банків та позики
1 280 650
1 200 341
1 300 492
- Кредиторська заборгованість
1 919 667
1 537 162
1 349 300
- Заборгованість перед учасниками (засновниками) по виплаті доходів
14 724
364 061
107 676
- Резерви майбутніх витрат
0
0
0
- Інші короткострокові зобов'язання
0
0
0
4. Чисті активи (стр. 1 - стор 2 - ряд 3)
14 798 626
15 699 713
15 793 614
- У% до сукупних активів (стор. 4: стор 1 * 100)
82,15
83,50
85,14
5. Статутний капітал
2 616 045
2 616 045
2 616 045
6. Чисті активи до статутного капіталу (стор. 4: стор 5)
5,66
6,0
6,04
Представлений розрахунок показує, що аналізоване підприємство має в своєму розпорядженні чистими активами, сума яких у порівнянні з 2003 роком збільшилася на 901 087 тис. руб., Або на 6,1% (901 087 / 14 798 626 * 100) і склали на 2004 рік 15 699 713 тис. руб., що в 6 разів покриває статутний капітал. У порівнянні з 2004 роком у 2005 році сума чистих активів збільшилася ще на 93 901 тис. руб., Або на 0,6% (93 901 / 15 699 713 * 100), що складає 15793614 тис. крб., Що покриває статутний капіталу також у 6 разів. Варто додати, що питома вага чистих активів в сукупних активах підприємства збільшився в 2004 році на 1,35 пункту (83,5 - 82,15), а в 2005 році ще на 1,64 пункт (85,14 - 83,5) . Така тенденція дозволяє нам зробити висновок про збільшення ступеня платоспроможності підприємства.
Аналіз платоспроможності та ліквідності підприємства здійснюється шляхом порівняння засобів по активу, згрупованих за ступенем їх ліквідності і розташованих у порядку убування ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, згрупованими за термінами їх погашення і розташованими у порядку зростання термінів.
Для проведення даного аналізу розділимо активи і пасиви аналізованого підприємства на такі групи:
1. Найбільш ліквідні активи: статті з розділу II балансу "Грошові кошти» і «Короткострокові фінансові вкладення» (рядок 250 + рядок 260).
А 11 = 286 940 + 344 509 = 631 449;
А 12 = 308 537 + 460 864 = 769 401;
А 13 = 492 705 + 519 928 = 1 012 633.
2. Швидко реалізованих активи - короткострокова дебіторська заборгованість та інші оборотні активи з II розділу балансу (рядок 240 - заборгованість учасників за внесками до статутного капіталу + рядок 270).
А 21 = 3037756;
А 22 = 3209836;
А 23 = 3273576.
3. Повільно реалізовані активи - статті з II розділу балансу: «Запаси», «Податок на додану вартість», «Заборгованість учасників по внесках до статутного капіталу», а також статті «Довгострокові фінансові вкладення» і «Відкладені податкові активи» з I розділу балансу ( Σ рядків 140, 145, 210, 220 + заборгованість учасників за внесками до статутного капіталу).
А 31 = 48 000 + 976 680 + 244 876 = 1 269 556;
А 32 = 152 983 + 1 007 477 + 372 202 = 1 532 662;
А 33 = 204 477 + 1 248 480 + 381 120 = 1 834 077.

4. Важкореалізовані активи - статті I розділу балансу за винятком статей даного розділу, включених в попередню групу, і «Довгострокова дебіторська заборгованість» з II розділу балансу (рядок 190 - рядок 140 - рядок 145 + рядок 230).
А 41 = 12983719 - 48 000 + 139 190 = 13 074 909;
А 42 = 13317968 - 152 983 + 124 393 = 13 289 378;
А 43 = 12486512 - 204 477 + 148 761 = 12 430 796.
Пасиви балансу згрупуємо по терміновості їх оплати:
1. Найбільш термінові зобов'язання - статті з V розділу балансу: "Кредиторська заборгованість», «Заборгованість учасникам з виплати доходів» і «Інші кредиторські зобов'язання» (Σ рядків 620, 630, 660).
П 11 = 1 919 667 + 14 724 = 1 934 391;
П 12 = 1 537 162 + 364 061 = 1 901 223;
П 13 = 1 349 300 + 107 676 = 1 456 976.
2. Короткострокові пасиви - короткострокові кредити і позикові кошти, резерви майбутніх витрат з V розділу балансу (рядок 610 + рядок 650).
П 21 = 601 029;
П 22 = 751 642;
П 23 = 727 463.
3. Довгострокові пасиви - довгострокові кредити і позикові кошти з IV розділу балансу (рядок 590).

П 31 = 812 851;
П 32 = 597 160;
П 33 = 829 189.
4. Постійні пасиви - статті III розділу балансу. До підсумку даного розділу додається стаття «Доходи майбутніх періодів» з V розділу балансу (рядок 490 + рядок 640).
П 41 = 14 389 454 + 275 945 = 14 665 399;
П 42 = 15 278 858 + 272 394 = 15 551 252;
П 43 = 15 500 798 + 36 656 = 15 537 454.
Для визначення ліквідності балансу слід зіставити підсумки наведених груп по активу і пасиву (табл. 9,10).
Характеризуючи ліквідність балансу за даними табл. 9, 10 слід зазначити, що на підприємстві спостерігається платіжний недолік грошових коштів і цінних паперів для покриття найбільш термінових зобов'язань: на 2003 р . - 1302942 тис. крб., Або 67,4%, на 2004 р . - 1 131 822 тис. руб., Або 59,5%., На 2005 р . - 444 343 тис. руб., Або 30,5%. Ці цифри підтверджують, що тільки 40,5% строкових зобов'язань підприємства в 2004 р . покривалися найбільш ліквідними активами. У 2005 р . спостерігається тенденція до зменшення платіжного нестачі, вже 69,5% строкових зобов'язань покриваються найбільш ліквідними активами. У 2004 р . очікувані надходження від дебіторів були більше короткострокових кредитів банків та позикових коштів на 2458194 тис. крб., або на 327,04%., в 2005 р . - На 2546113 тис. крб., Або на 350%. Отже, надлишок найбільш ліквідних і бистрореалізуемих активів у порівнянні із загальною величиною короткострокових зобов'язань склав на 2004 р . 1326372 тис. крб. (- 1 131 822 + 2 458 194), на 2005 р . - 2101770 тис. крб. (- 444 343 + 2 546 113) тобто короткострокові зобов'язання повністю покриваються бистрореалізуемих активами.
Повільно реалізовані активи перевищували довгострокові пасиви в 2004 р . на 935 502 тис. руб., в 2005 р . - На 1004888 тис. крб.
Таким чином, можна говорити про достатню ліквідності балансу, що, у свою чергу, свідчить про фінансову стійкість аналізованого підприємства.
\ S
Рис. 3 - Покриття термінових зобов'язань найбільш ліквідними активами
\ S
Рис. 4 - Покриття короткострокових пасивів швидко реалізованих активи

\ S
Рис. 5 - Покриття довгострокових пасивів повільно реалізованими активами
\ S
Рис. 6 - Покриття постійних пасивів важкореалізованих активами
Далі пропонується розрахувати відносні показники платоспроможності.
Для оцінки ліквідності і платоспроможності в короткостроковій перспективі розраховують наступні показники: коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт термінової ліквідності, коефіцієнт ліквідності при мобілізації коштів, коефіцієнт абсолютної ліквідності.
Для розрахунку коефіцієнта абсолютної ліквідності До АБЛ скористаємося формулою (27).
До АБЛ1 = (286 940 + 344 509) / (601 029 + 1 919 667 + 14 724) = 631 449 / 2 535 420 = 0,25;

До АБЛ2 = (308 537 + 460 864) / (751 642 + 1 537 162 + 364 061) = 769 401 / 2 652 865 = 0,29;
До АБЛ3 = (492 705 + 519 928) / (727 463 + 1 349 300 + 107 676) = 1 012 633 / 2 184 439 = 0,46.
Другий показник коефіцієнт критичної ліквідності До КЛ можна розрахувати за формулою (28).
До КЛ1 = (3 037 756 + 286 940 + 344 509) / (601 029 + 1 919 667 + 14 724) = 3 669 205 / 2 535 420 = 1,45;
До КЛ2 = (3 209 836 + 308 537 + 460 864) / (751 642 + 1 537 162 + 364 061) = 3 979 237 / 2 652 865 = 1,50;
До КЛ3 = (3 273 576 + 492 705 + 519 928) / (727 463 + 1 349 300 + 107 676) = 4 286 209 / 2 184 439 = 1,96.
Третій показник ліквідності (коефіцієнт покриття, або поточної ліквідності) обчислюється за формулою (29).
До П1 = (976 680 + 3 037 756 + 286 940 + 344 509) / (601 029 + 1 919 667 + 14 724) = 4 645 885 / 2 535 420 = 1,83;
До П2 = (1 007 477 + 3 209 836 + 308 537 + 460 864) / (751 642 + 1 537 162 + 364 061) = 4 986 714 / 2 652 865 = 1,88;
До П3 = (1 248 480 + 3 273 576 + 492 705 + 519 928) / (727 463 + 1 349 300 + 107 676) = 5 534 689 / 2 184 439 = 2,53.
Коефіцієнт ліквідності при мобілізації засобів До ЛМС обчислюється за формулою (30).

До ЛМС1 = 976 680 / (601 029 + 1 919 667 + 14 724) = 976 680 / 2 535 420 = 0,39;
До ЛМС2 = 1 007 477 / (751 642 + 1 537 162 + 364 061) = 1 007 477 / 2 652 865 = 0,38;
До ЛМС3 = 1 248 480 / (727 463 + 1 349 300 + 107 676) = 1 248 480 / 2 184 439 = 0,57.
Табл. 11 - Аналіз показників ліквідності

Коефіцієнти ліквідності
Нормальні
обмеження
На 2003 р .
На 2004 р .
На 2005 р .
Відхилення (+,-)
За 2004 р
За 2005 р .
А
1
2
3
4
5
6
1
Коефіцієнт абсолютної ліквідності До АБЛ
0,2-0,25
0,25
0,29
0,46
+0,04
+0,17
2
Коефіцієнт критичної ліквідності До КЛ
0,7-0,8
1,45
1,5
1,96
+0,05
+0,46
3
Коефіцієнт поточної ліквідності До П
1-2
1,83
1,88
2,53
+0,05
+0,65
4
Коефіцієнт ліквідності при мобілізації
0,5-0,7
0,39
0,38
0,57
-0,01
+0,19
Як видно з табл. 11, рівень абсолютної ліквідності зріс у 2004 р . на 0,04 пункту, а в 2005 р . на 0,17 пунктів. Отримані значення свідчать нам про те, що підприємство в 2004 р . могло погасити за рахунок найбільш ліквідних активів 29% короткострокових зобов'язань, а в 2005 р . - Вже 46%.
Разом з тим спостерігається тенденція збільшення інших коефіцієнтів покриття короткострокових боргів. Коефіцієнт критичної ліквідності (покриття термінових зобов'язань) збільшився за 2004 р . на 0,05 пункту і склав на 2004 р . 1,5, що в 1,9 разів більше оптимальної величини. На 2005 р . даний показник збільшився ще на 0,46 пунктів і склав на кінець 2005 р . 1,96, що в 2,45 рази вище нормативного значення. Коефіцієнт поточної ліквідності (повного покриття поточних зобов'язань) збільшився за 2004 р . на 0,05 пунктів, і на кінець 2004 р . на 1 руб. короткострокових зобов'язань припадає 1,88 руб. поточних активів, у тому числі 0,38 руб. - Запасів. У 2005 р . даний показник збільшився ще на 0,65 пунктів, склавши на кінець року 2,65 руб. поточних активів, у тому числі 0,57 руб. - Запасів.
Дані факти свідчать про те, що підприємство в змозі погасити короткострокові борги, матеріальних і фінансових ресурсів для забезпечення безперебійної діяльності у аналізованого підприємства достатньо.
Доцільним є прогнозування ймовірності банкрутства підприємства ВАТ «Енерго» в динаміці, яке будемо проводити за допомогою формули (31).
Для цього розрахуємо показники наступним чином:
х 11 = 5 029 951 / 18 013 670 = 0,28;
х 12 = 5 483 309 / 18 801 277 = 0,29;
х 13 = 6 064 570 / 18 551 082 = 0,33.
х 21 = (95 606 + 2 537 425) / 18 013 670 = 2 633 031 / ​​18 013 670 = 0,15;
х 22 = (128 600 + 3 451 217) / 18 801 277 = 3 579 817 / 18 801 277 = 0,19;
х 23 = (196 203 + 4 184 002) / 18 551 082 = 4 380 205 / 18 551 082 = 0,24.
х 31 = 1 158 462 / 18 013 670 = 0,06;
х 32 = 2 963 747 / 18 801 277 = 0,16;
х 33 = 4 183 519 / 18 551 082 = 0,23.
х 41 = (2 616 045 + 9 140 378) / (812 851 + 2 811 365) = 11 756 423 / 3 624 216 = 3,24;
х 42 = (2 616 045 + 9 082 996) / (597 160 + 2 925 259) = 11 699 041 / 3 522 419 = 3,32;
х 43 = (2 616 045 + 8 504 548) / (829 189 + 2 221 095) = 11 120 593 / 3 050 284 = 3,66.
х 51 = 16 138 485 / 18 013 670 = 0,88;
х 52 = 19 073 350 / 18 801 277 = 1,01;
х 53 = 23 841 688 / 18 551 082 = 1,29.
Визначивши, таким чином необхідні для подальшого аналізу показники, приступимо до розрахунку моделі Z-рахунку.
Z-рахунок 1 = 1,2 * 0,28 + 1,4 * 0,15 + 3,3 * 0,06 + 0,6 * 3,24 + 1,0 * 0,88 = 0,336 + 0,21 + 0,198 + 1,944 + 0,88 = 3,568;
Z-рахунок 2 = 1,2 * 0,29 + 1,4 * 0,19 + 3,3 * 0,16 + 0,6 * 3,32 + 1,0 * 1,01 = 0,348 + 0,266 + 0,528 + 1,992 + 1,01 = 4,104;
Z-рахунок 3 = 1,2 * 0,33 + 1,4 * 0,24 + 3,3 * 0,23 + 0,6 * 3,66 + 1,0 * 1,29 = 0,396 + 0,336 + 0,759 + 2,196 + 1,29 = 4,977.
На підставі отриманих результатів можна зробити висновок: протягом всього аналізованого періоду ймовірність банкрутства аналізованого підприємства була мізерно мала. Про це говорять значення, отримані при розгляді моделі Z-рахунку Е. Альтмана, рівні 3,568 у 2003 р ., 4,104 в 2004 р ., 4,977 в 2005 р . Причому ми спостерігаємо явну тенденцію до збільшення значень даного показника, що говорить про благополучно ситуації, що складається на підприємстві, що аналізується.
Проведений аналіз допоміг виявити як позитивні, так і негативні тенденції у розвитку фінансового стану підприємства.
Підводячи підсумки аналізу, можна зробити наступні висновки:
- Користуючись системою розрахунку абсолютних показників, ми визначили тип фінансової стійкості аналізованого підприємства, який можна охарактеризувати як абсолютна фінансова стійкість.
Проте слід відзначити той факт, що значна частка власного капіталу підприємства (80,36% в 2005 р .) Спрямована на придбання основних засобів і в інші необоротні активи. Тільки 19,64% у 2005р. власного капіталу спрямовується на поповнення оборотних коштів.
З іншого боку, власний оборотний капітал підприємства повністю покриває формування запасів (187,22% в 2005 р .).
За рахунок власного і позикового капіталу забезпечується покриття запасів на 238,1% у 2005 р . Отже, ми спостерігаємо ситуацію, коли запаси повністю покриваються нормальними джерелами їх формування.
Таким чином, висновок про абсолютну фінансової стійкості аналізованого підприємства є цілком закономірним;
- Аналіз відносних показників фінансової стійкості показав високу фінансову незалежність підприємства. У ході аналізу були виявлені наступні позитивні моменти:
· Коефіцієнт фінансової автономії має досить високе значення (0,84 в 2005 р .). Це говорить про те, що підприємство має досить високі шанси впоратися з непередбаченими обставинами. А зростання даного показника, який ми спостерігаємо на аналізованому підприємстві, свідчить про збільшення фінансової незалежності, підвищує гарантії погашення підприємством своїх зобов'язань та розширює можливості для залучення позикових коштів;
· На аналізованому підприємстві спостерігається збільшення значення коефіцієнта забезпеченості оборотних активів, у тому числі запасів, власним оборотним капіталом. Крім того, підприємство має більші можливості для покриття боргів власним капіталом;
· Частка позикового капіталу в загальній валюті балансу аналізованого підприємства зменшується за аналізований період, отже, компанія менше залежить від зовнішніх кредиторів;
· Розрахунок коефіцієнта фінансової залежності показав, що на підприємстві зменшуються короткострокові фінансові зобов'язання в загальній валюті балансу;
· Коефіцієнт прогнозу банкрутства досить високий (0,209 в 2005 р . з позитивною динамікою за аналізований період), що можна охарактеризувати як позитивне явище.
За аналізований період фінансове становище підприємства поліпшується - до такого висновку ми прийшли, провівши запропонований аналіз.
Незважаючи на те, що в ході аналізу отримані хороші підсумкові результати, що характеризують фінансову стійкість і платоспроможність ВАТ «Енерго», нами виявлені факти, що негативно впливають на розвиток даного підприємства:
- Велика частина власного капіталу використовується у необоротних активах. Індекс постійного активу має досить високе значення. Ця обставина привела до того, що на підприємстві склався низький рівень маневреності власного капіталу. Фактичне значення коефіцієнта маневреності знаходиться нижче допустимої межі (0,20 в 2005 р .);
- Висока питома вага становить майно виробничого призначення. Про це свідчить розрахунок коефіцієнта майна виробничого призначення, що в свою чергу призвело до низького рівня мобільності майна: 49% всього майна підприємства становить майно іммобільною характеру, яке, в разі необхідності, буде досить важко перевести в готівку.
Нами проведено аналіз платоспроможності, який дозволив зробити наступні висновки:
- На аналізованому підприємстві спостерігається платіжний недолік грошових коштів і цінних паперів для покриття найбільш термінових зобов'язань;
- Короткострокові та довгострокові пасиви покриваються повністю бистрореалізуемих і повільно реалізованими активами відповідно;
- Важкореалізовані активи аналізованого підприємства не здатні покрити постійні пасиви.
Аналіз показників ліквідності дозволив нам виявити, що коефіцієнт абсолютної ліквідності і коефіцієнт поточної ліквідності знаходяться в межах допустимих значень, коефіцієнт критичної ліквідності значно перевищує нормативний рівень. Даний факт свідчить про те, що підприємство в змозі погасити короткострокові борги. Аналізоване підприємство володіє достатніми матеріальними і фінансовими ресурсами для забезпечення безперебійної діяльності.
Проведене прогнозування ймовірності банкрутства показало, що протягом всього аналізованого періоду ймовірність банкрутства підприємства ВАТ «Енерго» була мізерно мала.
На підставі вищевикладеного ми прийшли до висновку, що аналізоване підприємство ВАТ «Енерго» має високий рівень фінансової стійкості, а також ліквідності балансу, здатне погашати свої зобов'язання, тобто платоспроможне. Крім того, ризик імовірності банкрутства цього підприємства дуже незначний.
Аналізуючи фінансові показники ВАТ «Енерго» можна зробити висновок, що аналізоване підприємство позиціонується як стабільна компанія, що має перспективи подальшого розвитку.
Незважаючи на всі позитивні результати, в ході аналізу були виявлені негативні моменти, які ми постараємося нейтралізувати в третьому розділі, шляхом оптимізації фінансової стійкості та платоспроможності підприємства ВАТ «Енерго».

РОЗДІЛ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПОЛІПШЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ І ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ВАТ «ЕНЕРГО»
3.1 Оптимізація фінансової стійкості і платоспроможності
У результаті проведеного аналізу в попередньому розділі за період з 2003 по 2005 р . нами виявлені тенденції, що негативно впливають на фінансову стійкість і платоспроможність ВАТ «Енерго», які характеризуються наступними фактами:
· Велика частина власного капіталу використовується у необоротних активах;
· Низький рівень маневреності власного капіталу;
· Висока питома вага становить майно виробничого призначення;
· Платіжний недолік грошових коштів і цінних паперів для покриття найбільш термінових зобов'язань.
Однією з причин зазначених проблем, які виникли у фінансовому стані підприємства ВАТ «Енерго», є нераціональне управління результатами діяльності (нераціональне управління фінансами).
В якості оптимізації фінансової стійкості підприємства слід провести заходи, розраховані як на короткострокову, так і на довгострокову перспективу.
По-перше, фінансовій службі підприємства рекомендуємо здійснювати регулярний моніторинг та діагностику фінансової стійкості платоспроможності. Незважаючи на непогані значення коефіцієнтів за 2003 - 2005 рр.., Нами були відзначені деякі тенденції, що негативно впливають на фінансовий стан підприємства. З метою збереження стійкого фінансового стану необхідно своєчасно виявляти і усувати причини, що викликають зниження платоспроможності і фінансової стійкості.
Далі пропонуємо ряд практичних заходів, спрямованих на поліпшення фінансової ситуації ВАТ «Енерго».
Одним з таких заходів може послужити висновок на аутсорсинг ряду функцій підприємства, таких як зв'язок і транспорт. Даний захід можна провести протягом одного виробничого циклу, отже, віднесемо його в категорію короткострокових заходів.
Аутсорсинг - це передача сторонньому підряднику деяких бізнес-функцій або частин бізнес-процесу компанії. Підрядник (аутсорсер) адаптує свої універсальні засоби і знання, з огляду на конкретний бізнес замовника, і використовує їх в інтересах замовника за оплату, обумовлену склалася вартістю послуг, а не часткою в прибутку.
Висновок на аутсорсинг допоміжних бізнес-процесів призведе до:
- Економії оборотних коштів;
- Зменшення витрат і ремонтних засобів на допоміжні бізнес-процеси;
- Зниження неврахованих витрат;
- Скорочення витрат, пов'язаних з незавершеним виробництвом;
- Зниження собівартості функцій, переданих аутсорсеру.
Цілі проведення аутсорсингу:
1. Концентрація діяльності на основних бізнес-процесах за рахунок:
- Відмови від відволікання коштів (оборотних і необоротних) на забезпечення допоміжних бізнес-процесів;
- Підвищення ефективності основних управлінських ресурсів;
- Забезпечення прозорості економіки основний ланцюжка процесів, що формують додану вартість продукції.
2. Відмова від інфраструктур, що не приносять прибуток підприємству.
Зниження витрат на:
- Апарат управління допоміжних виробництв;
- Оновлення, ремонт та утримання переданих в оренду аутсорсеру обладнання.
3. Оптимізація чисельності підприємства.
Зміст непрофільної інфраструктури потребує значних вкладень, у тому числі з оплати праці, а також можливість управляти бізнес-процесами в непрофільною для себе області.
Далі пропонуємо розрахувати доцільність виведення на аутсорсинг вузла зв'язку.
Витрати на утримання вузла зв'язку на місяць складають 221 050 рублів. ТОВ «Телеком Плюс» пропонує свої послуги за 254 990 рублів 31 копійку. При цьому ВАТ «Енерго» буде отримувати орендну плату: 56 063 рубля 40 копійок з ТОВ «Телеком Плюс». Отже, послуги ТОВ «Телеком Плюс» складуть 198 927 рублів 91 копійку (254 990,31 - 56 063,40).
Таким чином, економія складе 22 122 рубля 09 копійок на місяць (221 050 - 198 927,91), у рік 265 465 рублів 08 копійки (22 122,09 * 12).
Пропонуємо також передати на аутсорсинг транспорт дочірньому підприємству - ВАТ «Енерготранс».
ВАТ «Енерготранс» надаватиме ВАТ «Енерго» такі транспортні послуги: послуги з перевезення вантажів, послуги з перевезення пасажирів. Номенклатура, кількість, обсяг вантажів, кількість пасажирів, які подаються ВАТ «Енерго» до перевезення, визначаються сторонами щомісяця на підставі письмових заявок ВАТ «Енерго».
Крім того, ВАТ «Енерго» передає в оренду весь автомобільний парк ВАТ «Енерготранс».
Утримання автомобільного парку обходиться ВАТ «Енерго» в 579 256 рублів 18 копійок в місяць.
ВАТ «Енерготранс» оцінює свої послуги в розмірі 704 125 рублі 20 копійок, сплачуючи ВАТ «Енерго» орендну плату в сумі 147 125 рубля 17 копійок.
Таким чином, послуги ВАТ «Енерготранс» складуть 557 000 рублів 03 копійок (704 125,20 - 147 125,17). Економія складе 22 256 рублів 15 копійок на місяць (579 256,18 - 557 000,03), 267 073 рубля 80 копійок на рік.
Прорахувавши таким чином можливі вигоди, які підприємство здатне отримати в результаті виведення на аутсорсинг непрофільних функцій, ми можемо скласти наступний прогноз.
Загальна економія від виведення на аутсорсинг становить 532 538 рублів. Дана сума відноситься на статтю «Грошові кошти» II розділу балансу. Таким чином, грошові кошти на кінець 2005 р . складуть 1025243 рубля.
Найбільш ліквідні активи на 2005 р . складуть:
1 025 243 + 519 928 = 1 545 171.
Найбільш термінові зобов'язання на 2005 р . становлять 1456976 рублів.
Як видно з розрахунків, найбільш ліквідні активи покривають найбільш термінові зобов'язання на 88 195 рублів (1 545 171 - 1456976).
\ S
Рис. 7 - Покриття найбільш термінових зобов'язань найбільш ліквідними активами
Таким чином, передавши на аутсорсинг частину непрофільних функцій, підприємство зможе покривати найбільш термінові зобов'язання найбільш ліквідними активами, тим самим збільшується ступінь платоспроможності ВАТ «Енерго».
Мало російські підприємства впроваджують на практиці комплексну систему управління фінансами.
У зв'язку з цим ми рекомендуємо фінансовій службі ВАТ «Енерго» розробку комплексної системи управління фінансами, яка полягає у прийнятті рішень про притягнення і використання фінансових ресурсів і механізмів з метою отримання найбільшого економічного ефекту.
Управління цим процесом - це спосіб найбільш ефективного досягнення поставлених цілей, і здійснюється він за такою схемою: «Мета - Стратегія - Тактика - Оперативне управління - Практичне виконання».
Коли мова йде про управління фінансами підприємства, то під процесом розуміється отримання фінансових результатів в якості виручки або залучення позикових коштів і розподіл їх між тими чи іншими об'єктами їх використання, а також визначення часових інтервалів, в яких дані ресурси будуть залучені і використані. Комплексна система управління фінансами повинна забезпечувати функціонування і взаємодія всіх рівнів управління: стратегічного, тактичного і оперативного.
Рішення, що приймаються на стратегічному рівні, спрямовані на досягнення основних цілей підприємства і стосуються, перш за все, довгострокових вкладень і методів їх фінансування, а також істотних змін у структурі підприємства і в методах ведення бізнесу.
Як стратегічну мету фінансової служби ВАТ «Енерго» можна визначити пошук шляхів виходу на нові ринки збуту електроенергії та теплоенергії на території Камчатського краю.
На тактичному рівні ухвалюються рішення, реалізація яких покликана виконувати стратегічну лінію підприємства в галузі використання фінансових ресурсів.
Фінансові ресурси повинні використовуватись таким чином, щоб співвідношення короткострокової заборгованості та оборотного капіталу підтримувалося на рівні, необхідному для забезпечення стабільної роботи підприємства. Наприклад, формування запасів матеріалів, складання плану по оплаті за своїми зобов'язаннями перед постачальниками і підрядчиками, перед бюджетом, перед персоналом і т. д.
Оперативне управління фінансами спрямовано на практичне виконання тих рішень, які були прийняті на тактичному рівні. Місячний план руху коштів формується таким чином, що надходження і витрачання платіжних засобів у ньому збалансовані (абсолютна ліквідність).
На відміну від інструментів стратегічного і тактичного рівнів, інструменти оперативного управління фінансами повинні забезпечувати не тільки зв'язок з попереднім рівнем, а й безперервність процесу управління.
Таким чином, щодня приймаючи рішення і оперативно керуючи фінансовими ресурсами, менеджери повинні прагнути виконувати плани, які формуються як оптимальні шляхи досягнення тактичних і стратегічних цілей, і при цьому не допускати значних коливань рівня абсолютної ліквідності.
Комплексна система управління фінансами підприємства ВАТ «Енерго» представлена ​​на рис. 8.
Класична практика бюджетного управління передбачає складання бюджетів на рік з розбивкою по місяцях. Але якщо така деталізація прийнятна для контролю ліквідності та фінансової стійкості компанії, то для оперативного управління фінансами її явно недостатньо.
Для цього пропонуємо оптимізувати бізнес-процеси, пов'язані з щоденним рухом грошових коштів, розробити документи, які регламентують порядок здійснення платежів.
При побудові системи управління фінансами важливо оптимізувати відповідні бізнес-процеси, для чого необхідно визначити:
- Склад центрів фінансової відповідальності, за якими формуються і контролюються бюджети грошових коштів;
- Учасників процесу, тобто співробітників компанії, які виступають в ролі контролерів виконання внутрішніх регламентів;
- Обов'язки і повноваження кожного учасника бізнес-процесу, відповідальних за тим чи іншим платежам;
- Часовий графік проходження платежів, зокрема встановити терміни і послідовність проходження заявок на оплату.
Надалі дані процедури дозволять скоротити трудовитрати топ-менеджерів компанії на контроль витрачання коштів. Якщо раніше їм доводилося переглядати і підписувати кожну заявку на оплату, то, коли суми витрат затверджені в бюджетах, а порядок узгодження платежів формалізований, контроль за фінансовими ресурсами можна покласти на фінансового менеджера. Відповідно генеральний директор буде погоджувати тільки обмежена кількість платежів (понадлімітних, великих, нерегулярних).
Правильно вибудувані бізнес-процеси допомагають вирішити ще одну актуальну завдання - звести до мінімуму ризик зловживань з боку співробітників підприємства за рахунок розділень функцій контролю виплат та їх ініціації.
Бізнес-процес управління грошовими потоками пропонуємо закріпити в регламентному документі «Порядок проходження платежів в компанії». Даний документ є обов'язковим для виконання всіх підрозділів компанії і затверджується внутрішнім наказом. Він визначає правила функціонування платіжної системи компанії і може містити інформацію про порядок проходження заявок на оплату, терміни, відповідальних за узгодження, обов'язки та повноваження співробітників, послідовності дій.
Для наочності зручно систематизувати таку інформацію в табличному або графічному вигляді (табл. 12).
Таким чином, заявка проходить три рівні контролю.
Керівник ЦФО перевіряє доцільність і обгрунтованість цього витрати, співробітник планово-економічного відділу - наявність лімітів у бюджеті ЦФО на такий вид витрат в даному періоді, а співробітник бухгалтерії - правильність оформлення документів на оплату і відсутність заборгованостей по розрахунках та поданням документів з даного контрагента та співробітнику .
На всі перевірки з позачергових заявками відводиться дві години, за черговим - до двох робочих днів. Після цього заявка в залежності від суми та кодування бюджету потрапляє до керівника казначейства, заступнику генерального директора з фінансів і генеральному директору, які приймають рішення про оплату. Потім заявка направляється для оплати в казначейство.
Необхідно відзначити, що добре пропрацював регламент повинен запобігати збої в управлінні платіжною системою і однозначно трактувати дії того чи іншого працівника.
Табл. 12 - Графік проходження платежів ВАТ «Енерго»
Операція
Коментар
Робочі (банківські) дні
1
2
3
4
5
Формування ініціатором платежу заявки в електронній системі. Акцепт заявки керівником ЦФО
Акцептована керівником ЦФО заявка автоматично надходить фінансовому менеджеру
До 16 годин
Акцепт заявки фінансовим менеджером
До 18 годин
Акцепт заявки заст. ген. директора з фінансів (для заявок, що вимагають такого акцепту)
До 10 годин
Акцепт заявки ген. директором (для заявок, що вимагають такого акцепту)
До 11 годин
Реєстрація фінансовим менеджером стану заявок в електронній платіжній системі
До 12 години
Видача за заявками готівкових грошових коштів
Заявка, за якою грошові кошти не були отримані протягом трьох днів, анулюється
З 11 години
У ті-чення дня
У ті-чення дня
Здійснення безготівкових оплат за заявками з пріоритетом «1»
У разі доцільності і наявності вільних грошових коштів заявка може бути сплачена в більш ранні терміни
До 14 годин
Здійснення безготівкових оплат за заявками з пріоритетом «2»
До 14 годин
Здійснення безготівкових оплат за заявками з пріоритетом «3»
Дата оплати визначається заст. ген. директора з фінансів
До 14 годин
Вище було сказано про пріоритетність платежів. Що ж це таке і як визначається ця пріоритетність?
Щоб уникнути касових розривів, доцільно ранжувати всі платежі за ступенем їх пріоритетності або значимості.
Статті з найвищим пріоритетом оплачуються в обов'язковому порядку, статті зі зниженим пріоритетом - при виконанні додаткових умов.
Регламент визначення пріоритету платежів ВАТ «Енерго»:
- Пріоритет першої черги - платежі, затримка по яких може викликати серйозні негативні наслідки для підприємства, наприклад штрафні санкції або погіршення ділової репутації.
До таких платежів відносяться оплата податків, погашення кредитів, заборгованість перед основними постачальниками.
Дані платежі сплачуються фінансовою службою строго у відповідності зі строком, вказаним в заявці;
- Пріоритет другої черги - платежі, за якими допустима затримка оплати на строк до трьох банківських днів без серйозних негативних наслідків для підприємства (виплата заробітної плати, оплата основним постачальникам);
- Пріоритет третьої черги - платежі, за якими допустимо перенесення термінів оплати більш ніж на три банківських дні.
При невиконанні плану надходжень по виручці фінансова служба має право ініціювати скорочення таких статей в бюджеті або скасування таких платежів (витрати на навчання, модернізацію оргтехніки).
Як було сказано вище, одним з інструментів комплексної системи управління фінансами є складання платіжного календаря.
Основна мета платіжного календаря - формування графіка грошових потоків на найближчий період (від кількох робочих днів до одного місяця) таким чином, щоб гарантувати оплату всіх необхідних платежів, мінімізувати надлишки грошових коштів і уникнути касових розривів.
Платіжний календар обов'язково повинен містити дані про надходження та вибуття, а також про планові залишках грошових коштів з розбивкою по днях і їх джерел (табл. 13).

Табл. 13 - Платіжний календар ВАТ «Енерго» тис. руб.
Стаття
Дата / план - факт
Разом за місяць
Прогноз відхи-ний від бюджету
1 липня
2 липня
3 липня
4 липня
5 липня
6 липня
...
30 липня
факт
факт
факт
факт
план
план
...
план
Поточна діяльність
Поступ-лення від клієнтів
1200
1000
900
1000
1000
1000
1000
9180
-820
Інші надход-ження
280
780
-20
Разом надход-ження
1480
1000
900
1000
1000
1000
1000
9960
-840
Оплата основним постачальни-кам
-500
-900
-1000
-1500
-5000
-500
Заробітна плата
-980
-980
200
Премії
-300
0
ПДВ
-400
0
Податок на прибуток
-200
0
Витрати на рекламу
-100
-50
-150
0
Оренда
-200
-200
-200
Хозрасхо-ди
-90
-100
-100
-290
10
Разом вибуття
-980
-90
-500
-100
-900
-1100
...
-1850
-7520
-670
Сальдо за поточною діяч
ності
500
910
400
900
100
-100
...
-850
3040
-2460
...
...
...
...
...
...
...
...
...
...
...

Розуміння розподілу витрат у часі допоможе виявити найбільш ризикові з точки зору виникнення касових розривів моменти і провести заходи щодо перерозподілу тягаря платежів, наприклад, рознести на різні тижня виплату заробітної плати та перерахування до бюджету податків, вчасно скористатися кредитом.
У другому розділі ми встановили, що в цілому на підприємстві спостерігається фінансова рівновага, що характеризується абсолютною фінансовою стійкістю та платоспроможністю.
З метою підтримки досягнутого фінансового стану в тривалому періоді пропонуємо проводити на підприємстві стратегічний механізм фінансової стабілізації.
Представлений механізм базується на використанні моделі стійкого зростання підприємства, забезпечуваного основними параметрами його фінансової стратегії.
Розглянемо варіант моделі стійкого зростання підприємства, що має наступний вигляд:
ПП х ККП х А х КВ а
ΔОР =, (33)
ОР х СК
де ΔОР - можливий темп приросту обсягу реалізації продукції, що не порушує фінансову рівновагу підприємства, що виражається десятковим дробом;
ЧП - сума чистого прибутку підприємства;
ККП - коефіцієнт капіталізації чистого прибутку, виражений десятковим дробом;
А - вартість активів підприємства;
КВ а - коефіцієнт оборотності активів в разах;
ОР - обсяг реалізації продукції;
СК - сума власного капіталу підприємства.
Якщо базові параметри фінансової стратегії підприємства залишаються незмінними у цьому періоді, розрахунковий показник буде складати оптимальне значення можливого приросту обсягу реалізації продукції. Будь-яке відхилення від цього оптимального значення буде або вимагати додаткового залучення фінансових ресурсів (порушуючи фінансову рівновагу), або генерувати додатковий обсяг цих ресурсів, не забезпечуючи ефективного їх використання в операційному процесі.
Якщо ж за умовами кон'юнктури товарного ринку підприємство не може вийти на запланований темп приросту обсягу реалізації продукції або навпаки може істотно його перевищити, для забезпечення нового ступеня фінансової рівноваги підприємства в параметри його фінансової стратегії повинні бути внесені відповідні корективи (тобто, змінені значення окремих базових фінансових показників).
Таким чином, модель сталого зростання є регулятором оптимальних темпів розвитку обсягу операційної діяльності (приросту обсягу реалізації продукції) або у зворотному її варіанті - регулятором основних параметрів фінансового розвитку підприємства (розкритих системою коефіцієнтів, розглянутих нами у другому розділі).
Представлена ​​модель дозволяє закріпити досягнуте фінансову рівновагу підприємства в довгостроковій перспективі його розвитку.
Розглянемо варіативність управлінських рішень, що забезпечують фінансову рівновагу підприємства ВАТ «Енерго» на основі використання моделі сталого рівноваги (табл. 14).
Результати проведених розрахунків показують, що, змінюючи параметри фінансової стратегії підприємства, можна відповідним чином змінювати оптимальний темп приросту обсягу реалізації продукції, зберігаючи при цьому досягнуте фінансову рівновагу.

3.2 Інвестиційний проект
В якості оптимізації фінансового стану підприємства ВАТ «Енерго» слід порекомендувати фінансовій службі звернути особливу увагу на розвиток інвестиційних процесів. При цьому слід забезпечувати виконання таких заходів:
- Економічну ефективність капітальних вкладень, що забезпечують логістику розвитку підприємства за рахунок технічного переозброєння та реконструкції, а також будівництва нових об'єктів енергетики;
- Скорочення термінів будівництва (реалізації проектів);
- Якісного виконання плану будівельно-монтажних і пусконалагоджувальних робіт на об'єктах.
Забезпечення економічної ефективності капітальних вкладень досягається при формуванні планів капітального будівництва шляхом виділення економічно пріоритетних проектів по філіях, з розрахунком дисконтованого строку окупності та внутрішньої норми рентабельності основних проектів.
Скорочення термінів реалізації проектів може бути досягнуто за рахунок максимально можливого суміщення процесів інвестиційного циклу і за рахунок реалізації спеціальних організаційно - технологічних заходів.
Якість виконуваних робіт повинно забезпечуватися системою організації постійного контролю виконуваних робіт відповідно до нормативно - технічними документами і директивними положеннями.
Як з'ясувалося при аналізі фінансової стійкості та платоспроможності, підприємство має досить великою кількістю майна виробничого призначення, тобто, що носить іммобільною характер. Даний факт значно ускладнює переведення майна у грошову готівку або в інші ліквідні активи, отже, з негативного боку впливає на ліквідність підприємства ВАТ «Енерго». Як оптимізаційної програми пропонуємо два варіанти, для яких розрахуємо фінансові ризики та економічну ефективність інвестиційних операцій.
Інвестиційний проект «А».
На Закамская ТЕЦ-5 обладнання досить зношене, не мене довгий час. Дана ТЕЦ забезпечує електроенергією і тепловою енергією весь правий берег міста Петропавловськ-Камчатському. Тому пропонуємо замінити зношене обладнання на нове: встановити турбоагрегати ПТ 29/35, реконструювати градирню № 4 площею зрошення 2600 м 2 , Виконати роботи з реконструкції естакади тепловиводов, здійснити газифікацію ТЕЦ, встановити пригоди турбіну Т-30/50-1, 3 з використанням існуючої турбіни Р-50-130. Всі ці заходи дозволять збільшити вироблення теплової та електричної енергії і значно знизити питомі витрати палива на її виробництво. Джерелом фінансування даного проекту послужить кредит у сумі 0,8 млрд. руб. Західно-Уральський банк Ощадбанку РФ, обслуговуючий ВАТ «Енерго», нараховує відсотки з розрахунку 18% річних. Кредит взято строком на 4 роки.
Інвестиційний проект «Б».
З 2003 року на балансі підприємства знаходиться будівництво незавершеного об'єкта - житлового будинку в м. Березники Камчатського краю. Пропонуємо завершити будівництво даного будинку. Запропоноване захід дозволить закінчити незавершене будівництво і після реалізації житла отримати грошові кошти. Таким чином, ми збільшимо ліквідність балансу, а, отже, ліквідність підприємства. Сума необхідних капіталовкладень становить 2 млрд. руб. Об'єкт пропонується закінчити в III кварталі 2007 р . Джерелами фінансування даного інвестиційного проекту послужать залучені кошти. Для здійснення проекту пропонується взяти кредит в Західно-Уральському банку Ощадбанку РФ в сумі 2 млрд. руб. під 18% річних. Термін кредиту 5 років.
Перед тим, як приступити до реалізації будь-якого проекту, необхідно оцінити рівень фінансового ризику за запропонованими інвестиційними операціями.
Табл.15 - Розподіл ймовірності очікуваних доходів по двох інвестиційних проектах
Можливі значення кон'юнктури інвестиційного ринку
Інвестиційний проект «А»
Інвестиційний проект «Б»
Розрахунковий дохід, тис. руб.
Значення ймовірності
Сума очікуваних доходів, тис. руб.
Розрахунковий дохід, тис. руб.
Значення ймовірності
Сума очікуваних доходів, тис. руб.
Висока
4000
0,25
1000
20000
0,30
6000
Середня
3000
0,50
1500
15000
0,40
6000
Низька
1500
0,25
375
6000
0,30
1800
У цілому
-
1,0
2875
1,0
13800
Порівнюючи дані по двох інвестиційних проектах, можна побачити, що розрахункові величини доходів за проектом «А» коливаються в межах від 1500 до 4000 тис. руб. при сумі очікуваних доходів 2875 тис. руб. За проектом «Б» сума очікуваних доходів у цілому складає 13800 тис. руб., Їх мінливість здійснюється в діапазоні від 6000 до 20000 тис. руб. Таке зіставлення дозволяє зробити висновок про те, що ризик реалізації інвестиційного проекту «А» значно менше, ніж проекту "Б", де коливання розрахункового доходу вище.
Більше наочне уявлення про рівень ризику дають результати розрахунку середньоквадратичного (стандартного) відхилення, представлені в табл. 17.

Табл. 16 - Розрахунок середньоквадратичного (стандартного) відхилення по двох інвестиційних проектах
Варіанти проектів
Можливі значення кон'юнктури інвестиційного ринку
R i
R
(R i - R)
(R i-R) 2
P i
(R i-R) 2 * P i
√ (R i-R) 2
* √ P i
Інвестиційний проект «А»
Висока
Середня
Низька
4000
3000
1500
2875
2875
2875
+1125
+125
-1375
1265625
15625
1890625
0,25
0,50
0,25
316406
7812
472656
-
-
-
У цілому
-
2875
-
-
1,00
796 874
893
Інвестиційний проект «Б»
Висока
Середня
Низька
20000
15000
6000
13800
13800
13800
+6200
+1200
-7800
38440000
1440000
60840000
0,30
0,40
0,30
11532000
576000
18252000
-
-
-
У цілому
-
13800
-
-
1,00
30360000
5510
Результати розрахунку показують, що середньоквадратичне (стандартне) відхилення за інвестиційним проектом «А» складає 893, у той час як по інвестиційному проекту «Б» - 5510, що свідчить про дуже високий рівень ризику.
Далі пропонується розрахувати коефіцієнт варіації, який дозволяє визначити рівень ризику, якщо показники середнього очікуваного доходу від здійснення фінансових операцій розрізняються між собою. Розрахунок коефіцієнта варіації здійснюється за наступною формулою:
CV = σ / R, (34)
де CV - коефіцієнт варіації,
σ - середньоквадратичне (стандартне) відхилення,
R - середнє очікуване значення доходу по розглянутій операції.

Табл. 17 - Розрахунок коефіцієнта варіації по двох інвестиційних проектах
Варіанти проектів
Середньоквадратичне (стандартне) відхилення, σ
Середній очікуваний дохід за проектом, R
Коефіцієнт варіації, V
Проект «А»
893
2875
0,31
Проект «Б»
5510
13800
0,40
Результати розрахунку показують, що менше значення коефіцієнта варіації - за проектом «А». Таким чином, хоча очікуваний дохід за проектом «Б» на 380% вище, ніж за проектом «А» ((13800 - 2875) / 2875 * 100), рівень ризику по ньому, визначається коефіцієнтів варіації, вище на 29% ((0 , 40 - 0,31) / 0,31 * 100).
Отже, при порівнянні рівнів ризиків за інвестиційним проектам перевагу слід віддавати тому з них, за яким значення коефіцієнтів варіації найнижче (що свідчить про найкраще співвідношення дохідності та ризику).
Таким чином, з двох представлених інвестиційних проектів вибираємо проект, за яким пропонувалося оновити обладнання на Закамская ТЕЦ-5. Незважаючи на те, що 31% - досить високий рівень ризику, ми пропонуємо прийняти даний проект, оскільки підприємство знаходиться в зоні абсолютного фінансового стану, тобто в безризикової зоні. Даний факт був виявлений в ході аналізу фінансової стійкості підприємства у другій частині проекту. Це говорить про те, що підприємство ВАТ «Енерго» володіє достатньою кількістю власних коштів і, в разі необхідності, завжди може вийти з кризової ситуації.
Далі розглянемо ефективність обраного інвестиційного проекту.
Останнім часом в якості основного вимірника ефективності інвестиційних проектів великого поширення набув метод розрахунку чистої сучасної вартості (net divsent value - NPV). Суть цього методу полягає в тому, щоб знайти різницю між інвестиційними витратами й майбутніми доходами, виражену у скоригованій в часі грошової величиною.
Нами вивчається пропозиція про вкладення коштів у чотирирічний інвестиційний проект із заміни обладнання на Закамская ТЕЦ-5, в який планується інвестувати 800 млн. руб. За перший рік ( 2008 р .) Планується отримати дохід 300 млн. руб., За другий - 550 млн. руб., За третій - 600 млн. руб. Надходження доходів будуть відбуватися в кінці відповідного року, а процентна ставка прогнозується в розмірі 18% річних.
Для розрахунку чистої сучасної вартості скористаємося формулою:
NPV = Σ (1 + r) t - IC, (35)
де NPV - чиста сучасна вартість,
CF t - чистий потік платежів в періоді t,
r - норма дисконту.
Розрахуємо чисту сучасну вартість для запропонованого проекту:
NPV = (300 / 1 + 0,18) + (550 / (1 ​​+ 0,18) 2) + (600 / (1 ​​+ 0,18) 3) - 800 = (300 / 1,18) + (550 / 1,39) + (600 / 1,64) - 800 = 254,24 + 395,68 + 365,85 - 800 = 1015,77 - 800 = + 215,77 млн. руб.
Таким чином, розрахунок чистої сучасної вартості показав, що даний проект повинен забезпечити покриття всіх витрат і викликати додатковий приплив грошових коштів у розмірі 215,77 млн. руб.
Той факт, що показник чистої сучасної вартості - величина позитивна, дозволяє зробити висновок: прибутковість даного інвестиційного проекту вищі ставки дисконтування, встановленої в розмірі 18%.
Отже, проведені розрахунки дозволяють говорити про те, що здійснення даного проекту є доцільним управлінським рішенням.
Резюмуючи вищесказане, зазначимо основні заходи, запропоновані нами з метою зміцнення фінансового стану, оптимізації фінансової стійкості та платоспроможності підприємства ВАТ «Енерго»:
1.осуществленіе регулярного моніторингу та діагностики платоспроможності;
2.Для скорочення майна виробничого призначення, а також з метою концентрації діяльності підприємства на основних бізнес-процесах пропонуємо вивести на аутсорсинг непрофільні функції, такі як транспорт і зв'язок;
3.многіе проблеми російських підприємств пов'язані, в першу чергу, з неефективною системою управління фінансами. У зв'язку з цим рекомендуємо ВАТ «Енерго» розробити комплексну систему управління фінансами, яка полягає у прийнятті рішень про притягнення і використання фінансових ресурсів і механізмів з метою отримання найбільшого економічного ефекту;
4. для контролю ліквідності та фінансової стійкості компанії, а також для оперативного управління фінансами пропонуємо оптимізувати бізнес-процеси, пов'язані з щоденним рухом грошових коштів, розробити документи, які регламентують порядок здійснення платежів (графік проходження платежів, платіжний календар);
5. з метою підтримки досягнутого фінансового стану підприємства ВАТ «Енерго» в тривалому періоді пропонуємо проводити стратегічний механізм фінансової стабілізації, який базується на використанні моделі стійкого зростання підприємства, забезпечуваного основними параметрами його фінансової стратегії. Змінюючи параметри фінансової стратегії підприємства, можна відповідним чином змінювати оптимальний темп приросту обсягу реалізації продукції, зберігаючи при цьому досягнуте фінансову рівновагу;
6. в якості оптимізації фінансового стану підприємства ВАТ «Енерго» особлива увага звертається на розвиток інвестиційних процесів. З цією метою були запропоновані два інвестиційні проекти. При виборі альтернативного управлінського рішення ми керуємося тим, наскільки ризикованим буде здійснення того чи іншого проекту. У зв'язку з цим, нами були розраховані фінансові ризики та вибрали найкращий варіант: заміна зношеного обладнання на Закамская ТЕЦ-5. Джерелом фінансування даного проекту послужить кредит у сумі 0,8 млрд. руб., Взятий строком на 4 роки. Західно-Уральський банк Ощадбанку РФ, обслуговуючий ВАТ «Енерго», нараховує відсотки з розрахунку 18% річних. Перш ніж запроваджувати якийсь проект в життя, необхідно з'ясувати, а економічно доцільно і ефективно чи буде його впровадження? Внаслідок цього, ми розрахували ефективність інвестиційного проекту на основі методу розрахунку чистої сучасної вартості і прийшли до висновку, що проект може бути прийнятий.
Підводячи підсумок, слід сказати, що всі запропоновані заходи та рекомендації мають на меті вдосконалювати систему управління фінансовою стійкість і платоспроможністю підприємства ВАТ «Енерго».

ВИСНОВОК
У ході проробленої роботи нами була досягнута мета - розробити заходи щодо оптимізації фінансової стійкості та платоспроможності підприємства. При цьому ми вирішили такі завдання:
- Проаналізувати, узагальнити теоретико-методологічні засади вирішення проблеми управління фінансовою стійкістю та платоспроможністю;
- Дослідити фінансовий стан підприємства ВАТ «Енерго» і виявити його проблеми;
- Розробити шляхи вдосконалення системи управління фінансовою стійкістю та платоспроможністю даного підприємства.
У першому розділі «Теоретико-методологічні основи фінансової стійкості та платоспроможності підприємства» ми проаналізували і визначили, що фінансова стійкість і платоспроможність є одними з найбільш важливих і значимих показників фінансового стану підприємства. Фінансова стійкість характеризує здатність підприємства відповідати за своїми боргами за рахунок власних і залучених позикових коштів. Платоспроможність обумовлюється наявністю можливостей у підприємства розраховуватися в строк за своїми боргами. Під ліквідністю балансу розуміється можливість підприємства звертати активи в готівку і погашати свої платіжні зобов'язання.
У ході роботи, ми з'ясували, що стійкість фінансового стану підприємства характеризується системою абсолютних і відносних показників. У проекті використовувалася методика аналізу, запропонована російським дослідником, професором Маркарьяном Е.А., а також професором Савицької Г.В.
У другому розділі дипломного проекту ми провели аналіз фінансової стійкості та платоспроможності ВАТ «Енерго». При цьому нам вдалося виявити такі позитивні тенденції роботи даного підприємства за 2003-2005 рр..
Користуючись системою розрахунку абсолютних показників, ми визначили тип фінансової стійкості аналізованого підприємства, який можна охарактеризувати як абсолютна фінансова стійкість.
Проте нами був відзначений той факт, що значна частка власного капіталу підприємства (80,36% в 2005 р .) Спрямована на придбання основних засобів і в інші необоротні активи. Тільки 19,64% у 2005р. власного капіталу спрямовується на поповнення оборотних коштів.
З іншого боку, власний оборотний капітал підприємства повністю покриває формування запасів (187,22% в 2005 р .).
За рахунок власного і позикового капіталу забезпечується покриття запасів на 238,1% у 2005 р . Отже, ми спостерігаємо ситуацію, коли запаси повністю покриваються нормальними джерелами їх формування.
Аналіз відносних показників фінансової стійкості показав високу фінансову незалежність підприємства. У ході аналізу були виявлені наступні позитивні моменти:
· Коефіцієнт фінансової автономії має досить високе значення (0,84 в 2005 р .). Це говорить про те, що підприємство має досить високі шанси впоратися з непередбаченими обставинами;
· На аналізованому підприємстві спостерігається збільшення значення коефіцієнта забезпеченості оборотних активів, у тому числі запасів, власним оборотним капіталом. Крім того, підприємство має більші можливості для покриття боргів власним капіталом;
· Частка позикового капіталу в загальній валюті балансу аналізованого підприємства зменшується за аналізований період, отже, компанія менше залежить від кредиторів;
· Розрахунок коефіцієнта фінансової залежності показав, що на підприємстві зменшуються короткострокові фінансові зобов'язання в загальній валюті балансу;
· Коефіцієнт прогнозу банкрутства досить високий, що можна охарактеризувати як позитивне явище.
За аналізований період фінансове становище підприємства поліпшується - до такого висновку ми прийшли, провівши запропонований аналіз.
Незважаючи на те, що в ході аналізу отримані хороші підсумкові результати, що характеризують фінансову стійкість ВАТ «Енерго», нами виявлені факти, що негативно впливають на розвиток даного підприємства:
- Велика частина власного капіталу використовується у необоротних активах. Індекс постійного активу має досить високе значення. Ця обставина привела до того, що на підприємстві склався низький рівень маневреності власного капіталу;
- Висока питома вага становить майно виробничого призначення. Про це свідчить розрахунок коефіцієнта майна виробничого призначення, що в свою чергу призвело до низького рівня мобільності майна: 49% всього майна підприємства становить майно іммобільною характеру, яке, в разі необхідності, буде досить важко перевести в готівку.
Крім того, у другому розділі нами проведено аналіз платоспроможності, який дозволив зробити наступні висновки:
- На аналізованому підприємстві спостерігається платіжний недолік грошових коштів і цінних паперів для покриття найбільш термінових зобов'язань;
- Короткострокові та довгострокові пасиви покриваються повністю бистрореалізуемих і повільно реалізованими активами відповідно;
- Важкореалізовані активи аналізованого підприємства не здатні покрити постійні пасиви.
Аналіз показників ліквідності дозволив нам виявити наступні факти: коефіцієнт абсолютної ліквідності і коефіцієнт поточної ліквідності знаходяться в межах допустимих значень, коефіцієнт критичної ліквідності значно перевищує нормативний рівень. Дана обставина свідчить про те, що підприємство в змозі погасити короткострокові борги. Крім того, підприємство має достатні матеріальними і фінансовими ресурсами для забезпечення безперебійної діяльності.
Проведене прогнозування ймовірності банкрутства показало, що протягом всього аналізованого періоду ймовірність банкрутства підприємства ВАТ «Енерго» була мізерно мала.
На підставі вищевикладеного ми прийшли до висновку, що аналізоване підприємство ВАТ «Енерго» має високий рівень фінансової стійкості, а також ліквідності балансу, здатне погашати свої зобов'язання, тобто платоспроможне. Крім того, ризик імовірності банкрутства цього підприємства дуже незначний.
Для зміцнення фінансового стану, оптимізації фінансової стійкості і платоспроможності ми запропонували в третьому розділі нашого дипломного проекту ВАТ «Енерго» наступні заходи:
1. здійснення регулярного моніторингу та діагностики платоспроможності;
2. для скорочення майна виробничого призначення, а також з метою концентрації діяльності підприємства на основних бізнес-процесах ми запропонували вивести на аутсорсинг непрофільні функції, такі як транспорт і зв'язок;
3. розробка комплексної системи управління фінансами, яка полягає у прийнятті рішень про притягнення і використання фінансових ресурсів і механізмів з метою отримання найбільшого економічного ефекту;
4. для контролю ліквідності та фінансової стійкості компанії, а також для оперативного управління фінансами нами запропонована оптимізація бізнес-процесів, пов'язаних з щоденним рухом грошових коштів, розробка документів, що регламентують порядок здійснення платежів (графік проходження платежів, платіжний календар);
5. з метою підтримки досягнутого фінансового стану підприємства ВАТ «Енерго» в тривалому періоді - проведення стратегічного механізму фінансової стабілізації, який базується на використанні моделі стійкого зростання підприємства, забезпечуваного основними параметрами його фінансової стратегії;
6. в якості оптимізації фінансового стану підприємства ВАТ «Енерго» особливу увагу рекомендується звернути на розвиток інвестиційних процесів. З цією метою були запропоновані два інвестиційні проекти. При виборі альтернативного управлінського рішення ми керуємося тим, наскільки ризикованим буде здійснення того чи іншого проекту. У зв'язку з цим, нами були розраховані фінансові ризики та вибрали найкращий варіант: заміна зношеного обладнання на Закамская ТЕЦ-5, для якого була розрахована ефективність інвестиційного проекту на основі методу розрахунку чистої сучасної вартості.
Всі запропоновані в розділі третьої рекомендації та пропозиції мають на меті підвищити платоспроможність ВАТ «Енерго», оптимізувати фінансову стійкість і поліпшити його фінансовий стан, що в свою чергу має, безсумнівно, практичне значення для підприємства.

СПИСОК
1. Конституція Російської Федерації. 1993. - М.: Новий юрист. 1994. - 95 с.
2. Цивільний кодекс Російської Федерації. Ч. 1, 2, 3. - М.: ТК Велбі, Вид-во «Проспект», 2003. - 448 с.
3. Федеральний закон РФ «Про акціонерні товариства» від 26.12.1995 р. № 208-ФЗ, зі змінами і доповненнями, внесеними Федеральними законами № 65-ФЗ від 13.06.1996 р., № 101-ФЗ від 24.05.1999 р., № 120-ФЗ від 07.08.2001 р., № 31-ФЗ від 21.03.2002 р., № 134-ФЗ від 31.10.2002 р., № 29-ФЗ від 27.02.2003 р.
4. Федеральний закон «Про бухгалтерський облік» від 21.11.1996 року № 129-ФЗ (в ред. Від 28.03.2002 р. № 123-ФЗ).
5. Балабанов І.Т. Основи фінансового менеджменту: Навчальний посібник. - 3-е изд., Перераб. і доп. - М.: Фінанси і статистика, 2000. - 528 с.: Іл.
6. Банк В.Р., Банк С.В., Тараскіна А.В. Фінансовий аналіз: навч. посібник. - М.: ТК Велбі, Вид-во Проспект, 2005. - 344 с.
7. Бараненко С.П., Шеметов В.В. Стратегічна стійкість підприємства. - М.: ЗАТ Центрполіграф, 2004. - 493 с.
8. Бердникова Т.Б. Аналіз і діагностика фінансово-господарської діяльності підприємства: Учеб. посібник. - М.: ИНФРА-М, 2003. - 215 с. - (Серія «Вища освіта»).
9. Бізнес-план інвестиційного проекту: Вітчизняний і зарубіжний досвід. Сучасна практика і документація: Учеб. посібник. - 5-е вид., Перераб. і доп. / Под ред. В.М. Попова. - М.: Фінанси і статистика, 2001. - 432 с.: Іл.
10. Бланк І.А. Основи фінансового менеджменту. Т.1. - К.: Ніка-Центр, 1999. - 592 с. - «Серія« Бібліотека фінансового менеджера »; Вип. 3).
11. Бланк І.А. Управління фінансовою стабілізацією підприємства. - К.: Ніка-Центр, Ельга, 2003. - 496 с. - («Енциклопедія фінансового менеджера»; Вип. 4).
12. Бланк І.А. Фінансовий менеджмент: Навчальний курс. - 2-е вид., Перераб. і доп. - К.: Ельга, Ніка-Центр, 2005. - 656 с.
13. Бобильова О.З. Фінансове оздоровлення фірми: Теорія і практика: Учеб. посібник. - М.: Справа, 2003. - 256 с.
14. Вальтер О.Е. Фінансовий менеджмент. - М.: Колос, 2002. - 545 с.
15. Ван Хорн Дж. К. Основи управління фінансами: Пер. з англ. / Гол. ред. серії Я.В. Соколов. - М.: Фінанси і статистика, 2001. - 800 с.: Іл. - (Серія з бухгалтерського обліку та аудиту).
16. Васильєва Л.С. Фінансовий аналіз: підручник / Л.С. Васильєва, М.В. Петровська. - М.: КНОРУС, 2006. - 544 с.
17. Вахрін П.І. Фінансовий аналіз в комерційних та некомерційних організаціях: Навчальний посібник. - М.: Видавничо-книготорговий центр «Маркетинг», 2001. - 320 с.
18. Вечеровская А. Оперативне управління грошовими потоками / / Фінансовий директор, № 6, 2006. - С. 32-42.
19. Вишневська О.В. Контроль фінансової стійкості та поточної ліквідності підприємства по уніфікованому графіком / / Фінансовий менеджмент, № 3, 2004. - С. 4-11.
20. Гаврилова О.М. Фінансовий менеджмент: навчальний посібник / О.М. Гаврилова, Є.Ф. Сисоєва, А.І. Барабанов, Г.Г. Чигарьов. - М.: КНОРУС, 2005. - 336 с.
21. Голубєв М.П. Фінансове планування як інструмент оптимізації розвитку вертикально-інтегрованих холдингів / / Фінанси № 11, 2005. - С. 65-70.
22. Грачов А.В. Аналіз і управління фінансовою стійкістю підприємства: Навчально-практичний посібник. - М.: Видавництво «Фін-прес», 2002. - 208 с.
23. Грачов А.В. Вибір оптимальної структури балансу / / Фінансовий менеджмент, № 5, 2004. - С. 17-43.
24. Грачов А.В. Зростання власного капіталу, фінансовий важіль і платоспроможність підприємства / / Фінансовий менеджмент, № 2, 2002. - С. 21-34.
25. Гребенщикова Є.В. Альтернативний розрахунок запасу фінансової міцності підприємства / / Фінанси, № 8, 2006. - С. 69-70.
26. Грейдіна М.М. Фінансова стійкість підприємства: оцінка і прийняття рішень / / Фінансовий менеджмент, № 2, 2001. - С. 15-20.
27. Дибаль С.В. Фінансовий аналіз: теорія і практика: Учеб. посібник. - СПб.: Видавничий дім «Бізнес-преса», 2005. - 304 с.
28. Іванов А.П. Вартість чистих активів як критерій фінансової стійкості компанії / / Фінанси, № 1, 2006. - С. 62-70.
29. Ковальов В.В. Введення у фінансовий менеджмент. - М.: Фінанси і статистика, 2001. - 768 с.: Іл.
30. Ковальов В.В., Ковальов В.В. Фінанси підприємств: Навч. - М.: ТК Велбі, Вид-во Проспект, 2004. - 352 с.
31. Ковальова А.М., Лапуста М.Г., Скамай Л.Г. Фінанси фірми: Підручник. - 3-е изд., Испр. і доп. - М.: ИНФРА-М, 2003. - 496 с. - (Серія «Вища освіта»).
32. Лапуста М.Г., Скамай Л.Г. Фінанси фірми: Учеб. посібник. - М.: ИНФРА-М, 2002. - 264 с. - (Серія «Питання-відповідь»).
33. Любушин Н.П., Лещева В.Б., Дьякова В.Г. Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства: Учеб. посібник для вузів / Під ред. проф. Н.П. Любушина. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. - 471 с.
34. Мазурова І.І., Романовський М.В. Варіанти прогнозування та аналізу фінансової стійкості організації: Навчальний посібник. - СПб.: Вид-во Уеф, 1995. - 113 с.
35. Маркар'ян Е.А., Герасименко Г.П., Маркар'ян С.Е. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник. - 3-е изд., Перераб. і доп. - М.: ІД ФБК-ПРЕС, 2002. - 224 с. (Бібліотека журналу «Фінансові та бухгалтерські консультації». - Випуск 2).
36. Маркар'ян Е.А. Економічний аналіз господарської діяльності: Підручник / Е.А. Маркар'ян, Г.П. Герасименко, С.Е. Маркар'ян. - Вид. 2-е, виправлене. і додатк. - Ростов н / Д: Фенікс, 2005. - 560 с. - (Вища освіта).
37. Моїсеєва Н.В. Стратегія фінансового оздоровлення підприємства / / Фінансовий бізнес, № 2, 2003. - С. 30-35.
38. Озеров С.Л., Попов О.М. Розробка механізму організації бізнес-процесів в рамках проектного фінансування / / Фінанси, № 1, 2006. - С. 50-55.
39. Остапенко В.В. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. - М.: Омега-Л, 2003. - 304 с.
40. Рексин А.В., Сароян Р.Р. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. - М.: МГИУ, 2004. - 172 с.
41. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства: Підручник. - М.: ИНФРА-М, 2002. - 336 с. - (Серія «Вища освіта»).
42. Сахарова І.В., Іванов А.П., Хрустальов Є.Ю. Фінансові індикатори інвестиційної привабливості акціонерного товариства / / Фінанси, № 4, 2006. - С. 56-61.
43. Свиридова Н.В. Рейтинг фінансового стану організацій / / Фінанси, № 3, 2006. - С. 58-59.
44. Фінансовий менеджмент: теорія і практика: Підручник / За ред. Є.С. Стоянової. - 5-е вид., Перераб. і доп. - М.: Изд-во «Перспектива», 2002. - 656 с.
45. Фінанси у запитаннях і відповідях: Навч. посібник / С.А. Бєлозьоров, В.В. Іванов, В.В. Ковальов та ін; Під ред. В.В. Іванова, В.В. Ковальова. - М.: ТК Велбі, Вид-во Проспект, 2004. - 272 с.
46. Фінанси: Учеб. посібник / За ред. проф. А.М. Ковальової. - 4-е вид., Перераб. і доп. - М.: Фінанси і статистика, 2000. - 384 с.: Іл.
47. Фінанси: навч. - 2-е вид., Перераб. і доп. / Під ред. В.В. Ковальова. - М.: ТК Велбі, Вид-во Проспект, 2005. - 634 с.
48. Хотинська Г.І. Капіталізація як фактор зміцнення фінансової стійкості компанії / / Фінансовий менеджмент, № 4, 2006. - С. 26-31.
49. Шеремет А.Д., Сайфулін Р.С., Негашев Є.В. Методика фінансового аналізу. - М.: ИНФРА-М, 2000. - 208 с.
50. Югов Ю.Г., Новосьолова Є.С., Мехоношіна В.П. Управління фінансами підприємства: навчально-практичний посібник для студентів економічних спеціальностей вузів. -, 2002. - 107 с.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Диплом
541.3кб. | скачати


Схожі роботи:
Аналіз платоспроможності та фінансової стійкості підприємства на прикладі ВАТ Верхнекамскнефтехім
Аналіз фінансової стійкості та платоспроможності підприємства на прикладі ВАТ Нижнекамскшина
Аналіз фінансової стійкості та платоспроможності підприємства
Аналіз платоспроможності та фінансової стійкості підприємства
Оцінка платоспроможності та фінансової стійкості підприємства
Аналіз фінансової стійкості підприємства ВАТ Жилкомсервіс
Показники та оцінка фінансової стійкості підприємства Заходи щодо зміцнення фінансової стійкості
Аналіз платоспроможності та фінансової стійкості Єнотаєвський райспоживспілки
Аналіз ліквідності платоспроможності та фінансової стійкості організації
© Усі права захищені
написати до нас