Облік матеріально виробничих запасів 4

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

ПЕНЗЕНСЬКИЙ ФІЛІЯ
НЕДЕРЖАВНОГО ОСВІТНЬОГО УСТАНОВИ
«МІЖНАРОДНИЙ НЕЗАЛЕЖНИЙ
Еколого-політологічного університету »
Факультет: Економіки та менеджменту
Спеціальність: Менеджмент організації
Дисципліна: Бухгалтерський облік
Курсова робота
на тему:
«Облік матеріально-виробничих запасів»
Виконала:
Студентка гр. МД-3
Таласбаева М.Т.
Перевірила:
Юдаєв Н.Ю.
2008

Зміст
  Введення
1. Облік матеріально-виробничих запасів готової продукції і товарів
1.1 Матеріально-виробничі запаси
1.2 Класифікація матеріально-виробничих запасів
1.3 Організація складського господарства та облік матеріально-виробничих запасів в місцях їх зберігання
2. Облік процесу заготівлі матеріально-виробничих цінностей
2.1 Документація на надходження, переміщення і витрата товарно-матеріальних цінностей
2.2 Організація складського господарства та облік матеріально-виробничих запасів в місцях їх зберігання
2.3 Синтетичний і аналітичний облік матеріально-виробничих запасів
2.4 Облік інвентаря та господарського приладдя
3. Придбання та облік матеріально-виробничих запасів
3.1 Документальне оформлення надходження виробничих запасів на прикладі ТОВ «Надія»
3.2 Документальне оформлення витрати виробничих запасів на прикладі ТОВ «Тайгове»
Висновок
Список використаної літератури


Введення

Неодмінною умовою будь-якого виробництва є наявність його речових елементів, які використовуються у виробничому процесі в якості предметів праці. Вони цілком споживаються в кожному виробничому циклі і свою вартість переносять на вартість готової продукції.
Матеріально-виробничими запасами є активи:
1. використовуються в якості сировини, матеріалів і т. п. при виробництві продукції (виконанні робіт, наданні послуг);
2. призначені для продажу;
3. використовувані для управлінських потреб організації.
Готова продукція є частиною матеріально-виробничих запасів організації, призначених для продажу, і є кінцевим результатом виробничого процесу.
Товари також призначені для продажу, але вони не виробляються, а купуються в інших юридичних і фізичних осіб.
В якості одиниці при бухгалтерському обліку матеріально-виробничих запасів використовуються номенклатурний номер, партія і однорідна група.

1. Облік матеріально-виробничих запасів готової продукції і товарів

1.1 Матеріально-виробничі запаси

Залежно від ролі, яку виконують матеріально-виробничі запаси в процесі виробництва, їх поділяють на групи: сировина і основні матеріали, покупні матеріали, зворотні відходи, паливо, тара і тарні матеріали, запасні частини і т. д.
Сировина і основні матеріали - це предмети праці, що утворюють матеріальну (речовинну) основу продукту. Сировиною називають продукцію сільського господарства та добувної промисловості (зерно, молоко, худобу, цукровий буряк та ін), матеріалами - продукцію обробної промисловості.
Допоміжні матеріали використовують для впливу на сировину і основні матеріали, для додання продукту певних споживчих властивостей (спеції в ковбасному виробництві) або для обслуговування, догляду за знаряддями праці (обтиральні матеріали і т. п.).
Покупні матеріали - це сировина і матеріали, які пройшли певні стадії обробки, але не є ще готовою продукцією. При виробництві продукції вони виконують таку ж роль, як і основні матеріали, складаючи її матеріальну основу.
Зворотні відходи виробництва - це залишки сировини і матеріалів, що утворилися в процесі їх переробки в готову продукцію, повністю або частково втратили споживчі властивості вихідної сировини і матеріалів (тирса, стружка, сироватка та ін.)
З групи допоміжних матеріалів у зв'язку з особливостями їх використання в окрему групу виділяють паливо, тару і тарні матеріали, запасні частини. Паливо поділяють на технологічне (для технологічних цілей), рухове (пальне) і господарське (на опалення).
Тара і тарні матеріали - це предмети, використовувані для упаковки, зберігання, транспортування різних матеріалів, готової продукції (ящики, коробки, мішки, бочки та ін.) Запасні частини використовують для ремонту і заміни зношених деталей машин, устаткування.
У сільськогосподарських організаціях споживаються різні предмети праці, які поділяють на такі групи:
1. корми власного виробництва та покупні, включаючи концентровані (комбікорм), грубі (сіно, солома), соковиті (силос, коренеплоди), мінеральні добавки;
2. насіння і посадковий матеріал - власні та покупні (наприклад, насіння конюшини, овочів, пшениці і т.д.);
3. пально-мастильні матеріали, необхідні для роботи двигунів будь-якого роду (дизельне паливо, бензин, газ і т. д.);
4. запасні частини і ремонтно-технічні матеріали, призначені для ремонту техніки, обладнання, споруд;
5. сировину для промислових і переробних виробництв (молоко, плоди, овочі для виготовлення соків, овочевих консервів і т. п.);
6. тверде паливо, що використовується для опалення приміщень (вугілля, дрова, торф);
7. тара і тарні матеріали (корзини, обгортковий папір, пластмаса, мішковина тощо);
8. добрива: органічні (гній, торф, компост) і мінеральні (калійні, азотні, фосфатні);
9. будівельні матеріали (ліс, цегла, шифер, цвяхи та ін.)

1.2 Класифікація матеріально-виробничих запасів

Необхідна для організації їх синтетичного і аналітичного обліку. Залежно від каналу надходження предмети праці бувають покупні й власного виробництва.
Всі види виробленої готової продукції (зерно за видами, картопля, овочі за видами, фрукти за видами, мед, льон, молоко, яйця, вовна тощо) є продуктами праці. При цьому готова продукція, яка використовується в новому виробничому процесі, виконує функції предметів праці (картопля, зерно використовують на корм і насіння, молоко - на випоювання молодняку ​​тварин і т.д.).
До матеріальних оборотних коштів відносять предмети праці, тобто виробничі запаси і готову продукцію (продукти праці). Їх питома вага у витратах виробництва залежить від виду, каналів надходження, методів оцінки.
Матеріально-виробничі запаси враховують у бухгалтерському обліку за фактичною собівартістю.
Фактичною собівартістю запасів, придбаних за плату, визнають суму фактичних витрат на їх придбання (без ПДВ), тобто суми, сплачені постачальнику (продавцю), митні збори, винагороди за інформаційні, консультаційні, посередницькі послуги та інші витрати.
Фактичну собівартість матеріально-виробничих запасів, придбаних в обмін на інше майно (крім грошових коштів), визначають виходячи з вартості обмінюваного майна. Обмін повинен бути еквівалентним. Наприклад, вартість одержаних матеріалів повинна оприбутковуватися в організації за ціною обмінюваного майна іншій організації.
Фактична собівартість матеріально-виробничих запасів, отриманих організацією безоплатно, визначається виходячи з їх ринкової вартості на дату оприбуткування.
Оцінка матеріалів, вартість яких при придбанні виражена в іноземній валюті, провадиться в рублях шляхом перерахунку іноземної валюти за курсом Центрального банку Росії, що діє на дату прийняття організацією запасів до обліку.
Готову сільськогосподарську продукцію класифікують наступним чином: продукція рослинництва, продукція тваринництва, продукція промислових, обслуговуючих виробництв, і оцінюють у такому порядку:
1. матеріально-виробничі запаси власного виробництва, вироблені в минулому році, - за фактичною собівартістю; вироблені в поточному році - протягом року за плановою собівартістю, а після складання звітної калькуляції доводять до рівня фактичної;
2. побічну продукцію тваринництва (пух, перо, шерсть-линьку та ін) оцінюють за нормативами, передбаченими в бізнес-плані, або за цінами можливого продажу;
3. товари, придбані організацією для продажу, оцінюють за вартістю їх придбання.
При застосуванні методу ФІФО оцінку матеріальних ресурсів, що перебувають у запасі (на складі) на кінець місяця, здійснюють за фактичною собівартістю останніх за часом закупівель, а в собівартості реалізованої продукції враховують собівартість ранніх за часом закупівель.
При застосуванні методу ЛІФО оцінку матеріалів, що знаходяться в запасі на кінець місяця, здійснюють за фактичної собівартості ранніх за часом закупівель, а в собівартості проданої продукції (робіт, послуг) враховують собівартість пізніх закупівель.
Методи оцінки ФІФО і ЛІФО при відпуску матеріально-виробничих запасів орієнтують організації на ведення аналітичного обліку за окремими партіями, а не за видами матеріалів.
Спосіб оцінки матеріальних ресурсів, використаних на виробничі цілі, за яким їх необхідно віднести в дебет рахунків обліку виробничих витрат, істотно впливає на собівартість продукції, прибуток і оподатковувану базу. Тому, вибравши метод оцінки матеріально-виробничих запасів, організація повинна користуватися ним з року в рік. Заміна одного методу при відпуску матеріально-виробничих запасів на інший повинна бути обгрунтована з зазначенням причин і наслідків у пояснювальній записці до річного звіту.
У сільськогосподарських організаціях широко застосовується спосіб оцінки матеріально-виробничих запасів за середньою собівартістю, яка визначається по кожному виду (групі) матеріалів як частка від ділення загальної собівартості виду (групи) матеріалів на їх кількість з урахуванням залишку на початок місяця.
Основними завданнями обліку матеріально-виробничих запасів є:
1. своєчасне документальне оформлення надходження та використання товарно-матеріальних цінностей;
2. забезпечення схоронності за місцями зберігання та облік за матеріально відповідальними особами;
3. контроль за наявністю, використанням матеріально-виробничих запасів, правильним відображенням їх руху в регістрах бухгалтерського обліку;
4. проведення інвентаризації у місцях зберігання шляхом звірки фактичної наявності з інформацією, що міститься в регістрах бухгалтерського обліку.

1.3 Організація складського господарства та облік матеріально-виробничих запасів в місцях їх зберігання

Склади, в яких зберігаються матеріально-виробничі запаси, поділяються на загальні та спеціалізовані. На загальних складах не передбачається ніяких особливих умов зберігання. Спеціалізовані склади пристосовані для зберігання запасів певного виду. Так, нафтосклади обладнуються відповідними ємностями, і вони повинні бути віддалені від житла та інших будівель. Зерносховища повинні відповідати умовам зберігання зерна, мати вентиляцію і справний вагове господарство.
Склади для запасних частин обладнають полицями і стелажами. На складах для мінеральних добрив передбачається можливість виконання механізованих робіт з розвантаження, навантаження і переміщення. Всі складські приміщення повинні забезпечуватися протипожежним інвентарем.
Частина матеріально-виробничих запасів зберігається не на складах (сіно і солома в скиртах, силос і коренеплоди в буртах, зерно на токах). Тим не менш, вони завжди повинні перебувати під матеріальною відповідальністю певних працівників, з якими укладається відповідний договір; інакше забезпечити збереження матеріально-виробничих запасів неможливо. Керівництво організації забезпечує матеріально відповідальним особам необхідні умови роботи, організовує охорону складів і місць зберігання матеріально-виробничих запасів у неробочий час та нічні години.
Облік матеріально-виробничих запасів в місцях їх зберігання здійснюється в картках складського обліку (типова міжвідомча форма М-17), які видаються під розписку в реєстрі видачі. Зберігають їх у картотеках за обліковими групами, а всередині групи - за номенклатурними номерами. На кожен номенклатурний номер матеріалів або продукції заводять окрему картку.
Крім карток використовують також книги складського обліку, сторінки яких мають бути пронумеровані (про що на останній сторінці робиться відповідний запис).
У книгах складського обліку та в картках на кожен вид матеріально-виробничих запасів відкривається окремий рахунок; облік ведуть у натуральному вимірі. У заголовку рахунків вказують одиницю виміру і номенклатурний номер, а також ціну. Послідовність відкриття рахунків повинна бути такою ж, як у бухгалтерії. Для відкриття нових рахунків резервується місце. Записи проводять на основі первинних облікових документів.
Завідувач складом повинен мати зразки підписів осіб, уповноважених розпоряджатися матеріально-виробничими запасами. Записи в картках або книгах складського обліку виробляє матеріально відповідальна особа за кожним документом, об'єднання декількох документів в один запис не допускається.
При надходженні матеріалів, продукції, товарів, інвентарю, господарських речей по кожному найменуванню робиться запис у графу "Прихід", при відпустці - у графу "Видаток". При прийомі цінностей матеріально відповідальна особа розписується у супровідних документах, при їх відпуску - розписується, підтверджуючи факт передачі.
Щомісяця у встановлені графіком документообігу терміни, завідувачі складами (матеріально відповідальні особи) подають до бухгалтерії організації звіти про рух матеріальних цінностей. За найменуваннями надійшли і вибули матеріалів, продукції, товарів, інвентарю, господарського приладдя вказують витрата за напрямками використання за місяць і залишок на кінець місяця. Найменування надійшли і вибули матеріальних цінностей у звітах групують за субрахунками та окремих груп. Матеріально відповідальні особи у звітах вказують, як правило, кількісні показники, а вартісні визначають працівники бухгалтерії. Дані про надходження та вибуття матеріальних цінностей підтверджуються доданими до звіту первинними обліковими документами (накладними внутрішньогосподарського призначення, рахунками-фактурами, лімітно-забірними відомостями та ін.)
Повноту оприбуткування матеріальних цінностей перевіряють за даними відповідних регістрів, в яких реєструються первинні облікові документи на матеріальні цінності, що надійшли на склади у звітному місяці (журнали-ордери № 6-АПК, 7-АПК або відповідні машинограми при комп'ютерній обробці).

2. Облік процесу заготівлі матеріально-виробничих цінностей

Капітал, авансований для виробництва матеріально-виробничих цінностей, здійснює безперервний рух, що включає в себе три стадії: постачання (заготовляння), виробничого споживання, реалізації (продажу). Рух капіталу, його послідовне перетворення з однієї функціональної форми в іншу з поверненням до первісної форми називають кругообігом капіталу. У ринковій економіці робоча сила розглядається як товар. Процес постачання (заготовляння) являє собою сукупність актів купівлі-продажу, коли гроші перетворюються на товар.
Процес постачання (заготовляння) є частиною сфери обігу, при якій гроші покупця переходять до постачальника, а товар постачальника - до покупця. Товар на стадії реалізації (продажу) - це не тільки готова продукція, але і виконані роботи, надані послуги.
Основними завданнями обліку процесу постачання (заготовляння) є:
1. перевірка виконання плану закупівель та визначення фактичного обсягу постачання за відповідним асортиментом;
2. літочислення фактичної собівартості заготовлених (придбаних) засобів і предметів праці;
3. контроль за виконанням договорів постачальниками на поставку товарів за термінами.
Ступінь виконання планів закупівель, обсягу постачання за асортиментом визначають на основі даних аналітичного обліку. Фактичну собівартість заготовлених матеріально-виробничих запасів знаходять шляхом ділення суми витрат на кількість одиниць заготовленого майна.
У процесі постачання (заготовляння) у випадку нормальної оплати загальна сума коштів, яку має організація, не змінюється, оскільки кількість грошей (Д) зменшується і на ту ж суму збільшується майно (Т).
Організації набувають у постачальників матеріально-виробничі запаси за договірними цінами, які для покупця є покупної (заготівельної) вартістю. Крім того, виникають додаткові витрати з транспортування, навантаження, розвантаження, охорони, доставки із залізничної станції (пристані) на склад та ін - так звані транспортно-заготівельні витрати. Купівельна вартість і транспортно-заготівельні витрати і утворюють собівартість придбаних матеріально-виробничих запасів.
Процес постачання (заготовляння) для організацій-постачальників є процесом реалізації (продажу), при якому обсяг товарів (Т) зменшується, а грошових коштів (Д) збільшується (за умови оплати). Розмір активів (майна) не змінюється, але змінюється його структура.
Для обліку процесу постачання (заготовляння) матеріально-виробничих запасів у Плані рахунків передбачені такі синтетичні рахунки: 10 «Матеріали», 14 «Резерви під зниження вартості матеріальних цінностей», 15 «Заготівля та придбання матеріальних цінностей», 16 «Відхилення вартості матеріальних цінностей ». У своїй обліковій політиці організація вказує, на яких з названих рахунків накопичується інформація про наявність та рух матеріально-виробничих запасів: з використанням рахунку 10 «Матеріали», без застосування рахунків 15 і 16 (традиційний варіант); з використанням рахунків 15 і 16.

2.1 Документація на надходження, переміщення і витрата товарно-матеріальних цінностей

Первинні документи по надходженню і витраті матеріально-виробничих запасів є основою організації обліку на даній ділянці. Ці документи повинні бути ретельно оформлені, обов'язково містити підписи осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій, та інші обов'язкові реквізити.
Основні первинні документи на оприбуткування вступників матеріально-виробничих запасів - рахунки-фактури із прикладеними до них товарно-транспортними накладними, квитанціями та специфікаціями.
Сільськогосподарські організації в бухгалтерському обліку застосовують як типові міжвідомчі форми первинного обліку, так і галузеві.
Матеріали надходять в організацію від постачальників через довірених осіб, яким виписують доручення типової форми. Ці доручення реєструються в спеціальному журналі і є документами суворої звітності. Невикористані довіреності здаються в бухгалтерію на наступний день після закінчення їх терміну.
Довірена особа здає матеріальні цінності на склад на підставі наступних документів: прибуткових ордерів (ф. М-4), актів про приймання матеріалів (ф. М-7), лімітно-забірних карт (ф. М-8) і товарно-транспортних накладних .
Акт про приймання матеріалів (ф. М-7) складається комісією у разі невідповідності надійшли матеріальних цінностей на склад у присутності представника постачальника. Цей документ використовують і у випадку, якщо товарно-матеріальні цінності надійшли без документів.
На недостачу матеріальних цінностей покупець пред'являє постачальнику претензію, акт про недостачу з додатками копії супровідних та інших документів (квитанцій залізничної станції, пристані про перевірку маси вантажу, комерційних актів, які свідчать про причини виникнення нестач).
Після прийому матеріальних цінностей один примірник акта передають до бухгалтерії з додатком документів для оприбуткування за кількістю і сумою, а другий відправляють постачальнику разом з претензійних листом.
Нафтопродукти прибуткують на підставі товарно-транспортних накладних, паспорти якості товару, де вказують його найменування, марку та інші технічні параметри. У разі нестачі нафтопродуктів оформляють спеціальний акт.
При виготовленні матеріалів у своїй організації (скоб, цвяхів, запасних частин) їх прибуткують на підставі накладних внутрігосподарського призначення, звірених з нарядом на відрядну роботу.
У сільськогосподарських організаціях для відпустки та одержання матеріалів зі складу в межах ліміту або відпущених під звіт при подальшому використанні у виробництві передбачений галузевої первинний обліковий документ - лімітно-забірна відомість. Один примірник її залишається на складі, другий передається в бухгалтерію. Термін використання цього документа не більше 15 днів.
Для щоденного обліку молока на фермі використовується журнал обліку надою молока. Журнал веде завідувач фермою, бригадир, майстер машинного доїння або старша доярка. Записи в ньому виробляють по кожній доярці (майстру машинного доїння) по закріпленій групі обслуговуваних корів; після кожної дійки вказують кількість надоєного молока, його жирність, загальна кількість отриманих жиро-одиниць та інші дані.

2.2 Організація складського господарства та облік матеріально-виробничих запасів в місцях їх зберігання

Склади, в яких зберігаються матеріально-виробничі запаси, поділяються на загальні та спеціалізовані. На загальних складах не передбачається ніяких особливих умов зберігання. Спеціалізовані склади пристосовані для зберігання запасів певного виду. Так, нафтосклади обладнуються відповідними ємностями, і вони повинні бути віддалені від житла та інших будівель. Зерносховища повинні відповідати умовам зберігання зерна, мати вентиляцію і справний вагове господарство.
Склади для запасних частин обладнають полицями і стелажами. На складах для мінеральних добрив передбачається можливість виконання механізованих робіт з розвантаження, навантаження і переміщення. Всі складські приміщення повинні забезпечуватися протипожежним інвентарем.
Частина матеріально-виробничих запасів зберігається не на складах (сіно і солома в скиртах, силос і коренеплоди в буртах, зерно на токах). Тим не менш, вони завжди повинні перебувати під матеріальною відповідальністю певних працівників, з якими укладається відповідний договір; інакше забезпечити збереження матеріально-виробничих запасів неможливо. Керівництво організації забезпечує матеріально відповідальним особам необхідні умови роботи, організовує охорону складів і місць зберігання матеріально-виробничих запасів у неробочий час та нічні години.
Облік матеріально-виробничих запасів в місцях їх зберігання здійснюється в картках складського обліку (типова міжвідомча форма М-17), які видаються під розписку в реєстрі видачі. Зберігають їх у картотеках за обліковими групами, а всередині групи - за номенклатурними номерами. На кожен номенклатурний номер матеріалів або продукції заводять окрему картку.
Крім карток використовують також книги складського обліку, сторінки яких мають бути пронумеровані (про що на останній сторінці робиться відповідний запис).
У книгах складського обліку та в картках на кожен вид матеріально-виробничих запасів відкривається окремий рахунок; облік ведуть у натуральному вимірі. У заголовку рахунків вказують одиницю виміру і номенклатурний номер, а також ціну. Послідовність відкриття рахунків повинна бути такою ж, як у бухгалтерії. Для відкриття нових рахунків резервується місце. Записи проводять на основі первинних облікових документів.
Завідувач складом повинен мати зразки підписів осіб, уповноважених розпоряджатися матеріально-виробничими запасами. Записи в картках або книгах складського обліку виробляє матеріально відповідальна особа за кожним документом, об'єднання декількох документів в один запис не допускається.

2.3 Синтетичний і аналітичний облік матеріально-виробничих запасів

Облік матеріально-виробничих запасів здійснюють на балансових та позабалансових рахунках. Матеріали, прийняті на відповідальне зберігання, враховують на позабалансовому рахунку 002 «Товарно-матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання». Сировина і матеріали замовника, прийняті в переробку, але неоплачувані (давальницька сировина), відображають на позабалансовому рахунку 003 «Матеріали, прийняті в переробку».
Для обліку виробничих запасів у Плані рахунків передбачені балансові рахунки: 10 «Матеріали», 14 «Резерви під зниження вартості матеріальних цінностей», 15 «Заготівля та придбання матеріальних цінностей», 16 «Відхилення вартості матеріальних цінностей» і 19 «Податок на додану вартість по придбаним цінностям ».
Рахунок 10 «Матеріали» активний, узагальнює інформацію про наявність та рух належних організації сировини, матеріалів, палива, тари, тарних і будівельних матеріалів, запасних частин та інших цінностей, включаючи знаходяться в дорозі і в місцях переробки. У сільськогосподарських організаціях до цього рахунку можуть бути відкриті такі субрахунки:
10 / 1 «Сировина і матеріали»;
10 / 2 «Добрива, засоби захисту рослин і тварин»;
10 / 3 «Покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби, конструкції і деталі»;
10 / 4 «Паливо»;
10 / 5 «Тара і тарні матеріали»;
10 / 6 «Запасні частини»;
10 / 7 «Корми»;
10 / 8 «Насіння та посадковий матеріал»;
10 / 9 «Матеріали та сировина, передані в переробку на сторону»;
10/10 «Будівельні матеріали»;
10/11 «Інвентар і господарські речі».
Субрахунки 10 / 1, 10 / 7 і 10 / 8 відображають галузеві особливості організацій агропромислового комплексу.
Органічні і мінеральні добрива на субрахунку 10 / 2 враховують у фізичній масі з зазначенням діючої речовини.
Засоби захисту рослин і тварин (біопрепарати, отрутохімікати, медикаменти та інші хімікати), що використовуються в сільськогосподарському виробництві, відображають на субрахунку 10 / 1 у бухгалтерії у грошовому виразі по кожному виду, а в місцях зберігання - по кожному найменуванню та кількості.
Субрахунок 10 / 3 «Покупні напівфабрикати і Комплектуючі вироби, конструкції і деталі» необхідний для обліку наявності і руху великих напівфабрикатів і комплектуючих виробів, які потребують додаткових витрат з їх обробці і збірці.
На субрахунку 10 / 4 «Паливо» обліковують наявність та рух пального, мастильних матеріалів, твердого та газоподібного палива, придбаного або заготовлених для технологічних потреб, для роботи транспортних засобів, сільськогосподарських машин, для вироблення енергії, опалення будинків (дизельне паливо, мазут, газ , торф, вугілля та інші види палива).
Облік бензину, дизельного палива, газу, олій, отриманих водіями автомобілів, трактористами-машиністами на нафтоскладах, у пунктах заправки (стаціонарних і пересувних), на виробничих дільницях, у бригадах, здійснюється в натурі і за допомогою талонів.
Облік палива здійснюють по кожному одержувачу (водіям, трактористам-машиністам) в одиницях виміру, вказаних на придбаних талонах, і в грошовому вираженні. Субрахунок 10 / 4 дебетується на вартість палива, талонів, отриманих від нафтобаз і інших постачальників, з кредиту рахунку 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками». Фактична вартість придбання (заготівлі) матеріально-виробничих запасів, у тому числі палива, регламентується Положенням з бухгалтерського обліку «Облік матеріально-виробничих запасів» (ПБУ 5 / 01), затвердженим наказом Мінфіну України від 9 червня 2001 р. № 44.
Рух талонів матеріально відповідальними особами враховується в спеціальній книзі руху талонів у кількісному вираженні за марками нафтопродуктів та купюр. З метою контролю книга обліку талонів повинна бути пронумерована, прошнурована, підписана керівником і головним бухгалтером організації, скріплена печаткою. Записи в книзі робляться на основі прибуткування та використання талонів на нафтопродукти. У терміни, передбачені документообігом і затверджені керівником організації, матеріально відповідальні особи на основі прибуткових і витратних документів складають звіт про рух талонів і представляють його в бухгалтерію.
Вартість використаного на виробництво, опалення, вироблення енергії пального на підставі звіту про рух нафтопродуктів, звірених з дорожніми листами автомобілів, обліковими листами тракторів та іншими документами, відображають за кредитом рахунка 10 у дебет рахунків витрат на виробництво (20, 23, 25, 26, 29) у залежності від напрямку використання палива.
На субрахунку 10 / 5 «Тара і тарні матеріали» обліковують наявність і рух усіх видів тари (дерев'яна, картонна, пластмасова, тканинна та ін.) До тарним матеріалів відносять матеріали і деталі, необхідні для виготовлення і ремонту тари (деталі для складання ящиків, залізо обручное, бочкова клепка та ін.)
Матеріали, призначені для додаткового обладнання автомобілів (нарощування бортів), вагонів, барж, суден з метою забезпечення збереження продукції, що відвантажується враховують на субрахунку 10 / 1 і до тарі не відносять.
На субрахунку 10 / 6 «Запасні частини» враховують (за групами і марками машин) наявність і рух придбаних або виготовлених для потреб організації запасних частин, призначених для ремонту, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, а також автомобільних шин у запасі та обороті.
Облік наявності та руху акумуляторів ведуть за їх марками. Нові акумулятори зберігають і враховують окремо від колишніх в експлуатації або прийнятих для обміну в агросервісних організаціях.
Шини враховують окремо з виділенням розмірів ободних стрічок за марками машин. Автомобільні та тракторні шини (покришки, камери, обідні стрічки), що є на колесах та в запасі при автомобілі, на цьому субрахунку не відображаються; їх враховують у складі основних засобів на рахунку 01.
На субрахунку 10 / 7 «Корми» відбивають наявність і рух кормів як власного виробництва, так і покупних. Продукцію власного виробництва поточного року оцінюють за плановою собівартістю і за підсумками року коригують до рівня фактичної собівартості.
Корми власного виробництва, що мають цільове призначення, прибуткують в дебет рахунку 10, субрахунок 10 / 7 з кредиту рахунку 20, субрахунок 20 / 1 «Рослинництво».
Корми тваринного походження (м'ясо звірів, замінник цільного молока та інші види) прибуткують в дебет рахунку 10, субрахунок 10 / 7 з кредиту рахунку 20, субрахунок 20 / 2 «Тваринництво»; відходи їдалень - з кредиту рахунку 29 «Обслуговуючі виробництва та господарства» .
На субрахунку 10 / 8 враховують насіння і посадковий матеріал виробництва звітного року та покупні. При проведенні очищення, сортування, сушіння насіннєвого і садивного матеріалу виробництва минулого року відходи, викликані доопрацюванням (земля, мертві відходи, усушка), відображають методом «червоне сторно» тільки за кількістю. Витрати з очищення, сортування, сушіння відносять на збільшення вартості насіння.
Витрати по підробці насіння і садивного матеріалу врожаю поточного року відносять на витрати виробництва. Аналітичний облік насіння і садивного матеріалу в бухгалтерії ведуть по сортах, репродукцій, кількості та вартості (на складах і в інших місцях зберігання - за кількістю). На окремих аналітичних рахунках враховують натуральні позики насіння.
На субрахунку 10 / 9 «Сировина, передане в переробку на сторону» враховують рух сільськогосподарської продукції, матеріалів, сировини, переданих для переробки на сторону, але залишаються у власності організації і в подальшому включаються до собівартості одержаної з них продукції (виробів). Витрати з переробки матеріалів, сплачені стороннім організаціям, і витрати з їх транспортування відображають під дебетом рахунків, на яких будуть враховуватися продукція або вироби.
Аналітичний облік матеріалів і сировини, переданих в переробку, здійснюють за їх видами.
На субрахунку 10/10 «Будівельні матеріали» відображають наявність і рух усіх видів будівельних матеріалів, використовуваних для ремонтних, будівельних, монтажних робіт або для спорудження, обробки конструкцій і частин будівель, споруд, для виготовлення будівельних деталей (дверні, віконні блоки, двері та т. п.). Аналітичний облік по цьому субрахунку ведуть за найменуваннями будівельних матеріалів, конструкцій, деталей у місцях їх зберігання (використання) за кількістю та вартістю.
Порядок обліку інвентарю та господарського приладдя (субрахунок 10/11) розглядається в підрозділі 2.4.6.
На субрахунку 10/12 «Інші матеріали» обліковують наявність та рух відходів виробництва, невиправного браку, матеріальних цінностей, отриманих в результаті вибуття основних засобів, та ін
У залежності від прийнятої організацією облікової політики облік надходження матеріалів може здійснюватися, як зазначалося раніше, одним з двох методів: із застосуванням рахунків 15 «Заготівельні та придбання матеріальних цінностей» і 16 «Відхилення вартості матеріальних цінностей» і без їх використання.
При першому варіанті на підставі надійшли від постачальників розрахункових документів виробляють запис на суму фактичних витрат за дебетом рахунка 15 «Заготівельні та придбання матеріальних цінностей» з кредиту рахунків 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками», 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами", 71 «Розрахунки з підзвітними особами», 20 «Основне виробництво», 23 «Допоміжні виробництва» і т. д. в залежності від того, звідки надійшли матеріали, і від характеру витрат по заготівлі і доставці матеріалів до організації. На суму транспортно-заготівельних витрат кредитуються рахунки 23, 60, 71, 76, 70 «Розрахунки з персоналом з оплати праці», 69 «Розрахунки по соціальному страхуванню і забезпечення» та ін
Оприбуткування матеріалів, що надійшли в організацію, відображається за дебетом рахунка 10 «Матеріали» і кредиту рахунка 15 за обліковими цінами.
В кінці місяця за рахунком 15 «Заготівельні та придбання матеріальних цінностей» відбивають вартість матеріалів, що знаходяться в дорозі або не вивезених зі складів постачальників. У наступному місяці ці суми сторнуються і в поточному місяці числяться за дебетом рахунка 15. Залишок списують в дебет рахунку 16 «Відхилення вартості матеріальних цінностей». Накопичені на рахунку 16 різниці відносять в дебет рахунків витрат на виробництво (20, 23, 25, 26, 29, 08, 44 та ін) пропорційно вартості за обліковими цінами витрачених матеріалів з кредиту рахунку 16, якщо фактична собівартість вище облікової ціни. Якщо облікова ціна вище фактичної собівартості, застосовують метод «червоне сторно». Записи роблять у зазначеній вище кореспонденції.
При використанні традиційного варіанту обліку оприбуткування матеріалів відображають за дебетом рахунка 10 «Матеріали» з кредиту рахунків 60 «Розрахунки з постачальникам і підрядниками», 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами», 71 «Розрахунки з підзвітними особами», 20 «Основне виробництво» , 23 «Допоміжні виробництва» та інших в залежності від каналів надходження матеріалів та витрат по їх доставці до організації.
Продаж матеріалів враховується по кредиту рахунку 10 і дебетом рахунка 91 «Інші доходи і витрати» за балансовою вартістю. Одночасно по кредиту рахунку 91 «Інші доходи і витрати» відображають суми, належні організації за матеріали з покупця за договірною ціною, в кореспонденції з дебетом рахунків 62 «Розрахунки з покупцями і замовниками», 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами».
На початку періоду, наступного за періодом утворення резерву, зарезервована сума відновлюється записом за дебетом рахунка 14 і кредитом рахунка 91. Таким чином, рахунок 14 по дебету і кредиту кореспондує тільки з рахунком 91.
Аналітичний облік по рахунку 14 «Резерви під зниження вартості матеріальних цінностей» ведеться по кожному резерву.
Для обліку господарських операцій, що відображаються по кредиту рахунку 10 «Матеріали», в сільськогосподарських організаціях застосовують журнал-ордер № 10-АПК і відомість обліку матеріальних цінностей, товарів і тари. Облік руху матеріалів здійснюють і в інших регістрах. Так, облік матеріалів, що надійшли від постачальників, у кореспонденції з рахунком 60 відображають у журналі-ордері № 6-АПК, придбаних підзвітними особами в кореспонденції з кредитом рахунка 71 - у журналі-ордері № 7-АПК; при використанні рахунків 15 і 16 - в журналі-ордері № 6-АПК (заготовки) та журналі-ордері № 10-АПК.
Вартість матеріалів, що надійшли за обліковими цінами, суми відхилень їх фактичної собівартості від оцінки за обліковими цінами, за субрахунками чи групі матеріалів в цілому по організації визначають у спеціальному розрахунку, розмішені на першій сторінці відомості обліку матеріальних цінностей, товарів і тари. У другому розділі цієї відомості записують номер складу (прізвище, ім'я, по батькові матеріально відповідальної особи) та облікові групи матеріалів, інвентарю та господарського приладдя, за якими організація вважає за доцільне виявляти відхилення від вартості за обліковими цінами. У цьому розділі показуються залишки матеріальних цінностей на початок місяця на складах, у матеріально відповідальних осіб або по групі матеріалів в облікових цінах і підсумок по організації в цілому. Потім по рядках відображають дані про прихід матеріалів за обліковими цінами, в окремому рядку - їх фактичну вартість придбання (заготівлі) за кредитуються рахунками, використовуючи дані регістрів, зазначених у першому розділі відомості.
Для обліку внутрішнього обороту передбачені графи надходження і витрати по кожному субрахунку рахунку 10 «Матеріали».
У відомості визначають підсумок надходження за всіма обліковими групами (складам), але без внутрішнього переміщення, із залишком на початок місяця та суму відхилень фактичної собівартості від вартості за обліковими цінами.
У другому розділі відомості відображають залишки за субрахунками за попередній звітний місяць, а також дані про витрату матеріалів, нафтопродуктів із звітів матеріально відповідальних осіб в кореспонденції з дебетом рахунків витрат на виробництво і реалізацію. Після підрахунку загальної суми витрат визначають залишок на кінець місяця і кількість надійшли в поточному місяці матеріальних цінностей, їх вартість за обліковими цінами, розраховують відсоток і суми відповідних відхилень. На основі відсотки відхилень визначають суму відхилень, що відноситься до витрачених матеріалів і підлягає віднесенню на рахунки з обліку витрат на виробництво і реалізацію. Відхилення, що припадають на залишок матеріалів в кінці звітного місяця, враховують у наступному місяці.
Таким чином, відомість обліку матеріальних цінностей, товарів і тари використовується для розподілу витрачених матеріальних цінностей за напрямами витрат (синтетичними рахунками, субрахунками, статтями витрат). У цьому регістрі визначається фактична собівартість матеріалів, інвентарю по всіх субрахунках і дебетуемого рахунках в цілому по організації. З нього фактичну собівартість використаних матеріалів та інвентарю, які обліковуються на рахунку 10 «Матеріали», записують у журнал-ордер № 10-АПК за кредитом рахунку.
Загальні суми залишків матеріалів та інвентарю по всіх складах і місцями зберігання на початок і кінець місяця повинні відповідати даним у Головній книзі по синтетичному рахунку 10 «Матеріали».
Для узагальнення інформації про наявність та рух продукції підприємства передбачено активний рахунок 43 «Готова продукція».
Сільськогосподарські організації на рахунку 43 враховують рух продукції рослинництва, тваринництва і переробки сировини протягом року за плановою собівартістю; різниця між фактичною і плановою собівартістю, виявлена ​​за підсумками року, списується на рахунок продукції в частці, що відноситься до залишку відповідної продукції на кінець звітного року.
Рахунок 41 «Товари» призначений для обліку наявності і руху товарно-матеріальних цінностей, придбаних для продажу. Він використовується в основному організаціями, які здійснюють торговельну діяльність або надають послуги громадського харчування.
В організаціях виробничого напрямку даний рахунок застосовують у випадках, коли які-небудь продукти, матеріали або вироби купують спеціально для перепродажу. Постачальницькі, збутові, торгові організації на рахунку 41 «Товари» враховують також тару покупну і власного виробництва (крім інвентарної, що служить для виробничих та господарських потреб, яка обліковується на рахунку 01 «Основні засоби» або 10 «Матеріали»).
Товари, прийняті на комісію, обліковують на спеціальному позабалансовому рахунку 004.
Рахунок 41 «Товари» у сільськогосподарських організаціях може мати такі субрахунки:
41 / 1 "Товари на складах»;
41 / 2 "Товари в роздрібній торгівлі»;
41 / 3 «Тара під товаром і порожня»;
41 / 4 «Покупні вироби».
Товари на рахунку 41 обліковують за купівельними або продажними цінами. При обліку товарів за продажними цінами знижки і накидки враховуються окремо на рахунку 42 «Торгова націнка». Суми торговельної націнки по товарах проданим, відпущеним або списаних внаслідок природного убутку, браку, нестачі, псування і т. п. сторнуються по кредиту рахунку 42 «Торгова націнка» в кореспонденції з дебетом рахунків 90 «Продажі», 94 «Нестачі і втрати від псування цінностей », 44« Витрати на продаж », 41« Товари »на залишок товарів на кінець місяця за продажними цінами на підставі інвентаризаційних описів.
Оприбуткування товарів на склад і тари відображається за дебетом рахунка 41 «Товари» у кореспонденції з кредитом рахунків 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» і 42 «Торгова націнка» (при обліку товарів за продажними цінами).
Відпущені (відвантажені) покупцям товари, за які пред'явлені розрахункові документи, списують з рахунку 41 у дебет рахунку 90 «Продажі».
Аналітичний облік по рахунку 41 «Товари» ведуть по відповідальним особам, найменуванням (сортам, партіям) і місцями зберігання товарів.
Витрати, пов'язані з продажем продукції, товарів, а також робіт і послуг, обліковують за дебетом рахунка 44 «Витрати на продаж», частина яких, що відноситься до проданих товарах, списують за кредитом рахунку 44 у дебет рахунку 90 «Продажі», тобто відносять на собівартість продажів.
Аналітичний облік по рахунку 44 «Витрати на продаж» здійснюють за видами та статтями витрат: упаковка, затарювання, завантаження в автомобілі, вагони, судна; зміст складських приміщень; витрати на рекламу, представницькі та інші витрати.
При використанні рахунку 15 «Заготівля та придбання матеріальних цінностей» надходження товарів і тари відображають у порядку, аналогічному обліку відповідних операцій з матеріалами.
Поряд з кількісно-сумовим аналітичним обліком застосовується сальдовий метод обліку матеріально-виробничих запасів. Суть його полягає в тому, що облік наявності та руху запасів на складах і в інших місцях зберігання ведеться в картках або книгах складського обліку в кількісному вираженні. Бухгалтери перевіряють звіти про рух матеріальних цінностей у присутності матеріально відповідальних осіб, а також правильність записів у книгах, картках складського обліку, таксує дані звіту і переносять залишки на початок наступного місяця в сальдові відомості, в яких відображаються кількісні залишки по кожному найменуванню та їх вартість.

2.4 Облік інвентаря та господарського приладдя

Для обліку наявності і руху інвентарю, інструменту, господарського приладдя з терміном корисного використання до 12 міс. незалежно від їх вартості в Плані рахунків передбачений субрахунок 11 «Інвентар і господарські речі». Разом з тим інвентар та господарські речі можуть також відображатися на рахунку 01. Тому керівництво організації приймає рішення, які кошти праці на якому рахунку обліковувати, що фіксується в обліковій політиці. При виборі рахунків основним критерієм є термін служби названих об'єктів.
Інвентар та господарські речі об'єднують в такі групи:
1. прес-форми й подібні до них предмети, що використовуються для виконання тільки одного індивідуального замовлення або виробництва певних виробів (виготовлення деталей і вузлів, складання та випробування виробів у цілому і т. п.);
2. інструменти і пристрої загального призначення - ріжучий, абразивний, слюсарно-монтажний та подібні до них інструмент, вимірювальні прилади та / або пристосування, які мають універсальне застосування та вживаються при виготовленні різних видів продукції;
3. технологічна тара, що використовується безпосередньо в технологічному процесі (ящики, коробки, фляги і бідони, бочки, контейнери для транспортування продукції і деталей, піддони і т. п.);
4. виробничий інвентар;
5. господарський інвентар (столовий посуд і столові прибори, інвентар для соціально-культурних заходів, спортивний і туристський інвентар, брезент тощо);
6. прилади, засоби автоматизації і лабораторне обладнання;
7. спеціальний одяг, спеціальне взуття та запобіжні пристосування - комбінезони, костюми, куртки, брюки, халати, кожушки, кожухи, різна взуття, рукавиці, окуляри, шоломи, протигази, респіратори і т. п.;
8. постільні приналежності - матраци, подушки, ковдри, простирадла, наволочки, рушники тощо;
9. інший інвентар та господарські речі.
Інвентар та господарські речі вважатися такими, що в експлуатації з моменту їх відпуску зі складу організації (підрозділу) для потреб виробництва (під звіт матеріально відповідальним особам, безпосередньо на робоче місце і т. п.). Як на складах, так і в експлуатації вони повинні закріплюватися за особами, відповідальними за їх збереження. Матеріальна відповідальність за незабезпечення збереження даного виду майна визначається відповідно до чинного законодавства та затвердженим в організації порядком.
Інвентаризація матеріально-виробничих запасів проводиться з метою перевірки та документального підтвердження їх наявності, стану та оцінки. В обов'язковому порядку її здійснюють перед складанням річного звіту, при зміні матеріально відповідальних осіб, при факти розкрадання, псування майна і в деяких інших випадках. Інвентаризація проводиться комісією, призначеною наказом (письмовим розпорядженням) керівника організації.
Перевірка здійснюється за місцями зберігання та матеріально відповідальним особам, наступним чином.
До початку інвентаризації у матеріально відповідальної особи беруть розписку про те, що первинні облікові документи по приходу і витраті матеріальних цінностей здані їм у бухгалтерію або передані комісії, що у нього немає неоприбуткованих чи не списаних у витрату цінностей.
У ході інвентаризації визначається наявність матеріально-виробничих запасів шляхом перерахунку, зважування, обміру за безпосередньої участі матеріально відповідальної особи і всіх членів комісії. Інвентаризаційні описи складаються в двох примірниках кульковою ручкою, чітко, ясно, без помарок і підчисток. Найменування перевіряються цінностей, їх кількість наводять в описах за номенклатурою і в одиницях виміру, прийнятих у бухгалтерському обліку, із зазначенням виду, групи, сорту та інших характеристик.

3. Придбання та облік матеріально-виробничих запасів

3.1 Документальне оформлення надходження виробничих запасів на прикладі ТОВ «Надія»

Досліджуване підприємство є товариством з обмеженою відповідальністю і діє на підставі Федерального закону «Про товариства з обмеженою відповідальністю від 08.02.1998 р. та чинного цивільного законодавства РФ. Товариство з обмеженою відповідальністю є різновидом об'єднання капіталів, не вимагають особистої участі своїх членів у справах суспільства. Характерними ознаками цієї комерційної організації є:
- Розподіл її статутного капіталу на частки учасників і відсутність відповідальності останніх за боргами товариства;
- Майно товариства, включаючи статутний капітал, належить на праві власності йому самому як юридичній особі і не утворює об'єкта часткової власності учасників.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Надія» г.Пенза, зареєстровано Адміністрацією муніципального освіти м. Пенза. Свідоцтво про перереєстрацію: 86 - 374 від 17 травня 1999р. Поштовий юридична адреса підприємства: 692437 Первомайський район, г.Пенза, вул.Калініна 97.
Вид діяльності - продаж канцтоварів.
Первинні документи з руху матеріалів повинні ретельно оформлятися, обов'язково містити підписи осіб, які вчинили операції, і коди відповідних об'єктів обліку. Контроль за дотриманням правил оформлення руху матеріальних ресурсів покладено на головного бухгалтера та керівників відповідних підрозділів.
Сировина і матеріали надходять від постачальників, підзвітних осіб, закупили матеріали в порядку готівкового розрахунку, від списання які прийшли в непридатність основних засобів власного виробництва.
Для виконання виробничої програми підприємства визначають потребу в матеріальних ресурсах і набувають або виробляють їх. На постачання матеріалів підприємство укладає договори з постачальниками, які визначають права, обов'язки і відповідальність сторін щодо постачання продукції.
Контроль за виконанням плану матеріально-технічного забезпечення за договорами, своєчасністю надходження та оприбуткування матеріалів здійснює відділ матеріально-технічного постачання. З цією метою у відділі ведуть відомості оперативного обліку виконання договорів поставки. У них зазначають виконання умов договору про постачання за асортиментом матеріалів, їх кількістю, ціною, термінами відвантаження та ін Бухгалтерія здійснює контроль за організацією даного оперативного обліку.
Вступники в організацію матеріали оформляють бухгалтерськими документами в наступному порядку.
Разом з відвантаженням продукції постачальник висилає покупцю розрахункові та інші супровідні документи - платіжна вимога (у двох примірниках: один безпосередньо покупцю, інший - через банк), товаро-транспортні накладні, рахунок-фактуру, накладну, квитанцію до залізничної накладної та ін Розрахункові та інші документи, пов'язані з надходженням матеріалів, надходять до бухгалтерії, де перевіряється правильність їх оформлення, після чого їх передають відповідальному виконавцю з постачання.
У відділі постачання за вступникам документами перевіряють відповідність обсягу, асортименту, термінів поставки, цін, якості матеріалів та ін договірними умовами. У результаті такої перевірки на самому розрахунковому або іншому документі роблять відмітку про повний або частковий акцепт (згоду на оплату). Крім того, відділ постачання здійснює контроль за надходженням вантажів і їх розшук. З цією метою у відділі постачання ведуть Журнал обліку вступників вантажів, в якому вказують: реєстраційний номер, дату запису, найменування постачальника, дату і номер транспортного документа, номер, дату і суму рахунку, рід вантажу, номер і дату прибуткового ордера або акта про приймання запиту про розшук вантажу. У примітках роблять відмітку про оплату рахунка або відмову від акцепту.
Перевірені платіжні вимоги з відділу постачання передають до бухгалтерії, а квитанції транспортних організацій - експедитору для отримання і доставки матеріалів.
Експедитор приймає на станції прибули матеріали за кількістю місць і масі. При виявленні їм ознак, що викликають сумнів у схоронності вантажу, він може вимагати від транспортної організації перевірки вантажу. У разі виявлення недостачі місць або маси, пошкодження тари, псування матеріалів складається комерційний акт, який служить підставою для пред'явлення претензій до транспортної організації або постачальника.
Для одержання матеріалів зі складу іногородніх постачальників експедитору видають наряд і довіреність, в яких вказують перелік матеріалів, які підлягають отриманню. При прийманні матеріалів експедитор виробляє не тільки кількісну, але і якісну прийомку.
Прийняті вантажі експедитор доставляє на склад підприємства і здає завідувачу складу, який перевіряє відповідність кількості і якості матеріалу даними рахунка постачальника. Матеріальні цінності прибуткують у відповідних одиницях виміру (вагових, об'ємних, лінійних, числових). Якщо матеріали надходять в одній одиниці, а витрачаються в іншій, то вони враховуються одночасно в двох одиницях виміру.
За відсутності розбіжностей між даними постачальника і фактичними даними дозволяється здійснювати оприбуткування матеріалів. У тих випадках, коли кількість і якість прибули на склад матеріалів не відповідають даним рахунку постачальника, приймання матеріалів проводить комісія і оформляє акт про приймання матеріалів, який служить підставою для пред'явлення претензії постачальнику. У складі комісії повинен бути представник постачальника або представник незацікавленої організації, акт складають також при прийманні матеріалів надійшли на підприємство без рахунку постачальника (невідфактуровані поставки).
Якщо перевезення матеріалів здійснюють автотранспортом, то в якості первинного документа застосовують товарно-транспортну накладну, яку складає вантажовідправник у чотирьох примірниках: перший з них служить підставою для списання матеріалів у вантажовідправника, другий - для оприбуткування матеріалів одержувачем; третій - для розрахунків з автотранспортної організацією і є додатком до рахунку на оплату за перевезення цінностей; четвертий є підставою для обліку транспортної роботи і додається до подорожнього листа. Товарно-транспортну накладну застосовують як прибуткового документа у покупця у разі відсутності розбіжності кількості вантажів, що надійшли з даними накладної. При наявності такої розбіжності приймання матеріалів оформляють актом про приймання матеріалів.
Надходження на склад матеріалів власного виготовлення, відходів виробництва та ін оформляють одно-або багаторядковими вимогами-накладними, які виписують цехи-здавачі у двох примірниках: перший є підставою для списання матеріалів з цеху-здавальника, другий надсилається на склад і використовується в якості прибуткового документа.
Підзвітні особи набувають матеріали в організаціях торгівлі, в інших організацій і кооперативів, на колгоспному ринку або у населення за готівку. Документом, що підтверджує вартість придбаних матеріалів, є товарний рахунок або акт (довідка), складений підзвітною особою, в якому він викладає зміст господарської операції із зазначенням дати, місця покупки, найменування та кількості матеріалів і ціни, а також даних паспорта продавця товару. Акт (довідку) докладають до авансового звіту підзвітної особи.

3.2 Документальне оформлення витрати виробничих запасів на прикладі ТОВ «Тайгове»

Документальне оформлення витрат матеріальних запасів. Матеріали відпускають зі складу організації на виробниче споживання, господарські потреби, на сторону, для переробки і в порядку реалізації зайвих і неліквідних запасів.
Для забезпечення контролю за витрачанням матеріалів і правильного документального його оформлення організації здійснюють відповідні організаційні заходи. Важливою умовою контролю за раціональним використанням матеріалів, наприклад, є їх нормування і відпустка на основі встановлених лімітів. Ліміти розраховуються відділами постачання на основі даних планового відділу про обсяг випуску продукції і норм витрати матеріалів на одиницю продукції.
Всі служби підприємства повинні мати список посадових осіб, яким надано право підписувати документи на отримання та відпуск зі складу матеріалів, а також видавати дозвіл на вивіз їх з підприємства. Відпускаються матеріали повинні бути точно зважені, виміряні та підраховані.
Порядок документального оформлення відпустки матеріалів залежить насамперед від організації виробництва, напрями витрат та періодичності їх відпустки.
Витрата матеріалів, що відпускаються у виробництво і на інші потреби щодня, оформляють лімітно-забірними картами. Їх виписує плановий відділ чи відділ постачання у двох примірниках на один або кілька видів матеріалів і, як правило, строком на 1 місяць. Можуть застосовуватися квартальні і піврічні лімітно-забірні карти з відривними місячними талонами на фактичний відпустку. У них вказують: вид операцій, номер складу, відпускається матеріали, цех-одержувач, шифр витрат, номенклатурний номер та найменування відпускаються матеріалів, одиницю виміру і ліміт місячного витрати матеріалів, який обчислюють у відповідності з виробничою програмою на місяць і діючих норм витрат.
Один примірник лімітно-забірної картки вручають цеху-одержувачу, інший - складу. Комірник записує кількість відпущеного матеріалу і залишок ліміту в обох примірниках картки і розписується в карті цеху-одержувача. Представник цеху розписується в отриманні матеріалів в карті, що знаходиться на складі.
Відпуск матеріалів зі складів роблять у межах встановленого ліміту. Понадлімітний відпустку матеріалів і заміну одного матеріалу іншим (за відсутності матеріалу на складі) оформляють випискою окремої вимоги-накладної на заміну (додатковий відпуск матеріалів). При заміні в лімітно-забірної карті замінного матеріалу роблять запис «Заміна, дивись вимога № _» і зменшують залишок ліміту. Не використані у виробництві і повернуті на склад матеріали записують у лімітно-забірну карту без складання будь-яких додаткових документів.
Застосування лімітно-забірних карток значно скорочує кількість разових документів. Розрахунки лімітів та виписка лімітно-забірних карт на сучасних обчислювальних машинах дозволяє підвищити обгрунтованість обчислюваних лімітів та зменшити трудомісткість складання карт.
Якщо матеріали з складу відпускаються нечасто, то їх відпустку оформляють одно-або багаторядковими вимогами-накладними на відпуск матеріалів, які виписуються цехом-одержувачем у двох примірниках: перший, з розпискою комірника, залишається в цеху, другий, з розпискою одержувача - у комірника.
Для обліку руху матеріалів всередині підприємства застосовують однорядкові і багаторядкові вимоги-накладні. Накладні складають матеріально відповідальні особи ділянки, відпускається цінності, у двох примірниках, один з яких залишається на місці з розпискою одержувача, а другий з розпискою особи, відпускається цінності, передається одержувачу цінностей.
Відпуск матеріалів стороннім організаціям або господарствам своєї організації, розташованим за її межами, оформляють накладними на відпустку матеріалів набік, які виписує відділ постачання у двох примірниках на підставі нарядів, договорів та інших документів: перший примірник залишається на складі і є підставою для аналітичного і синтетичного обліку матеріалів, другий передається одержувачу матеріалів. Якщо матеріали відпускаються з подальшою оплатою, то перший екземпляр служить також для виписки бухгалтерією розрахунково-платіжних документів.
При перевезенні матеріалів автотранспортом замість накладної застосовують товарно-транспортну накладну
Замість первинних документів по витраті матеріалу можна використовувати картки обліку матеріалів. З цією метою представники цехів-одержувачів розписуються в одержанні матеріалів у самих картках, які стають у зв'язку з цим виправдувальними документами. При цьому в картках проставляють шифр виробничих витрат з метою подальшої групування записів за об'єктами калькуляції та статтями витрат. Таке поєднання видаткових документів і карток обліку матеріалів зменшує обсяг облікової роботи і посилює контроль за дотриманням норм складських запасів.
У невеликих організаціях відпустку матеріалів на виробництво продукції і надання послуг здійснюється без оформлення спеціальними документами. Фактично витрачені матеріали за їх видами відображаються в актах або звітах про випуск та реалізації готової продукції. Акти складаються, як правило, подекадно працівником підприємства, відповідальним за приймання, зберігання і реалізацію продукції. Після затвердження керівником організації акт є підставою для списання відповідних матеріалів.
У встановлені дні документи по приходу і витраті матеріалів здають в бухгалтерію організації за реєстром приймання-здачі документів, складеним у двох примірниках: перший здається в бухгалтерію під розписку бухгалтера на другому примірнику, а другий залишається на складі.
У сучасних умовах глобальної комп'ютеризації та автоматизації, у виробництві на багатьох етапах скоротилася кількість заповнюваних документів, що істотно скоротило витрати робочого часу та можливих плутанини через неправильне заповнення численних документів.

Висновок

Матеріальні цінності, що надходять під час проведення інвентаризації, приймаються матеріально відповідальними особами в присутності членів інвентаризаційної комісії та оприбутковуються після інвентаризації. Такі матеріальні цінності заносять до окремого опису. У ній вказуються дата надходження (від виробництва, постачальника і т.д.), дата і номер прибуткового документа, найменування матеріалів, товарів, їх кількість, ціна, сума. Одночасно в прибутковому документі за підписом голови інвентаризаційної комісії робиться відмітка «після інвентаризації» з посиланням на дату опису, в яку ці цінності записані.
При тривалому проведенні інвентаризації з письмового дозволу керівника і головного бухгалтера організації матеріальні цінності можуть відпускатися матеріально відповідальними особами в присутності членів інвентаризаційної комісії. Ці цінності заносяться до окремого опису, яка оформляється за аналогією з документами на що надійшли цінності під час інвентаризації.

Список використаної літератури

1. Бухгалтерський облік: Підручник / під. ред. Ю.А. Бабаєва. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001
2. Гетьман В.Г. Фінансовий облік .- М.: Фінанси і статистика, 2002
3. Козлова Е.П. Бухгалтерський облік в організації. - М.: Фінанси і статистика, 2002
4. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник / за ред. Е.А. Мизиковский .- М.: Юрист, 2001
5. Бабаєв Ю.А. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник 3 видавництва., Перераб і доп .- М.: Проспект, 2007
6. Бухгалтерська фінансова звітність: Учеб посібник, під ред. Новодворського А.Т. - М.: інфа-М, 2003 - 464 с.
7. Бухгалтерський облік: Підручник під ред. Р.Н. Расторгуєва, Л.І. Хоружий .- М.: Колос, 2004
8.Белов О.М. Бухгалтерський облік: вид-в 4, перераб і доп., - М.: Изд-во «Іспит», 2005 - 512 с.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Бухгалтерія | Курсова
126.4кб. | скачати


Схожі роботи:
Облік матеріально-виробничих запасів Поняття матеріально-виробничих
Облік матеріально-виробничих запасів 2
Облік матеріально-виробничих запасів
Облік матеріально виробничих запасів 3
Облік матеріально виробничих запасів
Облік матеріально виробничих запасів 2
Облік матеріально виробничих запасів 5
Бухгалтерський облік матеріально-виробничих запасів
Облік і аналіз матеріально виробничих запасів
© Усі права захищені
написати до нас