Місце актів органів судової влади в банківському законодавстві і банківської діяльності
Досліджувана в цій публікації проблема системно ніким не досліджувалась, хоча і має велике практичне і теоретичне значення. Банки в Республіці Білорусь є суб'єктами цивільного обороту і в своїй діяльності не можуть не враховувати складається судову практику, в тому числі нормативні правові акти органів судової влади. Крім того, банки нерідко виступають в якості сторони в цивільному, конституційному та господарському судочинстві.
У зв'язку з викладеним, розглядаючи позначену проблему, потрібно відповісти як мінімум на два питання:
1. Яка роль належить нормативним постановами органів судової влади в системі банківського законодавства?
2. Який вплив судової практики на банківське законодавство і банківську діяльність?
Роль постанов органів судової влади в системі банківського законодавства
Банківський кодекс Республіки Білорусь (далі - БК) встановлює, що банківське законодавство - це система нормативних правових актів, що регулюють відносини, що виникають при здійсненні банківської діяльності, і які визначають права, обов'язки та відповідальність суб'єктів та учасників банківських правовідносин. До актів банківського законодавства відносяться:
- Законодавчі акти Республіки Білорусь;
- Розпорядження Президента Республіки Білорусь, які носять нормативний характер;
- Постанови Уряду Республіки Білорусь;
- Нормативні правові акти Національного банку Республіки Білорусь;
- Нормативні правові акти, прийняті Національним банком спільно з Урядом Республіки Білорусь або республіканськими органами державного управління на основі та на виконання БК і інших законодавчих актів Республіки Білорусь.
На перший погляд, нормативні правові акти органів судової влади ніяк не потрапляють у систему банківського законодавства. Для того щоб визначити, чи так це, звернемося до Закону Республіки Білорусь від 10.01.2000 № 361-З "Про нормативних правових актах Республіки Білорусь" (далі - Закон про НПА).
Названим Законом до законодавчих актів віднесені: Конституція Республіки Білорусь, закони Республіки Білорусь, декрети і укази Президента Республіки Білорусь. При цьому акти Конституційного Суду Республіки Білорусь (далі - КС), Верховного Суду Республіки Білорусь (постанови Пленуму Верховного Суду (далі - Пленум ВС), Вищого Господарського Суду Республіки Білорусь (постанови Пленуму Вищого Господарського Суду (далі - Пленум ВГС), Генерального прокурора Республіки Білорусь Закон про НПА (ст. 2) визначає як нормативні правові акти, прийняті в межах компетенції перерахованих судових органів з регулювання суспільних відносин, встановленої Конституцією, та прийнятими відповідно до неї іншими законодавчими актами.
Звідси однозначно випливає, що такі законодавчі акти, як Господарський процесуальний кодекс Республіки Білорусь (далі - ГПК), інші процесуальні закони, а також Кодекс Республіки Білорусь про судоустрій та статус суддів (далі - Кодекс про суд), входять до складу банківського законодавства. Зміст багатьох норм зазначених законодавчих актів підтверджує правильність такого висновку, оскільки вони мають безпосереднє відношення до регулювання суспільних відносин у банківській сфері. Наприклад, ст. 370 ГПК встановлює правила стягнення з боржника - юридичної особи або індивідуального підприємця грошових коштів за виконавчим документом, визначаючи порядок звернення стягнення на гроші, що знаходяться на рахунках в банку і (або) небанківської кредитно-фінансової організації (далі - НКФО).
Аналіз інших норм цих же законодавчих актів дозволяє дійти висновку, що нормативні правові акти органів судової влади, нехай і опосередковано, також відносяться до системи банківського законодавства.
Так, у ст. 22 Кодексу про суд вказується на компетенцію Конституційного Суду розглядати питання про конституційність нормативних правових актів - як у цілому, так і їх окремих положень. Із загального числа висновків КС більше 10 зачіпають сферу банківського законодавства. Зокрема, на необхідність приведення Національним банком своїх актів у відповідність до Закону Республіки Білорусь від 22.07.2003 № 226-З "Про валютне регулювання та валютний контроль" зазначено у висновку Конституційного Суду Республіки Білорусь від 30.01.2004 № З-168/2004 " Про відповідність Конституції Республіки Білорусь пункту 3 статті 760 Цивільного кодексу Республіки Білорусь ", присвяченому питанню використання іноземної валюти при укладанні договорів позики між громадянами.
У свою чергу, Пленум Верховного Суду згідно зі ст. 51 Кодексу про суд:
- Розглядає матеріали узагальнення судової практики, судової статистики та дає в порядку судового тлумачення загальним судам роз'яснення з питань застосування законодавства;
- Розглядає подання Голови ВС про невідповідність постанов Пленуму ВС, що містять роз'яснення, законодавству;
- Розглядає питання про внесення пропозицій щодо вдосконалення законодавства.
Пленумом НД прийнято 15 постанов, які зачіпають банківське законодавство. Наприклад, ні в кого не викличе сумніву причетність до банківського законодавства постанови Пленуму Верховного Суду Республіки Білорусь від 22.06.2000 № 5 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про розірвання шлюбу". У п. 18 названої постанови міститься наступне роз'яснення: "Правило, передбачене ч. 2 ст. 41 Кодексу про шлюб та сім'ю, про неприпустимість поділу майна подружжя в шлюборозлучному процесі, якщо суперечка про нього зачіпає права третіх осіб, не поширюється на випадки розділу вкладів , внесених подружжям в банки або інші кредитно-фінансові організації (тут і далі виділено автором. - Ред.), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя внесені грошові кошти, оскільки при розподілі таких вкладів права банків або інших кредитно-фінансових організацій не зачіпаються ".
Ще більш конкретно Кодекс про суд відповідає на питання про віднесення до системи банківського законодавства нормативних правових актів Пленуму ВГС. Згідно зі ст. 74 Кодексу про суд Пленум Вищого Господарського Суду:
- Розглядає матеріали узагальнення судової практики вирішення господарських (економічних) спорів, судової статистики і приймає постанови з питань застосування законодавства у сфері підприємницької та іншої господарської (економічної) діяльності;
- Розглядає подання Голови ВГС про невідповідність постанов Пленуму ВГС, що містять роз'яснення, законодавству;
- Розглядає питання про внесення пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання у сфері підприємницької та іншої господарської (економічної) діяльності.
Пленумом ВГС прийнято більше 20 постанов, що стосуються банківського законодавства, в їх числі: постанови від 27.10.2006 № 11 "Про деякі питання застосування субсидіарної відповідальності", від 26.04.2005 № 17 "Про затвердження Інструкції про ведення виконавчого провадження з господарських (економічних) суперечкам ", від 21.01.2004 № 1" Про деякі питання застосування норм Цивільного кодексу Республіки Білорусь про відповідальність за користування чужими коштами "(у редакції постанови від 06.04.2005 № 7). Зокрема, прямо зачіпає діяльність банків п. 16 останнього з названих документів, який встановлює особливості застосування відповідальності банку за прострочення виконання обов'язку щодо зарахування на банківський рахунок грошових коштів клієнта.
Те, яким чином в Кодексі про суд (ст. 6) визначено завдання судів, служить додатковим аргументом на користь включення нормативних правових актів органів судової влади в систему банківського законодавства. У числі вищезазначених завдань названі: забезпечення відповідності нормативних правових актів державних органів Конституції, затвердження законності у нормотворчості і правозастосуванні, захист державних і суспільних інтересів, прав організацій, індивідуальних підприємців, а також забезпечення правильного застосування законодавства при здійсненні правосуддя.
Вплив судової практики на банківську діяльність
Судова практика може впливати на банківське законодавство і банківську діяльність не тільки через нормативні постанови органів судової влади, але і через конкретні справи. І це цілком виправдано, оскільки згідно зі ст. 14 Кодексу про суд вступили в законну силу судові постанови є обов'язковими для всіх державних органів, інших організацій, а також посадових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території Республіки Білорусь. Вимога судді, що випливає з його повноважень і пред'явлене відповідно до законодавства, є обов'язковим і підлягає виконанню у встановлений термін всіма державними органами, іншими організаціями, а також посадовими особами та громадянами.
Наведені норми повною мірою відносяться і до банків. Банки також потребують судового захисту порушених (оскарженого) прав і законних інтересів - як у відносинах між собою, так і у відносинах з іншими суб'єктами, і навпаки.
Так, ст. 23 БК встановила, що банки і НКФО мають право на судовий захист своїх порушених або оспорюваних прав і законних інтересів, у тому числі на оскарження в судовому порядку дій (бездіяльності) Національного банку та інших державних органів.
Приклад 1
Господарський суд, розглянувши в судовому засіданні заяву банку про визнання рішень податкової інспекції недійсними, встановив наступне.
Начальником податкової інспекції прийнято рішення про стягнення з банку в бюджет пені та про застосування до банку економічних санкцій у вигляді штрафу. Обидва рішення прийняті за результатами розгляду матеріалів виїзної податкової перевірки. Як випливає з акту перевірки, підставою для нарахування пені і застосування економічних санкцій стало те, що банком не прийняті до виконання і повернуті платіжні вимоги податкової інспекції, пред'явлені до рахунку райпо.
За порушення податкового законодавства, а саме ст. 58, п. 1 і 4 ст. 48 Загальної частини Податкового кодексу Республіки Білорусь (далі - ПК), банку нарахована пеня в розмірі облікової ставки Національного банку. На підставі п. 1.11 Указу Президента Республіки Білорусь від 22.01.2004 № 36 "Про додаткові заходи щодо регулювання податкових відносин" 1 (далі - Указ № 36), що діяв на момент винесення рішень, до позивача застосовані економічні санкції у вигляді штрафу.
Рішення податкової інспекції визнані господарським судом недійсними виходячи з нижченаведеного.
Пунктом 86 Інструкції про банківський переказ, затвердженої постановою Правління Національного банку Республіки Білорусь від 29.03.2001 № 66, допускається списання в безспірному порядку грошових коштів з рахунків платника, призначених для обліку грошових коштів, якими платник має право розпоряджатися, у разі, якщо таке списання не суперечить режиму рахунку, встановленому законодавчими актами Республіки Білорусь.
У відповідності з кредитним договором і на підставі постанови Правління Національного банку Республіки Білорусь від 28.06.2004 № 102 "Про особливості кредитування організацій системи Білоруського республіканського союзу споживчих товариств" банк здійснює кредитування райпо, у зв'язку з чим останньому було відкрито рахунок з обліку кредитної заборгованості. Названим постановою встановлено режим функціонування рахунку з обліку кредитної заборгованості кредитоотримувача - організації системи Білкоопспілки і чітко визначений вичерпний перелік цілей, на які здійснюються перерахування з цього рахунка. Виходячи з їх функціонального призначення рахунку з обліку кредитної заборгованості кредитоотримувача не є рахунками для обліку власних грошових коштів клієнта, якими він має право розпоряджатися. Як платник кредитополучатель вправі розпоряджатися кредитними коштами тільки відповідно до умов кредитного договору.
Статтею 146 БК в редакції, що діяла на момент розгляду спору, встановлено, що кредитополучатель не має права використовувати кредит для сплати податків та інших платежів до бюджету та інших цілей, визначених Національним банком.
Банком платіжні вимоги податкової інспекції правомірно повернуті без виконання.
Факт порушення позивачем ст. 58, п. 1 і 4 ст. 48 НК, а також п. 1.5 та 1.7 Указу № 36 в ході судового розгляду не встановлено.
Крім того, рішення податкової інспекції не відповідали вимогам п. 17 Порядку організації та проведення перевірок (ревізій) фінансово-господарської діяльності та застосування економічних санкцій, затвердженого Указом Президента Республіки Білорусь від 15.11.1999 № 673 в редакції Указу від 06.12.2001 № 722, оскільки прийняті без урахування вимог законодавства, що регулюють кредитні відносини.
У діях банку відсутній склад правопорушення, за яке до нього застосовані економічні санкції. 2
БК перераховує і інші конкретні випадки, коли банки можуть оскаржити дії та акти Національного банку. Зокрема, відмова у державній реєстрації банку, відмова у державній реєстрації змін та (або) доповнень, внесених в установчі документи банку, відмова в наданні згоди на створення філії (відділення) банку, відмова у видачі дозволу на створення дочірнього банку, на відкриття філії банку-резидента за межами Республіки Білорусь або на участь банку-резидента в статутному фонді іноземного банку або невжиття Національним банком у встановлений термін рішень з перерахованих питань можуть бути оскаржені до господарського суду (ст. 82, 84, 86 і 92 БК). Рішення Національного банку про відмову у видачі ліцензії на здійснення банківської діяльності, у внесенні змін та (або) доповнень до переліку банківських операцій, зазначений у ньому, про призупинення дії ліцензії або про її відкликання також можуть бути оскаржені до господарського суду (ст. 100 БК ).
Приклад 2
Вищий Господарський Суд Республіки Білорусь відмовив у задоволенні вимог банку "А" до Національного банку про визнання недійсними пунктів 1, 2, 7 постанови Правління Нацбанку про призупинення ліцензійних повноважень банку "А" з наступних підстав.
В якості підстав для визнання недійсними перерахованого пунктів документа вказувалося, що постанова прийнята за відсутності необхідних до того фактичних і правових підстав. Суд же встановив наступне.
Відповідно до ч. 11 ст. 34 БК у редакції, що діяла на момент розгляду спору, Національний банк з метою виявлення ситуацій, що загрожують інтересам вкладників і кредиторів, здійснює аналіз діяльності банків і в разі виявлення таких ситуацій має право застосувати заходи впливу, передбачені ст. 135 БК. А згідно зі ст. 135 БК (знову ж таки в редакції, що діяла на момент розгляду спору) у випадках порушення банком нормативно-правових актів Республіки Білорусь, в тому числі актів Національного банку та приписів останнього, встановлених відповідно до БК економічних нормативів, подання неповної чи недостовірної інформації Національний банк має право вимагати усунення виявлених порушень, стягувати штрафи у розмірі, встановленому Нацбанком, призупинити на строк до одного року дію ліцензії на здійснення банком окремих банківських операцій.
За результатами тематичної перевірки, а також у процесі аналізу діяльності банку "А" Національним банком встановлено, що позивач не виконував вимоги законодавства про нормативи власного капіталу, активи, розміщених за договорами факторингу.
Згідно з ч. 2 ст. 135 БК у випадках невиконання банком у встановлений термін приписів про усунення порушень, а також у випадках, якщо допущені порушення нормативних правових актів, в тому числі актів Національного банку і його розпоряджень, які інші дії банку призвели до створення положення, яке може спричинити неплатоспроможність банку або створює загрозу інтересам вкладників і кредиторів, Національний банк має право призупинити дію ліцензії на здійснення окремих банківських операцій на строк до одного року або до усунення порушень.
Доводи банку "А" про те, що постанова Національного банку прийнято у відсутність необхідних до того фактичних і правових підстав, а акт перевірки містить не відповідають дійсності факти і помилкові висновки перевіряючих, суд визнав необгрунтованими 3.
У свою чергу, Національний банк має право пред'являти до господарського суду позови про визнання недійсними угод банків і НКФО, укладених з порушенням законодавства Республіки Білорусь. Національний банк має право пред'явити до господарського суду позов про ліквідацію банку або НКФО з підстав, передбачених законодавчими актами (ст. 36 БК).
Із судовими постановами по конкретних справах і їх виконанням (невиконанням) БК також пов'язує певні правові наслідки для банків. Так, Національний банк має право відкликати ліцензію на здійснення банківської діяльності, у тому числі в частині здійснення окремих банківських операцій, серед іншого в разі неодноразового (не менше двох разів) невиконання з вини банку протягом одного року виконавчих документів судів про стягнення грошових коштів з рахунків клієнтів банку при наявності коштів на їх рахунках (ст. 97 БК). У разі відкликання ліцензії на здійснення банківської діяльності та за умови повного виконання банком своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами банк підлягає ліквідації (ст. 99 БК).
Є й інші наслідки, пов'язані з відкликанням ліцензії на здійснення банківської діяльності і виконанням судових постанов. Наприклад, з моменту відкликання ліцензії призупиняється виконання виконавчих документів з майнових стягнень, за винятком виконання виконавчих документів, виданих на підставі судових рішень про стягнення заборгованості по заробітній платі, виплати винагород за авторськими договорами, аліментів, а також про відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров'ю , що вступили в законну силу до моменту відкликання в банку ліцензії на здійснення банківської діяльності. З цього ж моменту і до моменту створення ліквідаційної комісії (призначення ліквідатора) або призначення господарським судом керуючого (антикризового керівника) забороняються укладення банком нових договорів і переукладання на новий термін раніше укладених договорів, виконання зобов'язань банку за ним (за деяким винятком) (ст. 99 БК).
Відомості, що становлять банківську таємницю, представляються банком, зокрема, судам - по перебувають в їх провадженні кримінальних і цивільних справах, справах, віднесених до підвідомчості господарського суду, і справах про адміністративні правопорушення, а також за виконавчими документами (ст. 121 БК).
Можливість накладення арешту на грошові кошти та інше майно юридичної особи, індивідуального підприємця, фізичної особи, що знаходяться в банку, а також самого банку БК обмежує. Одночасно Кодекс встановлює вичерпний перелік державних органів, які вправі накласти арешт. У їх числі - суди (ст. 128-130). Конфіскація ж знаходяться в банку грошових коштів та іншого майна фізичної та юридичної особи може бути здійснена тільки на підставі постанови суду про конфіскацію майна або вступило в законну силу вироку суду (ст. 131 БК).
Тільки господарським судом може розглядатися справа про банкрутство банків у разі недостатності їх майна для погашення вимог кредиторів та (або) заборгованості по платежах до бюджету і (або) державні цільові бюджетні та (або) позабюджетні фонди. Судова процедура передбачена для ліквідації банків та з інших підстав (ст. 102 БК).
У разі здійснення банківської діяльності без ліцензії за рішенням господарського суду юридична особа може бути ліквідовано, а діяльність індивідуального підприємця припинена. При цьому доходи, отримані в результаті здійснення банківської діяльності без ліцензії, стягуються у судовому порядку до республіканського бюджету (ст. 133 БК).
Наведені приклади (а їх значно більше) наочно показують реальний вплив судової практики на діяльність банків. Правове регулювання діяльності судів і банківської діяльності досить тісно переплетено, аж до взаємопроникнення одних норм у інші, що не можна вітати. В окремих випадках БК навіть містить квазіпроцессуальние норми. Наприклад, ст. 148 БК визначає підвідомчість нової категорії спорів - про курс перерахунку різних валют при гарантійному депозиті грошей: "Якщо валюта кредиту не збігається з валютою гарантійного депозиту грошей, курс перерахунку визначається угодою сторін. У разі якщо не досягнуто згоди сторін, спір про курс перерахунку дозволяється в судовому порядку ".
Крім того, Кодекс про суд передбачає й інші повноваження органів судової влади, які можуть впливати на стан законодавства, в тому числі банківського. Зокрема, ст. 69 Кодексу про суд серед питань, віднесених до компетенції Вищого Господарського Суду, називає і такі, як:
- Вивчення та узагальнення практики застосування господарськими судами законодавства, що регулює відносини у сфері підприємницької та іншої господарської (економічної) діяльності, дача роз'яснень з питань застосування законодавства;
- Розробка пропозицій щодо вдосконалення законодавства, яке регулює відносини у сфері підприємницької та іншої господарської (економічної) діяльності.
У рамках цих повноважень ВГС на основі вивчення та узагальнення судової практики ще дає і висновки щодо проектів актів законодавства, що регулює відносини у сфері підприємницької та іншої господарської (економічної) діяльності. Був предметом такої "експертизи" і проект діючої редакції БК. За пропозицією ВГС були змінені і доповнені відповідним чином ст. 34, 82, 96, 120 і 208 зазначеного проекту.
Наведені у цьому матеріалі приклади і докази показують необхідність удосконалення і законодавчої техніки, і самих законодавчих актів, в тому числі БК. У принципі потрібно прагнути до того, щоб по суті виконувалася норма Закону про НПА (ст. 2): "Кодекс Республіки Білорусь (кодифікований нормативний правовий акт) - закон, який забезпечує повне системне регулювання певній галузі суспільних відносин".