Можаєв Борис Андрійович (нар. 1923), прозаїк.
Народився 1 червня в селі Пітеліно Рязанської області.
У 1948 закінчив Вище інженерно-технічне училище ВМС у Ленінграді, служив морським офіцером на Далекому Сході і в Китаї. Вже в ті роки почав займатися журналістикою. У 1954 був опублікований перший розповідь в місцевому журналі, з 1956 твору Можаєва з'являються в центральній пресі: "Полій", "Сашко", "тонкомера".
Зібрав і обробив казки Удегейська народу - "Удегейська казки" (1955).
У 1960-і написав ряд нарисів, присвячених проблемам сільського життя і сільського господарства: "Земля чекає" (1961), "Земля і руки" і "Експерименти на землі" (1964). На цю ж тему - повість "Полюшко-поле" (1965). У журналі "Новий світ" в 1966 була опублікована повість "З життя Федора Кузькіна", що зазнала критики, і тільки в 1973 було дозволено її надрукувати у збірнику "Лісова дорога" під новою назвою "Живий".
У 1976 Можаєв пише найвідоміше свій твір - роман "Мужики і баби".
У 1978 виходить збірка "Старі історії" (повісті й оповідання).
У 1982 публікує повість "Півтора квадратних метра" і збірник публіцистичних творів "Запах м'яти і хліб насущний".
У 1980-і виходять у світ різні за жанром твори Можаєва: "Дощ" (роман, повісті й оповідання), "Чи треба згадувати старе?" (Нариси, есе, повісті й оповідання).
В останні роки були написані "Росіяни детективні історії, не схожі ні на що" (1993), збірка оповідань "Господар тайги" (1994), книга оповідань і нарисів "Затемнення" (1995).
Б. Можаєв живе і працює в Москві.