На цілі банку впливають такі чинники:
- Вимоги пайовиків або засновників банку. Вплив засновників тим сильніше, чим більша питома вага займає статутний фонд у структурі собствн. капіталу банку.

Коеф. фондової капіталізації банку = статутний фонд / влас. капітал

Для визначення уд. ваги статутного фонду у власність. капітал банку
Власний капітал включає:
- Статутний фонд
- Резервний фонд
- Фонд нерозподіленого прибутку
- Страховий фонд
- Фонд основних засобів (включ. фонд амортизації)
- Внутрішні ресурси банку
- Загальна культура банку або ціннісні орієнтації банку
- Зовнішні стримуючі фактори макросередовища у формі динаміки рата нац-го пр-ва (ВНП), демографич-х, політич-х, технічних, соціокультурних факторів.
Так само як і завдання цілі банку мають певну ієрархію, генерал., Стратегич. мети, а також окремі локальні цілі на рівні структурних підрозділів банку. Останні м / у собою д.б. внутрішньо сумісними і взаємодоповнюючими. Цілі одного структурного підрозділу не повинні суперечити іншим. Д.б. спрямовані на пошук додаткових ресурсів, щоб профінансувати розширення деят-ти іншого структурного підрозділу.
3. Інформаційною базою для вивчення внутрішніх можливостей банку виступає баланс банку у формі плану рахунків бух. обліку в банку. Перехід на план рахунків осущ.-ся з 1 січня 1996р. рахунки в плані рахунків консолідуються за видами контрагентів або суб'єктом за характером операцій і за ступенем зменшення ліквідності. Розбивка клієнтів за ознакою резидентства, видами деят-ти і формою власності здійснюється шляхом введення додаткових параметрів до рахунків, тобто конкретизуються на 2-му, 3-м, 4-м уолвнях. Всі контрагенти зводяться до слід.:
- Виділяють фінансові банківські інститути (НБ, кім.-е банки, межд. Фінан-кредит. Установи);
- Небанківські фінан. учредженія (біржі, брокер., фінансові страхові компанії, лізингові, міжбанківські об'єднання);
- Держ. і негос. компанії (реал-й сектор економіки);
- Фізичні особи;
- Громадські організації - надання послуг для населення;
- Держ. органи управління;
- Підприємці без утворення юридичної особи.
План рахунків складається з 10 класів, 9 - балансові рахунки, 10 - V 99 - позабалансові рахунки.
1. - Грошові кошти, дорогоцінні метали та міжбанківські операції. Включ.: - Грошові кошти (в касі, в дорозі, в банкоматі)
- Грошові кошти в Нацбанку, на кореспондентських рахунках або у формі резервів, в ін банках.
- Кошти, які знаходяться в казначействі
- Засоби ін банків, находящ-ся на корресп-х рахунках у нашому банку (НОСТРО); корреспонд-й рахунок нашого банку в ін банку «ЛОРО»;
- Зімніть-я заборгованість і резерви під її покриттям;
2. - Кредитні операції
- Кредити небанків-х фінансових установ;
- Кредити реальному сектору економіки;
- Кредити підприємцям, товариств-м організаціям
Цей клас рахунків м.б. конкретизований за термінами надання кредиту та ліквідності кредит-х активів.
3. - (Пас.) кошти клієнтів
- Кошти на тек-х рахунках клієнтів (рассчет., до запитання);
- Карт-рахунку;
- Рахунки за довірчим операціям;
- Термінові депозити клієнтів;
- Кошти бюджету;
- Рахунки спец. режиму (акредитиви, чеки, акцептованих (прийнятих до оплати) платіжних доручень).
4. - Цінні папери (актив. рахунок)
- Держ. і негос. цінні папери;
- Цінні папери з фіксованим і нефіксованим доходом;
- Боргові зобов'язання (облігації);
5. - Довгострокові фінансові вкладення та основні кошти банку
- Пайова участь банку в ін банках;
- Інвестиції в дочірніх структурах;
- Немато-е активи;
- Основні засоби
6. - Інші активи і пасиви
- Товаро-матеріальні цінності банку;
- Проміжні рахунки (транзитні);
- Міжфіліальні рахунку;
- Дебеторська і кредиторська заборгованість.
7. - Власний капітал банку
- Резерви на ризики та платежі;
- Страхування та резрвние фонди.
8. - Доходи банку (отраж в пасиві);
-% Доходи;
- Комісійні;
- Інші банківські доходи (дивіденди, консультаційні., Інформаційні.);
9. - Витрати банку
-% Витрати;
- Комісійні;
- Відрахування в резерв;
- Інші банк.-е витрати (штрафи, витрати, позови).
10. - Позабалансові рахунки
- Зобов'язання за всіма видами гарантій та поручительств.
Внутрішні можливості банку залежать від слід. факторів:
- Рівень професіоналізму персоналу;
- Ступінь ефективного менеджменту банку і стан планування;
- Рівень технічної оснащеності банку;
- Від якості маркетингової деят-ти банку;
- Структура пропонованого переліку послуг або банківських продуктів;
- Від фінансово-економічного стану банку.
На стадії виявлення внутрішніх можливостей банку досить зупинитися на оцінці фінансово-економічного стану банку, кіт. осущ-ся за допомогою аналізу балансу. Залежно від цілей аналізу може проводитися або повний аналіз, або частковий; або внутрішній аналіз всього плану рахунків; або тільки зовнішній аналіз на основі спрощеного аналізу, що публікується у пресі. Функціональний аналіз балансу комерційного банку спрямований на виявлення відповідності основних напрямів деят-ти банку цілям та завданням банку. Операційний аналіз спрямований на виявлення найбільш значимих операцій банку у формування загального доходу банку (вивчається структура всіх операцій банку, яка частина доходу припадає на різні операції).

Тема: Система маркетингової інформації в банку
1. Джерела системи внутрішньої звітності.
2. Система збору зовнішньої інформації.
3. Зміст основних етапів системи маркетингових досліджень в банку
3.1 Виявлення проблем і формулювання мети дослідження
3.2 Відбір джерел інформації
3.3 Збір інформації
3.4 Аналіз інформації та представлення результатів дослідження.
1. Система маркет-й інф-ції включ-т на себе слід. джерела:
- Система внутрішньої звітності;
- Система збору зовнішньої інформації;
- Проведення системи маркетингових досліджень;
- Система аналізу інформації.
Система внутрішньої звітності дає можливість акумуляції і пошуку необхідної інформації в процесі деят-ти банку (характеризує банк з точки зору внутрішніх можливостей банку). Цілі системи внутрішньої звітності можна звести до повного відбиття поточної ділової інформації: видача оперативних даних з окремих проблем. В якості основних джерел внутр-й інформації виступають:
- Статистична звітність;
- Бух. звітність у формі аналізу плану рахунків в банку
- Оціночні звіти щодо кредитування;
- Результати внутрішніх досліджень;
- Довідки про роботу банку (тимчасове вилучення цінностей з обігу та їх використання в інших напрямках);
- Акти ревізій та перевірок
Депозит
- Зобов'язання до запитання;
- Термінові зобов'язання;
- Звіти регіональних керуючих про роботу філій або представництв;
- Інформація про якість доповідей керівників банків або структурних підрозділів про роботу банку в цілому або окремих напрямів.
Організація отримання внутрішньої інформації м.б. представлена ​​у двох формах:
- Спеціалізовані відділи інформації;
- Вся інформація збирається по окремих відділах, яка згодом об'єднується як за окремими напрямками, так і за окремими операціями банку та надається керівництву банку.
2. Ця система спрямована на постачання керівництва банку інформацією про стан зовнішнього середовища функц-я банку. Мета збору інформації зводиться до:
- Вивчення ситуації на функ-х ринку;
- Про найбільш значних силах сегментів, діючих на окремих ринках;
- Спрямована на вивчення діючих на ринку конкурентів.
Основну зовнішню інформацію можна отримати з слід. джерел:
- ЗМІ, газети, журнали, ТБ, радіо;
- Виробнича статистика клієнтів банку;
- Галузеві журнали;
- Особисті контакти з клієнтами;
- Обмін інформацією з дирекцією ін банків;
- Бух. баланси промислових підприємств;
- Література про нові види продукції, що виробляється.
Центральне місце в системі збору зовнішньої інформації займає місце про конкурентів. Сущ-т деякі відмінності в напрямках збору інф-ції про конкурентів на корпоративному рівні в порівнянні зі структурними підрозділами банку. На місцевому рівні, на рівні структурних підрозділів збирається інф-ція про окремі операції банку та їх ефективності. В якості основних джерел інформації про конкурентів можуть виступати:
- Історія банків;
- Доповіді та виступи керівників банків конкурентів;
- Внутрішні газети і журнали банків;
- Річні звіти про рентабельність окремих структурних підрозділів банків;
- Реклама банку може відображати спрямування видатків, рівень витрат;
- Оголошення у фінансовій пресі;
- Тематичні добірки спеціалізованих агентств;
- Клієнти банків конкурентів (опитування, дослідження, що проводяться власними службами зі спеціалізованими агентствами);
- Контакти з банківськими асоціаціями;


- З метою особистого визнання в суспільстві;
- Для посилення особистої влади і впливу;
- Бажання бути прийнятим у суспільстві.
Більш докладно вплив емоційних чинників на поведінку клієнта можна розкрити дослідивши теорії мотивації споживачів. Фактори психологічного характеру крім мотивів включають засвоєння, сприйняття і переконання.
Характеристика процесу прийняття рішення про придбання банківських послуг. Процес прийняття рішення клієнтами включає в себе слід. етапи:
1. усвідомлення потреби
2. пошук інф-ції про задоволення цієї потреби
3. порівняльна характеристика варіантів про задоволення потреб
4. прийняття рішення про споживання продукту, послуги
5. реакція на придбання продукту, послуги.
6. Оптовий банківський ринок має ряд особливостей у купівельній поведінці клієнтів. Крім тих факторів. Кіт. діють на роздрібному банківському ринку, на оптовому виділяються:
- Фактор внутрішньої організації
- Фактори міжособистісних відносин.
Модель купівельної поведінки організації м.б. представлена ​​у вигляді слід. схеми:

Зовнішні спонукальні фактори

Середа макро-мікро-

Фактори маркетингу

Внутрішні спонукальні чинники

Особливості внутрішніх потреб (специфіка пр-ва)

Фактори особистого порядку: емоційні та раціональні

Особливості організації Міжособистісні стосунки

Процес прийняття рішення про споживання банківських продуктів і послуг

Реакція клієнта на банківську послугу: - Частота придбання банківських послуг - Розмір придбання - Час придбання - Вибір банку - Вибір банківського продукту

5 етапів аналогічних роздрібного банківського ринку
При роботі на оптовому ринку банк повинен враховувати слід. фактори:
1. Банківські послуги для пред-й виступають як другорядні послуги.
2. Контакти банку з підприємствами осущ-ся на рівні фінансового директора або головного бухгалтера. Тому від індивідуальних схильностей, мотивів і цілей останніх залежить успіх укладання угоди.
3. Іноді сильне вплив на рішення придбання банківських послуг надають не фінансові службовці підприємства, які не розуміють специфіки банківських послуг.
4. При виборі банку фінансові керівники підприємства часто керуються репутацією банку та тими повноваженнями, якими наділений співробітник банку.
7. Маркетингові можливості банку визначаються виходячи з ринкових можливостей, які узгоджуються з внутрішніми ресурсами банку і не суперечать цілям та завданням функціонування банку. Під маркетинговими можливостями банку слід розуміти привабливі напрями деят-ти банку, за якими банк має можливість домогтися конкурентних переваг, або на окремих сегментах, або по окремих видах банківських продуктів.

Тема: Відбір цільових ринків банківських продуктів
1. Вивчення попиту на ринку банківських продуктів.
2. Особливості сегментування корпоративного ринку.
3. Принцип сегментування роздрібного банк. ринку.
4. Сегментування кредитно-фінансових установ.
5. Сегментування за характеристиками пропонованих послуг (продуктовий принцип сегментування).
6. Критерії орієнтування ринку кредитних послуг.
7. Особливості сегментування ринку вкладних та інвестиційних операцій.
8. Механізм відбору цільових ринків.
1. Відбір цільових ринків включає вивчення поточного і перспективного попиту, сегментування ринку, відбір цільових сегментів і позиціонування продуктів на ринку. Відбір цільових ринків спрямований на зосередження зусиль банку на задоволення потреб окремих, найбільш привабливих груп клієнтів. Ринок банківських продуктів і послуг в кінцевому підсумку визначається обсягом попиту на банківські послуги. Попит у рамках маркетингової деят-ти вивчається за двома напрямками:
- Вивчається поточний рівень попиту
- Здійснюється прогнозування попиту.
Для вивчення поточного рівня попиту перед відділом маркетингу постає завдання розгляду загальних напрямів формування попиту як обслуговуються так і потенційних клієнтів. При цьому виявляються ті групи клієнтів, обслуговування яких привабливо для банку. З іншого боку з усього сукупного попиту банку необхідно виділити ті види банківських продуктів, які особливо привабливі і прибуткові для банку. Загальна схема вивчення поточного рівня попиту м.б. представлена ​​слід. чином:

Сукупний попит клієнтів на всі види банків. послуг

Сукупні потреби клієнтів на банківські послуги в даний момент

Визначення сукупних потреб окремих видів банківських потреб по окремих регіонах

Совокуп. попит обслуживши. клієнтів на наявні в наявності банківські послуги

Нові банківські продукти, кіт. банкам не надаються поки, але клієнти їх потребують

Аналіз можливості і доцільності надання банком нових послуг

Сукупний попит на банківські послуги тільки тих клієнтів, кіт. банк обслуговує або має намір обслужити

Аналіз можливостей і необхідність обслуговування нових видів клієнтів

Для здійснення точного прогнозування здійснення попиту банк повинен виявити наявні тенденції на обслуговуваних ринках; визначити фактори, що впливають на визначення попиту; визначити ступінь впливу на зміну попиту.
1. Тенденції в зміні попиту базуються на вивченні зміни попиту в історичному і функціональному аспекті. Функціональний аспект грунтується на виявленні значущості попиту на окремі види банківських продуктів для банку.
2. При вивченні окремих факторів, що впливають на зміну попиту, враховується:
- Політичні чинники (зміна законодавчої бази функціонування фінан.-гор.);
- Економічні, зміни платоспроможного попиту, темпів зростання обсягів виробництва;
- Демографічні фактори;
- Фактори науч-технічного процесу;
- Культурного порядку;
- Зміни цін на банківські продукти;
- Фактор історичного порядку (традіціон. та перспективні);
- Поява аналогу банківським продуктам;
- Поява нових видів банківських операцій.
2. Весь ринок банківських послуг поділяється на певні групи з т.з. суб'єктів цього ринку і об'єктів купівлі-продажу. У зв'язку в цим виділяють сегментування за суб'єктами і за характеристиками пропонованих банківських послуг.
За суб'єктам:
- Корпорації
- Роздрібний ринок
- Урядовий
- Ринок фінансово-кредитних установ.
I. На корпоративному ринку існує велика кількість критеріїв сегментування. На основі останніх може осущ-ся тільки первинна сегментація. Її необхідно доповнити вторинної сегментацією на основі використання декількох, або групи сегментаційного змінних. В якості найбільш типових сегментаційного змінних при проведенні первинної сегментації корпоративного ринку использ-ся слід. змінні:
- Оборот підприємства частіше визначається за розміром реалізованої продукції або виручки від реалізації. Разом з тим за розміром обороту не можна судити про ефективність функціонування пред-я. у світовій практиці прийнято вважати, якщо річний оборот пред-я перевищує 50 млн. $, то ця корпорація дуже приваблива для обслуговування банку; такого перед-ю буде надано будь-який вид існуючих банківських послуг.
- Географія або географічний розкид обслуговуваних підприємств, нехай навіть вигідних та доступних, утрудняє на практиці надання окремих банківських продуктів. Великі банки часто не враховують географічний фактор, і дрібні його абсолютизують. На практиці потрібен зважений підхід до врахування географічного фактора, який повинен доповнювати інші сегментаційного змінні.
- Облік особливостей пр-ва підприємств. У залежності від виробничої специфіки можна визначити в яких банківських продуктах будуть потребувати клієнти і яка якість обслуговування їх задовольняє. Напр.: Торгово-посередницькі фірми в силу специфіки їх деят-ти будуть мати потребу в системах швидкого здійснення розрахунків, а також у постійних обсягах короткострокового кредиту. Для будівельних організацій на першому місці стоїть система довгострокового надійного фінансування та вигідні умови погашення кредиту.
- Наявність у обслуговуваних підприємств дочірніх компаній. Висока надійність і широкий географічний обхват роблять привабливими такі підприємства.
- Кількість зайнятих працівників на підприємстві. Найбільш зручний і простий показник сегментування, на базі кіт. підраховується ряд виробничих коефіцієнтів: - розмір капіталу на 1-го працівника; - розмір доданої собівартості, виробленої одним працівником. Цей показник також виступає вихідним при визначенні систем персональних послуг.
- Рівень експортних продажів в обороті підприємства. Підраховується питома вага експорту в структурі обороту. Орієнтація на світовий ринок призводить до зростання попиту на високо прибуткові для банку послуги. Напр.: На валютні операції, консультації з кон'юнктури світового фінансового ринку.
- Показник числа і розміщення зарубіжних офісів і філій.
- Наявність оборотних коштів у підприємства. За цим показником можна визначити розмір в потребах оборотних коштів, ефективність їх використання підприємством, а також оцінити потребу в овердрафт. Овердрафт - це від'ємний залишок на поточному рахунку клієнта, що приймає форму короткострокової позички.
- Склад і розмір основних засобів. Основні засоби діляться на капітал функціонує і в запасі. Структура поділу капіталу на активний і пасивний також може впливати на розмір попиту, на кредит для фінансування приросту основного капіталу.
- Довгострокова і короткострокова заборгованість підприємства. Заборгованість не повинна перевищувати 50% власного капіталу.
K = Σ зад. / Капит. * 100% <= 50%
- Показник ритмічності погашення заборгованості та% по ній. За світовими стандартами частота погашення кредиту повинна становити не менше 5 внесків на рік.
- Розмір прибутковості банку при обслуговуванні підприємства. Окремо підраховується розмір прибутку до сплати податків і після.
- Відносини з конкурентами при обслуговуванні окремих підприємств. Показує доступність підприємства в плані конкурентної боротьби інших банків за це підприємство. Т.ч. при сегментації корпоративного ринку враховуються всі зазначені сегментаційного змінні, які повинні використовуватися в комплексі і при цьому повинні враховуватися ще внутрішні можливості банку.
II. Принципи сегментації роздрібного банківського ринку; 2 основних критерії:
- Розмір доходів клієнтів банку;
- Вимоги до банківських продуктів.
Разом з тим на роздрібному ринку можуть використовуватися традиційні принципи сегментації:
- Географічний принцип;
- Психографічний (спосіб життя, тип особистості);
- Поведінковий, що враховує різні аспекти купівельного поведінки;
- Демографічний, враховує рівень доходу, склад родини, расова приналежність і т.д.
Разом з тим в банківській практиці на роздрібному ринку виділяються типові або стандартні групи клієнтів:
1. Дуже багаті клієнти, клієнти чий статок перевищує 1 млн. $. Ці клієнти не вибагливі до розміру% по депозиту, їх цікавить надійність розміщення. Ці клієнти пред'являють попит на ряд витончених і високооплачуваних послуг (з податкового консультування, з управління інвестиціями), далі ці клієнти потребують особливо великих видах позик, а також операції з їх страхуванню.
2. Клієнти, які мають високий рівень достатку. Ця група більш доступна і на практиці виступає більш прибутковою в обслуговуванні. Привабливість цієї групи для банку визначається:
- Великими можливостями розширення депозитної бази;
- Можливостями розширення різних позичкових операцій, тобто розмір і форми у потребах позик більш різноманітні.
3. Фахівці, люди мають досить великі заробітки від здійснення їх основної професійної деят-ти. Високий професіоналізм дозволяє заробляти високий дохід. Привабливість цієї групи визначається:
- Відносною стабільністю рахунків і попитом на банківські послуги;
- Порівняно низький рівень ризику їх обслуговування;
- Досить високий рівень попиту на високодоходні послуги банку.
4. Група підприємців більш широкий і різноманітний сегмент. Для цієї групи характерний високий рівень диференціацій рахунків від збиткових до прибуткових. У відношенні цих клієнтів необхідний строго індивідуальний підхід. Для всієї групи можна відзначити високий рівень попиту на високо ризикове кредитування, послуги з обробки даних, різних видів консультування.
5. Робітники і службовці. Представлені досить великою питомою вагою клієнтів банку. Низька привабливість цієї групи зумовлена ​​низькою депозитною базою, стабільним попитом лише на традиційні послуги банку; низькою перспективною спрямованістю цієї групи споживачів.
6. Студенти, привабливі своєю перспективною спрямованістю. Низька прибутковість студентських рахунків пояснюється великою кількістю операцій на одиницю залишку коштів. У загальному обсязі рахунків допустимо обслуговування до 30% збиткових рахунків.
Як найбільш зручних і простих критеріїв оцінки привабливості клієнтів роздрібного ринку виділяють:
- Величину середнього залишку коштів на рахунках клієнтів:
О = Ѕ О1 + О2 + О3 + .... + Ѕ О12 / n-1
n = 12, О1 - середній залишок коштів на 1 місяць.
- Частота операцій на одиницю грошових коштів клієнтів.
- Ризик в обслуговуванні
- Перспективна спрямованість у співпраці з клієнтами.
4. Потреба а сегментировании фінансово-кредитних установ виникає при встановленні кореспондентських відносин. З метою економії фінансових ресурсів іноді більш вигідним виступає не відкриття філій в інших регіонів, а встановлення кореспондентських відносин з іншими банками або спеціалізованими. Кореспондентські відносини - це форма співробітництва м / у банками, при якій вони виконують доручення на взаємовигідній основі. При виборі банку кореспондента враховуються слід. обставини:
- Необхідно оцінити наскільки привабливі клієнти для обслуговування яких встановлюються кореспондентські відносини з іншими банками.
- Визначається географія майбутніх дій банку і виявляються необхідні види банківських операцій.
- На слід. етапі виявляються всі банки, які задовольняють умовам достатнього просторового охоплення клієнтів і надання їм необхідного набору послуг.
При цьому необхідно прагнути до того, щоб число банків-кореспондентів в одній країні було min. В якості основних умов встановлення кореспондентських відносин з банками висувається слід.:
- Крім вимоги обслуговування клієнтури у великому географічному просторі банки - кореспонденти повинні надавати ці послуги на рівні міжнародного класу.
- Банк-кореспондент повинен відрізнятися високим професійним рівнем свого персоналу.
Технологія встановлення кореспондентських відносин зводиться до слід: У письмовій формі робиться пропозиція про відкриття кореспондентського рахунку, при цьому додається перелік документів, що дають уявлення про представника (статут банку, звіт про деят-ти банку, копії ліцензій на проведення всіх операцій).
Якщо одержувач зацікавиться нашим банком, то він просить вислати додатково списки посадових осіб, які мають право підпису, перелік всієї підпису, копії печатки, а також таємний код.
Після цього підписується договір про встановлення кореспондентських відносин, у кіт. вказується сфера співробітництва та умови співпраці.
4-м суб'єктом банківського ринку виступає уряд. Необхідність у співпраці з урядом обумовлюється необхідністю здійснення операцій з державними цінними паперами, з держ-ми облігаціями, а також участю комерц-х банків в реалізації окремих урядових програм.
5. Сегментування за характеристиками пропонованих послуг дозволяє визначити найбільш привабливі для клієнта ті чи інші види банківських послуг. Продуктовий принцип грунтується на вивченні реакції окремих груп клієнтів на види банківських послуг. Результатом деят-ти банку явл. банківський продукт, кіт. складається з надаваних послуг і з створення платіжних засобів (створення платіжних доручень, векселів, акредитивів, чеків і т.д.). всі види банківських послуг можна класифікувати за певними принципами:
При сегментації ринку по продуктовому ознакою виділяють 4 групи банківських послуг:
- Кредитні послуги
- Депозитні послуги
- Інвестиційні операції
- Інші послуги
6. Кредитні послуги - це найбільш типові послуги банку, вони пов'язані з рухом позичкового капіталу. Для кредитних послуг характерні слід. ознаки:
- Платність;
- Терміновість;
- Зворотність;
- Гарантованість
Механізм надання кредиту зводиться до слід. Клієнти банку роблять заявку на предмет надання позики, до якої додається слід. перелік документів:
1. Додається баланс підприємства позичальника на 1-е число останнього місяця.
2. Кооперативи подають декларацію про доходи та витрати.
3. Надається графік надходження коштів і платежів за певний період.
Графік платежів:
4. Додається техніко-економічний розрахунок харкт-й терміни окупності і рівень рентабельності кредитуемой угоди.
5. Копії договорів на підтвердження кредитуемой угоди.
6. Відомості л кредитах, отриманих в інших банках.
7. Копії установчих документів підприємства позичальника.
Якщо банк приймає позитивне рішення про надання позики тоді додатково надаються слід. документи:
- Заповнюється картка із зразками підписів уповноважених осіб і відбитком печатки;
- Документи, що підтверджують наявність забезпечення позички (договір застави майна, страховий поліс, гарантії 3-х осіб і т.д.);
- Заповнюється бланк на видачу позички.
Рішення про доцільність надання позики приймає кредитний комітет, якщо позика не дуже велика, якщо велика - остаточне рішення за правлінням банку. Всі позики можна класифікувати по слід. ознаками:
1. За умовами повернення і термінами погашення: короткострокові, довгострокові (термінові) і безстрокові.
2. За характером забезпечення: забезпечені і незабезпечені
3. За методами надання: надані в індивідуальному порядку на підставі заяви позичальника; позики, в межах заздалегідь встановлених лімітом кредитування.
4. За цільовим призначенням: на придбання обладнання; на будівництво; для розширення споживання і т.д.
7. У рамках вкладних або депозитних операцій банку виділяють слід.:
1. Вклади до запитання;
2. Термінові;
3. Ощадні вклади.
Вклади до запитання або чекові вклади - це найпоширеніша форма депозитів. Близько 60-70% депозитів припадає на вклади до запитання. За вкладами до запитання зазвичай відкривається поточний рахунок, на який можуть виписуватися чеки, за допомогою яких і осущ-ся платежі. Іноді за вкладами до запитання відсотки можуть не нараховуватися, а за кожен інкасувати чек може стягуватися додаткова плата. Для підприємств вклади до запитання виступають основою для оформлення банківського векселя, з допомогою кіт. також можна осущ-ть платежі. Вклади до запитання можуть оформлятися як у національній валюті, так і в іноземній.
Для строкових вкладів характерні слід. особливості:
- Оформляються на чітко визначений термін зберігання
- Сума строкового вкладу змінюється стрибкоподібно, тобто після кожного терміну, обумовленого договором, до суми вкладу м.б. приєднані%, тобто здійснена капіталізація доходу та додатково може поповнюватися внесок новими внесками
У РБ строкові вклади виступають у слід. формах:
- Тверді термінові вклади;
- Термінові виграшні вклади, занижений рівень%-го доходу, але номери вкладів розігруються і є можливість виграти досить велику суму;
- Виділяють строкові вклади з щомісячною виплатою% за вкладом;
- Строковий депозит на пред'явника;
- Термінові вклади до запитання;
- Строковий вклад з оформленням банківського сертифіката.
Типові види строків за строковими вкладами:
- Мінімальний від 30-89 дн.;
- Від 90-179 дн.;
- Від 180-365 дн.;
- Понад рік;
ощадні вклади найбільш привабливі для здійснення накопичення та вкладення грошових заощаджень. За термінами зберігання ощадні вклади перевищують строкові вклади, а відповідно рівень доходу максимальний. При оформленні ощадного вкладу вказується договірний строк повідомлення про вилучення. Ощадний вклад можна поповнювати без всяких обмежень додатковими внесками. Закривається не раніше 6 місяців після його відкриття, якщо раніше, то дохід йде як за вкладом на вимогу. Інвестиційні операції - операції з цінними паперами. Вони можуть випускатися як на комісійних засадах, так і за рахунок власних коштів. На ринку цінних паперів банки можуть осущ-ть 4 види професійної деят-ти: