Методи здійснення виконавчої влади

ЗМІСТ
Введення
1. Поняття методів державного управління
2. Види методів державного управління
3. Поняття примусу з адміністративного права. Заходи адміністративного примусу
4. Завдання
Висновок
Список використаних джерел

Введення
Управління суспільством, забезпечення громадської дисципліни та правопорядку здійснюється за допомогою активних засобів цілеспрямованого впливу на свідомість і поведінку людей, в якості цих засобів виступають і такі методи державної і громадської діяльності, як переконання та примус. Інтереси охорони законності і правопорядку, підтримки державної дисциплини потребують, щоб органи держави забезпечували проведення в життя державної волі, застосовуючи в разі необхідності до тих, хто не слідує цій волі добровільно, і примусові заходи, які допускаються законом. Необхідно розрізняти примус як специфічну діяльність органів державного управління і як один з методів управління.
Тема контрольної роботи: «Методи здійснення виконавчої влади».
Мета роботи правильно і всебічно розкрити тему контрольної роботи.
Завдання контрольної роботи зумовлюються метою і полягають у тому щоб:
- Дати поняття методів державного управління;
- Розглянути види методів державного управління;
- Викласти заходи адміністративного примусу;
- Вирішити завдання.
При вирішенні поставлених завдань для досягнення мети дослідження використовувалися наступні методи: формально-юридичний метод, метод системного аналізу, комплексного дослідження, порівняльного правознавства.
Структура контрольної роботи включає: титульний лист, зміст, вступ, три питання, два завдання, висновок, список використаної літератури. Контрольна робота виконана на 16 сторінках комп'ютерного тексту.

1. Поняття методів державного управління
Під методом звичайно розуміють спосіб чи засіб досягнення поставленої мети. Відповідно до цього адміністративно-правовими методами є способи та прийоми безпосереднього цілеспрямованого впливу виконавчих органів (посадових осіб) згідно закріпленої за ними компетенції, у встановлених межах та в певній формі на підпорядковані їм органи та громадян [4. с. 56].
Методи проявляються у формах управління, через взаємодію суб'єктів та об'єктів управління, що склалися між ними зв'язки. У них відбиваються воля держави, повноваження юридично-владного характеру, що належать виконавчим органам. Тому методи управління юридично оформлені, закріплені адміністративно-правовими нормами. Правильне розуміння методів можливе на підставі та у зв'язку з функціями управління. Будь-яка функція, що вимагає реалізації, являє собою конкретну мету управління і дії, зумовлені завданнями її здійснення. Тому вона є частиною управлінської діяльності. Це дає можливість відокремити методи управління від понять, які вживаються в аналогічному до них розумінні. Наприклад, планування, контроль, облік та інші подібні до них дії є функціями управління. Але, взяті як окремі прийоми будь-якої із функцій управління, вони являють собою вже методи управління. Їх оптимальний вибір у конкретних умовах забезпечує ефективну діяльність органу управління. У результаті значного різноманіття суб'єктів виконавчої влади та об'єктів, які знаходяться під їхнім впливом, методи управління також відрізняються різноманітністю. Але це не виключає наявних у них спільних рис. Найбільш характерні для методів управління: 1) способи впливу виконавчого органу (посадової особи) на підпорядкований йому орган та громадян; 2) вираз державного публічного інтересу, керівної ролі держави; 3) способи досягнення мети; 4) способи організації, прийоми реалізації функцій, які виникають в процесі здійснення спільної діяльності; 5) способи реалізації компетенції. При цьому прийоми та способи, що використовуються для реалізації управлінських завдань, що стоять перед суб'єктом виконавчої влади, прямо залежать не тільки від його правового статусу, а й від особливостей адресата - об'єкта управління (форми власності, індивідуального чи колективного характеру та ін.) Ці методи, правильно об'єднані, створюють єдину взаємозв'язану систему способів впливу. Разом з тим це не виключає і протиріч, що виникають тоді, коли ті чи інші методи використовуються або всупереч об'єктивним умовам, або невиправдано широко. Методи управління, що виражають різні аспекти практичної діяльності того чи іншого виконавчого органу (посадової особи), дають відповідь на питання: як він діє, реалізуючи свої повноваження, як використовує різні способи досягнення поставленої мети? Від уміння їх вибирати і застосовувати залежить ефективність управлінської діяльності.
У практичній діяльності виконавчих органів (посадових осіб) з метою вироблення найбільш ефективного варіанту використовуються певні прийоми та способи управлінської роботи. Як правило, до прийняття управлінського рішення застосовується моделювання, здійснюються розрахунки, прогнозується можливість досягнення відповідних результатів і т. д. Однак відносити їх до методів управління немає підстав, бо вони не виражають безпосереднього управлінського впливу, не впливають на об'єкт управління. Таким чином, дії, що мають зовні юридично владне значення та вираження, слід відрізняти від методів організації роботи апарату управління і методів процедурного характеру [5. с. 33].
Методи управлінського впливу - це адміністративно-правові методи. Саме в них виявляються всі якості державно-управлінської діяльності, в межах якої реалізується виконавча влада. За допомогою адміністративно-правових методів суб'єкт виконавчої влади здійснює управлінський вплив на об'єкт шляхом використання адміністративно-правових форм управління. В адміністративному праві загальновизнано, що метод і форма управління - взаємопов'язані сторони процесу управління.
2. Види методів державного управління
У зв'язку з переходом до ринкових відносин, корінними змінами в механізмі державного управління та організаційно-правового статусу суб'єктів управління особливу актуальність набуває проблема адміністративно-правових методів. Під дією змін, що відбуваються змінюється також система правових методів, що застосовуються для забезпечення ефективного державного впливу на управлінську діяльність. Ці зміни відображаються як у законодавстві, так і в управлінській діяльності, методах її практичного здійснення.
Традиційно управлінські методи в цілому поділяються на наукові та ненаукові, демократичні та диктаторські, державні та громадські, адміністративні та економічні, прямого та непрямого дії. У результаті того, що одні методи мають загальний характер, властивий всім видам державної діяльності, всім державним органам, а інші - лише окремим з них, методи управління поділяються на загальні та спеціальні. До загальних методів, як правило, належать методи переконання та примусу, адміністративного та економічного впливу, нагляду та контролю, прямого та непрямого впливу, регулювання, керівництва та управління (в тому числі оперативного).
Такі універсальні методи, як переконання та примус, здавна привертають увагу вчених. Взаємодоповнюючи один одного, ці методи забезпечують належну поведінку учасників управлінських відносин. Вони взаємопов'язані, мають об'єктивний характер, між ними існує діалектична єдність, ступінь їх використання визначається рівнем розвитку суспільних відносин.
Адміністративні методи звичайно кваліфікуються як способи або засоби впливу на діяльність підприємств, установ і організацій, посадових осіб та громадян шляхом прямого встановлення їх прав і обов'язків через систему наказів. Суб'єкт управління в межах своєї компетенції приймає управлінське рішення, юридично обов'язкове для об'єкта управління. Таке пряме управлінське вплив випливає безпосередньо з владної природи управління - так реалізується виконавча влада. Без використання адміністративних методів неможливо досягти мети упорядкованого впливу на поведінку різних учасників управлінських суспільних відносин. Адміністративні методи використовуються разом з економічними, які виступають способами чи засобами економічного або непрямого дії з боку суб'єктів державно-управлінської діяльності на відповідні об'єкти управління через їх інтереси. Застосування економічних методів означає формування таких економічних умов і стимулів, які створюють у виконавців зацікавленість у кінцевому результаті праці. При цьому об'єкти управління не одержують обов'язкових вказівок, а мають змогу проявити ініціативу у виборі засобів діяльності для реалізації своїх матеріальних інтересів. Зазвичай це зводиться до одержання податкових, майнових пільг, матеріального заохочення і т. д. Нагляд є необхідним пасивним методом управління. З його допомогою можна оцінити стан справ, але він не дає змоги суб'єктам, які його здійснюють, втручатися в діяльність відповідних органів, організацій і посадових осіб. Впливати безпосередньо на стан справ шляхом активного втручання в діяльність підконтрольних суб'єктів дозволяє використання різних форм контролю [6. с. 78].
Органи державного управління можуть впливати на об'єкти управління шляхом прямого або непрямого впливу. Прямий вплив виражає волю відповідного органу - наказ. Непрямий вплив - це створення умов зацікавленості у виконавців, надання їм можливості обрати варіант поведінки та ін
Застосування методу регулювання означає встановлення загальної політики і принципів її реалізації через державне фінансування; пільги. Керівництво має на меті практичне втілення в життя загальної політики і принципів, здійснення контролю за підлеглими об'єктами, розробку напрямків їх діяльності. Систематичне, безпосередній вплив суб'єктів на об'єкти являє собою метод управління.
Проблема методів державно-управлінської діяльності, або адміністративно-правових методів, лежить в площині їх розумного поєднання з урахуванням суб'єктивних та об'єктивних чинників, інших умов. Послідовне вирішення цих завдань залежить від темпів роботи по упорядкуванню всієї системи державного управління відповідно до цілей політичного та економічного реформування суспільного життя.
3. Поняття примусу з адміністративного права. Заходи адміністративного примусу
Примусові заходи адміністративного характеру застосовуються органами державної виконавчої влади, судами (суддями) для впливу на громадян і посадових осіб з метою виконання ними юридичних обов'язків, припинення протиправних дій, притягнення до відповідальності правопорушників, забезпечення громадської безпеки.
Велике теоретичне і практичне значення має класифікація адміністративного примусу за видами, оскільки це дає можливість усвідомити сутність різноманітних засобів примусу, що застосовуються в державному управлінні, їх мети та взаємозв'язку, забезпечити ефективний вплив на правопорушників, вирішувати питання залучення їх до відповідальності. Характер конкретних суспільних відносин вимагає властивої тільки їм захисту. В одних випадках правопорядок забезпечується шляхом використання засобів попередження правопорушень, в інших - припинення правопорушень, у третіх - покарання за вчинені правопорушення.
У юридичній науці склалася така класифікація заходів адміністративного примусу: а) заходи адміністративного попередження (адміністративно-попереджувальні), б) заходи припинення правопорушень; в) адміністративні стягнення.
Найчастіше під заходами адміністративного попередження розуміють дії уповноважених органів чи посадових осіб, спрямовані на примусове забезпечення виконання громадянами громадських обов'язків, забезпечення громадської безпеки та громадського порядку, запобігання і боротьбу зі стихійними лихами, епідеміями, епізоотіями та ліквідацію їх наслідків.
Умовами для виникнення конкретних відносин, пов'язаних з використанням адміністративно-запобіжних заходів, є різного роду юридичні факти, в тому числі протиправні дії окремих осіб і організацій. Заходи адміністративного попередження мають свої особливості, вони відрізняються від заходів припинення адміністративних правопорушень і адміністративних стягнень тим, що їх використання не пов'язане з вчиненням неправомірних дій. Це попереджувальні, профілактичні заходи [8. с. 87].
Незалежно від свого профілактичного характеру адміністративно-запобіжні заходи можуть застосовуватися і в примусовому порядку, оскільки небезпека, якій вони протидіють, загрожує або конкретній фізичній особі, або суспільству і державі. Це виражається, як правило, у вигляді певних обмежень і заборон. Ці заходи дуже різноманітні, застосовуються в різних галузях суспільного життя і різними суб'єктами. Законодавчою базою застосування цих заходів є КпАП та Митний кодекс, закони України про міліцію, про оперативно-розшукової діяльності, про Службу безпеки, про надзвичайний стан, про державний кордон, про пожежну безпеку, про дорожній рух. Найбільш широку компетенцію в їхньому використанні мають органи внутрішніх справ (міліція). Примусове вплив при використанні цих заходів може проявлятися у фізичному або психічному впливі, суто примусових діях.
Найбільш типовими є такі засоби адміністративного попередження: а) вимога припинення окремих дій; б) перевірка документів; в) огляд речей і особистий огляд; г) тимчасове обмеження або заборона доступу громадян до окремих ділянок місцевості або об'єктів з метою забезпечення громадського порядку, громадської безпеки , охорони здоров'я людей; д) обмеження або заборона руху транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних шляхів при виникненні загрози суспільній безпеці; е) закриття ділянок державного кордону; ж) здійснення адміністративного нагляду за особами, щодо яких його встановлено, а також контролю за засудженими за карні злочини у випадках застосування покарань, не пов'язаних з позбавленням волі; з) облік і офіційне попередження осіб; і) право входження на територію і в приміщення підприємств, установ і організацій, житлові та інші приміщення громадян; к) введення карантину під час епідемій та епізоотій; л) медичний огляд осіб та огляд санітарного стану підприємств громадського харчування; м) реквізиція майна; н) контроль і наглядові перевірки.
Застосування цих заходів законодавчо регламентовано. Так, законом Республіки Білорусь «Про міліцію» для виконання покладених на неї обов'язків надано право вимагати від громадян і посадових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню її повноважень; перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень документи, що засвідчують особу ; у встановлених законом випадках проводити огляд осіб, речей, транспортних засобів; входити безперешкодно у будь-який час доби на територію і в приміщення підприємств, установ і організацій, на земельні ділянки, в жилі та інші приміщення громадян; виявляти і вести облік осіб, які підлягають профілактичному впливу на підставі та в порядку, встановленому законодавством, виносити їм офіційне попередження про неприпустимість протиправної поведінки.
Протиправне поведінка може проявлятися в конкретному адміністративному правопорушенні або в неодноразових, систематичних протиправних діях, антигромадську поведінку окремих осіб. Це зумовлює необхідність застосування державними органами або посадовими особами до певних суб'єктів різноманітних запобіжних заходів антигромадських дій або адміністративних проступків.

4. Завдання
Завдання № 1
При оголошенні надзвичайного стану державні органи можуть застосовувати такі заходи: а) тимчасово виселяти громадян з районів, небезпечних для проживання; б) проводити санітарно - епідеміологічні заходи; в) зупиняти діяльність політичних партій; г) обмежувати продаж зброї; д) встановлювати особливий режим роботи підприємств, установ; е) видворяти порушників громадського порядку; ж) проводити мобілізацію працездатного населення; ж) встановлювати комендантську годину. До яких видів адміністративно-правового примусу відносяться ці заходи?
Рішення завдання
а) тимчасово виселяти громадян з районів, небезпечних для проживання - адміністративно - запобіжних заходів.
б) проводити санітарно - епідеміологічні заходи - адміністративно - запобіжних заходів.
в) зупиняти діяльність політичних партій - заходи адміністративного припинення.
г) обмежувати продаж зброї - заходи адміністративного припинення.
д) встановлювати особливий режим роботи підприємств, установ - заходи адміністративного припинення.
е) видворяти порушників громадського порядку - заходи адміністративної відповідальності.
ж) проводити мобілізацію працездатного населення - адміністративно - запобіжних заходів.
з) встановлювати комендантську годину - заходи адміністративного припинення.
Завдання № 2
Кукушкіна в поштовій скриньці виявила записки образливого змісту з нецензурними висловлюваннями на свою адресу. За її заявою дільничний інспектор міліції встановив, що автор записок Сорокіна, що проживає в одному під'їзді з Кукушкіної. Визначте порядок притягнення до адміністративної відповідальності. Складіть необхідні процесуальні документи.
Рішення завдання
Дане правопорушення кваліфікується за статтею 9.3 «Образа» Кодексу України про адміністративні правопорушення.
«Образа, тобто умисне приниження честі та гідності особи, виражене в непристойній формі, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі від чотирьох до двадцяти базових величин».
Залучення до адміністративної відповідальність визначається статтею 4.2 ч. 2. «Принципи адміністративної відповідальності» Кодексу України про адміністративні правопорушення.
«2. Залучення та звільнення від адміністративної відповідальності здійснюються не інакше як за рішенням (постановою) компетентного органу (посадової особи) і на підставі цього Кодексу ».
Дільничний інспектор міліції про повинен скласти протокол, про адміністративне правопорушення і передати його до суду, який на підставі статті 3.2 «Суд» ч. 1 Процесуально-виконавчого кодексу Республіки Білорусь про адміністративні правопорушення, розглядає справи за статтею 9.3 Кодексу Республіки Білорусь про адміністративні правопорушення.
«1. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 9.1-9.3, 9.5-9.22, частиною 2 статті 9.23, статтями 10.1-10.7, 10.9, 11.1, 11.2, частиною 2 статті 11.4, статтями 11.5-11.7, 11.15, 11.18-11.20, 11.24-11.26 , 11.29, 11.31, 11.33, 11.54-11.56, 11.61-11.63, 12.1, 12.3, частиною 1 статті 12.6, частиною 5 статті 12.7, частинами 1-3 статті 12.10, статтями 12.11, 12.12, 12.14-12.16, частинами 1-3 і 5 статті 12.17, статтями 12.21-12.27, 12.29, частинами 3 та 4 статті 12.30, статтями 12.31, 13.13, частиною 1 статті 14.1, статтями 14.2-14.5, статтями 14.7, 14.8, 15.1-15.7, 15.9-15.12, 15.18, 15.19, частинами 1 і 2 статті 15.22, статтями 15.26, 15.30, 15.32-15.37, 15.40, 15.41, 15.45, частиною 2 статті 15.46, частиною 2 статті 15.47, статтями 15.48, 15.49, 15.51-15.53, частинами 2 і 3 статті 15.54, статтями 15.55 , 15.56, 15.60-15.63, 16.3-16.8, 17.1, 17.2, частиною 2 статті 17.3, статтями 17.6, 17.8, 18.1, частинами 1 і 2 статті 18.5, статтями 18.12-18.15 (протоколи за якими складені посадовими особами органів Міністерства оборони Республіки Білорусь ), 18.16, частиною 2 статті 18.17, статтями 18.20, 18.23-18.29, 18.36, 18.37, 18.40, 19.1, 19.2, 20.1-20.5, 20.8, 20.11-20.13, частинами 3 та 4 статті 21.6, частиною 1 статті 21.7, статтями 21.9 -21.12, 21.16, 22.1, 22.2, частиною 2 статті 22.3, статтею 22.6, частинами 1 і 3 статті 22.7, частинами 1 і 2 статті 22.9, статтями 22.10, 22.11, 22.13, 23.1-23.6, 23.8, частиною 2 статті 23.9, статтями 23.10-23.16, 23.18, 23.19, 23.21-23.28, 23.33-23.37, 23.39-23.44, частинами 2 і 3 статті 23.45, статтями 23.46-23.48, 23.51, частиною 2 статті 23.52, частиною 1 статті 23.56, частиною 1 статті 23.58, статтями 23.59-23.61, частиною 1 статті 23.64, статтями 23.65, 23.69-23.71, 24.1-24.12, 25.1-25.4, 25.8 Кодексу Республіки Білорусь про адміністративні правопорушення, розглядаються одноособово суддею районного (міського) суду ».
ПРОТОКОЛ № 25-5
про адміністративне правопорушення
26 вересня 2007р. м.Брест
Інспектор міліції Сидоров В.А. при розгляді, заяви Кукушкіної Альбіни Валеріївни виявив наступне, що Сорокіна Валентина Петрівна народилася 9 жовтня 1957 року. Не замужем. Білоруска. Працює на підприємстві ВАТ «Елма» швачкою. Проживає за адресою м. Брест вул. Смирнова д. 23. Паспорт АВ № 0203985, виданий Ленінським РВВС міста Бреста 20.04.2001 року, виходячи щоранку на роботу, кидає в поштову скриньку Кукушкіної Альбіни Валеріївни, записки з образливим змістом на адресу Кукушкіної.
Дії зазначеної особи кваліфікуються за статтею 9.3 «Образа» Кодексу України про адміністративні правопорушення та тягне за собою накладення штрафу в розмірі від чотирьох до двадцяти базових величин. Враховуючи викладене, в присутності Сорокіної В.П. склав цей протокол про адміністративне правопорушення. Протокол мною прочитано. Доповнення та зауваження до протоколу не надійшли.
Інспектор міліції Сидоров В.А. (Підпис).

Висновок
Написавши контрольну роботу на тему «Методи здійснення виконавчої влади», зробимо висновки.
Під методами державного управління розуміються способи (прийоми) впливу суб'єкта управління на об'єкт управління, які використовуються для досягнення поставлених цілей і завдань управління, для реалізації функцій управління.
Методи діяльності органів управління поділяються на загальні, використовувані при виконанні всіх або основних функцій управління на всіх найважливіших стадіях управлінського процесу, і спеціальні, що застосовуються при здійсненні окремих функцій або на окремих стадіях процесу управління.
Адміністративних правопорушень - самостійний різновид державного примусу, метод зовнішнього державно-правового впливу на поведінку і свідомість людей, вживаний в сфері державного управління з метою покарання правопорушників.
Залежно від свого цільового призначення і способу забезпечення правопорядку всі заходи адміністративного примусу можна звести в три класифікаційні групи:
- Адміністративно - запобіжних заходів;
- Заходи адміністративного припинення (адміністративно - пресекательние заходи);
- Заходи адміністративної відповідальності.
В цілому, заходи адміністративного припинення мають профілактичну спрямованість і є засобом попередження злочинності.

Список використаних джерел