Мендельштам о. е.. - Пора вам знати я теж сучасник

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати



"Це була людина дивний ..,
важкий .., зворушливий ...
і геніальний ".
В. Шкловський
Осип Мандельштам - творець і найвизначніший поет літературної течії - акмеїзму, Друг М. Гумільова та А. Ахматової. Та попри це, поезія О. Мандельштама недостатньо добре відома широкому колу читачів, а між тим, у творчості цього поета як не можна краще відображено "подих часу". Його вірші прямолінійні і правдиві, в них немає місця цинізму, святенництву, лестощі. "Писав, як відчував" - це про Мандельштама.
Саме за небажання уподібнюватися поетам-кон'юнктурникам, співає і прославляють радянських владу і особисто товариша Сталіна, він був приречений на невизнання і вигнання, на тяготи і позбавлення. Його життя трагічна, а втім, не можна назвати щасливою долю багатьох поетів "срібного віку".
Йосип Мандельштам народився у Варшаві, дитинство і юність його пройшли в Петербурзі. Пізніше, в 1937 р., Мандельштам про час свого народження напише:
Я народився в ніч з другого на третє
Січня в дев'яносто одному
Ненадійному році ...
("Вірші про невідомого солдата")
Тут "в ніч" містить у собі зловісне передвістя трагічної долі поета у XX ст. і служить метафорою всього XX ст., за визначенням Мандельштама - "століття-звіра".
Спогади Мандельштама про дитячі та юнацькі роки стримані й суворі, він уникав розкривати себе, коментувати власні вчинки і вірші. Він був рано дозрілим, точніше - прозрілим поетом, і його поетичну манеру відрізняють серйозність і строгість. Те небагато що, що ми знаходимо у спогадах поета про його дитинство, про ту атмосферу, яка його оточувала, про те повітрі, яким йому доводилося дихати, швидше забарвлене в похмурі тони:
З виру злого і в'язкого
Я виріс, тростинкою шурхотом
І пристрасно, і млосно, і ласкаво
Заборонене життям дихаючи.
Ці рядки з вірша Мандельштама "З виру злого і в'язкого". "Заборонене життям" - це про поезію.
Від матері Мандельштам успадкував загострене почуття російської мови, точність мовлення. Перша збірка поета вийшла друком у 1913 р., виданий він був за свій рахунок. Передбачалося, що він буде називатися "Раковина", але остаточне назва була вибрана інше - "Камінь". Назва - цілком у дусі акмеїзму. Камінь - природний матеріал, міцний і грунтовний, вічний матеріал у руках майстра. У Мандельштама камінь являє собою як би первинний будівельний матеріал духовної культури.
У віршах цієї пори відчувалося майстерність молодого поета, вміння володіти поетичним словом, використовувати широкі музичні можливості російського вірша
Перша половина 20-х рр.. ознаменувалася для поета підйомом творчої думки і припливом натхнення, проте емоційний фон цього підйому забарвлений в темні тони і з'єднується з почуттям приреченості:
Не можна дихати, і твердь кишить хробаками,
І жодна зірка не говорить ...
У віршах 20-х і 30-х рр.. особливого значення набуває соціальний початок, відкрита авторська позиція.
У 1929 р. він звертається до прози, пише книгу, що отримала назву "Четверта проза". Вона невелика за обсягом, але в ній сповна вихлюпнулася той біль і презирство поета до письменників-кон'юнктурникам ("членам МАССОЛИТа"), які довгі роки розривали душу Мандельштама. "Четверта проза" дає уявлення про характер самого поета - імпульсивне, вибуховий, незлагідний Мандельштам дуже легко наживав собі ворогів, бо як завжди говорив, що думав, і своїх суджень та оцінок не приховував. Практично всі післяреволюційні роки Мандельштам жив у важких умовах, а в 30-і рр.. - В очікуванні неминучої смерті. Друзів і шанувальників його таланту було небагато, але вони були.
Усвідомлення трагізму своєї долі, мабуть, зміцнювало поета, давало йому сили, надавало трагічний, величний пафос його новим творінням. Цей пафос полягає в протистоянні вільної поетичної особистості своєму віку - "століття-звіра". Поет не відчував себе перед ним нікчемною, жалюгідною жертвою, він усвідомлює себе рівним:
... Мені на плечі кидається століття-вовкодав,
Але не вовк я по крові своїй.
Запхав мене краще, як шапку, в рукав
Жарко шуби сибірських степів,
Виведіть мене в ніч, де тече Єнісей,
І сосна до зірки дістає,
Тому що не вовк я по крові своєї
І мене тільки рівний уб'є.
("За гримучу доблесть прийдешніх століть ...")
Щирість Мандельштама межувала з самогубством. У листопаді 1933 р. він написав різко сатиричний вірш про Сталіна, який починався рядками:
Ми живемо, під собою не відчуваючи країни,
Наші мови за десять кроків не чути,
А де вистачить на полразговорца, -
Там пригадають кремлівського горця ...
За свідченням Є. Євтушенко: "Мандельштам був першим російським поетом, який написав вірші проти розпочатого у 30-ті роки культу особи Сталіна, за що і поплатився". Як не дивно, вирок Мандельштаму було винесено досить м'який. Люди у той час гинули і за набагато менші "провини". Резолюція Сталіна всього лише свідчила: "Ізолювати, але зберегти", - і Осип Мандельштам був відправлений на заслання в далекий північний селище Чердинь. Після заслання йому заборонили проживати в дванадцяти великих містах Росії, Мандельштам був переведений в менш суворі умови - до Воронежа, де поет жив злиденне існування.
Поет потрапив у клітку, але він не був зломлений, він не був позбавлений внутрішньої свободи, яка піднімала його треба всім навіть в ув'язненні:
Позбавивши мене морів, розбігу та розльоту
І давши стопі упор насильницької землі,
Чого домоглися ви? Блискучого розрахунку:
Губ шевелящіхся відняти ви не могли.
Вірші воронезького циклу довгий час залишалися неопублікованими. Вони не були, що називається, політичними, але навіть "нейтральні" вірші сприймалися як виклик. Ці вірші пройняті відчуттям близької загибелі, іноді вони звучать як заклинання, на жаль, невдалі.
Після воронезької заслання поет ще рік провів в околицях Москви, намагаючись домогтися дозволу жити в столиці. Редактори літературних журналів боялися навіть розмовляти з ним. Він жебракував. Допомагали друзі і знайомі: В. Шкловський, Б. Пастернак, І. Еренбург, В. Катаєв, хоча їм і самим було нелегко. Згодом Анна Ахматова писала про 1938 р.: "Час був апокаліптичне. Біда ходила по п'ятах за всіма нами. У Мандельштамів не було грошей. Жити їм було абсолютно ніде. Осип погано дихав, ловив повітря губами ". У травні 1938р. Мандельштама знову заарештовують, засуджують до п'яти років каторжних робіт і відправляють на Далекий Схід, звідки він вже не повернеться.
Смерть наздогнала поета в одному з пересильних таборів під Владивостоком 2 грудня 1938 В одному з останніх віршів поета є такі рядки:
Ідуть вдалину людських голів горби,
Я зменшують там - мене вже не помітять,
Але в книгах ласкавих і в іграх дітвори

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Різне | Твір
14.5кб. | скачати


Схожі роботи:
Пора вам знати я теж сучасник поезія Про Е Мандельштама
Я теж сучасник Сприйняття післяреволюційної епохи у віршах ОЕ Мандельштама
Моя улюблена пора року у творчості російських поетів
Ціни на нафту зростають податкове навантаження теж хто кого
Мендельштам о. е.. -
Сучасник
Мій сучасник
Мендельштам о. е.. - Епоха
Мендельштам о. е.. - Лірика історії
© Усі права захищені
написати до нас