Зміст
Введення
Глава 1 Загальні принципи організації обліку витрат і калькуляції собівартості продукції
1.1 Сутність та види собівартості
1.2 Методи обліку витрат і калькулювання собівартості
1.3 Склад витрат, що включаються до собівартості продукції
1.4 Розробка планових калькуляцій
Глава 2 Організаційно-економічна характеристика ТОВ «Стиль-Пласт»
2.1 Організаційна характеристика ТОВ «Стиль-Пласт»
2.2 Економічна характеристика ТОВ «Стиль-Пласт»
Глава 3 Система у подружжя витрат і калькуляції собівартості продукції
ТОВ «Стиль-Пласт»
3.1 Облік витрат і калькуляція собівартості продукції ТОВ «Стиль-Пласт»
3.2 Рекомендації щодо вдосконалення організації обліку витрат і калькуляції собівартості продукції
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Актуальність теми полягає в тому, що підприємства з виробництва пластикових конструкцій є досить новим явищем в економіці країни, і їх число з кожним роком збільшується.
Аналіз діяльності та аналіз витрат організацій, що займаються виробництвом і установкою пластикових конструкцій, характеризується високим рівнем конкуренції. В Оренбурзі компаній, що займаються даним видом діяльності, налічується понад 70 [16]. З урахуванням того, що попит на кінець 2007 і початок 2008 на ринку послуг, у зв'язку зі спадом купівельної спроможності населення, зупинився, керівники таких фірм мають задуматися про управління витратами. Кожен керівник час від часу порівнює ефективність власного підприємства з результативністю компаній-конкурентів. Одним з критеріїв такої оцінки є рентабельність бізнесу - співвідношення прибутків і витрат.
Фінансова криза поставила підприємства в умови необхідності самостійного прийняття рішень, вся відповідальність покладена на управлінський персонал виробничих організацій. Це призводить до того, що виняткову актуальність набувають питання обліку витрат і калькуляції собівартості продукції. А в умовах обмеженого попиту або висококонкурентного ринку питання управління витратами стає життєво важливим.
Висока конкуренція, пошуки резервів зниження собівартості продукції і підвищення рентабельності вимагають інформації про реальний рівень витрат, про раціональність використання тих чи інших ресурсів у системі управління витратами на виробництво і монтаж пластикових конструкцій. Ефективно управляти витратами означає перш за все контролювати, своєчасно виявляти факт відхилення, його причину і винуватців, вживати заходів щодо усунення відхилень.
Актуальними є питання класифікації витрат і об'єктів управлінського обліку, методів витрат і калькулювання собівартості продукції, проблеми планування та обліку витрат за центрами відповідальності і за організацією в цілому, застосування нормативного методу обліку витрат в компанії.
Питання організації управлінського обліку витрат і калькулювання собівартості досліджені в роботах провідних вітчизняних економістів: М.А. Вахрушина, Н.Д. Врублевського, В. Б. Івашкевича, Т.П. Коропової, А.Д. Шеремета, О.Н. Волкової та ін Але не всі розроблені вітчизняними вченими теоретичні положення застосовні у виробництві пластикових конструкцій в силу технічних і економічних особливостей. Застосування теоретичних положень і практичних рекомендацій з організації управлінського обліку витрат вимагає доопрацювань і адаптації в конкретних умовах кожної компанії.
Мета цього дослідження - розглянути особливості обліку витрат і калькуляції собівартості продукції в ТОВ «Стиль-Пласт», основним видом діяльності якого є виробництво пластикових конструкцій та їх монтаж.
Мета визначила завдання дослідження:
- Розглянути загальні принципи обліку витрат і калькуляції собівартості продукції;
- Дати організаційно-економічну характеристику ТОВ «Стиль-Пласт»;
- Розглянути систему обліку витрат і калькулювання собівартості продукції ТОВ «Стиль-Пласт».
Об'єкт дослідження: Товариство з обмеженою відповідальністю «Стиль-Пласт».
Предмет дослідження: система обліку витрат і калькулювання собівартості продукції ТОВ «Стиль-Пласт».
Методи, що застосовуються в дослідженні: синтез і аналіз, узагальнення та порівняння.
Глава 1 Загальні принципи організації обліку витрат і калькуляції собівартості продукції
1.1 Сутність та види собівартості
Собівартість продукції є виражені в грошовій формі витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції.
Собівартість продукції займає важливе місце в системі якісних показників, що характеризують виробничу діяльність підприємств. Вона дозволяє судити про те, наскільки раціонально використовується матеріальні, трудові, фінансові ресурси, який рівень господарського керівництва.
Найважливішою умовою збільшення прибутку є систематичне зниження собівартості
По-перше, зниження витрат на одиницю продукції дозволяє збільшити обсяг виробництва на підприємстві при наявних ресурсах, забезпечити тим самим прискорення оборотності оборотних коштів.
По-друге, зниження собівартості є істотним джерелом прибутковості виробництва.
По-третє, зниження собівартості продукції - це реальна основа зниження оптових і роздрібних цін.
Залежно від обсягу витрат на виробничому підприємстві розрізняють цехову, виробничу і повну собівартість продукції.
Цехова - включає витрати всіх цехів, пов'язані з виготовленням продукції.
Виробнича - охоплює витрати підприємства в цілому. Вона обчислюється додатком до цехової собівартості загальнозаводських та інших цільових витрат.
Повна собівартість - містить витрати підприємства на випуск і реалізацію продукції. Для її обчислення до виробничої собівартості додається позавиробничі витрати.
1.2 Методи обліку витрат і калькулювання собівартості
Під методом обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції розуміють сукупність прийомів документування та відображення виробничих витрат, що забезпечують визначення фактичної собівартості продукції, а також віднесення витрат на одиницю продукції. Іншими словами, це сукупність способів аналітичного обліку витрат на виробництво по калькуляційних об'єктів і прийомів обчислення калькуляційних одиниць. Існують різні методи обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції.
Їх застосування визначається особливостями виробничого процесу, характером виробленої продукції (послуг, послуг), її складом, способом обробки.
Метод обліку витрат і калькулювання вибирається підприємством самостійно, тому що залежить від низки приватних чинників: галузевої приналежності, розміру, застосовуваної технології, асортименту продукції тощо, інакше кажучи, від індивідуальних особливостей Методи обліку витрат на підприємствах легкої промисловості можна організувати в залежності від способу оцінки витрат, від характеру технологічного процесу або від повноти включення витрат у собівартість готової продукції.
У залежності від способу оцінки витрат методи обліку поділяються на такі види: метод обліку витрат за фактичною собівартістю; метод обліку витрат за нормативною собівартістю; метод обліку витрат за плановою собівартістю.
Залежно від характеру технологічного процесу виробництва методи обліку витрат поділяються на: котлової; позамовний; попередільний (напівфабрикатний або бесполуфабрікатний).
У залежності від повноти включення витрат у собівартість готової продукції розрізняють: метод обліку витрат по повній собівартості; метод обліку витрат за скороченою собівартості.
Незважаючи на простоту розрахунків витрат методом за фактичної собівартості, даний метод використовується рідко, тому що основний його недолік полягає в тому, що фактичні витрати можуть бути визначені лише в кінці звітного періоду.
Суть нормативного методу обліку витрат полягає в тому, що попередньо економістами підприємства визначаються норми витрат на кожен вид продукції, що виготовляється (як правило, норми визначаються виходячи з діючих на початок звітного періоду норм витрат). У ході виробничого процесу облік витрат ведеться в межах цих встановлених норм, і визначаються відхилення від них. Застосування цього методу дозволяє не тільки визначити які витрати були здійснені при виготовленні продукції, але і якими вони повинні бути. Цей метод в легкій промисловості використовується в умовах великосерійного виробництва продукції, наприклад, у швейному, трикотажному, взуттєвому виробництві. Витрати на виготовлення одиниці або партії виробів розраховуються виходячи з прийнятих норм на виробництво з подальшим роздільним урахуванням виниклих відхилень від норм та змін прийнятих норм (на що складаються сигнальні виправдувальні документи з відмінними ознаками). Нормативні калькуляції складаються на кожний вид і фасон вироби. Проте недоліком даного методу є велика трудомісткість розрахунків.
Метод обліку витрат за плановою собівартістю заснований на застосуванні планових норм, розрахованих не з діючих норм витрат, а з урахуванням прогнозів на майбутнє.
Котлової або простий метод може застосовуватися при виробництві однорідної продукції або обмеженого числа видів продукції при відсутності незавершеного виробництва. При використанні цього методу всі витрати враховуються на рахунку 20 «Основне виробництво» без розподілу за видами продукції. Собівартість одиниці продукції визначається шляхом ділення всієї суми витрат, проведених за звітний період, на кількість випущеної за цей період продукції.
При застосуванні позамовного методу облік витрат на виробництво ведеться в розрізі окремих замовлень на виготовлення виробу, партії виробів. До рахунку 20 «Основне виробництво» відкриваються субрахунки для кожного окремого замовлення, на яких обліковуються витрати, здійснені при виконанні цих замовлень. Собівартість одиниці продукції визначається діленням суми витрат на виробництво замовлення на кількість виробів, виготовлених в рамках цього замовлення. У легкій промисловості застосування позамовного методу можливо в швейних, трикотажних, взуттєвих підприємствах індивідуального і дрібносерійного виробництва, при яких замовлення формуються виходячи з індивідуальності попиту (виконання робіт за індивідуальними замовленнями). При позамовному методі витрати плануються і враховуються по кожному конкретному замовленню. Об'єктом калькулювання та обліку витрат при позамовному методі виступають конкретний вигляд виробу або одягу, виготовлених на замовлення.
В умовах масового виробництва одного найменування виробу може використовуватися і поіздельний метод обліку витрат. При цьому за об'єкт обліку і калькулювання витрат приймається вигляд виробу в залежності від прейскуранта (артикул, сорт, розмір тощо).
Якщо технологічний процес виготовлення продукції складається з декількох послідовних стадій обробки сировини і напівфабрикатів, виготовлених у процесі обробки, то зручно застосовувати попередільний метод. Кожна стадія технологічного процесу, в результаті якої випускаються напівфабрикати чи готова продукція, називається переділом. Суть попередільного методу полягає в тому, що об'єктом обліку витрат є переділ, всередині якого облік ведеться за статтями калькуляції і видами продукції, що виготовляється. Відзначимо, що в легкій промисловості попередільний метод обліку витрат використовується в основному в текстильній промисловості.
Співвідношення методів і способів калькулювання представлені в табл. 1.
Таблиця 1 - Співвідношення методів і способів калькуляції
Методи калькулювання
Способи калькулювання
Позамовної
Підсумовування витрат, прямий розрахунок, виключення витрат
Попредельний
Розподіл витрат, підсумовування витрат, усунення витрат
Попроцессний
Підсумовування витрат, прямий розрахунок, нормативний
Використовуваний організацією метод обліку витрат закріплюється в обліковій політиці організації.
1.3 Склад витрат, що включаються до собівартості продукції
До складу витрат, що включаються до собівартості продукції, входять:
1. Сировина і основні матеріали. У цю статтю включається вартість сировини та матеріалів, які утворюють основу продукції або являють собою необхідні її компоненти. У цю статтю включаються напівфабрикати власного виробництва, а також покупні напівфабрикати. Для визначення витрат за цією статтею необхідно скористатися балансами сировини.
2. Допоміжні матеріали на технологічні цілі. У цю статтю включається вартість допоміжних матеріалів, які використовуються при виробництві продукції. Кількість витрачених допоміжних матеріалів визначається виходячи з рецептури, норми їх витрат на одиницю вироблюваної продукції. Вартість допоміжних матеріалів встановлюється на підставі прейскуранта оптових цін. У цю статтю також включається вартість пакувальних матеріалів.
3. Паливо і енергія всіх видів, що використовуються на технологічні цілі. У цю статтю включаються витрати на пар, який виробляється у власній котельні або надходить від ТЕЦ. Кількість пара визначають за нормами його витрати на одиницю продукції, а його вартість - на підставі планової собівартості одиниці теплової енергії. У цю статтю входить вартість споживаних на технологічні цілі води, стисненого повітря, холоду і т.д., а також вартість нафти, газу, бензину тощо
4. Основна заробітна плата виробничих робітників. Витрати за цією статтею встановлюються відповідно до плану по праці та кадрам. У цю статтю включається основна заробітна плата виробничих робітників, безпосередньо беруть участь у виготовленні продукції. До статті не включається заробітна плата робітників, які ремонтують обладнання, а також зайнятих доглядом за ним і виробничими приміщеннями.
5. Додаткова заробітна плата виробничих робітників. Сюди включається оплата чергових і додаткових відпусток, оплата перерв у роботі матерів-годувальниць та пільгових годин підлітків і т.д. Розмір витрат за статтею встановлюється відповідно з плановим фондом заробітної плати.
6. Відрахування на соціальне страхування. У цю статтю включаються відрахування органам соціального страхування в розмірі 35,6% від основної та додаткової заробітної плати виробничих робітників.
7. Витрати на підготовку і освоєння виробництва. Включаються витрати на проектування та освоєння нових видів продукції, а також на розробку і освоєння нових, більш досконалих технологічних процесів.
8. Витрати на утримання та експлуатацію устаткування. Ця стаття є комплексною. У неї включаються суми амортизаційних відрахувань від вартості обладнання і транспортних засобів, витрати на рухову енергію та витрати на утримання, середній і поточний ремонт обладнання і транспортних засобів, а також відшкодування зносу малоцінного інвентарю.
Амортизація виробничого обладнання та транспортних засобів обчислюється на підставі їх вартості і діючих норм амортизаційних відрахувань.
Витрати на електричну енергію, що приводить в рух виробничої обладнання та транспортні засоби, які планують виходячи з її витрати в плановому періоді (кВт * год) і планової собівартості 1 кВт * год
Витрата на рухову енергію виробничого устаткування в рік розраховується за кожним типом машин з подальшим підсумовуванням, виходячи з кількості машин кожного типу, встановленої потужності (кВт) обладнання, кількості годин роботи устаткування в рік, коефіцієнта попиту і коефіцієнта втрат.
(1)
де С 1 - вартість 1 кВт * год, руб.;
М вуст - встановлена потужність, кВт;
Т реж - режимний фонд роботи обладнання, год;
К с - коефіцієнт попиту;
До п - коефіцієнт втрат.
Витрати з утримання обладнання і транспортних засобів включають в себе елементарні витрати на допоміжні матеріали (вартість мастильних, обтиральних та інших матеріалів), витрати на заробітну плату робітників, зайнятих утриманням обладнання і транспортних засобів (встановлюється відповідно до плану по праці), витрати на середній та поточний ремонт обладнання і транспортних засобів (вартість запасних частин та інших допоміжних матеріалів, витрачених при ремонті).
Відшкодування зносу малоцінного інвентарю планується виходячи з його вартості і встановленого відсотка списання.
9. Цехові витрати. Дана стаття є комплексною. Вона об'єднує витрати, пов'язані з обслуговуванням цехів і керування ними. У цехові витрати включаються: заробітна плата апарату управління цеху і цехового персоналу, відрахування на соціальне страхування; амортизація будівлі цеху; витрати на поточний ремонт та утримання будівель; витрата на опалення, вентиляцію, зволоження; витрати на освітлення; витрати на водопостачання; витрати, пов'язані з охороною праці; канцелярські витрати; інші витрати.
10. Общефабрічние (загальнозаводські) витрати. У цій статті об'єднуються витрати пов'язані з управлінням та організації виробництва на підприємстві в цілому.
Дані витрати групуються у три розділи: 1) витрати з управління підприємством; 2) загальногосподарські витрати; 3) збори і відрахування.
Витрати з управління підприємством включають такі витрати: заробітна плата апарату управління підприємством; витрати по відрядженнях і переміщеннями персоналу; утримання пожежної, воєнізованої та сторожової охорони; інші витрати.
Загальногосподарські витрати включають витрати на: зміст іншого общефабрічние персоналу; амортизацію основних фондів; утримання та поточний ремонт будівель, споруд та інвентарю общефабрічние призначення; виробництво випробувань, дослідів, досліджень, зміст общефабрічние лабораторій; витрати на охорону праці; витрати на підготовку кадрів; інші витрати .
Збори і відрахування - це податки збори та інші обов'язкові відрахування.
11. Інші виробничі витрати. У цій статті планується плата стороннім організаціям за пожежну, воєнізовану і сторожову охорону, відшкодування зносу спеціального одягу, придбання технічної літератури.
12. Позавиробничі витрати. Це витрати, пов'язані з реалізацією продукції. Сюди входять: витрати на тару і упаковку виробів на складах готової продукції; витрати на транспортування продукції; інші витрати по реалізації продукції.
На підставі розрахунку витрат по кожній статті витрат складаються приватні кошторису витрат основних виробництв. Дані кошторису є основою для калькулювання собівартості.
Для узагальнення інформації про витрати виробництва з випуску продукції Планом рахунків бухгалтерського обліку призначений рахунок 20 «Основне виробництво».
За дебетом рахунка 20 «Основне виробництво" відображаються прямі витрати, пов'язані безпосередньо з виготовленням продукції, а також витрати допоміжних виробництв, непрямі витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням основного виробництва, і втрати від браку.
Прямі витрати, пов'язані безпосередньо з випуском продукції списуються в дебет рахунку 20 «Основне виробництво» з кредиту рахунків обліку виробничих запасів, розрахунків з працівниками з оплати праці та інші. Дані операції оформляються такими бухгалтерськими проводками (табл. 2).
Таблиця 2 - Кореспонденція рахунків з обліку витрат
Кореспонденція рахунків
Зміст операції
Дебет
Кредит
20
10
Списано собівартість сировини та матеріалів, переданих у виробничий цех для виготовлення продукції
20
70
Нараховано оплату праці працівникам основного виробництва
20
69
Нараховано ЕСН і внески по страхуванню від нещасних випадків на суми оплати праці працівників основного виробництва
20
02
Нараховано амортизацію основних засобів.
Витрати допоміжних виробництв попередньо збираються за дебетом рахунка 23 «Допоміжні виробництва» і потім списуються на рахунок 20 «Основне виробництво».
Непрямі витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням основного виробництва, збираються по дебету рахунків 25 «Загальновиробничі витрати» та 26 «Загальногосподарські витрати» і списуються в дебет рахунку 20 «Основне виробництво».
Витрати, пов'язані з втратами від шлюбу, списуються на рахунок 20 «Основне виробництво» з кредиту рахунку 28 «Брак у виробництві».
Суми фактичної собівартості готової продукції в залежності від прийнятої в організації облікової політики можуть списуватися з кредиту рахунку 20 «Основне виробництво» у дебет рахунків 43 «Готова продукція», 40 «Випуск продукції (робіт, послуг)».
1.4 Розробка планових калькуляцій
Мета розробки планових калькуляцій - це розрахунок собівартості одиниці продукції. До калькулювання приступають після складання приватних кошторисів витрат основних виробництв. Собівартість одиниці продукції розраховують за статтями витрат, які називають калькуляційними статтями. На промислових підприємствах розробляються середні (знеособлені) та видові (сортові) калькуляції, а також планові та звітні.
Середня калькуляція - це обчислення середньої собівартості продукції по всьому вироблюваному асортименту. Для цього загальну суму витрат по окремих статтях ділять на загальний плановий обсяг виробництва та отримані результати підсумовують. Однак середня калькуляція не дозволяє встановити, наскільки змінилася собівартість одиниці продукції різних видів за порівнювані періоди, тому що вона отримана в середньому по всьому вироблюваному асортименту. Тому поряд із середньою розробляються видові калькуляції.
Видова калькуляція - це обчислення собівартості продукції по кожному її виду. Розробка видовий калькуляції необхідна для: контролю зниження собівартості одиниці продукції конкретних видів; зіставлення роботи різних підприємств, що виробляють однаковий асортимент продукції; встановлення цін; для розрахунку рентабельності продукції; встановлення ефективності нової техніки і організаційно-технічних заходів.
Для визначення видової собівартості загальну суму витрат по кожній статті розподіляють між видами (сортами) продукції. Важливо, яким способом і, за якими ознаками здійснюється цей розподіл. Ці способи і ознаки повинні виражати найважливіші технологічні особливості виробництва.
Для обгрунтування ознак розподілу витрат між окремими видами продукції і витрат на обробку, умовно виділяють три основні групи витрат: 1) заробітна плата виробничих робітників та відрахувань на соціальне страхування; 2) витрати з утримання обладнання; 3) цехові і общефабрічние витрати.
Перша група витрат найбільш точно розподіляється пропорційно трудомісткості виробництва продукції. Там, де даний показник не розраховується, розподіл виробляють пропорційно заробітній платі за відрядними розцінками робітників-відрядників основної категорії.
Друга група витрат розподіляється між видами продукції пропорційно машино-годинах, витраченим на виробництво продукції кожного виду.
Третя група витрат розподіляється пропорційно сумі заробітної плати виробничих робітників і витрат на утримання та експлуатацію обладнання, віднесених на окремі види продукції.
Після розподілу витрат по кожній статті, приступають до обчислення собівартості продукції кожного виду. Це етап аналогічний розробці середньої калькуляції.
Планову калькуляцію отримують розраховуючи витрати на одиницю конкретного виду продукції, при цьому виходять з планових норм витрат сировини, матеріалів, палива, електричної енергії, норм витрат праці і коштів.
Звітну калькуляцію складають на основі даних бухгалтерського обліку. Вона показує фактичні витрати на одиницю відповідного виду продукції за звітний період.
Глава 2 Організаційно-економічна характеристика ТОВ «Стиль-Пласт»
2.1 Організаційна характеристика ТОВ «Стиль-Пласт»
ТОВ «Стиль-Пласт» засновано в 2002 році відповідно до Цивільного кодексу РФ та іншими законодавчими актами РФ.
ТОВ «Стиль-Пласт» діє на підставі Статуту. Засновником Товариства є фізична особа, яка на підставі Статуту зареєструвало дане товариство з обмеженою відповідальністю в ІМНС Промислового району м. Оренбурга 12 травня 2002. Згідно Наказу по Товариству Директором Товариства є засновник, який має вищу управлінську освіту.
ТОВ «Стиль-Пласт» розташоване за адресою: м. Оренбург, вул. Магістральна, д. 11.
Основним видом діяльності ТОВ «Стиль-Пласт» є виробництво пластикових конструкцій. Також Товариство пропонує своїм клієнтам продукт гарної якості у вигляді комплексної послуги з консультування клієнтів, заміру віконних прорізів у квартирах, виготовлення, доставки, встановлення та гарантійного обслуговування віконних конструкцій.
Персонал досліджуваного Товариства становить 128 осіб, з них шість людини відносяться до адміністративно-управлінського персоналу: директор Товариства, головні бухгалтер, начальник юридичного відділу, начальник відділу маркетингу, начальник виробничого підрозділу і начальник відділу закупівель.
ТОВ «Стиль-пласт» має організаційну структуру управління лінійно-функціонального типу, для якої характерний поділ праці по конкретних функцій (рис. 1).
Малюнок 1 - Організаційна структура підрозділів ТОВ «Стиль-пласт»
2.2 Економічна характеристика ТОВ «Стиль-Пласт»
Виходячи з показників Бухгалтерського балансу Звіту про прибутки та збитки Додатки до бухгалтерського балансу оцінимо ефективність економічної діяльності ТОВ «Стиль-Пласт» за період з 2005 р. по 2007 р. Так як кадри найбільш цінна і важлива частина продуктивних сил суспільства, почнемо аналіз з забезпеченості досліджуваного суспільства робочою силою, тому що від забезпеченості підприємства трудовими ресурсами й ефективності їх використання залежать обсяг і своєчасність виконання всіх робіт, ефективність використання устаткування, машин, механізмів і як результат - обсяг виробленої продукції, її собівартість, прибуток і ряд інших економічних показників.
Таблиця 3
Забезпеченість ТОВ «Стиль-Пласт» робочою силою в 2007 р
Категорія працівників |