Контрольна робота з предмету Економіка та соціологія праці
Виконав Диких Олексій
Рубцовський філія АМУ
Праця являє собою доцільну діяльність людей по створенню матеріальних і духовних благ. Витрати праці на створення цих цінностей повинні мати кількісну оцінку, тому, що в масштабі суспільства отримують визнання тільки ті з них, які відповідають суспільно необхідному часу, тобто часу, необхідного на виготовлення даного виробу при суспільно нормальних умовах виробництва при середньому рівні цілісності й інтенсивності праці.
Безпосередньо на рівні підприємств суспільно необхідний час виступає як необхідний час - робочий час необхідний для виготовлення одиниці продукції в конкретних організаційно-технічних умовах даного підприємства працівниками відповідної кваліфікації при нормальній інтенсивності праці.
Ці умови на підприємствах різні, тому різняться і необхідні затрати часу, рівень яких може бути вище або нижче суспільно необхідних витрат. Відповідно будуть різними і фактичні витрати.
Нормування праці це визначення його необхідних витрат на виготовлення одиниці продукції в конкретних організаційно технічних умовах. Метою унормування праці є найбільш точне визначення необхідних витрат, а відповідно і результатів праці та їх відображення в нормах праці.
За формою вираження витрат праці розрізняють норми часу, норми чисельності та норми обслуговування і норми чисельності.
Норма часу є найбільш поширеною формою вираження нормованих витрат праці. Витрати часу виражаються в нормованих людино-годинах. Норма часу визначає необхідні витрати часу одного працівника або групи працівників на виконання одиниці роботи в конкретних організаційно-технічних умовах.
Склад норми часу.
Hвр = tп.з. + tоп + tоб + tотл + tпл.
Норми часу та їх розробка в різних типах виробництва і галузях мають свої особливості:
для виконання однієї і тієї ж роботи в одиничному, серійному і масовому виробництвах потрібне різний час;
тому що повторюваність тих чи інших робіт у виробництвах різного типу неоднакова, то неоднакова і допускається точність нормування;
різна ступінь точності нормування обумовлює різні витрати праці нормувальників на виконання аналітичної та розрахункової роботи при обгрунтуванні та впровадженні норм;
в різних типах виробництва неоднаковий обсяг аналітичної роботи при вивченні нормованих операцій.
Норми часу мають багато різновидів і займають центральне місце в системі норм праці, оскільки на їх основі визначаються інші види норм. Застосовують норми часу в основному для нормування праці робітників різних професій, зайнятих виконанням різнорідних робіт протягом зміни.
Норма обслуговування - кількість виробничих об'єктів, які один працівник або група працівників зобов'язані обслуговувати протягом одиниці робочого часу в конкретних організаційно-технічних умовах. Для визначення норми обслуговування необхідно попередньо встановити одну з різновидів норми часу - норму часу обслуговування одиниці обладнання, одного робочого місця і т.п.
Hобсл = Tсм / Hвр.обсл.
Або
H обсл. = Tсм. / Hвр. * N * k
Норми обслуговування призначаються для нормування праці наладчиків, ремонтників, контролерів, комірників і ін
Норма виробітку - кількість продукції (роботи), яке має бути виготовлено одним працівником або групою працівників в одиницю робочого часу в конкретних організаційно-технічних умов.
Hв = Tсм / Hвр
Норми виробітку застосовують для нормування праці робочих будь-яких професій у тих випадках, коли в плині періоду часу, один робітник або група робітників виконують якусь роботу.
Замість норми виробітку може визначатися нормоване завдання. Різниця між ними полягає в тому, що за нормами виробітку розраховується відрядна розцінка зар.плати, а за нормованим завданням тільки норма завантаження виконавців.
 |
Нормоване завдання - обсяг роботи, який повинен бути виконаний одним працівником або групою працівників за даний відрізок часу.
Встановлюватися нормовані завдання можуть для почасово оплачуваних робітників: основних робітників (зайнятих на конвеєрних лініях, операторів автоматичних ліній і ін), допоміжних робітників (верстатників ремонтних цехів, слюсарів інструментальників, транспортних робітників), спеціалістів і службовців (технологів, конструкторів, копіювальників та ін .).
У залежності від методів встановлення норми поділяються на технічно обгрунтовані і дослідно-статистичні.
Під технічно обгрунтованими розуміють норми, встановлені аналітичним методом, який забезпечує максимальне використання виробничого потенціалу, раціональні методи праці, оптимальну зайнятість працівників продуктивною працею при збереженні їх здоров'я та працездатності.
До дослідно-статистичним відносять норми, установлювані на роботу або операцію без расчліненія її на окремі складові елементи і проектування технології і раціональної організації праці на основі звітних даних про виконання рівнів робіт або з досвіду фахівця, що встановлює цю норму. Дослідно-статистичні норми фіксують фактичний стан виробництва з усіма наявними недоліками і тому не сприяє зростанню продуктивності праці й удосконалюванню його організації. Застосовувати їх слід в обмежених масштабах, коли не можна або не вигідно визначити норму аналітичним методом.
Норматив чисельності - заздалегідь встановлена розрахункова вилічіна, виражена в чисельності працівників для виконання одиниці конкретної роботи або для обслуговування певних об'єктів.
Норма чисельності - чисельність робітників певного професійно-кваліфікованого складу необхідна для виконання конкретних виробничих функцій або обсягів робіт у конкретних організаційно-технічних умовах.
Норма чисельності вимірюється в кількості людей і може бути визначена на основі норми часу по формулі:
Нч = Нвр * В / Пмм
Наприклад: Трудомісткість наладки одного верстата складає 40 хвилин, а підналагодження 20 хвилин, тривалість зміни 480 хвилин. Вцехе вимагають щоденного обслуговування 24 од. однотипного устаткування.
Тоді норма чисельності наладчиків за зміну складе:
(40 +20) * 24/480 = 3 чол.
За нормами чисельності встановлюється необхідне число працівників: опеаторов і наладчиків, обслуговуючих автоматичні машинні агрегати. Крім того норми чисельності використовуються при нормуванні праці керівників, фахівців і службовців для визначення кількісного складу працівників по окремих посадах, за підрозділами управління в цеху, по функціях керування на підприємстві.
При розрахунку чисельності по нормативах чисельності за основу береться явочна чисельність робітників у зміну, необхідна для виконання заданого обсягу на окремому об'єкті.
Норматив чисельності розраховується:
Нч = П / Але
Нормативи чисельності визначають по функціональних групах допоміжних робіт: з ремонту та черговому обслуговуванню, по контрольних роботах і т.д.
Норма керованості - кількість працівників або структурних підрозділів, управління якими повинно бути закріплено за керівником.
Комплексна норма часу - кількість робочого часу необхідний для виконання комплексу взаємозалежних робіт одного технологічного процесу.
Тому основними завданнями планування є:
аналіз і оцінка застосовуваних норм праці і відповідність їх умовам виробництва;
розробка і впровадження технічно обгрунтованих норм праці відповідно до змінених умов виробництва.
При дотриманні принципів нормування досягається найбільша ефективність:
технічне, економічне і психофізичне обгрунтування норм,
єдність і гнучкість полягають з однієї сторони в розробці типових норм праці для однакових, найбільш поширених видів робіт, а з іншого боку уточнення їх у міру вдосконалення техніки, технології та організації виробництва,
відповідність норм конкретним чинникам виробництва,
прогресивність,
розширення сфери застосування норм передбачають встановлення норм не тільки на основні, але і на допоміжні роботи,
обов'язкова участь безпосередніх виконавців у нормуванні праці.
Принципи організації праці.
Організація праці - система заходів спрямованих на більш повне й ефективне використання трудових і матеріальних ресурсів.
Головна мета організації праці - створення умов для зростання продуктивності праці. Тому правильна організація праці повинна тримати такі завдання:
техніко-економічне завдання - створення умов праці для ефективного використання робочого часу, трудових навичок і досвіду працівників, а також створення умов для найбільш ефективного використання устаткування й інших матеріальних засобів,
соціальна - створення гігієнічних і безпечних умов праці. Охорона праці з метою зробити його привабливим і творчим.
Охорона праці здійснюється за такими основними напрямками:
поділ кооперація праці в професійно-кваліфікованого, технологічному і функціональному розрізах;
нормування праці як основа його організації;
матеріальне і моральне стимулювання працівників за поліпшення якісних і кількісних показників їхньої праці;
підбір, підготовка та підвищення кваліфікації кадрів, включаючи навчання передовим прийомам і методам праці;
організація робочих місць, включаючи поліпшення умов праці.
Останнім часом в нашій країні не приділяється належної уваги підбору, підготовки та підвищення кваліфікації працівників. Певною мірою це пов'язано зі складність переходу до ринкових відносин. Постійні зміни попиту і пропозиції товарів і послуг і самої робочої сили вимагають неї великий рухливості, мобільності, у тому числі професійної і кваліфікаційної. Від якісного складу кадрів в організації багато в чому будуть залежати і результати їхньої роботи.
Трохи аналізуючи організацію праці на підприємствах і в теорії можна виділити основні принципи організації праці:
пропорційність
ритмічність
безперервність
узгодженість
Завдання.
Якщо привести трудомісткість передільного чавуну до 1, тоді ливарного чавуну 1,05, а чавуну марки № 2 складе 1,1.
70000 * 1% = 700
220000 * 1,05% = 2310
260000 * 1,1% = 2860
Отже, виробіток на одного доменного робочого становила
(700 +2310 +2860) / 115 = 51 ум. тис. тонн.