Облік і аналіз реалізованих товарів робіт і послуг

Неодмінною умовою застосування простого (попроцессного) методу є однорідність і в той же час масовість видобувається чи вироблюваної продукції, можливість не поділяти витрати за способом віднесення на прямі і непрямі витрати (оскільки вони всі пов'язані з випуском одного виду продукції). Всі витрати відносяться на випуск продукції (через відсутність або стабільності залишків незавершеного виробництва).
Система "стандарт-кост" - система обліку витрат і калькулювання собівартості з використанням нормативних (стандартних) витрат, основними цілями якої є управління і контроль витрат, встановлення реальних цін, підготовка бюджетів і різних прогнозів.
Система «стандарт - кост» для вітчизняного обліку є новим методом, хоча її зародження пов'язане з початком ХХ ст. Перші згадки про неї зустрічаються в книзі Г. Емерсона «Продуктивність праці як основа оперативної роботи і заробітної плати». Він вважав, що традиційна бухгалтерія «має той недолік, що ніякого відношення між тим, що є, і тим, що повинно було б бути, не встановлює». Це, на думку Емерсона, досить істотний дефект традиційної бухгалтерії. Але є і ще один, пов'язаний з тим, що бухгалтерія ігнорує якісну сторону об'єктів. «Ми знаємо їх ціну, але не цінність». Це означає, що якщо будь-які цінності, наприклад вугілля, мають одну і ту ж ціну, то незалежно від якості цього вугілля, його калорійності, він буде враховуватися за ціною, якісно знеособлено. Емерсон писав, що «справжня мета обліку полягає в тому, щоб збільшити число і інтенсивність застережень». Ці застереження потрібні для знаходження правильного курсу господарської діяльності підприємства. Суть їх - у фіксації всіх відхилень від норми. Облік повинен бути звернений у майбутнє, бо «передбачати - значить попереджати". Отже, весь господарський процес повинен бути строго проконтрольована ще до його реального початку. Однак «ніяких норм, крім норм, вже досягнутих у минулому, бухгалтерія виставити не може», а без норм господарська діяльність позбавляється мети і, що ще гірше, адміністрація не може судити про продуктивність роботи підприємства [1; c. 45].
Сенс системи «стандарт - кост» полягає в тому, що в облік вноситься те, що повинно відбутися, а не те, що сталося, враховується не суще, а належне, і відособлено відображаються виниклі відхилення. Основне завдання, яке ставить перед собою дана система, - облік втрат і відхилень у прибутку підприємства. В її основі лежить чітке, тверде встановлення норм витрат матеріалів, енергії, робочого часу, праці, заробітної плати і всіх інших витрат, пов'язаних з виготовленням будь-якої продукції або напівфабрикатів. Причому встановлені норми не можна перевиконати. Виконання їх навіть на 80% означає успішну роботу. Перевищення норми означає, що вона була встановлена ​​помилково.
Аналітичний облік ведуть в розвиток всіх рахунків з обліку витрат на виробництво. Рівень аналітики визначається тими показниками, які необхідні організації для контролю і управління. Наприклад, у розвиток рахунків розділу 8010 «Основне виробництво», з метою оперативного забезпечення менеджерів конкретної достовірною інформацією, аналітичний облік організують по кожному замовленню, виду робіт, виду продукції окремо, в розрізі статей калькуляції та місць виконання робіт. Аналітичний облік при цьому повинен забезпечувати групування інформації по залишках незавершеного виробництва на початок і на кінець місяця, за витратами за звітний місяць, за сумами, списаним у вигляді витрат на остаточний шлюб, на вартість зекономлених матеріалів у виробництві і на собівартість випущеної продукції, виконаних робіт , наданих послуг.
До рахунками розділу 8030 «Допоміжні виробництва» (наприклад парокотельной, компресорна, ремонтний цех, транспортний цех тощо) відкриваються аналітичні рахунки за видами виробництв, а всередині них - за видами робіт, статтями калькуляції, тобто за аналогією з рахунками розділу 8010. Тут слід враховувати, що послуги, надавані допоміжними виробництвами, в більшій частині використовуються всередині підприємства і лише частина їх може реалізуватися на бік.
Реєстрація господарських операцій, накопичення і групування інформації про них здійснюються в регістрах бухгалтерського обліку. Призначення і порядок ведення регістрів визначені Законом РК «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, накопичується і систематизується в регістрах бухгалтерського обліку, форми яких або вимоги до яких затверджуються уповноваженим органом і (або) Національним Банком Республіки Казахстан у відповідності до законодавства Республіки Казахстан.
Дані регістрів бухгалтерського обліку в згрупованому вигляді переносяться у фінансову звітність. При складанні первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на електронних носіях підприємці та організації мають виготовити копії таких документів на паперових носіях для інших учасників операцій, а також на вимогу державних органів, яким таке право вимоги надано у відповідності з законодавством Республіки Казахстан.
Відповідно до статті 10 Закону РК «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» «зміст первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку є інформацією, що становить комерційну таємницю, доступ до якої надається лише особам, які мають дозвіл керівництва або підприємця, а також посадовим особам державних органів відповідно до законодавства Республіки Казахстан.
Особи, які мають доступ до зазначених документів, зобов'язані не розголошувати наявну в них інформацію без згоди їх власника і не мають права використовувати її в особистих інтересах. Особи, які мають доступ до інформації, що становить комерційну таємницю, несуть відповідальність за її розголошення відповідно до законодавчих актів Республіки Казахстан ».
Сукупність різних регістрів, порядок записів у них і взаємозалежність між ними складають форму бухгалтерського обліку. Зараз, в основному, застосовуються журнально-ордерна і автоматизована форми бухгалтерського обліку.
Розглянемо організацію аналітичного обліку на прикладі регістрів, які використовуються в журнально-ордерній формі обліку. Однак практично такі ж норми регістрів можуть застосовуватися і при використанні інших форм обліку, так як саме така структура регістрів дозволяє отримати інформацію управлінського характеру.
Одним з основних регістрів, що задовольняють вимогам аналітичного обліку, є картка обліку виробництва. Картка має вигляд як у таблиці 1.
Таблиця 1 -
Картка обліку виробництва

№ п / п	Організація		Рік	Місяць	Наймену-вання вироби	Калькулят-Ціон одиниця	Кіль-кість випуску
	ТОО «Ремонт»		2007	Березень	Електро-двигун Е-15	Шт.	20
	Статті Калькулят-ції	НЗВ на початок місяця	Витрати за звітний період		Списання витрат		НЗВ на кінець місяця
					на Остаточний шлюб	на випуск продукції

На основі первинних документів, що фіксують операції з віднесення витрат на виробництво (вимог, лімітно-забірних карт, актів приймання робіт, нарядів на виконання робіт, розрахунково-платіжних відомостей та ін), складаються розроблювальні таблиці розподілу витрат матеріалів, транспортно-заготівельних витрат ( Т3Р), зворотних відходів, нарахованої заробітної плати, відрахувань на заробітну плату, довідки-розрахунки бухгалтерії про розподіл витрат та ін Інформація, розрахована в розроблювальних таблицях, заноситься у картки обліку виробництва.
За цехової структурі управління виробництвом кожна стаття калькуляції в картці підрозділяється по цехах, наприклад цех № 01, 02 і ін
Таким чином, аналітичний розріз виробничих рахунків складається з наступних статей, що дозволяють згрупувати їх за критеріями, що підлягають постійному контролю:
- Витрати по утриманню та експлуатації обладнання;
- Утримання апарату управління цеху;
- Витрати з утримання будинків, споруд та інвентарю;
- Витрати з охорони праці та техніки безпеки;
- Непродуктивні витрати і ін
Велика кількість методів обліку товарів і витрат, пов'язаних з їх реалізацією дозволяє підприємству вибрати найбільш відповідний варіант і використовувати його з більшою ефективністю.
1.2 Правила обліку та аналізу собівартості реалізованих товарів, робіт і послуг
З точки зору управління витратами головною метою систем калькулювання собівартості продукції є об'єктивне числення витрат на виробництво кожного виду виробу (послуги). Для коректної оцінки витрат необхідно знати їх величину в довгостроковій перспективі. Відомі принципи поділу витрат на постійні та змінні, що використовуються в практиці короткострокового управління, незастосовні з метою довгострокового аналізу, оскільки в тривалій перспективі всі витрати підприємства стають змінними. Крім того, прямі витрати займають все меншу питому вагу в собівартості продукції сучасних підприємств, у той час як накладні витрати, навпаки, збільшуються. Постійні витрати, як відомо, слабо залежні від обсягу виробництва, часто розглядаються як неминучі і тому мало контрольовані. У цьому полягає вузькість підходу до управління такими витратами. Всі категорії витрат є наслідком прийнятих управлінських рішень. Більша частина витрат, які вважалися довгий час постійними, в даний час може розглядатися як змінні певних факторів, що залежать від рішень керівництва. Важливість рішень зростає пропорційно питомій вазі подібних витрат.
Таким чином, найважливішим завданням об'єктивного калькулювання собівартості стає виявлення затратоопределяющіх факторів накладних витрат. В умовах однотипного або приблизно рівного за складністю виробництва витрати можна аналізувати в традиційному розрізі постійних і змінних. Якщо ж ця умова не дотримана, то такий підхід стає некоректним. Очевидно, що при виробництві 10 тис. штук однакових виробів накладні витрати будуть нижчими, ніж при випуску 10 виробів, кожне з яких має тисячу модифікацій. Навіть якщо ці проекти припускають однаковий обсяг витрат матеріалів і комплектуючих, останній вимагатиме набагато більших тимчасових і фінансових витрат на складання графіків виробництва, на налагодження обладнання, на контроль якості, здійснення замовлень і доставку всіх необхідних комплектуючих від постачальників і зі складу.
Досліджуючи причини виникнення таких витрат, виявляємо, що їх величина визначається більшою мірою не обсягом виробництва, а іншими виробничими чинниками. У числі затратообразующіх факторів: кількість і час налагоджень обладнання, кількість отриманих і розміщених замовлень, кількість доставок продукції, число найменувань комплектуючих і матеріалів, обсяг виробничих запасів, кількість перевірок з контролю якості та операцій з виправлення браку. Витрати на оплату праці допоміжних і обслуговуючих відділів, на утримання устаткування доцільно проаналізувати за впливом на них вищенаведених факторів. Якщо ці витрати не сприяють у кінцевому рахунку зниження собівартості продукції, то вони повинні бути переглянуті з урахуванням супутніх обставин.
На більшості підприємств всі здійснювані виробничі операції можна розділити на основні і допоміжні. Дані операції, крім того, виконують конкретні виробничі функції (функції постачання, виробництва, управління якістю, логістики, збуту і т.д.). Витрати на здійснення перерахованих функцій пов'язані з затратообразующімі факторами, якими витрати і обумовлені. Ці витрати об'єднуються в групи згідно їх функцій, пологах діяльності відділів, які їх несуть. Знаючи причини виникнення кожної групи непрямих витрат, можна більш обгрунтовано віднести їх на собівартість окремого виду продукції або послуг. Необхідно, отже, перш за все коректно ідентифікувати визначають їх фактори (cost-drivers). Обліково-калькуляційна система, що відображає витрати по функції, яку вони несуть в діяльності підприємства, отримала назву «метод обліку і калькулювання витрат за функціями».
Метод обліку і калькулювання витрат за функціями (Activity-Based Costing, скорочено АВС) виник у США і поширився з кінця 1980-х років завдяки роботам Г. Бере [1], Р. Купера, Т. Джонсона [2], Р. Каплана [3]. Цей метод використовують близько 10% великих компаній, у тому числі в США, Великої Британії, континентальної Європі, Австралії. Починають використовувати його і в Японії. Універсальність даного методу дозволяє застосовувати його не тільки на виробничих підприємствах, але і в організаціях оптової та роздрібної торгівлі, сфери послуг.
Теоретична основа методу АВС полягає у спостереженні, що в організації в розпорядженні знаходиться певний обсяг ресурсів, використовуваних у виробничому процесі і дозволяють здійснювати виробничі функції. Всі види ресурсів характеризуються витратами на них, які розподіляються спочатку на окремі функції пропорційно обсягу споживання цих ресурсів. Для цього підсумовуються витрати кожного центру витрат по конкретній функції. Потім витрати по кожній функції відносять на носії витрат. Носієм витрат може виступати виріб (товар, послуга), конкретний клієнт, замовлення. Носій витрат включає, відповідно, припадає на нього частку витрат кожного центру по всіх виробничих операцій. Звідси випливає, що такий розподіл засновано на причинно-наслідкового зв'язку витрат з обумовлюють їх чинниками.
Основною перевагою обліку і калькулювання витрат за функціями є більш точне в порівнянні з традиційним методом розподілу витрат обчислення собівартості продукту, що зумовлює більш обгрунтовані рішення з ціноутворення. Така перевага забезпечується концентрацією уваги на основних виробничо-технологічних функціях, вибором показників, найбільш повно їх характеризують. В умовах ринкової конкуренції все більш важливим є і те, що витрати на здійснення операцій складають більшу частину доданої вартості. При зростанні ефективності виконання основних і обслуговуючих операцій продукція та послуги підприємств стають більш конкурентноздатними і привабливими для споживачів.
Управління, яке орієнтоване на пошук і усунення «вузьких місць» діяльності, підвищення продуктивності виконання операцій в організації, було названо в США «управлінням з функцій» (Activity-Based Management, АВМ). АВМ-підхід до управління знаходить в даний час все більше застосування в розвинених країнах.
Процедура розподілу непрямих витрат відповідно до цього порядку така: накладні витрати відносять спочатку на центри витрат, а потім на види продукції пропорційно заробітній платі або машино-годинах (їхня кількість по кожному центру множиться на ставку непрямих витрат). Однак на відміну від традиційної методики витрати групуються не за центрами, а з функцій або родів діяльності організації. Кожна однорідна група витрат може бути охарактеризована і виміряна за допомогою якогось одного ключового показника. Такий підхід призводить до думки, що практично всі непрямі витрати підприємства можуть розглядатися як змінні від відомих факторів. Це має, в свою чергу, важливе значення для коректного обліку та управління витратами.
Таким чином, облік витрат на основі видів (функцій) діяльності має ряд переваг перед урахуванням поглинених витрат та урахуванням неповної собівартості (директ-костинг). Непрямі витрати не розглядаються як постійні, саме поняття постійних витрат в такій системі обліку витрат зникає. Отже, всі витрати підприємства піддаються контролю і регулювання. Управління витратами стає більш гнучким, краще відповідає вимогам конкуренції і виробничих можливостей організації. Наприклад, якщо виявляється, що виробництво певних видів товарів чи послуг збитково, з'являється можливість локалізувати і скоротити обсяг тих операцій та обладнання, без яких можна обійтися, уникнувши істотного зниження якості продукції. Облік і аналіз накладних витрат дозволяє планувати, де і в якому розмірі можна очікувати економії витрат або їх більш ефективного розміщення. Крім того, при обліку витрат на основі видів діяльності процес калькулювання собівартості продукції або послуги більш обгрунтований, а значить, краще придатний для довгострокового аналізу та планування. Результати калькулювання не є абсолютно точними, проте за точністю значно перевершують результати як обліку спожитих витрат, так і обліку за методом директ-костинг. Проблему адекватного обліку та розподілу непрямих витрат найчастіше не вирішує жодна зі згаданих систем обліку і калькулювання витрат. В одній системі вони часто розподіляються за некоректно обраній базі, спотворюючи собівартість продукції (облік спожитих витрат), в інший розрахунок собівартості ігнорує її непряму частина (директ-костинг). Ці системи обліку і калькулювання, очевидно, можуть застосовуватися лише в певних виробничих умовах і в конкретних аналітичних цілях. Калькулювання в системі поглинених витрат має певні переваги: ​​доступність облікових даних, простота застосування і менші трудовитрати. Директ-костинг дозволяє вирішувати цілий ряд короткострокових управлінських завдань, хоча і в рамках чималого числа обмежень. У той же час переваги калькулювання в системі обліку за функціями діяльності стають очевидними у високотехнологічних галузях, на підприємствах, що випускають широкий асортимент різнорідної продукції, якісно несвідомих до натурального єдиному вимірнику.
Таким чином, у сучасних умовах ускладнення виробництва, диверсифікації, зміни структури собівартості перевагу варто віддати такий обліково-калькуляційної системі, яка принесе найбільш об'єктивні і реалістичні результати. Витрати підприємства стають більш керованими, з'являється можливість виявити найбільш дієві важелі їх зниження.
1.3 Особливості організації обліку на підприємствах торгівлі та надання послуг
Торгівля - величезна галузь народного господарства. У цю сферу залучено практично все населення країни або в якості продавців, або в якості покупців. В умовах ринкових відносин торгівля займає усе більш значне місце в структурі суспільного виробництва.
Основними господарськими процесами в торгівлі є придбання товарів, доставка, зберігання товарів та їх подальша реалізація.
Торгівля є вид підприємницької діяльності, спрямований на задоволення купівельного попиту шляхом реалізації товарів споживчого призначення та надання послуг громадського (масового) харчування.
Залежно від виду продажу товарів різниться:
Оптова торгівля - вид підприємницької діяльності у сфері торгівлі, пов'язаний з реалізацією товарів виробниками, або торговими посередниками для подальшого використання в роздрібній торгівлі. Оптова торгівля здійснює продаж товарів, продукції підприємствам, установам, постачальницько-збутових, посередницьких та іншим організаціям для подальшого їх використання у виробництві або для використання у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим споживанням.
Дрібнооптова торгівля - продаж товарів дрібними партіями для різних організацій. Мінімальна партія товару при дрібнооптової торгівлі не може бути менше, ніж кількість одиниць відповідного товару в одній упаковці виробника для роздрібної реалізації.
Роздрібна торгівля - продаж споживчих товарів за готівковий розрахунок (сплачених за кредитними картками, за розрахунковими чеками картками банків, по перерахункам з рахунків вкладників, що також враховується як продаж за готівку) для споживання або використання в особистих цілях населення.
Дрібнороздрібна торгівля - продаж продовольчих і непродовольчих товарів нескладного асортименту через стаціонарну і пересувну дрібнороздрібну мережу. До стаціонарних дрібнороздрібної торговельної мережі відносять намети, кіоски - торговельні підприємства, що займають відособлені приміщення, але не мають торгового залу для покупців. До пересувної дрібнороздрібної торгової мережі відносять спеціально обладнані пристосування для торгівлі в розвіз [2; c. 45].
Виходячи з наведених вище визначень видно, що єдиним критерієм, що дозволяє відрізнити роздрібну торгівлю від оптової, є мета подальшого використання придбаного покупцем товару.
Відмінність оптової торгівлі від роздрібної закладені у відмінностях договорів, наведених у Цивільному кодексі Республіки Казахстан і регулюючих оптову і роздрібну торгівлю: договір поставки і договір роздрібної купівлі-продажу.
Перша з основних цілей бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей є забезпечення контролю за правильним та своєчасним їх надходженням та оприбуткуванням. Виконанню цієї мети сприяє рішення наступних завдань: формування повної і достовірної інформації про надходження та стан товарно-матеріальних цінностей.; Забезпечення інформацією користувачів для керівництва та контролю за дотриманням законодавчих та нормативних актів при здійсненні організацією господарських операцій.
Товарні операції, здійснювані торговельними та іншими організаціями, відображають економічний процес переходу продукту зі сфери обігу в споживання фізичними і юридичними особами і регулюються Цивільним кодексом, 3акону РК «Про регулювання торговельної діяльності» від 12.04.2004 р. № 544.
Товари для продажу надходять у торговельну мережу від виробників, оптових підприємств та інших організацій і підприємців за договорами, оформлюваним відповідно до постанови Кабінету міністрів РК «Положення про поставки продукції» від 19.06.1992 р. № 536. Приймання здійснюється, згідно з Постановою Кабінету міністрів РК «Інструкція про порядок приймання продукції і товарів за кількістю і якістю» від 9.11.1994 р. № 1240, при відповідності прийнятих цінностей супровідним документам та підписом матеріально відповідальних осіб на цих документах. При встановленні розбіжностей по кількості і якості між які надійшли товарами і даними, зазначеними в супровідних документах, а також товарів, що надійшли без супровідних документів, складається відповідний акт, який підписують голова приймаючої торговельної фірми і представник постачальника. Акт є основним документом для пред'явлення претензії постачальнику.
Відповідно до робочого плану рахунків бухгалтерського обліку наявність і рух товарно-матеріальних запасів ведеться на рахунку 1330 «Товари придбані» підрозділу 1300 «Товари». На цьому рахунку також враховують покупну тару під товаром і порожню. Інвентарну тару, що служить для виробничих чи господарських потреб враховують на рахунку 2410 «Основні засоби».
Товари, прийняті на відповідальне зберігання, враховують на позабалансовому рахунку 002 «Товарно-матеріальні запаси, прийняті на відповідальне зберігання».
Товари, прийняті на комісію і надійшли на консигнацію, враховують на позабалансовому рахунку 004 «Товари, прийняті на комісію".
До рахунку 1320 «Товари придбані» відповідно до обраної наукового політикою можна відкрити такі субрахунки:
1320 / 1 «Товари на складі»
1320 / 2 "Товари в роздрібній торгівлі»
1320 / 3 «Торгова націнка»
1320 / 4 «ПДВ у ціні товару»
1320 / 5 "Товари на консигнації»
1320 / 6 «Тара під товаром і порожня».
На субрахунку 1320 / 1 «Товари на складі» враховують наявність і рух товарів, що знаходяться на оптових базах, складах, в коморах підприємств громадського харчування, холодильниках, овочесховищах і інших суб'єктах [3; c. 54].
На рахунку 1320 / 2 "Товари в роздрібній торгівлі» враховують наявність і рух товарів у магазинах, кіосках, у буфетах громадського харчування, а також може бути врахована наявність і рух скляного посуду (пляшок, банок).
Торговельні підприємства для відшкодування своїх витрат, отримання прибутку і сплати податків застосовують торговельні націнки. Рівень торговельних націнок визначається організацією торгівлі самостійно. Слід зауважити, що в оптовій торгівлі реалізована торговельна націнка визначається як різниця між ціною купівлі та продажу товарів. У роздрібних торговельних підприємствах визначення реалізованої торгової націнки утруднене, оскільки реалізується одиничний товар, що має різний рівень торговельних націнок. Тому, торгова націнка повинна включатися у вартість товару реалізованого через роздрібну мережу. Для цього відкривається субрахунок 1320 / 3 «Торгова націнка».
На субрахунку 1320 / 4 «НДC в ціні товару» враховується НДC, який оплачує кінцевий споживач.
На субрахунку 1320 / 5 "Товари на консигнації» враховуються товари, передані на консигнацію консигнантом.
На субрахунку 1320 / 6 «Тара під товаром і порожня» враховується наявність і рух тари під товаром і тари порожньої (крім скляного посуду, яка враховується як товар).
При надходженні й оприбуткуванні покупних товарів слід виробляти бухгалтерські записи (додаток 1):
Вартість оплачених товарів, що залишилися на кінець місяця в дорозі (не прибули на склад), відображається: за дебетом 1320 / 1 «Товари на складі" і кредитом 3310 «Короткострокова кредиторська заборгованість постачальникам і підрядчикам» (без оприбуткування на склад). На початку наступного місяця ці суми сторнуються і числяться в поточному обліку як дебіторська заборгованість за рахунком 1210 «Короткострокова дебіторська заборгованість покупців і замовників».
Дрібнороздрібна торговельна мережа - це торгова мережа, що здійснює роздрібну торгівлю через павільйони, кіоски, намети, а також пересувні засоби розвізний і розносної торгівлі.
Підприємства дрібнороздрібної торгівлі поділяються на стаціонарні та пересувні.
Підприємства стаціонарні дрібнороздрібної торгівлі розміщуються з озброєння з полегшених збірно-розбірних конструкцій. Дрібнороздрібна торговельна мережа має велику гнучкість і мобільністю, тобто можливістю швидкого розгортання і максимального наближення до населення, не вимагає великих витрат при спорудженні та експлуатації. Вона доповнює мережа магазинів.
Недоліками дрібнороздрібної торговельної мережі є вузькість асортименту, відсутність зручностей для покупців при виборі товару, складність у створенні належних умов для зберігання товарів і зручностей для торгового пер совала.
Пересувна дрібнороздрібна торгівля може здійснюватися вразвоз і рознос. Для пересувної дрібнороздрібної торгівлі використовуються спеціально обладнані пристосовані до торгівлі автомашини, ручні візки, лотки та ін Їх використання найбільш ефективно при обслуговуванні населення сільських районів та в місцях масового скупчення людей у ​​містах.
Автомагазини знайшли широке застосування при продажу тканин, господарських товарів, книг, галантерейних і парфюмерно-косметичних товарів, взуття та ін, а також при продажу основних груп продовольчих товарів.
Салон автомагазину оснащується спеціальним обладнанням, що охороняє товар причини і змішання при транспортуванні.
Останнім часом найбільшого поширення набуває торгівля через автомагазини підприємствами, що виробляють молочні, м'ясні та деякі інші продовольчі товари.
Це сучасні, добре оснащені касовими і холодильним обладнанням, автомагазини. Їх пристрій дозволяє покупцям легко і безперешкодно ознайомитися з пропонованим асортиментом.
Торгівля на рознос здійснюється з лотків, збірно-розбірних столиків та інших найпростіших пристроїв.
Дрібнороздрібні торгові підприємства розміщуються на ринках, вокзалах, в зоні прикладання сил, в зоні відпочинку та в інших місцях найбільшого скупчення населення. Вони також розташовуються там, де магазини відсутні і їх будівництво недоцільно.
При розміщенні дрібнороздрібних торгових точок враховується їхній профіль, наявність інших підприємств торгівлі, щільність населення й інші фактори [4; c. 77].
Через дрібнороздрібну мережу здійснюється продаж продовольчих і непродовольчих товарів (крім товарів технічно складного асортименту і товарів, що вимагають певних умов продажу), продукції масового харчування (хлібобулочні, кондитерські та кулінарні вироби, напівфабрикати, бутерброди та ін.)
Забороняється реалізація через дрібнороздрібну мережу швидкопсувних товарів за відсутності засобів охолодження. Кожне підприємство дрібнороздрібної торгівлі відкривається з дозволу органу виконавчої влади і на відведеному йому місці. На право торговельної діяльності підприємство набуває ліцензію.
Фізичні особи, що реалізують товари через дрібнороздрібну мережу, повинні бути зареєстровані як громадяни-підприємці та мати ліцензію на право торговельної діяльності.
Годинник торгівлі у дрібнороздрібній мережі муніципальної власності встановлюються місцевими органами виконавчої влади залежно від розміщення і товарної спеціалізації підприємств, з урахуванням необхідності обслуговування населення в ранкові та вечірні години, коли закриті магазини.
Годинник торгівлі дрібнороздрібних підприємств інших форм власності визначаються власником.
Підприємство стаціонарної дрібнороздрібної торгівлі (павільйони, кіоски) повинно мати вивіску (або трафарет), в корою вказується його найменування (якщо воно є), профіль, режим роботи, організаційно-правова форма (на замовлення), номер ліцензії та дата її видачі.
Для пересувної дрібнороздрібної торгівлі обов'язковий трафарет із зазначенням приналежності, номери і дати видачі ліцензії.
Важливою умовою ефективної роботи магазинів і дрібнороздрібної мережі є оснащення їх обладнанням. Від його вибору залежать асортимент товарів, збереження їх якості, зручність роботи персоналу, а отже, і культура обслуговування покупців.
Кожне дрібнороздрібної підприємство повинно мати відповідні інвентар та обладнання, а торгує швидко псуються - засоби охолодження.
Меблі грає важливу роль у раціональній організації торгово-технологічного процесу. Вона використовується при виконанні різних операцій, пов'язаних з прийманням, зберіганням і продажем товарів, і повинна відповідати експлуатаційно-технічним, ергонометріческім, економічним, естетичним, санітарно-гігієнічним вимогам.
Експлуатаційно-технічні вимоги передбачають поряд зі зручністю меблів для покупців і продавців забезпечення наочної викладки товарів і достатньої ємності. Торгівельні меблі повинна бути міцною і стійкою, забезпечувати надійність з'єднувальних деталей і вузлів.
Ергонометріческіе вимоги враховують при конструюванні меблів, виходячи з антропологічних даних (середнього росту і пропорцій тіла людини). Висота, ширина і довжина обладнання повинні мінімізувати стомлюваність торгових працівників при заповненні його товаром і обслуговуванні покупців.
Економічні вимоги передбачають простоту конструкцій, що робить економним виробництво і зручною експлуатацію. Меблі повинні виготовлятися з недорогих будівельних і оздоблювальних матеріалів з використанням сучасних виробничих технологій. Важливою умовою зниження вартості та підвищення економічності торгових меблів є організація її масового індустріального виробництва, простий га технологічного процесу, можливість заміни окремих деталей і вузлів у процесі ремонту.
Естетичні вимоги пред'являються до форми, пропорцій, кольору і конструктивних особливостях торговельних меблів. Обладнання повинно бути малопомітним; за формою, пропорціям, кольору і конструктивних особливостях гармоніювати із загальним оформленням торгового підприємства.
Санітарно-гігієнічні вимоги передбачають, що пристрій торгових меблів, а також матеріали, використовувані для виготовлення цих меблів, не повинні ускладнювати її чистку в процесі експлуатації і збирання приміщень. У зв'язку з цим меблі повинні мати доброякісну обробку, із гладкою поверхнею, без зайвих поглиблень, зазорів і виступів [5; c. 24].
Таким чином, у першому розділі були розглянуті академічні основи обліку собівартості реалізації товарів, робіт і послуг.
Ефективна організація обліку собівартості реалізації товарів, робіт і послуг дозволяє підприємству реально оцінювати свої ресурси, більш точно складати прогнози.

2 АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ СОБІВАРТОСТІ НА ТОО «Жаснұр»
2.1 Аналіз діяльності підприємства
Товариство з обмеженою відповідальністю «Жаснұр» (далі Товариство) є юридичною особою за законодавством Республіки Казахстан в якості суб'єкта малого підприємництва.
Засновником Товариства є:
- Байгожін Ерлан Олжабайули, паспорт № 1297760, видано 21.04.1997г. МВС РК, адресу проживання: РК, Акмолинська область, м. Кокшетау, вул. Чкалова, 76/62.
Найменування Товариства: Товариство з обмеженою відповідальністю «Жаснұр».
Місцезнаходження Товариства: РК, Акмолинська область, м. Кокшетау, вул. Чкалова, 76/62. Термін діяльності Товариства не обмежений, починаючи з моменту державної реєстрації як юридичної особи до моменту ліквідації або реорганізації.
Основною метою Товариства є отримання доходу. Для досягнення зазначеної мети Товариство здійснює наступні діяльності, не заборонені законодавством РК:
- Амбулаторія і стаціонарна терапія;
- Лікування стоматологічних, терапевтичних, хірургічних, гінекологічних та інших хворих, корекція зору;
- Нетрадиційні методи лікування;
- Створення приватних медичних оглядів (флюрообследованіе населення, УЗД-діагностика, лабораторні та інструментальні методи обстеження);
-Фармацевтична діяльність;
- Організація оптової та роздрібної торгівлі лікарських засобів; мед. Обладнання, медінструментарію, виробів медичного призначення;
- Закуп і реалізація лікарських засобів, медичної техніки, виробів медичного призначення, дезінфекційних засобів, хім. Реакторів, біоіммунологіческіх препаратів, наборів для лабораторної діагностики, витратних медичних матеріалів;
- Ремонт медичної та побутової техніки;


За результатами аналізу рентабельності в таблиці 3 можна сказати, що ТОВ «Жаснур» щорічно покращує свої показники. Підприємство рентабельно.
Розглянемо джерела формування запасів підприємства.

Таблиця 4 - Основні джерела формування запасів (тис. тенге)

№ п / п	Показники	2004	2005	2006	Зміни за 2004-2006 роки
					гр. 4-гр3	гр.5-гр4
1	2	3	4	5	6	7
1	Власний капітал	36 937	36 937	39 937	0	3 000
2	Довгострокові активи	54 917	53 873	57 123	-1 044	3 250
3	Наявність власного оборотного капіталу (стр1-стр2)	-17 980	-16 936	-17 186	1 044	-250
4	Довгострокові зобов'язання	0	0	0	0	0
5	Короткострокові зобов'язання	42 771	101 785	50 155	59 014	-51 630
6	Загальна величина власних і позикових коштів (стр3 + стр4 + стр5)	24 791	84 849	32 969	60 058	-51 880
7	Загальна величина запасів	4 874	64 257	19 760	59 383	-44 497
8	Надлишок або нестача власних і довгострокових джерел формування запасів (стр3-стр7)	-22 854	-81 193	-36 946	-58 339	44 247
9	Надлишок або нестача загальної величини основних джерел формування запасів або покриття (стр6-стр7)	19 917	20 592	13 209	675	-7 383

Таблиця 4 показує, що ТОВ «Жаснур» свої запаси покриває в 2004-2006 роках за рахунок кредиторської заборгованості перед постачальниками. За рахунок власних коштів запаси не покриваються.
Надлишок загальної величини основних джерел формування покриття у 2004 році склав 19 917 тис. тенге, в 2005 році 20 592 тис. тенге, в 2006 році - 13 209 тис. тенге.
Стабільним є такий господарюючий суб'єкт, який за рахунок власних коштів покриває кошти, вкладені в активи (основні фонди, нематеріальні активи, поточні активи), не допускає невиправданої дебіторської та кредиторської заборгованості і розплачується в термін за своїми зобов'язаннями. Головним у фінансовій діяльності є правильна організація та використання оборотних коштів. Тому в процесі аналізу фінансового стану питань раціонального використання оборотних коштів приділяється основна увага.
Для оцінки фінансової стійкості фірми слід вичислити наступні коефіцієнти:
1) Коефіцієнт забезпеченості власними коштами;
2) Коефіцієнт забезпеченості матеріальних запасів власними коштами;
3) Коефіцієнт маневреності власного капіталу;
4) Індекс постійного активу;
5) Коефіцієнт зносу;
6) Коефіцієнт придатності;
7) Коефіцієнт реальної вартості майна;
8) Коефіцієнт автономії;
9) Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів.
Розрахуємо вищевказані коефіцієнти і проаналізуємо їх.
Коефіцієнт забезпеченості власними засобами = (Власний капітал - Необоротні активи) / Поточні активи
2004 р - (36937-54917) / 28411 =- 0,63
2005 р - (36937-53873) / 88258 =- 0,19
2006 р - (39937-57123) / 37173 =- 0,46
Коефіцієнт забезпеченості матеріальних запасів власними засобами = (Власний капітал - Необоротні активи) / ТМЗ
2004 р - (36937-54917) / 4874 =- 3,69
2005 р - (36937-53873) / 64257 =- 0,26
2006 р - (39937-57123) / 19760 =- 0,87
Коефіцієнт маневреності власного капіталу = (Власний капітал - Необоротні активи) / Власний капітал
2004 р - (36937-54917) / 36937 =- 0,49
2005 р - (36937-53873) / 36937 =- 0,46
2006 р - (39937-57123) / 39937 =- 0,43
Індекс постійного активу = Довгострокові активи / Власний капітал
2004 р - 54917/36937 = 1,49
2005 р - 53873/36937 = 1,46
2006 р - 57123/39937 = 1,43
Коефіцієнт зносу = Накопичена сума зносу / Первісна вартість основних засобів * 100
2004 р - 34213/89130 * 100% = 38%
2005 р - 38139/92012 * 100% = 42%
2006 р - 39511/96664 * 100% = 41%
Коефіцієнт придатності = залишкова вартість основних фондів / повна первісна вартість * 100%
2004 р - 54917/89130 * 100% = 62%
2005 р - 53873/92012 * 100% = 58%
2006 р - 57123/96664 * 100% = 59%
Коефіцієнт реальної вартості майна = (Основні засоби + ТМЦ) / Валюта балансу
2004 р - (54917 +4874) / 83328 = 0,72
2005 р - (53873 +64257) / 142131 = 0,83
2006 р - (57123 +19760) / 94296 = 0,82
Коефіцієнт автономії = Власний капітал / Валюта балансу
2004 р - 36937/83328 = 0,44
2005 р - 36937/142131 = 0,26
2006 р - 39937/94296 = 0,42
Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів = Довгострокові та короткострокові пасиви / Власний капітал
2004 р - 46391/36937 = 1,26
2005 р - 105194/36937 = 2,85
2006 р - 54359/39937 = 1,36
Отримані результати зведемо в таблиці 5.
Коефіцієнт забезпеченості власними коштами в 2004-2006 рр.. нижче рекомендованої норми - -0.63, -0.19 і -0,46 відповідно по роках. ТОО «Жаснур» не забезпечений, у необхідному обсязі, власними засобами.
Коефіцієнт забезпеченості матеріальних запасів власними коштами становив у 2004 році - -, 69, у 2005 році -0,26 і в 2006 році -0,87.
Коефіцієнт маневреності власного капіталу в 2004-2006 роках, також поза рекомендованої норми - 0,5. У 2005 році - -0,46, у 2006 році - -0,43.
Таблиця 5 -
Показники фінансової стійкості ТОВ «Жаснур» за 2004-2006 роки

№ п / п	Показники	Річок. норма	2004	2005	2006	Зміни за 2004-2006 роки
						гр. 5-гр4	гр.6-гр5
1	2	3	4	5	6	7	8
1	Коефіцієнт забезпеченості власними коштами	> 0,1	-0,63	-0,19	-0,46	0,44	-0,27
2	Коефіцієнт забезпеченості матеріальних запасів власними коштами	0,6-0,8	-3,69	-0,26	-0,87	3,43	-0,61
3	Коефіцієнт маневреності власного капіталу	0,5	-0,49	-0,46	-0,43	0,03	0,03
4	Коефіцієнт постійного активу		1,49	1,46	1,43	-0,03	-0,03
5	Коефіцієнт зносу		38	42	41	4	-1
6	Коефіцієнт придатності		62	58	59	-4	1
7	Коефіцієнт реальної вартості майна	0,5	0,72	0,83	0,82	0,11	-0,01
8	Коефіцієнт автономії		0,44	0,26	0,42	-0,18	0,16
9	Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів	<1	1,26	2,85	1,36	1,59	-1,49

Коефіцієнт зносу в 2005 році зростає на 4% з 38% до 42%, в 2006 році знижується до 41%., Тобто 1%
Коефіцієнт реальної вартості майна вищою за норму в 2004 році - 0,72, у 2005 році - 0,83, у 2006 році 0,82.
Коефіцієнт автономії показує залежність підприємства від зовнішніх факторів. У 2005 році спостерігається найбільша залежність від зовнішніх джерел фінансування.
Перейдемо до аналізу ліквідності балансу ТОВ «Жаснур»
Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів по активу, згрупованих за ступенем спадної ліквідності, з короткостроковими зобов'язаннями по пасиву, які групуються за ступенем терміновості їх погашення.
Таблиця 6 - Групування засобів за ступенем ліквідності

Актив	2004	2005	2006	Пасив	2004	2005	2006	Покриття на кінець 2004 року	Покриття на кінець 2006 року
А1	1 767	426	63	П1	3 620	3 409	4 204	-1 853	-2 983
А2	21 770	23 575	17 350	П2	42 771	101 785	50 155	-21 001	-78 210
А3	4 874	64 257	19 760	П3	0	0	0	4 874	64 257
А4	54 917	53 873	57 123	П4	36 937	36 937	39 937	17 980	16 936
Разом	83 328	142 131	94 296		83 328	142 131	94 296

На кінець 2004 року А1 <П1 А2 <П2 А3> П3 А4> П4
На кінець 2006 року А1 <П1 А2 <П2 А3> П3 А4> П4
По таблиці 6 видно, що коштів на погашення найбільш термінових зобов'язань і термінових зобов'язань у 2004-2006 році не вистачало, тому балансу не можна назвати абсолютно ліквідним.
Необоротні активи та важко реалізовані активи покривають власні кошти підприємства у 2004-2006 роках.
Більшу питому вагу в структурі балансу складають швидко реалізовані активи - дебіторська заборгованість.
Щоб бачити загальну оцінку платоспроможності підприємства треба розглянути наступні коефіцієнти:
1) Коефіцієнт покриття;
2) Коефіцієнт швидкої ліквідності;
3) Коефіцієнт абсолютної ліквідності;
Коефіцієнт покриття = Поточні активи / Короткострокові зобов'язання
2004 -28411/46391 = 0,61
2005 -88258/105194 = 0,84
2006 -37173/54359 = 0,68
Коефіцієнт швидкої ліквідності = (Гроші + Дебіторська заборгованість) / Поточні зобов'язання
2004 рік - (1767 +21770) / 46391 = 0,51
2005 рік - (426 +23575) / 105 194 = 0,23
2006 рік - (63 +17350) / 54359 = 0,32
Коефіцієнт абсолютної ліквідності = Найбільш ліквідні активи / Поточні зобов'язання
2004 -1767/46391 = 0,04
2005 -426/105194 = 0,004
2006 -63/54359 = 0,001
Таблиця 7 - Показники коефіцієнтів ліквідності

№ п / п	Коефіцієнт	2004	2005	2006	Відхилення за 2004-2006 роки		Рекомендована норма
					гр. 4-гр3	гр.5-гр4
1	2	3	4	5	6	7	8
1	покриття	0,61	0,84	0,68	0,23	-0,16	2
2	швидкої ліквідності	0,51	0,23	0,32	-0,28	0,09	0,7-1
3	абсолютної ліквідності	0,04	0,004	0,001	-0,036	-0,003	Не нижче 0,2

У таблиці 7 показано, що коефіцієнт покриття за весь досліджуваний період нижче рекомендованої норми, ТОО «Жаснур» у 2004-2006 рр.. не може погасити термінові борги, і її баланс не є ліквідним.
Коефіцієнт швидкої ліквідності у 2005 році знижується з 0,51 у 2004 році до 0,23 в 2005 році і в 2006 році зростає з 0,23 до 0,32, це говорить про те, що більшу частку ліквідних коштів на кінець періоду становить дебіторська заборгованість, більшу частину якої легко стягнути на короткі терміни.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності в 2004-2006 рр.. набагато нижче рекомендованої норми. Чим менше його величина, тим менше гарантія погашення боргів. У нашому випадку гарантія погашення боргів у перебігу всього досліджуваного періоду низька.
Проведемо аналіз фінансової стійкості на підприємстві. Розрахуємо суму чистих активів в таблиці 8.
Таблиця 8 - Підсумки розрахунку чистих активів ТОВ «Жаснур» за 2004-2006 роки

№ п / п	Показники	2004	2005	2006	Відхилення за 2004-2006 роки
					гр. 4-гр3	гр.5-гр4
1	2	3	4	5	6	7
1	Активи:
2	- Необоротні активи	54 917	53 873	57 123	-1 044	3 250
3	- Оборотні активи	6 641	64 683	19 823	58 042	-44 860
4	- Разом активів (стр1 + стр2)	48 276	-10 810	37 300	-59 086	48 110
5	Пасиви:
6	- Цільове фінансування	36 937	36 937	39 937	0	3 000
1	2	3	4	Продовження таблиці 8 5	6	7
7	- Довгострокові пасиви	0	0	0	0	0
8	- Короткострокові пасиви	46 391	105 194	54 359	58 803	-50 835
9	- Всього пасивів (стр6 + стр7 + стр8)	83 328	142 131	94 296	58 803	-47 835
10	- Вартість чистих активів (стр4-стр9)	-35 052	-152 941	-56 996	-117 889	95 945

У 2004 році чистих активів не вистачає на 35 052 тис. тенге, в 2005 році на 152 941 тис. тенге. У 2006 році вартість чистих активів становить -56 996 тис. тенге. Для оцінки оборотності оборотного капіталу розраховуються такі показники:
1) Коефіцієнт загальної оборотності;
2) Тривалість одного обороту (дні);
3) Коефіцієнт закріплення оборотних засобів.
Коефіцієнт загальної оборотності = Виручка від реалізації / Величина оборотного капіталу
2004 -44927/28411 = 1,58
2005 -48609/88258 = 0,55
2006 -85993/37173 = 2,31
Тривалість одного обороту (дні) = Поточні активи / Виручка від реалізації * 365
2004 -28411/44927 * 365 = 231 день
2005 -88258/48609 * 365 = 662 дня
2006 -37173/85993 * 365 = 157 днів
Оборот становить у 2004 році становить - 231 день, у 2005 році - 662 дні, в 2006 році - 1573 днів. Тривалість одного обороту скорочується в 2006 році - це є позитивною тенденцією в діяльності фірми.
Коефіцієнт закріплення оборотних засобів = Поточні активи / Виручка від реалізації
2004 -28411/44927 = 0,63
2005 -88258/48609 = 1,82
2006 -37173/85993 = 0,43
Складемо зведену таблицю 9 з отриманими результатами.
Таблиця 9 -
Показники оборотності

№ п / п	Показники	2004	2005	2006	Зміна за 2004-2006 роки
					гр. 4-гр3	гр.5-гр4
1	2	3	4	5	6	7
1	Виручка від реалізації	44 927	48 609	85 993	3 682	37 384
2	Залишки всіх оборотних коштів	28 411	88 258	37 173	59 847	-51 085
3	Коефіцієнт загальної оборотності	1,58	0,55	2,31	-1,03	1,76
4	Тривалість одного обороту	231	662	157	431	-505
5	Коефіцієнт закріплення оборотних коштів	0,63	1,82	0,43	1,19	-1,39

Тривалість обороту оборотного капіталу в 2006 році склала 157 днів (2004 рік - 231 днів, 2005 рік - 662 днів), тобто відбулося прискорення обороту поточних активів по відношенню до 2004-2005 рр..
Визначимо який вплив на суму прибутку надає прискорення оборотності оборотних коштів у 2006 році, для чого використаємо формулу:
Р = Р _о * (К _об1 / К _об0) - Р _про
де Р _о - прибуток за минулий рік
Р = 48 609 * (2,31 / 0,55) - 48 609 = 155 548 тис. тенге
Ми бачимо, що за рахунок прискорення оборотності оборотних коштів ТОВ «Жаснур» у 2006 році отримала додатково прибули на суму 155 548 тис. тенге. Результат явно невірний, але за формулами так воно і виходить.
Недолік оборотних коштів означає, що частина капіталу не діє як дебіторська заборгованість не приносить доходу. Це гальмує виробництво, тому необхідно визначити потребу в оборотному капіталі. Вона визначається сумою запасів, надбавочной вартості, дебіторської заборгованості за вирахуванням кредиторської заборгованості.
На кінець 2006 року дебітори представлені тими ж підприємствами, але на інші суми.
Для оцінки оборотності дебіторської заборгованості розраховуємо ряд показників:
1) Коефіцієнт дебіторської заборгованості або оборотність дебіторської заборгованості;
2) Період погашення дебіторської заборгованості;
3) Частка дебіторської заборгованості в загальному обсязі оборотних коштів;
4) Частка сумнівної заборгованості в складі дебіторської заборгованості (%).
Оборотність дебіторської заборгованості = Виручка від реалізації / Дебіторська заборгованість
2004 -44927/21770 = 2,06
2005 -48609/23575 = 2,06
2006 -85993/17350 = 4,96
Коефіцієнт зниження продажу в борг. У випадку з ТОВ «Жаснур» продажу в кредит знизилися.
Період погашення дебіторської заборгованості = 365 / Коефіцієнт дебіторської заборгованості
2004 -365 / 2,06 = 177 днів
2005 -365 / 2,06 = 177 день
2006 -365 / 4,96 = 74 дня
Чим менший період погашення, тим нижче ризик непогашення заборгованості.
Частка дебіторської заборгованості в загальному обсязі оборотних коштів = Дебіторська заборгованість / Поточні активи * 100
2004 -21770/28411 * 100 = 77%
2005 -23575/88258 * 100 = 27%
2006 -17350/37173 * 100 = 47%
Чим нижче цей показник, тим більш мобільна структура майна підприємства. У 2005 році структура майна ТОВ «Жаснур» була найбільш мобільною.
Сумнівної заборгованості на підприємстві немає.
Отримані коефіцієнти зведемо в таблицю 10.
З таблиці 10 видно, що коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості збільшився з 2,06 у 2004-2005 роках до 4,96 у 2006 році, що свідчить про прискорення погашення дебіторської заборгованості на 103 дні у 2006 році.
Про частку дебіторської заборгованості в загальному обсязі оборотних коштів можна сказати, що вона знизилася з 2004 року по 2005 рік на 50% і зросла з 2005 року по 2006 рік на 20%, що свідчить про зростання мобільної структури майна підприємства в 2005 році.
Таблиця 10 -
Показники коефіцієнтів дебіторської заборгованості

№ п / п	Коефіцієнти	2004	2005	2006	Зміна за 2004-2006 роки
					гр. 4-гр3	гр.5-гр4
1	2	3	4	5	6	7
1	Оборотності дебіторської заборгованості	2,06	2,06	4,96	0	2,9
2	Період погашення дебіторської заборгованості	177	177	74	0	-103
3	Частка дебіторської заборгованості в загальному обсязі оборотних коштів (%)	77	27	47	-50	20

Аналіз руху грошових коштів
Рух грошей охоплює період часу між платою грошей за сировину і надходження від продажу продукції грошових коштів. На умови тривалості впливають:
- Період кредитування постачальником
- Період кредитування підприємством покупців
- Період виробництва і зберігання товарно-матеріальних цінностей.
Досліджуване підприємство не здійснює інвестиційну діяльність та не займається фінансовою діяльністю.
Визначимо коефіцієнт платоспроможності за наступною формулою.
Коефіцієнт платоспроможності = Гроші / Термінові зобов'язання
Коефіцієнт платоспроможності = 63 тис. тг/4204тис. тг = 0,02
Якщо коефіцієнт> 1, то платоспроможність підприємства є стабільною.
У нашому випадку дана фірма є неплатоспроможною, оскільки коефіцієнт платоспроможності набагато нижче встановленої норми і рівніші 0,02. Низький рівень платоспроможності пояснюється відсутністю грошей у підприємства на кінець досліджуваного періоду. Найбільш терміновими зобов'язаннями на підприємстві є розрахунки з бюджетом і заборгованість перед працівниками.
Наслідком погіршення платоспроможності є неправильне використання оборотного капіталу: відволікання коштів в дебіторську заборгованість, вкладення в надпланові запаси і на інші цілі, які тимчасово не мають джерел фінансування. Крім того, грошовий потік і розрахунок прибутку можуть не збігатися за часом при використанні методу визнання прибутку від реалізації продукції до моменту її відвантаження. У цьому випадку продукція може вважатися реалізованою в одному часовому періоді, а гроші в іншому часовому періоді.
2.2 Оцінка організації обліку собівартості по реалізації товарів і послуг
Форми реалізації товарів різноманітні. Це продаж оптом, за готівковий розрахунок, реалізація товарів у кредит, дрібним оптом, надання покупцям послуг.
Зі складу товари можуть відпускатися оптовому покупцеві.
Обсяг реалізації товарів за готівку визначається величиною виручки за продані покупцям товари.
Значне місце в торгівлі відводиться матеріальної відповідальності, що покладається на завідуючих складів, магазинів, відділів, секцій, а при необхідності на старших продавців. З кожним із цих осіб полягає договір про повну матеріальну відповідальність. Періодично матеріально відповідальні особи складають і здають в бухгалтерію товарні звіти.
Терміни подання звітності в бухгалтерію встановлює керівник і головний бухгалтер суб'єкта в залежності від розміру підприємства та інших конкретних умов (щодня або через 2-3 дні). Збільшення терміну подання звітності послаблює контроль над рухом товарних запасів, призводить до нерівномірного завантаження апарату бухгалтерії.
Товари зі складу відпускаються на підставі накладних в підзвіт продавцям, за продажною вартістю, що відбивається в бухгалтерському обліку такими записами в таблиці 11:
Таблиця 11 -
Кореспонденція відпуску товарів на підставі накладних в підзвіт продавцям

№ п.п.	Зміст господарської операції	Дебет	Кредит	Сума
1	На покупну вартість товару переданого в підзвіт продавцям	1320 / 2 "Товари в роздрібній торгів-ле»	1320 / 1 «Товари на складі	300 000
2	На суму торгової націнки 40% від покупної вартості	1320 / 2 "Товари в роздрібній торгівлі»	1320 / 3 «Торгова націнка»	120000
3	На суму ПДВ у ціні товару 300 000 + 120 000). 15%	1320 / 2 "Товари в роздрібній торгів-ле»	1320 / 4 «ПДВ у ціні товару»	63000

У товарних звітах вказують постачальників, від яких отримані товари за звітний період, покупців товарів, дати і номери документів, вартість товарів за прибуткової і видаткової частин звіту окремо за кожним документом. Залишок товарів і тари на початок звітного періоду беруть з попереднього звіту або з інвентарної опису.
Звіт підписують матеріально відповідальна особа і один з членів бригади (по черзі). Сальдо, отримане за даними бухгалтерського обліку, звіряють з залишком товарів і тари за товарним звітом.
У видатковій частині товарного звіту робиться запис на списання реалізованих товарів (додаток 3):
На рахунку 6000 в кінці звітного періоду визначається оподатковуваний дохід (збиток) від господарської діяльності суб'єкта шляхом зіставлення дебетового і кредитового оборотів.
Облік тари в торгівлі
Більшість товарів вимагає затарювання, тобто упаковки (укладання, установки) на певні ємності, коробки, ящики, контейнери. Згідно з Постановою Кабінету міністрів РК «Положення про поставку продукції» від 19.06.1992 р. № 536 п. IV тара і упаковка продукції повинні відповідати вимогам стандартів або технічних умов, сприятиме збереженню продукції і товарів при транспортуванні. Постачальники зобов'язані застосовувати багатооборотну тару, засоби пакетування, тару-обладнання, спеціалізовані контейнери та інші види засобів упаковки, які підлягають поверненню виробнику (постачальнику) чи здавання тарозбиральним організаціям (ст. 470 ЦК). Таким чином, тара може використовуватися один раз або застосовуватися багаторазово (тара).
Розрізняють кілька категорій тари:
- Багатооборотна, поворотна тара (використовується багаторазово, підлягає обов'язковому поверненню постачальникові). Гарантією повернення тари є стягується постачальником заставу, який повертається після отримання тому порожньої тари в справному стані. До багатооборотної тари належать: металева та пластмасова тара (корзини, бочки, бідони, фляги, ящики), дерев'яна тара (ящики, бочки), тара з тканини і нетканих матеріалів (мішки тканинні, пакувальні тканини, неткані пакувальні полотна), картонна (коробки з гофрованого і плоского склеєного картону), скляна тара (пляшки, банки, бутлі). Види тари та її повернення обумовлюється в договорі на поставку товар, але матеріальних запасів;
- Тара одноразового використання (папір, картон, поліетилен).
Вартість тари, використана для пакування продукції в цехах основного або допоміжного виробництва, включається в фактичну собівартість відвантажених товарів і відображається:
Дебет 7010 "Собівартість реалізованої продукції і наданих послуг»
Кредит 1330 «Товари придбані».
Вартість тари, використаної для пакування продукції на складі, відображається
Дебет 7110 «Витрати з реалізації продукції і надання послуг»
Кредит 1330 «Тара під товаром і порожня».
На підприємствах, що купують і продають товарно-матеріальні запаси в багатооборотної тарі, повинен бути передбачений окремий облік тари, яка:
- Оприбуткована на підставі товарно-супровідних документів постачальників;
- Не включена у товарно-супровідні документи постачальника і оприбуткована на підставі складеного комісією акту за ціною можливого використання;
- Відноситься до основних засобів.
Тара надходить на підприємства разом з товарно-матеріальними запасами від постачальників і оприбутковується на підставі супровідних документів (товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур), в яких вона виділяється окремим рядком. Приймання тари здійснюється на підставі супровідних документів за кількістю і якістю. Відпустка порожньої тари (без товару) оформляється окремими товарно-транспортними накладними, рахунками-фактурами і іншими витратними документами.
Бій, псування, брухт тари оформляється актом. Завдані збитки стягується з винних осіб у встановленому порядку.
Облік тари ведеться за місцями зберігання матеріально відповідальними особами в товарній книзі або в картках складського обліку, записи в які здійснюються на підставі первинних документів на надходження або вибуття товар нематеріальних запасів. У визначені терміни матеріально відповідальні особи здають до бухгалтерії матеріальний (товарний) звіт, де показується окремими позиціями надходження і вибуття тари за кожним документом.
Тара враховується:
- Разом з товаром в оптовій і роздрібній торгівлі на рахунку 1330 «Товари придбані»;
- Окремо на рахунку 1330 «Товари придбані» субрахунку «Тара під товаром і порожня»;
- Окремо на рахунку 2410 «Інші кошти» при відповідності багатооборотної тари ознаками основних засобів.
При надходженні тари, згідно супровідним документам постачальників та інших суб'єктів, оприбуткування проводиться наступного записом:
Дебет 1330 «Тара під товаром і порожня»
Кредит 3310 «Короткострокова кредиторська заборгованість постачальникам і підрядчикам»
Кредит 3390 «Інша короткострокова кредиторська заборгованість»
Якщо тара має ознаки основних засобів, то її оприбуткування проводиться наступного записом:
Дебет 2410 "Інші основні засоби»
Кредит 3390 «Короткострокова кредиторська заборгованість постачальникам і підрядникам».
Торговельні організації за товарними операціями можуть мати витрати, доходи та збитки.
Витрати по тарі - це витрати пов'язані з перевезенням, навантаженням, розвантаженням, ремонтом і т.д. Збитки виникають внаслідок безгосподарного ставлення матеріально відповідальних осіб, в результаті чого відбувається бій, псування, лом, зниження якості тари.
Доходи по тарі суб'єкт може одержати, якщо тара надійшла від постачальників безкоштовно, від перевищення вартості тари по здавальних цінами над вартістю тари за обліковими цінами.
Витрати по тарі враховуються на рахунку 7110 «Витрати від реалізації продукції і надання послуг», а доходи на рахунку 6160 «Інші доходи від фінансування».
При великій кількості різних видів тари, з різними цінами облік руху тари під товаром і порожньої можна вести за середніми обліковими цінами, встановленими за окремими групами і за її призначенням. Різниця між обліковими цінами і цінами придбання відноситься щодо 1320 «Товари придбані» субрахунок «Торгова націнка». При проведенні інвентаризації вивіряють сальдо по цій різниці і коректують рахунком 6160 «Інші доходи від фінансування» як результат по операціях з тарою.
За вибула тарі проводиться списання різниць:
а) при дебетовому залишку
Дебет 7110 «Витрати від реалізації продукції і надання послуг»
Кредит 1320 «Товари придбані» субрахунок «Торгова націнка».
б) при кредитовому залишку
Дебет 1320 «Товари придбані» субрахунок «Торгова націнка».
Кредит 6160 "Інший дохід від фінансування»
Аналітичний облік тари ведеться за матеріально відповідальними особами, найменуванням, кількістю, ціною.
Торговельні підприємства, що здійснюють реалізацію товарно-матеріальних запасів з використанням багатооборотної тари, що має заставні ціни, які встановлюються виходячи з фактичної собівартості придбання або заготовляння, не обкладають її податком на додану вартість згідно з пп. 3 п. 3 ст. 211 Податкового кодексу, тому що «... не є оборотом з реалізації відвантаження зворотної тари», якщо вартість тари, в якій відпускається готова продукція, є заставною ціною, яка дорівнює вартості придбання цієї тари.
Якщо товар надійшов в упаковці одноразового використання, яка включена у вартість товару або повинна бути сплачена понад вартість товару, то ця тара згідно з п. 1 ст. 212 Податкового кодексу підлягає обкладенню ПДВ.
За багатооборотну тару зазвичай стягується застава, що виділяється в розрахункових документах окремим рядком, що повертається після повернення тари постачальнику, що відбивається в бухгалтерському обліку постачальника наступної записом:
Дебет 1210 «Короткострокова дебіторська заборгованість покупців і замовників»
Кредит 1320 «Товари придбані» субрахунок «Тара під товаром і порожня».
Надходження грошових коштів за тару за заставними ціна відображається записом:
Дебет 1040 «Грошові кошти на поточному банківському рахунку в тенге»
Кредит 1210 «Короткострокова дебіторська заборгованість покупців і замовників»
У бухгалтерському обліку покупця облік ведеться за заставною вартістю:
Дебет 1320 «Товари придбані» субрахунок «Тара під товаром і порожня»
Кредит 3310 «Короткострокова кредиторська заборгованість постачальникам і підрядникам».
Після перерахування застави на тару постачальнику:
Дебет 3310 «Короткострокова кредиторська заборгованість постачальникам і підрядчикам»
Кредит 1040 «Грошові кошти на поточному банківському рахунку в тенге»
Якщо тара повертається постачальнику в справному стані, то застава повертається покупцеві повністю:
Дебет 1040 «Грошові кошти на поточному банківському рахунку в тенге»
Кредит 1320 «Товари придбані» субрахунок «Тара під товаром і порожня».
Якщо одержувач розрахувався з товаросдатчіком за ціною нижче, ніж за договором, то товаросдатчік суму різниці відносить на витрати
Дебет 7110 «Витрати від реалізації продукції і надання послуг»
Кредит 1320 «Товари придбані» субрахунок «Тара під товаром і порожня».
У бухгалтерському обліку тарополучателя ця сума визнається доходом і відображається записом:
Дебет 1320 «Товари придбані» субрахунок «Тара під товаром і порожня».
Кредит 6160 «Інші доходи від фінансування»
У разі якщо повернення постачальнику раніше переданого покупцеві товару про диться за вищевказаними підстав, передбачених ЦК РК або договором, покупець, по суті, обгрунтовано відмовляється від виконання договору купівлі-продажу (поставки), оскільки, передавши покупцеві товар з порушенням вимог про якість, асортимент , комплектності, упаковці і т.д., постачальник не виконав належним чином свої зобов'язання за договором. У зв'язку з цим раніше відображені на рахунках бухгалтерського обліку записи з реалізації товару покупцеві повинні бути уточнені шляхом внесення виправних проводок.
Все це буде відображатися на рахунках бухгалтерського обліку таким чином.
- Відвантажено продукція покупцям:
а) списана собівартість відвантаженої продукції:
Дебет 7010 "Собівартість реалізованої продукції і наданих послуг»
Кредит 1320 «Готова продукція» - 456200
б) пред'явлений рахунок покупцеві (на договірну вартість), або нарахований дохід від реалізації продукції:
Дебет 1210 «Короткострокова дебіторська заборгованість покупців і замовників»
Кредит 6010 «Собівартість реалізованої продукції і надання послуг» - 684300
в) на суму 15% податку на додану вартість від договірної вартості:
Дебет 1210 «Короткострокова дебіторська заборгованість покупців і замовників»
Кредит 3130 «Податок на додану вартість» - 102645
г) на суму витрат по відвантаженню:
Дебет 7110 «Витрати з реалізації продукції і надання послуг»
Кредит 1040 «Грошові кошти на поточному банківському рахунку в тенге», 1070 «Кошти на спеціальних рахунках» - 172600
д) надійшли платежі від покупця за відвантажену продукцію:
Дебет 1040 «Грошові кошти на поточному банківському рахунку в тенге»
Кредит 1210 «Короткострокова дебіторська заборгованість покупців і замовників» - 821160
Покупець виявив порушення вимог якості, недостатній асортимент товарів, порушені комплектність, упаковка, виявлено прихований шлюб.
При цьому комісією складається акт, а при необхідності викликається представник постачальника. На підставі акта постачальнику направляється рекламація (пред'являється претензія), при цьому робиться такий запис:
Дебет 1280 «Інша короткострокова дебіторська заборгованість» субрахунок «Розрахунки по претензіях»
Кредит 3310 «Короткострокова кредиторська заборгованість постачальникам і підрядчикам»
Постачальник здійснює коригування обсягу реалізованих товарів, відображених у бухгалтерському обліку, на підставі накладної на повернення товару та відповідного акту.
Якщо товар був прийнятий та оприбутковано, то після складання акту всі попередні записи сторнуються.
Сторнуються (методом «червоне сторно») раніше вироблені запису з відвантаження продукції:
а) собівартість відвантаженої продукції
Дебет 7010 "Собівартість реалізованої продукції і наданих послуг»
Кредит 1320 «Готова продукція» - 456200
б) договірна вартість відвантаженої продукції
Дебет 1210 «Короткострокова дебіторська заборгованість покупців і замовників»
Кредит 6010 «Доходи від реалізації продукції і надання послуг» - 684300
в) сума податку на додану вартість від договірної вартості
Дебет 1210 «Короткострокова дебіторська заборгованість покупців і замовників»
Кредит 3130 «Податок на додану вартість» - 102645
г) сума витрат по відвантаженню
Дебет 7110 «Витрати з реалізації продукції і наданих послуг»
Кредит 1040 «Грошові кошти на поточному банківському рахунку в тенге», 1070 «Кошти на спеціальних рахунках» - 172600
Відвантажено нова продукція замість повернутої:
а) списана собівартість відвантаженої продукції:
Дебет 7010 «Витрати з реалізації продукції і наданих послуг»
Кредит 1320 «Готова продукція» - 456200
б) пред'явлений рахунок покупцеві (на договірну вартість), або нарахований дохід від реалізації продукції:
Дебет 1210 «Короткострокова дебіторська заборгованість покупців і замовників»
Кредит 6010 «Дохід від реалізації продукції і надання
послуг »- 684300
в) на суму 15% податку на додану вартість від договірної вартості:
Дебет 1210 «Короткострокова дебіторська заборгованість покупців і замовників»
Кредит 3130 «Податок на додану вартість» - 102645
г) на суму витрат по відвантаженню:
Дебет 7110 «Витрати з реалізації продукції і надання послуг»
Кредит 1040 «Грошові кошти на поточному банківському рахунку в тенге», 1070 «Кошти на спеціальних рахунках» - 172600
д) надійшли платежі від покупця за відвантажену продукцію:
Дебет 1040 «Грошові кошти на поточному банківському рахунку в тенге»
Кредит 1210 «Короткострокова кредиторська заборгованість покупців і замовників» - 786945
Для підтвердження того, що повернення реалізованого постачальником товару був здійснений у зв'язку з обгрунтованими претензіями, пов'язаними з неналежним виконанням ним своїх зобов'язань, постачальник повинен мати підтверджуючі документи. У разі якщо порядок приймання та документального оформлення товарів покупцем встановлений договором, документи, що підтверджують виявлені розбіжності щодо кількості, якості і т.д., повинні відповідати вимогам договору. Якщо умовами договору не встановлені вимоги щодо документального оформлення приймання, складаються акти, які є юридичною підставою для пред'явлення претензій постачальнику.
Якщо відповідно до умов укладеного договору оплата поставленого товару проводиться через певний час після його передачі покупцеві, то дана угода визнається договором купівлі-продажу товару в кредит (п. 1 ст. 441 іст. 277 ЦК РК). Якщо покупець, який отримав товар, не виконує обов'язок щодо його оплати у встановлений договором купівлі-продажу термін, то у постачальника виникає право вимагати оплату переданого товару або повернення неоплачених товарів. Таким обрізом, у разі укладення договору купівлі-продажу товарів у кредит невиконання покупцем обов'язку по оплаті отриманого товару дає постачальнику підстава вимагати повернення товару покупцем або, відповідно до договору, сплати штрафів (пені, неустойок).
При цьому, якщо за умовами договору поставки за порушення умов постановки передбачені штрафні санкції, то на суму штрафів (пені, неустойки), визнаних постачальником, проводиться наступна бухгалтерська запис:
Дебет 1280 «Інша короткострокова дебіторська заборгованість»
Кредит 6160 «Інші доходи від фінансування».
При отриманні грошових коштів на відшкодування штрафних санкцій:
Дебет 1040 «Грошові кошти на поточному банківському рахунку в тенге»
Кредит 1280 «Інша коротка дебіторська заборгованість».
Після відображення в обліку відповідних операцій з повернення товарів, на суму коригування оподатковуваного обороту ПДВ, постачальник виписує додаткову рахунок-фактуру, в якому сума коригування зазначається зі знаком мінус.
Відображення операцій повернення товару у постачальників:
1. Списано фактична собівартість реалізованих товарів
Дебет 7010 «Витрати з реалізації продукції і наданих послуг»
Кредит 1320 «Товари придбані»
2. На договірну вартість (без ПДВ) відпущеного магазину товару згідно з накладною
Дебет 1210 «Короткострокова кредиторська заборгованість покупців і замовників»
Кредит 6010 «Дохід від реалізації продукції і надання
послуг »- 1583600
3. На суму ПДВ по реалізованих товарах
Дебет 1210 «Короткострокова кредиторська заборгованість покупців і замовників»
Кредит 3130 «Податок на додану вартість» - 237540 тенге
4. На договірну вартість (без ПДВ) повернутого товару не належної якості
Дебет 6020 «Повернення проданих товарів»
Кредит 1210 «Короткострокова дебіторська заборгованість покупців і заборжників» - 1583600 тенге
5. На суму ПДВ за поверненого товару
Дебет 3130 «Податок на додану вартість»
Кредит 1210 «Короткострокова дебіторська заборгованість покупців і заборжників» - 237540 тенге
6. На фактичну собівартість поверненого товару не належної якості
Дебет 7010 "Собівартість реалізованої продукції та наданні послуг»
Кредит 1320 «Товари придбані» - 832000 тенге
7. На договірну вартість (без ПДВ) транспортних послуг з повернення товарів
Дебет 7210 «Адміністративні витрати»
Кредит 3310 «Короткострокова кредиторська заборгованість постачальникам» - 15000 тенге
8. На суму ПДВ згідно з рахунком автотранспортної компанії
Дебет 1420 «Податок на додану вартість»
Кредит 3310 «Короткострокова кредиторська заборгованість постачальникам» - 2250 тенге
Зміна або розірвання договору є, по суті, підставою для зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, яке можливе за взаємною згодою сторін у відповідності з Цивільним кодексом РК. У зв'язку з цим сторони договору купівлі-продажу (поставки) можуть прийти до угоди про зміну обсягів поставки та про повернення надміру поставленого товару, яка має бути підписана уповноваженими особами.
Дана угода про зміну умов договору може бути досягнуто тільки в рамках чинного зобов'язання, тобто до моменту виконання зобов'язань сторонами або до моменту оплати покупцем вартості поставленої продукції в повному обсязі.
У зв'язку з цим, після відвантаження і повної оплати поставленої продукції (коли зобов'язання за договором виконані кожної зі сторін) зміни до договору внесені бути не можуть. У цьому випадку зміни щодо кількості продукції, що поставляється, тобто повернення товару, що є власністю покупця, слід відображати в бухгалтерському обліку тільки як операцію по зустрічній купівлі.
У первинних документах (накладних, специфікаціях за договором, рахунках, рахунках-фактурах і т.п.) для оформлення повернення товару слід передбачити ідентифікацію продаються і повертаються товарів, що дозволяє достовірно підтвердити, що повертається саме той товар, що раніше був відвантажений.
При недотриманні вищезазначених умов повернення товару відображається як придбання товару колишнім постачальником.
Одним з варіантів, що допускають право мірний повернення товару без переходу права власності, є оформлення відносин між сторонами договором комісії (ст. 865 ГК РК), за яким одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням іншою стороною (комітента) за винагороду вчинити одну або кілька угод від свого імені, але за рахунок комітента. При цьому сторонами договору виступають комітент і комісіонер. Товари, що стали предметом договору комісії, є власністю комітента.
Право власності на товар, переданий комітетом комісіонеру, не переходить, а зберігається у комітента до моменту реалізації товару третім особам (п. 1 ст. 871 ГК РК). У зв'язку з цим повернення товару комітенту (постачальнику), вироблений в рамках договору комісії, реалізацією не зізнається.
Таким чином, переданий на реалізацію товар належить постачальнику, він має право в будь-який момент зажадати його повернення, відшкодувавши збитки комісіонера, викликані скасуванням доручення (п. 1 ст. 877 ГК РК).
Комісіонер, у свою чергу, не вправі відмовитися від виконання договору в односторонньому порядку, крім випадків, коли договір складено без зазначення строку дії або передбачає, що у випадку не реалізації товару в будь-який строк комісіонер відмовляється від доручення (п. 1 ст. 878 ГК РК).
Якщо в процесі приймання товару на комісію або в процесі реалізації виявлені недоліки товару, через наявність яких його неможливо продати за узгодженою з комітентом ціною, то може бути проведено зниження ціни товару за наявності згоди власника товару.
Відображення операцій з повернення товару у постачальників:
1. На вартість товару, переданого на комісію
Дебет 1320 «Товари придбані» субрахунок «Надіслані на комісію»
Кредит 1320 «Товари придбані» субрахунок «На складі»
2. На вартість товару, повернутого комісіонером
Дебет 1320 «Товари придбані» субрахунок «На складі»
Кредит 1320 «Товари придбані» субрахунок «Надіслані на комісію» Відображення операцій з повернення товару у продавця:
3. На вартість товару, прийнятого на комісію
Дебет 004 «Товари, прийняті на комісію"
4. На вартість товару, повернутого комітенту
Кредит 004 «Товари, прийняті на комісію"
У разі якщо покупець повертає товар постачальнику з інших підстав, наприклад, внаслідок неможливості його вигідно реалізувати через відсутність купівельного попиту, операція з повернення товару кваліфікується у постачальника як придбання цього товару і, відповідно, у покупця - як реалізація, і відображається у бухгалтерському обліку первісного постачальника у порядку, передбаченому для придбання цих товарів. У даній ситуації початковий постачальник належним чином виконав свої зобов'язання за договором купівлі-продажу (поставки), право власності на товари перейшло до покупця, що тягне за собою визнання факту реалізацією для цілей оподаткування.
Для забезпечення достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності суб'єкти не менше одного разу на рік повинні проводити інвентаризацію майна і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.
Інвентаризація - це спосіб бухгалтерського обліку, за допомогою якого зіставляються і регулюються облікові дані в засобах суб'єкта з їх фактичною наявністю в цілях забезпечення відповідності цих показників.
У процесі господарської діяльності можуть виникнути розбіжності даних бухгалтерського обліку з фактичною наявністю:
- З природних причин (усушка, розтрушування, розпил, розлив);
- Недостачі при прийманні або відпустці засобів (прорахунки, проміри, провисання);
- Помилки в обліку - арифметичні в підрахунках, описки в первинних документах, неправильне відображення документальних даних;
- Розкрадання, обважування, обмірювання - при прийманні або відпустці матеріальних цінностей, обрахування при видачі грошей та інші, а також пряме привласнення коштів.
Розбіжності можна виявити шляхом періодичної звірки даних фактичних залишків коштів з даними бухгалтерського обліку шляхом інвентаризації.
Порядок і строки проведення інвентаризації визначаються керівником організації згідно зі Стандартом бухгалтерського обліку 24 «Організація бухгалтерської служби» та Методичними рекомендаціями до нього «Про порядок проведення юридичними особами інвентаризації майна і зобов'язань», затверджених наказом Департаменту методології бухгалтерського обліку та аудиту Міністерства фінансів РК від 6.03.1998 р. № 47, відповідно до яких встановлено порядок регулювання інвентаризаційних різниць та оформлення результатів інвентаризації.
Інвентаризації бувають:
1. Повні - стосуються всіх коштів господарюючого суб'єкта (основних засобів: будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів основних засобів; капітальних вкладень; капітального ремонту, витрат майбутніх періодів; нафтопродуктів, товарів; розрахунки з банком; розрахунків з фінансовими органами; грошових коштів і документів суворої звітності ; межбалансових розрахунків (з дочірніми, залежними, спільно контрольованими юридичними особами); розрахунків з іншими дебіторами і кредиторами; інших статей балансу).
2. Часткові - охоплюють один вид засобів (грошових коштів у касі, матеріали на складі).
Проводяться систематично протягом усього року з метою збереження матеріальних цінностей.
3. Планові - за планом, проводяться у встановлені терміни.
4. Раптові - за розпорядженням керівника, при зміні матеріально відповідальних осіб, на вимогу слідчих органів.
5. Позапланові - проводять після стихійних лих (пожеж тощо), а також щомісячна інвентаризація грошових коштів.
Також інвентаризація проводиться для забезпечення реальності бухгалтерського обліку та балансу організації. для цих цілей створюється постійно діюча інвентаризаційна комісія у складі керівника суб'єкта (голови комісії), головного бухгалтера, керівників структурних підрозділів, головних спеціалістів служб.
Вона здійснює профілактичну роботу щодо забезпечення збереження цінностей; організовує проведення інвентаризацій і здійснює інструктаж членів робочих комісій; здійснює постійний контроль за ходом інвентаризації і організовує контрольні перевірки правильності проведення інвентаризації товарно-матеріальних запасів; перевіряє правильність ведення складського обліку і зберігання цінностей в міжінвентаризаційний період; перевіряє правильність виведення результатів інвентаризації (надлишки, нестачі); в необхідних випадках проводить повторні суцільні інвентаризації; розглядає пояснення, отримані від осіб, які допустили нестачу чи псування цінностей, а також інших порушень і дає пропозиції про порядок регулювання виявлених нестач та втрат від псування цінностей.
Для безпосереднього проведення інвентаризації наказом керівника організації створюється робоча комісія у складі голови комісії та членів комісії (спеціалістів та працівників бухгалтерії).
До складу комісії включаються досвідчені працівники, які добре знають інвентаризуються цінності, ціни та первинний облік. Працівники робочих інвентаризаційних комісій несуть відповідальність за своєчасність і додержання порядку інвентаризації, за повноту і точність складання описів та подання їх до бухгалтерії.
Інвентаризацію проводять - при зміні матеріально відповідальних осіб, при аудиторських перевірках, на вимогу слідчих органів і в інших випадках.
Результати інвентаризації (надлишки, нестачі, пересортиця) записують у порівнювальні відомості результатів інвентаризації. У них вносяться тільки ті цінності, за якими виявлені відхилення від облікових даних.
Центральна інвентаризаційна комісія повинна перевіряти правильність складання порівнювальної відомості й своє рішення зафіксувати в протоколі, який затверджується керівником організації після закінчення інвентаризації.
Товарно-матеріальні запаси, що виявилися у надлишку, підлягають оприбуткуванню на фінансові результати з наступним встановленням причин виникнення надлишків і винних осіб.
Недостачу цінностей в межах встановлених норм списується на витрати.
Недостачу товарно-матеріальних запасів понад норми природного убутку, а також втрати від псування цінностей відносять на винних осіб.
Недостачу цінностей понад норми природного убутку, включаючи готову продукцію, у випадках, коли винуватці не встановлені або про стягнення з матеріально відповідальних осіб відмовлено судом, відносять на результати господарської діяльності.
Виявлені при інвентаризації розбіжності фактичної наявності майна з даними бухгалтерського обліку визнаються:
- Надлишки - доходом і підлягають оприбуткуванню як дохід від неосновної діяльності;
- Недостачі - витратою;
- Недостачу майна і його псування в межах норм природних втрат відноситься на витрати;
- Недостачу майна і його псування понад норми списується на винних осіб. Якщо винні особи не встановлені і судом відмовлено у стягненні, недостача і псування матеріальних запасів відноситься на збитки.
Так як норми природного убутку діють тільки для продовольчих товарів і скляного посуду в роздрібній мережі, то суб'єкти, у яких відсутні норми природного убутку, повинні розглядати їх як втрати, які списуються на збитки за відсутності винних або у випадку, якщо судом відмовлено у стягненні збитків з них і покриваються за рахунок чистого доходу суб'єкта, але при цьому для цілей оподаткування на відрахування не відносяться.
Перед складанням звітності, для забезпечення достовірності її даних, у відповідності і Законом РК «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Стандартом бухгалтерського обліку 24 «Організація бухгалтерської служби» організації зобов'язані проводити інвентаризацію майна і зобов'язань.
Кількість інвентаризацій у звітному періоді, дати їх проведення, перелік майна, що перевіряються при кожній з них, встановлюються суб'єктом, крім випадків, коли проведення інвентаризацій обов'язково:
- Перед складанням річного бухгалтерського звіту, але не раніше листопада звітного року;
- При передачі майна суб'єкта в оренду, викуп, продажу, а також перетворенні господарюючого суб'єкта;
- При зміні матеріально відповідальних осіб (на день приймання-передачі справ);
- При встановленні факту розкрадання чи зловживань, а також псування цінностей - негайно після встановлення таких фактів;
- У разі пожежі або стихійних лих, викликаних екстремальними умовами, негайно після їх закінчення;
- При ліквідації (реорганізації) суб'єкта перед складанням ліквідаційного (розділового) балансу;
- При уцінці товарно-матеріальних запасів - у терміни, визначені обліковою політикою суб'єкта і в інших випадках, передбачених законодавством РК
Таким чином, можна зробити висновок про те, що в досліджуваній організації облік собівартості реалізації товарів, робіт і послуг ведеться у відповідності з рекомендованими методиками і успішно виконує функції контролю та обліку.

3 КОНСТРУКТИВНІ Пропозиції щодо вдосконалення організації БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ НА ПІДПРИЄМСТВІ
3.1 Проблеми в організації бухгалтерського обліку на малих підприємствах
Удосконалення обліку витрат по реалізації товарів, робіт і послуг особливо актуально для малих підприємств. Великі торговельні та інші підприємства мають потужну бухгалтерську систему з обліку витрат і виділяють на її успішне функціонування значні кошти.
Питання про спрощення бухгалтерського обліку для малих підприємств детально обговорювалося в різних країнах.
Наприклад, в Канаді прийшли до висновку, що розробка будь-яких спеціальних стандартів обліку для малих підприємств небажана; їх звітність повинна бути підготовлена ​​відповідно до загальних вимог. Але ІГ СБС (Дослідницька група Ради з бухгалтерських стандартів) рекомендувала встановити, що правила обліку і звітності для малих підприємств можуть відрізнятися від загальних у тому випадку, коли ці загальні правила не відповідають потребам малого підприємства або витрати на їх застосування занадто високі (наприклад, питання про облік і звітності фінансових інструментів, інформація про акціонерний капітал, пов'язаних сторін, гудвілу і т.д.).
У Великобританії існує схожий підхід, до того ж у 1997 р . був розроблений стандарт фінансової звітності для підприємств малого бізнесу (СФОМБ).
У країнах ЄС спеціальних стандартів з бухгалтерського обліку для малих підприємств не розробляють, але такі підприємства звільнені від ряду вимог до розкриття інформації, надання та публікації звітності.
Таким чином, загальним для більшості країн є більш низькі вимоги до розкриття інформації в бухгалтерській звітності, а також надання та публікації бухгалтерської звітності.
У Республіці Казахстан бухгалтерські стандарти розробляються та затверджуються для всіх підприємств, хоча деякі з них можуть малими підприємствами не використовуватися (ті, які не відповідають потребам малих підприємств). Спрощення обліку в РК для малих підприємств в основному стосується більше "технічного" аспекту бухгалтерського обліку: спрощення йде в бік скорочення робочого плану рахунків та можливістю застосування спрощеної форми бухгалтерського обліку із застосуванням невеликого числа бухгалтерських регістрів. Надання бухгалтерської звітності малими підприємствами обов'язково, але допускається надавати звітність у скороченому вигляді.
Незважаючи на продовження процесу реформування бухгалтерського обліку в РК залишаються невирішеними ряд проблем, зокрема:
1) залишається відкритим питання про застосування всіх вимог бухгалтерських стандартів малими підприємствами;
2) питання про розробку спеціальних стандартів для малих підприємств;
3) питання про сумісність фінансових вимог з податковими (для малих підприємств це має велике значення).
При вирішенні питання про застосування бухгалтерських стандартів необхідно керуватися наступними критеріями:
1) відповідність фінансової інформації та управлінської інформації. У фінансовому обліку операції повинні відображатися таким чином, щоб це відповідало і управлінським потребам підприємства;
2) інформація, що отримується при використанні відповідних стандартів повинна відповідати потребам користувачів фінансової звітності малого підприємства;
3) стандарти повинні бути сумісні з вимогами податкових органів в частині розрахунку оподатковуваного прибутку. Але, оскільки в даний час бухгалтерський облік і податковий облік розведені, то виконання даного критерію (на мою думку) нездійсненно. Отже, виникає наступна проблема: проблема співвідношення бухгалтерського та податкового обліку. При вирішенні цього питання необхідно виходити з того, що податковий облік призначений тільки для забезпечення правильності розрахунків з державою. Отже, в ньому немає необхідності відображати будь-яку додаткову інформацію, яка не має відношення до податкових розрахунків. Отже, податковий облік повинен бути як можна менш трудомістким.
Бухгалтерський облік ж повинен забезпечити потребу внутрішніх користувачів (менеджмент) в інформації, необхідної їм для управлінських цілей. У ряді країн, зокрема у Франції, особливістю національно плану рахунків є дворівнева система рахунків для фінансового та управлінського обліку. Але разом з тим, система управлінського обліку застосовується лише великими компаніями. У РК типовий план рахунків такої дворівневої системи рахунків не передбачає, передбачені лише рахунки, на яких може формуватися інформація про витрати в розрізі, необхідному для підприємства.
Дворівнева система рахунків фінансового та управлінського обліку може бути самостійно розроблена і застосована малим підприємством. Це скоротить обсяг облікової роботи і підвищить оперативність формованої інформації для управлінських цілей.
Таким чином, можна зробити висновок про те, що розробка спеціальних стандартів обліку для малих підприємств не є необхідним елементом законодавчого регулювання бухгалтерського обліку. Такі підприємства цілком можуть користуватися "загальними" стандартами (положеннями) минаючи ті, використання яких є затратоемкую при одночасній відсутності інформаційної необхідності в конкретній інформації. Наприклад, в деяких стандартах прямо зазначено, що "дане положення не застосовується малими підприємствами". Почасти це пов'язано з тим, що коло власників малих підприємств обмежений, так як з організаційно-правової форми - це товариства з обмеженою відповідальністю або закриті акціонерні товариства. Власники таких підприємств активно беруть участь у господарській діяльності. До активних користувачам фінансової інформації малих підприємств, що надається в бухгалтерській звітності, ставляться менеджмент і власники, а так само податкові органи та органи державної статистики. Органи управління та власники підприємств - це, як правило, одні і ті ж особи, які повною мірою обізнані про ситуацію на підприємстві. Податкові та статистичні органи не володіють в об'єктивній і повною інформацією, що міститься у звітності, тому малі підприємства надають, як правило, скорочену бухгалтерську звітність, а саме Бухгалтерський баланс і Звіт про прибутки та збитки. Тому й використання вищезгаданих бухгалтерських стандартів для малих підприємств у даному випадку не має сенсу, тому що інформація, що отримується при їх використанні, залишається незатребуваною.
Але зовсім по-іншому може обстоять працювати у тих підприємств, які потребують в позикових коштах, інвестиції, виникає необхідність публічного розміщення цінних паперів організації. У цьому випадку незважаючи на можливу наявність відносно великих витрат, пов'язаних із застосуванням деяких положень бухгалтерських стандартів та розкриттям інформації у звітності (в повному обсязі), підприємству вигідніше буде їх здійснити, тому що до числа користувачів звітності додаються потенційні кредитори, інвестори. Вони затребувані в інформації і про рух грошових коштів, і про капітал організації, і про всіх податкових зобов'язаннях. Тому в даному випадку виникає необхідність надання звітності в повному обсязі, що містить об'єктивну, достовірну інформацію, отриману при дотриманні всіх вимог бухгалтерських стандартів. Витрати підприємства на виконання всіх цих вимог можуть бути не можна порівнювати з виграшем, який вони отримають надалі, а саме від залучення позикового або інвестиційного капіталу.
Таким чином, як у міжнародній, так і в казахстанській практиці немає єдиного підходу до спрощення системи обліку для малих підприємств. Спрощення обліку на кожному конкретному підприємстві буде залежати від структури організації, її власників, затребуваності інформації внутрішніми і зовнішніми користувачами.
3.2 Застосування програми «БЕСТ-ОФІС»
Оцінюючи стан казахстанського бізнесу, можна сказати, що середина 90-х років і вступ у третє тисячоліття проходять під знаком боротьби за рентабельність. Доказом цьому є пильну увагу до використання наявних ресурсів і, відповідно, поява потреби у постановці й удосконаленні управлінського і оперативного обліку на підприємствах. Дана обставина наклало певні вимоги до зовнішності інформаційних систем - в тому числі і адресованих представникам невеликих підприємств.
Рамки програмних продуктів, що спираються на бухгалтерську модель обробки інформації (тобто на якийсь масив проводок, до яких "прив'язані" дані аналітичного обліку і натуральні показники) стали вузькими і незручними і для цієї категорії користувачів. Їм - точно так само, як і більш великим суб'єктам ринку - необхідна система управління бізнесом, яка базується не на бухгалтерських записах, а на оперативному обліку господарської діяльності.
У той же час реалізація такого підходу до розробки інформаційних систем жодною мірою не порушує існуючі норми ведення бухгалтерського обліку і не створює дискомфорту в повсякденній роботі бухгалтерської служби.
Проілюструємо це на прикладі системи "БЕСТ-ОФІС", розробленої компанією "Інтелект-Сервіс". Цей програмний продукт призначений для управління малими підприємствами. Система допоможе в обліку грошових коштів, взаєморозрахунків, управлінні закупівлями, запасами і продажами, а також в обліку кадрів.
Первинним у системі "БЕСТ-ОФІС" є оперативний облік, у межах якого відбувається реєстрація документів руху грошових коштів і товарно-матеріальних цінностей. Ця робота виконується в спеціалізованих підсистемах, орієнтованих на менеджерів служби постачання, працівників складу і т.д. Таким чином, введення інформації щодо фінансово-господарської діяльності проводиться саме там, де вона з'являється. Ці ж підсистеми забезпечують обробку і аналіз накопичених даних відповідно до цілей оперативного управління конкретною ділянкою.
В умовах програми "БЕСТ-ОФІС" оформлення документа включає в себе кілька стадій (етапів). Перша стадія - чернетка - означає, що документ зареєстрований в базі даних і знаходиться у відповідному журналі, однак зміна стану зазначених у ньому ресурсів ще не відбулося. Зауважимо, що дана стадія характерна тільки для касових і банківських документів. Друга стадія - тобто проведення документа - змінює поточний стан цих ресурсів (наприклад, товарних запасів або грошових коштів). При цьому по документу формується відповідна господарська операція, яка фіксується у книзі обліку операцій. Третя стадія - контирування - має на увазі рознесення цієї господарської операції по рахунках бухгалтерського обліку.
Таким чином, поточна картина стану справ (залишки товарно-матеріальних цінностей на складах, баланс розрахунків з бізнес-партнерами і т.д.) складається з інформації, відображеної в тих документах, які були проведені в оперативному обліку, тобто до проходження етапу бухгалтерської обробки і, відповідно, вона не "прив'язана" до рахунків бухгалтерського обліку. У ролі сполучної ланки між відвантаженнями і платежами виступають угоди або документи-підстави, що дають можливість контролювати взаєморозрахунки за схемою "документ-документ". Робота в програмі "БЕСТ-ОФІС" організована так, що, перебуваючи в режимі роботи з договорами або рахунками, користувач може не просто побачити список всіх пов'язаних з ними документів, а й безпосередньо звернутися до кожного документа. Крім того, не залишаючи даний режим, можна створити документ на оплату, накладну на отримання або відпуск товарів, відкоригувати відповідний рахунок-фактуру, а також підготувати довідку про залік зобов'язань.
Відповідно, співробітникам бухгалтерії немає необхідності вирішувати обліково-аналітичні задачі, не пов'язані з веденням фінансового обліку і підготовкою звітності для податкових органів. Так, наприклад, якщо бухгалтерія не вважатиме це за потрібне, то при обліку взаєморозрахунків вона зможе не "поглиблюватися" у відання аналітики - за документами-підставами (договорами, рахунками) і т.д., а формувати необхідні бухгалтерські проводки тільки "на рівні" контрагентів. Детальні звіти і зведення, що відображають виконання зобов'язань перед бізнес-партнерами, необхідні для вирішення різних поточних і перспективних завдань, можуть бути отримані у відповідних підсистемах, без яких-небудь зайвих зусиль з боку бухгалтерії.
З іншого боку, оскільки система спирається на єдину базу даних, всі документи, зареєстровані в рамках оперативного обліку, відразу ж стають "видно" і бухгалтерам підприємства. Момент формування проводок по документах визначається самими бухгалтерами. Іншими словами, контирування може відбуватися як безпосередньо при реєстрації документа, так і у відкладеному режимі. Бухгалтерську обробку господарських документів можна вести або у відповідній підсистемі програмного комплексу, або там, де вони були створені, тобто в підсистемах обліку грошових коштів, логістики і т.д. Для прискорення процедури створення бухгалтерських записів можна використовувати так звані типові проводки (тобто шаблони). Таким чином, бухгалтерові буде достатньо тільки раз "сформулювати" правило відображення тієї чи іншої господарської операції, після чого воно буде неухильно дотримуватися комп'ютером. Це дозволить розвантажити бухгалтерію підприємства від зайвої рутинної роботи і зменшити кількість помилок в обліку.
Що стосується власне ведення бухгалтерського обліку, то він будується на робочому план рахунків. Цей план рахунків формується на основі типового плану рахунків, що надається програмою, або вводиться безпосередньо.
Таким чином, використання системи "БЕСТ-ОФІС" допоможе більш раціонально розподілити обробку даних між бухгалтерами та представниками інших служб (відділів) на невеликих підприємствах і, отже, підвищити ефективність їх бізнесу в цілому.

ВИСНОВОК
1. В умовах ринкової економіки витрати на виробництво і реалізацію продукції, що формують собівартість продукції - це найважливіший показник комерційної діяльності підприємств, що характеризує ступінь і якість використання трудових і матеріальних ресурсів, результати впровадження нової техніки, ритмічність виробництва, ощадливість у витраті засобів, якість управління. Собівартість продукції є вихідною базою для визначення цін, а також безпосередньо впливає на прибуток, рівень рентабельності і формування загальнодержавного фонду - бюджету.
2. У вітчизняній практиці управління витратами для цілей планування, обліку і калькулювання витрати на виробництво продукції класифікуються за різними ознаками: за видом виробництва, виду продукції, місцем виникнення витрат, по складу й економічному змісту, і т.д. Для практичного використання в системі управління формуванням витрат доцільно використовувати класифікацію по елементах і статтям витрат.
3. В умовах ринкової економіки класифікація витрат у вітчизняному господарстві буде спрощуватися і наближатися до закордонної практики. У зарубіжній практиці широко прийнято підрозділ витрат виробництва підприємства на постійні, змінні, валові й граничні. У розвинених країнах широко використовується метод визначення витрат на виробництво продукції по обмеженій, скороченій номенклатурі калькуляційних статей. У витрати включаються тільки змінні витрати.
4. При переході бухгалтерського обліку в Казахстані на міжнародні стандарти, змінюються завдання, що стоять перед бухгалтерським обліком і його підсистемою - калькулюванням. У цих умовах завдання калькулювання - не просто забезпечити фактичну собівартість виробу, а розрахувати таку собівартість, яка в сьогоднішніх умовах роботи підприємства на ринку могла б забезпечити йому певний прибуток. Виходячи з розрахованого рівня потрібно так організувати виробництво, щоб фактично забезпечити прийнятний рівень собівартості і можливість її постійного зниження, тому в даний час центр ваги в калькуляційної роботі поступово повинен переноситися з трудомістких розрахунків по розподілу непрямих витрат і визначенню точної фактичної собівартості на прогнозні розрахунки собівартості, складання обгрунтованих нормативних калькуляцій, організацію контролю за їх дотриманням в процесі виробництва.
5.Іздержкі виробництва являють собою вартість всіх застосовуваних для даного виробництва та утримуваних від альтернативного використання ресурсів, включаючи як виплати за залучені зі сторони ресурси, так і витрати по утриманню від альтернативного використання неоплачуваних власних факторів виробництва, економічні витрати відрізняються від бухгалтерських як за структурою, так і за величиною. Використання позамовного методу обліку витрат на виробництво застосовується коли можливо його використання. Даний метод дуже ефективний і значно знижує собівартість продукції.
6.Для аналітичного обліку витрат замість «Книги обліку витрат і виходу продукції» вести Особовий рахунок (виробничий звіт), форми 83 АПК, як це вимагає інструкція з бухгалтерського обліку витрат, що підвищить аналітичність обліку витрат.
7. З метою удосконалення обліку витрат поступово переходити на автоматизацію бухгалтерського обліку. Таким чином, запропоновані заходи щодо усунення виявлених недоліків в обліку витрат і обчисленні собівартості продукції будуть сприяти вдосконаленню бухгалтерського обліку витрат промислових виробництв, що позитивно позначиться на собівартості готової продукції цих виробництв, а отже на економічній ефективності виробництва в цілому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Указ Президента Республіки Казахстан, що має силу закону, від 26 грудня 1995 р . N 2732 Про бухгалтерський облік, 56с.
2. Стандарт бухгалтерського обліку 23 Облік і звітність суб'єктів малого підприємництва (затверджений наказом Департаменту методології бухгалтерського обліку та аудиту Міністерства фінансів РК від 29 грудня 1997 р . N 451), с. 85
3. Закон Республіки Казахстан від 20 листопада 1998 року N 304-1 Про аудиторську діяльність, 9с.
4. Закон Республіки Казахстан від 7 травня 1997 року N 98-1 Про державну статистику, 15с.
5. Наказ Агентства Республіки Казахстан по статистиці від 26 червня 2000 року N 44 Про затвердження Правил подання статистичної звітності в Республіці Казахстан, 25с.
6. Інструкція Нацстатагентства РК від 23 липня 1997 року по заповненню державної статистичної звітності "Звіт про діяльність малого підприємства" (форма 1-мп квартальна), 29с.
7. Постанова Агентства Республіки Казахстан по статистиці від 16 червня 2000 р . N 35 Про затвердження форм державної статистичної звітності із статистики основних засобів та малих підприємств, 18с.
8. Постанова Агентства Республіки Казахстан по статистиці від 18 липня 2000р. N 46 "Про затвердження форм державної статистичної звітності по Департаменту статистики сфери послуг", 11с.
9. Наказ Агентства Республіки Казахстан по статистиці від 26 червня 2000 року N 44 Про затвердження Правил подання статистичної звітності в Республіці Казахстан.
10. Назарбаєв Н.А. Казахстан - 2030. Процвітання, безпека і покращення добробуту всіх казахстанців. Послання Президента країни народу Казахстану., 7с.
11. Алборов Р.А. Аудит в організаціях промисловості, торгівлі і АПК. - М.: видавництво «Справа і Сервіс», 1998 р . - 464 с.
12. Андрєєв В.Д. Практичний аудит (довідковий посібник). М.: Економіка, 1994.
13. Річна звітність ТОВ «Жаснур» за 2003-2006 роки з додатками;
14. Дюсембаев К. Ш. Аудит та аналіз управління фінансами. Алмати - 2002; 125с.
15. Дюсембаев К. Ш., Егембердіева С. К., Дюсембаева З. К. "Аудит і аналіз фінансової звітності" А.: вид. "Каржи Каражат. 1998; 103с.
16. Еражнов М. С. Теорія і практика аудиту. - Алмати: Гилим. 1994р; 15с.
17. Ержанов М. С., Ержанова С. М. Облікова політика на казахстанському підприємстві (практичний аспект). А.: видавничий дім "БІКО" 1997;
18. Камишанов П.І., Камишанов А.П., Камишанова Л.І. Бухгалтерський облік і аудит. - М.: "Пріор", 1997.
19. Ковальов А. І., Привалов В. П. Аналіз фінансового стану підприємства. М. 2001; 158с.
20. Коржегулова А. А. Організація бухгалтерського і податкового обліку основних засобів. Дис. К.е.н. 2001р; 259с.
21. Назарова В. Л. Бухгалтерський облік у галузях. Підручник - Алмати. Видавництво «Економіка»; 98с.
22. Звіт з праці за 2003-2006 роки по ТОВ «Жаснур»
23. Радостовец В. В. Наскрізний приклад з бухгалтерського та податкового обліку. Алмати 2001 рік; 149с.
24. Радостовец В. К., Радостовец В. В,, Шмідт О. І. Бухгалтерський облік на підприємстві. Алмати: Центраудіт. 2002; 169с.
25. Рішар Ж. Аудит і аналіз господарської діяльності підприємства. - М.: ЮНИТИ, 1997. 185с.
26. Сабірова Г. В. Облік резерву по сумнівним боргами / / Бюлетень бухгалтера № 12 2004 рік; 125с.
27. Саліна А. П. Принципи бухгалтерського обліку. Навчальний посібник. Алмати. Економіка 2003 р .; 136с.
28. Сейдахметова Ф. С. Розвиток бухгалтерського обліку та аудиту в Республіці Казахстан - Автореферат. 2005р; 85С.
29. Сейдахметов Р.А. Сучасний бухгалтерський облік - Алмати, 2003 рік. 96с.
30. Стражева В.І. Аналіз господарської діяльності в промисловості. Мінськ: Вища школа , 1995 р . 59с.
31. Типовий план рахунків та Інструкція по його застосуванню 2003
32. Тулегенов Е. Т. Бухгалтерські інформаційні системи. Алмати 2005 рік; 45с.
33. Тулешова Г. К. Облік і аудит комерційної діяльності. Автореферат, Алмати 1998р; 58С.
34. Офіційний сайт Агентства зі статистики РК.
35. Абрютина М.С. «Економіка підприємства» Підручник Москва «Справа і Сервіс» 2004 152с.
36. Бабаєв Ю.А. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник для вузів. - 2-е видання., Перероблене і доповнене. - М.: ЮНИТИ - ДАНА, 2001. - 304 с.
37. Винокурова М.А. «Економіка ринку праці» АТ вид. Дім «Пітер» 2003р. 252с.
38. Волкова О.І. «Економіка підприємства (фірми)» Підручник Москва - Инфра - М 2006 (2002)
39. Глафіра Савицька «Аналіз господарської діяльності підприємства АПК» 1998, 86с
40. Грузинів В.П. Економіка підприємства (підприємницька). - М.: ЮНИТИ - ДАНА, 2002, 169с.
41. Зайцев Н. Л. «Економіка промислового підприємства» Практикум: Навчальний посібник. - М., ИНФРА - М, 2001, 54с.
42. Куатова Д. Я. «Економіка підприємства» Практикум Алмати Економіка 2005, 201с.
43. Програма малого бізнесу. Кредитна політика. Алмати, 2002, 76с.
44. Регіональна програма кредитування суб'єктів малого та середнього бізнесу. А. 1999 р , 198с.
45. Худяков А. І. «Фінансове право Республіки Казахстан». Особлива частина: Підручник. - Алмати: ТОВ «Видавництво» «НОРМА-К», - 2003, 334 с.
39. Казахстан: 1991-2003 роки. Інформаційно-аналітичний збірник. АРКС. Під ред. А. А. Смаілова. Алмати: ТОО «Інтеллсервіс», 2003, 47с.
46. Сафронов Н.А. Економіка підприємства. М., «Економіст», 2003р, 85 с.
47. Негашев Є.В. Аналіз підприємства в умовах ринку.: Учеб. посібник. - М.: Вищ. Шк., 1997. - 343 с.
48. Бернстайн Л.А. Аналіз фінансової звітності. М., «Економіст», 2003р, 156 с.
49. Волгін А.П.,. Матирко В.І,. Модін А.А. Управління персоналом в умовах ринкової економіки (досвід ФРН) .- М.: «Дело». 2000. -238с.
50. Галенко В.П., Страхова О.А., Файбушевіч С. І. Управління персоналом і ефективність підприємств .- М.: Фінанси і статистика, 1998, 213 с.

Додаток 1
Кореспонденція при надходженні і оприбуткуванні покупних

№ п / п	Зміст господарської операції	Дебет	Кредит	Сума
1	2	3	4	5
1	На суму заборгованості постачальнику за оприбутковані товари: а) за купівельної вартості б) на суму ПДВ зазначену у супровідних документах (рахунок-фактура)	1320 / 1 «Товари на складі» 1420 «Податок на додану вартість»	3310 «Короткострокова кредиторська заборгованість постачальникам і під-ком» 3310 «Короткострокова кредиторська заборгованість постачальникам і підрядчикам»	(300000-1000) = 299000 44850
2	При прийманні встановлена ​​нестача товарів. Комісією складено акт, постачальнику пред'явлена ​​претензія	1280 «Інша крат-косрочная дебітор-ська заборгованість» субрахунок «Розрахунки по претензіях»	3310 «Короткострокова кредиторська заборгованість постачальникам і підрядчикам»	1 000
3	Придбано товари підзвітними особами На суму ПДВ, сплачену підзвітною особою	1320 / 1 «Товари на складі» 1420 «Податок на додану вартість»	1250 «Короткострокова дебіторська заборгованість працівників» 1250 Короткострокова дебіторська заборгованість працівників «»	30000 4500
4	Придбано товари за бартером або у фізичних осіб На суму ПДВ	1320 / 1 «Товари на складі» 1420 «Податок на додану вартість»	3310 «краткосроч-ва кредиторська заборгованість постачальникам і підрядчикам» 678 «Інша кредиторська заборгованість»	65000 9750
5	Залік взаємних вимог по бартерній угоді	3310 «Короткострокова кредиторська заборгованість пос-тавщікам і під-ком», 3390 «Інша краткосроч-ва кредиторська заборгованість»	1210 «Короткострокова дебіторська заборгованість покупців і замовників»	74750
6	При придбанні товару в іноземного постачальника: а) на контрактну вартість товару б) на суму мита (6000000 '15%) в) митний збір за оформлення документів (6000000 '2%) г) на суму ПДВ від митної вартості товару (6 000 000 + 900 000 + 120 000). 15%	1320 / 1 «Товари на складі» 1320 / 1 «Товари на складі» 1320 / 1 «Товари на складі» 1320 / 1 «Товари на складі»	3310 «Короткострокова кредиторська заборгованість постачальникам і підрядчикам» 3190 «Інші податки» субрахунок «Митний збір» 3390 «Інша крат-косрочная кредиторська заборгованість» 3130 «Податок на додану вартість»	6 000000 900 000 120000 1053000
7	Зроблено попередню оплату під поставку товарно-матеріальних запасів	1610 «Короткострокові аванси видані-ні»	1040 «Грошові кошти на поточних банківських рахунках в тенге»	73 000
8	Оплата по акцептованим рахунку постачальника	3310 «Короткострокова кредиторська заборгованість постачальникам і підрядчикам»	1040 «Грошові кошти на поточних банківських рахунках в тенге»	76 800
9	Видано аванс підзвітній особі на придбання товару	1250 «Короткострокова дебіторська заборгованість працівників»	1040 «Грошові кошти на поточних банківських рахунках в тенге»	400000
10	Оплата товарів, придбаних у фізичних осіб	3390 «Інша крат-косрочная кредиторська заборгованість»	1040 «Грошові кошти на поточних банківських рахунках в тенге»	53000
11	Перераховано ПДВ до бюджету за що надійшли цінностей	3130 «Податок на додану вартість»	1040 «Грошові кошти на поточних банківських рахунках в тенге»	1053000
12	Перераховано мито до бюджету	3190 «Інші подат-ги» субрахунок «Тамо-женная мито»	1040 «Грошові кошти на течу-щих банківських рахунках в тенге»	900 000
13	Перераховано митний збір за оформлення митних документів	3390 «Інша крарт-косрочная кредиторська заборгованість»	1040 «Грошові кошти на течу-щих банківських рахунках в тенге»	120000
14	Залік раніше виданого авансу	3310 «Короткострокова кредиторська заборгованість постачальникам і підрядчикам»	1610 «Короткострокові аванси видані»	73000 Додати в блог або на сайт Цей текст може містити помилки. Бухгалтерія | Диплом 585.6кб. | скачати Схожі роботи: Облік доходів від реалізації продукції товарів робіт послуг Облік і аналіз продажів продукції робіт послуг Місце реалізації товарів робіт послуг Прийом готівки при реалізації товарів робіт і послуг Договір як засіб визначення вимог до якості товарів робіт і послуг Обчислення ПДВ після закінчення 60 днів з моменту відвантаження товарів виконання робіт надання послуг Облік продажу продукції робіт послуг 2 Облік продажу продукції робіт послуг Облік витрат на виробництво продукції робіт послуг