Методи адміністративної діяльності міліції

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати


Курсова робота

Методи адміністративної діяльності міліції

Зміст

1. Поняття методів адміністративної діяльності міліції та їх види

1.1 Поняття методів адміністративної діяльності міліції

1.2 Види методів адміністративної діяльності міліції

2. Примус в адміністративній діяльності міліції

2.1 Підстави застосування примусу

2.2 Заходи адміністративного попередження, що застосовуються міліцією

2.3 Заходи адміністративного припинення, застосовувані міліцією

2.4 Заходи адміністративного припинення

2.5 Заходи адміністративно-процесуального забезпечення, застосовувані міліцією

Бібліографія

Завдання

1. Поняття методів адміністративної діяльності міліції та їх види

1.1 Поняття методів адміністративної діяльності міліції

Адміністративна діяльність міліції здійснюється за допомогою цілеспрямованого впливу суб'єкта діяльності на об'єкт діяльності, на волю людей, під якою розуміється регулюючий чинник свідомості, що виражається у здатності людини здійснювати цілеспрямовані дії.

Вплив суб'єкта адміністративної діяльності на волю об'єкта здійснюється різними прийомами, засобами, способами, які іменуються методами адміністративної діяльності. Отже, метод - це спосіб практичного здійснення цілей, завдань і функцій адміністративної діяльності міліції. Зміст методу дає відповідь на питання про те, яким способом найбільш раціонально можна досягти цілей адміністративної діяльності.

Методи знаходяться в діалектичній єдності з цілями адміністративної діяльності. Мета обумовлює специфіку використання методів, вибір методів певною мірою визначає реальність досягнення поставлених цілей. Але, з іншого боку, методи показують, яким чином досягається мета діяльності. Цілі визначають якісний бік адміністративної діяльності. Удосконалення методів означає поліпшення діяльності.

Зі змісту характеристики методу адміністративної Діяльності випливає, що методам притаманні такі риси: методи виражають зв'язок суб'єкта адміністративної діяльності з об'єктом цієї діяльності; методи - це засоби, способи здійснення керуючого впливу суб'єкта на об'єкт управління, вони є способами впорядкування, організації, що відбуваються в сфері адміністративної діяльності міліції процесів, прийомами, за допомогою яких досягаються цілі діяльності; методи становлять найбільш активний елемент в адміністративній діяльності міліції; методи носять альтернативний характер.

Незалежно від змісту і спрямованості методам адміністративної діяльності притаманні: об'єктивувати організаційна форма, під якою розуміється вид впливу, тобто управлінсько-розпорядча розпорядження (наказ, вимога, дозвіл тощо); характер впливу (безпосередній вплив, непрямий вплив за допомогою створення стимулюючих або обмежують умов); спосіб впливу (одноосібний, колегіальний, колективний); тимчасова характеристика (короткострокові і довгострокові) ; наявність тактичного і стратегічного характеру.

Методи в адміністративній діяльності міліції, так само як і в інших напрямках її діяльності (оперативно-розшукової, кримінально-процесуальної), покликані забезпечити високу ефективність діяльності працівників міліції, їх злагоджену роботу, сприяти розвитку творчої ініціативи кожного співробітника.

1.2 Види методів адміністративної діяльності міліції

Адміністративна діяльність міліції здійснюється за допомогою різних методів. Наявність безлічі методів зумовлено складністю процесів адміністративної діяльності. Методи доповнюють один одного, тому що кожний з них характеризується способом реалізації спільних цілей адміністративної діяльності. Правильне розуміння єдності і взаємного зв'язку методів адміністративної діяльності, їх класифікація важливі для пізнання їх сутності та умов більш ефективного їх застосування.

Основними методами адміністративної діяльності міліції є переконання і примус, бо в реалізації будь-якої функції цієї діяльності є варіантність співвідношення переконання і примусу. При цьому на першому місці виступає переконання, а потім - примус. Таке співвідношення методів випливає з суспільної природи нашої держави, з відповідності його цілей і завдань інтересам людини і громадянина, з величезної виховної ролі переконання.

Разом з тим в адміністративній діяльності міліцій переконання і примус виражаються в різноманітних варіантах, що дає підставу для виділення більш конкретних видів методів цієї діяльності. Так, за характером керуючого впливу виділяють організаційні методи (координація, узгодження, інструктування тощо), психологічні методи (психологічне спонукання, мотивація, авторитет і ін), адміністративні та економічні методи. Всі методи повинні відповідати чинному законодавству за змістом, цілеспрямованості і організаційній формі.

У розглянутій діяльності міліції найбільш важливе значення мають адміністративні методи. Вони характеризуються підпорядкуванням волі керованого волі керуючого, тобто «Владою-підпорядкуванням», в них найбільш яскраво виражається управлінсько-розпорядча природа адміністративної діяльності міліції. Використання адміністративних методів дозволяє суб'єкту цієї діяльності прямо впливати на об'єкт діяльності, домагатися необхідного підпорядкування. Однак це не виключає при використанні адміністративних методів впливу на керованих врахування їх інтересів. За способом впливу адміністративні методи поділяються: на які зобов'язують до вчинення певних дій; уповноважують здійснювати певні дії; заохочують вчинення соціально корисних дій; забороняють вчинення тих чи інших дій.

Адміністративні методи, що володіють вольовим, зобов'язуючим характером, не можна ототожнювати з волюнтаризмом, свавіллям, адмініструванням, які, по суті, є антиподами адміністративних методів.

Вибір та використання методів адміністративної діяльності міліції. Обрання конкретних методів адміністративної діяльності та їх практичне застосування обумовлюються низкою факторів суб'єктивного і об'єктивного характеру.

Велике значення у використанні методів має суб'єктивний фактор. Так, авторитарний підхід до обрання і застосування методів недостатньо кваліфікованим працівником міліції може привести до негативних наслідків, до спотворення цілей адміністративної діяльності. Зважаючи на це важливо, щоб суб'єкт діяльності мав високим рівнем кваліфікації, почуттям відповідальності за обрання того чи іншого методу впливу.

Методи використовуються в реальному процесі адміністративної діяльності. У зв'язку з цим повинні враховуватися актуальні завдання, що стоять перед адміністративною діяльністю, особливості та стан суб'єкта та об'єкта діяльності, характер та специфіка конкретної життєвої ситуації, можливості ефективного використання наявного арсеналу методів, внутрішні та зовнішні умови, в яких здійснюється адміністративна діяльність, та інші об'єктивні чинники, які залежать від волі суб'єкта адміністративної діяльності. Суб'єкт повинен враховувати об'єктивні чинники та умови, а також брати до уваги факт існування внутрішньої і зовнішньої адміністративної діяльності і її видів (напрямів).

При виборі і використанні методів важливо визначити найбільш ефективні з них або оптимальну комбінацію методів для вирішення справи (питання), вміло застосувати вибрані методи в процесі адміністративної діяльності. Мистецтво обрання та застосування методів вимагає уважного спостереження за станом сфери адміністративної діяльності міліції. Застосування методів без урахування об'єктивних умов і змін, що відбуваються в діяльності веде до зниження їх дієвості. І, навпаки, використання методів виявиться ефективним, якщо їх застосування здійснюється з урахуванням розвитку процесів, що відбуваються у сфері адміністративної діяльності, накопиченого досвіду.

2. Примус в адміністративній діяльності міліції

Будучи основним методом адміністративної діяльності міліції, переконання не завжди виявляється досить ефективним заходом впливу на поведінку осіб, які вчиняють протиправні дії. У зв'язку з цим держава, охороняючи недоторканість особи, її права, свободи законні інтереси громадян, органів, підприємств, установ і організацій, уповноважує співробітників міліції застосовувати примус до тих, хто не піддається впливу заходів переконання і громадського впливу. Примус застосовується на підставі переконання, засоби впливу якого вже вичерпані.

Примус носить адміністративно-правовий характер і застосовується в установленому порядку відповідно до вимог закону.

Примус як метод адміністративної діяльності міліції полягає в психічному, матеріальному або фізичний вплив на свідомість і поведінку особистості. Забезпечуючи громадський порядок, а також здійснюючи інші функції у сфері адміністративної діяльності, працівники міліції уповноважені пред'являти до особистості вимоги, пов'язані із забезпеченням правопорядку, виконання яких гарантується, а при необхідності і забезпечується застосуванням примусу.

Психічний примус впливає на волю, емоції, розум, тобто на психіку особистості, формує її волю, схиляє до необхідного громадському поведінці шляхом погрози застосування насильства або будь-яких інших заходів впливу, які можуть спричинити невигідні наслідки для особистості. До психічному примусу відносяться, наприклад, офіційне застереження уповноваженим працівником міліції громадянина, порушує громадський порядок, про неприпустимість антигромадської поведінки; офіційну вимогу працівника міліції про припинення правопорушення, скоєного громадянином або посадовою особою.

Матеріальне примус впливає на поведінку особистості через належні їй грошові кошти і майно. Воно виражається в певних обмеженнях володіння і користування майном, у позбавленні деяких матеріальних благ, наявних у розпорядженні їх власника, у стягненні з правопорушника грошових сум - штрафу та ін

До фізичного примусу відносяться такі заходи, які безпосередньо впливають на особу, обмежуючи її свободу дій, припиняючи протиправну поведінку. За допомогою цих заходів всупереч волі особистості уповноважений працівник міліції вчиняє дії, спрямовані на досягнення цілей адміністративної діяльності. Так, наприклад, виробляючи затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, співробітник міліції позбавляє його протягом встановленого законом терміну свободи пересування за допомогою застосування до правопорушника фізичної сили, наручників та інших спеціальних засобів. Цим співробітником міліції присікаються протиправні дії порушника і т.п.

Заходи адміністративного примусу можуть застосовуватися як до правопорушників, так і до осіб, які не скоїли правопорушень (з метою попередження правопорушень, настання суспільно небезпечних наслідків при стихійних лихах, епідеміях, епізоотіях).

Примус, що застосовується в адміністративній діяльності міліції, не має мети заподіяти особистості фізичні страждання або принизити її гідність. Разом з тим вона не позбавлена ​​страхітливого та карального властивостей.

2.1 Підстави застосування примусу

Примус є адміністративно-правовим засобом захисту суспільних відносин, що складаються в сфері адміністративної діяльності міліції, від протиправних посягань, а також засобом попередження й запобігання настання обставин, що загрожують громадському та особистої безпеки громадян.

Охороняючи громадський порядок, громадську безпеку та реалізуючи інші адміністративні функції, працівники міліції можуть відповідно до закону примушувати осіб, які злісно порушують встановлені норми права, правила поведінки, до їх дотримання, примусово підкоряти встановленому правопорядку, самостійно і негайно вживати заходів до недопущення та припинення правопорушень , створенню умов, які забезпечують можливість притягнення винних до відповідальності. В іншому разі зволікання може призвести до загрози особистої і майнової безпеки громадян, до нанесення шкоди громадському порядку, інтересам держави, підприємств, установ і організацій. Скажімо, що відбувається дрібне хуліганство чи іншу дію, що порушує громадський порядок, співробітник міліції зобов'язаний негайно припинити не тільки заходами переконання, а й примусу. Виявивши автомашину з несправними гальмами на лінії чи зберігання вогнепальної зброї в приміщенні, що не відповідає відповідним вимогам, співробітник міліції негайно вживає заходів для усунення порушень, не чекаючи згоди зацікавлених осіб або дозволу якого-небудь органу.

Виходячи з цілей застосування, способів забезпечення правопорядку і громадської безпеки, специфіки виникаючих при цьому правовідносин та особливостей застосовуваних адміністративного примусу, останні поділяються на чотири групи: заходи адміністративного попередження (адміністративно-попереджувальні заходи); заходи адміністративного припинення; заходи адміністративно-процесуального забезпечення; адміністративні стягнення.

Дана класифікація в деякій мірі відносна. Наприклад, окремі запобіжний захід можуть бути віднесені і до заходів адміністративно-процесуального забезпечення.

2.2 Заходи адміністративного попередження, що застосовуються міліцією

Поняття та сутність заходів адміністративного попередження, що застосовуються міліцією. Заходи адміністративного попередження (адміністративно-попереджувальні заходи), будучи одним з видів адміністративного примусу, застосовуються працівниками міліції з метою попередження правопорушень та обставин, що загрожують громадському та особистої безпеки громадян. Вони виступають в якості обмежень адміністративно-правового характеру, адміністративно-примусових дій відносно того чи іншого громадянина, посадової особи.

Підставою застосування заходів адміністративного попередження можуть бути реальне припущення про намір особи вчинити правопорушення, антигромадське, протиправна дія, виникнення обставин, що загрожують громадському та особистої безпеки громадян.

Отже, під заходами адміністративного попередження розуміються застосовувані працівниками міліції способи і засоби, спрямовані на попередження правопорушень та недопущення їх негативних, шкідливих наслідків, а також на запобігання настання обставин, що загрожують громадському та особистої безпеки громадян.

Класифікація заходів адміністративного попередження. Розглянуті заходи дуже різноманітні. Вони можуть бути класифіковані за різними критеріями (за схожими ознаками, за різними підставами та цілям застосування). Практичне значення має класифікація заходів по цілям застосування. У результаті класифікації за цим критерієм виділяються дві групи заходів адміністративного попередження.

До однієї з груп відносяться заходи, які застосовуються для запобігання випадків настання загрози суспільній та особистої безпеки громадян, запобігання настання можливих небажаних або шкідливих наслідків. До складу цієї групи, зокрема, входять: закриття певних ділянок дороги чи вулиці для руху транспорту і пішоходів при виникненні загрози безпеці руху при аваріях, обвалах, обривах ліній електропередач; технічний нагляд за автомототранспортними засобами і заборона введення в експлуатацію автомототранспортних та інших транспортних засобів , якщо конструкція або технічний стан їх не відповідає поставленим вимогам; огляд ручної поклажі, багажу та особистий огляд пасажирів цивільних повітряних суден та ін

Характерним для зазначених заходів адміністративного попередження є те, що вони можуть застосовуватися при відсутності факту протиправних дій. Справа в тому, що загроза громадської та особистої безпеки громадян, їх законним інтересам може виникнути не тільки у зв'язку з правопорушенням, але і внаслідок стихійних лих, епідемій, епізоотії, дій психічно хворих осіб і т.п. У таких випадках держава змушена вдаватися до застосування примусових заходів до осіб, які не є правопорушниками. Ці заходи позбавлені характеру адміністративної кари. Так, наприклад, з метою забезпечення безпеки пасажирів і членів екіпажу повітряного судна обов'язковому передпольотного догляду, а також післяполітний огляд в разі його проведення відповідно до Закону Російської Федерації «Про міліцію» підлягають повітряне судно, його бортові запаси, члени екіпажу, пасажири, багаж , в тому числі речі, що знаходяться при пасажирів, а також вантажі і пошта.

Передпольотний огляд, а також післяполітний огляд у разі його проведення відповідно до Закону Російської Федерації «Про міліцію» пасажирів, багажу, в тому числі речей, що знаходяться при пасажирів, членів екіпажів, осіб з числа авіаційного персоналу цивільної авіації, бортових запасів повітряного судна, вантажів і пошти проводиться в аеропорту чи на повітряному судні уповноваженими особами служб авіаційної безпеки за участю співробітників органів внутрішніх справ 1.

Огляд - не кара, а міра адміністративного попередження, спрямована на забезпечення безпеки польотів, охорони життя і здоров'я пасажирів і членів екіпажів суден. Огляд може проводитися в аеропорту (міському аеровокзалі) або на повітряному судні після реєстрації пред'явлених для польоту квитків відповідного повітряно-транспортному підприємству і лише після пропозиції пасажирові пред'явити можливо наявні у нього речі і предмети, перевезення яких заборонено. На повітряному судні, що знаходиться в польоті, огляд може проводитися за рішенням командира судна особами, що входять до складу екіпажу.

Пасажири, які ухиляються від особистого огляду або від пред'явлення до огляду ручної поклажі і багажу, не допускаються до перевезення. На повітряному судні, що знаходиться в польоті, огляд може бути проведений примусово. Факт виявлення в результаті огляду речей і предметів, заборонених до перевезення на цивільних повітряних суднах, а також огляд багажу у відсутності пасажира, пов'язаний з необхідністю його розтину, оформляється актом. Огляд багажу в останньому випадку виробляє в присутності понятих. Співробітники міліції та інші посадові особи, які провадять огляд, зобов'язані вжити заходів, що забезпечують відправку пасажира тим рейсом, на який у нього є квиток, або черговим рейсом, якщо при огляді пасажира або його ручної поклажі і багажу небезпечні предмети і вантажі не були виявлені.

Закриття певних ділянок дороги чи вулиці для руху транспорту і пішоходів або припинення (обмеження) руху проводиться у зв'язку з аваріями, ремонтом доріг, роботами з прокладання водопроводу, газової мережі, електричних маніфестацій, мітингів, спортивних змагань та ін співробітники міліції забороняють громадянам, які не беруть участь у заході, прохід (проїзд) далі встановлених кордонів, тимчасово припиняють або обмежують рух транспорту і пішоходів. У зв'язку з тим, що введення тих чи інших обмежень ускладнює свободу пересування і створює певні труднощі і незручності, працівники міліції зобов'язані передбачити можливість пропуску громадян, які проживають або працюють у районі (зоні) проведення масового заходу. Припинення або обмеження руху скасовується відразу ж по миновании в ньому потреби.

Дуже важливе попереджувальне значення має захід, при стихійних лихах (пожежах, повенях, землетрусах тощо). У цих випадках припинення (обмеження) руху - дієвий засіб забезпечення особистої і майнової безпеки громадян. Наприклад, отримавши повідомлення про пожежу, співробітники міліції, рятуючи людей і майно, виявляючи причини загоряння, при необхідності виставляють оточення, припиняють або обмежують на прилеглих вулицях (ділянках) рух транспорту і пішоходів, не допускають у район пожежі сторонніх осіб.

Технічний нагляд за автотранспортними та іншими транспортними засобами полягає в плановому і позаплановому огляді транспортних засобів з метою недопущення до експлуатації технічно не справного транспорту. Технічний огляд може проводитися як за місцем знаходження ГИБДД, так і у відповідному автопарку, автогосподарстві та інших транспортних організаціях 1. Виявлені в результаті технічного огляду автотранспортні засоби та інші транспортні засоби, конструкція або технічний стан яких не відповідає поставленим вимогам, не допускаються до експлуатації.

Крім безпосереднього застосування заходів адміністративного попередження міліція сприяє проведенню заходів адміністративно-попереджувального характеру, здійснюваних іншими державними органами.

2.3 Заходи адміністративного припинення, застосовувані міліцією

Заходи адміністративного припинення є оперативні дії органу або посадової особи щодо припинення правопорушення. Їх застосування пов'язано з безпосереднім втручанням в дії порушника з метою їх припинення і недопущення шкідливих наслідків. За допомогою психологічного або фізичного впливу, пов'язаного з особистим, організаційним чи майновим обмеженням, правопорушник позбавляється фактичної можливості продовжити неправомірні дії, збуджується до виконання певних обов'язків.

Заходи адміністративного припинення найбільш часто застосовуються органами внутрішніх справ у зв'язку з вчиненням адміністративних проступків. У ряді випадків вони є дієвим, а іноді - і єдино можливим засобом припинення злочинів (наприклад, застосування зброї).

Ці заходи застосовуються не тільки для припинення правопорушень, а й для припинення суспільно небезпечних дій психічно хворих і малолітніх осіб.

Серед заходів адміністративного припинення, що застосовуються міліцією, прийнято виділяти заходи загального і спеціального призначення. До числа заходів загального призначення належать: приміщення осіб, які перебувають у стані сильного сп'яніння, до центрів надання спеціальної допомоги; відсторонення осіб від керування транспортними засобами, заборона експлуатації транспортних засобів; призупинення роботи об'єктів дозвільної системи.

Приміщенню до центрів надання спеціальної допомоги підлягають особи, що знаходяться на вулицях і в інших громадських місцях в середній або важкому ступені сп'яніння. Застосування цього заходу направлено на припинення правопорушення (знаходження в громадському місці в п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль) і здійснюється для надання необхідної медичної допомоги особі, яка перебуває в стані сильного сп'яніння. Особа, який розміщений у зазначений центр, знаходиться там до витвереження, але не більше 24 годин.

Відсторонення осіб від керування транспортними засобами може здійснюватися працівниками міліції у випадках керування транспортним засобом особою, що знаходиться у нетверезому стані або не мають права на керування даним видом транспорту, а також грубо порушує правила дорожнього руху.

Відсторонення від керування транспортним засобом особи, яка перебуває в нетверезому стані, проводиться працівником міліції при виявленні в особи будь-яких ознак алкогольного або наркотичного сп'яніння (запах алкоголю, порушену або пригнічений стан особи, специфічні особливості управління транспортним засобом і т.п.). За наявності достатніх підстав вважати, що особа перебуває в стані сп'яніння, воно усувається від подальшого керування транспортним засобом і за загальним правилом піддається огляду на стан сп'яніння.

Заборона експлуатації транспортних засобів, технічний стан яких загрожує безпеці дорожнього руху, здійснюється працівниками міліції для припинення адміністративного правопорушення та запобігання можливих небезпечних наслідків управління технічно несправними транспортними засобами (ст. 27.13 КоАП РФ.

Листом МВС РФ від 29.06.2002 № 13/4-3000 повідомляється, що до прийняття Урядом РФ передбаченого частиною 5 статті 27.13 КоАП РФ Порядку затримання транспортного засобу, поміщення його на стоянку, зберігання, а також заборони експлуатації транспортного засобу норми частин 1 і 2 статті 27.13 КоАП РФ не застосовуються.

Постановою Уряду РФ від 18.12.2003 № 759 затверджені Правила затримання транспортного засобу, поміщення його на стоянку, зберігання, а також заборони експлуатації.

Призупинення роботи об'єктів дозвільної системи здійснюється з метою припинення порушень порядку відкриття та функціонування стрілецьких тирів, збройових магазинів, збройно-ремонтних, піротехнічних баз і складів зберігання зброї, боєприпасів, вибухових, сильнодіючих отруйних і радіоактивних речовин. Недотримання встановленого державою порядку їх відкриття та функціонування (правил дозвільної системи) може призвести до розкрадання, втрату і використання в злочинних цілях предметів і речовин, що підпадають під дозвільну систему, створити загрозу суспільній безпеці.

Здійснюючи нагляд за дотриманням правил ліцензійно-дозвільної системи, при виявленні їх порушень міліція має право закривати зазначені підприємства або їх окремі ділянки, забороняти придбання, зберігання, перевезення названих предметів до усунення наявних порушень.

Застосування аналізованої заходи оформляється спеціальним актом і супроводжується опечатуванням приміщень закриваються об'єктів, а при необхідності і вилученням відповідних предметів дозвільної системи (зброї, боєприпасів та ін.)

2.4 Заходи адміністративного припинення

Заходи адміністративного припинення спеціального призначення є засобами фізичного впливу на правопорушників, застосовуваними у випадках, коли іншими заходами припинити суспільно небезпечну поведінку неможливо.

Застосування значної їх частини є використанням інституту необхідної оборони, відповідно до якого дії працівників міліції щодо припинення правопорушень і затримання правопорушників визнаються правомірними, суспільно корисними і тому не тягнуть юридичної відповідальності, навіть якщо цими діями правопорушника вимушено була заподіяна шкода.

Співробітники міліції мають право застосовувати фізичну силу, спеціальні засоби (наручники, гумові палиці, сльозогінний газ, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, пристрої для відкриття приміщень, для примусової зупинки транспорту, водомети, гумові кулі, бронемашини та інші транспортні засоби, службових собак і коней і ін), повний перелік яких встановлюється урядом Росії, а також вогнепальну зброю.

Випадки і порядок застосування запобіжних заходів регламентуються законом «Про міліцію», постановами Уряду Росії та іншими нормативними актами.

Застосуванню спеціальних засобів, за винятком необхідності відбиття раптового нападу, а так само затримання осіб, підозрюваних у вчиненні умисних злочинів, звільнення заручників, повинні передувати попередження про намір застосувати такі засоби і, якщо дозволяють обставини, надання достатнього часу для припинення правопорушення.

Вид спеціального засобу та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обстановки, характеру правопорушення і особи правопорушника. При застосуванні спеціальних засобів припинення повинна зводитися до мінімуму можливість заподіяння шкоди здоров'ю громадян. Забороняється застосовувати спеціальні засоби по відношенню до жінок з видимими ознаками вагітності, осіб з явними ознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків вчинення ними нападу, що загрожує життю, групового нападу або надання збройного опору.

Співробітники міліції мають право застосовувати вогнепальну зброю (стріляти на поразку) у наступних випадках:

для захисту громадян від нападу, небезпечної їхнього життя чи здоров'я;

для відбиття нападу на співробітника міліції, коли його життя або здоров'я наражаються на небезпеку, а також для припинення спроби заволодіти його зброєю;

для звільнення заручників;

для затримання особи, захопленого у разі вчинення тяжкого злочину проти життя, здоров'я і власності і намагається сховатися, а також особи, яка надає збройний опір;

для відбиття групового або збройного нападу на житла громадян, приміщення державних органів, громадських об'єднань, підприємств, установ і організацій;

для припинення втечі з-під варти: осіб, затриманих за підозрою у скоєнні злочину; осіб, щодо яких запобіжним заходом обрано взяття під варту, осіб, засуджених до позбавлення волі, а також для припинення спроб насильницького звільнення цих осіб.

Застосуванню зброї має передувати попередження про намір його застосувати. Без попередження зброя може застосовуватися при раптовому чи збройному нападі, нападі з використанням бойової техніки, транспортних засобів, літальних апаратів, морських і річкових суден, при втечі з-під варти зі зброєю або з використанням транспортних засобів, втечу осіб, які перебувають під вартою, з транспортних засобів під час їх руху, а також для звільнення заручників.

Забороняється застосовувати вогнепальну зброю щодо жінок, осіб з явними ознаками інвалідності та неповнолітніх, коли вік очевидний або відомий співробітнику міліції, крім випадків надання ними збройного опору, скоєння збройного або групового нападу, що загрожує життю людей, а також при значному скупченні людей, коли від цього можуть постраждати сторонні особи.

Крім того, співробітники міліції мають право використовувати вогнепальну зброю в наступних випадках:

для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій створює реальну небезпеку життю і здоров'ю людей і відмовляється зупинитися, не дивлячись на неодноразові вимоги співробітника міліції;

для знешкодження тварини, що загрожує життю і здоров'ю людей;

для попередження про намір застосувати зброю, подачі сигналу тривоги або виклику допомоги.

Співробітник міліції, що застосував зброю, зобов'язаний: у разі поранення правопорушника надати йому невідкладну допомогу, дотримуючись при цьому запобіжні заходи від можливого нападу, і викликати швидку медичну допомогу; при смертельному результаті необхідно забезпечити охорону тіла і збереження обстановки події до прибуття представників прокуратури або органу внутрішніх справ.

При наявності очевидців події слід встановити і зафіксувати їх дані.

Про застосування вогнепальної зброї співробітник міліції протягом 24 годин з моменту його застосування зобов'язаний подати рапорт начальнику органу міліції за місцем своєї служби або за місцем застосування вогнепальної зброї.

Застосування співробітниками міліції фізичної сили, в тому числі бойових прийомів боротьби, можливо для припинення злочинів та адміністративних правопорушень, затримання осіб, які їх вчинили, подолання протидії законним вимогам, якщо ненасильницькі способи не забезпечують виконання покладених на міліцію завдань.

Так як застосування бойових прийомів боротьби може бути пов'язане з заподіянням особі різного ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, то вибір прийому залежить від ступеня небезпеки діяння особи, до якого він застосовується. Слід прагнути до того, щоб будь-який збиток, заподіяний при цьому, був мінімальним.

Як вже зазначалося, на озброєнні міліції є різні спеціальні засоби, які можуть застосовуватися співробітниками міліції в наступних випадках:

1) для відбиття нападу на громадян і співробітників міліції - гумові палиці, сльозоточивий газ («Черемшина»), світлозвукові кошти, службові собаки;

2) для припинення що чиниться співробітнику міліції опору - гумові палиці, сльозогінний газ, службові собаки, наручники (при відсутності наручників можуть застосовуватися підручні засоби зв'язування);

3) для затримання особи, захопленого при скоєнні злочину, який зазіхав на життя, здоров'я або власність, і намагається сховатися, - наручники, службові собаки;

4) для затримання осіб, щодо яких є підстави вважати, що вони мають намір вчинити збройний опір, - сльозогінний газ, світлозвукові кошти відволікаючого впливу, засоби руйнування перешкод, водомети і бронемашини, службові собаки, гумові кулі;

5) для доставляння затриманих осіб у міліцію, конвоювання та охорони затриманих, а також осіб, підданих адміністративному арешту і взятих під варту, коли вони своєю поведінкою дають підставу вважати, що можуть вчинити втечу або завдати шкоди оточуючим або собі, або роблять протидію співробітнику міліції , - наручники, службові собаки;

6) для звільнення захоплених будівель, приміщень, споруд, транспортних засобів та земельних ділянок - сльозогінний газ, світлозвукові засоби, засоби руйнування перешкод, водомети і бронемашини, службові собаки, гумові кулі;

7) для припинення масових заворушень і групових дій, що порушують роботу транспорту, зв'язку, підприємств, установ і організацій, - сльозогінний газ, світлозвукові кошти, водомети і бронемашини, гумові кулі;

8) для зупинки транспортного засобу, водій якого не виконав вимоги працівника міліції зупинитись, - засоби примусової зупинки транспорту («Їжак-Діана»);

9) для виявлення осіб, які вчинили злочини, - спеціальні окрашивающие засоби («хімловушкі»).

Зазначені та інші спеціальні засоби можуть застосовуватися також за обставин, що дають підстави для застосування вогнепальної зброї.

Забороняється застосовувати спеціальні засоби по відношенню до жінок з видимими ознаками вагітності, осіб з явними ознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків надання ними збройного опору, скоєння групового чи іншого нападу, що загрожує життю і здоров'ю людей, а також при припиненні незаконних зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій ненасильницького характеру, які не порушують роботу транспорту, зв'язку, підприємств, установ і організацій.

У стані необхідної оборони чи крайньої необхідності співробітник міліції при відсутності спеціальних засобів або вогнепальної зброї вправі використовувати будь-які підручні засоби.

Рішення про застосування спеціальних засобів приймає посадова особа, відповідальна за забезпечення громадського порядку та безпеки, керівник конкретної операції. Співробітник міліції, який діє індивідуально, приймає таке рішення самостійно.

Про всі випадки смерті або поранення в результаті застосування фізичної сили, спеціальних засобів або зброї повідомляється прокурор.

2.5 Заходи адміністративно-процесуального забезпечення, застосовувані міліцією

Заходи процесуального забезпечення, будучи різновидом заходів адміністративного примусу, застосовуються міліцією з метою виявлення правопорушень, встановлення особи порушників, виявлення доказів і створення інших умов для об'єктивного, всебічного і повного розглянуто справ про правопорушення.

У кінцевому рахунку призначення цих заходів полягає в тому, щоб створити необхідні умови для реалізації норм матеріального права, що встановлюють відповідальність за правопорушення. Їх застосування має на меті сприяння реалізації переважно адміністративних стягнень. В окремих випадках заходами адміністративно-процесуального забезпечення створюються необхідні умови для реалізації кримінально-правових санкцій.

Таким чином, застосування названих заходів зумовлено необхідністю реалізації різних заходів державного правового (переважно адміністративного) примусу. По відношенню до останніх вони мають допоміжне, забезпечувальне значення, що й знайшло відображення в їх назві.

Досягнення названих цілей адміністративно-процесуального примусу здійснюється за допомогою реалізації заходами процесуального забезпечення різних функцій. З урахуванням характеру цих функцій всі розглянуті заходи можуть бути зведені в три основні групи: заходи адміністративно-процесуального заходу; заходи, спрямовані на отримання доказів; процесуальні заходи виконання адміністративних стягнень.

Заходи адміністративно-процесуального заходу полягають у примусовому обмеженні свободи пересування особи, яка вчинила правопорушення (або підозрюваного у його вчиненні), з метою припинення порушення та забезпечення виконання ним своїх процесуальних обов'язків. До цих заходів відносяться: доставляння правопорушника, адміністративне затримання і привід.

Під «доставлянням» розуміється примусове перепровадження фізичної особи з метою складання протоколу про адміністративне правопорушення при неможливості його складання на місці виявлення адміністративного правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим (ст. 27.2 КоАП РФ).

Крім доставляння осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, співробітники міліції має право доставити до органу внутрішніх справ особу, підозрювану у вчиненні злочину.

Про доставлянні правопорушника співробітником міліції складається рапорт. Всі особи, доставлені до органу внутрішніх справ (міліції), реєструються черговим по органу внутрішніх справ у книзі доставлених.

Правопорушники, доставлені в органи внутрішніх справ (міліції), у встановлених законом випадках можуть бути піддані адміністративному затримання. Адміністративне затримання є короткочасне обмеження свободи фізичної особи, може бути застосоване у виняткових випадках, якщо це необхідно для забезпечення правильного та своєчасного розгляду справи про адміністративне правопорушення, виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення (ст. 27.3 КоАП РФ).

За кожним фактом адміністративного затримання повинен складатися протокол, в якому фіксуються такі відомості: дата і місце складання протоколу; посаду, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання.

Часом адміністративного затримання слід вважати момент доставлення порушника до органу внутрішніх справ (міліцію). З цього моменту обчислюється і термін адміністративного затримання 1, який, за загальним правилом, може тривати не більше трьох годин (ч. 4 ст. 27.5 КоАП РФ). Однак у зв'язку з особливою потребою законодавством встановлюються й інші строки адміністративного затримання (не більше 48 годин).

Вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, а також про застосування до нього деяких інших заходів адміністративного примусу нерідко вимагає його присутності при виконанні компетентним органом (посадовою особою) відповідних процесуальних дій. Примусовим засобом, що забезпечує обов'язкову участь в адміністративному процесі особи, який ухиляється від явки за викликом до відповідного органу, є привід (ст. 27.15 КоАП РФ).

Привід фізичної особи чи законного представника юридичної особи, щодо яких ведеться провадження у справі про адміністративне правопорушення, законного представника неповнолітньої особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також свідка може бути здійснено за визначенням судді, органу, посадової особи, яка розглядає справу. Винесення даного визначення можливо тільки у випадку, якщо розгляд справи було відкладено у зв'язку з неявкою з поважної причини осіб, які підлягають приводу згідно з ч. 1 ст. 27.15 КоАП РФ, і їх відсутність перешкоджає всебічному, повному, об'єктивному і своєчасному з'ясуванню обставин справи.

Визначення про привід особи, участь якого визнається обов'язковим при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виноситься суддею, органом, посадовою особою при розгляді справи.

Згідно з п. 8, 12 Інструкції про порядок здійснення приводу, затвердженої Наказом МВС Росії від 21 червня 2003 р. № 438 (зареєстрований в Мін'юсті Росії 8 липня 2003 р. № 4878), для здійснення приводу начальник ОВС або особа, яка виконує його обов'язки, виділяє співробітника або групу (наряд) співробітників міліції громадської безпеки з урахуванням виду адміністративного правопорушення, за якою винесено визначення про привід. Співробітник міліції або старший групи (наряду) співробітників міліції оголошує особі, яка підлягає приводу, під розписку визначення про привід.

Заходи, спрямовані на отримання доказів, створюють умови для встановлення факту правопорушення та особи порушника, виявлення та дослідження доказів, необхідних для всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.

До них відносяться: перевірка документів у громадян, посадових осіб, водіїв транспортних засобів і в осіб, які супроводжують вантажі; особистий огляд речей і транспортних засобів, вилучення речей і документів, огляд службових приміщень та їх опечатування; медичний огляд.

Забезпечення виконання винесеного у справі про адміністративне правопорушення постанови є одним із завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Виконання постанови (рішення) про призначення адміністративного покарання здійснюється в порядку, встановленому ст. 32.2 - 32.11 КоАП РФ, федеральними законами та прийнятими відповідно до них постановами Уряду РФ. Порядок виконавчого провадження у зазначених випадках обумовлений істотою правовідносини: примусове виконання постанови (рішення) про накладення адміністративного штрафу, а також виконання постанови про призначення адміністративних покарань у вигляді возмездного вилучення або конфіскації речі, що є знаряддям скоєння чи предметом адміністративного правопорушення, здійснюються судовим приставом-виконавцем (за винятком постанови про оплатне вилучення або про конфіскацію зброї та бойових припасів) відповідно до ч. 5 ст. 32.2, ст. 32.4 КоАП РФ в порядку, передбаченому Федеральним законом від 21 липня 1997 р. № 119-ФЗ «Про виконавче провадження».

Постанова (рішення) про припинення провадження у справі за наявності обставин, що виключають провадження у справі, визначених ст. 24.5 КоАП РФ, приводиться у виконання в порядку, передбаченому КоАП РФ, за винятком вирішення спорів з відшкодуванням майнової шкоди, компенсацією моральної шкоди, завданих незаконним застосуванням заходів забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення, що розглядаються судом в порядку провадження у справах, що виникають з публічних правовідносин (див. гл. 25 ЦПК РФ, а також ст. 255 ЦПК РФ).

Якщо одночасно з питанням про призначення суддею адміністративного покарання за адміністративне правопорушення вирішується питання про відшкодування майнової шкоди, то в постанові про призначення адміністративного покарання зазначаються розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню, терміни і порядок його відшкодування. Спори про відшкодування майнової шкоди або (і) про компенсацію моральної шкоди розглядаються судом у порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 4.4 КоАП РФ при вчиненні особою двох і більше адміністративних правопорушень адміністративне покарання призначається за кожне вчинене правопорушення, при цьому кожне винесену постанову про призначення адміністративного покарання приводиться у виконання самостійно.

Бібліографія

  1. Конституція Російської Федерації від 12.12.1993 (зі зм. Від 25.03.2004, 14.10.2005) / / Російська газета. 1993. № 237. 25 грудня; СЗ РФ. 2004. № 13. Ст. 1110; СЗ РФ. 2005. № 42. Ст. 4212.

  2. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 30.12.2001 № 195-ФЗ / / Збори законодавства РФ. 2002. № 1. (Ч. 1) Ст. 1.

  3. Закон РФ від 18.04.1991 № 1026-1 (в ред. Від 27.07.2006) «Про міліцію» / / Відомості СНР і ЗС РРФСР. 1991. № 16. Ст. 503.

  4. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Частина Загальна. Підручник. М.: МЮИ МВС Росії. Видавництво «Щит-М», 1997.

  5. Зріле А.П. Адміністративне розслідування. Особливості правового регулювання, колізії та правові прогалини КоАП РФ. / / Право і економіка. 2004. № 7.

  6. Дзвонів Н.А. Порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення в судах. / / Світовий суддя. 2005. № 11, 12; 2006. № 1, 4.

  7. Кругліков І.В., Бопхоев Х.В. Фактичне затримання і доставлення особи, затриманого за підозрою в скоєнні злочину. / / Російський слідчий. 2005. № 5.

  8. Погулявши А. Адміністративне призупинення діяльності. / / Бізнес-адвокат. 2005. № 12.

  9. Цоколова О. Фактичне затримання. / / Законність. 2006. № 3.

  10. Щукін В.В. Правоохоронна служба в системі державної служби Російської Федерації. / / Російський слідчий. 2005. № 6.

Завдання

На залізничному вокзалі співробітником міліції було зупинено для перевірки громадянин «М», який мав при собі дорожню сумку і валізу. На вимогу працівника міліції «М» пред'явив паспорт і квиток на проїзд. На вимоги працівника міліції показати вміст валізи і сумки «М» відповів відмовою і був доставлений в орган внутрішніх справ, де його піддали адміністративному затримання «для перевірки особи», виробили огляд речей і особистий огляд.

Дайте юридичну оцінку діям співробітників міліції. Викладіть підстави і порядок доставляння громадян в ОВС.

Рішення. Здійснення особистого огляду, огляду речей, що знаходяться при фізичній особі, пов'язане з обмеженням у першому випадку права на особисту недоторканність (ч. 1 ст. 22 Конституції РФ) і в другому - права володіння, користування і розпорядження майном (ч. 2 ст. 35 Конституції РФ).

Згідно з положеннями КоАП РФ особистий огляд, огляд речей, огляд транспортного засобу, що знаходяться при фізичній особі, відносяться до заходів забезпечення провадження в справі про адміністративне правопорушення і можуть бути застосовані тільки з метою припинення адміністративного правопорушення, встановлення особи порушника, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справи про адміністративне правопорушення та виконання прийнятого у справі постанови.

Особистий огляд відноситься до категорії процесуальних дій, здійснюваних у порядку, передбаченому ст. 27.7 КоАП РФ. Однак у співробітника міліції повинні бути достатні дані вважати наявність в особи об'єктів обмеженого цивільного обороту (зброї, боєприпасів і т.д.). Іншими словами, при огляді знаходяться у громадянина речей (наприклад, валізи) співробітник міліції не вправі проводити огляд за відсутності достатніх даних вважати, що громадяни мають при собі зброю, боєприпаси, вибухові речовини, вибухові пристрої, наркотичні засоби або психотропні речовини (п. 2 ст. 11 Закону «Про міліцію).

Таким чином, дії співробітників міліції є неправомірними.

Доставлення, тобто примусове перепровадження фізичної особи з метою складання протоколу про адміністративне правопорушення при неможливості його складання на місці виявлення адміністративного правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим. Таким чином, підставою для доставлення гр-на є необхідність складання протоколу.

Протокол складається з метою встановлення доказів у справі, отже, після доставлення порушника в відповідне службове приміщення судді, органу, посадовій особі, уповноважених розглядати справу, належить встановити наявність і обгрунтованість доказів, а також підтвердити наявність або відсутність обставин, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення (ст. 24.5 КоАП РФ). Таким чином, очевидно, що складання протоколу передує наступні певні КоАП РФ процесуальні дії, тому за змістом ст. 27.2 КоАП РФ мається на увазі доставлення особи, щодо якої ведеться провадження у зазначеній справі (особи, підозрюваного у вчиненні адміністративного правопорушення).

1 Див: Ст. 85 Повітряного кодексу РФ від 19.03.1997 № 60-ФЗ (в ред. Від 18.07.2006) / / Збори законодавства РФ. 1997. № 12. Ст. 1383.

1 Див: Наказ МВС РФ від 15.03.1999 № 190 (в ред. Від 19.3.2004) «Про організацію про проведення державного технічного огляду транспортних засобів» / / Російська газета. 1999. № 95. 19 травня.

1 Термін адміністративного затримання правопорушників, які перебувають у стані сп'яніння, обчислюється з моменту їх витвереження.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Курсова
122.5кб. | скачати


Схожі роботи:
Зміст і форми адміністративної діяльності міліції
Формування діяльності адміністративної гілки державної влади
Організація діяльності дільничного уповноваженого міліції 2
Організація діяльності дільничного уповноваженого міліції
поняття та правова основа діяльності міліції
Адміністративний примус в правоохоронній діяльності міліції в Україні
Структура та основні напрямки діяльності міліції громадської
Використання комп`ютерних технологій у діяльності міліції
Загально-правові засади діяльності дільничних інспекторів міліції
© Усі права захищені
написати до нас