Межд.расчети і вал. операції
1. Загальна характеристика м / н фінансових операцій (+2).
М / н співробітництво охоплює всі сторони життя суспільства - економічну, соціальну, політичну, культурну. Воно засноване на міжнародному поділі праці, переміщенні всіх видів ресурсів через державні кордони. МЕВ, розвиваючись на взаємовигідній основі, призводять до формування м / н фінансів.
М / н фінанси - це сукупність економічних відносин, заснованих на м / н угодами в області готівкового і безготівкового обороту вал. цінностей, а також інституційних утворень, які обслуговують реальний грошовий оборот у сфері м / н операцій і розрахунків. Учасниками м / н відносин є юрид. і фіз. особи, уряду ін. держав, м / н фінансові організації, неформальні об'єднання (клуби), які вчиняють операції з вал. цінностями і приймають рішення з найважливіших питань координації та управління світовими фінансовими потоками.
М / н фінанси виконують такі функції: - опосередкування міжнародної торгівлі та обміну товарами, послугами та капіталами, - забезпечення економічної інтеграції національних економік у єдину м / н систему; - адаптації національних економік до міжнародної економічної та фінансової ситуації; - координації проведення національної фінансової політики держав.
МФО - враховуються в платіжному балансі операції, в процесі яких одна з країн, що беруть участь у зовнішньоторговельних операціях, передає вартісні цінності, створені національною економікою, а інша країна представляє натомість свій рівний за вартістю продукт.
МФО забезпечують економічну діяльність за межами державних кордонів і сприяють стабілізації світового економічного порядку за допомогою фінансування світогосподарських економічних зв'язків.
Специфіка МФО полягає в тому, що в якості валюти ціни і платежу використовуються зазвичай іноземні валюти, так як поки що відсутні загальновизнані світові кредитні гроші, обов'язкові для прийому у всіх країнах. Між тим у кожному суверенній державі в якості законного платіжного засобу використовується її національна валюта. Тому необхідною умовою розрахунків по зовнішній торгівлі, послуг, кредитів, інвестицій, міждержавних платежів явл. обмін однієї валюти на іншу у формі купівлі або продажу ін. валюти платником або одержувачем.
Провідна роль у регулюванні МФО належить міжнародним фінансовим інститутам таким, як М / н вал. фонд, Світовий банк, М / н банк реконструкції та розвитку.
2. Класифікація м / н фінансових операцій (+1)
М / н фінансові операції забезпечують економічну діяльність за межами державних кордонів і сприяють стабілізації світового економічного порядку за допомогою фінансування світогосподарських економічних зв'язків.
Існує кілька класифікацій МФО
І .1. Конверсійні вал. операції (операції купівлі та продажу готівкових та безготівкових ін. валют (у тому числі з обмеженою конверсією). 2. М / н торгівельні розрахунки. 3. М / н кредитні та фондові операції.
ІІ. 1. Експортні позики (кредити на підтримку експорту готових виробництв і технологій).
2. Імпортні позики (кредити на підтримку імпорту природних ресурсів, промислової продукції та технологій)
3. Зовнішні інвестиційні позики (кредити на підтримку закордонних інвестицій).
4. Незв'язані кредити (фінансова допомога, що надається урядам та іншим установам країн, що розвиваються, на проведення структурних змін тощо)
5. Короткострокові позики, що передують основному фінансування (кредити урядам країн, що розвиваються і т.п. на короткострокове фінансування зовнішньоекономічних операцій).
6. Рефінансування (кредити урядам та іншим установам країн, що розвиваються, що надаються в тих випадках, коли приймається рішення про необхідність погашення їх боргів перед країнами або організаціями-кредиторів).
7. Пайова участь (вкладення в акціонерний капітал спільного підприємства).
8. Гарантії (гарантії по кредитах, що надаються кому. Банками та іншими установами і гарантії за державними облігаціями та облігаціями, випущеними державними підприємствами).
3. М / н конверсійні операції
Конверсійні операції являють собою операції купівлі та продажу готівкових та безготівкових ін. валют (у тому числі з обмеженою конверсією).
До них відносяться:
Операція "спот" - це операція, здійснювана за узгодженим сьогодні курсу, коли одна валюта використовується для покупки іншої валюти з терміном остаточного розрахунку на другий раб. день, не рахуючи дня укладання угоди.
Операція "форвард" (термінові угоди) - це контракт, який полягає в даний момент часу з купівлі однієї валюти в обмін на іншу за обумовленим курсом, з здійсненням операції в певний день у майбутньому.
Вал. опціон - це контракт, який надає право (але не зобов'язання) одному з учасників угоди купити або продати певної кількість ін. валюти за фіксованою ціною протягом певного періоду часу. Покупець опціону виплачує премію його продавцеві замість його зобов'язань реалізувати вищезгадане право.
Операція своп - це банківська операція, що складається з двох протилежних конверсійних операцій на однакову суму, що укладаються в один і той же день. При цьому одна з зазначених угод явл. строкової, а друга - угодою з негайною поставкою.
4. Вал. операції з негайною поставкою валюти.
Вал. операції можуть передбачати негайну доставку валюти (операції спот) і через певний проміжок часу (операції форвард, ф'ючерс, опціон).
На міжбанківському валютному ринку виділяються три сегменти по терміновості вал. операцій: а) 65% обороту валюти припадає на спот-ринок або ринок з негайною поставкою валюти; б) форвардний ринок або терміновий - 10% вал. операцій; в) 25% від усіх вал. операцій припадає на своп-ринок, що поєднує операції з купівлі-продажу валюти на умовах "спот" і "форвард".
Операції спот - обмін двома валютами на основі простих стандартизованих контрактів з розрахунками по них протягом терміну до двох робочих днів. Операції відбуваються у вигляді готівкових ден. коштів. Їх сутність полягає в купівлі-продажу валюти на умовах її поставки банками-контрагентами на другий раб. день з дня укладення угоди за курсом, зафіксованим в момент її укладення. При цьому вважаються робочі дні по кожній з валют, що беруть участь в угоді, тобто якщо наступний день за датою угоди явл. неробочим для однієї валюти, термін постачання валют збільшується на 1 день, але якщо наступний день нераб. для іншої валюти, то термін поставки збільшується ще на 1 день. Для угод, укладених в четвер, нормальний строк поставки - понеділок, у п'ятницю-вівторок (субота і неділя - неробочі дні).
Єдина відмінність вал. форвардів від угод спот полягає в тому, що сторони домовляються про курс, за яким вони готові обмінятися валютами сьогодні, тоді як при укладанні форвардної угоди сторони домовляються про курс, за яким вони обміняються валютою в певний момент у майбутньому.
5. Класифікація операцій з негайною поставкою валюти. (+3)
На міжбанківському валютному ринку виділяються три сегменти по терміновості вал. операцій: а) 65% обороту валюти припадає на спот-ринок або ринок з негайною поставкою валюти; б) форвардний ринок або терміновий - 10% вал. операцій; в) 25% від усіх вал. операцій припадає на своп-ринок, що поєднує операції з купівлі-продажу валюти на умовах "спот" і "форвард".
6. Цілі і технологія операцій з негайною поставкою валюти (+4)
Цілі: - конверсія (обмін) валюти в комм. цілях, завчасна продаж вал. надходжень або покупка ін. валюти для майбутніх платежів, щоб застрахувати вал. ризик, - страхування портфельних чи прямих капіталовкладень за кордоном від збитків у зв'язку з можливим пониженням курсу валюти, в якій вони здійснені; - отримання спекулятивного прибутку за рахунок курсової різниці.
Операції на умовах негайної поставки валюти (спот) відбуваються у вигляді готівкових ден. коштів. Ці операції найбільш поширені і складають до 90% обсягу вал. угод. Їх сутність полягає в купівлі-продажу валюти на умовах її поставки банками-контрагентами на 2-й робочий. день з дня укладення угоди за курсом, зафіксованим в момент її укладення. При цьому вважаються робочі дні по кожній з валют, що беруть участь в угоді, тобто якщо наступний день за датою угоди явл. неробочим для однієї валюти, термін постачання валют збільшується на 1 день, але якщо наступний день нераб. для іншої валюти, то термін поставки збільшується ще на 1 день. Для угод, укладених в четвер, нормальний строк поставки - понеділок, у п'ятницю-вівторок (субота і неділя - неробочі дні).
7. Операції ф'ючерс
8. Організаційний механізм проведення вал. операцій ф'ючерс
Ф'ючерсні операції являють собою купівлю-продаж активів за фіксованою в момент укладання угоди ціною з виконанням операції через певний проміжок часу. Дана купівля-продаж здійснюється на основі підписання ф'ючерсного контракту, або ф'ючерсу.
Ф'ючерс, або ф-й контракт - це стандартний договір на поставку товару в майбутньому за ціною, визначеною сторонами при здійсненні операції.
Ф-ті контракти укладаються на спеціальних біржах і, на відміну від форвардного контракту, Ф. не передбачає реальну купівлю / продаж валюти. Позиція по ф'ючерсу ліквідується за допомогою зустрічних контрактів. Ризик за Ф. мінімізується за рахунок можливості покрити зобов'язання по першому ф-му контракту шляхом здійснення зустрічної зворотної операції.
Ф-ті контракти являють собою угоди, якими торгують на біржі. Вони призначені для купівлі або продажу стандартної кількості товарів або фінансових інструментів з зазначенням числа (дати) і ціни, встановленої двома сторонами. Передача застерігаються у Ф. товарів або фінансових інструментів новому власнику відбувається у встановленому місці й у встановлений час.
Ф. угода укладається учасниками ф-й торгівлі в ході біржових торгів, реєструється Біржею і означає з взаємну передачу прав і обов'язків за ф-м контрактами.
Ф-ий контракт вважається укладеним (сторонам прийняли на себе зобов'язання по передачі й прийняття обумовленого товару у встановлений термін на умовах, передбачених Правилами) з моменту укладення на торгах ф'ючерсної угоди, тобто з моменту фіксації угоди про купівлю-продаж ф'ючерсного контракту.
Виконання ф-их контрактів проводиться на основі договорів (зобов'язань) підписуються клієнтом (або за його дорученням) та пов'язані з ним операції обліковуються у звичайному порядку як купівля-продаж відповідного товару.
Ф-ий договір не може бути анульований або ліквідований у звичайному сенсі. Ліквідація такого договору відбувається шляхом укладання протилежної угоди на рівне (вказаною в контракті) кількість товару або ж (що трапляється рідше) у зв'язку з поставкою реального товару на умовах, обумовлених у контракті.
Ф'ючерс з'явився в Чикаго в 1865 році. В даний час в світі торгуються ф'ючерси на сировину та енергоносії (наприклад, на нафту, на газ, на дорогоцінні і кольорові метали), на продукти сільськогосподарського виробництва (пшениця, жито, кукурудза, соя), а також на індекси, відсоткові ставки та цінні паперу.
У Росії ф'ючерсна торгівля почалася в 1993 р. Це були ф'ючерси на долар. Потім торгувалися ф'ючерси на ціну відсікання аукціонів з розміщення держоблігацій і ф'ючерси на акції. В даний час в системі FORTS РТС найбільшою популярністю користуються ф'ючерси на акції найбільших російських приватизованих підприємств - "ГАЗПРОМ", РАО "ЄЕС Росії" і "ЛУКОЙЛ". Є також ф'ючерси на індекси і на валюту. Сьогоднішній обсяг торгівлі на вітчизняному ф'ючерсному ринку менше того, що був до дефолту. Проте цей обсяг постійно зростає. Ф'ючерси привертають торговців ще й тому, що комісія на ф'ючерсному ринку помітно нижче, ніж на базовому.
9. Екон. механізм проведення вал. операцій ф'ючерс
Ф'ючерсні операції являють собою купівлю-продаж активів за фіксованою в момент укладання угоди ціною з виконанням операції через певний проміжок часу. Дана купівля-продаж здійснюється на основі підписання ф'ючерсного контракту, або ф'ючерсу.
Вал. Ф. - це контракт на купівлю-продаж валюти в майбутньому, за яким продавець приймає зобов'язання продати, а покупець - купити певну кількість валюти за встановленим курсом у зазначений термін. Однак ф'ючерсний контракт може перепродаватися покупцем аж до вказаної на ньому дати виконання. Ф-ті контракти виконують два завдання: вони дозволяють інвесторам хеджувати ризик, пов'язаний з несприятливими змінами курсу валют на ринку; дають можливість біржовим спекулянтам отримати з цього прибуток. Чим більш мінливі курси валют, тим вище попит на хеджування. У відповідь на це збільшений ризик з'явилися ф-ті ринки, які дозволяють їх учасникам хеджувати свої ставки відсотка, вал. курс і знижувати ризик на біржі, а торговцям спекулювати цими фінансовими інструментами.
Ф. - це інструмент планування, хеджування (страхування), а також спекуляції. На ф'ючерс можна за короткий час виграти або програти дуже багато грошей, тому ф-ті операції одночасно і привабливі, і ризиковані.
Ф-ті контракти полягають не у зв'язку з очікуванням отримати реальний товар, а в надії одержати різницю в ціні на товар, позначений у контракті. Різниця в ціні визначається як її перевищення або зниження між двома моментами часу - терміном укладення контракту (ціна на момент підписання контракту) і терміном його виконання (ціна на момент підписання контракту з протилежною, зворотним умовою: якщо ф'ючерсний контракт укладений на купівлю, то його ліквідація відбувається шляхом його продажу, і навпаки).
Ф-ті угоди необхідно відрізняти від термінових угод на реальний товар, якого у продавця в момент висновку немає, але який, як передбачається, буде в нього через якийсь певний час, і тоді (це фіксується в контракті) реальний товар буде переданий покупцеві . При цьому якщо партнери не впевнені в стабільності цін в період, що відокремлює момент укладання угоди на реальний товар від моменту поставки товару, то вони одночасно можуть укласти фіктивний контракт, тобто контракт, не передбачає постачання реального товару (ф'ючерсний контракт). Висновок ф-го контракту в таких умовах є форма страхування партнерів від ризику можливої зміни ціни. Хоча це важливо для покупця (у нього домінує побоювання, як би не довелося заплатити більш високу ціну), але і продавець погоджується на таку дію, оскільки воно дає можливість і тієї, і іншій стороні прогнозувати свої операції. Якщо б не існувало такої можливості - укладати паралельно з контрактом на реальний товар ще й інший, фіктивний, тобто ф-ий контракт, то партнери піддавалися б серйозного ризику.
Фінансовим інструментом в проведенні ф'ючерсних операцій явл. певну кількість одних вал. коштів, призначених для продажу натомість інших. Вал. ф'ючерсний контракт представляє собою юридична угода, що здійснюється в рамках ф'ючерсної біржі, з метою купівлі або продажу стандартної кількості одних вал. коштів замість інших за встановленим обмінним курсом з передачею у встановлений момент в майбутньому. Тільки обмежене число валют підлягають продажу на біржах, і саме вони володіють найбільшим торговим потенціалом з усіх світових валют. Ринкова ціна, за якою йде торгівля вал. ф'ючерсами, представлена у значеннях обмінного курсу. Її підвищення або пониження на ф'ючерсному ринку грунтуються на змінах обмінного курсу валют на закордонних вал. ринках.
10. Операції форвард
Операцією форвард зв. така угода, при кіт. курс встановлюється у цьому, а обмін валютами відбувається в майбутньому.
Характеристики: • обмін валютами (розрахунок) відбудеться не раніше ніж через 2 робочих дні після укладення контракту, • майбутній вал. курс так само фіксується при укладанні угоди, • термін платежу фіксується в контракті • не постає питання про ліквідність до настання терміну платежу.
Якщо є реальна можливість виникнення вал. ризику в майбутньому, він покривається форвардної угодою.
Банк відкриває форвардну позицію у випадку, якщо клієнт продає або купує іноземну валюту по форварду, тобто з обміном валют на майбутню зафіксовану дату, а також, якщо сам банк продає або купує іноземну валюту по форварду з метою отримання прибутку. Проте тут є присутнім ризик зміни цін, який може призвести до збитків банку.
11. Правило великого пальця 1. Загальна характеристика м / н фінансових операцій (+2).
М / н співробітництво охоплює всі сторони життя суспільства - економічну, соціальну, політичну, культурну. Воно засноване на міжнародному поділі праці, переміщенні всіх видів ресурсів через державні кордони. МЕВ, розвиваючись на взаємовигідній основі, призводять до формування м / н фінансів.
М / н фінанси - це сукупність економічних відносин, заснованих на м / н угодами в області готівкового і безготівкового обороту вал. цінностей, а також інституційних утворень, які обслуговують реальний грошовий оборот у сфері м / н операцій і розрахунків. Учасниками м / н відносин є юрид. і фіз. особи, уряду ін. держав, м / н фінансові організації, неформальні об'єднання (клуби), які вчиняють операції з вал. цінностями і приймають рішення з найважливіших питань координації та управління світовими фінансовими потоками.
М / н фінанси виконують такі функції: - опосередкування міжнародної торгівлі та обміну товарами, послугами та капіталами, - забезпечення економічної інтеграції національних економік у єдину м / н систему; - адаптації національних економік до міжнародної економічної та фінансової ситуації; - координації проведення національної фінансової політики держав.
МФО - враховуються в платіжному балансі операції, в процесі яких одна з країн, що беруть участь у зовнішньоторговельних операціях, передає вартісні цінності, створені національною економікою, а інша країна представляє натомість свій рівний за вартістю продукт.
МФО забезпечують економічну діяльність за межами державних кордонів і сприяють стабілізації світового економічного порядку за допомогою фінансування світогосподарських економічних зв'язків.
Специфіка МФО полягає в тому, що в якості валюти ціни і платежу використовуються зазвичай іноземні валюти, так як поки що відсутні загальновизнані світові кредитні гроші, обов'язкові для прийому у всіх країнах. Між тим у кожному суверенній державі в якості законного платіжного засобу використовується її національна валюта. Тому необхідною умовою розрахунків по зовнішній торгівлі, послуг, кредитів, інвестицій, міждержавних платежів явл. обмін однієї валюти на іншу у формі купівлі або продажу ін. валюти платником або одержувачем.
Провідна роль у регулюванні МФО належить міжнародним фінансовим інститутам таким, як М / н вал. фонд, Світовий банк, М / н банк реконструкції та розвитку.
2. Класифікація м / н фінансових операцій (+1)
М / н фінансові операції забезпечують економічну діяльність за межами державних кордонів і сприяють стабілізації світового економічного порядку за допомогою фінансування світогосподарських економічних зв'язків.
Існує кілька класифікацій МФО
І .1. Конверсійні вал. операції (операції купівлі та продажу готівкових та безготівкових ін. валют (у тому числі з обмеженою конверсією). 2. М / н торгівельні розрахунки. 3. М / н кредитні та фондові операції.
ІІ. 1. Експортні позики (кредити на підтримку експорту готових виробництв і технологій).
2. Імпортні позики (кредити на підтримку імпорту природних ресурсів, промислової продукції та технологій)
3. Зовнішні інвестиційні позики (кредити на підтримку закордонних інвестицій).
4. Незв'язані кредити (фінансова допомога, що надається урядам та іншим установам країн, що розвиваються, на проведення структурних змін тощо)
5. Короткострокові позики, що передують основному фінансування (кредити урядам країн, що розвиваються і т.п. на короткострокове фінансування зовнішньоекономічних операцій).
6. Рефінансування (кредити урядам та іншим установам країн, що розвиваються, що надаються в тих випадках, коли приймається рішення про необхідність погашення їх боргів перед країнами або організаціями-кредиторів).
7. Пайова участь (вкладення в акціонерний капітал спільного підприємства).
8. Гарантії (гарантії по кредитах, що надаються кому. Банками та іншими установами і гарантії за державними облігаціями та облігаціями, випущеними державними підприємствами).
3. М / н конверсійні операції
Конверсійні операції являють собою операції купівлі та продажу готівкових та безготівкових ін. валют (у тому числі з обмеженою конверсією).
До них відносяться:
Операція "спот" - це операція, здійснювана за узгодженим сьогодні курсу, коли одна валюта використовується для покупки іншої валюти з терміном остаточного розрахунку на другий раб. день, не рахуючи дня укладання угоди.
Операція "форвард" (термінові угоди) - це контракт, який полягає в даний момент часу з купівлі однієї валюти в обмін на іншу за обумовленим курсом, з здійсненням операції в певний день у майбутньому.
Вал. опціон - це контракт, який надає право (але не зобов'язання) одному з учасників угоди купити або продати певної кількість ін. валюти за фіксованою ціною протягом певного періоду часу. Покупець опціону виплачує премію його продавцеві замість його зобов'язань реалізувати вищезгадане право.
Операція своп - це банківська операція, що складається з двох протилежних конверсійних операцій на однакову суму, що укладаються в один і той же день. При цьому одна з зазначених угод явл. строкової, а друга - угодою з негайною поставкою.
4. Вал. операції з негайною поставкою валюти.
Вал. операції можуть передбачати негайну доставку валюти (операції спот) і через певний проміжок часу (операції форвард, ф'ючерс, опціон).
На міжбанківському валютному ринку виділяються три сегменти по терміновості вал. операцій: а) 65% обороту валюти припадає на спот-ринок або ринок з негайною поставкою валюти; б) форвардний ринок або терміновий - 10% вал. операцій; в) 25% від усіх вал. операцій припадає на своп-ринок, що поєднує операції з купівлі-продажу валюти на умовах "спот" і "форвард".
Операції спот - обмін двома валютами на основі простих стандартизованих контрактів з розрахунками по них протягом терміну до двох робочих днів. Операції відбуваються у вигляді готівкових ден. коштів. Їх сутність полягає в купівлі-продажу валюти на умовах її поставки банками-контрагентами на другий раб. день з дня укладення угоди за курсом, зафіксованим в момент її укладення. При цьому вважаються робочі дні по кожній з валют, що беруть участь в угоді, тобто якщо наступний день за датою угоди явл. неробочим для однієї валюти, термін постачання валют збільшується на 1 день, але якщо наступний день нераб. для іншої валюти, то термін поставки збільшується ще на 1 день. Для угод, укладених в четвер, нормальний строк поставки - понеділок, у п'ятницю-вівторок (субота і неділя - неробочі дні).
Єдина відмінність вал. форвардів від угод спот полягає в тому, що сторони домовляються про курс, за яким вони готові обмінятися валютами сьогодні, тоді як при укладанні форвардної угоди сторони домовляються про курс, за яким вони обміняються валютою в певний момент у майбутньому.
5. Класифікація операцій з негайною поставкою валюти. (+3)
На міжбанківському валютному ринку виділяються три сегменти по терміновості вал. операцій: а) 65% обороту валюти припадає на спот-ринок або ринок з негайною поставкою валюти; б) форвардний ринок або терміновий - 10% вал. операцій; в) 25% від усіх вал. операцій припадає на своп-ринок, що поєднує операції з купівлі-продажу валюти на умовах "спот" і "форвард".
6. Цілі і технологія операцій з негайною поставкою валюти (+4)
Цілі: - конверсія (обмін) валюти в комм. цілях, завчасна продаж вал. надходжень або покупка ін. валюти для майбутніх платежів, щоб застрахувати вал. ризик, - страхування портфельних чи прямих капіталовкладень за кордоном від збитків у зв'язку з можливим пониженням курсу валюти, в якій вони здійснені; - отримання спекулятивного прибутку за рахунок курсової різниці.
Операції на умовах негайної поставки валюти (спот) відбуваються у вигляді готівкових ден. коштів. Ці операції найбільш поширені і складають до 90% обсягу вал. угод. Їх сутність полягає в купівлі-продажу валюти на умовах її поставки банками-контрагентами на 2-й робочий. день з дня укладення угоди за курсом, зафіксованим в момент її укладення. При цьому вважаються робочі дні по кожній з валют, що беруть участь в угоді, тобто якщо наступний день за датою угоди явл. неробочим для однієї валюти, термін постачання валют збільшується на 1 день, але якщо наступний день нераб. для іншої валюти, то термін поставки збільшується ще на 1 день. Для угод, укладених в четвер, нормальний строк поставки - понеділок, у п'ятницю-вівторок (субота і неділя - неробочі дні).
7. Операції ф'ючерс
8. Організаційний механізм проведення вал. операцій ф'ючерс
Ф'ючерсні операції являють собою купівлю-продаж активів за фіксованою в момент укладання угоди ціною з виконанням операції через певний проміжок часу. Дана купівля-продаж здійснюється на основі підписання ф'ючерсного контракту, або ф'ючерсу.
Ф'ючерс, або ф-й контракт - це стандартний договір на поставку товару в майбутньому за ціною, визначеною сторонами при здійсненні операції.
Ф-ті контракти укладаються на спеціальних біржах і, на відміну від форвардного контракту, Ф. не передбачає реальну купівлю / продаж валюти. Позиція по ф'ючерсу ліквідується за допомогою зустрічних контрактів. Ризик за Ф. мінімізується за рахунок можливості покрити зобов'язання по першому ф-му контракту шляхом здійснення зустрічної зворотної операції.
Ф-ті контракти являють собою угоди, якими торгують на біржі. Вони призначені для купівлі або продажу стандартної кількості товарів або фінансових інструментів з зазначенням числа (дати) і ціни, встановленої двома сторонами. Передача застерігаються у Ф. товарів або фінансових інструментів новому власнику відбувається у встановленому місці й у встановлений час.
Ф. угода укладається учасниками ф-й торгівлі в ході біржових торгів, реєструється Біржею і означає з взаємну передачу прав і обов'язків за ф-м контрактами.
Ф-ий контракт вважається укладеним (сторонам прийняли на себе зобов'язання по передачі й прийняття обумовленого товару у встановлений термін на умовах, передбачених Правилами) з моменту укладення на торгах ф'ючерсної угоди, тобто з моменту фіксації угоди про купівлю-продаж ф'ючерсного контракту.
Виконання ф-их контрактів проводиться на основі договорів (зобов'язань) підписуються клієнтом (або за його дорученням) та пов'язані з ним операції обліковуються у звичайному порядку як купівля-продаж відповідного товару.
Ф-ий договір не може бути анульований або ліквідований у звичайному сенсі. Ліквідація такого договору відбувається шляхом укладання протилежної угоди на рівне (вказаною в контракті) кількість товару або ж (що трапляється рідше) у зв'язку з поставкою реального товару на умовах, обумовлених у контракті.
Ф'ючерс з'явився в Чикаго в 1865 році. В даний час в світі торгуються ф'ючерси на сировину та енергоносії (наприклад, на нафту, на газ, на дорогоцінні і кольорові метали), на продукти сільськогосподарського виробництва (пшениця, жито, кукурудза, соя), а також на індекси, відсоткові ставки та цінні паперу.
У Росії ф'ючерсна торгівля почалася в 1993 р. Це були ф'ючерси на долар. Потім торгувалися ф'ючерси на ціну відсікання аукціонів з розміщення держоблігацій і ф'ючерси на акції. В даний час в системі FORTS РТС найбільшою популярністю користуються ф'ючерси на акції найбільших російських приватизованих підприємств - "ГАЗПРОМ", РАО "ЄЕС Росії" і "ЛУКОЙЛ". Є також ф'ючерси на індекси і на валюту. Сьогоднішній обсяг торгівлі на вітчизняному ф'ючерсному ринку менше того, що був до дефолту. Проте цей обсяг постійно зростає. Ф'ючерси привертають торговців ще й тому, що комісія на ф'ючерсному ринку помітно нижче, ніж на базовому.
9. Екон. механізм проведення вал. операцій ф'ючерс
Ф'ючерсні операції являють собою купівлю-продаж активів за фіксованою в момент укладання угоди ціною з виконанням операції через певний проміжок часу. Дана купівля-продаж здійснюється на основі підписання ф'ючерсного контракту, або ф'ючерсу.
Вал. Ф. - це контракт на купівлю-продаж валюти в майбутньому, за яким продавець приймає зобов'язання продати, а покупець - купити певну кількість валюти за встановленим курсом у зазначений термін. Однак ф'ючерсний контракт може перепродаватися покупцем аж до вказаної на ньому дати виконання. Ф-ті контракти виконують два завдання: вони дозволяють інвесторам хеджувати ризик, пов'язаний з несприятливими змінами курсу валют на ринку; дають можливість біржовим спекулянтам отримати з цього прибуток. Чим більш мінливі курси валют, тим вище попит на хеджування. У відповідь на це збільшений ризик з'явилися ф-ті ринки, які дозволяють їх учасникам хеджувати свої ставки відсотка, вал. курс і знижувати ризик на біржі, а торговцям спекулювати цими фінансовими інструментами.
Ф. - це інструмент планування, хеджування (страхування), а також спекуляції. На ф'ючерс можна за короткий час виграти або програти дуже багато грошей, тому ф-ті операції одночасно і привабливі, і ризиковані.
Ф-ті контракти полягають не у зв'язку з очікуванням отримати реальний товар, а в надії одержати різницю в ціні на товар, позначений у контракті. Різниця в ціні визначається як її перевищення або зниження між двома моментами часу - терміном укладення контракту (ціна на момент підписання контракту) і терміном його виконання (ціна на момент підписання контракту з протилежною, зворотним умовою: якщо ф'ючерсний контракт укладений на купівлю, то його ліквідація відбувається шляхом його продажу, і навпаки).
Ф-ті угоди необхідно відрізняти від термінових угод на реальний товар, якого у продавця в момент висновку немає, але який, як передбачається, буде в нього через якийсь певний час, і тоді (це фіксується в контракті) реальний товар буде переданий покупцеві . При цьому якщо партнери не впевнені в стабільності цін в період, що відокремлює момент укладання угоди на реальний товар від моменту поставки товару, то вони одночасно можуть укласти фіктивний контракт, тобто контракт, не передбачає постачання реального товару (ф'ючерсний контракт). Висновок ф-го контракту в таких умовах є форма страхування партнерів від ризику можливої зміни ціни. Хоча це важливо для покупця (у нього домінує побоювання, як би не довелося заплатити більш високу ціну), але і продавець погоджується на таку дію, оскільки воно дає можливість і тієї, і іншій стороні прогнозувати свої операції. Якщо б не існувало такої можливості - укладати паралельно з контрактом на реальний товар ще й інший, фіктивний, тобто ф-ий контракт, то партнери піддавалися б серйозного ризику.
Фінансовим інструментом в проведенні ф'ючерсних операцій явл. певну кількість одних вал. коштів, призначених для продажу натомість інших. Вал. ф'ючерсний контракт представляє собою юридична угода, що здійснюється в рамках ф'ючерсної біржі, з метою купівлі або продажу стандартної кількості одних вал. коштів замість інших за встановленим обмінним курсом з передачею у встановлений момент в майбутньому. Тільки обмежене число валют підлягають продажу на біржах, і саме вони володіють найбільшим торговим потенціалом з усіх світових валют. Ринкова ціна, за якою йде торгівля вал. ф'ючерсами, представлена у значеннях обмінного курсу. Її підвищення або пониження на ф'ючерсному ринку грунтуються на змінах обмінного курсу валют на закордонних вал. ринках.
10. Операції форвард
Операцією форвард зв. така угода, при кіт. курс встановлюється у цьому, а обмін валютами відбувається в майбутньому.
Характеристики: • обмін валютами (розрахунок) відбудеться не раніше ніж через 2 робочих дні після укладення контракту, • майбутній вал. курс так само фіксується при укладанні угоди, • термін платежу фіксується в контракті • не постає питання про ліквідність до настання терміну платежу.
Якщо є реальна можливість виникнення вал. ризику в майбутньому, він покривається форвардної угодою.
Банк відкриває форвардну позицію у випадку, якщо клієнт продає або купує іноземну валюту по форварду, тобто з обміном валют на майбутню зафіксовану дату, а також, якщо сам банк продає або купує іноземну валюту по форварду з метою отримання прибутку. Проте тут є присутнім ризик зміни цін, який може призвести до збитків банку.
Форвардний курс зазвичай перевищує курс спот настільки, наскільки банківські ставки котирується валюти нижчі, ніж процентні ставки контрагентной валюти.
Валюта з більш високою процентною ставкою буде продаватися на форвардному ринку з дисконтом по відношенню до валюти з більш низькою процентною ставкою; валюта з більш низькою процентною ставкою буде продаватися на форвардному ринку з премією по відношенню до валюти з більш високою процентною ставкою. Це правило отримало назву «правило великого пальця».
Іншими словами, форвардний курс відрізняється від курсу спот на величину форвардної маржі. Якщо маржа виступає у вигляді премії, то форвардний курс вище курсу спот, а якщо у вигляді дисконту, то форвардний курс нижче курсу спот.
При встановленні форвардного курсу враховується, що за період до виконання угоди власник валюти може отримати більше у вигляді відсотка по депозиту. Тому для вирівнювання позиції учасників угоди слід скорегувати умовами від курсу спот. Для визначення форвардного курсу в міжнародній практиці поряд з різницею в процентних ставках використовується відсоток за депозитами на міжбанківському лондонському ринку, тобто ставка лібор.
12.Вал. опціон
Вал. опціон - це контракт, який надає право (але не зобов'язання) одному з учасників угоди купити або продати певної кількість ін. валюти за фіксованою ціною протягом певного періоду часу. Покупець опціону виплачує премію його продавцеві замість його зобов'язань реалізувати вищезгадане право.
Вал. опціони застосовуються, якщо покупець опціону прагнути застрахувати себе від втрат, пов'язаних зі зміною курсу валюти в опр. напрямі.
Особливістю опціону, як страхової угоди, явл. ризик продавця опціону, який виникає внаслідок перенесення на нього вал. ризику експортера або інвестора. Неправильно розрахувавши курс опціону, продавець ризикує зазнати збитків, які перевищать отриману ним премію. Тому продавець опціону завжди прагне занизити його курс і збільшити премію, що може бути неприйнятним для покупця.
Опціон явл. одним із варіантів повного покриття вал. ризиків. Його можна використовувати як страховку використовуючи при несприятливих змінах курсу. У порівнянні з форвардом, опціон дає кращий захист від можливих ризиків, тому що покупець опціону залишає за собою право вибору здійснення або нездійснення угоди.
13. Стратегії здійснення опціонних угод
Формуючи стратегію сов-я опц. угод, інвестор повинен прагнути купувати опціони з заниженою ціною (порівняно з теоретичним значенням премії) і продавати опціони з завищеною ціною.
Найбільш цікаві стратегії формуються за рахунок одночасного продажу та (або) придбання кількох опціонів. Такі стратегії можна підрозділити на дві групи: комбінації і спреди
Комбінація - це портфель опціонів, що складається з опціонів різного виду на одні і ті ж активи з тим же терміном закінчення контрактів, які одночасно є довгими або короткими, ціна виконання може бути однаковою або різною.
Спред - це портфель опціонів, що складається з опціонів одного виду на одні і ті ж активи, але з різними цінами виконання і (або) датами закінчення, причому одні з них є довгими, а інші - короткими. У свою чергу, спред підрозділяється на вертикальний (циліндричний, або грошовий), горизонтальний (календарний, або тимчасової) і діагональний. Вертикальний спред об'єднує опціони з однією і тією ж датою закінчення контрактів, але різними цінами виконання. Горизонтальний спред складається з опціонів з однаковими цінами виконання, але різними датами закінчення контрактів. Діагональний спред будується на основі опціонів з різними цінами виконання та термінами закінчення контрактів. Коли спред формується на базі опціонів, які мають протилежні позиції в порівнянні зі стандартним поєднанням, його іменують зворотним спредом.
14. Операції своп. (+15, 16)
Своп - це банківська операція, що складається з двох протилежних конверсійних операцій на однакову суму, що укладаються в один і той же день. При цьому одна з зазначених угод явл. строкової, а друга - угодою з негайною поставкою.
Своп означає обмін однієї валюти на іншу на певний період часу. Є комбінацією касової операції - спот і термінової - форвард. Обидві угоди укладаються в один і той же час з одним і тим же партнером.
Свопи бувають процентні і вал .. 70% свопів мають термін до одного тижня. Можливий обмін позики з плаваючою ставкою на фіксовану ставку. Вал. своп - це комбінація угод спот і форвард.
Своп використовується як засіб виключення ризику процентних ставок, а також як засіб виключення ризику коливання вал. курсів. Перевага операцій своп полягає в тому, що вони майже повністю усувають вал. ризик. Валюти, куплені і продані в різні дати, можуть бути продані і куплені, фактично створюючи зворотний своп. Тому, якщо непокрита позиція виникає лише через різницю розрахункових дат, вона легко може бути зменшена або покрита повністю.
Операції «своп» використовуються банками для таких цілей: - для здійснення кому. угод (продаж валюти на умовах негайної поставки і одночасна її покупка на строк); - для придбання необхідної валюти без вал. ризику (на основі покриття контрсделкі) для забезпечення м / н розрахунків, диверсифікації вал. активів; - для взаємного міжбанківського кредитування в двох валютах.
Документація за операціями «своп» порівняно стандартизована і включає умови їх припинення при неплатежах, техніку обміну зобов'язаннями, а також звичайні пункти кредитної угоди. У формі угоди «своп» банки здійснюють обмін валютами, кредитами, депозитами, цінними паперами або іншими цінностями. Операції «своп» проводяться також із золотом.
15. Вал. своп (+15)
Вал. свопи використовуються для досягнення кількох цілей: - забезпечення фінансування; - страхування довгострокового вал. ризику; - зміни виду валюти, у якій надходять прибутки від інвестицій.
Вал. свопи часто проводяться у зв'язку з емісією облігацій. Випускаючи облігації, компанія або інша організація може використовувати вал. своп для отримання позикових коштів в одній валюті, потім її обміняти на більш зручній. Це дозволяє компанії отримати більш широку інвестиційну базу, випускаючи на зарубіжні ринки цінні папери в тій валюті, яку віддають перевагу іноземні інвестори.
Проводячи операцію вал. свопу при випуску облігацій, компанія переслідує три основні цілі: - зменшити витрати при проведенні позики; - отримати кошти в умовах обмеженого ринку капіталів; - отримати кошти в такій формі, яку неможливо отримати іншим шляхом.
Вал. свопи можуть бути використані як інструмент страхування довгострокового вал. ризику, тобто ризику збитків від несприятливих коливань курсу валют. Вал. свопи можуть бути використані як інструмент хеджування довгострокового вал. ризику.
При укладанні своп-контракту досить велика компанія може отримати опр. преим-ва.
- Вал. своп можна організувати в тих випадках, коли укладення довгострокового форвардного контракту викликає труднощі. Причиною тому можуть послужити побоювання банку, що клієнт не виконає умови контракту після закінчення терміну його дії. При здійсненні ж вал. свопу регулярний обмін процентними виплатами протягом дії відповідної угоди зменшує ризик банку. Таким чином, банки відчувають себе більш комфортно при проведенні свопу, ніж за наявності форвардного контракту, хоча й за своп мають місце вал. і процентний ризики. (Процентний ризик проявл. У випадку коливань рівнів процентних ставок на ринку протягом дії своп-угоди.
- Своп можна використовувати для страхування довготривалого операційного та економічного ризиків на більш вигідних умовах, ніж за довгостроковим форвардним контрактом.
- З точки зору бухгалтерських стандартів, своп може бути класифікований як позабалансовий інструмент. Це пов'язано з тим, що зазвичай його не потрібно відображати в балансі (як вал. Позику) і рахунку прибутків і збитків (як сума підлягають виплаті або отримання відсотків).
16. Процентний своп (+15)
Операції «своп» осуществл. не тільки з валютами, а й з відсотками. Суть такої угоди з відсотками полягає в тому, що одна сторона зобов'язується виплатити іншій відсотки за ставкою ЛІБОР в обмін на отримання відсотків за фіксованою ставкою з метою отримання прибутку у вигляді різниці між ними. При цьому сторона, що має середньострокові вкладення за фіксованим процентом, але короткострокові пасиви або пасиви за переглядати відсотки, страхує свій процентний ризик (процентну позицію), «купуючи» довгострокову фіксовану ставку, або навпаки.
Операції «своп відсоткових ставок» можуть мати і суто спекулятивний характер. У цьому випадку виграє та сторона, яка не помилилася в прогнозуванні динаміки ринкових процентних ставок.
Іноді операції «своп» з валютами і відсотками об'єднані: одна сторона виплачує відсотки за плаваючою ставкою в одній валюті в обмін на процентні платежі по фікс. ставкою в іншій валюті. У світ. практиці перечисл. операції осуществл. в разл. поєднаннях.
17.Арбітражная вал. операція
Вал. арбітраж - це вал. операція, що поєднує купівлю (продаж) валюти з наступним здійсненням конртсделкі з метою отримання прибутку за рахунок різниці в курсах валют на різних вал. ринках (просторовий арбітраж) або за рахунок курсових коливань протягом певного періоду (часовий арбітраж).
У сучасних умовах з розвитком електронних засобів зв'язку та інформації, розширенням обсягу вал. угод значущі курсові різниці на окремих вал. ринках виникають рідше, у зв'язку з чим просторовий вал. арбітраж (на Заході, але не в Росії) поступився місцем в основному тимчасовому валютного арбітражу.
Залежно від мети угоди розрізняються спекулятивний і конвертаційний вал. арбітраж. Перший має на меті отримати вигоду з різниці курсів на різних вал. ринках. При цьому вихідна і кінцева валюти збігаються, тобто угода здійснюється, наприклад, за схемою: німецька марка - долар США; долар - марка. Конвертаційний арбітраж має на меті найбільш вигідно купити необхідну валюту.
Відмінність вал. арбітражу від звичайної вал. спекуляції полягає в тому, що дилер орієнтується на короткостроковий характер операції і намагається передбачити коливання курсів у короткий проміжок між угодами.
Вал. арбітраж часто пов'язаний з операціями на ринку позичкових капіталів. Власник будь-якої валюти може розмістити її на ринку позикових капіталів в іншій валюті за більш вигідною процентною ставкою, тобто зробити процентний арбітраж. Кінцева мета власника валюти - отримання більш високого прибутку, ніж банк міг би отримати, вкладаючи її безпосередньо, без передуватиме. обміну на іншу валюту. У завис-ти від своїх оцінок динаміки курсів обох валют він може не страхувати вал. ризик або тимчасово здійснити операцію хеджування на більш сприятливими. умовах.
Процентний арбітраж включає дві угоди: отримання кредиту на іноземному ринку позикових капіталів, де ставки нижчі, розміщення еквівалента запозиченої ін. валюти на національному ринку капіталів, де процентні ставки вищі.
18.Вал. банківська позиція
Вал. позиція - показник банківського ризику, що характеризує співвідношення вимог та зобов'язань банку, придбаних у результаті здійснення операцій з купівлі-продажу ін. валюти, конверсії одного виду ін. валюти в іншій, а також інших операцій, в результаті яких змінюються вимоги або зобов'язання банку, виражені в ин. валюті
Розрізняють закриті і відкриті вал. позиції. Закрита вал. позиція - вал. позиція в окремій ін. валюті, активи і пасиви (з урахуванням позабалансових вимог і зобов'язань по незавершених операціях) у якій кількісно збігаються. Відкрита вал. позиція - різниця залишків коштів в ин. валютах, які формують кількісно неспівпадаючі активи і пасиви (з урахуванням позабалансових вимог і зобов'язань по незавершених операціях) у окремих валютах, що враховуються відповідно до чинного порядку бухгалтерського обліку балансовими та позабалансовими записами і даними оперативного (аналітичного) обліку, що відображають вимоги отримати та зобов'язання поставити кошти в даних валютах як завершені розрахунками в сьогоденні (тобто на звітну дату), так і закінчуються в майбутньому (тобто після звітної дати).
Інструкція ЦБР від 22 травня 1996 р. N 41 "Про встановлення лімітів відкритої вал. Позиції і контролю за їх дотриманням уповноваженими банками Російської Федерації" встановлює:
- Чиста балансова позиція - різниця між сумою балансових активів і сумою балансових пасивів в одній і тій же ін. валюті (дорогоцінному металі), відображених у розділі "А. Балансові рахунки" Плану рахунків бухгалтерського обліку в кредитних організаціях відповідно до вимог Правил ведення бухгалтерського обліку в кредитних організаціях, розташованих на території Російської Федерації від 18 червня 1997 р. N 61 з подальшими доповненнями та змінами .
- Чиста "спот" позиція - різниця між позабалансовими вимогами і зобов'язаннями в одній і тій же ін. валюті (дорогоцінному металі), відображаються на рахунку з обліку готівкових операцій голови "Г. Термінові операції" Правил ведення бухгалтерського обліку в кредитних організаціях, розташованих на території Російської Федерації від 18.06.97 N 61.
- Чиста термінова позиція - різниця між позабалансовими вимогами і зобов'язаннями в одній і тій же ін. валюті (дорогоцінному металі), відображаються на рахунку з обліку термінових угод глави "Г. Термінові операції" Правил ведення бухгалтерського обліку в кредитних організаціях, розташованих на території Російської Федерації від 18.06.97 N 61 (за винятком опціонів).
19.М / н розрахунки.
М / н розрахунки - регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов'язаннями, що виникають у зв'язку з економічними, політ. і культур. відносинами між юр. особами і гражд-ми різних країн. М / н розрахунки включають, з одного боку, умови і порядок здійснення платежів, вироблені практикою і закріплені м / н документами і звичаями, з іншого - щоденну практичну діяльність банків щодо їх проведення. Переважний обсяг розрахунків здійснюється безготівковим шляхом за допомогою записів на рахунках банків. Провідну роль в м / н розрахунках відіграють найбільші банки. Для здійснення розрахунків банки використовують свої закордонні відділення і кореспондентські відносини з ін. банками, що супроводжуються відкриттям рахунків «лоро» (ін. банків у цьому банку) і «ностро» (даного банку в ін.). Кореспондентські відносини визначають порядок розрахунків, розмір комісії, методи поповнення витрачених коштів. Для своєчасного і раціонального здійснення м / н розрахунків банки зазвичай підтримують необхідні вал. позиції в різних валютах відповідно до структури і терміном майбутніх платежів і проводять політику диверсифікації своїх вал. резервів. З метою отримання більш високого прибутку банки прагнуть підтримувати на рахунках "ностро" мінімальні залишки, вважаючи за краще розміщувати свої активи на світовому ринку позичкових капіталів, у тому числі на євроринку.
20. Форми м / н розрахунків
Розрахунки з міжнародних контрактах є найбільш складними і вимагають високої кваліфікації банківських працівників. Від вибору форм і умов розрахунків залежать швидкість і гарантія одержання платежу, сума витрат, пов'язаних з проведенням операцій через банки. Тому зовнішньоторговельні партнери в процесі переговорів погоджують деталі умов платежу і потім закріплюють їх в контракті.
Форми розрахунків: документарний акредитив, документарне інкасо, банківський переказ.
Документарний акредитив - зобов'язання банку, що відкрив акредитив (банку-емітента) на прохання свого клієнта-наказодавця (імпортера), робити платежі на користь експортера (бенефіціара) проти документів, зазначених в акредитиві.
При розрахунках по експорту у формі документарного акредитиву іноземний банк відкриває його в себе за дорученням фірми-експортера і посилає банку про це акредитивний лист, в якому вказується вид акредитиву і порядок виплат по ньому. На кожен акредитив відкривається досьє.
У розрахунках за формою документарне інкасо - банк-емітент приймає на себе зобов'язання висунути надані довірителем документи платнику (імпортеру) для акцепту і отримання грошей.
При застосуванні банківських переказів у розрахунках вся вал. виручка зараховується на транзитні рахунки в уповноважених банках. Після надходження її на транзитний вал. рахунок у доручення про переведення суми, що надійшла або частини її на поточний рахунок вказується і продаж частини експортної виручки на внутрішньому валютному ринку в порядку обов'язкового продажу.
21.Інкассовая форма розрахунків
Інкасо - банківська операція, за допомогою якої банк за дорученням клієнта отримує платіж від імпортера за відвантажені на його адресу товари та надані послуги, зараховуючи ці кошти на рахунок експортера в банку. Інк. операції здійснюються банками на основі отриманих від експортера інструкцій.
У інк. формі розрахунків беруть участь: 1) довіритель - клієнт, що доручає инкассовую операцію своєму банку; 2) банк-ремітент, якому довіритель доручає операцію з інкасування; 3) інкасуючий банк, який одержує вал. кошти; 4) представляє банк, робить подання документів імпортеру-платнику; 5) платник.
Розрізняють просте і документарне інкасо. Просте (чисте) інкасо означає стягнення платежу за фінансовими документами, не що супроводжується кому. документами; документарне (комм.) - інкасо фінансових документів, супроводжуваних кому. документами, або тільки кому. документів. При цьому на банках не лежить будь-яких зобов'язань з оплати документів.
Документарне інкасо - доручення експортера банку отримати від імпортера суму платежу за контрактом проти передачі імпортеру товарних документів і перерахувати цю суму експортеру. Регулюється такий платіж Уніфікованими правилами по інкасо, виданими Міжнародною торговою палатою у 1978р., Та інструкціями ВЕБ.
Є дві основні різновиди інк. доручення: а) документи видаються платнику проти платежу (Д / П), б) проти акцепту (Д / А).
Розрахунки в формі інкасо дають опр. переваги імпортеру, основне зобов'язання якого складається в здійсненні платежу проти товарних документів, що дають йому право на товар, при цьому немає необхідності заздалегідь відволікати кошти з свого обороту. Проте експортер продовжує зберігати юридично право розпорядження товаром до оплати імпортером, якщо не практикується пересилка безпосередньо покупцеві одного з оригіналів коносамента для прискорення одержання товару.
Разом з тим інкасова форма розрахунків має істотні недоліки для експортера: • експортер несе ризик, пов'язаний з можливою відмовою імпортера від платежу, що може бути пов'язано з погіршенням кон'юнктури ринку чи фінансового положення платника. Тому умовою інкасової форми розрахунків явл. довіра експортера до платоспроможності імпортера і його сумлінності. • існує значний розрив у часі між надходженням вал. виручки по інкасо і відвантаженням товару, особливо при тривалому транспортуванні вантажу.
Для усунення цих недоліків інкасо на практиці застосовуються додаткові умови:
1) імпортер проводить оплату проти телеграми банка експортера про прийом і відсилання на інкасо товарних документів (телеграфне інкасо). Цей вид інкасо не одержав широкого розповсюдження; 2) за дорученням імпортера банк видає на користь експортера платіжну гарантію, приймаючи на себе зобов'язання перед експортером оплатити суму інкасо при неплатежу з боку імпортера. Додаткова гарантія платежу звичайно застосовується при розрахунках за комерційним кредитом, так як при відстрочці оплати зростає ризик несплати імпортером документів в зв'язку з можливою зміною в фінансовому положенні платника. Іноді банк імпортера авалирует вексель. Аваль (гарантія платежу) - вексельне поручительство. Банк-аваліст приймає відповідальність за платіж, ставлячи підпис звичайно на лицевій стороні векселя з обмовкою, за кого конкретно видана гарантія платежу, інакше вважається, що аваль виданий за векселедавця переказного векселя (експортера); 3) експортер вдається до банківського кредиту для покриття іммобілізованих ресурсів .
22.Аккредітівная форма розрахунків
Акредитив - це угода, з якого банк зобов'язується на прохання клієнта зробити оплату документів третій особі (бенефіціару, на користь якого відкрито акредитив) або зробити оплату, акцепт тратти, виставленої бенефіціаром, або негоціацію (покупку) документів. Зобов'язання банку по акредитиву явл. самостійним і не залежить від правовідносин сторін за комерційним контрактом. Це положення спрямоване на захист інтересів банків та їх клієнтів: експортерові забезпечує обмеження вимог до оформлення документів та отримання платежу тільки умовами акредитива; імпортеру - чітке виконання експортером усіх умов акредитива.
У розрахунках по документарному акредитиву беруть участь: - імпортер (наказодавець), який звертається до банку з проханням про відкриття акредитива; - банк-емітент, що відкриває акредитив; - авізуючий банк, якому доручається повідомити експортера про відкриття на його користь акредитива і передати йому текст акредитива , засвідчивши його справжність; - бенефіціар-експортер, на користь якого відкрито акредитив.
Схема розрахунків по документарному акредитиву
1.Представленіе заяви на відкриття акредитива. 2. Відкриття акредитива банком-емітентом і напрям акредитива бенефіціару через авізуючий банк. 3. Повідомлення (авізування) бенефіціара про відкриття акредитива на його користь. 4. Відвантаження товару на експорт. 5. Оформлення та подання бенефіціаром в банк комплекту документів для отримання платежу по акредитиву. 6. Пересилання авізуючим банком документів банку-емітенту. 7. Перевірка банком-емітентом отриманих документів та їх оплата (при виконанні всіх умов акредитива). 8. Видача банком-емітентом оплачених документів приказодателю акредитива. 9. Зарахування авізуючим банком експортної виручки бенефіціару.
23.Банковскій переклад
Являє собою доручення одного банку іншому виплатити переводополучателю опр. суму. У м / н розрахунках банки найчастіше виконують перекази за дорученням своїх клієнтів.
У цих операціях беруть участь: 1. перевододатель-боржник; 2. банк перевододателя, прийняв доручення; 3. банк, здійснює зарахування суми переказу переводополучателю; 4. переводополучатель.
У формі банківського переказу здійснюються оплата інкасо, платежі в рахунок остаточних розрахунків, авансові платежі. Крім того, за допомогою перекладу виробляються перерахунки і інші операції. Банківський переказ здійснюється поштою або телеграфом відповідно поштовими або телеграфними платіжними дорученнями; в даний час - за системою SWIFT. Банківські перекази можуть поєднуватися з іншими формами розрахунків (наприклад, з інкасо), а також з гарантіями. Експортер воліє поєднувати переклади з гарантією банку, який у разі несплати товару імпортером здійснює платіж у рахунок гарантії. Для здійснення переказу за товари імпортер часто вдається до банківському кредиту, термін якого коротше, ніж по кредиту для відкриття акредитива.
Система SWIFT належить до міжнародних грошових переказів водам і міжнародним грошовим експрес-переказами в SWIFT. Це м / н міжбанківська організація по фінансовим розрахункам по телексу. SWIFT представляє собою кооперативне товариство банків-учасників (зареєстроване в Брюсселі), яке організувало комп'ютеризовану м / н мережу зв'язку з метою підвищення ефективності управління банками і прискорення переведення м / н платежів між ними. Ці поліпшення досягнуті завдяки використанню систем комп'ютеризації банків-учасників, пов'язаних між собою за допомогою м / н телекомунікацій ліній.
Економічний зміст банківських переказів залежить від того, здійснюється оплата товарів чи послуг до їх поставки (авансові платежі) або після і отримання імпортером (розрахунки у формі відкритого рахунку).
24.М / н вал. системи
В історії вал. відносин було кілька вал. систем.
1. Паризька вал. система: золотий стандарт. Стихійно сформувалася в XIX ст. у формі золотомонетного стандарту. Юридично вона була оформлена міждержавною угодою на Паризькій конференції в 1867 р., що визнало золото єдиною формою світових грошей. Базувалася на наступних структурних принципах: - її основою був золотомонетний стандарт; - у відповідності з золотим змістом валют встановлювалися їх золоті паритети; - режим вільно плаваючих курсів валют складався з урахуванням ринкового попиту і пропозиції, але в межах золотих точок.
2. Генуезька вал. система. Після першої світової війни був установлений золото-девізний стандарт, заснований на золоті і провідних валютах, конвертованих у золото. Друга світова вал. система була юридично оформлена міждержавною угодою, досягнутому на Генуезькій міжнародній економічній конференції в 1922 р. Її основою стали золото і девізи - іноземні валюти.
3. Бреттон Вудсская система. На валютно-фінансовій конференції ООН у Бреттон-Вудсі в 44 р. були встановлені правила організації світової торгівлі, вал., Кредитних і фінансових відносин і оформлена третя світова вал. система. Запроваджувався золото-девізний стандарт, заснований на золоті і двох резервних валютах - доларі США та фунті стерлінгів.
Бреттон-вудська угода передбачала чотири форми використання золота як основи світової вал. системи: 1) збережені золоті паритети валют і впроваджена їхня фіксація в МВФ; 2) золото продовжувало використовуватися як м / н платіжний і резервний засіб; 3) спираючись на свій зрослий валютно-екон. потенціал і золотий запас, США прирівняв долар до золота, щоб закріпити за ні статус головної резервної валюти; 4) з цією метою казначейство США продовжувало розмінювати долар на золото іноземним центральним банкам за офіційною ціною, встановленої в 1934 р., виходячи з золотого змісту своєї валюти.
Вперше в історії створені м / н валютно-кредитні організації - М / н вал. фонд (МВФ) і М / н банк реконструкції та розвитку (МБРР). МВФ надає кредити у ін. валюті для покриття дефіциту платіжних балансів з метою підтримки нестабільних валют, забезпечує валютне співробітництво країн.
Криза Бреттон-Вудської системи досяг кульмінації навесні і влітку 1971 р., коли в його епіцентрі опинилася головна резервна валюта. Криза долара співпала із тривалою депресією в США після економічної кризи 1969-1970 рр.. Криза американської валюти висловився в масовому продажі її за золото і стійкі валюти і в падінні курсу.
Криза Бреттон-Вудської вал. системи породив достаток проектів вал. реформи.
4. Ямайська вал. система. Угода країн - членів МВФ у Кінгстоні (січень 1976 р.) оформило такі принципи четвертої вал. системи. 1) запроваджено стандарт СДР замість золото-девизного стандарту. 2) Юридично завершена демонетаризації золота: скасовані його офіційна ціна, золоті паритети, припинено розмін доларів на золото. 3) Країнам надано право вибору будь-якого режим вал. курсу. 4) МВФ, що зберігся на уламках Бреттон-вудської системи, покликаний підсилити міждержавне валютне регулювання.
Результати функціонування СДР свідчать про те, що вони виявилися далекі від світових грошей.
5. Європейський екон. союз і введення євро. У відповідь на нестабільність Ямайської вал. системи ЄЕС створили власну м / н (регіональну) валютну систему з метою стимулювання процесу економічної інтеграції. 13 березня 1979 була створена Європейська вал. система (ЄВС). ЄВС базувався на ЕКЮ - європейській вал. одиниці.
Дек. років тому (з 99 по 02 рр.) у Європі була створена єдина валюта - євро, єдиний законний платіжний ср-во для всіх країн-учасниць його зони (Бельгія Німеччина Іспанія Франція Ірландія Італія Люксембург Нідерланди Австрія Португалія Фінляндія Греція). Євро замінило ЕКЮ 1:1.
Вона була представлена 1.01.99 і вона коштувала 1,17 $. А рік по тому - 0,97; тобто втратила більше 20% своєї вартості. Останні роки євро отримало стійкості. зростання на тлі падіння $ і зараз за євро дають близько 1,3 $. На думку економістів, у найближчі роки зона євро буде істотно розширюватися, і через 10 років у неї можуть входити до 50 країн.
25. Основи поняття вал. ринку
Вал. ринок - це особливий ринок, на якому здійснюються вал. угоди, тобто обмін валюти однієї країни на валюту іншої країни за опр. номінальному валютному курсу. Вал. ринок забезпечує валютно-кредитне і розрахункове обслуговування експортно-імпортних операцій, а також вал. операції, пов'язані з інвестуванням капіталу за межі національної економіки.
Номінальний вал. (Обмінний) курс - це відносна ціна валют двох країн, чи валюта однієї країни, виражена в ден. одиницях іншої країни. Коли використовується «вал. курс », то мова йде про номінальний обмінному курсі.
Встановлення курсу національної грошової одиниці в ин. валюті в даний момент називається вал. котируванням. Курс національної грошової одиниці може визначатися як у формі прямого котирування, коли за одиницю приймається ін. валюта, так і у формі зворотного котирування, коли за одиницю приймається національна грошова одиниця.
Національні вал. ринки, обслуговуючі рух ден. потоків усередині країни, інтегровані у світовий вал. ринок, на якому здійснюються вал. операції і розрахунки, пов'язані з міжнародним рухом товарів, послуг і капіталів. Світовий вал. ринок, який функціонує цілодобово з понеділка до п'ятниці, пов'язує воєдино національні вал. ринки з допомогою сучасних засобів комунікації, таких як телефон, телеграф, комп'ютерні мережі.
26. Учасники м / н фінансового ринку
Його учасниками виступають кому. і Центральні банки, вал. біржі, брокерські агентства, м / н корпорації.
Основні його учасники - це кому. банки, які не тільки диверсифікують свої портфелі за рахунок ін. активів, а й здійснюють вал. угоди від осіб фірм, що виходять на зовнішні ринки як експортерів та імпортерів. Вал. угоди з експорту та імпорту товарів і послуг кожної країни становлять основу визначення вартості національної валюти.
Центральні банки виступають на вал. ринках двояким чином. Перш за все, вони є учасниками ринку, які мають подібно до комерційних банкам власні інтереси. Іншим завданням центральних банків явл. забезпечення стійкості власної валюти не тільки всередині країни, але і у відносинах з іншими валютами. Тому вони беруть участь в операціях на вал. ринках для захисту власної валюти. Центральні банки країн, що входять у вал. системи, зобов'язані підтримувати у твердо встановлених межах курси своєї валюти відносно інших країн, що входять в дану систему. При необхідності за допомогою операцій купівлі-продажу валюти вони повинні відновлювати курсові співвідношення.
До послуг банків і небанківських фінансових інститутів звертаються і індивідуальні учасники вал. ринку, наприклад, туристи, які подорожують за межами своєї країни; особи, які отримують грошові перекази від родичів, що проживають за кордоном; приватні інвестори, які вкладають капітал в іноземну економіку.
Визнані світові центри торгівлі валютою: Лондонська М / н Біржа Фінансових Ф'ючерсів (London International Financial Futures Exchange - LIFFE); Європейська Опціонна Біржа в Амстердамі (European Options Exchange - EOE); Німецька Термінова Біржа у Франкфурті (Deutsche Terminboerse - DTB); Сінгапурська Біржа (Singapore International Monetary Exchange - SIMEX); Біржа Термінової Торгівлі в Сіднеї (Sydney Futures Exchange - SFE).
27.Вал. ризики
Вал. ризик, або ризик курсових втрат, пов'язаний з інтернаціоналізацією ринку банківських операцій, створенням транснаціональних (спільних) підприємств та банківських установ і диверсифікацією їх діяльності і являє собою можливість ден. втрат у результаті коливань вал. курсів.
Вал. ризики структуруються таким чином: кому., конверсійні, трансляційні, ризики форфейтірованіе.
Комм. ризики пов'язані з небажанням або з неможливістю боржника (гаранта) розрахуватися за своїми зобов'язаннями.
Конверсійні ризики - це ризики вал. збитків по конкретним операціям. Ці ризики в свою чергу поділяються на: екон. ризик, ризик переказу, ризик угод.
Екон. ризик для фірми полягає в тому, що вартість її активів і пасивів може мінятися у більшу чи меншу сторону (у національній валюті) через майбутні змін вал. курсу.
Ризик перекладу пов'язаний з відмінностями в обліку активів і пасивів в ин. валюті. Якщо відбувається падіння курсу інвалюти, в якій виражені ці активи, то падає вартість активів: при зменшенні величини активів падає розмір акціонерного капіталу фірми або банку. З економічної точки зору більш важливим явл. ризик угоди, який розглядає вплив зміни вал. курсу на майбутній потік платежів, а, значить-но, на майбутню прибутковість фірми або банку.
Ризик угод виникає через невизначеність вартості в національній валюті інвалютної угоди в майбутньому. Зміни і прибутковість фірми означають зміну її кредитоспроможності і тому для банку дуже важливо бути в курсі вал. угод клієнтів. В обстановці високої нестабільності курсів валют одним із способів захисту від вал. ризиків явл. вибір найбільш прийнятною для контрагентів валюти контракту. Для експортера і кредитора переважно використання відносно більш стійкої валюти. Вибір валюти може мати суттєвий вплив на ефективність торговельних і кредитних операцій.
28.Участнікі операції ф'ючерс
Ф'ючерсні операції являють собою купівлю-продаж активів за фіксованою в момент укладання угоди ціною з виконанням операції через певний проміжок часу. Дана купівля-продаж здійснюється на основі підписання ф'ючерсного контракту, або ф'ючерсу.
Ф'ючерс, або ф'ючерсний контракт - це стандартний договір на поставку товару в майбутньому за ціною, визначеною сторонами при здійсненні операції.
Ф'ючерсні контракти укладаються на спеціальних біржах і, на відміну від форвардного контракту, ф'ючерс не передбачає реальну купівлю / продаж валюти.
За характером участі на ринку учасників операції ф'ючерс можна розділити на: - безпосередні (прямі) учасники; - опосередкування е (непрямі) учасники.
До прямих учасників відносяться біржові члени відповідних ринків фінансових ф'ючерсів. Ці учасники (приватні особи і фін. Інститути) укладають угоди за свій рахунок та / або за рахунок і за дорученням клієнтів, які не є біржовими членами, отже, змушені звертатися до їхніх послуг і, відповідно, відносяться до опосередкованим учасникам ринку термінових фінансових контрактів .
З точки зору цілей (мотивів) участі на ринку розрізняють такі категорії: - хеджер и. У рос. літературі зустрічається використання цього терміна з перекладом: "страх". У даній роботі, однак, цей термін використовується без перекладу як більш ємний і не створює плутанини; - спекулянти. Хеджери використовують ринок фінансових ф'ючерсів з метою страхування курсового (цінового) ризику, трансферту ризику, притаманного фінансовим інструментам. Під хеджуванням розуміють проведення операцій на ринку, спрямованих на мінімізацію фінансових ризиків, пов'язаних з уже наявними чи майбутніми позиціями. Це досягається шляхом створення позиції на терміновому ринку, яка була б протилежна вже існуючої чи планованої позиції на ринку касовому. Таким чином, зобов'язанням хеджера, що виникають в ході операції, завжди відповідає реальний фінансовий інструмент, який він має зараз.
Спекулянти, навпаки, укладають угоди лише виключно з метою заробити на сприятливому русі курсів. У них немає наміру страхувати наявні чи майбутні позиції від курсового ризику. Для них рух курсів, навпаки, явл. найбільш бажаним, тому що вони купують (продають) контракти лише потім, щоб пізніше продати (купити) їх за більш високою (низькою) ціною.
У зарубіжній літературі спекулянти, найчастіше, поділяються на дві самостійні групи: - трейдери (traders); - арбітражери (arbitageure)
Давати переклад цих термінів важко, тому що в російській терміналогіі їм відповідає вже наведене вище, не цілком благозвучне, позначення: спекулянт. Чим же відрізняються ці дві категорії спекулянтів?
Трейдери намагаються використовувати коливання курсу одного чи кількох контрактів. Це досягається купівлею термінового контракту при очікуваному підвищенні його ціни і продажем зворотному русі ціни. Привабливість подібних угод полягає ще й у тому, що для відкриття позиції потрібні відносно невеликі витрати капіталу (початкова маржа) порівняно із сумою контракту. Виникає таким чином "ефект важеля" дає можливість отримання великих прибутків (правда, з ризиком таких же великих втрат.
Діяльність трейдерів дуже важлива для ф'ючерсного ринку, тому що вони являють собою, по суті, протилежність хеджерів. Вони оперують досить великими позиціями, тому що їхньою метою явл. отримання прибутку навіть на невеликому русі курсу. Своєю діяльністю вони сприяють підвищенню ліквідності ринку термінових контрактів, забезпечуючи, таким чином, саму здатність ринку функціонувати.
Арбітражери прагнуть використовувати відмінності курсу на різних ринках або між терміновим контрактом та порівнянний касовим інструментом (наприклад, між форвардним курсом на валютному ринку і курсом соответсвуюшего вал. Ф'ючерса). Це досягається шляхом одночасного продажу щодо переоціненого інструменту і купівлі відносно недооціненого інструменту. Арбітражери також вкрай необхідні для ринку термінових контрактів, тому що своєю діяльністю вони сприяють вирівнюванню курсів на різних торговельних майданчиках, а також між ф'ючерсним ринком і відповідними іншими ринками. Якщо яка-небудь з перерахованих вище груп (хеджери, трейдери і арбітражери) представлена на ринку в недостатній кількості, то функціональна здатність цього ринку може бути поставлена під сумнів.
29.Расчети векселями, чеками
У м / н розрахунках застосовуються перевідні векселі, виставлені експортером на імпортера.
Вексель як опр. форма грошового зобов'язання широко застосовується в міжнародному платіжному обороті. Його використання як засобу обігу і платежу в цій сфері пов'язане з тим, що частина зовнішньоторговельного обороту здійснюється за рахунок кредиту.
Вексель - це боргове зобов'язання, складене строго по певній формі, що дає право вимагати сплати позначеної у векселі суми після закінчення строку, на який він був виписаний. По суті своїй вексель є термінове письмове зобов'язання - боргова розписка суворо встановленої форми, що дає її власнику право отримати з боржника опр. суму, включаючи і суму нарахованих відсотків.
При розрахунках по зовнішньоторговельних операціях застосовуються перекладний вексель (тратта) та простий вексель. Найбільш широко поширений переказний вексель, який являє собою безумовну пропозицію трасанта (кредитора), адресоване трасату (боржнику), сплатити третій особі (ремітенту) у встановлений термін зазначену на векселі суму. При виникненні такого грошового зобов'язання трасант виступає і кредитором стосовно боржника, і боржником стосовно ремітента. Коли ж трасант виставляє перекладний вексель на трасата з пропозицією сплатити грошову суму самому трасанту (кредитору), останній стає одночасно і ремітентом, а вексель служить інструментом, що регулює боргові відносини між ними.
Вексель составл. за строго установл. формі. У сфері м / н платіжного обороту застосовуються норми і національного, і м / н права. У 1930 р. в Женеві ряд країн прийняв Однаковий вексельний закон (ЕВЗ). На його основі держави-учасниці угоди уніфікували національне вексельне законодавство. Вексель повинен бути складений у письмовій формі та відповідно до ЕВЗ містити певний перелік обов'язкових реквізитів.
Відповідно до ЄВЗ переказний вексель (тратта) повинен містити реквізити: • найменування «вексель», включене в текст документа і подане його мовою; • просте і нічим не обумовлене пропозицію сплатити опр. суму грошей; • найменування трасата (боржника); • зазначення терміну платежу; зазначення місця платежу; найменування особи (ремітента, одержувача), якій або за наказом якого повинен бути здійснений платіж; • зазначення дати і місця складання векселя; підпис особи (векселедавця, трасанта ), яке видає вексель.
Документ без будь-якого з цих реквізитів не має сили переказного векселя.
При розрахунках з використанням векселя експортер передає тратту і товарні документи на інкасо своєму банку, який отримує валюту з імпортера. Імпортер стає власником цих документів лише проти оплати чи акцепту тратти. Термін оплати векселя при експортних постачаннях в кредит зумовлений домовленістю сторін. Використовуючи один вексель як засіб платежу, можна погасити кілька різних ден. зобов'язань за допомогою передавального напису (індосаменту) на ньому.
Якщо м / н розрахунок здійснюється за допомогою чека, то боржник (покупець) або самостійно виставляє чек (чек клієнта), або доручає його виписку банку (чек банка). Форми і реквізити чеку регулюються національним і міжнародним законодавством (Чекової конвенцією 1931 р.). Чек підлягає оплаті (інкасації) по пред'явленні.
Чек являє собою письмове безумовне пропозиція чекодавця платнику здійснити платіж зазначеної на чеку грошової суми чекодержателю готівкою або шляхом її перерахування на рахунок власника чека в банку. Казахстанське законодавство передбачає, що платником може бути тільки кредитна установа, а сам чекодавець не має права виступати в якості платника. Тому чек можна розглядати як письмовий наказ чекодавця банку (іншій кредитній установі), оформлений за встановленою законом формі і безумовно підлягає оплаті банком (платником) за пред'явленням чекодержателем або його наказу.
Застосування чека в платіжному обороті в якості засобу платежу значно спрощує розрахунки між продавцем і покупцем, а також між банком та його клієнтами. Воно дозволяє економити витрати за зверненням дійсних грошей і прискорює платежі, оскільки всі чеки оплачуються по пред'явленню. Тому чек широко використовують і у внутрішньому, і в міжнародному платіжних оборотах. Як засіб платежу в міжнародному обороті чек застосовується в розрахунках за поставлений товар, при остаточному розрахунку за товар і надання послуги, врегулюванні рекламацій на товар і інших штрафних санкцій, погашенні боргу і т.д., а також у розрахунках за неторговельними операціями. Чек можна використовувати для отримання готівки, для безготівкового платежу і в інших формах, пов'язаних з обігом чеків як засобу платежу.
Форма чеків та їх обіг регламентуються національним законодавством і нормами м / н права. Чек має містити такі основні реквізити: • найменування «чек» (чекова відмітка), подане тією мовою, якою він виписаний; • просте і нічим не обумовлене розпорядження платнику сплатити зазначену на чеку суму, яка не повинна містити будь-яких умов платежу .
Як засіб платежу в м / н розрахунках неторговельного характеру використовуються дорожні чеки і єврочеки. Дорожній (туристський) чек - платіжний документ, грошове зобов'язання (наказ) виплатити позначену на ньому суму валюти його власнику. Еврочек - чек в євровалюті виписується банком без попереднього внеску клієнтом наявних грошей і на більші суми в рахунок банківського кредиту терміном до місяця; оплачується в будь-якій країні - учасниці угоди еврочек (з 1968 р.). З 60-х років XX ст. в м / н розрахунках активно використовуються кредитні картки.
30. Порівняльна характеристика операцій ф'ючерс і форвард.
Вал. ф'ючерси схожі на форвардні вал. контракти тим, що і в тому і іншому випадку купується (продається) право на купівлю або продаж певної кількості однієї валюти замість іншого за встановленим обмінним курсом в певний момент в майбутньому. Обидва контракти обов'язкові до виконання. Різниця між ними полягає в тому, що форвардний контракт укладається поза біржею, а ф'ючерсний контракт купується і продається тільки на вал. біржі з дотриманням певних правил за допомогою відкритої пропозиції ціни валюти голосом. На практиці користування ф'ючерсами обмежено для банків і великих компаній.
Форвардні вал. контракти - простий і зручний засіб фіксації обмінного курсу при купівлі або продажу валюти в майбутньому. Ф'ючерси привабливі тим, що (при виплаті первинної маржі в якості комісійних брокеру та, при необхідності, варіаційної маржі за адміністративні витрати) дають можливість отримати прибуток. Існує 3 осн. причини для покупки і продажу вал. ф'ючерсів: хеджування (страхування) ризику вал. збитків, спекуляція і арбітраж.
Одним з недоліків ф'ючерсів явл. так зване цінове спотворення, що є результатом діяльності дилерів, які не стягують комісійних з клієнтів, а займаються торгівлею за свій рахунок.
Ф'ючерси мають деякі переваги над форвардними угодами. Одним з таких переваг явл. тимчасова гнучкість ф'ючерсного контракту. Ф'ючерсна позиція може бути закрита в будь-який момент, тоді як зміна дати зарахування при форвардній угоді може відбутися лише за погодженням з банком і спричинити додаткові витрати.
31.Методи страхування вал. ризиків.
Вал. ризик, або ризик курсових втрат, пов'язаний з інтернаціоналізацією ринку банківських операцій, створенням транснаціональних (спільних) підприємств та банківських установ і диверсифікацією їх діяльності і являє собою можливість ден. втрат у результаті коливань вал. курсів.
Вал. ризики структуруються таким чином: кому., конверсійні, трансляційні, ризики форфейтірованіе.
Для страхування вал. ризиків останнім часом також використовується ряд нових фінансових інструментів: фінансові ф'ючерси та фінансові опціони (опціони з цінними паперами), угода про майбутню процентну ставку, випуск цінних паперів з додатковими страховими умовами та ін Ці методи страхування дозволяють експортерам і інвесторам за певну винагороду передати вал. ризики банкам, для яких прийняття на себе даних видів ризиків явл. однією з форм отримання прибутку. Операції з новими фінансовими інструментами, як правило, зосереджені у світових фінансових центрах у силу того, що законодавство ряду країн стримує їх застосування. Ці методи страхування ризиків сьогодні дуже динамічно розвиваються і мають стійкі тенденції зростання. Використання термінових угод для страхування ризиків у зовнішньоекономічній діяльності дозволяє клієнтам також точніше оцінити остаточну вартість страхування.
Методи зниження вал. ризиків: При виборі валюти контракту повинні враховуватися наступні фактори: прогноз тенд-ї зміни курсу даної валюти в період між моментом закл-я контракту і термінами настання платіжних обязат-в; характер продаваних товарів і послуг; склалися на товарному ринку традиції; форма орг- ції торгівлі (разова угода, довгострокові. контракт, межправит. угода).
Вал. конверсійний ризик можна зменшити шляхом застосування також захисних застережень, золотих застережень, вал. застережень.
Захисні обмовки - договірні умови, що включаються за угодою сторін у межгос. економічні угоди, що передбачають можливість зміни або перегляду початкових умов договору в процесі його виконання.
Золота обмовка грунтувалися на золотому паритеті валют, який представляє собою співвідношення їхнього золотого вмісту. З крахом «золотого пулу» в 1868 р. утворився подвійний ринок золота, який зробив офіційну ціну золота нереальною і поклав край застосуванню золотий застереження.
Вал. застереження - це включення в кредитний або комерційний контракт договірного умови, відповідно до якого сума платежу договірного умови ставиться в залежність від зміни курсового співвідношення між валютою ціни товару (валютою кредиту) та іншої, більш стійкою валютою (застереження). Встановлення в контракті різних валют ціни і платежу фактично явл. найпростішою формою вал. застереження. Валютою ціни в даному випадку вибирається більш стабільна валюта. У випадку ж звичайною вал. застереження, сума, що підлягає виплаті, ставиться в залежність від зміни курсу валюти застереження відносно валюти ціни. В обох випадках сума платежу зміниться в тій же мірі, в якій зміниться курс валюти застереження. Вал. обмовка на базі ринкового курсу передбачає визначення співвідношення між валютами за поточною котируванні на вал. ринках. Різниця між курсами продавця і покупця - маржа - явл. для банку джерелом доходу, за рахунок якого він покриває витрати по здійсненню угоди і деякою мірою служить для страхування вал. ризику.
Інкасо - банківська операція, за допомогою якої банк за дорученням клієнта отримує платіж від імпортера за відвантажені на його адресу товари та надані послуги, зараховуючи ці кошти на рахунок експортера в банку. Інк. операції здійснюються банками на основі отриманих від експортера інструкцій.
У інк. формі розрахунків беруть участь: 1) довіритель - клієнт, що доручає инкассовую операцію своєму банку; 2) банк-ремітент, якому довіритель доручає операцію з інкасування; 3) інкасуючий банк, який одержує вал. кошти; 4) представляє банк, робить подання документів імпортеру-платнику; 5) платник.
Розрізняють просте і документарне інкасо. Просте (чисте) інкасо означає стягнення платежу за фінансовими документами, не що супроводжується кому. документами; документарне (комм.) - інкасо фінансових документів, супроводжуваних кому. документами, або тільки кому. документів. При цьому на банках не лежить будь-яких зобов'язань з оплати документів.
Документарне інкасо - доручення експортера банку отримати від імпортера суму платежу за контрактом проти передачі імпортеру товарних документів і перерахувати цю суму експортеру. Регулюється такий платіж Уніфікованими правилами по інкасо, виданими Міжнародною торговою палатою у 1978р., Та інструкціями ВЕБ.
Є дві основні різновиди інк. доручення: а) документи видаються платнику проти платежу (Д / П), б) проти акцепту (Д / А).
Розрахунки в формі інкасо дають опр. переваги імпортеру, основне зобов'язання якого складається в здійсненні платежу проти товарних документів, що дають йому право на товар, при цьому немає необхідності заздалегідь відволікати кошти з свого обороту. Проте експортер продовжує зберігати юридично право розпорядження товаром до оплати імпортером, якщо не практикується пересилка безпосередньо покупцеві одного з оригіналів коносамента для прискорення одержання товару.
Разом з тим інкасова форма розрахунків має істотні недоліки для експортера: • експортер несе ризик, пов'язаний з можливою відмовою імпортера від платежу, що може бути пов'язано з погіршенням кон'юнктури ринку чи фінансового положення платника. Тому умовою інкасової форми розрахунків явл. довіра експортера до платоспроможності імпортера і його сумлінності. • існує значний розрив у часі між надходженням вал. виручки по інкасо і відвантаженням товару, особливо при тривалому транспортуванні вантажу.
Для усунення цих недоліків інкасо на практиці застосовуються додаткові умови:
1) імпортер проводить оплату проти телеграми банка експортера про прийом і відсилання на інкасо товарних документів (телеграфне інкасо). Цей вид інкасо не одержав широкого розповсюдження; 2) за дорученням імпортера банк видає на користь експортера платіжну гарантію, приймаючи на себе зобов'язання перед експортером оплатити суму інкасо при неплатежу з боку імпортера. Додаткова гарантія платежу звичайно застосовується при розрахунках за комерційним кредитом, так як при відстрочці оплати зростає ризик несплати імпортером документів в зв'язку з можливою зміною в фінансовому положенні платника. Іноді банк імпортера авалирует вексель. Аваль (гарантія платежу) - вексельне поручительство. Банк-аваліст приймає відповідальність за платіж, ставлячи підпис звичайно на лицевій стороні векселя з обмовкою, за кого конкретно видана гарантія платежу, інакше вважається, що аваль виданий за векселедавця переказного векселя (експортера); 3) експортер вдається до банківського кредиту для покриття іммобілізованих ресурсів .
22.Аккредітівная форма розрахунків
Акредитив - це угода, з якого банк зобов'язується на прохання клієнта зробити оплату документів третій особі (бенефіціару, на користь якого відкрито акредитив) або зробити оплату, акцепт тратти, виставленої бенефіціаром, або негоціацію (покупку) документів. Зобов'язання банку по акредитиву явл. самостійним і не залежить від правовідносин сторін за комерційним контрактом. Це положення спрямоване на захист інтересів банків та їх клієнтів: експортерові забезпечує обмеження вимог до оформлення документів та отримання платежу тільки умовами акредитива; імпортеру - чітке виконання експортером усіх умов акредитива.
У розрахунках по документарному акредитиву беруть участь: - імпортер (наказодавець), який звертається до банку з проханням про відкриття акредитива; - банк-емітент, що відкриває акредитив; - авізуючий банк, якому доручається повідомити експортера про відкриття на його користь акредитива і передати йому текст акредитива , засвідчивши його справжність; - бенефіціар-експортер, на користь якого відкрито акредитив.
Схема розрахунків по документарному акредитиву
1.Представленіе заяви на відкриття акредитива. 2. Відкриття акредитива банком-емітентом і напрям акредитива бенефіціару через авізуючий банк. 3. Повідомлення (авізування) бенефіціара про відкриття акредитива на його користь. 4. Відвантаження товару на експорт. 5. Оформлення та подання бенефіціаром в банк комплекту документів для отримання платежу по акредитиву. 6. Пересилання авізуючим банком документів банку-емітенту. 7. Перевірка банком-емітентом отриманих документів та їх оплата (при виконанні всіх умов акредитива). 8. Видача банком-емітентом оплачених документів приказодателю акредитива. 9. Зарахування авізуючим банком експортної виручки бенефіціару.
23.Банковскій переклад
Являє собою доручення одного банку іншому виплатити переводополучателю опр. суму. У м / н розрахунках банки найчастіше виконують перекази за дорученням своїх клієнтів.
У цих операціях беруть участь: 1. перевододатель-боржник; 2. банк перевододателя, прийняв доручення; 3. банк, здійснює зарахування суми переказу переводополучателю; 4. переводополучатель.
У формі банківського переказу здійснюються оплата інкасо, платежі в рахунок остаточних розрахунків, авансові платежі. Крім того, за допомогою перекладу виробляються перерахунки і інші операції. Банківський переказ здійснюється поштою або телеграфом відповідно поштовими або телеграфними платіжними дорученнями; в даний час - за системою SWIFT. Банківські перекази можуть поєднуватися з іншими формами розрахунків (наприклад, з інкасо), а також з гарантіями. Експортер воліє поєднувати переклади з гарантією банку, який у разі несплати товару імпортером здійснює платіж у рахунок гарантії. Для здійснення переказу за товари імпортер часто вдається до банківському кредиту, термін якого коротше, ніж по кредиту для відкриття акредитива.
Система SWIFT належить до міжнародних грошових переказів водам і міжнародним грошовим експрес-переказами в SWIFT. Це м / н міжбанківська організація по фінансовим розрахункам по телексу. SWIFT представляє собою кооперативне товариство банків-учасників (зареєстроване в Брюсселі), яке організувало комп'ютеризовану м / н мережу зв'язку з метою підвищення ефективності управління банками і прискорення переведення м / н платежів між ними. Ці поліпшення досягнуті завдяки використанню систем комп'ютеризації банків-учасників, пов'язаних між собою за допомогою м / н телекомунікацій ліній.
Економічний зміст банківських переказів залежить від того, здійснюється оплата товарів чи послуг до їх поставки (авансові платежі) або після і отримання імпортером (розрахунки у формі відкритого рахунку).
24.М / н вал. системи
В історії вал. відносин було кілька вал. систем.
1. Паризька вал. система: золотий стандарт. Стихійно сформувалася в XIX ст. у формі золотомонетного стандарту. Юридично вона була оформлена міждержавною угодою на Паризькій конференції в 1867 р., що визнало золото єдиною формою світових грошей. Базувалася на наступних структурних принципах: - її основою був золотомонетний стандарт; - у відповідності з золотим змістом валют встановлювалися їх золоті паритети; - режим вільно плаваючих курсів валют складався з урахуванням ринкового попиту і пропозиції, але в межах золотих точок.
2. Генуезька вал. система. Після першої світової війни був установлений золото-девізний стандарт, заснований на золоті і провідних валютах, конвертованих у золото. Друга світова вал. система була юридично оформлена міждержавною угодою, досягнутому на Генуезькій міжнародній економічній конференції в 1922 р. Її основою стали золото і девізи - іноземні валюти.
3. Бреттон Вудсская система. На валютно-фінансовій конференції ООН у Бреттон-Вудсі в 44 р. були встановлені правила організації світової торгівлі, вал., Кредитних і фінансових відносин і оформлена третя світова вал. система. Запроваджувався золото-девізний стандарт, заснований на золоті і двох резервних валютах - доларі США та фунті стерлінгів.
Бреттон-вудська угода передбачала чотири форми використання золота як основи світової вал. системи: 1) збережені золоті паритети валют і впроваджена їхня фіксація в МВФ; 2) золото продовжувало використовуватися як м / н платіжний і резервний засіб; 3) спираючись на свій зрослий валютно-екон. потенціал і золотий запас, США прирівняв долар до золота, щоб закріпити за ні статус головної резервної валюти; 4) з цією метою казначейство США продовжувало розмінювати долар на золото іноземним центральним банкам за офіційною ціною, встановленої в 1934 р., виходячи з золотого змісту своєї валюти.
Вперше в історії створені м / н валютно-кредитні організації - М / н вал. фонд (МВФ) і М / н банк реконструкції та розвитку (МБРР). МВФ надає кредити у ін. валюті для покриття дефіциту платіжних балансів з метою підтримки нестабільних валют, забезпечує валютне співробітництво країн.
Криза Бреттон-Вудської системи досяг кульмінації навесні і влітку 1971 р., коли в його епіцентрі опинилася головна резервна валюта. Криза долара співпала із тривалою депресією в США після економічної кризи 1969-1970 рр.. Криза американської валюти висловився в масовому продажі її за золото і стійкі валюти і в падінні курсу.
Криза Бреттон-Вудської вал. системи породив достаток проектів вал. реформи.
4. Ямайська вал. система. Угода країн - членів МВФ у Кінгстоні (січень 1976 р.) оформило такі принципи четвертої вал. системи. 1) запроваджено стандарт СДР замість золото-девизного стандарту. 2) Юридично завершена демонетаризації золота: скасовані його офіційна ціна, золоті паритети, припинено розмін доларів на золото. 3) Країнам надано право вибору будь-якого режим вал. курсу. 4) МВФ, що зберігся на уламках Бреттон-вудської системи, покликаний підсилити міждержавне валютне регулювання.
Результати функціонування СДР свідчать про те, що вони виявилися далекі від світових грошей.
5. Європейський екон. союз і введення євро. У відповідь на нестабільність Ямайської вал. системи ЄЕС створили власну м / н (регіональну) валютну систему з метою стимулювання процесу економічної інтеграції. 13 березня 1979 була створена Європейська вал. система (ЄВС). ЄВС базувався на ЕКЮ - європейській вал. одиниці.
Дек. років тому (з 99 по 02 рр.) у Європі була створена єдина валюта - євро, єдиний законний платіжний ср-во для всіх країн-учасниць його зони (Бельгія Німеччина Іспанія Франція Ірландія Італія Люксембург Нідерланди Австрія Португалія Фінляндія Греція). Євро замінило ЕКЮ 1:1.
Вона була представлена 1.01.99 і вона коштувала 1,17 $. А рік по тому - 0,97; тобто втратила більше 20% своєї вартості. Останні роки євро отримало стійкості. зростання на тлі падіння $ і зараз за євро дають близько 1,3 $. На думку економістів, у найближчі роки зона євро буде істотно розширюватися, і через 10 років у неї можуть входити до 50 країн.
25. Основи поняття вал. ринку
Вал. ринок - це особливий ринок, на якому здійснюються вал. угоди, тобто обмін валюти однієї країни на валюту іншої країни за опр. номінальному валютному курсу. Вал. ринок забезпечує валютно-кредитне і розрахункове обслуговування експортно-імпортних операцій, а також вал. операції, пов'язані з інвестуванням капіталу за межі національної економіки.
Номінальний вал. (Обмінний) курс - це відносна ціна валют двох країн, чи валюта однієї країни, виражена в ден. одиницях іншої країни. Коли використовується «вал. курс », то мова йде про номінальний обмінному курсі.
Встановлення курсу національної грошової одиниці в ин. валюті в даний момент називається вал. котируванням. Курс національної грошової одиниці може визначатися як у формі прямого котирування, коли за одиницю приймається ін. валюта, так і у формі зворотного котирування, коли за одиницю приймається національна грошова одиниця.
Національні вал. ринки, обслуговуючі рух ден. потоків усередині країни, інтегровані у світовий вал. ринок, на якому здійснюються вал. операції і розрахунки, пов'язані з міжнародним рухом товарів, послуг і капіталів. Світовий вал. ринок, який функціонує цілодобово з понеділка до п'ятниці, пов'язує воєдино національні вал. ринки з допомогою сучасних засобів комунікації, таких як телефон, телеграф, комп'ютерні мережі.
26. Учасники м / н фінансового ринку
Його учасниками виступають кому. і Центральні банки, вал. біржі, брокерські агентства, м / н корпорації.
Основні його учасники - це кому. банки, які не тільки диверсифікують свої портфелі за рахунок ін. активів, а й здійснюють вал. угоди від осіб фірм, що виходять на зовнішні ринки як експортерів та імпортерів. Вал. угоди з експорту та імпорту товарів і послуг кожної країни становлять основу визначення вартості національної валюти.
Центральні банки виступають на вал. ринках двояким чином. Перш за все, вони є учасниками ринку, які мають подібно до комерційних банкам власні інтереси. Іншим завданням центральних банків явл. забезпечення стійкості власної валюти не тільки всередині країни, але і у відносинах з іншими валютами. Тому вони беруть участь в операціях на вал. ринках для захисту власної валюти. Центральні банки країн, що входять у вал. системи, зобов'язані підтримувати у твердо встановлених межах курси своєї валюти відносно інших країн, що входять в дану систему. При необхідності за допомогою операцій купівлі-продажу валюти вони повинні відновлювати курсові співвідношення.
До послуг банків і небанківських фінансових інститутів звертаються і індивідуальні учасники вал. ринку, наприклад, туристи, які подорожують за межами своєї країни; особи, які отримують грошові перекази від родичів, що проживають за кордоном; приватні інвестори, які вкладають капітал в іноземну економіку.
Визнані світові центри торгівлі валютою: Лондонська М / н Біржа Фінансових Ф'ючерсів (London International Financial Futures Exchange - LIFFE); Європейська Опціонна Біржа в Амстердамі (European Options Exchange - EOE); Німецька Термінова Біржа у Франкфурті (Deutsche Terminboerse - DTB); Сінгапурська Біржа (Singapore International Monetary Exchange - SIMEX); Біржа Термінової Торгівлі в Сіднеї (Sydney Futures Exchange - SFE).
27.Вал. ризики
Вал. ризик, або ризик курсових втрат, пов'язаний з інтернаціоналізацією ринку банківських операцій, створенням транснаціональних (спільних) підприємств та банківських установ і диверсифікацією їх діяльності і являє собою можливість ден. втрат у результаті коливань вал. курсів.
Вал. ризики структуруються таким чином: кому., конверсійні, трансляційні, ризики форфейтірованіе.
Комм. ризики пов'язані з небажанням або з неможливістю боржника (гаранта) розрахуватися за своїми зобов'язаннями.
Конверсійні ризики - це ризики вал. збитків по конкретним операціям. Ці ризики в свою чергу поділяються на: екон. ризик, ризик переказу, ризик угод.
Екон. ризик для фірми полягає в тому, що вартість її активів і пасивів може мінятися у більшу чи меншу сторону (у національній валюті) через майбутні змін вал. курсу.
Ризик перекладу пов'язаний з відмінностями в обліку активів і пасивів в ин. валюті. Якщо відбувається падіння курсу інвалюти, в якій виражені ці активи, то падає вартість активів: при зменшенні величини активів падає розмір акціонерного капіталу фірми або банку. З економічної точки зору більш важливим явл. ризик угоди, який розглядає вплив зміни вал. курсу на майбутній потік платежів, а, значить-но, на майбутню прибутковість фірми або банку.
Ризик угод виникає через невизначеність вартості в національній валюті інвалютної угоди в майбутньому. Зміни і прибутковість фірми означають зміну її кредитоспроможності і тому для банку дуже важливо бути в курсі вал. угод клієнтів. В обстановці високої нестабільності курсів валют одним із способів захисту від вал. ризиків явл. вибір найбільш прийнятною для контрагентів валюти контракту. Для експортера і кредитора переважно використання відносно більш стійкої валюти. Вибір валюти може мати суттєвий вплив на ефективність торговельних і кредитних операцій.
28.Участнікі операції ф'ючерс
Ф'ючерсні операції являють собою купівлю-продаж активів за фіксованою в момент укладання угоди ціною з виконанням операції через певний проміжок часу. Дана купівля-продаж здійснюється на основі підписання ф'ючерсного контракту, або ф'ючерсу.
Ф'ючерс, або ф'ючерсний контракт - це стандартний договір на поставку товару в майбутньому за ціною, визначеною сторонами при здійсненні операції.
Ф'ючерсні контракти укладаються на спеціальних біржах і, на відміну від форвардного контракту, ф'ючерс не передбачає реальну купівлю / продаж валюти.
За характером участі на ринку учасників операції ф'ючерс можна розділити на: - безпосередні (прямі) учасники; - опосередкування е (непрямі) учасники.
До прямих учасників відносяться біржові члени відповідних ринків фінансових ф'ючерсів. Ці учасники (приватні особи і фін. Інститути) укладають угоди за свій рахунок та / або за рахунок і за дорученням клієнтів, які не є біржовими членами, отже, змушені звертатися до їхніх послуг і, відповідно, відносяться до опосередкованим учасникам ринку термінових фінансових контрактів .
З точки зору цілей (мотивів) участі на ринку розрізняють такі категорії: - хеджер и. У рос. літературі зустрічається використання цього терміна з перекладом: "страх". У даній роботі, однак, цей термін використовується без перекладу як більш ємний і не створює плутанини; - спекулянти. Хеджери використовують ринок фінансових ф'ючерсів з метою страхування курсового (цінового) ризику, трансферту ризику, притаманного фінансовим інструментам. Під хеджуванням розуміють проведення операцій на ринку, спрямованих на мінімізацію фінансових ризиків, пов'язаних з уже наявними чи майбутніми позиціями. Це досягається шляхом створення позиції на терміновому ринку, яка була б протилежна вже існуючої чи планованої позиції на ринку касовому. Таким чином, зобов'язанням хеджера, що виникають в ході операції, завжди відповідає реальний фінансовий інструмент, який він має зараз.
Спекулянти, навпаки, укладають угоди лише виключно з метою заробити на сприятливому русі курсів. У них немає наміру страхувати наявні чи майбутні позиції від курсового ризику. Для них рух курсів, навпаки, явл. найбільш бажаним, тому що вони купують (продають) контракти лише потім, щоб пізніше продати (купити) їх за більш високою (низькою) ціною.
У зарубіжній літературі спекулянти, найчастіше, поділяються на дві самостійні групи: - трейдери (traders); - арбітражери (arbitageure)
Давати переклад цих термінів важко, тому що в російській терміналогіі їм відповідає вже наведене вище, не цілком благозвучне, позначення: спекулянт. Чим же відрізняються ці дві категорії спекулянтів?
Трейдери намагаються використовувати коливання курсу одного чи кількох контрактів. Це досягається купівлею термінового контракту при очікуваному підвищенні його ціни і продажем зворотному русі ціни. Привабливість подібних угод полягає ще й у тому, що для відкриття позиції потрібні відносно невеликі витрати капіталу (початкова маржа) порівняно із сумою контракту. Виникає таким чином "ефект важеля" дає можливість отримання великих прибутків (правда, з ризиком таких же великих втрат.
Діяльність трейдерів дуже важлива для ф'ючерсного ринку, тому що вони являють собою, по суті, протилежність хеджерів. Вони оперують досить великими позиціями, тому що їхньою метою явл. отримання прибутку навіть на невеликому русі курсу. Своєю діяльністю вони сприяють підвищенню ліквідності ринку термінових контрактів, забезпечуючи, таким чином, саму здатність ринку функціонувати.
Арбітражери прагнуть використовувати відмінності курсу на різних ринках або між терміновим контрактом та порівнянний касовим інструментом (наприклад, між форвардним курсом на валютному ринку і курсом соответсвуюшего вал. Ф'ючерса). Це досягається шляхом одночасного продажу щодо переоціненого інструменту і купівлі відносно недооціненого інструменту. Арбітражери також вкрай необхідні для ринку термінових контрактів, тому що своєю діяльністю вони сприяють вирівнюванню курсів на різних торговельних майданчиках, а також між ф'ючерсним ринком і відповідними іншими ринками. Якщо яка-небудь з перерахованих вище груп (хеджери, трейдери і арбітражери) представлена на ринку в недостатній кількості, то функціональна здатність цього ринку може бути поставлена під сумнів.
29.Расчети векселями, чеками
У м / н розрахунках застосовуються перевідні векселі, виставлені експортером на імпортера.
Вексель як опр. форма грошового зобов'язання широко застосовується в міжнародному платіжному обороті. Його використання як засобу обігу і платежу в цій сфері пов'язане з тим, що частина зовнішньоторговельного обороту здійснюється за рахунок кредиту.
Вексель - це боргове зобов'язання, складене строго по певній формі, що дає право вимагати сплати позначеної у векселі суми після закінчення строку, на який він був виписаний. По суті своїй вексель є термінове письмове зобов'язання - боргова розписка суворо встановленої форми, що дає її власнику право отримати з боржника опр. суму, включаючи і суму нарахованих відсотків.
При розрахунках по зовнішньоторговельних операціях застосовуються перекладний вексель (тратта) та простий вексель. Найбільш широко поширений переказний вексель, який являє собою безумовну пропозицію трасанта (кредитора), адресоване трасату (боржнику), сплатити третій особі (ремітенту) у встановлений термін зазначену на векселі суму. При виникненні такого грошового зобов'язання трасант виступає і кредитором стосовно боржника, і боржником стосовно ремітента. Коли ж трасант виставляє перекладний вексель на трасата з пропозицією сплатити грошову суму самому трасанту (кредитору), останній стає одночасно і ремітентом, а вексель служить інструментом, що регулює боргові відносини між ними.
Вексель составл. за строго установл. формі. У сфері м / н платіжного обороту застосовуються норми і національного, і м / н права. У 1930 р. в Женеві ряд країн прийняв Однаковий вексельний закон (ЕВЗ). На його основі держави-учасниці угоди уніфікували національне вексельне законодавство. Вексель повинен бути складений у письмовій формі та відповідно до ЕВЗ містити певний перелік обов'язкових реквізитів.
Відповідно до ЄВЗ переказний вексель (тратта) повинен містити реквізити: • найменування «вексель», включене в текст документа і подане його мовою; • просте і нічим не обумовлене пропозицію сплатити опр. суму грошей; • найменування трасата (боржника); • зазначення терміну платежу; зазначення місця платежу; найменування особи (ремітента, одержувача), якій або за наказом якого повинен бути здійснений платіж; • зазначення дати і місця складання векселя; підпис особи (векселедавця, трасанта ), яке видає вексель.
Документ без будь-якого з цих реквізитів не має сили переказного векселя.
При розрахунках з використанням векселя експортер передає тратту і товарні документи на інкасо своєму банку, який отримує валюту з імпортера. Імпортер стає власником цих документів лише проти оплати чи акцепту тратти. Термін оплати векселя при експортних постачаннях в кредит зумовлений домовленістю сторін. Використовуючи один вексель як засіб платежу, можна погасити кілька різних ден. зобов'язань за допомогою передавального напису (індосаменту) на ньому.
Якщо м / н розрахунок здійснюється за допомогою чека, то боржник (покупець) або самостійно виставляє чек (чек клієнта), або доручає його виписку банку (чек банка). Форми і реквізити чеку регулюються національним і міжнародним законодавством (Чекової конвенцією 1931 р.). Чек підлягає оплаті (інкасації) по пред'явленні.
Чек являє собою письмове безумовне пропозиція чекодавця платнику здійснити платіж зазначеної на чеку грошової суми чекодержателю готівкою або шляхом її перерахування на рахунок власника чека в банку. Казахстанське законодавство передбачає, що платником може бути тільки кредитна установа, а сам чекодавець не має права виступати в якості платника. Тому чек можна розглядати як письмовий наказ чекодавця банку (іншій кредитній установі), оформлений за встановленою законом формі і безумовно підлягає оплаті банком (платником) за пред'явленням чекодержателем або його наказу.
Застосування чека в платіжному обороті в якості засобу платежу значно спрощує розрахунки між продавцем і покупцем, а також між банком та його клієнтами. Воно дозволяє економити витрати за зверненням дійсних грошей і прискорює платежі, оскільки всі чеки оплачуються по пред'явленню. Тому чек широко використовують і у внутрішньому, і в міжнародному платіжних оборотах. Як засіб платежу в міжнародному обороті чек застосовується в розрахунках за поставлений товар, при остаточному розрахунку за товар і надання послуги, врегулюванні рекламацій на товар і інших штрафних санкцій, погашенні боргу і т.д., а також у розрахунках за неторговельними операціями. Чек можна використовувати для отримання готівки, для безготівкового платежу і в інших формах, пов'язаних з обігом чеків як засобу платежу.
Форма чеків та їх обіг регламентуються національним законодавством і нормами м / н права. Чек має містити такі основні реквізити: • найменування «чек» (чекова відмітка), подане тією мовою, якою він виписаний; • просте і нічим не обумовлене розпорядження платнику сплатити зазначену на чеку суму, яка не повинна містити будь-яких умов платежу .
Як засіб платежу в м / н розрахунках неторговельного характеру використовуються дорожні чеки і єврочеки. Дорожній (туристський) чек - платіжний документ, грошове зобов'язання (наказ) виплатити позначену на ньому суму валюти його власнику. Еврочек - чек в євровалюті виписується банком без попереднього внеску клієнтом наявних грошей і на більші суми в рахунок банківського кредиту терміном до місяця; оплачується в будь-якій країні - учасниці угоди еврочек (з 1968 р.). З 60-х років XX ст. в м / н розрахунках активно використовуються кредитні картки.
30. Порівняльна характеристика операцій ф'ючерс і форвард.
Вал. ф'ючерси схожі на форвардні вал. контракти тим, що і в тому і іншому випадку купується (продається) право на купівлю або продаж певної кількості однієї валюти замість іншого за встановленим обмінним курсом в певний момент в майбутньому. Обидва контракти обов'язкові до виконання. Різниця між ними полягає в тому, що форвардний контракт укладається поза біржею, а ф'ючерсний контракт купується і продається тільки на вал. біржі з дотриманням певних правил за допомогою відкритої пропозиції ціни валюти голосом. На практиці користування ф'ючерсами обмежено для банків і великих компаній.
Форвардні вал. контракти - простий і зручний засіб фіксації обмінного курсу при купівлі або продажу валюти в майбутньому. Ф'ючерси привабливі тим, що (при виплаті первинної маржі в якості комісійних брокеру та, при необхідності, варіаційної маржі за адміністративні витрати) дають можливість отримати прибуток. Існує 3 осн. причини для покупки і продажу вал. ф'ючерсів: хеджування (страхування) ризику вал. збитків, спекуляція і арбітраж.
Одним з недоліків ф'ючерсів явл. так зване цінове спотворення, що є результатом діяльності дилерів, які не стягують комісійних з клієнтів, а займаються торгівлею за свій рахунок.
Ф'ючерси мають деякі переваги над форвардними угодами. Одним з таких переваг явл. тимчасова гнучкість ф'ючерсного контракту. Ф'ючерсна позиція може бути закрита в будь-який момент, тоді як зміна дати зарахування при форвардній угоді може відбутися лише за погодженням з банком і спричинити додаткові витрати.
31.Методи страхування вал. ризиків.
Вал. ризик, або ризик курсових втрат, пов'язаний з інтернаціоналізацією ринку банківських операцій, створенням транснаціональних (спільних) підприємств та банківських установ і диверсифікацією їх діяльності і являє собою можливість ден. втрат у результаті коливань вал. курсів.
Вал. ризики структуруються таким чином: кому., конверсійні, трансляційні, ризики форфейтірованіе.
Для страхування вал. ризиків останнім часом також використовується ряд нових фінансових інструментів: фінансові ф'ючерси та фінансові опціони (опціони з цінними паперами), угода про майбутню процентну ставку, випуск цінних паперів з додатковими страховими умовами та ін Ці методи страхування дозволяють експортерам і інвесторам за певну винагороду передати вал. ризики банкам, для яких прийняття на себе даних видів ризиків явл. однією з форм отримання прибутку. Операції з новими фінансовими інструментами, як правило, зосереджені у світових фінансових центрах у силу того, що законодавство ряду країн стримує їх застосування. Ці методи страхування ризиків сьогодні дуже динамічно розвиваються і мають стійкі тенденції зростання. Використання термінових угод для страхування ризиків у зовнішньоекономічній діяльності дозволяє клієнтам також точніше оцінити остаточну вартість страхування.
Методи зниження вал. ризиків: При виборі валюти контракту повинні враховуватися наступні фактори: прогноз тенд-ї зміни курсу даної валюти в період між моментом закл-я контракту і термінами настання платіжних обязат-в; характер продаваних товарів і послуг; склалися на товарному ринку традиції; форма орг- ції торгівлі (разова угода, довгострокові. контракт, межправит. угода).
Вал. конверсійний ризик можна зменшити шляхом застосування також захисних застережень, золотих застережень, вал. застережень.
Захисні обмовки - договірні умови, що включаються за угодою сторін у межгос. економічні угоди, що передбачають можливість зміни або перегляду початкових умов договору в процесі його виконання.
Золота обмовка грунтувалися на золотому паритеті валют, який представляє собою співвідношення їхнього золотого вмісту. З крахом «золотого пулу» в 1868 р. утворився подвійний ринок золота, який зробив офіційну ціну золота нереальною і поклав край застосуванню золотий застереження.
Вал. застереження - це включення в кредитний або комерційний контракт договірного умови, відповідно до якого сума платежу договірного умови ставиться в залежність від зміни курсового співвідношення між валютою ціни товару (валютою кредиту) та іншої, більш стійкою валютою (застереження). Встановлення в контракті різних валют ціни і платежу фактично явл. найпростішою формою вал. застереження. Валютою ціни в даному випадку вибирається більш стабільна валюта. У випадку ж звичайною вал. застереження, сума, що підлягає виплаті, ставиться в залежність від зміни курсу валюти застереження відносно валюти ціни. В обох випадках сума платежу зміниться в тій же мірі, в якій зміниться курс валюти застереження. Вал. обмовка на базі ринкового курсу передбачає визначення співвідношення між валютами за поточною котируванні на вал. ринках. Різниця між курсами продавця і покупця - маржа - явл. для банку джерелом доходу, за рахунок якого він покриває витрати по здійсненню угоди і деякою мірою служить для страхування вал. ризику.