Облік і аудит дебіторської заборгованості ТОО Корпорація Сайман

Введення

У Казахстані з впровадженням ринкових відносин все більшого розвитку набуває незалежний контроль, що забезпечує потреби користувачів фінансової звітності економічних суб'єктів у вигляді підтвердження її достовірності. Вводяться в дію стандарти аудиторської діяльності, поліпшується система професійного контролю якості роботи аудиторів, пред'являються додаткові вимоги до професійної підготовки фахівців у цій галузі.

У Посланні Президента Республіки Казахстан до свого народу «Казахстан-2030» підкреслюється, що кінцевою метою розвитку нашої країни є економічне зростання, що пріоритет економічного зростання «буде одним з важливих і сьогодні і завтра, і протягом наступних тридцяти років» / 1 /.

В умовах формування ринкових відносин практично неможливо управляти складним економічним механізмом господарюючого суб'єкта без своєчасної економічної інформації, основну частину якої дає чітко налагоджена система бухгалтерського обліку та аналізу фінансово-господарської діяльності. Дані бухгалтерського обліку та аналізу фінансово-господарської діяльності використовуються для оперативного керівництва роботою господарюючих суб'єктів та їх структурних підрозділів, для складання економічних прогнозів і поточних планів і, нарешті для вивчення і дослідження закономірностей розвитку економіки країни.

У Посланні Президента до народу Казахстану "До конкурентоспроможного Казахстану, конкурентоспроможної економіки, конкурентоспроможної нації» зазначено, що конкурентоспроможність нації, в першу чергу, визначається рівнем її освіченості, а повна інтеграція у світовий освітній простір вимагає підняття системи освіти на міжнародний рівень / 1 /.

За останні роки в Казахстані економічні процеси стабілізуються і зараз ситуація змінилася. Особливо помітно те, що не менше половини управлінського персоналу зобов'язані знати і аналізувати фінансовий стан своїх компаній і володіти питаннями міжнародного бізнесу. Знання міжнародних принципів бухгалтерського обліку повинна бути обов'язковою умовою для заміщення відповідних посад у фінансовому управлінні будь-якої компанії. Це питання є одним з ключових не тільки для бухгалтерів, а й для вищої управлінської ланки. Успіх бізнесу завжди залежить від згуртованості команди менеджерів.

Регулювання бухгалтерського обліку, необхідність подання звітності зарубіжним партнерам призвели до значної зміни організації бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. Відповідно до чинного закону РК «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» з 1 січня 2006 року акціонерні товариства, а з 1 січня 2007 інші організації повинні складають фінансову звітність відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ). Дана вимога породжує в даний час попит на послуги аудиторських фірм щодо складання фінансової звітності та її трансформації на міжнародні стандарти / 2 /.

Нова система бухгалтерського обліку, прийнята в Казахстані, дозволяє зробити багато організацій більш відкритими, а, отже, і найбільш переважними для внутрішніх і зовнішніх інвесторів, що позитивно позначиться, в кінцевому підсумку, на загальному підйомі всієї економіки республіки.

Актуальність теми проявляється в тому що, гостро стоїть перед усіма господарниками в даний час є питання, який безпосередньо пов'язаний з розрахунково-платіжними операціями і, як наслідок цього - безсумнівно координує роботу господарського суб'єкта в цілому - це облік дебіторської заборгованості.

Однак у реальній практиці, постійно виникають ситуації, коли з тих чи інших причин підприємство не може стягнути борги з контрагентів. Дебіторська заборгованість «зависає» на довгі місяці, а іноді навіть і роки. Зростання дебіторської заборгованості погіршує фінансовий стан підприємств, а іноді призводить і до банкрутства.

Будучи частиною оборотних коштів, а саме частиною фондів обігу, дебіторська заборгованість, а особливо невиправдана «зависла» різко скорочує оборотність оборотних коштів і тим самим зменшує дохід підприємства.

Тому на сьогодні найважливішими проблемами, вирішення яких має сприяти поліпшенню фінансового стану господарюючих суб'єктів, є:

1. Правильна організація обліку дебіторської заборгованості.

2. Аналіз дебіторської заборгованості, який повинен бути спрямований на виявлення чинників, що впливають на зростання дебіторської заборгованості та визначення резервів спрямованих на ліквідацію невиправданої, «зависає» заборгованості і зниження її зростання.

Завдання дослідження:

-Вивчити сутність дебіторської заборгованості;

- Дати теоретичну характеристику досліджуваної організації;

-Розглянути облік розрахунків з покупцями і замовниками;

-Провести аудит та аналіз дебіторської заборгованості ТзОВ "Корпорації Сайман".

Предметом дослідження даної роботи послужило організація обліку дебіторської заборгованості ТОВ «Корпорація Сайман»

Об'єктом дослідження дипломної роботи є підприємство ТОВ «Корпорація Сайман».

1. Особливості діяльності підприємства та теоретичні аспекти обліку дебіторської заборгованості

1.1 Коротка характеристика діяльності ТОВ «Корпорації Сайман» та аналіз основних показників

Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація Сайман» є юридичною особою за законодавством Республіки Казахстан і здійснює свою діяльність у порядку, встановленому чинним законодавством та Статутом.

Товариство здійснює свою діяльність як суб'єкт малого підприємництва, що займається підприємницькою діяльністю, із середньорічною чисельністю працівників понад 250 чоловік і середньорічний вартістю активів за рік понад триста двадцять п'ять тисячократного місячного розрахункового показника.

Мета і види діяльності Товариства:

- Основною метою Товариства є отримання максимального доходу від здійснення таких видів діяльності.

- Виробництво приладів обліку енергоносіїв різних модифікацій, їх ремонт і сервіс. Коммерчексо-посередницька діяльність.

- Виконання робіт і надання платних послуг населенню і організаціям.

Основу колективу на сьогоднішній день складають досвідчені працівники зі стажем 10-30 років. Товариство має відокремлене майно на праві приватної власності, має самостійний баланс, рахунки в банках Республіки Казахстан, печатку із своїм найменуванням та інші реквізити, може від свого імені укладати договори, набувати і здійснювати майнові та особисті немайнові права і нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем в суді, користуватися кредитами банків, поза місцем свого знаходження створювати філіали і відкривати представництва, бути засновником інших юридичних осіб, в тому числі організацій з іноземною участю, як на території Республіки Казахстан, так і за її межами.

Основними напрямками діяльності колективу є:

-Оптова та роздрібна продаж товарами народного споживання.

ТОВ «Корпорація Сайман» здійснює свою діяльність на підставі наступних документів та нормативних актів:

- Статут ТОВ «Корпорації Сайман»;

-Закон Республіки Казахстан від 22.04.1998г. «Про товариствах з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 22.04.1998г. № 220-1 ЗРК;

- Закону Республіки Казахстан від 31.01.2006р. № 124-111 «Про приватному підприємництві»;

- Цивільний кодекс Республіки Казахстан від 01.07.1999г. № 409-1 (з урахуванням змін і доповнень);

- Свідоцтво про реєстрацію організації;

- Статистична карта;

- Свідоцтво про РНН;

-Інших законів, нормативних актів, інструкцій і методичних рекомендацій з них, що регламентують фінансово-господарську діяльність організації Республіки Казахстан.

Основні постачальники: 1. Електроенергії та теплоенергії - АТ «АПК», 2. Води, каналізації - ДКП «Водоканал»; 3. Вивіз сміття - ПКСД «Бірлік»; 4. ПММ - ТОВ «Helios»; 5. Послуги «Інтернет» - 7. Телефон - «Казактелеком»:

Фінансовий результат - кінцевий економічний підсумок господарської діяльності підприємства, виражений у формі прибутку. Прибуток - найважливіший показник, що характеризує діяльність всього колективу підприємства.

На промислових підприємствах прибуток утворюється головним чином у процесі реалізації продукції як різниця між виручкою від реалізації продукції та повної фактичної собівартістю даної реалізованої продукції і сумою ПДВ та акцизу (якщо продукція підприємства є підакцизної). Отже, в основі госпрозрахункової діяльності підприємства лежить прибуток. Вона виконує дві найважливіші функції:

1) характеризує кінцеві фінансові результати діяльності підприємства, розмір його грошових накопичень. Величина прибутку залежить: від обсягу реалізованої продукції, від якості продукції (заохочувальні надбавки), від раціонального і ефективного використання основних фондів, матеріальних і трудових ресурсів (зниження собівартості). Від якості роботи підприємства (виконання зобов'язань перед постачальниками, покупцями, банком);

2) прибуток є головним джерелом фінансування витрат на виробничий і соціальний розвиток підприємства, а платежі до бюджету з прибутку - найважливішим елементом доходів державного бюджету.

Це означає, що доходи підприємства повинні задовольняти не тільки його фінансові потреби, а й потреби держави на фінансування суспільних фондів споживання, розвиток науки, охорони здоров'я, освіти, оборони країни.

Використовується прибуток через заздалегідь встановлені ставки, завдяки чому і виникають фінансові відносини підприємства:

1) з бюджетом;

2) з засновниками.

У результаті виробничо-господарської діяльності підприємство отримує також позареалізаційні доходи і несе втрати, які зменшують або збільшують прибуток.

До позареалізаційних доходів, втрат і витрат, що не включаються до собівартості продукції, відносяться прибуток від експлуатації житлово - комунального господарства, збитки від списання боргів за безнадією та закінченням строків позовної давності, збитки від стихійних лих та ін реалізаційний фінансовий результат планується і враховується на рахунку 1320 "Готова продукція" за напрямами реалізації, видами або групами продукції, що реалізовується і т.п. Одна з найважливіших завдань керівника підприємства ТОВ «Корпорації Сайман» - з максимальною віддачею використовувати наявні в його розпорядженні ресурси. Для цього необхідна інформація про наявність таких ресурсів. У лютому 2002 року підприємство ТзОВ «Корпорація Сайман» уклала ряд інвестиційних проектів в Китаї. Багато уваги ТОО «Корпорація Сайман» приділяє реалізації соціальних програм та надання спонсорської допомоги.

Таблиця 1 - Основні показники ТОО «Корпорації Сайман» (тис.тенге)

За даними таблиці 1 видно, що в ТОВ «Корпорації Сайман дохід від реалізації збільшився на 257699543тис. тенге. Незмінному числі працюючих на підприємстві призвело до зростання продуктивності праці 2007 році на 76967100. тенге більше в порівнянні з 2006 роком.

1.2 Організація бухгалтерського обліку та облікова політика ТОВ «Корпорації Сайман»

Управління економікою в організаціях різних форм власності неможливо без істотного підвищення ролі обліку і контролю. В даний час організації, незалежно від їх виду, форм власності і підпорядкованості, ведуть бухгалтерський облік майна, зобов'язань і господарських операцій узгоджено з чинним законодавством та нормативними документами. Бухгалтерський облік забезпечує акціонерів, учасників, адміністрацію та інших користувачів інформацією про результати фінансово-господарської діяльності організації та її структурних підрозділів, тобто є інформаційним забезпечення управлінських рішень.

Методика бухгалтерського обліку дозволяє одночасно відображати кожну господарську операцію, як по рахунках бухгалтерського обліку, так і по необхідних розрізах аналітичного обліку, кількісного і валютного обліку. Користувачі можуть самостійно управляти методикою обліку в рамках настройки облікової політики, створювати нові субрахунки і розрізи аналітичного обліку. Основним способом віддзеркалення господарських операцій в обліку є введення документів, відповідних первинним документам бухгалтерського обліку. Крім того, передбачено введення окремих проводок. Для групового введення проводок можна використовувати типові операції - простий інструмент автоматизації, легко і швидко налаштовується користувачем. ТОВ «Корпорація Сайман» визнається засноване одним або кількома особами товариства, статутний капітал якого розділений на частки визначених установчими документами розмірів. ТОВ «Корпорація Сайман» відповідає за зобов'язаннями і несе ризик збитків, пов'язаних з діяльністю корпорації.

Облік грошових коштів ТОВ «Корпорації Сайман» ведеться на рахунках Робочого плану рахунків по МСФЗ. Для обліку руху грошових коштів додаються такі документи;

- Прибутковий касовий ордер.

- Видатковий касовий ордер.

- Касова книга.

- Платіжне доручення.

- Виписки з поточного рахунку з доданими банківськими документами

Облік касових операцій. Для прийому, зберігання та витрачання готівкових грошових коштів ТОВ «Корпорації Сайман» має касу, обладнану відповідно до чинного законодавства. За збереження грошових коштів у касі в ТОВ «Корпорації Сайман» відповідає бухгалтер - касир, який несе повну матеріальну відповідальність.

Здача грошей у банк оформляється Оголошенням на внесок готівкою. На прийняту від організації суму банк видає квитанцію. Квитанція обов'язково завіряється печаткою банку. На підставі квитанції бухгалтер-касир списує гроші по касі.

Надходження грошей в касу і видачу їх з каси оформляють прибутковими і видатковими касовими ордерами. Вони заповнюються і роздруковуються з допомогою комп'ютерної програми 1С; потім на них проставляються необхідні підписи і печатку (штамп). Прийом і видача грошей за касовими ордерами можуть проводитися тільки в день їх складання. Видача з каси зарплати, допомог, відпускних і т. д. оформляється платіжними відомостями або видатковими касовими ордерами. Журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів в ТОВ «Корпорації Сайман» побудований таким чином, що за його даними контролюється цільове призначення отриманих та витрачених готівкових грошових коштів організації, перевіряється повнота проведених бухгалтером-касиром операцій.

Всі факти надходження і видачі готівки враховуються в Касовій книзі, яка пронумерована, прошнурована і опечатана печаткою. У ТОВ «Корпорації Сайман» Касова книга ведеться автоматизованим способом. Для обліку наявності і руху грошових коштів в касі в тенге в ТОВ «Корпорація Сайман» використовується активний рахунок 1010 «Грошові кошти в касі в тенге», призначений для узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів у касах організації.

За дебетом рахунка 1010 «Грошові кошти в касі в тенге" відображається надходження грошових коштів та грошових документів до каси організації. За кредитом рахунка 1010 «Грошові кошти в касі в тенге" відображається виплата грошових коштів та видача грошових документів з каси організації. Всі операції по рахунку 1010 «Грошові кошти в касі в тенге" відображаються автоматизовано розрізі кореспондуючих рахунків. Для оперативного і повсякденного контролю за збереженням готівкових грошових коштів і цінних паперів в касі проводяться планові та позапланові перевірки каси. За плановим перевіркам - щомісяця за станом на 1-е число, наступне за звітним місяцем, з позаплановим - за наказом Генерального директора ТОВ «Корпорації Сайман». Всі перевірки касової дисципліни оформляються актом.

Порядок проведення інвентаризації грошових коштів у касі ТОВ «Корпорації Сайман»: перевіряється фактична готівку грошових знаків та інших цінностей, що знаходяться в касі; на момент проведення інвентаризації розписки в залишок готівки в касі не включаються; заяви касира про наявність в касі грошових коштів та інших цінностей , що не належать даному підприємству, не приймаються. В акті інвентаризації наявності грошових коштів звіряється з даними обліку на день інвентаризації і визначається результат. При виявленні інвентаризацією нестачі або надлишків в акті вказується сума.

Облік операцій по поточному і валютному рахунках. ТОО «Корпорації Сайман» має поточні рахунки і валютні рахунки в АТ «БанкЦентрКредіт», операції по яких здійснюються в установленому порядку. Відображення грошових коштів у національній та іноземній валюті відбувається на рахунках: 1030 «Грошові кошти на поточних банківських рахунках в тенге», 1030 «Грошові кошти на поточних банківських рахунках у валюті».

ТОО «Корпорації Сайман» для банківських розрахунків використовує систему «клієнт-банк», яка дозволяє практично миттєво здійснювати електронні платежі, посилаючи в банк електронні «платіжні документи». Таким чином, платіжні доручення (вимоги) як такі не мають сенсу - облік платежів ведеться повністю комп'ютеризованим способом.

Для сповіщення ТОО «Корпорації Сайман» про зміни, що відбулися за день на поточному рахунку, банк щодня висилає з допомогою системи «клієнт-банк» виписку з розрахункового рахунку, де з використанням традиційної системи запису відображаються всі суми, що надійшли на поточний рахунок або списані з нього.

Порядок відкриття рахунків у банку. Для відкриття поточного рахунку організація надає в банк такі документи:

- Заяву на відкриття рахунку;

- Копії статуту та установчого договору, засвідчені нотаріально;

-Копію свідоцтва про державну реєстрацію, також завірену нотаріально або органом, що реєструє організацію;

- Два примірники банківських карток із зразками підписів і відбитком печатки, засвідчених нотаріально;

- Довідку про взяття на облік в податковому комітеті і в інших державних органах (при необхідності).

У цей же період підписується договір банківського рахунку, і за розпорядженням керуючого банком організації присвоюється номер поточного рахунку і відкривається особовий рахунок для обліку руху його грошових коштів. На поточному рахунку зосереджуються вільні грошові кошти і надходження за реалізовану продукцію, виконані роботи, послуги, короткострокові і довгострокові позики, отримані від банку та інші надходження.

На підставі первинних документів у ТОВ «Корпорації Сайман» робляться такі проводки (таблиця 2):

Таблиця 2 - Господарські операції з обліку грошових коштів на 2007р.

Облік короткострокових активів: короткострокова дебіторська заборгованість і довгострокова дебіторська заборгованість. Облік розрахунків з підзвітними особами. У процесі виробничо-господарської діяльності підприємства посилають працівників у службові відрядження, набувають у магазинах канцелярське приладдя, оплачують поштові перекази та інші витрати. Ці витрати не завжди можна оплатити шляхом безготівкових розрахунків через установи банку. Тому для їх оплати працівникам видають у підзвіт готівку. Гроші видаються згідно з розрахунком, затвердженим керівником підприємства. Аванси видаються не раніше настання дійсної потреби у видатках.

Видача авансів з каси проводиться після повного розрахунку за раніше виданими авансами.

Розрахунки з підзвітними особами в ТОВ «Корпорації Сайман» обліковуються на рахунках 1 розділу підрозділу 1200 «Короткострокова дебіторська заборгованість» 1250 «Короткострокова дебіторська заборгованість працівників» і 2 розділу підрозділу 2100 "Довгострокова дебіторська заборгованість» 2150 «Довгострокова дебіторська заборгованість працівників». Аналітичний облік за рахунками 1250 і 2150 ведеться окремо по кожному працівнику. Облік за рахунками 1250 і 2150 ведеться в журналі-ордері № 7.

На рахунку 1280 «Векселі одержані" враховують заборгованість покупців і замовників, забезпечену одержаними від них векселями (борговими зобов'язаннями).

Нараховані відсотки обліковуються на рахунках 1270 «Короткострокові винагороди до отримання» та 3380 «Короткострокові винагороди до виплати». У ТОВ «Корпорації Сайман» облік дебіторської заборгованості за нарахованими відсотками ведеться на рахунку 3380 «Короткострокові винагороди до виплати». Цей рахунок містить інформацію про дебіторську заборгованість за нарахованими відсотками (за поданими позиками, векселями, оренду основних засобів та ін.)

Дебіторська заборгованість - це сума боргу, що приписується організації від інших юридичних осіб або громадян. Виникнення дебіторської заборгованості при системі безготівкових розрахунків являє собою об'єктивний процес господарської діяльності організації.

Оскільки дебіторська заборгованість являє собою величину відволікання коштів з обороту, фінансові служби господарюючого суб'єкта аналізують її оборотність, терміни погашення і проводять роботу з боржниками по стягненню. Зазвичай строком погашення дебіторської заборгованості прийнято вважати період від 30 до 90 днів, після закінчення якого рахунки для отримання вважаються простроченими.

Дебіторська заборгованість є бухгалтерським показником, відбитим у бухгалтерському обліку, як борг контрагента, що виник з різних обставин. Як правило, цей борг виникає внаслідок проведеної фінансово-господарської операції, пов'язаної з рухом матеріальних запасів, наданням послуг або виконанням робіт, а також неплатежів і заборгованостей юридичних і фізичних осіб.

Практика розрахунків передбачає, що частина рахунків оплачується у встановлені терміни, інша частина погашається з деякими відхиленнями від установлених договорами (контрактами) термінів і інша частина утворює безнадійну до стягнення дебіторську заборгованість.

Облік резервів по сумнівних вимогам. Резерви по сумнівним вимогам враховуються на рахунку 1 розділу підрозділу 1200 «Короткострокова дебіторська заборгованість» 1290 «Резерв по сумнівних вимогам». Резерви по сумнівним вимогам створюються для покриття можливих втрат, пов'язаних зі списанням безнадійної до стягнення дебіторської заборгованості. У ТОВ «Корпорації Сайман» облік резервів за сумнівними вимогам не ведеться.

Облік запасів. Облік запасів в ТОВ «Корпорації Сайман» ведеться на активних основних рахунках 1310-1360.

Документи первинного обліку по руху товарно-матеріальних запасів в ТОВ «Корпорації Сайман»:

- Доручення.

- Прибутковий ордер.

- Акт виконаних робіт.

- Реєстр приймання-здачі документів.

- Картка рахунку по рахунку 1310.

- Картка рахунку по рахунку 3310.

Порядок оформлення працівників в якості матеріально відповідальних осіб. Єдиним правилом для всіх організацій є організація обліку запасів за матеріально відповідальними особами і при необхідності - по місцях їх зберігання. Матеріальна відповідальність являє собою правові відносини між організацією та її працівниками, які зобов'язують їх відшкодовувати збиток, який виникає внаслідок нестачі, псування, розкрадання запасів, в результаті неправильних дій або бездіяльності працівників, які спричинили виникнення збитку.

Договір про матеріальну відповідальність являє собою двосторонню угоду, за якою сторони беруть на себе певні зобов'язання і мають можливість вимагати один від одного виконання умов договору. У ТОВ «Корпорації Сайман» договір про матеріальну відповідальність укладається у письмовій формі у двох примірниках і підписується адміністрацією та матеріально відповідальною особою.

Організація зберігання товарно-матеріальних цінностей, наявність складів. У ТОВ «Корпорації Сайман» товарно-матеріальні цінності зберігаються на спеціалізованих складах. Кожний склад закріплений за матеріально відповідальними особами, які несуть повну матеріальну відповідальність. Складські приміщення в ТОВ «Корпорації Сайман» оснащені технічними засобами охорони, автоматичної пожежної захистом та пожежною сигналізацією.

Організація складського обліку матеріалів у ТОВ «Корпорації Сайман». Облік матеріальних запасів на складах може здійснюватися матеріально відповідальними особами або, за їх згодою, обліковцями, як ручним способом, так і з застосуванням спеціалізованих програм. У ТОВ «Корпорації Сайман» облік матеріальних запасів повністю комп'ютеризований.

Отримані матеріали своєчасно оприбутковуються. Оприбуткування матеріалів оформляється «Прибутковим ордером». Також рух і внутрішнє переміщення оформляються накладної. При отриманні матеріалів на склад складається «Акт приймання матеріалів».

На кожен номенклатурний номер відкривається окрема картка - картка складського обліку матеріалів.

Відпуск матеріалів зі складу ТОВ «Корпорація Сайман» оформляється вимогою, накладної. Для списання матеріальних цінностей може складатися акт-розрахунок витрати матеріалів і «Акт на списання матеріальних цінностей». Також інформацію про витрату цінностей можна отримати в замовленні-калькуляції.

Порядок обліку матеріалів у бухгалтерії. Облік запасів у бухгалтерії ТОВ «Корпорації Сайман» виробляється в оцінці за середньозваженою вартістю. Аналітичний облік руху запасів в ТОВ «Корпорації Сайман» ведеться в програмі «1С-Бухгалтерія 8.0». Рахунок-фактура є доповнення до платіжного вимогу-дорученням.

Вся первинна документація, що надходить до бухгалтерії, піддається суцільний перевірці як по суті операцій і правильності їх оформлення, так і за точністю арифметичних підрахунків. Потім документи таксує - зазначена кількість матеріалів у первинних документах множиться на облікові ціни. Наступним етапом обробки документів є їх групування, мета якої - отримання підсумкових даних для записів у регістри бухгалтерського обліку. Інформація про реалізацію запасів узагальнюється на рахунку 7110 «Витрати з реалізації продукції і надання послуг».

Методи оцінки запасів. Для обліку оцінки запасів існують наступні методи: метод середньозваженої вартості, метод ФІФО та метод специфічної ідентифікації. У ТОВ «Корпорації Сайман» оцінка запасів проводиться за методом середньозваженої вартості.

Облік ТЗВ і порядок їх розподілу. Облік розрахунків з постачальниками і підрядниками. У ТОВ «Корпорації Сайман» ТЗВ враховуються на тих самих рахунках, що й запаси (1300-1360). Вони розподіляються на вартість наданих послуг і включаються до собівартості готової продукції.

Для обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками в ТОВ «Корпорації Сайман» передбачено рахунок 3310 "Рахунки до оплати», на якому узагальнюється інформація про розрахунки з постачальниками і підрядниками за отримані запаси і необоротні активи, виконані роботи та спожиті послуги. Цей рахунок є пасивним.

Основними документами для розрахунків з постачальниками і підрядчиками є рахунок-фактура і картка рахунку по рахунку 3310. Рахунок-фактуру виписує постачальник.

При надходженні запасів в ТОВ «Корпорації Сайман» складається наступна кореспонденція рахунків (таблиця 3):

Таблиця 3 - Надходження запасів лютого 2009.г

При списанні запасів в ТОВ «Корпорації Сайман» складається наступна кореспонденція рахунків (таблиця 4):

Таблиця 4 - Списання запасів на січень 2009р

Інвентаризація ТМЗ. У ТОВ «Корпорації Сайман» проводиться планова інвентаризація запасів. Вона проводиться на складі один раз на рік станом на 1 січня. Для проведення інвентаризації наказом директора компанії призначається комісія. Інвентаризаційна комісія складає інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей. На підставі описів бухгалтером складається сличительная відомість результатів інвентаризації. Описи підписують бухгалтер і члени комісії, матеріально відповідальна особа своїм підписом підтверджує згоду з результатами інвентаризації. Позапланова інвентаризація проводиться у разі звільнення матеріально відповідальної особи і при проведенні перевірок податковими чи іншими органами, які мають на це право.

Облік основних засобів і нематеріальних активів

Облік основних засобів. Облік основних засобів у ТОВ «Корпорації Сайман» ведеться відповідно до МСФЗ № 16 «Основні засоби» та методичними рекомендаціями до даного стандарту. У бухгалтерському обліку до основних засобів належать матеріальні активи, які протягом тривалого часу (більше одного року), незалежно від вартості, а в податковому обліку - активи вартістю вище 40 МРП і терміном служби більше одного року, що підлягають амортизації.

Для обліку основних засобів використовуються рахунки: 2400 «Земля», 2410 «Будинки і споруди», 2410 «Машини і устаткування, передавальні пристрої», 2410 «Транспортні засоби», 2430 «Інші кошти», 2930 «Незавершене будівництво».

Для обліку основних засобів у ТОВ «Корпорації Сайман» використовується наступний рахунок 2410 «Основні засоби».

Документи первинного обліку по руху основних засобів:

- Акт приймання-передачі основних засобів.

- Акт на списання основних засобів.

- Інвентарна картка обліку основних засобів.

- Картка рахунку по рахунку 2410.

Наказом чи розпорядженням Генерального директора ТОВ «Корпорації Сайман» створюється постійно діюча комісія. На прийняті в експлуатацію об'єкти комісія оформляє «Акт приймання-передачі основних засобів» форми № ОЗ-1 в одному примірнику. Повністю оформлений акт разом з доданою технічною документацією передається на затвердження керівнику організації, а потім у бухгалтерію. Для списання які прийшли в непридатність об'єктів основних засобів, аналогічно, як і для приймання, створюється спеціальна комісія. На пред'явлений до списання об'єкт комісія складає «Акт на списання основних засобів» форми № ОЗ-3.

Для обліку зносу основних засобів у ТОВ «Корпорації Сайман» використовуються такі рахунки: 2420 «Амортизація основних засобів». У ТОВ «Корпорації Сайман» облік зносу основних засобів автоматизований. За допомогою обчислювальної техніки розраховується сума зносу по кожному об'єкту, а потім ці дані систематизуються і виводяться у відомості нарахування зносу по групах основних засобів.

Для нарахування амортизації основних засобів використовуються різні методи: рівномірний (прямолінійний), списання вартості пропорційно обсягу виконаних робіт (виробничий метод), метод прискореного списання, метод зменшуваного залишку, метод списання вартості по сумі чисел (кумулятивний метод).

При нарахуванні амортизації по основних засобів у ТОВ «Корпорації Сайман» використовують метод рівномірного (прямолінійного) списання вартості основних засобів.

Інвентаризація основних засобів у ТОВ «Корпорації Сайман» проводиться один раз на рік станом на 1 листопада. Інвентаризацію основних засобів проводить комісія, призначена наказом Генерального директора організації з компетентних осіб, які знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік. Очолює комісію Генеральний директор або його заступник. Результати інвентаризації записують в «Інвентаризаційний опис основних засобів».

При надходженні основних засобів у ТОВ «Корпорації Сайман» складається наступна кореспонденція рахунків (таблиця 5):

Таблиця 5 - Надходження та списання основних засобів та нарахування амортизації на 15.01.2009

Облік нематеріальних активів. Нематеріальні активи відображаються в обліку і звітності на рахунках підрозділу 2700 «Нематеріальні активи»: 2710 «Гудвіл», 2720 «Знецінення гудвілу», 2730 «Інші нематеріальні активи», 2731 «Ліцензійні угоди», 2732 «Програмне забезпечення», 2733 «Патенти» , 2734 «Організаційні витрати», 2735 «Інші нематеріальні активи".

Для обліку нематеріальних активів в ТОВ «Корпорації Сайман» призначені такі рахунки: 2730 «Програмне забезпечення». Облік наявності та руху нематеріальних активів здійснюється відповідно до Міжнародного стандарту фінансової звітності № 38 «Нематеріальні активи» і ведеться на рахунках підрозділу 2700 «Нематеріальні активи». За дебетом цих рахунків відображаються залишки нематеріальних активів на початок і кінець місяця, операції з їх надходження; по кредиту - вибуття нематеріальних активів.

Нематеріальні активи чи нематеріальні активи - це активи, що не мають фізичної (натуральної форми), але приносять організації додатковий дохід протягом тривалого часу.

Документи первинного обліку по руху нематеріальних активів:

- Акт приймання-передачі нематеріальних активів.

Амортизація нематеріальних активів обліковується на рахунках підрозділу «Амортизація нематеріальних активів», нараховується і відноситься на витрати виробництва щомісяця. Для обліку амортизації нематеріальних активів призначені такі рахунки: 2740 «Амортизація і знецінення інших нематеріальних активів», 2740 «Амортизація і знецінення ліцензійних угод, 2740« Амортизація і знецінення програмного забезпечення », 2740« Амортизація і знецінення патенту », 2740« Амортизація і знецінення організаційних витрат », 2740« Амортизація і знецінення інших нематеріальних активів ».

Амортизація програмного забезпечення в ТОВ «Корпорації Сайман» обліковується на рахунку 2740 «Амортизація нематеріальних активів - програмне забезпечення».

Для нарахування амортизації нематеріальних активів використовуються різні методи: прямолінійний (рівномірний), метод зменшуваного залишку і нарахування амортизації за сумою чисел. У ТОВ «Корпорації Сайман» використовується рівномірний метод нарахування амортизації нематеріальних активів.

Облік зобов'язань Зобов'язання організації - це кошти, які не належать йому, але тимчасово беруть участь в обороті фондів підприємства. ТОО «Корпорації Сайман» у своїй діяльності в сфері розрахунків керується чинними нормативними актами і дотримується загальнодержавної облікової політики. Всі розрахунки з бюджетом і з позабюджетних платежів з метою посилення розрахункової дисципліни враховує на рахунках: 3110 «Корпоративний прибутковий податок, який підлягає сплаті», 3130 «Податок на додану вартість», 3150 «Соціальний податок», 3160 «Земельний податок», 3180 «Податок на майно », 3170« Податок на транспортні засоби », 3190« Інші податки, збори та платежі до бюджету », 3120« Індивідуальний прибутковий податок », 3220« Зобов'язання з накопичувального пенсійного фонду ».

У ТОВ «Корпорації Сайман» податковий платіж за звітний період визначається на основі врахування податкового ефекту методом зобов'язань.

Виниклий у звітному періоді податковий ефект тимчасових ризниць, включається в податковий платіж і відображається за рахунком 4310 «Відстрочений корпоративний прибутковий податок».

Податок на додану вартість являє собою відрахування до бюджету частини вартості оподатковуваного обороту з реалізації, доданої в процесі виробництва і обігу товарів (робіт, послуг), а також відрахування при імпорті товарів на територію Республіки Казахстан. Сума ПДВ, зазначена в рахунках-фактурах (і інших документах) постачальників в ТОВ «Корпорації Сайман», підлягає відображенню за дебетом рахунка 1420 «Податок на додану вартість до відшкодування». При нарахуванні ПДВ у ТОВ «Корпорації Сайман» дебетують рахунок 2110 «Заборгованість покупців і замовників» і кредитують рахунок 3130 «Податок на додану вартість».

Облік розрахунків з бюджетом по соціальному податку в ТОВ «Корпорації Сайман» ведуть на рахунку 3150 «Соціальний податок».

Облік розрахунків з бюджетом по земельному податку ведуть на рахунку 3160 «Земельний податок».

Облік розрахунків з бюджетом з податку на майно в ТОВ «Корпорації Сайман» ведуть на рахунку 3180 «Податок на майно».

Облік розрахунків з бюджетом з податку на транспортні засоби в ТОВ «Корпорації Сайман» ведуть на рахунку 3170 «Податок на транспортні засоби».

Облік розрахунків з бюджетом за індивідуальним прибуткового податку в ТОВ «Корпорації Сайман» ведуть на рахунку 3120 «Індивідуальний прибутковий податок». Обчислення індивідуального прибуткового податку проводиться шляхом застосування ставок до доходу працівника, облагаемому у джерела виплати за податковий рік.

Облік доходів майбутніх періодів. Доходами майбутніх періодів є доходи, отримані підприємством у звітному місяці, але які відносяться до наступних звітних періодів. Облік доходів майбутніх періодів ведеться на пасивному рахунку 3520 «Доходи майбутніх періодів».

Аналітичний облік іншої кредиторської заборгованості у ТОВ «Корпорації Сайман» ведеться по кожному кредитору у відомості обліку розрахунків з дебіторами і кредиторами.

Облік праці та її оплати Заробітна плата - це оплата за роботу, виконувану працівником відповідно до обсягу, встановленим трудовим договором та посадовою інструкцією.

Первинні документи з обліку праці та її оплати:

- Особиста картка.

- Табель обліку використання робочого часу.

- Розрахунково-платіжна відомість.

- Маршрутний лист.

- Наряд на відрядну роботу.

-Таблиця утримання індивідуального прибуткового податку.

- Картка рахунку по рахунку 3350.

У ТОВ «Корпорації Сайман» існує кілька видів нарахування заробітної плати: погодинна, відрядна, оплата на основі контрактів.

Порядок розрахунку середнього заробітку: Середня заробітна плата - це середня величина заробітної плати працівника за певний період часу (за годину, день, місяць, рік). Для визначення середньої заробітної плати працівників використовується середній денний заробіток або середній годинниковий заробіток. Середня заробітна плата працівників визначається за фактично відпрацьований час у розрахунковому періоді. Середній часовий заробіток працівника визначається шляхом ділення суми нарахованої заробітної плати в розрахунковому періоді на кількість робочих годин у цьому періоді. Середній місячний заробіток визначається шляхом ділення середньорічної нарахованої зарплати на 12 місяців. Середній денний заробіток визначається шляхом ділення середньої місячної зарплати на кількість відпрацьованих календарних днів місяця.

На кожного працюючого відкривається особиста картка. Крім того, присвоюється табельний номер, за яким він значиться в табелі обліку робочого часу і у всіх документах на зарплату.

У ТОВ «Корпорації Сайман» табельний облік ведеться на робочих місцях начальниками цехів і відділів, що заповнюють табеля обліку відпрацьованого часу. Табель обліку відпрацьованого часу представляє собою іменний список працівників бригади, цеху (відділу). Після закінчення місяця табель закривається. Документ підписується начальником цеху (відділу), табельщиком і здається в бухгалтерію для розрахунків.

До основних форм первинної документації з обліку виробітку робітників-відрядників відносяться: наряди на відрядну роботу, маршрутні листи, відомості, акти про приймання робіт та інші.

У ТОВ «Корпорації Сайман» найпоширенішим видом первинного документа з обліку виробітку працівників допоміжних виробництв і при разових роботах у всіх виробництвах є наряд на відрядну роботу.

Порядок оплати годин нічної роботи, понаднормової роботи, роботи у вихідні та святкові дні. Кожну годину роботи у нічний час оплачується не нижче, ніж у полуторному розмірі. Нічним вважається час з 22 години до 6 години ранку. У ТОВ «Корпорації Сайман» нічних змін немає. Оплата понаднормової роботи в ТОВ «Корпорації Сайман» проводиться не нижче, ніж у полуторному розмірі, виходячи із ставки (окладу), встановленої працівникові. Оплата роботи у святкові і вихідні дні провадиться не нижче, ніж в подвійному розмірі годинної (денної) ставки.

Після проведення розрахунків, на комп'ютері складається Відомість утримань із заробітної плати працівників, де по кожному працівнику наводяться суми прибуткового податку і пенсійного внеску. Потім на основі цих даних складається розрахунково-платіжна відомість.

Для обліку заробітної плати у ТОВ «Корпорації Сайман» використовується рахунок 3350 «Розрахунки з персоналом з оплати праці».

Облік власного капіталу. Власний капітал ТОВ «Корпорації Сайман» складається з статутного капіталу, додатково сплаченого капіталу, додатково неоплаченого капіталу, резервного капіталу та нерозподіленого доходу (непокритий збиток).

Для обліку власного капіталу в ТОВ «Корпорації Сайман» призначені такі рахунки: 5010 «Привілейовані акції», 5020 «Прості акції», 5030 «Внески і паї», 5110 «Неоплачений капітал».

Статутний капітал - сукупність у грошовому вираженні внесків (часток, акцій за номінальною вартістю) засновників (учасників) у майно організації при її створенні для забезпечення діяльності в розмірах, визначених установчими документами. Облік статутного капіталу в ТОВ «Корпорації Сайман» ведеться на пасивному рахунку 5010 «Оголошений капітал».

Облік неоплаченого капіталу. Для обліку неоплаченого капіталу призначений активний складний рахунок 5020 «Прості акції». На цьому рахунку узагальнюється інформація про суми заборгованості юридичних і фізичних осіб за їхніми вкладами до статутного капіталу.

У ТОВ «Корпорації Сайман» створено резервний капітал. Кошти резервного капіталу призначені для покриття балансового збитку підприємства за звітний рік, а також для погашення облігацій товариства та викупу акцій у разі відсутності інших засобів, на інші цілі передбачені законодавством.

Облік інвестицій. Під інвестиціями розуміють сукупність витрат, що реалізуються у формі вкладень капіталу в організацію. Облік інвестицій у дочірні, залежні і спільно контрольовані товариства ведеться на таких рахунках: 2040 «Інші довгострокові фінансові інвестиції», 2100 «Довгострокова дебіторська заборгованість». Облік фінансових інвестицій ведеться на таких рахунках: 2040 «Акції», 2020 «Облігації», 1150 « Інші короткострокові фінансові інвестиції ». Облік фінансових інвестицій ведеться у відповідності до Стандарту бухгалтерського обліку № 8 «Облік фінансових інвестицій». Аналітичний облік за рахунками фінансових інвестицій ведеться за видами інвестицій та об'єктів, в які вони здійснені.

Облік витрат на виробництво ведеться методом калькулювання.

Калькулювання - це сукупність прийомів обліку витрат виробництво та обчислення собівартості готової продукції. Процес калькулювання складається з трьох етапів:

• Обчислення собівартості всього обсягу випущеної продукції

• Обчислення собівартості кожного виду продукції

• Обчислення собівартості одиниці продукції.

Облік випуску та реалізації готової продукції. Для обліку товарів придбаних у ТОВ «Корпорації Сайман» застосовується рахунок 1330 «Товари». Для обліку витрат від реалізації готової продукції в ТОВ «Корпорації Сайман» призначений активний збирально-розподільчий рахунок 7110 «Витрати з реалізації готової продукції (товарів, робіт, послуг)». Облік за рахунком 7110 «Витрати з реалізації готової продукції (товарів, робіт, послуг)» ведеться в програмі 1С-Бухгалтерія 8.0. ». Первинні документи з обліку готової продукції та її реалізації:

-Накладна на випуск готової продукції.

- Накладна на прихід товарів.

- Видаткова накладна.

Для обліку готової продукції в ТОВ «Корпорації Сайман» складається наступна кореспонденція рахунків

Подання фінансової звітності. Фінансова звітність є структурованим поданням фінансового стану та фінансових результатів діяльності організації.

Мета фінансової звітності - подання такої інформації про фінансовий стан організації, її фінансові результати діяльності та рух грошових коштів, яка корисна широкому колу користувачів при прийнятті ними економічних рішень.

Таблиця 6 - Облік готової продукції та її реалізації на 2008р.

Користувачів фінансової інформації можна умовно підрозділити на групи, кожна з яких має свої власні цілі: зовнішні користувачі, самі підприємства, власне бухгалтери. Призначення фінансової звітності полягає в тому, щоб в максимально можливою мірою згладити протиріччя між їхніми інтересами.

В умовах ринкової економіки фінансова звітність організацій стає основним засобом комунікації і найважливішим засобом інформаційного забезпечення користувачів. Не випадково концепція складання і публікації звітності є наріжним каменем системи національних стандартів у більшості економічно розвинених країн. Фінансова звітність в ТОВ «Корпорації Сайман» складається на підставі перевірених і узгоджених даних синтетичного і аналітичного обліку. Фінансова звітність організації складається у валюті Республіки Казахстан (тис. тенге), підписується керівником та головним бухгалтером (або особою, уповноваженою керівником), які несуть відповідальність за своєчасність її подання.

Нормативне регулювання фінансової звітності в Республіці Казахстан - Закон РК «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність від 27.02.2007г. № 234 (зі змінами та доповненнями від 11.06.2004г. № 562-2).

Бухгалтерський баланс (ф. № 1) (Прілоложеніе-1) - система показників, згрупованих у зведену відомість у вигляді двосторонньої таблиці, що відображає наявність господарських засобів та джерел їх формування в грошовій оцінці на певну дату.

У балансі господарські засоби представлені, з одного боку, за їх видами, складу та функціональної ролі в процесі відтворення сукупного суспільного продукту, а з іншого - за джерелами їх формування і цільовим призначенням. Стан господарських засобів і їх джерел показується на певний момент, як правило, на перше число звітного періоду у вартісному вираженні. Баланс складається з двох частин: активу і пасиву, в яких відповідно відображаються активи, власний капітал та зобов'язання. Активи та зобов'язання класифікуються як довгострокові і поточні. Визначення в балансі поточних активів і зобов'язань та розкриття їх підсумкових сум представляє інформацію, яка допомагає користувачам фінансової звітності в аналізі фінансового стану юридичної особи.

Статті активу і пасиву балансу заповнюються: за даними залишків на рахунках, відображених у Головній книзі. Сальдо за рахунками, пов'язаними з розрахунками, показують в балансі розгорнуто на підставі даних аналітичного обліку, тобто дебіторська заборгованість - у активі балансу, а кредиторська - в його пасиві. Баланс складається у валюті Республіки Казахстан; одиниці виміру - тисяч тенге. За даними балансу здійснюється аналіз фінансового стану організації. Деякі статті балансу заповнюються складанням сальдо по декількох рахунках.

У звіті про доходи та витрати (ф. № 2) (Додаток 2) розшифровується за доданком балансовий прибуток або збиток звітного року, тобто деталізуються суми річних дебетових і кредитових оборотів за рахунками. У звіті про доходи та витрати визначається порядок розкриття різних статей доходів і витрат, отриманих від звичайної діяльності, доходу та збитку від надзвичайних ситуацій, припинених операцій. Результатом звіту є чистий дохід, отриманий після виплати прибуткового податку. Звіт про доходи та витрати служить сполучною ланкою між балансом на початок і балансом на кінець даного звітного періоду. Звіт про доходи та витрати є вихідним джерелом інформації про отримання (або відсутність) поточного прибутку. Чотири елементи звіту про доходи і видатки: доходи, витрати, прибуток і збитки.

Звіт про доходи та витрати за методом нарахування передбачає врахування таких не грошових потоків, як амортизація, прибуток і збиток від продажу активів, списання активів, курсові і сумові різниці від операцій в іноземній валюті. Крім того, податкові доходи, витрати на персонал, оплата послуг постачальників, платежі за відсотками та основної суми боргу враховуються в звіті про доходи та витрати інакше, ніж при касовому методі.

Звіт про рух грошових коштів (ф. № 3) - (Додаток 3) при його використанні разом з іншими формами фінансової звітності. надає інформацію, яка дозволяє користувачам оцінити зміни в чистих активах компанії, її фінансової структурі (включаючи ліквідність і платоспроможність) та її здатність впливати на величину і терміни надходжень і виплат грошових коштів для того, щоб пристосуватися до мінливих умов і можливостей. Інформація про рух грошових коштів компанії корисна в тому, що дає користувачам фінансової звітності створювати грошові кошти та їх еквіваленти та її потреб у грошових коштах. Користувачі фінансової звітності компанії зацікавлені в тому, як компанія створює і використовує грошові кошти та їх еквіваленти. Це відбувається незалежно від характеру діяльності компанії і незалежно від того, чи можуть грошові кошти розглядатися як продукція компанії. Компанії мають потребу в грошових коштах за однаковими причин. Вони потребують грошових коштах для ведення своїх операцій, погашення зобов'язань, забезпечення доходу для своїх інвесторів. У звіті про рух грошових коштів показується залишок грошових коштів на початок року, джерела надходження коштів, напрямки використання, залишок на кінець року. Також у звіті про рух грошових коштів у ТОВ «Корпорації Сайман» враховується рух грошей по трьом потокам: з операційної діяльності, з інвестиційної діяльності та з фінансової діяльності. В цілому звіт про рух грошових коштів дозволяє зв'язати активи і зобов'язання на початок і кінець звітного періоду і показує рух найбільш суттєвої частини ресурсів.

Існує два варіанти методики складання звіту про рух грошових коштів: прямий і непрямий метод розрахунку.

Прямий метод-враховує основні категорії грошових надходжень і виплат від основної діяльності і, по суті, являє собою звіт про доходи та витрати, складений на основі касового методу. Використовуючи прямий метод розрахунку, можна визначити суми грошових коштів по різних категоріях, або шляхом аналізу та класифікації грошових операцій фірми, або шляхом перерахунку доходів і витрат, розрахованих на основі методу нарахувань, у відповідні суми, розраховані на основі касового методу. Найкращим форматом при складанні звіту про рух грошових коштів є непрямий метод розрахунку.

Другий метод визначення та подання чистого результату руху грошових коштів від основної діяльності - це непрямий метод розрахунку. Згідно непрямим методом за основу приймається чистий прибуток, розрахована на основі методу нарахувань, і потім виконується ряд коригувань чистого прибутку, розрахованої за методом нарахувань, у чистий прибуток, розраховану за касовим методом. На відміну від прямого методу, при непрямому методі грошові надходження і виплати не поділяються на категорії.

Вимоги щодо розкриття інформації про зміни у грошових коштах викладені в МСФЗ № 7 «Звіт про рух грошових коштів», який був введений у дію для фінансової звітності за періоди, починаючи з 1 січня 1994р. і замінив попередній МСФЗ № 7 «Звіт про зміну фінансового стану».

Відмінність стосується того, що входить у потік грошових коштів при їх відображення у звіті. Якщо у потік грошових коштів за казахстанському законодавством включаються грошові кошти в касі, на розрахунковому, валютному та спеціальних рахунках, то в МСФЗ крім перелічених об'єктів в потік грошових коштів включаються ще й так звані еквіваленти грошових коштів, тобто рух грошових коштів між цими статтями не включається до звіту. Зазвичай у світовій практиці як еквівалентів грошових коштів розглядаються фінансові вкладення терміном до трьох місяців.

Звіт про рух грошових коштів надає інформацію, яка корисна як внутрішнім, так і зовнішнім користувачам звітності (керуючим організаціям, інвесторам, кредиторам). З її допомогою вони можуть оцінити, як організація створює і використовує грошові кошти, чи здатне воно виробляти достатньо грошових коштів, щоб погашати поточні зобов'язання, виплачувати дивіденди, пристосовуватися до мінливих умов. Крім того, дана інформація дозволяє визначити чи потрібне організації додаткове фінансування, інша дивідендна політика, які були зміни в інвестиційній та фінансовій діяльності за період, як були використані кошти, отримані від розміщення звичайних акцій, випуску облігацій або залучення позикових коштів і т.д .

У Казахстані звіт про рух грошових коштів не має широкого застосування. Не існує окремого стандарту, присвяченого звіту про рух грошових коштів, а діючі вимоги щодо надання інформації в цьому звіті істотно розходяться з вимогами МСФЗ № 7. Перш за все, розбіжності стосуються класифікації грошових потоків за видами діяльності та форми подання звіту. Так, відповідно до МСФЗ № 7 організація повинна представляти потоки грошових коштів за період, класифікуючи їх за операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Вважається, що саме така класифікація забезпечує інформацію, яка дозволяє користувачам оцінити вплив кожного виду діяльності на фінансове становище компанії і суму її грошових коштів. Крім того, ця інформація може використовуватися для оцінки взаємозв'язку між видами діяльності.

У звіті про зміни у власному капіталі (ф. № 4) міститься наступна інформація, - показуються залишки (на початок, кінець року), нарахування і витрата: статутного капіталу, резервного капіталу, нерозподіленого доходу звітного року, нерозподіленого доходу попередніх років, додатково оплаченого капіталу, додатково неоплаченого капіталу. Для заповнення показників розділу і довідки до нього використовуються дані аналітичного обліку до рахунків 5010 «привілейовані акції», 5310 «емісійний доход», встановлений установчими документами », 5610« Прибуток (збиток) звітного року ».

Зміни у власному капіталі організації між двома звітними датами відображають збільшення або зменшення її чистих активів за звітний період, в залежності від конкретного принципу оцінки, прийнятого і розкритого у фінансовій звітності за винятком операцій з власниками, таких як вклади до статутного капіталу і дивіденди. Загальна зміна у власному капіталі є сумарний дохід (збиток), що виник в результаті діяльності організації протягом звітного періоду.

Консолідована фінансова звітність. Консолідована фінансова звітність - це фінансова звітність групи, подані, як фінансова звітність єдиної компанії.

Зведена звітність дозволяє відтворити повну картину відбуваються всередині групи подій, масштаби різних видів діяльності. Вона забезпечує прозорість діяльності групи для користувачів, сприяє підвищенню їхньої довіри до групи в цілому і до окремих складових її підприємствам. Користувачі - в першу чергу, власники підприємства - повинні бачити, ким контролюються відповідні активи кожної компанії.

У ТОВ «Корпорації Сайман» консолідована фінансова звітність не ведеться.

Облікова політика і фінансова звітність. Відповідно до МСФЗ 1 облікова політика являє собою основоположні принципи, методи, процедури, правила та практика, прийняті організацією для підготовки та подання фінансової звітності. Керівництво організації повинно вибирати і застосовувати облікову політику так, щоб її фінансова звітність відповідала всім вимогам кожного застосовного МСФЗ.

Призначення та цільова спрямованість пояснювальної записки.

Пояснювальна записка-розкриває облікову політику організації і забезпечує користувачів фінансової звітності додатковими даними, які недоцільно включаються до її основні форми, але які необхідні користувачам фінансової звітності. Пояснювальна записка є обов'язковою складовою частиною до річної фінансової звітності. У пояснювальній записці розкриваються прийняті способи бухгалтерського обліку, які суттєво впливають на оцінку і прийняття рішень зацікавленими користувачами фінансової звітності.

У пояснювальній записці розкриваються: відомості про організацію, методи оцінки явищ і облікова політика, яка застосовується для відображення у фінансовій звітності; фінансове становище організації, обов'язкове розкриття якого встановлено міжнародними стандартами фінансової звітності. Пояснювальна записка зазвичай представляється у такому порядку, який допомагає користувачам в розумінні фінансової звітності і зіставленні її з звітністю інших організацій:

1. заяву про відповідність стандартам (фінансова звітність підготовлена ​​відповідно до загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку, і вважається, що достовірно представляє всі істотні аспекти діяльності організації);

2. інформація про застосовуваної базі оцінки та облікової політики;

3. Допоміжна інформація для статей, представлених в кожній формі фінансової звітності в тому порядку, в якому представлені кожна стаття і кожна форма фінансової звітності;

4. інформація, що вимагає додаткового розкриття:

• непередбачені зобов'язання та невизнані контрактні зобов'язання;

• інформація про події після дати складання балансу;

• розкриття нефінансового характеру.

Статистична звітність.

3. Проведення річної інвентаризації.

Інвентаризація - це звіряння фактичної наявності майна з показниками бухгалтерського обліку на певну дату.

Перед початком інвентаризації здійснюють підготовчі заходи: матеріальні цінності розсортовують і укладаються за найменуваннями, сортами розмірами, у місцях зберігання вивішуються ярлики із зазначенням кількості, маси або заходи перевіряються цінностей. Всі документи по приходу і витраті цінностей повинні бути оброблені і записані в регістри аналітичного обліку. Від матеріально відповідальних осіб необхідно отримати розписку про відсутність неоприбуткованих і списаних у витрату цінностей. Голова інвентаризаційної комісії візує всі прибуткові і витратні документи, додатки до звітів і вказує "До інвентаризації на (дата)". Такий запис є підставою для визначення бухгалтерією залишків майна до початку інвентаризації за врахованими даними. Наявність коштів в натурі перевіряють за обов'язкової участі матеріально відповідальних осіб.

Результати підрахунку, обміру і зважування заносять в інвентаризаційні описи або акти інвентаризації не менш ніж у двох примірниках, які підписують усі члени комісії. Матеріально відповідальні особи підтверджують на кожній опису, що у них немає претензій до комісії і що перевірені цінності прийняті ними на зберігання. На кожній сторінці опису прописом вказується число порядкових номерів матеріальних цінностей і загальний підсумок кількості в натуральних вимірниках (незалежно від того, в яких одиницях виміру ці цінності штуках, метрах, кілограмах тощо). Незаповнені рядки на останній сторінці прокреслюються. Виправлення помилок здійснюється у всіх примірниках описів шляхом закреслення неправильних записів і проставлення над ними правильних записів. Виправлення повинні бути обумовлені та підписані всіма членами інвентаризаційної комісії та матеріально відповідальними особами. Оформлені інвентаризаційні описи і акти здають в бухгалтерію, де їх перевіряють, потім порівнюють фактичну наявність коштів з даними бухгалтерського обліку. Результати порівняння записують у слічітельнуювідомість.

Результати інвентаризації відображаються в обліку і звітності того місяця, в якому вона була завершена, а результати річної інвентаризації в річному бухгалтерському звіті. Дані результатів інвентаризації записують у відомості результатів, виявлених інвентаризацією.

Під час проходження виробничої переддипломної практики в ТОВ «Корпорації Сайман» інвентаризація проводилася.

Аналітична робота

У ТОВ «Корпорації Сайман» відсутня група економічного аналізу. Хоча окремі його питання вирішуються в економічних службах організації. Економічний аналіз входить в обов'язки не тільки працівників економічних служб, а й технічних відділів (головного механіка та ін.) Ним займаються також цехові служби, керівники бригад, ділянок і т.д. Тільки спільними зусиллями спільної роботи економістів, техніків, технологів, керівників різних виробничих служб, які мають різнобічними знаннями по досліджуваному питанню, можна комплексно досліджувати поставлену проблему і знайти найбільш оптимальний варіант її вирішення.

Облікова політика - це сукупність способів, прийнятих керівником організації для ведення бухгалтерського обліку та розкриття фінансової звітності, відповідно до їх принципами і засадами. Облікова політика організації формується на термін більше одного звітного періоду, забезпечуючи при цьому, своєчасне складання фінансової звітності, її достовірність, доступність (зрозумілість) і корисність для широкого кола зацікавлених користувачів. Крім того, облікова політика слугує основою для розробки цінової, інвестиційної, постачальницько-збутової політики організації. Облікова політика є єдиною для всіх структурних підрозділів організації з метою досягнення порівнянності показників фінансової звітності і зазвичай єдиної для відображення подібних операцій та подій фінансово-господарської діяльності основного товариства і його дочірніх і залежних товариств, при підготовці консолідованої фінансової звітності. Для формування облікової політики, керівник організації створює комісію з числа фахівців бухгалтерської, фінансової, технічних та інженерних служб, юристів та інших компетентних працівників, виходячи з технологічних процесів та специфіки виробництва. Комісія формує облікову політику щодо активів, власного капіталу, зобов'язань, доходів, витрат і т.п. Зокрема виявляє, аналізує та оцінює фактори, що впливають на вибір найбільш прийнятних способів.

Ведення бухгалтерського обліку; вибирає й обгрунтовує вихідні положення побудови облікової політики; призводить сформовану облікову політику у форму внутрішнього нормативного документа (наказ, розпорядження і т. д.); розробляє посадові інструкції, положення, рішення зборів, схему документообігу тощо, які оформляються окремими наказами або розпорядженнями керівника. У процесі діяльності, організація може вносити в облікову політику економічно обгрунтовані зміни, оформлені окремими відповідними внутрішніми нормативними документами (наказ, розпорядження тощо).

Зміни в обліковій політиці можуть мати місце у разі: змін у законодавстві Республіки Казахстан; змін в системі нормативного регулювання бухгалтерського обліку в Республіці Казахстан; реорганізації юридичної особи (злиття, поділу, приєднання); зміни власників, необхідності застосування будь-якого іншого способу відображення господарських операцій, активів, власного капіталу, зобов'язань, результатів діяльності. При цьому, у пояснювальній записці до фінансової звітності розкриваються економічна суть, причини і результати змін, які призвели до істотних фінансових і матеріальних наслідків.

При формуванні облікової політики найбільш часто виникають труднощі щодо вибору способів, запропонованих СБУ 6 "Облік основних засобів" і СБУ 7 "Облік товарно-матеріальних запасів". СБУ 6 "Облік основних засобів" пропонує наступні альтернативні способи: 1. Нарахування амортизації основних засобів: 1) рівномірного (прямолінійного) списання вартості; 2) списання вартості пропорційно обсягу виконаних робіт (виробничий метод); 3) прискореного списання (зменшуваного залишку; списання вартості по сумі чисел (кумулятивний); 2. Підрозділи витрат на відновлення (ремонт) основних засобів на: 1) капіталізованих, збільшують первісну вартість основних засобів; 2) визнані поточними витратами, не збільшують первісну вартість основних засобів.

При виборі методів нарахування зносу слід врахувати, що: метод рівномірного (прямолінійного) списання вартості застосовується в основному відносно об'єктів нерухомості (будівель, споруд тощо), оскільки незалежно від того, чи використовуються вони у виробничих або адміністративних цілях, вони зношуються тільки з плином часу; метод списання вартості пропорційно обсягу виконаних робіт (виробничий метод) зазвичай застосовується щодо об'єктів, використовуваних для виробництва продукції і надання послуг (обладнання, транспорт і т.п.). Чим більше вони використовуються, тим більше зношуються, їх знос знаходиться в прямій залежності від обсягу виконаних ними робіт, що визначаються виходячи з показників їх виробничої потужності. Метод прискореного списання (зменшуваного залишку, списання вартості по сумі чисел) більше застосовується по відношенню до об'єктів, які у зв'язку з удосконаленням технологій порівняно швидко морально застарівають (комп'ютери, високотехнологічне обладнання тощо). При поділі витрат на відновлення (ремонт) основних засобів, на капіталізованих та поточні слід мати на увазі, що до капіталізованих витрат, що збільшує первісну вартість основних засобів за умови майбутньої економічної вигоди. Від їх використання, оціненої на початку терміну служби, можуть ставитися, наприклад, по будівлях та спорудах: витрати на зведення прибудови до основного будинку, використання якої дозволить розширити виробничі площі і відповідно обсяг продукції, що випускається, з транспортних засобів і устаткування - ремонт або зміна механізмів і запасних частин, що продовжують термін корисного використання або збільшують їх виробничу потужність; до подальших витрат, не збільшує первісну вартість основних засобів та визнаним поточними витратами можуть бути віднесені витрати, пов'язані з поточним ремонтом основних засобів для підтримки їх фізичного стану - заміна частин і механізмів ( дрібний ремонт або заміна некомплект деталей, некомплект запасних частин, фарбування, промивка та ін.)

При визначенні періодичності переоцінки основних засобів необхідно пам'ятати, що мета проведення переоцінки основних засобів - приведення первісної вартості останніх у відповідність з діючими цінами на певну дату. У результаті переоцінки основні засоби в обліку і звітності відображаються за поточною вартістю. Тому переоцінка повинна проводитися при необхідності, не частіше одного разу на рік, залежно від зміни рівня діючих цін (інфляційні процеси, попит і пропозиція, зміна фізичних і моральних характеристик і т.д.). Слід мати на увазі, що основні засоби не переоцінюються з метою продажу, отримання заставного кредиту і т.д. У цих випадках, проводиться оцінка вартості об'єктів основних засобів за діючими ринковими цінами на певну дату, підтверджена експертними висновками консультаційних чи інших спеціалізованих організацій, яка в бухгалтерському обліку не відображається.

При аналізі способів оцінки собівартості товарно-матеріальних запасів і виборі найбільш прийнятного необхідно мати на увазі, що від способу оцінки залежить величина собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) і розмір валового і відповідно чистого доходу. Так як, чим вище вартість товарно-матеріальних запасів на кінець звітного періоду, тим нижча собівартість реалізованих запасів і відповідно вище валової (чистий) дохід і навпаки. Оцінка собівартості товарно-матеріальних запасів проводиться одним з методів: середньозважена вартість - це спосіб оцінки за середньої вартості товарно-матеріальних запасів, наявних на початок звітного періоду (місяць), плюс вартість придбаних (заготовлених) протягом звітного періоду. Середня вартість підраховується шляхом ділення всієї вартості товарно-матеріальних запасів на кількість їх одиниць. У результаті отримуємо середньозважену вартість одиниці товарно-матеріальних запасів на кінець звітного періоду. Протягом звітного періоду одні й ті ж товарно-матеріальні запаси можуть бути придбані у різних постачальників за різними цінами.

Вартість товарно-матеріальних запасів на кінець звітного періоду, визначається за методом середньозваженої вартості, враховує всі ціни й тим самим згладжується їх зростання або зниження. Даний метод, дозволяє найбільш реально відобразити вартість придбаних за різними цінами товарно-матеріальних запасів на кінець звітного періоду. В організаціях з великою номенклатурою товарно-матеріальних запасів він дозволяє полегшити їх поточний облік; спосіб специфічної ідентифікації - це спосіб оцінки товарно-матеріальних запасів за фактичною собівартістю, який зазвичай застосовується в організаціях з невеликою номенклатурою товарно-матеріальних запасів, які виконують спеціальні замовлення (індивідуальне виробництво ). Цей спосіб передбачає наявність у організації можливості вести облік і здійснювати контроль над кожною партією товарно-матеріальних запасів, його використовують для якої-небудь групи товарно-матеріальних запасів (дорогих, рідкісних, дефіцитних, найбільш значущих).

Оцінка товарно-матеріальних запасів способом ФІФО базується на припущенні, що незалежно від того, з яких за часом закупівель товарно-матеріальні запаси відпущені у виробництво, спочатку їх списують за собівартістю перших закупленої партії, потім по собівартості другій партії і так далі. У порядку черговості в міру витрати, поки не буде отримано загальний витрата товарно-матеріальних запасів за місяць, тобто надійшли першими у виробництво, (у торгівлі - в продаж) оцінюються за собівартістю перших за часом закупівель. Наслідком застосування цього способу є оцінка товарно-матеріальних запасів на кінець звітного періоду за фактичною собівартістю останніх закупівель, а в собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) враховується вартість перших за часом закупівель; оцінка товарно-матеріальних запасів способом ЛІФО полягає в тому, що товарно -матеріальні запаси, що надходять у виробництво (продаж), оцінюються за собівартістю останніх за часом закупівель, а собівартість товарно-матеріальних запасів на кінець звітного періоду, розраховується виходячи з собівартості перших закупівель.

Цей спосіб дозволяє визначити собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) за поточними цінами. При аналізі методів обліку товарно-матеріальних запасів і калькулювання собівартості готової продукції, слід виходити з того, що: при нормативному способі, розробляються норми матеріальних, трудових витрат та інших витрат на виробництво продукції (вироби), розраховані відповідно до технології процесу виробництва. Даний метод дозволяє оперативно виявити причини відхилень між нормативними та фактичними витратами і усунути їх у процесі виробництва; попредельний - зазвичай застосовується в умовах масових виробництв (в галузях хімічної промисловості, промисловості будівельних матеріалів і т.д.), коли вихідна сировина і матеріали послідовно перетворюються у готову продукцію. Виробничі процеси або їх групи утворюють переділи, кожен з яких завершується випуском проміжного продукту - напівфабрикату, який можна реалізувати на сторону. Об'єктом обліку витрат при цьому є кожен переділ: позамовний - застосовується в основному в індивідуальному виробництві з механічними процесами обробки матеріалів, що використовуються для виготовлення унікального (рідкого) або виконуваного за спеціальним замовленням вироби (у суднобудуванні, важкому машинобудуванні, спеціальних інструментів та ін.) Або дрібносерійному виробництві, при випуску заздалегідь певної кількості виробів, окремої роботи або послуги. Облікова політика ТОВ «Корпорації Сайман» розроблена на підставі:

1. Закон «Про бухгалтерський облік» від 20.02.2007г. № 234.

2. Міжнародних стандартів фінансової звітності.

3. Робочого плану рахунків бухгалтерського обліку.

4. Методичних рекомендацій щодо ведення обліку.

Даною облікової політикою визначаються основні правила організації обліку, а також вимоги до внутрішнього контролю і зовнішнього аудиту.

Застосовуваний метод ведення бухгалтерського обліку в ТОВ «Корпорації Сайман» - метод нарахування.

У рамках синтетичних рахунків від 2002 р. з урахуванням специфіки діяльності компанії розроблений робочий план рахунків бухгалтерського обліку. Податкові розрахунки і платежі здійснюються відповідно до Закону Республіки Казахстан, «Про податки та інших обов'язкових платежах до бюджету».

Відповідальність за формування облікової політики несе Генеральний директор ТОО «Корпорації Сайман».

Організаційна структура обліково-аналітичних служб організації.

У бухгалтерії організації впроваджена комп'ютеризована система обліку. Комп'ютери працюють в локальній мережі під управлінням ОС Microsoft Windows.

Використовується бухгалтерське програмне забезпечення-програма «1С-Бухгалтерія», версія 8.0. Кожен бухгалтер має свій пароль, що відкриває йому доступ до певної ділянки облікових робіт.

Завдяки комп'ютеризованому складання та обробці зведених відомостей бухгалтерського обліку бухгалтер легко може представити дані в будь-якій зручній в конкретному випадку угрупуванню. Тому в обліковій практиці ТОО «Корпорація Сайман» практично не існує жорстких або усталених форм тих чи інших зведених відомостей.

Форма ведення бухгалтерського обліку. Незважаючи на високий рівень комп'ютеризації облікових робіт, в бухгалтерській практиці ТОО «Корпорації Сайман» все ще має місце документообіг на паперових носіях. Причиною цього є те що, деякі документи, згідно з чинним Казахстанському законодавством, необхідно використовувати тільки в паперовій формі. У практиці ТОВ «Корпорації Сайман» ті первинні документи, які, в силу певних обставин, необхідно заповнювати вручну на паперовому носії, дублюються бухгалтером в програмі. Таким чином, в електронній формі відбивається весь документообіг.

Організація роботи бухгалтерії (функціонально-організаційна структура). Організація роботи бухгалтерії є структурним підрозділом Фінансового управління ТОВ «Корпорації Сайман» і підпорядковується безпосередньо Генеральному директорові

Генеральний директор визначає перелік працівників, що мають право підпису на організаційно-розпорядчих та фінансово-розрахункових документах, щорічно і у разі зміни повноважного особи на посаді.

1.3 Загальні поняття і сутність дебіторської заборгованості

Боржник, дебітор (від латинського слова debitum-борг, обов'язок) - це заборгованість інших осіб перед даною компанією, відбиток якого в обліку виражено як майно компанії, тобто право на отримання певної грошової суми з боржника. З точки зору права дебіторська заборгованість означає будь-яке право отримувати або вимагати платіж грошової суми в будь-якій валюті. Дебіторська заборгованість, як вид активу, втілює майбутню вигоду, що забезпечує здатність прямо чи опосередковано створювати приріст грошових коштів, тобто отримати грошовий еквівалент боржника в касу або на рахунки у банку.

Причому права на вигоду чи потенційні послуги повинні бути законні або мати юридичний доказ можливості їх отримання. Наприклад, договір купівлі-продажу дозволяє визначити ймовірну майбутню вигоду. Але якщо покупець не внесе певну суму в погашення дебіторської заборгованості, то продавець фактично втратить контроль над ресурсами, тобто потенційними надходженнями, і, отже, актив перестає бути активом.

Дебіторська заборгованість у відповідності, як з міжнародними, так і з казахськими стандартами бухгалтерського обліку визначається як сума належна компанії від покупців (дебіторів). У відповідності до МСБО (IAS) 18 "Дохід" дебіторська заборгованість визначається як рахунки і векселі до отримання, що виникають у результаті реалізації товарів і надання послуг. Вона також включає в себе орендні платежі, винагороди та інші суми до отримання, нараховані за звітний період / 18 /.

Вексель отриманий представляє собою письмове зобов'язання по виплаті певної суми протягом певного терміну. Особа, яка підписує вексель і тим самим зобов'язується сплатити по ньому, називається векселедавцем. Особа, яка отримує платіж за векселем, називається ремітентом. Якщо строк оплати векселя становить менше року, ремітент повинен відобразити його в балансі як векселі отримані в розділі поточних активів, а векселедавець, у свою чергу, відображає його як векселі видані в розділі поточних зобов'язань,

Зазвичай векселі отримані використовуються по одній або більше причин, наведених нижче:

• Подовжені терміни виплати (в покриття простроченої дебіторської заборгованості).

• Більш грунтовні докази заборгованості, ніж рахунок-фактура та інші комерційні документи.

• Офіційна підстава для стягнення процентів.

• Можливість пуску в обіг.

Операції з кредитування є першорядним джерелом векселів отриманих. Векселі отримані також є результатом звичайної реалізації, продовженням терміну погашення дебіторської заборгованості, обміну довгострокових активів, а також авансових виплат службовцям, при видачі кредиту позичальник є векселедавцем, а позикодавець - векселедержателем або ремітентом. Коли товар переміщується від продавця до покупця при видачі векселя, покупець є векселедавцем, а продавець - векселедержателем, Термін дії векселя визначається в днях з дня дати оформлення векселя.

Процентна ставка, зазначена на векселі, може не відповідати ринковій ставці, переважаючою за зобов'язаннями з аналогічною оцінкою кредитоспроможності або ризиком. Тим не менш, оголошена ставка завжди використовується при визначенні відсоткових виплат. Якщо оголошена та ринкова ставки не збігаються, для оцінки векселя і вимірювання відсоткового доходу використовується ринкова ставка. Ринкова ставка є тією ставкою, яка приймається обома сторонами, що мають протилежні інтереси і залученими в операції між незалежними сторонами.

Для цілей бухгалтерського обліку основна сума векселя вимірюється справедливою ринковою вартістю або еквівалентом грошової вартості товарів чи послуг, проданих або наданих в обмін на вексель, якщо їх вартість відома; або ж поточної (дисконтованої) вартістю всіх грошових виплат, що передбачені за векселем, за ринковою ставкою . Загальна сума - це сума, яка підлягає нарахуванню відсотка. Будь-яка сума, виплачена понад загальної, є відсотком.

Номінальна вартість векселя - це грошова сума, зазначена на векселі, що не включає відсотки, що підлягають виплаті в кінці строку обігу векселя при відсутності умови виплати основної суми відповідно до визначеного графіком виплати її в розстрочку. Загальна сума дорівнює номінальній вартості, якщо оголошена процентна ставка дорівнює ринковій процентній ставці. Загальний процентний дохід протягом терміну обігу векселя відповідає загальній сумі грошових надходжень мінус загальна сума.

Векселі можна розділити на процентні і безпроцентні. Процентні векселі передбачають процентну ставку, яка застосовується до номінальної вартості при калькулюванні процентних виплат. На безпроцентних векселях процентна ставка не вказується, але вона передбачена через номінальну вартість, що перевищує суму початкової заборгованості.

У свою чергу процентні векселі поділяються на дві категорії, відповідно до виду необхідних грошових виплат:

-Прості векселі - що передбачають грошові виплати тільки відсотків, за винятком завершальній виплати;

-Складні векселя - грошові виплати по яких включають в себе як проценти, так і основну суму.

При обліку простих векселів важливо добре уявляти значення наступних показників:

• позичковий відсоток і процентна ставка;

• дата погашення;

• термін векселя

• сума погашення;

• облік векселя і облікова ставка;

• виплата по врахованому векселем.

Дата погашення - дата оплати векселя. Вона або прямо вказується у векселі, або визначається іншим способом. Часто вказуються такі терміни погашення:

-Конкретна дата, певне число місяців з моменту оформлення векселя;

-Визначене число днів з дня оформлення векселя.

Термін векселі визначається в днях.

Наприклад, вексель виписаний на термін з 10 травня по 10 серпня термін, векселя складе 93 дні:

Днів, що залишилися в травні ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 22

Днів у червні ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 30

Днів у липні ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 31

Днів у серпні ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 30

Всього днів ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 93

Бухгалтерські фактори, що впливають на векселі отримані і дебіторську заборгованість, аналогічні. Визнання та оцінка векселів отриманих залежить від можливості їх погашення. Якщо можливо провести оцінку векселів одержаних, то можна використовувати процедури, аналогічні тим, які використовуються у відношенні дебіторської заборгованості. Якщо неможливо провести оцінку, використовується метод прямого списання.

Звітність за довгостроковими векселями одержаними включає в себе два додаткових аспекту, що не використовуються в дебіторській заборгованості:

• часова вартість грошових коштів;

• визнання процентного доходу.

За невиплаченою залишку основної суми на початку звітного періоду процентний дохід, калькулюється за ринковою ставкою, переважаючою на момент видачі векселя. З метою бухгалтерського обліку ця ставка не змінюється протягом всього терміну обігу.

Дебіторська заборгованість - важливий компонент оборотного капіталу. Коли одне підприємство продає товари (послуги) іншому підприємству, зовсім не означає, що вартість проданого товару буде оплачена негайно.

Стягнення дебіторської заборгованості - одна з найбільш важливих завдань у діяльності підприємства, що вимагає точного знання законів, правильного розрахунку своїх сил і винахідливості. Боржники, як правило, не поспішають виконувати свої зобов'язання. У їхніх діях проглядається певний економічний інтерес, так як вони використовують чужі фінансові ресурси. У той же час організації-кредитори не завжди належним чином піклуються про свої інтереси при укладенні комерційних договорів.

Разом з тим існують прості засоби для запобігання появи і зростання дебіторської заборгованості, а також пов'язаних з цим несприятливих наслідків.

Фактом підписання договору фірмою встановлюється майбутня ймовірність вигоди, яка і знаходиться під контролем у бухгалтера. Саме бухгалтер визначає події достатньо чи не достатньо значним при відображенні як активу фірми. У більшості випадків значущість увазі завершеність операції.

У відповідності до МСБО (IAS) 1 "Подання фінансових звітів" дебіторська заборгованість класифікується як оборотний актив, якщо вона повинна бути погашена протягом дванадцяти місяців після звітної дати (або в нормальних умовах операційного циклу), і довгостроковий актив. При цьому операційний цикл це інтервал часу між придбанням (появою) активів та їх конвертацією у грошові кошти. Якщо звичайний операційний цикл не може бути чітко ідентифіковано, передбачається, що він дорівнює дванадцяти місяців. Бухгалтер компанії повинен знати, що відповідно до МСБО 1 запаси і торговельна дебіторська заборгованість, які продаються, споживаються і реалізуються як частина нормального операційного циклу, навіть якщо їх реалізація не очікується протягом дванадцяти місяців після дати балансу, класифікуються як оборотні активи / 17 / .

При відображенні в бухгалтерському балансі дебіторська заборгованість розбивається на наступні групи:

• Дебіторська заборгованість покупців і замовників.

• Дебіторська заборгованість інших членів групи компаній.

• Дебіторська заборгованість зв'язаних сторін.

• Дебіторська заборгованість за авансами виданими.

• Інша дебіторська заборгованість.

У відповідності до МСБО (IАS) 18 "Виручка" дебіторська заборгованість визначається як рахунки і векселі до отримання, що виникають у результаті реалізації товарів і надання послуг. Вона також включає в себе орендні платежі, винагороди та інші суми до отримання, нараховані за звітний період.

Рахунок-фактура - це обов'язковий документ, на підставі якого розноситься кореспонденція рахунків в облікових регістрах, і цей документ є підтвердженням придбання товарів, робіт і послуг. Якщо ви є платником ПДВ, то на підставі рахунку-фактури ПДВ береться в залік, але за умови, що постачальник є теж платником ПДВ і він виділяє ПДВ в документі.

У рахунку-фактурі повинні бути зазначені:

• Порядковий номер і дата складання рахунку-фактури.

• Прізвище, ім'я, по батькові (приватна особа, яка має право виписувати рахунок-фактуру) або повне найменування юридичної особи (організації), адреса, РНН, номер свідоцтва про взяття на облік з ПДВ і дата отримання.

• Номер і дата укладеного договору.

• Найменування реалізованих товарів (робіт, послуг).

• Розмір оподатковуваного обороту.

• Ставка ПДВ.

• Сума ПДВ.

Вартість товарів (робіт, послуг) з урахуванням ПДВ.

Рахунок-фактура виписується не пізніше дати здійснення обороту з реалізації та засвідчується підписами керівника, головного бухгалтера, відповідальної особи, яким виписується рахунок-фактура, також обов'язково повинна бути печатка юридичної особи / 2 /.

2. Облік дебіторської заборгованості

2.1 Облік розрахунків з покупцями і замовниками

Чітка організація розрахунків з покупцями і замовниками безпосередньо впливає на прискорення оборотності оборотних коштів і своєчасне надходження грошових коштів.

Не надходження або несвоєчасне надходження виручки порушує ритмічність господарської діяльності. Виникають дебіторські заборгованості, часто тягнуть за собою фінансові втрати і руйнування сталих партнерських зв'язків.

Покупцями і замовниками є юридичні та фізичні особи, які отримують товари (роботи, послуги).

Продаж товарів здійснюється відповідно до укладених договорів або ж шляхом вільного продажу через роздрібну мережу.

Замовниками підприємства є різні організації. З кожною організацією укладено договір, який регулює відносини сторін з поставки товарів, виконаним послуг і робіт.

Як і з покупцями, договори укладені на різні терміни. Після виконання робіт у замовника виникають зобов'язання по відноси я, які виражаються в дебіторській заборгованості. Зобов'язання пов'язані з розбіжністю термінів виконаних робіт та отримання за них оплати.

Виробничо-монтажні роботи є основним доходом від діяльності. Організаціям дозволяється визначати виручку від продажу двома методами: методом оплати, або за методом нарахування та пред'явлення документів для оплати покупцю. ТОВ «Корпорація Сайман» працює за методом нарахування.

При продажу товарів вся дебіторська заборгованість формується на рахунку 1210 «Короткострокова дебіторська заборгованість покупців і замовників», на суму реалізованих товарів і послуг. Покупцям виписуються платіжні документи: рахунок-фактура, товарно-транспортна накладна, акт виконаних робіт. Всі платіжні документи повинні бути оформлені відповідно до законодавства, мати всі необхідні реквізити відповідно до Постанови «Про затвердження порядку ведення журналів обліку рахунків-фактур при розрахунках з податку на додану вартість».

У рахунку-фактурі при реалізації товарів (робіт, послуг) зазначається ціна (тариф) за одиницю виміру і вартість всієї кількості товару з урахуванням ПДВ, ставка ПДВ. У рахунку-фактурі повинен бути вказаний порядковий номер. На виписані рахунки ведуться журнали обліку рахунків-фактур і книга продажів для обліку ПДВ. Реєстрація складених рахунків-фактур у книзі продажів здійснюється відразу на всю суму відвантаження за цими рахунками-фактурами.

При отриманні товару, покупець зобов'язаний перевірити кількість і якість товару, що купується, його відповідність документам. При отриманні обов'язкова наявність довіреності від покупця, яка не повинна мати виправлень і помарок.

Покупець здійснює оплату за товар з дотриманням порядку і форм розрахунків, передбачених у договорі. Якщо угодою сторін порядок і форма розрахунків не визначені, то вони відбуваються за платіжними дорученнями.

Оплата може проводитися у готівковій та безготівковій формі. При оплаті за готівковий розрахунок, при прийомі грошових коштів від покупців, виписується прибутковий касовий ордер.

Якщо оплата здійснюється шляхом перерахування заборгованості покупцем через банк.

При розрахунках з покупцями і замовниками можуть виникати претензії, як і при розрахунку з постачальниками та замовниками. Покупець може пред'явити до організації претензію за отриманим товару. Складається акт на претензію і представляється організації з пред'явленням документів, що підтверджують факти недостачі, бою, шлюбу і т.д. Особливе значення має управління дебіторською заборгованістю, оскільки вона веде до прямого відволікання грошових коштів з обороту. Тому підприємству необхідно навчитися керувати боргами дебіторів, щоб не втратити отриманого прибутку і зменшити ризик фінансових втрат.

Можна використовувати ряд способів запобігання невиправданого зростання дебіторської заборгованості, повернення боргів та зниження втрат при їх неповерненні:

• уникати дебіторів з високим ризиком несплати, наприклад, які відчувають фінансові труднощі;

• періодично переглядати граничну суму відпустки товарів у борг виходячи з фінансового стану покупців і свого власного;

• визначити термін прострочених платежів на рахунках дебіторів, порівняти цей термін з показниками минулих років.

Управляти дебіторською заборгованістю можна шляхом стимулювання покупців за дострокову оплату рахунків, зробити це можна шляхом надання знижки, якщо платіж здійснювався раніше договірного терміну.

Облік короткострокової дебіторської заборгованості ведеться на активних інвентарних рахунках розділу 1 підрозділу 1200 "Короткострокова дебіторська заборгованість", який включає наступні групи рахунків:

1210 - "Короткострокова дебіторська заборгованість покупців і замовників", де відображаються операції з розрахунків з покупцями і замовниками за реалізовану продукцію і надані послуги строком до одного року, та інша короткострокова дебіторська заборгованість покупців і замовників;

1220 - "Короткострокова дебіторська заборгованість дочірніх організацій", де відображаються операції по розрахунках з дочірніми організаціями за реалізовані активи та надані послуги на строк до одного року, та інша короткострокова дебіторська заборгованість дочірніх організацій;

1230 - "Короткострокова дебіторська заборгованість асоційованих і спільних організацій", де відображаються операції за розрахунками з асоційованими та спільними організаціями за реалізовані активи та надані послуги на строк до одного року, та інша короткострокова дебіторська заборгованість асоційованих і спільних організацій;

1240 - "Короткострокова дебіторська заборгованість філій і структурних підрозділів", де відображаються операції з надходження та списання грошових коштів на рахунки філій, та інша короткострокова дебіторська заборгованість філій і структурних підрозділів;

1250 - "Короткострокова дебіторська заборгованість працівників", де відображаються операції, пов'язані з рухом дебіторської заборгованості працівників за виданими в підзвіт коштами на придбання активів, оплату послуг, службовими відрядженнями та іншим наданими працівникам позиками, а також розрахунки з відшкодування матеріального збитку (недостача, розкрадання, псування та інші), заподіяної організації працівником, та інша короткострокова дебіторська заборгованість працівників;

1260 - "Короткострокова дебіторська заборгованість з оренди", де враховуються витрати щодо здійснення поточних орендних платежів з операційної та фінансової оренди за поточний період;

1270 - "Короткострокові винагороди для отримання", де відображаються операції, пов'язані з рухом дебіторської заборгованості за нарахованими дивідендами за акціями (частками участі); нарахованими винагород з фінансової оренди, наданими позиками, придбаним фінансових інвестиціях, довірчого управління і іншим нарахованими винагород;

1280 - "Інша короткострокова дебіторська заборгованість", де відображаються операції з іншої дебіторської заборгованості терміном до одного року, не зазначеної в попередніх групах, наприклад, заборгованість за векселями одержаними, щодо здійснення страхових виплат страховим організаціям.

Облік довгострокової дебіторської заборгованості ведеться на активних інвентарних рахунках розділу 2 підрозділу 2100 "Довгострокова дебіторська заборгованість", який включає наступні групи рахунків:

2110 - "Довгострокова заборгованість покупців і замовників", де відображаються операції з розрахунків з покупцями і замовниками за реалізовані активи та надані послуги строком понад один рік;

2120 - "Довгострокова дебіторська заборгованість дочірніх організацій", де відображаються операції по розрахунках з дочірніми організаціями за реалізовані активи та надані послуги строком понад один рік, та інша довгострокова дебіторська заборгованість дочірніх організацій;

2130 - "Довгострокова дебіторська заборгованість асоційованих і спільних організацій", де відображаються операції за розрахунками з асоційованими та спільними організаціями за реалізовані активи та надані послуги строком понад один рік, та інша довгострокова дебіторська заборгованість асоційованих і спільних організації;

2140 - "Довгострокова дебіторська заборгованість філій і структурних підрозділів", де враховується довгострокова дебіторська заборгованість філій і структурних підрозділів;

2150 - "Довгострокова дебіторська заборгованість працівників", де відображаються операції, пов'язані з рухом дебіторської заборгованості працівників за наданими працівникам довгостроковими позиками, а також розрахунки з відшкодування матеріального збитку (недостача, розкрадання, псування та інші), заподіяної організації працівником, строком понад один рік ;

2160 - "Довгострокова дебіторська заборгованість з оренди", де враховуються витрати щодо здійснення орендних платежів з фінансової оренди за майбутні періоди, та інша довгострокова дебіторська заборгованість з оренди;

2170 - "Довгострокові винагороди для отримання", де відображаються операції, пов'язані з рухом довгострокової дебіторської заборгованості за нарахованими винагород за фінансової

оренді, наданими позиками, придбаним фінансових інвестиціях, довірчого управління, та інші довгострокові виплати до отримання;

2180 - "Інша довгострокова дебіторська заборгованість", де відображаються операції з іншої довгострокової дебіторської заборгованості, не зазначеної в попередніх групах, наприклад, довгострокової заборгованості за векселями одержаними, щодо здійснення страхових виплат страховим організаціям.

Для обліку розрахунків з покупцями і замовниками призначається спеціальна відомість, де накопичуються і групуються рахунки-фактури або інші розрахункові документи по реалізованих основних засобів, нематеріальних засобів, цінних паперів, готової продукції, ТМЗ і т.д.

Журнал і відомість за розрахунками з покупцями і замовниками складається у кілька етапів:

1 етап.

Записи здійснюються на підставі рахунків-фактур за найменуванням покупців і замовників.

2 етап.

У графу 1 переносяться залишки на початок місяця в розрізі покупців з відомості за минулий місяць

3 етап.

У графах 2-3 відображаються № рахунку-фактури та дата. У графі 4 відображається коротка характеристика товарів (робіт, послуг).

4 етап.

У графи 5-8 "Сума по пред'явлених рахунків" заносяться дані по рахунках за реалізовані протягом місяця активи. У графі 9 відображається підсумкова сума.

5 етап.

Операції з оплати пред'явлених рахунків-фактур відображаються в графах 11-12 "Відмітки про оплату" на підставі виписок банку, прибуткових ордерів. У графі 13 підраховується підсумкова сума.

6 етап

У графі 14 робиться розрахунок заборгованості на кінець місяця в розрізі кожного покупця і замовника. Сальдо на кінець = сальдо на початок + пред'явлений рахунок-фактура - оплата грошовими коштами (залік авансу).

Залишок за рахунком 1210 показує заборгованість покупців та замовників. Сальдо на кінець періоду переноситься на початок наступного періоду.

Для обліку операцій по кредиту рахунків підрозділу 1200 застосовується журнал і відомість з обліку "Розрахунки з покупцями і замовниками"

Таблиця 7 - Дебіторська заборгованість покупців і замовників

2.2 Облік розрахунків з підзвітними особами

При затвердженні термінів звіту за отриманими витрат на відрядження можна керуватися пунктом 12 Постанови Уряду Республіки Казахстан від 22 вересня 2000 року № 1428 Про затвердження Правил про службові відрядження в межах Республіки Казахстан працівників державних установ, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету, а також депутатів Парламенту Республіки Казахстан (із змінами і доповненнями станом на 28.07.2005 р.) встановлено, що «до омандірованному працівникові перед від'їздом у відрядження видається грошовий аванс у межах сум, що належать на оплату проїзду, витрати по найму житлового приміщення і добові. Після повернення з відрядження працівник зобов'язаний протягом п'яти днів подати авансовий звіт про фактичні витрати грошових коштів ». Розрахунки з підзвітними особами виникають за сумами грошових коштів видаються, працівникам підприємств і організацій на виконання завдань операційно-господарської характеру та відшкодування витрат на службові відрядження.

У розрахунках з підзвітними особами слід дотримуватися наступних основних правил. Видача грошей здійснюється на підставі розпорядження керівництва, за заявою працівника або наказу по підприємству з оформленням видаткового касового ордера. Працівники, які отримали грошові кошти підзвіт, по сформованій практиці, не пізніше 3 днів після закінчення терміну, на який були видані гроші, повинні відзвітувати про їх використання та подати до бухгалтерії авансовий звіт з додатком певних документів. Видача грошей у підзвіт проводитися лише за умови відсутності заборгованості у працівника за попереднім отриманих сум У процесі виробничо-господарської діяльності підприємства посилають працівників у службові відрядження, набувають у магазинах канцелярське приладдя, оплачують поштові перекази та інші витрати.

Ці витрати не завжди можна оплатити шляхом безготівкових розрахунків через установи банку. Тому для їх оплати працівникам видають у підзвіт готівку. Гроші видаються згідно з розрахунком, затвердженим керівником підприємства. Аванси видаються не раніше настання дійсної потреби у видатках. Видача авансів з каси проводиться після повного розрахунку за раніше виданими авансами. Особи, які не надали звіту і не здали невитрачені залишки підзвітних сум у встановлені терміни, піддаються дисциплінарної, а в необхідних випадках - кримінальної відповідальності.

Суб'єкт має право утримати із суми оплати праці працівника не відшкодований їм своєчасно залишок авансу, якщо працівник не оспорює підставу і відсоток утримання. Утримання може бути вироблено одноразово або з розстрочкою незалежно від того, яка частина оплати праці залишається вільною від усіх інших стягнень з даного працівника. Розпорядження про утримання має бути дано не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу. Звертаємо увагу на правильність віднесення представницьких витрат через підзвітну особу на собівартість продукції, робіт, і послуг. Обгрунтованість таких витрат повинна бути підтверджена виправдувальними документами, у тому числі наказом про призначення відповідальної особи, актом з документами, що підтверджує витрати, з переліком учасників зустрічі і т.д. у витрати ключает до складу відрахувань, представницькі витрати відносяться в межах офіційно затверджених норм. Слід враховувати, що розрахунки з підзвітними особами, пов'язані з відрядженнями за кордон, добові виплачуються при проїзді по території Республіки Казахстан в тенге за нормами, встановленими законодавством, а при поверненні витрат і за час перебування у відрядженні за кордоном - за нормами, затвердженими для осіб, що виїжджають у відрядження за кордон. З дня перетину кордону РК при виїзді добові нараховуються в іноземній валюті, а при поверненні, з дня перетині кордону РК-в тенге. Особливу увагу слід приділяти розрахунку і обліку курсової різниці на день подання підзвітною особою авансового звіту.

Фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками у посвідченні про відрядження про день прибуття на місце знаходження постійної роботи. Крім того, це підтверджується і даними проїзних квитків про дату вибуття та прибуття, квитанціями готелів, де зазначаються дати перебування відрядженого працівника в готелі. Авансовий звіт здається в бухгалтерію підприємства, де перевіряється відповідність доданих документів даними звіту, а також за нормами розраховується сума відшкодування витрат на відрядження необхідно ще раз звернути увагу на внутрішній контроль документації, що стосується витрачання підзвітних сум. Для керівника підприємства контроль необхідний з метою збереження активів підприємства забезпечення витрачання їх за цільовим призначенням. Система контролю має на меті не тільки збереження майна підприємства, але і нормальну роботу свого підприємства і всіх працюючих на ньому. Перевитрачено за авансовим звітом суми видаються працівникові з каси. Неправильно оформлені авансові звіти та додані до неї документи повертаються підзвітній особі для оформлення. Розрахунки з підзвітними особами обліковуються на рахунках «Заборгованість працівників та інших осіб» Типового плану рахунків та рахунках груп 1250 «Короткострокова дебіторська заборгованість працівників», 2150 «Довгострокова дебіторська заборгованість працівників» Робочого плану з МСФЗ.

Наприклад. ТОВ «Корпорація Сайман» виділила кошти для відрядження Мартинової С.В. (експедитору) відрядженому в м. Актау в організацію ТОО «Fora». Термін відрядження 10 днів з 9-1-.05.2009г.Цель відрядження придбання комп'ютера. Підстава наказу: № 35 від 5.05.2009г.

Таблиця-8 Авансовий звіт за 2009р

З каси отримано 06.05.2009р 3500.

З каси 09.05.2009г 1666875.

Разом отримано 170 375.

Дт-7210 (69640) Кт-1250 (170375)

Дт-3310 (100 735)

2.3 Облік іншої дебіторської заборгованості

Облік іншої дебіторської заборгованості ведеться на рахунках розділу 1 «Інша дебіторська заборгованість», до якого входять рахунки:

- 1420 податок на додану вартість;

- 1280 інша дебіторська заборгованість;

У відповідності з Податковим Кодексом Республіки Казахстан підприємства застосовують у бухгалтерському обліку при нарахуванні податків метод нарахувань. Для відображення в бухгалтерському обліку розрахунків з податку на додану вартість використовується рахунок 1420 «Податок на додану вартість до відшкодування». Суми ПДВ, враховані за дебетом счета3130, у міру фактичного надходження цінностей на склади будуть записуватися за кредитом цього рахунку і дебіт счета1420 «Податок на додану вартість». Записи за дебетом счета3130 не будуть закриватися на рахунок 1420 тільки по тих акцептованим рахунками - фактурами, за якими матеріальні цінності не надійшли і не оприбутковані на склади, а роботи не прийняті за актами приймання виконаних робіт і послуг.

Нараховані відсотки обліковуються на рахунку 6110 «Нараховані відсотки». Цей рахунок містить інформацію щодо дебіторської заборгованості за нарахованими відсотками (за наданими позиками, векселями, оренду основних засобів тощо) Нарахування відсотків, що належать до отримання, відображається за дебетом рахунка 3580 і кредитом рахунку 6120 "Дивіденди по акціях і доходи у вигляді відсотків» . Оплата нарахованих відсотків відображається за дебетом рахунків 3580 «Грошові кошти в касі», 1010; 1030 «Грошові кошти на поточних банківських рахунках», 1050 «Грошові кошти на ощадних рахунках» та ін і кредитом рахунку 1030. Аналітичний облік за рахунком 3580 «Нараховані відсотки» ведеться по підприємствах - позикоодержувачами, векселедержателям, орендарям і т.д. і часу виникнення заборгованості за відсотками у відомості, що має форму. Заборгованість працівників та інших осіб (рахунок 1280), на даному рахунку враховуються такі види дебіторської заборгованості: за розрахунками з підзвітними особами; з працюючими за товари, продані в кредит; за наданими позиками; з відшкодування матеріального збитку. (Рахунок 7470). На даному рахунку враховують такі види дебіторської заборгованості по претензіях, з квартиронаймачами, з батьками за утримання їх дітей у дитячих садках, з іншими дебіторами, даний рахунок призначений для узагальнення інформації.

Про іншої дебіторської заборгованості з орендних зобов'язаннями до вступу, зайво перерахованих сум до бюджету і в позабюджетні організації, сумами претензій, пред'явлених постачальникам, підрядникам, транспортним організаціям та іншими юридичними особами за виявлені невідповідності, недостачі товарно-матеріальних запасів понад норми природного убутку, штрафи співі , неустойки. У процесі господарської діяльності суб'єкта можуть виникати втрати, які як правило, діляться на два види: нормовані і ненормовані. Нормовані втрата пов'язані зі зміною фізико-хімічних властивостей товарів. Ненормовані втрати (втрати в межах норм природного убутку) списуються на витрати підприємства, ненормовані втрати, до з'ясування причин, списують. Витрати майбутніх періодів. У процесі госпрозрахункової діяльності у підприємств виникають витрати, які підлягають включенню у витрати виробництва або обігу наступних звітних періодів. До таких витрат належать такі витрати: по підготовчим до виробництва робіт в сезонних галузях промисловості; з освоєння нових виробництв, цехів, агрегатів і підприємств (пускові витрати). З підготовки та освоєння виробництва нових видів продукції; по гірничо-підготовчих робіт; з одноразового масового набору робітників при організації та розширення виробництва; з капітального ремонту орендованих основних засобів, вироблених за рахунок коштів орендаря; суми підписки на технічну літературу, газети, журнали та інші витрати.

Витрати майбутніх періодів підлягають щорічній інвентаризації, що забезпечує достовірність залишків за цим рахунком, що переходять на наступний рік, і правильність їх списання їх списання на витрати виробництва або обігу протягом року. Інвентаризаційна комісія за документами встановлює і включає в опису суми, що підлягають відображенню на рахунках підрозділу. На рахунках цього підрозділу можуть бути залишені витрати, які підлягають віднесенню на витрати виробництва протягом документально обгрунтованого терміну відповідно до розроблених на підприємстві кошторисами.

3 Аудит дебіторської заборгованості

3.1 Цілі, завдання, джерела аудиту дебіторської заборгованості

Мета аудиту дебіторської заборгованості - підтвердити повноту, право, існування і вартісну оцінку сальдових залишків по рахунках розрахунків з покупцями і замовниками на кінець звітного періоду. Для досягнення цієї мети потрібні хороші знання, як правил ведення бухгалтерського обліку та оподаткування, так і знання в галузі цивільного законодавства. Аудитори володіють всіма цими необхідними знаннями для якісного проведення необхідної роботи.

У ході аудиту дебіторської проводиться:

-Експертиза документів, що підтверджують ваші права на відображення операцій дебіторської заборгованостей;

• визначення дат виникнення всієї дебіторської заборгованості;

• виявлення заборгованості зі строком позовної давності;

• аналіз обліку списаної заборгованості;

• визначення відповідності умовам договору та платіжними документами заборгованість за виданими авансами, і т.д.

Для визначення приблизної оцінки трудовитрат та орієнтовної вартості аудиту дебіторської заборгованості нам необхідна інформація, передбачена в листі попередньої оцінки вартості аудиту. Мета аудиту дебіторської заборгованості - досягнення впевненості в тому, що заборгованість контрагентів і заборгованість перед контрагентами числяться на рахунках обліку в реальних значеннях. Дана процедура - одна з найважливіших в аудиті розрахунків з покупців і замовників і погашенням її готівкою грошових коштів представляють можливість для шахрайства, розтрат і перекручень фінансової звітності.

Основними завданнями, що стоять перед аудитором при перевірці дебіторської заборгованості, є: перевірка реальності і юридичної відособленості, що значаться на балансі підприємства сум дебіторської заборгованості, перевірки дотримання правил розрахункової і фінансової дисципліни. Перевірка правильності отримання сум за відвантажені матеріальні цінності та повноти їх списання, наявності виправдувальних документів при здійсненні розрахункових операцій і правильності їх оформлення. Перевірка своєчасності та правильності оформлення і подання претензій дебіторам, а також організації контролю за рухом їх справ і перевірка порядку організації стягнення сум, завданих збитків та інших боргів, що випливають з розрахункових стягнень; розробка рекомендацій щодо впорядкування розрахунків, зниження дебіторської заборгованості. Аудит розрахунків з дебіторами включають перевірку наявності необхідних первинних документів, договорів, розрахункових документів, актів звірки розрахунків, документів про проведення взаємозаліків. Актів приймання-передачі векселів і т.д.; відповідності даних первинних документів даним аналітичним обліку, взаємної відповідності даних аналітичного та синтетичного обліку, фінансової звітності; наявності інвентаризації розрахунків відповідно до облікової політики організації заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості своєчасності списання простроченої заборгованості на фінансові результати. Інформаційна база аудиту Для обгрунтованого вираження своєї думки про достовірність бухгалтерської звітності аудитор повинен отримати достатні для цього аудиторські докази на основі аудиторських процедур.

Схема 1 - Інформаційна база аудиту

Аудиторські докази мають бути достовірними і достатніми. Докази, отримані самою аудиторською фірмою, звичайно більш достовірні, ніж докази, надані перевіряється організацією. Джерелами отримання аудиторських доказів є:

- Первинні документи;

- Регістри бухгалтерського обліку;

- Результати аналізу фінансово-господарської діяльності;

- Складання документів;

- Бухгалтерська звітність.

3.2 Аудит дебіторської заборгованості

В даний час у багатьох організаціях виникає необхідність проводити аналіз процесу управління дебіторською заборгованістю і правильності відображення відповідних операцій у бухгалтерському та податковому обліку. Програми для здійснення такого аналізу можуть формуватися службами внутрішнього аудиту. Програма аудиторської перевірки дебіторської заборгованості може включати такі етапи: перевірка організації документообігу, що відображає освіта дебіторської заборгованості; перевірка правильності ведення бухгалтерського та податкового обліку операцій з формування дебіторської заборгованості; перевірка правильності ведення бухгалтерського та податкового обліку з погашення дебіторської заборгованості. Перевірка організації документообігу, що відображає освіта дебіторської заборгованості Перевірка документообігу організації в частині аудиту дебіторської заборгованості починається з аналізу договорів на постачання товарів, виконання робіт або надання послуг.

Дана процедура необхідна для виявлення слабких місць у змісті договору, що може побічно послужити приводом для неналежного виконання зобов'язань контрагентами. В якості типових помилок ведення договорів, що впливають на можливість погашення дебіторської заборгованості, можна виділити: відсутність самого договору, що веде до виникнення серйозних проблем у разі судового врегулювання спорів між сторонами через відсутність умов належного виконання угоди; відсутність у тексті договору розшифровки предмета договору, т . е. немає чіткої вказівки що слід здійснити за даним договором; наявність у договорі форс-мажорних обставин, насправді такими не є (наприклад, реорганізація фірми тощо). Слід також з'ясувати, чи існує в організації юридична служба, яка відповідає за якість складання договорів. Також має значення інформація про те, в яких випадках укладення договорів не здійснюється. Зокрема, якщо організація позичає іншим організаціям грошові кошти в рамках договору позики і на певну суму то письмовий договір у цьому разі бажаний, але необов'язковий.

Наступним за значимістю документом, пов'язаним з урахуванням дебіторської заборгованості, є книга продажів. При перевірці операцій з реалізації продукції слід звернути увагу, чи всі відображення за рахунками реалізації підтверджені рахунками-фактурами і чи ведеться журнал реєстрації рахунків-фактур. Крім того, в рахунках-фактурах не допускаються ніякі виправлення, всі сторінки книги продажів повинні бути пронумеровані і надійно скріплені.

Порядок оформлення рахунків-фактур регулюється Постановою Уряду Республіки Казахстан від 02.12.2000 N 914. Перевірка правильності оформлення рахунків-фактур необхідна, перш за все, тому, що рахунок-фактура є основним документом при розрахунку величини зобов'язань організації перед бюджетом по сплаті ПДВ. У зв'язку з цим факт отримання рахунку-фактури покупцем продукції є необхідна умова для оплати товарів і послуг, а його неправильне оформлення може призвести до відмови в оплаті за формальною ознакою. Крім того, до нормативно-правової точки зору, застосування неуніфікованих форм документів, а також інші похибки у їх оформленні можуть бути прирівняні податковими органами до відсутності первинного документа, що може стати причиною застосування податковими органами штрафу.

На даному етапі перевірки слід також з'ясувати, чи є у організації-продавця покупці, на яких припадають порівняно великі обсяги заборгованості. Саме таким покупцям треба приділити підвищену увагу при аналізі розрахунків за придбану продукцію. Для кожної конкретної організації необхідно встановити, що вважати "великим" обсягом дебіторської заборгованості. Якщо такі дебітори є, то слід виявити наявність у них простроченої, сумнівної або безнадійної заборгованості, що зумовлює проведення інвентаризації дебіторської заборгованості, а також встановити, коли в останній раз здійснювалася інвентаризація дебіторської заборгованості.

У рамках перевірки дотримання встановленого порядку слід з'ясувати, чи дотримуються вимоги чинного законодавства про щорічної інвентаризації розрахунків, а також якими документами оформлялися результати інвентаризації. Такими документами є: форма інв-17 "Акт інвентаризації розрахунків з постачальниками і замовниками та іншими дебіторами. Акти-звірки по конкретним покупцям і замовникам; письмові розпорядження керівника про призначення членів інвентаризаційної комісії. У всіх перерахованих документах перевіряються наявність і справжність підписів посадових осіб, а також відсутність підчисток і виправлень. У ході проведення інвентаризації дебіторської заборгованості можна оцінити правильність формування резерву по сумнівних боргах, в першу чергу, відображена ця операція в обліковій політиці організації. Доцільно при цьому отримати відповіді на такі питання, пов'язані з формуванням даного резерву: чи правильно відображені в бухгалтерському обліку операції з формування резерву; чи відповідає резерв по сумнівних боргах вимогам, в якому обсязі сформований резерв щодо виручки і які групи за строками заборгованості в нього включені; в якому обсязі сформований резерв до дати проведення інвентаризації, використаний він до дати проведення інвентаризації і який залишок на дату проведення інвентаризації (розрахункові і фактичні дані); чи підлягають суми резерву списанню на фінансові результати або його треба до нарахувати.

Незважаючи на те що відсутність інвентаризації розрахунків ще не дозволяє зробити висновок про достовірність даних бухгалтерської звітності, застосування неуніфікованих форм документів, а також інші похибки їх оформлення можуть бути прирівняні податковими органами до відсутності первинного документа. Перевірка правильності ведення бухгалтерського та податкового обліку операцій з формування дебіторської заборгованості. Дебіторська заборгованість, що виникає за розрахунками з покупцями, відображається за дебетом рахунка 1210 "Розрахунки з покупцями і замовниками" в кореспонденції з субрахунком "Виручка". Згодом при частковому або повному погашенні кредитується рахунок 1010 в кореспонденції з рахунками обліку грошових коштів. Аналітичний облік за рахунком обліку розрахунків з покупцями і замовниками слід вести по кожному покупцеві, а також по кожному виставленому рахунку. При цьому аналітичний облік повинен формувати інформацію за виставленими рахунками, не сплачених у строк. Дебіторська заборгованість може бути погашена покупцем як грошовим, так і негрошових способом, якщо це передбачено договором. Наступний крок - перевірка наявності дебіторської заборгованості зі строком позовної давності і. Позовна давність - це період часу, протягом якого можна пред'явити позов боржника у зв'язку з тим, що він не виконав свої зобов'язання за договором (наприклад, не сплатив придбану продукцію).

Загальний строк позовної давності становить три роки. Відлік терміну починається після того, як пройшов період, встановлений договором для виконання зобов'язання. Таким чином, строк позовної давності можна продовжувати на невизначений період часу. Для цього потрібно, щоб боржник хоча б раз на три роки визнавав свій борг. Перевірка заборгованості, забезпеченої векселем (векселем до отримання). На даному етапі слід перевірити документальне оформлення забезпечення дебіторської заборгованості векселем, а саме: договір на надання послуг чи робіт як підставу для отримання векселя; акт приймання-передачі векселя, завірений підписами уповноважених, осіб. Зазначені документи є первинними для прийняття векселя в якості забезпечення дебіторської заборгованості і, отже, безпосередньо впливають на можливість судового вирішення спору в разі неоплати векселя. Також в ході перевірки правильності оформлення векселів необхідно з'ясувати, чи були випадки индоссирования векселів. Векселі можуть передаватися за допомогою індосаментів. Тому з метою недопущення грубих порушень при поводженні з векселями ланцюжок індосаментів за загальним правилом має бути безперервною. В якості запобіжного заходу можна перевірити вексель на предмет його достовірності безпосередньо у векселедавця. Це, до речі, підтвердить сам факт існування векселедавця.

Далі також необхідно перевірити правильність відображення у бухгалтерському обліку сум дебіторської заборгованості, забезпеченої векселем. Коли організація отримує вексель за продані товари (роботи, послуги), у неї змінюється структура дебіторської заборгованості. Продавець переносить суму заборгованості за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) з одного субрахунка рахунка на інший. Після закінчення вексельного терміну організація-векселедержатель може пред'явити вексель для оплати боржнику. Дисконтний вексель повинен бути оплачений за номіналом, а процентний - разом з відсотками. Це відбивається в бухгалтерському обліку записом: Дебет, Кредит, "Векселі одержані". Різниця між сумою, зазначеною в векселі, і сумою заборгованості за поставлені товарно-матеріальні цінності збільшує виручку. Встановлено, що виручка визнається такою в бухгалтерському обліку при одночасному виконанні наступних умов: якщо організація має право на отримання цієї виручки, що випливає з конкретного договору або підтверджений іншим відповідним чином, якщо сума виручки може бути визначена. Виходячи з цього вексель з дисконтом відбивається, у складі виручки за номінальною вартістю, так як у векселі вказана конкретна сума дисконту і в організації мається право на отримання цієї суми. Якщо вексель відсотковий, то вважати передбачуваний дохід у вигляді відсотків виручкою до пред'явлення векселя до оплати неправомірно. До того ж заздалегідь невідома сума відсотків, так як в процентних векселі не вказується конкретний строк погашення.

Отже, додаткова виручка у вигляді відсотків виникає тільки при пред'явленні векселя до погашення. Прибуток, отриманий у вигляді вексельного доходу, повинна включатися до бази для обчислення податку на прибуток по мірі його нарахування. Перевірка розрахунків з підзвітними особами. Підзвітними особами називаються працівники організації, які отримують авансом грошові суми на майбутні відрядження та адміністративно-господарські (у тому числі представницькі ) витрати. Список підзвітних осіб затверджується керівником організації. Облік розрахунків з ним здійснюється з використанням рахунку 1250 "Розрахунки з підзвітними особами". На розрахунки з підзвітними особами поширюється порядок проведення касових операцій. Це означає, що якщо підзвітній особі доручено здійснити оплату товарів, робіт і послуг інших організацій, то дані платежі не можуть перевищувати граничного розміру розрахунків готівкою.

Підзвітна особа, якій видано суми на витрати на відрядження, зобов'язане у триденний термін після повернення з відрядження подати до бухгалтерії авансовий звіт про витрачені суми. Якщо гроші видані на адміністративно-господарські витрати, то звіт складається у триденний термін після закінчення часу, на який ці суми видані. У випадках, коли ці терміни пройшли, бухгалтер зобов'язаний приєднати видані суми до доходу цієї особи і утримати з нього прибутковий податок. Якщо строк, на який були видані гроші, заздалегідь не був встановлений, то у бухгалтера немає підстав для пред'явлення претензій підзвітній особі. Співробітникові, які відряджаються в іншу організацію, покладаються збереження середнього заробітку на строк відрядження та компенсація витрат (по проїзду до місця призначення і назад, по найму житлового приміщення і добові за час перебування у відрядженні). Суми на відрядження видаються підзвітній особі при наявності наказу (розпорядження) за напрямом його у відрядження

Розміри які видаються на відрядження сум обмежені законодавством. Ці обмеження складені таким чином, що наднормативні суми витрат на відрядження, хоча і включаться в собівартість продукції, що випускається (виконуваних робіт, надаваних послуг), при оподаткуванні прибутку не враховуються. Крім посвідчення про відрядження підзвітна особа отримує бланк службового завдання, в якому відображена мета відрядження і який після приїзду повинен бути заповнений звітом про її виконання. При поверненні з відрядження співробітник заповнює також авансовий звіт, до якого додаються всі виправдувальні видаткові документи (відрядження, квитанції, транспортні документи, чеки контрольно-касових машин, товарні чеки тощо). Згідно з податковим законодавством при оформленні авансового звіту дозволяється виділяти розрахунковим шляхом (за ставкою 12%) ПДВ з сум витрат на проїзд до місця службового відрядження і назад, витрат на постільні приналежності в поїзді, а також витрат по проживанню в готелі. Якщо дані витрати укладаються в затверджені норми, то ПДВ по них відноситься на залік з бюджетом.

Сума ПДВ з тієї частини витрат, яка виходить за межі встановлених норм, повинна списуватися за рахунок власних коштів організації, тобто за рахунок нерозподіленого прибутку. З добових податок не виділяється і не пред'являється до заліку з бюджетом. Термін відрядження законодавством обмежений (не більше 40 діб). Якщо є необхідність перебування співробітника в іншій організації протягом більш тривалого часу, то необхідно оформити його тимчасове переведення в цю організацію, для чого потрібна згода працівника. Видача грошових коштів на покриття адміністративно-господарських витрат здійснюється на підставі заяв підзвітних осіб.

При придбанні матеріальних цінностей для виробничих потреб за готівковий розрахунок у організацій оптової торгівлі або виробників продукції підзвітна особа звичайно одержує довіреність. І інструктується бухгалтером про необхідність отримання необхідної товарної та платіжної документації - в першу чергу накладної на відпуск товарів із зазначенням окремим рядком суми ПДВ і квитанції до прибуткового касового ордеру. У цьому випадку при поданні підзвітною особою авансового звіту ПДВ відображається на рахунку 1420 "Податок на додану вартість по придбаним цінностям" і потім списується на залік з бюджетом. При покупці підзвітною особою матеріальних цінностей у магазинах ПДВ у бухгалтерському обліку розрахунковим шляхом не виділяється і на залік з бюджетом не відноситься. У разі перевитрати підзвітною особою сум, виданих на господарські потреби або на відрядження, керівник організації може прийняти рішення про виплату працівникові додаткових грошей на покриття цих витрат. Про це робиться запис в авансовому звіті. Якщо підзвітна особа витратив меншу суму, ніж отримало в підзвіт, воно зобов'язане повернути невитрачений залишок у касу. Ця сума може бути утримана і з зарплати підзвітної особи. За допомогою підзвітних осіб організації здійснюють представницькі витрати. Це специфічний вид витрат, пов'язаних з прийомом та обслуговуванням представників інших організацій, які прибули на переговори. Такі витрати регламентуються податковим законодавством, тому в організації повинна бути комісія, яка здійснює контроль цих витрат та їх відповідність положення склад і нормах витрат.

Для проведення конкретного заходу має бути складений кошторис витрат, згідно з якою комісія потім підписує акт на їх списання. Основними документами, які, при обліку розрахунків з підзвітними особами є; видатковий касовий ордер, прибутковий касовий ордер. Посвідчення про відрядження службове завдання для направлення у відрядження і звіт про його виконання журнали обліку працівників, які вибувають у відрядження та прибувають з відрядження платіжна відомість. Авансовий звіт заяву на видачу грошових коштів під звіт. Довіреність кошторис представницьких витрат акт на списання представницьких витрат. Інші (рахунок, квитанція, проїзні квитки, акт закупівлі товарно-матеріальних цінностей і т.д.). Бухгалтерія не має права видавати підзвітні суми співробітникам, не представили авансові звіти про витрачання попередніх підзвітних сум.

Перевірка правильності ведення бухгалтерського та податкового обліку з погашення дебіторської заборгованості Погашення дебіторської заборгованості грошовими коштами. Очевидно, що найбільша частина дебіторської заборгованості погашається саме грошовими коштами, отже, при перевірці слід звернути увагу саме на грошову форму розрахунків між контрагентами і правильність відображення відповідних операцій на рахунках бухгалтерського обліку. Витрати від списання безнадійної до одержання дебіторської заборгованості зменшують податкову базу по податку на прибуток. Якщо після закінчення деякого терміну покупець ліквідує свою заборгованість, то отримана організацією на розрахунковий рахунок грошова сума оприбутковується як інші доходи, які включаються до складу податкової бази по податку на прибуток, а заборгованість списується з позабалансового рахунку.

Відзначимо, що списання простроченої дебіторської заборгованості є обов'язковою процедурою для всіх організацій незалежно від їх організаційно-правової форми. Так як дебіторська заборгованість є статтею балансу, несписані заборгованість буде спотворювати дані балансу, що може спричинити помилкові розрахунки при визначенні вартості чистих активів організації, а також її платоспроможності та ефективності діяльності. Тим самим звітність організацій виявляється менш реальною, ніж це повинно бути, і порушуються правила. Що стосується не грошових форм погашення дебіторської заборгованості, то в рамках цієї статті розглянемо лише основні форми, на які припадає найбільша частка не грошових розрахунків, а саме погашення заборгованості векселем, операції взаємозаліку та операції з відступлення права вимоги. Погашення заборгованості векселем. Якщо фірма купує вексель третьої особи за гроші, то вона здійснює фінансове вкладення. Операція з придбання векселя у власність повинна здійснюватися на основі договору купівлі-продажу, а також акту прийому-передачі векселя.

Векселі обліковуються за одинично, в аналітичному обліку відображається, як мінімум, така інформація: найменування емітента, назва (номер, серія) цінного паперу. Номінальна ціна, ціна покупки; витрати, пов'язані з придбанням цінних паперів; дата покупки, дата продажу або іншого вибуття; місце зберігання. Векселі як фінансові вкладення приймаються до бухгалтерського обліку за первісною вартістю, що визначається залежно від способу надходження векселів. Первісна вартість векселя, придбаного за плату, включає суму фактичних витрат на його придбання (за винятком ПДВ і інших відшкодовуваних податків). Фактичними витратами на придбання векселя є суми, що сплачуються згідно з договором продавцю; суми, що сплачуються за інформаційні та консультаційні послуги винагороди, що сплачуються посередницьким організаціям інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням векселів.

Перелік фактичних витрат є відкритим і передбачає можливість включення інших аналогічних витрат за винятком загальногосподарських та інших витрат, які безпосередньо не пов'язані з придбанням активів в якості фінансових вкладень. Організаціям надано право самостійно визначати суттєвість суми додаткових витрат, пов'язаних з придбанням активу. Якщо в порівнянні з сумою, яку потрібно заплатити продавцю за договором, інші витрати, вважає за несуттєвими, то вона має право врахувати їх у складі інших витрат у тому звітному періоді, в якому були прийняті до бухгалтерського обліку цінні папери.

Рівень суттєвості повинен бути закріплений в обліковій політиці організації (зазвичай він становить 10% від значення відповідного показника). Інкасація заборгованості через взаємозалікових операцій. Взаємозалікові операції проводяться за згодою сторін про заліку зустрічних грошових вимог, наявних у них по відношенню один до одного. Для проведення таких операцій необхідне одночасне виконання трьох умов: у сторін повинні бути один до одного зустрічні вимоги, визнані і не оспорювані ними. зустрічні вимоги мають бути однорідні; повинен настати термін виконання цих вимог. Всі господарські операції, що проводяться організацією, повинні оформлятися виправдувальними документами, які є первинними обліковими та на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Первинні облікові документи повинні містити такі обов'язкові реквізити: назва документа (форми), код форми, дату складання найменування організації, від імені якої складено документ; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і грошовому вираженні); найменування посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, їх особисті підписи з розшифровками. Взаємозалікових операція може бути здійснена однієї із сторін з повідомленням іншої сторони. Однак при цьому між сторонами не повинно бути розбіжностей з питання проведення взаємозаліку.

На нашу думку, відсутність розбіжностей з проведення заліку взаємних вимог повинно підтверджуватися актом звірки розрахунків із зазначенням підстав виникнення зустрічних заборгованостей (договорів) із зазначенням розрахункових документів, що підтверджують виникнення заборгованості (рахунків-фактур). Сторона, яка прийняла рішення про проведення взаємозалікових операції, оформляє відповідну заяву. Угода з проведення взаємозаліку набуває чинності з моменту отримання цієї заяви іншою стороною. Тому як акт звірки розрахунків, так і заява про проведення заліку повинні бути підписані не лише керівником організації, але і головним бухгалтером з відтиском печатки. Поступка права вимоги погашення боргового зобов'язання. Відповідно до З БО фінансові вкладення приймаються до бухгалтерського обліку за первісною вартістю.

Первісною вартістю фінансових вкладень, придбаних за плату, визнається сума фактичних витрат організації на їх придбання, за винятком ПДВ і інших відшкодовуваних податків. Отже, початковою оцінкою придбаної дебіторської заборгованості повинна служити сума, що сплачується за неї право набувачем. Фінансові вкладення, за якими їх поточна ринкова вартість не визначається. Придбані права вимоги ставляться до фінансових вкладень організації, за якими їх поточна ринкова вартість не визначається. Вони підлягають відображенню в бухгалтерському обліку та бухгалтерської звітності на звітну дату за первісною вартістю. Якщо одержувана сума перевершує ціну придбання права вимоги, зазначений запис робиться на суму первісної оцінки погашаемого боргу. За загальним правилом для переходу прав кредитора до третьої особи згоди боржника не потрібно, сторони договору цесії зобов'язані лише повідомити його про що відбулася поступку. В іншому випадку боржник може помилково виконати зобов'язання на користь колишнього кредитора. На закінчення нагадаємо про відповідальність керівників організацій, а також працівників бухгалтерії за грубі порушення правил бухгалтерського обліку операцій з формування і погашення дебіторської заборгованості. Під грубим порушенням правил обліку доходів, витрат і об'єктів оподаткування розуміється відсутність первинних документів або рахунків-фактур або регістрів бухгалтерського обліку.

Систематичне (два і більше разів протягом календарного року) несвоєчасне або неправильне відображення на рахунках бухгалтерського обліку і звітності господарських операцій, грошових коштів, матеріальних цінностей, нематеріальних активів і фінансових вкладень платника податків. Якщо бухгалтер грубо порушив правила обліку, то штраф на організацію накладається у розмірі 10.000тенге. При грубому порушенні правил обліку доходів, витрат, об'єктів оподаткування протягом більш ніж одного податкового періоду штраф зростає до 35 000 тенге. Якщо через грубе порушення правил обліку була занижена податкова база, то штраф становить 10% суми несплачених податків. Якщо порушення не носять систематичний характер, але спотворення сум нарахованих податків і зборів склало не менше ніж 10% або спотворення будь-якої статті (рядки) форми бухгалтерської звітності склало не менше ніж 10%, то до посадових осіб організації може бути застосована адміністративна відповідальність у розмірі від 20 до 30 мінімальних розмірів оплати праці.

3.3 Аналіз і структура дебіторської заборгованості

Фінансова стійкість - це комплексне поняття, що означає такий стан фінансових ресурсів підприємства, їх розподіл і використання, яке гарантує і забезпечує розвиток підприємства на основі зростання прибутку і капіталу при збереженні платоспроможності в умовах допустимого рівня ризику.

У зв'язку з цим аналіз дебіторської заборгованості є важливою частиною фінансового аналізу на підприємстві і дозволяє виявляти не лише показники поточної (на даний момент часу) і перспективної платоспроможності підприємства, але і фактори, що впливають на їх динаміку, а також оцінювати кількісні і якісні тенденції зміни фінансового стану підприємства в майбутньому, так як:

• заборгованість по платежах може істотно деформувати структуру оборотних коштів підприємства. Так, якщо в складі оборотних активів переважає дебіторська заборгованість, то підприємство, або повинне залучати банківський кредит за вищими ставками.

До безпосередніх завдань аналізу дебіторської заборгованості відносяться наступні:

• точний, повний і своєчасний облік руху грошових коштів і операцій з їх руху;

• контроль за дотриманням касової і платіжно-розрахункової дисципліни;

• визначення структури дебіторської заборгованості, за ступенем обгрунтованості заборгованості;

• визначення складу і структури простроченої дебіторської заборгованості, її частки в загальному обсязі дебіторської заборгованості;

• виявлення обсягів і структури заборгованості за векселями, за претензіями, за виданими і отриманими авансами, по страхуванню майна і персоналу, заборгованості, що виникає внаслідок розрахунків з іншими дебіторами виявлення неправильного перерахування або отримання авансів і платежів за безтоварними рахунками і т.п. операціями;

• визначення правильності розрахунків з працівниками з оплати праці, з покупців і замовників.

З іншими дебіторами виявлення резервів погашення наявної заборгованості, а також можливостей стягнення боргів (за допомогою грошових чи не грошових розрахунків або звернення до суду) з дебіторів.

Розробка рекомендацій щодо впорядкування розрахунків, зниження дебіторської заборгованості / 15 /.

Приступаючи до аналізу потрібно перевірити насамперед розрахунки з дебіторами, з'ясувати чи правильно відображена дебіторська заборгованість у балансі. Залишки її на початок і кінець року показуються як у розділі I «Короткострокові активи», так і розділі II "Довгострокові активи». У I I розділі показується дебіторська заборгованість, платежі по якій очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати, а по I розділі - платежі по якій очікуються протягом 12 місяців. При аналізі за I I розділу необхідно звернути увагу на своєчасне стягнення сум і на заборгованість, за якою минув строк позовної давності.

У довгострокових активах дебіторська заборгованість показується в розрізі наступних статей:

• рахунки до одержання;

• векселі отримані;

• заборгованість по внутрішньогруповим операціями між основним господарюючим суб'єктом і дочірніми підприємствами;

• заборгованість посадових осіб суб'єкта;

• інша дебіторська заборгованість.

При аналізі необхідно з'ясувати, чи правильно відображені за статтями балансу відповідні залишки заборгованості. Для цього за даними журналу-ордера № 11 і регістрів аналітичного обліку та рахунків, призначеним для відображення розрахунків, вважають залишки по кожному виду розрахунків на початок періоду, що перевіряється із залишками за відповідними статтями балансу, а потім аналізують кожен вид розрахунків.

Аналіз стану дебіторської заборгованості слід починати з аналізу матеріалів інвентаризації розрахунків з дебіторами. Аналіз розрахунків з покупцями, підзвітними особами, працівниками підприємства та іншими дебіторами здійснюється у виявленні за відповідними документами залишків і ретельній перевірці обгрунтованості сум, що значаться на рахунках. Встановлюються причини і винуватці утворення дебіторської заборгованості, давність її виникнення, реальність отримання (тобто чи є акти звірки розрахунків або листи, в яких дебітори визнають свою заборгованість). Не пропущені чи строки позовної давності (3 роки), які заходи вживаються для стягнення заборгованості. Організуються і проводяться зустрічні перевірки у торговельних і постачальницьких організаціях.

Результати інвентаризації розрахунків оформляються актами, тому в ході аналізу перевіряються всі акти інвентаризації. В акті слід проаналізувати найменування проінвентаризовані рахунків і суми дебіторської заборгованості, безнадійних боргів, дебіторську заборгованість, по якій минули строки позовної давності. На підставі аналізу складається довідка, в якій наводяться найменування та адреси дебіторів, суми заборгованості, зазначено, за що вона числиться, з якого часу і на підставі яких документів. За сумами дебіторської заборгованості, за якими минули строки позовної давності, у довідці вказуються особи, винні в пропуску цих строків.

Малюнок 1 - Прострочена дебіторська заборгованість

Аналіз наявних на підприємстві матеріалів інвентаризації розрахунків дає можливість зосередити увагу на більш ретельній перевірці розрахунків, за якими встановлені розбіжності, неузгодженості, неясності.

Найчастіше у господарській діяльності підприємства зустрічаються розрахунки з покупцями і замовниками за товари, роботи і послуги. Ця стаття займає тому найбільша питома вага в загальній сумі дебіторської заборгованості, показаної в балансі підприємства. При аналізі цієї дебіторської заборгованості необхідно звернути увагу на наступне:

• чи є договору на поставку продукції (виконання робіт, послуг) і правильність їх оформлення;

• чи правильно отримані суми за відвантажені товарно цінності;

• чи правильно списана дебіторська заборгованість на собівартість продукції (робіт, послуг) та дебіторська заборгованість зі строком позовної давності.

Дебіторська заборгованість, щодо якої термін позовної давності минув, списується за рішенням керівника підприємства і відноситься відповідно на рахунок коштів резерву по сумнівних боргах.

При аналізі необхідно перевірити обгрунтованість створення резервів по сумнівних боргах, правильність їх використання і списання з балансу дебіторської заборгованості зі строком позовної давності. Величина резерву визначається окремо по кожному сумнівному боргу залежно від фінансового стану (платоспроможності) боржника і оцінки погашення в повному обсязі й частковій сумі.

При аналізі встановити, чи не зависокий розмір резерву по сумнівних боргах і відновлена ​​чи невикористана його величина

Потім проводиться аналіз іншої дебіторської заборгованості. Залишки на початок і на кінець року за цією статтею повинні відповідати залишкам підрозділу бухгалтерського балансу. Потрібно проаналізувати правильність відображення господарських операцій на цих рахунках, показаних у журналі-ордері № 8, і узагальнених щомісячними підсумками у Головній книзі.

Особливу увагу при аналізі потрібно звернути на правильність відображення господарських операцій на рахунку 1250 «Короткострокова дебіторська заборгованість працівників». На цьому рахунку враховується інформація про дебіторську заборгованість працівників за сумами, виданими в підзвіт на адміністративно-господарські і операційні витрати, а також на службові відрядження; з відшкодування матеріального збитку; по наданих працівникам позиками та іншими операціями.

Спочатку проводиться суцільна перевірка авансових звітів і прикладених до них документів, аналізуються записи в накопичувальних відомостях і дані авансових звітів, затверджених розпорядниками кредитів. З'ясовується кому видані аванси.

При аналізі слід звернути увагу на наступні моменти:

• визначено чи керівником підприємства коло осіб, яким надано право, отримувати гроші під звіт;

• не видаються чи підзвітним особам аванси понад установлені розміри;

• не одержують гроші під звіт особи, які не відзвітували за раніше отриманими сумами;

• не допускається оплата через підзвітних осіб витрат, які могли бути оплачені безпосередньо з каси підприємства;

• чи є на авансових рахунках відмітка керівника про доцільність зроблених витрат;

• чи своєчасно відображаються в обліку витрати з підзвітних сум.

Наступним етапом аналізу повинен бути аналіз з відшкодування матеріального збитку, перш за все потрібно проаналізувати розрахунки за нестачами і розкраданням та встановити чи дотримувалися терміни і порядок розгляду випадків нестач і втрат, як забезпечується їх стягнення і т.д. Особливо слід приділити увагу вивченню чинників списання нестач і втрат на витрати на виробництво або на результати діяльності підприємства.

Відповідно до чинного законодавства недостача матеріальних цінностей у межах норм природних втрат списується на витрати на виробництво, а понад норми природного убутку, а також втрати від псування цінностей, шлюбу, допущеного при виробництві відносяться на винних осіб.

Слід зазначити, що недостача в межах природного убутку може бути списана на витрати виробництва лише у разі її виявлення при проведенні інвентаризації та при складанні комісійного акта на списання, затвердженого керівником.

Далі потрібно проаналізувати повністю чи віднесені на винних осіб суми щодо недостач, розтрат і розкрадання, чи правильно оформлені і виведені результати інвентаризації грошових коштів і товарно цінностей на витрати виробництва, коли винні особи не встановлені / 7 /.

Далі аналізується правильність ведення розрахунків з працівниками підприємства за наданими їм позиками, за товари, продані в кредит, і іншими операціями.

Потім аналізуються дані рахунків 1280 «Інша дебіторська заборгованість», на якому відображаються орендні зобов'язання до вступу. Зайво перераховані суми в бюджет і позабюджетні організації; суми претензій, пред'явлених постачальником, транспортним організаціям та іншим юридичним особам за виявлені невідповідності, нестачі товаро-матеріальних запасів понад норми природного убутку, штрафи, пені, неустойки, а також суми перевищення вартості реалізації власних акцій над номінальною вартістю .

Аналіз правильності і своєчасності оформлення матеріалів за претензіями про нестачі і розкрадання має дуже велике значення, оскільки практика показує, що неправильне або з порушенням термінів оформлення матеріалів робиться іноді свідомо з метою не допустити до залучення винних до матеріальної відповідальності.

При аналізі важливо, не тільки констатувати факти недостач і псування, а й з'ясовувати причини їх виникнення. Практика показує, що основними причинами збитку (нестачі, розтрати, розкрадання грошових коштів і матеріальних цінностей) є незабезпеченість Ваговимірювальне апаратурою, поганий стан складських приміщень, недотримання умов зберігання товарно цінностей, порушення правил приймання і відпуску їх, відсутність належного контролю за їх збереженням, несвоєчасне і формальне проведення інвентаризацій.

При аналізі іншої дебіторської заборгованості важливо перевірити: наявність заборгованості працівників підприємства за користування інвентарем; відпущені без попередньої оплати матеріальні цінності, нездану спецодяг і т.д.

Об'єктом аналізу тут служить не тільки бухгалтерські записи, але й укладені договори з постачальниками і підрядниками. Особливу увагу потрібно приділити на сумнівну заборгованість за авансами з точки зору причин її виникнення і винних осіб. Реальною вважається заборгованість у випадку, якщо вона підтверджена зацікавленими сторонами актами звірки взаємних розрахунків.

Встановивши достовірність дебіторської заборгованості, проаналізувавши дані, відображені в першому і в другому розділі балансу підприємства, потрібно проаналізувати склад і структуру дебіторської заборгованості, дати оцінку з точки зору її реальної вартості, розподілити дебіторську заборгованість за термінами освіти, визначити якість і ліквідність цієї заборгованості.

Таблиця 9 - Аналіз складу і структури дебіторської заборгованості за 2006-200 7г. Р

Проаналізувавши дані таблиці 3 можна зробити висновки, що дебіторська заборгованість збільшилася на 9380 тис. тенге або на 23,1%. Істотні зміни відбулися в структурі дебіторської заборгованості. Питома вага розрахунків з покупцями і замовниками за товари, роботи і послуги скоротився з 65,86% до 35,58% Питома вага авансових платежів навпаки збільшився на кінець звітного періоду з 17,11% до 56,44%

Хоча і незначно, але все ж мало вплив на склад і структуру дебіторської заборгованості, отримані і авансові платежі. Якщо на початок року розрахунку іншої дебіторської заборгованості не було, то до кінця року сума від отриманих векселів склала 940 тисяч тенге, тобто питома вага цієї суми в загальній сумі заборгованості склав 3,53%.

Малюнок 2 - Склад дебіторської заборгованості

На фінансове становище підприємства впливає не сама наявність дебіторської заборгованості, а її розмір, рух і форма, тобто те, чим викликана ця заборгованість. Виникнення дебіторської заборгованості являє собою об'єктивний процес у господарській діяльності при системі безготівкових розрахунків, так само як і поява дебіторської заборгованості. Дебіторська заборгованість не завжди утворюється в результаті порушення порядку розрахунків і не погіршує фінансове становище. Тому її не можна в повній сумі вважати відволіканням власних коштів з обороту, тому що її служить об'єктом банківського кредитування і не впливає на платоспроможність підприємства. Виходячи з цього, розрізняють нормальну і невиправдану дебіторську заборгованість.

До невиправданої дебіторської заборгованості відноситься заборгованість по претензіях, відшкодуванню матеріальних збитків (нестачі, розкрадання, псування цінностей) та заборгованість за розрахунковими документами, строк оплати яких минув. Невиправдана дебіторська заборгованість являє собою форму незаконного відволікання оборотних коштів і порушення фінансової дисципліни. Тому особливу увагу при аналізі приділяється саме невиправданої дебіторської заборгованості.

Після загального аналізу складу і структури дебіторської заборгованості необхідно проаналізувати і дати оцінку її з точки зору реальної вартості. Це пов'язано з тим, що не вся дебіторська заборгованість може бути стягнута. Повернення її визначається на основі минулого досвіду і поточних умов. Бухгалтерський ризик полягає в тому, що минулий досвід може бути неадекватною мірою майбутнього збитку, або що поточні умови можуть бути не повністю враховані. У результаті збитки можуть бути істотними. Необхідно знати реальність і правильність визначення ймовірності повернення дебіторської заборгованості. Розрахунок відсотка не повернення боргів проводиться за середніми даними за кілька років. Наприклад, якщо відсоток не повернення боргів склав у

2005 році - 6,8%

2006 році - 4,7%

2007 році - 8,3%,

то середній відсоток не повернення боргів за три роки складе:

(6,8 +4,7 +8,3) / 3 = 6,6%

Однак не можна його застосовувати за аналізований період механічно. Слід враховувати реальні умови, наприклад тенденцію зростання не повернення. Тому доцільно проаналізувати:

• який відсоток не повернення дебіторської заборгованості припадав на одного чи кількох основних боржників (цей відсоток характеризує концентрацію не повернення заборгованості), чи буде впливати несплата одного з головних боржників на фінансове становище підприємства;

• яке розподіл дебіторської заборгованості за термінами освіти;

• яку частку векселів у дебіторській заборгованості представляє продовження старих векселів;

• чи були прийняті знижки та інші умови на користь споживача, наприклад його право на повернення продукції.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості Як було зазначено вище, дебіторська заборгованість є частиною активів підприємства, а саме входить до складу поточних активів, які представляють собою оборотні кошти підприємства. Спочатку можна проаналізувати, яка в складі оборотних коштів, для цього проаналізуємо структуру оборотних коштів підприємства.

Як видно з таблиці 10, найбільшу питому вагу в поточних активах займають запаси. На їх частку на початок року припадає 87,9%. До кінця року абсолютна їх сума зменшилася, і їх частка зменшилася на 8,8%, у зв'язку з тим, що закуплені металоконструкції на весь об'єкт, були встановлені частково збільшилася як сума так і частка на кінець року інших короткострокових активів

Табліца10 - Аналіз структури оборотних коштів тис.т

Висновок

Дебіторська заборгованість-це дійсно одна з найактуальніших тем господарюючих суб'єктів розвивається Казахської ринкової економіки. Дебіторська заборгованість - це сума боргу, що приписується підприємству від інших юридичних осіб або громадян. Виникнення дебіторської заборгованості при системі безготівкових розрахунків являє собою об'єктивний процес у господарську діяльність підприємства. Розрахунки з покупцями і замовниками охоплюють велику частину господарських операцій у ТОВ «Корпорації Сайман». Від стану розрахунків залежать подальші відносини з іншими організаціями, своєчасність оплати покупцями за придбані товари безпосередній вплив робить не тільки на фінансовий результат підприємства, але і на його стабільну роботу. З переходом підприємств Республіки Казахстан на міжнародні стандарти фінансової звітності виникають безліч проблем. Для удосконалення фінансової звітності, необхідно забезпечити єдність і повноту відомостей, які формуються з різних джерел. Для досягнення цієї мети корисно було би різним службам контролювати взаємопов'язані натуральні і вартісні показники, що містяться у звітних формах, якщо вони складені за один і той самий звітний період або одну дату. Даний методичний прийом в умовах жорсткої конкуренції слід прийняти за всіма формами звітності для більшої внутрішнього зв'язку між ними. У ТОВ «Корпорації Сайман» бухгалтерська документація включає в себе первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність та облікову політику. Бухгалтерські записи проводяться на підставі первинних документів. Первинні документи, як на паперових, так і на електронних носіях, форми яких або вимоги до яких не затверджені Законодавством Республіки Казахстан, розроблені в ТОВ «Корпорації Сайман» самостійно і обов'язкові реквізити передбачені «Законом про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 28.02.2007р . / 2 /.

При складанні первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на електронних носіях в бухгалтерії роздруковуються і підшиваються копії таких документів на паперових носіях для інших учасників операцій, а також на вимогу державних органів, яким таке право вимоги надано у відповідності з законодавством Республіки Казахстан.

У ТОВ «Корпорації Сайман зберігається первинні документи, регістри бухгалтерського обліку на паперових та електронних носіях, фінансову звітність, облікову політику, програми електронної обробки облікових даних протягом періоду, встановленого законодавством Республіки Казахстан.

Складання фінансової звітності здійснюється в ТОВ «Корпорації Сайман» відповідно до міжнародних стандартів. Підприємство звітує з моніторингу відповідно до податкової політикою РК Звітним періодом для річної фінансової звітності є календарний рік, починаючи з 1 січня по 31 грудня.

Зростаючий попит в даний час на висококваліфікованих фахівців-бухгалтерів змушує по-новому поглянути на їх підготовку. Сучасний бухгалтерський облік немислимий без комп'ютерного обліку, у зв'язку з чим сучасному бухгалтеру пред'являється обов'язкова вимога володіння персональним комп'ютером і його програмним забезпеченням.

Керівництву економічного суб'єкта необхідна інформація, яка поводила б удосконалити систему бухгалтерського обліку і систему внутрішнього контролю на підприємстві. Тому написання роботи було зроблено з метою виявлення недоліків і негативних моментів у роботі з постачальниками, покупцями, а також передбачалася з метою внесення пропозицій щодо вдосконалення порядку ведення розрахунків, виявлення методів, які дозволили б покращити роботу на підприємстві, що перевіряється, привести до підвищення ефективності використання її результатів.

Ведення бухгалтерського обліку на підприємстві здійснюється відповідно до чинного законодавства, а також прийнятої облікової політикою, яка регламентує порядок ведення обліку на підприємстві. Облікова політика ТОВ «Корпорації Сайман» була сформована відповідно до нормативних документів.

З метою визначення достовірності ведення розрахунків необхідно щорічно проводити повну інвентаризацію зобов'язань, в ході перевірки з'ясувалося, що в ТОВ «Корпорації Сайман» вона проводиться щорічно, хоча заборгованість з терміном позовної давності, а також прострочена заборгованість не простежується.

Дебіторська заборгованість істотно впливає на оборотність оборотних коштів. Її збільшення знижує кількість оборотів, що здійснюються оборотними засобами. Щоб наочно показати керівникові, який вплив надає заборгованість на стан підприємства в цілому, був проведений аналіз заборгованості за 2005-2007 рр.. З метою зниження заборгованості в роботі були розроблені методи, які рекомендується впровадити в роботу підприємства.

При розрахунках з покупцями можна запропонувати використовувати методи, які дозволять збільшити реалізацію товарів. В даний час широке поширення знайшли розрахунки з використанням пластикових платіжних карт. Багато організацій перейшли на цю форму розрахунків. Тому можна запропонувати підприємству ТОВ «Корпорації Сайман» застосування даної форми розрахунків. Дане введення дозволить залучити покупців і долучитися до нової форми розрахунків.

Можна запропонувати з метою скорочення дебіторської заборгованості по покупцях, використовувати попередню оплату за надані послуги, тому що використання готівкової форми розрахунків в даному випадку неможливо. Попередня оплата буде виключати можливість виникнення дебіторської заборгованості, а також ризик несплати з боку покупця. Крім цього, підприємство буде своєчасно отримувати грошові кошти, що дозволить використовувати їх у подальшій своїй діяльності.

Список використаних джерел

1. Закон Республіки Казахстан «Про внесення змін і доповнень з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності» від 28 лютого 2007 року № 235-111 ЗРК.

2. Цивільний Кодекс Республіки Казахстан.

3. Закон Республіки Казахстан «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 28 лютого 2007 року № 234.

4. Державний закон від 26.12.95г. № 208 «Про акціонерні товариства.

5. Закон про аудиторську діяльність від 20 листопада 1998р. № 304.

6. Абдуллаєв Н., Зайнетдінов Ф. «Формування системи аналізу фінансового стану підприємства», 2005

7. Баканов М.І., Шеремет А.Д. «Теорія економічного аналізу»: Підручник. -4-е вид., Доп. І перероб. 2004

8. Вещунова Н.Л., Фоміна Л.Ф., «Бухгалтерський облік»: навчальний посібник-М.: Фінанси і статистика. 2000

9. Дюсембаев К.Ш Егембердіева С.К. Аудит і аналіз фінансової звітності. - О.: Каржи-Каражат, 1998. - 446 с.

10. Ержанов М.С. Облікова політика на казахстанському
    підприємстві. - Алмати: БІКО ", 1997

11. Миколаєва С.А. Облікова політика організації: журнал Податків кур'єр № 12, 2006

12. Назарбаєв Н. Казахстан - 2030: процвітання, безпеку та поліпшення добробуту всіх казахстанців. Послання Президента країни народу Казахстана.-Алмати: Б i л i м, 1997.-256 з

13. Назарова В. Л. Бухгалтерський облік господарюючих суб'єктів. - Алмати: Економіка, 2005. - 287 с.

14. Радостовец В.К. та ін Фінансовий і управлінський облік
    на підприємстві. - Алмати, НАК «Центраудіт», 1997.

15. Радостовец В.К. та ін Бухгалтерський облік на підприємстві. Алмати: Центр-Аудит, 2002. - 540 с.

16. Радостовец В.К. та ін Бухгалтерський облік на підприємстві. Алмати: Центр-Аудит, 2002. - 540 с.

17. Радостовец В.К. та ін Бухгалтерський облік на підприємстві. Алмати: Центр-Аудит, 2002. - 540 с.

18. Сейдахметова Ф.С. Сучасний бухгалтерський облік. Алмати: Економіка, 2005. - 328 с.

19. Соколова В.І. «Міжнародні стандарти фінансової звітності»-М. Фінанси і статистика. 2000

20. ЗАТ Аскер АССА «Міжнародні стандарти фінансової звітності». 2005р

21. Тулешова Г. К. Фінансовий облік і звітність відповідно до міжнародних стандартів. Частина 1,2. - Алмати: Бізнес інформація, 2005. - 420 с.

22. Толпаков Ж.С. Бухгалтерський облік: Підручник для вузів. - Караганда, ВАТ «Карагандинська Поліграфія», 2004. - 983 с.

23. Міжнародні стандарти фінансової звітності і новий план счетов.2006

24. ББ Управлінський облік «Бухгалтерський облік в Казахстані. Розрахунки з постачальниками, підрядниками, покупцями ». 2005

25. ББ Управлінський облік «Управління дебіторською та кредиторською заборгованістю». № 8 (32), серпень 2006

26. ББ Управлінський облік «Управління оборотними засобами». № 12, грудень 2006

27. ВД БІКО «Основи бухгалтерського обліку, розрахунки з покупцями і постачальниками». Алмати, 2007.