ЗМІСТ
1. Загальні відомості про облікову політику підприємства
2. Структурні складові облікової політики організації
3. Приклад Наказу по підприємству про облікову політику (з коментарями)
Література
1. Загальні відомості про облікову політику підприємства
2. Структурні складові облікової політики організації
3. Приклад Наказу по підприємству про облікову політику (з коментарями)
Література
1. Загальні відомості про облікову політику підприємства
Діючі підприємства Україна визначили облікову політику ще при переході на П (С) БО. Таким підприємствам не потрібно розробляти кожен рік облікову політику. Таким підприємствам досить проаналізувати чинні стандарти і зробити необхідні доповнення і зміни. Новоствореним підприємствам необхідно розробити облікову політику.
За законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХIV та Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" облікова політика підприємства - це сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.
Облікова політика може змінюватися:
- Якщо змінюються статутні вимоги;
- Якщо змінюються вимоги органу, який затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку;
- Якщо зміни забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.
Не вважається зміною облікової політики встановлення облікової політики для:
- Подій або операцій, які відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій;
- Подій або операцій, які не відбувалися раніше.
Вплив зміни облікової політики на події та операції минулих періодів відображається у звітності шляхом:
- Корекція сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року;
- Повторного надання порівняльної інформації щодо попередніх звітних періодів.
Якщо суму корекції нерозподіленого прибутку на початок звітного року неможливо визначити достовірно, то облікова політика поширюється лише на події та операції, які відбуваються після дати зміни облікової політики. Якщо неможливо розрізнити зміну облікової політики та зміну облікових оцінок, то такі зміни в бухгалтерському обліку та при складанні фінансової звітності розглядається і відображається як зміна облікових оцінок.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції власників або уповноваженої посадової особи (керівника).
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник або посадова особа, яка здійснює керівництво підприємством.
Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації:
- Введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;
- Користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;
- Ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;
- Самостійне ведення бухгалтерського обліку та звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися.
Підприємство самостійно:
- Визначає облікову політику підприємства;
- Обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених Законом про бухгалтерський облік, і з урахуванням особливостей діяльності підприємства і технології оброблення облікових даних;
- Розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності та контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;
- Затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;
- Може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.
Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.
В обліковій політиці підприємства повинні бути відображені всі принципові питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві, тому до її формування необхідно підходити дуже відповідально і продумано, адже від того, які облікові оцінки вибрані підприємством залежить об'єктивність і точність розкриття інформації у фінансовій звітності. Облікова політика підприємства формується на основі введених в дію Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
2. Структурні складові облікової політики організації
Розглянемо детальніше, які моменти необхідно відобразити в наказі про облікову політику підприємства.
Оцінку вибуття запасів (згідно з П (С) БО 9).
Згідно з П (С) БО оцінки вибуття запасів можуть бути наступними:
- Ідентифікована собівартість відповідної одиниці запасів - приймається при відпуску запасів, які виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запасів, які не замінюють один одного;
- Оцінка за середньозваженою собівартістю - проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості отриманих у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів;
- Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються (списуються на виробництво, на продаж) в тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство і відображені в бухгалтерському обліку (за методом перший надійшов, перший списаний). При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного місяця визначається за собівартістю останніх за часом надходження запасів;
Увага у зв'язку із змінами в П (С) БО 9 "Запаси" метод ЛІФО не застосовується. Оцінка вибуття запасів за методом ЛІФО (з 2005р. Не застосовується) базується на припущенні, що запаси використовуються в послідовності, які є протилежною їх надходженню на підприємство і відображенню в бухгалтерському обліку. Запаси, які відпускаються у виробництво списуються за первісною вартістю останніх за часом надходження запасів. При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного місяця визначається за собівартістю перших за часом отримання запасів. У 2005 році заборонено застосовувати метод ЛІФО як у бухгалтерському так і в податковому обліку.
- Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції, які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормальних витрат до фактичних норм затрат і ціни повинні регулярно у нормативній базі перевірятися і переглядатися;
- Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотку торговельної націнки товарів. Цей метод застосовують підприємства, які мають значну і змінну номенклатуру товарів, з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торгової націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотку торговельної націнки. Середній відсоток торгової націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості отриманих у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.
Що стосується оподаткування, то тут у зв'язку з введенням в дію змін, внесених до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" з 21 січня 2003 пройшли суттєві зміни. До 21 січня 2003 року для здійснення перерахунку за п. 5.9 та заповнення Відомостей про балансову вартість матеріальних ресурсів і малоцінних предметів, товарних запасів бралися дані бухгалтерського обліку. За бухгалтерським обліком, згідно наказу про облікову політику, підприємство вибирало метод списання запасів у бухгалтерському обліку. Залишки по рахунках "Запаси" "МШП", матеріали в незавершеному виробництві та готової продукції у бухгалтерського обліку приймалися при перерахунку за п.5.9. Що було з 21 січня 2003 року? Згідно з п. 5.9 Закону про оподаткування прибутку при оподаткуванні підприємства мають право застосовувати лише 2 методи списання запасів на виробництво: ідентифікованої собівартості або ФІФО. І це правило стосується підприємств усіх видів діяльності, включаючи і роздрібну торгівлю.
Так що підприємства, які не хотіли вести облік запасів окремо по податковому обліку і бухгалтерському винні в обліковій політиці вибрати один з методів вибуття запасів: ФІФО або ідентифікованої собівартості і це рішення записати до наказу про облікову політику підприємства в 2003р.
Але в 2004р. Законом України № 1957-ІV від 01.07.2004р. внесені чергові зміни до п. 5.9 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283 -97/ВР від 22.05.97р. З 01.01.2005р. п.5.9 буде в такій редакції:
З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті: ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої вартості однорідних запасів; вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних витрат; ціни продажу запасів (виключно для запасів, які реалізуються через роздрібну торгівлю.
Згідно з п. 20 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 2 "Запаси" конкретна ідентифікація собівартості означає, що конкретні витрати ототожнюються з одиницями запасів. Такий підхід є доцільним для запасів, призначених для конкретних проектів, незалежно від того, були придбані чи вони або вироблені. Проте метод конкретної ідентифікації собівартості не придатний у випадку, коли існує велика кількість одиниць запасів, які, як правило, є взаємозамінними. За таких обставин (наприклад, для визначення очікуваного впливу на чистий прибуток або збиток за певний період) можна застосувати метод вибору тих одиниць, які залишилися в запасах.
Вартість малоцінних і швидкозношуваних предметів, які передані в експлуатацію, виключаються зі складу активів (списується з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації і відповідними особами протягом строку їх фактичного використання.
Згідно з П (С) БО 9 запаси відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. Якщо на дату фінансової звітності ціна запасів знизилася або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду, то у фінансовій звітності вони відображаються за чистою вартістю реалізації, яка визначається по кожній одиниці запасів і дорівнює очікуваною ціною продажу за вирахуванням витрат на завершення виробництва і збут.
Часткове списання запасів до чистої вартості реалізації відповідає принципу обачності згідно з яким вартість активів не повинна перевищувати суму, яка очікується від їх продажу або використання.
Сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, та вартість повністю втрачених запасів, списуються на витрати звітного періоду (Інші операційні витрати в Звіті про фінансові результати), а також відображається зазначена сума на позабалансовому рахунку 07 "Списані активи"
Також необхідно визначити, що для підприємства буде вважатися одиницею запасів - їх найменування або однорідна група (вид).
Методи визначення величини резерву сумнівних боргів.
Кожне підприємство має визначити резерв сумнівних і безнадійних боргів, щоб достовірно відобразити активи. Якщо резерв не буде визначено, то активи будуть завищені, що порушує принципи фінансового обліку. П (С) БО 10 «Дебіторська заборгованість» визначає, що поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення такої вартості необхідно від дебіторської заборгованості на дату балансу відняти величину резерву сумнівних боргів, яка визначається виходячи з платоспроможності окремих дебіторів або на підставі класифікації дебіторської заборгованості. У зв'язку з цим в обліковій політиці підприємства необхідно визначити, який метод розрахунку величини резерву сумнівних боргів буде використовуватися на підприємстві відповідно до П (С) БО 10.
Метод амортизації основних засобів
Тобто один з таких методів, як:
Діючі підприємства Україна визначили облікову політику ще при переході на П (С) БО. Таким підприємствам не потрібно розробляти кожен рік облікову політику. Таким підприємствам досить проаналізувати чинні стандарти і зробити необхідні доповнення і зміни. Новоствореним підприємствам необхідно розробити облікову політику.
За законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХIV та Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" облікова політика підприємства - це сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.
Облікова політика може змінюватися:
- Якщо змінюються статутні вимоги;
- Якщо змінюються вимоги органу, який затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку;
- Якщо зміни забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.
Не вважається зміною облікової політики встановлення облікової політики для:
- Подій або операцій, які відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій;
- Подій або операцій, які не відбувалися раніше.
Вплив зміни облікової політики на події та операції минулих періодів відображається у звітності шляхом:
- Корекція сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року;
- Повторного надання порівняльної інформації щодо попередніх звітних періодів.
Якщо суму корекції нерозподіленого прибутку на початок звітного року неможливо визначити достовірно, то облікова політика поширюється лише на події та операції, які відбуваються після дати зміни облікової політики. Якщо неможливо розрізнити зміну облікової політики та зміну облікових оцінок, то такі зміни в бухгалтерському обліку та при складанні фінансової звітності розглядається і відображається як зміна облікових оцінок.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції власників або уповноваженої посадової особи (керівника).
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник або посадова особа, яка здійснює керівництво підприємством.
Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації:
- Введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;
- Користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;
- Ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;
- Самостійне ведення бухгалтерського обліку та звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися.
Підприємство самостійно:
- Визначає облікову політику підприємства;
- Обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених Законом про бухгалтерський облік, і з урахуванням особливостей діяльності підприємства і технології оброблення облікових даних;
- Розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності та контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;
- Затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;
- Може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.
Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.
В обліковій політиці підприємства повинні бути відображені всі принципові питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві, тому до її формування необхідно підходити дуже відповідально і продумано, адже від того, які облікові оцінки вибрані підприємством залежить об'єктивність і точність розкриття інформації у фінансовій звітності. Облікова політика підприємства формується на основі введених в дію Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
2. Структурні складові облікової політики організації
Розглянемо детальніше, які моменти необхідно відобразити в наказі про облікову політику підприємства.
Оцінку вибуття запасів (згідно з П (С) БО 9).
Згідно з П (С) БО оцінки вибуття запасів можуть бути наступними:
- Ідентифікована собівартість відповідної одиниці запасів - приймається при відпуску запасів, які виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запасів, які не замінюють один одного;
- Оцінка за середньозваженою собівартістю - проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості отриманих у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів;
- Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються (списуються на виробництво, на продаж) в тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство і відображені в бухгалтерському обліку (за методом перший надійшов, перший списаний). При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного місяця визначається за собівартістю останніх за часом надходження запасів;
Увага у зв'язку із змінами в П (С) БО 9 "Запаси" метод ЛІФО не застосовується. Оцінка вибуття запасів за методом ЛІФО (з 2005р. Не застосовується) базується на припущенні, що запаси використовуються в послідовності, які є протилежною їх надходженню на підприємство і відображенню в бухгалтерському обліку. Запаси, які відпускаються у виробництво списуються за первісною вартістю останніх за часом надходження запасів. При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного місяця визначається за собівартістю перших за часом отримання запасів. У 2005 році заборонено застосовувати метод ЛІФО як у бухгалтерському так і в податковому обліку.
- Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції, які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормальних витрат до фактичних норм затрат і ціни повинні регулярно у нормативній базі перевірятися і переглядатися;
- Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотку торговельної націнки товарів. Цей метод застосовують підприємства, які мають значну і змінну номенклатуру товарів, з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торгової націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотку торговельної націнки. Середній відсоток торгової націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості отриманих у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.
Що стосується оподаткування, то тут у зв'язку з введенням в дію змін, внесених до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" з 21 січня 2003 пройшли суттєві зміни. До 21 січня 2003 року для здійснення перерахунку за п. 5.9 та заповнення Відомостей про балансову вартість матеріальних ресурсів і малоцінних предметів, товарних запасів бралися дані бухгалтерського обліку. За бухгалтерським обліком, згідно наказу про облікову політику, підприємство вибирало метод списання запасів у бухгалтерському обліку. Залишки по рахунках "Запаси" "МШП", матеріали в незавершеному виробництві та готової продукції у бухгалтерського обліку приймалися при перерахунку за п.5.9. Що було з 21 січня 2003 року? Згідно з п. 5.9 Закону про оподаткування прибутку при оподаткуванні підприємства мають право застосовувати лише 2 методи списання запасів на виробництво: ідентифікованої собівартості або ФІФО. І це правило стосується підприємств усіх видів діяльності, включаючи і роздрібну торгівлю.
Так що підприємства, які не хотіли вести облік запасів окремо по податковому обліку і бухгалтерському винні в обліковій політиці вибрати один з методів вибуття запасів: ФІФО або ідентифікованої собівартості і це рішення записати до наказу про облікову політику підприємства в 2003р.
Але в 2004р. Законом України № 1957-ІV від 01.07.2004р. внесені чергові зміни до п. 5.9 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283 -97/ВР від 22.05.97р. З 01.01.2005р. п.5.9 буде в такій редакції:
З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті: ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої вартості однорідних запасів; вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних витрат; ціни продажу запасів (виключно для запасів, які реалізуються через роздрібну торгівлю.
Згідно з п. 20 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 2 "Запаси" конкретна ідентифікація собівартості означає, що конкретні витрати ототожнюються з одиницями запасів. Такий підхід є доцільним для запасів, призначених для конкретних проектів, незалежно від того, були придбані чи вони або вироблені. Проте метод конкретної ідентифікації собівартості не придатний у випадку, коли існує велика кількість одиниць запасів, які, як правило, є взаємозамінними. За таких обставин (наприклад, для визначення очікуваного впливу на чистий прибуток або збиток за певний період) можна застосувати метод вибору тих одиниць, які залишилися в запасах.
Вартість малоцінних і швидкозношуваних предметів, які передані в експлуатацію, виключаються зі складу активів (списується з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації і відповідними особами протягом строку їх фактичного використання.
Згідно з П (С) БО 9 запаси відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. Якщо на дату фінансової звітності ціна запасів знизилася або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду, то у фінансовій звітності вони відображаються за чистою вартістю реалізації, яка визначається по кожній одиниці запасів і дорівнює очікуваною ціною продажу за вирахуванням витрат на завершення виробництва і збут.
Часткове списання запасів до чистої вартості реалізації відповідає принципу обачності згідно з яким вартість активів не повинна перевищувати суму, яка очікується від їх продажу або використання.
Сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, та вартість повністю втрачених запасів, списуються на витрати звітного періоду (Інші операційні витрати в Звіті про фінансові результати), а також відображається зазначена сума на позабалансовому рахунку 07 "Списані активи"
Також необхідно визначити, що для підприємства буде вважатися одиницею запасів - їх найменування або однорідна група (вид).
Методи визначення величини резерву сумнівних боргів.
Кожне підприємство має визначити резерв сумнівних і безнадійних боргів, щоб достовірно відобразити активи. Якщо резерв не буде визначено, то активи будуть завищені, що порушує принципи фінансового обліку. П (С) БО 10 «Дебіторська заборгованість» визначає, що поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення такої вартості необхідно від дебіторської заборгованості на дату балансу відняти величину резерву сумнівних боргів, яка визначається виходячи з платоспроможності окремих дебіторів або на підставі класифікації дебіторської заборгованості. У зв'язку з цим в обліковій політиці підприємства необхідно визначити, який метод розрахунку величини резерву сумнівних боргів буде використовуватися на підприємстві відповідно до П (С) БО 10.
Метод амортизації основних засобів
Тобто один з таких методів, як:
- Прямолінійний;
- Зменшення залишкової вартості;
- Прискореного зменшення залишкової вартості;
- Кумулятивний;
- Виробничий;
- Метод нарахування амортизації основних засобів, передбачений податковим законодавством.
Щодо відображення в обліковій політиці моментів, які стосуються обліку основних засобів, хотілося б зауважити наступне. П (С) БО 7 «Основні засоби» передбачає, що підприємство переоцінює об'єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно (більше ніж на 10 відсотків) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. У зв'язку з цим не рекомендується розкривати в обліковій політиці питання про проведення переоцінки, оскільки необхідність її проведення залежить від вищевикладених обставин, а не від рішення керівника підприємства. У фінансовій звітності активи відображаються, якщо вони визнані активами. При цьому активи повинні відображатися за справедливою вартістю.
Методи нарахування амортизації і строки використання нематеріальних активів.
Згідно з п. 27 П (С) БО 8 «Нематеріальні активи» розрахунок амортизації при застосуванні відповідних методів нарахування здійснюється відповідно до П (С) БО 7 «Основні засоби». А оскільки в Законі про оподаткування прибутку нематеріальні активи необхідно амортизувати прямолінійним методом, то рекомендуємо такий метод прийняти і в бухгалтерському обліку.
Вартісний критерій віднесення матеріального активу до малоцінних необоротних активів
Величину вартісного критерію віднесення матеріального активу до малоцінних необоротних активів (згідно з п. 5.1 П (С) БО 7 «Основні засоби») підприємство може встановити самостійно. А може і не встановлювати. Методи нарахування амортизації таких активів визначаються підприємством самостійно згідно з П (С) БО 7. Крім того, дозволяється вибрати такі методи нарахування амортизації малоцінних необоротних активів, а саме метод:
- Нарахування амортизації в першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 відсотків його вартості, та решта 50 відсотків, у місяці їх списання з балансу в результаті непридатності для подальшого використання у виробничому процесі;
- Нарахування амортизації в першому місяці використання об'єкта в розмірі 100 відсотків його вартості.
Методи оцінки ступеня завершеності операції з надання послуг
Методи оцінки ступеня завершеності операції з надання послуг, які згідно з П (С) БО 15 «Дохід» здійснюються шляхом:
- Вивчення виконаних робіт;
- Визначення питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які повинні бути надані;
- Визначення питомої ваги витрат, понесених підприємством у зв'язку з наданням послуг, у загальній очікуваній вартості таких витрат.
Порядок формування резервів для забезпечення майбутніх витрат і платежів.
Підприємство самостійно вирішує чи створювати резерв відпусток, резерв гарантійних забезпечень. Узагальнення інформації про рух коштів, які за рішенням підприємства резервуються для забезпечення майбутніх витрат і платежів і включення їх до витрат поточного періоду ведеться на рахунку 47 "Забезпечення майбутніх витрат і платежів". На обов'язковість формування резервів на виплату відпусток і резерву преміювання вказує також П (С) БО 26.
У зв'язку із змінами, внесеними до Положення (стандарти) бухгалтерського обліку наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2002р. № 989, які вступили в дію з 21 грудня 2002 року, ст.13 П (С) БО 11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 р. № 20, має таке трактування: «Забезпечення створюються для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат на: виплату відпусток працівникам; додаткове пенсійне забезпечення; виконання гарантійних зобов'язань; реструктуризацію; виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів тощо. Суми створених забезпечень визнаються витратами ».
Історична вартість активів.
Розкрити як формується історична вартість необоротних активів та запасів. Обумовити, як здійснюється облік транспортно-заготівельних витрат.
Формування собівартості продукції, робіт, послуг.
Необхідно затвердити витрати, які відносяться на рахунки 23,91,92,93,94,96,97. Також стверджується база розподілу загальногосподарських витрат, витрат допоміжних виробництв і нормальна потужність підприємства.
Правила документообігу і технології обробки облікової інформації.
Доповненням до наказу про облікову політику доцільно зробити доповнення з документообігу.
Методичні рекомендації щодо застосування регістрів бухгалтерського обліку, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000р. № 356 підприємство може не використовувати, тому що воно має право вибору. Тому в наказі про облікову політику підприємство стверджує облікові регістри, які застосовуються на підприємстві для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації про господарські операції, яка міститься в первинних документах.
Наказом про облікову політику затверджується робочий план рахунків та графіки документообігу.
- Зменшення залишкової вартості;
- Прискореного зменшення залишкової вартості;
- Кумулятивний;
- Виробничий;
- Метод нарахування амортизації основних засобів, передбачений податковим законодавством.
Щодо відображення в обліковій політиці моментів, які стосуються обліку основних засобів, хотілося б зауважити наступне. П (С) БО 7 «Основні засоби» передбачає, що підприємство переоцінює об'єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно (більше ніж на 10 відсотків) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. У зв'язку з цим не рекомендується розкривати в обліковій політиці питання про проведення переоцінки, оскільки необхідність її проведення залежить від вищевикладених обставин, а не від рішення керівника підприємства. У фінансовій звітності активи відображаються, якщо вони визнані активами. При цьому активи повинні відображатися за справедливою вартістю.
Методи нарахування амортизації і строки використання нематеріальних активів.
Згідно з п. 27 П (С) БО 8 «Нематеріальні активи» розрахунок амортизації при застосуванні відповідних методів нарахування здійснюється відповідно до П (С) БО 7 «Основні засоби». А оскільки в Законі про оподаткування прибутку нематеріальні активи необхідно амортизувати прямолінійним методом, то рекомендуємо такий метод прийняти і в бухгалтерському обліку.
Вартісний критерій віднесення матеріального активу до малоцінних необоротних активів
Величину вартісного критерію віднесення матеріального активу до малоцінних необоротних активів (згідно з п. 5.1 П (С) БО 7 «Основні засоби») підприємство може встановити самостійно. А може і не встановлювати. Методи нарахування амортизації таких активів визначаються підприємством самостійно згідно з П (С) БО 7. Крім того, дозволяється вибрати такі методи нарахування амортизації малоцінних необоротних активів, а саме метод:
- Нарахування амортизації в першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 відсотків його вартості, та решта 50 відсотків, у місяці їх списання з балансу в результаті непридатності для подальшого використання у виробничому процесі;
- Нарахування амортизації в першому місяці використання об'єкта в розмірі 100 відсотків його вартості.
Методи оцінки ступеня завершеності операції з надання послуг
Методи оцінки ступеня завершеності операції з надання послуг, які згідно з П (С) БО 15 «Дохід» здійснюються шляхом:
- Вивчення виконаних робіт;
- Визначення питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які повинні бути надані;
- Визначення питомої ваги витрат, понесених підприємством у зв'язку з наданням послуг, у загальній очікуваній вартості таких витрат.
Порядок формування резервів для забезпечення майбутніх витрат і платежів.
Підприємство самостійно вирішує чи створювати резерв відпусток, резерв гарантійних забезпечень. Узагальнення інформації про рух коштів, які за рішенням підприємства резервуються для забезпечення майбутніх витрат і платежів і включення їх до витрат поточного періоду ведеться на рахунку 47 "Забезпечення майбутніх витрат і платежів". На обов'язковість формування резервів на виплату відпусток і резерву преміювання вказує також П (С) БО 26.
У зв'язку із змінами, внесеними до Положення (стандарти) бухгалтерського обліку наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2002р. № 989, які вступили в дію з 21 грудня 2002 року, ст.13 П (С) БО 11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 р. № 20, має таке трактування: «Забезпечення створюються для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат на: виплату відпусток працівникам; додаткове пенсійне забезпечення; виконання гарантійних зобов'язань; реструктуризацію; виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів тощо. Суми створених забезпечень визнаються витратами ».
Історична вартість активів.
Розкрити як формується історична вартість необоротних активів та запасів. Обумовити, як здійснюється облік транспортно-заготівельних витрат.
Формування собівартості продукції, робіт, послуг.
Необхідно затвердити витрати, які відносяться на рахунки 23,91,92,93,94,96,97. Також стверджується база розподілу загальногосподарських витрат, витрат допоміжних виробництв і нормальна потужність підприємства.
Правила документообігу і технології обробки облікової інформації.
Доповненням до наказу про облікову політику доцільно зробити доповнення з документообігу.
Методичні рекомендації щодо застосування регістрів бухгалтерського обліку, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000р. № 356 підприємство може не використовувати, тому що воно має право вибору. Тому в наказі про облікову політику підприємство стверджує облікові регістри, які застосовуються на підприємстві для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації про господарські операції, яка міститься в первинних документах.
Наказом про облікову політику затверджується робочий план рахунків та графіки документообігу.
1.3. Приклад Наказу по підприємству про облікову політику (з коментарями)
Для полегшення роботи наводимо приблизний макет наказу по підприємству про облікову політику. Природно, у кожного підприємства будуть свої специфічні моменти, які теж слід пояснити (або узаконити) в наказі. Для більш наочного і повного відображення змісту наказу в ньому даються скорочені коментарі. Якщо на підприємстві вже затверджена облікова політика, то в наказі на 2008г.необходімо затвердити зміни.
Про облікову політику на підприємстві в 2008 році
Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996-14 (далі Закон про бухгалтерський облік), в якому визначені правові принципи регулювання та організації ведення бухгалтерського обліку, та затверджених Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, маючи право вибору, в 2008р.
НАКАЗУЮ:
1.Весті бухгалтерський облік відповідно до Плану рахунків та Інструкції щодо застосування плану рахунків, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99р. № 291.
Важливо згадати, що кожне підприємство самостійно розробляє робочий план рахунків, де вказує субрахунки, згідно яких працює підприємство в наказі про облікову політику. На даний момент затверджено такі плани рахунків: План рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків, затверджений постановою Правління НБУ від 21.11.97г. № 388, план рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, затверджений наказом Головного управління Державного казначейства України, Міністерства фінансів України від 10.12.99г. № 114.
Підприємство самостійно може відкривати субрахунки до рахунків: 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети", 23 "Виробництво", 24 "Недостача у виробництві", 25 "Напівфабрикати", 26 "Готова продукція", та інші.
2. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фінансування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну покладається на керівника підприємства. Ведення бухгалтерського обліку та оподаткування покладається на обліково-фінансову службу (бухгалтерію) підприємства на чолі з головним бухгалтером.
Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації:
- Введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;
- Скористатися послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;
- Ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;
- Самостійне ведення бухгалтерського обліку та звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна бути опублікована.
Із Закону про бухгалтерський облік слід, що ведення бухгалтерського обліку може здійснюватися також приватним підприємцем (бухгалтером, аудитором). У таких випадках приватному підприємцю надається право підпису платіжних та облікових документів, декларацій, звітів та фінансової звітності. Така форма організації ведення бухгалтерського обліку має як плюси, так і мінуси.
На головного бухгалтера покладається:
- Забезпечення дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних основ бухгалтерського обліку, згідно цього наказу, складання і подання у встановлені строки фінансової, статистичної та податкової звітності;
- Організація управлінського обліку на підприємстві;
- Організація контролю за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;
- Забезпечення перевірки стану бухгалтерського обліку у філіях;
- Здійснення оподаткування згідно чинного законодавства;
- Організація документообігу на підприємстві;
- Контроль за відображенням усіх господарських операцій у первинних документах.
3. Для ведення бухгалтерського обліку застосовувати програму 1 С, Версія 7.7. Необхідні бухгалтерські дані роздруковувати в кінці кварталу і скріплювати підписами відповідальних осіб.
Доцільно в пункт наказу включити детальний документообіг первинних документів і призначити відповідальних за кожна конкретна ділянка роботи з обов'язковим правом підпису документів.
Якщо ведення бухгалтерського обліку не комп'ютеризовано, то необхідно описати, які регістри обліку для накопичення даних застосовує підприємство. Методичні рекомендації щодо застосування регістрів бухгалтерського обліку затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000р. № 356.
4. Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності згідно Закону про бухгалтерський облік та фінансову звітність зобов'язую перед складанням річної фінансової звітності проводити інвентаризацію відповідно до "Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів і розрахунків" , затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94г. № 69 зі змінами та доповненнями.
5. Створити на підприємстві постійно діючу комісію для введення в експлуатацію і списання МШП, основних засобів, матеріалів, необоротних активів, проведення інвентаризації по касі підприємства у складі:
1. Голова комісії -
2. Члени комісії:
Забезпечити протягом 2008 року незмінність відображення господарських операцій та оцінку майна на основі діючих Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
6. Облікову політику застосовувати таким чином, щоб фінансові звіти повністю відповідали всім вимогам Закону про бухгалтерський облік і кожному конкретному Положенню (стандарту) бухгалтерського обліку. Застосовувати передусім ті підходи та методи обліку для ведення бухгалтерського обліку та подання інформації у фінансових звітах, які передбачені Положеннями (стандартами), і найбільше адаптовані до діяльності підприємства.
7. Згідно з П (С) БУ1 ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (крім Звіту про рух грошових коштів) проводити за принципом нарахування таким чином, щоб результати операцій та інших подій були відображені в облікових регістрах і фінансових звітах тоді, коли вони мали місце, а не тоді, коли підприємство отримує або сплачує кошти. Такий підхід до складання фінансових звітів дасть можливість інформувати користувачів не тільки про надходження або сплату грошових коштів у минулому, але й про зобов'язання сплатити кошти або про їх надходження в майбутньому.
8. Виходячи з цього принципу доходи в Звіті про фінансові результати відображати в тому періоді, коли вони виникли, а витрати - на основі відповідності цим доходам, що забезпечить визначення фінансового результату звітного періоду зіставленням доходів звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів.
Доходи підприємства від операційної діяльності класифікувати:
- Доходи від основної операційної діяльності:
- Доходи іншої операційної діяльності:
Ці дані і наведено і конкретизовано у довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) Держкомстату України (перший вид діяльності - основний)
9. При веденні бухгалтерського обліку та складання фінансових звітів використовувати наступні якісні характеристики: зрозумілість, доречність, достовірність, зіставність даних.
При веденні бухгалтерського обліку та складання фінансових звітів для правдивого відображення фінансового становища і результатів діяльності підприємства використовувати такі принципи: автономності підприємства, безперервності діяльності, періодичності, історичної (фактичної) собівартості, нарахування та відповідності доходів і витрат, повного висвітлення, послідовності, обачності, превалювання змісту над формою, єдиного грошового вимірника.
10. Згідно з П (С) БО 8 бухгалтерський облік нематеріальних активів вести за групами:
- Права користування природними ресурсами;
- Права користування майном;
- Права на знаки для товарів і послуг;
- Права на об'єкти промислової власності;
- Авторські та суміжні з ними права;
- Гудвіл;
- Інші нематеріальні активи;
Первісну вартість нематеріального активу формувати згідно п.11 -17 П (С) БО 8.
Амортизацію нематеріальних активів здійснювати прямолінійним методом, строк корисного використання нематеріальних активів встановлювати конкретно по кожному невещественному активу доповненням до наказу про облікову політику підприємства.
11. Основними засобами визнавати матеріальні активи, які утримуються підприємством для використання у виробництві або постачанні товарів та наданні послуг, для здачі в оренду іншим особам або для адміністративних цілей і будуть використовуватися, як очікується протягом більше 365 календарних днів.
Для полегшення роботи наводимо приблизний макет наказу по підприємству про облікову політику. Природно, у кожного підприємства будуть свої специфічні моменти, які теж слід пояснити (або узаконити) в наказі. Для більш наочного і повного відображення змісту наказу в ньому даються скорочені коментарі. Якщо на підприємстві вже затверджена облікова політика, то в наказі на 2008г.необходімо затвердити зміни.
Про облікову політику на підприємстві в 2008 році
Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996-14 (далі Закон про бухгалтерський облік), в якому визначені правові принципи регулювання та організації ведення бухгалтерського обліку, та затверджених Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, маючи право вибору, в 2008р.
НАКАЗУЮ:
1.Весті бухгалтерський облік відповідно до Плану рахунків та Інструкції щодо застосування плану рахунків, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99р. № 291.
Важливо згадати, що кожне підприємство самостійно розробляє робочий план рахунків, де вказує субрахунки, згідно яких працює підприємство в наказі про облікову політику. На даний момент затверджено такі плани рахунків: План рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків, затверджений постановою Правління НБУ від 21.11.97г. № 388, план рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, затверджений наказом Головного управління Державного казначейства України, Міністерства фінансів України від 10.12.99г. № 114.
Підприємство самостійно може відкривати субрахунки до рахунків: 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети", 23 "Виробництво", 24 "Недостача у виробництві", 25 "Напівфабрикати", 26 "Готова продукція", та інші.
2. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фінансування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну покладається на керівника підприємства. Ведення бухгалтерського обліку та оподаткування покладається на обліково-фінансову службу (бухгалтерію) підприємства на чолі з головним бухгалтером.
Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації:
- Введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;
- Скористатися послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;
- Ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;
- Самостійне ведення бухгалтерського обліку та звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна бути опублікована.
Із Закону про бухгалтерський облік слід, що ведення бухгалтерського обліку може здійснюватися також приватним підприємцем (бухгалтером, аудитором). У таких випадках приватному підприємцю надається право підпису платіжних та облікових документів, декларацій, звітів та фінансової звітності. Така форма організації ведення бухгалтерського обліку має як плюси, так і мінуси.
На головного бухгалтера покладається:
- Забезпечення дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних основ бухгалтерського обліку, згідно цього наказу, складання і подання у встановлені строки фінансової, статистичної та податкової звітності;
- Організація управлінського обліку на підприємстві;
- Організація контролю за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;
- Забезпечення перевірки стану бухгалтерського обліку у філіях;
- Здійснення оподаткування згідно чинного законодавства;
- Організація документообігу на підприємстві;
- Контроль за відображенням усіх господарських операцій у первинних документах.
3. Для ведення бухгалтерського обліку застосовувати програму 1 С, Версія 7.7. Необхідні бухгалтерські дані роздруковувати в кінці кварталу і скріплювати підписами відповідальних осіб.
Доцільно в пункт наказу включити детальний документообіг первинних документів і призначити відповідальних за кожна конкретна ділянка роботи з обов'язковим правом підпису документів.
Якщо ведення бухгалтерського обліку не комп'ютеризовано, то необхідно описати, які регістри обліку для накопичення даних застосовує підприємство. Методичні рекомендації щодо застосування регістрів бухгалтерського обліку затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000р. № 356.
4. Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності згідно Закону про бухгалтерський облік та фінансову звітність зобов'язую перед складанням річної фінансової звітності проводити інвентаризацію відповідно до "Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів і розрахунків" , затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94г. № 69 зі змінами та доповненнями.
5. Створити на підприємстві постійно діючу комісію для введення в експлуатацію і списання МШП, основних засобів, матеріалів, необоротних активів, проведення інвентаризації по касі підприємства у складі:
1. Голова комісії -
2. Члени комісії:
Забезпечити протягом 2008 року незмінність відображення господарських операцій та оцінку майна на основі діючих Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
6. Облікову політику застосовувати таким чином, щоб фінансові звіти повністю відповідали всім вимогам Закону про бухгалтерський облік і кожному конкретному Положенню (стандарту) бухгалтерського обліку. Застосовувати передусім ті підходи та методи обліку для ведення бухгалтерського обліку та подання інформації у фінансових звітах, які передбачені Положеннями (стандартами), і найбільше адаптовані до діяльності підприємства.
7. Згідно з П (С) БУ1 ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (крім Звіту про рух грошових коштів) проводити за принципом нарахування таким чином, щоб результати операцій та інших подій були відображені в облікових регістрах і фінансових звітах тоді, коли вони мали місце, а не тоді, коли підприємство отримує або сплачує кошти. Такий підхід до складання фінансових звітів дасть можливість інформувати користувачів не тільки про надходження або сплату грошових коштів у минулому, але й про зобов'язання сплатити кошти або про їх надходження в майбутньому.
8. Виходячи з цього принципу доходи в Звіті про фінансові результати відображати в тому періоді, коли вони виникли, а витрати - на основі відповідності цим доходам, що забезпечить визначення фінансового результату звітного періоду зіставленням доходів звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів.
Доходи підприємства від операційної діяльності класифікувати:
- Доходи від основної операційної діяльності:
- Доходи іншої операційної діяльності:
Ці дані і наведено і конкретизовано у довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) Держкомстату України (перший вид діяльності - основний)
9. При веденні бухгалтерського обліку та складання фінансових звітів використовувати наступні якісні характеристики: зрозумілість, доречність, достовірність, зіставність даних.
При веденні бухгалтерського обліку та складання фінансових звітів для правдивого відображення фінансового становища і результатів діяльності підприємства використовувати такі принципи: автономності підприємства, безперервності діяльності, періодичності, історичної (фактичної) собівартості, нарахування та відповідності доходів і витрат, повного висвітлення, послідовності, обачності, превалювання змісту над формою, єдиного грошового вимірника.
10. Згідно з П (С) БО 8 бухгалтерський облік нематеріальних активів вести за групами:
- Права користування природними ресурсами;
- Права користування майном;
- Права на знаки для товарів і послуг;
- Права на об'єкти промислової власності;
- Авторські та суміжні з ними права;
- Гудвіл;
- Інші нематеріальні активи;
Первісну вартість нематеріального активу формувати згідно п.11 -17 П (С) БО 8.
Амортизацію нематеріальних активів здійснювати прямолінійним методом, строк корисного використання нематеріальних активів встановлювати конкретно по кожному невещественному активу доповненням до наказу про облікову політику підприємства.
11. Основними засобами визнавати матеріальні активи, які утримуються підприємством для використання у виробництві або постачанні товарів та наданні послуг, для здачі в оренду іншим особам або для адміністративних цілей і будуть використовуватися, як очікується протягом більше 365 календарних днів.
Основні засоби відображати в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності за справедливою вартістю.
Основні засоби класифікувати по групам і нараховувати амортизацію за нормами відповідно до ст. 8.2, 8.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" 283/97-ВР в редакції від 22.05.97р. із змінами і доповненнями. Ліквідаційну вартість основних засобів на Підприємстві не приймати.
Первісну оцінку об'єктів основних засобів здійснювати за собівартістю придбання, згідно П (С) БО 7.
У даний момент нормативних документів, які визначають вартісну границю основних засобів немає. Наказ Міністерства фінансів України від 17.12.98р. № 258 "Про зміни граничної вартості предметів" втратив чинність.
Відповіді на деякі запитання можна знайти в Державному класифікаторі основних фондів ГК, який затверджений наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 15.08.97г. № 507. Класифікатор діє з 1.01.98г. і визначає предмети, які відносяться до основних засобів.
Проблемою обліку основних засобів є те, що повинні бути дві класифікації за групами: одна для оподаткування - сім груп відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.97 р., друга згідно плану рахунків за субрахунками для бухгалтерського обліку.
Згідно з П (С) БО 7 підприємство може застосовувати в бухгалтерському обліку норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством.
Згідно з П (С) БО 7 підприємство самостійно вибирає метод нарахування зносу основних засобів з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання
12. Довгострокові інвестиції в дочірні підприємства враховувати за методом участі в капіталі.
При відображенні у фінансовому обліку і в балансі довгострокових фінансових інвестиції, які обліковуються за методом участі в капіталі збільшуються на суму частки інвестора в прибутках асоційованої компанії і зменшуються на суму визнаних дивідендів від об'єкта інвестування
Балансова вартість фінансових інвестицій збільшується (зменшується) на частку інвестора в сумі зміни загальної величини власного капіталу об'єкта інвестування за звітний період (крім змін за рахунок чистого прибутку (збитку) із включенням (виключенням) цієї суми до іншого додаткового капіталу інвестора або до додаткового вкладеного капіталу (якщо зміна величини власного капіталу об'єкта інвестування виникло внаслідок розміщення (викупу) акцій (часток), що призвело до виникнення (зменшення) емісійного доходу об'єкта інвестування). Якщо сума зменшення частки капіталу інвестора в сумі зміни загальної величини власного капіталу об'єкта інвестування (крім змін за рахунок чистого збитку) більше іншого додаткового капіталу або додаткового вкладеного капіталу інвестора (якщо зменшення величини власного капіталу об'єкта інвестування виникло внаслідок викупу акцій (часток), що призвело до зменшення емісійного доходу об'єкта інвестування), то на таку різницю зменшується (збільшується) нерозподілений прибуток (непокритий збиток).
Згідно з П (С) БО 12 "Фінансові інвестиції" фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються в бухгалтерському обліку за собівартістю придбання, яка складається з ціни придбання, комісійних винагород, мита, податків, інших витрат, пов'язаних з придбанням фінансових інвестицій. На дату балансу інвестиції відображаються за справедливою вартістю (крім тих, які обліковуються за методом участі в капіталі).
13. Одиницею бухгалтерського обліку запасів визнавати їх конкретне найменування.
Первісну вартість запасів, придбаних за плату визначати по собівартості запасів згідно П (С) БО 9.
Транспортно-заготівельні витрати накопичувати на 209 рахунку і в кінці місяця розподіляти згідно з П (С) БО 9.
Первісну вартість запасів, що виготовляються власними силами підприємства визначати згідно П (С) БО 16.
Не включати до первісної вартості запасів, а відображати в витратах періоду:
- Понаднормові втрати і нестачі запасів;
- Відсотки за користування позиками;
- Витрати на збут;
- Інші витрати, не пов'язані з придбанням запасів.
Запаси відображати в бухгалтерському обліку за найменшою з двох оцінок:
первісною вартістю або чистою вартістю реалізації, згідно з П (С) БО 9.
При відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті оцінку їх здійснювати методом ФІФО.
Запаси, які не принесуть Підприємству економічних вигод у майбутньому визнавати неліквідами і списувати в бухгалтерському обліку, а при складанні фінансової звітності згідно з П (С) БО 9 не відображати в балансі, а враховувати на позабалансовому рахунку 007.
Слід зазначити, що різні запаси можливо списувати різними методами. Якщо на підприємстві є взаємозамінні запаси то можливе використання методів FIFO, LIFO, середньозваженої вартості, ідентифікаційної вартості і методом нормативних витрат у бухгалтерському обліку.
Якщо торговельне підприємство вирішило вести облік товарів за цінами продажу то воно і приймає такий облік відпуску запасів для цієї конкретної групи запасів, у разі невиправданості застосування інших методів.
14.На вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, які обліковуються на рахунку 11 нараховувати знос у розмірі 100%. Суму зносу відображати на рахунку 133.
Вартість малоцінних і швидкозношуваних предметів які використовуються менше 365 днів (які враховуються на рахунку 22 і списуються відразу при відпуску в експлуатацію), при передачі в експлуатацію виключати зі складу активів (списувати з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації і відповідальними особами протягом строку їх фактичного використання.
15. Дебіторську заборгованість визнавати активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод і її можливо достовірно визначити.
У балансі дебіторську заборгованість за товари, роботи, послуги визнавати за чистою вартістю, яка дорівнює сумі дебіторської заборгованості за мінусом сумнівних та безнадійних боргів.
Величину резерву сумнівних боргів визначати на основі аналізу дебіторської заборгованості по якій проходить термін позовної давності в 2008р. за безнадійною заборгованістю.
Можуть бути різні методи нарахування резерву сумнівних боргів, наприклад, метод періодизації, або спрощений метод. Кожен з них не дасть точної оцінки. Головне, щоб до резерву сумнівних боргів були зараховані суми, які протягом поточного року можуть бути визнані як безнадійні борги та списані з балансу відповідно до ст. 71 Цивільного Кодексу України у зв'язку із закінченням терміну позичкової давності - 3 роки.
Нарахування резерву відображається у бухгалтерському обліку проводками:
Дт 94 "Інші витрати операційної діяльності"
Кт 38 "Резерв сумнівних і безнадійних боргів"
16. Грошовими коштами та їх еквівалентами у фінансовій звітності згідно з П (С) БО 4 прийняти грошові кошти на розрахунковому рахунку, грошові кошти в касі Підприємства, грошові кошти в дорозі та депозитні сертифікати строком до 3 місяців.
17. До "Витрати майбутніх періодів" відносити заздалегідь оплачену орендну плату, суми за підписку періодичних видань, заздалегідь оплачені рекламні послуги та всі інші витрати, які стосуються наступного облікового періоду.
18. Зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу більш раннє визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
19. До складу доходів майбутніх періодів включаються суми доходів, нарахованих протягом поточного або попередніх звітних періодів, які будуть визначені в наступних звітних періодах.
20. Товари, передані на комісію не вважати реалізованими при передачі комісіонеру, тому операції в такий момент не вважати доходами. Доходи від реалізації товарів, переданих на комісію, визнавати в момент отримання коштів і звіту від комісіонера.
21. Класифікацію витрат на виробництво проводити згідно з П (С) БО 16. У виробничу собівартість продукції включати: прямі витрати, накладні витрати (постійні та змінні). Постійні виробничі накладні витрати розподіляти на кожну одиницю виробництва на основі нормальної виробничої потужності виробничого обладнання. За базу розподілу брати нараховану заробітну плати працівників основного виробництва. Класифікацію адміністративних витрат, витрат на збут, інших витрат операційної діяльності здійснювати згідно з П (С) БО 16.
У наказі кожне підприємство наводить постатейний перелік і склад статей калькуляції виробничої собівартості, загальновиробничих витрат, адміністративних, витрат на збут та інших витрат операційної діяльності
22. Затвердити систему оплати праці і систему преміювання згідно колективного договору підприємства.
Приводиться в додатку до наказу про облікову політику система оплати праці та преміювання.
23. Здійснювати оподаткування згідно законодавства України, що стосується оподаткування, ведення книги придбання товарів (робіт, послуг) та книги продажу товарів (робіт, послуг) покласти на головного бухгалтера. Відповідальною за виписку податкових накладних призначити заступника головного бухгалтера. Для накопичення валових доходів та валових витрат застосовувати регістри, які передбачені програмою 1С.
При оподаткуванні, зокрема при обліку валових доходів та валових витрат виникають проблеми. У першу чергу тому, що в Плані рахунків відсутні рахунки для накопичення валових доходів та валових витрат. Тому підприємствам потрібно вирішувати, які регістри для накопичення валових доходів та валових витрат підприємство буде застосовувати і описати це у наказі про облікову політику підприємства
24. Здійснювати відпуск товарів, робіт, послуг пов'язаним особам за звичайними цінами. При цьому в бухгалтерському обліку застосовувати метод порівняльної неконтрольованої ціни. При придбанні товарів, робіт, послуг у пов'язаних осіб оплату здійснювати виходячи з договірної ціни, але не вище звичайної.
Згідно з П (С) БО 23 коло пов'язаних осіб:
№ п \ п Назва \ ПІБ пов'язаних осіб
1 ЗАТ "ФАКТОР" засновник ТОВ "ВЕСЕЛКА"
2 Філія ТОВ "ВЕСЕЛКА"
3 Дочірнє підприємство "Х"
4 АТ "Факторіал" інвестиції в статутному фонді якого ТОВ "ВЕСЕЛКА" складають 52%
5 Дружина засновника
6 Донька засновника
7 Дружина директора
Згідно з П (С) БО 23 пов'язаними сторонами вважаються: підприємства, які знаходяться під контролем або суттєвим впливом інших осіб; особи, які здійснюють контроль над підприємством або суттєво впливають на його діяльність.
Перелік пов'язаних сторін визначається підприємством, враховуючи сутність відносин, а не лише юридичну форму (превалювання сутності над формою).
До операцій пов'язаних сторін, зокрема, належать:
- Придбання або продаж готової продукції (товарів, робіт, послуг);
- Придбання або продаж інших активів;
- Операції за агентськими угодами;
- Орендні операції;
- Операції за ліцензійними угодами (передача об'єктів промислової власності тощо);
- Фінансові операції;
- Надання та отримання гарантій та заставних;
- Операції з провідним управлінським персоналом, передбачені контрактом (трудовим договором), і з його близькими членами сім'ї.
Оцінка активів або зобов'язань в операціях пов'язаних сторін здійснюється такими методами:
- Порівнюєш неконтрольованої ціни;
- Ціни перепродажу;
- "Витрати плюс";
- Балансової вартості
25. Протягом року не застосовувати норми П (С) БО 17 "Податок на прибуток", що визначено самим П (С) БО. У фінансовій звітності протягом року не відображати відстрочені податкові активи або відстрочені податкові зобов'язання. У формі № 2 "Звіт про фінансові результати" відображати протягом року податок на прибуток нараховану згідно з декларацією про прибуток. У фінансовій звітності за рік відображати відстрочені податкові активи або відстрочені податкові зобов'язання, які визначаються за результатами роботи за рік. Рахунок 79 "Фінансові результати" закривати поквартально.
26. Фінансовий актив або фінансове зобов'язання відображати в балансі, якщо підприємство є стороною - укладачем угоди щодо фінансового інструмента. Фінансові інструменти первісно оцінювати та відображати за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов'язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов'язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).
___________________
П (С) БО 13 "Фінансові інструменти" набув чинності з 1.01.2002 року.
Норми Положення (стандарту) 13 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).
27. Після затвердження Міністерством фінансів України наступних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку розробляти доповнення до облікової політики.
28.Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.
Директор _________________
Додатки до наказу.
Слід пам'ятати, що протягом року повинна зберігатися прийнята облікова політика та облікові оцінки активів і зобов'язань у бухгалтерському обліку, і основні принципи складання фінансових звітів згідно Закону про бухгалтерський облік, і затверджених П (С) БО. Якщо підприємство хоче змінити облікову політику та облікові оцінки, то це можливо тільки з початку року. При цьому необхідно керуватися П (С) БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах». Вплив зміни облікової політики на події та операції минулих періодів відображається у звітності шляхом:
- Коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року
- Повторного надання порівняльної інформації щодо попередніх звітних періодів.
Основні засоби класифікувати по групам і нараховувати амортизацію за нормами відповідно до ст. 8.2, 8.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" 283/97-ВР в редакції від 22.05.97р. із змінами і доповненнями. Ліквідаційну вартість основних засобів на Підприємстві не приймати.
Первісну оцінку об'єктів основних засобів здійснювати за собівартістю придбання, згідно П (С) БО 7.
У даний момент нормативних документів, які визначають вартісну границю основних засобів немає. Наказ Міністерства фінансів України від 17.12.98р. № 258 "Про зміни граничної вартості предметів" втратив чинність.
Відповіді на деякі запитання можна знайти в Державному класифікаторі основних фондів ГК, який затверджений наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 15.08.97г. № 507. Класифікатор діє з 1.01.98г. і визначає предмети, які відносяться до основних засобів.
Проблемою обліку основних засобів є те, що повинні бути дві класифікації за групами: одна для оподаткування - сім груп відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.97 р., друга згідно плану рахунків за субрахунками для бухгалтерського обліку.
Згідно з П (С) БО 7 підприємство може застосовувати в бухгалтерському обліку норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством.
Згідно з П (С) БО 7 підприємство самостійно вибирає метод нарахування зносу основних засобів з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання
12. Довгострокові інвестиції в дочірні підприємства враховувати за методом участі в капіталі.
При відображенні у фінансовому обліку і в балансі довгострокових фінансових інвестиції, які обліковуються за методом участі в капіталі збільшуються на суму частки інвестора в прибутках асоційованої компанії і зменшуються на суму визнаних дивідендів від об'єкта інвестування
Балансова вартість фінансових інвестицій збільшується (зменшується) на частку інвестора в сумі зміни загальної величини власного капіталу об'єкта інвестування за звітний період (крім змін за рахунок чистого прибутку (збитку) із включенням (виключенням) цієї суми до іншого додаткового капіталу інвестора або до додаткового вкладеного капіталу (якщо зміна величини власного капіталу об'єкта інвестування виникло внаслідок розміщення (викупу) акцій (часток), що призвело до виникнення (зменшення) емісійного доходу об'єкта інвестування). Якщо сума зменшення частки капіталу інвестора в сумі зміни загальної величини власного капіталу об'єкта інвестування (крім змін за рахунок чистого збитку) більше іншого додаткового капіталу або додаткового вкладеного капіталу інвестора (якщо зменшення величини власного капіталу об'єкта інвестування виникло внаслідок викупу акцій (часток), що призвело до зменшення емісійного доходу об'єкта інвестування), то на таку різницю зменшується (збільшується) нерозподілений прибуток (непокритий збиток).
Згідно з П (С) БО 12 "Фінансові інвестиції" фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються в бухгалтерському обліку за собівартістю придбання, яка складається з ціни придбання, комісійних винагород, мита, податків, інших витрат, пов'язаних з придбанням фінансових інвестицій. На дату балансу інвестиції відображаються за справедливою вартістю (крім тих, які обліковуються за методом участі в капіталі).
13. Одиницею бухгалтерського обліку запасів визнавати їх конкретне найменування.
Первісну вартість запасів, придбаних за плату визначати по собівартості запасів згідно П (С) БО 9.
Транспортно-заготівельні витрати накопичувати на 209 рахунку і в кінці місяця розподіляти згідно з П (С) БО 9.
Первісну вартість запасів, що виготовляються власними силами підприємства визначати згідно П (С) БО 16.
Не включати до первісної вартості запасів, а відображати в витратах періоду:
- Понаднормові втрати і нестачі запасів;
- Відсотки за користування позиками;
- Витрати на збут;
- Інші витрати, не пов'язані з придбанням запасів.
Запаси відображати в бухгалтерському обліку за найменшою з двох оцінок:
первісною вартістю або чистою вартістю реалізації, згідно з П (С) БО 9.
При відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті оцінку їх здійснювати методом ФІФО.
Запаси, які не принесуть Підприємству економічних вигод у майбутньому визнавати неліквідами і списувати в бухгалтерському обліку, а при складанні фінансової звітності згідно з П (С) БО 9 не відображати в балансі, а враховувати на позабалансовому рахунку 007.
Слід зазначити, що різні запаси можливо списувати різними методами. Якщо на підприємстві є взаємозамінні запаси то можливе використання методів FIFO, LIFO, середньозваженої вартості, ідентифікаційної вартості і методом нормативних витрат у бухгалтерському обліку.
Якщо торговельне підприємство вирішило вести облік товарів за цінами продажу то воно і приймає такий облік відпуску запасів для цієї конкретної групи запасів, у разі невиправданості застосування інших методів.
14.На вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, які обліковуються на рахунку 11 нараховувати знос у розмірі 100%. Суму зносу відображати на рахунку 133.
Вартість малоцінних і швидкозношуваних предметів які використовуються менше 365 днів (які враховуються на рахунку 22 і списуються відразу при відпуску в експлуатацію), при передачі в експлуатацію виключати зі складу активів (списувати з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації і відповідальними особами протягом строку їх фактичного використання.
15. Дебіторську заборгованість визнавати активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод і її можливо достовірно визначити.
У балансі дебіторську заборгованість за товари, роботи, послуги визнавати за чистою вартістю, яка дорівнює сумі дебіторської заборгованості за мінусом сумнівних та безнадійних боргів.
Величину резерву сумнівних боргів визначати на основі аналізу дебіторської заборгованості по якій проходить термін позовної давності в 2008р. за безнадійною заборгованістю.
Можуть бути різні методи нарахування резерву сумнівних боргів, наприклад, метод періодизації, або спрощений метод. Кожен з них не дасть точної оцінки. Головне, щоб до резерву сумнівних боргів були зараховані суми, які протягом поточного року можуть бути визнані як безнадійні борги та списані з балансу відповідно до ст. 71 Цивільного Кодексу України у зв'язку із закінченням терміну позичкової давності - 3 роки.
Нарахування резерву відображається у бухгалтерському обліку проводками:
Дт 94 "Інші витрати операційної діяльності"
Кт 38 "Резерв сумнівних і безнадійних боргів"
16. Грошовими коштами та їх еквівалентами у фінансовій звітності згідно з П (С) БО 4 прийняти грошові кошти на розрахунковому рахунку, грошові кошти в касі Підприємства, грошові кошти в дорозі та депозитні сертифікати строком до 3 місяців.
17. До "Витрати майбутніх періодів" відносити заздалегідь оплачену орендну плату, суми за підписку періодичних видань, заздалегідь оплачені рекламні послуги та всі інші витрати, які стосуються наступного облікового періоду.
18. Зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу більш раннє визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
19. До складу доходів майбутніх періодів включаються суми доходів, нарахованих протягом поточного або попередніх звітних періодів, які будуть визначені в наступних звітних періодах.
20. Товари, передані на комісію не вважати реалізованими при передачі комісіонеру, тому операції в такий момент не вважати доходами. Доходи від реалізації товарів, переданих на комісію, визнавати в момент отримання коштів і звіту від комісіонера.
21. Класифікацію витрат на виробництво проводити згідно з П (С) БО 16. У виробничу собівартість продукції включати: прямі витрати, накладні витрати (постійні та змінні). Постійні виробничі накладні витрати розподіляти на кожну одиницю виробництва на основі нормальної виробничої потужності виробничого обладнання. За базу розподілу брати нараховану заробітну плати працівників основного виробництва. Класифікацію адміністративних витрат, витрат на збут, інших витрат операційної діяльності здійснювати згідно з П (С) БО 16.
У наказі кожне підприємство наводить постатейний перелік і склад статей калькуляції виробничої собівартості, загальновиробничих витрат, адміністративних, витрат на збут та інших витрат операційної діяльності
22. Затвердити систему оплати праці і систему преміювання згідно колективного договору підприємства.
Приводиться в додатку до наказу про облікову політику система оплати праці та преміювання.
23. Здійснювати оподаткування згідно законодавства України, що стосується оподаткування, ведення книги придбання товарів (робіт, послуг) та книги продажу товарів (робіт, послуг) покласти на головного бухгалтера. Відповідальною за виписку податкових накладних призначити заступника головного бухгалтера. Для накопичення валових доходів та валових витрат застосовувати регістри, які передбачені програмою 1С.
При оподаткуванні, зокрема при обліку валових доходів та валових витрат виникають проблеми. У першу чергу тому, що в Плані рахунків відсутні рахунки для накопичення валових доходів та валових витрат. Тому підприємствам потрібно вирішувати, які регістри для накопичення валових доходів та валових витрат підприємство буде застосовувати і описати це у наказі про облікову політику підприємства
24. Здійснювати відпуск товарів, робіт, послуг пов'язаним особам за звичайними цінами. При цьому в бухгалтерському обліку застосовувати метод порівняльної неконтрольованої ціни. При придбанні товарів, робіт, послуг у пов'язаних осіб оплату здійснювати виходячи з договірної ціни, але не вище звичайної.
Згідно з П (С) БО 23 коло пов'язаних осіб:
№ п \ п Назва \ ПІБ пов'язаних осіб
1 ЗАТ "ФАКТОР" засновник ТОВ "ВЕСЕЛКА"
2 Філія ТОВ "ВЕСЕЛКА"
3 Дочірнє підприємство "Х"
4 АТ "Факторіал" інвестиції в статутному фонді якого ТОВ "ВЕСЕЛКА" складають 52%
5 Дружина засновника
6 Донька засновника
7 Дружина директора
Згідно з П (С) БО 23 пов'язаними сторонами вважаються: підприємства, які знаходяться під контролем або суттєвим впливом інших осіб; особи, які здійснюють контроль над підприємством або суттєво впливають на його діяльність.
Перелік пов'язаних сторін визначається підприємством, враховуючи сутність відносин, а не лише юридичну форму (превалювання сутності над формою).
До операцій пов'язаних сторін, зокрема, належать:
- Придбання або продаж готової продукції (товарів, робіт, послуг);
- Придбання або продаж інших активів;
- Операції за агентськими угодами;
- Орендні операції;
- Операції за ліцензійними угодами (передача об'єктів промислової власності тощо);
- Фінансові операції;
- Надання та отримання гарантій та заставних;
- Операції з провідним управлінським персоналом, передбачені контрактом (трудовим договором), і з його близькими членами сім'ї.
Оцінка активів або зобов'язань в операціях пов'язаних сторін здійснюється такими методами:
- Порівнюєш неконтрольованої ціни;
- Ціни перепродажу;
- "Витрати плюс";
- Балансової вартості
25. Протягом року не застосовувати норми П (С) БО 17 "Податок на прибуток", що визначено самим П (С) БО. У фінансовій звітності протягом року не відображати відстрочені податкові активи або відстрочені податкові зобов'язання. У формі № 2 "Звіт про фінансові результати" відображати протягом року податок на прибуток нараховану згідно з декларацією про прибуток. У фінансовій звітності за рік відображати відстрочені податкові активи або відстрочені податкові зобов'язання, які визначаються за результатами роботи за рік. Рахунок 79 "Фінансові результати" закривати поквартально.
26. Фінансовий актив або фінансове зобов'язання відображати в балансі, якщо підприємство є стороною - укладачем угоди щодо фінансового інструмента. Фінансові інструменти первісно оцінювати та відображати за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов'язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов'язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).
___________________
П (С) БО 13 "Фінансові інструменти" набув чинності з 1.01.2002 року.
Норми Положення (стандарту) 13 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).
27. Після затвердження Міністерством фінансів України наступних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку розробляти доповнення до облікової політики.
28.Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.
Директор _________________
Додатки до наказу.
Слід пам'ятати, що протягом року повинна зберігатися прийнята облікова політика та облікові оцінки активів і зобов'язань у бухгалтерському обліку, і основні принципи складання фінансових звітів згідно Закону про бухгалтерський облік, і затверджених П (С) БО. Якщо підприємство хоче змінити облікову політику та облікові оцінки, то це можливо тільки з початку року. При цьому необхідно керуватися П (С) БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах». Вплив зміни облікової політики на події та операції минулих періодів відображається у звітності шляхом:
- Коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року
- Повторного надання порівняльної інформації щодо попередніх звітних періодів.
Література
1. Анчуріна Є.В., Солодко Л.П. Бухгалтерський фінансовий облік. - Донецьк: Іспит, 1999. - 416 с.
2. Бухгалтерський облік в Україні / За ред. А. Н. Коваленко. - Дніпропетровськ: Баланс-клуб, 2003. - 528 с.
3. Голов С. Ф., Костюченко В. М. Бухгалтерський облік за Міжнароднімі стандартами. - К.: Еккаунтінг, 2000. - 384 с.
4. Горицька Н. Г. Бухгалтерський облік і фінансовий аналіз: Практичний посібник. - К.: ТОВ Редакція газети «Бухгалтерія. Податки. Бізнес », 2001. - 288 с.
5. Грабова Н. М., Добровський В. Н. Бухгалтерський облік у виробничих і торгових підприємствах. - К.: АСК, 2002. - 621 с.
6. Єрофєєва В.А., Клушанцева Г.В. Бухгалтерський облік з елементами оподаткування. - Харків: Юридичний центр прес, 1999. - 631 с.
7. Завгородній В. П. Бухгалтерський облік в Україні з використанням національних стандартів. - К.: АСК, 2002. - 785 с.
8. Кружального М. В. Контроль фінансової звітності та правільності її складання. - К.: Ельга-Ніка центр, 2001. - 375 с.
9. Лишиленко О. В. Бухгалтерський фінансовий облік. Навчальний посібник. - К.: Центр Навчальної Літератури, 2004. - 528 с.
10. Ткаченко Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. - К: АСК, 2001. - 850 с.
1. Анчуріна Є.В., Солодко Л.П. Бухгалтерський фінансовий облік. - Донецьк: Іспит, 1999. - 416 с.
2. Бухгалтерський облік в Україні / За ред. А. Н. Коваленко. - Дніпропетровськ: Баланс-клуб, 2003. - 528 с.
3. Голов С. Ф., Костюченко В. М. Бухгалтерський облік за Міжнароднімі стандартами. - К.: Еккаунтінг, 2000. - 384 с.
4. Горицька Н. Г. Бухгалтерський облік і фінансовий аналіз: Практичний посібник. - К.: ТОВ Редакція газети «Бухгалтерія. Податки. Бізнес », 2001. - 288 с.
5. Грабова Н. М., Добровський В. Н. Бухгалтерський облік у виробничих і торгових підприємствах. - К.: АСК, 2002. - 621 с.
6. Єрофєєва В.А., Клушанцева Г.В. Бухгалтерський облік з елементами оподаткування. - Харків: Юридичний центр прес, 1999. - 631 с.
7. Завгородній В. П. Бухгалтерський облік в Україні з використанням національних стандартів. - К.: АСК, 2002. - 785 с.
8. Кружального М. В. Контроль фінансової звітності та правільності її складання. - К.: Ельга-Ніка центр, 2001. - 375 с.
9. Лишиленко О. В. Бухгалтерський фінансовий облік. Навчальний посібник. - К.: Центр Навчальної Літератури, 2004. - 528 с.
10. Ткаченко Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. - К: АСК, 2001. - 850 с.