Облік аналіз і аудит на ТОВ Квартал

ЗМІСТ

Введення

1. Теоретичні основи обліку, аналізу та аудиту матеріальних ресурсів

1.1 Нормативно-правове регулювання обліку матеріальних ресурсів

1.2 Поняття та класифікація матеріальних ресурсів

1.3 Оцінка матеріальних ресурсів

1.4 Документальне оформлення господарських операцій з обліку матеріальних ресурсів

1.5 Теоретичні основи аналізу матеріальних ресурсів

1.6 Теоретичні основи аудиту матеріальних ресурсів

2. Бухгалтерський облік матеріальних ресурсів в ТОВ СК «КВАРТАЛ»

2.1 Фінансово-господарська характеристика ТОВ СК «КВАРТАЛ»

2.2 Організація бухгалтерського обліку в ТОВ СК «КВАРТАЛ»

2.3 Облік надходження матеріальних ресурсів

2.4 Рух матеріальних ресурсів

2.5 Облік вибуття матеріальних ресурсів на бік

2.6 Інвентаризація матеріальних ресурсів

2.7 Аудит матеріальних ресурсів

2.8 Заключні аудиторські процедури

2.9 Рекомендації щодо вдосконалення обліку матеріально-виробничих запасів і управління

3. Аналіз матеріальних ресурсів у ТОВ СК «КВАРТАЛ»

3.1 Аналіз використання матеріальних ресурсів

3.2 Рекомендації щодо вдосконалення управління матеріальними ресурсами

Висновок

Список використаних джерел

ВСТУП

Операції з матеріально-виробничими запасами (МПЗ) складають суттєву частину діяльності будь-якої організації, вони визначають якість і асортимент продукції, що випускається.

Основним елементом матеріально-виробничих запасів досліджуваного підприємства є матеріальні ресурси, які розглядаються в даній дипломній роботі.

Бухгалтерський облік займає одне з головних місць в системі управління. Він відображає процеси виробництва, розподілу і споживання, є основою для планування, діяльності підприємства, аналізу показників. Бухгалтерський облік не тільки відображає господарську діяльність, але і впливає на неї.

Матеріальні ресурси займають особливе місце в системі бухгалтерського обліку. Це пояснюється тим, що вони утворюють основу для виготовлення готової продукції.

Повноваження організацій по відображенню власних господарських операцій пов'язаних з матеріально-виробничими запасами широкі. Вони самостійно вибирають методи оцінки матеріальних ресурсів та способи списання, розробляють облікову політику, визначають конкретні методики, форми і техніку ведення та організації бухгалтерського обліку. В даний час централізовано встановлюються лише загальні правила бухгалтерського обліку, а конкретизація та механізм виконання розробляються в кожній організації самостійно, виходячи з умов його діяльності.

В умовах ринкової економіки підвищується також роль обліку і контролю за раціональним використанням усіх ресурсів, особливо матеріальних.

Аналіз матеріальних ресурсів необхідний для виявлення резервів зниження собівартості продукції і, відповідно, збільшення прибутку.

Економіка потребує від підприємств підвищення ефективності виробництва, конкурентоспроможності продукції на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, активізації підприємництва, ініціативи. У сучасних економічних умовах діяльність кожного господарюючого суб'єкта є предметом уваги широкого кола учасників ринкових відносин (організацій і осіб), зацікавлених в результатах його функціонування. На підставі доступної їм звітної інформації вони прагнуть оцінити фінансовий стан підприємства. Щоб успішно функціонувати в умовах ринкової економіки, підприємства повинні стежити за ситуацією на ринку і забезпечувати собі конкурентоспроможність.

Об'єктом дослідження виступають матеріальні ресурси ТОВ СК «Квартал».

Предметом дослідження є - господарські операції, пов'язані з рухом матеріальних ресурсів.

Мета дипломної роботи - розробка рекомендацій щодо вдосконалення обліку та підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів в ТОВ СК «Квартал».

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

1) дослідити теоретичні та методичні аспекти обліку, аналізу та аудиту матеріальних ресурсів;

2) представити характеристику фінансово-господарської діяльності ТОВ СК «Квартал»;

3) дослідити постановку бухгалтерського і податкового обліку в ТОВ СК «Квартал»;

4) відобразити особливості обліку матеріальних ресурсів в ТОВ СК «Квартал»;

5) проаналізувати показники руху матеріальних ресурсів в ТОВ СК «Квартал»;

6) провести аудит матеріальних ресурсів на ТОВ СК «Квартал»;

7) розробити рекомендації щодо вдосконалення обліку та підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів ТОВ СК «Квартал».

Інформаційна база дослідження - економічна література вітчизняних авторів, присвячена обліку, аналізу та аудиту матеріальних ресурсів; матеріали періодичної преси - періодичні видання «Фінансова газета», «Економіка і життя»; Податковий вісник », нормативно-правові документи, що регулюють облік матеріальних ресурсів, робочі документи підприємства.

1. ОБЛІК, АНАЛІЗ І АУДИТ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ

1.1 Нормативно-правове регулювання обліку матеріальних ресурсів

Ведення бухгалтерського обліку здійснюється у відповідності з нормативними документами, що мають різний статус. У залежності від призначення і статусу нормативні документи доцільно представити у вигляді схеми, представленої на малюнку 1.

Малюнок 1 - Схема рівнів нормативних документів регулюють організацію обліку матеріальних ресурсів

Основним актом 1-го рівня є Федеральний закон «Про бухгалтерський облік» від 21.11.1996 р. № 129-ФЗ [1], який визначає правові основи бухгалтерського обліку, його зміст, принципи, організацію, основні напрями бухгалтерської діяльності та складання звітності, склад господарюючих суб'єктів, зобов'язаних вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність. Відповідно до закону бухгалтерський облік представляє собою упорядковану систему збору, реєстрації та узагальнення інформації в грошовому вираженні про майно, зобов'язання організацій і їхньому русі шляхом суцільного, безперервного і документального обліку всіх господарських операцій.

До першого рівня системи також слід віднести Цивільний кодекс РФ (ГК РФ), Податковий кодекс РФ (НК РФ) [2].

Стандарти (положення) з бухгалтерського обліку та звітності (2-й рівень) можна визначити як звід основних правил, які визначають порядок обліку матеріальних ресурсів. Облікові стандарти покликані конкретизувати Закон про бухгалтерський облік. В даний час в Росії розроблені та затверджені положення з бухгалтерського обліку та звітності. До них зокрема відносяться:

1) положення по веденню бухгалтерського обліку і бухгалтерської звітності в Російській Федерації, затверджено наказом Мінфіну РФ від 29.07.98 р. № 34н [3];

2) положення по бухгалтерському обліку «Облікова політика організації». ПБО 1 / 98, затверджено наказом Міністерства фінансів РФ від 09.12.1998 № 60н (зі змінами та доповненнями) [4];

3) положення з бухгалтерського обліку «Облік матеріально-виробничих запасів». ПБО 5 / 01, затверджено наказом Міністерства фінансів РФ від 09.06.2001 № 44н (зі змінами та доповненнями) [5];

4) положення з бухгалтерського обліку «Доходи організації». ПБО 9 / 99, затверджено наказом Міністерства фінансів РФ від 06.05.1999 № 32н

(Зі змінами та доповненнями) [6].

Методичні вказівки (типові вказівки, рекомендації) з ведення обліку (3-й рівень), докладно розкривають конкретні способи і правила ведення бухгалтерського обліку стосовно до відповідних ПБО, інші аналітичні документи наприклад План рахунків (Додаток Е) бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності організації та Інструкція з його застосування [7].

План рахунків бухгалтерського обліку представляє собою схему реєстрації та групування фактів господарської діяльності в бухгалтерському обліку. У ньому наведено найменування і номери синтетичних рахунків (рахунків першого порядку) й субрахунків (рахунків другого порядку).

На підставі Плану рахунків та Інструкції по його застосуванню організації стверджують робочий план рахунків бухгалтерського обліку, що містить повний перелік синтетичних і аналітичних рахунків (включаючи субрахунки).

Нормативні документи третього рівня розробляються різними міністерствами і відомствами. До основних нормативних документів третього рівня відносяться:

1) методичні вказівки з бухгалтерського обліку матеріально-виробничих запасів [8];

2) методичні вказівки по інвентаризації майна і фінансових зобов'язань [9];

3) альбом уніфікованих форм первинної облікової документації [10];

4) альбом уніфікованих форм первинної облікової документації з обліку касових операцій, з обліку результатів інвентаризації [11].

Уніфіковані форми можуть застосовуватися на розсуд організації поряд з первинними обліковими документами за самостійно розробленим формам. При цьому обов'язковою вимогою до первинних облікових документів, розроблених та затверджених організацією, є наявність обов'язкових реквізитів [1, ст. 9].

Робочі документи самого підприємства (4-й рівень) визначають особливості організації обліку в ньому.

Основні робочі документи організації: документ з облікової політики підприємства; затверджені керівником форми первинних облікових документів; графіки документообігу; затверджений керівником План рахунків бухгалтерського обліку, затверджені керівником форми внутрішньої звітності.

Точний порядок обліку на кожному підприємстві регулює облікова політика, прийнята самим господарюючим суб'єктом. Саме вона дозволяє підприємству встановити найбільш прийнятний для нього метод ведення бухгалтерського обліку.

Облікову політику бухгалтер може закріпити для цілей бухгалтерського і податкового обліку окремими наказами або видати один наказ, в якому передбачити три розділи:

1) організаційно-технічний;

2) облікова політика для цілей бухгалтерського обліку;

3) облікова політика для цілей податкового обліку.

Регламентує порядок складання облікової політики Положення з бухгалтерського обліку (ПБО) 1 / 2008 «Облікова політика організації».

У графіку документообігу визначається коло осіб, відповідальних за оформлення документів, вказуються порядок, місце, час проходження документа з моменту його складання до здачі в архів.

Робочий план рахунків, що затверджується керівником, містить перелік вживаних організацією синтетичних рахунків і субрахунків. Правильно складений (сформований) план рахунків відіграє велику роль у справі організації та ведення бухгалтерського обліку, господарюючих суб'єктів; застосування його є необхідною передумовою одноманітності в побудові бухгалтерського обліку всіх господарюючих суб'єктів.

Форми внутрішньої звітності, затверджувані керівником, розробляються організацією самостійно, виходячи з особливостей її функціонування та вимог управління виробництвом і реалізацією продукції.

Жоден нижчий документ не може суперечити жодному вищестоящому. Лише дотримання цього правила дозволить сформувати грамотну структуру бухгалтерського обліку в Росії.

1.2 Поняття та класифікація матеріальних ресурсів

Для здійснення основної діяльності крім приміщення, обладнання та інших основних засобів, підприємству необхідно мати певні матеріальні ресурси.

Відповідно до ПБО 5 / 01 «Положення з обліку матеріально-виробничих запасів» у бухгалтерському обліку як матеріально-виробничих запасів приймаються активи:

1) використовуються в якості сировини, матеріалів і т.п. при виробництві продукції, призначеної для продажу (виконанні робіт, наданні послуг);

2) призначені для продажу, включаючи готову продукцію і товари;

3) використовуються для управлінських потреб організації (допоміжні матеріали, паливо, запасні частини тощо) [4].

У бухгалтерському обліку відповідно до ПБО 5 / 01 матеріальні ресурси відносяться до матеріально-виробничих запасів (МПЗ).

Основна частина матеріальних ресурсів використовується в якості предметів праці у виробничому процесі. Вони цілком споживаються в кожному виробничому циклі і повністю переносять свою вартість на вартість готової продукції.

Матеріальні ресурси (сировина, матеріали, паливо тощо), будучи предметами праці, забезпечують разом із засобами праці і робочої сили виробничий процес підприємства, в якому вони використовуються одноразово. Собівартість їх повністю передається на знов створений продукт.

У процесі виробництва матеріальні ресурси використовуються різному. Одні з них повністю споживаються у виробничому процесі (сировина і матеріали), інші - змінюють тільки свою форму (змащувальні матеріали, фарби), треті - входять у вироби без будь-яких зовнішніх змін (запасні частини), четверті - тільки сприяють виготовленню виробів.

Класифікацію виробничих запасів (додаток А) використовують для побудови синтетичного та аналітичного обліку, а також складання статистичного звіту про залишки, надходження і витрати сировини та матеріалів у виробничо-експлуатаційної діяльності.

Всередині кожної з груп матеріальні ресурси поділяють на види, сорти, марки, типорозміри.

Для правильної організації обліку матеріалів на підприємствах розробляється номенклатура-цінник.

Номенклатура - систематизований перелік найменувань матеріалів, напівфабрикатів, запасних частин, палива та інших матеріальних цінностей, що використовуються на даному підприємстві. Номенклатура матеріальних цінностей повинна містити наступні дані про кожний матеріал: технічно правильне найменування (відповідно до загальносоюзних стандартів - ГОСТ); повну характеристику (марка, сорт, розмір, одиниця виміру і пр.); номенклатурний номер - умовне позначення, що заміняє по суті перелічені ознаки. Якщо ж в номенклатурі вказана облікова ціна кожного виду матеріалів, то вона називається номенклатурою-цінником.

Згодом при виписці кожного документа по руху матеріалів в ньому вказується не тільки найменування матеріалу, але і його номенклатурний номер, що дозволяє уникнути помилок і при записах в складському і бухгалтерський облік матеріалів.

Одиниця бухгалтерського обліку матеріальних ресурсів вибирається організацією самостійно таким чином, щоб забезпечити формування повної і достовірної інформації про ці матеріали, а також належний контроль за їх наявністю і рухом. Залежно від характеру матеріальних ресурсів, порядку їх придбання і використання одиницею матеріалу може бути:

1) номенклатурний номер;

2) партія;

3) однорідна група і т.п.

Основні завдання обліку матеріальних ресурсів:

1) формування фактичної собівартості запасів;

2) правильне і своєчасне документальне оформлення операцій та забезпечення достовірних даних по заготовлению, надходження та відпуску запасів;

3) контроль за збереженням запасів у місцях їх зберігання (експлуатації) і на всіх етапах їх руху;

4) контроль за дотриманням встановлених організацією норм запасів, що забезпечують безперебійний випуск продукції, виконання робіт і надання послуг;

5) своєчасне виявлення непотрібних і зайвих запасів з метою їх можливого продажу або виявлення інших можливостей залучення їх в обіг;

6) проведення аналізу ефективності використання запасів.

Основні вимоги, які пред'являються до бухгалтерського обліку матеріальних ресурсів, відображені в нормативних документах і зводяться до наступного:

1) суцільне, безперервне і повне відображення руху (приходу, витрати, переміщення) і наявності запасів;

2) облік кількості та оцінка запасів;

3) оперативність (своєчасність) обліку запасів;

4) достовірність;

5) відповідність синтетичного обліку даними аналітичного обліку на початок кожного місяця (по оборотах і залишках);

6) відповідність даних складського обліку та оперативного обліку руху запасів в підрозділах організації даним бухгалтерського обліку.

Для правильної організації обліку матеріалів, як на складі, так і в бухгалтерії необхідно:

1) встановити чітку систему документації та документообігу;

2) при використанні спеціальних методів обліку розробити перелік номенклатури матеріалів і номенклатуру-цінник;

3) проводити в установленому порядку інвентаризацію та контрольні вибіркові перевірки залишків матеріалів. Своєчасно відображати в обліку їх результати;

4) розробити елементи облікової політики організації, пов'язані з рухом матеріалів;

5) ширше впроваджувати сучасні засоби автоматизації обліку.

При побудові обліку матеріальних запасів слід враховувати необхідні передумови дієвого контролю за збереженням запасів [8, п. 9]:

1) наявність належним чином обладнаних складів і комор або спеціально пристосованих майданчиків (для запасів відкритого зберігання);

2) розміщення запасів за секціями складів, а всередині їх за окремими групами і типо-сорто-розмірами (у штабелях, стелажах, на полицях тощо) таким чином, щоб була забезпечена можливість їх швидкої приймання, відпуску та перевірки наявності; в місцях зберігання кожного виду запасів слід прикріплювати ярлик з вказівкою даних про що знаходиться запасі;

3) оснащення місць зберігання запасів ваговим господарством, вимірювальними приладами та мірною тарою;

4) застосування централізованої доставки матеріалів зі складів організації в цеху (підрозділу) за узгодженими графіками, а на будівництвах від постав

5) комірників, базисних складів і комплектувальних ділянок безпосередньо на об'єкти будівництва по комплектувальні відомості; скорочення зайвих проміжних складів і комор;

6) організація в разі необхідності і доцільності ділянок централізованого розкрою матеріалів;

7) визначення переліку центральних (базисних) складів, складів (комор), що є самостійними обліковими одиницями;

8) встановлення порядку нормування витрат запасів (розробка та затвердження норм, дотримання норм при відпуску матеріалів до підрозділів організації);

9) встановлення порядку формування облікових цін на запаси і порядку їх перегляду;

10) визначення кола осіб, відповідальних за приймання та відпуск запасів (завідуючих складами, комірників, експедиторів та ін), за правильне і своєчасне оформлення цих операцій, а також за збереження ввірених їм запасів;

11) укладення з цими особами в установленому порядку письмових договорів про матеріальну відповідальність; звільнення і переміщення матеріально відповідальних осіб за погодженням з головним бухгалтером організації.

В організації повинен бути встановлений контроль за надходженням матеріалів (за відвантаженням постачальниками), а також за виробництвом розрахунків з постачальниками і покупцями. Контроль за своєчасним оприбуткуванням прибулих вантажів здійснюється згідно з рішенням керівника організації відповідними підрозділами (службою постачання, бухгалтерською службою і т.п.) і (або) посадовими особами [8, п. 56]:

1) визначення переліку посадових осіб, яким надано право підписувати документи на отримання та відпуск зі складів запасів, а також видавати дозволи (перепустки) на вивезення запасів зі складів та інших місць зберігання організації;

2) наявність списку осіб, які мають право підпису первинних документів, що затверджується керівником організації за погодженням з головним бухгалтером (у списку вказуються посада, прізвище, ім'я, по батькові та рівень компетенції тип або види операцій, по яких дана посадова особа має право прийняття рішень).

1.3 Оцінка матеріальних ресурсів

Матеріальні ресурси відображають у бухгалтерському та податковому обліку за фактичною собівартістю.

Фактичною собівартістю матеріальних ресурсів, придбаних за плату, визнається сума фактичних витрат організації на придбання, за винятком податку на додану вартість та інших відшкодовуються податків (крім випадків, передбачених законодавством Російської Федерації) [8, п. 16].

Як у податковому, так і в бухгалтерському обліку собівартість матеріалів формується в залежності від того, як вони були отримані.

У випадку у фактичну собівартість матеріалів, придбаних за плату, включаються:

1) вартість матеріалів за договірними цінами;

2) транспортно-заготівельні витрати;

3) витрати по доведенню матеріалів до стану, в якому вони придатні використання в передбачених в організації цілях.

Вартість матеріалів за договірними цінами являє собою суму оплати, встановлену угодою сторін (покупця і постачальника) в безкоштовне договорі безпосередньо за матеріали.

Транспортно-заготівельні витрати - це витрати організації, безпосередньо пов'язані з процесом заготовляння та доставки матеріалів до організації.

До складу транспортно-заготівельних витрат входять:

1) витрати по навантаженню матеріалів в транспортні засоби та їх транспортування, що підлягають сплаті покупцем понад ціни цих матеріалів згідно з договором;

2) витрати з утримання заготівельно-складського апарату організації, включаючи витрати на оплату праці працівників організації, безпосередньо пов'язаних із заготівлею, прийманням, зберіганням і відпуском придбаних матеріалів, працівників спеціальних заготівельних контор, складів і агентств, організованих у місцях заготівлі (закупівлі) матеріалів, працівників, безпосередньо пов'язаних заготівлею (закупівлею) матеріалів та їх доставкою (супроводженням) в організацію, відрахування на соціальні потреби зазначених працівників;

3) витрати з утримання спеціальних заготівельних пунктів, складів і агентств, організованих у місцях заготовок (крім витрат на оплату праці та відрахування на соціальні потреби);

4) націнки (надбавки), комісійні винагороди (вартість послуг), що сплачують постачальницьким, зовнішньоекономічним та іншим посередницьким організаціям;

5) плата за зберігання матеріалів у місцях придбання, на залізничних станціях, портах, пристанях;

6) плата за відсотками за надані кредити і позики, пов'язані з придбанням матеріалів до прийняття їх до бухгалтерського обліку;

7) витрати на відрядження по безпосередньому заготовлению матеріалів;

8) вартість втрат за поставленим матеріалами в дорозі (вартість послуг), у межах норм природного убутку;

9) інші витрати.

Витрати з доведення матеріалів до стану, в якому вони придатні використання, включають в себе витрати організації по переробці, обробці, доопрацювання та покращення технічних характеристик придбаних матеріалів, не пов'язаних з виробничим процесом.

Роботи з доведення матеріалів до стану, в якому вони придатні до використання у передбачених організацією цілях, можуть виконуватися як власними силами організації-покупця, так і сторонніми організаціями.

При виконанні таких робіт сторонніми організаціями у витрати по доведенню включаються вартість виконаних робіт і витрати з перевезення до місця виконання робіт і назад, з навантаження і вивантаження, виконані сторонніми організаціями.

У бухгалтерському та податковому обліку фактична собівартість куплених матеріалів формується по-різному. Так, деякі витрати за правилами бухгалтерського обліку включаються до їх фактичну собівартість, а за правилами податкового обліку - ні.

Якщо ті чи інші витрати (наприклад, транспортні) пов'язані з придбанням різних партій матеріалів, то вони включаються у фактичну собівартість цінностей пропорційно їх купівельною ціною.

У бухгалтерському обліку не включаються у вартість матеріальних ресурсів загальногосподарські та інші аналогічні витрати, крім випадків, коли вони безпосередньо пов'язані з придбанням матеріальних ресурсів.

Фактична собівартість МПЗ при їх виготовленні самою організацією визначається виходячи з фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом даних запасів. Облік і формування витрат на виробництво матеріальних ресурсів здійснюється організацією в порядку, встановленому для визначення собівартості відповідних видів продукції.

Таким чином, собівартість виготовлення матеріалів самою організацією визначається точно також, як і собівартість продукції, що виготовляється цією організацією продукції (виконаних робіт, наданих послуг), і включає в себе вартість вихідних матеріалів, заробітну плату робітників, інші прямі витрати, а також накладні витрати - загальновиробничі та загальногосподарські витрати.

Фактична собівартість МПЗ, внесених в рахунок внеску до статутного (складеного) капітал організації, визначається виходячи з їх грошової оцінки, узгодженої засновниками (учасниками) організації, якщо інше не передбачено законодавством РФ [5, п. 8].

У фактичну вартість матеріалів, що надійшли в організацію в рахунок внеску до статутного капіталу, можуть включатися також фактичні витрати організації на доставку матеріалів і приведення їх у стан, придатний для використання.

Фактична собівартість матеріальних ресурсів, отриманих організацією за договором дарування або безоплатно, а також залишаються від вибуття основних засобів та іншого майна, визначається виходячи з їхньої поточної ринкової вартості на дату прийняття до бухгалтерського обліку.

У фактичну собівартість матеріалів надійшли в організацію за договором дарування або безоплатно, можуть включатися також фактичні витрати організації на доставку матеріалів і приведення їх у стан, придатний для використання.

Фактична собівартість матеріальних ресурсів, отримана за договорами, які передбачають використання зобов'язань (оплату) негрошовими засобами, визнається вартість активів, переданих чи які підлягають передачі організацією.

Вартість активів, переданих чи які підлягають передачі організацією в обмін на інше майно, встановлюється виходячи з ціни, за якою у порівнянних обставин зазвичай організація визначає вартість аналогічних активів.

Фактична собівартість матеріалів, отриманих за договорами, які передбачають виконання зобов'язань (оплату) негрошовими засобами, визнається вартість активів, переданих чи які підлягають передачі організацією. Вартість активів, переданих чи які підлягають передачі організацій, встановлюється виходячи з ціни, за якою у порівнянних обставин зазвичай організація визначає вартість аналогічних активів.

У фактичну собівартість матеріалів, що надійшли в організацію за вказаними вище договорами, можуть включатися також фактичні витрати організації на доставку матеріалів і провидіння їх у стан, придатний для використання.

В якості облікових цін на матеріали можуть застосовуватися:

1) договірні ціни. У цьому разі інші витрати, входять до фактичної собівартості матеріалів, враховуються окремо у складі транспортно-заготівельних витрат;

2) планово-розрахункові ціни. У цьому випадку відхилення договірних цін від планово-розрахункових враховуються у складі транспортно-заготівельних витрат. Вони призначені для використання всередині організації. Планово-розрахункові ціни розробляються і затверджуються організацією стосовно рівню фактичної собівартості відповідних матеріалів;

3) середня ціна групи. У цьому випадку різниця між фактичною собівартістю матеріалів та середню ціну групи обліковуються у складі транспортно-заготівельних витрат;

4) фактична собівартість матеріалів за даними попереднього місяця або звітного періоду (звітного року). У цьому разі відхилення між фактичною собівартістю матеріалів поточного місяця та їх облікової ціною враховуються у складі транспортно-заготівельних витрат.

При використанні облікових цін надходження матеріалів відображається з використанням рахунків 15 «Заготівельні та придбання матеріальних цінностей» і 16 «Відхилення вартості матеріальних цінностей».

У даному випадку на підставі надійшли розрахункових документів постачальників робиться запис по дебету рахунка 15 «Заготівельні та придбання матеріальних цінностей» і кредиту рахунків 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками», 20 «Основне виробництво», 23 «Допоміжне виробництво», 71 «Розрахунки з підзвітними особами », 76« Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами »та ін

Приклад 1

Відображено покупна вартість придбаних матеріалів згідно з розрахунковими документами постачальника (без урахування ПДВ):

Д 15 - До 60

Відображено суму ПДВ, пред'явленого постачальником матеріалів:

Д 19 - До 60

Відображено вартість послуг транспортної організації з доставки матеріалів (без урахування ПДВ):

Д 15 - До 60

Відображено суму ПДВ, пред'явлена ​​транспортною організацією:

Д 19 - До 60

Здійснено оплату постачальнику за матеріали (включаючи ПДВ):

Д 60 - До 51

Здійснено оплату послуг з доставки матеріалів (включаючи ПДВ):

Д 60 - До 51

Матеріали оприбутковано за обліковими цінами:

Д 10 - До 15

Пред'явлені до відрахування сума ПДВ, сплачені згідно з прийнятими на облік матеріалів і транспортних витрат:

Д 68 - До 19

Відображено списання матеріалів при їх відпуску у основне виробництво:

Д 20 - До 10

Прийняття до бухгалтерського обліку матеріалів, що фактично надійшли в організацію, відображається записом за дебетом рахунка 10 «Матеріали» і кредиту рахунку 15 «Заготівля та придбання матеріальних цінностей».

Різниця між вартістю матеріалів за обліковими цінами та фактичною собівартістю придбання матеріалів відображається на рахунку 16 «Відхилення вартості матеріальних цінностей».

Накопичені на цьому рахунку різниці у вартості матеріалів, нарахованої у фактичній собівартості придбання та облікових цін, списуються (сторнуються при негативній різниці) в дебет рахунків обліку витрат на виробництво.

Приклад 2

Відображено суму відхилень фактичної собівартості придбання матеріалів від облікової ціни:

Д 16 - До 15

Списано у виробництво сума виявлених відхилень:

Д 20 - До 16

Організації, що застосовують в обліку рахунок 16 «Відхилення вартості матеріальних цінностей», залишок за цим рахунком окремо в активі балансу не показують, а приєднують його без кореспонденції на рахунках бухгалтерського обліку до вартості матеріалів з ​​відображенням за статтею «Сировина, матеріали та інші аналогічні цінності »(10,16) бухгалтерського балансу.

Середня ціна групи являє собою різновид планово-розрахункові ціни.

Середня ціна групи встановлюється у тих випадках, коли проводиться укрупнення номенклатурних номерів матеріалів шляхом об'єднання в один номенклатурний номер декількох розмірів, сортів, видів однорідних матеріалів, які мають не значні коливання в цінах.

При істотних відхиленнях планово-розрахункові цін і середніх цін від ринкових цін вони підлягають перегляду. Такі відхилення не повинні перевищувати, як правило, 10%.

В організаціях, які ведуть облік матеріалів за планово - розрахункові цінами, розробляється номенклатура-цінник.

Номенклатура-цінник складається у розрізі субрахунків рахунку 10 «Матеріали». Усередині субрахунків вони поділяються за групами (видами). Найменування матеріалів записуються із зазначенням марки, сорту, розміру, інших характерних ознак. Кожному такому найменуванню присвоюється номенклатурний номер (шифр). Далі вказується одиниця виміру, облікова ціна і подальша зміна ціни (нова ціна і з якого часу вона діє).

При виборі способу оцінки матеріалів слід застосовувати до уваги періодичність надходження матеріалів, умови їх поставки, вартість послуг, пов'язаних з їх придбанням та ін

Транспортні та інші витрати, пов'язані з обміном, приєднуються до вартості отриманих запасів безпосередньо або попередньо зараховуються до складу транспортно-заготівельних витрат, якщо інше не передбачено законодавством РФ.

У фактичну собівартість матеріальних ресурсів незалежно від способів їх надходження включаються також фактичні витрати організації на їх доставку та приведення у стан, придатний для використання.

Організація, що здійснює торговельну діяльність, може витрати по заготівлі та доставці товарів до центральних складів (баз), вироблені до моменту їх передачі в продаж, включати до складу витрат на продаж.

Товари, придбані організацією для продажу, оцінюються за вартістю їх придбання. Організації, що здійснює роздрібну торгівлю, дозволяється проводити оцінку придбаних товарів за продажною вартістю з окремим обліком націнок (знижок).

матеріальні ресурси, які не належать даній організації, але знаходяться в її користуванні або розпорядженні, обліковуються на позабалансових рахунках в оцінці, передбаченої в договорі, або в оцінці, узгодженої з їх власником.

При відсутності ціни на зазначені запаси в договорі або ціни, узгодженої з власником, вони можуть враховуватися за умовною ціною.

Матеріали, що належать організації, але знаходяться в дорозі або передані покупцеві під заставу, враховуються в бухгалтерському обліку за оцінкою, передбаченої в договорі, з наступним уточненням фактичної собівартості.

Фактична собівартість матеріальних ресурсів, у якій вони прийняті до бухгалтерського обліку, не підлягає зміні, крім випадків, встановлених законодавством РФ.

Оцінка матеріалів при їх відпуску у виробництво та іншому вибутті визначається як списання з балансу фірми в результаті:

1) передачі у виробництво;

2) використання для власних потреб;

3) безоплатної передачі;

4) передачі в якості внеску до статутного капіталу іншої фірми;

5) продажу на сторону.

З 1 січня 2008 року п. 16 ПБУ 5 / 01 передбачено, що при відпуску матеріалів у виробництво та іншому вибутті їх оцінка повинна здійснюватися одним з трьох методів:

1) за собівартістю кожної одиниці;

2) за середньої собівартості;

3) за собівартістю перших за часом придбання матеріалів (метод ФІФО).

Використовувався до цієї дати спосіб оцінки за собівартістю останніх за часом придбання матеріалів (метод ЛІФО) виключено.

У податковому законодавстві передбачені ті ж методи оцінки матеріалів, що і в ПБО 5 / 01, а також використовується метод за собівартістю останніх за часом придбання матеріально-виробничих запасів (метод ЛІФО).

Конкретний порядок списання матеріалів закріплюють в якості елемента бухгалтерської та податкової облікової політики фірми.

По кожній групі (виду) матеріальних ресурсів протягом звітного року застосовується один спосіб оцінки.

При списанні за собівартістю кожної одиниці, списують матеріали, які враховують в особливому порядку. До таких матеріалів відносять дорогоцінні метали та камені, радіоактивні матеріали тощо Одиниця цих матеріалів, як правило, унікальна, тобто існує в єдиному екземплярі.

При списанні по середній собівартості, визначають середню собівартість одиниці матеріалів. Її визначають по кожному найменуванню однакових матеріалів (наприклад, бязь, ситець і т.д.) шляхом ділення загальної собівартості групи (виду) запасів на їх кількість, що складаються відповідно з собівартості і кількості залишку на початок місяця і запасів, що надійшли протягом цього місяця.

Оцінка матеріалів методом ФІФО базується на припущенні, що матеріали використовуються на протязі місяця та іншого періоду в послідовності їх придбання (надходження), тобто матеріали, першими надійшли у виробництво, повинні бути оцінені по собівартості перших за часом придбання з урахуванням собівартості матеріалів, що значаться на початок місяця.

При застосуванні цього методу оцінка матеріалів, що знаходяться у запасі (на складі) на кінець місяця, проводиться за фактичною собівартістю останніх за часом придбань, а в собівартості продажу продукції (робіт, послуг) враховується собівартість ранніх за часом придбань.

Наприклад, якщо матеріали були куплені партіями, то спочатку передається у виробництво перша партія, потім друга і т.д.

1.4 Документальне оформлення господарських операцій з обліку матеріальних ресурсів

Надходження матеріальних ресурсів в організацію контролює в першу чергу відділ постачання, який стежить за виконанням постачальниками договірних зобов'язань, пред'являє їм претензії з якості та недостач матеріалів, розшукує вантажі, якщо вони вчасно не прибули до організації.

Надходження матеріалів в організацію здійснюється одним з наступних способів вказаних у таблиці 1.

Таблиця 1 - Документальне оформлення надходження матеріалів в організацію

Джерело надходження	Документ
За договорами купівлі-продажу, договорами поставки іншим аналогічним договорами відповідно до чинного законодавств

	Розрахункові документи (платіжні вимоги, платіжні вимоги-доручення, рахунки, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури тощо) і супровідні документи (специфікації, сертифікати, якісні посвідчення та ін)
Шляхом виготовлення матеріалів силами організації	Накладна на внутрішнє переміщення
Внесення в рахунок внеску до статутного (складеного) капітал організації	Накладна, договір
Отримано організацією безоплатно	Накладна на відпуск матеріалу на бік, договір дарування
Від ліквідації основних засобів	Акт про оприбуткування матеріальних цінностей, отриманих при розбиранні і демонтажі будівель і споруд

Організація встановлює порядок приймання, реєстрації, перевірки, акцептування та проходження розрахункових документів на матеріали, що надходять з урахуванням умов постачання, транспортування (доставки до організації), організаційної структури організації і функціональних обов'язків підрозділів (відділів, складів) і посадових осіб. При цьому необхідно:

1) зареєструвати документи в журналі обліку вступників вантажів;

2) перевіряти відповідність даних цих документів договорами поставки (іншим аналогічним договорами) за асортиментом, цінами і кількістю матеріалів, способу і строків відвантаження та інших умов поставки, передбачених договором;

3) перевіряти правильність розрахунків у розрахункових документах;

4) акцептувати (оплатити) розрахункові документи повністю або частково, або мотивовано відмовитися від акцепту (від оплати);

5) визначати фактичні розміри відповідальності у випадку порушення умов договору;

6) передавати документи до підрозділів організації (бухгалтерської служби, фінансовий відділ тощо), у строки, передбачені правилами документообігу організації.

Основні первинні документи з організації обліку матеріальних ресурсів затверджені постановою Держкомстату РФ від 30.10.97 № 71а (додаток Б).

Для одержання матеріалів зі складу постачальника або від транспортної організації (організації) уповноваженій особі видаються відповідні документи і доручення на отримання матеріалів (ф. № М-2 або ф. № М-2 а), в якій вказують перелік матеріалів, що підлягають отриманню [12 ].

При виявленні експедитором ознак, що викликають сумнів у схоронності вантажу, він може вимагати від транспортної організації перевірки вантажу. У разі виявлення недостачі місць або маси, пошкодження тари, псування матеріалів складається комерційний акт, який служить підставою для пред'явлення претензій до транспортної організації або постачальника.

Надійшли до організації рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, акти та інші супровідні документи на що надійшли вантажі передаються відповідному підрозділу організації (відділу матеріально-технічного постачання, складу і т.п.) як підставу для приймання та оприбуткування матеріалів. Прийняті комірником матеріали, при відсутності розбіжностей між даними постачальника і фактичними даними (за кількістю і якістю), оформляють прибутковим ордером (ф. № М-4). Прибутковий ордер підписують завідувач складом і експедитор.

За відсутності розбіжностей між даними постачальника і фактичними даними дозволяється здійснювати оприбуткування матеріалів без виписки прибуткового ордера. У цьому випадку на документі постачальника проставляють штамп, у відбитках якого містяться основні реквізити прибуткового ордера.

Перелік обов'язкових реквізитів, які повинен містити первинний документ:

1. найменування документа (форми);

2. код форми;

3. дата складання документа;

4. найменування організації, від імені якої складено документ;

5. зміст господарської операції;

6. вимірювачі господарської операції (у натуральному і грошовому вираженні);

7. найменування посад працівників, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

8. особисті підписи цих працівників та їх розшифровки.

Матеріали в організації повинні бути оприбутковані в день надходження матеріалів.

Матеріальні цінності прибуткують у відповідних одиницях виміру (вагових, об'ємних, лінійних, числових). За цим же одиницях виміру встановлюється облікова ціна. Якщо матеріали надходять в одній одиниці, а витрачаються в іншій, то вони враховуються одночасно в двох одиницях виміру.

При встановленні невідповідності матеріалів, що надійшли асортименту, кількості і якості, зазначеним у документах постачальника, а також у випадках, коли якість матеріалів не відповідає висунутим вимогам (вм'ятини, подряпини, поломка, бій, текти рідких матеріалів і т.д.), приймання здійснює комісія , яка оформляє її актом про приймання матеріалів (ф. № М-7). Комісія призначається керівником організації. У складі комісії повинен бути представник постачальника або представник незацікавленої організації, завідуючого складом та представника відділу постачання організації. Акт складають також при прийманні матеріалів, що надійшли на підприємство без платіжних документів постачальника (невідфактуровані поставки).

Матеріали, отримані від розбирання і демонтажу будівель і споруд, оприбутковуються на підставі акта про оприбуткування матеріальних цінностей, отриманих при розбиранні і демонтажі будівель і споруд (ф. № М-35).

Крім того, для оформлення внутрішнього переміщення матеріалів складають вимоги-накладні на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (ф. № М-11). Вони складаються при внутрішньому переміщенні матеріалів зі складу на склад або здачі цехами на склад невикористаних, зекономлених матеріалів або цінних відходів виробництва, відходів від браку продукції, від ліквідації основних засобів.

Витрата матеріалів, що відпускаються у виробництво і на інші потреби, оформляють лімітно-забірними картами (ф. № М-8) щодня. Лімітно-забірна карта виписується на одну або кілька позицій (видів матеріалів), що відносяться до певного коду виробничих витрат (замовлення), терміном на один місяць.

Відпуск матеріалів стороннім організаціям або господарствам своєї організації, розташованим за її межами, оформляють накладними на відпустку матеріалів на сторону (ф. № М-15), які виписує відділ постачання, як правило, в трьох примірниках на підставі нарядів, договорів та інших документів.

При перевезенні матеріалів автотранспортом замість накладної застосовують товарно-транспортну накладну (ф. № 1-Т) [13].

Списання матеріалів оформляють актом на списання матеріалів, який складається спеціально створеною комісією, за участю матеріально-відповідальної особи.

У встановлені дні документи по приходу і витраті матеріалів здають в бухгалтерію організації за реєстром приймання-здачі документів, складеним у двох примірниках: перший здається в бухгалтерію під розписку бухгалтера на другому примірнику, а другий залишається на складі.

Первинні облікові документи повинні бути заздалегідь пронумеровані або номер ставиться при оформленні та реєстрації документа. В організації порядок нумерації повинен забезпечувати наявність не повторюваних номерів протягом одного звітного року.

При податковому обліку, при списанні матеріалів, перш за все, оформляють регістр-розрахунок вартості сировини та матеріалів, списаних у звітному періоді.

Наступний податковий облік вартості витрачених матеріалів залежить від способу їх списання (за середньої собівартості, методом ФІФО або ЛІФО).

Якщо матеріали списуються за середньої собівартості, то оформляють регістр інформації про рух придбаних сировини і матеріалів, які обліковуються за методом середньої собівартості.

Якщо матеріали списуються за методом ФІФО або ЛІФО, то оформляють регістр-розрахунок вартості списаних сировини і (або) матеріалів по методу ФІФО (ЛІФО).

Деякі дані з цих регістрів переносять в регістри податкового обліку первісної вартості придбаних матеріалів (наприклад, регістр інформації про придбані партіях сировини / матеріалів, які обліковуються за методом ФІФО (ЛІФО)).

Якщо матеріали продані на сторону (передані безоплатно, передані в якості внеску до статутного капіталу), додатково оформляють:

1) регістр обліку операцій вибуття майна, робіт, послуг, прав;

2) регістр обліку вартості реалізованого іншого майна.

Всі ці регістри заповнюють на підставі первинних документів з відпуску матеріалів (лімітно-забірних карт, вимог-накладних), договорів та накладних (при відпуску матеріалів на сторону) і даних регістрів податкового обліку з формування фактичної собівартості матеріалів.

Застосування неуніфікованих форм документів, а також інші похибки в їх оформленні, можуть бути прирівняні податковими органами до відсутності первинного документа, що є грубим порушенням правил обліку доходів, витрат і об'єктів оподаткування та може стати причиною застосування податковими органами штрафу.

Згідно ст.120 НК РФ грубим порушенням обліку вважається відсутність первинних документів, рахунків-фактур, регістрів бухгалтерського обліку.

Грубе порушення карається штрафом у 5 000 руб. Якщо воно відбувається повторно, то штраф - 15 000 руб. Якщо порушення спричинило заниження податкової бази, то нараховується штраф у розмірі 10% від суми несплаченого податку, але не менше 15 000 руб. [2, ст. 120]. Штраф накладається на посадових осіб підприємства.

Якщо ж для операції, по якій типовий бланк не передбачений, підприємство може розробити форму документа самостійно, реквізит «Код форми» можна не заповнювати. Інші реквізити повинні бути присутнім обов'язково.

1.5 Теоретичні основи аналізу матеріальних ресурсів

Необхідною умовою виконання планів по виробництву продукції, зниження її собівартості, зростанню прибутку, рентабельності є повне і своєчасне забезпечення підприємства сировиною і матеріалами необхідного асортименту і якості.

Матеріальні витрати складають значну частку всіх витрат на виробництво продукції, робіт, послуг. Тому виробнича програма підприємства може бути виконана тільки за умови своєчасного і повного забезпечення її необхідними матеріально енергетичними ресурсами.

Задоволення потреби підприємства в матеріальних ресурсах здійснюється двома шляхами: екстенсивним та інтенсивним (малюнок 2).

Рисунок 2 - Основні шляхи поліпшення забезпеченості матеріальними ресурсами

Екстенсивний шлях припускає збільшення видобутку і виробництва матеріальних ресурсів і пов'язаний з додатковими витратами. Інтенсивний шлях задоволення потреби підприємства в матеріалах, сировині, паливі, енергії та інших матеріальних ресурсах передбачає більш економне витрачання наявних запасів у процесі виробництва продукції. Економія сировини і матеріалів в процесі споживання рівнозначна збільшенню їх виробництва.

Найважливішим інструментом вишукування внутрішньовиробничих резервів економії та раціонального використання матеріальних ресурсів є економічний аналіз. Його завданнями в цій галузі є:

1) оцінка потреби підприємства в матеріальних ресурсах;

2) вивчення якості і реальності планів матеріально - технічного забезпечення, аналіз їх виконання та впливу на обсяг виробництва продукції, її собівартості та інші показники;

3) характеристика динаміки і виконання плану за показниками використання матеріальних ресурсів;

4) оцінка рівня ефективності використання матеріальних ресурсів;

5) визначення системи факторів, що обумовлюють відхилення фактичних показників використання матеріалів від планових або від відповідних показників за попередній період;

6) кількісний вимір впливу чинників на виявлені відхилення показників;

7) виявлення та оцінка внутрішньовиробничих резервів економії матеріальних ресурсів та розробка конкретних заходів щодо їх використання.

Джерела інформації: план матеріально-технічного забезпечення, заявки, специфікації, фондові сповіщення, наряди, договори на постачання сировини і матеріалів; форми статистичної звітності № 1-СН, 3-СН, 4-СН, 11-СН, 12-СН про наявність і використання матеріальних ресурсів та № 5-3 про витрати на виробництво і реалізацію продукції, робіт, послуг; оперативні дані відділу матеріально технічного забезпечення; відомості аналітичного обліку про надходження, витраті і залишки сировини, матеріалів; планові і звітні калькуляції собівартості виробів, що випускаються; дані відповідних служб про нормативи і норми витрат матеріальних ресурсів і їх зміну; інші джерела інформації в залежності від цілей і завдань проведеного аналізу.

При аналізі забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами в першу чергу перевіряють якість плану матеріально-технічного постачання. Перевірку реальності плану починають з вивчення норм і нормативів, які покладені в основу розрахунку потреби підприємства в матеріальних ресурсах. Потім перевіряється відповідність плану постачання потребам виробництва продукції і утворення необхідних запасів виходячи з прогресивних норм витрати матеріалів.

Важливою умовою безперебійної роботи підприємства є повна забезпеченість потреби в матеріальних ресурсах (MP i) джерелами покриття (U i):

MP i = Ui. (1)

Вони можуть бути зовнішніми і внутрішніми. До зовнішніх джерел відносяться матеріальні ресурси, що надходять від постачальників відповідно до укладених договорів. Внутрішні джерела - це скорочення відходів сировини, використання вторинної сировини, власне виготовлення матеріалів і напівфабрикатів, економія матеріалів внаслідок впровадження досягнень науково-технічного процесу. Реальна потреба в завезенні матеріальних ресурсів з боку - це різниця між загальною потребою у певному виді матеріалу і сумою власних внутрішніх джерел її покриття. Ступінь забезпеченості потреби в матеріальних ресурсах договорами на їхнє постачання оцінюється за допомогою наступних показників:

- Коефіцієнт забезпеченості за планом

- Коефіцієнт забезпеченості фактичний

У процесі аналізу необхідно також перевірити забезпеченість потреби в завезенні матеріальних ресурсів договорами на їх постачання і фактичне їх виконання.

Перевіряється також якість отриманих матеріалів від постачальників, відповідність їх стандартам, технічним умовам і умовам договору та у випадках їх порушення пред'являються претензії постачальникам. Особлива увага приділяється перевірці виконання постачань матеріалів, виділених підприємству за держзамовленням, і кооперованих постачань. Велике значення надається виконанню плану по термінах постачання матеріалів (ритмічності). Порушення термінів постачання веде до недовиконання плану виробництва і реалізації продукції. Для оцінки ритмічності поставок використовують коефіцієнт ритмічності, коефіцієнт варіації. Особливу увагу приділяється стану складських запасів сировини і матеріалів. Розрізняють запаси поточні, сезонні і страхові. Величина поточного запасу залежить від інтервалу поставки (у днях) і середньодобового витрати i-го матеріалу.

У процесі аналізу перевіряється відповідність фактичного розміру запасів найважливіших видів сировини і матеріалів нормативним. З цією метою на підставі даних про фактичну наявність матеріалів у натурі та середньодобовому їх витраті розраховують фактичну забезпеченість матеріалами в днях і порівнюють її з нормативною.

Вивчають також стан запасів сировини і матеріалів з ​​метою виявлення зайвих і непотрібних. Їх можна встановити за даними складського обліку шляхом порівняння приходу і витрати. Якщо з яких-небудь матеріалами немає витрати протягом року і більше, то їх відносять до групи неходових і підраховують загальну вартість.

На закінчення визначається приріст (зменшення) обсягу виробництва продукції по кожному виду за рахунок зміни:

1) кількість заготовленої сировини і матеріалів (З);

2) перехідних залишків сировини і матеріалів (Ост);

3) надпланових відходів з-за низької якості сировини, заміни матеріалів та інших факторів (відхо);

4) питомої витрати сировини на одиницю продукції (УР).

Зменшити витрати сировини на виробництво одиниці продукції можна шляхом спрощення конструкції виробів, вдосконалення техніки і технології виробництва, заготівлі більш якісної сировини і зменшення його втрат під час зберігання і перевезення, недопущення шлюбу, скорочення до мінімуму відходів, підвищення кваліфікації працівників і т.д.

Недоліки в постачанні, зменшенні об'ємів матеріалів у поточних запасах можуть до певної міри компенсуватися економією їх у процесі виробництва. І навпаки, перевитрати матеріальних ресурсів та їх використання не за прямим призначенням сприяють невиконанню плану виробництва продукції при загальній задовільною матеріальної поставці.

Аналіз використання норм і витрат матеріалів і інших ресурсів є одним з основних питань аналізу виробництва. Вивчаючи зміну норм витрат матеріальних ресурсів, слід враховувати що головні причини, які обумовлюють поступове їхнє зниження наступні:

1) конструктивні поліпшення виробів в тому числі спрощення;

2) удосконалення технологій виробництва;

3) повторне використання відходів виробництва;

4) коригування рецептур;

5) зменшення частини кінцевого браку продукції;

6) зміна якості матеріалів (сировини), які використовуються в процесі виготовлення продукції.

Під час аналізу слід оцінити обгрунтованість самих норм, своєчасність їхнього перегляду. Сучасне нормативне господарство це важлива умова для ощадливого використання ресурсів. Тому аналіз якості норм і способів їхнього формування допомагає уникнути витрат ресурсів і тим самим полегшує ефективність роботи підприємства.

При проведенні аналізу дуже часто зустрічаються факти заміни матеріалів. Заміну здійснюють з метою здешевлення собівартості продукції, підвищення надійності виробів, поліпшення їхнього зовнішнього вигляду та ін Але в більшості випадків має місце так звані вимушені заміни, які не завжди санкціонуються вищим керівництвом. Ці заміни або обумовлені відсутністю деяких матеріалів взагалі чи у певний період, або викликані здешевленням виробництва за будь-яку ціну. Такі зміни мають імпульсивний характер і недостатньо обгрунтовані в слідстві чого вони погіршують якість виробленої продукції, репутацію фірми. Тому при великій кількості замін матеріалів, слід в цілому негативно оцінювати такий стан використання ресурсів і організацію управління на підприємстві.

Для характеристики ефективності використання матеріальних ресурсів застосовується система узагальнюючих і приватних показників (таблиця 2).

До узагальнюючих показників відносяться матеріаловіддача, матеріалоємність, коефіцієнт співвідношення темпів зростання обсягу виробництва і матеріальних витрат, питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання матеріалів.

Матеріаловіддача визначається діленням вартості виробленої продукції на суму матеріальних витрат. Цей показник характеризує віддачу матеріалів, тобто скільки вироблено з кожної гривні спожитих матеріальних ресурсів (сировини, матеріалів, палива, енергії і т. д.).

Матеріаломісткість продукції розраховується відношенням суми матеріальних витрат до вартості виробленої продукції. Вона показує, скільки матеріальних витрат необхідно зробити або фактично доводиться на виробництво одиниці продукції.

Коефіцієнт співвідношення темпів зростання обсягу виробництва і матеріальних витрат визначається відношенням індексу валової або товарної продукції до індексу матеріальних витрат. Він характеризує у відносному вираженні динаміку матеріаловіддачі і одночасно розкриває чинники її зростання. Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції обчислюється відношенням суми матеріальних витрат до повної собівартості виробленої продукції. Динаміка цього показника характеризує зміну матеріалоємності продукції.

Коефіцієнт матеріальних витрат являє собою відношення фактичної суми матеріальних витрат до планової, перерахованої на фактичний обсяг випущеної продукції. Він показує, на скільки економно використовуються матеріали в процесі виробництва, чи немає їх перевитрати в порівнянні з встановленими нормами. Якщо коефіцієнт більше 1, то це свідчить про перевитрату матеріальних ресурсів на виробництво продукції, і навпаки, якщо менше 1, то матеріальні ресурси використовувалися більш економно.

Приватні показники матеріаломісткості застосовуються для характеристики ефективності використання окремих видів матеріальних ресурсів (сирьеемкость, металоємність, паливомісткість, енергоємність і ін), а також для характеристики рівня матеріалоємності окремих виробів (відношення вартості всіх спожитих матеріалів на одиницю продукції до її оптової ціни).

Питома матеріаломісткість може бути обчислена як у вартісному вираженні, так і в натуральному або умовно натуральному вираженні (відношення кількості або маси витрачених матеріальних ресурсів на виробництво i-го виду продукції до кількості випущеної продукції цього виду).

У процесі аналізу фактичний рівень показників ефективності використання матеріалів порівнюють із плановим, вивчають їхню динаміку і причини зміни, а також вплив на обсяг виробництва продукції.

Матеріаломісткість, так само як і матеріаловіддача, залежить від обсягу валової (товарної) продукції та суми матеріальних витрат на її виробництво. У свою чергу обсяг валової (товарної) продукції у вартісному вираженні може змінитися за рахунок кількості виробленої продукції, її структури та рівня відпускних цін. Сума матеріальних витрат також залежить від обсягу виробленої продукції, її структури, витрати матеріалів на одиницю продукції і вартості матеріалів. У результаті загальна матеріаломісткість залежить від структури виробленої продукції, норми витрат матеріалів на одиницю продукції, цін на матеріальні ресурси і відпускних цін на продукцію.

Вплив факторів першого порядку на матеріаловіддача або матеріаломісткість визначається способом ланцюгової підстановки.

Для розрахунку потрібно мати такі вихідні дані:

1) витрати матеріалів на виробництво продукції;

2) вартість товарної продукції.

Потім вивчається матеріаломісткість окремих видів продукції та причини зміни її рівня. Вона залежить від норм витрати матеріалів, їх вартості та відпускних цін на продукцію.

Приватна матеріаломісткість продукції, у свою чергу, залежить від питомої матеріаломісткості (ДУМКАХ) (вартості витрачених матеріалів на одиницю продукції) і рівня відпускних цін на продукцію (ЦПi), для розрахунку впливу яких використовується спосіб ланцюгової підстановки або інтегральний метод:

ЧМЕi = УМЕi / ЦПi .. (4)

Питома матеріаломісткість виробів (вартість витраченої сировини і матеріалів на виробництво одиниці продукції), у свою чергу залежить від кількості (маси) витрачених матеріальних ресурсів на випуск виробу (УР) та їх вартості (ЦМ).

Витрата матеріальних ресурсів на одиницю продукції може змінитися за рахунок якості матеріалів, заміни одного виду іншим, техніки і технології виробництва, організації матеріально технічного постачання і виробництва, зміни норм витрати, відходів і втрат і т. д.

Вартість сировини і матеріалів залежить також від їхньої якості, внутрішньогрупової структури, ринків сировини, зростання цін на них у зв'язку з інфляцією, транспортно заготівельних витрат і ін

Основна увага приділяється вивченню причин зміни питомої витрати сировини на одиницю і пошуку резервів його скорочення.

У процесі подальшого аналізу необхідно встановити, як змінився випуск продукції за рахунок цих чинників.

Вплив матеріальних ресурсів на обсяг виробництва продукції можна визначити з різним ступенем деталізації. Чинниками першого рівня є зміна суми використаних матеріальних ресурсів і ефективності їх використання.

Для розрахунку впливу факторів на обсяг випуску продукції за першою моделлю можна застосовувати прийоми ланцюгових підстановок, абсолютних ризниць, відносних ризниць, індексний метод, інтегральний метод, а по другій моделі тільки прийом ланцюгової підстановки або інтегральний метод.

Якщо відомо, за рахунок чого змінилася матеріаловіддача (матеріалоємність), то не важко підрахувати, як змінився випуск продукції. Для цього необхідно збільшення матеріаловіддачі за рахунок i-го чинника помножити на фактичну суму матеріальних витрат. Зміна обсягу виробництва продукції за рахунок матеріаломісткості визначається за допомогою прийому ланцюгових підстановок.

Більш детальний аналіз можна зробити по кожному виду матеріальних ресурсів.

На завершальній стадії аналізу ефективності використання матеріальних ресурсів необхідно встановити можливості подальшого зниження норм витрат матеріалів і матеріальних витрат, не використані у звітному році. Вивчення конкретних умов виробничо господарської діяльності аналізованого підприємства дозволяє зробити висновки про те, що такі можливості на підприємстві є. Зокрема, є всі умови для впровадження у виробничий процес комплексу організаційно-технічних заходів і заходів щодо нової техніки, що дозволяють забезпечити скорочення норм витрат сировини, матеріалів, палива, енергії і, в кінцевому рахунку, економію матеріальних ресурсів.

Виявлені потенційні можливості економії матеріальних ресурсів повинні бути враховані при розробці планів оргтехмероприятий і впровадження нової техніки, а також при плануванні відповідних показників на майбутній рік.

На закінчення аналізу необхідно узагальнити всі виявлені резерви збільшення виробництва продукції по всіх основних факторів виробництва (кращого використання трудових ресурсів, засобів праці та предметів праці) та визначити реальну його величину, збалансовану по всіх ресурсах.

1.6 Теоретичні основи аудиту матеріальних ресурсів

Джерела інформації для аудиторської перевірки операцій з обліку матеріальних ресурсів

Крім записів бухгалтерського обліку джерелом інформації про матеріальні ресурси служить первинна документація. Безпосередньо за первинними документами здійснюють попередній, поточний і послідовний контроль за рухом, збереженням і подальшим використанням матеріальних ресурсів.

Приступаючи до перевірки аудитору, керуючись ФЗ «Про аудиторську діяльність» [19] і методичними рекомендаціями по збору аудиторських доказів [20; 21], необхідно вивчити всі нормативні документи, що стосуються порядку прийому, обліку, зберігання та відпуску матеріальних цінностей, зокрема, положення з обліку матеріалів, тари, про порядок видачі довіреностей матеріально-товарних цінностей та інші.

Перевірка обліку матеріалів складається з декількох етапів. Звірка інформації, отриманої за даними відповідних рядків бухгалтерського балансу підрозділи з даними за субрахунками, що входять в кожен рядок, отриманими з Головної книги підрозділи.

У разі відсутності розбіжностей по першому пункту наступним етапом є аналіз помісячного руху по самому матеріального субрахунку.

Якщо в ході аналізу не було виявлено будь-яких помилок або незвичайних коливань, то далі вибірково перевіряються кілька первинних документів на предмет їх правильного відображення в бухгалтерському обліку. Якщо ж у ході аналізу виявляються помилки, то проводиться їх аналіз та більш ретельна перевірка первинної документації.

Паралельно з цим здійснюється перевірка кореспонденції рахунків на предмет виявлення незвичайних проводок. У разі наявності таких, проводиться їх аналіз.

Наступним етапом перевірки є аналіз своєчасності відображення в бухгалтерському обліку надходження матеріалів. З цією метою аналізуються первинні документи на початок року наступного за звітним.

З попередніми етапами перевірки нерозривно пов'язана інформація, отримана з річної інвентаризації. Так, наявність істотних недостач або надлишків може свідчити про слабкість системи обліку та контролю матеріалів, а абсолютна відсутність недостач на великих складах - про недостатню якість інвентаризації.

Так в ході аудиторської перевірки здійснюється не тільки аналітична перевірка регістрів бухгалтерського обліку, а й проводиться огляд складів.

Планування аудиту

Завдання планування аудиту

Федеральне правило (стандарт) № 3 аудиторської діяльності, розроблене з урахуванням міжнародних стандартів аудиту, встановлює єдині вимоги щодо планування аудиту фінансової (бухгалтерської) звітності [22].

Планування - процес, що дозволяє найбільш раціонально проводити аудит і одночасно зменшувати ризик невиявлених існуючих помилок у фінансовій звітності клієнта.

Аудитор повинен ретельно планувати свою діяльність по трьох основних причин: це дає аудитору можливість одержати достатню кількість свідчень про стан справ клієнта, допоможе утримати в розумних межах витрати на аудит і дозволить уникнути непорозумінь з клієнтом.

Завдання планування аудиту:

1. встановлення етапів і термінів роботи з клієнтом;

2. визначення витрат;

3. раціональне використання робочого часу спеціаліста;

4. підготовка адекватної робочої групи фахівців для роботи з клієнтом;

5. визначення розділів аудита, що мають найбільше значення для формування аудиторської думки;

6. розподіл між фахівцями розділів аудиту, обов'язків і відповідальності;

7. створення умов для здійснення послідовного контролю за аудитом;

8. забезпечення взаємодій з бухгалтерією аудиторської фірми з питань фінансового планування.

Планування аудиту складається з 6 основних етапів:

1. попереднє планування;

2. збір загальних відомостей;

3. збір інформації про правові обов'язки клієнта;

4. оцінка суттєвості аудиторського ризику;

5. ознайомлення з системою внутрішньогосподарського контролю й оцінка ризику контролю;

6. розробка загального плану аудиту та програми аудиту.

Попереднє планування здійснюється на початковій фазі аудиторської роботи; включає в себе прийняття рішення про згоду почати або продовжити аудит для клієнта, встановлення причин, по яких клієнт обгрунтовує своє замовлення на аудит, підбір персоналу для виконання аудиторських обов'язків (формування штатів), укладання договору з клієнтом , складання письмового зобов'язання перед клієнтом.

Збір загальних відомостей - загальна інформація про підприємство, необхідна від того, щоб надалі зробити обгрунтований висновок про достовірність звітності. Основними джерелами інформації про підприємство є:

1. обговорення з працівниками управління, зустрічі з вищим керівництвом і виконавчим персоналом, незв'язаним з веденням обліку, що дозволить отримати інформацію «з перших рук»;

2. відвідування й огляд основних ділянок, виробничих одиниць, складів, які надають можливість переконатися в наявності і збереженні активів, скласти уявлення про умови виробництва;

3. зовнішні та внутрішні звіти і публікації.

3.1) зовнішні: ділова преса, газети, аналітичні звіти по галузях, порівняння з основними конкурентами і середньогалузеві показники, державне податкове законодавство.

3.2) внутрішні: фінансові звіти, стан фінансів підприємства, протоколи, засідання ради директорів, правління, акціонерів, внутрішні звіти аудиторів і консультантів.

Варто ознайомитися з історією розвитку підприємства, видами діяльності, тобто важливо мати уявлення про галузь клієнта. Важливо отримати інформацію про політику підприємства в різних областях (кредитна політика, облікова політика), довідатися ступінь відповідальності і прав керівників різних рівнів, визначити коло осіб, які мають право змінювати політику підприємства. На основі отриманої інформації аудитор повинен вирішити питання про необхідність залучення для консультацій окремих фахівців (юристів, податки).

Збір інформації про правові обов'язки клієнта. З самого початку роботи аудитору варто ознайомитися з юридичними документами клієнта: Статутом, документами реєстрації, протоколами засідань ради директорів та збори акціонерів, в яких може міститися інформація про розподіл отриманого прибутку, оголошення дивідендів, виплата винагород, підписання контрактів і угод, рішення про участь у інших підприємствах, про придбання власності, наданні довгострокових позик.

Оцінка стану бухгалтерського обліку

Оцінка стану бухгалтерського обліку складається з наступних процедур:

1. перевірка початкових залишків;

2. перевірка відповідності залишків аналітичного і синтетичного обліку та бухгалтерської звітності;

3. перевірка відповідності Облікової політики в частині розкриття способів ведення бухгалтерського обліку МПЗ чинному законодавству та іншим нормативним актам;

4. тестування системи внутрішнього контролю;

5. аналіз застосовуваного порядку придбання матеріалів.

Аудиторський ризик, його складові елементи та порядок оцінки

Для визначення характеру і обсягу проведених аудиторських процедур (для складання програми аудиту матеріальних цінностей) і для отримання критеріїв оцінки результатів на стадії планування аудиту необхідно встановити рівень суттєвості і прийнятний аудиторський ризик. Оцінку суттєвості і ризиків необхідно проводити для кожного перевіряється ділянки обліку і, зокрема, для матеріального обліку.

Федеральними правилами (стандартами) аудиторської діяльності, розробленими з урахуванням міжнародних стандартів аудиту, встановлюються єдині вимоги, що стосуються концепції суттєвості і її взаємозв'язку з аудиторським ризиком [23, 24].

Під суттєвістю в аудиті розуміють гранично припустимий рівень можливого перекручування окремої статті чи фінансового показника в звітності, фінансових резервів у цілому чи максимально припустимий розмір помилковості суми, яка може бути показана в публікаціях фінансових звітів і розгляді як несуттєва, тобто не що користувачів в оману. Для оцінки суттєвості аудитор повинен мати уявлення про можливих користувачів інформації і про можливі рішення, які можуть прийматися на його основі для того, щоб визначити співвідношення неправильності звіту і прийняття цих рішень. Судження аудитора про ступінь істотності досить суб'єктивно і вимагає від нього значного професіоналізму, досвіду роботи, знання специфіки діяльності клієнта, особливостей економічного і соціального середовища. На початку перевірки аудитор повинен вирішити (на основі внутріфірмових стандартів), яку загальну суму помилки можна вважати істотної або матеріальної. Існує ряд факторів, від яких залежить попередньо встановлюваний рівень істотності:

1. розмір підприємства;

2. величина чистого прибутку до оподаткування;

3. вартість поточних активів;

4. загальна вартість активів;

5. обсяг поточних зобов'язань;

6. величина капіталу.

Рівень суттєвості багато в чому визначає аудиторський ризик. Між рівнем суттєвості і ступенем аудиторського ризику є зворотна залежність: чим вище рівень суттєвості, тим нижче загальний аудиторський ризик; чим нижче рівень суттєвості, тим вище аудиторський ризик.

Під терміном аудиторський ризик розуміється ризик вираження аудитором помилкового аудиторського думки у разі, коли у фінансовій (бухгалтерської) звітності містяться суттєві викривлення. Аудиторський ризик включає три складові частини: невід'ємний ризик, ризик засобів контролю і ризик невиявлення.

Існують 2 види основних методів оцінки аудиторського ризику:

1. оцінний (інтуїтивний) - полягає в тому, що аудитори, виходячи з власного досвіду і клієнта, визначають аудиторський ризик на підставі звітності в цілому або окремих груп, операцій, як високий, ймовірний і малоймовірний до використання цієї оцінки в плануванні аудиту (використовують високий , низький, середній).

2. кількісний - передбачає кількісний розрахунок численних моделей аудиторського ризику.

Для оцінки ризиків використовується наступна математична модель:

AР = , (4)

гдеAР - прийнятний аудиторський ризик (загальний ризик);

РВ - внутрішньогосподарський ризик (властивий, чистий ризик);

РК - ризик засобів контролю (контрольний ризик);

РН - ризик невиявлення (процедурний ризик).

Дана модель, як правило, використовується для визначення рівня ризику невиявлення, виходячи з оцінки аудитором АР, РМ і РН на основі його професійного судження. Необхідно враховувати, що конкретні числові значення ризиків встановити важко, тому на практиці частіше застосовують словесні оцінки - високий, низький, середній.

Оцінка внутрішньогосподарського ризику. Під внутрішньогосподарським ризиком розуміють суб'єктивно визначається аудитором ймовірність появи істотних викривлень у даному бухгалтерському рахунку, статті балансу, однотипної групи господарських операцій, звітності економічного суб'єкта в цілому до того, як такі викривлення будуть виявлені засобами системи внутрішнього контролю або за умови допущення відсутності таких коштів. На рівень внутрішньогосподарського ризику впливають особливості галузі клієнта, специфіка його діяльності, досвід і кваліфікація працівників бухгалтерії та ін Для окремих видів операцій внутрішньогосподарський ризик може бути більше у зв'язку з їх складністю, нетиповістю, суперечностями у законодавстві, можливістю зловживань та ін Для операцій з матеріальними цінностями внутрішньогосподарський ризик можна оцінити як високий, тому що є велика ймовірність зловживань (розкрадань, завищення собівартості витрачених матеріальних ресурсів тощо), помилок у бухгалтерському обліку, неправильного оформлення операцій і ін

Оцінка контрольного ризику. Під ризиком засобів контролю (контрольним ризиком) розуміють суб'єктивно визначається аудитором ймовірність того, що існуючі на підприємстві і регулярно вживані засоби системи бухгалтерського обліку і системи внутрішнього контролю не будуть вчасно виявляти та виправляти порушення, що є суттєвими окремо або в сукупності, і (або) перешкоджати виникненню таких порушень.

Таким чином, аудитор визначає контрольний ризик на основі оцінки системи внутрішнього контролю. Така оцінка проводиться в 3 етапи: а) загальне ознайомлення з системою внутрішнього контролю; б) первинна оцінка надійності системи внутрішнього контролю; в) підтвердження достовірності оцінки надійності системи внутрішнього контролю.

Запитальник, а також аналіз організаційної структури, схеми і графіка документообігу, облік чинника розміру організації дозволяють зробити первинну оцінку системи внутрішнього контролю, тобто оцінити її ефективність і надійність як високу, середню чи низьку. Оцінюється також контрольний ризик, який обернено пропорційний надійності системи внутрішнього контролю (високої надійності відповідає низький ризик; середньої надійності відповідає середній ризик; низької надійності відповідає високий ризик).

Оцінка ризиків дозволяє визначити стратегію подальшої аудиторської перевірки. Так, якщо аудитор оцінює контрольний ризик як низький, то він приймає рішення про довіру системі внутрішнього контролю і ризик невиявлення встановлюється на порівняно високому рівні. У такому разі багато уваги буде приділено підтвердження достовірності оцінки надійності системи внутрішнього контролю шляхом проведення тестів контрольних моментів. Одночасно це дозволяє скоротити число аудиторських процедур по суті, оскільки допустимий ризик невиявлення встановлюється на відносно високому рівні. Якщо ж аудитор вирішує не покладатися на систему внутрішнього контролю (оцінює контрольний ризик як високий), то тести контрольних моментів проводитися не будуть, і основну увагу буде зосереджено на проведенні аудиторських процедур по суті. Такий варіант, по всій видимості, зараз можна вважати найбільш поширеним.

Побудова вибірки

Обсяг вибірки для перевірки сальдо за рахунком обліку матеріальних ресурсів і операцій з ними визначається на основі оцінки аудиторських ризиків, виконаної на стадії планування аудиту. При уточненні оцінки системи внутрішнього контролю обсяг вибірки може бути змінений.

Зазвичай в організаціях сфери матеріального виробництва кількість і номенклатура матеріальних ресурсів і кількість операцій з ними досить великі, і при перевірці сальдо за рахунком обліку матеріалів та операцій з ними застосовуються статистичні методи вибірки. Якщо кількість і номенклатура матеріальних ресурсів не настільки великі, доцільно застосування нестатистической методів вибірки.

При відборі елементів для вибіркової перевірки слід розподіляти залишки по рахунках обліку матеріальних ресурсів та операції з ними, щоб кожна стаття матеріальних ресурсів і кожен вид операцій з ними були відібрані для перевірки з однаковою ймовірністю. Сукупність матеріалів організації може розподілятися наступним чином:

1. по великих статтях. Для вибіркової перевірки потрібно відібрати матеріали, що входять в кожну велику статтю звітності сировину і матеріали. У рамках цих статей також потрібно класифікувати за кількома групами, наприклад, на окремі види сировини і матеріалів;

1. за територіальною ознакою. Для вибіркової перевірки потрібно відібрати матеріали, що зберігаються на різних складах організації, особливо якщо ці склади перебувають в територіально відокремлених підрозділах. Крім того, для перевірки необхідно відібрати матеріали, що належать організації, але зберігаються за її межами (на орендованих складах, на складах комісіонерів, переданих на переробку на сторону і т.п.);

2. по вартісному ознакою. Якщо вартість окремих статей матеріальних ресурсів істотна (або близька до рівня суттєвості) для звітності аудиту, елементи таких статей повинні обов'язково включатися у вибірку;

3. за іншими ознаками в залежності від особливостей діяльності організації та структури і вартості матеріальних ресурсів.

При відборі операцій для вибіркової перевірки можна виділити наступні групи операцій:

1. операції з придбання матеріальних ресурсів на внутрішньому ринку і за імпортом;

2. операції з афілійованими особами з придбання матеріальних ресурсів;

3. операції, що відбулися в кінці звітного періоду і після звітної дати;

4. операції з відпуску матеріалів у виробництво;

5. операції з відвантаження сировини і матеріалів стороннім організаціям і афільованим особам;

6. операції з оприбуткування і відвантаження готової продукції;

7. операції з оприбуткування і відвантаження товарів для перепродажу;

8. інші операції на розсуд аудитора;

9. операції з матеріальними ресурсами, які відбулися між датою інвентаризації та звітною датою.

Прийоми і методика побудови вибірки визначаються відповідно до затверджених внутріфірмовими стандартами.

План і програми аудиту матеріальних ресурсів

Загальний план служить керівництвом у здійсненні програми аудиту, тут передбачаються плановані роботи і період проведення перевірки.

Розробка загального плану і програми аудиту грунтується на попередніх знаннях про економічне суб'єкті, а також на результатах проведених аналітичних процедур.

За допомогою проведення аналітичних процедур аудиторська організація повинна виявити області, значущі для аудиту. Складність, обсяг і строки проведення аналітичних процедур аудиторської організації слід варіювати залежно від обсягу та складності даних бухгалтерської звітності економічного суб'єкта.

Складаючи загальний план і програму аудиту, аудиторської організації варто враховувати ступінь автоматизації обробки облікової інформації, що також дозволить аудиторської організації точніше визначити обсяг і характер аудиторських процедур.

Аудиторська організація є незалежною у виборі прийомів і методів аудиту, відображених в загальному плані та програмі, але несе повну відповідальність за результати своєї роботи у відповідності з даними загальним планом і даною програмою.

Результати проведених аудиторською організацією процедур при підготовці загального плану і програми слід детально документувати, тому що дані результати є підставою для планування аудиту і можуть використовуватися протягом усього процесу аудиту.

Підготовка і складання програми аудиту. Програма аудиту (Додаток Ж) є розвитком загального плану аудиту та являє собою детальний перелік змісту аудиторських процедур, необхідних для практичної реалізації плану аудиту. Програма служить докладною інструкцією асистентам аудитора й одночасно є для керівників аудиторської організації й аудиторської групи засобом контролю якості роботи.

При розробці програми перевірки керівник групи аудиторів повинен враховувати, що аудит матеріальних цінностей дуже трудомісткий. Тому при організації аудиту використовується вибірковий метод і лише у виняткових випадках - суцільний. Розмір вибірки та обсяг аудиторських процедур залежать від ступеня довіри аудитора до системи внутрішнього контролю.

У залежності від змін умов проведення аудита і результатів аудиторських процедур програма аудиту може переглядатися. Причини і результати змін варто документувати.

Після закінчення процесу планування аудиту загальний план і програма аудита повинні бути оформлені документально і завізовані у встановленому порядку.

2. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ в ТОВ СК «КВАРТАЛ»

2.1 Фінансово-господарська характеристика ТОВ СК «Квартал»

СК «Квартал» є Товариством з Обмеженою Відповідальністю.

Повне найменування - Товариство з Обмеженою Відповідальністю Будівельна Компанія «Квартал».

Юридична адреса

Основний вид діяльності підприємства згідно Статуту - загальнобудівельні, ремонто-будівельне, монтажне, електромонтажне та інші види будівельних робіт; благоустрій території; здійснення функцій генерального підрядника; проектна науково-дослідна, інноваційна діяльність; торгова, торгово-закупівельна та посередницька діяльність; зовнішньоекономічна діяльність; виробнича діяльність, проведення технічних, техноекономіческіх та інших експертиз і консультацій; передпродажна підготовка і торгівля автоматизованими засобами, оптова торгівля нафтопродуктами, оптова торгівля лісоматеріалами, оптова торгівля будівельними матеріалами, оптова та роздрібна торгівля продуктами харчування, оптова та роздрібна торгівля непродовольчими товарами; інша оптова торгівля ; інша роздрібна торгівля, надання юридичних послуг, надання послуг пов'язаних з нерухомим майном; надання інших послуг, участь у виставках, аукціонах і їх організація; зберігання і складування; діяльність автомобільного транспорту; діяльність з перевезення пасажирів та вантажу; вантажно-розвантажувальні та такелажні роботи ; оренда автотранспорту; ремонт автотранспортних засобів; інші види діяльності незаборонені законодавством Російської Федерації.

Згідно зі Статутом ТОВ СК «Квартал» є самостійним господарюючим суб'єктом з правом юридичної особи, має самостійний баланс, розрахунковий рахунок і інші рахунки в установах банку, печатку із своїм найменуванням, бланки, а також інші необхідні реквізити. Підприємство здійснює свою діяльність відповідно до законодавства, чинного на території РФ, а також статутом підприємства. Підприємство діє на основі господарського розрахунку, відповідає за результати своєї виробничо-господарської діяльності та виконання зобов'язань перед постачальниками, споживачами, бюджетами, банками.

Статутний капітал Товариства є частиною власного капіталу, що використовується для підприємницької діяльності, та визначає мінімальний розмір його майна, що гарантує інтереси кредиторів Товариства.

Будівельна компанія «Квартал» має право займатися різними видами діяльності, які відповідно до законодавства підлягають ліцензуванню.

Організаційна структура управління досліджуваного підприємства представлена ​​на малюнку 3.

Рисунок 3 - Організаційна структура управління

Підприємством керує безпосередньо генеральний директор ТОВ СК «Квартал». Генеральний директор безпосередньо підпорядковується учасникам Товариства. У його підпорядкування знаходяться всі штатні працівники підприємства. Директор розпоряджається фінансовими ресурсами підприємства, забезпечує ритмічну роботу, виконання плану і дотримання законності. Заступник директора підпорядковується безпосередньо директору ТОВ СК «Квартал». У його обов'язки входить здійснення керівництва виробничою діяльністю підприємства, забезпечення виконання планових завдань.

Бухгалтерський облік здійснюється бухгалтерією, очолюваної головним бухгалтером. Бухгалтерія є структурним підрозділом підприємства.

Головний бухгалтер підпорядковується безпосередньо генеральному директору ТОВ СК «Квартал».

2.2 Організація бухгалтерського обліку в ТОВ СК «Квартал»

Загальні положення

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться відповідно до Закону «Про бухгалтерський облік» від 21.11.1996 р. № 129-ФЗ, Положенням ведення бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності в Російській Федерації, затвердженим наказом Мінфіну РФ від 29.07.1998 р. № 34н, діючими Положеннями з бухгалтерського обліку та робочим Планом рахунків бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності ТОВ СК «Квартал» та Інструкцією щодо його застосування.

Відповідно до ст.6 та 7 Федерального закону № 129-ФЗ відповідальними за організацію та ведення бухгалтерського та податкового обліку є:

1) за організацію бухгалтерського обліку та дотримання законодавства при виконанні господарських операцій - керівник підприємства;

2) за формування облікової політики, ведення бухгалтерського обліку, своєчасне представлення повної і достовірної бухгалтерської звітності - головний бухгалтер.

Розподіл повноважень і відповідальності, структура, функції і завдання бухгалтерської служби встановлюються головним бухгалтером і затверджуються наказом керівником підприємства.

Вимоги головного бухгалтера щодо документального оформлення господарських операцій і представлення в бухгалтерію необхідних документів і відомостей обов'язкові для всіх працівників підприємства.

Без підпису головного бухгалтера або уповноваженого ним на те особи грошові і розрахункові документи, фінансові і кредитні зобов'язання вважаються недійсними і не повинні прийматися до виконання. [1, ст. 9; 3, п. 14]

На підприємстві ТОВ СК «Квартал» бухгалтерський облік повністю автоматизований. Документи ведуться в програмі «1С: Бухгалтерія 8». Дана програма - це потужна універсальна бухгалтерська програма нового покоління. Вона може підтримувати різні системи обліку, різні методології обліку, використовуватися на підприємствах різних типів діяльності. У даній програмі реалізується певна концепція ведення бухгалтерського обліку на підприємстві. План рахунків, набір констант, структури довідників і документів, а також алгоритми побудови звітів являють собою добре опрацьовану в бухгалтерському відношенні системою. Ця система відрізняється, з одного боку, цілісністю, а з іншого - універсальністю, що дозволяє використовувати її після певної налаштування практично на будь-якому підприємстві.

Застосування в ТОВ СК «Квартал» автоматизованої програми облікових робіт дозволяє забезпечувати формування необхідних регістрів бухгалтерського обліку матеріально-виробничих запасів. Схематично облік руху матеріально-виробничих запасів при автоматизованій формі бухгалтерського обліку зображений на малюнку 4.

Малюнок 4 - Автоматизована форма бухгалтерського обліку руху матеріально-виробничих запасів

Програма має сучасний зовнішній вигляд; розділи головного меню інтуїтивно зрозумілі навіть недосвідченому користувачеві; в окремі групи скомпоновані довідники, документи, журнали і звіти, що дає можливість наочно і швидко працювати з ними. У програмі є довідник коректних проводок, в тому числі і по обліку виробничих запасів, що зменшує ймовірність помилки при кореспонденції рахунків. Кожен бухгалтер може мати свої налаштування, свої пункти меню та панелі інструментів у залежності від обслуговується ним ділянки бухобліку та права доступу до даних, що зберігаються в системі. Є можливість, йдучи зі свого робочого місця, заблокувати роботу з програмою; без особистого пароля ніхто не зможе отримати доступ до програми і даними бухгалтерського обліку.

Але з іншого боку, в програмі є можливість багаторазової роботи з одним і тим, же документом декількох бухгалтерів, кожен з яких відповідає за певну частину інформації, що вноситься в документ. Тому кожен користувач цієї програми повинен мати навички роботи з нею, щоб уникнути помилок.

Програма підтримує ефективну роботу з різними обсягами інформації, кількістю робочих місць, з використанням різноманітних засобів обчислювальної техніки і топологій обчислювальної мережі.

Для реєстрації документів, операцій і проводок використовуються журнали. У типовій налаштуванні присутні журнал документів, журнал операцій і журнал проводок. Проведення у програмі можуть формуватися різними способами: користувачем вручну, за допомогою типових операцій і первинних документів. Типові операції можуть бути розбиті на групи, пов'язані з однією ділянкою бухгалтерського обліку. Первинні документи формуються за допомогою розділу «Документи». У типовій конфігурації всі документи цього розділу розбиті на групи за смисловим змістом.

Оскільки план рахунків - основа ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, програма поставляється з настроюванням на стандартний план рахунків, встановлений відповідними документами. У залежності від конкретної конфігурації програма може мати декілька планів рахунків. Активним може бути тільки один з них.

У програмі передбачена велика кількість довідників аналітичного обліку (контрагенти, тобто постачальники і покупці, співробітники, матеріали і т.д.). Для них визначено спеціальний термін - субконто. Будь-кому з рахунків (субрахунків) можна поставити у відповідність будь-який довідник аналітичного обліку. До одного рахунку можна прикріплено до п'яти довідників субконто, що дозволяє вести багатовимірний аналітичний облік. Крім того, програма дозволяє вести багатовалютний облік.

Програма поставляється з великим набором форм стандартної бухгалтерської звітності - головна книга, журнали-ордери, книги продажів і покупок і т.п. У стандартну поставку входять регламентовані форми звітності. Регламентовані звіти - це бухгалтерські та податкові звіти, призначені для подання в податкові органи. Крім того, в програму входить набір форм статистичної звітності.

Форми звітності щоквартально змінюються у відповідності з поточними нормативними документами і безкоштовно надаються зацікавленим користувачам. Крім цього, програма дозволяє створювати довільні звіти, що відображають особливості ведення обліку на конкретному підприємстві. Дані звіти можуть бути різного типу і будь-якої складності.

Програма «1С: Підприємство 8» має очевидні переваги перед іншими програмами. Тут зокрема можна назвати те, що програма працює в багатовіконному режимі, тобто працювати можна в декількох вікнах відразу, що формуються звіти більш наочні, ніж в інших програмах. Крім того, програма дозволяє без особливих зусиль помістити всі необхідні звіти на магнітні носії.

Автоматизація складського обліку на підприємстві можлива за допомогою програми «1С: Бухгалтерія (Торгівля + Склад)», яка є одним з компонентів програмного продукту - «1С: Підприємство 8». Її введення дозволить здійснювати кілька дій в короткий проміжок часу.

Бухгалтерська інформація зберігатися на машинних та паперових носіях. Відповідальність за забезпечення схоронності бухгалтерської інформації від несанкціонованого доступу покладено на головного бухгалтера.

На даному підприємстві графік документообігу відсутня.

Інвентаризація майна і зобов'язань проводиться відповідно до Методичних вказівок по інвентаризації майна і фінансових зобов'язань [9].

Порядок (кількість інвентаризацій в звітному році, дати їх проведення, перелік майна і зобов'язань, що перевіряються при кожній з них, і т.д.) проведення інвентаризації визначаються керівником підприємства, за винятком випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим.

Інвентаризацію проводить комісія, затверджена наказом керівника підприємства.

Бухгалтерська звітність складається в порядку і в строки, передбачені нормативними актами з бухгалтерського обліку [3].

До складу проміжної та річної звітності входять: бухгалтерський баланс - форма № 1 (додаток В), звіт про прибутки та збитки - форма № 2 (додаток Г) та додатків до них. Організація ТОВ Будівельна компанія «Квартал» становить проміжну бухгалтерську звітність за місяць, квартал наростаючим підсумком з початку звітного року. Організація формулює проміжну бухгалтерську звітність не пізніше 30 днів після закінчення звітного періоду.

Бухгалтерський облік майна, зобов'язань і господарських операцій ведеться шляхом подвійного запису на взаємопов'язаних рахунках, включених до Робочий план рахунків бухгалтерського обліку.

Облікова політика з метою бухгалтерського та податкового обліку

На підприємстві ТОВ Будівельна компанія «Квартал» прийнята єдина методика ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Нарахування амортизаційних відрахувань по об'єкту основних засобів починається з першого числа, наступного за місяцем прийняття цього об'єкта до бухгалтерського обліку, і проводиться до повного погашення вартості цього об'єкта або списання цього об'єкта з бухгалтерського обліку. Строк корисного використання об'єкта підприємство встановлює самостійно. Амортизація основних засобів нараховується лінійним методом для цілей бухгалтерського обліку.

Основні засоби, вартість яких не перевищує 20000 рублів, після передачі в експлуатацію одразу списуються на витрати.

Ремонт основних засобів відображається шляхом включення фактичних витрат у собівартість продукції по мірі виконання ремонтних робіт.

Переоцінка основних засобів, підприємством не проводиться.

Облік нематеріальних активів.

Знос об'єкта нематеріальних активів відображається щомісячно, починаючи з наступного місяця після місяця введення їх в експлуатацію.

Амортизація нематеріальних активів нараховується лінійним методом з метою бухгалтерського обліку.

Норма амортизації бухгалтерських програмних продуктах встановлюється з розрахунку на 3 роки корисного використання.

МПЗ підприємства відображають в обліку за фактичною собівартістю. Спосіб списання МПЗ у виробництво для бухгалтерського обліку - спосіб середньозваженої собівартості матеріальних цінностей.

Товари, куплені для реалізації та збуту - за купівельною ціною.

Витрати з доставки вантажів включають у вартість товарів. Спосіб списання товарів, у бухгалтерському обліку - спосіб ФІФО: собівартість перших за часом придбання товарів.

2.3 Облік надходження матеріальних ресурсів

Як вже було сказано вище, матеріальні цінності надходять на склад не тільки від постачальників, але і від підзвітних осіб (господарські та канцелярські товари), від допоміжних виробництв, що виготовляють для власних потреб інструменти, інвентар, господарські речі, пристосування. Крім того, оприбутковуються на склад як надходження зекономлені цехами сировину, матеріали, відходи виробництва, від браку продукції, ліквідації основних засобів. На склад прибуткують і матеріали, які надходять безоплатно або як внесок у статутний капітал. Матеріальні ресурси приймаються до обліку на підставі прибуткового ордера.

Отримані зі складів первинні документи піддаються в бухгалтерії контролю по суті операцій і правильності їх оформлення. Саме на цій стадії бухгалтерія здійснює дієвий контроль з законності, доцільності і правильності оформлення операцій, пов'язаних з рухом матеріалів.

Для обліку наявності і руху матеріальних ресурсів у бухгалтерському обліку на підприємстві ТОВ СК «Квартал» використовуються рахунок 10 «Матеріали». Рахунки 14 «Резерви під зниження вартості матеріальних цінностей», 15 «Заготівля та придбання матеріальних цінностей», 16 «Відхилення вартості матеріальних цінностей» не використовуються на підприємстві.

Рахунок 10 «Матеріали» - балансовий, активний, характеризує стан господарських засобів організації, так як облік матеріалів ведеться в грошовому виразі з обов'язковою систематичною інвентаризацією (перевіркою) фактичної наявності їх по місцях зберігання. Залишки цінностей і їх прихід записуються за дебетом рахунків, а витрата, відпустка - за кредитом - в сумах фактичної собівартості.

Матеріали враховуються на рахунку 10 «Матеріали» за фактичною собівартістю їх придбання (заготівлі). Аналітичний облік по рахунку 10 «Матеріали» ведеться за місцями зберігання матеріалів і окремим їх найменувань (видів, сортів, розмірів тощо).

На рахунку 10 «Матеріали» враховуються тільки матеріали, що належать підприємству на праві власності, повного господарського відання, оперативного управління. Матеріали, що знаходяться на відповідальному зберіганні, обліковуються на позабалансовому рахунку 002 «Товарно-матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання». Сировина і матеріали замовників, прийняті на переробку, але не оплачувані (давальницька сировина), обліковуються на позабалансовому рахунку 003 «Матеріали, прийняті в переробку».

Матеріально-виробничі запаси, які не належать організації, але знаходяться в її користуванні або розпорядженні відповідно до умов договору, приймаються до бухгалтерського обліку на позабалансові рахунки в оцінці, передбаченій в договорі.

На підприємстві до рахунку 10 «Матеріали» відкриті субрахунки, які представлені в таблиці 3

Таблиця 3 - Аналітичні рахунки, що застосовуються для обліку матеріальних ресурсів

Аналітичний рахунок
Код	Найменування	Вид матеріальних ресурсів
10-1