Міфи - Пісня про Гайавату

«Пісня про Гайавату» - це чудова епічна поема про легендарного вождя північноамериканських індіанців, написана відомим американським поетом
Г. Лонгфелло за ретельно зібраному їм фольклорного матеріалу.
На відміну від більшості інших народностей індіанський народ завжди був дуже різноманітним за складом. На жаль, багато племен кровно ворогували між собою, вели війни, захоплювали території. Про спробу примирити їх, знайти мирні шляхи вирішення проблем і конфліктів і розповідає нам уривок «Люлька миру» з «Пісні про Гайавату».
Велика та могутня Владика Життя Гітчі манить. З його слідів «струмувала, тріпотіла в блиску ранку річка», від його дихання шумно
гойдаються гілки сусіднього плеса. «Від скелі взявши камінь» Владика Життя зліпив з каменю люльку миру і закурив її.
Всі народи побачили Віддалений дим Поквани, Дим закличний Трубки Миру.
Вожді всіх народів - Чомтосов і Команч, шошонов і Омогов, Гурон і Менденов, Делавер і Могок, Чорноногий і новіші, Оджібвеев і Дакота - поспішили з'явитися «перед лицем Владики Життя». Дуже мальовничо описує поет «вікову спрагу помсти», що змушує спалахувати «в їх очах - смертельний виклик, в їхніх серцях - ворожнечу глуху».
Великий Владика Життя мудрий і могутній. Він дав людям землі для полювання, воду для рибного лову, населив лісу і річки тваринами, рибою, птицею. Погляд створив усе народи наповнений участю, отчої жалістю і любов'ю до них. На братовбивчі війни він дивиться «як на злість малолітніх, як на сварку в дитячих іграх», бо не бачить і не розуміє причин, що штовхають людей ходити «на полювання один за одним».
Я втомився від ваших чвар,
Я втомився від ваших суперечок,
Від боротьби кровопролитної,
Від молитов про кровної помсти.
Ваша сила - лише в єдності,
А безсилля - у розладі.
Гітчі Маниту закликає народи примиритися, стати братами один одному. Не сміючи не послухатися всесильного Владику Життя, всі воїни змили бойові фарби, «у землю палиці зарили, поховали в землі обладунки» і зробили люльки миру.
Мені здається, ця поема і сьогодні залишається дуже актуальною, але вже не тільки для індіанців, а для всіх народів світу. Я думаю, багатьом з нас потрібно прислухатися до слів мудрого Владики Життя і, залишивши ворожнечу і чвари, дружно взятися за побудову доброго, прекрасного, багатого і цікавого світу.
Генрі Лонгфелло був першим поетом, який створив справжню американську поему, яка стала найкращим його працею і посіла визначне місце в скарбниці світової літератури. Все своє життя поет присвятив служінню піднесеного і прекрасного. Він був упевнений, що «добро і краса незримо розлиті в світі», і саме ці почуття й думки висловив у своєму творі.
У «Пісні про Гайавату» знайшли відображення краса стародавньої індіанської легенди, її велич і чистота. Вона наповнює наші серця то справжньою дитячою радістю, то ніжністю першого кохання, то скорботою над бідами людини. Читаючи твір, ми немов поринаємо у красу чудових незайманих лісів і прерій, знайомимося з характерами і побутом первісних людей. Світлими, піднесеними почуттями наповнена стародавня легенда, вона зачаровує нас
... Лісовим пахощами,
Волога свіжість долини ...
Шумом річок та водоспадів,
Шумом, диким і стозвучним ...
Автор «Пісні про Гайавату» закликає людей до миру, любові та братерства, до праці на користь ближнього. Так, у розділі «Люлька миру» перед нами постає мудрий Владика Життя, який скликає до себе всі народи, щоб вселити світ в їхні серця, припинити постійні чвари і війни між племенами. «З отчої жалістю, з любов'ю» дивиться всесильний Гітчі вабить на озлоблених і диких людей, у серцях яких зачаїлася «глуха ворожнеча». І тоді промовив Владика мудру промову, бажаючи пом'якшити їх «завзятий» нрав і «запал божевільний»:
Дав я землі для полювання,
Дав для рибного лову води ...
... Що ж ходити вас змушує
На полювання один за одним?
Він закликає всіх помиритися і стати «братами один одному». Владика обіцяє прихід Пророка, який вкаже шлях народам. І люди слухаються мудрої поради великого Гітчі манить.
Таким пророком, чудесним чином з'явилися на землі, став Гайавата. Він був посланий Творцем для того, щоб розчистити річки, ліси й рибальські місця і навчити народи мирним мистецтвам. Він повинен був переконати людей, що тільки в боротьбі, у праці, в терпінні добудуть вони щастя, заслужать велике благо.
Ми познайомилися з працею Лонгфелло завдяки перекладу І.А. Буніна, в якому яскраво відчувається, з якою гарячою любов'ю ставився перекладач до своєї роботи. Він прагнув зберегти дух і витонченість першотвору, його форму і тон, красу і музикальність його промови. І це прагнення було даниною вдячності поету, який доставив чимало чистою і високої радості перекладачеві. Радості, яку Бунін передав читачам.