Методи бухгалтерського обліку документація інвентаризація рахунки і подвійний запис

Зміст

Введення

Глава 1. Основна характеристика предмета, методу бухгалтерського обліку та документообігу

1.1 Предмет і метод бухгалтерського обліку

1.2 Документи, їх роль і значення в бухгалтерському обліку. Обов'язкові реквізити документа. Документообіг

1.3 Порядок формування та облік фінансових результатів діяльності організації. Облік нерозподіленого прибутку (непокритого збитку)

Глава 2. Інвентаризація і рахунки бухгалтерського обліку: сутність та характеристика

2.1 Інвентаризація, її роль і значення в бухгалтерському обліку. Порядок проведення інвентаризації та облік її результатів.

2.2 Рахунки бухгалтерського обліку, їх будова. Зміст і класифікація рахунків бухгалтерського обліку. Плани рахунків бухгалтерського обліку

Висновок

Список літератури

Введення

Бухгалтерський облік в Росії на сучасному етапі економічної реформи активно реорганізується і адаптується до міжнародних стандартів обліку та звітності. Істотно зростає роль обліку в управлінні виробничо-господарською та фінансовою діяльністю організацій різних форм власності в усіх сферах бізнесу. Використовуючи можливості бухгалтерського, управлінського, податкового обліку, можна значною мірою впливати на характер протікають господарських процесів, прийнятих управлінських рішень, результати діяльності, активність інвестування коштів в організацію.

Розвиток економіки та постійне ускладнення діяльності юридичних осіб стимулює розвиток бухгалтерської справи. Сучасне законодавство у сферах бухгалтерського обліку та оподаткування вимагає від бухгалтера придбання навичок юриста, аналітика, внутрішнього аудитора. У російській Федерації продовжується реформа бухгалтерського обліку та оподаткування, розрахована до 2007 року.

Відповідно до Федерального закону «Про бухгалтерський облік» бухгалтерський облік представляє собою упорядковану систему збору, реєстрації та узагальнення інформації в грошовому вираженні про майно, зобов'язання організацій і їхньому русі шляхом суцільного, безперервного і документального обліку всіх господарських операцій.

Бухгалтерський облік - основна ланка формування економічної політики, інструмент бізнесу, один з головних механізмів управління процесами виробництва і продажем продукції, він сприяє вдосконаленню організації виробництва, оперативного та довгострокового планування, прогнозування і аналізу господарської діяльності.

Досягнення будь-якого колективу багато в чому залежать від того, як організовані отримання і переробка економічної інформації. Чим достовірніше відомості про виробництво і чим швидше їх отримують, тим ширші можливості ефективного управління організацією. Бухгалтерський облік дає найбільш важливу, достовірну інформацію, систематизує і обробляє розрізнені дані, після чого вони стають основою для прийняття управлінських рішень.

Об'єкт дослідження - методи бухгалтерського обліку.

Предмет дослідження - документація, інвентаризація, рахунки і подвійний запис, як методи бухгалтерського обліку.

Мета дослідження - вивчити особливості документації, інвентаризації, рахунків та подвійного запису, як методів бухгалтерського обліку.

Для досягнення даної мети необхідно вирішити такі завдання:

1. Розглянути сутність предмета і методу бухгалтерського обліку.

2. Виявити роль і значення документів у бухгалтерському обліку.

3. Вивчити порядок формування та облік фінансових результатів діяльності організації.

4. Проаналізувати сутність інвентаризації, її роль і значення в бухгалтерському обліку, розглянути порядок проведення інвентаризації та облік її результатів.

5. Вивчити рахунки бухгалтерського обліку, їх будова, зміст та класифікацію.

Інформаційною базою для написання роботи послужили нормативні акти, а також роботи таких роботи таких авторів, як:

Структура роботи: вступ, два розділи, висновок, список літератури.

Глава 1. Основна характеристика предмета, методу бухгалтерського обліку та документообігу

1.1 Предмет і метод бухгалтерського обліку

Предметом бухгалтерського обліку є наявність і рух активів, джерела його формування та використання, а також виниклі зобов'язання та отримані результати діяльності економічного суб'єкта. Відповідно, бухгалтерський облік, будучи однією з економічних наук, загальним предметом яких є пізнання виробничих відносин, визначає межі свого застосування змістом його предмета.

Зміст предмета розкривається в економічній сутності, що враховуються.

Відповідно до Федерального закону "Про бухгалтерський облік" від 21.11.1996 р. N 129-ФЗ (в редакції від 23.07.1998 р.) бухгалтерський облік представляє собою систему збору, накопичення, обробки та аналізу фінансово-економічної інформації про діяльність підприємства або фізичної особи ^1.

Він проводиться виходячи з безперервного, суцільного і документованого відображення господарських операцій.

Предметом бухгалтерського обліку є господарча діяльність підприємства чи фізичної особи. Високу і тривалу плідність цієї діяльності забезпечують такі господарські засоби:

• основні засоби;

• нематеріальні активи;

• оборотні кошти;

• грошові кошти;

• кошти в розрахунках;

• абстрактні кошти.

Пізнання сутності предмета досягається через пізнання змісту його методу.

Діалектичний метод - визначальний метод пізнання економічних явищ і основа наукового мислення у всіх областях економічної науки ^2.

Розробка на цій основі методу бухгалтерського обліку отримує конкретне вираження у сукупності його доданків (способів, прийомів). Їх застосування дає можливість, спираючись на закони діалектики, реєструвати і узагальнювати факти господарського життя, представляючи її як результат єдності протилежностей.

У процесі пізнання суті предмету використовуються також дедуктивний та індуктивний методи дослідження. Хоча в процесі відображення господарської діяльності економічного суб'єкта має місце поєднання обох методів, тим не менш, в більшій мірі застосовується індуктивний. Це пов'язано з тим, що господарські операції спочатку розкривають зміст мікропроцесів, а вже потім відбувається їх групування та узагальнення.

Поряд із зазначеними загальноприйнятими методами в економічній науці бухгалтерський облік в своєму розпорядженні своїми специфічними прийомами, зумовленими сутністю самого предмета, а також поставленими перед ними завданнями і вимогами; Все це зумовлює необхідність глибокого осмислення і розуміння системи прийомів, способів, що складають основу і зміст методу бухгалтерського обліку.

Складовими методу бухгалтерського обліку є:

- Документація та інвентаризація;

- Оцінка і калькуляція;

- Рахунки і подвійний запис;

- Балансове узагальнення і звітність ^3.

1.2 Документи, їх роль і значення в бухгалтерському обліку. Обов'язкові реквізити документа. Документообіг

Документація - письмове свідоцтво про досконалої господарської операції або про право на її здійснення ^4. Кожна господарська операція оформляється документами. Документ служить лише підставою для фіксування операцій, але й способом первинного спостереження та реєстрації їх. Документація служить цілям контролю, дасть можливість проводити документальні перевірки, забезпечує збереження майна.

Документ - носій юридичної та економічної інформації, що відображає динаміку власності, тобто відомості про рух матеріальних цінностей та грошових коштів.

У ході роботи бухгалтер має справу з різними документами. До первинних документів належать такі, як, прибутковий і видатковий касові ордери, рахунок, товарно-транспортна накладна, довіреність на отримання чого-небудь, платіжне доручення, чек з чекової книжки і т.д. Згідно з принципом безперервності, бухгалтерський облік здійснюється без перерви з моменту організації підприємства і всі факти господарської діяльності знаходять відображення на рахунках бухгалтерського обліку на підставі первинних документів.

При податковій перевірці бухгалтерські документи мають значення як письмове свідоцтво про факт здійснення господарської операції або про право на її здійснення і служить основним засобом перевірки правильності та достовірності відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку. Відсутність або неправильне оформлення будь-яких документів може призвести до серйозних проблем зі своїми працівниками, з інвесторами, з контролюючими органами тощо

Будь-який документ повинен містити ряд показників. Показник документа в бухгалтерському обліку прийнято називати реквізитом. Кожен документ містить обов'язкові реквізити: назва документа, його номер, підпис, дату складання та дії документа, штамп (печатка) організації, вимірники операцій.

При цьому необхідно дотримуватися вимог законодавства в частині прийняття до обліку первинних документів, які повинні мати такі обов'язкові реквізити (п. 2 сто 9 Закону про бухгалтерський облік):

а) найменування документа;

б) дату складання документа;

в) найменування організації, від імені якої складено документ;

г) зміст господарської операції;

д) вимірювачі господарської операції в натуральному і грошовому виразі;

е) найменування посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

ж) особисті підписи зазначених осіб ^5.

Рух документа від моменту складання або отримання від інших підприємств до передачі в архів називається документообігом. На підприємстві повинен розроблятися документообіг по кожному виду документів у вигляді інструкцій, таблиць, графіків. По ряду документів (по руху грошових коштів) документообіг встановлюється Урядом РФ.

Порядок роботи бухгалтера з первинними документами регламентується Положенням про документи і документообіг в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну СРСР від 25.07.83 р. № 105, а також Положенням ведення бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності в РФ № 34н від 29.07.98 р.

1.3 Порядок формування та облік фінансових результатів діяльності організації. Облік нерозподіленого прибутку (непокритого збитку)

Для узагальнення інформації про формування кінцевого фінансового результату діяльності організації в звітному році використовують рахунок 99 "Прибутки і збитки". За кредитом цього рахунку відображають доходи і прибутки, а за дебетом - витрати і збитки.

Господарські операції відображають на рахунку 99 по так званому кумулятивного принципом, тобто наростаючим підсумком з початку року. Зіставленням кредитового і дебетового оборотів по рахунку 99 визначають кінцевий фінансовий результат за звітний період. Перевищення кредитового обороту над дебетовим відбивається в якості сальдо по кредиту рахунку 99 і характеризує розмір прибутку організації, а перевищення дебетового обороту над кредитовим записується як сальдо за дебетом рахунка 99 і характеризує розмір збитку організації. Рахунок 99 має односторонній сальдо.

Кінцевий фінансовий результат організації складається під впливом:

а) фінансового результату від продажу продукції (робіт, послуг);

б) фінансового результату від продажу основних засобів, нематеріальних активів, матеріалів та іншого майна (частини операційних доходів і витрат);

в) операційних доходів і витрат (за вирахуванням результатів від продажу майна);

г) позареалізаційних прибутків і збитків;

д) надзвичайних доходів і витрат ^6.

Різниця між цими складовими частинами прибутку або збитків полягає в тому, що фінансовий результат від продажу продукції (робіт, послуг) спочатку визначають за рахунком 90 "Продажі". З рахунку 90 прибуток або збиток від звичайної діяльності списується на рахунок 99 "Прибутки і збитки".

Фінансовий результат від продажу майна, операційні і позареалізаційні доходи і витрати спочатку відображають на счете91 "Інші доходи і витрати", з якого потім щомісячно списують на рахунок 99.

Надзвичайні доходи і витрати відразу відносять на рахунок 99 без попереднього запису на проміжних рахунках в кореспонденції з рахунками обліку матеріальних цінностей, розрахунків з персоналом з оплати праці, грошових коштів і т.п.

Крім того, за дебетом рахунка 99 відображають нараховані платежі на прибуток і суми належних податкових санкцій у кореспонденції з рахунком 68 "Розрахунки з податків і зборів". Платежі по перерахунках з податку на прибуток також відображаються на рахунках 68 і 99.

Після закінчення звітного року рахунок 99 "Прибутки і збитки" закривається. Заключною записом грудня суму чистого прибутку списують з дебету рахунку 99 у кредит рахунку 84 "Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)". Сума збитку списується з кредиту рахунку 99 у дебет рахунку 84.

Аналітичний облік за рахунком 99 повинен забезпечити формування даних, необхідних для складання звіту про прибутки та збитки.

Облік нерозподіленого прибутку (непокритого збитку).

Складовою частиною власного капіталу є чистий прибуток організації, яка називається нерозподіленим прибутком. Бухгалтерський облік її ведеться на рахунку 84 "Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)". При наявності в організації нерозподіленого збитку власний капітал організації в цій частині зменшується на його суму.

Кошти, які обліковуються на рахунку 84, складаються за структурою із сум чистого прибутку (збитків):

• звітного року - підлягають розподілу учасниками, у тому числі на виплату доходів (дивідендів) учасникам (акціонерам);

• минулих років - залишені в організації після розрахунків з учасниками (акціонерами) за доходами (дивідендів) для використання, як правило, на виробничий розвиток організації (включаючи соціальні потреби її колективу, як правило, капітального характеру) ^7.

За своїм змістом перша частина даної прибутку є зобов'язаннями організації перед учасниками (акціонерами) і не може розглядатися як складова частина її власного капіталу - це, по суті, заборгованість організації перед учасниками.

Друга частина даного прибутку служить джерелом фінансування різних вкладень організації, як правило, у необоротні активи і не може розглядатися як нерозподілений прибуток, так як не тільки пройшла етап розподілу, але і, як правило, вже використана у своїй грошової складової.

Після визначення фінансового результату, що склався у організації за підсумками її роботи в звітному році, чистий прибуток (збиток), виявлена ​​на рахунку 99 "Прибутки і збитки", списується заключними оборотами звітного року в кредит рахунку 84 "Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)", субрахунок обліку прибутку до затвердження (розподілу). За наявності збитку він списується в дебет цього субрахунка рахунку 84.

При цьому фінансовий результат за рахунком 84 відображається в бухгалтерській звітності як прибуток або збиток звітного року.

У зв'язку з цим для обліку прибутку (збитку) звітного року до утвердження в організації пропонується ввести такі субрахунки бухгалтерського обліку:

84-1 "Прибуток (збиток) звітного року до затвердження";

84-2 "Використана прибуток у звітному році".

У бухгалтерському обліку у звітному році робляться такі записи:

Д-т рах. 99 К-т рах. 84-1 - відображена чистий прибуток звітного року, призначена до затвердження або

Д-т рах. 84-1 К-т рах. 99 - відображено чистий збиток звітного року, призначений до затвердження (до покриття);

Д-т рах. 84-2 К-т рах. 82 - відображено використання прибутку на утворення резервного капіталу за рішенням виконавчого органу управління.

Глава 2. Інвентаризація і рахунки бухгалтерського обліку: сутність та характеристика

2.1 Інвентаризація, її роль і значення в бухгалтерському обліку. Порядок проведення інвентаризації та облік її результатів

Інвентаризація - перевірка фактичної наявності майна господарства в натурі. Причини проведення інвентаризації різні: помилки при відпустці і прийомі цінностей, несправності оргтехніки; наявність процесів, не фіксуються первинними документами (усушка, утруска, розпил), розкрадання і зловживання; контроль дії матеріально відповідальних осіб ⁸ .

Усі проведені на підприємствах інвентаризації діляться по ряду ознак:

1) охоплення майна:

• повні;

• часткові;

2) підстава проведення:

• планові;

• раптові.

При повній інвентаризації перевіряються всі види майна господарства. Як правило, такі інвентаризації проводяться в кінці фінансового року перед складанням річного звіту.

Часткова інвентаризація передбачає перевірку одного або декількох видів майна (інвентаризація готівки в касі).

Планові інвентаризації здійснюються відповідно до встановленого графіка (перед складанням річного звіту), а позапланові (раптові) - в міру необхідності (зміна матеріально відповідальних осіб, стихійні лиха, розкрадання, вимоги аудитора, судових органів і т.д.) ^9.

Кількість інвентаризацій у звітному році, час їх проведення, перелік перевіряється майна встановлюються керівником підприємства за винятком випадків, передбачених "Положенням про бухгалтерський облік та звітності" та "Основними положеннями по інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і розрахунків".

Проведення інвентаризації є обов'язковим: при передачі майна в оренду, викуп, продажу; перед складанням річного звіту; при зміні матеріально відповідальних осіб; при наявності розкрадань, зловживань, псування цінностей; у разі стихійних лих, пожеж, аварій та ін; при ліквідації (реорганізації ) господарюючого суб'єкта.

Для проведення інвентаризації на підприємствах створюється постійно діюча інвентаризаційна комісія. В ее состав включаются представители администрации, работники бухгалтерии, другие специалисты. При большом объеме работ создаются рабочие инвентаризационные комиссии. Инвентаризация должна осуществляться комиссией в полном составе. Отсутствие даже одного члена комиссии достаточно, чтобы признать результаты инвентаризации недействительными.

Рабочие инвентаризационные комиссии обязаны : провести инвентаризацию имущества в местах его нахождения; выявить вместе с бухгалтерией результаты инвентаризации; выработать предложения по порядку зачета и списания недостачи ценностей; разработать предложения по совершенствованию порядка приема, хранения и отпуска ценностей, улучшению учета и контроля за их сохранностью.

Члены рабочих комиссий отвечают за: своевременность и правильность проведения инвентаризации; полноту и точность внесения в описи данных.

До начала инвентаризации проводится ряд подготовительных мероприятий. Опломбируются места хранения подлежащих проверке ценностей. Инвентаризируемые ценности раскладываются по стеллажам, полкам, т.е. приводятся в состояние, пригодное для проверки. Проверяются все весовые измерительные приборы и сроки их клеймения.

Проверка материальных ценностей проводится по местам их нахождения. Снятие фактических остатков ценностей осуществляется в присутствии материально ответственного лица. Описи составляются в двух экземплярах, один экземпляр заполняет член инвентаризационной комиссии, а другой - материально ответственное лицо. На каждой странице описи прописью указывается число порядковых номеров ценностей и общий итог их количества, зафиксированный на данной странице, независимо от единицы измерения. На последней странице описи прописью указывается количество страниц и общий итог ценностей. Если были допущены ошибки, то они исправляются во всех экземплярах описи путем зачеркивания. Исправленные данные должны быть оговорены и подписаны всеми членами комиссии и материально ответственным лицом.

Инвентаризационные описи после их надлежащего оформления передают в бухгалтерию. В бухгалтерии предприятия данные о фактическом наличии средств сравниваются с данными бухгалтерского учета. Такое сравнение осуществляется в сличительных ведомостях. В них отражаются фактическое наличие средств (по данным описей) и "книжные остатки" (по данным бухгалтерского учета). Результаты такого сличения -излишки и недостачи отражаются в описях с указанием количества по группам, видам и сортам. Излишки и недостачи ценностей в сличительных ведомостях показываются в стоимостной оценке, принятой в бухгалтерском учете. Ценности, по которым не выявлены расхождения с данными бухгалтерского учета, в сличительных ведомостях приводятся общей суммой.

Инвентаризационная комиссия выявляет виновников возникших недостач и излишков и принимает решение о порядке их отражения в учете (регулирование инвентаризационных разниц). В настоящее время регулирование инвентаризационных разниц осуществляется в следующем порядке.

Излишки выявленных ценностей подлежат оприходованию с отнесением сумм излишков на счет "Прибыли и убытки".

Недостачи ценностей, выявленные в ходе инвентаризации, независимо от причин их возникновения вначале отражаются с целью контроля на счете "Недостачи и потери от порчи ценностей". В зависимости от причин возникновения недостач порядок списания их будет разным.

Недостача ценностей, а также превышение стоимости недостающих ценностей над оказавшимися в излишке относят на виновных лиц. При отсутствии виновных лиц суммы недостач списываются в дебет счета "Прибыли и убытки" с кредита счета "Недостачи и потери от порчи ценностей".

По окончании инвентаризации проводятся контрольные проверки правильности проведения инвентаризации, В них должны принимать участие члены инвентаризационной комиссии и материально ответственные лица. Такая проверка должна осуществляться до открытия складов, кладовых. По окончании контрольной проверки составляется акт.

2.2 Счета бухгалтерского учета, их строение. Содержание и классификация счетов бухгалтерского учета. Планы счетов бухгалтерского учета

Важнейшим элементом информационной системы бухгалтерского учета, предназначенным для группировки и хранения данных о хозяйственных операциях, является бухгалтерский счет. По отношению к другим элементам системы (множеству счетов) бухгалтерский счет считается квалификационным признаком, позволяющим ответить на вопрос: что (какой объект бухгалтерского наблюдения) учитывается на счете. Бухгалтерские счета открываются на каждый вид актива, капитала и обязательств, а также на доходы и расходы. Как квалификационный признак счет имеет название, соответствующее учитываемому на нем объекту, и кодовое обозначение.

Счета - это важный инструмент бухгалтерского учета. Они являются элементами азбуки специфического языка бухгалтерского учета, предназначенного для кодирования близких по виду хозяйственных средств и отражения смысла хозяйственных типовых операций и действий с ними. В этой азбуке каждому счету присвоен индивидуальный номер, которому поставлено в соответствие название определенных финансово-экономических понятий в виде имущества, денежных средств, обязательств и т.п. ¹⁰

Счета бывают активными, пассивными и активно-пассивными. Их тип определяется предназначением. Активные счета используются для описания хозяйственных средств по составу и размещению. У них дебет означает приход, а кредит - расход. Пассивные счета применяются для описания источников и целевого назначения хозяйственных средств. У них дебет означает расход, а кредит - приход. Активно-пассивные счета выступают в одних случаях как активные, в других - как пассивные. Они предназначены в основном для расчетов и показывают либо долги поставщиков (подрядчиков), либо долги покупателей (заказчиков).

Активные счета подразделяются на следующие:

• инвентарные, описывающие имущество предприятия;

• денежные, учитывающие деньги в кассе, на расчетных, валютных и других счетах;

• затратные (калькуляционные), отображающие затраты на производство продукции, выполнение работ, оказание услуг;

• собирательно-распределительные, регистрирующие накладные расходы;

• отдельно регулирующие (контрарные), характеризующие использование собственных и заемных средств;

• расчетные, фиксирующие расчеты, в том числе по авансам и претензиям.

Выявление вида счета (активного или пассивного) по его отношению к балансу во многом облегчает проведение бухгалтерского учета и потому является важным. Однако у опытных бухгалтеров это деление не считается существенным.

По степени обобщения счета делятся на синтетические счета, субсчета и аналитические. Синтетические счета предназначены для укрупненной группировки активов и пассивов, например: 01 "Основные средства", 10 "Материалы", 41 "Товары", 68 "Расчеты по налогам и сборам" и т.п.

Субсчета (счета второго порядка) предназначены для обобщения однотипных средств и обязательств. Например, у синтетического счета 69 "Расчеты по социальному страхованию и обеспечению" имеются следующие субсчета:

69-1 "Расчеты по социальному страхованию";

69-2 "Расчеты по пенсионному обеспечению";

69-3 "Розрахунки з обов'язкового медичного страхування".

Аналитические счета (иногда называемые "субконто") предназначены для учета по единичным объектам и субъектам. Например: 71 "Иванов", 71 "Семенов", 71 "Гришин" и т.п. (счет 71 "Расчеты с подотчетными лицами").

Двойная запись - это запись хозяйственной операции по дебету одного и по кредиту другого счета. Она обеспечивает взаимосвязанное и контролируемое отражение операции. Кодирование хозяйственной операции с помощью счетов носит название бухгалтерской проводки.

Бухгалтерские счета предназначены для отражения на них результатов воздействия фактов хозяйственной жизни на объект бухгалтерского наблюдения, который учитывается на данном счете. Природа экономических воздействий может иметь два направления: увеличение (+) или уменьшение (-). В этой связи счет разбивается на две информационные зоны, каждая из которых (в зависимости от отражаемого на счете объекта наблюдения) предназначена для учета изменений, направленных на увеличение или уменьшение начальной величины показателя, четного периода (такой показатель называется начальное сальдо). Исторически сложилось, что левая сторона счета называется дебет, а правая - кредит.

Следуя обычной логике, не вызывает сомнения положение, согласно которому показатели, описывающие факты хозяйственной жизни, увеличивающие значение начального показателя, должны находиться на той же стороне бухгалтерского счета, что и начальное сальдо, а показатели, отражающие уменьшение начальной величины, располагаются на противоположной стороне.

Основоположник балансовой теории И.Ф. Шер называл формальное балансовое уравнение (Активы = Капитал собственника + Пассивы) уравнением открытия бухгалтерских счетов. Расположение начального сальдо (в дебете или кредите счета) для счетов активов, капитала и обязательств (пассивов) зависит от местонахождения объекта учета в бухгалтерском балансе. Активы располагаются на левой стороне баланса, следовательно, начальное сальдо на счетах активов (и соответственно увеличение) должно помещаться на левой стороне счета, т.е. по дебету. Для капитала, резервов и обязательств (пассивов) налицо противоположная картина: правостороннее размещение в балансе таких объектов бухгалтерского наблюдения предполагает нахождение сальдо на этих счетах на правой стороне, т.е. по кредиту.

Два правила записи фактов хозяйственной жизни на бухгалтерских счетах сформулированы югославским исследователем Иво Дутковичем:

1. Чтобы увеличить сальдо счета, надо сделать запись на той же стороне (левой или правой), на которой этот счет помещается в балансе.

2. Чтобы уменьшить сальдо счета, надо сделать запись на стороне (левой или правой), противоположной той, на которой этот счет помещается в балансе.

На рисунке 1 и 2 рассматривается структура счетов с дебетовым начальным сальдо (счета активов) и с кредитовым начальным сальдо (счета капитала и обязательств) ¹¹ .

Д До

Рис. 1. Структура счетов с дебетовым сальдо

Д К

Рис. 2 Структура счетов с кредитовым сальдо

Структура любого счета предполагает: начальное сальдо (дебетовое - СНД или кредитовое - СНК), показатели, отражающие увеличение первоначального значения (на той же стороне счета), и показатели, приводящие к уменьшению (на противоположной стороне), итоговый показатель по всем записям на каждой стороне, который в бухгалтерском учете называется оборотом (соответственно, дебетовый (ДО) и кредитовый (КО) обороты), конечное сальдо - показатель, характеризующий состояние объекта бухгалтерского наблюдения на конец отчетного периода (дебетовое - СКД или кредитовое - СКК).

В начальном учете начальное сальдо (СНД или СНК) включается в соответствующий оборот (дебетовый ДО или кредитовый КО) и тогда конечное сальдо можно вычислить разницей оборотов:

ДО-КО=±СК, (1)

При превышении дебетового оборота над кредитовым в формуле (1) знак (+) и сальдо конечное записывается по дебету (СКД), в противном случае имеем знак (-), и показатель на конец периода записывается по кредиту (СКК).

В российском учете начальное сальдо в оборот не входит и конечное сальдо записывается в той же части счета, что и начальное.

Для счетов с дебетовым начальным (СНД) и конечным (СКД) сальдо, на которых учитываются активы, итоговый показатель рассчитывается по сумме начального сальдо и дебетового оборота, уменьшенной на кредитовый оборот:

СКД = СНД + ДО-КО, (2)

Для счетов с кредитовым начальным (СНК) и конечным (СКК) сальдо, предназначенных для учета капитала и пассивов, итоговый показатель определяется суммой начального сальдо и кредитового оборота за вычетом дебетового оборота ¹² :

СКК = СНК + КО-ДО, (3)

Отражение увеличения или уменьшения на бессальдовых счетах расходов и доходов, описывающих финансовые и хозяйственные процессы, зависит от их влияния на величину прибыли, присоединяемой к капиталу. Доходы увеличивают прибыль (и соответственно капитал), следовательно, увеличение на таких счетах должно находиться на той же стороне, что и на счетах капитала, т.е. по кредиту. И наоборот, расходы уменьшают прибыль (и соответственно капитал), что предполагает расположение увеличивающих показателей на стороне, противоположной сальдо на счете капитала, т.е. по дебету.

Все организации независимо от структурной подчиненности, формы собственности и организационно-правовой формы руководствуются действующим Планом счетов.

Построение рабочего плана счетов означает выделение, систематизацию и расположение счетов (и субсчетов) в определенной системе, что позволяет установить необходимую основу для отражения производимых предприятием финансово-хозяйственных операций.

Основная цель разработки рабочего плана счетов – построить такую схему бухгалтерского учета, чтобы она могла учесть потребности в аналитике не только для структурных подразделений, но и для всех целей ведения учета. Это и формирование бухгалтерской отчетности, и подготовка информации для управления, исчисления налогов и сборов, и ведение статистического учета.

Как правило, структура каждого счета рабочего плана счетов предполагает следующую иерархию информационных данных по возрастанию степени детализации аналитического учета:

- счет;

- субсчет;

- аналитические признаки первого уровня;

- аналитические признаки второго уровня и т. д.

Количество уровней аналитических признаков диктуется потребностями и техническими возможностями организации: (прежде всего уровнем автоматизации учетного процесса).

Каждый последующий уровень (по возрастанию номера) детализирует признак предшествующего уровня.

Аналитические признаки группируются в один уровень счета на основании какой-либо единой характеристики:

• группы основных средств,

• видов сырья и материалов,

• видов деятельности предприятия,

• поставщиков и покупателей,

• мест возникновения и пр.

По уровню влияния на показатели финансовой отчетности (по отношению к бухгалтерскому балансу) бухгалтерские счета делятся на балансовые и забалансовые (рис. 3).

На балансовых счетах учитываются показатели, которые непосредственно отражаются в бухгалтерском статическом балансе (постоянные счета с явно выраженным сальдо - счета активов, капитала и пассивов). К балансовым счетам также относятся те, которые участвуют в формировании бухгалтерского баланса, т.е. бессальдовые или счета хозяйственных и финансовых процессов (доходов, расходов, а в российском учете и косвенно-распределяемых текущих издержек); они открываются в течение периода, а в конце его закрываются.

Рис. 3 Взаимосвязь показателей бухгалтерского баланса и на бухгалтерских счетах

В российском учете в составе активов хозяйствующего субъекта учитываются хозяйственные средства (экономические ресурсы), которые находятся в собственности предприятия (за исключением переданного другим организациям в капитализированный финансовый лизинг), и полученные по капитализированному финансовому лизингу или хозяйственные средства, используемые в производственно-хозяйственной деятельности, но приобретенные в кредит, стоимость которых еще не выплачена полностью хозяйствующим субъектом, находит отражение в бухгалтерском балансе и как объект бухгалтерского наблюдения учитывается на балансовых счетах. В то же время в производственно-хозяйственной деятельности предприятий имеют место экономические ресурсы:

• арендованные основные средства;

• имущество, поступившее в некапитализируемый финансовый лизинг;

• товарно-материальные ценности, принятые на ответственное хранение или в переработку и т.п.,

• материальные ценности, переданные другим экономическим субъектам и учитываемые в составе имущества этих субъектов,

• события и хозяйственные операции, которые не оказывают влияния на показатели бухгалтерского баланса, но воздействия которых отражаются на финансовых результатах функционирования.

Указанные объекты бухгалтерского наблюдения учитываются в дополнительной бухгалтерской совокупности на забалансовых счетах.

Забалансовые счета подразделяются на депозитно-имущественные, контрольно-мемориальные и условных прав и обязательств.

Депозитно-имущественные забалансовые счета предназначены для учета ценностей, не принадлежащих хозяйствующей единице, но находящихся в ее пользовании или распоряжении. Контрольно-мемориальные забалансовые счета используются для контроля за отдельными операциями, которые не отражаются в системе балансовых счетов, а также для учета имущества, принадлежащего организации, но переданного другим экономическим субъектам в капитализированный финансовый лизинг ¹³ .

На забалансовых счетах условных прав и обязательств учитываются несуществующие потенциальные права и обязательства, которые зависят от будущего события, возникающего из прошлой сделки.

У табл. 1 выполнена классификация забалансовых счетов по приведенным признакам.

Таблица 1 - Классификация забалансовых счетов

В западном, в частности американском, учете забалансовые счета не применяются. Объекты бухгалтерского наблюдения, для отражения которых в России используются забалансовые счета, учитываются на балансовых счетах основной деятельности.

Наличие в российском учете забалансовых счетов отвечает самым строгим правилам теории бухгалтерского учета. Это отражает юридическую природу имущественных комплексов, которые фигурируют в финансовой отчетности, что позволяет:

• устранить двойной счет имущества, показанного в двух балансах, например, арендодателя и арендатора (это особенно важно для макроэкономических и статистических сводок и исследований);

• избежать двойного обложения налогом на имущество;

• точно отразить для всех заинтересованных лиц стоимость средств, вложенных в предприятие и принадлежащих на правах собственности его учредителям и инвесторам.

Висновок

По результатам работы можно сделать следующие выводы:

1. Метод бухгалтерского учета развивался с развитием производительных сил и производственных отношений. Если в прошлом учет отражал простые записи прихода и расхода отдельных ценностей, то в последующем он превратился в целостную систему приемов и способов отражения различных явлений хозяйственной жизни.

2. Общей научно-методической основой бухгалтерского учета, как и всех других экономических наук, является диалектический метод познания.

3. Научное содержание диалектического метода познания в бухгалтерском учете проявляется его общим подходом к явлениям хозяйственной жизни, к их познанию путем отражения и обобщения информации об имуществе, обязательствах и хозяйственных процессах в их единстве, взаимосвязи и взаимозависимости.

4. Вместе с тем теория и практика доказывают, что каждая наука имеет свои особые приемы и способы подхода к исследованию и познанию своего предмета. Точно также имеет свой метод и бухгалтерский учет. Он располагает своими специфическими приемами и способами, обусловленными его предметом, задачами, стоящими перед ним, а также требованиями, предъявляемыми к нему.

5. Эти приемы и способы составляют методологическую основу практики организации и ведения бухгалтерского учета и составления бухгалтерской отчетности. Они позволяют осуществлять бухгалтерскому учету его основные функции в системе управления деятельностью экономического субъекта: контрольную, информационную, обратной связи, аналитическую и др. С помощью метода исследуются, осмысливаются и анализируются факты хозяйственной жизни.

6. Таким образом, метод бухгалтерского учета представляет собой совокупность приемов и способов, обеспечивающих сплошное, не- прерывное и документальное отражение фактов хозяйственной жизни с целью познания их содержания (предмета бухгалтерского учета) и осуществления управления ими в процессе кругооборота средств.

7. Отдельные способы и приемы бухгалтерского учета составляют элементы его метода или основные методологические приемы и правила. К ним относятся: документация, инвентаризация, бухгалтерский баланс, система счетов и двойная запись, оценка, калькуляция и отчетность.

Список літератури

1. Федеральный закон «О бухгалтерском учете» от 21 ноября 1996 г. № 129-ФЗ (в ред. от 30.06.2003)

2. Положение по ведению бухгалтерского учета и бухгалтерской отчетности в Российской Федерации, утвержденное Приказом Минфина РФ от 29 июля 1998 г. N 34н (в ред. Приказов Минфина РФ от 30.12.1999 N 107н, от 24.03.2000 N 31н)

3. Варенова И.Г. Бухгалтерський облік. Навчальний посібник. – М.: Приор-издат, 2006. - 208 с.

4. Клімова М.А. Бухгалтерское дело: Учебное пособие. - М.: ИНФРА-М, 2007. - 200 с.

5. Кондраков Н.П. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник. - М.: Инфра -М, 2007. - 333 с.

6. Кутер М.І.. Теорія бухгалтерського обліку. Підручник. - М.: Фінанси і статистика, 2007. – 305 с.

7. Печерская Г.А. Основи бухгалтерського обліку (конспект лекцій). – М.: «Издательство ПРИОР», 2008. - 176 с.

8. Русалева Л.А. Теория Бухгалтерского учета: Учебник. – Ростов н/Д: Феникс, 2007. - 448 с.

9. Теория бухгалтерского учета / Под ред. Н.П. Любушина. - М.: ЮНИТА-ДАНА, 2007. – 354 с.

10. Теорія бухгалтерського обліку: Учеб. посібник / За ред. Е.А. Музиковского. - М.: Юрист, 2007. – 356 с.