На що він руку піднімав

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Пушкін і Лермонтов. Ці два імені стоять поруч у російській літературі. Вони сучасники і разом з тим - люди різних поколінь.

Пушкін - поет епохи розквіту передової думки, Лермонтов ж сформувався як поет в епоху тиранії і реакції, що настала після повстання декабристів. І все ж є щось, сближающее ці імена. Це люди, щиро турбуватися про долю Батьківщини, люди-борці, пристрасно любили свободу і ненавиділи рабство в усіх його проявах, люди, що стали гордістю і совістю свого народу. Це люди схожою долі. Олександр Сергійович Пушкін. Це ім'я відоме не тільки в нашій країні, але і у всьому світі. Воно входить в наше життя ще в дитинстві, входить, щоб залишитися назавжди. Вірші Пушкіна володіють чарами: нас хвилюють образи і бачення, що складається з ви слів, і ми переживаємо один із найщасливіших митей, які даруються людині.

Я в далекому дитинстві мова Росії

За книжці Пушкіна вчив.

Мені в душу вільні, святі

Мрії навіки він вселив.

Пушкін - це найкраще, що є в кожному з людей. Це доброта і талант, сміливість і мужність, простота і вірність. Читаючи Пушкіна, ми вчимося жити.

29 січня 1837 "сонце нашої поезії зайшло". Причиною смерті стала дуель між ним і Дантесом. У Пушкіна стріляв і вбив іноземець, який був "до нас по волі долі". Дантес зневажав наші звичаї, мову, все російське. Для нього не було нічого святого, основною метою життя було отримання чинів, нагород, блискучий зліт кар'єри. І хіба міг він зрозуміти "у цю мить кривавий, на що він руку піднімав"? Стріляючи у Пушкіна, він стріляв у Поезію, стріляв в Росію, стріляв в російський народ, стріляв у все живе і прекрасне.

Пушкін - геній поетичний, народний. Він був даний світу "на те, щоб довести собою, що таке сам поет ..." З його ім'ям пов'язаний розвиток всієї російської культури XIX ст. Від Пушкіна веде відлік сучасна російська літературна мова. Пушкін для Росії - це початок національної самосвідомості. Пушкін постійно був з народом. Так чому був? Він і зараз з нами. Він з тих, хто робить нас народом і піднімає нас як націю.

Йому не треба ні похвал, ні лестощів,

Йому нудна марнославства круговерть.

Поет в усі віки - невільник честі,

За честь своєї землі - йде на смерть.

Виповнилося 164 роки з дня загибелі Олександра Сергійовича Пушкіна. Але він не помер! Пушкін знайшов безсмертя, в душі кожного з нас живуть його дивні рядки, його безмежна любов до Вітчизни, віра в добро, красу і справедливість. Мертвим виявився Дантес, а в його особі "весь вищий світ", який так жадав смерті поета. І все-таки є щось в цьому світі, що несе відплата за зло. Рідна донька Дантеса страждала на хворобу від свідомості, що її батько - вбивця великого Пушкіна. У суворі і скорботні дні прощання зі своїм національним генієм Росія почула ім'я Лермонтова і запам'ятала його назавжди.

Вбивство на дуелі Пушкіна глибоко вразило й схвилювало юного поета: Загинув Поет! - Невільник честі - Пал, обмовлений мовив, З свинцем у грудях і жадобою помсти, схилившись гордою головою! Вірш "Смерть Поета" написано пером гострим, викривальним, воно завдає смертельних ударів ворогам великого поета в особі консервативного кола вельмож, жадібно натовпом стоять біля трону. "На що він руку піднімав!" - Обурюється Лермонтов. Він, цей чоловік, який На ловлю щастя і чинів Занедбаний до нас по волі долі. Чи міг він, "подібний сотням утікачів", який нехтував "землі чужу мову і звичаї", осмислити, зрозуміти, на що він замахнувся? Геній Росії, її свобода і слава опинилися в той "мить кривавий" перед дулом пістолета.

Але Лермонтов розуміє, що Дантес з'явився лише випадковим виконавцем жорстокого замаху на честь і совість Росії. Він зриває маски брехні і лицемірства і називає всіх винних у смерті поета: Ви, жадібно натовпом стоять біля трону, Свободи, Генія і Слави кати! Таітесь ви під захистом закону, Перед вами суд і правда - все мовчи! ..

Бунтівні лермонтовські рядки сповнені гніву і презирства не тільки до катів генія, але і до світоустрою, їх породив. Щоб написати такий вірш, потрібно було мати велику сміливість. Лермонтов не побоявся наслідків. Написавши це вірш - обвинувальний акт самодержавству, - він виконав свій людський і громадянський обов'язок. "На нещастя занадто великий проникливості, - писав про нього Герцен, - він додав інше - сміливість багато висловлювати без прикрас і без пощади. Істоти слабкі, ображені ніколи не прощають такої щирості". Заключні 16 рядків вірша, де містилися слова "І ви не змиєте всієї вашої чорної кров'ю / Поета праведну кров!", Були сприйняті при дворі як "заклик до революції". Лермонтов був заарештований, почалося політичне справу про "недозволенних віршах".

А в біографічних записках про життя і творчу діяльність Лермонтова звертає на себе увагу неприязне ставлення до нього царя Миколи I, Відомо, що поет був неугодний государю, правителю, який кілька разів висилав його на Кавказ і який перед останньою посиланням Лермонтова з іронією побажав йому " щасливої ​​дороги ". Передчувати і знати - ці поняття були для Лермонтова рівнозначні. У вірші "Не смійся над моєю пророчою тугою", яке багато в чому перегукується зі "Смертю Поета" - передчуття, пророцтво і власної швидкої загибелі - в тих же умовах і з тієї ж причини:

... Я знав: удар долі мене не обійде;

Я знав, що голова, улюблена тобою,

З твоїх грудей на плаху перейде;

Я говорив тобі: ні щастя, ні слави

Мені в світі не знайти; настане година кривавий,

І я упаду, і хитра ворожнеча

З посмішкою очорнить мій недоцветшій геній;

І я загину без сліду

Моїх надій, моїх мук.

Але я без страху чекаю довременного кінець.

Давно пора мені світ побачити новий;

Нехай натовп розтопче мій вінець:

Вінець співака, вінець терновий! ..

Нехай! Я їм не дорожив.

15 липня 1841 поет був убитий на дуелі. Йому було неповних 27 років. Смерть Лермонтова - непоправна втрата для російської літератури. Сучасники Лермонтова сприйняли її як вбивство. Поет став жертвою тієї суспільної атмосфери, якої він був ворожий самим напрямком і пафосом своєї творчості. Творче життя Лермонтова тривала всього 13 років, але за цей час він досяг вершин художньої майстерності і зайняв одне з визначних місць у російській і світовій літературі.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Іноземні мови і мовознавство | Твір
13.2кб. | скачати


Схожі роботи:
Пам`ять за руку бере
Лермонтов м. ю. - І нудно і сумно, і нікому руку подать. ..
ВІВернадскій Хто він
Він ніби заснув
Распутін ГИ Хто ж він
А був він лише солдатів
Чому він так незрозумілий
Хто він Чингіз-хан
Сучасний журналіст який він
© Усі права захищені
написати до нас