Методичні вказівки з дипломного проектування

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Міністерство шляхів сполучення Російської Федерації

Далекосхідний державний університет шляхів сполучення

Кафедра «Телекомунікації»

Хабаровськ

2000

1. Загальні покладено ия

Дані вказівки складені стосовно до тематики дипломних проектів зі спеціалізації «Системи передачі і розподілу інформації», виконуваних студентами спеціальності 2107 «Автоматика, телемеханіка та зв'язок на залізничному транспорті». Основна мета посібника - надати методичну допомогу студентам-дипломникам при виконанні дипломного проекту, першого самостійного інженерної праці [5].

Фахівець, який закінчив вищий навчальний заклад, повинен знати стандарти, які стосуються його спеціальності і вміти їх застосовувати. Всі графічні розробки та текстова частина проекту повинні відповідати вимогам стандартів Єдиної системи конструкторської документації (ЕСКД) [2].

1.1. Значення е дипломного проектування в ання

Залізничний транспорт є однією з основних галузей єдиної транспортної системи країни і безпосередньо впливає на розвиток і ефективність всього народного господарства [5].

Молодим фахівцям належить вирішити завдання щодо вдосконалення та впровадження нових систем зв'язку для передачі, прийому та розподілу інформації, систем радіозв'язку для всіх підрозділів залізничного транспорту. У вирішенні поставлених завдань велике значення має дипломне проектування. Тому теми дипломних проектів по можливості повинні бути пов'язані з реальними завданнями, що виникають при розробці різних систем або пристроїв зв'язку, і повинні бути актуальними.

1.2. Мета дипломного проектир ів анія

Дипломне проектування є кваліфікаційною роботою на заключному етапі навчання у ВНЗ і має на меті [4]:

- Систематизацію, закріплення і розширення теоретичних знань за фахом з метою подальшого застосування цих знань при вирішенні конкретних наукових, технічних, економічних і виробничих завдань;

- Характеризувати наскільки навички самостійного вирішення організаційно-технічних та інженерних питань, близьких за змістом і формою майбутньої інженерно-технічної діяльності освоєні майбутнім фахівцем;

- Виявити рівень підготовленості студентів для самостійної роботи [3];

- Виявити вміння найбільш повно використовувати передові досягнення науки і техніки, сучасні методи техніко-економічного аналізу та обгрунтовувати прийняті організаційні та технічні рішення.

Таким чином, дипломне проектування виробляє, поглиблює і закріплює навички ведення самостійної дослідницької, проектної та експериментальної роботи студента в умовах сучасного виробництва, прогресу науки і техніки електро-і радіозв'язку [3].

1.3. Тематика дипломного проектуються вання

Тема дипломного проекту повинна відповідати профілю спеціальності і спеціалізації студента [4], її зміст має бути на сучасному рівні науки і техніки. Тематика дипломного проектування повинна витікати з потреб виробництва і відповідати профілю виробництва, на яке розподілений студент, чи на якому він проходив виробничу практику. Дипломний проект повинен бути направлений на вирішення конкретної інженерної задачі, що має практичну цінність [3].

За тематикою проекти за спеціалізацією «Системи передачі і розподілу інформації» можна розділити на наступні групи [5]:

- Організація, будівництво та реконструкція мереж зв'язку МПС, доріг, відділень, вузлів, залізничних станцій та підприємств;

- Розробка комутаційних вузлів зв'язку і систем передачі аналогової та дискретної інформації по повітряних, кабельних, световодних, радіорелейних і радіолініям;

- Дослідження технічного стану і якісних показників існуючих мереж зв'язку, прогнозування їх розвитку на близьку і далеку перспективу;

- Розробка прогресивних методів проектування і розрахунку мереж зв'язку і систем передачі інформації, в тому числі із застосуванням ЕОМ;

- Розробка систем та апаратури для технічного обслуговування, автоматичного контролю та діагностики мереж зв'язку, комутаційних вузлів та апаратури.

Тема дипломного проекту вибирається студентом відповідно до його схильностями і бажанням [3]. Тема дипломного проекту може бути обрана з числа рекомендованих кафедрою. Крім того, студент може запропонувати свою тему, у вирішенні якої він зацікавлений. Необхідно прагнути до проектування принципово нових пристроїв, заснованих на ідеях і принципах, що відповідають сучасному стану та перспективам розвитку науки, техніки і культури. Зрозуміло, розробка малодослідженою теми супроводжується труднощами, але зате така робота є найбільш обіцяє, закінчується новим результатом і, як правило, високо оцінюється державної атестаційною комісією (ДАК).

1.4. Керівництво дипломним проектування ва ням

Відповідно до обраної темою кафедра призначає керівника дипломного проекту [5]. Тема і керівник дипломного проекту затверджується наказом по університету.

Протягом першого тижня дипломного проектування керівник надає студенту допомогу в розробці календарного графіка роботи на весь період дипломного проектування із зазначенням черговості, термінів виконання та трудомісткості окремих етапів роботи. Відповідальність за виконання цього графіка несе дипломант. Керівник рекомендує необхідну літературу, довідкові та нормативні матеріали, типові проекти та інші джерела по темі, допомагає в розробці методики проведення досліджень.

Протягом всього періоду дипломного проектування керівник проводить систематичні, передбачені розкладом консультації, на яких студент звітує про виконану роботу. На підставі даних про виконання роботи (по частинах і в цілому) керівник проставляє відсоток готовності дипломного проекту в журналі обліку ходу дипломного проектування. Дипломант зобов'язаний регулярно відвідувати призначені консультації. При пропуску дипломантом консультацій без поважних причин і при значному відставанні його роботи від графіка випускаюча кафедра приймає по відношенню до дипломанту відповідні заходи, аж до недопуску до захисту [4].

Після закінчення всієї роботи керівник перевіряє проект в цілому, визначає його готовність до захисту і представляє письмовий відгук.

Консультанти з економічних питань, охорони праці та техніки безпеки України призначаються з числа викладачів відповідних кафедр. Дипломант зобов'язаний у перші тижні дипломного проектування зустрітися з ними, отримати завдання, яке виконується паралельно з виконанням інших розділів проекту. Консультанти перевіряють у відповідній частині виконану студентом роботу і ставлять свої підписи на титульному листі пояснювальної записки та на відповідних кресленнях.

При керівництві роботою дипломанта слід домагатися його більшої самостійності. Ініціатива за пропозицією варіантів і вибору остаточного рішення повинна належати дипломанту. Керівник і консультанти зобов'язані лише застерігати дипломанта від грубих помилок.

1.5. Завдання на дипломну про е проектування

Відповідно до теми дипломного проекту керівник видає студенту завдання на дипломний проект [3]. У завданні вказують тему проекту, вихідні дані для проектування, перелік розділів розрахунково-пояснювальної записки, перелік обов'язкових демонстраційних креслень, прізвища консультантів з окремих розділів, календарний графік роботи над проектом та термін подання його на кафедру для висновку про допуск до захисту. Завдання у двох примірниках з усіма необхідними підписами (керівника, консультантів і студента) затверджується завідуючим кафедрою. Затверджене завдання видається студенту перед переддипломної практикою [5].

Назва теми проекту, зазначене у завданні і на титульному листі пояснювальної записки, повинно бути таким же, як і в наказі ректора. Самовільна зміна теми не допускається.

2. Структура дипломної ого про єкта

Дипломний проект складається з пояснювальної записки, демонстраційних креслень та макетів апаратури, пристроїв (якщо їх виготовлення передбачалося дипломним завданням).

Пояснювальна записка повинна містити в зазначеній нижче послідовності наступне [4]:

- Титульний лист;

- Завдання на дипломний проект;

- Зміст із зазначенням сторінок;

- Вступ;

- Розрахунково-пояснювальна частина;

- Розрахунок надійності;

- Економічна частина;

- Обгрунтування заходів з охорони праці;

- Висновок;

- Перелік скорочень, символів, термінів (якщо він необхідний);

- Список використаної літератури;

- Додатки;

- Опис документів, що входять до дипломний проект.

Загальний обсяг пояснювальної записки не повинен перевищувати 100 - 110 сторінок рукописного тексту, не рахуючи додатків.

У завдання на дипломний проект повинно бути включено наступне:

- Огляд літературних джерел з даної теми, переваги та недоліки різних подібних розробляється пристроїв, методів і т. п. (5 - 10%);

- Розробка та обгрунтування технічних умов, структурних, функціональних та принципових схем пристроїв або скелетної схеми зв'язку (10 - 20%);

- Розрахунок принципових схем пристрою або магістралі (30 - 40%);

- Розробка конструкції пристрою або план розміщення обладнання (5 - 10%);

- Економічне обгрунтування обраного рішення (7 - 10%);

- Розробка заходів з охорони праці та техніки безпеки (5 -10%);

- Питання надійності (5 -01%);

- Питання електроживлення (5 - 10%) [3].

У графі «Вихідні дані до проекту» вказуються основні особливості розроблюваної теми, найбільш істотні кількісні і якісні вимоги.

У завданні вказують перелік графічного матеріалу, який додається до пояснювальної записки. Графічний матеріал складається з окремих листів демонстраційних креслень, на яких зображуються структурні і принципові схеми, графіки, тимчасові діаграми, таблиці, конструкції, плани розміщення обладнання з урахуванням змісту доповіді при захисті дипломного проекту. Кількість обов'язкових демонстраційних креслень - 6.

3. Загальні вимоги до оформлени ю дипломно ого проекту

3.1. Текстові документи, що містять, в основному, суцільний текс т

Текст пояснювальної записки виконується відповідно до ГОСТ 2.105-95 на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210х297) одним з наступних способів [1, 3, 4]:

- Машинописним (ГОСТ 13.1.002). Текст друкується через 2 інтервали, розмір шрифту не менше 2,5 мм, стрічка тільки чорна (напівжирна);

- Рукописним (ГОСТ 2.304). Цифри і букви необхідно писати чітко тільки чорною пастою, тушшю або чорнилом. Висота літер і цифр повинна бути не менше 2,5 мм;

- Із застосуванням друкуючих і графічних пристроїв виведення ЕОМ (ГОСТ 2.004). Шрифт № 12.

Довжина машинописній рядка на аркуші формату А4 повинна складати 60-65 знаків, вважаючи пропуски між словами за один знак. Розмір абзацного відступу - п'ять знаків (15-17 мм). На сторінці суцільного тексту повинно бути надруковано не більше 28 рядків. Відстань між рядками 10 мм (рис. 3.1.1).


Вписувати в текстові документи, виготовлені машинописним способом, окремі слова, формули, знаки (рукописним способом), а також виконувати ілюстрації слід чорним чорнилом, пастою, тушшю.

Помилки, графічні неточності, виявлені в процесі виконання документа, допускається акуратно виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою.

Текстові документи можуть містити суцільний текст і можуть розділятися на графи.

Введення і висновок не нумеруються, всі інші пункти мають нумерацію (ГОСТ 2.10 і форма 3 ГОСТ Р 21.1101). Новий розділ бажано починати з нової сторінки.

Текст пояснювальної записки поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти.

Розділи повинні мати порядкові номери в межах всього документа, позначені арабськими цифрами без крапки і записані з абзацного відступу. В кінці номера розділу крапка не ставиться [4].

Підрозділи повинні мати нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і підрозділу, розділених крапкою. В кінці номера підрозділу крапку не ставитися (наприклад).


Розділи, як і підрозділи, можуть складатися з одного або декількох пунктів. Нумерація пунктів повинна бути в межах підрозділу. Номер пункту повинен складатися з номера розділу, підрозділу і пункту, розділених крапками (наприклад).


Якщо документ не має підрозділів, то нумерація пунктів в ньому повинна бути в межах кожного розділу і номер пункту повинен складатися з номерів розділу та пункту, розділених крапкою. В кінці номера пункту крапку не ставитися (наприклад).


Якщо розділ або підрозділ складається з одного пункту, він також нумерується.

Пункти можна розбивати на підпункти і нумерувати 4.2.1.1; 4.2.1.2 і так далі. Цифри, які вказують номери розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів, не повинні виступати за кордон абзацу.

Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Пункти, як правило, заголовків не мають. Заголовки повинні точно і стисло відображати зміст розділів, підрозділів. Заголовки слід виконувати з великої літери, без крапки в кінці, не підкреслюючи. У заголовках переноси слів не допускаються, в кінці заголовка крапка не ставиться. Якщо заголовок складається з двох речень, їх розділяють крапкою

У підлеглих заголовках не допускається повторення. Наприклад, неправильно писати так:

2 Розрахунок елементів приймача

2.1 Розрахунок УПЧ

2.2 Розрахунок УНЧ

Потрібно писати так:

2 Розрахунок елементів приймача

2.1 Підсилювач проміжної частоти

2.2 Підсилювач низької частоти

Відстань між заголовком і текстом:

- Машинописним - 3-4 інтервалу;

- Рукописним - 15 мм.

Відстань між заголовками розділу і підрозділу:

- Машинописним - 2 інтервали;

- Рукописним - 8 мм.

Зміст включає в себе номери і найменування розділів і підрозділів із зазначенням номера сторінок.

Слово «ЗМІСТ» записують у вигляді заголовка (симетрично тексту) прописними літерами (рис. 3.1.2) [5].


Усередині пунктів і підпунктів можуть бути перерахування. Перед кожною позицією переліку ставитися дефіс або при необхідності посилання в тексті документа на одне з перерахувань, малу літеру, після якої ставитися дужка. Для подальшої деталізації перерахувань необхідно використовувати арабські цифри, після яких ставиться дужка, а запис здійснюється з абзацного відступу:

а)

б)

1)

2)

Кожен пункт, підпункт і перерахування записують з абзацного відступу. В кінці перерахування, якщо за ним слідує ще перерахування, ставлять крапку з комою.

Нумерація сторінок наскрізна, першою сторінкою є титульний лист, але номер сторінки пишеться з другого аркуша введення.

Виклад тексту:

- Повне найменування виробу повинно бути однаковим на титульному аркуші, на ілюстрації (кресленні) і при першому згадуванні в тексті, а далі по тексту допускається скорочене найменування;

- У тексті пояснювальної записки всі слова повинні бути записані повністю, за винятком: тобто (себто), і ін (та інші), та ін (та інші), і т. п. (і тому подібне) , і т. д. (і так далі).

Не допускається:

- Застосовувати для одного й того самого поняття різні науково-технічні терміни, близькі за змістом, а так само іноземні слова і терміни за наявності рівнозначних слів і термінів у російській мові;

- Скорочувати позначення фізичних величин, якщо вони використовуються без цифр, за винятком одиниць фізичних величин в заголовках таблиць, формулах (ГОСТ 8.417);

- Застосування в одному документі різних систем позначення фізичних величин. Одиниця фізичної величини одного параметра має бути постійною в усьому тексті (або скрізь дБ, або скрізь Нп);

- Скорочення слів, крім встановлених правилами російської орфографії (ГОСТ 2.316), а також у даному документі;

- Використовувати в тексті математичний знак мінус (-) перед негативними величинами, за винятком формул, таблиць і малюнків (слово «мінус» слід писати літерами);

- Застосовувати знак «D» для позначення діаметра (треба писати слово «діаметр» прописом);

- Вживання знаків, =, №,%, і т.д. без числових значень;

- Використання ГОСТ, ОСТ і т.д. без реєстраційного номера (можна посилатися, наприклад, на ГОСТ 2.105).

Якщо використовується специфічна термінологія, чи особлива система скорочень слів або найменувань, то в кінці текстового документа (перед списком літератури) повинен бути наведений перелік прийнятих термінів або скорочень з роз'ясненнями. Його включають у зміст.

При необхідності застосування в тексті умовних позначень, зображень або знаків, не встановлених діючими стандартами, їх не слід пояснювати в тексті або переліку позначень.

Якщо в тексті наводиться ряд або діапазон числових значень одного і того ж параметра, то позначення ставиться після останнього числового значення. Наприклад, 10; 20; 30 кГц. Число знаків після коми, при написанні десяткових дробів, у таких перерахування має бути однаковим. Наприклад, не можна написати 1,5; 2; 3,75.

Неприпустимо відокремлювати одиницю фізичної величини від числового значення (переносити їх на різні рядки або сторінки), виключення становлять одиниці фізичних величин, поміщені в таблицю.

Дробові числа необхідно приводити у вигляді десяткових дробів. При неможливості висловити числове значення у вигляді десяткового дробу, допускається записувати у вигляді простого дробу в один рядок через косу риску, наприклад 1 / 33.

У тексті документа числові значення величини з позначенням одиниць фізичних величин і одиниць рахунку слід писати цифрами, а числа без позначення одиниць фізичної величини та одиниць рахунку від одиниці до дев'яти словами. Наприклад,

Провести випробування п'яти труб довжиною 5 м.

Відібрати 15 труб для випробувань на тиск.

3.2. Форм у ли

У формулах як символи слід застосовувати позначення, встановлені відповідними державними стандартами. Розрахунок за формулами ведеться в основних одиницях виміру, формули записуються таким чином: спочатку записується формула в буквеному позначенні, після знаку рівності замість кожної літери підставляється її чисельне значення в базову систему одиниць виміру; потім ставиться знак рівності і записується кінцевий результат з одиницею виміру [3 ]. Пояснення символів і числових коефіцієнтів, що входять у формулу, якщо вони не пояснені раніше в тексті, повинні бути приведені безпосередньо під формулою [1]. Пояснення кожного символу слід давати з нового рядка в тій послідовності, в якій символи приведені у формулі. Перший рядок пояснення має починатися зі слова «де» без двокрапки після нього. Наприклад,

Щільність кожного зразка r, кг/м3, обчислюють за формулою

(1)

де m - маса зразка, кг;

V - об'єм зразка, м3.

Формули, наступні одна за одною і не розділені текстом, розділяють комою.

Переносити формули на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, причому знак на початку наступного рядка повторюють. При перенесенні формули на знаку множення застосовують знак «x».

Формула нумерується, якщо далі по тексту вона буде затребувана. Формули, за винятком формул, які розміщені у додатку, мають нумеруватися наскрізною нумерацією арабськими цифрами, які записують на рівні формули праворуч у круглих дужках. Допускається нумерація в межах розділу. У цьому випадку номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули, розділених крапкою. Наприклад, формула (3.1).

Формули, що поміщаються в додатках, повинні нумеруватися окремою нумерацією, арабською нумерацією в межах кожного додатка з додаванням перед кожною цифрою позначення додатка. Наприклад, формула (А.1).

Посилання в тексті на порядкові номери формул дають у дужках. Наприклад, у формулі (1.3).

Відстань між формулою і текстом, а також між формулами повинно бути 10 мм.

Вписування літеру в надруковану формулу не допускається! У цьому випадку вся формула пишеться від руки.

3.3. Ілюстрації і п ріло вання

Ілюстративний матеріал може бути представлений у вигляді схем, графіків і т. п. [3]. Ілюстрації, поміщені в тексті та додатках пояснювальної записки, іменуються малюнками.

Ілюстрації виконуються чорним чорнилом, пастою або тушшю на окремому аркуші як можна ближче до заслання на неї в тексті [5].

Ілюстрації за винятком ілюстрацій програм слід нумерувати арабськими цифрами в межах розділу, або наскрізною нумерацією [1]. Наприклад, «Малюнок 1», «Малюнок 1.1», «Малюнок 2.1».

Посилання на ілюстрацію дають в наступному вигляді: у відповідності з рисунком 2.1.

Ілюстрація при необхідності можуть мати найменування і пояснювальні дані (підрисунковий текст). Слово "Малюнок" і найменування поміщають після пояснювального тексту без крапки в кінці як на малюнку 3.4.1.


Усі малюнки формату більшого, ніж А4 виносяться в додатки. Додатки оформлюють як продовження даного документа і поміщають в кінці пояснювальної записки в порядку посилань на них у тексті. У тексті документа на всі додатки повинні бути посилання [1]. Кожна програма слід починати з нового аркуша з вказівкою на верху посередині сторінки слова «Додаток» і його позначення (малюнок 3.4.2). Наприклад, «Додаток А». Додаток повинен мати заголовок, який записують посередині сторінки, симетрично щодо тексту з великої літери. Малюнки і таблиці розташовані в додатку нумеруються в межах програми, з додаванням перед цифрою позначення додатка. Наприклад, «Рисунок А.1».

Програми позначають великими літерами алфавіту, починаючи з А, крім літер Е, З, Й, О, Ч, Ь, И, виданню. Допускається позначення додатка літерами латинського алфавіту, за винятком букв I і O. Програми виконують на аркушах формату А4, А3, А4Х3, А4х4, А2, А1 за ГОСТ 2.301.

Додатки повинні мати спільну з іншою частиною документа наскрізну нумерацію сторінок.

3.4. Таб ци

Таблиці застосовують для кращої наочності і зручності порівняння показників [1, 3].

Слово «Таблиця», її номер і назву вміщують зліва над таблицею. Назва таблиці, при його наявності, має відображати її зміст, бути точним, коротким. Назва таблиці записують через тире після слова «Таблиця» з великої літери без крапки в кінці. Наприклад:

Таблиця 2.1 - Технічні дані

Таблиця може містити головку і боковик. Головка і боковик таблиці повинні бути відокремлені лінією від решти таблиці. Таблиці ліворуч, праворуч і знизу, як правило, обмежують лініями. Мінімальна висота рядка 8 мм, максимальна не регламентується.


Стовпець «№ по порядку» не робиться. При необхідності нумерації стовпців, номер пишеться прямо в рядку. Заголовки граф і рядків таблиці слід писати з великої літери, а підзаголовки граф з малої літери, якщо вони становлять одне речення із заголовком, або з великої літери, якщо вони мають самостійне значення. У кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф вказують в однині.

Для скорочення тексту заголовків і підзаголовків граф окремі поняття замінюють буквеними позначеннями, встановленими ГОСТ 2.321, або іншими позначеннями, якщо вони пояснені в тексті, наприклад, D - діаметр, h - висота.

Розділяти заголовки і підзаголовки боковика і граф діагональними лініями не допускається. Відстань між рядками в заголовках таблиці можна зменшувати до одного інтервалу. Горизонтальні та вертикальні лінії, що розмежовують рядки таблиці, допускається не проводити, якщо їх відсутність не утруднює користування таблицею.

Заголовки граф, як правило, записують паралельно рядкам таблиці. При необхідності допускається перпендикулярне розташування заголовків граф.

Таблицю залежно від її розміру поміщають під текстом, в якому вперше дано посилання на неї, або на наступній сторінці, а при необхідності, у додатку до документа. Допускається розміщувати таблицю вздовж довгої сторони аркуша документа.

Якщо в кінці сторінки таблиця переривається, її продовження поміщають на наступній сторінці, У цьому випадку в першій частині таблиці нижню горизонтальну лінію не проводять. Слово «Таблиця» і її номер і найменування вказують над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження таблиці» із зазначенням номера таблиці. При перенесенні частини таблиці на ту ж або інші сторінки назву таблиці вміщують тільки над першою частиною таблиці.

Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, її ділять на частини, розміщуючи одну частину під іншою або поруч, при цьому в кожній частині таблиці повторюють головку і боковик. При поділі таблиці на частини допускається її головку або боковик заміняти відповідно номером граф і рядків. При цьому нумеруються арабськими цифрами графи і (або) рядки першої частини таблиці.

Усі таблиці, за винятком таблиць додатків, слід нумерувати арабськими цифрами наскрізною нумерацією. Допускається нумерувати таблиці в межах розділу. У цьому випадку номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, розділеного точкою.

Таблиці кожного додатка позначають окремою нумерацією арабськими цифрами з додавання перед цифрою позначення додатка, наприклад, «Таблиця А.1».

На всі таблиці документа повинні бути наведені посилання в тексті, при посиланні слово «таблиця» із зазначенням її номера пишуть повністю.

Якщо в графі таблиці поміщені значення однієї і тієї ж фізичної величини, тобто значення мають одну розмірність, то позначення одиниці фізичної величини вказують в заголовку (підзаголовку) цієї графи. Наприклад,

Таблиця 2.4 - Найменування таблиці

Довжина ділянки, км Згасання, дб ·
· · ·
· · ·
· · ·

Якщо всі значення величин в таблиці мають однакову розмірність, то позначення одиниці фізичної величини вказують після заголовка таблиці. Наприклад,

Таблиця 1 - Згасання на ділянках зв'язку, дБ

Ділянка А - В Ділянка В - З Ділянка С - D Ділянка D - E
18 36 24 15

Якщо повторюються найменування рядків, то в наступному рядку пишеться "те ж", а в 3-й і 4-й лапки>> або - "-. Якщо повторюється лише частина фрази, допускається її заміна словами" те ж "і останнім додаванням. У стовпцях така заміна не допускається. Замінювати повторюються в таблиці цифри, математичні знаки, знаки відсотка і номери, позначення марок матеріалів і типорозмірів виробів, позначення нормативних документів не допускається. Наприклад,

Таблиця 2.1 - Назва таблиці

Довжина ділянки, км Згасання, дб Штучна лінія

Понад 10 до 14

Св.14>> 16

>> 16>> 18

0,25

0,25

-

0,25

0,25

0,30

Пусте вікно в таблиці не залишається, ставиться прочерк. Десяткові числа, пов'язані з одним показником, повинні мати однакову кількість цифр після коми. Числові значення в графах таблиці повинні проставлятися так, щоб розряди чисел у всій графі були розташовані один під іншим, якщо вони відносяться до одного показника.

Дробові числа записують десятковим дробом, обов'язково через кому, наприклад, 5,6. Не можна писати 5.6! Простий дробом записуються тільки розміри в дюймах через похилу лінію - 3 / 4.

У тесті посилання на відповідну таблицю слово «таблиця» пишеться повністю, наприклад, «... проведені в таблиці 3.2».

3.5. Список літер ат Урів

Список літератури та посилання на нього в тексті виконують згідно з ГОСТ 7.32. Список літератури розташовується в кінці пояснювальної записки перед додатком, його беруть у зміст. До списку літератури включається література, на яку є посилання в тексті, і розташовується в порядку появи в тексті [4].

При посиланні на джерело літератури порядковий номер джерела вказують на [].

Відомості про книжки містять:

- П.І.Б. автора (чи авторів). Якщо авторів троє або менше, то їх записують перед назвою книги, причому ініціали автора записують після його прізвища, як у прикладі 1. У випадку, якщо авторів четверо, то їх усіх записують після назви книги через косу риску, як у прикладі 2. Якщо авторів більше, ніж четверо, то після назви книги через косу риску записують перший трьох і пишуть «тощо», як у прикладі 3. В останніх двох випадках ініціали авторів вказують перед їхніми прізвищами;

- Назва книги;

- Місце видання книги. Місце видання пишеться завжди повністю, крім міст Москва (М) і Ленінград (Л);

- Видавництво і рік видання;

- Обсяг книги в сторінках або конкретні сторінки з неї;

Приклад 1:

1. Савельєв Н.В. Курс загальної фізики: Навчальний посібник для студентів. - 2-е вид. перераб. - М: Наука, 1992. - Т1-3. - 432 с.

Приклад 2:

2. Надійність технічних засобів / Дітки В.К., проникаючи А.І., Доніловскій А.М., Сидоров А.П. - М.: Наука, 1983. - 120 с.

Приклад 3:

4. Волоконна оптика та приладобудування / М.М.Бутусов, С. Л. Галкін, С. П. Оробінський та ін; За заг. ред. М. М. Бутусова. - Л.: Машинобудування, 1987. - С.214-227.

Відомості про статті з періодичного журналу містять:

- Назва статті;

- П.І.Б. автора (чи авторів). Якщо авторів не більше чотирьох, то їх записують всіх після назви через косу риску. Якщо авторів більше чотирьох, то після назви через косу риску записують першою трьох і пишуть «тощо», як у прикладі 4;

- Найменування видання;

- Найменування серії, якщо є;

- Рік випуску;

- Номер тому;

- Номер видання;

- Номери сторінок, на яких вміщено статтю.

Приклад 4:

5. Інтенсифікація перевезень на залізничному транспорті / Н. С. Конарев / / Вісник ВНИИЖТ. - 1985. - № 2. - С.1-5.

6. Методи згладжування спектру посилення ербієвих волоконних підсилювачів / Є. М. Діанов, В. І. Карпов, А. С. Курков та ін / / Квантова електроніка. - 1996. - Т.23, № 12. - С.1059-1064.

Стандарти оформляють, як показано в прикладі 5.

Приклад 5:

7. ГОСТ 12.1.003-76. Шум. Загальні вимоги безпеки. Введ. 01. 07. 79. - М: Видавництво стандартів, 1979. - 16с.

Відомості про проектну і технічної документації:

- Заголовок;

- Вид документа;

- Організація, що випустила документ;

- Місто;

- Рік випуску.

Приклад 6:

8. Прейскурант № 01-1-980. Гуртові ціни на рейки та інші вироби для ж. д. транспорту: Утв. Держкомцін СРСР 12.08.67: Введення в дію 01.01.68. - М. Прейскурант-издат, 1967. - 120 с.

3.6. Графічно ї матеріал

При розробці дипломного проекту деякі ілюстраційні креслення, наприклад, схеми, таблиці, діаграми, графіки, повинні бути виконані у вигляді демонстраційних плакатів [3]. Їх має бути шість.

Плакати виконуються олівцем на цупкому креслярському папері формату А1. ГОСТ 2.301-68 встановлює основні і додаткові формати креслень. Основні формати наведені в таблиці 3.6.1. Додаткові формати отримують з основного шляхом збільшення короткої сторони в кратне число разів (таблиця 3.6.1).

Таблиця 3.6.1 - Розміри сторін основних форматів, мм

Кратність Формати
А А2 А3 А4
1 841 x 594 594 x 420 420 x 297 297 x 210
2 - - - -
3 841 x 1783 594 x 1261 420 x 891 297 x 630
4 841 x 2378 594 x 1682 420 x 1189 297 x 841
5 594 x 2102 420 x 1486 297 x 1051
6 420 x 1783 297 x 1261
7 420 x 2080 297 x 1471
8 297 x 1682
9 297 x 1892

Графічне зображення повинне займати не менше 75% листа. У залежності від розташування зображень аркуш формату А1 можна розташовувати вертикально чи горизонтально. На аркуші споживацького формату визначають центр і щодо нього викреслюють тонкої суцільною лінією кордон формату А1 (841 х 594), потім від лінії формату проводять рамку поля креслення суцільний основною лінією, як показано на малюнку 3.6.1.


Малюнок 3.6.1

Форми, графи, зміст, порядок заповнення основних написів встановлює ГОСТ 2.104-68.

Літ. Маса Масшт.
Змін. Лист № докум. Підпис. Дата
Розробник.
Пров.
Лист Листів
Н.контр.
Утв.

Малюнок 3.6.2 - Основний напис 1

Малюнок 3.6.3 - Основний напис 2

Основний напис 3 призначена для архіву і має розміри


Малюнок 3.6.4 - Основний напис 3

Допускається розміщення на одному аркуші формату А1 кількох креслень. Для кожного з них чертится свої рамка поля креслення і основні написи (малюнок 3.6.5). Загальна кількість аркушів формату А1 має бути не менше шести.

Малюнок 3.6.5

3.7. Шрі фти

Кожен плакат повинен мати заголовок [3]. Напис заголовка й інші написи на плакаті виконуються стандартним шрифтом згідно з ГОСТ 2.304-81. У таблицю 3.6.2 зведені деякі характеристики стандартних шрифтів.

Таблиця 3.6.2

H 3,50 5,00 7,0 10,0 - Висота прописних літер
C 2,50 3,50 5,0 7,0 - Висота рядкових букв
A 0,50 0,70 1,0 1,4 - Відстань між буквами в словах
E 1,50 2,10 3,0 4,5 - Відстань між словами
D 0,25 0,35 0,5 0,7 - Товщина лінії

3.8. Мас шт аби

Масштаби зображень, представлені в таблиці 3.8.1, вибираються за ГОСТ 2.302 - 68. Масштаб проставляють в призначеній для цього графі основного напису 1 по типу: 2:1; 1:1; 50:1; 1:2 і т.д. [3].

Таблиця 3.8.1

Масштаб Натуральна величина
зменшення збільшення
1:2; 1:2,5; 1:4; 1:5; 1:10; 1:15; 1:20; 1:25; 1:40; 1:50; 1:75; 1:100; 1:400; 1:500; 1:800; 1:1000; НІ МАСШТАБУ 1:3 2:1; 2,5:1; 4:1; 5:1; 10:1; 20:1; 40:1; 50:1; 100:1; НІ МАСШТАБУ 3:1 1:1

3.9. Лінії год ерте пані

Виразність креслення залежить від його правильної обведення лініями різної товщини й накреслення [3].

Лінії на схемах всіх типів виконують згідно з вимогами ГОСТ 2.303-68. За вихідну лінію S прийнята суцільна лінія товщиною 0,2 ... 1 мм. Товщину інших ліній встановлюють залежно від обраної товщини суцільної основної лінії. Товщина ліній кожного типу повинна бути однаковою для всіх зображень одного масштабу в усіх кресленнях. На одній схемі рекомендується застосовувати не більше трьох типорозмірів ліній по товщині.

Графічні позначення елементів і лінії взаємозв'язку виконують лініями однакової товщини.

3.10. Схем и

Правила виконання та оформлення схем регламентують стандарти сьомий класифікаційної групи ЕСКД. Види і типи схем, загальні вимоги до їх виконання повинні відповідати ГОСТ 2.701-84 «ЕСКД. Схеми. Види і типи. Загальні вимоги до виконання », правила виконання всіх типів електричних схем - ГОСТ 2.702-75« ЕСКД. Правила виконання електричних схем ». При виконанні електричних схем цифрової обчислювальної техніки керуються правилами ГОСТ 2.708-81 «ЕСКД. Правила виконання електричних схем цифрової обчислювальної техніки ». Позначення ланцюгів в електричних схемах - за ГОСТ 2.710-81 «ЕСКД. Позначення буквено-цифрові в електрично схемах »[3].

Стандартні умовні графічні позначення елементів виконують за розмірами, зазначених у відповідних стандартах. Вибрані розміри ліній графічних позначень повинні бути витримані постійними у всіх схемах одного типу.

Графічні позначення слід виконувати лініями тієї ж товщини, як і лінії зв'язку. Розміри графічних позначень допускається пропорційно змінювати.

Лінії зв'язку, що переходять з одного аркуша на інший, слід обривати за межами зображення схем без стрілок. Поруч з обривом лінії зв'язку має бути вказано позначення, присвоєне цієї лінії / наприклад, номер дроти, найменування сигналу або його скорочене позначення і т. п. /, і в круглих дужках номер аркуша схеми, на який переходять лінії зв'язку.

Відстань між паралельними лініями повинно бути не менше 5 мм.

Побудова структурних електричних схем повинно давати наочне уявлення про послідовність взаємодії функціональних частин у пристрої. Функціональними частинами на схемі згідно з ГОСТ 2.737-68 відповідають прямокутники з розмірами / 12х12 мм /; / 12х30 мм /. При позначенні функціональних частин у вигляді прямокутників їх найменування, типи і позначення вписують усередині прямокутника. При великій кількості функціональних частин замість найменувань, типів і позначень допускається проставляти порядкові номери, які завдають праворуч від зображення над прямокутником, як правило, зверху вниз у напрямку зліва направо. У цьому випадку найменування, типи та позначення вказують на вільному полі схеми. Напрямок ходу процесів, що відбуваються в пристрої, позначають стрілками на лініях взаємозв'язку [3].

На схемах допускається поміщати різні технічні дані, що характеризують систему в цілому і окремі її елементи. Ці відомості розміщують або близько графічних позначень, або на вільному полі схеми, як правило, над основним написом.

Електричні елементи на схемі зображують умовними графічними позначеннями, накреслення і розміри яких встановлені в стандартах ЄСКД (ГОСТ 2.701-74 - 2.765-87) [3].

Всім зображеним на схемі елементів і пристроїв присвоюються умовні буквено-цифрові позиційні позначення згідно з ГОСТ 2.710-81. Елементи на кресленнях підписують або праворуч, або зверху, як на малюнку 3.10.1


Малюнок 3.10.1

Перелік елементів розміщують у специфікації, що виконується у вигляді таблиці, яку мають у своєму розпорядженні на кресленні над основним написом 1, або виконують у вигляді самостійного документа на аркуші формату А4, який виноситься в додаток.

Схеми виробів цифрової обчислювальної техніки виконують згідно з правилами, встановленими ГОСТ 2.708-81, і з урахуванням вимог ГОСТ 2.701-84, ГОСТ 2.702-875, ГОСТ 2.721-74. Умовні графічні позначення виконують за ГОСТ 2.743-82 «ЕСКД. Позначення умовні графічні в схемах. Елементи цифрової техніки ». Позначення елементів будують на основі прямокутника. У загальному вигляді умовне графічне позначення може містити три поля: основне поле і два додаткові поля, розташованих по обидві сторони від основного (малюнок 3.10.2). Розмір прямокутника по ширині залежить від наявності додаткових полів, і числа, поміщених в них знаків (міток, позначення функції елемента); по висоті - від числа висновків, інтервалів між ними і числа рядків інформації в основному і додатковому полях. Ширина основного поля повинна бути не менше 10, додаткових - не менше 5 мм, відстані між висновками - не менше 5 мм і кратне цієї величини, між висновком і горизонтальної стороною позначення - не менше 2,5 мм і кратно цієї величини [3].


Малюнок 3.10.2

Основні правила виконання схем алгоритмів і програм встановлює ГОСТ 19.002-80, а окремі їх функції відображаються у вигляді умовних графічних позначень - символів за ГОСТ 19.003-80. Записи усередині символу або поруч з ним повинні виконуватися креслярським шрифтом за ГОСТ 2.304-81. Якщо пояснення не поміщається усередині символу, дають коментар, який записується паралельно основному написі, поміщається на вільному місці схеми алгоритму на даному аркуші і з'єднується з поясняющим символом [3].

3.11. Опис документо в дипломного проекту

В кінці пояснювальної записки на обкладинку приклеюється опис документів дипломного проекту, виконана на аркуші формату А4.

4. Порядок подання та захист діпломног про про єкта

4.1. Документи, що подаються до з ащіте дипломного проекту

Після перевірки і схвалення дипломного проекту керівник підписує його і дає свій письмовий відгук, характеризуючи в ньому дипломний проект в цілому, підготовленість і роботу студента під час проектування. Підписані керівником і студентом проект і демонстраційні креслення проходять нормоконтроль на відповідність ГОСТу і правилам оформлення в Нормоконтролер, який ставить свій підпис на представлених матеріалах [5].

Завідувач кафедрою на підставі цих матеріалів вирішує питання про допуск студента до захисту проекту, ставлячи свій підпис на титульному аркуші не пізніше, ніж за три дні до початку роботи ДАК.

У випадку, якщо завідувач кафедрою не вважає можливим допустити студента до захисту дипломного проекту, це питання розглядається на засіданні кафедри. Протокол з рішенням засідання кафедри через декана факультету подається на затвердження ректору університету.

У державну атестаційну комісію до початку захисту представляють наступні документи: навчальну карту студента; залікову книжку з відмітками деканату про виконання студентом навчального плану і отриманими ним екзаменаційними оцінками з теоретичних дисциплін, курсових робіт і проектів, навчальної, технологічної, експлуатаційної та переддипломної практик; відгук керівника на дипломну роботу; пояснювальну записку і демонстраційні креслення [4, 5].

Креслення та необхідні макети, необхідні при захисті, сам дипломник приносить на засідання ДАК у день захисту дипломного проекту [3].

4.2. Захист дипломного про єкта

Для прийому захисту дипломних проектів щорічно, терміном на один календарний рік організовується Державна атестаційна комісія (ДАК), у складі голови, секретаря та кількох членів з числа фахівців кафедри і підприємств зв'язку [3].

Голова комісії призначається ГК РФ по зв'язку та інформатизації з числа найбільш великих фахівців виробництва або вчених, за поданням ректора університету.

Розклад роботи ДАК доводиться до загального відома не пізніше, ніж за місяць до початку захисту дипломних проектів. Тривалість засідань ДАК не повинна перевищувати 6 годин на день. Черговість захисту встановлюється деканом за поданням завідувача кафедри. Тривалість захисту одного дипломного проекту, як правило, не повинна перевищувати 45 хвилин.

До публічної захисту на засіданні ДАК студент повинен підготувати доповідь (на 8 - 12 хвилин), в якому викладаються основний зміст роботи та ілюстративний матеріал. У доповіді повинні бути чітко сформульовані [4, 5]:

- Найменування теми;

- Вихідні дані, мета і завдання проектування;

- Можливі варіанти їх рішення і техніко-економічне порівняння;

- Методика і результати дослідної частини;

- Заходи з техніки безпеки;

- Результати кошторисно-фінансових розрахунків;

- Висновки про практичну цінність і можливості застосування проектних рішень та розробок у дистанціях сигналізації та зв'язку або на інших підприємствах.

У процесі доповіді студент повинен користуватися ілюстративний матеріалом і пам'ятати про встановлений регламент часу.

Після закінчення доповіді члени ГАКу і присутні на захисті задають студенту питання, як безпосередньо пов'язані з темою дипломного проекту, так і за програмою підготовки інженера за фахом «Автоматика, телемеханіка та зв'язок на залізничному транспорті». Відповіді на питання слід давати по суті, короткі, але вичерпні. Для відповіді на питання допускається з дозволу ГАКу користуватися пояснювальною запискою.

Після заслуховування всіх дипломних робіт, намічених до захисту в цей день, члени ГАКу на закритому засіданні більшістю голосів не ухвалять рішення про оцінки по захисту дипломних проектів. Оцінки оголошуються студентам у той же день після заповнення протоколів.

При оцінці дипломних проектів члени ГАКу керуються такими критеріями:

- Актуальність теми виконаного проекту;

- Наявність у проекті творчих елементів і оригінальних авторських рішень (раціоналізаторських пропозицій, заявок на винахід, патентних пророблень);

- Глибина і методичний рівень науково-дослідної частини;

- Ступінь використання сучасної та зарубіжної літератури;

- Застосування економічних та математичних методів і ЕОМ для складних розрахунків;

- Якість оформлення пояснювальної записки і ілюстративного матеріалу;

- Якість доповіді;

- Відповіді на запитання членів ДАКу, відгук керівника;

Студенту, що захистив дипломний проект, рішенням ДАК присвоюється кваліфікація відповідно до отриманої спеціальності.

У разі, якщо захист дипломного проекту визнається незадовільною, ДАК встановлює, чи може студент протягом 3-х років представити до повторної захисту той же проект з доопрацюванням, обумовленою комісією, або ж зобов'язаний розробити нову тему, яка встановлюється кафедрою.

Студентам, не захистили дипломний проект з поважних причин, ректором університету може бути подовжений термін навчання до наступного періоду роботи ДАК, але не більше одного року.

5. Список літерату р и

1. ГОСТ 2.105-95. Міждержавний стандарт. Єдина система конструкторської документації. Загальні вимоги до текстових документів. Введ. 01.07.96. - М: Видавництво стандартів, 1996. - 40с.

2. Методичні вказівки щодо виконання навчально-конструкторської документації в дипломних і курсових проектах з урахуванням вимог державних стандартів / За заг. ред. О.М. Савчука. - Дніпропетровськ: ДІІТ, 1987. - 36с.

3. Методичні вказівки з дипломного та курсового проектування / О.В. Ананьїн, Н.Б. Литвинова, І.В. Суркова, І.П. Федоренко. - Хабаровськ: ДВГУПС, 1999. - 69с.

4. Методичні вказівки з дипломного проектування / О.Я Строєв, Г.І. Ціва, В.Ф. Мамонтов. - Хабаровськ: ХабІІЖТ, 1984. - 28с.

5. Системи передачі інформації: Методичні вказівки до дипломного проектування / Н.Ф. Семенюта, М.М. Баженов, Є.Г. Требін. - Омськ: Омський ін-т інж. ж.-д. тр-та, 1988. - 27с.


Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Виробництво і технології | Курсова
108.1кб. | скачати


Схожі роботи:
Методичні рекомендації дипломного проектування для студентів
Організація дипломного проектування
Маркетинг методичні вказівки
Методичні вказівки по виконанню курсової роботи
Методичні вказівки до лабораторної роботи Вогнегасники
Методичні вказівки до виконання курсової роботи
Методичні вказівки до курсового проекту по Електропостачанню в сіль
Методичні вказівки до роботи з пакетом програм 1С-Бухгалтерія
Петровська революція Століття Просвітництва Методичні вказівки
© Усі права захищені
написати до нас