Методи оцінки ефективності інвестиційних проектів

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

ІНСТИТУТ ТЕХНОЛОГІЇ, ЕКОЛОГІЇ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА
МОСКОВСЬКОГО ЕНЕРГЕТИЧНОГО ІНСТИТУТУ
(ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ)

Новікова Вікторія Олександрівна

Факультет: ІТЕП

Спеціальність: фінансовий менеджмент
Група: ІТ1_99
Курсова робота з дисципліни "Інвестиційний менеджмент"

Тема:   «Методи оцінки ефективності інвестиційних проектів»

Завідувач кафедри
Акчурін Р.М. _____________
Автор____________
Науковий керівник
Жуков В.В. ___________

2004 р

Зміст курсової роботи:

 

Введення

1. Інвестиційне проектування: принципи фінансового обгрунтування
1.1 Поняття, фази і критерії оцінки інвестиційних проектів
1.2 Класифікація інвестиційних проектів
1.3 Бізнес-план і його роль у фінансовому обгрунтуванні інвестиційного проекту
2. Оцінка ефективності реальних інвестиційних проектів (на прикладі побудови підземного гаража)
2.1 Характеристика діяльності клубу «Б2» як об'єкта дослідження
2.2 Оцінка ефективності споруди підземного гаража в інвестиційному проекті
Висновок
Введення
В основі прийняття інвестиційних рішень лежить оцінка інвестиційних якостей передбачуваних об'єктів інвестування, яка відповідно до методики сучасного інвестиційного аналізу ведеться по певному набору критеріальних показників ефективності. Визначення значень показників ефективності інвестицій дозволяє оцінити розглянутий інвестиційний об'єкт з позицій прийнятності для подальшого аналізу, зробити порівняльну оцінку ряду конкуруючих інвестиційних об'єктів та їх ранжування, здійснити вибір сукупності інвестиційних проектів, що забезпечують заданий співвідношення ефективності і ризику.
Оцінка ефективності інвестицій є найбільш відповідальним етапом ухвалення інвестиційного рішення, від результатів якого значною мірою залежить ступінь реалізації мети інвестування. У свою чергу, об'єктивність і достовірність отриманих результатів багато в чому обумовлені використовуваними методами аналізу. У зв'язку з цим важливо розглянути існуючі методичні підходи до оцінки ефективності інвестицій і визначити можливості їх застосування з метою раціонального вибору варіантів інвестування.
Глава 1. Інвестиційне проектування: принципи фінансового обгрунтування
Розроблені у світовій практиці методи визначення ефективності інвестицій використовуються для оцінки ефективності як реальних інвестиційних проектів, так і фінансових інвестицій, а також для вибору інвестиційних об'єктів. Разом з тим відмінності інвестиційних якостей реальних і фінансових інвестицій зумовлюють існування певних особливостей розрахунку конкретних моделей оцінки прибутковості інвестиційних об'єктів. [1]
1.1 Поняття, фази і критерії оцінки інвестиційних проектів
Проблема прийняття рішення про інвестиції полягає в оцінці плану передбачуваного розвитку подій з точки зору того, наскільки зміст плану та ймовірні наслідки його здійснення відповідають очікуваному результату.
У найбільш загальному значенні під інвестиційним проектом розуміють будь-яке вкладення капіталу на термін з метою отримання доходу. У спеціальній економічній літературі з інвестиційного проектування і проектного аналізу інвестиційний проект розглядається як комплекс взаємопов'язаних заходів, спрямованих на досягнення певних цілей протягом обмеженого періоду часу. [1]
Форми і зміст інвестиційних проектів можуть бути найрізноманітнішими - від плану будівництва нового підприємства до оцінки доцільності придбання нерухомого майна. У всіх випадках, однак, присутній часовий лаг (затримка) між моментом початку інвестування і моментом, коли проект починає приносити прибуток. [2]
Часовий фактор відіграє ключову роль в оцінці інвестиційного проекту. Перша фаза, безпосередньо попередня основного об'єму інвестицій, в багатьох випадках не може бути визначена досить точно. На цьому етапі проект розробляється, готується його техніко-економічне обгрунтування, проводяться маркетингові дослідження, здійснюється вибір постачальників сировини та обладнання, ведуться переговори з потенційними інвесторами та учасниками проекту. [3]
Також тут може здійснюватися юридичне оформлення проекту (реєстрація підприємства, оформлення контрактів і т.п.) і проводитися емісія акцій та інших цінних паперів.
Як правило, в кінці передінвестиційної фази повинен бути отриманий розгорнутий бізнес-план інвестиційного проекту.
Всі перераховані вище дії, зрозуміло, вимагають не тільки часу, але і витрат. У разі позитивного результату і переходу безпосередньо до здійснення проекту понесені витрати капіталізуються і входять до складу так званих "передвиробничий витрат" з подальшим віднесенням на собівартість продукції через механізм амортизаційних відрахувань.
Наступний відрізок часу відводиться під стадію інвестування або фазу здійснення. Принципова відмінність цієї фази розвитку проекту від попередньої і наступної фаз полягає, з одного боку, в тому, що починають вживатися дії, що вимагають набагато більших витрат і носять вже незворотній характер (закупівля обладнання або будівництво), а, з іншого боку, проект ще не в змозі забезпечити свій розвиток за рахунок власних коштів.
На даній стадії формуються постійні активи підприємства. Деякі види супутніх витрат (наприклад, витрати на навчання персоналу, на проведення рекламних заходів, на пуско-наладку і інші) частково можуть бути віднесені на собівартість продукції (як витрати майбутніх періодів), а частково - капіталізовані (як передвиробничий витрати).
З моменту введення в дію основного обладнання (у разі промислових інвестицій) або по придбанні нерухомості або іншого виду активів починається третя стадія розвитку інвестиційного проекту - експлуатаційна фаза. Цей період характеризується початком виробництва продукції або надання послуг та відповідними надходженнями і поточними витратами. [2]
Значний вплив на загальну характеристику проекту буде надавати тривалість експлуатаційної фази. Очевидно, що, чим далі буде віднесена в часі її верхня межа, тим більшою буде сукупна величина доходу.
Важливо визначити той момент, після досягнення якого грошові надходження проекту вже не можуть бути безпосередньо пов'язані з початковими інвестиціями (так званий "інвестиційний межа"). Наприклад, при установці нового обладнання ім буде термін повного морального чи фізичного зносу.
Загальним критерієм тривалості терміну життя проекту або періоду використання інвестицій є суттєвість викликаються ними грошових доходів з точки зору інвестора. Так, при проведенні банківської експертизи на предмет надання кредиту, термін життя проекту буде збігатися з терміном погашення заборгованості і подальша доля інвестицій ссудодателя вже не буде цікавити.
Розглянемо докладніше завдання, які вирішуються на першій, передінвестиційної фазі розвитку проекту.
Як вже було сказано вище, на цьому етапі проводиться ряд досліджень і ведеться підготовка до початку здійснення проекту. Ступінь подробиці досліджень, у світовій практиці званих "передінвестиційної", може змінюватись в залежності від вимог інвестора, можливості їх фінансування та часу, відведеного на їх проведення. Прийнято виділяти три рівня передінвестиційної досліджень:
1) дослідження можливостей;
2) підготовчі або передпроектні дослідження;
3) оцінка здійсненності або техніко-економічні дослідження.
Різниця між рівнями передінвестиційної досліджень досить умовно. Як правило, поетапна підготовка остаточного рішення необхідна тільки у випадках досить великих проектів, типу проектів будівництва нового підприємства або організації нового виробництва. Важливо відзначити факт безумовної необхідності опрацювання всіх опитувань, пов'язаних із здійсненням інвестиційного проекту, так як це в значній мірі визначає успіх чи невдачу проекту в цілому (природно, за умови, що не буде допущено серйозних помилок на наступних стадіях). Недостатньо або неправильно обгрунтований проект буде приречений на серйозні труднощі при його реалізації, незалежно від того, наскільки успішно будуть вживатися всі наступні дії.
Структура інформації, опрацьовується у ході досліджень, згідно з рекомендаціями ЮНІДО (Організація ООН з проблем промислового розвитку), виглядає наступним чином:
1) цілі проекту, його орієнтація і економічне оточення, юридичне забезпечення (податки, державна підтримка і т.п.);
2) маркетингова інформація (можливості збуту, конкурентне середовище, перспективна програма продажів і номенклатура продукції, цінова політика);
3) матеріальні витрати (потреби, ціни та умови постачання сировини, допоміжних матеріалів та енергоносіїв);
4) місце розміщення, з урахуванням технологічних, кліматичних, соціальних та інших факторів;
5) проектно-конструкторська частина (вибір технології, специфікація обладнання і умови його поставки, обсяги будівництва, конструкторська документація тощо);
6) організація підприємства і накладні витрати (управління, збут і розподіл продукції, умови оренди, графіки амортизації обладнання тощо);
7) кадри (потреба, забезпеченість, графік роботи, умови оплати, необхідність навчання);
8) графік здійснення проекту (терміни будівництва, монтажу та пуско-налагоджувальних робіт, період функціонування);
9) комерційна (фінансова і економічна) оцінка проекту.
Вищенаведена структура в цілому відповідає структурі бізнес-плану інвестиційного проекту.
Сенс загальної оцінки інвестиційного проекту полягає в подання всієї інформації про останній у вигляді, що дозволяє особі, що приймає рішення, зробити висновок про доцільність (або недоцільність) здійснення інвестицій. У цьому контексті особливу роль відіграє комерційна оцінка. [2]
Оцінка комерційної спроможності - заключне ланка проведення передінвестиційної досліджень. Вона повинна грунтуватися на інформації, отриманої та проаналізованої на всіх попередніх етапах роботи. Комерційна оцінка уособлює собою інтегральний підхід до аналізу інвестиційного проекту. Як наслідок, інформація саме цього розділу бізнес-плану є ключовою при прийнятті потенційним інвестором рішення про участь у проекті.
Цінність результатів, отриманих на даній стадії передінвестиційної досліджень, в рівній мірі залежить від повноти та достовірності вихідних даних і від коректності методів, використаних при їх аналізі. Значну роль у забезпеченні адекватної інтерпретації результатів розрахунків відіграє також досвід і кваліфікація експертів або консультантів.
Очевидною є необхідність застосування стандартизованих методів оцінки інвестицій. Це, по-перше, дозволить зменшити вплив рівня компетентності експертів на якість аналізу, а, по-друге, забезпечить порівнянність показників фінансової спроможності та ефективності для різних проектів.
До загальних критеріїв комерційної привабливості інвестиційного проекту відносяться два: "фінансова спроможність" (фінансова оцінка) і "ефективність" (економічна оцінка).
Обидва зазначених підходу взаємодоповнюють один одного. У першому випадку аналізується ліквідність (платоспроможність) проекту в ході його реалізації. У другому - акцент ставиться на потенційній здатності проекту зберегти купівельну цінність вкладених коштів і забезпечити достатній темп їх приросту.
Серед підтримують досліджень особливо необхідно виділити дослідження, пов'язані з вивченням передбачуваних ринків збуту та інших аспектів маркетингу, остільки, оскільки мова йде саме про комерційну оцінці інвестицій.
Відповідь на питання, чим приваблює інвестора той чи інший інвестиційний проект, може бути дано тільки в самій загальній, абстрактній формі. Дійсно, неможливо звести всі безліч чинників і поєднання різних інтересів потенційних учасників до одного лише економічного аспекту інвестиційного проекту. Подібний підхід тим більшою мірою виявляється невірним, чим більш зовнішнє оточення проекту характеризується загальною нестабільністю, недосконалістю законодавчої системи і нерозвиненістю ринкових відносин (передусім - ринку капіталів).
В умовах так званої "досконалої конкуренції" критерієм ефективності інвестиційного проекту є рівень прибутку, отриманого на вкладений капітал. При цьому під прибутковістю, рентабельністю або прибутковістю слід розуміти не просто приріст капіталу, а такий темп збільшення останнього, який, по-перше, повністю компенсує загальне (інфляційний) зміна купівельної спроможності грошей протягом аналізованого періоду, по-друге, забезпечить мінімальний гарантований рівень прибутковості і, по-третє, покриє ризик інвестора, пов'язаний із здійсненням проекту.
Дуже часто в даному контексті використовується поняття "вартості капіталу". З одного боку, для підприємця (позичальника) вартістю капіталу є величина процентної ставки, яку він повинен буде заплатити за можливість використання фінансових ресурсів протягом певного періоду часу. З іншого боку, оцінюючи доцільність взяття кредиту, підприємець повинен орієнтуватися на середній сформований рівень прибутку, принесеного капіталом.
Очевидно, що за досконалої конкуренції обидва вимірювача вартості капіталу повинні бути рівні або, по-принаймні, близькі один до одного.
Модель досконалої або ідеальної конкурентного середовища передбачає, зокрема, наявність великої кількості учасників ринку капіталів, в рівній мірі володіють можливістю продавати або купувати фінансові ресурси. При цьому окремі позичальники і позикодавці не можуть впливати на середній рівень процентної ставки.
У дійсності, єдиної норми відсотка або прибутку не існує - навпаки, має місце безліч різних відсоткових ставок: за короткостроковими та довгостроковими позиками, по облігаціях, комерційним цінних паперів і т.д. Інвестори вибирають найбільш вигідну форму вкладення грошових коштів з кількох альтернативних варіантів (так званий "принцип альтернативності"). Для "досконалого інвестора", тобто особи, що не має інших інтересів, крім прагнення до максимально можливої ​​в даний момент часу нормі прибутку, всі інвестиційні проекти, що забезпечують рівні рівні прибутковості, є рівно привабливими.
Розглядаючи роль вартості капіталу в ухваленні рішення про інвестиції, необхідно враховувати вплив інфляції. Її дія виявляється в зменшенні загальної купівельної спроможності грошей. Всі учасники ринку фінансових ресурсів включають очікуваний темп інфляційного знецінення у вартість капіталу. Призначувана Ссудодатель ставка відсотка в цьому випадку іменується "номінальної", "оголошеною" або "брутто-" ставкою. Остання внаслідок цього завжди виявляється чисельно більше реальної (дійсної) процентної ставки, що співвідносить з істинною нормою прибутковості, що вимірюється в грошових одиницях із постійною купівельною спроможністю.
В економічній літературі для визначення реальної ставки відсотка або реальної норми прибутку рекомендується використовувати наступну формулу:
R = N - I, (1)
де R - реальна ставка, N - номінальна ставка, I - темп інфляції (всі значення - за один і той же період часу, у відсотках).
Враховуючи вищесказане і, виходячи з основоположного принципу альтернативності, можна зробити наступне важливий висновок: проект буде привабливим для потенційних інвесторів, якщо його реальна норма прибутковості перевищуватиме таку для будь-якого іншого способу вкладення капіталу.
Отже, проблема оцінки привабливості інвестиційного проекту полягає у визначенні рівня його прибутковості (норми прибутку).
Розрізняють два основні підходи до вирішення даної проблеми, відповідно до яких і методи оцінки ефективності інвестицій пропонується розділити на дві групи:
1) прості (статичні) методи;
2) методи дисконтування.
Методи, що входять до першої категорії, оперують окремими, "точковими" (статичними) значеннями вихідних показників. При їх використанні не враховуються вся тривалість терміну життя проекту, а також нерівнозначність грошових потоків, що виникають у різні моменти часу. Тим не менш, в силу своєї простоти і ілюстративності, ці методи досить широко поширені, хоч і застосовуються, в основному, для швидкої оцінки проектів на попередніх стадіях розробки.
У другій групі зібрані методи аналізу інвестиційних проектів, які оперують поняттям "тимчасових рядів" і вимагають застосування спеціального математичного апарату і більш ретельної підготовки вихідної інформації. [2]
1 .2 Класифікація інвестиційних проектів
У складі реальних інвестиційних проектів найбільше значення мають проекти, здійснювані у вигляді капітальних вкладень. Дані інвестиційні проекти можуть бути класифіковані за різними критеріями:
1. За масштабом інвестицій
- Дрібні
- Традиційні
- Великі
- Мегапроекти
2. За поставленим цілям
- Зниження витрат
- Зниження ризику
- Дохід від розширення
- Вихід на нові ринки збуту
- Диверсифікація діяльності
- Соціальний ефект
- Екологічний ефект
3. За ступенем взаємозв'язку
- Незалежні
- Альтернативні
- Взаємопов'язані
4. За ступенем ризику
- Ризикові
- Безризикові
5. По термінах
- Короткострокові
- Довгострокові
У країнах Західної Європи і США під дрібними проектами розуміються проекти, що мають вартість менше 300тис. $, Під середніми (традиційними проектами) - проекти, що мають вартість від 300тис. $ До 2млн. $. Великі проекти - це проекти, що носять стратегічний характер і мають вартість понад 2млн. $. Мегапроекти представляють собою державні або міжнародні цільові програми, які об'єднують ряд інвестиційних проектів єдиного цільового призначення. Вартість мегапроектів - 1млрд. $ І вище. У російській практиці (при виділенні на конкурсній основі централізованих інвестиційних ресурсів) великими проектами вважаються проекти вартістю понад 50млн. $
Цілі, які ставляться ініціаторами інвестиційних проектів, можуть бути самими різними. У ряді випадків проекти орієнтовані не на пряме отримання прибутку, а на зниження ризиків виробництва і збуту, експансію в нові сфери бізнесу. Державні інвестиційні проекти можуть переслідувати соціальні чи екологічні цілі. [1]
Важливе значення при аналізі інвестиційних проектів має визначення ступеня взаємозалежності інвестиційних проектів. Незалежні проекти можуть оцінюватися автономно, прийняття або відхилення одного з таких проектів ніяк не впливає на рішення щодо іншої. Альтернативні проекти є конкуруючими; їх оцінка може відбуватися одночасно, але здійснюватися може лише один з них з-за обмеженості інвестиційних ресурсів чи інших причин. Взаємопов'язані проекти оцінюються одночасно, при цьому прийняття одного проекту неможливо без прийняття іншого.
Інвестиційні проекти можуть відрізнятися за ступенем ризику: більш ризикованими є проекти, спрямовані на освоєння нових видів продукції або технологій, менш ризикованими - проекти, що передбачають державну підтримку.
Інвестиційні проекти можуть бути коротко-і довгостроковими. До короткострокових відносяться проекти з терміном реалізації до двох років, до довгострокових - з терміном реалізації понад 2 років. [1]
1.3 Бізнес-план і його роль у фінансовому обгрунтуванні інвестиційного проекту
Бізнес-план набув поширення в російській практиці починаючи з 90-х років, коли перехід до ринкового механізму інвестування зажадав зміни принципів фінансування капітальних вкладень. Розвиток нової моделі інвестиційного планування було викликано, з одного боку, скороченням державних інвестицій, що обумовив потребу пошуку альтернативних джерел фінансування, причому на зворотних засадах, з іншого боку - завданнями досягнення відповідності проектів, що розробляються міжнародним нормам.
Бізнес-план являє собою документ, в якому комплексно, системно і детально обгрунтовується інвестиційна пропозиція і визначаються основні характеристики інвестиційного проекту. Бізнес-проект повинен переконливо довести ефективність прийняття інвестиційного рішення для його потенційних учасників, зацікавлених осіб та організацій, місцевої адміністрації, експертів і т.д. [1]
Склад бізнес-плану і ступінь його деталізації залежать від ряду чинників: масштабності проекту, його характеру і цільової спрямованості, ступеня ризику і т.д. Типові методики складання бізнес-плану розроблені ЮНІДО, МБРР, ЄБРР.
В даний час визначилася єдина структура бізнес-плану. Вона включає:
· Резюме проекту (коротка характеристика),
· Характеристика продукції або послуг,
· Стан справ у галузі,
· Аналіз ринку,
· Виробнича діяльність,
· Стратегія маркетингу,
· Управління реалізацією інвестиційного проекту,
· Оцінка ризиків та способи їх страхування,
· Фінансовий план,
· Додатки.
Найбільш важливим розділом є фінансовий план. Фінансове обгрунтування проекту виступає критерієм прийняття інвестиційного рішення, тому розробка фінансового плану повинна вестися особливо ретельно.
Фінансовий план включає розрахунок потреби в інвестиціях, обгрунтування плану доходів і витрат, визначення точки беззбитковості по інвестиційному проекту, терміну окупності інвестиційних вкладень, характеристику джерел фінансування інвестиційного проекту.
Розрахунок потреби в інвестиціях здійснюється на основі моделювання потоку інвестицій, пов'язаних зі створенням нових виробничих потужностей (модернізацією виробництва, його реконструкцією або технічним переозброєнням) та введенням об'єкта в експлуатацію. Тут також відображаються необхідний обсяг інвестицій в оборотні активи і створення резервних фондів.
При обгрунтуванні плану доходів і витрат, пов'язаних з експлуатацією інвестиційного проекту, наводяться розрахунки основних показників господарської діяльності за проектом: валового доходу, обсяг і склад поточних витрат, валовий та чистий прибуток, грошовий потік, який визначається як сума амортизації і чистого прибутку.
Точка беззбитковості (break-even point) визначає межі збитковості і прибутковості інвестиційного проекту. Вона показує, при якому обсязі продажів досягається окупність витрат. Беззбитковість буде досягнута при такому обсязі чистого доходу, який дорівнює загальній сумі поточних постійних і змінних витрат.
Чистий дохід від реалізації розраховується шляхом вирахування з валового доходу податку на додану вартість і акцизних зборів. Постійні поточні витрати - це витрати, які не змінюються при зміні обсягів виробництва або продажів; до них відносяться витрати на утримання та оренду основних фондів, амортизація, витрати на рекламу та ін Змінні поточні витрати включають витрати на сировину і матеріали, транспортні витрати та інші , сума яких змінюється пропорційно зміні обсягів виробництва і продажів.
Визначення точки беззбитковості здійснюється за формулою
О п = З т.пост / У ч.д - У зт.пер,
де О п - обсяг продажів (виробництва), при якому досягається беззбитковість об'єкта;
З т.пост - сума поточних постійних витрат;
У ч.д - рівень чистого доходу до обсягу продажів (виробництва),%;
У зт.пер - рівень змінних поточних витрат до обсягу продажів (виробництва),%.
Термін окупності є однією з характеристик ефективності інвестиційного проекту. Він показує, через який період часу окупляться вкладення в інвестиційний проект.
Обгрунтування стратегії фінансування інвестиційного проекту передбачає визначення джерел інвестиційних ресурсів та їх структури. В якості основних способів фінансування інвестиційних проектів можуть розглядатися:
· Самофінансування, тобто здійснення інвестування тільки за рахунок власних коштів;
· Залучення акціонерного і пайового капіталу;
· Кредитне фінансування (кредити банків, випуск облігацій);
· Лізинг;
· Змішане фінансування на основі різних комбінацій розглянутих способів.
Вибір способів фінансування повинен бути орієнтований на оптимізацію структури джерел формування інвестиційних ресурсів. При цьому слід враховувати переваги і недоліки кожної групи джерел фінансування інвестицій (табл.1).
Таблиця 1. Порівняльна характеристика джерел фінансування інвестиційних проектів
Джерела
фінансування
Переваги
Недоліки
Внутрішні джерела (власні кошти)
Легкість, доступність і швидкість мобілізації. Зниження ризику неплатоспроможності та банкрутства. Більш висока прибутковість внаслідок відсутності дивідендних чи відсоткових виплат. Збереження власності та управління засновників.
Обмеженість обсягів залучення коштів. Відволікання власних коштів з господарського обороту. Обмеженість незалежного контролю за ефективністю використання інвестиційних ресурсів.
Зовнішні джерела (залучені і позикові кошти)
Можливість залучення коштів у значних масштабах. Наявність незалежного контролю за ефективністю використання інвестиційних ресурсів
Складність і тривалість процедури залучення коштів. Необхідність надання гарантій платоспроможності. Підвищення ризику неплатоспроможності та банкрутства. Зменшення прибутку у зв'язку з необхідністю дивідендних чи відсоткових виплат. Можливість втрати власності та управління компанією (при акціонуванні)
Оформлення інвестиційного проекту відповідно до розглянутими методиками дозволяє оцінити його фінансову прийнятність і ефективність. [1]
Глава 2. Оцінка ефективності реальних інвестиційних проектів (на прикладі побудови підземного гаража)
2.1 Характеристика діяльності клубу «Б2» як об'єкта дослідження
Восени 2001 року в центрі Москви почав свою роботу клуб «Б2» - дітище «Бункера», одного з головних рок-клубів столиці. Утворений на основі особистих вкладів громадян з рівними частками у Статутному Фонді.
Площа «Б2» становить 2000 кв.м. Одночасно тут можуть проводити час 1500 чоловік, а у вихідні в його стінах з'являються до 2000 гостей за день. На п'яти поверхах, кожен з яких міг би бути окремим клубом, розмістилися ресторан, суші-бар, більярдна, джазовий клуб, сучасна концертний майданчик, танцпол, чіл-аут, караоке-бар, і 8 барів. Серце клубу - йде вгору футуристична червона конструкція, на яку, як на стрижень, нанизані всі п'ять поверхів.
У «Б2» проводяться великі урочистості, ювілеї, прес-конференції, презентації, тощо. Звук, світло і устаткування в повному комплекті. Музична програма на вибір. Виступають артисти будь-якого жанру. [4]
Організаційна структура «Б2» представлена ​​наступними ключовими ланками (дані на 22 березня 2004 р.):
1. Генеральний директор - Наталя Кабанова
2. Комерційний директор - Тамара Бун
3. Керуючий - Катерина Шумкова
4. Арт-директор - Андрій Александров
5. PR-директор - Наталя Каштанова
6. Художній керівник - Олег Кірєєв
7. Координатор дитячих проектів - Ганна Семенова
8. Директор по звуку - Андрій Романов
9. Менеджер з персоналу - Світлана Морозова
2.2 Оцінка ефективності споруди підземного гаража в інвестиційному проекті
Клубом «Б2» планується реалізація короткострокового інвестиційного проекту будівництва підземного гаража на 500кв.м. Планована інвестиція в проект - 4.5млн.руб. Повністю освоєна за рахунок власних коштів. Очікуваний чистий прибуток - 200 тис.руб на місяць. Вихід на повноцінну експлуатацію - липень 2004.
Ставка податку на прибуток - 24%, прибутковість інвестованого капіталу - 12%.
Будівництво підземного гаража дозволить клубу «Б2» надавати послуги з паркування особистого авто на час перебування на території закладу, що забезпечить клієнтам більшу зручність.
Визначаємо початкові грошові вкладення з урахуванням податкових відрахувань за формулою:
IC = (1 - Y) * C 0
де:
IC - чисті початкові вкладення;
З 0 - планована інвестиція;
Y - ставка податку.
Для розглянутого проекту:
IC = (1-0.24) * 4 500 000 = 3 420 000руб
Методи, використовувані в аналізі інвестиційних проектів, можна поділити на 2 групи:
· Засновані на дисконтованих оцінках;
· Засновані на облікових оцінках.
Розглянемо деякі з цих методів.
Метод оцінки чистого приведеного ефекту (NPV)
Цей метод заснований на зіставленні величини вихідної інвестиції (IC) із загальною сумою дисконтованих грошових надходжень, що генеруються нею протягом прогнозованого терміну. Оскільки приплив коштів розподілений у часі, він дисконтується прибутковістю Н.
Загальна накопичена величина дисконтованих грошових доходів і чистий приведений ефект (NPV) відповідно розраховуються за формулами:
PV = Σ      C k                                                                         
          n     (1 + H) k
n - кількість прогнозованих періодів, років.
Н - ставка дисконтування
З к - чисті грошові надходження в періоді k;
NPV = Σ      C k - IC
             n (1 + H) k
Про ступінь ефективності вкладення коштів у даний проект говорить отримана величина NPV.
Очевидно, що якщо:
NPV> 0, то проект варто прийняти;
NPV <0, то проект варто відкинути;
NPV = 0, то проект ні прибутковий, ні збитковий.
Необхідно відзначити, що показник NPV відбиває прогнозну оцінку зміни економічного потенціалу інвестора у разі прийняття даного проекту.
Цей показник склопластику в тимчасовому аспекті, тобто NPV різних проектів можна підсумовувати. Це дуже важлива властивість, що виділяє цей критерій із всіх інших і дозволяє використовувати його в якості основного критерію при аналізі оптимальності інвестиційного портфеля.
Результат розрахунку чистого приведеного ефекту розглянутого проекту:
NPV = (1 200 000 * 0.893 + 24 000 000 * 0.797 + 24 000 000 * 0.712) - 3 420 000 = = 37 287 600 - 3 420 000 = 33 867 600 руб.
Як видно, проект має позитивну величину NPV. Це говорить про те, що його прийняття принесе прибуток.
Метод оцінки середнього доходу на капіталовкладення
Цей метод передбачає розгляд проекту по відношенню середнього доходу до вкладених інвестицій. Особливість цього методу полягає в тому, що він не враховує часу надходження грошових потоків.
Сенс цього методу зводиться до визначення середньої величини чистих грошових потоків, надходження яких очікуються у майбутньому внаслідок впровадження даного інвестиційного проекту, а потім - до обчислення відносини цього показника до капіталовкладень у даний проект.
Дох кап.влож   =      З ср * 100%
                              IC
Дох кап.влож   =    2 000 000   * 100% = 58%
3 420 000
Метод визначення терміну окупності інвестицій (РР)
Цей метод - один з найпростіших і широко розповсюджених у світовій обліково-аналітичній практиці. Він не припускає тимчасової упорядкованості грошових надходжень. Алгоритм розрахунку терміну окупності залежить від рівномірності розподілу прогнозованих доходів від інвестицій.
Якщо доход розподілений по роках рівномірно, то термін окупності розраховується розподілом одноразових витрат на величину річного доходу. При отриманні дробового числа воно округлюється в бік збільшення до найближчого цілого.
Якщо прибуток розподілено нерівномірно, то термін окупності розраховується прямим підрахунком числа років, протягом яких інвестиція буде погашена цим доходом.
У даному випадку дохід розподілено рівномірно, тому:
РР = 3 420 000 / 200 000 = 18 місяців (або 2 роки)
Показник терміну окупності інвестицій дуже простий у розрахунках, разом з тим він має ряд недоліків, які необхідно враховувати в аналізі.
По-перше, він не враховує вплив доходів останніх періодів. По-друге, оскільки цей метод заснований на не дисконтованих оцінках, він не робить різниці між проектами з однаковою сумою кумулятивних доходів, але різним розподілом їх за роками.
Існує ряд ситуацій, при яких застосування методу, заснованого на розрахунку строку окупності витрат, може бути доцільним. Зокрема, це ситуація, коли керівництво підприємства в більшому ступені стурбовано вирішенням проблеми ліквідності, а не прибутковості проекту - головне, щоб інвестиції окупилися якомога швидше. Метод також гарний у ситуації, коли інвестиції сполучені з високим ступенем ризику, тому, чим коротше термін окупності, тим менш ризикованим є проект. Така ситуація характерна для галузей чи видів діяльності, яким притаманна велика ймовірність достатньо швидких технологічних змін.
Метод визначення індексу прибутковості інвестицій
Цей метод по суті є наслідком методу чистого приведеного доходу (ефекту).
Індекс рентабельності (або індекс дохідності) інвестицій розраховується за формулою:
PI = Σ      C k: IC                                                              
         n (1 + H) k
Очевидно, що якщо:
PI> 1, то проект варто прийняти;
PI <1, то проект варто відкинути;
PI = 1, то проект ні прибутковий, ні збитковий.
PI = (1 200 000 * 0.893 + 24 000 000 * 0.797 + 24 000 000 * 0.712): 3420000 =
= 37287600: 3420000 = 10.9
На відміну від чистого приведеного ефекту індекс прибутковості інвестицій є відносним показником. Він характеризує рівень доходів на одиницю витрат, тобто ефективність вкладень - чим більше значення цього показника, тим вища віддача з кожної гривні інвестованого в даний проект.
Метод розрахунку коефіцієнта ефективності інвестицій
Цей метод має дві характерні риси: він не припускає дисконтування показників доходу; дохід характеризується показником чистого прибутку З СР Алгоритм розрахунку винятково простий, що і зумовлює широке використання цього показника на практиці: коефіцієнт ефективності інвестиції (ARR) розраховується розподілом середньорічного прибутку З ср на середню величину інвестиції (коефіцієнт береться у відсотках). [5] Середня величина інвестиції знаходиться розподілом вихідної суми капітальних вкладень на два:
ARR =      З ср * 100%
Ѕ IC
З ср - середньорічна прибуток
З ср розраховується шляхом ділення суми чистого прибутку за n років на кількість років
З ср = (1 200 000 + 2 400 000 + 2 400 000): 3 = 2 000 000 крб
ARR = 2 000 000: (0.5 * 3 420 000) * 100% = 117%
Цей показник порівнюється з коефіцієнтом рентабельності авансованого капіталу.
Висновок: за всіма розрахованим параметрам інвестиційний проект спорудження підземного гаража є позитивним і принесе прибуток.
Висновок
Розглянута в даній курсовій тема є дуже актуальною, тому що інвестиційна діяльність являє собою один з найбільш важливих аспектів функціонування будь-якої комерційної організації. Причинами, що обумовлюють необхідність інвестицій, є відновлення наявної матеріально-технічної бази, нарощування обсягів виробництва, освоєння нових видів діяльності.
Дуже часто підприємство стикається з ситуацією, коли є ряд альтернативних (взаємовиключних) інвестиційних проектів. Природно, виникає необхідність у порівнянні цих проектів і виборі найбільш привабливих з них за якими-небудь критеріями.
В умовах ринкової економіки можливостей для інвестування досить багато. Разом з тим обсяг фінансових ресурсів, доступних для інвестування, у будь-якого підприємства обмежений. Тому особливу актуальність набуває завдання оптимізації бюджету капіталовкладень.
У зв'язку з цим в роботі були розглянуті наступні питання:
ü основні принципи, покладені в основу аналізу інвестиційних проектів;
ü критерії оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів;
ü класифікація інвестиційних проектів;
ü на конкретному прикладі розглянуто основні методи оцінки інвестиційних проектів.
Використана література:
1. Ігоніна Л.Л. Інвестиції: Учеб. посібник / За ред. д-ра екон. наук, проф. В.А. Слепова. - М.: Економіст, 2003. - 478 с.
2. Ідрисов А. Б., Картиш С.В., Постніков А.В. Стратегічне планування і аналіз ефективності інвестицій. - М.: Інформаційно-видавничий дім "Філін", 1997. - С. 99.
3. Ліпсіц І.В., Косів В.В. Інвестиційний проект: методи підготовки й аналізу. - М., 1999. - С. 29
4. Офіційний сайт клубу «Б2» - www.b2club.ru
5. Курс лекцій Попової В.П. по КФДП
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Курсова
78кб. | скачати


Схожі роботи:
Методи оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів
Критерії оцінки ефективності інвестиційних проектів
Принципи та етапи оцінки ефективності інвестиційних проектів
Методи оцінки інвестиційних проектів
Методи оцінки ризиків інвестиційних проектів
Застосування методів оцінки ефективності інвестиційних проектів на прикладі організації виробництва
Методи аналізу та оцінки інвестиційних проектів (на прикладі агрофірм)
Критерії оцінки інвестиційних проектів
Специфіка оцінки інвестиційних проектів з лізингом устаткування
© Усі права захищені
написати до нас