І. В. Розмаинский
Основні представники: Вільгельм Лаутенбах, Ханс Найссер, Вільгельм Репке
Основні роботи: В. Репке «Криза і кон'юнктура» [«Krise und Konjunktur»] (1932); Х. Найссер «Розмір заробітної плати та рівень зайнятості при ринковому рівновазі» [«Lohnhohe und Beschaftigungsgrad im Marktgleichgewicht»] (1932) [1 ] [12]
У 1931 - 1932 рр.. кілька німецьких економістів - В. Лаутенбах, Х. Найссер, В. Репке - передбачили кейнсіанську революцію, при цьому в деяких аспектах їхнє вчення було багатшим концепцій Кейнса і його послідовників в англосаксонських країнах (які, як вже було зазначено, поступово перевели його концепцію до особливого випадку неокласичної теорії, див. гл. 6.5).
Головним пунктом вчення німецьких кейнсіанців є аналіз економічної депресії. Особливість їх підходу до дослідження депресії полягає в тому, що вони виділили два її види: первинну і вторинну депресії.
1. Концепція первинної депресії
Первинна депресія, згідно підходу німецьких кейнсіанців, є нормальною частиною ділового циклу, його знижувальної фазою. Але як пояснити сам діловий цикл?
В. Лаутенбах і В. Репке вважали, що діловий цикл пов'язаний з розбіжністю між планованими інвестиціями і заощадженнями; причому ця розбіжність посилюється залежністю приросту інвестицій від приросту національного доходу, тобто механізмом акселератора (хоча цей термін не використовувався німецькими кейнсіанцями). Іншими словами, зростання національного доходу породжує подальше збільшення інвестицій і, тим самим, ще більше їх відхилення від заощаджень. Крім того, швидке розширення обсягу інвестицій породжується відповідними змінами очікувань (у фазі підйому вони стають все більш оптимістичними). У результаті в ході підвищувальній фази циклу в економіці накопичується надмірна кількість капіталу. Для її повернення в нормальний стан потрібен «очисний» процес скорочення цих надлишків. Таким процесом як раз і є первинна депресія.
Х. Найссер також вважав, що діловий цикл пов'язаний з розбіжностями між планованими інвестиціями і заощадженнями; але він вказував на наступний важливий аспект: на його думку, в ході циклу виникають розбіжності між структурою попиту і структурою виробництва. Ці розбіжності породжуються трудосберегающий технічним прогресом; причому галузі, у яких капітал є рідкісним, не отримують потрібного для їх розвитку припливу інвестицій. Таким чином, внаслідок диспропорцій між технічним прогресом і освітою капіталу виникає безробіття. Природно, таку технологічну безробіття неможливо усунути традиційним неокласичним засобом - зниженням ставок номінальної заробітної плати, оскільки подібне зниження виявиться не в змозі усунути виниклі структурні диспропорції.
Підхід Х. Найссера до дослідження первинної депресії особливо важливий з сьогоднішньої точки зору з наступних причин. У сучасній макроекономіці технічний прогрес аналізується виключно в моделях зростання і повністю ігнорується в моделях статичної рівноваги і ділового циклу. Але ж насправді, технічний прогрес пов'язаний з «повсякденним» функціонуванням економіки. Заслуга Х. Найссера як раз і полягає в демонстрації цього факту і опису тісному зв'язку між ходом ділового циклу, технічним прогресом і безробіттям. Облік подібних зв'язків міг би збагатити сучасну макроекономічну теорію.
Слід також зазначити, що з точки зору німецьких кейнсіанців з первинної депресією не треба боротися методами державної макроекономічної політики. Особливо на даному тезі наполягали В. Лаутенбах і В. Репке, які, як уже зазначалося, сприймали первинну депресію в якості необхідного для економіки «гірких ліків». На їхню думку (але не на думку Х. Найссера!), За наявності лише первинної депресії ринкова економіка в цілому функціонувала б стабільно і прагнула б до повного використання наявних ресурсів.
2. Концепція вторинної депресії
Вторинна депресія, за вченням німецьких кейнсіанців, являє собою виродження первинної депресії у кумулятивний процес скорочення реального випуску і зниження рівня цін. Цей процес стає незалежним від початкових причин, що викликали первинну депресію.
Вторинна депресія може обернутися для суспільства катастрофічними економічними та соціальними наслідками. Тому її наявність є підставою для проведення макроекономічної політики держави.
При цьому грошова політика (на цьому робив акцент В. Репке) неефективна, оскільки не в змозі протидіяти впливу очікувань на інвестиції. Необхідна фіскальна політика, яка фінансується за рахунок грошової емісії, тобто комбінована політика. При цьому її слід здійснювати насамперед у вигляді проведення громадських робіт, які дозволяють швидко усувати безробіття.
З вищенаведеного аналізу випливає, що з точки зору проведення макроекономічної політики необхідно вміти проводити розходження між первинною і вторинною депресіями. Слабким пунктом вчення німецьких кейнсіанців є відсутність чітких критеріїв, які давали можливість б чітко робити таке розходження.
3. Значимість навчання німецьких кейнсіанців
Німецькі кейнсіанці дійсно передбачили багато аспектів Кейнсіанської революції - відкидання закону Се й ідею макроекономічної нестабільності ринкової економіки, її схильності до широкомасштабної безробіттю, заперечення зниження ставки номінальної заробітної плати як ефективного «ліки» від безробіття, необхідність проведення макроекономічної політики і віддання пріоритету комбінованої політики перед грошової , виявлення зв'язку між мінливістю очікувань і коливаннями інвестицій. Як вже зазначалося, особливу важливість має проведений Х. Найссер аналіз зв'язку між циклом, технічним прогресом і безробіттям, що було повністю проігноровано Дж. М. Кейнсом і його найближчими послідовниками.
Але з іншого боку, можна відзначити, що ряд найважливіших положень теорії Кейнса відсутній у вченні німецьких кейнсіанців: ідея фундаментальної невизначеності майбутнього, теорія переваг ліквідності, а також функція споживання і мультиплікатор.
Список літератури
Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://ie.boom.ru/
[1] [12] Остання робота представляє собою статтю, опубліковану в журналі Weltwirtschaftliches Archiv. Bd. 36. S. 415-455. Узагальнююче виклад учення німецьких кейнсіанців було вперше дано в наступному нарисі: Klausinger H. German Anticipations of the Keynesian Revolution? The Case of Lautenbach, Neisser and Ropke / / European Journal of History of Economic Thought / / Vol. 6. N 3. 1999. P. 378-403.