Облік руху основних засобів 2

У першому розділі курсової роботи розглядаються теоретичні основи обліку основних засобів: поняття, класифікація та оцінка основних засобів, сутність податкового обліку основних засобів. Друга глава присвячена бухгалтерського обліку основних засобів. У ній докладно викладено відображення основних засобів в обліковій політиці, документальне оформлення основних засобів та їх відображення в регістрах бухгалтерського обліку, синтетичний та аналітичний облік основних засобів, а також проведення їх інвентаризації. У третьому розділі розібрані приклади основних господарських операцій з руху основних засобів.

Курсова робота містить 57 аркушів друкованого тексту. У трьох додатках представлені первинні документи з обліку руху основних засобів, відповідні практичного завдання.

Для написання роботи було використано 7 нормативно-правових актів, а також 6 підручників і навчальних посібників та 1 журнал.

Зміст

Введення

1. Теоретичні основи обліку основних засобів

1.1 Поняття, класифікація та оцінка основних засобів

1.2 Податковий облік основних засобів

1.3 Облік основних засобів відповідно до МСФЗ

2. Бухгалтерський облік основних засобів

2.1 Облікова політика організації в частині обліку основних засобів

2.2 Документальне оформлення руху основних засобів

2.3 Синтетичний і аналітичний облік основних засобів

2.4 Інвентаризація основних засобів та розкриття інформації про основні засоби в бухгалтерській звітності

3. Практичне завдання

Висновок

Бібліографічний список

Введення

Основні засоби організації являють собою сукупність матеріально-речових цінностей - частина майна, що використовується в якості засобів праці при виробництві продукції, виконання робіт (послуг) або для управління організацією та діючу в натуральній формі.

Відмінною рисою основних засобів є їх багаторазове використання в процесі виробництва, зберігання початкового зовнішнього вигляду (форми) протягом тривалого періоду. Під впливом виробничого процесу і зовнішнього середовища вони зношуються поступово і переносять свою початкову вартість на витрати виробництва протягом терміну корисного використання шляхом нарахування амортизації.

Основні засоби організації різноманітні за складом і призначенням. Щоб вести їх облік, необхідна класифікація їх за видами, призначенням або характером участі в процесі виробництва, галузі господарства, ступеня використання та за належністю.

Основні засоби, це необхідні ресурси для будь-якого підприємства, без яких діяльність цього підприємства не можлива. Будь-яке підприємство для своєї діяльності набуває машини, устаткування, будівлі і споруди, і веде їх бухгалтерський облік.

Метою роботи є дослідження основних питань руху основних засобів.

У відповідності з метою роботи були поставлені наступні завдання:

Розглянути поняття, класифікацію та оцінку основних засобів;

Визначити особливості податкового обліку;

Визначити облік основних засобів відповідно до МСФЗ;

Розглянути на практиці облік основних господарських операцій з руху основних засобів;

Огляд літератури

Основні засоби - це частина майна, яка у ролі коштів праці при виробництві продукції, виконанні робіт чи наданні послуг або для управління організацією протягом періоду, що перевищує 12 місяців, або звичайного операційного циклу, якщо він перевищує 12 місяців. [3]

Згідно з іншим визначенням основні засоби - це необоротні активи, що беруть участь протягом тривалого періоду в господарському процесі і тому матиме організації додаткові економічні вигоди. Зберігаючи первинну матеріальну форму, вони переносять частинами свою вартість на вироблену з їх участю продукцію, виконувані роботи чи надані послуги шляхом нарахування амортизації. [1]

У Положенні з бухгалтерського обліку "Облік основних засобів" (ПБУ 6 / 01) визначено, що для прийняття до обліку активів як основних засобів повинні бути одночасно виконані чотири умови:

використання для виробництва продукції, при виконанні робіт, наданні послуг або для цілей управління організацією

використання протягом тривалого часу, тобто строк корисного використання повинен перевищувати 12 місяців або звичайний операційний цикл

не передбачається подальший перепродаж таких активів

придбання активів пов'язане з наміром отримати у майбутньому економічну вигоду. [11]

До основних засобів відносяться: будівлі, споруди, машини і обладнання, транспортні засоби, прилади та пристрої, обчислювальна техніка, інструменти і т.п. До складу основних засобів включаються також капітальні вкладення на докорінне поліпшення земель, капітальні вкладення в орендовані об'єкти основних засобів, земельні ділянки і об'єкти природокористування. [9]

Строк корисного використання визначається організацією самостійно при прийнятті об'єкта основних засобів до обліку. Зазвичай строком корисного використання є період, протягом якого передбачається отримати дохід від експлуатації конкретного об'єкта. Строк корисного використання по кожному об'єкту визначається виходячи з:

очікуваного терміну використання цього об'єкта відповідно до планованою потужністю або продуктивністю

передбачуваного фізичного зносу, залежить від режиму експлуатації, системи проведення ремонтів та інших умов

нормативно-правових та інших обмежень на використання цього об'єкта.

В організаціях застосовується єдина типова класифікація основних засобів, відповідно до якої вони групуються за такими ознаками: за галузевою належністю, призначенням, видами і виконуваних функцій, використання, характеру участі у виробничому процесі, в залежності від наявних прав на об'єкти.

За галузевою належністю основні засоби поділяються на основні засоби промисловості, торгівлі, сільського господарства, будівництва та ін

За призначенням основні засоби поділяються на виробничі (використовувані при веденні звичайних видів діяльності) і невиробничі (не використовувані при веденні звичайних видів діяльності)

За видами основні кошти організацій поділяються на такі групи: будівлі, споруди, робочі та силові машини й устаткування; вимірювальні і регулюючі прилади та пристрої; обчислювальна техніка, транспортні засоби; інструмент; виробничий і господарський інвентар та приладдя; робочий, продуктивний і племінну худобу; багаторічні насадження; внутрішньогосподарські дороги тощо Класифікація основних засобів за видами складає основу їх аналітичного обліку.

За ступенем використання основні засоби поділяються на перебувають в експлуатації, запасі (резерві), стадії добудови, дообладнання, реконструкції та часткової ліквідації, консервації, модернізації, виведені з експлуатації і призначені для продажу.

За характером участі у виробничому процесі основні засоби поділяються на активні (безпосередньо беруть участь у виробничому процесі) і пасивні (створюють умови для нормального ходу виробництва).

Залежно від наявних прав на об'єкти основні засоби поділяються на: належать організації на праві власності (в тому числі здані в оренду); що знаходяться у організації в оперативному управлінні або господарському віданні; отримані організацією в оренду.

Бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечити виконання наступних завдань: формування фактичних витрат, пов'язаних з прийняттям активів як основних засобів до бухгалтерського обліку; правильне оформлення та своєчасне відображення операцій по руху (придбання, внутрішнє переміщення, вибуття) об'єктів; контроль за збереженням об'єктів, прийнятих до обліку; вибір оптимального способу нарахування амортизаційних відрахувань; повне числення витрат, пов'язаних з підтриманням об'єктів у робочому стані; достовірне визначення фінансових результатів від вибуття (продажу) об'єктів; отримання інформації про основні засоби, необхідної для розкриття в бухгалтерській звітності. [4]

1. Теоретичні основи обліку основних засобів

1.1 Поняття, класифікація та оцінка основних засобів

Основні засоби являють собою частину майна, використовуваного в якості засобів праці при виробництві продукції (виконанні робіт, наданні послуг) або для управлінських потреб підприємства протягом періоду, що перевищує один рік, або звичайного операційного циклу, якщо він триваліший 12 місяців.

В обліку до основних засобів, як правило, належать:

будівлі;

споруди;

робітники і силові машини;

обладнання;

вимірювальні і регулюючі прилади та пристрої;

обчислювальна техніка;

транспортні засоби;

інструмент, виробничий і господарський інвентар та приладдя;

робітник, продуктивну і племінну худобу;

багаторічні насадження;

внутрішньогосподарські дороги;

інші основні засоби зі строком служби більше одного року.

Класифікація основних засобів проводиться для обгрунтованого визначення їх складу. Це необхідно і з метою правильного розподілу амортизаційних відрахувань між окремими галузями і видами продукції при її калькуляції, і для визначення ефективності використання основних засобів. [5]

Основні засоби прийнято групувати за трьома основними ознаками: за цільовим призначенням, з використання та за видами.

За цільовим призначенням основні засоби поділяються на: виробничі і невиробничі.

Виробничі основні засоби призначені для безпосереднього використання у виробничому процесі. До них відносяться: виробничі будівлі та споруди, силові машини і обладнання, сільськогосподарські машини і знаряддя, апарати, вимірювальні прилади, інструменти і лабораторне устаткування, виробничий і господарський інвентар, транспортні засоби, робочу і продуктивну худобу, багаторічні насадження виробничого характеру, капітальні витрати по поліпшення земель, інші виробничі основні засоби. У сільськогосподарських підприємствах виробничі основні засоби поділяються на основні засоби (фонди) сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення.

У свою чергу виробничі основні засоби сільськогосподарського призначення поділяються на основні засоби рослинництва, тваринництва та загального призначення.

У виробничих основних засобах виділяють також основні засоби промисловості та будівництва.

Невиробничі основні засоби поділяються на основні засоби:

торгівлі та громадського харчування,

житлово-комунального господарства і побутового обслуговування населення,

охорони здоров'я,

фізкультури і соціального забезпечення,

освіти,

культури,

мистецтва.

За видами класифікація основних засобів полягає в їх натурально-речових ознаках: будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини і обладнання, транспортні засоби, інструменти, робоча худоба, продуктивну худобу, багаторічні насадження, капітальні витрати у поліпшення земель, інші основні засоби.

Віднесення основних засобів до тієї чи іншої групи здійснюється відповідно до інструкції по типової класифікації основних засобів. Наприклад, до групи "Споруди" у сільському господарстві відносять силосні траншеї, ями і башти, парники, теплиці, гноєсховища, зрошувальні, обводнітельние і осушувальні гідротехнічні споруди. До групи "Машини та обладнання" включають грунтообробні машини і знаряддя (плуги, борони, культиватори і т.п.), посівні і посадкові (сівалки, саджалки), збиральні машини (сінозбиральні, зернозбиральні та ін), машини й апаратуру для боротьби з шкідниками та хворобами рослин, машини по кормоприготування, машини та апарати з обладнання тваринницьких ферм, вантажно-розвантажувальні машини і т.д. по кожній групі основних засобів.

Щодо використання основні засоби ділять на використовувані і невикористовувані, які перебувають у запасі (резерві), у стадії добудови, дообладнання, реконструкції та часткової ліквідації чи консервації.

У практиці обліку застосовують ще кілька принципів класифікації основних засобів - за речовинним складом, за належністю та ін

За речовинним складом основні засоби ділять на інвентарні і неінвентарні. До перших відносять об'єкти, що мають речовий вираз і піддаються перевірці. Неінвентарні об'єктами називають капітальні вкладення в земельні, лісові та водні угіддя, крім споруд.

По приналежності основні засоби ділять на власні, орендовані, отримані на правах господарського відання та оперативного управління.

Відповідно до Загальноросійським класифікатором основних фондів, затвердженим постановою Держстандарту РФ № 359от 26.12.94. належать організації об'єкти основних засобів групуються за такими напрямками:

Будівлі (крім житлових), до яких відносять будівлі, що представляють собою архітектурно-будівельні об'єкти, призначенням яких є створення умов (захист від атмосферних впливів і пр) для праці, соціально-культурного обслуговування населення та зберігання матеріальних цінностей, і мають в якості основних конструктивних частин стіни і дах.

Споруди, до яких відносять інженерно-будівельні об'єкти, призначенням яких є створення умов, необхідних для здійснення процесу виробництва шляхом виконання тих чи інших технічних функцій, не пов'язаних зі зміною предмета праці, або для здійснення різних невиробничих функцій.

Житла, до яких відносять будівлі, призначені для невременного проживання, а також пересувні щитові будиночки, плавучі будинки, інші будівлі (приміщення), використовувані для житла, а також історичні пам'ятники, ідентифіковані в основному як житлові будинки.

При цьому пересувні будиночки виробничого призначення (майстерні, котельні, кухні, АТС тощо) і невиробничого призначення (житлові, побутові, адміністративні і пр) відносяться до будівель, а встановлене в них обладнання відноситься, відповідно, до машин і обладнання або інших груп основних фондів.

Машини та обладнання, до яких відносять пристрої, що перетворюють енергію, матеріали та інформацію.

У залежності від основного, тобто переважного, призначення машини і обладнання діляться на енергетичні (силові), робочі та інформаційні.

До енергетичного устаткування (силовим машин і встаткування) відносять машини-генератори, що виробляють теплову та електричну енергію, і машини-двигуни, що перетворюють енергію будь-якого виду (енергію води, вітру, теплову, електричну і т.д.) в механічну.

До робітників машин і встаткування відносять машини, інструменти, апарати та інші види обладнання, призначені для механічного, термічного та хімічного впливу на оброблюваний предмет, предмет праці, який може перебувати в твердому, рідкому або газоподібному стані, з метою зміни його форми, властивостей, стану чи положення. Таким чином, до робочих машин і встаткування відносять всі види технологічного устаткування, включаючи автоматичні машини та обладнання, для виробництва промислової продукції, обладнання сільськогосподарське, транспортне, будівельне, торговельне, складське, водопостачання і каналізації, санітарно-гігієнічне та інші види машин і устаткування, крім енергетичного та інформаційного.

Інформаційне обладнання призначено для перетворення та зберігання інформації. До інформаційного відноситься: обладнання систем зв'язку, засоби вимірювання та керування, засоби обчислювальної техніки та оргтехніки, засоби візуального і акустичного відображення інформації, засоби зберігання інформації, театрально-сценічне обладнання.

До обладнання систем зв'язку, зокрема, відносять кінцеві апарати (передавальні та прийомні), пристрої комутаційних систем - станції, вузли, які використовуються для передачі інформації будь-якого виду (мовної, буквено-цифровий, зорової і т.п.) сигналами, поширюваними по дротах , оптичних волокнах або радіосигналами, тобто устаткування телефонного, телеграфного, факсимільного, телекодової зв'язку, кабельного радіо - і телемовлення.

До засобів вимірювання та управління відносять вимірювальні прилади для аналізу, обробки та подання інформації (прилади та пристрої для вимірювання товщини, діаметра, площі, маси, інтервалів часу, тиску, швидкості, кількості обертів, потужності, напруги, сили струму та інших величин), пристрої для регулювання виробничих і невиробничих процесів (регулюючі пристрої електричні, пневматичні і гідравлічні), апаратуру блокування, лінійні пристрої диспетчерського контролю, обладнання та пристрої сигналізації, центральні та трансляційні пункти диспетчерського контролю, наземні радіонавігаційні засоби водіння літаків - радіомаяки, локаційні установки, світлотехнічне обладнання злітно-посадкових смуг.

До обчислювальної техніки відносять аналогові та аналого-цифрові машини для автоматичного оброблення даних, обчислювальні електронні, електромеханічні та механічні комплекси і машини, пристрої, призначені для автоматизації процесів зберігання, пошуку та обробки даних, пов'язаних з рішенням різних завдань.

До оргтехніці відносять розмножувальне-копіювальну техніку, офісні АТС, друкарські машинки, калькулятори та ін

Засоби транспортні, до яких відносять засоби пересування, призначені для переміщення людей і вантажів: ¹ залізничний рухомий склад (локомотиви, вагони та ін); рухомий склад водного транспорту (суду транспортні всіх типів, судна службово-допоміжні, рятувальні, криголами, буксири, суду лоцманські та пр); рухомий склад автомобільного транспорту (вантажні, легкові автомобілі, автобуси, тролейбуси, причепи та напівпричепи); рухомий склад повітряного транспорту (літаки, вертольоти, космічні літальні апарати); рухомий склад міського транспорту (вагони метрополітену, трамваї); кошти підлогового виробничого транспорту, а також транспортні засоби інших видів. До останніх можуть бути віднесені транспортні засоби зі спеціалізованими кузовами, призначенням яких є транспортування вантажів і людей (наприклад, автоцистерни, молоко-, цементі-, муковози).

При цьому автомобілі та причепи автомобільні і тракторні, вагони залізничні спеціалізовані та переобладнані, основним призначенням яких є виконання виробничих або господарсько-побутових функцій, а не перевезення вантажів і людей (пересувні електростанції, пересувні трансформаторні установки, пересувні майстерні, вагони-лабораторії, пересувні діагностичні установки, вагони-будинки, пересувні кухні, їдальні, магазини, душові, клуби, контори тощо), вважаються пересувними підприємствами відповідного призначення, а не транспортними засобами, і враховуються як будинку (за аналогією з відповідними стаціонарними підприємствами) і обладнання .

Інвентар виробничий і господарський, до якого відносяться: виробничий інвентар, тобто предмети технічного призначення, які беруть участь у виробничому процесі, але не можуть бути віднесені ні до обладнання, ні до споруд (це ємності для зберігання рідин - чани, бочки, баки тощо, пристрої і тара для сипучих, штучних і тарно- штучних матеріалів, що не відносяться до споруд, пристрої й меблі, службовці для полегшення виробничих операцій, робочі столи, прилавки, крім прилавків-холодильників і теплових прилавків, торгові шафи, стелажі тощо; господарський інвентар, тобто предмети конторського та господарського облаштування, безпосередньо не використовуються у виробничому процесі (годинники, предмети протипожежного призначення, крім насосів і механічних пожежних драбин, врахованих у складі "машин та обладнання", спортивний інвентар).

Худобу робочий, продуктивний та племінної (крім молодняку і худоби для забою), до якого відносять: коней, волів, верблюдів, ослів і інших робочих тварин (включаючи транспортних коней); корів, овець та інших тварин, які неодноразово або постійно використовуються для одержання продуктів, таких як молоко, вовну та інших; жеребців-виробників і племінних кобил (неробочих), биків-виробників, корів, кнурів-виробників та інший племінну худобу.

Насадження багаторічні, до яких відносять всі види штучних багаторічних насаджень незалежно від їхнього віку, включаючи: плодово-ягідні насадження всіх видів (дерева та кущі); озеленювальні і декоративні насадження на вулицях, площах, у парках, садах, скверах, на території підприємств, у дворах житлових будинків; живоплоти, сніго-і полезахисні смуги, насадження, призначені для зміцнення пісків і берегів річок, яро-балочні насадження тощо; штучні насадження ботанічних садів, інших науково-дослідних установ і навчальних закладів для науково- дослідних цілей.

Об'єкти основних засобів приймаються до обліку в сумі фактичних витрат на їх придбання, доставку та доведення до стану, в якому вони придатні до використання. Відповідно до п.47 Положення ведення бухгалтерського обліку, капітальні вкладення в орендовані об'єкти основних засобів приймаються до обліку організацією-орендарем як окремий інвентарний об'єкт у сумі фактично вироблених витрат (якщо інше не передбачено договором оренди). У зв'язку з цим важливою задачею є організація оцінки об'єктів основних засобів. [4]

У бухгалтерському обліку основних засобів застосовуються чотири види оцінки: первісна, відновлювальна, залишкова та ліквідаційна.

Первісною вартістю об'єктів основних засобів, придбаних за плату, відповідно до п.8 ПБО 6 / 01, визнається сума фактичних витрат організації на придбання, спорудження та виготовлення, за винятком податку на додану вартість та інших відшкодовуються податків (крім випадків, передбачених законодавством Російської Федерації). [11]

Такі витрати включають в себе:

суми, сплачувані організацією відповідно до договору постачальнику (продавцю);

суми, сплачувані організацією за здійснення робіт за договором будівельного підряду та іншими договорами;

суми, що сплачуються за інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з придбанням основних засобів;

митні збори та інші платежі;

реєстраційні збори, державне мито та інші аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

винагороди, що сплачуються посередницькій організації, через яку придбаний об'єкт основних засобів;

невозмещаемие податки, що сплачуються у зв'язку з придбанням об'єктів основних засобів;

інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням, спорудженням та виготовленням об'єкта основних засобів і витрат з доведення їх до стану, в якому вони придатні до використання.

Не включають у фактичні витрати на придбання основних засобів загальногосподарські та інші аналогічні витрати, крім випадків, коли вони безпосередньо пов'язані з придбанням основних засобів.

Первісною вартістю основних засобів, внесених в рахунок внеску до статутного (складеного) капітал організації, визнається їхня грошова оцінка, погоджена засновниками (учасниками) організації, якщо інше не передбачено законодавством Російської Федерації.

При безоплатному отриманні об'єктів основних засобів або за договорами дарування вони оприбутковуються на облік за ринковою вартістю на дату оприбуткування отриманих основних засобів.

Згідно п.25 Методичних вказівок по обліку основних засобів, при визначенні ринкової вартості можуть бути використані дані про ціни на аналогічну продукцію, отримані в письмовій формі від організацій-виробників; відомості про рівень цін, наявних в органів державної статистики, торгових інспекцій та організацій; відомості про рівень цін, опубліковані в засобах масової інформації та спеціальної літератури; експертні висновки про вартість окремих об'єктів основних засобів. [6]

При цьому витрати з доставки об'єктів основних засобів, отриманих безоплатно або за договорами дарування, враховують як витрати капітального характеру і відносять організаціями-одержувачами на збільшення первісної вартості об'єкта.

Відповідно до п.14 ПБО 6 / 01, вартість основних засобів організації, за якою вони прийняті на облік, не підлягає зміні, за винятком випадків добудування, дообладнання, реконструкції, модернізації та часткової ліквідації відповідних об'єктів.

Зокрема, відповідно до п.73 Методичних вказівок по обліку основних засобів, витрати на модернізацію і реконструкцію об'єктів основних засобів після їх закінчення, якщо зазначені витрати покращують (підвищують) раніше прийняті нормативні показники функціонування (строк корисного використання, потужність, якість застосування і тощо) об'єктів основних засобів, можуть збільшувати первісну вартість об'єктів. [6]

Відновлювальна вартість - це вартість відтворення експлуатованих основних засобів виходячи з сучасних цін і умов виготовлення аналогічних об'єктів.

Переклад первісної вартості основних засобів у відновну проводиться в результаті їх переоцінки, яка відповідно до п.15 ПБО 6 / 01 може здійснюватися організацією не частіше одного разу на рік (на початок звітного року). Переоцінка проводиться шляхом індексації (із застосуванням індексу-дефлятора) або прямого перерахунку за документально підтвердженими ринковими цінами з віднесенням виникаючих різниць на додатковий капітал організації. [11]

Слід враховувати, що в бухгалтерському обліку суми переоцінки відображаються в порядку, передбаченому п.38 Методичних вказівок по обліку основних засобів. Зокрема, збільшення (зменшення) вартості значаться на балансі організації за станом на початок звітного року об'єктів основних засобів до їхньої відбудовної вартості в результаті проведеної переоцінки відображається за дебетом (кредитом) рахунків обліку основних засобів в кореспонденції з дебетом (кредитом) рахунки обліку додаткового капіталу .

У свою чергу, різниця між сумою амортизації, отриманої шляхом перерахунку при проведеної переоцінки, і сумою амортизації, нарахованої до початку звітного періоду, відображається за кредитом (у разі перевищення) і дебету (у разі зменшення) рахунки обліку амортизації основних засобів і рахунком обліку додаткового капіталу. [6]

Залишкова вартість розглядається як реальна вартість на певну дату. Вона обчислюється шляхом вирахування з первісної (відновної) вартості об'єкта суми його зносу за період експлуатації.

Ліквідаційна вартість - це вартість корисних відходів (металолом, запасні частини, дрова тощо), отриманих після ліквідації або реалізації об'єкта та прийнятих до обліку за ринковими цінами.

При формуванні первісної вартості об'єктів основних засобів особливу увагу слід звернути на оцінку об'єктів основних засобів, придбаних за товарообмінними операціями та за договорами, які передбачають оплату у грошових коштах у сумі, еквівалентній сумі, вираженої в іноземній валюті або умовних грошових одиницях.

Відповідно до п.11 ПБО 6 / 01, первісною вартістю основних засобів, придбаних за договорами, які передбачають виконання зобов'язань (оплату) негрошовими засобами, визнається вартість товарів (цінностей), переданих чи які підлягають передачі підприємством. У свою чергу, вартість товарів (цінностей), переданих чи які підлягають передачі, встановлюється виходячи з ціни, за якою у порівнянних обставин зазвичай організація визначає вартість аналогічних товарів. [11]

1.2 Податковий облік основних засобів

У податковому кодексі щодо обліку основних засобів відображені особливості організації податкового обліку, що амортизується.

На 1-е число податкового періоду, з початку якого облікової політики для цілей оподаткування встановлено зміну методу нарахування амортизації, організації в податковому обліку визначають залишкову вартість об'єктів, що амортизується.

При встановленні в обліковій політиці для цілей оподаткування нелінійного методу нарахування амортизації з метою визначення сумарного балансу амортизаційних груп (підгруп) залишкова вартість об'єктів амортизується майна, за винятком об'єктів, амортизація по яких нараховується лінійним методом відповідно до пункту 3 статті 259 цього Кодексу, визначається виходячи з строку їх корисного використання, встановленого при введенні даних об'єктів в експлуатацію, на 1-е число податкового періоду, з початку якого облікової політики для цілей оподаткування встановлено застосування нелінійного методу нарахування амортизації.

Сума нарахованої за один місяць амортизації по об'єктах амортизується майна визначається наступним чином:

1) при застосуванні нелінійного методу нарахування амортизації у складі амортизаційних груп (підгруп) - як твір сумарного балансу відповідної амортизаційної групи (підгрупи) на 1-е число місяця, за який визначається сума нарахованої амортизації, і норми амортизації, встановленої пунктом 5 статті 259.2 справжнього Кодексу;

2) при застосуванні лінійного методу нарахування амортизації - як добуток первісної (відновної) вартості і норми амортизації, встановленої платником податку для зазначеного майна відповідно до пункту 2 статті 259.1 цього Кодексу. [7]

2. За основними засобами, переданим платником податку у безоплатне користування, починаючи з 1-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому сталася зазначена передача, нарахування амортизації не проводиться.

Аналогічний порядок застосовується щодо основних засобів, переведеним за рішенням керівництва організації на консервацію тривалістю понад три місяці, а також по основних засобів, що знаходяться за рішенням керівництва організації на реконструкції і модернізації понад 12 місяців.

При припиненні договору безоплатного користування та повернення основних засобів платнику податків, а також при розконсервації або завершенні реконструкції (модернізації) амортизація нараховується в порядку, визначеному цією главою, починаючи з 1-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулися повернення основних засобів платнику податків, завершення реконструкції (модернізації) або розконсервація основного засобу.

3. При внесенні змін в облікову політику для цілей оподаткування відповідно до пункту 1 статті 259 цього Кодексу, згідно з якими платник податків, який застосовує лінійний метод нарахування амортизації, переходить до застосування нелінійного методу нарахування амортизації, об'єкти, амортизація по яких відповідно до внесених платником податку змінами до облікового політику для цілей оподаткування нараховується нелінійним методом, включаються до складу амортизаційних груп (підгруп) з метою визначення їх сумарного балансу за залишковою вартістю, визначеною на 1-е число податкового періоду, з початку якого облікової політики для цілей оподаткування встановлено застосування нелінійного методу нарахування амортизації.

При цьому зазначені в цьому пункті об'єкти амортизується майна з метою визначення сумарного балансу амортизаційних груп входять у склад цих груп виходячи з терміну корисного використання таких об'єктів, встановленого при введенні їх в експлуатацію.

При внесенні зазначених у цьому пункті змін в облікову політику для цілей оподаткування амортизаційні підгрупи, передбачені пунктом 13 статті 258 цього Кодексу, створюються у складі амортизаційних груп, сформованих відповідно до порядку, встановленого цим пунктом. [7]

4. При внесенні змін в облікову політику для цілей оподаткування відповідно до пункту 1 статті 259 цього Кодексу, згідно з якими платник податків, який застосовує нелінійний метод нарахування амортизації, переходить до застосування лінійного методу нарахування амортизації, платник податків згідно до статті 257 цього Кодексу визначає залишкову вартість об'єктів амортизується майна на 1-е число податкового періоду, з початку якого облікової політики для цілей оподаткування встановлено застосування лінійного методу нарахування амортизації.

При цьому норма амортизації для кожного об'єкта амортизується майна визначається відповідно до пункту 2 статті 259.1 Податкового Кодексу виходячи з строку корисного використання об'єкта амортизується майна, визначеного на 1-е число податкового періоду, з початку якого облікової політики для цілей оподаткування встановлено застосування лінійного методу нарахування амортизації.

Платник податків визначає прибуток (збиток) від реалізації або вибуття майна, що амортизується на підставі аналітичного обліку по кожному об'єкту на дату визнання доходу (витрат). [11]

Облік доходів і витрат за амортизується майну ведеться пооб'єктно, за винятком нарахованої амортизації по об'єктах амортизується майна при застосуванні нелінійного методу нарахування амортизації. [11]

Аналітичний облік повинен містити інформацію:

про первісну вартість майна, що амортизується, реалізованого (вибулого) у звітному (податковому) періоді; [11]

про зміни первісної вартості таких основних засобів при добудові, дообладнанні, реконструкції, часткової ліквідації;

про вжиті організацією терміни корисного використання основних засобів і нематеріальних активів; [11]

про суму нарахованої амортизації за амортизируемим основних засобів і нематеріальних активів за період з дати початку нарахування амортизації до кінця місяця, в якому таке майно реалізовано (вибуло), - для об'єктів, амортизація по яких нараховується лінійним методом; [11]

про суму нарахованої амортизації і сумарному балансі кожної амортизаційної групи і кожної амортизаційної підгрупи (при застосуванні нелінійного методу нарахування амортизації);

про залишкової вартості об'єктів майна, що амортизується, що входять в амортизаційні групи (підгрупи), визначеної відповідно до пункту 1 статті 257 Податкового Кодексу, - при вибутті об'єктів амортизується майна;

про ціну реалізації майна, що амортизується виходячи з умов договору купівлі-продажу;

про дату придбання та дату реалізації (вибуття) майна;

про дату передачі майна в експлуатацію, про дату виключення зі складу майна, що амортизується на підставах, про дату розконсервації майна, про дату закінчення договору безоплатного користування, про дату завершення робіт з реконструкції, про дату модернізації;

про понесені платником податку витрати, пов'язані з реалізацією (вибуттям) амортизується майна, зокрема видатки, а також витрати по зберіганню, обслуговування та транспортування реалізованого (вибулого) майна.

На дату здійснення операції платник податків визначає відповідно до пункту 3 статті 268 НК прибуток (збиток) від реалізації майна, що амортизується. [7]

В аналітичному обліку на дату реалізації майна, що амортизується фіксується сума прибутку (збитку) за вказаною операцією, яка з метою визначення податкової бази враховується в наступному порядку.

Прибуток, отриманий платником податку, підлягає включенню до складу податкової бази в тому звітному періоді, в якому було здійснено реалізацію майна.

Збиток, отриманий платником податку, відображається в аналітичному обліку як інші витрати платника податку відповідно до порядку, встановленого статтею 268 цього Кодексу.

Аналітичний облік повинен містити інформацію про найменування об'єктів, щодо яких є суми таких витрат, кількості місяців, протягом яких такі витрати можуть бути включені до складу інших витрат, пов'язаних з виробництвом і реалізацією, і суму витрат, що припадає на кожен місяць. Термін визначається в місяцях і обчислюється у вигляді різниці між кількістю місяців строку корисного використання цього майна та кількістю місяців експлуатації майна до моменту його реалізації, включаючи місяць, у якій майно було реалізовано.

Також в Податковому кодексі висвітлено порядок ведення податкового обліку витрат на ремонт основних засобів:

1. В аналітичному обліку платник податків формує суму витрат на ремонт основних засобів з урахуванням угруповання всіх здійснених витрат, включаючи вартість запасних частин і витратних матеріалів, використовуваних для ремонту, витрат на оплату праці працівників, які здійснюють ремонт, та інших витрат, пов'язаних з веденням зазначеного ремонту власними силами , а також з урахуванням витрат на оплату робіт, виконаних сторонніми силами.

2. Платник податків, який утворює резерв майбутніх витрат на ремонт, розраховує відрахування в такий резерв, виходячи з сукупної вартості основних засобів, розрахованої відповідно до порядку, встановленого цим пунктом, і нормативів відрахувань, що затверджуються платником податку самостійно в обліковій політиці для цілей оподаткування.

Сукупна вартість основних засобів визначається як сума первісної вартості всіх амортизованих основних засобів, введених в експлуатацію за станом на початок податкового періоду, в якому утворюється резерв майбутніх витрат на ремонт основних засобів. Для розрахунку сукупної вартості амортизованих основних засобів, введених в експлуатацію до набрання чинності цієї глави, приймається відновна вартість, визначена відповідно до пункту 1 статті 257 цього Кодексу.

При визначенні нормативів відрахувань у резерв майбутніх витрат на ремонт основних засобів платник податків зобов'язаний визначити граничну суму відрахувань у резерв майбутніх витрат на ремонт основних засобів, виходячи з періодичності здійснення ремонту об'єкта основних засобів, частоти заміни елементів основних засобів (зокрема, вузлів, деталей, конструкцій ) та кошторисної вартості зазначеного ремонту. При цьому гранична сума резерву майбутніх витрат на зазначений ремонт не може перевищувати середню величину фактичних витрат на ремонт, що склалася за останні три роки. Якщо платник податків здійснює накопичення коштів для проведення особливо складних і дорогих видів капітального ремонту основних засобів протягом більше одного податкового періоду, то граничний розмір відрахувань у резерв майбутніх витрат на ремонт основних засобів може бути збільшений на суму відрахувань на фінансування зазначеного ремонту, що припадає на відповідний податковий період відповідно до графіка проведення зазначених видів ремонту за умови, що у попередніх податкових періодах зазначені або аналогічні ремонти не здійснювалися.

Відрахування в резерв майбутніх витрат на ремонт основних засобів протягом податкового періоду списуються на витрати рівними частками на останнє число відповідного звітного (податкового) періоду.

У разі, якщо платник податків створює резерв майбутніх витрат на ремонт основних засобів, сума фактично здійснених витрат на проведення ремонту списується за рахунок коштів зазначеного резерву.

У разі, якщо сума фактично здійснених витрат на ремонт основних засобів у звітному (податковому) періоді перевищує суму створеного резерву майбутніх витрат на ремонт основних засобів, залишок витрат для цілей оподаткування включається до складу інших витрат на дату закінчення податкового періоду.

Якщо на кінець податкового періоду залишок коштів резерву майбутніх витрат на ремонт основних засобів перевищує суму фактично здійснених у поточному податковому періоді витрат на ремонт основних засобів, то сума такого перевищення на останню дату поточного податкового періоду для цілей оподаткування включається до складу доходів платника податку.

Якщо відповідно до облікової політики для цілей оподаткування і на підставі графіка проведення капітального ремонту основних засобів платник податків здійснює накопичення коштів для фінансування зазначеного ремонту протягом більше одного податкового періоду, то на кінець поточного податкового періоду залишок таких коштів не підлягає включенню до складу доходів для цілей оподаткування.

3. Якщо платник податків здійснює види діяльності, щодо яких відповідно до статті 274 НК окремо обчислюється податкова база по податку, то аналітичний облік витрат на ремонт основних засобів для цілей оподаткування ведеться за видами виробництва, за видами діяльності.

1.3 Облік основних засобів відповідно до МСФЗ

Порядок обліку та відображення основних засобів у звітності відповідно до МСФЗ, а також розкриття інформації про них в примітці до звітності викладені в МСФЗ N 16 "Основні засоби" (далі - МСФЗ N 16).

Стандарт визначає основні засоби як матеріальні активи:

використовувані для виробництва продукції, виконання робіт або надання послуг, здавання в оренду третім особам, управлінських і адміністративних цілей;

експлуатація яких імовірно триватиме більше ніж один рік (період).

Однак не всі активи, що задовольняють цим умовам, потрапляють під дію стандарту МСФЗ N 16. Стандарт не застосовується до:

основних засобів, класифікованих як утримувані для продажу;

біологічних активів;

прав на мінеральні копалини (невідновлювані ресурси).

Момент визнання основних засобів в обліку

Навіть якщо актив задовольняє розглянутим критеріям віднесення до основних засобів, це не означає, що даний об'єкт буде негайно визнаний у бухгалтерському обліку. Для будь-якого активу, в тому числі і основного засобу, в МСФЗ визначені дві умови визнання його в бухгалтерському обліку:

існує ймовірність отримання від цього активу майбутніх економічних вигод;

первісну вартість цього активу можна достовірно оцінити.

Як правило, друга умова не викликає труднощів, оскільки основні витрати, пов'язані з придбанням або спорудженням активів, здійснюються за заздалегідь укладеними договорами із заздалегідь встановленими цінами.

Розглянемо, що ж є майбутніми економічними вигодами.

1. Поняття "економічні вигоди" не слід асоціювати безпосередньо з отриманням від об'єкта грошових коштів або інших активів у податковому звіті. Економічні вигоди можуть бути отримані від об'єкта і побічно, тобто не у вигляді прямого доходу, а у вигляді умов для більш вигідного або економною роботи інших активів чи всього підприємства в цілому.

2. Необхідно звернути увагу на формулювання "ймовірність отримання майбутніх вигод", тобто головним в умові є не те, що об'єкт приносить вигоду сьогодні, а те, що він може принести вигоду будь-коли в майбутньому. Виходячи з цього під дію даного стандарту підпадають:

придбане обладнання, не введене в експлуатацію (аналог російського рахунку 07 "Устаткування до установки");

об'єкти, не завершені будівництвом або виробництвом (що здійснюються господарським або підрядним способом), з метою подальшого внутрішнього використання в якості основних засобів (аналог російського рахунку 08 "Вкладення у необоротні активи").

Для відображення відповідних об'єктів до рахунку "Основні засоби" необхідно відкрити відповідні субрахунки, так як по цих групах активів первісна вартість ще не сформована і цим вони принципово відрізняються від інших видів об'єктів, що відображаються на цьому рахунку. У бухгалтерському балансі ці групи активів будуть представлені разом з об'єктами основних засобів в одному рядку, а розшифровка - у примітках до фінансової звітності.

3. У критерії визнання активів в обліку відсутній таку вимогу, як перехід права власності на об'єкт. Справа в тому, що відповідно до МСФЗ така вимога самого початку не закладено в поняття активу. Виходячи з вимог МСФЗ активи - це ресурси, що знаходяться під контролем компанії. Під контролем мається на увазі можливість компанії отримувати винагороди від використання або продажу активу та передача їй всіх істотних ризиків, пов'язаних з володінням активом. Як приклад можна навести порядок обліку активів за договорами лізингу (фінансової оренди), який регулюється МСФЗ N 17 "Оренда". Незважаючи на те, що у лізингоодержувача протягом усього терміну оренди права власності на об'єкт немає, він враховує його у себе на балансі за правилами, встановленими МСФЗ N 16. Це обумовлено тим, що відповідно до особливостей договору лізингу всі вигоди та ризики на період оренди передаються від орендодавця орендарю, тобто саме орендар буде нести збитки у разі погіршення кон'юнктури або морального старіння виробленого на орендованому устаткуванні продукту.

На те, що перехід права власності не може бути головною причиною постановки основного засобу на облік, вказує і необхідність дотримання принципу (якісної характеристики) - "пріоритету змісту перед формою", згідно з яким при відображенні операцій у бухгалтерському обліку необхідно віддавати пріоритет економічним змістом перед правовою формою.

Оцінка основних засобів.

При первісному визнанні об'єкт основних засобів оцінюється за первісною вартістю. До первісної вартості включаються всі витрати, пов'язані з придбанням об'єкта основних засобів і доведенням його до стану, придатного до експлуатації.

У первісну вартість (собівартість) основних засобів можуть входити:

ціна купівлі;

імпортні мита, невозмещаемие податки;

прямі витрати, пов'язані з доставкою об'єкта і доведенням його до стану, придатного до експлуатації;

оцінка витрат на демонтаж та видалення об'єкта, а також відновлення природних ресурсів відповідно до прийнятих в компанії зобов'язаннями;

процентні витрати за користування позиковими коштами, залученими для придбання основних засобів (якщо компанія вибрала в обліковій політиці альтернативний порядок відображення таких витрат відповідно до МСФЗ N 23 "Облік витрат на позики"). При цьому собівартість активу визначається як сума сплачених грошових коштів або еквівалентів грошових коштів, або справедлива вартість іншої відшкодування, переданого для придбання активу на момент його придбання або спорудження, або сума оцінки такого активу відповідно до вимог інших МСФЗ. Це означає, що, якщо об'єкт основних засобів купується на умовах відстрочки платежу на період, що перевищує звичайні умови кредитування, для формування первісної вартості необхідно обчислити справедливу вартість цієї покупки.

У первісну вартість основних засобів не включаються:

управлінські і загальногосподарські витрати;

витрати по просуванню нових продуктів (від нововведених основних засобів), включаючи витрати на рекламу;

витрати на підготовку та навчання персоналу (пов'язані з експлуатацією нових основних засобів).

Після того як об'єкт введений в експлуатацію і відображено в бухгалтерському обліку за первісною вартістю, він може піддаватися різного роду технічним впливам. Будь-які дії на об'єкти основних засобів пов'язані з виникненням додаткових витрат, які необхідно відобразити в бухгалтерському обліку.

Витрати, пов'язані з експлуатацією об'єктів основних засобів після їх первісного визнання в обліку, можуть бути або віднесені на збільшення вартості об'єкта основних засобів, або списані як витрати поточного періоду.

Щоб визначити правильний джерело віднесення витрат, необхідно скористатися наступними критеріями: якщо зроблені витрати збільшують економічні вигоди від об'єкта понад те, що очікувалося в момент первісного визнання, то вони підлягають включенню у вартість основного засобу, якщо ж понесені витрати необхідні для того, щоб підтримати об'єкт в технічно справному стані, то такі витрати є поточними і списуються на фінансовий результат у момент їх понесення.

Збільшення економічних вигод понад раніше планувалися може бути викликано тим, що технічне вплив призвело до якісних змін в об'єкті, наприклад, таким як:

збільшення корисного терміну життя об'єкта;

істотне поліпшення якості продукції, що випускається;

збільшення продуктивності основного засобу;

істотне скорочення експлуатаційних витрат;

Після первісного визнання об'єкти основних засобів можуть враховуватися двома способами:

1) за первісною вартістю за мінусом:

накопиченої амортизації;

збитків від знецінення (якщо вони є, то враховуються відповідно до МСФЗ N 36 "Зменшення корисності активів");

2) за переоціненою вартістю, яка дорівнює справедливій вартості на дату оцінки за мінусом: накопиченої амортизації; збитків від знецінення (якщо вони є, то враховуються відповідно до МСФЗ N 36).

Обраний спосіб закріплюється в обліковій політиці. Причому компанія має право застосовувати одночасно обидва способи обліку, але до різних класів основних засобів. Під класом основних засобів розуміється група однорідних активів - однакових за змістом і характером їх використання в діяльності компанії.

Справедлива вартість повинна визначатися на основі достовірних ринкових індикаторів, наприклад біржових котирувань, довідників і каталогів цін. Якщо таких немає, то застосовують інші методи оцінки основних засобів, наприклад на основі відновної вартості або грунтуючись на доходи (дісконтіруя чистий грошовий потік). У цих випадках рекомендується користуватися послугами професійних оцінювачів.

Амортизація основних засобів.

Нарахування амортизації відповідно до МСФЗ в більшості випадків здійснюється з використанням амортизованою вартістю. Щоб визначити амортизовану вартість, необхідно з первісної вартості відняти ліквідаційну вартість.

Амортизується, є базою для розрахунку витрат на амортизацію по об'єктах основних засобів, тому норма амортизації застосовується саме до неї

Ліквідаційна вартість - це розрахункова величина вартості на поточний момент, яку компанія могла б одержати від продажу об'єкта основних засобів за мінусом передбачуваних витрат на продаж, в кінці терміну його корисної служби.

Таким чином, ліквідаційна вартість повинна визначатися в момент надходження об'єкта основних засобів в компанію. Для розрахунку ліквідаційної вартості можуть бути використані експертні оцінки або фактичні дані з вибуття аналогічних активів. Якщо сума передбачуваної ліквідаційної вартості об'єкта незначна (несуттєва), то її можна прийняти рівною нулю. Амортизація починається з моменту, коли об'єкт готовий до експлуатації у спосіб, визначений керівництва компанії. Амортизація припиняється з моменту вибуття активу.

Термін корисної служби та методи амортизації.

Амортизується вартість активу повинна на систематичній основі розподілятися на його термін корисної служби. Термін корисної служби об'єктів основних засобів встановлюється компанією самостійно в залежності від особливостей експлуатації та галузевої специфіки. Фактори, які необхідно врахувати при визначенні терміну корисної служби: передбачувана продуктивність або потужність об'єкта, а число робочих змін; кількість ремонтів і їх частота; моральне і комерційне старіння; юридичні обмеження на використання активу (наприклад, термін оренди за договором лізингу).

Ліквідаційна вартість і термін корисної служби є оціночними показниками. Принаймні, на кінець кожного звітного періоду вони мають переглядатися з метою більш точної оцінки. Зроблені при цьому зміни відображаються як зміни в оцінках відповідно до МСФЗ N 8 "Облікові політики, зміни в попередніх оцінках та помилки". МСФЗ N 8 встановлює, що відображення змін в оцінках повинно бути вироблено перспективним методом, тобто у поточному та наступних періодах від дати перегляду.

Ще одним показником, визначеним самою компанією при постановці об'єкта основних засобів на облік, є спосіб нарахування амортизації.

Цей метод повинен відображати схему очікуваного споживання компанією економічних вигод від об'єкта основних засобів. Тому при виборі методу амортизації не слід орієнтуватися на такі критерії, як бажані податкові наслідки, простота ведення обліку або заздалегідь оформлена облікова політика. Головним критерієм при виборі методу амортизації повинно бути дотримання принципу відповідності доходів і витрат.

Стандарт N 16 передбачає використання трьох можливих методів амортизації основних засобів:

лінійний;

зменшуваного залишку;

одиниць продукції (пропорційно кількості одиниць виробленої продукції).

Обраний метод повинен бути переглянутий, принаймні, в кінці кожного фінансового року. Якщо відбувається суттєва зміна графіка отримання економічних вигод, то метод нарахування амортизації переглядається. Зміна методу амортизації в цьому випадку не тягне за собою зміни облікової політики, тому що відповідно до МСФЗ N 8 розглядається як зміни в оцінках.

З метою реалізації принципу обачності по відношенню до активів повинен застосовуватися МСФЗ N 36. В кінці кожного звітного періоду компанія зобов'язана виявляти наявність ознак можливого зменшення основних коштів. Якщо такі ознаки виявлені, то необхідно визначити відшкодовувану суму основного засобу і порівняти її з балансовою вартістю цього основного засобу.

Відшкодовується сума - це найбільша з двох величин: справедлива вартість за вирахуванням витрат на продаж та цінність використання основного засобу. Якщо балансова вартість основного засобу більше очікуваного відшкодування, то на виникаючу різницю між цими величинами визнається збиток від зменшення корисності.

У бухгалтерському обліку здійснюється запис:

Дебет "Збиток від знецінення", Кредит "Резерв під знецінення основного засобу", субрахунок - перевищення балансової суми над сумою очікуваного відшкодування.

Доцільно збиток від знецінення відображати не на рахунку основного засобу, а на спеціально відкритому рахунку "Резерв під знецінення основних засобів". Це дозволяє швидко і без великих трудовитрат проводити коректування вартості основного засобу в разі відновлення збитку від знецінення. Такий рахунок є контрактивний до рахунку "Основні засоби" і вказується разом з ним в активі балансу і, отже, зменшує відображену у звітності величину.

Визнання об'єкта основних засобів припиняється при настанні одного з двох подій: при вибутті об'єкта; від його експлуатації або вибуття не очікується отримання економічних вигод.

Фінансовий результат, що виникає при вибутті основного засобу, повинен бути визнаний як прибуток або збиток від операційної діяльності у звіті про прибутки та збитки в період припинення визнання об'єкта. Прибуток від вибуття основного засобу не може бути відображена як дохід.

Прибуток або збиток від вибуття визначаються як різниця між чистими надходженнями від вибуття і балансовою вартістю об'єкта. Будь-яке зустрічне відшкодування в рахунок вибуває основного засобу оцінюється за справедливою вартістю.

Для кожного класу основних засобів організація повинна розкрити: спосіб оцінки балансової вартості (з переоцінкою або без неї), використовані методи амортизації; застосовуються строки корисної служби та норми амортизації; валову балансову вартість та накопичену амортизацію (разом із сумою зменшення корисності) на початок і кінець періоду ; узгодження валової балансової вартості на початок і кінець періоду.

Якщо об'єкт основних засобів відображається за переоціненою вартістю, то необхідно розкрити наступну інформацію: дата станом, на яку проводилася переоцінка; хто проводив переоцінку - професійний оцінювач або сама компанія, якщо для оцінки основного засобу визначалася справедлива вартість; використовувалися для цього методики (наприклад, посилання на активний ринок, на конкретні угоди між незалежними сторонами, на індекси цін і т.д.); балансову вартість по кожному класу основних засобів за умови, що переоцінка проводилася; приріст переоцінки за період.

2. Бухгалтерський облік основних засобів

2.1 Облікова політика організації в частині обліку основних засобів

Облікова політика організації для цілей бухгалтерського обліку (далі - облікова політика) - це внутрішній документ організації, що розкриває всім зацікавленим особам "всі особливості бухгалтерського обліку цієї організації у конкретному звітному періоді". Зазвичай вона формується головним бухгалтером (бухгалтером) організації, затверджується керівником і застосовується з 1 січня року, наступного за роком її затвердження. Облікова політика знову створеної організації затверджується її керівником до першої публікації бухгалтерської звітності, але не пізніше 90 днів з дня державної реєстрації організації, і вважається застосовуваної з дня її створення (п.10 ПБУ 1 / 98, затвердженого Наказом Мінфіну Росії від 09.12.1998 N 60н). [12]

Облікова політика є сукупність обраних організацією способів ведення бухгалтерського обліку організації, що має методологічну та організаційно-технічну складові. Розглянемо деякі з методологічних елементів облікової політики.

В обліковій політиці організації в частині обліку об'єктів ОС повинні бути розглянуті наступні елементи їх обліку.

1. Спосіб нарахування амортизації по об'єктах ОС.

У бухгалтерському обліку нарахування амортизації може здійснюватися одним з таких способів: лінійними; зменшуваного залишку; списання вартості по сумі чисел років терміну корисного використання; списання вартості пропорційно обсягу продукції (робіт) (п.18 ПБУ 6 / 01, затвердженого Наказом Мінфіну Росії від 30.03 .2001 N 26н). При цьому організація може застосовувати один спосіб по всіх основних засобах або для різних груп однорідних основних засобів використовувати різні способи. [11]

2. Спосіб відображення в бухгалтерському обліку амортизаційних відрахувань за основними засобами.

У п.25 ПБО 6 / 01 сказано, що суми нарахованої амортизації по об'єктах основних засобів відображаються в бухгалтерському обліку шляхом накопичення відповідних сум на окремому рахунку. [11]

3. Ліміт вартості ОС, що списуються на витрати в момент введення в експлуатацію, і спосіб списання вартості ОЗ, що не перевищує 10 000 руб. за одиницю або іншого ліміту, встановленого виходячи з технологічних особливостей.

Відповідно до п.18 ПБО 6 / 01 об'єкти ОЗ вартістю не більше 10 000 руб. за одиницю або іншого ліміту, встановленого в обліковій політиці виходячи з технологічних особливостей, дозволяється списувати на витрати на виробництво (витрати на продаж) у міру відпуску їх у виробництво або експлуатацію. Отже, суму ліміту в розмірі 10 000 руб. -менш необхідно закріпити в обліковій політиці. Наприклад, можна встановити ліміт 5000 руб. При цьому в обліковій політиці організації слід також передбачити варіанти списання вартості таких основних засобів:

шляхом нарахування амортизації;

шляхом одноразового списання на витрати у міру їх відпуску у виробництво чи експлуатацію. [11]

4. Порядок списання книг, брошур, періодичних видань.

У п.18 ПБО 6 / 01 зазначено, що придбані книги, брошури і т.п. видання організації дозволяється списувати на витрати на виробництво (витрати на продаж) у міру відпуску їх у виробництво або експлуатацію.

5. Спосіб ведення інвентарного обліку.

Облік ОЗ в організації може здійснюватися з використанням або інвентарних карток обліку основних засобів (наприклад, форми N ОЗ-6 "Інвентарна картка обліку об'єкта основних засобів"), або інвентарної книги із зазначенням у ній необхідних відомостей про об'єкти ОС за їх видами та місць знаходження (див. п.12 Методичних вказівок з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених Наказом Мінфіну Росії від 13.10.2003 N 91н). [6]

2.2 Документальне оформлення руху основних засобів

Рух основних засобів пов'язані з здійсненням господарських операцій з надходження, внутрішнього переміщення і вибуття основних засобів. Зазначені операції оформляють типовими формами первинної облікової документації. Операціями з надходження основних засобів є введення їх в дію в результаті здійснення капітальних вкладень, безоплатне надходження основних засобів, оренда, лізинг, оприбуткування не врахованих раніше основних засобів, виявлених при інвентаризації, внутрішнє переміщення. [4]

Вступники кошти приймає комісія, що призначається керівником організації. Для оформлення приймання комісійні в одному примірнику акт (накладну) приймання-передачі основних засобів на кожен об'єкт окремо (форма № ОЗ-1). Загальний акт на кілька об'єктів можна складати лише в тому випадку, якщо об'єкти однотипні, мають однакову вартість і прийняті одночасно під відповідальність однієї й тієї ж особи (форма № ОЗ-1б).

Надійшло на склад обладнання для встановлення оформляють актом про приймання устаткування (форма № ОЗ-14). Передачу устаткування монтажним організаціям оформлюють актом приймання-передачі обладнання у монтаж із зазначенням монтажної організації, найменування та вартості переданого обладнання, його комплектності та виявлених при зовнішньому огляді устаткування дефектах (форма № ОЗ-15).

На дефекти, виявлені в процесі ревізії, монтажу чи випробування устаткування, складається акт, який підписують представники замовника, підрядника та організації-виконавця. Приймання закінчених робіт з ремонту, реконструкції та модернізації об'єкту також оформляють актом (форма № ОЗ-1 або ОС-1б).

Внутрішнє переміщення основних засобів з одного цеху (виробництва, відділу, дільниці) в інший, а також їх передачу із запасу (зі складу) в експлуатацію оформляють актом (накладної) приймання-передачі основних засобів.

Операції зі списання всіх основних засобів, крім автотранспортних, оформляють актом на списання основних засобів, а списання вантажного чи легкового автомобіля, причепа або напівпричепа - актом на списання автотранспортних засобів. [1]

2.3 Синтетичний і аналітичний облік основних засобів

Організація синтетичного і аналітичного обліку основних засобів у сільському господарстві будується в повній відповідності до вимог Положення з бухгалтерського обліку "Облік основних засобів" (ПБУ-6/01), Методичними вказівками з обліку основних засобів № ЗЗн від 20.07.98 р. При цьому враховуються галузеві особливості у виділенні субрахунків через специфічність багатьох об'єктів основних засобів у галузі. Облік основних засобів ведеться на рахунку 01 "Основні засоби".

Аналітичний облік за рахунком обліку основних засобів ведуть по кожному об'єкту основних засобів з угрупованням їх за видами та чинним класифікаційними групами основних засобів, затверджених постановою Держстандарту РФ № 359 від 26 грудня 1994 р. У аналітичному обліку основні засоби показують виходячи з характеру використання:

в експлуатації;

в запасі (резерві);

у стадії добудови, дообладнання, реконструкції та часткової ліквідації;

на консервації.

При аналітичному обліку беруть до уваги також межі прав власності, в межах яких організація впливає на характер їх використання:

об'єкти основних засобів, що належать організації на праві власності (в тому числі здані в оренду);

об'єкти основних засобів, що знаходяться у організації в оперативному управлінні або господарському віданні;

об'єкти основних засобів, отримані організацією в оренду.

Безпосередньо облік об'єктів основних засобів організовує бухгалтерська служба організації найчастіше на інвентарних картках обліку основних засобів (ф. № ОЗ-6), яку відкривають на кожен інвентарний об'єкт.

Аналітичний облік багаторічних насаджень ведуть в інвентарних картках ф.109-АПК. Картки відкривають на кожний вид, породу, сорт багаторічних насаджень в залежності від року посадки, розташування.

Для контролю за наявністю інвентарних карток в сільськогосподарських підприємствах використовують "Опис інвентарних карток" ф. ОС-7. Опис використовують для реєстрації інвентарних карток, її заповнюють в одному екземплярі. Записи ведуть за класифікаційними групами основних засобів з відображенням номера кожної картки, інвентарного номера та найменування об'єкта.

Для групового обліку основних засобів за класифікаційними групами застосовують "Картку обліку руху основних засобів" ф. ОС-8. Вона використовується для ручної обробки інформації по руху основних засобів у кожній класифікаційній групі. Відкривають її на рік на кожну групу основних засобів, записи ведуть підсумками за кожен місяць.

Картки ведуть в одному примірнику на підставі записів у картках ф. ОС-6 і зберігають у картотеці інвентарних об'єктів, використовуючи для складання звітності про рух основних засобів.

У господарських підрозділах для пооб'єктного обліку основних засобів застосовують "Інвентарні списки основних засобів" ф. ОС-9. Такі списки містять основні показники інвентарних карток ОЗ-6, а також найменування класифікаційної групи, номер і дату відкриття інвентарної картки, інвентарний номер і найменування об'єкта, повну вартість та дату вибуття. Разом з тим замість інвентарного списку в підрозділах можна мати другі примірники інвентарних карток.

Всі інвентарні картки зберігають у картотеці за розділами, підрозділами, класами і підкласами згідно ЄДРПОУ основних фондів, а всередині них - за місцем експлуатації (структурним підрозділам). У картотеці інвентарні картки за класифікаційними групами оснащують пластмасовими роздільниками із зазначенням групи основних засобів. На кожну групу заводять інвентарні картки ф. ОС-8, на підставі яких щомісяця складають оборотну відомість руху основних засобів, яка має контрольне значення.

В організації, що має невелику кількість об'єктів основних засобів, пооб'єктний облік основних засобів може бути організований в інвентарній книзі із зазначенням необхідної інформації про основні засоби за їх видами та місць знаходження.

Відзначимо також, що в кожній організації має бути оперативний контроль за використанням основних засобів з отриманням такої інформації:

про наявність власних коштів з підрозділом їх на власні або орендовані, встановлені або не встановлені, що діють і невикористовувані;

про робочий час і простоях обладнання, машин і транспортних засобів;

про випуск продукції (роботах і послугах).

Всі основні засоби на час експлуатації закріплюють за фермами, бригадами, а конкретну відповідальність несуть їхні керівники та окремі матеріально-відповідальні особи. Для цього в кінці року при проведенні інвентаризації основних засобів заповнюють інвентаризаційні описи основних засобів, в яких відповідні матеріально - відповідальні особи розписуються у прийнятті об'єктів на відповідальне зберігання.

Надходження основних засобів в організацію відбувається:

в порядку нового будівництва;

на умовах оренди;

в результаті придбання за плату;

в якості внеску (вкладу) у статутний капітал;

безоплатним отриманням або даруванням;

виявленням як неврахованих за матеріалами інвентаризації;

шляхом отримання в господарське відання або оперативне управління;

оприбуткуванням з метою здійснення спільної діяльності та довірчого управління;

в порядку товарообмінних операцій;

іншими способами, що не суперечать чинному законодавству.

Як тільки об'єкт основних засобів надійшов у розпорядження організації, її керівник або інша уповноважена посадова особа засновує комісію з фахівців відповідного профілю та майбутнього матеріально - відповідальної особи і доручає їй прийняти об'єкт, а результат приймання оформити документом.

Для зарахування до складу основних засобів окремих об'єктів складають акт (накладна) приймання-передачі основних засобів ф. № ОЗ-1, яка затверджена постановою Держкомстату РФ № 71а від 30.10.97 р., або акт прийому-передачі основних засобів відомчого ф.101-АПК.

Приймальна комісія визначає технічний стан і комплектність об'єкта, його найменування, рік випуску підприємством-виробником або рік будівлі, первісну вартість та інші відомості, що дозволяють вести аналітичний облік об'єкта відповідно до цільового призначення. Всі ці дані зазначаються в акті приймання, до якого докладають необхідну технічну документацію (креслення, технічний паспорт, керівництво з експлуатації тощо).

Загальним актом (накладної) приймання-передачі основних засобів може оформлятися прийняття до бухгалтерського обліку однотипних об'єктів однаковій вартості та прийнятих бухгалтерською службою до обліку одночасно.

У процесі організації аналітичного обліку по об'єктах і у випадку групового обліку однотипних об'єктів основних засобів на підставі інформації, що міститься в акті і технічної документації (паспорт, специфікації тощо), додатків до нього, в бухгалтерії відкривають інвентарну картку обліку основних засобів (ф. № ОС-6).

Крім складання акту приймання, прийняття об'єктів основних засобів до обліку проводиться на підставі інших документів, які обов'язкові відповідно до вимог чинного законодавства (зокрема, документів, що підтверджують державну реєстрацію об'єктів основних засобів).

Придбання об'єктів основних засобів за плату

Надходження основних засобів за плату від інших підприємств і організацій або окремих осіб і прийняття їх до обліку здійснюються виходячи з фактично зроблених витрат на їх придбання, включаючи витрати з доставки, монтажу і установці.

У бухгалтерському обліку витрати з придбання об'єктів основних засобів відображаються наступними проводками:

Дт 08-4 "Придбання окремих об'єктів основних засобів"

Кт 60 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" - на вартість одержаних від постачальників об'єктів основних засобів (за договірною вартістю без ПДВ);

Дт 19-1, Кт 60 - на суми ПДВ за отриманими від постачальників об'єктах основних засобів;

Дт 08-4, Кт 76 - витрати по сплаті послуг сторонніх підприємств і організацій з доставки об'єктів основних засобів в організацію та доведення їх до стану, в якому вони придатні для експлуатації (за договірною вартістю без урахування ПДВ);

Дт 19-1, Кт60, 76 - ПДВ з послуг по доставці об'єктів основних засобів та доведення їх до робочого стану;

Дт 08, Кт 10, 70, 69, 23 і т.п. - Витрати покупця з доставки та доведення до робочого стану придбаних (придбаних) об'єктів основних засобів;

Дт 60, 76, Кт 51, 55 та ін. - Платежі на користь постачальників та інших організацій за придбані (куплені) об'єкти основних засобів, їх доставку та доведення до робочого стану;

Дт 01, Кт 08 - введення в експлуатацію придбаних об'єктів основних засобів;

Дт 84, Кт 84 - одночасно з прийняттям об'єкта основних засобів до обліку відображається джерело фінансування витрат на придбання;

Дт 68, Кт 19, віднесення на розрахунки з бюджетом сум "вхідного" ПДВ за оплаченим і прийнятим до обліку об'єктів основних засобів;

Дт 01, 08, Кт 19, - у випадках, передбачених законодавством, суми "вхідного" ПДВ по придбаних об'єктів віднесено на збільшення їх первісної вартості;

Дт 91, Кт19, - відображені не відшкодовуються суми ПДВ.

У разі придбання об'єктів, що були в експлуатації, на договірну вартість роблять запис: Дт 08-4, Кт 60, 76.

З цієї ж вартості визначають ПДВ за об'єктом придбання об'єктів:

Дт 19-1, Кт 60, 76.

Оприбуткування об'єктів відображають традиційної записом за дебетом рахунка 01 і кредитом рахунка 08. Одночасно на суму зносу, зазначену в документах передавальної сторони, та копії інвентарної картки з обліку придбаного об'єкта прибуткують відповідну суму зносу в дебет рахунку 01 і кредит рахунку 02 "Амортизація основних засобів".

Будівництво об'єктів основних засобів

Будівництво об'єктів основних засобів може бути організовано підрядним або господарським способом.

Витрати з оплати підрядних робіт відображаються в бухгалтерському обліку в наступному порядку: Дт 08, Кт 60 - прийняття до оплати рахунків підрядних організацій за виконані ними будівельно-монтажні роботи та надані послуги для капітального будівництва, у тому числі за обладнання, яке не потребує монтажу (в договірної вартості без ПДВ);

19, Кт 60 - ПДВ з вартості прийнятих будівельно-монтажних робіт;

Дт 08, Кт 07 - вартість обладнання, переданого в монтаж;

Дт 60, Кт 05 - суми виданих авансів;

Дт 60, Кт 60 - зараховані раніше видані суми авансів;

Дт 60, Кт 51 - оплата виконаних і прийнятих будівельно-монтажних робіт (у разі видачі раніше авансу - остаточна або часткова оплата робіт);

Дт 68, Кт 19 - прийнято до заліку ПДВ за прийнятими і оплаченим будівельно-монтажних робіт;

Дт 08, Кт 19 - відображено не відшкодовуються відповідно до чинного законодавства суми ПДВ, що підлягають віднесенню на збільшення інвентарної вартості споруджуваних (побудованих) об'єктів;

Дт 01, Кт 08, - введення в експлуатацію збудованого об'єкта;

Дт 84, Кт 84 - одночасно з прийняттям побудованого об'єкта на облік відбивається джерело фінансування витрат.

Прийняття до обліку (введення в експлуатацію) об'єктів відображається за фактичними витратами на їх зведення проводкою: Дт 01, Кт 08

При нинішньому положенні в оподаткуванні на загальну суму витрат по капітальному будівництву господарським способом нараховується податок на додану вартість: Дт 08, Кт 68.

Одночасно з прийняттям об'єктів до обліку відображається джерело фінансування витрат на їх будівництво.

Облік основних засобів, внесених в якості внеску до статутного капіталу підприємства.

Прийняття об'єктів основних засобів, внесених засновниками в рахунок їх вкладів у статутний капітал, згідно п.26 Методичних вказівок по обліку основних засобів (в редакції змін і доповнень), відбивається також за дебетом рахунка обліку капітальних вкладень в кореспонденції з кредитом рахунка обліку розрахунків із засновниками .

У зв'язку з цим надходження таких об'єктів відображається у бухгалтерському обліку в наступному порядку: Дт 75, Кт 80 - відображено заборгованість засновників за внесками (вкладами) до статутного капіталу;

Дт 08, Кт 75 - виконання засновниками своїх зобов'язань щодо внесення внесків (вкладів) у формі об'єктів основних засобів;

Дт 08, Кт 60 - супутні витрати з доставки та доведення об'єктів основних засобів до стану, в якому вони придатні до використання за призначенням, включаючи витрати по реєстрації, консультування і т.п.

Дт 60, 76, Кт 51 - оплата послуг з доставки та іншим робіт, пов'язаних з отриманим об'єктом основних засобів;

Дт 01, Кт 08, - прийняття об'єкта до обліку (введення в експлуатацію);

Дт 84, Кт 84 - джерело фінансування витрат з доставки та доведення об'єкта до стану, в якому він придатний до використання.

Переоцінка об'єктів основних засобів.

У бухгалтерському обліку проведення переоцінки відображають такими записами:

Дт 01, Кт 83 - сума дооцінки об'єктів основних засобів;

Дт 83, Кт 02 - перерахунок нарахованої суми амортизації;

Дт 83, Кт 01 - сума уцінки об'єктів основних засобів;

Дт 02, Кт 83 - зменшення суми нарахованої амортизації за "уцінюють" об'єктах основних засобів.

Ті ж операції можна за дооцінку основних засобів відобразити та іншими записами. Зокрема, на збільшення залишкової вартості об'єкта роблять запис по дебету рахунка 01 і кредиту рахунку 83, а на суму збільшення зносу - за дебетом рахунка 01 і кредитом рахунка 02. При уцінці об'єктів роблять зворотні записи.

Придбання об'єктів основних засобів з товарообмінних операцій

У бухгалтерському обліку придбання об'єктів основних засобів з товарообмінних операцій відображають у наступному порядку:

Дт 62, Кт 90 - відображено заборгованість сторонньої організації-покупця за передану їй продукцію та інші товарно-матеріальні цінності від організації виходячи з вартості передбачуваних до отримання організацією об'єктів основних засобів з розрахунку цін, за якими вони зазвичай купуються;

Дт 90, 91, Кт 68, - на суми належного з покупця податку на додану вартість;

Дт 90, 91 Кт 01, 10, 41, 43 - собівартість (облікова вартість) реалізованих організацією за договором міни товарно-матеріальних

цінностей;

Дт 08, Кт 60 - договірна вартість отриманих за договором об'єктів основних засобів (виходячи з вартості товарів (цінностей), переданих чи які підлягають передачі організацією, за якою у порівнянних обставин організація зазвичай визначає вартість аналогічних товарів (цінностей));

Дт 19, Кт 60 - ПДВ на вартість отриманих за товарообмінних договорів об'єктів основних засобів;

Дт 01, Кт 08 - прийняття до обліку (введення в експлуатацію) об'єктів основних засобів;

Дт 60, Кт 62 - погашення кредиторської заборгованості організацією виходячи з вартості реалізованих товарно-матеріальних цінностей з розрахунку цін, за якими організація їх зазвичай реалізує;

Дт 90-9, 91-9, Кт 99 - фінансовий результат від реалізації товарно-матеріальних цінностей;

Дт 51, 55, Кт 62, 51, 55 - списання різниці, виявленої на рахунках 62 і 60.

У бухгалтерському обліку сумові різниці, пов'язані з придбанням об'єктів основних засобів, відображають в такому порядку:

Дт 08, Кт 60 - вартість поставленого об'єкта основних виробничих фондів;

Дт 19-1, Кт 60 - ПДВ на вартість придбаного об'єкта;

Дт 60, Кт 51 - оплата вартості поставленого об'єкта виходячи з курсу на дату платежу;

Дт 08, Кт 60 - на суму позитивної сумовий різниці, що утворилася на дату платежу, зменшується первісна вартість придбаного об'єкта;

Дт 19-1, Кт 60 - на суму ПДВ з позитивною сумовий різниці зменшується "вхідний" ПДВ;

Дт 08, Кт 60 - на суму негативної сумовий різниці, що утворилася на дату оплати, збільшується первісна вартість придбаного об'єкта;

Дт 19-1, Кт 60 - на суму ПДВ з негативною сумовий різниці збільшується "вхідний" ПДВ.

Оприбуткування основних засобів, виготовлених власними силами організації.

Зазвичай виготовлення обладнання та інструментів, що відносяться до основних засобів, у сільськогосподарських підприємствах здійснюється в ремонтних майстернях. Тоді фактичні витрати з виготовлення об'єктів основних засобів спочатку враховують у складі витрат ремонтної майстерні:

Дт 23-1, Кт 10, 70, 69, та ін

По завершенні робіт враховані в ремонтній майстерні витрати списують на рахунок вкладень у необоротні активи:

Дт 08, Кт 23-1, і за актом прийому-передачі основних засобів об'єкт прибуткують при передачі його в експлуатацію в сумі фактичних витрат:

Дт 01, Кт 08.

Витрати, пов'язані з придбанням видань

Відповідно до п.36 Методичних вказівок по обліку основних засобів, витрати організації, пов'язані з придбанням видань (книг, брошур, журналів тощо) для використання при виробництві продукції, виконанні робіт, наданні послуг, для управління організацією, відносяться на загальногосподарські витрати.

У бухгалтерському обліку відображають такі записи:

Дт 26, Кт 76, 71 - витрати з оплати вартості видань;

Дт 01, Кт 83 - збільшення вартості бібліотечного фонду організації.

Бухгалтерські регістри обліку основних засобів.

Облік руху основних засобів за типовою журнально-ордерній формі обліку передбачено в журналі - ордері № 13-АПК разом з рахунками обліку списання (реалізації) основних засобів та інших активів і ін Такий порядок виявився для сільськогосподарських організацій (підприємств) неприйнятним, оскільки значну частина операцій з вибуття тварин у сільському господарстві і матеріальних цінностей становлять операції з їх реалізації. Тому Міністерством сільського господарства та продовольства Російської Федерації ці рахунки були вилучені з журналу - ордера № 13-АПК та включені до журналу - ордер № 11-АПК, де зосереджені всі рахунки, пов'язані з операціями по реалізації.

У регістрах журнально-ордерної форми обліку для агропромислових організацій (підприємств), у тому числі й сільського господарства, рух основних засобів ведеться в журналі-ордері № 13-АПК, де для обліку основних засобів виділено спеціальний розділ. У цьому розділі ведуть записи за кредитом рахунка обліку основних засобів в кореспонденції з дебетуемого рахунками. За всіма видами основних засобів, за винятком тварин, записи ведуть індивідуально по кожній операції руху основних засобів безпосередньо на підставі відповідних первинних документів і їх угруповання.

Операції по руху тварин, які обліковуються на рахунку обліку основних засобів, зважаючи на їх масовості, в журнал-ордер № 13-АПК записують після угруповання у відповідних проміжних регістрах.

Щомісяця ферми подають до бухгалтерії "Звіт про рух худоби і птиці на фермі" (ф.223-АПК), де рух дорослих тварин, які обліковуються на рахунку обліку основних засобів, виділяється в окремому розділі.

На підставі звітів про рух худоби і птиці на фермі бухгалтерія складає зведені відомості руху тварин за відповідними однорідними групами, яких у господарстві може бути декілька. У цій відомості також рух тварин, які обліковуються за рахунком обліку основних засобів, відображають окремим розділом.

Зазначені відомості зводять в цілому по господарству по всіх групах тварин у відомості аналітичного обліку тварин ф. № 73-АПК, де знову ж таки тварин основного стада, які обліковуються за рахунком обліку основних засобів, відображають в окремому розділі.

Підсумки відповідних розділів кредитової частини відомості № 73-АПК в частині тварин на вирощуванні та відгодівлі записують у журнал-ордер № 11-АПК, а з розділу з обліку основних засобів - в журнал-ордер № 13-АПК, в розділ 1 по обліку руху основних засобів. Попередньо дані відомості щодо дебетовим і кредитовим оборотами звіряють з іншими регістрами по кореспондуючих рахунках.

За рахунком обліку основних засобів регістром обліку об'єктів основних засобів за місцем їх експлуатації (знаходження) та матеріально-відповідальних осіб є інвентарний список основних засобів. Облік ведуть за класифікаційними групами основних засобів (будівлі, споруди, машини і т.д.) із зазначенням місця їх експлуатації. На початку року записи роблять на підставі інвентаризаційних описів та інвентарних карток, а в подальшому - за документами на надходження та вибуття, для чого передбачені окремі графи. В інвентарному списку повинні міститися точні відомості, що характеризують кожен об'єкт: інвентарний номер об'єкта, повне його найменування, первісна вартість, номер і дата інвентарної картки, відомості про вибуття (переміщення) об'єкта та ін

2.4 Інвентаризація основних засобів та розкриття інформації про основні засоби в бухгалтерській звітності

Проведення інвентаризації основних засобів і відображення її результатів в обліку здійснюються згідно з Методичними вказівками по інвентаризації майна і фінансових зобов'язань.

Мета інвентаризації - підтвердити відповідність фактичної наявності основних засобів в натурі за місцями їх експлуатації або знаходження даними бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.12 Закону "Про бухгалтерський облік" та Положенням ведення бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності в РФ (у редакції Мінфіну РФ від 30.12.99 № 107н) кількість проведених у звітному році інвентаризацій основних засобів, дати їх проведення та перелік перевіряються об'єктів визначаються самою організацією. Однак інвентаризацію основних засобів може здійснюватися не рідше одного разу на три роки, а бібліотечних фондів - один раз на п'ять років, виняток становлять випадки, коли проведення інвентаризації є обов'язковим:

а) при передачі об'єктів основних засобів в оренду, при їх викупі, продажу, а також при перетворенні державного або муніципального унітарного підприємства;

б) перед складанням річної бухгалтерської звітності, маючи на увазі, що організації мають право не частіше одного разу на рік (на початок року) проводити переоцінку основних засобів за відновною вартістю;

в) при зміні матеріально відповідальних осіб (одягни приймання-передачі справ);

г) при встановленні фактів нестачі, розкрадання, зловживання чи псування майна;

д) у випадках пожежі, стихійних лих, інших надзвичайних ситуацій;

е) при ліквідації (реорганізації) підприємства перед складанням ліквідаційного (розділового) балансу і в інших випадках відповідно до законодавства;

ж) при проведенні переоцінки основних засобів за рішенням організації-власника (не частіше одного разу на рік) на початок року;

з) при передачі організацій, їх структурних підрозділів, а також будівель і споруд іншому власникові. [4]

Інвентаризація проводиться або постійно діючої, або робочою інвентаризаційною комісією, затвердженою наказом керівника організації, яка перевіряє наявність і використання основних засобів, виявляє невикористовуване майно (обладнання, машини і т.д.) і складає інвентаризаційний опис основних засобів. При інвентаризації нерухомості (будівель, споруд тощо), а також земельних ділянок комісія перевіряє наявність документів, що підтверджують право власності на це майно.

Інвентаризаційний опис складається за місцезнаходженням об'єктів основних засобів та матеріально відповідальним особам. При цьому за невживаним об'єктах складається окремий опис. Всі опису підписуються членами комісії, матеріально відповідальними особами і передаються в бухгалтерію.

Якщо при інвентаризації виявляються об'єкти, які не відображені в обліку, то вони оцінюються за цінами відтворення та вносяться в опис. На основні засоби, прийняті в оренду, складається окремий опис.

Якщо в процесі інвентаризації встановлено, що по окремих об'єктах основних засобів змінилася первісна вартість, наприклад, прибудова нових приміщень, надбудова поверхів або знесення деяких конструктивних елементів, які не знайшли відображення в бухгалтерському обліку, то комісія повинна на основі відповідних документів визначити збільшення (зменшення) первісної вартості об'єкта і відобразити в опису. При цьому необхідно скласти акт і вказати причини та осіб, винних у несвоєчасному відображенні відповідних змін в облікових регістрах.

Основні засоби, не придатні до експлуатації внаслідок повної амортизації, псування показуються в окремій опису, де наводиться інформація про час їх введення в експлуатацію і про причини непридатності.

Виявлені при інвентаризації розбіжності фактичної наявності майна з даними бухгалтерського обліку (на основі інвентарних карток, описів та інших документів) підлягають регулюванню. Вони узагальнюються у відомості результатів інвентаризації, яка має наступний вигляд.

Надлишки основних засобів підлягають оприбуткуванню за ринковою вартістю (на дату проведення інвентаризації) як невраховані основні кошти за дебетом рахунка 01 "Основні засоби" і відображаються на фінансових результатах господарської діяльності організації за кредитом рахунку 91 "Інші доходи і витрати".

Нестачі основних засобів списуються за рахунок винних осіб за дебетом рахунка 73 "Розрахунки з персоналом за іншими операціями", субрахунок 3 "Розрахунки з відшкодування матеріального збитку" і кредитом рахунку 01 "Основні засоби"; а за відсутності винуватців або відмові суду у стягненні - по дебетом рахунка 91 "Інші доходи і витрати".

У результаті інвентаризації уточнюються фактичну наявність основних засобів, що необхідно для складання звітності. У бухгалтерській звітності підлягають розкриттю наступні основні положення облікової політики організації: про первісну вартість і суму нарахованої амортизації по основних групах об'єктів на початок і кінець звітного року; про рух основних засобів протягом звітного року по основних групах (надходження, вибуття й т.п. ); про способи оцінки об'єктів, отриманих за договорами, які передбачають виконання зобов'язань (оплату) негрошовими засобами; про зміни вартості об'єктів, за якою вони прийняті до бухгалтерського обліку (добудова, реконструкція, часткова ліквідація, переоцінка); про прийняті в організації терміни корисного використання об'єктів (за основними групами); про об'єкти основних засобів, вартість яких не погашається; про об'єкти, наданих та отриманих за договором оренди; про способи нарахування амортизації по окремих групах об'єктів основних засобів; про об'єкти нерухомості, прийнятих в експлуатацію і фактично використовуваних, що знаходяться в процесі державної реєстрації.

3. Практичне завдання

5.01.08 ВАТ "Зоря" безоплатно, за договором дарування, отримало автомобіль. Ринкова вартість автомобіля 180000 руб.9.01.08 автомобіль введений в експлуатацію.10.01.08 організація оплатила витрати, пов'язані з доставкою автомобіля в сумі 15000 руб.01.02.08 нарахована амортизація за отриманим автомобілю - 1500 руб. (Амортизацію нараховуємо лінійним способом) .14.02.08 організація придбала у власність (купила) трактор. Вартість трактора 700000 руб.15.02.08 трактор вступив в організацію. Витрати з доставки трактора склали 17000 руб. Трактор прийнято до обліку 19.02.08.7.05.08 організація передала в оренду будівлю основного виробництва. Сума оренди 300000 руб.14.05.08 в організацію надійшла орендна плата.

Реєстраційний журнал господарських операцій ВАТ "Зоря" за 2008 р.

Дата	Зміст операцій	Сума, руб.	Кореспондуючі рахунки		Документ-підстава
			Дт	Кт
5.01.	Вступив за договором дарування автомобіль	180000	08	98	Акт про приймання-передачі об'єкта основних засобів (дод.1)
5.01	Нараховано суму витрат, пов'язаних з надходженням автомобіля	15000	08	76	Рахунок-фактура
9.01	Автомобіль введено в експлуатацію	195000	01	08
10.01	Оплачено рахунок постачальника за доставку автомобіля	15000	76	51	Журнал-ордер № 2, виписка банку
1.02	Нараховано амортизацію за отриманим автомобілю.	1500	20	02
		180000	98
15.02.	Вступив до організації куплений трактор	700000	08	60	Акт про прийом-передачу об'єкта основних засобів (пріл.2)
15.02	Нараховано ПДВ за купленому трактора	106779	19	60
15.02	Нараховано суму послуг з доставки трактора.	17000	08	76
19.02	Прийнятий до обліку трактор	717000	01	08
19.02	Оплачено рахунок постачальника	700000	60	51	Журнал-ордер № 2
19.02	Оплачено рахунок постачальника за доставку трактора	17000	76	51	Журнал-ордер № 2, виписка банку
19.02	Пред'явлено до відрахування ПДВ	106779	68	19
7.05	Організація передала в оренду будівлю	300000	01-1	01-2	Акт про прийом-передачу об'єкта основних засобів (додаток 3)
7.05	Нараховано амортизацію по переданому будівлі	1250	91-2	02-2
7.05	Нараховано орендну плату	300000	76	91-1
7.05	Нараховано ПДВ	45762	91	68
14.05	Надійшла орендна плата в організацію	300000	51	76	Прибутково-касовий ордер

	Разом	3898070

Первинні документи та регістри по руху основних засобів представлені в додатку.

Висновок

Облік основних засобів в організації має велике значення.

Наприкінці роботи можна зробити декілька висновків:

основні засоби - це частина майна, яка у ролі коштів праці при виробництві продукції, виконанні робіт чи наданні послуг або для управління організацією протягом 12 місяців, або звичайного операційного циклу, якщо він перевищує 12 місяців;

основні засоби підлягають амортизації;

амортизація нараховується окремо для цілей бухгалтерського обліку та для цілей оподаткування;

на підприємстві має вестися і синтетичний, та аналітичний облік основних засобів;

облік основних засобів ведеться на рахунку 01.

Для того щоб не було розбіжностей у первинних документах, в аналітичних і синтетичних даних, необхідно грамотно вести облік.

Бібліографічний список

Астахов В.П. Бухгалтерський (фінансовий) облік: навч. - М.: МЦФЕР, 2006. - 1070с.
"Бухгалтерський облік в бюджетних і некомерційних організаціях", 2007, N 12
Камишанов П.І., Камишанов А.П. Бухгалтерський фінансовий облік: Навчальний посібник. - М.: Омега-Л, 2006. - 590 с.
Керімов В.Е. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник. - М.: Видавничо-торгова корпорація "Дашков і Ко", 2005. - 724с.
Лук'яненко В.М., Лук'яненко Вал. Мих., Єрохіна М.В., Садчикова О.А. Фінансовий облік в сільськогосподарських підприємствах (організаціях): Навчальний посібник. - М. - 2004. - 305с
Методичні вказівки з бухгалтерського обліку основних засобів: наказ Мінфіну Росії від 13.10.1998 р. № 91н.
Податковий кодекс Російської Федерації.
Про затвердження уніфікованих форм первинної облікової документації з обліку основних засобів: постанову Держкомстату РФ від 21.01.2003 р. № 7.
Палій В.Ф., Палій В.В. Фінансовий облік: Навчальний посібник. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: ІДФБК-ПРЕС, 2001. - 672с.
План рахунків бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності організацій та інструкція по його застосуванню: наказ Мінфіну Росії від 31.10 2000 р. № 94н. (В ред. Від 07.05.2003 р).
Положення з бухгалтерського обліку "Облік основних засобів" (ПБУ 6 / 01): наказ Мінфіну Росії від 3003.2001 р. № 2бн (в ред. Від 18.05.2002 р. № 45і).
Положення з бухгалтерського обліку "Облікова політика організацій" (ПБУ 1 / 98): наказ Мінфіну Росії від 09.12.1998 р. № 60н. (В ред. Від 30.12.1999 р).
Федеральний закон від 29.05.2002 N 57-ФЗ
Фінансовий облік: Підручник / За ред. проф.В.Г. Гетьмана. - М.: Фінанси і статистика, 2002. - 640с.: Іл.