Облік у банках

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Міністерство освіти і науки України.
Приазовський державний технічний університет
Інститут підвищення кваліфікації
Контрольна робота
з дисципліни: "Облік в банках"
на тему: "Характеристика рахунків з обліку депозитних операцій банку"

Зміст
Введення
1. Характеристика рахунків з обліку депозитних операцій банку
1.1 Управління депозитними операціями
1.2 Сутність депозитних операцій комерційних банків, їх класифікація і загальна характеристика
1.3 Правила бухгалтерського обліку депозитних операцій
1.4 Характеристика рахунків для обліку депозитних операцій
1.5 Облік депозитних операцій
Висновок
Список літератури

Введення
У сучасних умовах універсалізації діяльності фінансових установ розширення спектру фінансових послуг стало важливою умовою для стабільного економічного зростання в країні. Розвиток економіки країни в значній мірі визначається ступенем розвитку банківської системи.
Бухгалтерський облік у банках є інформаційною системою, яка містить у собі вичерпні фінансові відомості про банк - суб'єкта господарської діяльності. Система бухгалтерського обліку повинна бути актуальною, надійної, ефективної.
Джерелом інформації про діяльність банківської установи є його облікова система. В Україні загальні принципи побудови облікових систем загальні для всіх суб'єктів господарювання. Їх визначено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХIV і Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Але бухгалтерський (фінансовий) облік в банках має свої особливості, що обумовлено економічною утриманням об'єктів обліку та характером банківських операцій.
Предметом бухгалтерського обліку в банках у загальному вигляді виступає сукупність об'єктів в процесі всього циклу управління діяльністю банку.
До об'єктів бухгалтерського обліку в банках можна віднести: банківські доходи, витрати, прибуток (збиток), активи, зобов'язання, капітал.
Бухгалтерський облік базується на певних правилах визначення, реєстрації, класифікації та інтерпретації операцій або подій, пов'язаних з діяльністю банку. Все це і становить метод бухгалтерського обліку, який складається з таких елементів: документація та інвентаризація; оцінка і калькуляція; рахунки і подвійний запис; бухгалтерський баланс і звітність.
Бухгалтерський облік є важливим елементом контролю. На управлінські рішення істотно впливає бухгалтерська інформація про стан розрахунків, готівкових коштів, цінних паперів, якими володіє банк, депозитних операцій, валютних коштів, кредитних ресурсів і його кредитного портфеля.

1. Характеристика рахунків з обліку депозитних операцій банку
1.1 Управління депозитними операціями
Управління депозитними операціями - це сукупність стратегічних і тактичних заходів, які проводить комерційний банк з метою залучення тимчасово вільних грошових коштів клієнтів, та утворення на цій основі кредитних ресурсів. Надійність і сталість джерел формування кредитних ресурсів забезпечується на основі багатогранності видів та умов (аж до індивідуалізації) проведення депозитних операцій стосовно конкретних юридичних і фізичних осіб.
Ефективне управління депозитними операціями передбачає розширення мережі та видів депозитних рахунків, задоволення потреб клієнтів в найрізноманітніших банківських послугах, забезпечення гарантій вкладень через систему страхування депозитів тощо. Режим функціонування депозитних рахунків у банку має відповідати потребам максимального спрощення порядку проведення депозитних операцій
Передумовою здійснення науково обгрунтованого управління депозитними операціями комерційного банку є попередній аналіз стану, структури і використання ресурсної бази та пасивних операцій.
Стратегічні інструменти управління депозитами банку включають заходи, спрямовані на зміцнення його позицій на депозитному ринку, що передбачає врахування всього комплексу чинників, які створюють зовнішнє середовище для банківської діяльності. Тактичні інструменти управління депозитними операціями у банку включають заходи поліпшення внутрішньої організації депозитної роботи: вдосконалення правил і порядку здійснення депозитних угод, поліпшення роботи персоналу банку, який займається пасивними операціями, пошук нових форм роботи з клієнтами, зменшення ймовірності ризику та нераціональних рішень тощо.
У стратегічному плані управління депозитною діяльністю банку спирається на маркетинг депозитного ринку, регулювання попиту і пропозиції депозитних послуг. У тактичному плані управління депозитними операціями банку передбачає, в першу чергу, налагодження чіткого моніторингу кількості та якості свого депозитного портфеля.
Специфічною рисою депозитних операцій є активна роль клієнта банку, який самостійно визначає величину вкладу, тобто частку своїх доходів, яку він спрямовує на заощадження. Заходи впливу на економічну поведінку потенційних вкладників мають посісти вагоме місце в процесі управління депозитними операціями комерційного банку. Чесність і порядність банку щодо клієнтів мають бути нормою в яких-небудь, навіть самих несприятливих для банківської діяльності, ситуаціях.
Подорожчання депозитів призводить і до подорожчання кредитних ресурсів банку. Тому прагнення банку до максимального задоволення потреб вкладників мають обмежуватися майбутніми можливостями прибуткового розміщення залучених ресурсів під більш високий, порівняно з депозитами, відсоток. Для реалізації цього завдання комерційні банки встановлюють мінімальну суму строкового депозитного вкладу, мінімальний термін, на який укладаються грошові кошти, річну відсоткову ставку, періодичність виплати відсотка (щомісячно, щоквартально, після закінчення терміну) тощо.
Ефективне управління депозитними операціями створює умови для оптимальної ресурсної регулювання в комерційному банку. Вміле маневрування ресурсами - важливий показник професіоналізму банківського персоналу.
Пасивні операції комерційного банку органічно пов'язані з активними операціями. Банківський менеджмент невіддільний від забезпечення ефективних взаємозв'язків пасивних і активних операцій банку. Залучення грошових коштів на депозити в банк втрачає будь-який сенс, якщо немає надійних каналів їх наступного прибуткового розміщення.
Комерційний банк відповідає перед вкладником за зобов'язаннями, які випливають з депозитного договору, власних коштів, майну і всім належним активів.
Внутрішній бухгалтерський контроль за депозитними операціями має бути побудований таким чином, щоб гарантувати, що:
- Депозити прийняті на умовах щодо строків і лімітів згідно з правилами і нормами, схваленими правлінням банку;
- Всі депозити прийняті на підставі і відповідно до процентною ставкою, яка застосовується у банку;
- Всі бухгалтерські записи, проведені за депозитними рахунками, вірно відображені в бухгалтерському обліку.
1.2 Сутність депозитних операцій комерційних банків, їх класифікація і загальна характеристика
Депозит (вклад - від латинського depositum - переданий на збереження) - кошти, внесені до комерційного банку клієнтами - фізичними та юридичними особами, які зберігаються на їх рахунках і використовуються відповідно до режиму рахунку і банківського законодавства.
В Україні порядок залучення комерційними банками коштів юридичних і фізичних осіб на депозитні рахунки регламентується "Правилами здійснення депозитних операцій для банківських депозитів", затвердженими Постановою правління НБУ від 30.06.98. № 250.
Згідно з цими правилами депозитна операція - це операція із залучення коштів на вклади та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів.
Суб'єктами депозитних операцій є комерційні банки, які виступають як позичальники, а також кредитори - власники коштів.
Об'єктом депозитних операцій є кошти, передані комерційному банку на умовах, визначених долгостороннім угодою (з виплатою відсотків або на безпроцентній основі).
Депозити за своїм економічним значенням можуть бути як пасивними, так і активними.
Активні депозити - розміщення банківських коштів на вклади в інші банки. Депозитні операції можуть бути активними лише на міжбанківському кредитному ринку.
Пасивні депозити - це кошти, залучені банком.
Класифікація вкладів (депозитів) здійснюється за різними ознаками, основними серед яких є:
- Вид і статус вкладника;
- Термін вкладу.
За першою ознакою розрізняються вклади юридичних і фізичних осіб, резидентів і нерезидентів.
За строками використання коштів депозити поділяються на:
- Депозити до запитання;
- Депозити на певний строк (строкові);
- Ощадні вклади.
Депозити до запитання - це кошти на поточних, бюджетних рахунках, кошти підприємств і організацій у розрахунках; кошти на кореспондентських рахунках за розрахунками з іншими банками, кредитні залишки на рахунках іноземних банків - кореспондентів і які використовуються їх власниками для здійснення розрахунків, платежів та на інші потреби. Залишки на цих рахунках постійно змінюються, мають короткостроковий характер. Умови сплати відсотків за залишками коштів на цих рахунках визначаються у двосторонніх угодах щодо їх відкриття.
У більшості банків вклади до запитання становлять найбільшу частку в структурі залучених коштів. Це найбільш дешеве джерело банківських ресурсів. Власник рахунку може в якій-небудь момент вилучити кошти, тому банк повинен мати завжди високоліквідні активи за рахунок зменшення частки менш ліквідних, але таких, що дають високі доходи. Тому на залишок коштів на рахунках до запитання виплачуються низькі відсотки. Для комерційного банку вклади до запитання є трудомісткими і дохід від комісійних зборів за обслуговування рахунків не завжди покриває ці витрати.
Найбільш стабільними під кутом зору прогнозування рівня залишків і визначення термінів повернення коштів є строкові вклади (депозити).
Строкові вклади (депозити) - це гроші, які розміщуються їх власниками у банку для зберігання та зараховуються на відповідні депозитні рахунки на певний термін з виплатою обумовлених відсотків. Комерційний банк зацікавлений у залученні вкладів на певний термін, тому що вони є стабільні й дають змогу банку використовувати кошти вкладників протягом тривалого часу.
За терміном строкові депозити класифікують:
- Депозити строком до 1 місяця;
- Депозити строком від 1 до 3 місяців;
- Депозити строком від 3 до 6 місяців;
- Депозити строком від 6 до 12 місяців;
- Депозити строком більше 1 року;
- Депозитні сертифікати.
Якщо вкладник продовжує зберігати гроші на депозитному рахунку після обумовленого терміну, він може розпоряджатися ним як поточним рахунком.
Вклади коштів юридичних і фізичних осіб на депозитний рахунок банком оформлюються шляхом:
- Відкриття строкового депозитного рахунка з укладенням договору
банківського вкладу (видачею ощадної книжки);
- Видачі ощадного (депозитного) сертифіката.
Строкові кошти суб'єктів господарської діяльності обліковуються за рахунками 2-го класу розділу 26 "Кошти клієнтів банку" Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України. Рахунки цього розділу групуються за двома основними ознаками:
- За характером клієнтів банку (суб'єкти господарської діяльності або фізичні особи);
- За строком депозитів (кошти до запитання і строкові кошти).
Згідно з названими ознаками розділ 26 містить 6 груп рахунків.
260 "Кошти до запитання суб'єктів господарської діяльності";
261 "Строкові кошти суб'єктів господарської діяльності";
262 "" Кошти до запитання фізичних осіб ";
263 "Термінових кошти фізичних осіб";
264 "Кошти виборчих фондів";
265 "Кошти небанківських фінансових установ".
В аналітичному обліку банки можуть вести окремі особові рахунки за видами вкладів, а також у розрізі вкладників.
Ощадні вклади населення служать власникам для накопичення грошових заощаджень.

1.3 Правила бухгалтерського обліку депозитних операцій
Бухгалтерський облік депозитних операцій базується на загальноприйнятих у міжнародній практиці принципах:
- Безперервності діяльності;
- Обережність;
- Розподілу звітних періодів;
- Дати операції;
- Окремого відображення активів і пасивів;
- Переваги змісту над формою;
- Оцінювання активів і пасивів.
Бухгалтерський облік депозитних операцій здійснюється за правилами, викладеним в "Інструкції з бухгалтерського обліку депозитних операцій установ комерційних банків України", що затверджена постановою Правління НБУ від 20.08.99 р. № 418 (зі змінами та доповненнями).
Депозит враховується на всю суму його номіналу на депозитному рахунку до моменту погашення. Залежно від методу виплати відсотків за депозитами - за період або на період (авансом) - змінюється сума, що надходить від депонента.
У будь-якому випадку номінальна сума депозиту і сума, що враховується на депозитному рахунку, збігається.
За умовами виплати відсотків за період відсотки сплачуються періодично або в кінці терміну, визначеного депозитним договором. Згідно з умовами договору при сплаті процентів за період на дату залучення коштів здійснюється така проводка:
Д-т "Поточний рахунок", "Кореспондентський рахунок", "Каса", "Депозитний рахунок".
К-т "Депозити".
Відсотки авансом сплачуються одночасно із внесенням коштів на депозит. Таким чином, номінал депозиту буде більше, ніж сума, отримана від депонента, на суму сплачених авансом відсотків. У разі сплати відсотків авансом на дату залучення депозиту здійснюється така проводка:
Д-т "Поточний рахунок", "Кореспондентський рахунок", "Каса", "Депозитний рахунок" - за вирахуванням сплачених авансом відсотків;
К-т "Витрати майбутніх періодів" - на суму сплачених авансом відсотків;
К-т "Депозити" - на суму номіналу.
Процентні витрати.
Залучення коштів на депозит здійснюється за процентною ставкою, що визначається депозитним договором.
Для розрахунку нарахованих відсотків комерційні банки можуть використовувати номінальну або фактичну процентну ставку.
При використання номінальної процентної ставки сума процентів за депозитом розраховується шляхом множення номіналу депозиту на процентну ставку, що вказана в депозитному договорі.
За допомогою фактичної процентної ставки сума процентів визначається за певний період з урахуванням раніше сплачених процентів шляхом застосування номінальної процентної ставки до номіналу депозиту, збільшеного на суму раніше сплачених відсотків.
Незалежно від методу накопичення відсотків загальна сума нарахованих відсотків на дату закінчення терміну дії депозитного договору не змінюється.
Банк може залучати депозити за фіксованою або плаваючою процентною ставкою. У разі залучення депозитів за плаваючою процентною ставкою банк (згідно з умовами договору) може застосовувати середньозважену або процентну ставку, що діяла на дату нарахування. Нарахування відсотків за середньозваженою процентною ставкою здійснюється з урахуванням процентних ставок, що діяли протягом терміну депозитного договору.
Облік відсотків за депозитами здійснюється за принципами нарахування та відповідності. Для обліку нарахованих відсотків використовуються відповідні рахунки "Нарахованих витрат", на яких накопичуються нараховані проценти до настання строку їх сплати.
Нарахування відсотків за депозитами відображається проводкою:
Д-т "Процентні витрати";
К-т "Нараховані витрати".
Якщо дати нарахування і сплати відсотків збігаються, то банк, згідно з умовами договору і з урахуванням внутрішньої облікової політики може безпосередньо відносити відповідну суму процентів на рахунки витрат у кореспонденції з поточним рахунком вкладника. При цьому здійснюється така бухгалтерська проводка:
Д-т "Процентні витрати";
К-т "Поточний рахунок клієнта".
Сплачені авансом проценти не рідше одного разу на місяць протягом строку депозиту амортизуються з віднесенням відповідної суми на процентні витрати. При цьому здійснюється така бухгалтерська проводка:
Д-т "Процентні витрати";
К-т "Витрати майбутніх періодів".
Якщо після закінчення дії депозитного договору депонент не отримує проценти, то згідно з умовами договору несплачені нараховані відсотки приєднуються до депозиту або враховуються за рахунками нарахованих витрат.
Відсотки за депозитом можуть сплачуватися:
- В момент погашення депозиту;
- Періодично;
- Авансом.
Якщо відсотки сплачуються на дату погашення депозиту, то банк здійснює такі проводки:
Д-т "Нараховані витрати" - на суму відсотків;
Д-т "Депозит" - на суму номіналу депозиту;
К-т "Поточний рахунок", "Кореспондентський рахунок", "Каса", "Депозитний рахунок".
У разі сплати відсотків періодично після дати нарахування, банк здійснює таку проводку:
Д-т "Нараховані витрати";
К-т "Поточний рахунок", "Кореспондентський рахунок", "Каса", "Депозитний рахунок" - на суму відсотків.
Якщо банк при внесенні коштів на депозит платить відсотки авансом, то сума раніше сплачених процентів амортизується щомісячно. У разі капіталізації відсотків сума нарахованих відсотків періодично приєднується до депозиту і відображається такою проводкою:
Д-т "Нараховані витрати";
К-т "Депозити".
Погашення депозиту.
При погашенні депозиту у визначений договором строк здійснюється така бухгалтерська проводка:
Д-т "Депозити" - на суму номіналу й у разі капіталізації з урахуванням суми процентів;
К-т "Поточний рахунок", "Кореспондентський рахунок", "Каса", "Депозитний рахунок".
На дату погашення депозиту необхідно здійснити нарахування відсотків за період з останньої дати нарахування до дати погашення. У терміновому депозитному договорі рекомендується передбачити порядок суми перерахування депозиту і відсотків за ним після закінчення встановленого терміну депозиту. Для юридичної особи вказується номер поточного рахунку; для фізичної - номер рахунку вкладу, який, у разі його відсутності, відкривається за згодою клієнта відповідно до умов депозитного договору.
Якщо умовами договору не передбачено порядок перерахування суми депозиту після закінчення встановленого терміну, то не отримана своєчасно депонентом сума депозиту, обліковується за тим самим рахунком, що й раніше.
При вимогах депонента банк повертає депозит до закінчення дії депозитного договору. У такому випадку банк може застосовувати знижену процентну ставку, якщо це передбачено умовою депозитного договору. При поверненні депоненту суми депозиту банк здійснює перерахування процентів за період з дати залучення до дати довгострокового повернення депозиту і сплачує депоненту відсотки за зниженою ставкою. Різницю між нарахованими раніше процентами та процентами, що підлягають сплаті за зниженою ставкою, банк відносить на зменшення своїх процентних витрат.
При цьому, якщо протягом дії депозитного договору відсотки депоненту не сплачувалися, виконуються такі бухгалтерські проводки:
Д-т "Нараховані витрати" - на суму нарахованих відсотків за депозитом;
К-т "Поточний рахунок", "Кореспондентський рахунок", "Каса", "Депозитний рахунок" - на суму відсотків за депозитом за зниженою ставкою;
К-т "Процентні витрати" - на різницю між нарахованими і сплаченими відсотками за зниженою ставкою.
Якщо відсотки сплачуються депоненту періодично протягом дії депозитного договору, то різниця між раніше сплаченими та перерахованими за зниженою ставкою відсотками повертається банку відповідно до умов договору, тобто виплачується депонентом або утримується банком із суми депозиту.

1.4 Характеристика рахунків для обліку депозитних операцій
Депозити, що застосовуються у практиці сучасних банків, відрізняються в залежності від терміну, умов внесення і вилучення коштів, сплати відсотків, а також можливостей отримання пільг за активними операціями з банками та деяких інших характеристик.
При класифікації депозитів, як правило, беруть до уваги такі ознаки: строк депозиту до виключення; категорію вкладника.
З точки зору виключення депозити поділяються на: депозити до запитання; строкові депозити.
Депозити до запитання, або платіжні депозити, - це кошти, що знаходяться на поточних рахунках і використовуються власниками для здійснення платежів (розрахунків) в інтересах третіх осіб через використання готівки або розрахункових інструментів. За цими депозитами банки або зовсім не сплачують відсотки, або запроваджують за ними низькі процентні ставки. Це пояснюється тим, що банки несуть дуже великі витрати, обслуговуючи платіжні рахунки, за якими враховуються ці депозити. Операції за поточними рахунками розглянуті у главі 6.
Строкові депозити, депозити чи па певний термін, - це грошові кошти, які зберігаються на окремих рахунках у банку, приносять власникові процентний дохід, не використовуються для платежів на користь третіх осіб і повинні бути повернуті клієнту у визначений термін.
У складі строкових депозитів виділяють ощадні вклади (депозити) і власне строкові депозити. У сучасній банківській практиці України ощадні вклади відкриваються тільки приватним (фізичним) особам, що передбачає дотримання певних вимог:
- Оформлення вкладу супроводжується видачею ощадної книжки;
- Для виконання операцій щодо внесення або вилучення коштів з вкладу необхідно подати в банк ощадну книжку, в якій здійснюються записи за кожною операцією;
- Вклади можуть не мати чітко фіксованого строку зберігання. Типи таких вкладів, які пропонуються населенню, досить різноманітні. Вони розробляються комерційними банками самостійно. Власне строкові депозити мають такі особливості:
- Чітко фіксований термін зберігання;
- Оформляються депозитними угодою;
- При достроковому виключення депозиту банк запроваджує штрафні санкції.
Такі строкові депозити відкриваються усім клієнтам банку:
суб'єктам господарської діяльності, центральним і місцевим органам влади, бюджетним установам, банкам і приватним особам.
Для обліку операцій за ощадними вкладами і власне строковими депозитами у банку відкриваються депозитні рахунки.
Отже, при класифікації синтетичних рахунків важливий ще одна ознака: термін залучення депозитів. Згідно з цією ознакою депозити поділяються на короткострокові (до одного року) та довгострокові (понад один рік).
Депозитні рахунки - пасивні, тобто мають кредитове сальдо, і носять мультивалютний характер. На наведених рахунках відображаються операції із залучення та використання ощадних вкладів та строкових депозитів як у національній, так і в іноземній валюті.
Сплата процентного доходу - важлива особливість депозитних рахунків. Чинними правилами передбачено щомісячне нарахування відсотків незалежно від дати їх фактичної виплати згідно угоди. Нараховані відсотки обліковуються на пасивному балансовому рахунку "Нараховані витрати за строковими депозитами".
В аналітичному обліку клієнта до наведених синтетичних рахунках відкриваються особові рахунки окремо за кожним типом ощадного вкладу або термінового депозиту. У номер рахунка вносять параметри, які характеризують вид, тип вкладу, термін дії, термін закінчення угоди, тип контрагента, процентну ставку і ін
Депозитна операція - це операція із залучення коштів на депозитні рахунки. Під час її здійснення виконуються наступні облікові операції:
- Відкриття і реєстрація депозитного рахунку;
- Облік операцій щодо залучення коштів на депозит;
- Облік операцій з вилучення коштів з депозиту;
- Нарахування відсотків за депозитом і операції щодо їх сплати клієнтам;
- Облік операцій щодо повернення коштів з депозиту та закриття депозитного рахунка.
1.5 Облік депозитних операцій
Банк відкриває клієнту строковий або ощадний депозитний - рахунок на підставі наступних документів:
- Депозитної угоди (додаток 24);
- Картки із зразками підписів і відбитком печатки (для підприємств);
- Паспорта або документа, що його замінює, і зразка підпису (для фізичних осіб).
Депозитне угода укладається між банком і підприємством. Вона засвідчує право комерційного банку керувати залученими від юридичних і фізичних осіб грошовими коштами і право вкладників отримувати у чітко визначений термін суму депозиту та відсотків за користування ним. В угоді зазначається: дата внесення депозиту, сума депозиту, форма зарахування коштів на депозитний рахунок, відсоткова ставка за користування депозитом, періодичність виплати відсотків, порядок повернення депозиту і відсотків після закінчення терміну зберігання, відповідальність сторін, умови розірвання угоди. В угоді проставляється номер відкритого особового депозитного рахунку.
Підписана депозитна угода передається в бухгалтерію. Всі особові рахунки підлягають реєстрації як у бухгалтерії, так і в депозитному відділі банку. Датою відкриття депозитного рахунку є дата надходження (перерахування) грошей на депозит.
Форма надходження грошей обумовлюється угодою. Підприємства мають право перерахувати кошти на депозитний рахунок тільки з поточного рахунку. Фізичні особи можуть внести кошти готівкою або перерахувати з поточного рахунку.
Операції щодо залучення коштів відображаються наступними проводками:
№ з / п
Зміст операції
Дебет рахунку
Кредит рахунку
1.
При внесенні коштів від фізичних осіб готівкою
№ 1001
№ 2630 або № 2635
2
При перерахуванні коштів підприємством на депозит:
а) якщо депозитний рахунок відкривається в банку, в якому відкритий поточний рахунок;
б) якщо підприємство має поточний рахунок в іншому банку
№ 2600
№ 1200
Депозитний рахунок
Депозитний рахунок
Згідно з угодою можуть бути передбачені додаткові надходження грошей на депозитні рахунки; їх облік відображається бухгалтерськими проводками, що розглянуті вище.
Часткове вилучення коштів з депозиту передбачено тільки для окремих типів ощадних вкладів, наприклад, пенсійних, для зарахування заробітної плати та ін Для обліку цих операцій складаються бухгалтерські проводки.
При виключенні готівкою:
Д-т - "Депозитний рахунок";
К-т - "Банкноти та монети в касі банку".
При перерахуванні на поточний рахунок:
Д-т - "Депозитний рахунок";
К-т - "Поточний рахунок".
Процентний дохід може виплачуватися щомісяця, раз на квартал, за підсумками року, після закінчення терміну дії депозиту. Відсотки підлягають нарахуванню щомісяця, не пізніше, ніж в останній робочий день місяця. Нараховані але не сплачені відсотки відносять до нарахованих витрат. Відсотки, нараховані за депозитами, відображаються в балансі на перше число наступного місяця як зобов'язання банку, а у звіті про прибутки та збитки - як понесені витрати.
Нарахування відсотків за депозитом відображається таким чином:
Д-т - "Процентні витрати за коштами клієнтів";
К-т - "Нараховані витрати за строковими депозитами".
При настанні дати виплати відсоткового доходу виконується бухгалтерська проводка.
При виплаті готівкою (для фізичних осіб):
Д-т - "Нараховані витрати за строковими депозитами";
К-т - "Банкноти та монети в касі банку".
При перерахуванні на поточний рахунок клієнта:
Д-т - "Нараховані витрати за строковими депозитами";
К-т - "Поточний рахунок".
Після закінчення депозитної угоди закриття депозиту здійснюється на основі оформлення меморіального ордеру і відображається бухгалтерським проведенням.
При поверненні коштів готівкою (для фізичних осіб):
Д-т - "Депозитний рахунок";
К-т - "Банкноти та монети в касі банку".
При перерахуванні на поточний рахунок:
Д-т - "Депозитний рахунок";
К-т - "Поточний рахунок".
Повернення депозиту і сплата відсоткового доходу підприємствам здійснюється тільки через перерахування на поточний рахунок. Дострокове закриття депозитного рахунку можливе на підставі заяви або клопотання клієнта.
У разі припинення операцій у зв'язку з визнанням депозитного рахунку недійсним сума залишку з рахунку перераховується на рахунок № 2903 "Кредиторська заборгованість клієнтів за недіючими рахунками":
Д-т - "Депозитний рахунок";
К-т - "Рахунок № 2903".
З цього рахунку здійснюється погашення кредиторської заборгованості клієнтів за недіючими рахунками у передбаченому нормативними актами порядку.

Висновок
У кожному банку має бути створена система реєстрації депозитів, мета застосування якої - забезпечити вірну і своєчасну запис в бухгалтерському обліку суми за депозитами, дати нарахування і сплати відсотків, дати погашення депозитів та відсоткові ставки. Нарахування відсотків і здійснення відповідних записів у бухгалтерському обліку банку має періодично перевірятися особами, які не причетні до нарахування. Відсотки, відображені на окремих аналітичних рахунках відсоткових витрат (доходів), повинні бути вивірені із сумою відсотків, сплачених депоненту або отримані від банку.
Гарантією успішного управління депозитними операціями є взаємовигідні відносини між банком і клієнтом. Щоб збільшити депозитні залучення, банк повинен ретельно і постійно вивчати інтереси і запити вкладників - юридичних і фізичних осіб. Важливо, щоб банк надавав вкладникам найзручніші форми депозитного обслуговування, які б зводили до мінімуму витрату ними часу.
Західна банківська практика нагромадила значний досвід управління і контролю за проведенням депозитних операцій. Вміле використання цього досвіду з урахуванням специфіки вітчизняної економіки і ментальності населення має суттєве значення для поліпшення роботи комерційних банків в Україну. Важливо, щоб вітчизняні банки постійно здійснювали пошук досконаліших методів та інструментів управління депозитними банківськими продуктами.

Список літератури
1. Облік і аудит у банках. Крівов'яз Т.В. та ін .. / За ред .. Герасимовича А.М., Кіндрацька Л.М., Герасимович А.М. Підручник., 2-е вид, від. КНЕУ 2004 р.. - 536 с.
2. Облік і аудит у банках. Герасимович А.М.,. Підручник., 2-е вид, від. КНЕУ 2006 р.. - 536 с.
3. Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського Обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського Обліку банків України, Постанова Правління Національного банку України от 17 червня 2004 року N 280
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Бухгалтерія | Курсова
65.2кб. | скачати


Схожі роботи:
Облік у банках 2
Облік у банках 2
Бухгалтерський облік у банках 2
Бухгалтерський облік у банках
Облік операцій у банках
Облік у комерційних банках
Бухгалтерський облік у банках 2 Ознайомлення з
Облік та аудиту комерційних банках
Бухгалтерський облік в комерційних банках
© Усі права захищені
написати до нас