Зміст
Введення
1. Облік надходження готової продукції, її оцінка
2. Особливості обліку випуску продукції
3. Особливості обліку з використанням рахунку «Виконані етапи по незавершених роботах»
4. Облік витрат на продаж, ПДВ з реалізованої продукції
5. Інвентаризація готової продукції, відображення в обліку її результатів
6. Синтетичний і аналітичний облік готової продукції та її продажу
Висновок
Список джерел та літератури
Введення
1. Облік надходження готової продукції, її оцінка
2. Особливості обліку випуску продукції
3. Особливості обліку з використанням рахунку «Виконані етапи по незавершених роботах»
4. Облік витрат на продаж, ПДВ з реалізованої продукції
5. Інвентаризація готової продукції, відображення в обліку її результатів
6. Синтетичний і аналітичний облік готової продукції та її продажу
Висновок
Список джерел та літератури
Введення
Успіх роботи промислового підприємства залежить від того, наскільки ретельно вивчені і визначені рівень, характер, структура попиту і тенденції його зміни. Результати дослідження ринку кладуться в основу розробки господарської стратегії і товарного асортименту. Вони визначають темпи оновлення продукції (робіт, послуг), технічне вдосконалення виробництва, потреби в матеріальних, трудових і фінансових ресурсах. Підприємство при плануванні обсягу виробництва і визначенні виробничої потужності вирішує, яку продукцію, в якому обсязі буде виробляти, де, коли і за якими цінами буде продавати. Від цього залежать кінцеві фінансові результати та фінансова стійкість підприємства.Актуальність і значущість розгляду обліку готової продукції та її продажу полягає в тому, що результатом діяльності будь-якого виробничого підприємства чи організації є випуск готової продукції, виконання робіт або надання послуг. У результаті, вартість готової продукції, робіт, послуг переходить зі сфери виробництва в сферу обігу. Щоб правильно і своєчасно здійснювати облік результатів виробничої діяльності підприємство повинно вибрати і закріпити у своїй обліковій політиці ряд основних принципів і методів з обліку готової продукції, варіанти яких викладені і закріплені в законодавчих актах і рекомендаціях Міністерства Фінансів Російської Федерації.
Обсяг випуску та продажу готової продукції є основним показником, що характеризує діяльність підприємства. Обсяг продажів вкрай важливий для встановлення різних нормованих статей витрат, наприклад, таких як витрати на рекламу, представницькі витрати, а також для обчислення цілого ряду податків. У справжніх умовах основне значення надається обсягом продажів продукції як найважливішого економічного показника роботи, що визначає ефективність, доцільність і стабільність діяльності підприємства на довгострокову перспективу. Так як за своїм економічним змістом обсяг проданої продукції характеризує кінцевий фінансовий результат роботи підприємства, виконання своїх зобов'язань перед споживачами, ступінь участі в насиченні ринку товарами (послугами). В обсяг проданої продукції на підприємстві включається вся відвантажена і відпущена продукція, незалежно від того, оплачена вона чи ні. Готова продукція може бути оплачена безготівковим шляхом, або шляхом роздрібних продажів через мережу власних магазинів за готівковий розрахунок.
Таким чином, процес продажу завершує кругообіг господарських засобів підприємства, що дозволяє йому виконувати свої зобов'язання перед кредиторами (перед постачальниками за сировину та матеріали для господарських потреб; перед бюджетом і позабюджетними фондами з податків і інших обов'язкових платежах; перед персоналом по оплаті праці; перед іншими кредиторами тощо) і відшкодовувати різні виробничі витрати.
Щоб своєчасно забезпечити безперебійну роботу підприємства матеріальними, трудовими та іншими ресурсами, необхідно здійснювати планування обсягів виробництва. Планування обсягів виробництва є важливим елементом діяльності підприємства і здійснюється в натуральних і вартісних вимірниках. Недовиконання плану з різних причин викликає уповільнення оборотності оборотних коштів, сплату штрафних санкцій за порушення договорів постачання, затримки власних платежів, що, у свою чергу, призводить до погіршення фінансового становища підприємства.
Об'єкт дослідження - методика організації бухгалтерського обліку на сучасному підприємстві.
Предмет дослідження - організація обліку готової продукції, її продажу.
Мета курсової роботи - розкрити особливості бухгалтерського обліку готової продукції, її продажу на сучасному підприємстві.
Завдання курсової роботи:
1. проаналізувати облік надходження готової продукції, її оцінку;
2. розглянути особливості обліку випуску продукції;
3. розглянути особливості обліку з використанням рахунку «Виконані етапи по незавершених роботах»;
4. розкрити особливості обліку витрат на продаж, ПДВ з реалізації продукції;
5. розглянути особливості інвентаризації готової продукції, відображення в обліку її результатів;
6. розкрити особливості та методику аналітичного та синтетичного обліку готової продукції та її продажу.
Методологічними засадами дослідження в роботі є нормативні та законодавчі акти з бухгалтерського обліку готової продукції та її продажу, а також праці вчених по заданій темі дослідження.
Інформаційною базою дослідження є нормативна документація з фінансово-господарської діяльності підприємства і його внутрішня документація (регістри синтетичного та аналітичного обліку, бухгалтерська та оперативна звітність) з обліку готової продукції та її продажу, включаючи форму № 1 «Бухгалтерський баланс», форму № 2 «Звіт про прибутки і збитки ».
Методами дослідження, які у цій курсовій роботі, є монографічний (метод вивчення окремого випадку), вибірковий (статистичний метод дослідження загальних властивостей сукупності будь-яких об'єктів на основі вивчення властивостей лише частини цих об'єктів, взятих на вибірку), а також метод порівняльного аналізу.
1. Облік надходження готової продукції, її оцінка
Готова продукція і товари, призначені для продажу відповідно до ПБО 5 / 01 «Облік матеріально-виробничих запасів», затверджене Наказом Мінфіну РФ від 09.06.2001 № 44н, відносяться до матеріально-виробничих запасів.
Готова продукція - кінцевий результат виробничого циклу, призначений для продажу. Це вироби і напівфабрикати, закінчені обробкою (комплектацією), технічні та якісні характеристики яких відповідають умовам договору або вимогам інших документів і оформлені приймально-здавальні документацією.
Товари - це вироби, які купуються в інших юридичних або фізичних осіб для подальшого продажу.
Бухгалтерський облік готової продукції повинен забезпечувати виконання таких завдань:
· Здійснювати формування фактичної собівартості готової продукції;
· Здійснювати контроль за правильним і своєчасним документальним оформленням операцій з надходження та відпуску продукції;
· Здійснювати контроль за своєчасністю розрахунків покупців і замовників;
· Контролювати виконання кошторису витрат, пов'язаної з відвантаженням і реалізацією продукції;
· Здійснювати контроль за збереженням готової продукції в місцях її зберігання і на всіх етапах руху.
Ці завдання вирішуються за допомогою належної документації та забезпечення правильної організації обліку руху готової продукції.
Необхідними передумовами дієвого контролю за збереженням продукції є:
- Наявність належним чином обладнаних складів і комор або спеціально пристосованих майданчиків (для продукції відкритого зберігання);
- Визначення переліку центральних (базисних) складів, складів (комор), що є самостійними обліковими одиницями;
- Встановлення порядку формування облікових цін на продукцію та порядку їх перегляду;
- Визначення кола осіб, відповідальних за приймання та відпуск продукції (завідуючих складами, комірників, експедиторів та ін), за правильне і своєчасне оформлення цих операцій, а також за збереження ввірених їм запасів; укладення з цими особами в установленому порядку письмових договорів про матеріальну відповідальності, звільнення і переміщення матеріально відповідальних осіб за погодженням з головним бухгалтером організації;
- Визначення переліку посадових осіб, яким надано право підписувати документи на отримання та відпуск продукції зі складів, а також видавати дозволи (перепустки) на вивезення продукції зі складів та інших місць зберігання організації;
- Наявність списку осіб, які мають право підпису первинних документів, що затверджується, керівником організації за погодженням з головним бухгалтером (у списку вказуються посада, прізвище, ім'я, по батькові та рівень компетенції (тип або види операцій, по яких дана посадова особа має право прийняття рішень) ).
Облік готової продукції здійснюється в кількісних і вартісних показниках.
Кількісний облік готової продукції ведеться в одиницях виміру, прийнятих в даній організації, виходячи з її фізичних властивостей (об'єм, вага, площа, лінійні одиниці або поштучно). Для організації обліку кількісних показників однорідної продукції можуть застосовуватися умовно-натуральні вимірники.
Умовно-натуральні вимірники необхідні для отримання узагальнених даних з обліку однорідної продукції. Кількість такої продукції за видами перераховують за допомогою певних коефіцієнтів у умовну вагу, сорт, типорозмір і т.п. Коефіцієнти співвідношення визначаються в залежності від вмісту корисної речовини в продуктах, трудомісткості їх виготовлення, рівня витрат, тривалості виробничого циклу. Прикладом можуть служити консерви в умовних банках, чавун у перерахунку на переробний, окремі види продукції, виходячи з їх ваги або об'єму корисної речовини, і т.д.
При організації аналітичного бухгалтерського обліку готової продукції не повинно допускатися ведення обліку лише в кількісному виразі, без відповідної вартісної оцінки.
Вартісним (ціннісним) показником виробленої продукції є обсяг готової, призначеної до продажу продукції. Вона може оцінюватися в очікуваній (планової, нормативної) і фактичної виробничої собівартості, за прямими статтями витрат, в ринкових (продажних) цінах.
Облік готової продукції, що знаходиться на зберіганні в складах (коморах) організації і підрозділів ведеться на картках складського обліку по кожному найменуванню, сорту, артикулу, марці, розміром і іншим характерним ознаками матеріальних цінностей (сортовий облік). При автоматизації облікових робіт інформація про готову продукцію формується на магнітних (електронних) носіях засобів обчислювальної техніки.
Картки складського обліку відкриваються на календарний рік службою постачання організації. При цьому заповнюються реквізити, передбачені у картках,-номер складу, повне найменування матеріальних цінностей, сорт, артикул, марка, розмір, номенклатурний номер, одиниця виміру, облікова ціна, рік та інші реквізити. На кожен номенклатурний номер продукції відкривається окрема картка.
Картки складського обліку реєструються бухгалтерською службою організації в спеціальному реєстрі (книзі), а при механізованому обробці - на відповідному машинному носії. При реєстрації на картці ставиться номер картки і віза працівника бухгалтерської служби або спеціаліста, який здійснює бухгалтерську функцію в організації. Картки видаються завідувачу складу під розписку в реєстрі.
В отриманих картках складського обліку завідуючий складом (комірник) заповнює реквізити, що характеризують місця зберігання матеріальних цінностей (стелаж, полиця, осередок і т.п.), а також облікові ціни продукції.
У випадках зміни облікових цін на картках робляться додаткові записи про це, тобто зазначається нова ціна і з якого часу вона діє. Якщо організація як облікової ціни застосовує фактичну собівартість продукції, то при кожній зміні ціни відкривається нова картка складського обліку, або облік ведеться на одній і тій же картці незалежно від зміни ціни. У цьому випадку в картках по рядку «ціна» вказується «фактична собівартість», при цьому нова ціна записується по кожній операції.
У тому випадку, коли в бухгалтерській службі облік готової продукції ведеться по сальдовому методу, картки заповнюються за формою оборотної відомості, із зазначенням по кожній операції по приходу і витраті ціни, кількості і суми, залишки виводяться відповідно за кількістю і сумою. Записи сум у картках, як правило, виробляє працівник бухгалтерської служби. Рішенням керівника підприємства за поданням головного бухгалтера ця робота може бути покладена на особу, що веде облік на картках складського обліку.
Облік руху готової продукції (прихід, витрата, залишок) на складі ведеться безпосередньо матеріально відповідальною особою (завідувачем складом, комірником та ін.) В окремих випадках допускається покладати ведення карток складського обліку на операторів з дозволу головного бухгалтера та за згодою матеріально відповідальної особи.
Після повного заповнення картки для подальших записів руху матеріальних запасів відкривається другий лист тієї ж картки і наступні аркуші. Листи картки нумеруються і брошуруються (скріпляються). Другий і наступні аркуші картки візуються працівником бухгалтерської служби при черговій перевірці.
При автоматизації обліку руху матеріальних запасів, форми облікової документації та накопичувальні регістри оперативного обліку можуть бути представлені на магнітних (електронних) носіях засобів обчислювальної техніки.
На підставі оформлених у встановленому порядку і виконаних первинних документів (прибуткових ордерів, вимог, накладних, товарно-транспортних накладних, інших прибуткових та видаткових документів) завідувач складом робить записи в картках складського обліку із зазначенням дати здійснення операції, найменування і номера документа і короткого змісту операції (від кого отримано, кому відпущено, для якої мети).
У картках кожна операція, відображена в тому чи іншому первинному документі, записується окремо. При вчиненні в один день кількох однакових (однорідних) операцій (по декількох документах) може бути зроблена один запис з відображенням загальної кількості по цих документах. У цьому випадку у змісті такого запису перераховуються номери всіх таких документів або складається їх реєстр.
Записи в картках складського обліку робляться в день здійснення операцій і щодня виводяться залишки (за наявності операцій).
В кінці місяця в картках виводяться підсумки оборотів по приходу і витраті і залишок.
Працівники бухгалтерської служби організації, ведуть облік матеріальних запасів, зобов'язані систематично, у встановлені організацією терміни, але не рідше одного разу на місяць, здійснювати безпосередньо на складах у присутності завідувача складом перевірку:
- Своєчасності та правильності оформлення первинних документів по складських операціях,
- Записів (розносок) операцій у картках складського обліку,
- Повноти і своєчасності здачі виконаних документів у бухгалтерську службу організації.
При веденні в бухгалтерській службі сальдового методу обліку матеріалів працівник бухгалтерської служби звіряє всі записи в картках складського обліку з первинними документами і підтверджує своїм підписом правильність виведення залишків у картках. Звірка карток з документами і підтвердження операцій підписом перевіряючого може проводитися також у випадках, коли в бухгалтерській службі облік матеріалів ведеться з використанням оборотних відомостей.
При веденні карток обліку в бухгалтерській службі організації (перший варіант оборотного методу) звіряються картки бухгалтерської служби зі складськими картками. Матеріально відповідальні особи зобов'язані на вимогу перевіряючого працівника бухгалтерської служби пред'являти для перевірки наявності матеріальні цінності.
Відомість обліку залишків заповнюється на підставі даних карток обліку товарно-матеріальних цінностей, перевірених бухгалтерією. Правильність перенесення залишків до відомості підтверджується підписом перевіряючого.
Про результати проведених на складах перевірок та виявлені недоліки і порушення, а також вжиті заходи працівники бухгалтерської служби, що проводили перевірки, доповідають головному бухгалтеру організації.
Якщо при вибірковій перевірці складу були виявлені недостачі, псування, надлишки, вони оформляються актом, на підставі якого надлишки оприбутковуються, а нестачі і втрати від псування списуються з одночасним урахуванням їх вартості за рахунком «Нестачі і втрати від псування цінностей».
Головний бухгалтер організації за результатами перевірок зобов'язаний інформувати керівника організації про виявлені недоліки та порушення.
Після закінчення календарного року на картках складського обліку виводяться залишки на 1 січня наступного року, які переносяться у знову відкриті картки на наступний рік, а картки минув року закриваються (в них робляться відмітки «залишок перенесений в картку 200_ року № ...»), брошуруються (підшиваються) і здаються в архів організації.
За вказівкою керівника служби постачання і дозволом головного бухгалтера картки складського обліку можуть вестися (продовжуватися) і в наступному календарному році. У необхідних випадках нові картки можуть закриватися і відкриватися в середині року.
Замість карток складського обліку на складах допускається ведення обліку в книгах складського обліку.
У книгах складського обліку на кожен номенклатурний номер відкривається особовий рахунок. Особові рахунки нумеруються в тому ж порядку, що і картки. Для кожного особового рахунку виділяється сторінка (лист) або необхідну кількість аркушів. У кожному особовому рахунку передбачаються і заповнюються реквізити, зазначені в картках складського обліку.
На початку або в кінці книги міститься зміст особових рахунків з зазначенням номерів особових рахунків, найменувань матеріальних цінностей з їх відмітними ознаками і кількості аркушів у книзі.
Книги складського обліку повинні бути пронумеровані і прошнуровані. Кількість аркушів у книзі завіряється підписом головного бухгалтера або особи, ним уповноваженої, і печаткою. Книги реєструються в бухгалтерській службі організації, про що робиться запис у книзі із зазначенням номера за реєстром.
В організації може бути встановлений інший порядок оформлення книг складського обліку.
Складський облік матеріальних запасів може вестися за допомогою засобів обчислювальної техніки. У цьому випадку оператором (комірником) вводиться інформація (реквізити), передбачена в картках складського обліку, і дані первинних облікових документів безпосередньо в засоби обчислювальної техніки.
За певні проміжки часу, але не рідше одного разу на місяць, складається оборотна відомість (табуляграми) по руху матеріальних цінностей, в якій відображаються:
- Номери особових рахунків;
- Номенклатурні номери (якщо вони є);
- Найменування матеріальних цінностей та їх відмітні ознаки;
- Одиниця виміру;
- Ціна;
- Залишок на початок звітного періоду;
- Прибуток за звітний період;
- Витрата за звітний період;
- Залишок на кінець звітного періоду.
У графах "прихід за звітний період» та «витрата за звітний період» відображаються операції, а також підсумки по приходу і витраті. У зворотному відомості у вказаних графах можуть відображатися лише підсумкові дані по приходу і витраті. У цьому випадку при необхідності робляться окремі табуляграми (роздруківки) оборотів по кожному номенклатурному номеру із зазначенням кожної операції по приходу і витраті.
Крім того, при необхідності окремо можуть складатися сальдові відомості із зазначенням залишків матеріальних запасів на певні дати (тобто без вказівки оборотів).
При веденні складського обліку механізованим способом картки складського обліку можуть не вестися.
Бухгалтерською службою повинен здійснюватися належний контроль за рухом матеріальних цінностей при механізованої обробці операцій.
При невеликій номенклатурі продукції і невеликих обертах дозволяється на всіх або на окремих складах організації і підрозділів замість карток (книг) складського обліку вести місячні матеріальні звіти.
У місячному матеріальному звіті відображаються дані (реквізити), які є в картках складського обліку, залишок продукції на початок місяця, прихід і витрата за місяць, і залишок на кінець місяця. При цьому для запису операцій по приходу і по витраті можуть відводитися кілька граф, в тому числі для відображення відомостей про надходження матеріалів (від інших складів і підрозділів організації і т.д.), відпустка (виробничим підрозділам, обслуговуючим виробництвам і господарствам, для продажу і т.д.) і для яких цілей.
У місячних матеріальних звітах зазвичай відображають матеріали, за якими було рух (прихід або витрати) у даному місяці. У цьому випадку на початок кожного кварталу складається сальдова відомість по всій номенклатурі продукції даного складу. ......
У матеріальних звітах вказується також сума (по приходу, витраті і залишках) готової продукції. Сума заповнюється (таксування) бухгалтерською службою організації, або фахівцем, що здійснює бухгалтерську функцію, або завідувачем складу (комірником).
Матеріальні звіти з додатком всіх первинних документів подаються в бухгалтерську службу організації у встановлені в організації терміни. Перелік складів, на яких ведуться місячні матеріальні звіти, форма звіту, порядок його складання, подання та перевірки визначаються рішенням керівника організації за поданням головного бухгалтера.
Випуск готової продукції на синтетичних рахунках відображається за фактичною собівартістю їх виробництва. У поточному обліку продукція може оцінюватися:
за фактичною виробничою собівартістю. Цей спосіб оцінки застосовується у виробництвах, що випускають вироби або виконують роботи за індивідуальними замовленнями. Фактична собівартість кожного виробу, виду робіт визначається в міру їх завершення, що і дозволяє використовувати цю оцінку;
за нормативною (плановою) собівартістю. При даному способі оцінки по закінченні місяця виявляють відхилення фактичної собівартості від нормативної (планової), які в аналітичному обліку відображаються відокремлено. Цей спосіб оцінки можливий при застосуванні в організації нормативного методу обліку витрат і калькулювання собівартості продукції, при наявності планових калькуляцій;
за продажними цінами на продукцію і тарифів на роботи (послуги). У цьому випадку після закінчення звітного періоду обчислюється різниця між вартістю продукції (робіт, послуг) за продажними цінами (тарифами) та фактичною її собівартістю, яка, як і відхилення при попередньому способі оцінки, в аналітичному обліку показується також відокремлено;
за прямими статтями витрат (за скороченою собівартості). При даному способі оцінки всі непрямі витрати списуються безпосередньо на продану продукцію.
за оптовими цінами реалізації. Гуртові ціни використовуються як твердих облікових цін. Відхилення фактичної собівартості продукції враховують на окремому аналітичному рахунку. При стійких оптових цінах цей варіант оцінки продукції був найпоширенішим, оскільки дозволяв зіставляти оцінку продукції в поточному обліку і звітності, що важливо для контролю за правильним визначенням товарного випуску. При значному коливанні рівня оптових цін даний спосіб втрачає свої переваги;
Фактичну собівартість готової продукції можна розрахувати тільки після закінчення звітного періоду (місяця). Рух ж продукції відбувається щоденно (випуск, відвантаження, реалізація), тому для обліку необхідна умовна оцінка продукції. Щоденний облік руху готової продукції ведеться або за плановою виробничою собівартістю, або за договірними цінами організації, званим обліковими.
Планова собівартість або договірна ціна одиниці продукції, розробляється організацією самостійно. В кінці місяця планова собівартість повинна бути доведена до фактичної шляхом розрахунку сум і відсотків відхилень за групами готової продукції. Суми і відсотки відхилень розраховуються виходячи із залишку продукції на початок місяця і її надходження за місяць. Відхилення показують економію чи перевитрату, допущені організацією, і тому характеризують результати її роботи в процесі виробництва. Відхилення обліковуються на тих самих рахунках, що й готова продукція, і записуються сторно - економія або звичайною записом - перевитрата. Відсоток відхилень і планова собівартість відвантаженої продукції дозволяють розрахувати її фактичну собівартість і залишок на складах на кінець місяця. Відсоток відхилення планової собівартості від фактичної визначається за наступною формулою.
де: О - сума відхилень на залишок готової продукції на складі на початок звітного періоду (місяця), грн.;
O 1 - сума відхилень по продукції, що надійшла на склад протягом звітного періоду (місяця), грн.;
З п - залишок готової продукції на складі на початок звітного періоду (місяця) за обліковими цінами, руб.;
C п1 - надходження на склад із виробництва готової продукції протягом звітного періоду за обліковими цінами, руб.
2. Особливості обліку випуску продукції
Виробничі організації масового і серійного виробництва, як правило, використовують нормативний метод обліку готової продукції, так як саме його використання дозволяє правильно відобразити в обліку реалізацію продукції і її фактичну собівартість (яка визначається тільки в кінці місяця).Якщо облік готової продукції здійснюється за нормативною (плановою) виробничою собівартістю, то в організації встановлюються облікові ціни на продукцію, які зберігаються постійними протягом досить довгого часу і за якими протягом місяця продукція приймається до обліку на склад і списується зі складу при її продажу або іншому вибутті.
У кінці місяця, коли сформовано всі витрати і визначена величина незавершеного виробництва (НЗВ), визначається різниця між плановою та фактичною собівартістю. Вести облік цих відхилень можна двома способами - із застосуванням і без застосування рахунку 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)".
Якщо рахунок 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)" не використовується, то під час вступу готової продукції на склад протягом місяця робиться запис:
Дт 43 Кт 20 - прийнята до обліку готова продукція на склад (в планово-облікових цінах).
При реалізації продукції протягом місяця списання її собівартості відбивається таким записом:
Дт 90-2 Кт 43 - списано собівартість реалізованої продукції (у планово-облікових цінах).
У кінці місяця визначається фактична собівартість продукції, і сума відхилень фактичної собівартості від планової відбивається на тих самих рахунках, а саме додатковими бухгалтерськими записами - якщо фактична собівартість перевищує планову або сторнировочной - якщо фактична собівартість виявилася менше плановою. При цьому робиться коригування собівартості прийнятої до обліку продукції - на всю суму відхилення і собівартості реалізованої продукції - в частці, що припадає на реалізовану продукцію.
У тих випадках, коли є залишки готової продукції на початок і кінець місяця, для правильного відображення і розподілу відхилень доцільно застосовувати метод розрахунку, принцип якого вказаний у п. 206 Методичних вказівок по бухгалтерському обліку МПЗ, згідно з яким, якщо облік готової продукції ведеться за нормативною собівартістю або за договірними цінами, різниця між фактичною собівартістю та вартістю готової продукції за обліковими цінами враховується на рахунку "Готова продукція" по окремому субрахунку "Відхилення фактичної собівартості готової продукції від облікової вартості". Відхилення на цьому субрахунку враховуються в розрізі номенклатури або окремих груп готової продукції або з організації в цілому. Перевищення фактичної собівартості над облікової вартістю відображається за дебетом субрахунка зазначеного і кредитом рахунків обліку витрат. Якщо фактична собівартість нижче облікової вартості, то різниця відображається сторнировочной записом.
Списання готової продукції (при відвантаженні, відпустці тощо) може проводитися за обліковою вартістю. Одночасно на рахунки обліку продажів списуються відхилення, пов'язані з проданої готової продукції (визначається пропорційно її облікової вартості). Відхилення, пов'язані з залишками готової продукції, залишаються на рахунку "Готова продукція" (субрахунку "Відхилення фактичної собівартості готової продукції від облікової вартості").
Незалежно від методу визначення облікових цін, загальна вартість готової продукції (облікова вартість плюс відхилення) повинна дорівнювати фактичної виробничої собівартості цієї продукції.
Для зручності і наочності виявлення відхилень фактичної собівартості від планової організація може використовувати рахунок 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)". У цьому випадку за дебетом рахунка 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)" враховується фактична виробнича собівартість продукції в кореспонденції з рахунками обліку витрат на виробництво. За кредитом рахунка 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)" відображається планова собівартість готової продукції, яка списується в дебет рахунку 43 "Готова продукція".
У кінці місяця, коли фактична собівартість продукції повністю сформована, зіставленням дебетового і кредитового оборотів рахунку 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)" визначається сума відхилень фактичної собівартості від планової.
Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку передбачено наступний порядок списання сум відхилень:
- Якщо кредитовий оборот по рахунку 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)" більше дебетового, тобто фактична собівартість менше планової та виявлена економія, то на суму відхилення робиться бухгалтерська запис, зроблений методом "червоне сторно":
Дт 90 "Продажі", субрахунок "Собівартість продажів", Кт 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)";
- Якщо дебетовий оборот за рахунком 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)" більше кредитового, тобто фактична собівартість перевищує планову (перевитрата), на суму відхилення робиться звичайна бухгалтерська запис:
Дт 90 "Продажі", субрахунок "Собівартість продажів", Кт 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)".
Таким чином, рахунок 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)" щомісячно закривається, і сальдо за цим рахунком відсутня.
Слід звернути увагу, що суми відхилень списуються на рахунок 90 "Продажі" в повному обсязі незалежно від обсягу реалізації продукції і таким чином збільшують або зменшують собівартість продукції, реалізованої у звітному періоді.
Залишок готової продукції на складі в цьому випадку враховується за плановою собівартістю.
3. Особливості обліку з використанням рахунку «Виконані етапи по незавершених роботах»
До незавершеного виробництва відповідно до п.63 Положення ведення бухгалтерського обліку та звітності відносяться: продукція (роботи), що не пройшла всіх стадій технологічного процесу і вироби неукомплектовані, що не пройшли випробувань і технічного приймання.У бухгалтерському обліку незавершене виробництво може відображатися:
- При одиничному виробництві - за фактично понесених витрат, при масовому і серійному виробництві - за фактичною виробничою собівартістю, за плановою виробничою собівартістю, за прямими статтями витрат, за вартістю сировини, матеріалів, напівфабрикатів.
Обсяг незавершеного виробництва визначають шляхом інвентаризації або документальним методом.
Організації, які виробляють продукцію з тривалим циклом виготовлення або надають комплексні послуги (будівельні, наукові, проектні та ін) можуть визнавати продаж:
- У цілому як закінчену і здану замовнику роботу;
- По окремих етапах виконаної роботи.
Перший варіант традиційний, при другому варіанті облік ведеться з використанням рахунку 46 "Виконані етапи по незавершених роботах". За дебетом рахунка відображається вартість оплачених замовником закінчених організацією етапів роботи в кореспонденції з рахунком 90 "Продажі". Після закінчення всіх етапів оплачену замовником вартість списують з рахунку 46 в дебет рахунку 62 "Розрахунки з покупцями і замовниками".
Оцінка залишків НЗВ проводиться на підставі даних первинних облікових документів про рух і про залишки сировини і матеріалів, готової продукції по цехах. Наявність і величина залишків незавершеного виробництва залежать від характеру і тривалості технологічного процесу, а також особливостей продукції, що випускається. Розмір залишків незавершеного виробництва встановлюють шляхом проведення інвентаризації.
Залишки по рахунку 20 "Основне виробництво", 23 "Допоміжні виробництва", 29 "Обслуговуючі виробництва та господарства" на кінець місяця показують вартість незавершеного виробництва.
Для узагальнення інформації про витрати, пов'язані з продажем продукції, товарів, робіт і послуг призначений рахунок 44 «Витрати на продаж».
В організаціях, що здійснюють промислову й іншу виробничу діяльність, на рахунку 44 «Витрати на продаж» можуть бути відображені, зокрема, такі витрати:
- На затарювання і упаковку виробів на складах готової продукції;
- З доставки продукції на станцію (пристань) відправлення, навантаженню у вагони, судна, автомобілі та інші транспортні засоби;
- Комісійні збори (відрахування), що сплачують збутових та інших посередницьким організаціям;
- З утримання приміщень (для зберігання продукції в місцях її продажу та оплати праці продавців в організаціях, зайнятих сільськогосподарським виробництвом;
- На рекламу;
- На представницькі витрати;
- Інші аналогічні за призначенням витрати.
За дебетом. Рахунку 44, «Витрати на продаж», накопичуються суми проведених організацією витрат, пов'язаних з продажем продукції, товарів, робіт і послуг,., Ці суми списуються повністю або частково в дебет рахунку 90 «Продажі».
- По окремих етапах виконаної роботи.
Перший варіант традиційний, при другому варіанті облік ведеться з використанням рахунку 46 "Виконані етапи по незавершених роботах". За дебетом рахунка відображається вартість оплачених замовником закінчених організацією етапів роботи в кореспонденції з рахунком 90 "Продажі". Після закінчення всіх етапів оплачену замовником вартість списують з рахунку 46 в дебет рахунку 62 "Розрахунки з покупцями і замовниками".
Оцінка залишків НЗВ проводиться на підставі даних первинних облікових документів про рух і про залишки сировини і матеріалів, готової продукції по цехах. Наявність і величина залишків незавершеного виробництва залежать від характеру і тривалості технологічного процесу, а також особливостей продукції, що випускається. Розмір залишків незавершеного виробництва встановлюють шляхом проведення інвентаризації.
Залишки по рахунку 20 "Основне виробництво", 23 "Допоміжні виробництва", 29 "Обслуговуючі виробництва та господарства" на кінець місяця показують вартість незавершеного виробництва.
4. Облік витрат на продаж, ПДВ з реалізованої продукції
Витрати підприємства, пов'язані з відвантаженням і реалізацією продукції і враховуються у складі повної собівартості продукції носять назву комерційних витрат.Для узагальнення інформації про витрати, пов'язані з продажем продукції, товарів, робіт і послуг призначений рахунок 44 «Витрати на продаж».
В організаціях, що здійснюють промислову й іншу виробничу діяльність, на рахунку 44 «Витрати на продаж» можуть бути відображені, зокрема, такі витрати:
- На затарювання і упаковку виробів на складах готової продукції;
- З доставки продукції на станцію (пристань) відправлення, навантаженню у вагони, судна, автомобілі та інші транспортні засоби;
- Комісійні збори (відрахування), що сплачують збутових та інших посередницьким організаціям;
- З утримання приміщень (для зберігання продукції в місцях її продажу та оплати праці продавців в організаціях, зайнятих сільськогосподарським виробництвом;
- На рекламу;
- На представницькі витрати;
- Інші аналогічні за призначенням витрати.
За дебетом. Рахунку 44, «Витрати на продаж», накопичуються суми проведених організацією витрат, пов'язаних з продажем продукції, товарів, робіт і послуг,., Ці суми списуються повністю або частково в дебет рахунку 90 «Продажі».
Рахунок 44 «Витрати на продаж»
При часткове списання, відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, підлягають розподілу:
- Витрати на упаковку і транспортування -
між окремими видами відвантаженої продукції щомісяця виходячи з їх ваги, обсягу, виробничої собівартості або іншим відповідним показниками (в організаціях, що здійснюють промислову й іншу виробничу діяльність);
· Витрати на транспортування -
- Між проданим товаром і залишком товару на кінець кожного місяця (в організаціях, що здійснюють торговельну та іншу посередницьку діяльність).
Витрати на упакування і транспортування, що входять до складу комерційних витрат, включаються до собівартості відповідних видів продукції прямим шляхом (тобто включаються до собівартості конкретної партій продукції, до якої вони належать). При неможливості такого віднесення вони можуть розподілятися між окремими видами відвантаженої продукції щомісяця виходячи з ваги, обсягу, виробничої собівартості або Інших показників, передбачених у галузевих інструкціях з питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), а в разі їх відсутності - закріплених внутрішніми розпорядчими документами.
Якщо не вся випущена продукція реалізується в місяці її виробництва, для визначення повної собівартості товарної продукції щомісяця складається розрахунок витрат на упаковку і транспортування, відносяться на собівартість випущеної продукції. Цей розрахунок роблять виходячи з обсягу випуску товарної продукції і фактичного рівня вказаних витрат, виявило за звітний або попередній місяць по відвантаженої частини продукції.
Всі інші витрати, пов'язані з продажем Продукції (товарів, робіт, послуг) щомісяця відносяться на собівартість проданої продукції (товарів, робіт, послуг).
На рахунках бухгалтерського обліку операції з обліку витрат на продаж, відображаються таким чином:
Аналітичний облік по рахунку 44 «Витрати на продаж" ведеться за видами та статтями витрат.
У ході перевірки продукції на складі перевіряються її фактичні залишки, виявляються вироби, що надійшли з виробництва на склад, але не оформлені здавальними накладними, факти пересортиці, псування, надлишки та недостачі продукції, залежані вироби, продукція, що не користується попитом покупців і морально застаріла. Перевіряються також стан складського господарства, наявність ваговимірювальної техніки, приладів, умов, що забезпечують збереження готової продукції.
При перевірці даних щодо відвантаженої продукції та заборгованості покупців встановлюється їх документальна обгрунтованість, факти несвоєчасної оплати розрахунково-платіжних документів, прострочена заборгованість.
Інвентаризація продукції на складі проводиться при зміні матеріально - відповідальних осіб (комірників), встановлення фактів крадіжок або псування продукції, у разі стихійних лих, пожеж, аварій чи інших надзвичайних ситуацій. Інвентаризація готової продукції, товарів відвантажених і заборгованості покупців здійснюється в кінці року перед складанням річної бухгалтерської звітності. Вона може проводитися також і в інші строки протягом року. Кількість інвентаризацій, дата їх проведення встановлюються керівником організації.
Для проведення інвентаризації на підприємстві створюється постійно діюча інвентаризаційна робоча комісія, в яку включають працівників служби маркетингу чи збуту, відділів технічного контролю, головного технолога, бухгалтерської служби та ін Склад комісії затверджується наказом чи розпорядженням директора підприємства.
Перевірка фактичної наявності продукції на складі проводиться у присутності завідуючого складом та інших матеріально - відповідальних осіб. При цьому вони письмово підтверджують, що вся надійшла на склад продукція, готові вироби оприбутковані, що вибули, списані у витрату, всі прибуткові і витратні накладні та інші документи по руху продукції здані в бухгалтерію.
При проведенні інвентаризації перевіряється продукція на складі, на майданчиках структурних підрозділів (виробництв, цехів), в інших організаціях на відповідальному зберіганні (наприклад, при комісійній торгівлі).
У процесі інвентаризації перевіряється продукція по кожному найменуванню. За затареної продукції встановлюється фактична кількість ящиків, вибірково перевіряється кількість виробів у ящику.
Фактична наявність готової продукції встановлюється шляхом перерахунку її кількості, зважування, перемірювання і т.д. При цьому перевіряється також комплектність виробів, сортність та інші показники, що характеризують якість продукції.
Результати перевірки продукції на складі заносяться в інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей (ф. N інв-3). В описі вказується найменування продукції, виробів, їх вид, сорт, номенклатурний номер або код, одиниця виміру, ціна, наявність за фактом і за даними бухгалтерського обліку в натуральних одиницях виміру і за вартістю.
Інвентаризаційна комісія забезпечує повноту і точність внесення до опису даних про фактичну наявність продукції на складі. Облікові дані переносяться з регістрів бухгалтерського обліку (сальдових, оборотних відомостей або замінюють їх машинограм).
На залежані і неповноцінні вироби складається окремий опис. На продукцію, що прийшла в непридатність, складається акт, в якому вказуються причини і винуватці псування продукції, сума втрат від псування. При виявленні виробів, відсутніх в облікових регістрах, комісія включає їх в інвентаризаційний опис із наступним відображенням в обліку як надлишків.
Якщо в ході інвентаризації з виробництва надходить продукція на склад, то вона приймається у присутності комісії і на неї складається окремий опис. У окрему опис заносяться оплачені вироби, але не вивезені покупцем зі складу. Тара, в яку упакована готова продукція, інвентаризуються разом з нею за видами, цільовим призначенням і категоріями (нова і колишня у вжитку).
Готова продукція, що зберігається на складах інших підприємств, також інвентаризується і включається в опис (ф. N інв-5) на підставі відвантажувальних та інших документів (складське свідоцтво, сохранная розписка і т.п.). В описі перелічується продукція по кожному найменуванню, вказується кількість, сорт, вартість, дата прийняття на зберігання, місце знаходження, номер і дата виправдувального документа.
Інвентаризація товарів відвантажених проводиться на підставі відвантажувальних і розрахунково-платіжних документів. Мета інвентаризації відвантаженої продукції полягає у встановленні обгрунтованості значаться сум на рахунку 45 "Товари відвантажені". На цьому рахунку можуть залишатися лише суми, підтверджені належним чином оформленими документами.
При перевірці документів і записів в облікових регістрах слід з'ясувати, чи не значаться на цьому рахунку суми, оплата яких відображена на інших рахунках, наприклад на рахунку 62 "Розрахунки з покупцями і замовниками" як аванси отримані або рахунку 76 "Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами ".
На відвантажену продукцію складається акт інвентаризації товарно - матеріальних цінностей (ф. N інв-4). У ньому по кожному покупцеві вказується найменування, характеристику (вид, сорт, група), номенклатурний номер, одиниця виміру, дата відвантаження, дані про кількість та вартість за товарно - транспортним, розрахунково - платіжними документами і за бухгалтерським обліком. Акт інвентаризації складається окремо на продукцію, термін оплати якої не настав, і на продукцію, не сплачену в строк.
Перевірці підлягає заборгованість покупців. Вона проводиться на підставі розрахунково-платіжних документів і довідки, яка складається бухгалтерією на підставі відомості (машинограми) за рахунком 62 "Розрахунки з покупцями і замовниками". У бухгалтерській довідці наводяться: найменування покупця та його адреса, причини і дата виникнення заборгованості, сума заборгованості і підтверджує її документ (найменування, номер і дата). У інвентаризаційному акті (ф. N інв-17) по кожному покупцеві вказується заборгованість як підтверджена, так і не підтверджена покупцями, а також заборгованість з терміном позовної давності.
Якщо організації, що визначають виручку від продажу продукції з моменту її відвантаження і пред'явлення покупцю розрахункових документів, створюють резерв по сумнівних боргах, то такий резерв також інвентаризується. При цій перевірці звертається увага на суми, не погашені у встановлені згідно з договорами терміни і не забезпечені гарантіями їх отримання. За сумнівним боргами складається окремий інвентаризаційний акт.
На підставі інвентаризаційних описів складаються порівняльні відомості (ф. N інв-19), в яких виявляються результати інвентаризації, тобто розбіжності між бухгалтерськими і фактичними даними. За готової продукції на складі у відомість заносяться тільки ті найменування, по яких виявлені відхилення (надлишки чи нестача). Порівнювальна відомість складається по кожному складу окремо. У ній наводяться такі відомості: результат інвентаризації (надлишки, недостача); пересортиця (надлишки, зараховані в покриття нестач, недостачі, покриті надлишками); надлишки, що підлягають оприбуткуванню; остаточні недостачі, списуються в межах норм природних втрат, що підлягають стягненню з винних осіб і списуються на фінансові результати. Кредит |
Дебет |
Дебет |
Дебет |
Дебет |
02 |
70 |
68 |
Сальдо кінцеве |
90 |
94 |
99 |
Нараховано амортизацію за основними засобами, які використовуються при продажу продукції |
Нараховано заробітну плату працівникам, пов'язаних з продажем продукції |
Нараховано податок на користувачів автомобільних доріг |
На залишки товарної маси |
Відбито недостача матеріальних цінностей, пов'язана з реалізацією продукції |
Списані втрати, пов'язані з витратами по продажу продукції у зв'язку з надзвичайними обставинами (пожежа, аварія і т.п.) |
Витрати на продаж продукції віднесені на собівартість продажів |
Сальдо початкове |
На залишки товарної маси |
При часткове списання, відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, підлягають розподілу:
- Витрати на упаковку і транспортування -
між окремими видами відвантаженої продукції щомісяця виходячи з їх ваги, обсягу, виробничої собівартості або іншим відповідним показниками (в організаціях, що здійснюють промислову й іншу виробничу діяльність);
· Витрати на транспортування -
- Між проданим товаром і залишком товару на кінець кожного місяця (в організаціях, що здійснюють торговельну та іншу посередницьку діяльність).
Витрати на упакування і транспортування, що входять до складу комерційних витрат, включаються до собівартості відповідних видів продукції прямим шляхом (тобто включаються до собівартості конкретної партій продукції, до якої вони належать). При неможливості такого віднесення вони можуть розподілятися між окремими видами відвантаженої продукції щомісяця виходячи з ваги, обсягу, виробничої собівартості або Інших показників, передбачених у галузевих інструкціях з питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), а в разі їх відсутності - закріплених внутрішніми розпорядчими документами.
Якщо не вся випущена продукція реалізується в місяці її виробництва, для визначення повної собівартості товарної продукції щомісяця складається розрахунок витрат на упаковку і транспортування, відносяться на собівартість випущеної продукції. Цей розрахунок роблять виходячи з обсягу випуску товарної продукції і фактичного рівня вказаних витрат, виявило за звітний або попередній місяць по відвантаженої частини продукції.
Всі інші витрати, пов'язані з продажем Продукції (товарів, робіт, послуг) щомісяця відносяться на собівартість проданої продукції (товарів, робіт, послуг).
На рахунках бухгалтерського обліку операції з обліку витрат на продаж, відображаються таким чином:
| Первинний документ | Зміст операції | Кореспондуючі рахунки | |
| Дебет | Кредит | ||
| Бухгалтерська довідка-розрахунок | Нараховано амортизацію за основними засобами, які використовуються при продажу продукції | 44 | 02 |
| Бухгалтeрского довідка-розрахунок | Нараховано амортизацію по нематеріальних активах, які використовуються при продажу продукції | 44 | 05 |
| Розрахунково-платіжна відомість | Нараховано заробітну плату працівникам | 44 | 70 |
| Розрахунково-платіжна відомість, бухгалтерська довідка-розрахунок | Нараховано єдиний соціальний податок | 44 | 69 |
| Бухгалтерська довідка-розрахунок | Нараховано податок на користувачів автомобільних доріг | 44 | 68 |
| Авансовий звіт | Списані витрати на відрядження | 44 | 71 |
| Авансовий звіт | Списані представницькі витрати | 44 | 71 |
| Рахунок постачальника, бухгалтерська довідка-розрахунок | Списані на витрати на продаж витрати на рекламу | 44 | 60 |
| Договір, рахунок комісіонера | Списані комісійні винагороди, сплачені посередницьким організаціям | 44 | 60 |
| Товарно-транспортна накладна, рахунок перевізника | Списані транспортні витрати | 44 | 60 |
| Порівнювальна відомість результатів інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, бухгалтерська довідка-розрахунок | Списано нестачу товарів у межах норм природного убутку | 44 | 94 |
| Бухгалтерська довідка | Витрати на продаж за звітний період відносяться на собівартість продукції | 90 | 44 |
| Бухгалтерська довідка-розрахунок | На собівартість реалізованої продукції належить частка транспортних витрат | 90 | 44 |
| Порівнювальна відомість результатів інвентаризації товарно-матеріальних цінностей | Відбито недостача товарів, пов'язана з реалізацією продукції | 94 | 44 |
| Порівнювальна відомість результатів інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, наказ керівника | Списані втрати, пов'язані з реалізацією продукції у зв'язку з надзвичайними обставинами (пожежа, аварія і т.п.) | 99 | 44 |
5. Інвентаризація готової продукції, відображення в обліку її результатів
Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку про готової продукції та розрахунків, пов'язаних з її продажем, проводиться їх інвентаризація. При інвентаризації перевіряється фактична наявність готової продукції на складі, достовірність облікових даних по відвантаженої продукції та розрахунків з покупцями, визначаються розбіжності між фактичними й обліковими даними, дані бухгалтерського обліку приводяться у відповідність з фактичними даними.У ході перевірки продукції на складі перевіряються її фактичні залишки, виявляються вироби, що надійшли з виробництва на склад, але не оформлені здавальними накладними, факти пересортиці, псування, надлишки та недостачі продукції, залежані вироби, продукція, що не користується попитом покупців і морально застаріла. Перевіряються також стан складського господарства, наявність ваговимірювальної техніки, приладів, умов, що забезпечують збереження готової продукції.
При перевірці даних щодо відвантаженої продукції та заборгованості покупців встановлюється їх документальна обгрунтованість, факти несвоєчасної оплати розрахунково-платіжних документів, прострочена заборгованість.
Інвентаризація продукції на складі проводиться при зміні матеріально - відповідальних осіб (комірників), встановлення фактів крадіжок або псування продукції, у разі стихійних лих, пожеж, аварій чи інших надзвичайних ситуацій. Інвентаризація готової продукції, товарів відвантажених і заборгованості покупців здійснюється в кінці року перед складанням річної бухгалтерської звітності. Вона може проводитися також і в інші строки протягом року. Кількість інвентаризацій, дата їх проведення встановлюються керівником організації.
Для проведення інвентаризації на підприємстві створюється постійно діюча інвентаризаційна робоча комісія, в яку включають працівників служби маркетингу чи збуту, відділів технічного контролю, головного технолога, бухгалтерської служби та ін Склад комісії затверджується наказом чи розпорядженням директора підприємства.
Перевірка фактичної наявності продукції на складі проводиться у присутності завідуючого складом та інших матеріально - відповідальних осіб. При цьому вони письмово підтверджують, що вся надійшла на склад продукція, готові вироби оприбутковані, що вибули, списані у витрату, всі прибуткові і витратні накладні та інші документи по руху продукції здані в бухгалтерію.
При проведенні інвентаризації перевіряється продукція на складі, на майданчиках структурних підрозділів (виробництв, цехів), в інших організаціях на відповідальному зберіганні (наприклад, при комісійній торгівлі).
У процесі інвентаризації перевіряється продукція по кожному найменуванню. За затареної продукції встановлюється фактична кількість ящиків, вибірково перевіряється кількість виробів у ящику.
Фактична наявність готової продукції встановлюється шляхом перерахунку її кількості, зважування, перемірювання і т.д. При цьому перевіряється також комплектність виробів, сортність та інші показники, що характеризують якість продукції.
Результати перевірки продукції на складі заносяться в інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей (ф. N інв-3). В описі вказується найменування продукції, виробів, їх вид, сорт, номенклатурний номер або код, одиниця виміру, ціна, наявність за фактом і за даними бухгалтерського обліку в натуральних одиницях виміру і за вартістю.
Інвентаризаційна комісія забезпечує повноту і точність внесення до опису даних про фактичну наявність продукції на складі. Облікові дані переносяться з регістрів бухгалтерського обліку (сальдових, оборотних відомостей або замінюють їх машинограм).
На залежані і неповноцінні вироби складається окремий опис. На продукцію, що прийшла в непридатність, складається акт, в якому вказуються причини і винуватці псування продукції, сума втрат від псування. При виявленні виробів, відсутніх в облікових регістрах, комісія включає їх в інвентаризаційний опис із наступним відображенням в обліку як надлишків.
Якщо в ході інвентаризації з виробництва надходить продукція на склад, то вона приймається у присутності комісії і на неї складається окремий опис. У окрему опис заносяться оплачені вироби, але не вивезені покупцем зі складу. Тара, в яку упакована готова продукція, інвентаризуються разом з нею за видами, цільовим призначенням і категоріями (нова і колишня у вжитку).
Готова продукція, що зберігається на складах інших підприємств, також інвентаризується і включається в опис (ф. N інв-5) на підставі відвантажувальних та інших документів (складське свідоцтво, сохранная розписка і т.п.). В описі перелічується продукція по кожному найменуванню, вказується кількість, сорт, вартість, дата прийняття на зберігання, місце знаходження, номер і дата виправдувального документа.
Інвентаризація товарів відвантажених проводиться на підставі відвантажувальних і розрахунково-платіжних документів. Мета інвентаризації відвантаженої продукції полягає у встановленні обгрунтованості значаться сум на рахунку 45 "Товари відвантажені". На цьому рахунку можуть залишатися лише суми, підтверджені належним чином оформленими документами.
При перевірці документів і записів в облікових регістрах слід з'ясувати, чи не значаться на цьому рахунку суми, оплата яких відображена на інших рахунках, наприклад на рахунку 62 "Розрахунки з покупцями і замовниками" як аванси отримані або рахунку 76 "Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами ".
На відвантажену продукцію складається акт інвентаризації товарно - матеріальних цінностей (ф. N інв-4). У ньому по кожному покупцеві вказується найменування, характеристику (вид, сорт, група), номенклатурний номер, одиниця виміру, дата відвантаження, дані про кількість та вартість за товарно - транспортним, розрахунково - платіжними документами і за бухгалтерським обліком. Акт інвентаризації складається окремо на продукцію, термін оплати якої не настав, і на продукцію, не сплачену в строк.
Перевірці підлягає заборгованість покупців. Вона проводиться на підставі розрахунково-платіжних документів і довідки, яка складається бухгалтерією на підставі відомості (машинограми) за рахунком 62 "Розрахунки з покупцями і замовниками". У бухгалтерській довідці наводяться: найменування покупця та його адреса, причини і дата виникнення заборгованості, сума заборгованості і підтверджує її документ (найменування, номер і дата). У інвентаризаційному акті (ф. N інв-17) по кожному покупцеві вказується заборгованість як підтверджена, так і не підтверджена покупцями, а також заборгованість з терміном позовної давності.
Якщо організації, що визначають виручку від продажу продукції з моменту її відвантаження і пред'явлення покупцю розрахункових документів, створюють резерв по сумнівних боргах, то такий резерв також інвентаризується. При цій перевірці звертається увага на суми, не погашені у встановлені згідно з договорами терміни і не забезпечені гарантіями їх отримання. За сумнівним боргами складається окремий інвентаризаційний акт.
Виявлені при інвентаризації надлишки оприбутковуються. При цьому збільшуються позареалізаційні доходи. Складається бухгалтерська запис:
Д-т рах. 43 "Готова продукція"
К-т рах. 91 "Інші доходи і витрати".
На вартість нестачі готової продукції складається запис: дебет рахунка 94 "Нестачі і втрати від псування цінностей" і кредит рахунку 43 "Готова продукція". Інвентаризаційною комісією встановлюються причини виникнення нестачі і виноситься рішення про її списання. Виявлена недостача може бути списана на витрати виробництва, винних осіб і на фінансові результати.
На витрати виробництва недостача готової продукції списується в межах норм природних втрат записом за дебетом рахунка 26 "Загальногосподарські витрати" і кредитом рахунка 94 "Нестачі і втрати від псування цінностей" за фактичною або облікової вартості.
Якщо величина нестачі перевищує норми природного убутку, то її перевищення відноситься на винних осіб. Виявлена недостача по продукції, по якій не встановлені норми природного убутку, в повному розмірі підлягає відшкодуванню матеріально - відповідальними особами.
На винних осіб недостача готової продукції належить, якщо вони несуть повну матеріальну відповідальність або якщо працівник визнаний винним за рішенням суду. Стягнення недостачі продукції виробляється за ринковими цінами. Складаються бухгалтерські записи:
Д-т рах. 73 "Розрахунки з персоналом за іншими операціями", субрахунок "Розрахунки з відшкодування матеріального збитку" - на вартість продукції за ринковими цінами
К-т рах. 94 "Нестачі і втрати від псування цінностей" - на фактичну собівартість чи вартість за обліковими цінами,
К-т рах. 98 "Доходи майбутніх періодів", субрахунок "Різниця між сумою, що підлягає стягненню з винних осіб, і балансовою вартістю щодо недостач цінностей" - на різницю між вартістю за ринковими цінами і фактичною собівартістю (вартістю за обліковими цінами).
Недостача може бути відшкодована шляхом внесення готівки в касу або утримання із оплати праці винної особи. У міру погашення заборгованості проводиться запис:
Д-т рах. 50 "Каса" (70 "Розрахунки з персоналом з оплати праці")
К-т рах. 73 "Розрахунки з персоналом за іншими операціями", субрахунок "Розрахунки з відшкодування матеріального збитку" - на суму утримань.
Одночасно з цим записом на різницю між вартістю за ринковими цінами і фактичною собівартістю (облікової вартістю), що припадає на суму погашення боргу, дебетується рахунок 98 "Доходи майбутніх періодів", субрахунок "Різниця між сумою, що підлягає стягненню з винних осіб, та балансовою вартістю по недостач цінностей ", і кредитується рахунок 91" Інші доходи і витрати ".
За відсутності конкретних винних осіб, відмову судом у стягненні через необгрунтованість позову вартість недостачі продукції списується на позареалізаційні витрати. В обліку проводиться запис за дебетом рахунка 91 "Інші доходи і витрати" і кредитом рахунка 94 "Нестачі і втрати від псування цінностей".
Вартість товарів відвантажених і заборгованість покупців з простроченим терміном позовної давності після закінчення трьох років списується на позареалізаційні витрати: дебет рахунку 91 "Інші доходи і витрати" і кредит рахунків 45 "Товари відвантажені" і 62 "Розрахунки з покупцями і замовниками". Якщо організація створює резерв по сумнівних боргах, то заборгованість покупців, нереальна для отримання, списується у зменшення резерву за дебетом рахунка 63 "Резерви по сумнівним боргами" і кредитом рахунку 62 "Розрахунки з покупцями і замовниками".
Списана з балансового рахунку заборгованість з простроченим терміном позовної давності враховується протягом наступних п'яти років на позабалансовому рахунку 007 "Списана у збиток заборгованість неплатоспроможних дебіторів". У разі надходження коштів від неплатоспроможного дебітора збільшуються позареалізаційні доходи. Сума коштів, що надійшли відображається за дебетом рахунка 51 "Розрахункові рахунки" та кредитом рахунку 91 "Інші доходи і витрати" і знімається з позабалансового обліку. При цьому вживається на позабалансовий облік сума відображається за дебетом рахунка 007 "Списана у збиток заборгованість неплатоспроможних дебіторів", а знімна - за кредитом цього рахунку. Аналітичний облік за рахунком 007 "Списана у збиток заборгованість неплатоспроможних дебіторів" ведеться по кожному списаному у збиток боргу.
6. Синтетичний і аналітичний облік готової продукції та її продажу
Облік випуску готової продукції знаходиться під постійним контролем бухгалтерії організації, так як його ритмічність забезпечує виконання договірних зобов'язань з відвантаження продукції покупцям, своєчасність реалізації і всіх розрахунків і виплат. Щодня документи на випуск готової продукції надходять до бухгалтерії, яка веде натуральний кількісний облік випуску за видами виробів. Після закінчення місяця загальна кількість випущеної продукції оцінюється за плановими, продажними цінами і за фактичної собівартості (за даними аналітичного обліку виробництва).За показниками випуску готової продукції визначається результат роботи організації у процесі виробництва - економія або перевитрата як різниця між фактичною і плановою собівартістю випущеної продукції. Тут же випуск розцінюється і за відпускними (продажними, договірним) цінами, що дає можливість визначити ймовірний виручку і прибуток після реалізації випущеної продукції.
У міру готовності продукція передається з цехів на склади, де і ведеться облік її подальшого пересування.
Передача продукції з цеху на склад оформляється приймально-здавальної накладної, в якій вказується номер цеху-здавальника, номер складу, який отримав продукцію, найменування виробів, номенклатурний номер, кількість зданих на склад виробів, облікова ціна і сума.
У більшості організацій застосовується накопичувальна приймально-здавальних накладна. У ній проводяться записи протягом кількох днів і за кількома виробам.
У ряді випадків замість накопичувальних застосовуються разові накладні, які оформляються на кожний випуск продукції. Якщо продукція виготовляється за разовими замовленнями, то в накладній перераховуються вироби, що входять до замовлення, номер договору або листи, по якому виконується даний замовлення.
При виготовленні складної і многокомплектной продукції замість накладної складається приймально-здавальний акт, в якому зазначаються найменування виробів, кількість, вартість, а також зазначається, що виготовлені вироби закінчені виробництвом, повністю укомплектовані, відповідають технічним умовам (умовам договору) і згідно з актами технічного приймання в остаточно готовому й упакованому вигляді прийняті технічним контролем і здані на склад.
У масовому виробництві на багатьох підприємствах готову продукцію передають із цеху на склад багаторазово протягом зміни. У цьому випадку крім накладної застосовується приймально-здавальна відомість. Кожний вступ готових виробів на склад фіксується у приймально-здавальної відомості. Після закінчення зміни підраховується загальна кількість прийнятих виробів і оформляється приймально-здавальних накладна. Приймально-здавальні відомості залишаються на складі, а приймально-здавальні накладні, використовуються для ведення бухгалтерського обліку, записів в накопичувальних зведеннях, регістрах синтетичного та аналітичного обліку. При використанні приймально-здавальної відомості скорочується кількість виписуються накладних, трудомісткість їх оформлення та бухгалтерського обліку.
Приймально-здавальні накладні і приймально-здавальні акти виписуються в складальному або випускному цеху у двох примірниках: один примірник з підписом комірника, який прийняв продукцію, залишається в цеху-здавальника і використовується для оперативного обліку, а інший з підписом представника цеху-здавальника разом з продукцією надходить на склад і служить підставою для ведення складського і бухгалтерського обліку.
Якщо підприємство виконує роботи для сторонніх організацій, то в цьому разі оформляється акт здачі-приймання робіт. Акт, так само як і накладна, виписується у двох примірниках. Один примірник з підписом представника підприємства-виконавця передається замовнику, а інший примірник з підтвердженням прийнятих робіт представником замовника залишається у виконавця і використовується в подальшому для відображення виконаних робіт на рахунках бухгалтерського обліку.
Приймально-здавальні накладні після записів у картках складського обліку готової продукції передаються в бухгалтерію, де на їх основі формуються дані про випуск продукції і ведеться облік. Первинні документи на роботи та послуги також надходять до бухгалтерії.
Для узагальнення даних про випуск продукції за звітний період використовується накопичувальна відомість, в яку з накладних та актів переносяться дані про кількість випущених виробів за зміну чи робочий день із зазначенням дати і номера документа, проставляється облікова ціна (планова (нормативна) собівартість або продажна ціна) .
Фактична виробнича собівартість випуску з виробництва продукції по підприємству в цілому обчислюється в журналі-ордері № 10 (розділ 2 "Розрахунок собівартості товарної продукції"). Тому дані накопичувальної відомості про фактичну собівартість повинні бути звірені з даними розділу 3 журналу-ордера № 10.
Дані накопичувальної відомості використовуються для відображення випуску продукції на синтетичних рахунках та ведення вартісного аналітичного обліку готової продукції на складі.
Для обліку наявності і руху готової продукції на складі застосовується рахунок 43 "Готова продукція", за дебетом якого відображаються залишок продукції на складі на початок і кінець звітного періоду та її прихід з виробництва, а за кредитом - витрати продукції, відпустка її зі складу.
Якщо випущені з виробництва вироби споживаються повністю на своєму підприємстві, то вони можуть обліковуватися на рахунку 43 "Готова продукція", або на рахунку 10 "Матеріали". При частковому використанні своєї продукції на власні цілі вона обліковується на рахунку 43 "Готова продукція".
Готові вироби, придбані у інших підприємств для перепродажу або для комплектації своєї продукції, що відвантажується і не входять в її собівартість, враховуються на рахунку 41 "Товари".
Повністю закінчена виробництвом продукція, яка повинна бути прийнята замовником, але не прийнята їм і не оформлена приймально-здавальним актом, на рахунку 43 "Готова продукція" не враховується, а залишається у складі незавершеного виробництва. Вартість виконаних робіт і наданих послуг на сторону на рахунку 43 "Готова продукція" не відображається, а списується з рахунків обліку виробничих витрат безпосередньо на рахунки обліку відвантаження або продажу.
Аналітичний облік - це натуральний облік готової продукції на складі і вартісний облік готової продукції в бухгалтерії. Він ведеться за найменуваннями, сортами, типами, розмірами і місцями зберігання продукції. Мета такого обліку - отримання повної і достовірної інформації про наявність, надходження і витрати продукції, а також забезпечення контролю за її збереженням з боку матеріально відповідальних осіб.
Складський облік ведеться матеріально відповідальними особами на картках обліку продукції. У них відображаються наявність та рух готової продукції в натуральних одиницях виміру (штуках, метрах, кілограмах тощо). Картки відкриваються на кожне найменування продукції, що має номенклатурний номер і, під розписку в журналі їх реєстрації, передаються на склад. У картках зазначаються найменування, номенклатурний номер, сорт, розмір та інші характеристики продукції (облікова ціна, місце зберігання, рух усередині виробництва).
У кінці звітного періоду в усіх картках (незалежно від того, було чи не було руху готової продукції з того чи іншого найменування продукції) проставляється кінцевий залишок.
На підприємствах з невеликою номенклатурою продукції, що випускається замість карток на складі готової продукції ведеться книга обліку.
На складах, оснащених обчислювальною технікою, замість карток та книги обліку складається з допомогою комп'ютера оперативна відомість про наявність та рух готової продукції за її найменуваннями і видами. Така відомість складається для бухгалтерії, відділу збуту, маркетингу та інших зацікавлених користувачів.
Усі первинні документи по приходу і витраті продукції зі складу передаються в бухгалтерію. Передача оформляється спеціальним реєстром, що заповнюються в двох примірниках, перший з яких залишається на складі, а другий разом з документами передається до бухгалтерії. На деяких підприємствах реєстр не складається, а свідченням про те, що документи передані в бухгалтерію, служить розпис бухгалтера в складських картках або книзі обліку.
Після закінчення місяця завідуючий складом (комірник) передає до бухгалтерії відомості про продукцію в натуральних одиницях виміру. Якщо використовується сальдовий (оперативно-бухгалтерський) метод обліку матеріальних цінностей, то заповнюється сальдова відомість, в яку на складі переносяться залишки з карток в натуральних одиницях виміру. У бухгалтерії вони оцінюються у вартісних одиницях.
У бухгалтерії на підставі прибутково-видаткових документів, а також сальдових відомостей та складських звітів ведеться вартісний аналітичний облік готової продукції.
В даний час аналітичний (сортовий) облік готової продукції на підприємствах може вестися одним з таких методів:
паралельним;
сальдові (оперативно-бухгалтерським);
за допомогою сортовий оборотної відомості.
Паралельний метод характеризується тим, що облік готової продукції ведеться на складі і в бухгалтерії. На складі ведуться картки кількісного обліку, а в бухгалтерії - картки кількісно-сумового обліку. Записи в картках складу і бухгалтерії виробляються за прибутковими і видатковими первинним документам. Після закінчення звітного періоду у картках визначаються обороти за місяць і залишки на кінець місяця: на складі тільки за кількістю, а в бухгалтерії за кількістю і сумою. Дані складського обліку періодично звіряють із даними бухгалтерії.
Аналітичний облік готової продукції за допомогою сортовий оборотної відомості полягає в наступному. На складі, як і при паралельному методі обліку, ведуться картки кількісного обліку, а в бухгалтерії - сортова оборотна відомість по тій же формі, що і при паралельному методі, дані в яку заносяться безпосередньо з прибуткових і витратних первинних документів. При цьому первинні документи розкладаються за номенклатурними номерами або найменувань продукції. Зазвичай на звороті останнього прибуткового документа по кожному номенклатурному номеру (найменуванням) за звітний місяць вказується кількість та сума оприбуткованої продукції, на звороті останнього документа по витраті - кількість і сума відпущеної продукції.
Цей метод передбачає використання однорядкових документів. Якщо застосовуються багаторядкові документи, то використовуються накопичувальні відомості окремо по приходу і витраті, у яких накопичуються дані в розрізі номенклатурних номерів.
Накопичені за місяць за первинними документами або за допомогою накопичувальної відомості дані переносяться в сортову оборотну відомість.
Кількісні дані за окремими номенклатурними номерами продукції сортовий оборотної відомості зіставляються з відповідними даними карток складського обліку, а підсумкові дані в цілому за відомістю зіставляються з відповідними даними (залишок на початок і кінець місяця, прихід і витрата) синтетичного обліку за рахунком 43 "Готова продукція" .
Сальдовий (оперативно-бухгалтерський) метод обліку готової продукції передбачає складання сальдової відомості обліку. У відомості обліку залишків (сальдової відомості) відображаються залишки на перше число кожного звітного періоду. Відомість відкривається в бухгалтерії по кожному складу і ведеться в розрізі груп і номенклатурних номерів (найменувань) готової продукції. По кожному номенклатурному номеру (найменуванням) вказуються одиниця виміру і облікова ціна. Після закінчення звітного періоду відомість передається на склад. Завідувач складом (комірник) з карток (книги) складського обліку переносить у відомість по кожному номенклатурному номеру залишок на кінець звітного періоду в натуральному вираженні. Зі складів відомості передаються в бухгалтерію, де таксує залишки, підраховуються суми за групами, складах і по підприємству в цілому.
У бухгалтерії дані про наявність та рух готової продукції на складі узагальнюються у відомості № 16 "Рух готових виробів, їх відвантаження і продаж" у вартісному вираженні - у розділі 1 "Рух готових виробів в ціннісному вираженні", підрозділ "Узагальнені дані за звітний період" . Залишки продукції на початок і кінець звітного періоду, продукція, що надійшла з виробництва і відвантажена в порядку продажів, відображаються у відомості в розрізі груп продукції за обліковими цінами і фактичної собівартості.
Залишки готової продукції, відображені в розділі 1 відомості № 16, зіставляються з обліковими цінами з даними сальдової відомості обліку залишків готової продукції на складі.
Залишки, надходження та витрачання продукції за фактичною собівартістю, відображені у відомості № 16, звіряються з аналогічними даними Головної книги по рахунку 43 "Готова продукція".
Синтетичний облік готової продукції випущеної з виробництва може вестися за одним із варіантів:
з використанням рахунку 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)";
без використання рахунку 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)".
Перший варіант можуть застосовувати організації, що використовують в обліку планові калькуляції на вироблену продукцію або нормативний метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції. До числа його переваг можна віднести те, що відхилення між фактичною та нормативної (планової) собівартістю виявляються в цілому по підприємству на окремому рахунку і немає необхідності визначати їх по кожному виду виробів; спрощується оцінка залишків готової продукції на складі, так як вони оцінюються протягом тривалого часу за стабільними обліковими цінами (за плановою або нормативною собівартістю); хоча і незначно, але скорочується трудомісткість обліку: відхилення списуються безпосередньо на продану продукцію і немає необхідності складати розрахунок по підрахунку фактичної собівартості відвантаженої та проданої продукції, вести вартісний аналітичний облік в двох розрізах : за обліковою вартістю і за фактичної собівартості.
Якщо на підприємстві використовується перший варіант, то для обліку випущеної продукції застосовуються рахунки 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)" і 43 "Готова продукція". За дебетом рахунка 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)" відображається фактична виробнича собівартість випущеної продукції, зданих робіт і наданих послуг. За дебетом цього приводу кореспондує з кредитом рахунків 20 "Основне виробництво", 23 "Допоміжні виробництва" та 90 "Продажі".
За кредитом рахунка 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)" відображається нормативна (планова) собівартість виробленої продукції, робіт і послуг. За кредитом рахунок 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)" кореспондує з дебетом рахунків 10 "Матеріали", 21 "Напівфабрикати власного виробництва", 43 "Готова продукція" і 90 "Продажі".
Після того як записи на рахунку 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)" зроблені, визначається різниця між дебетовим і кредитовим оборотами. Вона являє собою відхилення фактичної собівартості від нормативної (планової). Перевищення фактичної собівартості над нормативною (плановою) означає допущений у виробництві перевитрата і відображається додаткової записом за дебетом рахунка 90 "Продажі" і кредитом рахунка 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)". Перевищення нормативної (планової) собівартості над фактичною свідчить про економію, яка відображається за дебетом рахунка 90 "Продажі" і кредитом рахунка 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)" методом "червоне сторно". У кінцевому підсумку рахунок 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)" закривається. Після закінчення звітного періоду залишку на ньому не може бути, отже, його дані в балансі не знаходять відображення.
Другий варіант менш аналітічен з позиції розкриття складових фактичної собівартості і більш трудомісткий. Цей варіант, тобто без відображення операцій на рахунку 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)", як правило, використовують організації, які не складають планові калькуляції і не застосовують нормативний метод обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції. Такі організації визначають собівартість випущених виробів тільки за фактичними витратами.
При даному варіанті застосовуються рахунки обліку виробничих витрат, рахунок 43 "Готова продукція", рахунок 45 "Товари відвантажені" і рахунок 90 "Продажі". На рахунку 43 "Готова продукція" наявність та рух продукції відображається за фактичною виробничою собівартістю. У цій оцінці показуються в балансі залишки продукції на складі. У організацій, що використовують як облікових продажні ціни, на рахунку 43 "Готова продукція" фактична собівартість підрозділяється на вартість за обліковими цінами і на відхилення фактичної собівартості від вартості за обліковими цінами.
За дебетом рахунка 43 "Готова продукція" кореспондує з кредитом рахунків 20 "Основне виробництво" і 23 "Допоміжні виробництва", а за кредитом - з дебетом рахунка 45 "Товари відвантажені", якщо виручка визначається по моменту оплати, або дебетом рахунку 90 "Продажі ", якщо виручка встановлюється з моменту відвантаження продукції. Виконані роботи та надані послуги, як і при першому варіанті синтетичного обліку випуску продукції, не відображаються на рахунку 43 "Готова продукція", а списуються з рахунків обліку виробничих витрат на рахунок 45 "Товари відвантажені" або рахунок 90 "Продажі".
На підприємствах, що використовують облікові ціни, складаються два записи: одна - на суму облікової вартості випущеної продукції, інша - на різницю між сумою фактичної собівартості продукції і сумою її облікової вартості. При цьому якщо фактична собівартість продукції вища, робиться додатковий запис, а якщо нижче, то робиться запис "червоне сторно".
Другий варіант обліку випуску продукції можуть також застосовувати організації, що використовують нормативну (планову) собівартість. Відхилення фактичної від нормативної (планової) собівартості при цьому списуються на рахунок 43 "Готова продукція" або рахунок 90 "Продажі". Порядок списання відхилень встановлюється самою організацією в обліковій політиці.
Продукція, що випускається з виробництва продукція може оцінюватися за виробничою собівартістю, або за прямими статтями витрат. У першому випадку управлінські витрати включаються у виробничу собівартість, у другому - списуються на рахунок 90 "Продажі".
Завершальною стадією обліку випуску продукції є відображення даних у журналі-ордері № 10 / 1 по кореспондуючих рахунках і в розділі 3 журналу-ордера № 10. Дані для цього беруться з відомостей зведеного обліку витрат на виробництво та накопичувальної відомості випуску продукції.
Далі доля готової до продажу продукції вирішена - продукція відправляється до покупця, або чекає свого споживача (на прилавку магазину належить підприємству).
Відпускається зі складу продукція оформляється первинними документами. На підставі договору поставки та графіка відвантаження продукції виписується товарна накладна, де вказуються покупець, найменування продукції (виробів), кількість продукції, що підлягає відпуску і фактично відпущеної, договірна ціна, сума, вартість упаковки, оплачуваної понад ціни на продукцію. Після оформлення товарна накладна передається на склад.
На продукцію, що відправляється спеціалізованими транспортними організаціями, виписується товарно-транспортна накладна. У постачальника вона замінює товарну накладну, а у покупця - прибутковий ордер. Якщо покупець вивозить продукцію зі складу своїм транспортом, то підставою для відпуску продукції зі складу є накладна або товарно-транспортна накладна, а також довіреність на право отримання товарно-матеріальних цінностей, пред'явлена представником покупця.
Виконані роботи оформляються приймально-здавальним актом, де вказуються види робіт, їх обсяг та вартість. Акт підписується представниками замовника і виконавця. При наданні послуг виписуються наряд-замовлення, акт виконаних робіт, квитанція.
Усі первинні документи на відвантажену продукцію, виконані роботи і надані послуги (товарна накладна, залізничні накладні, акти тощо) передаються у фінансовий відділ або бухгалтерію для виписки розрахункових документів.
При попередній оплаті продавець виписує рахунок, на підставі якого покупець перераховує аванс за майбутню відвантаження продукції, виконувану роботу. Крім перерахованих первинних документів, на продукцію, що відвантажується готову продукцію постачальник оформляє рахунок-фактуру у двох примірниках (використовувану продавцем і покупцем для обчислення податку на додану вартість), накладну на відвантаження товару, акт прийому-передачі (у разі необхідності).
Для обліку виручки від продажу продукції, її собівартості та виявлення фінансових результатів по основній діяльності організації використовується синтетичний рахунок 90 "Продажі". За дебетом зазначеного рахунку показується фактична собівартість проданої продукції, а по кредиту - виручка від продажу чи що надійшов від покупців платіж. При цьому якщо поточний облік руху продукції, робіт, послуг ведеться за обліковими цінами (планова чи нормативна собівартість, відпускна ціна), то за дебетом рахунка 90 "Продажі" відбивається їх вартість за обліковими цінами і різниця між фактичною собівартістю і облікової вартістю.
Виручка відображається за кредитом рахунку 90 "Продажі" загальною сумою, що включає вартість продукції за продажними цінами, в тому числі ПДВ, акцизи.
Після закінчення звітного періоду на рахунку 90 "Продажі" підраховуються обороти по дебету і кредиту, потім вони зіставляються між собою, в результаті чого виявляється кінцевий фінансовий результат. Якщо підсумок по кредиту більше підсумку за дебетом, це означає, що організація отримала прибуток; перевищення дебетового підсумку над кредитовим показує збиток. В кінці кожного місяця при закритті періоду підраховуються дебетовий і кредитовий обороти, які повинні бути рівні між собою. Залишку на цьому рахунку не повинно бути. Прибуток відображається за дебетом, а збиток - за кредитом рахунку 90 "Продажі" в кореспонденції з рахунком 99 "Прибутки і збитки".
При формуванні виручки, надходження коштів, списання собівартості продукції, нарахування податків, виявленні прибутку (збитку) складаються бухгалтерські записи. Система таких записів, використання кореспондуючих рахунків залежать від обраного організацією методу визначення виручки від продажу продукції. Існують наступні методи визначення виручки від продажу:
з моменту відвантаження продукції;
по моменту оплати продукції.
Метод обліку продажу з моменту відвантаження продукції характеризується тим, що виручка від продажу визначається по моменту відвантаження або передачі продукції покупцеві незалежно від того, надійшли до цього моменту в оплату кошти чи ні.
Для обліку розрахунків з покупцями використовується рахунок 62 "Розрахунки з покупцями і замовниками", за дебетом якого відображається заборгованість покупців за отриману ними продукцію в кореспонденції з рахунком 90 "Продажі", а по кредиту - погашення заборгованості після отримання коштів у кореспонденції з рахунками обліку грошових коштів.
Аналітичний облік за рахунком 62 "Розрахунки з покупцями і замовниками" ведеться за кожним покупцем і по кожному пред'явленому їм рахунку за допомогою карток або відомості.
За рахунку 45 "Товари відвантажені" ведеться аналітичний облік. В умовах журнально-ордерної форми обліку для цього застосовується відомість N 16, розділ "Відвантаження, відпуск і продаж продукції, робіт і послуг". Аналітичний облік в ній ведеться по кожному факту відвантаження із зазначенням вантажоодержувача.
Протягом звітного періоду на підставі виписок з розрахункового, валютного рахунку, первинних документів (платіжних доручень і т.д.) про надходження грошових коштів у відомості аналітичного обліку відвантаженої продукції відображається її оплата.
Для того щоб відобразити продукцію, роботи або послуги реалізованими, бухгалтерія повинна мати документи, що підтверджують виконання договору і в першу чергу перехід прав власності на них. Крім товарної накладної це можуть бути залізничні, товарно-транспортні накладні з відмітками станції відправлення або призначення, коносаменти, акти виконаних робіт.
Продаж продукції здійснюється відповідно до висновків договорами. У договорах на постачання готової продукції вказують постачальники і покупці, необхідні показники по виробах, ціни, знижки, порядок розрахунків, суму податку на додану вартість та інші реквізити. У міжнародній практиці прийнято додатково вказувати непереборні обставини (форс-мажор), поручительство, гарантії, виконання договірних умов, порядок відшкодування збитків.
2. Цивільний кодекс Російської Федерації (частина II) від 26 січня 1996р. № 14-ФЗ (в редакції від 21 січня 2007р.)
3. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 30 грудня 2001р. № 195-ФЗ (в редакції від 09 лютого 2007р.)
4. Податковий кодекс Російської Федерації Частина I від 31 липня 1998 р . N 146-ФЗ (в редакції від 30 грудня 2006р.) І Частина II від 05 серпня 2000 р . N 117-ФЗ (в редакції від 30 грудня 2006р.)
5. Федеральний закон Російської Федерації від 7 серпня 2001р. N 119-ФЗ "Про аудиторську діяльність" (у редакції від 30 грудня 2004р.)
6. Федеральний закон від 21 листопада 1996 р . N 129-ФЗ "Про бухгалтерський облік" (в редакції від 03 листопада 2006р.)
7. Наказ Мінфіну РФ від 31 жовтня 2000 р . N 94н "Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності організацій і інструкції по його застосуванню" (в редакції від 18 вересня 2006р.)
8. Наказ Мінфіну РФ від 6 липня 1999р. N 43н "Про затвердження Положення з бухгалтерського обліку" Бухгалтерська звітність організації "ПБУ 4 / 99" (в редакції від 18 вересня 2006р.)
9. Наказ Мінфіну РФ від 9 червня 2001 р . N 44н "Про затвердження Положення з бухгалтерського обліку" Облік матеріально-виробничих запасів "ПБУ 5 / 01" (в редакції від 27 листопада 2006р.)
10. Наказ Мінфіну РФ від 9 грудня 1998р. N 60н "Про затвердження Положення з бухгалтерського обліку" Облікова політика організації "ПБУ 1 / 98" (в редакції від 30 грудня 1999р.)
11. Наказ Мінфіну РФ від 28 грудня 2001 р . N 119н "Про затвердження Методичних вказівок по бухгалтерському обліку матеріально-виробничих запасів" (в редакції від 23 квітня 2002р.)
12. Методичні рекомендації по збору аудиторських доказів достовірності показників матеріально-виробничих запасів в бухгалтерській звітності (затв. Мінфіном РФ 23 квітня 2004р.)
13. Алборов Р.А. Вибір облікової політики підприємства: Принципи і практичні рекомендації .- М.: Бухгалтерський облік, 2005р. - 150с.
14. Балабанов І.Т. Аналіз і планування фінансів господарюючого суб'єкта. - М.: Фінанси і статистика, 2004р. - 524 с.
15. Барногльц С.Б., Економічний аналіз господарської діяльності на сучасному етапі розвитку, М.: Фінанси і статистика, 2004р. - 284 с.
16. Бондар Є. Облікова політика організації на 2005 рік / Бухгалтерське додаток до газети "Економіка і життя", випуск 52, грудень 2004р.
17. Вулканів А. Облікова політика-2005. Як її скласти з вигодою для себе / / "Московський бухгалтер", N 1, січень 2005р.
18. Друрі К. Введення в управлінський і виробничий облік-М.: ВЛАДОС, 2004р. - 385 с.
19. Кензеева І.А. Аудит облікової політики організації / / "Аудиторські відомості", N 6, червень 2005р.
20. Кожинов В.Я. Основи бухгалтерського обліку. - Система ГАРАНТ, 2006р.
21. Крейнина М.М. Аналіз фінансового стану та інвестиційної привабливості акціонерних товариств у промисловості, будівництві та торгівлі. - М.: Фінанси, 2004р. - 289 с.
22. Методика економічного аналізу діяльності промислового підприємства / Під. ред. А.І. Бужинського, А.Д. Шеремета - М.: Фінанси і статистика, 2004р. - 457 с.
23. Новодворський В.Д., Хорін А. Н. Балансове узагальнення як метод бухгалтерського обліку / Бухгалтерський облік, № 3-2005р. - С.15-21.
24. Павлова Л.М. Фінанси підприємств: Підручник. - М.: Фінанси, «ЮНИТИ», 2004р. - 437 с.
25. Чернишова Ю.Г. Аналіз фінансово-господарської діяльності - «Фенікс», 2005р.
26. Уткін Е.А. Фінансовий менеджмент: Підручник для вузів. - М.: Дзеркало, 2004р. - 437 с.
27. Фінанси: Навчальний посібник / За ред. Ковальової А.М. - М.: Фінанси і статистика, 2004р. - 581 с.
28. Фомічова Л.П. Коментарі до Положень по бухгалтерському обліку (ПБУ 1/98-20/03). - Система ГАРАНТ, 2005р.
29. Хонгрен Т., Фостер Дж. Бухгалтерський облік: управлінський аспект. -М.: Банки і біржі, 2005р. - 368 с.
30. Шеремет А.Д., Сейфулін Р.С. Методика фінансового аналізу. -М.: Фінанси і статистика, 2005р. - 396 с.
31. Шеремет А.Д., Сейфулін Р.С., Негашев Є.В.. Методика фінансового аналізу підприємства - М.: ВЛАДОС, 2004р. - 441 с.
32. Шеремет А.Д., Суйц В. П. Аудит. - М.: Юрайт, 2005р. - 257 с.
Залишки готової продукції, відображені в розділі 1 відомості № 16, зіставляються з обліковими цінами з даними сальдової відомості обліку залишків готової продукції на складі.
Залишки, надходження та витрачання продукції за фактичною собівартістю, відображені у відомості № 16, звіряються з аналогічними даними Головної книги по рахунку 43 "Готова продукція".
Синтетичний облік готової продукції випущеної з виробництва може вестися за одним із варіантів:
з використанням рахунку 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)";
без використання рахунку 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)".
Перший варіант можуть застосовувати організації, що використовують в обліку планові калькуляції на вироблену продукцію або нормативний метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції. До числа його переваг можна віднести те, що відхилення між фактичною та нормативної (планової) собівартістю виявляються в цілому по підприємству на окремому рахунку і немає необхідності визначати їх по кожному виду виробів; спрощується оцінка залишків готової продукції на складі, так як вони оцінюються протягом тривалого часу за стабільними обліковими цінами (за плановою або нормативною собівартістю); хоча і незначно, але скорочується трудомісткість обліку: відхилення списуються безпосередньо на продану продукцію і немає необхідності складати розрахунок по підрахунку фактичної собівартості відвантаженої та проданої продукції, вести вартісний аналітичний облік в двох розрізах : за обліковою вартістю і за фактичної собівартості.
Якщо на підприємстві використовується перший варіант, то для обліку випущеної продукції застосовуються рахунки 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)" і 43 "Готова продукція". За дебетом рахунка 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)" відображається фактична виробнича собівартість випущеної продукції, зданих робіт і наданих послуг. За дебетом цього приводу кореспондує з кредитом рахунків 20 "Основне виробництво", 23 "Допоміжні виробництва" та 90 "Продажі".
За кредитом рахунка 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)" відображається нормативна (планова) собівартість виробленої продукції, робіт і послуг. За кредитом рахунок 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)" кореспондує з дебетом рахунків 10 "Матеріали", 21 "Напівфабрикати власного виробництва", 43 "Готова продукція" і 90 "Продажі".
Після того як записи на рахунку 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)" зроблені, визначається різниця між дебетовим і кредитовим оборотами. Вона являє собою відхилення фактичної собівартості від нормативної (планової). Перевищення фактичної собівартості над нормативною (плановою) означає допущений у виробництві перевитрата і відображається додаткової записом за дебетом рахунка 90 "Продажі" і кредитом рахунка 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)". Перевищення нормативної (планової) собівартості над фактичною свідчить про економію, яка відображається за дебетом рахунка 90 "Продажі" і кредитом рахунка 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)" методом "червоне сторно". У кінцевому підсумку рахунок 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)" закривається. Після закінчення звітного періоду залишку на ньому не може бути, отже, його дані в балансі не знаходять відображення.
Другий варіант менш аналітічен з позиції розкриття складових фактичної собівартості і більш трудомісткий. Цей варіант, тобто без відображення операцій на рахунку 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)", як правило, використовують організації, які не складають планові калькуляції і не застосовують нормативний метод обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції. Такі організації визначають собівартість випущених виробів тільки за фактичними витратами.
При даному варіанті застосовуються рахунки обліку виробничих витрат, рахунок 43 "Готова продукція", рахунок 45 "Товари відвантажені" і рахунок 90 "Продажі". На рахунку 43 "Готова продукція" наявність та рух продукції відображається за фактичною виробничою собівартістю. У цій оцінці показуються в балансі залишки продукції на складі. У організацій, що використовують як облікових продажні ціни, на рахунку 43 "Готова продукція" фактична собівартість підрозділяється на вартість за обліковими цінами і на відхилення фактичної собівартості від вартості за обліковими цінами.
За дебетом рахунка 43 "Готова продукція" кореспондує з кредитом рахунків 20 "Основне виробництво" і 23 "Допоміжні виробництва", а за кредитом - з дебетом рахунка 45 "Товари відвантажені", якщо виручка визначається по моменту оплати, або дебетом рахунку 90 "Продажі ", якщо виручка встановлюється з моменту відвантаження продукції. Виконані роботи та надані послуги, як і при першому варіанті синтетичного обліку випуску продукції, не відображаються на рахунку 43 "Готова продукція", а списуються з рахунків обліку виробничих витрат на рахунок 45 "Товари відвантажені" або рахунок 90 "Продажі".
На підприємствах, що використовують облікові ціни, складаються два записи: одна - на суму облікової вартості випущеної продукції, інша - на різницю між сумою фактичної собівартості продукції і сумою її облікової вартості. При цьому якщо фактична собівартість продукції вища, робиться додатковий запис, а якщо нижче, то робиться запис "червоне сторно".
Другий варіант обліку випуску продукції можуть також застосовувати організації, що використовують нормативну (планову) собівартість. Відхилення фактичної від нормативної (планової) собівартості при цьому списуються на рахунок 43 "Готова продукція" або рахунок 90 "Продажі". Порядок списання відхилень встановлюється самою організацією в обліковій політиці.
Продукція, що випускається з виробництва продукція може оцінюватися за виробничою собівартістю, або за прямими статтями витрат. У першому випадку управлінські витрати включаються у виробничу собівартість, у другому - списуються на рахунок 90 "Продажі".
Завершальною стадією обліку випуску продукції є відображення даних у журналі-ордері № 10 / 1 по кореспондуючих рахунках і в розділі 3 журналу-ордера № 10. Дані для цього беруться з відомостей зведеного обліку витрат на виробництво та накопичувальної відомості випуску продукції.
Далі доля готової до продажу продукції вирішена - продукція відправляється до покупця, або чекає свого споживача (на прилавку магазину належить підприємству).
Відпускається зі складу продукція оформляється первинними документами. На підставі договору поставки та графіка відвантаження продукції виписується товарна накладна, де вказуються покупець, найменування продукції (виробів), кількість продукції, що підлягає відпуску і фактично відпущеної, договірна ціна, сума, вартість упаковки, оплачуваної понад ціни на продукцію. Після оформлення товарна накладна передається на склад.
На продукцію, що відправляється спеціалізованими транспортними організаціями, виписується товарно-транспортна накладна. У постачальника вона замінює товарну накладну, а у покупця - прибутковий ордер. Якщо покупець вивозить продукцію зі складу своїм транспортом, то підставою для відпуску продукції зі складу є накладна або товарно-транспортна накладна, а також довіреність на право отримання товарно-матеріальних цінностей, пред'явлена представником покупця.
Виконані роботи оформляються приймально-здавальним актом, де вказуються види робіт, їх обсяг та вартість. Акт підписується представниками замовника і виконавця. При наданні послуг виписуються наряд-замовлення, акт виконаних робіт, квитанція.
Усі первинні документи на відвантажену продукцію, виконані роботи і надані послуги (товарна накладна, залізничні накладні, акти тощо) передаються у фінансовий відділ або бухгалтерію для виписки розрахункових документів.
При попередній оплаті продавець виписує рахунок, на підставі якого покупець перераховує аванс за майбутню відвантаження продукції, виконувану роботу. Крім перерахованих первинних документів, на продукцію, що відвантажується готову продукцію постачальник оформляє рахунок-фактуру у двох примірниках (використовувану продавцем і покупцем для обчислення податку на додану вартість), накладну на відвантаження товару, акт прийому-передачі (у разі необхідності).
Для обліку виручки від продажу продукції, її собівартості та виявлення фінансових результатів по основній діяльності організації використовується синтетичний рахунок 90 "Продажі". За дебетом зазначеного рахунку показується фактична собівартість проданої продукції, а по кредиту - виручка від продажу чи що надійшов від покупців платіж. При цьому якщо поточний облік руху продукції, робіт, послуг ведеться за обліковими цінами (планова чи нормативна собівартість, відпускна ціна), то за дебетом рахунка 90 "Продажі" відбивається їх вартість за обліковими цінами і різниця між фактичною собівартістю і облікової вартістю.
Виручка відображається за кредитом рахунку 90 "Продажі" загальною сумою, що включає вартість продукції за продажними цінами, в тому числі ПДВ, акцизи.
Після закінчення звітного періоду на рахунку 90 "Продажі" підраховуються обороти по дебету і кредиту, потім вони зіставляються між собою, в результаті чого виявляється кінцевий фінансовий результат. Якщо підсумок по кредиту більше підсумку за дебетом, це означає, що організація отримала прибуток; перевищення дебетового підсумку над кредитовим показує збиток. В кінці кожного місяця при закритті періоду підраховуються дебетовий і кредитовий обороти, які повинні бути рівні між собою. Залишку на цьому рахунку не повинно бути. Прибуток відображається за дебетом, а збиток - за кредитом рахунку 90 "Продажі" в кореспонденції з рахунком 99 "Прибутки і збитки".
При формуванні виручки, надходження коштів, списання собівартості продукції, нарахування податків, виявленні прибутку (збитку) складаються бухгалтерські записи. Система таких записів, використання кореспондуючих рахунків залежать від обраного організацією методу визначення виручки від продажу продукції. Існують наступні методи визначення виручки від продажу:
з моменту відвантаження продукції;
по моменту оплати продукції.
Метод обліку продажу з моменту відвантаження продукції характеризується тим, що виручка від продажу визначається по моменту відвантаження або передачі продукції покупцеві незалежно від того, надійшли до цього моменту в оплату кошти чи ні.
Для обліку розрахунків з покупцями використовується рахунок 62 "Розрахунки з покупцями і замовниками", за дебетом якого відображається заборгованість покупців за отриману ними продукцію в кореспонденції з рахунком 90 "Продажі", а по кредиту - погашення заборгованості після отримання коштів у кореспонденції з рахунками обліку грошових коштів.
Аналітичний облік за рахунком 62 "Розрахунки з покупцями і замовниками" ведеться за кожним покупцем і по кожному пред'явленому їм рахунку за допомогою карток або відомості.
За рахунку 45 "Товари відвантажені" ведеться аналітичний облік. В умовах журнально-ордерної форми обліку для цього застосовується відомість N 16, розділ "Відвантаження, відпуск і продаж продукції, робіт і послуг". Аналітичний облік в ній ведеться по кожному факту відвантаження із зазначенням вантажоодержувача.
Протягом звітного періоду на підставі виписок з розрахункового, валютного рахунку, первинних документів (платіжних доручень і т.д.) про надходження грошових коштів у відомості аналітичного обліку відвантаженої продукції відображається її оплата.
Для того щоб відобразити продукцію, роботи або послуги реалізованими, бухгалтерія повинна мати документи, що підтверджують виконання договору і в першу чергу перехід прав власності на них. Крім товарної накладної це можуть бути залізничні, товарно-транспортні накладні з відмітками станції відправлення або призначення, коносаменти, акти виконаних робіт.
Продаж продукції здійснюється відповідно до висновків договорами. У договорах на постачання готової продукції вказують постачальники і покупці, необхідні показники по виробах, ціни, знижки, порядок розрахунків, суму податку на додану вартість та інші реквізити. У міжнародній практиці прийнято додатково вказувати непереборні обставини (форс-мажор), поручительство, гарантії, виконання договірних умов, порядок відшкодування збитків.
Висновок
Кожне підприємство в умовах ринку прагнути виробляти ті товари та послуги, які дають найбільший прибуток. Її отримання є умовою економічного зростання підприємства. У той же час в умовах ринку немає гарантії, що підприємство отримає прибуток. Це, перш за все, залежить від того, наскільки правильно підприємство визначає, адекватно попиту, перелік (асортимент), кількість і якість товарів, які воно збирається виробляти, і методи їх реалізації, а так само від багатьох обставин: правильного визначення бажань покупців і орієнтації підприємства на їх виробництво, рівня витрат виробництва, які повинні бути менше, ніж доходи, отримані від продажу своєї продукції. Це вимагає від кожного підприємства певної організації господарювання, проведення певної економічної та виробничої політики, пошуку свого шляху розвитку, свого маркетингу, своїх форм господарювання і точного бухгалтерського обліку. Готова продукція - це вироби і напівфабрикати, повністю закінчені обробкою, що відповідають чинним стандартам чи затвердженим технічним умовам, прийняті на склад чи замовником.
Основними завданнями бухгалтерського обліку готової продукції є:
- Правильний і своєчасний облік наявності та руху готової продукції на складах, холодильниках та інших місцях зберігання продукції;
- Контроль за виконанням планів за обсягом, асортиментом, якістю випущеної продукції і зобов'язань щодо її постачання;
- Контроль за збереженням готової продукції та дотриманням встановлених лімітів;
- Контроль за виконанням плану по реалізації продукції і своєчасністю оплати за реалізовану продукцію;
- Виявлення рентабельності всієї продукції та її окремих видів.
Список джерел та літератури
1. Цивільний кодекс Російської Федерації (частина I) від 30 листопада 1994р. № 51-ФЗ (в редакції від 05 лютого 2007р.)2. Цивільний кодекс Російської Федерації (частина II) від 26 січня 1996р. № 14-ФЗ (в редакції від 21 січня 2007р.)
3. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 30 грудня 2001р. № 195-ФЗ (в редакції від 09 лютого 2007р.)
4. Податковий кодекс Російської Федерації Частина I від 31 липня
5. Федеральний закон Російської Федерації від 7 серпня 2001р. N 119-ФЗ "Про аудиторську діяльність" (у редакції від 30 грудня 2004р.)
6. Федеральний закон від 21 листопада
7. Наказ Мінфіну РФ від 31 жовтня
8. Наказ Мінфіну РФ від 6 липня 1999р. N 43н "Про затвердження Положення з бухгалтерського обліку" Бухгалтерська звітність організації "ПБУ 4 / 99" (в редакції від 18 вересня 2006р.)
9. Наказ Мінфіну РФ від 9 червня
10. Наказ Мінфіну РФ від 9 грудня 1998р. N 60н "Про затвердження Положення з бухгалтерського обліку" Облікова політика організації "ПБУ 1 / 98" (в редакції від 30 грудня 1999р.)
11. Наказ Мінфіну РФ від 28 грудня
12. Методичні рекомендації по збору аудиторських доказів достовірності показників матеріально-виробничих запасів в бухгалтерській звітності (затв. Мінфіном РФ 23 квітня 2004р.)
13. Алборов Р.А. Вибір облікової політики підприємства: Принципи і практичні рекомендації .- М.: Бухгалтерський облік, 2005р. - 150с.
14. Балабанов І.Т. Аналіз і планування фінансів господарюючого суб'єкта. - М.: Фінанси і статистика, 2004р. - 524 с.
15. Барногльц С.Б., Економічний аналіз господарської діяльності на сучасному етапі розвитку, М.: Фінанси і статистика, 2004р. - 284 с.
16. Бондар Є. Облікова політика організації на 2005 рік / Бухгалтерське додаток до газети "Економіка і життя", випуск 52, грудень 2004р.
17. Вулканів А. Облікова політика-2005. Як її скласти з вигодою для себе / / "Московський бухгалтер", N 1, січень 2005р.
18. Друрі К. Введення в управлінський і виробничий облік-М.: ВЛАДОС, 2004р. - 385 с.
19. Кензеева І.А. Аудит облікової політики організації / / "Аудиторські відомості", N 6, червень 2005р.
20. Кожинов В.Я. Основи бухгалтерського обліку. - Система ГАРАНТ, 2006р.
21. Крейнина М.М. Аналіз фінансового стану та інвестиційної привабливості акціонерних товариств у промисловості, будівництві та торгівлі. - М.: Фінанси, 2004р. - 289 с.
22. Методика економічного аналізу діяльності промислового підприємства / Під. ред. А.І. Бужинського, А.Д. Шеремета - М.: Фінанси і статистика, 2004р. - 457 с.
23. Новодворський В.Д., Хорін А. Н. Балансове узагальнення як метод бухгалтерського обліку / Бухгалтерський облік, № 3-2005р. - С.15-21.
24. Павлова Л.М. Фінанси підприємств: Підручник. - М.: Фінанси, «ЮНИТИ», 2004р. - 437 с.
25. Чернишова Ю.Г. Аналіз фінансово-господарської діяльності - «Фенікс», 2005р.
26. Уткін Е.А. Фінансовий менеджмент: Підручник для вузів. - М.: Дзеркало, 2004р. - 437 с.
27. Фінанси: Навчальний посібник / За ред. Ковальової А.М. - М.: Фінанси і статистика, 2004р. - 581 с.
28. Фомічова Л.П. Коментарі до Положень по бухгалтерському обліку (ПБУ 1/98-20/03). - Система ГАРАНТ, 2005р.
29. Хонгрен Т., Фостер Дж. Бухгалтерський облік: управлінський аспект. -М.: Банки і біржі, 2005р. - 368 с.
30. Шеремет А.Д., Сейфулін Р.С. Методика фінансового аналізу. -М.: Фінанси і статистика, 2005р. - 396 с.
31. Шеремет А.Д., Сейфулін Р.С., Негашев Є.В.. Методика фінансового аналізу підприємства - М.: ВЛАДОС, 2004р. - 441 с.
32. Шеремет А.Д., Суйц В. П. Аудит. - М.: Юрайт, 2005р. - 257 с.