Зміст
1. Розкрийте форми реалізації норм податкового права. 3
2. Охарактеризуйте порядок внесення до бюджету прибуткового податку. 10
Список джерел. 18
У літературі виділяють кілька способів реалізації норм податкового права:
1. виконання
2. застосування
3. використання
4. дотримання.
Виконання - представляє собою процес здійснення всіма учасниками податкових правовідносин тих дій, що передбачені в нормах. Застосування - здійснюється органами державної влади та практично виражається у вчиненні ними тих чи інших юридично значимих дій, бездіяльності, виданні податковим органом індивідуальних правових актів, заснованих на вимогах матеріальних і процесуальних норм, і т.д. При використанні норм податкового права учасник податкових правовідносин сам вирішує, скористатися йому чи ні будь-якими, передбаченими податково-правовими нормами права. У свою чергу, дотримання норм податкового права пасивно за своєю суттю і полягає в утриманні учасника податкових правовідносин від порушення вказаних норм.
Види норм податкового права. Підставами класифікації норм податкового права на види можуть виступати:
1. призначення норм
2. зміст норм
3. метод впливу на поведінку суб'єктів
4. порядок реалізації прав і обов'язків учасників правовідносин
5. юридична сила
6. порядок дії норм у часі, у просторі і по колу осіб
В залежності від їх призначення норми податкового права діляться на: · регулятивно-правовстановлюючі охоронні. Значення норм податкового права першого виду у тому, що в них полягають правові приписи, що представляють суб'єктів податкових правовідносин певні права, які покладають на них обов'язки та приписи, в цілому регулюють відносини у сфері оподаткування. Охоронні податково-правові норми спрямовані на забезпечення ефективності функціонування податкової системи країни, ефективність оподаткування. Залежно від їх змісту, податково-правові норми групуються в ті чи інші правові інститути. Як відомо, правовий інститут являє собою сукупність певних правових норм, споріднених за змістом регульованих ними правовідносин. Тому за своїм змістом податково-правові норми можуть підрозділятися, наприклад, на такі види:
1. норми, що закріплюють права та обов'язки учасників податкових правовідносин.
2. норми, що визначають порядок утворення, завдання, функції, структуру і компетенцію податкових органів та органів податкової поліції.
3. норми, що визначають основні положення про правовий статус платників податків.
4. норми, що визначають форми і методи здійснення податкового контролю.
5. норми, що встановлюють відповідальність за вчинення податкових правопорушень і т.д.
За методом впливу на поведінку суб'єктів податково-правові норми поділяються на:
А) заборонні
Б) зобов'язують
В) уполномочівающе-дозвільних
Г) стимулююче-поощерітельние
Залежно від порядку реалізації прав і обов'язків учасників податкових правовідносин податково-правові норми поділяються на дві великі групи: · матеріальні норми (визначають права і обов'язки суб'єктів податкових правовідносин, в тому числі компетенцію державних органів і посадових осіб у сфері оподаткування) · процесуальні норми ( закріплюють, наприклад, порядок і процедури здійснення податковими органами своїх владних повноважень, а також порядок і процедури захисту прав платників податків, тобто методи, порядок і процедури діяльності з реалізації прав і обов'язків у сфері оподаткування) При класифікації норм податкового права за їх юридичною силі слід враховувати, що юридична сила таких норм залежить від гілки влади, до якої належить орган, що прийняв акт, який містить податково-правові норми. Крім того, розрізняються норми законні (що містяться в актах законодавства) і підзаконні (що містяться в указах Президента, постановах Уряду).
Способи забезпечення виконання податкового зобов'язання представляють собою правові засоби, що стимулюють сумлінну сплату платником податків податкових платежів або дозволяють податковому органу здійснити примусове стягнення податку.
Відмінною рисою забезпечення виконання обов'язку зі сплати податків і зборів є те, що воно здійснюється тільки встановленими законом способами.
Способи забезпечення виконання податкового зобов'язання мають на меті запобігання нанесення шкоди державним інтересам зважаючи ненадходження або несвоєчасного надходження податків і зборів. У податковому праві, де обов'язок по сплаті податків і зборів є публічною, інститут забезпечення виконання податкового зобов'язання виконує функцію створення умов для гарантованої сплати податку та відшкодування збитків від можливої несплати або несвоєчасної сплати сум податків і зборів.
Пункт 1 ст. 49 НК встановлює вичерпний перелік способів забезпечення виконання податкового зобов'язання:
- Застава майна;
- Порука;
- Пені;
- Зупинення операцій по рахунках в банку;
- Арешт майна.
Застава майна і поручительство традиційно є цивільно-правовими способами забезпечення виконання зобов'язань і найбільш повно розроблені саме в цивільному законодавстві, що і зумовило відсилання законодавця при регулюванні відносин застави та поруки у податковій сфері до цивільного законодавства, що застосовується в податкових відносинах (п. 2 ст. 50 і п. 1 ст. 51 НК).
Обов'язок по сплаті податків і зборів може бути забезпечена заставою і поручительством у разі зміни термінів виконання податкового зобов'язання в частині як сплати самих податків (зборів), так і пенею.
Договір про заставу майна відповідно до п. 2 ст. 50 1К укладається між заставодержателем - платником іншим зобов'язаним особою) та податковим органом за місцем взяття на облік платника (іншого зобов'язаного особи). При цьому заставодержатель не має права відчужувати предмет застави, передавати його в оренду або безоплатне користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися їм без згоди заставодержателя (п. 3 ст. 50 НК).
Договір поруки укладається між поручителем і податковим органом за місцем взяття на облік платника (іншого зобов'язаного особи) і включає в себе обов'язок поручителя виконати в повному обсязі податкове зобов'язання платника, якщо останній не сплатить у встановлений термін належні суми податків, зборів (зборів), пенею (п. 1 ст. 51 НК). На відміну від договору поруки у цивільних правовідносинах поручительство у сфері податкових відносин не може бути частковим, тобто особа відповідає за виконання зобов'язання повністю. У разі невиконання або неналежного виконання поручителем своїх обов'язків податковий орган має право стягнути належні суми податку, пені з поручителя або платника (іншого зобов'язаного особи).
Універсальним способом забезпечення виконання податкового зобов'язання є пеня, так як застосовується незалежно від використання інших способів забезпечення, а також незалежно від вини платника податків.
Відповідно до п. 1 ст. 52 НК пенями визнаються грошові суми, які платник (інше зобов'язана особа) повинен сплатити у разі виконання податкового зобов'язання в більш пізні терміни в порівнянні з встановленими податковим законодавством.
Пеня може застосовуватися одночасно з будь-яким з інших способів забезпечення. Згідно з п. 2 ст. 52 НК, сума відповідних пенею сплачується додатково до належної до сплати суми податку, збору (мита) незалежно від застосування інших способів забезпечення виконання податкового зобов'язання, а також заходів відповідальності за порушення податкового законодавства.
Пені нараховуються за кожний календарний день прострочення, включаючи день сплати (стягнення), протягом усього терміну виконання податкового зобов'язання, починаючи з дня, наступного за встановленим податковим законодавством днем сплати податку. Пені за кожний день прострочення встановлюються у відсотках від несплачених сум податку і визначаються у розмірі 1 / 360 ставки рефінансування Національного банку Республіки Білорусь, діючої на день виконання податкового зобов'язання.
Пені сплачуються (стягуються) після сплати (стягнення) належних сум податкових платежів.
Після виконання податкового зобов'язання платник (інше зобов'язана особа) може бути звільнений від сплати пені в порядку, встановленому Президентом Республіки Білорусь.
На відміну від застави і поручительства призупинення операцій за рахунками в банку більш широко застосовується в якості способу забезпечення виконання податкових зобов'язань. Перш за все це міра оперативного впливу, що означає припинення банком видаткових операцій платника податків. Відповідно до п. 1 ст. 53 НК, призупиненням операцій по рахунках в банку визнається за рішенням податкового чи митного органу припинення банком всіх видаткових операцій за цим рахунком, якщо інше не передбачено законодавством. Зазначене обмеження не поширюється на операції, пов'язані з виконанням платником (іншим зобов'язаним особою) податкового зобов'язання, сплатою пені, платежів у державні позабюджетні страхові фонди, а також операції, пов'язані з виконанням банком рішень податкового органу про стягнення податку, збору (мита), пені за рахунок коштів дебіторів платника (іншого зобов'язаного особи) - організації.
Законодавством чітко визначені випадки, коли податкові або митні органи застосовують даний спосіб забезпечення податкового зобов'язання, а саме:
- Невиконання платником (іншим зобов'язаним особою) у встановлені терміни податкового зобов'язання, несплата пенею;
- Неподання платником (іншим зобов'язаним особою) на податкові або митні органи податкових або митних декларацій (розрахунків) з податків, зборів (мит);
- Неподання платником (іншим зобов'язаним особою) на податкові органи документів бухгалтерського обліку, спеціальних дозволів (ліцензій), інших документів (відомостей) для проведення податкової перевірки (п. 2 ст. 53 НК).
Призупинення операцій платника (іншого зобов'язаного особи) на його рахунках в банку діє з моменту отримання банком рішення податкового чи митного органу про зупинення таких операцій до виконання податкового зобов'язання, сплати пені в повному обсязі або до скасування рішення податкового чи митного органу про зупинення операцій платника ( іншого зобов'язаного особи) на його рахунках в банку.
Відповідно до п. 1 ст. 54 НК арештом майна визнається дія податкового чи митного органу щодо обмеження майнових прав платника (іншого зобов'язаного особи) щодо майна, належного йому на праві власності, господарського відання або оперативного управління. Арешт майна платника (іншого зобов'язаного особи) полягає в проведенні опису майна та оголошення заборони розпоряджатися цим майном або у вилученні описаного майна і передачі його на зберігання платнику (іншій зобов'язаному особі), його представнику або іншій особі з попередженням таких осіб про відповідальність за збереження описаного майна.
Основне призначення арешту майна складається у встановленні перешкод до його можливого відчуження або приховування. Підставою для арешту майна відповідно до п. 2 ст. 54 НК є невиконання платником (іншим зобов'язаним особою) у встановлені терміни податкового зобов'язання, несплати пені.
Пункт 7 Указу Президента Республіки Білорусь від 30 червня 2006 р. № 419 «Про додаткові заходи щодо регулювання податкових відносин» передбачив додаткову підставу арешту майна необхідність забезпечення виконання рішень податкових та митних органів про накладення адміністративних стягнень або економічних санкцій.
Відповідно до п. 1 ст. 55 НК стягненням податку, збору (мита), пені визнається примусове виконання податкового зобов'язання, сплати пені у разі невиконання або неналежного виконання платником (іншим зобов'язаним особою) у встановлений термін податкового зобов'язання, несплати (неповної сплати) пенею.
Ст. 56 НК щодо організації передбачає явний порядок стягнення заборгованості, яке провадиться на підставі рішення керівника (його заступника) податкового чи митного органу (далі - податкового органу). У рішенні обов'язково вказують ті рахунки платника (іншого зобов'язаного особи), з яких має бути здійснене перерахування податку, збору (мита), пені, та суму, що підлягає перерахуванню.
Платниками прибуткового податку є фізичні особи:
- Громадяни Республіки Білорусь;
- Іноземні громадяни та особи без громадянства, які постійно перебувають на території Республіки Білорусь (якщо тривалість їх перебування перевищує 183 днів у календарному році), особи, які не відносяться до постійно знаходяться на території Республіки Білорусь (тобто знаходяться на території Республіки Білорусь 183 дні і менше).
Об'єктом оподаткування є сукупний дохід фізичної особи, отриманий ним в календарному році, як в грошовій (в білоруських рублях і іноземній валюті), так і в натуральній формі.
Під доходом фізичної особи розуміються будь-які одержувані (нараховуються) грошові кошти та матеріальні цінності.
Коло доходів, що підлягають оподаткуванню в Республіці Білорусь, досить широкий. Основними з них є наступні.
1.Заработная плата, премії та інші винагороди, пов'язані з виконанням трудових обов'язків, у тому числі і
за сумісництвом, суми стипендій, сплачувані ординаторам, аспірантам, докторантам і ад'юнктам.
2.Доходи від виконання робіт за цивільно-правовими договорами (незалежно від їх тривалості), у тому числі авторськими договорами.
3.Дополнітельние доходи від індексації.
4.Доходи, що утворюються в результаті оплати за рахунок коштів юридичних осіб і індивідуальних підприємців вартості різного роду путівок, курсівок, медичних чи побутових послуг, здешевлення харчування, придбання проїзних квитків, різного роду абонементів, екскурсій, плати за навчання в навчальних закладах.
5.Сумми, отримані підзвіт за умови, що у встановлені законодавством терміни податкового агента не представлені документи і звіти про їх витрачання, не здані витрачені залишки таких сум і в межах 30-денного періоду з дня закінчення зазначеного терміну податковим агентом не прийнято розпорядження про утримання заборгованості за ними.
6.Сумма перевищення розміру квартирної плати і тарифів, що встановлюються з урахуванням пільг для населення, що проживає в будинках державного і приватного житлового фонду, над фактично внесеної фізичними особами плати за проживання в житлових приміщеннях.
7.Сумма орендної плати, одержуваної орендодавцем, а так само вартість поліпшень майна, що перебувало у користуванні інших осіб і повернутого його власнику (за винятком окремих випадків).
8.Сумми, отримані фізичними особами під заставу майна, включаючи предмети особистого (домашнього, сімейного) користування, а також під заставу цінних паперів і не повернуті у встановлені терміни.
9.Сумми страхових внесків, якщо ці суми вносяться за фізичну особу з коштів юридичних осіб та (або) підприємців, за винятком випадків, коли наймачами проводиться обов'язкове страхування своїх працівників у порядку, встановленому законодавством Республіки Білорусь, а також за договорами добровільного страхування додаткових пенсій і цивільної відповідальності наймача за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю працівника, якщо зазначені договори не передбачають страхових виплат застрахованим фізичним особам без настання страхового випадку.
Не визнаються доходом фізичної особи:
- Суми отриманих ним страхових виплат у зв'язку з настанням відповідних страхових випадків за договорами страхування, внески за якими сплачено фізичною особою за рахунок власних коштів; суми по обов'язковому страхуванню, що здійснюється в порядку, встановленому законодавством Республіки Білорусь, а також за договорами добровільного довгострокового (на строк не менше трьох років) страхування життя, добровільного страхування додаткових пенсій і добровільного страхування цивільної відповідальності наймача за шкоду, заподіяну життю чи здоров'ю працівника;
- Суми відшкодованих страховиками витрат фізичної особи - страхувальника, зроблених у зв'язку з розслідуванням обставин страхової події, встановленням розміру збитків, судових витрат, а також інших витрат страхувальника, що відшкодовуються страховиками відповідно до чинного законодавства Республіки Білорусь та умовами договору страхування;
- Суми коштів, витрачених юридичними особами або підприємцями на проведення культурно-масових заходів (презентацій, ювілеїв, банкетів та інших аналогічних заходів, пов'язаних з здійснюваної ними діяльністю); суми понесених ними представницьких витрат (на прийом і обслуговування делегацій та окремих осіб, у тому числі не є іноземними);
- Суми і відшкодування 'завданої фізичною особою зраджу, яким, і відповідно до законодавства, зобов'язані відшкодувати інші особи, - для фізичної особи, фактично заподіяла його;
- Різниця в розмірах сум, встановлених навчальним закладом як плата за надані їм освітні послуги для різних категорій учнів (незалежно від критерію);
- Суми в розмірі фактичних витрат наймача на проведення обов'язкових попередніх (при надходженні
на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників у порядку та у випадках, встановлюваних республіканським органом державного управління в галузі охорони здоров'я за погодженням з республіканським органом державного управління у сфері праці;
- Суми витрат юридичних осіб та підприємців в оплату за послуги на запрошення фізичних осіб на роботу, на їхню проживання і прописку, якщо законодавством Республіки Білорусь на них покладено обов'язок щодо несення таких видатків;
- Вартість навчання працівників у системі підвищення кваліфікації, перепідготовки кадрів, оплачена за рахунок коштів юридичних осіб, підприємців, які для студента є місцем основної роботи (служби, навчання); •
- Вартість медичних послуг, що надаються установами охорони здоров'я, що містяться або фінансуються юридичними особами та підприємцями на умовах пайової участі відповідно до укладених договорів.
Доходи у натуральній формі для цілей оподаткування обліковуються за регульованими цінами (тарифами), а при їх відсутності - за вільними цінами (тарифами) на дату обчислення доходу фізичної особи у даної юридичної особи або підприємця (джерела виплати доходу).
При цьому у вартість продукції (товарів, робіт, послуг) включається відповідна сума податків, зборів і відрахувань, сплачуваних з виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), податку на додану вартість, а для підакцизних товарів - і відповідна сума акцизів.
Доходи у натуральній формі, отримані від фізичних осіб, які не є підприємцями, обліковуються за цінами (вільними або регульованими), які склалися на день отримання доходу. Ціна продукції (товарів, робіт, послуг), що склався на день отримання доходу, визначається на підставі офіційної інформації про ціни, що містяться в спеціальних вітчизняних і зарубіжних довідниках, каталогах, періодичних виданнях, інформаційних матеріалах торгуючих організацій, висновків про вартість майна, підготовлених організаціями та підприємцями, що займаються оцінною діяльністю.
Доходи у натуральній формі, отримані від фізичних осіб, які не є підприємцями, за договорами дарування міни, ренти, в результаті спадкування у вигляді майна, що підлягає державній реєстрації, враховуються в розмірі не нижче оціночної вартості такого майна, яка визначається відповідно до законодавства уповноваженими державними органами .
До доходів, отриманих фізичною особою в натуральній формі, відносяться товари (роботи, послуги, майнові права), передані (виконані, надані) йому юридичними та фізичними особами, в тому числі підприємцями безоплатно або з частковою оплатою їх вартості. Отриманим в натуральній формі визнається дохід у розмірі перевищення ціни над сумою фактично понесених фізичною особою витрат в оплату їх вартості. Зазначена різниця не визнається доходом фізичної особи, якщо товари (роботи, послуги, майнові права) отримані фізичною особою на безоплатній основі або з частковою оплатою їх вартості в силу пільг, передбачених законодавством Республіки Білорусь у вигляді винагороди, у тому числі в оплату його праці, за договорами міни, іншими договорами, які не передбачають повний розрахунок в грошовій формі
Доходи в іноземній валюті для цілей оподаткування перераховуються в білоруські рублі за курсом Національного банку Республіки Білорусь на дату їх отримання:
- Датою отримання доходів на території Республіки Білорусь від податкового агента вважається робочий день, що передує дню одержання грошових коштів у банку і перерахування податків до бюджету;
- Датою отримання доходів фізичною особою в інших випадках вважається дата видачі цього доходу, при відсутності підтвердження такому дати перерахунок іноземної валюти в білоруські рублі проводиться по курсу Національного банку Республіки Білорусь, що діяв на дату, починаючи з якому виробляється відлік 30-денного строку для подання податкової декларації або розрахунку про такі доходи;
- Датою отримання при перерахуванні цих доходів на валютний рахунок фізичної особи вважається дата зарахування на рахунок;
- Датою отримання сум під звіт та розцінений як дохід підзвітної особи вважається 1-й день, наступний за закінченням періоду, протягом якого податковий агент мав право виставити, але не виставив розпорядження на безспірне утримання таких сум.
Сплата податку з доходів, отриманих в іноземній валюті, провадиться за бажанням платника в білоруських рублях або іноземній валюті, яка купується банками Республіки Білорусь.
При сплаті податку в іноземній валюті обчислений в грошових одиницях Республіки Білорусь податок перераховується в іноземну валюту за курсом Національного банку Республіки Білорусь на дату сплати податку. Для цілей перерахунку білоруських рублів в іноземну валюту датою сплати податку визнається дата отримання доходу, з суми якого він був обчислений. Протягом календарного року обчислення податку здійснюється в порядку і розмірах, передбачених для відповідної категорії платників та видів доходів (щомісячно, поквартально, за фактом отримання доходу).
Після закінчення календарного року провадиться перерахунок податку з сукупного річного доходу.
Сукупний річний дохід визначається після закінчення календарного року як загальна сума всіх доходів (крім доходів, не включаються в оподатковуваний сукупний річний дохід) фізичної особи, отриманих від усіх джерел за календарний рік.
Сума оподатковуваного доходу визначається окремо по кожному виду доходів, щодо яких встановлено різні ставки податку.
Система пільг з прибуткового податку має дуже широкий спектр дії. Законодавство Республіки Білорусь звільняє від обкладення прибутковим податком цілий ряд доходів фізичних осіб та видів виплат.
Надані пільги відносяться до різних категорій громадян і переслідують різні цілі. Відповідно до законодавства Республіки Білорусь платники податків мають право на стандартні, соціальні, майнові та професійні пільги. Дані ознаки можуть бути покладені в основу угруповання безлічі пільг для кращого сприйняття цієї складної системи.
2. Оподаткування доходів: практичний посібник для індивідуальних підприємців / Укл. І.А. Федорова. - Мінськ: Світоч, 2006
3. Гришкевич А. У Білорусі знижені ставки податку, встановлені при застосуванні спрощеної системи оподаткування / / БЕЛТА [Електронний ресурс]. - Мінськ, 03.01.2009
4. Круглов В.А. Фінансове право. - Мінськ: Вишейшая школа, 2005
5. Миронова Т.М. Податки та оподаткування. Мінськ: Право і економіка, 2003
6. Про спрощену систему оподаткування: Указ Президента Республіки Білорусь, 9 березня 2007 р., № 119: в ред. Указу Президента Республіки Білорусь від 03.01.2009 р.
7. Орлова Є.І. Податкове право. - Мінськ: Видавництво МІУ, 2005
8. Пилипенко О. О. Фінансове право. - Мінськ: Книжковий Будинок, 2007
1. Розкрийте форми реалізації норм податкового права. 3
2. Охарактеризуйте порядок внесення до бюджету прибуткового податку. 10
Список джерел. 18
1. Розкрийте форми реалізації норм податкового права
Норма податкового права являє собою санкціоноване державою загальнообов'язкове соціально певне, обов'язкове право поведінки, спрямоване на регулювання суспільних відносин у сфері оподаткування, що закріплює права та обов'язки суб'єктів відповідних податкових правовідносин і є критерієм оцінки поведінки як правомірного якої неправомірної. Норми податкового права, як і норми права в цілому, є системними утвореннями, а значить, мають певною структурою.У літературі виділяють кілька способів реалізації норм податкового права:
1. виконання
2. застосування
3. використання
4. дотримання.
Виконання - представляє собою процес здійснення всіма учасниками податкових правовідносин тих дій, що передбачені в нормах. Застосування - здійснюється органами державної влади та практично виражається у вчиненні ними тих чи інших юридично значимих дій, бездіяльності, виданні податковим органом індивідуальних правових актів, заснованих на вимогах матеріальних і процесуальних норм, і т.д. При використанні норм податкового права учасник податкових правовідносин сам вирішує, скористатися йому чи ні будь-якими, передбаченими податково-правовими нормами права. У свою чергу, дотримання норм податкового права пасивно за своєю суттю і полягає в утриманні учасника податкових правовідносин від порушення вказаних норм.
Види норм податкового права. Підставами класифікації норм податкового права на види можуть виступати:
1. призначення норм
2. зміст норм
3. метод впливу на поведінку суб'єктів
4. порядок реалізації прав і обов'язків учасників правовідносин
5. юридична сила
6. порядок дії норм у часі, у просторі і по колу осіб
В залежності від їх призначення норми податкового права діляться на: · регулятивно-правовстановлюючі охоронні. Значення норм податкового права першого виду у тому, що в них полягають правові приписи, що представляють суб'єктів податкових правовідносин певні права, які покладають на них обов'язки та приписи, в цілому регулюють відносини у сфері оподаткування. Охоронні податково-правові норми спрямовані на забезпечення ефективності функціонування податкової системи країни, ефективність оподаткування. Залежно від їх змісту, податково-правові норми групуються в ті чи інші правові інститути. Як відомо, правовий інститут являє собою сукупність певних правових норм, споріднених за змістом регульованих ними правовідносин. Тому за своїм змістом податково-правові норми можуть підрозділятися, наприклад, на такі види:
1. норми, що закріплюють права та обов'язки учасників податкових правовідносин.
2. норми, що визначають порядок утворення, завдання, функції, структуру і компетенцію податкових органів та органів податкової поліції.
3. норми, що визначають основні положення про правовий статус платників податків.
4. норми, що визначають форми і методи здійснення податкового контролю.
5. норми, що встановлюють відповідальність за вчинення податкових правопорушень і т.д.
За методом впливу на поведінку суб'єктів податково-правові норми поділяються на:
А) заборонні
Б) зобов'язують
В) уполномочівающе-дозвільних
Г) стимулююче-поощерітельние
Залежно від порядку реалізації прав і обов'язків учасників податкових правовідносин податково-правові норми поділяються на дві великі групи: · матеріальні норми (визначають права і обов'язки суб'єктів податкових правовідносин, в тому числі компетенцію державних органів і посадових осіб у сфері оподаткування) · процесуальні норми ( закріплюють, наприклад, порядок і процедури здійснення податковими органами своїх владних повноважень, а також порядок і процедури захисту прав платників податків, тобто методи, порядок і процедури діяльності з реалізації прав і обов'язків у сфері оподаткування) При класифікації норм податкового права за їх юридичною силі слід враховувати, що юридична сила таких норм залежить від гілки влади, до якої належить орган, що прийняв акт, який містить податково-правові норми. Крім того, розрізняються норми законні (що містяться в актах законодавства) і підзаконні (що містяться в указах Президента, постановах Уряду).
Способи забезпечення виконання податкового зобов'язання представляють собою правові засоби, що стимулюють сумлінну сплату платником податків податкових платежів або дозволяють податковому органу здійснити примусове стягнення податку.
Відмінною рисою забезпечення виконання обов'язку зі сплати податків і зборів є те, що воно здійснюється тільки встановленими законом способами.
Способи забезпечення виконання податкового зобов'язання мають на меті запобігання нанесення шкоди державним інтересам зважаючи ненадходження або несвоєчасного надходження податків і зборів. У податковому праві, де обов'язок по сплаті податків і зборів є публічною, інститут забезпечення виконання податкового зобов'язання виконує функцію створення умов для гарантованої сплати податку та відшкодування збитків від можливої несплати або несвоєчасної сплати сум податків і зборів.
Пункт 1 ст. 49 НК встановлює вичерпний перелік способів забезпечення виконання податкового зобов'язання:
- Застава майна;
- Порука;
- Пені;
- Зупинення операцій по рахунках в банку;
- Арешт майна.
Застава майна і поручительство традиційно є цивільно-правовими способами забезпечення виконання зобов'язань і найбільш повно розроблені саме в цивільному законодавстві, що і зумовило відсилання законодавця при регулюванні відносин застави та поруки у податковій сфері до цивільного законодавства, що застосовується в податкових відносинах (п. 2 ст. 50 і п. 1 ст. 51 НК).
Обов'язок по сплаті податків і зборів може бути забезпечена заставою і поручительством у разі зміни термінів виконання податкового зобов'язання в частині як сплати самих податків (зборів), так і пенею.
Договір про заставу майна відповідно до п. 2 ст. 50 1К укладається між заставодержателем - платником іншим зобов'язаним особою) та податковим органом за місцем взяття на облік платника (іншого зобов'язаного особи). При цьому заставодержатель не має права відчужувати предмет застави, передавати його в оренду або безоплатне користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися їм без згоди заставодержателя (п. 3 ст. 50 НК).
Договір поруки укладається між поручителем і податковим органом за місцем взяття на облік платника (іншого зобов'язаного особи) і включає в себе обов'язок поручителя виконати в повному обсязі податкове зобов'язання платника, якщо останній не сплатить у встановлений термін належні суми податків, зборів (зборів), пенею (п. 1 ст. 51 НК). На відміну від договору поруки у цивільних правовідносинах поручительство у сфері податкових відносин не може бути частковим, тобто особа відповідає за виконання зобов'язання повністю. У разі невиконання або неналежного виконання поручителем своїх обов'язків податковий орган має право стягнути належні суми податку, пені з поручителя або платника (іншого зобов'язаного особи).
Універсальним способом забезпечення виконання податкового зобов'язання є пеня, так як застосовується незалежно від використання інших способів забезпечення, а також незалежно від вини платника податків.
Відповідно до п. 1 ст. 52 НК пенями визнаються грошові суми, які платник (інше зобов'язана особа) повинен сплатити у разі виконання податкового зобов'язання в більш пізні терміни в порівнянні з встановленими податковим законодавством.
Пеня може застосовуватися одночасно з будь-яким з інших способів забезпечення. Згідно з п. 2 ст. 52 НК, сума відповідних пенею сплачується додатково до належної до сплати суми податку, збору (мита) незалежно від застосування інших способів забезпечення виконання податкового зобов'язання, а також заходів відповідальності за порушення податкового законодавства.
Пені нараховуються за кожний календарний день прострочення, включаючи день сплати (стягнення), протягом усього терміну виконання податкового зобов'язання, починаючи з дня, наступного за встановленим податковим законодавством днем сплати податку. Пені за кожний день прострочення встановлюються у відсотках від несплачених сум податку і визначаються у розмірі 1 / 360 ставки рефінансування Національного банку Республіки Білорусь, діючої на день виконання податкового зобов'язання.
Пені сплачуються (стягуються) після сплати (стягнення) належних сум податкових платежів.
Після виконання податкового зобов'язання платник (інше зобов'язана особа) може бути звільнений від сплати пені в порядку, встановленому Президентом Республіки Білорусь.
На відміну від застави і поручительства призупинення операцій за рахунками в банку більш широко застосовується в якості способу забезпечення виконання податкових зобов'язань. Перш за все це міра оперативного впливу, що означає припинення банком видаткових операцій платника податків. Відповідно до п. 1 ст. 53 НК, призупиненням операцій по рахунках в банку визнається за рішенням податкового чи митного органу припинення банком всіх видаткових операцій за цим рахунком, якщо інше не передбачено законодавством. Зазначене обмеження не поширюється на операції, пов'язані з виконанням платником (іншим зобов'язаним особою) податкового зобов'язання, сплатою пені, платежів у державні позабюджетні страхові фонди, а також операції, пов'язані з виконанням банком рішень податкового органу про стягнення податку, збору (мита), пені за рахунок коштів дебіторів платника (іншого зобов'язаного особи) - організації.
Законодавством чітко визначені випадки, коли податкові або митні органи застосовують даний спосіб забезпечення податкового зобов'язання, а саме:
- Невиконання платником (іншим зобов'язаним особою) у встановлені терміни податкового зобов'язання, несплата пенею;
- Неподання платником (іншим зобов'язаним особою) на податкові або митні органи податкових або митних декларацій (розрахунків) з податків, зборів (мит);
- Неподання платником (іншим зобов'язаним особою) на податкові органи документів бухгалтерського обліку, спеціальних дозволів (ліцензій), інших документів (відомостей) для проведення податкової перевірки (п. 2 ст. 53 НК).
Призупинення операцій платника (іншого зобов'язаного особи) на його рахунках в банку діє з моменту отримання банком рішення податкового чи митного органу про зупинення таких операцій до виконання податкового зобов'язання, сплати пені в повному обсязі або до скасування рішення податкового чи митного органу про зупинення операцій платника ( іншого зобов'язаного особи) на його рахунках в банку.
Відповідно до п. 1 ст. 54 НК арештом майна визнається дія податкового чи митного органу щодо обмеження майнових прав платника (іншого зобов'язаного особи) щодо майна, належного йому на праві власності, господарського відання або оперативного управління. Арешт майна платника (іншого зобов'язаного особи) полягає в проведенні опису майна та оголошення заборони розпоряджатися цим майном або у вилученні описаного майна і передачі його на зберігання платнику (іншій зобов'язаному особі), його представнику або іншій особі з попередженням таких осіб про відповідальність за збереження описаного майна.
Основне призначення арешту майна складається у встановленні перешкод до його можливого відчуження або приховування. Підставою для арешту майна відповідно до п. 2 ст. 54 НК є невиконання платником (іншим зобов'язаним особою) у встановлені терміни податкового зобов'язання, несплати пені.
Пункт 7 Указу Президента Республіки Білорусь від 30 червня 2006 р. № 419 «Про додаткові заходи щодо регулювання податкових відносин» передбачив додаткову підставу арешту майна необхідність забезпечення виконання рішень податкових та митних органів про накладення адміністративних стягнень або економічних санкцій.
Відповідно до п. 1 ст. 55 НК стягненням податку, збору (мита), пені визнається примусове виконання податкового зобов'язання, сплати пені у разі невиконання або неналежного виконання платником (іншим зобов'язаним особою) у встановлений термін податкового зобов'язання, несплати (неповної сплати) пенею.
Ст. 56 НК щодо організації передбачає явний порядок стягнення заборгованості, яке провадиться на підставі рішення керівника (його заступника) податкового чи митного органу (далі - податкового органу). У рішенні обов'язково вказують ті рахунки платника (іншого зобов'язаного особи), з яких має бути здійснене перерахування податку, збору (мита), пені, та суму, що підлягає перерахуванню.
2. Охарактеризуйте порядок внесення до бюджету прибуткового податку
Особлива роль у системі оподаткування фізичних осіб відводиться прибуткового податку. У консолідованому бюджеті (без Фонду соціального захисту населення) 2004 р. він склав 8,4%, або 2,8% до ВВП. На 2006 р. його частка в доходах бюджету визначена на рівні 8,9%, або 3,1% до ВВП. Як і інші податки, прибутковий податок є економічним важелем, за допомогою якого держава, з одного боку, впливає на рівень реальних доходів населення, а з іншого - формує дохідну частину бюджету. Мета і основні принципи справляння прибуткового податку в Білорусі багато в чому схожі з прийнятими у ряді промислово розвинених країн. Сучасний порядок справляння прибуткового податку в Республіці Білорусь введена відповідно до Закону Республіки Білорусь від 21 грудня 1991 р. № 1327-ХП «Про прибутковий податок з фізичних осіб». За останні десять років цей Закон зазнав істотних змін. В даний час порядок обчислення і сплати прибуткового податку з фізичних осіб регламентується зазначеним Законом в редакції Закону Республіки Білорусь від 09.12.2005 № 78-3. Відповідно до згаданого Закону затверджено інструкцію про порядок обчислення і сплати прибуткового податку з фізичних осіб.Платниками прибуткового податку є фізичні особи:
- Громадяни Республіки Білорусь;
- Іноземні громадяни та особи без громадянства, які постійно перебувають на території Республіки Білорусь (якщо тривалість їх перебування перевищує 183 днів у календарному році), особи, які не відносяться до постійно знаходяться на території Республіки Білорусь (тобто знаходяться на території Республіки Білорусь 183 дні і менше).
Об'єктом оподаткування є сукупний дохід фізичної особи, отриманий ним в календарному році, як в грошовій (в білоруських рублях і іноземній валюті), так і в натуральній формі.
Під доходом фізичної особи розуміються будь-які одержувані (нараховуються) грошові кошти та матеріальні цінності.
Коло доходів, що підлягають оподаткуванню в Республіці Білорусь, досить широкий. Основними з них є наступні.
1.Заработная плата, премії та інші винагороди, пов'язані з виконанням трудових обов'язків, у тому числі і
за сумісництвом, суми стипендій, сплачувані ординаторам, аспірантам, докторантам і ад'юнктам.
2.Доходи від виконання робіт за цивільно-правовими договорами (незалежно від їх тривалості), у тому числі авторськими договорами.
3.Дополнітельние доходи від індексації.
4.Доходи, що утворюються в результаті оплати за рахунок коштів юридичних осіб і індивідуальних підприємців вартості різного роду путівок, курсівок, медичних чи побутових послуг, здешевлення харчування, придбання проїзних квитків, різного роду абонементів, екскурсій, плати за навчання в навчальних закладах.
5.Сумми, отримані підзвіт за умови, що у встановлені законодавством терміни податкового агента не представлені документи і звіти про їх витрачання, не здані витрачені залишки таких сум і в межах 30-денного періоду з дня закінчення зазначеного терміну податковим агентом не прийнято розпорядження про утримання заборгованості за ними.
6.Сумма перевищення розміру квартирної плати і тарифів, що встановлюються з урахуванням пільг для населення, що проживає в будинках державного і приватного житлового фонду, над фактично внесеної фізичними особами плати за проживання в житлових приміщеннях.
7.Сумма орендної плати, одержуваної орендодавцем, а так само вартість поліпшень майна, що перебувало у користуванні інших осіб і повернутого його власнику (за винятком окремих випадків).
8.Сумми, отримані фізичними особами під заставу майна, включаючи предмети особистого (домашнього, сімейного) користування, а також під заставу цінних паперів і не повернуті у встановлені терміни.
9.Сумми страхових внесків, якщо ці суми вносяться за фізичну особу з коштів юридичних осіб та (або) підприємців, за винятком випадків, коли наймачами проводиться обов'язкове страхування своїх працівників у порядку, встановленому законодавством Республіки Білорусь, а також за договорами добровільного страхування додаткових пенсій і цивільної відповідальності наймача за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю працівника, якщо зазначені договори не передбачають страхових виплат застрахованим фізичним особам без настання страхового випадку.
Не визнаються доходом фізичної особи:
- Суми отриманих ним страхових виплат у зв'язку з настанням відповідних страхових випадків за договорами страхування, внески за якими сплачено фізичною особою за рахунок власних коштів; суми по обов'язковому страхуванню, що здійснюється в порядку, встановленому законодавством Республіки Білорусь, а також за договорами добровільного довгострокового (на строк не менше трьох років) страхування життя, добровільного страхування додаткових пенсій і добровільного страхування цивільної відповідальності наймача за шкоду, заподіяну життю чи здоров'ю працівника;
- Суми відшкодованих страховиками витрат фізичної особи - страхувальника, зроблених у зв'язку з розслідуванням обставин страхової події, встановленням розміру збитків, судових витрат, а також інших витрат страхувальника, що відшкодовуються страховиками відповідно до чинного законодавства Республіки Білорусь та умовами договору страхування;
- Суми коштів, витрачених юридичними особами або підприємцями на проведення культурно-масових заходів (презентацій, ювілеїв, банкетів та інших аналогічних заходів, пов'язаних з здійснюваної ними діяльністю); суми понесених ними представницьких витрат (на прийом і обслуговування делегацій та окремих осіб, у тому числі не є іноземними);
- Суми і відшкодування 'завданої фізичною особою зраджу, яким, і відповідно до законодавства, зобов'язані відшкодувати інші особи, - для фізичної особи, фактично заподіяла його;
- Різниця в розмірах сум, встановлених навчальним закладом як плата за надані їм освітні послуги для різних категорій учнів (незалежно від критерію);
- Суми в розмірі фактичних витрат наймача на проведення обов'язкових попередніх (при надходженні
на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників у порядку та у випадках, встановлюваних республіканським органом державного управління в галузі охорони здоров'я за погодженням з республіканським органом державного управління у сфері праці;
- Суми витрат юридичних осіб та підприємців в оплату за послуги на запрошення фізичних осіб на роботу, на їхню проживання і прописку, якщо законодавством Республіки Білорусь на них покладено обов'язок щодо несення таких видатків;
- Вартість навчання працівників у системі підвищення кваліфікації, перепідготовки кадрів, оплачена за рахунок коштів юридичних осіб, підприємців, які для студента є місцем основної роботи (служби, навчання); •
- Вартість медичних послуг, що надаються установами охорони здоров'я, що містяться або фінансуються юридичними особами та підприємцями на умовах пайової участі відповідно до укладених договорів.
Доходи у натуральній формі для цілей оподаткування обліковуються за регульованими цінами (тарифами), а при їх відсутності - за вільними цінами (тарифами) на дату обчислення доходу фізичної особи у даної юридичної особи або підприємця (джерела виплати доходу).
При цьому у вартість продукції (товарів, робіт, послуг) включається відповідна сума податків, зборів і відрахувань, сплачуваних з виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), податку на додану вартість, а для підакцизних товарів - і відповідна сума акцизів.
Доходи у натуральній формі, отримані від фізичних осіб, які не є підприємцями, обліковуються за цінами (вільними або регульованими), які склалися на день отримання доходу. Ціна продукції (товарів, робіт, послуг), що склався на день отримання доходу, визначається на підставі офіційної інформації про ціни, що містяться в спеціальних вітчизняних і зарубіжних довідниках, каталогах, періодичних виданнях, інформаційних матеріалах торгуючих організацій, висновків про вартість майна, підготовлених організаціями та підприємцями, що займаються оцінною діяльністю.
Доходи у натуральній формі, отримані від фізичних осіб, які не є підприємцями, за договорами дарування міни, ренти, в результаті спадкування у вигляді майна, що підлягає державній реєстрації, враховуються в розмірі не нижче оціночної вартості такого майна, яка визначається відповідно до законодавства уповноваженими державними органами .
До доходів, отриманих фізичною особою в натуральній формі, відносяться товари (роботи, послуги, майнові права), передані (виконані, надані) йому юридичними та фізичними особами, в тому числі підприємцями безоплатно або з частковою оплатою їх вартості. Отриманим в натуральній формі визнається дохід у розмірі перевищення ціни над сумою фактично понесених фізичною особою витрат в оплату їх вартості. Зазначена різниця не визнається доходом фізичної особи, якщо товари (роботи, послуги, майнові права) отримані фізичною особою на безоплатній основі або з частковою оплатою їх вартості в силу пільг, передбачених законодавством Республіки Білорусь у вигляді винагороди, у тому числі в оплату його праці, за договорами міни, іншими договорами, які не передбачають повний розрахунок в грошовій формі
Доходи в іноземній валюті для цілей оподаткування перераховуються в білоруські рублі за курсом Національного банку Республіки Білорусь на дату їх отримання:
- Датою отримання доходів на території Республіки Білорусь від податкового агента вважається робочий день, що передує дню одержання грошових коштів у банку і перерахування податків до бюджету;
- Датою отримання доходів фізичною особою в інших випадках вважається дата видачі цього доходу, при відсутності підтвердження такому дати перерахунок іноземної валюти в білоруські рублі проводиться по курсу Національного банку Республіки Білорусь, що діяв на дату, починаючи з якому виробляється відлік 30-денного строку для подання податкової декларації або розрахунку про такі доходи;
- Датою отримання при перерахуванні цих доходів на валютний рахунок фізичної особи вважається дата зарахування на рахунок;
- Датою отримання сум під звіт та розцінений як дохід підзвітної особи вважається 1-й день, наступний за закінченням періоду, протягом якого податковий агент мав право виставити, але не виставив розпорядження на безспірне утримання таких сум.
Сплата податку з доходів, отриманих в іноземній валюті, провадиться за бажанням платника в білоруських рублях або іноземній валюті, яка купується банками Республіки Білорусь.
При сплаті податку в іноземній валюті обчислений в грошових одиницях Республіки Білорусь податок перераховується в іноземну валюту за курсом Національного банку Республіки Білорусь на дату сплати податку. Для цілей перерахунку білоруських рублів в іноземну валюту датою сплати податку визнається дата отримання доходу, з суми якого він був обчислений. Протягом календарного року обчислення податку здійснюється в порядку і розмірах, передбачених для відповідної категорії платників та видів доходів (щомісячно, поквартально, за фактом отримання доходу).
Після закінчення календарного року провадиться перерахунок податку з сукупного річного доходу.
Сукупний річний дохід визначається після закінчення календарного року як загальна сума всіх доходів (крім доходів, не включаються в оподатковуваний сукупний річний дохід) фізичної особи, отриманих від усіх джерел за календарний рік.
Сума оподатковуваного доходу визначається окремо по кожному виду доходів, щодо яких встановлено різні ставки податку.
Система пільг з прибуткового податку має дуже широкий спектр дії. Законодавство Республіки Білорусь звільняє від обкладення прибутковим податком цілий ряд доходів фізичних осіб та видів виплат.
Надані пільги відносяться до різних категорій громадян і переслідують різні цілі. Відповідно до законодавства Республіки Білорусь платники податків мають право на стандартні, соціальні, майнові та професійні пільги. Дані ознаки можуть бути покладені в основу угруповання безлічі пільг для кращого сприйняття цієї складної системи.
Список джерел
1. Державне регулювання підприємницької діяльності.2. Оподаткування доходів: практичний посібник для індивідуальних підприємців / Укл. І.А. Федорова. - Мінськ: Світоч, 2006
3. Гришкевич А. У Білорусі знижені ставки податку, встановлені при застосуванні спрощеної системи оподаткування / / БЕЛТА [Електронний ресурс]. - Мінськ, 03.01.2009
4. Круглов В.А. Фінансове право. - Мінськ: Вишейшая школа, 2005
5. Миронова Т.М. Податки та оподаткування. Мінськ: Право і економіка, 2003
6. Про спрощену систему оподаткування: Указ Президента Республіки Білорусь, 9 березня 2007 р., № 119: в ред. Указу Президента Республіки Білорусь від 03.01.2009 р.
7. Орлова Є.І. Податкове право. - Мінськ: Видавництво МІУ, 2005
8. Пилипенко О. О. Фінансове право. - Мінськ: Книжковий Будинок, 2007