Методи та вимірювачі продуктивності праці.
Продуктивність праці визначається обсягом продукції (роботи), виробленої працівником в одиницю часу. Обсяг продукції може бути розрахований по валовій, товарної, чистої, умовно чистої продукції та іншими показниками. Відпрацьоване час обчислюється в людино-годинах, людино-днях, в середньооблікової чисельності працівників.
Розподілом обсягу продукції на число відпрацьованих робітниками людино-годин або людино-днів визначається показник годинної або денної продуктивності праці.
Розподілом ж обсягу продукції, випущеної за місяць, квартал, рік, на відповідну середньоспискову чисельність працівників промислово-виробничого персоналу отримуємо місячну, квартальну, річну продуктивність праці.
Таким чином, рівень продуктивності праці (ПТ) оцінюється шляхом ділення обсягу продукції (ВП) на одиницю відпрацьованого часу (Т) або чисельність працівників (Р):
ПТ = ВП: Т;
ПТ = ВП: Р.
Зміна рівня продуктивності праці (його динаміка) визначається як відношення рівня продуктивності праці звітного періоду до базового або плановому. Цей показник характеризує відсоток її зростання або зниження в звітному періоді. Порівнянням планового і базового рівнів продуктивності праці обчислюється передбачений планом відсоток її зростання, а порівнянням фактичного і базового рівнів - відсоток відхилення продуктивності праці по відношенню до рівня минулого року.
Розрізняють три методи вимірювання продуктивності праці: натуральний, вартісний та трудовий.
Натуральний метод вимірювання продуктивності праці полягає в тому, що продуктивність праці (або вироблення) визначається шляхом ділення кількості виробленої продукції у фізичних заходи (штуках, тоннах, метрах і т.д.) на кількість працівників або кількість витраченого робочого часу.
Розрахунок виконується за формулою:
ПТ = ВП: Р;
ПТ = ВП: Т,
Де ПТ - вироблення в натуральному вираженні; ОП - обсяг виробленої продукції у фізичних заходи.
ПРИКЛАД 1. Металургійний комбінат за рік справив 50 тис.т. прокату, а середньооблікова чисельність працівників комбінату за рік склала 2 тис. чол. Отже, продуктивність праці дорівнює:
ПТ = 50 000: 2000 = 25 т.
Натуральний метод вимірювання продуктивності праці корисний при аналізі виробництва, особливо вироблення на робочих місцях і за окремими видами продукції.
Однак за допомогою натуральних показників вимірювати рівень і динаміку продуктивності праці можна лише за видами продукції (робіт) без урахування якості та незавершеного виробництва.
Таким методом можна визначити весь обсяг виробленої продукції, а, отже, і продуктивність праці в розрахунку на одного працівника.
Вартісний (грошовий) метод визначення продуктивності праці полягає в тому, що вироблення продукції визначається шляхом ділення обсягів валової продукції, вираженої в незмінних оптових цінах підприємства, на число працівників або кількість витраченого часу.
ПРИКЛАД 2. Підприємство за рік виробило виробів А на 2 млн. руб., Виробів Б на 1,5 млн. руб. і виробів В на 1 млн. крб. Середньооблікова чисельність працівників підприємства за рік склала 1 тис. чол. Визначимо середньорічну вироблення продукції на одного працівника:
ПТ QUOTE
= 4500 руб.
Вартісний метод вимірювання продуктивності праці дозволяє вести облік різнорідної продукції, диференціювати ціни залежно від її якості. Разом з тим, цей метод не вільний від недоліків.
По-перше, при зміні номенклатури виробів, вартості сировини і матеріалів, питомої ваги кооперації вироблення по валовій продукції спотворює динаміку продуктивності праці.
По-друге, існує можливість заховання дійсних витрат праці шляхом маніпулювання цінами або розвитку тіньового сектора.
У вартісному вираженні продуктивність праці може бути обчислена по валовій, товарної, чистої (нормативної), умовно чистої продукції.
Трудовий метод вимірювання росту продуктивності праці грунтується на порівнянні робочого часу, витраченого на виробництво даного обсягу продукції в звітному і базисному періоді.
Цей метод дозволяє вести облік витрат на виробництво одиниці продукції не тільки на окремому робочому місці, в бригаді. Але і в масштабах підприємства, галузі і т.д.
При цьому обсяг виробництва вимірюється у нормованому робочому часу, а продуктивність праці визначається шляхом ділення обсягу виконаної роботи в нормо-годинах на середньоспискову чисельність робітників.
ПРИКЛАД 3. Підприємство за рік виробило виробів А - 5 тис. од., Виробів Б - 10 тис.од. Повна трудомісткість виробів А у звітному році склала 10 нормо-год., Виробу Б - 6 нормо-годину. Середньооблікова чисельність працівників підприємства за рік дорівнювала 500 чол. Розрахуємо продуктивність праці на одного працівника:
ПТ QUOTE
= 220 нормо-год.
Істотним недоліком трудового методу є складність обліку витрат робочого часу.
Трудомісткість продукції - витрати робочого часу на виробництво одиниці продукції одним робітником або групою працівників. Зниження трудомісткості продукції тісно взаємопов'язано з продуктивністю праці, що видно з таких формул:
QUOTE
;
QUOTE
,
де QUOTE
- Приріст продуктивності праці до базового рівня,%;
QUOTE
- Зниження трудомісткості продукції в порівнянні з базовим рівнем,%.
ПРИКЛАД 4. На підприємстві зниження трудомісткості продукції в порівнянні з базовим рівнем склало 25%:
QUOTE QUOTE 
= 33,33%,
тобто продуктивність праці збільшилася на 33,33%.
Зростання продуктивності праці в порівнянні з базовим рівнем склав 25%:
QUOTE
= 20%,
тобто трудомісткість продукції знизилася на 20%.
Розрізняють такі види трудомісткості: технологічну, трудомісткість обслуговування виробництва, виробничу, управління виробництвом і повну.
Технологічна трудомісткість (Тm) являє собою суму витрат праці всіх основних робітників - відрядників і погодинників. Вона визначається так:
Тm = ТРС + Тpn,
де ТРС - затрати праці основних робітників-відрядників; Тpn - затрати праці основних робітників - погодинників.
ПРИКЛАД 5. Витрати праці основних робітників-відрядників на виробництво продукції на підприємстві за рік склали 150 тис. люд.-год., Основних робітників-почасовиків - 50 тис.чел.-год.
Тm = 150 000 + 50 000 = 200 000 чол. - Годину.
Трудомісткість обслуговування виробництва (То) представляє собою суму витрат праці допоміжних робітників основних цехів і всіх допоміжних ділянок служб, зайнятих обслуговуванням виробництва.
ПРИКЛАД 6. За рік витрати праці допоміжних робітників основних цехів склали 50 тис. люд.-год., А витрати праці робітників допоміжних ділянок і служб, зайнятих обслуговуванням виробництва, - 75 тис. люд.-год.
То = 50 000 + 75 000 = 125 000 чол. - Годину.
Виробнича трудомісткість (Тпр) - це витрати праці всіх робітників основних і допоміжних цехів. Вона розраховується за формулою:
Тпр = Тm + То.
ПРИКЛАД 7. Технологічна трудомісткість склала 200 тис. люд.-год., Трудомісткість обслуговування виробництва - 125 тис. люд.-год.
Отже:
Тпр = 200 000 + 125 000 = 325 000 чол. - Годину.
Трудомісткість управління виробництвом (Ту) відображає витрати праці керівників і фахівців.
Повна трудомісткість (Т) являє собою суму витрат праці всіх категорій персоналу і визначається за формулою:
Т = Тпр + Ту.
Трудомісткість буває нормована, фактична і планова і визначається на одиницю продукції. За місцем прикладання праці розрізняють трудомісткість заводську, цехову, дільничну і трудомісткість робочого місця.
В економічному аналізі часто використовують такі показники, як індекс витрат робочого часу (трудомісткості) та індекс продуктивності праці.
Індекс витрат робочого часу (Jвр) відображає зниження витрат робочого часу (трудомісткості) на одиницю продукції і розраховується за формулою:
Jвр = QUOTE
,
де Σq1 - обсяг виробленої продукції, виробленої в звітному періоді у відповідних одиницях виміру; t0 і t1 - витрати часу на одиницю продукції в базовому та звітному періодах.
ПРИКЛАД 8. У базовому періоді трудомісткість виробу А становила 15 нормо-год., У звітному - 10 нормо-год.; Трудомісткість виробу Б у базовому періоді - 5 нормо-год.; У звітному періоді - 3 нормо-годину. Випуск продукції в звітному році склав по виробу А - 10 тис. од., По виробу Б - 15 тис. од. Індекс витрат робочого часу буде дорівнює:
QUOTE
= 0,644.
Індекс продуктивності праці (Jпр) - це величина, зворотна індексу витрат робочого часу, розраховується за формулою:
Jпр = QUOTE
,
де Σq1 - обсяг продукції, виробленої в звітному періоді у відповідних одиницях виміру; t0 і t1 - витрати робочого часу відповідно в базовому та звітному періодах на одиницю продукції.
ПРИКЛАД 9. Користуючись даними для прикладу 8, розрахуємо індекс продуктивності праці:
QUOTE
= 1,5;
QUOTE
= 1,66;
QUOTE
= 1,551.
Для визначення зміни продуктивності праці широко застосовується індекс, заснований на зіставленні виробітку продукції на одного працівника в звітному і базовому періодах, у грошовому вираженні в порівнянних цінах:
Jп = QUOTE
: QUOTE 
;
Jп = QUOTE
,
де q0 і q1 - обсяги продукції в натуральному вираженні відповідно в базовому та звітному періодах; Ц - порівнянна ціна (норматив чистої продукції) на одиницю продукції; Р0 і Р1 - середньооблікова чисельність в базовому та звітному періодах; В0 і В1 - вироблення товарної (валової ) продукції в порівнянних цінах підприємства на одного працівника промислово-виробничого персоналу (або робочого) відповідно в базовому та звітному періодах.
ПРИКЛАД 10. У звітному періоді на підприємстві вироблено виробів А - 10 тис. од. (У базовому періоді - 9 тис.од.), виробів Б - 5 тис. од. (У базовому періоді - 4 тис. од.). Вартість одиниці виробу А - 5 руб., Виробу Б - 10 руб. Середньооблікова чисельність працівників підприємства у звітному періоді - 1 тис. чол., В базовому - 1100 чол.
Визначимо індекс продуктивності праці:
QUOTE
: QUOTE 
= 1,29.
Користуючись наведеними прикладами аналітичних розрахунків по індексному методу, можна на основі відповідних даних по своєму підприємству, цеху, дільниці виконати такі ж розрахунки і, порівнявши отримані результати з показниками інших аналогічних підрозділів, виявити ще не використані резерви зростання продуктивності праці.
Планування чисельності персоналу підприємства.
2. Усі працівники підприємств поділяються на робітників, керівників і фахівців.
Угруповання кадрів за категоріями полегшує визначення потреби у працівниках відповідної професії та кваліфікації, встановлення форм оплати праці та матеріального стимулювання, організацію підготовки та перепідготовки персоналу, сприяє кращому їх використання.
Аналіз структурних зрушень у складі персоналу дозволяє виявити тенденції у розподілі та перерозподілі кадрів, їх якісній зміні.
У категорії робітників, у свою чергу, виділяються працівники, безпосередньо беруть участь у виробництві продукції або сприяють його здійсненню, зайняті управлінням машинами, механізмами або агрегатними установками, спостереженням, управлінням і регулюванням автоматів, автоматичних ліній і автоматичних пристроїв (якщо вони оплачуються за тарифною сіткою робочих ), а також працівники, зайняті ремонтом, налагодженням та обслуговуванням устаткування. Вантажно-розвантажувальними роботами або наданням виробництва інших послуг.
Робітники діляться за виробничою ознакою на основних і допоміжних. До основних відносяться робітники, зайняті здійсненням технологічного процесу, а до допоміжних - робітники, безпосередньо не беруть участь у технологічному процесі, але сприяють його здійсненню.
Вони поділяються на функціональні групи:
Організаційно-технологічну, підсобно-технологічну;
Підтримання в робочому стані обладнання, механізмів, апаратів;
Виготовлення технологічного оснащення;
Підтримання в робочому стані будівель і споруд;
Контрольну, транспортну і вантажно-розвантажувальну;
Здійснює приймання, зберігання і видачу матеріальних цінностей;
Групу енергопостачання
Забезпечення охорони праці, техніки безпеки і промсанітарії;
Підготовки та вдосконалення виробництва.
При аналізі структури робочих кадрів треба вивчити кількісні співвідношення між окремими групами робітників у звітному і плановому періодах.
Керівники складають категорію працівників, керуючих діяльністю трудових колективів.
Спеціалісти - це працівники, для заміщення посад яких відповідно до кваліфікаційних вимог потрібна наявність вищої або середньої спеціальної освіти.
Розглянемо показники чисельності та складу працівників підприємства.
Відповідно до плану реструктуризації підприємство визначає загальну чисельність працівників, їх професійний і кваліфікаційний склад, затверджує штати. Розрізняють чисельність промислово-виробничого персоналу, загальну, списочную і планову чисельність.
Чисельність промислово-виробничого персоналу (Чппп) підприємства включає робітників Чрб, керівників ЧРК, службовців Чсл, фахівців Псп і відповідно визначається за формулою:
Чппп = Чрб + ЧРК + Чсл + Псп.
Загальна чисельність робітників (Чобщ) являє собою суму чисельності промислово-виробничого персоналу та персоналу, зайнятого в непромислових господарствах і організаціях, що перебувають на балансі підприємства.
Облікова чисельність включає загальне число всіх працівників підприємства (постійних, сезонних і тимчасових), в тому числі фактично працюючих, які перебувають у відрядженнях, відпустках чергових та по вагітності та пологах, не вийшли на роботу у зв'язку з виконанням громадських і державних обов'язків, через хворобу, з дозволу адміністрації, а також вчинили прогули.
У Облікова чисельність включаються працівники, які отримали навчальні відпустки для здачі іспитів, що проходять навчання на курсах підвищення кваліфікації, зайняті виготовленням продукції на дому.
Для розрахунку чисельності працівників за певний період використовується показник середньоспискової чисельності працівників. Він застосовується, наприклад, при розрахунку середньої продуктивності праці.
Середньооблікова чисельність працівників за місяць (Чр) обчислюється шляхом ділення суми списочних чисел за всі календарні дні місяця (у тому числі святкові та вихідні) на число календарних днів місяця:
QUOTE
р = ΣЧpi: Дк,
де ΣЧpi - сума спискового числа працівників на кожний календарний (робочий і неробочий) день даного місяця; Дк - число календарних днів у цьому місяці.
ПРИКЛАД 11. Протягом місяця середньооблікова чисельність працівників складала: з 1-го по 20-те число - 800 чол., З 22-го по 29-те число - 803, з 30-го по 31-те число - 801 чол.
Визначимо середньооблікова кількість працівників за місяць:
QUOTE р = QUOTE 
= 800,8 або 801 чол.
Списочное число працівників дорівнює сумі всіх явок і неявок на роботу. Тому середньооблікова кількість працівників може бути визначене як частка від ділення суми явок і неявок на роботу на роботу за весь місяць на повне календарне число днів місяця.
Середньооблікова чисельність працівників за квартал або за наскільки місяців визначається підсумовуванням середньомісячної чисельності за кожен місяць періоду і діленням результатів на кількість місяців в даному періоді.
Для визначення облікової чисельності працівників спочатку розраховують мінімальну кількість робітників, необхідне для виконання планового завдання з виробництва продукції (роботи) за зміну.
Це так звана явочна чисельність. Вона обчислюється по ділянках, цехах і операціями виробничого процесу. З її врахуванням і розраховують списочное число працівників за формулою:
Чрс = чя + Кс,
де чя - явочна чисельність працівників на добу в планованому періоді; Кс - коефіцієнт облікового складу, який визначається як відношення нормального фонду робочого часу до фактичного числа робочих днів у даному періоді.
ПРИКЛАД 12. Номінальний фонд робочого часу дорівнює 278 дням, фактичне число робочих днів з планового балансу робочого часу становить 270 днів. Явочна чисельність працівників 560 осіб.
Визначимо списочное число працівників:
Чрс = 560 QUOTE
= 577 чол.
Списочное число працівників може бути також визначена з врахуванням майбутнього процесу невиходів на роботу з поважних причин за формулою:
Чрс = QUOTE
,
де QUOTE
- Загальний розрахунковий відсоток планованих невиходів на роботу з поважних причин.
ПРИКЛАД 13. Явочна чисельність робітників цеху 300 чол., Плановані невиходи на роботу з поважних причин - 10% від номінального фонду робочого часу. Отже, облікова чисельність становитиме:
Чрс = QUOTE
= 333 чол.
Коефіцієнт чисельності основних робітників (Кор) розраховується за формулою:
Кор = 1 - QUOTE
,
де QUOTE
- Середньооблікова чисельність допоміжних робітників на підприємстві (у цеху, на дільниці); QUOTE 
- Середньооблікова чисельність всіх робітників на підприємстві (у цеху, на дільниці).
ПРИКЛАД 14. Якщо середньооблікова чисельність допоміжних робітників цеху становить 100 чол., А середньооблікова чисельність всіх робітників цеху 400 чол., То коефіцієнт чисельності основних робітників становитиме:
Кор = 1 - QUOTE
= 0,75.
Відомості про чисельність працівників та використання робочого часу застосовуються юридичними особами та їх відокремленими підрозділами при заповненні форм федерального державного статистичного спостереження.
У процесі реструктуризації підприємства проводиться розрахунок чисельності персоналу по категоріях працюючих у двох варіантах: при відрядній оплаті і погодинної оплати праці.
При відрядній оплаті праці:
Розрахунок чисельності робітників за основними видами діяльності здійснюється з урахуванням трудомісткості виробничої програми і балансу робочого часу на одного робітника за формулою:
Чрод = (Vпл х Тізд): (Фе х К вп),
де Чрод - чисельність робітників за основними видами діяльності; Vпл - плановий обсяг виробництва виробів (шт.); Тізд - трудомісткість виготовлення одиниці виробу (нормо-час.); Фе - ефективний фонд робочого часу (люд.-год.); К вп - планований коефіцієнт виконання норм.
Розрахунок потреби в персоналі, зайнятому неосновною діяльністю, проводиться за трудомісткістю робіт, нормами виробітку, нормами обслуговування, нормативам чисельності, робочих місць.
Розрахунок чисельності допоміжного персоналу на основі трудомісткості робіт проводиться так само, як і робітників за основними видами діяльності.
Різниця полягає в тому, що при розрахунку чисельності основних робочих виходять з трудомісткості продукції, що випускається, а при визначенні чисельності допоміжних робітників - з трудомісткості допоміжних робіт.
За нормами виробітку визначається чисельність допоміжних працівників у тому випадку, якщо вони виконують строго регламентовані функції (наприклад, контроль якості продукції).
За нормами обслуговування розрахунок чисельності допоміжних робітників проводиться так само, як і основних, якщо на виконувані роботи є норми обслуговування.
За нормативами чисельності загальна кількість допоміжних робітників встановлюється за формулою:
ЧВР = hч х Vр;
Нч = QUOTE
;
Нч = QUOTE
,
де Нч - норматив чисельності; QUOTE
- Обсяг роботи; QUOTE 
- Норма часу обслуговування для відповідного періоду; Ф - фонд робочого часу.
По робочих місць чисельність допоміжних робітників визначається в тих випадках, коли обсяги робіт не можуть бути встановлені іншим методом. Наприклад, кранівники, стропальники, бульдозеристи, водії і т.п. визначаються по робочих місцях за формулою:
ЧВР = М х С х К,
де М - число робочих місць; С - число змін; К - коефіцієнт приведення явочної чисельності до облікової.
При погодинній оплаті праці:
Чисельність робочих за основними видами діяльності визначається виходячи з трудомісткості почасових робіт:
Чрод = QUOTE
,
де QUOTE
- Трудомісткість програми виробництва (нормо-час.); QUOTE 
- Розрахунковий фонд робочого часу (люд.-год.).
Чисельність допоміжних робітників-почасовиків розраховується по робочих місцях і нормах обслуговування.
В цілому фактори, що впливають на чисельність працівників, можуть бути згруповані за укрупненими напрямками:
Зміна обсягу виробництва: економія праці за рахунок умовно-постійної чисельності працівників; додаткова чисельність працівників або їх вивільнення у зв'язку із структурними зрушеннями у виробничій програмі.
Удосконалення технічної бази: зміна рівня механізації і автоматизації виробничих процесів, а також технічної оснащеності на базі діючого або модернізованого обладнання.
Удосконалення технологічної бази виробництва, в тому числі впровадження необхідних технологій і технологічних процесів.
Удосконалення організаційної бази виробництва і праці, в тому числі зміна рівня спеціалізації виробництва і кооперування.
Впровадження нових форм і методів стимулювання праці.
Поліпшення використання технічної бази виробництва, в тому числі скорочення простоїв через несправність обладнання та позапланових ремонтів.
Поліпшення використання технологічної бази виробництва, в тому числі скорочення витрат робочого часу, обумовлених виправленням технологічного браку.
Удосконалення організації виробництва, у тому числі скорочення простоїв; підвищення рівня ритмічності виробництва, раціоналізація режиму зайнятості працівників.
Удосконалення нормування праці, в тому числі перегляд норм і скорочення непродуктивних витрат робочого часу, пов'язаних з недостатнім рівнем організації праці.
Удосконалення організації праці, в тому числі впровадження наукових форм організації праці, необхідних прийомів і методів праці, багатоверстатного обслуговування і суміщення професій; скорочення непродуктивних втрат робочого часу з вини працівника.
Забезпечення необхідної професійної та кваліфікаційної структури персоналу, організація внутрішньозаводського перерозподілу (розстановки працівників) та ін
Завдання.
Викладач основ економіки в школі (10 - 11 класів) атестований по 13 розряду (вища освіта). До = 3,81. Ставка першого розряду - 60 руб. При нормі навантаження 18 год на тиждень, фактично має 24 ч. Доплата за класне керівництво - 20%, за завідування класом інформатики - 25%. Грошова компенсація за придбання спеціальної літератури та періодичної преси - 10%, районний коефіцієнт - 15%. Визначити заробіток викладача.
Рішення.
Застосовуючи запропонований коефіцієнт диференціації, визначимо тарифну ставку 13 розряду:
60 * 3,81 = 228,60 руб.
Визначимо доплати до тарифної ставки:
20% (класне керівництво):
228,60 * 20% = 45,72 руб.;
25% (зав. класом інформатики):
228,60 * 25% = 57,15 руб.;
10% (за придбання літератури та періодики):
228,60 * 10% = 22,86 руб.;
Разом надбавки склали: 125,73 руб., Збільшивши, при цьому, тарифну
ставку до 354,33 руб.
Визначимо основну заробітну плату викладача:
Маючи норму навантаження - 18 год і фактичні години роботи - 24 год (на тиждень), розраховуємо переробку годин на місяць:
(24 - 18) * 4 = 24 год
Норму годин - 72 год, оплачуємо за одноставочному тарифом:
(18 * 4) * 354,33 = 25511,76 руб.
Годинники переробки - 24 г., оплачуємо в полуторному розмірі:
24 * 354,33 * 1,5 = 12755,88 руб.
Основна заробітна плата складе:
25511,76 + 12755,88 = 38267,64 руб.
Застосовуючи районний коефіцієнт, отримаємо нараховану заробітну плату:
38267,64 * 15% + 38267,64 = 44007,79 руб.
Зробимо утримання ПДФО - 13%:
44007,79 - 13% = 38286,77 руб.
Відповідь: Нарахована заробітна плата викладача основ економіки в школі (10 - 11 класів) складе 44007, 79 руб. (Сорок чотири тисячі сім рублів 79 копійок).
Продуктивність праці визначається обсягом продукції (роботи), виробленої працівником в одиницю часу. Обсяг продукції може бути розрахований по валовій, товарної, чистої, умовно чистої продукції та іншими показниками. Відпрацьоване час обчислюється в людино-годинах, людино-днях, в середньооблікової чисельності працівників.
Розподілом обсягу продукції на число відпрацьованих робітниками людино-годин або людино-днів визначається показник годинної або денної продуктивності праці.
Розподілом ж обсягу продукції, випущеної за місяць, квартал, рік, на відповідну середньоспискову чисельність працівників промислово-виробничого персоналу отримуємо місячну, квартальну, річну продуктивність праці.
Таким чином, рівень продуктивності праці (ПТ) оцінюється шляхом ділення обсягу продукції (ВП) на одиницю відпрацьованого часу (Т) або чисельність працівників (Р):
ПТ = ВП: Т;
ПТ = ВП: Р.
Зміна рівня продуктивності праці (його динаміка) визначається як відношення рівня продуктивності праці звітного періоду до базового або плановому. Цей показник характеризує відсоток її зростання або зниження в звітному періоді. Порівнянням планового і базового рівнів продуктивності праці обчислюється передбачений планом відсоток її зростання, а порівнянням фактичного і базового рівнів - відсоток відхилення продуктивності праці по відношенню до рівня минулого року.
Розрізняють три методи вимірювання продуктивності праці: натуральний, вартісний та трудовий.
Натуральний метод вимірювання продуктивності праці полягає в тому, що продуктивність праці (або вироблення) визначається шляхом ділення кількості виробленої продукції у фізичних заходи (штуках, тоннах, метрах і т.д.) на кількість працівників або кількість витраченого робочого часу.
Розрахунок виконується за формулою:
ПТ = ВП: Р;
ПТ = ВП: Т,
Де ПТ - вироблення в натуральному вираженні; ОП - обсяг виробленої продукції у фізичних заходи.
ПРИКЛАД 1. Металургійний комбінат за рік справив 50 тис.т. прокату, а середньооблікова чисельність працівників комбінату за рік склала 2 тис. чол. Отже, продуктивність праці дорівнює:
ПТ = 50 000: 2000 = 25 т.
Натуральний метод вимірювання продуктивності праці корисний при аналізі виробництва, особливо вироблення на робочих місцях і за окремими видами продукції.
Однак за допомогою натуральних показників вимірювати рівень і динаміку продуктивності праці можна лише за видами продукції (робіт) без урахування якості та незавершеного виробництва.
Таким методом можна визначити весь обсяг виробленої продукції, а, отже, і продуктивність праці в розрахунку на одного працівника.
Вартісний (грошовий) метод визначення продуктивності праці полягає в тому, що вироблення продукції визначається шляхом ділення обсягів валової продукції, вираженої в незмінних оптових цінах підприємства, на число працівників або кількість витраченого часу.
ПРИКЛАД 2. Підприємство за рік виробило виробів А на 2 млн. руб., Виробів Б на 1,5 млн. руб. і виробів В на 1 млн. крб. Середньооблікова чисельність працівників підприємства за рік склала 1 тис. чол. Визначимо середньорічну вироблення продукції на одного працівника:
ПТ QUOTE
Вартісний метод вимірювання продуктивності праці дозволяє вести облік різнорідної продукції, диференціювати ціни залежно від її якості. Разом з тим, цей метод не вільний від недоліків.
По-перше, при зміні номенклатури виробів, вартості сировини і матеріалів, питомої ваги кооперації вироблення по валовій продукції спотворює динаміку продуктивності праці.
По-друге, існує можливість заховання дійсних витрат праці шляхом маніпулювання цінами або розвитку тіньового сектора.
У вартісному вираженні продуктивність праці може бути обчислена по валовій, товарної, чистої (нормативної), умовно чистої продукції.
Трудовий метод вимірювання росту продуктивності праці грунтується на порівнянні робочого часу, витраченого на виробництво даного обсягу продукції в звітному і базисному періоді.
Цей метод дозволяє вести облік витрат на виробництво одиниці продукції не тільки на окремому робочому місці, в бригаді. Але і в масштабах підприємства, галузі і т.д.
При цьому обсяг виробництва вимірюється у нормованому робочому часу, а продуктивність праці визначається шляхом ділення обсягу виконаної роботи в нормо-годинах на середньоспискову чисельність робітників.
ПРИКЛАД 3. Підприємство за рік виробило виробів А - 5 тис. од., Виробів Б - 10 тис.од. Повна трудомісткість виробів А у звітному році склала 10 нормо-год., Виробу Б - 6 нормо-годину. Середньооблікова чисельність працівників підприємства за рік дорівнювала 500 чол. Розрахуємо продуктивність праці на одного працівника:
ПТ QUOTE
Істотним недоліком трудового методу є складність обліку витрат робочого часу.
Трудомісткість продукції - витрати робочого часу на виробництво одиниці продукції одним робітником або групою працівників. Зниження трудомісткості продукції тісно взаємопов'язано з продуктивністю праці, що видно з таких формул:
QUOTE
QUOTE
де QUOTE
QUOTE
ПРИКЛАД 4. На підприємстві зниження трудомісткості продукції в порівнянні з базовим рівнем склало 25%:
QUOTE
тобто продуктивність праці збільшилася на 33,33%.
Зростання продуктивності праці в порівнянні з базовим рівнем склав 25%:
QUOTE
тобто трудомісткість продукції знизилася на 20%.
Розрізняють такі види трудомісткості: технологічну, трудомісткість обслуговування виробництва, виробничу, управління виробництвом і повну.
Технологічна трудомісткість (Тm) являє собою суму витрат праці всіх основних робітників - відрядників і погодинників. Вона визначається так:
Тm = ТРС + Тpn,
де ТРС - затрати праці основних робітників-відрядників; Тpn - затрати праці основних робітників - погодинників.
ПРИКЛАД 5. Витрати праці основних робітників-відрядників на виробництво продукції на підприємстві за рік склали 150 тис. люд.-год., Основних робітників-почасовиків - 50 тис.чел.-год.
Тm = 150 000 + 50 000 = 200 000 чол. - Годину.
Трудомісткість обслуговування виробництва (То) представляє собою суму витрат праці допоміжних робітників основних цехів і всіх допоміжних ділянок служб, зайнятих обслуговуванням виробництва.
ПРИКЛАД 6. За рік витрати праці допоміжних робітників основних цехів склали 50 тис. люд.-год., А витрати праці робітників допоміжних ділянок і служб, зайнятих обслуговуванням виробництва, - 75 тис. люд.-год.
То = 50 000 + 75 000 = 125 000 чол. - Годину.
Виробнича трудомісткість (Тпр) - це витрати праці всіх робітників основних і допоміжних цехів. Вона розраховується за формулою:
Тпр = Тm + То.
ПРИКЛАД 7. Технологічна трудомісткість склала 200 тис. люд.-год., Трудомісткість обслуговування виробництва - 125 тис. люд.-год.
Отже:
Тпр = 200 000 + 125 000 = 325 000 чол. - Годину.
Трудомісткість управління виробництвом (Ту) відображає витрати праці керівників і фахівців.
Повна трудомісткість (Т) являє собою суму витрат праці всіх категорій персоналу і визначається за формулою:
Т = Тпр + Ту.
Трудомісткість буває нормована, фактична і планова і визначається на одиницю продукції. За місцем прикладання праці розрізняють трудомісткість заводську, цехову, дільничну і трудомісткість робочого місця.
В економічному аналізі часто використовують такі показники, як індекс витрат робочого часу (трудомісткості) та індекс продуктивності праці.
Індекс витрат робочого часу (Jвр) відображає зниження витрат робочого часу (трудомісткості) на одиницю продукції і розраховується за формулою:
Jвр = QUOTE
де Σq1 - обсяг виробленої продукції, виробленої в звітному періоді у відповідних одиницях виміру; t0 і t1 - витрати часу на одиницю продукції в базовому та звітному періодах.
ПРИКЛАД 8. У базовому періоді трудомісткість виробу А становила 15 нормо-год., У звітному - 10 нормо-год.; Трудомісткість виробу Б у базовому періоді - 5 нормо-год.; У звітному періоді - 3 нормо-годину. Випуск продукції в звітному році склав по виробу А - 10 тис. од., По виробу Б - 15 тис. од. Індекс витрат робочого часу буде дорівнює:
QUOTE
Індекс продуктивності праці (Jпр) - це величина, зворотна індексу витрат робочого часу, розраховується за формулою:
Jпр = QUOTE
де Σq1 - обсяг продукції, виробленої в звітному періоді у відповідних одиницях виміру; t0 і t1 - витрати робочого часу відповідно в базовому та звітному періодах на одиницю продукції.
ПРИКЛАД 9. Користуючись даними для прикладу 8, розрахуємо індекс продуктивності праці:
QUOTE
QUOTE
QUOTE
Для визначення зміни продуктивності праці широко застосовується індекс, заснований на зіставленні виробітку продукції на одного працівника в звітному і базовому періодах, у грошовому вираженні в порівнянних цінах:
Jп = QUOTE
Jп = QUOTE
де q0 і q1 - обсяги продукції в натуральному вираженні відповідно в базовому та звітному періодах; Ц - порівнянна ціна (норматив чистої продукції) на одиницю продукції; Р0 і Р1 - середньооблікова чисельність в базовому та звітному періодах; В0 і В1 - вироблення товарної (валової ) продукції в порівнянних цінах підприємства на одного працівника промислово-виробничого персоналу (або робочого) відповідно в базовому та звітному періодах.
ПРИКЛАД 10. У звітному періоді на підприємстві вироблено виробів А - 10 тис. од. (У базовому періоді - 9 тис.од.), виробів Б - 5 тис. од. (У базовому періоді - 4 тис. од.). Вартість одиниці виробу А - 5 руб., Виробу Б - 10 руб. Середньооблікова чисельність працівників підприємства у звітному періоді - 1 тис. чол., В базовому - 1100 чол.
Визначимо індекс продуктивності праці:
QUOTE
Користуючись наведеними прикладами аналітичних розрахунків по індексному методу, можна на основі відповідних даних по своєму підприємству, цеху, дільниці виконати такі ж розрахунки і, порівнявши отримані результати з показниками інших аналогічних підрозділів, виявити ще не використані резерви зростання продуктивності праці.
Планування чисельності персоналу підприємства.
2. Усі працівники підприємств поділяються на робітників, керівників і фахівців.
Угруповання кадрів за категоріями полегшує визначення потреби у працівниках відповідної професії та кваліфікації, встановлення форм оплати праці та матеріального стимулювання, організацію підготовки та перепідготовки персоналу, сприяє кращому їх використання.
Аналіз структурних зрушень у складі персоналу дозволяє виявити тенденції у розподілі та перерозподілі кадрів, їх якісній зміні.
У категорії робітників, у свою чергу, виділяються працівники, безпосередньо беруть участь у виробництві продукції або сприяють його здійсненню, зайняті управлінням машинами, механізмами або агрегатними установками, спостереженням, управлінням і регулюванням автоматів, автоматичних ліній і автоматичних пристроїв (якщо вони оплачуються за тарифною сіткою робочих ), а також працівники, зайняті ремонтом, налагодженням та обслуговуванням устаткування. Вантажно-розвантажувальними роботами або наданням виробництва інших послуг.
Робітники діляться за виробничою ознакою на основних і допоміжних. До основних відносяться робітники, зайняті здійсненням технологічного процесу, а до допоміжних - робітники, безпосередньо не беруть участь у технологічному процесі, але сприяють його здійсненню.
Вони поділяються на функціональні групи:
Організаційно-технологічну, підсобно-технологічну;
Підтримання в робочому стані обладнання, механізмів, апаратів;
Виготовлення технологічного оснащення;
Підтримання в робочому стані будівель і споруд;
Контрольну, транспортну і вантажно-розвантажувальну;
Здійснює приймання, зберігання і видачу матеріальних цінностей;
Групу енергопостачання
Забезпечення охорони праці, техніки безпеки і промсанітарії;
Підготовки та вдосконалення виробництва.
При аналізі структури робочих кадрів треба вивчити кількісні співвідношення між окремими групами робітників у звітному і плановому періодах.
Керівники складають категорію працівників, керуючих діяльністю трудових колективів.
Спеціалісти - це працівники, для заміщення посад яких відповідно до кваліфікаційних вимог потрібна наявність вищої або середньої спеціальної освіти.
Розглянемо показники чисельності та складу працівників підприємства.
Відповідно до плану реструктуризації підприємство визначає загальну чисельність працівників, їх професійний і кваліфікаційний склад, затверджує штати. Розрізняють чисельність промислово-виробничого персоналу, загальну, списочную і планову чисельність.
Чисельність промислово-виробничого персоналу (Чппп) підприємства включає робітників Чрб, керівників ЧРК, службовців Чсл, фахівців Псп і відповідно визначається за формулою:
Чппп = Чрб + ЧРК + Чсл + Псп.
Загальна чисельність робітників (Чобщ) являє собою суму чисельності промислово-виробничого персоналу та персоналу, зайнятого в непромислових господарствах і організаціях, що перебувають на балансі підприємства.
Облікова чисельність включає загальне число всіх працівників підприємства (постійних, сезонних і тимчасових), в тому числі фактично працюючих, які перебувають у відрядженнях, відпустках чергових та по вагітності та пологах, не вийшли на роботу у зв'язку з виконанням громадських і державних обов'язків, через хворобу, з дозволу адміністрації, а також вчинили прогули.
У Облікова чисельність включаються працівники, які отримали навчальні відпустки для здачі іспитів, що проходять навчання на курсах підвищення кваліфікації, зайняті виготовленням продукції на дому.
Для розрахунку чисельності працівників за певний період використовується показник середньоспискової чисельності працівників. Він застосовується, наприклад, при розрахунку середньої продуктивності праці.
Середньооблікова чисельність працівників за місяць (Чр) обчислюється шляхом ділення суми списочних чисел за всі календарні дні місяця (у тому числі святкові та вихідні) на число календарних днів місяця:
QUOTE
де ΣЧpi - сума спискового числа працівників на кожний календарний (робочий і неробочий) день даного місяця; Дк - число календарних днів у цьому місяці.
ПРИКЛАД 11. Протягом місяця середньооблікова чисельність працівників складала: з 1-го по 20-те число - 800 чол., З 22-го по 29-те число - 803, з 30-го по 31-те число - 801 чол.
Визначимо середньооблікова кількість працівників за місяць:
QUOTE
Списочное число працівників дорівнює сумі всіх явок і неявок на роботу. Тому середньооблікова кількість працівників може бути визначене як частка від ділення суми явок і неявок на роботу на роботу за весь місяць на повне календарне число днів місяця.
Середньооблікова чисельність працівників за квартал або за наскільки місяців визначається підсумовуванням середньомісячної чисельності за кожен місяць періоду і діленням результатів на кількість місяців в даному періоді.
Для визначення облікової чисельності працівників спочатку розраховують мінімальну кількість робітників, необхідне для виконання планового завдання з виробництва продукції (роботи) за зміну.
Це так звана явочна чисельність. Вона обчислюється по ділянках, цехах і операціями виробничого процесу. З її врахуванням і розраховують списочное число працівників за формулою:
Чрс = чя + Кс,
де чя - явочна чисельність працівників на добу в планованому періоді; Кс - коефіцієнт облікового складу, який визначається як відношення нормального фонду робочого часу до фактичного числа робочих днів у даному періоді.
ПРИКЛАД 12. Номінальний фонд робочого часу дорівнює 278 дням, фактичне число робочих днів з планового балансу робочого часу становить 270 днів. Явочна чисельність працівників 560 осіб.
Визначимо списочное число працівників:
Чрс = 560 QUOTE
Списочное число працівників може бути також визначена з врахуванням майбутнього процесу невиходів на роботу з поважних причин за формулою:
Чрс = QUOTE
де QUOTE
ПРИКЛАД 13. Явочна чисельність робітників цеху 300 чол., Плановані невиходи на роботу з поважних причин - 10% від номінального фонду робочого часу. Отже, облікова чисельність становитиме:
Чрс = QUOTE
Коефіцієнт чисельності основних робітників (Кор) розраховується за формулою:
Кор = 1 - QUOTE
де QUOTE
ПРИКЛАД 14. Якщо середньооблікова чисельність допоміжних робітників цеху становить 100 чол., А середньооблікова чисельність всіх робітників цеху 400 чол., То коефіцієнт чисельності основних робітників становитиме:
Кор = 1 - QUOTE
Відомості про чисельність працівників та використання робочого часу застосовуються юридичними особами та їх відокремленими підрозділами при заповненні форм федерального державного статистичного спостереження.
У процесі реструктуризації підприємства проводиться розрахунок чисельності персоналу по категоріях працюючих у двох варіантах: при відрядній оплаті і погодинної оплати праці.
При відрядній оплаті праці:
Розрахунок чисельності робітників за основними видами діяльності здійснюється з урахуванням трудомісткості виробничої програми і балансу робочого часу на одного робітника за формулою:
Чрод = (Vпл х Тізд): (Фе х К вп),
де Чрод - чисельність робітників за основними видами діяльності; Vпл - плановий обсяг виробництва виробів (шт.); Тізд - трудомісткість виготовлення одиниці виробу (нормо-час.); Фе - ефективний фонд робочого часу (люд.-год.); К вп - планований коефіцієнт виконання норм.
Розрахунок потреби в персоналі, зайнятому неосновною діяльністю, проводиться за трудомісткістю робіт, нормами виробітку, нормами обслуговування, нормативам чисельності, робочих місць.
Розрахунок чисельності допоміжного персоналу на основі трудомісткості робіт проводиться так само, як і робітників за основними видами діяльності.
Різниця полягає в тому, що при розрахунку чисельності основних робочих виходять з трудомісткості продукції, що випускається, а при визначенні чисельності допоміжних робітників - з трудомісткості допоміжних робіт.
За нормами виробітку визначається чисельність допоміжних працівників у тому випадку, якщо вони виконують строго регламентовані функції (наприклад, контроль якості продукції).
За нормами обслуговування розрахунок чисельності допоміжних робітників проводиться так само, як і основних, якщо на виконувані роботи є норми обслуговування.
За нормативами чисельності загальна кількість допоміжних робітників встановлюється за формулою:
ЧВР = hч х Vр;
Нч = QUOTE
Нч = QUOTE
де Нч - норматив чисельності; QUOTE
По робочих місць чисельність допоміжних робітників визначається в тих випадках, коли обсяги робіт не можуть бути встановлені іншим методом. Наприклад, кранівники, стропальники, бульдозеристи, водії і т.п. визначаються по робочих місцях за формулою:
ЧВР = М х С х К,
де М - число робочих місць; С - число змін; К - коефіцієнт приведення явочної чисельності до облікової.
При погодинній оплаті праці:
Чисельність робочих за основними видами діяльності визначається виходячи з трудомісткості почасових робіт:
Чрод = QUOTE
де QUOTE
Чисельність допоміжних робітників-почасовиків розраховується по робочих місцях і нормах обслуговування.
В цілому фактори, що впливають на чисельність працівників, можуть бути згруповані за укрупненими напрямками:
Зміна обсягу виробництва: економія праці за рахунок умовно-постійної чисельності працівників; додаткова чисельність працівників або їх вивільнення у зв'язку із структурними зрушеннями у виробничій програмі.
Удосконалення технічної бази: зміна рівня механізації і автоматизації виробничих процесів, а також технічної оснащеності на базі діючого або модернізованого обладнання.
Удосконалення технологічної бази виробництва, в тому числі впровадження необхідних технологій і технологічних процесів.
Удосконалення організаційної бази виробництва і праці, в тому числі зміна рівня спеціалізації виробництва і кооперування.
Впровадження нових форм і методів стимулювання праці.
Поліпшення використання технічної бази виробництва, в тому числі скорочення простоїв через несправність обладнання та позапланових ремонтів.
Поліпшення використання технологічної бази виробництва, в тому числі скорочення витрат робочого часу, обумовлених виправленням технологічного браку.
Удосконалення організації виробництва, у тому числі скорочення простоїв; підвищення рівня ритмічності виробництва, раціоналізація режиму зайнятості працівників.
Удосконалення нормування праці, в тому числі перегляд норм і скорочення непродуктивних витрат робочого часу, пов'язаних з недостатнім рівнем організації праці.
Удосконалення організації праці, в тому числі впровадження наукових форм організації праці, необхідних прийомів і методів праці, багатоверстатного обслуговування і суміщення професій; скорочення непродуктивних втрат робочого часу з вини працівника.
Забезпечення необхідної професійної та кваліфікаційної структури персоналу, організація внутрішньозаводського перерозподілу (розстановки працівників) та ін
Завдання.
Викладач основ економіки в школі (10 - 11 класів) атестований по 13 розряду (вища освіта). До = 3,81. Ставка першого розряду - 60 руб. При нормі навантаження 18 год на тиждень, фактично має 24 ч. Доплата за класне керівництво - 20%, за завідування класом інформатики - 25%. Грошова компенсація за придбання спеціальної літератури та періодичної преси - 10%, районний коефіцієнт - 15%. Визначити заробіток викладача.
Рішення.
Застосовуючи запропонований коефіцієнт диференціації, визначимо тарифну ставку 13 розряду:
60 * 3,81 = 228,60 руб.
Визначимо доплати до тарифної ставки:
20% (класне керівництво):
228,60 * 20% = 45,72 руб.;
25% (зав. класом інформатики):
228,60 * 25% = 57,15 руб.;
10% (за придбання літератури та періодики):
228,60 * 10% = 22,86 руб.;
Разом надбавки склали: 125,73 руб., Збільшивши, при цьому, тарифну
ставку до 354,33 руб.
Визначимо основну заробітну плату викладача:
Маючи норму навантаження - 18 год і фактичні години роботи - 24 год (на тиждень), розраховуємо переробку годин на місяць:
(24 - 18) * 4 = 24 год
Норму годин - 72 год, оплачуємо за одноставочному тарифом:
(18 * 4) * 354,33 = 25511,76 руб.
Годинники переробки - 24 г., оплачуємо в полуторному розмірі:
24 * 354,33 * 1,5 = 12755,88 руб.
Основна заробітна плата складе:
25511,76 + 12755,88 = 38267,64 руб.
Застосовуючи районний коефіцієнт, отримаємо нараховану заробітну плату:
38267,64 * 15% + 38267,64 = 44007,79 руб.
Зробимо утримання ПДФО - 13%:
44007,79 - 13% = 38286,77 руб.
Відповідь: Нарахована заробітна плата викладача основ економіки в школі (10 - 11 класів) складе 44007, 79 руб. (Сорок чотири тисячі сім рублів 79 копійок).