Наступна основне завдання Азером в Іраку полягає в реалізації комплексу заходів по міцному закріпленню за собою своєї етнічної території по лінії Мосул-Ербіль-Кіркук. Оскільки в реаліях сучасної нестійкою демократії Іраку вельми актуальною може стати завдання захисту даної території від необгрунтованих і агресивних претензій арабів і особливо курдів, то туркманам слід прискорено організувати ефективну систему самооборони вздовж зазначеної лінії свого розселення.
У цілому, вважаю, для розвитку різних етносів Іракського держави оптимальним варіантом було б збереження цілісності країни, але з наданням цим етносам територіальних автономій. Вважаю, національна автономія Азером Іраку може встановитися вздовж традиційної лінії їх проживання, а саме вздовж лінії Мосул-Ербіль-Кіркук. Якщо в постсаддамівському Іраку у зв'язку з експансіоністськими намірами курдів щодо цієї етнічної території Азером завдання закріплення за Азері цієї території та її захисту слід вирішувати негайно, то завдання культурно-мовного будівництва азерской нації Іраку, реанімації її раніше схильних арабської асиміляції частин є кілька більш довгостроковими з отриманням перших вагомих позитивних результатів протягом 5-10 років.
Коротко розглянемо завдання національного розвитку щодо нечисленних компактних груп азерлійцев на Кіпрі, в Грузії і в залишковій частині історичної Туранській Азері.
Спочатку про завдання азерізма на Кіпрі. Як відомо, кіпрські тюрки є в основному переселенцями ХVI ст. з прибережних азерскіх районів Анатолії, розташованих навпроти острова Кіпр. Тому можна говорити про азерском походження кіпрських турків, що, до речі, проявило себе у специфіці їх сучасної мови, який за своїми характеристиками є швидше діалектом азерійского мови, ніж офіційного османського прислівники Туреччини. У свою чергу подібну специфіку мови турків кіпріотів можна розцінювати як наочне підтвердження азерского походження корінного тюркського населення Східної і Центральної Анатолії. Ідею танмаядарного азерізма на Кіпрі рано ще застосовувати в повному обсязі, так як сьогодні більш актуальні ті завдання азерізма, які мають на меті формування повноцінної азерской нації в молодій Турецької (а по суті Азерской) республіці Північного Кіпру. У цьому сенсі Північний Кіпр може стати для нас своєрідною лабораторією з апробації методів реанімації азерского етносу в самій Турецькій Республіці. Подібна етнічна реанімація на увазі в якості одного з вирішальних умов її реалізації активну участь Азером Азербайджанської Республіки в процесах національного конституювання Азером Кіпру. Тут в першу чергу мається на увазі участь Азером Азербайджану в справі повномасштабної реконструкції на азерійской яеиковой основі освітніх, культурних та інших програм розвитку кіпрських Азером.
У сучасній Грузії є досить численне і компактне азерлійское населення - до 600 тис. чол. Незважаючи на достатню для етнічного розвитку чисельність Азером в Грузії, їм поки не вдається реалізувати свій етнічний потенціал розвитку через серйозної обструкції з боку грузинської влади. У зв'язку з подібною ситуацією ідея танмаядарного азерізма в Грузії сьогодні поки що не може реалізовуватися в повному масштабі і тому зводиться до ідеї азерізма. Азерізм в Грузії, на мій погляд, може мати три основні напрямки:
а) боротьба за самовизначення Азером шляхом утворення Азерлійской Борчалінской автономної республіки (Абар);
б) боротьба за повернення турків-Ахиска на свою споконвічну етнічну територію в Грузії;
в) боротьба за збереження територіальної цілісності Грузії, оскільки ця країна має в своєму розпорядженні важливим для Азербайджану виходом у Чорне море, і ми зацікавлені в цілісності і безпеки цього коридору.
Оцінюючи можливості впливу Азером на суспільне життя Грузії слід також мати на увазі їх конфесійний потенціал: Азері разом з іншими мусульманами Грузії (аджарці, абхазами) становлять близько мільйона людей, що близько до однієї чверті сучасного населення Грузії. Мені видається, що, враховуючи в доступному для огляду майбутньому істотне збільшення в Грузії демографічного потенціалу мусульманського та азерлійского населення, а також процеси неминучою і тісної всебічної інтеграції Грузії та Азербайджану між собою, можна дати прогноз про реальну можливість у найближчому майбутньому їх конфедеративного об'єднання в тій чи іншій формі. В обгрунтування доцільності подібного зближення доречно також нагадати, що значна частина грузинського населення в Кахетії і в цілому на сході Грузії походить від огрузінівшіхся Албан і Каспієм [44, с.28], тому подібна азерлійско-грузинська консолідація буде також зближенням генетично не далеких один одному етносів.
Торкаючись завдань азерізма в Закавказзі, слід також коротко зупинитися на наших відносинах з вірменами. Безсумнівно, ці відносини в найближчому майбутньому будуть виходити з двох основних посилок:
а) гідного відновлення повного суверенітету Азербайджану в Карабасі з поверненням в нього азерлійскіх біженців, здійснюючи ці процеси, швидше за все, силовим шляхом, враховуючи небажання вірмен вирішити проблему мирним шляхом;
б) повернення азерлійскіх біженців на споконвічно азерскую територію Зангезура для відновлення його азерлійского вигляду. Правильніше буде повернути Зангезур Азербайджану, відновлюючи тим самим історичну справедливість. Однак, якщо для налагодження нормальних відносин з Вірменією нами буде прийнятий варіант залишення Зангезура у складі Вірменії, то з метою компенсації негативних для нас аспектів подібного рішення треба буде утворити Азерлійскую Зангезурського автономну республіку (Азаров).
Після дозволу зазначених проблем розгорнеться всебічна економічна, політична та духовна інтеграція Вірменії з Туреччиною і Азербайджаном, що в доступному для огляду майбутньому неминуче завершиться широкомасштабної тюркської (а точніше, азерлійской) асиміляцією вірмен Закавказзя. До речі, зазначені процеси будуть сприяти вирішенню ще однієї задачі азерізма у Вірменії - завдання відновлення суцільного азерлійского етнічного масиву між Азербайджаном і Анатолією, яка була до завоювання Іреванского ханства царською Росією в першій третині ХІХ ст. (Доречно нагадати, що до окупації царською Росією Іреванского ханства Азері становили до 85% населення сучасної території Вірменії. До речі, те, що сьогодні називають Вірменією в дійсності є історичною територією Західного Азербайджану, який Росія після його окупації буквально подарувала вірменському етносу, переселивши вірмен в масовому порядку в ХІХ ст. з Османської імперії та Ірану при одночасному витісненні Азером з цієї території) [45].
Розглянемо задачі азерізма в залишковій частині давньої Туранській Азері. Ця частина охоплює нині територію тих узбеків на заході Узбекистану, огузский діалект яких на рівні розмовної мови цілком можна прийняти за діалект азерійского мови, і тих туркменів на сході Туркменістану, які зуміли до сьогоднішнього дня зберегти свій азерійскій мову. Ці узбеки і туркмени проживають сьогодні в Хорезмі і вздовж річки Амудар'ї. Причому, вони мають з Азері Азербайджану і Ірану не тільки мовна, а й антропологічне єдність, ставлячись до каспійському антропологічного типу. Завдання азерізма в цьому регіоні полягає в реанімації азерского самосвідомості цього населення, збереженні та розвитку їх, по суті, азерійского мови, перш за все шляхом виведення його з розмовної сфери в сферу мови освіти і культури. Для цього дуже важливо розвивати тісні людські контакти і широкі економічні і культурні зв'язки азеріязичного населення цього регіону, як з Азербайджаном, так і з усіма частинами Великого азерского етносу. На жаль, наші подібні контакти з даним регіоном до цих пір були дуже обмеженими, хоча в середньовіччі у нас були тісні торговельні та інші відносини.
Нарешті, коротко зупинюся на специфіці азерізма щодо численної азерлійской діаспори в різних країнах світу, і, в першу чергу в країнах Європи і в США. Специфіка стратегії азерізма щодо діаспори в осяжний період полягає, на мій погляд, перш за все в серйозному якісному зростанні низького сучасного рівня самоорганізації діаспори. Метою такого зростання є запобігання іноетнічних асиміляції азерлійцев діаспори, особливо її молодого покоління. Необхідно домогтися такого високого рівня національної самоорганізації діаспори, щоб стало можливим досягнення такого рівня навчання молодих азерлійцев діаспори азерійскому мови, оволодіння ними культурної спадщини, ментальності азерского народу, який дозволив би їм без особливих проблем адаптуватися до умов Азербайджану в разі повернення на історичну Батьківщину. При такому рівні організації діаспори вона перестане бути тією «чорною дірою», в якій через іноетнічних асиміляції безповоротно пропадають її молоді покоління, і перетвориться на цінну кузню підготовки національних кадрів по різних галузях науки, техніки, економіки, культури. Якщо вдасться реалізувати завдання азерізма в діаспорського середовищі, то тоді її представники складуть цінний кадровий потенціал для нашого народу. У найближчому майбутньому в зв'язку з розкручуванням в майбутньому маховика майбутнього танмаядарного розвитку Азером Азербайджану, Ірану, Туреччини, Іраку та інших регіонів може сильно зрости потреба в кадровому потенціалі діаспори до розвитку найсучасніших галузей науки і виробництва Великого азерского етносу.
Підсумовуючи вищесказане, повторюся, що в даний час ні одна частина Великого азерского етносу не готова ще до впровадження ідеї танмаядарного азерізма в повному обсязі. Сьогодні ця ідея поки що може виконуватися лише в усіченому вигляді, тобто у вигляді ідеї азерізма. Обумовлено подібне положення кількома причинами.
Перша причина обумовлена ​​недостатнім рівнем теоретичної розробленості формаційної складової національної концепції, а точніше тим, що танмаядарная теорія в даний час знаходиться поки в початковій стадії розробки загальних основ. Після досягнення достатнього рівня розробленості цих засад можна буде перейти до стадії практичної апробації танмаядарного способу виробництва на групі експериментальних підприємств з подальшим формуванням на їх базі вагомого, самодостатнього танмаядарного сектора економіки. Лише після цього можна буде поставити в практичній площині питання про впровадження ідеї танмаядарного азерізма в повному обсязі. Поки ж перед нами стоїть дуже важливе завдання розробки загальних основ танмаядарной теорії, що дозволить уникнути можливі значущі прорахунки як стратегічного, так і тактичного характеру, здатні серйозно ускладнити реалізацію в повному обсязі національної ідеї в тих чи інших конкретних умовах. Про співвідношення між загальними та приватними питаннями у великомасштабних процесах добре сказав В.І Ленін: «Хто береться за часткові питання без попереднього рішення загальних, той неминуче буде на кожному кроці несвідомо для себе« натикатися »на ці загальні питання. А натикатися сліпо на них у кожному окремому випадку значить прирікати свою політику на найгірші хитання і безпринципність »[46, .368].
Вважаю, розробку загальних питань танмаядарной теорії до рівня, який виявиться достатнім для переходу до масштабного практичного танмаядарному експериментування, можна буде при належному фінансуванні здійснити за 1,5 року. Взагалі-то, це завдання я розглядаю, перш за все, як свою. Після відповідного опрацювання загальних теоретичних основ танмаядарной концепції слід утворити невелику компактну групу висококваліфікованих фахівців у різних галузях прикладної економіки та юриспруденції для підготовки практичної експериментальної моделі танмаядарного підприємства. Потім можна буде приступити до етапу експериментальної апробації відібраної групи перших танмаядарних підприємств. Цей етап може тривати до трьох років. Отже, видається, що при належному фінансуванні через 5 років можна буде отримати перші значущі результати етапу початкової апробації танмаядарного способу виробництва. Швидше за все, ці результати будуть досить позитивні, що дасть можливість перейти до етапу повномасштабного впровадження в економіку Азербайджану танмаядарного способу виробництва, щоб за наступні п'ять років здійснити революційні перетворення у всій економічній системі країни з перетворенням танмаядарного сектора на провідний сектор економіки. Тим самим можна буде утворити матеріальну основу для переходу в Азербайджанській Республіці від виконання завдань азерізма до реалізації завдань танмаядарного азерізма, тобто до виконання національної концепції в повному масштабі. На відміну від цього в інших азерлійскіх регіонах Передньої Азії в цей період будуть йти, швидше за все, лише наростаючі процеси впровадження ідеї азерізма.
Друга причина неможливості негайного повномасштабного впровадження концепції танмаядарного азерізма полягає в недостатній зрілості в азерлійскіх регіонах необхідної для цього суспільно-політичної інфраструктури. В Ірані, Іраку, Туреччини є інфраструктура слабо-або середньо розвинутих капіталістичних країн, яка ще недостатньо дозріла для впровадження танмаядарного азерізма в повному обсязі. Проблеми ж Азербайджанської Республіки в сучасний період з приводу утворення соціальної інфраструктури, прийнятною для повномасштабного впровадження танмаядарного азерізма багато в чому обумовлені тим, що влада ще не перейшла від симбіозу коммуналізма з диким капіталізмом до прихильників цивільного капіталізму. Справа в тому, що, на мій погляд, саме представники цивільного капіталізму можуть скласти той керівний соціальний шар, який буде володіти тим достатнім рівнем модернізму і організованості, тієї специфічної цивільної ментальністю і таким високим рівнем патріотизму, які будуть оптимальні і достатні для реалізації стратегії перманентного переходу від дикого капіталізму до строю цивільного капіталізму і далі протягом короткого терміну до строю танмаядарлига.
Нарешті, третя причина полягає в тому, що рівень національної конституювання Азером в країнах Близького Сходу ще занадто невисокий, щоб у повному обсязі впровадити ідею танмаядарного азерізма.
Отже, протягом перших десяти років для Азером Передньої Азії першочерговими є завдання національного відродження, тобто завдання азерізма. Якщо протягом 10 років впровадження ідеї азерізма в Ірані, Туреччині та Іраку призведе до повномасштабної етнічною відродженню Азером в цих країнах, то після цього вони, спираючись на танмаядарний досвід і технічну допомогу Азербайджанської Республіки, зуміють форсовано пройти етап експериментальної танмаядарной апробації і приступити до етапу повномасштабного впровадження танмаядарного способу виробництва, що також дозволить приступити до етапу впровадження в цих країнах концепції танмаядарного азерізма в повному обсязі. У результаті в цих країнах може початися якісно новий етап національного розвитку Азер, пов'язаний з формаційних особливостей танмаядарного ладу. Через особливу важливість цих особливостей для справи реалізації національної ідеї коротко зупинюся на них.
У танмаядарной суспільній системі будуть спостерігатися значно більш стійкі і більш високі в порівнянні з капіталістичною економікою темпи розвитку. При цьому розвиток танмаядарной економіки не буде знати тих періодичних криз надвиробництва, які неминучі в умовах капіталістичної системи. Подібні природні формаційні переваги танмаядарлига будуть виникати з самої сутності цього ладу, а точніше з його специфічних власницьких відносин. Нагадаю, в танмаядарной суспільній системі в якості основних господарюючих суб'єктів будуть виступати танмаядарние колективи, які є колективними власниками своїх підприємств. Оскільки власність окремого танмаядарного підприємства у вигляді однакових паїв-капіталів буде розподілена серед всіх працівників, то з причини своєї рівності паї-капітали просто-напросто не будуть брати участь у справі розподілу чистого прибутку серед працівників. Справа в тому, що в разі спроби поділу чистого прибутку підприємства на основі ознаки рівності паїв цей прибуток довелося б ділити на рівні частки, що неможливо допустити за причини несправедливості подібного поділу, оскільки в освіту цієї прибули працівники вкладають не рівні, а диференційовані індивідуальні трудовитрати. Отже, справедливим може бути лише такий розподіл чистого прибутку, що виходить із різних індивідуальних трудовитрат танмаядаров. Тому чистий прибуток танмаядарного підприємства повинна розподілятися аналогічно розподілу зарплати, тобто не по капіталу, а виключно відповідно до кількості і якості праці кожного танмаядара. Таким чином, в цілому дохід танмаядарного підприємства буде розподілятися головним чином відповідно до трудової віддачею працівників, а не з їх індивідуальним паях-капіталам.
Далі, у всьому танмаядарном секторі економіки країни буде спостерігатися досить розмірне збагачення всіх працівників, тобто в цьому секторі не буде тих величезних розривів в особистих доходах, які характерні капіталістичної економіки. Обумовлено подібна обставина буде тим, що на різних танмаядарних підприємствах доходи окремих танмаядаров будуть цілком співмірні, оскільки ідентичність умов танмаядарних виробничих відносин на різних танмаядарних підприємствах буде забезпечувати подібний високий рівень трудової стимуляції в них. Тому величини особистих танмаядарних доходів власників індивідуальних танмаядарних паїв на різних танмаядарних підприємствах будуть цілком співрозмірні і не будуть мати тих астрономічних розкидів в доходах працівників і великих власників капіталістичних підприємств, які утворюються через концентрацію капітальної власності цих підприємств, а значить і великої частини їхніх доходів у руках нечисленної групи великих власників.
У капіталістичному суспільстві саме з-за подібної концентрації основної частини капіталу в руках власників великого капіталу ці власники відіграють вирішальну роль у розподілі доходів на капіталістичних підприємствах, у зв'язку з чим розподіл цих доходів відбувається не стільки з праці, скільки за капіталом. У масштабах капіталістичного суспільства розподіл капіталу і національного доходу країни серед її громадян також буде характеризуватися крайньою нерівномірністю, оскільки основна частина капіталу й доходу країни знаходиться в розпорядженні нечисленного шару буржуазії, яка в розвинених капіталістичних країнах становить невелику частину населення - не більше 3-х відсотків. Результатом подібної крайньої нерівномірності у розподілі доходів серед населення капіталістичних країн стає утримання споживчого попиту населення на більш низькому рівні в порівнянні з тим високим рівнем, який міг би бути у разі розподілу доходів підприємств виключно за трудовим вкладом працівників. Подібне стримування зростання споживчого попиту населення капіталістичних країн, у свою чергу, обмежує зростання місткості внутрішніх ринків цих країн, що, до речі, часто стає безпосередньою причиною періодичних криз надвиробництва в капіталістичних країнах.
На відміну від цього принцип розподілу доходів на танмаядарних підприємствах з праці забезпечить відносну рівномірність подібного розподілу в масштабах всього танмаядарной економіки, що матиме наслідком в державних масштабах істотно більш високі показники як у рівнях споживчого попиту населення, так і в ємності внутрішніх ринків танмаядарних країн за порівняно з аналогічними показниками розвинутих капіталістичних країн. Наслідком цього буде можливість досягнення танмаядарним суспільством таких високих темпів безкризового розвитку економіки, які будуть значно перевищувати ті темпи розвитку капіталістичного суспільства, при яких у них можливо стримування кризових явищ. Справа в тому, що в порівнянні з танмаядарним ринком більш вузький внутрішній ринок при капіталізмі не дасть можливість капіталістичній економіці досягти тих високих темпів зростання, які будуть властиві танмаядарной економіці, оскільки через вкрай нерівномірного розподілу національного доходу в капіталістичних країнах і більш низького через Через це платоспроможного попиту населення криза капіталістичного перевиробництва буде об'єктивно наступати при значно більш низьких порівняно з танмаядарнимі показниками темпах зростання капіталістичної економіки. Інакше кажучи, капіталістичний спосіб виробництва з об'єктивних формаційним причин буде не здатний, образно кажучи, підняти більш важку танмаядарную штангу розвитку. Ось чому для форсованого подолання значного економічного відставання в справжній період майбутнім азерлійскім країнам Передньої Азії після впровадження азерізма і переходу до цивільного капіталізму слід не затримуватися на стадії цивільного капіталізму і швидше здійснити перехід в танмаядарную формацію.
Вирішальні формаційні переваги танмаядарного ладу дозволять групі майбутніх відтворених азерскіх країн Передньої Азії прискорено утворити таку високорозвинену матеріальну базу, яка буде здатна забезпечити необхідними ресурсами неминучий у танмаядарних умовах потужний стрибок у розвитку всіх сторін духовного життя цих країн - мови, освіти, науки, культури. Крім того, перехід азерскіх країн до єдиної танмаядарной суспільній системі значно полегшить і посилить природні процеси майбутньої великомасштабної інтеграції між ними. Гадаю, подібна інтеграція в свою чергу буде природно породжувати, і розвивати потреба до перекладу взаємних міждержавних відносин азерскіх країн на якісно новий, більш високий рівень конфедеративних відносин. Звичайно, знадобиться певний час, щоб подібне об'єднавче рух розвинулося до такого рівня, який дасть можливість перевести ідею конфедеративного об'єднання в площину практичного виконання. Але немає сумніву, що реальне об'єднання цих країн в конфедерацію може відбутися не раніше, ніж буде досягнуто необхідного для цього адекватний рівень економічної інтеграції між ними. Справа в тому, що тільки повномасштабна і розвинена економічна інтеграція між азерскімі країнами може утворити у них те масове, загальнонародне об'єднавче рух, який здатний перетворити на історичну неминучість процес утворення майбутньої общеазерской конфедерації. Саме общеазерская великомасштабна економічна інтеграція здатна надати людському спілкуванню між цими країнами характер масових і постійних контактів, що буде мати вирішальне значення для вироблення в різних азерскіх народів єдиного азерлійского менталітету, общеазерлійского національної самосвідомості. Гадаю, подібна інтеграція призведе до об'єднання цих країн у конфедерацію «Азерістан», яку пропоную найменувати так з огляду на те, що більшість її населення складатимуть етнічні Азері. Доречно зазначити, що вже сьогодні етнічні Азері могли б скласти до двох третин населення тієї території, на якій в майбутньому можливе виникнення Азерістана, хоча в дійсності чисельність азеріязичного населення в майбутньому Азерістане буде відчутно перевищувати чисельність етнічних Азером завдяки широкому розповсюдженню азерійского мови серед населяють цю майбутню конфедерацію іншомовних етносів.
Вважаю, що общеазерлійская об'єднавча тенденція природно виникне вже на етапі впровадження політики азерізма в країнах історичного розселення Азер, але особливо посилиться подібна тенденція, яку правильно найменувати паназерлійской, на етапі побудови в цих країнах танмаядарних товариств, тобто на етапі реалізації ідеї танмаядарного азерізма в повному обсязі. Гадаю, після побудови в азерскіх країнах початкового синкретичного танмаядарного суспільства тенденція паназерізма знайде ту економічну і духовну базу, ту масовість, які виявляться достатніми для об'єднання цих країн у конфедерацію «Танмаядарний Азерістан». На першій об'єднавчої фазі в Азерістан увійдуть, швидше за все, Азербайджанська Республіка, Іран і Туреччина. Представляється, що умови для утворення конфедерації можуть виникнути в ході 20-25-ти річного танмаядарного розвитку цих країн.
Освіта общеазерлійской конфедерації полегшить об'єднання глобальних азерлійскіх ресурсів - економічних, інтелектуальних, духовних, демографічних. Це створить більш сприятливі умови для виконання наступних завдань стадії танмаядарного паназерізма - подальшого фомірованія Азерістана як центру світового танмаядарного руху та центру общетюркского інтеграції; підтягування рівнів танмаядарного розвитку різних країн конфедерації до рівня найрозвиненішою серед них країни; досягнення такого якісно нового рівня общеазерлійской консолідації, яка підготує грунт для переходу до тісніших типам об'єднання. У ході вирішення цих завдань танмаядарного паназерізма будуть активно наростати процеси інтеграції між азерскімі націями країн Азерістана, що зумовить природну еволюцію Великого азерского етносу в єдину Велику азерскую націю (Улу Азяр мілляті). Подібні всеазерскіе інтеграційні процеси, поза сумнівом, зумовлять послідовні процеси трансформації Азерістана з конфедерації у федерацію і далі на унітарну державу. Гадаю, якщо освіта сталого союзу азерскіх країн у вигляді конфедерації Азерістан буде відображати початок перехідного процесу від стадії танмаядарного азерізма до наступної стадії танмаядарного паназерізма, то перехід від конфедеративного до федеративного типу об'єднання країн Азерістана буде означати завершення стадії танмаядарного азерізма і початок стадії танмаядарного паназерізма (« tяnmayadarlи panazяrчilik »).
Освіта конфедерації Азерістан буде сприяти настільки значного посилення позицій азерійского мови в тюркському світі та міжнародному танмаядарном русі, розширенню його комунікативних функцій, що природно стане питання про додачу азерійскому мові статусу одного з міжнародних мов. Думаю, у випадку розвитку подій за описаним вище сценарієм, набуття азерійскім мовою міжнародного статусу стане неминучим. Пропонована концепція національної ідеї, на мій погляд, містить той комплекс соціально-економічних, політичних передумов, реалізація яких здатна в осяжному майбутньому підвести азерійскій мову до виконання функцій міжнародної мови. Враховуючи особливу важливість для нас подібної перспективи, зупинимося на ній трохи докладніше.
На думку дослідників, світовий історичний досвід показує, що «... вирішальну роль у долі мов, в їх експансії або вимирання, грають не їх чисто структурні переваги або недоліки, не багатство чи убогість культури, з якою вони пов'язані. Долі мов вирішує здебільшого практика і вимоги, що диктуються економічними і політичними обставинами. ... Мови наднаціональної або міжнародної комунікації виникали переважно як мови рухливих, щасливих у військовому, економічному та організаційному сенсі етнічних груп ... »[47]. Історія піднесення мовного статусу, наприклад, англійської мови від початкового локального до міжнародного статусу чітко демонструє визначальну роль у цьому процесі соціально-економічних, політичних факторів. Невелика острівна країна з нечисленним населенням Англія в середні століття грала досить скромну роль у європейських справах. Однак, починаючи з середини ХВИИ ст. роль Англії стала швидко наростати не тільки в європейському, а й світовому масштабі. Англія утворила власну величезну колоніальну імперію, в якій англійська мова мала функції міжнародної мови. Подібний запаморочливий зліт Англії мав свої витоки, перш за все, в її предшествуемий соціально-економічному розвитку, що складається в глибокому розкладанні феодального ладу і відносно ранньому освіту передумов капіталістичного розвитку ще в ХV ст., Що дозволило Англії перетворитися у ХVI ст. у великого мануфактурного виробника. Саме завдяки такій попереднього прогресивному суспільному розвитку Англія зуміла максимально виграти від переміщення в північний регіон Європи світових торгових магістралей в результаті Великих географічних відкриттів XVI ст. Тим не менш, з середини минулого століття у зростанні міжнародної значущості англійської мови провідну роль грає вже не значно ослабла Великобританія, розгубила свої колонії, а економічна, політична, духовна міць нової світової наддержави - Сполучені Штати Америки. Таким чином, послідовне і безперервне зростання значущості англійської мови від початкового стану локального острівної мови в ХVI ст. до його сучасного чудового стану, при якому вважається, що «Англійська є першою мовою у світовій історії, який став називатися всесвітнім ...» [48], має в своїй основі головним чином соціально-економічні, політичні фактори, до яких у ХVI - хих століттях додавався фактор зручного геостратегічного розташування Великобританії на світових торгових магістралях.
Мені видається, у випадку повномасштабного впровадження концепції пропонованої національної ідеї азерійскій мова має в доступному для огляду майбутньому більш ніж реальну можливість стати другою мовою, який назвуть всесвітнім. Для отримання в майбутньому азерійскім мовою подібного статусу ми володіємо, або будемо мати такими передумовами. По-перше, в глобалістське сенсі значимість Великого азерского етносу по-чому визначатися його надзвичайно вигідним геостратегічним розташуванням на стику трьох континентів, причому наша геостратегічна значимість буде безперервно зростати, враховуючи не тільки майбутнє економічний розвиток цих континентів, а й, як мінімум, відносне вирівнювання демографічного потенціалу частин ейкумени на схід і захід від Азерістана до середини ХХI століття, маючи на увазі великий приріст населення Африки і Близького Сходу, з одного боку, і серйозний спад у прирості населення в Китаї, на Індостанському півострові, з іншого боку, що запобіжить перетворення Південного і Східного субрегіонів Азії в самодостатні частини ейкумени і підвищить торговельну значимість нашого геостратегічного розташування. Інший нашої, образно кажучи, козирною картою може стати випереджальне порівняно з сучасними розвиненими капіталістичними країнами повномасштабне впровадження Великим азерскім етносом танмаядарних виробничих відносин, що може надати нам величезні переваги соціально-економічного, політичного, духовного характеру. Можливість здійснення нами подібного випереджаючого розвитку я вбачаю в наступному. На мій погляд, навіть після здійснення на Великим азерскім етносом основі танмаядарного ладу вирішального прориву в подоланні нинішньої відсталості та докази, таким чином, на практиці очевидних формаційних переваг цього ладу в порівнянні з капіталістичним, сучасні розвинені капіталістичні країни здійснять перехід до танмаядарному строю не відразу, а ще протягом десятків років після цього, оскільки подібного переходу будуть заважати інтереси класу капіталістичних власників. Гадаю, саме ці кілька десятків років і створять Азерістану шанс заповнити наддержавний політичний вакуум, який утворюється в результаті майбутнього ослаблення світової капіталістичної системи. Цей вакуум Азерістан зуміє заповнити завдяки перетворенню в основний керуючий центр швидко посилюються світової танмаядарной системи, тюркського і мусульманського спільнот планети. Очевидно, що подібний розвиток у надзвичайній ступеня збільшить світову значимість азерійского мови, забезпечуючи послідовне зростання його статусу аж до здобуття статусу всесвітньої мови.
Повертаючись до характеристики процесів майбутнього всеазерского інтеграційного процесу між частинами Великого азерского етносу, еволюціонує в єдину Велику Азерскую націю, пропоную для позначення цього процесу термін «Паназерізм» («Panazяrчilik»). Нагадаю, «пан» у складних словах використовується для позначення загальності.
З урахуванням вищесказаного доречно дати визначення поняття паназерізма. Паназерізм я розумію як сукупність таких цілеспрямованих дій, зусиль, позицій державних установ, структур громадянського суспільства, окремих осіб, які будуть спрямовані: на переведення у практичну площину процесів формування з складових частин Великого азерского етносу єдиної Великої азерской нації; на виконання тих процесів розвитку в Азербайджанській Республіці, Ірані, Туреччині, які здатні забезпечити практичний перехід Азерістана з конфедеративного об'єднання у федеративний союз і подальшу еволюцію федерації Азерістан в унітарну супердержаву; на набуття азерійскім мовою статусу міжнародної мови.
Зазначені вище прогнозовані процеси майбутнього паназерского розвитку в свою чергу будуть посилювати лідируючі позиції азерского етносу як у майбутньому світовому танмаядарном русі, так і у всій групі тюркських народів. Оскільки ці два напрямки міжнародної діяльності майбутньої федерації Азерістан будуть ведучими у зовнішній політиці федерації, то має сенс коротко розглянути їх суть.
Спочатку розглянемо можливу роль Азерістана в майбутньому міжнародному танмаядарном русі. Безсумнівно, цей рух спочатку зародиться на основі природного інтересу представників різних країн до танмаядарной ідеї, особливо, після того, як вона буде вперше реалізована в масштабах окремої країни, в якості якої, сподіваюся, виступить Азербайджанська Республіка. Висока ефективність танмаядарного способу виробництва, безсумнівно, приверне увагу громадськості багатьох країн до цього способу виробництва, але, перш за все, тих держав, які серйозно відстають і тому потребують ефективної технології прискореного суспільного розвитку. Тому можна очікувати, що ще на стадії початкового впровадження в Азербайджанській Республіці танмаядарного способу виробництва громадськість різних країн світу проявить великий інтерес до цього способу, що може також мати наслідком появу в них численних прихильників танмаядарной ідеї, які будуть прагнути до її впровадження в своїх країнах. Ці люди стануть утворювати в своїх країнах різного роду танмаядарние підприємства і танмаядарние громадські організації, неминуча межстрановая інтеграція між якими призведе до зародження міжнародного танмаядарного руху. Представляється, що роль координуючого центру цього руху буде виконувати Азербайджан, як країна народження танмаядарной ідеї і, сподіваюся, її першого практичного впровадження, а також як країна, схильна до забезпечення високого рівня комунікабельності у спілкуванні представників різних країн світу, оскільки вельми зручно розташована в центрі світової комунікаційної мережі. Безсумнівно, подальший перехід інших азерскіх країн до танмаядарлигу на етапі танмаядарного азерізма і особливо майбутнє утворення конфедерації Азерістан у вирішальній мірі зміцнять лідируючі позиції общеазерского етносу в міжнародному танмаядарном русі, яке в свою чергу швидко перетвориться на впливову силу в світі.
Освіта Азерістана буде також сприяти кардинального посилення у всій групі тюркських народів об'єднуючої ролі азерского етносу, що конституює Азерістан в якості общетюркского лідера і природно підведе азерійскій мову до виконання функцій межтюркского мови. У свою чергу це полегшить і прискорить процеси межтюркской інтеграції, які будуть мати своїм логічним результатом відповідне організаційне оформлення, наприклад, у вигляді «Асоціації тюркських народів Азії» (АТНА) - «Asiya türk xalqları Assosiasiyası» (ATXA). Вважаю, визнаним лідером АТНА буде Азерістан.
Отже, на етапі танмаядарного паназерізма відбудеться еволюція конфедерації «Танмаядарний Азерістан» у федерацію і далі, швидше за все, на унітарну державу, яка зміцнить свій статус лідера широкого міжнародного танмаядарного руху, а також статус общетюркского лідера з азерійскім яеиком в якості офіційної мови общетюркского асоціації АТНА . У результаті всього цього Азерістан стане формуватися як нова світова супердержава.
Ці процеси тривалого танмаядарного ренесансу азерского етносу настільки кардинально зміцнять його міжнародні позиції, що в результаті відбудуться грунтовні зміни у відносинах азерского етносу з його сусідніми етносами. Враховуючи, що серед цих сусідів особливу значимість будуть мати наші відносини з Росією, коротко зупинюся на прогнозі цих відносин.
Якщо сьогодні на початку ХХІ ст. ці відносини являють собою відносини невеликий, ще незміцнілої новонародженої незалежної Азербайджанської Республіки з величезною і сильною Росією, то до середини ХХИ ст. ситуація зміниться докорінно. До цього часу населення Росії згідно з прогнозами через низьку народжуваність скоротиться до 120 млн. чол. [49]. При цьому значну частину населення Росії складе тюрко-мусульманське населення. На відміну від цього азерскій етнос може бути представлений потужною, що динамічно розвивається супердержавою Танмаядарний Азерістан з населенням, що наближається до 300 млн. чол. Крім того, Азерістан буде стояти на чолі сотень мільйонів тюрків країн АТНА. Зрозуміло, що в подібних умовах як азерлійско-російські, так і в цілому тюрко-російські відносини будуть мати якісно інший характер порівняно з цими відносинами у всій попередній історії.
Доречно нагадати, що початок широкомасштабним тюрко-російським відносинам було покладено ще в ранньому середньовіччі. Як відомо, ще в перші століття н.е. основна частина нинішньої території Росії була населена тюркомовними етносами. У ранньому середньовіччі в західну частину цієї території масово переселяються слов'янські племена, які розміщуються на північ від території тюркських племен. Між тюрками і слов'янами встановлюються звичайні міжетнічні відносини, які особливо не впливали на статус цих етносів. Несподівано відбувається форсована слов'янізація тюркських племен. Основну причину подібної слов'янізації я вбачаю у прийнятті у IX ст. християнства на Русі. Оскільки розповсюджується на Русі з Візантії православ'я, було представлено святими писаннями, написаними на церковнослов'янською древнеболгарской мовою, то поширення православ'я в середовищі тюркського населення половецького степу призвело до одночасного поширення церковнослов'янської мови в цій тюркської середовищі, зумовивши її прискорену слов'янізації. Подібна швидкість асиміляції, гадаю, багато в чому була обумовлена ​​тим, що тюрки степу були язичниками, а язичництво, як відомо, слабко протистоїть поширенню монотеїстичної релігії, в якості якої в даній ситуації виступило православ'я. Якщо б половці, подібно іншим тюрків, встигли б до цього прийняти монотеистический іслам, то навряд чи відбувся їх перехід у православ'я з подальшою мовної слов'янської асиміляцією. Про це свідчить, наприклад, історія татар, башкирів та інших мусульманських тюркських народів Росії, ісламську віру і тюркські мови яких не вдалося усунути, незважаючи на всі зусилля влади Російської держави. Процес слов'янізації половців був аналогічний процесу тієї слов'янізації, яка приблизно в цей же історичний період спіткала тюрків-булгар на Балканах. Цікаво, що прийняття християнства на Русі призвело також і до зміни мови самих росіян язичників, споконвічно російська слов'янську мову, яких був витіснений церковнослов'янською мовою. З урахуванням зазначеної не стільки етнічної, скільки релігійного підгрунтя асиміляції тюркського населення на Русі в період раннього середньовіччя можна вважати, що сучасні російські неабиякою мірою є генетичними спадкоємцями тих тюрків половців. Відомий дослідник минулої історії тюркських народів Мурад Аджі взагалі стверджує, що генетично сучасні російські більше тюрки, ніж слов'яни [50]. Тому, гадаю, доречно вважати, що, образно кажучи, душа російського народу має у своїй основі не тільки слов'янський субстрат, але й потужний тюркський субстрат. Інакше кажучи, доречно вести мову по суті про дуалістічной тюрко-слов'янської душі російського народу. Ряд визначають ментальних євразійських установок і рис характеру росіян вказують на наявність подібної дуалістичності, хоча сприйняття сучасними російськими своєї дуалістичності не стільки усвідомлено, скільки інтуїтивно. Видається, що сьогодні православ'я є одним з факторів, який продовжує надавати переважна вплив на тюркський субстрат в російській самосвідомості, утримуючи його в сфері підсвідомості. Доречно нагадати, що активна політика православної християнізації і подальшої етнічної асиміляції тих чи інших частин тюркського населення на території Росії здійснювалася в різні періоди її історії. Так, наприклад, ще на етапі формування Російської імперії одночасно здійснювалася державна політика християнізації чувашів, яких насильно перевели з не встигла зміцнитися ісламської віри у православ'я. Хоча при хрещенні тюрків чувашів використовували і нагайку, і рубль, однак процес хрещення йшов досить важко - були не лише повторні, але навіть триразові масові хрещення чувашів [51, с.91]. Тим не менш, багато хто з ославянилась тюрків продовжують в індивідуальному порядку зберігати генеалогічну пам'ять про своїх тюркських родових коренях. Гадаю, багато хто з них можуть проявити схильність до відновлення своєї тюркскості, якщо етнічні процеси в Росії підуть у напрямку реанімації тюркської складової зазначеної російської дуалістичності. Мені видається, що майбутня в доступному для огляду майбутньому широкомасштабна інтеграція Росії з Азерістаном і всім тюркським світом може мати могутній реанімують вплив на тюркський субстрат в російській самосвідомості, сприяючи тим самим відновлення споконвічної тюркського характеру землі Російської. Зі сказаного випливає, що на сучасних тюркські народи лежить також пряма відповідальність за майбутнє цієї, по суті, тюрко-слов'янської країни. У цьому сенсі тюрків не можуть не турбувати вельми тривожні етнічні тенденції в сучасній Росії, які виражаються, з одного боку, в процесі депопуляції російського народу з-за вельми несприятливу демографічну ситуацію в країні, а з іншого боку, в небезпечному для збереження тюрко-слов'янської етнічної ідентичності Росії процесі впровадження в країну великих контингентів іноетнічних груп, перш за все, китайців. Небезпека подібної іноетнічних експансії полягає в можливості кардинальної зміни етнічного складу в першу чергу східних територій Росії, які можуть з часом китаизированной. Подібна демографічна неміч Росії може призвести до втрати, по суті, споконвічно тюркських земель Сибіру і Далекого Сходу. Гадаю, для запобігання цієї потенційної небезпеки тюркський світ повинен у близькому майбутньому надати різнобічну допомогу Росії, перш за все шляхом розробки і реалізації проекту відтворення на історично тюркської території Південного Сибіру і Далекого Сходу потужного тюркського пояса чисельністю в декілька десятків мільйонів чоловік. До розгорнутої реалізації цього проекту, напевне, можна буде приступити через кілька найближчих десятиліть, після того як знову утворені на пострадянському просторі незалежні тюркські держави знайдуть необхідний для цього демографічний потенціал. А до цього російським слід всіма силами уберігати країну від іноетнічних експансії. У першу чергу необхідно активно припиняти нелегальну міграцію іноетнічних до Росії, і, перш за все, найбільш небезпечну в цьому сенсі китайську міграцію.
Об'єктивно тюрки зацікавлені в захисті територіальної цілісності Росії, оскільки Росія генетично й історично в основному тюркська країна, тюркські корені якої в найближчому майбутньому ще належить відновити. Крім того, вважаю, що до середини ХХI століття Росія, швидше за все, стане повноправним членом майбутньої євразійської тюркської асоціації. Тому майбутньому величезному тюркського світу Росія потрібна цілком і повністю.
Узагальнюючи вищесказане, можна припустити, що до середини ХХI століття Танмаядарний Азерістан увійде до числа провідних наддержав світу. Безпосередньо це може бути обумовлено наступними причинами.
По-перше, до середини ХХI століття величезний вплив у світі може придбати нова міжнародна танмаядарная система, яка буде активно збільшуватися, перш за все, за рахунок групи відносно менш розвинених країн, що прагнуть до рятівної для них форсованої модернізації, що досягається шляхом реалізації формаційних переваг танмаядарного ладу . Оскільки лідером міжнародного танмаядарного руху буде Азерістан, то на його долю випаде виконання місії основного координаційного та керуючого центру цього руху, що є одним з ознак наддержавності.
По-друге, міць Азерістана буде підживлюватися силою очолюваної ним майбутньої величезною і впливовою Асоціації тюркських народів Азії, інакше кажучи, Азерістан зможе спиратися на економічну, природний, науковий, освітній, територіальний, демографічний і інший потенціал величезного тюркського світу, маючи в своєму розпорядженні, таким чином, специфічною широкої етнічної базою наддержавності.
По-третє, міць Азерістана багато в чому визначатися перевагами, які виникають з його надзвичайно вигідного геостратегічного положення. З урахуванням процесів демографічного розвитку планети та особливостей розміщення світового виробництва можна припускати, що до середини ХХI століття основні товарні потоки у світі будуть здійснюватися між Південною і Південно-Східною Азією, з одного боку, і Європою, Африкою, з іншого боку. Неважко зрозуміти, що наземна частина цих товарних потоків в основному буде проходити через транзитну територію Азерістана, який розташовується, по суті, на стику трьох континентів. Подібна надзвичайно вигідна геостратегія надасть Азерістану величезні економічні, політичні, культурні та інші переваги планетарного масштабу. Зокрема, зростаючу міжнародну значимість буде набувати комунікативна функція азерійского мови, що буде серйозно зміцнювати його позиції у справі подальшого посилення і розвитку статусу офіційного міжнародної мови.
Вважаю, зазначені можливості і процеси майбутнього розвитку будуть сприяти еволюції Азерістана зі стану супердержави у стан нової наддержави світового рангу, що, у свою чергу, буде істотно розширювати можливості Азерістана з поширення у світі танмаядарной ідеї і способу виробництва.
Розмірковуючи про світову танмаядарной місії Азерістана, не можеш позбутися відчуття, що немов сама доля обрала азерскій етнос спеціально для виконання цієї планетарної місії, породивши танмаядарную ідею в голові азерлійца, обдарувавши азерскій етнос надзвичайно вигідним геостратегічним розташуванням, яке дуже зручно для прокладання основних світових транспортних комунікацій, розміщення провідних міжнародних організацій, а також для поширення в світі танмаядарной ідеї, наділивши азерійскій мова легкістю засвоєння, красою звучання, багатим змістом, як би утворюючи тим самим ефективне мовне забезпечення майбутньої світової танмаядарной місії азерского етносу.
Проте, що в глобальному масштабі дасть для азерского етносу виконання цієї місії? Якщо майбутня супердержава Азерістан зуміє стати головною опорною базою для поширення в світі прогресивного танмаядарного способу виробництва і становлення світової танмаядарной системи, то, безсумнівно, Азерістан стане виконувати роль провідного міжнародного центру з продукування всього комплексу наукових, економічних, технічних, культурних та інших ідей, необхідних для становлення і розвитку всіх сторін перспективного танмаядарного громадського ладу. Це перетворить Азерістан в один з трьох-чотирьох домінуючих у світі інтелектуальних, технологічних центрів, які, зазвичай, мають вирішальний вплив в усіх основних сферах життєдіяльності людства. Набуття Азерістаном подібного статусу планетарного цивілізаційного центру, буде означати становлення нового світового явища глобального масштабу - явища танмаядарного азеріцентрізма («Tяnmayadarlи azяrmяrkяzчilik»). Оскільки процеси, генеруючі це явище, візьмуть, на мій погляд, стійкий характер до середини ХХИ століття, то, отже, в цей час і відбудеться еволюційний перехід азерлійской національної ідеї від стадії танмаядарного паназерізма до стадії танмаядарного азеріцентрізма. Коротко розглянемо суть цього стадії.
Сутність еволюційних процесів на стадії танмаядарного азеріцентрізма я вбачаю в наступному. Вважаю, що танмаядарний спосіб виробництва, який в порівнянні з капіталістичним способом виробництва зумовлює значно більш високу трудову стимуляцію і продуктивність праці, здатний серйозно інтенсифікувати суспільний прогрес в світі і породити тенденцію до встановлення нового світопорядку на основі домінування танмаядарной світової системи. Мені видається, що якщо запропонований вище сценарій процесів національного та формаційного розвитку в рамках Великого азерского етносу успішно реалізується, то майбутнє танмаядарное пристрій як у Азерістане, так і в цілому в світі буде здатне ймовірно до середини ХХИ століття досягти такого високого рівня розвитку, що стане можливої ​​практична постановка якісно нової глобальної світової еволюційної задачі - переходу до безпосередньої реалізації завдання досягнення світової танмаядарной системою вирішальної перемоги в економічному змаганні зі світовою капіталістичною системою. У світлі постановки подібної доленосною планетарної завдання складові частини концепції танмаядарного азеріцентрізма будуть нести наступну смислове навантаження: танмаядарность в цій концепції буде вказувати, що колосальна економічна та політична міць Азерістана будуть придбані головним чином завдяки формаційним переваг танмаядарного ладу, а азеріцентрізм буде означати, що норми і стандарти рівня життя Великої азерской нації завдяки з'єднанню колосального танмаядарного потенціалу розвитку з потужним общеазерскім етнічним потенціалом отримають настільки високий розвиток, що стануть зразковими для країн світу, що зростає число яких буде активно долучатися до нової танмаядарной цивілізації. Гадаю, в результаті з'єднання танмаядарного формаційного і етнічного потенціалів розвитку Велика азерская нація може в другій половині ХХИ століття здійснити такий потужний стрибок у розвитку, що цивілізаційна значимість для долі народів світу супердержави Азерістан може досягти якісно нового рівня, який забезпечить трансформацію Азерістана зі стану супердержави у стан нової світової наддержави. Логічно чекати, що саме на наддержаву Азерістан випаде місія виконання ролі того організаційного центру, навколо якого сконцентрується світової танмаядарний потенціал, достатній для початку вирішальної стадії в майбутньому мирному змаганні світової танмаядарной системи зі світовою капіталістичною системою. Сьогодні складно встановити які-небудь більш чи менш точні часові рамки тривалості подібного межформаціонного змагання планетарного масштабу. Однак, вважаю, очевидно, що кінцевим естественноісторіческіх результатом подібної змагальної боротьби може бути лише історично неминуча перемога світової танмаядарной системи через її значно більшою формаційної ефективності у порівнянні зі світовою капіталістичною системою. Подібному результату боротьби між двома системами буде, перш за все, сприяти прогресивний вплив світової танмаядарной системи на розвиток людства, що виразиться в значному прискоренні процесів загальносвітового розвитку.
Бурхливий період розвитку національної самосвідомості народу Азер національної історичної науки в Азербайджанській РСР в 60-их роках ХХ століття дозволив виявити нові підходи в трактуванні різних проблемних сторін нашої історії. Це дало можливість більш ефективно і обгрунтовано вести боротьбу з серйозними спотвореннями нашої історії. У висвітленні нашої історії сьогодні можна виділити наявність двох протилежних підходів двох таборів наших істориків: один табір намагається іранізіровать генезис народу Азер, а інший табір досить успішно розкриває нові факти і докази домінуючих тюркських коренів автохтонного азерского народу країни. Подібна боротьба йде, зокрема, і навколо трактування назв «Азер» і «Азербайджан». Я поділяю переконливість позицій тих дослідників, які дають тюркську трактування цих назв. А саме, згідно тюркської трактуванні, назва «Азер» («Azяr») складається з компонентів «Аз» ​​і «ер» («Az» і «яr»). «Аз» (фонетичні варіанти Аз / Ас) є назвою тюркського народу «ас», широко расселенного в давнину на просторах Азії. «Ер» (Ar / Яr) по-тюркською означає людина, чоловік, в подальшому ж цей компонент у складних словах прийняв значення суфікса, що означає безліч, народ. Таким чином, Аз-ер (Az-яr) означає по-тюркською «народ Аз». Одне із значень давньотюркської компоненти «бай» («bayat», «bay») у назві «Азербайджан» це бог, на азербайджанською ж говіркою компонента «кан» - «ган» - «джан» має значення місця, благодатного місця. Таким чином, значення назви Азербайджан розкривається по-тюркською як благодатне місце, де перебуває божество народу Азер, або благодатне місце, якому народ Азер поклоняється і де він живе [5]. Думаю, на вірність подібного трактування може вказувати і сутність виник в Азербайджані вчення зороастризму. Зороастризм, побудований на основі культу вогню, обоготворявшей Азербайджан як країну, яка характеризується виходять на поверхню землі священними вогнями. Наші вчені на основі фактів усе більше схиляються до думки, що рідна мова зороастрійців-магів та їх патріарха Зардушта був тюркським [6, с.246-256]. Це також вказує на те, що мова давніх Азером був тюркським.
Переселилися на територію нинішнього Ірану на початку I тисячоліття до н.е. іраномовні племена надалі переймають від зороастрійців їхню релігію огнепоклонство. Думаю, активна прихильність стародавніх Азером культу вогню могла надати на іранські племена настільки сильний вплив, що вони асоціювали назву народу Азер з вогнем. Наслідком цього, думається, стало вживання назви Азер в іранських мовах в значенні слова «вогонь». Подібний асоціативний перенос понять є звичайним явищем на практиці життя. Таким чином, наприклад, часто утворюються псевдоніми, прізвиська. При цьому деякі іраномовні племена прийняли назву «Азер» як самоназва, але в трохи іранізірованном стилі «Азері» додавши фонему «і», називаючи, до речі, цим же терміном і свою мову. Таким чином, тюркське слово «Азер» прищепилося і у частини прийшлого іраномовного населення. До речі, деякі спроби подання зороастризму як вчення іраномовних племен, грунтуючись на тексти «Авести», недоречні, оскільки оригінали «Авести» були знищені раніше за наказом завойовника Олександра Македонського, через що «Авеста» мовою оригіналу не збереглася. Заслуга фарсів полягала лише в тому, що вони частково відновили текст «Авести», але вже на своєму іранському пехлевійскім говіркою.
Отже, мабуть, головне для нашого етносу найменування «Азер» є споконвіку тюркським. Лаконічність, звучність цього терміна робить його дуже зручним для формування на його основі диверсифікованих назв національності та мови. Вважаю, додаючи до цієї основі відповідні граматичні форми, можна досягти оптимального рівня диференціації між найменуваннями нашої нації, національності та мови, що дозволить забезпечити більш високу мовну стилістику в цій сфері.
Представляється, що йде з глибокої давнини споконвічне тюркське назву «Азер» нашого етносу можливо і сьогодні використовувати як найменування етносу, народу, нації, відповідно - «Azяr qövmi» («Етнос Азер»), «Azяr xalqı» («Народ Азер» ), «Azяr millяti» («Нація Азер»).
Для позначення національності представників чоловічої статі пропоную термін «Azяrli» («Азерліец»), а жіночої статі - «Azяrlя» («Азерлійка»). Як видно, для ідентифікації національної приналежності чоловіків до терміна «Azяr» додається суфікс «- li», а для позначення жінок у суфіксі «-li» кінцева фонема «-i» »змінюється на фонему« я ». Подібний підхід у справі термінологічної диференціації в номінативному позначенні людей відповідно до ознаки їх статевої приналежності був запропонований мною ще в 1993 р. для диференціації національних прізвищ за ознакою статі. У той час я пропонував, щоб національні прізвища, що закінчуються на суфікс «-li» і його похідні, на суфікс «-çi» і його похідні, використовувалися для позначення чоловічих прізвищ, а для позначення жіночих прізвищ я пропонував у зазначених суфіксах змінити фонему « -i »на фонему« - я ». Таким чином, прізвища виду, наприклад, Hяsяnli або Dяmirчi - чоловічі, а види Hяsяnlя або Dяmirчя - жіночі [7].
Далі, термін «Azяri», який нині періодично використовується для найменування і народу, і мови більш оптимально, на мій погляд, застосовувати лише для найменування мови - «Azяri dili» («Мова Азері»), оскільки історично спочатку він використовувався для позначення мови .
Правильність підходу повновагою реанімації давньої назви «Азер» нашого народу для цілей оптимізації сучасних назв титульної тюркської нації, національності і державної мови Азербайджану знаходить підтвердження з дещо несподіваною для нас сторони. А саме, що відвідав декілька разів Азербайджан після відновлення державної незалежності всесвітньо відомий норвезький мандрівник і дослідник древніх цивілізацій Тур Хейєрдал представив версію про можливе спільне коріння Азером і норвежців. Він проводив дослідження наскальних написів у Гобустанском наскальном заповіднику Азербайджану і встановив ідентичність зображення човнів на скелях Гобустана і на скелях Норвегії. Т. Хейєрдал зазначав, що згідно з норвезької міфології в початкові століття нашої ери верховне божество норвежців Один прибув до Скандинавії з землі Азер, розташованій на західному узбережжі Каспію і територіально збігається з Азербайджаном. Один представляється як голова роду асів з країни Асахейм, який побудував у Скандинавії військове зміцнення Асгард. Як видно, в цих назвах робиться акцент на складі «ас», що має етнотопоніміческое зміст. Оскільки Один прибув до Скандинавії з місця Асер, то його самого називали Асер-Один. У назві Асер сталася транслітерація букви «з» в «с», тобто в дійсності ця назва звучить як Азер. До речі, спочатку увагу норвежця до Азербайджану привернуло те, що титульний народ країни мав також самоназва Азері. На підставі зазначених міркувань Т. Хейєрдал прийшов до висновку про спільних предків Азером і норвежців [8]. Отже, заново відкрилися сліди народу «аз» у давній історії Скандинавії з абсолютно несподіваною для нас сторони підкріплюють наведені аргументи на користь повномасштабної реабілітації давньої назви «Азер» нашого народу в якості сучасного назви не тільки титульного тюркського етносу незалежного Азербайджану, але і всіх частин нашого величезного етносу в різних регіонах світу.
Отже, в ході короткострокового перебування при владі незалежного Азербайджану націонал-демократів вони своєю необгрунтованою активацією в якості назви титульного народу терміна «тюрк», на мій погляд, втратили шанс відновлення як істинного назви нації нашого споконвічного терміна «Азер».
У 1993 р. в Азербайджані націонал-демократів при владі змінила колишня комуністична номенклатура, яка виправила їх помилку, відмовившись від назви «тюрк» як національний. Ця номенклатура знову ввела в обіг в якості національних назв терміни «азербайджанець», «азербайджанська мова», не активувавши, на жаль, для цих цілей терміни «Азер» і «Азері».
Повернули владу колишнім комуністам, а точніше, коммуналістов, як я їх називаю, виходячи із сутності ладу коммуналізма (а не соціалізму), який вони намагалися впровадити в Радянському Союзі (аналіз сутності коммуналістіческого ладу представлений нижче), на жаль, також не вдалося виробити оптимальну національну ідею. До подібного висновку приходиш в результаті аналізу ідеї «азербайджанства» («azяrbaycanчиlиq»), що використовується ними в якості національної ідеї. Коммуналістіческая трактування цієї ідеї наповнила її не стільки національними, скільки космополітичним змістом, відповідно до якого в цій ідеї робиться акцент не на національних інтересах титульної азерлійской нації, а на цивільних інтересах знеособленого в національному плані населення країни. Відповідно до цієї ідеї азербайджанцями називаються не виключно Азері тюркського походження як було раніше, а всі жителі країни, незалежно від їх етнічної приналежності. Інакше кажучи, основа цієї ідеї не національна, а космополітична. У результаті азербайджанство постає в якості знеособленої в національному плані ідеї, що є основним недоліком її коммуналістіческой трактування. Для внесення національної визначеності і конкретики в цю ідею необхідно було побудувати її, на мій погляд, головним чином на базі національних інтересів титульного етносу азерского, до інтересів якого слід було гармонійно прив'язати інтереси різних нечисленних народів країни. Цей підхід був би вірним і по суті, і методологічно, оскільки саме таке співвідношення у змісті національної ідеї інтересів різних етносів країни може виступати як справедливе, і тому сприяє гармонізації міжнаціональних відносин в Азербайджанській Республіці, згуртовування нечисленних етносів навколо титульної нації, наповнюючи поняття географічного простору країни вмістом тієї високої духовності і святості, яка перетворює просте географічне простір в високе поняття єдиної і неподільної Батьківщини, яку ти кохаєш і яку готовий захищати всіма доступними засобами. На жаль, у трактуванні коммуналістов азербайджанство розглядається як ідея в основному суто територіальна, згідно з якою представникам різних етносів пропонується об'єднуватися з Азері лише тому, що всі вони мають задоволення проживати на території Азербайджану і бути його громадянами. У результаті азербайджанство виступає в якості не національної, а космополітичної ідеї, що придбала сенс синоніма громадянства. У зв'язку з цим для позначення членів подібного спільноти громадян ідеологи азербайджанства пропонують нам використовувати попередньо ними ж національно знеособлений термін «азербайджанець», називаючи азербайджанцями не тільки тюрків Азер, але також Талишські, курдських, росіян, лезгинська, аварських та інших жителів країни. У цій новій трактуванні термін «азербайджанець» по суті позбувся своєї колишньої національної конкретики, яку він мав на радянський період, ідентифікуючи лише тюркське населення Азербайджану. Отже, термін «азербайджанець» в офіційній трактуванні сьогодні набув значення зденаціоналізованого поняття «громадянин Азербайджану». Тим самим, ідея азербайджанства по суті виступає як денаціоналізована ідея, позбавлена ​​природного опорної бази у вигляді пріоритетних національних інтересів титульної нації Азер. До речі, зазначена денаціоналізірованность ідеї азербайджанства створює сприятливий ідеологічний фон для прояву сепаратистських настроїв, оскільки в цій неоднозначній в національному плані ситуації, з одного боку, азерская нація багато в чому позбавляється свого титульного статусу, а також ролі об'єднуючого країну початку, а з іншого боку, в умови подібного штучно утвореного рольового вакууму у малих етносів країни з'являється спокуса до гіпертрофованої трактуванні своїх специфічних етнічних інтересів, особливо якщо їм вдається опанувати частиною важливих державних важелів. Інакше кажучи, в зазначеній трактуванні ідея азербайджанства як би вибиває з під фундаментальної ідеї нашого державного устрою - ідеї унітарності - її базову основу у вигляді національних інтересів державотворчого народу Азер.
Гадаю, подібна космополітична трактування коммуналістов ідеї азербайджанства не випадкова. Виховані на традиціях радянського космополітичного пролетарського інтернаціоналізму коммуналісти надають фактору національних інтересів в багатонаціональній країні негативний відтінок, ставлячись до нього як до конфліктогенного чинника, який несе нібито потенційну загрозу роз'єднання народів. Коммуналісти добре пам'ятають, що саме національний чинник відіграв чималу роль в краху СРСР (хоча, насправді крах СРСР був результатом формаційної недееспосбності коммуналізма, одним із зовнішніх проявів якої і стали національні протиріччя). Отже, у трактуванні коммуналістов ідея азербайджанства виступає на ділі як денаціоналізована, космополітізірованная протилежність істинно національної ідеї. На практиці подібний деструктивний підхід коммуналістов проявився, наприклад, у вилученні ними з посвідчень особи, що грають роль внутрішньодержавних паспортів Азербайджану, які, до речі, називаються національними, найважливішою для національної ідентифікації особистості графи - графи «національність». Очевидно, що подібна скорочувальна операція в національних паспортах означає порушення прав громадян на документальну фіксацію своєї національної приналежності, що, до речі, завдає серйозної шкоди процесу розвитку і закріплення національної самосвідомості представників різних етносів Азербайджану. Причому, найбільшу шкоду при цьому наноситься, на мій погляд, саме азерской нації. Справа в тому, що основні контингенти нашого народу на території Ірану, Туреччини, Іраку до сих пір не мають можливості реалізувати природне право на документальну фіксацію своєї національної приналежності. Це виступає в якості серйозної перешкоди в справі формування та закріплення їх азерлійского національної самосвідомості, а також є однією з причин іноетнічних асиміляції Азером в цих країнах. Крім того, через відсутність можливості документальної фіксації національної приналежності Азером в цих країнах сьогодні неможливо встановити точну чисельність Азером у світі. Тому нашим общеазерлійскім національним інтересам відповідало б введення в цих країнах порядку документальної фіксації в національних паспортах національної приналежності живуть у них Азером. У цьому сенсі відновлення графи національність у паспортах Азером незалежного Азербайджану може стати стимулюючим прикладом для Азером суміжних країн у справі ініціації їхні вимоги щодо аналогічної документальної фіксації своєї національної приналежності в країнах проживання. На жаль, у незалежному Азербайджані поки, що демонструють прямо протилежний общеазерлійскім національним інтересам негативний приклад у вигляді усунення з наших паспортів графи національності. Тому вважаю, що одним з першочергових справ майбутньої патріотичної влади має стати відновлення в наших паспортах графи «національність». Це є наш обов'язок перед самими собою, своїми дітьми і перед усім общеазерлійскім спільнотою. При цьому для позначення національності Азер, думається, більш оптимально використання лише назви «Азерлі» («Azяrli»). З вищенаведеної аргументації, вважаю, однозначно випливає висновок про неприйнятність для цілей нашої національної ідентифікації варіантів «Тюрк» (Türk ») або« Азербайджанець »(« Azяrbaycanlи »). Тим не менш, з огляду на актуальність проблеми національної ідентифікації доречно навести додаткові міркування про неприйнятність назви «Азербайджанець» в якості нашого національного найменування.
Як видно, термін «Азербайджанець» походить від назви країни «Азербайджан». Взагалі-то відомі приклади освіти назви народу від назви країни, що часто буває результатом випадку або наслідком відсутності усталеного загальноприйнятого етнічної назви для тих племінних утворень, які утворюють етнос. Однак, це не може ставитися до нас, оскільки у нас назву «Азер» («Azяr»), як назва народу, існує ще з сивої давнини і, більше того, саме на основі цієї назви в давнину було утворено назву країни Азербайджан. Як видно, назва нашої країни вдруге по відношенню до історично первинного назвою Азер нашого народу. Ось чому нинішній придумування вже від назви країни нової назви нашого народу у вигляді «Азербайджанський народ» виглядає як штучне і невдале діяння. Тому набагато природніше і розумніше було б не придумування нової назви нашому народові, а відновлення в повних правах споконвічного етноніма «Азер» в якості природного повноцінної назви нашого народу, нації, етносу. Для позначення ж національності представників нашої нації, повторюю, доречний пропонований мною новий термін «Азерлі» («Azярli»), який і слід фіксувати в графі національність, яка, сподіваюся, в недалекому майбутньому буде відновлена ​​в наших паспортах.
Отже, у самому кінці ХХ століття азерлійская національна ідея нового незалежного Азербайджану піддавалася заперечення з боку обох основних протилежних політичних полюсів - і націонал-демократів, і коммуналістов. Обидва ці табори, кожен по-своєму, займали об'єктивно деструктивні позиції щодо нашої національної ідеї. Якщо правлячі в 1992-1993 р.р. націонал-демократи, фактично денаціоналізуючи нас, заперечували специфічну азерлійскую національну ідею з позицій пантюркізму, що перетворює Азербайджан на придаток Туреччини, то коммуналісти, які панують з літа 1993 р., заперечували азерлійскую національну ідею з позицій космополітизму, в якому так впізнаються риси настільки милого їх колишнім радянським сердець пролетарського інтернаціоналізму. У результаті всього цього ми так і не виробили до теперішнього часу продуктивну національну ідею. Подібне становище дуже негативно відображається на національному розвитку азерского етносу, оскільки він в результаті не може знайти вірні довгострокові стратегічні орієнтири свого етнічного розвитку, що, у свою чергу, заважає встановленню таких вірних тактичних орієнтирів розвитку, які могли б позначити виграшні напрямки етнічної еволюції на окремих послідовних етапах розвитку нації.
У представленої тут розробці розкривається сутність нової азерлійской національної концептуальної ідеї, яка, гадаю, дозволить встановити високоефективні стратегічні і тактичні орієнтири розвитку всіх основних частин азерского етносу в Передній Азії - в Азербайджанській Республіці, Ірані, Туреччині, Іраку. За своєю сутністю азерлійская національна ідея виступає як концепція з'єднання колосального еволюційного потенціалу пропонованої мною майбутньої посткапіталістичної танмаядарной системи з величезними людськими, геополітичними, природно-господарськими, духовними та іншими ресурсами азерского етносу Передньої Азії. Подібне з'єднання знайшло відображення і в назві пропонованої нижче общеазерлійской національної концепції, яка відповідно до прогнозованими мною її трьома послідовними стадіями розвитку буде мати відповідні їм три наступних назви - «Танмаядарний азерізм» («Tяnmayadarли azяrчilik»), «Танмаядарний паназерізм» («Tяnmayadarли панazяrчilik ») і« Танмаядарний азеріцентрізм »(« Tяnmayadarли azяrмяркязчilik »).
Спочатку представлю свій прогнозний аналіз процесів національного розвитку на першій стадії дії общеазерлійской національної концепції, тобто на стадії танмаядарного азерізма.
Вважаю, що специфічні прояви ідеї танмаядарного азерізма в тих країнах Передньої Азії, де проживають великі компактні автохтонні групи Азер, будуть об'єктивно визначатися значними відмінностями в рівнях етнічного, соціально-економічного, політичного розвитку Азером цих країн. Отже, общеазерлійская національна ідея буде проявлятися в цих країнах у вигляді своїх різновидів. Для більш повного розкриття особливостей цих різновидів азерлійской національної ідеї в зазначених країнах необхідно попередньо розкрити общеазерлійскій зміст національної ідеї, а потім від цих загальних позицій перейти до розгляду приватних проявів цієї ідеї в зазначених країнах.
Общеазерлійское зміст національної ідеї визначається, на мій погляд, тими основними еволюційними завданнями і проблемами, які виникають з тих корінних етнічних інтересів, які є загальними всіх азерскіх етносів в країнах Передньої Азії, і для свого оптимального вирішення об'єктивно вимагають координацію спільних зусиль Азером цих країн. Ці загальноетнічні інтереси, зміст яких буде розкрито нижче, утворюють об'єктивну тенденцію інтеграції азеріязичних етносів Близького Сходу в єдиний азерскій суперетнос. Оскільки найбільш оптимальне дозвіл завдань і проблем стратегічного розвитку азерского суперетносу я пов'язую, з одного боку, з рішучим та випереджаючим в порівнянні з іншими етносами початковим використанням формаційних переваг танмаядарного ладу, а з іншого боку, з преференціями, що випливають з сукупної етнічної мощі азерского суперетносу, вираженої в сумарному геополітичного, матеріального, духовного, культурного, демографічного потенціалів всіх азерскіх етносів, то общеазерлійская національна ідея логічно представляється мені у вигляді з'єднання величезного еволюційного потенціалу посткапіталістіческого танмаядарного ладу з сукупною етнічної міццю всіх азерскіх етносів.
Аналіз змісту общеазерлійской національної концепції танмаядарного азерізма доречно почати з розкриття того змісту, який в контексті цієї національної концепції мають танмаядарная формационная ідея та етнічна ідея азерізма.
Спочатку коротко представлю сутність танмаядарной формації. Повинен відзначити, що більш докладно концепція нового танмаядарного пристрої викладена в циклі моїх статей у № № 8,9,10 журналу «Ганун» («Qanun», Баку) за 2003 рік. Починається цей цикл з аналітичної статті природи суспільного ладу в колишньому Радянському Союзі. Мною висунута версія про коммуналістіческой сутності цього ладу, що представляє собою, згідно з моїм аналізу, комуну в масштабах держави. Оскільки, на мій погляд, в СРСР був побудований не соціалізм, а коммуналізм, то правильніше буде радянських комуністів називати коммуналістов. Крах радянської системи з'явився закономірним наслідком формаційної недієздатності штучної, не естественноісторіческой системи коммуналізма, оскільки в його змісті відсутнє основна умова життєздатності будь-якої суспільно-економічної формації - механізм матеріальних інтересів та ринкових відносин [9]. На жаль, коммуналістіческій системна криза з покійного в 1991 році Радянського Союзу перейшов і в відновити державну незалежність Азербайджанської Республіки. Це сталося через те, що в пострадянському Азербайджані, як, до речі, і в інших колишніх радянських республіках, крім республік Прибалтики, продовжували зберігатися деякі суттєві системоутворюючі ознаки коммуналізма. Сьогодні ми стоїмо перед необхідністю рішучих кроків щодо якнайшвидшого переходу від системи володарює симбіозу коммуналізма з породжуваним їм диким капіталізмом до системи влади сучасного цивільного капіталізму. Думаю, це завдання буде вирішено в близькому майбутньому. А що ж далі? Для людей, що вийшли з радянської системи, капіталізм навіть цивільний як система малопривабливий і в нього не дуже-то й хочеться входити. Адже капіталізму як системі властиві такі моральні цінності, які погано стикуються з почуттям власної гідності людини, оскільки, відображаючи притаманну капіталізму хворобливу пристрасть до наживи будь-яким способом, у тому числі і аморальними методами, орієнтують нас на оцінку людей переважно за величиною їх капіталу, а не їх людським достоїнствам. Погано і те, що капіталізму властиві неминучі руйнівні циклічні кризи надвиробництва, що відкидають щоразу суспільство назад. Нарешті, навіть цивільний капіталізм в стратегічному плані також недостатньо прийнятний для нас, оскільки ми так значно відстаємо від цивільних країн, що тільки цивільний капіталізм буде недостатній надати нам в короткі терміни вирішальні переваги у конкуренції зі значно більш розвиненими капіталістичними країнами. Тому якщо Азербайджан хоче в короткі історичні строки наздогнати розвинені країни, то йому необхідна зовсім нова стратегія високоефективного розвитку. В якості такої стратегії я пропоную концепцію перманентної (безперервної) революції, що складається з послідовних революцій - спочатку мною пропонується здійснення революції цивільного капіталізму, з метою швидкого впровадження його базових основ, перш за все, демократії, верховенства закону, незалежності і взаємної регуляції законодавчої, судової та виконавчої гілок влади, а також освоєння специфічного інструментарію розвитку цивільного капіталізму, після чого, не замикаючись на процесі його подальшої побудови, тут же приступити до підготовки мирної танмаядарной революції, щоб шляхом її реалізації підключити до нашого розвитку величезний еволюційний потенціал танмаядарной формації і таким чином отримати то прискорення, яке дозволить ще за життя і активної участі нинішнього середнього покоління реально наздогнати розвинені країни і повною мірою насолодитися життєвими благами дуже високого рівня життя майбутньої танмаядарной системи. Концептуальні основи танмаядарной суспільної системи були розроблені мною у вигляді оригінальної версії посткапіталістичного суспільства [10].
Танмаядарлиг є складним словом, складові частини якого на азерійском мові утворюють назву формації, виходячи з визначального її ознаки - равнодолевого типу власності. Відповідно з цим у новому терміні «танмаядарлиг» частина «тан» («tяn») означає рівність, «травня» («maya») за своєю семантикою має сенс капіталу, на власника якого буде вказувати суфікс «дар» («dar» ), а суфікс «лиг» («lıq») має значення суфікса «ізм» як, наприклад, у слові капіталізм.
Порівнюючи, відзначимо, що на відміну від разнодолевой капітальної власності формації капіталізму формація танмаядарлига заснована на типі базової равнодолевой власності. Основна виробнича осередок танмаядарного суспільства - танмаядарное підприємство, власність якого розподілена серед працівників-танмаядаров таким чином, щоб кожен працівник володів лише одним паєм (часток) власності, причому величина цього паю у всіх працівників рівна. Танмаядарное підприємство є підприємством закритого типу, оскільки лише працівники підприємства мають танмаядарним паєм, який вони не мають права продати за межі свого підприємства. При звільненні танмаядари будуть залишати свій пай на підприємстві, отримуючи замість нього компенсацію.
Танмаядарлиг слід вважати повноцінною формацією, оскільки він буде базуватися на новій різновиди власності - танмаядарной власності та адекватної їй новому типі відносин власності. Танмаядарлиг буде посткапіталістичної формацією, тому що капітал, як базове явище економічної системи капіталізму, піддається в танмаядарлиге вирішальним якісним трансформіціям. А саме, з огляду на рівність величин персональних танмаядарних паїв працівників окремого танмаядарного підприємства ці паї не зможуть брати участь в процесі розподілу прибутку підприємства між працівниками. Справа в тому, що працівники, швидше за все, не погодяться на принцип рівного розподілу прибутку, який логічно випливає з принципу рівності індивідуальних танмаядарних паїв. Подібна позиція танмаядаров буде виходити з того, що вони володіючи різної індивідуальної продуктивністю будуть вносити різний трудовий внесок в освіту прибутку підприємства і тому природно будуть орієнтовані на розподіл усього доходу підприємства відповідно з індивідуальними трудовими внесками танмаядаров. Тому, вважаю, що прибуток танмаядарного підприємства буде розподілятися виключно за персональним трудовому внеску кожного працівника. Отже, всередині танмаядарного трудового колективу матеріальні відносини будуть здійснюватися у відповідності з трудовими внесками працівників, а не з їх капітальним паях, що буде означати як - б зникнення капіталу у виробничих і власницьких відносинах усередині колективу підприємства. Тому в якості капіталу танмаядарние частки власності танмаядаров даного підприємства будуть проявляти себе, вважаю, лише на рівні власницьких відносин з іншими підприємствами. Отже, якщо на капіталістичному підприємстві матеріальні відносини будуються за капіталом і праці, то на відміну від цього на танмаядарном підприємстві матеріальні відносини будуть будуватися лише по праці. Тому в порівнянні з капіталістичним підприємством на танмаядарном підприємстві буде режим підвищеної трудової стимуляції, оскільки величина доходу танмаядаров буде визначатися лише їх трудової віддачею. Подібна специфіка танмаядарних виробничих відносин, безсумнівно, зумовить такий високий рівень затребуваності в ефективній трудової віддачі працівників, який у масовому масштабі не може бути досягнутий на капіталістичному виробництві. У результаті в танмаядарной економіці будуть досягнуті значно більш високі показники суспільної продуктивності праці, ніж у капіталістичній економіці. Саме подібне системне перевагу танмаядарлига забезпечить неминучу історичну перемогу танмаядарного ладу над капіталістичним пристроєм.
З метою форсованого побудови танмаядарного суспільства мною була запропонована версія нового типу приватизації - танмаядарной приватизації [11].
Попереджання цієї теоретичної розробки викладом сенсу деяких базових понять коммуналізма і танмаядарлига необхідно у зв'язку з широким використанням цих понять у цьому дослідженні.
А тепер приступимо до розкриття змісту іншої частини національної концепції, яка полягає в етнічній ідеї азерізма. Для цього спочатку необхідно уточнити ту етнічну середу і те оперативний простір, на якій може розгорнутися дію розглянутої нижче національної ідеї. Це, у свою чергу, вимагатиме від нас зробити короткий екскурс в древню історію азеріязичних етнічних груп нашого регіону.
Успіхи історичної та археологічної науки в колишньому СРСР в останній чверті ХХ ст. дозволили внести серйозні корективи в трактування древньої історії етносів степів Євро-Азії, що мають відношення і до історії Азербайджану. Якщо до середини минулого століття більшість вчених однозначно відносило основне населення цих степів, наприклад, скіфів і саків, до іраномовним племенам, то в подальшому все більше аргументів стало з'являтися на користь думки, що частина племен скіфів і саків були тюркомовні [12, с.26 ]. У ВИИ ст. до н.е. в нинішній Гянджі-Газахской зоні оселилися тюркомовні скіфи і саки, ім'я яких відбилося в топонімі Шекі (Шяki) цієї зони. У ВИ ст. до н.е. під тиском мідян більшість скіфів пішло на Північний Кавказ, а що залишилися злилися з місцевим населенням. На тюркомовного населення основної території країни в Куро-Араксинськой низовини вказує та обставина, що на цій території є суцільно тюркські топоніми, але немає древніх слідів іраномовних або дагестаноязичних топонімів [13, с.19, 95]. Виходячи з того, що частина скіфів і саків була тюркомовної, дослідники розділяють територію тюркомовних та іраномовних племен в Казахстані та Середній Азії, розміщуючи перший північніше Аралу, а друге - на південь від [14, с.40]. Однак нові дані дають підстави вважати, що тюрки жили і на південь від Аралу. Так, наприклад, в 1970 р. поряд з м. Алма-Ата в Іссикском кургані була знайдена гробниця молодого знатного воїна, віднесена до У ст. до н.е. У гробниці знайдено срібна чаша, на якій був напис на азербайджанською мовою [15]. Ця сенсаційна знахідка вказує на те, що в В в. до н.е. тюрки проживали також і на тій території, яку раніше відносили до території іраномовних племен. У зв'язку з питанням розміщення в давнину тюркських та іранських племен у мене складається враження, що це розміщення в давнину в основному зберігається і в сучасному розташуванні тюркських та іраномовних етносів. Подібне ж можна сказати й щодо етносів Азербайджану, порядок розміщення на території якого тюркського, іраномовного і дагестаноязичного населення в давнину і сьогодні коливається ненабагато, на що, зокрема, вказує зазначений вище факт відсутності в топоніміці серединних районів країни дагестаноязичних та іраномовних топонімів. Причому, представляється, що в давнину різні автохтонні тюркомовні племена, в тому числі, і плем'я асів, складали переважну частину населення Азербайджану, що, безсумнівно, стало одним з факторів, що забезпечили тюркомовного основній території країни. Слід зазначити, що в давнину аси мігрували на просторах Центральної, Середньої та Передньої Азії, частково розміщуючись і в Азербайджані. Це, зокрема, відноситься і до племені «кас» від якого потім утворилися племена Каспієм і касситов. Дослідники відзначають, що плем'я кас прийшло до Азербайджану з Центральної Азії у ии тисячолітті до н.е. [16]. Інформація про касах представляється в письмових джерелах античних авторів. На жаль, античні автори допускають кілька невірну передачу найменування племені кас. У зв'язку з цим цікаві доводи азербайджанського вченого Джафара Джафарова, який повідомляє, що ряд письмово зафіксованих етнонімів, які тюрки при вимові вживали з додаванням початкової фонеми «а», античні автори давали без цього «а». Дж. Джафаров, усуваючи цю помилку і додаючи початкову фонему «а», реставрував цілий ряд давніх етнонімів, у тому числі і справжню назву етноніму «кас» у вигляді «Акасі», який можна розкласти на складові частини «ак-ас» (« ak-as »), що по-тюркською означає« білі аси ». Аналогічно назва племені «сак» насправді є «Асака» - «ас-ак» («as-ak»), або по-тюркською також «аси білі» [17]. Отже, і каси, і саки - це тюркські племена «білих асів / азів». Від касове відбулися тюркомовні Каспії, що займали в давнину територію від Каспійського моря на сході до міста Каспі у Грузії на заході, з півночі від міста Дербента і далі на південь вздовж Каспійського моря, охоплюючи південне і східне узбережжя Каспію до Мангишлака [18, с.13 ]. На схід від Каспію до Аму-Дар'ї жили споріднені їм племена тюркомовних саків (взагалі-то, в давнину ступінь мовної близькості навіть генетично декілька віддалених один від одного тюркських племен була значно вище, ніж сьогодні). Отже, тюркомовні аси, ім'я яких дало початок назвам Азер Азербайджан, охоплювали в давнину півколом Каспійське море зі сходу, півдня і заходу, населяючи території сучасного Азербайджану, північного Ірану та західного Туркменістану. Оскільки загальна назва цієї території асів-азів-Азером відсутній, то це створює певні незручності для викладу подається нижче за національну ідею, яка спирається також і на спільність території стародавнього розселення етнічних груп асів на схід, південь і захід від Каспію. Тому пропоную всю зазначену територію навколо Каспію, на якій у давнину розселився етнос «аз / ас», названий потім «Азері», позначити умовним найменуванням «Азері» («Azяriyя»). Підкріпити подібну пропозицію можна наступними цілком об'єктивними підставами. По-перше, з давнього періоду і аж до ХВИ століття мова тюрків на зазначеній території, як на заході, так і на сході від Каспію був фактично одним і тим же азерійскім мовою. По-друге, з давніх часів і до цих пір зберігається антропологічне єдність спадкоємців азів, тобто тюркського населення Азербайджану і Туркменістану, що відноситься до одного і того ж каспійському антропологічного типу [19, с.161].
На жаль, не зуміла зберегти свій тюркська мова та частина Каспієм, яка жила на південному узбережжі Каспію. Ці Каспії зазнали асиміляції з боку іраномовних племен і у них до середини першого тисячоліття до н.е. було вже інше наіменованіеіе - «тапури» (сьогодні населення цієї території іменується мазендаранцамі, яких можна вважати нащадками тапуров, а значить і Каспію) [20, с.18]. У результаті суцільна етномовні середу тюрків-Каспію була перервана з півдня, що розділило історичну Азері на дві частини - східну частину, яку можна назвати Туранській Азері, і західну частину, яку доречно найменувати Кавказ-Іранської Азері, що отримала потім назву Азербайджан. Незважаючи на такий поділ, етномовний єдність Азером обох частин Азері особливо не постраждала, бо, по-перше, між ними зберігалося морське сполучення, а по-друге, спілкування між ними набуло характеру постійних контактів у зв'язку з тим, що з ИИИ століття до н . е.. вступив в дію Великий Шовковий шлях [21], що проходить через територію цих частин Азері. Це етномовної єдність обох частин Азері ще більш зміцнився після появи в ВИИИ ст. н.е. великих огузских мас у Турану та Азербайджані, що могло стати можливим лише у випадку ідентичності тюркської мови цих огузів мови Азером. Саме така ідентичність може пояснити, наприклад, та обставина, що огузи-сельджуки не надали будь-якого помітного коригуючого мовного впливу на мову Азером обох частин Азері. Основне коригуючий вплив огузского фактора виразилося в нашому регіоні, мабуть, в активізації процесу поширення ісламу і значному посиленні тут тюркської компоненти. Думаю, саме під їх впливом Азері Турана, частково змішавшись з ними, прийняли іслам і після цього стали називатися туркменами. При сельджуках Великий шовковий шлях продовжував надавати нівелює вплив на ментальні та мовні особливості як Азером обох частин Азер, так і інших тюркських народів, розташованих на цьому шляху. Гадаю, саме завдяки подібному нивелирующему впливу і початкової близькості тюркських мов представники територіально дуже віддалених народів, наприклад, Азер уйгури, здатні і нині без перекладача висловлюватися один з одним на своїх мовах. У зв'язку з ліквідацією в ХИИИ столітті Великого Шовкового шляху в результаті катастрофічного монгольського нашестя виникли певні проблеми в межтюркском спілкуванні, в тому числі і в спілкуванні між Азері Туранській і Кавказ-Іранської частин Азері. Ці проблеми багато в чому були обумовлені різким зменшенням чисельності Азером Турана .. По-перше, на загальне зменшення чисельності Азером на схід від Каспійського моря вплинуло також переміщення частини їх на захід в Іран і Анатолію в ході сельджукских походів. По-друге, згубні наслідки для туркменів мало монгольське завоювання на початку ХИИИ століття: «Якщо врахувати, що монгольські полчища перебили доросле чоловіче населення всіх міст і населених пунктів, ще додати забраних в полон жінок і дітей, то виходить значна цифра, тобто . територія Туркменістану була майже спустошена »[22, с.6]. У ході монгольської навали ХИИИ століття була винищена основна частина азеріязичного населення Туранській Азері, що значно послабило Азером в цьому регіоні. У ХВИИ столітті виникли нові і серйозні проблеми у справі безпосереднього спілкування між Азері на захід і на схід від Каспію, оскільки між ними вклинилася та частина туркменських племен, яка говорила на кипчакізірованном діалекті і раніше проживала на півночі Турана в районі Мангишлака і річки Узбой. Ця кипчакізірованная частина туркменів у зв'язку з посухою і висиханням Узбою в масовому порядку в ХВИИ столітті переселилася на південь і витіснила звідти азеріязичних туркменів, які частково перемістилися на схід до Амудар'ї і до Хорезму, а частиною були асимільовані [23, с.13]. У результаті цього перервався безпосередній контакт між Азер, що живуть по обидві сторони від Каспію. На жаль, цей контакт не відновлено до цих пір. А адже в Туркменії і зараз є чималий азеріязичний етнічний пласт. Сучасних туркменів дослідники ділять на дві групи, звані умовно огузской і алано-кипчацької. У етногенезі огузской групи туркменів вирішальну роль зіграли огузи, а етногенез алано-кипчацької групи туркменів протікав при безпосередній участі кипчаків, що жили північніше огузів на Мангишлаку і прилеглих до нього північних територіях [24]. Зазначені територіальні переміщення кипчацької групи туркменів зумовили істотну трансформацію мовних характеристик основної маси туркменів. А саме, мова основної частини туркменів сучасного Туркменістану, хоч в цілому і продовжує ставитися до огузской підгрупі тюркських мов, однак набув значно кипчакізірованние риси. У результаті, якщо до ХВИИ століття не було ніяких лінгвістичних проблем у мовному спілкуванні між Азер туркменами, які казали, по суті, на одному і тому ж азерійском мовою (відвідавши Туркменістан в 1992 р. я був приємно здивований тим, що в Чарджоу і ряді інших місць частина туркменів говорила на діалекті, який цілком можна було прийняти за діалект азерійского мови), то, починаючи з ХВИИ століття, можливості безпосереднього мовного спілкування між кипчакізірованнимі туркменами основної частини території Туркменістану і Азері Азербайджану в істотному ступені не змогли. Тим не менш, Туранська Азер після ХВИ століття зберегли частину своєї етнічної території, яка приблизно відповідала території виник надалі Хівінського ханства. Можна сказати, що і сьогодні в мовному плані туранских Азері представлені туркменами і узбеками, що живуть у Хорезмі, Чарджоу, вздовж річки Амудар'ї, тобто на території колишнього Хівінського ханства. Тому, до речі, не випадково, що до каспійському антропологічного типу Азером поряд з туркменами Туркменістану антропологічно вельми близькі і узбеки Хорезму [25, с.166].
Повторюся, первинна причина зазначеного серйозного звуження території туранских Азером виникає, перш за все, з того, що, починаючи з хи століття, більшість їх разом з сельджуками мігрує в Іран і далі в Анатолію, утворюючи там величезну Сельджукську державу, але послаблюючи при цьому свої позиції в Туранов. Разом з туранскими Азері в Анатолію мігрує і частина Кавказ-іранських Азером. У результаті, незважаючи на серйозне звуження в подальшому етнічної території туранских Азер, Азером Турана і Кавказ-іранським Азером вдалося утворити в Малій Азії свою нову етнічну територію, яку я пропоную йменувати Анатолійськой Азері. Ця нова азерская територія в хи столітті охоплювала схід та центр Анатолії, межує на заході з Візантією.
Нагадаю, зроблений вище короткий екскурс в історію був потрібен мені для того, щоб уточнити ту етнічну середу і ту оперативну територію, на якій може розгорнутися дію розглянутої нижче національної ідеї. Як випливає з вищесказаного, об'єктом пропонованої національної ідеї буде в основному азерская етнічне середовище, а опорним оперативними простором національної ідеї з'являться Кавказ-Іранська, Анатолійське і Туранська Азері. Проживають на зазначеній оперативному просторі все автохтонні частини азеріязичного населення разом з частинами азерлійской діаспори в різних країнах світу я поєдную під єдиною назвою - Великий азерскій етнос (Бюйцк Азяр гювмі).
Позиції Великого азерского етносу в сучасному світі слід оцінювати як дуже слабкі. Обумовлено це головним чином величезним відставанням у рівні розвитку всіх частин Великого азерского етносу Передньої Азії в порівнянні з рівнем розвитку високорозвинених країн планети. Для прискореного подолання цього відставання нам необхідно використовувати високоефективні, екстраординарні засоби розвитку. Саме таким, надзвичайно ефективним засобом для здійснення кардинального революційного стрибка в розвитку всіх частин Великого азерского етносу і може стати, на мій погляд, танмаядарний спосіб виробництва. Обумовлено це тим, що танмаядарние виробничі відносини значно більш прогресивні в порівнянні з капіталістичними, тому вважаю, що спираючись на танмаядарний спосіб виробництва ми зуміємо навіть з відносно слабкими стартовими продуктивними силами знайти за короткий термін такі високі темпи розвитку, що це дозволить Великому азерскому етносу зробити потужний еволюційний стрибок і стати однією із високорозвинутих етносів світу. Таким чином, танмаядарлиг нам необхідний для найкращої реалізації стратегії і тактики азерізма. Ось чому наша стратегічна, глобальна общеазерлійская національна ідея азерізма повинна виступати в тандемі з танмаядарной ідеєю у вигляді узагальненої національної ідеї танмаядарного азерізма.
Азерізм в першу чергу буде спиратися на стратегічні ресурси Великого азерского етносу. Ці ресурси слід протягом декількох майбутніх еволюційних етапів розгортати і нарощувати до освіти тієї критичної маси, яка виявиться достатньою для реалізації нашої стратегічної мети - освіти супердержави «Азерістан», в якій, на мій погляд, у найближчому майбутньому можуть об'єднатися Азербайджанська Республіка, Іран і Туреччина. Досягнення цієї мети стане можливим лише за умови реалізації величезного еволюційного потенціалу азерского етносу, який породжується, на мій погляд, перш за все наступними визначальними об'єктивними перевагами азерского етносу:
1. азерскій етнос має надзвичайно вигідним геостратегічним розташуванням на стику трьох континентів - Європи, Азії і Африки, що дозволяє йому контролювати важливі світові транспортні магістралі і через це чинити істотний вплив на світову економіку і міжнародні відносини;
2. азерскій етнос є найбільшим серед тюркських народів, а азерскій мова є мовою або рідною, або доступним для вільного розуміння основної маси (близько 80%) тюркомовного населення світу;
3. азерскій етнос має в Передній Азії величезною територією, яка має великими людськими і дуже великими природними ресурсами, що в потенціалі дозволяє йому відігравати значиму роль у світових справах.
У світлі вищесказаного мені представляється доречною таке визначення азерізма. Під азерізмом в масштабі всіх азеріязичних етнічних утворень у світі слід розуміти сукупність таких цілеспрямованих дій, зусиль, позицій державних установ, структур громадянського суспільства, окремих осіб, які будуть спрямовані на прискорене подолання існуючого на початку ХХИ століття серйозного відставання в рівнях етнічного, економічного, соціального , політичного, культурологічного розвитку складових частин Великого азерского етносу в Азербайджанській Республіці, Ірані, Туреччині, Туркменістані та ряді інших країн; на рішучу орієнтацію національного розвитку різних складових частин Великого азерского етносу в напрямку формування єдиної Великої азерской нації шляхом істотного підвищення наявного на початку ХХИ століття дуже низького рівня общеазерской інтеграції та консолідації; на освіту в доступному для огляду майбутньому федеративної супердержави Азерістан, в якій об'єднаються Азербайджанська Республіка, Іран і Туреччина; на розвиток того комплексу економічних, соціальних, політичних, культурологічних, лінгвістичних та інших передумов, які необхідні для підготовки єдиної Великої азерской нації до виконання місії одного з майбутніх світових лідерів; на таке прискорене і всебічне функціональний розвиток азерійского мови спочатку в масштабах Великого азерского етносу, а потім і всього тюркського світу, яке підготує базу для стрибкоподібного переходу азерійского мови на рівень високих стандартів провідних міжнародних мов.
Представляється, що в міру того, як стане розгортатися процес реалізації ідеї азерізма, ця ідея буде набувати все більше число своїх послідовників і прихильників - «азерістов» («Azяrчilяr») не тільки серед самих азерлійцев і представників тюркомовних народів, а й представників інших народів планети.
Отже, Великий азерскій етнос має в своєму розпорядженні, на мій погляд, достатнім потенціалом для виконання в майбутньому місії одного зі світових лідерів. Проте, повторюся, ця місія може здійснитися лише в тому випадку, якщо Азері зуміють реалізувати свій колосальний етнічний потенціал. Цілям довгострокової стратегічної общеазерлійской завдання реалізації потенціалу Великого азерского етносу в конкретних умовах тих чи інших країн, в яких проживають великі компактні азерлійскіе маси, будуть служити специфічні для кожної з цих країн тактичні установки азерізма.
Приступимо до більш докладного розгляду тактичних особливостей впровадження ідеї танмаядарного азерізма в умовах кожної значущої компактної частини Великого азерского етносу в регіоні Передньої Азії, що має доленосне значення для виконання цим етносом його місії вирішального центру майбутньої світової танмаядарной системи. В якості основних історичних акторів, на яких самою історією безпосередньо покладається місія повномасштабної реалізації ідеї танмаядарного азерізма, гадаю, можливо розглядати компактні азерлійскіе маси в Азербайджанській Республіці, Ірані, Туреччині, Іраку, Грузії.
Спочатку проаналізуємо можливу специфіку процесу впровадження танмаядарного азерізма в умовах Азербайджанської Республіки. Незважаючи на відносно невелику кількість населення і трохи території Азербайджанської Республіки, саме Азером незалежного Азербайджану належить зіграти особливо важливу роль у формуванні більш сприятливих стартових умов для подальшого розгортання ідеї танмаядарного азерізма в общеазерском масштабі, перш за все в суміжних країнах компактного проживання Азером. Обумовлено це тим, що, на мій погляд, з об'єктивних причин, які будуть відзначені нижче, Азер Азербайджану раніше Азером інших країн здатні приступити до системної реалізації ідеї танмаядарного азерізма в державному масштабі, здійснюючи тим самим, образно кажучи, первинну великомасштабну апробацію практичних аспектів цієї ідеї. Можливість виконання Азері незалежного Азербайджану подібній ролі общеазерского авангарду зумовлюється тим, що досягнута ними ступінь національної конституювання і рівень інтелектуальної підготовки є в даний час не тільки найвищими в порівнянні з іншими частинами Великого азерского етносу, а й достатніми для того, щоб раніше них приступити до системної реалізації ідеї танмаядарного азерізма. Тим не менш, Азер Азербайджану поки також не готові до того, щоб уже сьогодні на початку ХХИ століття дати старт процесу практичного втілення ідеї танмаядарного азерізма в повному масштабі. Справа в тому, що в даний час на шляху реалізації цієї ідеї в нашій країні є серйозні формаційні перешкоди, зумовлені специфікою режиму влади в Азербайджані на початку ХХИ століття. Ця влада представляє собою своєрідний симбіоз системних пережитків ладу колишнього радянського коммуналізма з генеруються їм пристроєм дикого капіталізму. Сьогодні наше суспільство вживає поки ще не зовсім виразні і часткові зусилля по переходу від цього володарює симбіозу до строю цивільного капіталізму. На жаль, поки цей перехід ніяк не вдається реалізувати. У результаті, вважаю, що в сучасному Азербайджані поки відсутній той комплекс об'єктивних суспільних умов і передумов, який необхідний для початку повномасштабного впровадження ідеї танмаядарного азерізма. Думаю, в умовах Азербайджанської Республіки як того мінімуму умов і передумов, який може бути достатнім для старту процесу впровадження танмаядарной системи, а також в цілому концепції танмаядарного азерізма, можуть стати ті умови, які мають реальна цівільнокапіталістіческая демократія і адекватна їй соціально-економічна і політична система ладу цивільного капіталізму. Саме цивільний капіталізм здатний утворити ту критичну масу еволюційну, яка необхідна для початку розгорнутого впровадження всієї ідеї танмаядарного азерізма. Для утворення подібної критичної еволюційної маси Азером Азербайджанської Республіки слід здійснити рішучий революційний стрибок з ладу дикого капіталізму в дію цивільного капіталізму. Подібний стрибок є нашим пріоритетом.
Для розкриття шляхів реалізації цієї доленосної завдання доречно зробити короткий аналіз сучасної політичної ситуації в Азербайджані. У 2008 році у владній еліті країни можна виділити три угруповання, які умовно можна найменувати коммуналістіческой, дікокапіталістіческой і цівільнокапіталістіческой. Коммуналістіческая угруповання знаходиться в союзницьких відносинах з породжуваної і курує нею дікокапіталістіческой угрупованням. Об'єктивно інтереси цих союзників антагоністичні інтересам цівільнокапіталістіческой угруповання, яка складає природну внутрівластную опозицію. У політичному спектрі країни коммуналісти займають, на мій погляд, крайні позиції на лівому фланзі разом з їх попередниками комуністами. Головне для наших коммуналістов це збір данини, яку вони наклали на підприємців, а також будь-які фінансові махінації, щоб якомога більше коштів урвати з державної кишені і з кишені споживачів. Досвід розвинених країн показує, що ефективно запобігти такій ненормальною громадської позиції управлінської коммуналістіческой прошарку може лише повноцінна Цивільна національна буржуазія, базову основу якої складає промислове підприємництво. Коммуналісти дивляться на подібну буржуазію як на силу, яка здатна відібрати у них влада, позбавити їх нелегітимних, незаконних привілеїв і утворити замість нормальний бюрократичний апарат, що працює в цивільних рамках. Тому коммуналісти побоюються подібної буржуазії і не дають їй стати на ноги. Так, коммуналісти для того, щоб пустити в оборот крадені у народу кошти, породжують дікокапіталістіческую прошарок. Але, по-перше, цей прошарок зазвичай функціонує не на цивільних засадах, а по-друге, ця буржуазна прошарок в основному торгова, причому найчастіше компрадорської спрямованості. На відміну від дікокапіталістіческой буржуазії базова цівільнокапіталістіческая буржуазія зазвичай буває національної, патріотичної орієнтації і свої основні підвалини має в сфері виробництва. На жаль, саме таку базову виробничу національну буржуазію коммуналісти побоюються і піддають дискримінації. Саме тому виробнича буржуазія в Азербайджані слабка і представлена ​​в основному іноземним капіталом. Більш того, коммуналістская верхівка, розділила країну на сфери впливу, строго стежить за тим, щоб не з'явилися не підконтрольні їм вільні підприємці. Тому, до речі, чиняться перепони на шляху тих Азер, які, живучи в інших країнах, хочуть вкласти капітал до Азербайджану, але на умовах такої діяльності, яка буде максимально вільна від кримінальних устремлінь чиновницької прошарку. Безсумнівно, коммуналістіческое чиновництво в першу чергу зацікавлена ​​в нескінченному збереженні ладу коммуналізма, оскільки це дозволяє зберігати ситуацію безконтрольного, тіньового перерозподілу на свою користь основної частини національного доходу країни. Отже, коммуналісти в питанні становлення і вільного розвитку цивільної національної буржуазії, її базового виробничого шару займають загалом негативні позиції, у зв'язку з чим я і розмістив коммуналістов на крайніх позиціях лівого флангу.
Цівільнокапіталістіческая угруповання займає позиції на правому фланзі, оскільки свої доходи вона заробляє завдяки власної підприємницької діяльності, намагаючись здійснювати це навіть в нинішніх неадекватних умовах країни в основному в рамках цивільного підприємництва. Гадаю, у суспільно-політичній сфері носієм цівільнокапіталістіческой ідеології є ті суспільні рухи і політичні організації, перш за все партії блоку «Азадлиг», які мають більш чи менш послідовні опозиційні позиції і розташовуються переважно в центрі, частиною на правому фланзі. Таким чином, можна говорити про наявність в сучасному Азербайджані внутрівластной і вневластной цівільнокапіталістіческіх сил, між якими об'єктивно повинні існувати союзницькі відносини. У реальності ж ці відносини поки що не отримали формального втілення через загрозу репресій відносно слабкою внутрівластной цівільнокапіталістіческой угруповання з боку більш сильного владного симбіозу коммуналістіческой і дікокапіталістіческой угруповань.
З боку може здатися, що суспільно-політичне життя в сучасному Азербайджані завдяки величезному потоку нафтодоларів перебуває ніби в стані інертності, що сприяє консервації готівкового ладу. І, тим не менш, на мій погляд, Азербайджан знаходиться на порозі вирішальних змін у політичній системі країни. Обумовлено це багато в чому з усе сильнішими викликами цивільного капіталізму з-за меж країни, з якими Азербайджан все більш стикається з огляду на своїй відкритості зовнішньому світу і в зв'язку з наростаючою інтеграцією до нього. Оскільки в умовах панування дикого капіталізму в країні відповісти адекватно на ці виклики неможливо, то подібна конкуренція стає однією з основних причин, що руйнують систему коммуналістіческо-дікокапіталістіческого владного симбіозу. Справа в тому, що зазначена конкуренція через недієздатність системи коммуналістіческо-дікокапіталістіческой правління об'єктивно викликає в країні криза. Прічсем, ця криза особливо негативно впливає насамперед на тих підприємців, які функціонують в стилі дикого капіталізму, в той час як ті підприємці, які діють в рамках цивильнокапиталистического підприємництва, опиняються у більш вигідній ситуації, оскільки цівільнокапіталістіческій характер їх підприємництва дозволяє їм адекватно відповідати на виклики зовнішнього цівільнокапіталістіческой конкуренції і більш успішно витримувати її тиск. Тому в міру наростання реальної загрози банкрутства в ході посилення кризи можна прогнозувати перехід дедалі більшої кількості підприємців з дікокапіталістіческого табору на цівільнокапіталістіческіе рейки. У випадку масовості подібного переходу позиції внутрівластной цівільнокапіталістіческой опозиції можуть різко підсилитися. Зростання системної кризи буде також, на мій погляд, паралельно виявлятися в істотному посиленні позицій вневластной цівільнокапіталістіческой опозиції, оскільки криза, природно радикалізуючи позиції тих, хто вагається громадських сил та угруповань, буде сприяти їх переходу на позиції послідовної цівільнокапіталістіческой опозиції. Нарешті, поглиблюється криза різко радикалізує негативне ставлення народу до системи коммуналістіческо-дікокапіталістіческой правління, прирікає основну масу населення на серйозні лиха жебрацького існування.
До зазначених проблем поглиблюється криза додасть і серйозні міжнаціональні проблеми. Справа в тому, що правляча еліта країни в своїй більшості складається не з представників титульної тюркської азерской нації, а з представників інонаціональних етнічних груп, які, уміло скориставшись державної недосвідченістю Азером на першому етапі незалежності, змогли перехопити в свої руки владні ресурси, спрямувавши їх на задоволення своїх егоїстичних групових етнічних інтересів, природно на шкоду інтересам титульної азерской нації. Наслідком подібної негативної для Азером рольової трансформації став процес відтискування Азером від основних важелів влади. Підрахунки показують, що в 2006-му році тюрки Азер, складові 88%-ів населення Азербайджану, мали у своєму розпорядженні в парламенті близько 50%-ів депутатських місць, у вищих ж владних структурах представництво Азером було ще менше - лише 39%-ів [26] . Годі збагнути, нас азерлійцев, які вчинили неймовірні, титанічні зусилля, щоб здобути незалежність країни, тепер тіснять на нашій же вже незалежної території! Зрозуміло, що подібна дискримінація, викликаючи вже сьогодні значне незадоволення азерлійцев, в умовах поглиблення кризи стане серйозним чинником дестабілізації внутрішньополітичної ситуації.
Отже, в Азербайджані в наявності комплекс серйозних проблем, які роблять неминучим перехід від правлячого дикого капіталізму до режиму цивільного капіталізму. Можна навести аналіз кількох версій подібного переходу: палацовий переворот з боку посилилася внутрівластной цівільнокапіталістіческой угруповання; кероване виступ народу, очоленого з боку союзу вневластной і внутрівластной цівільнокапіталістіческіх опозицій; стихійне народне повстання і т.д. Однак, я утримаюся тут від аналізу цих версій, оскільки, по-перше, це тема іншого фундаментального наукового дослідження, а по-друге, суть нашої найближчої історії буде визначатися не стільки тим, як відбудеться цей перехід, скільки тим, що цей перехід історично неминучий. Головне в тому, що лад спільної влади коммуналістіческой і дікокапіталістіческой угруповань історично приречений і нація життєво зацікавлена, щоб перехід до цивильнокапиталистическому строю відбувся якнайшвидше і безболісно. У цивілізаційному сенсі зручніше за все, якщо цей стрибкоподібний перехід здійсниться у формі мирної революції, наприклад, шляхом переходу влади представникам цивільного капіталізму в ході чесних виборів. Оптимальним може вважатися такий розвиток ситуації в Азербайджані, яке дозволить у найближчі кілька років здійснити подібний мирний перехід влади до представників цивільного капіталізму.
Далі протягом трьох-чотирьох років необхідно забезпечити такий розвиток відповідних економічних, соціальних, політичних структур цивільного капіталізму, яке підготує їх до етапу подальшого переходу до танмаядарному суспільству. У суспільно-політичному плані сутність етапу цивільного капіталізму буде полягати у становленні всього комплексу демократичних структур цивільного капіталізму і адекватних йому прогресивних політичних відносин і політичної культури, у забезпеченні реального режиму незалежності один від одного законодавчої, судової та виконавчої гілок влади на основі ефективної системи «стримувань і противаг »; в організації основних структур та інститутів розвиненого громадянського суспільства; в рішучій боротьбі з корупцією та хабарництвом. Незважаючи на пізній прилучення Азербайджану до капіталізму, гадаю, ми маємо в своєму розпорядженні потенціалом форсованої реалізації цих реформ початкового етапу цивільного капіталізму, оскільки можемо спертися на успадкований від радянської епохи досить високий інтелектуальний потенціал, що цілком відповідає вимогам розвиненого капіталізму. З метою реалізації стратегії такого прискореного розвитку Азербайджану, яке дозволить нам за короткий термін досягти рівня життя розвинених країн, пропоную стратегію перманентного (безперервного) революційного переходу спочатку від суспільства дикого капіталізму до цивільного капталізму шляхом цівільнокапіталістіческой революції, а потім революційного переходу від початкового цивильнокапиталистического суспільства до танмаядарному суспільству. Гадаю, для успішної реалізації процесу подібного перманентного переходу необхідно буде після виконання завдань початкового цивільного капіталізму зупинити подальший розвиток країни в капіталістичному напрямі і тут же приступити до розгорнутому побудови танмаядарного суспільно-політичного устрою. Сенс такої стратегії перерваного капіталістичного розвитку полягає у спробі уникнути негативних впливів на суспільство неминучих для капіталізму періодичних криз і пов'язаних з ними спадів у темпах економічного розвитку майбутнього Азербайджану. Вважаю, придбаний на етапі початкового цивільного капіталізму еволюційний потенціал виявиться цілком достатнім для забезпечення оптимальних стартових умов подальшого танмаядарного розвитку країни. Представляється, що стратегія перманентної революції дозволить, з одного боку, уникнути негативних наслідків капіталістичних криз надвиробництва шляхом переходу на танмаядарние рейки розвитку, з іншого боку, за рахунок негайного підключення потужного танмаядарного еволюційного потенціалу домогтися послідовного безкризового нарощування набраної на етапі цивільного капіталізму високу стартову швидкості розвитку . Таким чином, стратегія перманентної революції буде здатна забезпечити послідовне і безперервне наростання темпів розвитку Азербайджану, що і дозволить нам форсовано досягти рівня розвитку високорозвинених країн.
Для забезпечення плавного переходу від цивільного капіталізму до танмаядарному строю необхідно буде вже на початковому етапі побудови цивільного капіталізму паралельно здійснювати підготовку суспільства до переходу на танмаядарние рейки розвитку. З цією метою держава повинна буде здійснити комплекс заходів щодо практичної апробації танмаядарной ідеї шляхом утворення експериментальних танмаядарних підприємств, які в подальшому можуть скласти базу для формування первинного танмаядарного сектора економіки. Програма створення танмаядарного сектора економіки стане одночасно планом формування тієї первинної танмаядарной соціальної бази, яка в подальшому виступить як танмаядарного класу і утворює класову основу майбутньої «Партії танмаядарного азерлійского ренесансу» (ПТАР) - «Tяnmayadar azяrli intibahı firqяsi» (TAİF). Враховуючи особливу важливість діяльності ПТАР у реалізації представленої азерлійской національної ідеї, має сенс дати короткий аналіз класової природи танмаядарной партії та специфіки її політичної позиції.
У сучасному політичному спектрі капіталістичних країн всі партії за своєю класовою природою є партіями людей найманої праці, або партіями власників капіталу. Політичні інтереси людей найманої праці, насамперед робітничого класу, зазвичай представляють партії лівого флангу політичного спектра, а партії власників капіталу, як правило, розташовуються на правому фланзі. Коротко розглянемо сутність зв'язку між інтересами цих класів і позиціями, які представляють їх партій.
У класичному розумінні робочий клас - це клас представників найманої праці, не володіють капіталом, а тому не можуть робити життєву ставку на дивіденди від капіталу. У цілому подібна ситуація зберігається і сьогодні, оскільки, незважаючи на наявність у багатьох робочих акцій, їх пакет не настільки великий, щоб робити життєву ставку на дохід від них. Тому життєва ставка робітників робиться на зростання заробітної плати. На рівні окремого капіталістичного підприємства це виявляється в боротьбі робітників за збільшення своїх доходів шляхом підвищення своєї частки в доходах підприємства, тим самим вони, по суті, обмежують частку доходів капіталістичних власників підприємства. На рівні ж державної економічної політики робітничий клас веде боротьбу за збільшення в свою користь соціальних витрат держави, обмежуючи тим самим кошти, які держава планує направляти на виробничі інвестиційні цілі. Зазначені інтереси людей найманої праці знаходять відображення в програмах і в діяльності різних лівих партій, які після приходу до влади прагнуть до реалізації цих інтересів робітників, як на рівні окремого капіталістичного підприємства, так і в масштабі національного бюджету.
У класичному розумінні клас буржуазії - це клас власників капіталу, тобто власників основних засобів виробництва, що приносять додаткову власність. Основним джерелом своїх доходів капіталіст буде мати не той порівняно обмежений дохід, який адекватний його особистим трудовим затратам, а той дохід, який справили робітники його підприємства, але який в неадекватно великому обсязі в порівнянні з особистими трудовитратами капіталіста буде перерозподілятися на його користь через володіння їм засобами виробництва підприємства. Причому буржуа, як правило, схильні до збільшення своєї частки в доході підприємства, урезивая тим самим частку доходів своїх працівників. На рівні ж національного доходу країни клас буржуазії прагне до зменшення тієї частини бюджету, яка призначена для соціальних цілей, і до збільшення тієї частини бюджету, яка передбачає витрати на інвестиційні цілі в інтересах розвитку капіталістичного виробництва. Зазначені матеріальні інтереси буржуазії становлять основну суть програмних установок і практичної діяльності правих партій, як на рівні окремих підприємств, так і в масштабах державної інвестиційної політики.
Отже, в політичному спектрі капіталістичних країн партії найманої праці, перш за все робітники партії, формують стійкий лівий фланг, політичного спектру, а партії капіталу - стійкий правий фланг. Позиції всіх соціальних верств суспільства, в тому числі і тих, які заявляють про свої центристських позиціях, на мій погляд, по суті розташовуються або на лівому, або на правому флангах. Думаю, подібне твердження вірно відносно періодів стабільного, безкризового економічного стану відповідної країни, коли немає потреби в реальному центристської економічній політиці і центр присутній лише формально. Ситуація кардинально змінюється у ході розгортання процесів чергової економічної кризи. А саме, криза призводить до практичної затребуваності ідейного арсеналу центру, яким починають користуватися партії влади. Справа в тому, що вихід з серйозного кризи, пов'язаного з діяльністю правлячої партії, зазвичай буває укладений у реалізації програм опозиційних партій. Якщо з кризою пов'язана програма правлячої лівої партії, то вихід з кризи зазвичай у програмі правої партії, і навпаки. Тут необхідно зазначити, що за великим рахунком причиною кризи є не стільки програма правлячої партії тієї або іншої політичної оріентакціі, скільки об'єктивні особливості капіталістичного способу виробництва, що зумовлюють неминучість чергової економічної кризи.
Рух країни на позиції протилежної влади політичного флангу відбувається не відразу, а поетапно. Спочатку правляча партія намагається вийти з кризи з допомогою центристського ідейного арсеналу. Відбувається востребование і практичне застосування центристських економічних, політичних, соціальних та інших ідей, в результаті чого реанімується центр політичного спектру. Якщо криза слабкий, то зазвичай новонабутий центризм правлячої партії виявляється достатнім, щоб вивести країну з економічної кризи. Після завершення кризи класові основи правлячої партії виявляють себе таким чином, що вона переміщується від центру на свій характерний політичний фланг. В результаті центр, залишившись без владного представництва, знову хиріє.
У випадку, коли криза досить серйозний і відбувається не по другорядній причини, а за серйозним і об'єктивним системним обставин, то центристські заходи зазвичай виявляються недостатніми для виведення країни з кризи. У результаті послідовного розвитку кризи відповідно до системними законами капіталізму криза посилюється настільки, що вихід з нього доводиться шукати в ідейному арсеналі партій опозиційного флангу політичного спектру. У такому випадку правляча партія опиняється перед необхідністю запитання тих ідей і способів виходу з кризи, які пропонуються опозицією. Якщо правляча партія виявляється нездатною на подібну кардинальну трансформацію свого курсу, то тоді в демократичній країні до влади зазвичай приходить партія опозиційного політичного флангу. Очевидно, що в цьому випадку буде проводитися політика відповідного політичного флангу, центр ж знову переходить у стан пасивного очікування майбутньої затребуваності в період чергової кризи.
Отже, політичного життя капіталістичних країн характерно постійно активований, стійкий стан правого і лівого політичних флангів, в той час як центр політичного спектру зазвичай перебуває в інертному, політично розмитому стані, відчуваючи лише епізодичні періоди реанімації в результаті недовговічної затребуваності в ході розвитку чергової економічної кризи. Думаю, подібне положення обумовлене тим, що фланги мають власної стійкої класової базою, в той час як центр позбавлений подібної власної класової бази. Поява танмаядарного класу здатне, на мій погляд, внести корінні зміни в характерний для капіталізму зазначений рольової розклад флангів та центру політичного спектру. Зупинюся на це трохи докладніше.
Позиції танмаядарного класу до пакетів специфічних ідей флангів та центру політичного спектру будуть визначатися головним чином матеріальними інтересами танмаядарного класу, основна специфіка яких зумовлюється подвійністю соціальної природи танмаядара, що є одночасно і власником танмаядарного паю-капіталу на своєму підприємстві, і найманим працівником, найманим трудовим колективом того ж підприємства. Танмаядари окремого підприємства, як сукупні власники колективного капіталу, зацікавлені в його послідовному збільшенні, тому що це дозволить підсилити позиції підприємства. Тому танмаядари будуть санкціонувати регулярне виділення з доходу підприємства кошти, необхідні для інвестування розвитку виробництва, тим самим, до речі, щодо обмежуючи зростання коштів, що спрямовуються на власне споживання танмаядаров. З іншого боку, танмаядари окремого підприємства, будучи власниками рівних за величиною індивідуальних паїв-капіталів, в умовах неможливості на танмаядарном підприємстві процесу концентрації капіталу в окремих працівників, основну ставку робитимуть на зростання зарплати через підвищення індивідуальної продуктивності праці. Згідно підвищенню продуктивності праці та зростання прибутковості підприємства танмаядари адекватно цього будуть санкціонувати зростання обсягу коштів, що спрямовуються на власне споживання, щодо обмежуючи тим самим зростання інвестицій, що йдуть на розширення виробництва. Таким чином, танмаядари свідомо будуть припиняти невиправдане зростання і власного споживання, та інвестиційного капіталовкладення, дотримуючись тим самим розумний баланс між виробництвом і споживанням в масштабі окремого танмаядарного підприємства. Щоб не допустити можливого порушення подібного балансу на окремому підприємстві через можливого негативного впливу характерною політики урядів лівої чи правої орієнтації капіталістичної країни, не прийшов ще до влади танмаядарний клас і його політичний представник в особі танмаядарной партії будуть вести послідовну боротьбу проти правих чи лівих перекосів в економічній політиці уряду. Неважко зрозуміти, що в разі приходу танмаядарной партії до влади вона буде проводити політику сталого розумного балансу між соціальною політикою і політикою виробничого інвестування, перешкоджаючи як дрейфу країни вліво під тиском працівників найманої праці капіталістичних підприємств, так і праворуч - під тиском буржуазії. Зі сказаного ясно, що танмаядарная партія буде займати стійкі позиції в центрі політичного спектру, відображаючи істинно центристську сутність матеріальних інтересів танмаядарного класу.
Слід зазначити, що в сучасному політичному спектрі капіталістичних країн зазвичай є партії, які називають себе центристськими, які, проте, такими є лише за формою, а не по суті. Справа в тому, що в разі приходу подібних партій до влади вони діють не стільки у відповідності з проголошеними програмними установками, скільки у відповідності з конкретними потребами реальної економіки. Оскільки реальна економіка в залежності від свого стану зазвичай вимагає або програму лівого флангу з акцентом на соціальний захист, або програму правого флангу з акцентом на виробниче інвестування, в той час як центристська політика відносного балансу між лівою і правою програмами востребовивается лише епізодично, то прийшла до влади центристська за програмою партія в дійсності залежно від вимог економічного розвитку в якості базової буде реалізовувати програму або лівого, або правого флангів. Хоча, якщо в момент приходу центристської партії до влади у зв'язку із зазначеними вище особливостями розвитку чергової кризи буде існувати об'єктивна потреба в центристської політиці, то вона буде проводити центристську політику відносного балансу між потребами праці і капіталу. Оскільки центристська політика зазвичай буває затребувана лише протягом короткого проміжку часу, то політика центристського уряду слідом за мінливої ​​економічної кон'юнктурою незабаром зміщується або в лівому, або в правому напрямках. Таким чином, в сучасному капіталістичному суспільстві партії, що оголошують себе центристськими, після приходу до влади під дією реальних економічних вимог виявляють свою сутність або як ліві, або як праві партії. Оскільки в соціальній структурі капіталістичного суспільства, на мій погляд, немає базового класу, матеріальні інтереси якого породжували б постійну потребу у функціонуванні центристської програми, то в політичному спектрі капіталістичних країн не може бути партій з центристською політичної природою. У цьому сенсі майбутня танмаядарная партія стане в політичному спектрі капіталістичних країн першою партією, яка має природної центристської політичної природою.
Справа в тому, що зазначена вище подвійність соціальної природи танмаядаров породжує такі матеріальні інтереси, які будуть виступати у вигляді потреби безперервного збереження розумного балансу між витратами танмаядарних підприємств на особисте споживання танмаядаров і на виробничі потреби. Саме подібна танмаядарная потреба в перетвореному вигляді буде формувати природну центристську політичну позицію танмаядарного класу і танмаядарной партії. Таким чином, в особі танмаядарного класу центр політичного спектру вперше придбає власну адекватну класову базу, що забезпечує цьому центру функціональну стійкість. Природна центристська природа танмаядарного класу визначить політичну сутність танмаядарной партії, яка тому в умовах капіталістичної системи тієї чи іншої країни буде прагнути до забезпечення постійної дієздатності центру політичного спектру незалежно від сформованої в країні економічної чи політичної кон'юнктури. У силу зазначених причин танмаядарную партію можна буде вважати першою партією, яка матиме в своєму розпорядженні природної центристської класової базою, що надає політичній природі танмаядарной партії природний характер. У цьому сенсі майбутню танмаядарную партію можливо охарактеризувати як партію нового типу.
Отже, якщо робітничий клас і різні соціальні верстви найманої праці становлять адекватну класову основу лівого флангу, буржуазний клас і примикають до нього різні соціальні шари утворюють адекватну класову базу правого флангу, то майбутній танмаядарний клас і примикають до нього соціальні верстви сформують адекватну класову основу центру політичного спектру.
Зі сказаного вище ясно, що майбутня «Партія танмаядарного азерлійского ренесансу» (ПТАР) буде займати в політичному спектрі Азербайджанської Республіки центристські позиції. Вважаю, ПТАР швидко перетвориться в саму потужну і масову партію країни. Сила партії буде черпатися з наступних основних джерел:
а) ПТАР буде мати набір науково обгрунтованих економічних, ідеологічних, політичних, етнологічних ідей, прогресивність і міць яких залучать до партії цвіт нації;
б) такі ознаки базового для ПТАР танмаядарного класу, як висока свідомість, хороша організованість і згуртованість, непоганий рівень інтелектуальної підготовки танмаядаров, перетворять ПТАР в незламну організацію. Економічна ж міць багатого танмаядарного класу перетворить його на надійну фінансову опору ПТАР;
в) нарешті, на стороні ПТАР виявляться симпатії всього народу, оскільки переважна більшість населення буде сильно вигравати в багатьох відносинах від впровадження танмаядарного ладу, здатного забезпечити високий життєвий рівень народу.
Зі сказаного неважко зрозуміти, що довго чекати приходу ПТАР до влади не прийде. Як випливає з назви цієї партії, її основною метою буде забезпечення ренесансного розквіту всіх сторін життя азерского етносу на основі впровадження та розвитку танмаядарного способу виробництва. Для реалізації цієї мети ПТАР разом зі своїми демократичними, патріотичними союзниками, спираючись на кадровий потенціал і первинний досвід організації і функціонування експериментальних танмаядарних підприємств, буде здійснювати великомасштабне впровадження в країні танмаядарного способу виробництва. Початковий етап подібного впровадження може бути реалізований, наприклад, такими основними шляхами:
а) утворення групи експериментальних танмаядарних підприємств шляхом перетворення частини державних підприємств у танмаядарние і подальше розширення цієї групи за допомогою танмаядарной приватизації;
б) фінансове, технічне, моральне та інше стимулювання державою процесу суто добровільного об'єднання приватних сільськогосподарських виробників у колективні танмаядарние сільські підприємства;
в) аналогічне стимулювання добровільного перетворення частини приватних промислових підприємств на танмаядарних засадах.
У результаті всього цього розгорнеться процес утворення первинного танмаядарного сектора економіки, подальше зростання якого буде йти як в основному шляхом розширення цим сектором власного інвестування в танмаядарное виробництво, так і внаслідок економічних перемог танмаядарних підприємств в чесній конкурентній боротьбі з капіталістичними та державними підприємствами. Вважаю, що танмаядарние підприємства, спираючись на свої інституційні переваги, забезпечать більш високу продуктивність праці порівняно з приватними та державними підприємствами. Тому танмаядарний сектор за корoткій термін зуміє зайняти провідні позиції в індустрії та сільському господарстві країни і стане виробляти вирішальну частину обсягу валового національного продукту (ВНП), що буде означати здійснення переходу країни з формації капіталізму в початкову синкретичну стадію танмаядарной формації. Гадаю, для подібного переходу досить буде, щоб танмаядарний сектор виробляв близько половини ВНП країни.
У майбутньому танмаядарном державі позиції капіталістичного сектора представляються більш стабільними в основному в тих сферах, в яких він в силу своїх особливостей буде зберігати ефективність і на синкретичної стадії танмаядарлига. Це, перш за все, ті підприємницькі сфери, в яких має особливе значення приватна підприємливість і присутня висока оборотність капіталу, - підприємства сфери торгівлі, обслуговування, банківської сфери, відпочинку, розваг і т.п. На приватний сектор орієнтовно може припасти 20-25% ВНП.
Нарешті, державний сектор в силу своєї функціональної специфіки закріпиться у сферах енергетики, нафтової індустрії, найбільших індустріальних підприємств. Обумовлено це буде багато в чому тим, що зважаючи на повільної оборотності капіталу в цих сферах оптимальна виробнича деятельност' в них передбачає дотаційну підтримку держави. Цей сектор цілком може зайняти 25-30% ВНП.
Зрозуміло, що сьогодні прогноз питомої ваги зазначених трьох секторів економіки на синкретичної стадії танмаядарлига умовний і Орієнтовна.
Думаю, весь період перманентного переходу Азербайджану від влади симбіозу коммуналізма з диким капіталізмом до влади цивільного капіталізму і далі до першої синкретичної стадії танмаядарлига може зайняти до 15 років, протягом яких країна зуміє зробити потужний ривок у розвитку і створити стартові умови для подальшого танмаядарного економічного буму , здатного забезпечити приголомшливий, безпрецедентний і в історичних масштабах практично миттєвий перехід суспільства від скромного рівня життя до процвітання і багатства. Наслідком цього буде розквіт не тільки виробничої сфери, але і всіх інших сторін життя суспільства - культури, науки, освіти, охорони здоров'я, спорту, сфери відпочинку і т.д.
У результаті впровадження танмаядарного способу виробництва Азері Азербайджанської Республіки зуміють здійснити апробацію нової і, на мій погляд, найефективнішою в історії людства моделі суспільного розвитку. Якщо Азером незалежного Азербайджану вдасться першими реалізувати високоефективну танмаядарную модель розвитку, то, безсумнівно, етнічний фактор полегшить у подальшому перехід на танмаядарний шлях розвитку та інших частин Великого азерского етносу, насамперед у країнах їх компактного проживання - в Ірані, Туреччині, Іраку, забезпечивши тим самим надійну економічну базу майбутнього тотального общеазерлійского ренесансу. Тому одним з основних обов'язків майбутньої Партії танмаядарного азерлійского ренесансу стане сприяння процесу поширення танмаядарной системи, перш за все, в цих країнах компактного проживання Азером.
Іншим генеральним напрямком діяльності ПТАР стане реалізація випливають з ідеї азерізма власне етнічних завдань розвитку. Вважаю, специфіка різних етнічних завдань азерізма в умовах Азербайджанської Республіки буде полягати в забезпеченні такого високоефективного розвитку основних сторін духовного життя нації - мови, освіти, науки, культури, яке дозволить за короткий час підготувати Азербайджанську Республіку в якості основної опорної бази для задоволення ідейних, освітніх , професійних та інших потреб майбутньої активної фази процесу повномасштабного відродження частин азерского етносу в Ірані, Іраку, Туреччини і інших регіонах. У цьому сенсі генеральна завдання азерізма в сучасній незалежній Азербайджані полягає в форсованої підготовки країни до виконання функцій, образно кажучи, всеазерской освітньої та наукової академії і кузні підготовки кваліфікованих кадрів для всіх частин Великого азерского етносу з провідних напрямів сучасного науково-технічного та суспільного прогресу.
Одним з важливих наслідків подібного прогресивного етнічного розвитку буде формування в Азербайджані такий опорної первинної мовної бази, грунтуючись на якій потім стане можливим вже в общеазерском масштабі досягти стрибкоподібного переходу азерійского мови на абсолютно новий високий якісний рівень, який характерний для провідних світових мов. Освіта подібної опорної первинної мовної бази настільки важливе завдання, що в ній я вбачаю серцевину азерізма в духовній сфері в сучасній незалежній Азербайджані. Тому особливий акцент у практичному азерізме в духовній сфері в справжній період, думається, повинен робитися на забезпеченні випереджального функціонального розвитку азерійского мови з тим, щоб він виявився здатним задовольнити майбутній різкий і суттєве зростання потреб у високорозвиненому азерійском мовою в період прогнозованого мною в доступному для огляду майбутньому общеазерского і общетюркского духовного ренесансу, який, гадаю, багато в чому буде ініціювати процес висунення азерійского мови на лідируючі позиції в групі тюркських народів, роль яких у світових справах може, вважаю, істотно зрости вже до середини цього століття, особливо якщо тюркські народи впровадять танмаядарную суспільну систему .
Щодо майбутнього тюркських мов, у тому числі і азерійского, я маю власною версією, яку доречно коротко викласти, оскільки вона багато в чому дозволить прояснити прогнозовану історичну роль незалежного Азербайджану. Ця версія вперше була викладена мною в листі, направленому в листопаді 1973 року на адресу Першого секретаря Центрального Комітету Комуністичної партії Азербайджану Алієва Г.А. Розширений варіант цього листа через півроку я направив до Спілки письменників Азербайджану його голові Мірзі Ібрагімову. У листі Алієву Г.А. я зазначав, що процеси розвитку людства в близькому (до кінця ХХ століття) і віддаленому (в ХХИ столітті) майбутньому зумовлять не тільки корінні формаційні перетворення в світі, пов'язані з доглядом капіталізму з історичної сцени, але також приведуть і до скасування низки великих федеративних утворень , складених з народів різних мовних груп. Що вийшли з цих скасованих федерацій народи потім перегрупуються і з часом утворюють нові асоціативні зони, у формуванні яких поряд з економічними інтеграційними процесами, вирішальну роль будуть, швидше за все, грати фактори мовної та генетичної близькості споріднених народів. Звичайно, в основі об'єднання тих чи інших народів знаходяться, перш за все, чинники економічної інтеграції між ними. Проте, оскільки економічна інтеграція додатково психологічно стимулюється усвідомленням генетичної близькості зближуються споріднених народів і полегшується можливістю безпосередньої мовної комунікації між носіями близьких мов, то, як правило, саме споріднені за походженням і мовою народи утворюють міцніші територіальні об'єднання, асоціативні зони. Згодом у цих зонах природним чином відбувається виділення мови-лідера. У цьому листі особливий акцент мною був зроблений на проблемі майбуття народів і мов Радянського Союзу. Умовної орієнтовною тимчасової датою прив'язки до перших суттєвих результатів фундаментальних процесів національного розвитку в СРСР в осяжному майбутньому, я прийняв початок ХХИ століття. Народи СРСР, на мою тодішньому прогнозом, згрупуються в основному в складі двох нових зон, названих мною Асоціаціями. Тюркські народи утворюють тюркську Асоціацію Соціалістичних народів (Таснім), а слов'янські - Слов'янську Асоціацію Соціалістичних народів (Сасна). Причому, в ці великі Асоціації можуть добровільно входити також і народи інших мовних груп, які володіють близькою духовністю і ментальністю. Наприклад, в Таснім можуть увійти і ті порівняно малі частини іраномовних народів, які територіально виявляться розташованими в азербайджанською оточенні, або будуть відчувати потужний вплив активних економічних та міжлюдських контактів з боку тюркських народів.
Відповідно до моєї версії зайняти позиції мови-лідера в Асоціації споріднених народів може мова того народу, умови якого найкраще відповідатимуть вимогам пропонованих мною наступних п'яти принципів етнічного лідерства:
1. принцип центрального розташування народу-лідера як на провідних світових транспортних магістралях, що особливо важливо з точки зору формування лідируючих позицій, так і на території розселення основної маси спорідненого населення Асоціації;
2. принцип мовної та культурної достатності народу-лідера для забезпечення його мови виконання ролі мови-лідера, маючи на увазі наявність такого рівня розвитку цих показників, який необхідний для виконання даної місії;
3. принцип економічного мінімуму, що припускає наявність у країни-лідера тієї матеріальної бази, яка здатна забезпечити економічний мінімум, цілком достатній для реалізації місії науково-технічного, господарського лідера Асоціації;
4. принцип територіальної достатності, що означає наявність у країни-лідера такої значної за розміром території, яка забезпечує охоплення провідних світових магістралей, що проходять по території Асоціації споріднених народів, а також забезпечує можливість безпосереднього контакту з основною масою населення Асоціації;
5. принцип достатньої населеності, що означає наявність у країни-лідера такої значної чисельності населення, яка здатна забезпечити мінімально достатній кадровий потенціал та рівень споживання, необхідні для збереження цієї країною передових позицій в науково-технічній, економічній, культурній та інших важливих сферах життєдіяльності Асоціації.
У листі я не розкрив змісту цих принципів, оскільки це надмірно подовжило б його. Разом з тим, з метою значного поліпшення геостратегічного розташування Азербайджану та тюркської групи народів я запропонував у листі ідею проекту судноплавного каналу, названого мною «Халглар Йолу». Це був проект каналу з Чорного моря в Каспійське море через Грузію і Азербайджан, а потім через Туркменістан на південь і далі вздовж кордону Ірану з Афганістаном і Пакистаном з виходом в Аравійське море. Інша гілка цього каналу прямувала з Туркменістану через Узбекистан, Казахстан (з використанням перекинутих з Росії водних ресурсів) в Китай до річки Хуанхе. До речі, в контексті даного проекту мені було цікаво випадково дізнатися в 1996 р. з радіопередачі про те, що Іраном в середині 70-х років порушувати питання про будівництво судноплавного водного шляху з Аравійського моря в Каспійське море через територію Ірану.
На мою думку, висловленим у листі, найбільш вірогідним кандидатом на виконання функцій мови-лідера в Таснім може бути азербайджанську мову, оскільки возз'єднаний до того часу історичний Азербайджан найкраще буде відповідати зазначеним вище принципам лідерства в Асоціації. У свою чергу, як я зазначав у листі, це відкриє перед азербайджанською мовою хороші перспективи для того, щоб стати надалі одним з провідних міжнародних мов.
Отже, в 1973 р. у листі до тодішнього керівника радянського Азербайджану Г. А. Алієва я зробив два глобальні прогнозу, що мають особливе значення для нашого майбутнього:
1. в завуальованому вигляді, представленому у формі прогнозу процесів національного розвитку в СРСР, робився висновок про можливість скасування Радянського Союзу в ХХИ столітті. Національні процеси, які здатні привести до скасовує СРСР трансформації, спочатку зумовлять в останні 30 років ХХ століття еволюцію СРСР в напрямі виділення всередині нього особливих слов'янської і тюркської зон у вигляді згаданих вище Сасна і Таснім, після чого Сасна і Таснім, розвиваючись у напрямку інтеграції відповідно із зарубіжними слов'янами і тюрками, перетворюються на нові об'єднання народів, які остаточно скасують СРСР вже в ХХИ столітті;
2. давався прогноз про перетворення Таснім в ХХИ столітті в нове зональне об'єднання - Асоціацію тюркських народів Азії (АТНА), в якій сукупний потенціал Азербайджану, сильно виріс після прогнозованого возз'єднання Північного і Південного Азербайджану, створить для азербайджанської мови гарні шанси, щоб зайняти в АТНА позиції мови -лідера, що, у свою чергу, утворює стартову базу для його подальшого розвитку до рівня одного з міжнародних мов.
Як видно, мій перший кілька завуальований прогноз розвитку СРСР реалізувався повністю і навіть з випередженням - СРСР розпався у 1991 р., а не в прогнозному ХХИ столітті. Другий же прогноз про освіту АТНА і занятті в ньому азерійскім мовою позицій мови-лідера нам ще належить реалізувати.
Яка була доля листа, чи дійшло лист до адресата мені не відомо, оскільки відповіді на нього я так і не отримав. Що ж, як кажуть, і на тому спасибі, бо для мене був ризик, що лист подібного змісту в ті часи могла бути розцінено як антирадянська, пантюркістських з можливими негативними наслідками для такої молодої 22-ї річного автора.
За минулий з того часу термін мені вдалося значно розширити свої пізнання щодо реального потенціалу азерского етносу. Виявилося, що, як загальна чисельність Азером у світі, так і общеазерлійскій етнічний потенціал розвитку в дійсності значно перевищують ті дані, які на початку 70-их років минулого століття можна було почерпнути з радянської літератури. З позицій цих більш точних даних я з ще більшою впевненістю стверджую про реальну можливість великого майбутнього азерского етносу Передньої Азії. Для реалізації цих можливостей і пропонується ідея танмаядарного азерізма в якості общеазерлійской національної ідеї. У справу реалізації цієї общеазерлійской ідеї особливий внесок належить внести Азером Азербайджанської Республіки, оскільки вони становлять краще організовану і більш просунуту в плані національного конституювання частина общеазерского етносу.
Оскільки серед усіх частин Великого азерского етносу азерскій народ Азербайджанської Республіки першим знайшов державну незалежність і пов'язані з цього можливості вільного національного розвитку, то в першу чергу на ньому лежить відповідальність за вирішення двох особливо важливих у общеазерском масштаб завдань: завдання первинної апробації та повномасштабної реалізації в державному масштабі танмаядарного способу виробництва; завдання освіти тієї стартової бази мовного розвитку, спираючись на яку в подальшому в міру розгортання в найближчому майбутньому процесів різкого розширення сфери функціонування азерійского мови, перш за все, в Ірані і Туреччині, стане можливим приступити до реалізації стратегічної общеазерлійской мовної програми азерізма . Оскільки про стратегію реалізації танмаядарной завдання йшлося вище, то має сенс більш детально зупинитися тут на нашій мовній програмі.
На Азері незалежного Азербайджану лежить завдання за освітою стартової бази для реалізації общеазерлійской мовної програми азерізма. Спочатку відзначу, що, на мій погляд, сутність стратегії общеазерлійской мовної програми азерізма полягає в такому функціональному розвитку азерійского мови, яке підготує його до виконання в осяжному майбутньому функцій одного з провідних міжнародних мов. Сама постановка питання про історичну відповідальність Азером незалежного Азербайджану у зв'язку з виконанням завдання формування подібної стартовою мовної бази зумовлюється, перш за все, тим, що в радянському Азербайджані був досягнутий досить значущий рівень функціонального розвитку нашої мови, придбаний чималий науковий потенціал у сфері лінгвістики, організована солідна інституціональна лінгвістична освітня інфраструктура, достатня для активного мовного розвитку. Сучасний статус державної незалежності Азербайджанської Республіки об'єктивно різко розширює можливості подібного мовного розвитку і освіти оптимальних стартових умов для подальшої реалізації общеазерлійской мовної програми азерізма.
Виконання зазначеної мовної місії потребує від всіх азерлійцев незалежного Азербайджану, але, перш за все, від нашої творчої інтелігенції, особливої ​​самовідданості. Справа в тому, що для активного виробництва інтелігенцією наукової, духовної продукції на рідній мові потрібна наявність відповідного масового попиту на цю продукцію. В даний час поки відсутня той високий рівень масового попиту на науково-технічну, пізнавальну, художню та іншу літературу на азерійском мовою, який необхідний для ефективного розвитку мови. Це обумовлено тим, що, з одного боку, з всієї багатомільйонної маси Великого азерского етносу сьогодні в основному лише Азері незалежного Азербайджану є споживачами інтелектуальної продукції на азерійском мовою, оскільки лише вони отримують освіту рідною мовою, а з іншого боку, серйозні економічні проблеми перехідного періоду в Азербайджані відчутно обмежують споживчий попит на цю продукцію в самому Азербайджані. Звичайно, у зв'язку з майбутньою реалізацією програми азерізма в місцях компактного проживання Азер, в першу чергу в Ірані, Туреччині, Іраку, можливо прогнозувати в найближчому майбутньому розгортання процесів потужного общеазерлійского відродження і багаторазове зростання масовості бази розвитку нашої мови за рахунок залучення до нього багатьох десятків мільйонів Азером цих країн після організації в них повноцінної системи освіти на азерійском мовою. Однак, оскільки поки що немає цього відродження, то сьогодні об'єктивною вимогою, що походить із стратегії азерізма, є вимога самовідданого участі творчої інтелігенції незалежного Азербайджану в справі освіти стартовою мовної бази майбутнього общеазерлійского мовного ренесансу. Сутність цієї вимоги полягає в тому, щоб наша творча інтелігенція будувала сьогодні своє ставлення до проблематики розвитку азерійского мови і справі виробництва продукції на азерійском мовою орієнтуючись не стільки на обмежений попит дещо звуженою сучасної мовної бази, скільки на майбутній в розглядаємому майбутньому швидко зростаючий попит на літературу рідною мовою у зв'язку з прогнозованим мною майбутнім бурхливим національних і мовних ренесансом всіх частин Великого азерского етносу.
Історична реальність склалася таким чином, що сьогодні основний тягар виконання мовної програми азерізма лежить на плечах Азером Азербайджанської Республіки. Хотілося б вірити, що Азером незалежного Азербайджану вистачить самовідданості і патріотизму для виконання своєї мовної місії і боргу перед Великим азерскім етносом. Свідченням спроможності нашої інтелігенції виконати подібну місію може бути її гідна роль в порівняно недавньої історії бурхливого, хоча і короткострокового національного ренесансу в Азербайджані в 60-их роках ХХ століття. Для усвідомлення можливостей нашої інтелігенції доречно коротко оглянути процеси цього національного ренесансу. Тоталітарні умови радянського режиму того часу, складна міжнаціональна ситуація в Азербайджані того періоду не були сприятливі для початку подібного ренесансу. Багато в чому це було обумовлено надмірно високою роллю російської мови в післявоєнний період початку 50-их років як в цілому в Радянському Союзі, так і зокрема в Азербайджані, в якому азерійскій мова знаходилася в положенні другорядного мови. Ця ситуація серйозно ускладнювалася високою питомою вагою у зазначений період кількості некорінного, іноетнічних населення в Азербайджані і особливо в його столиці, що було наслідком вікової експансіоністської політики Росії. Ще царська Росія з метою організації християнського пояси на Південному Кавказі здійснювала масове переселення протягом хих століття в Азербайджан християн, перш за все, вірмен і росіян. Надалі нова значна хвиля російських переселенців з Росії вже в кінці хих ст. - На початку ХХ ст. була пов'язана з організацією великого нафтового виробництва в Баку. У результаті чисельність некорінного населення в самому місті Баку в середині ХХ століття перевищувала чисельність Азер, у зв'язку з чим у столиці республіки превалювала російськомовне середовище, а у всіх основних сферах суспільного життя домінував російську мову, охоплюючи і ті сфери, в яких мав би функціонувати азерійскій мова, як мова титульної нації республіки. Однак, у 60-их роках минулого століття настільки ненормальна мовна ситуація почала змінюватися в напрямку різкого розширення сфери функціонування азерійского мови. Обумовлено це було насамперед процесом масового переїзду в цей період Азером з сільських районів у столиці. Справа в тому, що в середині 50-их років у Радянському Союзі була скасована заборона селянам на отримання прописки в містах. Це призвело до масового переїзду в Баку і інші міста Азербайджану сільського населення, яке було суцільно азеріязичним. Швидке і значне збільшення в столиці чисельності носіїв азерійского мови та азерлійской національної ментальності, призвело до зміни всієї національної ситуації в республіці. По-перше, вдалося зупинити і навіть обернути назад процеси російської асиміляції деякої частини столичних російськомовних Азер, по-друге, в середовищі російськомовних Азером різко активізувалися процеси формування у них азерлійского національної самосвідомості, по-третє, масовий переїзд селян до столиці в умовах розпочатої в той період науково-технічної революції обумовив різке розширення в республіці в 60-их роках минулого століття системи вищої освіти на азерійском мовою. У результаті цих процесів у республіці спостерігалося явище бурхливого розвитку азерійского мови і різкого зростання потреби в азеріязичной наукової, технічної, громадської та іншої літератури. До речі, симптоматично, що саме в цей період активного національного розвитку в обіг став входити термін «Азері» для найменування нашого народу і мови.
У той час наша багато в чому ще молода національна інтелігенція продемонструвала свою високу дієздатність у справі мовного будівництва. У період бурхливого, хоч і короткострокового національного ренесансу 60-х років минулого століття національна інтелігенція радянського Азербайджану зуміла гідно відповісти на різко збільшені мовні запити несподівано прокинулася, нації. У той час нашої інтелігенції вдалося здійснити потужний якісний стрибок у розвитку нашої мови, уніфікувавши його норми і утворивши термінологію з багатьох напрямків розгортається в той період у світі науково-технічної революції. І хоча в самому кінці 60-х років радянська коммуналістіческая система, зробивши активні обмежувальні заходи проти нашого хоч і бурхливого, але спонтанного національного ренесансу, зуміла загальмувати бурхливий процес різкої активізації національного життя, тим не менш, в цілому обмежувальна реакція радянської системи безнадійно запізнилася, бо азерлійскій національний ренесанс 60-их років в радянському Азербайджані в основному встиг відбутися. У результаті цього ідеї національного відродження встигли міцно впровадитися в юні в той час уми і душі моїх ровесників, сформувавши цілі покоління молодих патріотів. Вважаю, що саме азерлійскій ренесанс 60-их років підготував в цілому ту етнічну грунт, на якій в подальшому в кінці 80-их років зійшли насіння нашого національного відродження, розквітлі в 1991 році прекрасними квітами національного визволення і відновлення державної незалежності Азербайджану.
Незважаючи на відновлення незалежності, на жаль, поки що не вдалося реалізувати в потрібному ступені ті нові можливості розвитку, які випливають із статусу незалежності. Багато в чому це обумовлено тим, що поки не виходить перехід країни до ладу цивільного капіталізму. У результаті сучасне економічне становище більшості населення дуже важкий. Одним з наслідків подібного тяжкого соціального становища більшості наших людей є досить обмежений попит на творчу продукцію на азерійском мовою. Це означає, що економічна ситуація дуже несприятлива для продуктивної роботи нашої творчої інтелігенції. Ось чому для продовження продуктивної творчої діяльності і виконання надзвичайно важливою для общеазерлійскіх етнічних інтересів творчої мовної роботи від національної інтелігенції сьогодні потрібно проявляти високу свідомість, самовідданість і велике відчуття патріотизму. Сподіваюся, незважаючи на важкі економічні умови сучасного періоду азерлійская інтелігенція незалежної Азербайджанської Республіки зуміє гідно виконати свій національний обов'язок перед 60-ти мільйонним Великим азерскім етносом (у цій цифрі не враховується чисельність багатомільйонного азерского субетносу Анатолії, чисельність якого ще належить визначити), здійснивши необхідну трудомістку роботу з підготовки норм нашої літературної мови до виконання в майбутньому функцій одного з майбутніх міжнародних мов. Для реалізації зазначеної місії сьогодні від всіх Азером Азербайджану потрібно також оволодіння високою мовною культурою, прояв свідомої мовної дисципліни у справі грамотного вживання норм нашого красивого і досить виразного літературної мови.
Очевидно, що для здійснення необхідного потужного стрибка в мовному розвитку нам необхідно активізувати і мобілізувати багаті і багато в чому ще не задіяні внутрішні ресурси азерійского мови. Природно, у справі подальшого послідовного розвитку азерійского мови, поповнення її словникового складу, здійснення нового словотворчості необхідно, в першу чергу, активно задіяти як можливості тюркського словникового фонду нашої мови, так і лінгвістичні ресурси інших тюркських мов. При цьому слід особливо відзначити, що в розвитку нашої мови неприпустимий шлях примітивного пуризму, за яким, наприклад, пішла Турецька Республіка, починаючи з 1932 року. Протягом довгого часу в Туреччині здійснювалася, на жаль, досить малограмотна і збиткова у професійному сенсі пуристические діяльність державного Турецького лінгвістичного суспільства (тло), яка завдала величезної шкоди турецької мови. До позитиву діяльності тло можна віднести звільнення турецької мови від засилля безлічі громіздких і витіюватих арабських і фарсідскіх словосполучень. Разом з тим, до негативу діяльності тло слід віднести безпідставні усунення з турецької мови значної кількості тих арабських і фарсідскіх термінів, які завдяки багатовіковим процесам адаптації до турецької мови досягли високого ступеня уніфікації відповідно до норм турецької мови і не виходили за межі його слововиразітельних і граматичних норм, інакше кажучи, не псували турецьку мову. Оскільки для адекватного заміщення цих лінгвістично необгрунтованих темінологіческіх вилучень у турецькій мові нерідко були відсутні тюркські синоніми, то для заповнення утворився мовного вакууму члени тло стали вигадувати нові штучні терміни, найчастіше досить невдалі і професійно неграмотні. У результаті цього колишній більш високий стиль слововираженія в турецькому мовою був змінений на менш виразний мовний стиль [27, с.240]. Крім того, втративши чимало слів із загального з іншими тюркськими мовами фонду арабських і фарсідскіх термінів, турецьку мову став віддалятися від сучасних тюркських мов. Нарешті, погано і те, що турецька мова засмітився придуманої членами тло штучної, невиразною термінологією [28]. Гадаю, можна сказати, що така пуристические і в цілому дилетантська лінгвістична діяльність в Туреччині знизила рівень розвитку турецької мови в порівнянні, наприклад, з азерійскім.
В Азербайджані хоч і не було подібної масштабної і досить тривалої пуристические діяльності, тим не менш, у 30-их роках минулого століття також була проведена операція чищення нашої мови від арабських і фарсідскіх слів, які під тиском радянської влади були замінені на слова і терміни з російської мови, а також із різних європейських мов. Слід сказати, що така чистка мала певний сенс, оскільки наша мова був перевантажений безліччю громіздких словосполучень, властивих арабському і фарсідскому мов. Однак така чистка мала і негативні наслідки, зумовлені тим, що, з одного боку, багато вилучені терміни, які не мали тюркських аналогів, правильніше було залишити зважаючи на їх високу адаптованість до норм азерійского мови, а з іншого боку, відбулося нове термінологічне засмічення нашої мови, але вже російськими та європейськими термінами, які змінили вилучені терміни. Негатив подібної зміни полягав також у тому, що якщо вилучені арабські і фарсідскіе терміни в нашому словниковому фонді були грунтовно адаптовані до граматичним та фонетичним нормам азерійского мови, то їх європейські та російські дублікати-терміни не мали подібної адаптацією, надаючи в результаті негативний вплив, що спотворює на фонетику нашої мови, його граматичні норми. В інтересах розвитку нашої мови має сенс провести в сучасний період професійно грамотну ревізію його словникового складу з метою звільнення від подібних європейських і російських термінологічних надмірностей і відновлення первинних арабських і фарсідскіх термінів. Надалі ж нові європейські терміни слід вводити в нашу мову не поспішаючи, лише після вичерпання власних словотворчих можливостей азерійского мови. При цьому, у розвитку нашої мови важливо утримуватися від різних дилетантських пуристические актів на кшталт, наприклад, такий пуристические безглуздості як недавнє вилучення з нашої граматики апострофа тільки з тієї формальної причини, що тюркських мов не характерний апостроф. У результаті в процесі навчання школярів мови склалася викликає подив парадоксальна ситуація - оскільки школярам початкових класів дуже складно сприймати правильну вимову тих слів, з яких вилучили апостроф, то в нижчих класах навчання цих слів ведеться зі збереженням апострофа, а вже в старших класах ті ж слова даються в підручниках без апострофа [29].
Далі, всім нам слід істотно підвищити рівень власної мовної культури і дисципліни, утримуючись у своїй мовній практиці від застосування тих європейських термінів, які дублюють наші слова. На жаль, сьогодні ми проявляємо недостатній рівень мовної дисципліни, перевантажуючи без особливої ​​потреби свою промову європейськими термінами, вживаючи, наприклад, замість терміна «firqя» слово «партія», замість терміна «sяfhя», що позначає періодику того чи іншого процесу, - термін « фаза », а натомість« cцmhuriyyяt »-« республіка »і т.д.
Підсумовуючи вищесказане, зазначу, що в світлі виконання вимог ідеї танмаядарного азерізма азерлійцам Азербайджанської Республіки протягом 15 років слід забезпечити реалізацію двох основних завдань, що мають також визначальне значення в масштабах Великого азерского етносу, - завдання апробації та впровадження в державному масштабі оптимальної моделі танмаядарного пристрої та завдання такого функціонального розвитку азерійского мови, яке підвищить рівень розвитку виразних можливостей нашої мови до рівня високих стандартів тих кількох обраних мов, які виконують в світі функції міжнародних мов.
У порівнянні з азерлійцамі Азербайджанської Республіки азерлійци інших країн, в першу чергу, Ірану, Туреччини, Іраку, в даний час еволюційно більш віддалені від стадії реалізації концепції танмаядарного азерізма. Обумовлено це головним чином тим, що у них дуже низький рівень конституювання етнічної складовою цієї концепції, інакше кажучи, головний діючий актор, тобто дееспосбний азерскій етнос, який повинен впроваджувати національну концепцію в цих країнах, або ще перебуває в положенні народності, що знаходиться у летаргічному стані, як у Туреччині, або ще перебуває на рівні незрілої нації, як в Ірані та Іраку. Тому для них національна ідея танмаядарного азерізма в даний час може бути задіяна поки що в усіченому вигляді - у вигляді ідеї азерізма, сутність якої полягає в такій діяльності азерлійцев цих країн, яка дозволить підвищити рівень конституювання етнічної складової національної ідеї до стану, що дозволяє дати старт процесу виконання національної ідеї танмаядарного азерірзма в повному обсязі. Необхідний рівень підготовки етнічної складової, достатній для запуску в повному обсязі концепції танмаядарного азерізма у зазначених державах, буде досягнуто тоді, коли частини Великого азерского етносу в них будуть сформовані в якості дієздатних і повноцінних націй. Реалізація азерізма в цих країнах непросте завдання, оскільки азерійскіе етноси в них відчувають значні етнічні обмеження та утиски. Разом з тим, оскільки положення азерлійцев в кожній країні має свої характерні особливості, то ідея азерізма в цих країнах буде виступати у формі специфічних варіантів. Тому у відповідність з цими специфічними варіантами доречно розглянути задачі азерізма в кожній з цих країн окремо.
Спочатку розглянемо специфіку азерізма в Ірані. Азер Ірану є як найбільшої частиною Великого азерского етносу, так і найбільшим народом Іраном. За даними лідера Руху національного пробудження Південного Азербайджану Махмуда Чехраганли, в 70-ти мільйонному Ірані є 35 мільйонів азерлійскіх тюрків, крім них існують ще декілька специфічних етнічних азерскіх субетносів - Хорасанські тюрки, кашкайці Шираза і туркмани північного сходу країни - загальною чисельністю в 6 млн . людина. Таким чином, чисельність Азером Ірану дорівнює 41млн. чол., або 60% населення країни [30]. За даними різних діячів національного руху Азером Ірану, чисельність фарсів в країні становить близько 16 млн. чол., А 13 млн. чол. представлені курдами, лурамі, бахтіаров, белуджі, арабами і ін [31].
Історичні умови країни склалися таким чином, що, незважаючи на чисельну перевагу азерского етносу і формування тюрками-Азері шахських династій Ірану протягом останніх 10 століть до 1925 р., весь цей час при шахському дворі і в системі державного управління країни діяли традиції формування управлінського апарату в основному з представників фарсідского етносу та використання фарсідского мови в якості офіційної. У результаті, фарси, будучи, по суті, етнічною меншиною, традиційно займали провідні позиції в державному апараті, а їхня мова домінував у країні, в той час як азерійскій мова відтісняється у побутову сферу. Після державного перевороту 1925 р. в Ірані і приходу до влади фарсідской династії Пехлеві привілейований статус фарсідского етносу і фарсідского мови ще більше посилився. Тим не менш, після повалення у 1979р. в Ірані шахського режиму в країні відбулися певні позитивні зрушення у розвитку національних процесів. Ще в ході антішахской революції Азері Ірану стали висувати вимоги національного характеру. Після ж повалення шаха, бачачи, що новий режим не виконує своїх обіцянок в національній сфері, Азер Ірану стали послідовно посилювати боротьбу за реалізацію своїх національних прав. Сьогодні в Ірані спостерігається активна фаза азерлійского національного пробудження, що дозволяє сподіватися на завершення незабаром режиму придушення національних прав Азером.
Гадаю, для того, щоб процес азерлійского відродження проходив продуктивно і оптимально необхідно здійснити науковий аналіз різних теоретичних і практичних аспектів подібного відродження. Оскільки необхідний обсяг спеціальних досліджень по даній тематиці досить великий і виходять за рамки цієї розробки, то тут я обмежуюся лише коротким викладом загальної проблематики азерізма в Ірані.
Сьогодні в національному русі Азером Ірану можливо виділити наступні три течії. Прихильники одного течії виходять з більшою перевагу федералізації країни з наданням Азером національної автономії, прихильники іншої течії ставлять метою висновок Південного Азербайджану з Ірану з наступним його об'єднанням з Азербайджанською Республікою, нарешті, прихильники третього напряму вважають за доцільне збереження унітарного характеру державного ладу Ірану.
На мій погляд, шлях федералізації Ірану не відповідає нашим стратегічним національним інтересам, оскільки може призвести до розвалу Ірану, одним з наслідків якого може стати загроза витіснення Азером з різних національних регіонів країни. Справа в тому, що представники азерского етносу за останню чверть ХХ століття у зв'язку з переважним розвитком промисловості в центральній і південній частинах Ірану широко розселилися по всій території країни в пошуках роботи, що мало наслідком певне розширення етнічної території Азером. Однак, Азер ще належить грунтовно адаптувати до себе нові території розселення. Оскільки ж процес федералізації може створити певні перешкоди для подібної адаптації, то шлях федералізації Ірану нам не вигідний.
Сьогодні також невигідний і варіант виходу Південного Азербайджану з Ірану, бо в цьому випадку в урізаному Ірані залишиться лише половина Азер, внаслідок чого грунтовно послабшають наші спільні позиції в цій країні.
На мій погляд, найбільш оптимальним для реалізації цілей азерізма може вважатися шлях збереження унітарного устрою Ірану, але за умови кардинальної демократизації суспільного життя країни. Унітарність краща тому, що сприяє збереженню цілісності країни, а демократизація вигідна не тільки розширенням можливостей національного і соціального розвитку етносів країни, але і тим, що полегшить мирний перехід влади в Ірані до чисельно переважаючим Азером. Гадаю, процес демократичних виборів здатний передати владу більшості країни за допомогою процедури чесних виборів, справедливий характер яких буде сприяти реалізації подібного переходу мирним шляхом, уникаючи при цьому можливого загострення міжнаціональних відносин. Підсумовуючи, зазначу, що демократичний розвиток Ірану здатне, на мій погляд, забезпечити цілісність країни і одночасно утворити сприятливі умови для реалізації основних завдань азерізма в Ірані, в тому числі і завдання додання азерійскому мові статусу державної мови Ірану. Все це буде сприяти оптимізації майбутніх процесів мирної реорганізації Ірану на азерліійской основі. У разі цілеспрямованої реалізації цієї стратегії азерізма в Ірані перші істотні позитивні результати у справі подібної реорганізації можливо буде, гадаю, отримати протягом 10 років, але за умови, що більшість азерлійцев країни зуміє об'єднатися навколо унітарно-демократичної концепції суспільного ладу Ірану. Вважаю, унітарно-демократичний шлях реорганізації Ірану дозволить реалізувати завдання м'якої азерлійской реконструкції Ірану таким оптимальним чином, що стане можливим уникнути потенційної загрози розпаду країни, яка може виникнути, якщо реалізовувати стратегію подібної реконструкції жорсткішим чином.
На мій погляд, ідеї азерізма гармонійно поєднуються з багатотисячолітньої історичною пам'яттю і досвідом автохтонного азерского населення Ірану, для якого вся ця країна була Батьківщиною задовго до того, як на її території з'явилися на початку першого тисячоліття до н.е. іраномовні племена. Цікаво відзначити, що фарси та белуджі, що становлять основну за чисельністю частину серед іраномовних етносів Ірану, антропологічно не чужі Азер, оскільки Азер, фарси та белуджі Ірану входять в одну й ту ж хорасанской (або каспійську) антропологічну групу [32]. Подібне єдність не випадково і може бути пояснено тим, що фарси та белуджі, на мій погляд, протягом кількох тисячоліть піддавалися природної азерской антропологічної асиміляції. Подібна асиміляція почалася вже в той період, коли прийшли на територію Ірану фарсідскіе племена увійшли до складу об'єднання мидийских і каспійських племен Азером [33], з якими фарси стали вступати в кровноспоріднених стосунки через шлюбні узи. Крім того, антропологічна азерская асиміляція могла відбуватися також за рахунок тієї частини Азер, яка, починаючи з середини ВИ ст. до н. е.., після перехоплення державної влади в Мідії фарсідскім етнічним елементом стала піддаватися фарсізаціі і переходити в результаті цього до складу фарсідского етносу. Даний процес почався в 550 р. до н.е., коли Кір з перського роду Ахемен, зять останнього мідійського царя Астиага, здійснив двірцевий переворот і прийшов до влади. Кір справив корінну реформацію системи управління, в результаті якої влада перехшла до фарсах і вони стали складати кістяк чиновництва, зосереджуючи в руках світське управління. З цього часу фарсідскій мова стає державною [34]. У результаті був даний старт багатовікової мовної асиміляції частини Азером з боку фарсідского етносу. Фарсізація частини Азером відбувалася навіть у той період середніх століть і нового часу, коли протягом 10 століть аж до 1925год при владі в Ірані стояли тюркські династії, які скоїли непрощенну помилку зберігши фарсідскому мови традиційний статус державної мови. Таким чином, азерская антропологічна асиміляція фарсів відбувалася як за рахунок природних процесів змішання фарсів з більш численними Азер, починаючи ще з періоду союзницьких відносин стародавніх Азером з фарсом після їх появи на території Мідії, так і в результаті багатовікової мовної фарсідской асиміляції частини Азером. На те, що в ході багатовікового Азері-фарсідского етнічного спілкування саме фарси, а не Азері піддалися антропологічної асиміляції вказує і та обставина, що сусідні з фарсом інші іраномовні племена, наприклад, що говорять з фарс на ідентичному мовою таджики, відносяться до зовсім інших антропологічним типам . У зв'язку зі сказаним, вважаю, цілком доречно приймати Сучасне фарсідское населення Ірану як Азером за своїм тілесному будовою, антропологічного вигляду, але говорять на фарсідском мовою. Тому прогнозовані мною в майбутньому Ірані широкі процеси азерійской природної мовної асиміляції нетюркского населення щодо фарсів і белуджів будуть означати лише відновлення тюркських коренів їх далеких азерскіх предків. Ті обставини, що сучасний Іран є в основному лише продовження Мідії - стародавньої батьківщини Азер, а переважна більшість населення сучасного Ірану є азерскім за походженням і антропології багато в чому пояснює чому і в своєму танмаядарном майбутньому Іран потрібен Азером цілком і повністю.
А тепер зупинимося на завданнях танмаядарного азерізма в Турецькій Республіці. Перш за все, зазначу, що оскільки в даний час в Туреччині азерская етнічне середовище перебуває в досить аморфному стані субетносу, то в даний час концепція танмаядарного азерізма в Туреччині виступає поки в усіченому варіанті - у вигляді ідеї азерізма, що має на меті повну етнічну реанімацію багатомільйонної азерлійской маси країни і наступну її конституцію у вигляді повноцінної азерской нації з подальшим перетворенням її в визначальну консолідуючу основу країни, здатну об'єднати навколо себе всі інші етнічні групи Туреччини. Мова йде по суті про корінний етнічної реконструкції Туреччини на базі відродження її історично початковій азерской тюркської основи. Це дуже масштабна і досить складне завдання, оскільки в даний час рівень етнічного конституювання Азером у братській Туреччині досить низький. Багатомільйонна азерская маса Туреччині сьогодні перебуває в стані субетносу, а точніше, народності з перерваним процесом етнічного розвитку. Пояснення такої ненормальної ситуації можна знайти в історії Туреччини періоду середньовіччя. Як зазначалося, азерскій етнос в Анатолії з'явився в результаті розміщення на її сході і в центрі в хи столітті великих мас туранских (сельджукских, туркменських) і Кавказ-іранських Азером. Вони утворили Конійський султанат, який займав основну частину Анатолії і межуючих на заході з Візантією. Це було перше тюркське держава на території Анатолії. Основним розмовною мовою тюркського населення султанату була мова, званий фахівцями анатолійсько-азербайджанською мовою [35], який по суті був азерійскім мовою. Однак, згідно з традиціями того часу літературною і офіційною мовою Конійського султанату став не азерійскій мову, а фарсідскій мову, як же мови релігії та судочинства виступив арабську мову. Надалі ж вже в Османській імперії літературним і офіційним письмовим яеиком став так званий «османський мова» («османлиджа») з переважною арабо-перської лексикою. Цією мовою володіла лише освічена верхівка, але він був незрозумілий широким верствам народу [36, с.153]. Перехід на мову османлиджа був викликаний переходом влади в країні до османам. Османська етнічне середовище була складена з тих тюркських племен (в основному огузских), які в их-хи ст проникли на територію Балкан, обігнувши Чорне море з півночі.
За своїми етномовним ознаками племена балканських тюрків значно відрізнялися від Азером Анатолії. Балканські тюрки приймалися візантійськими імператорами на військову службу. Особливо активно ці племена стали прийматися на прикордонну службу після появи в Анатолії в ХI столітті сельджукских Азером. Мова цих балканських тюрків був більш огузірованним в порівнянні з азерійскім мовою сельджукских племен Конійського султанату [37, с.64-73].
У ХIII ст. Конійський султанат руйнується монголами, і це значно ускладнює процеси послідовного етнічного розвитку анатолійських Азером. На відміну від цього для колишніх візантійських огузів на Балканах і заході Анатолії, на території яких з початку ХИВ ст. формується Османську державу, склалися більш сприятливі умови для етнічного розвитку, оскільки їх територія, природно прикриваючись зі сходу анатолийскими Азер, була слабо схильна руйнівних впливів монгольських набігів. Тим не менш, виснажлива боротьба анатолійських Азером з монголами у ХIV ст. одним зі своїх наслідків мала стимулювання процесів етнічної консолідації також і в середовищі Азером Анатолії.
Дослідники відзначають, що в результаті зазначених етнічних процесів в Малій Азії в ХIV ст. складаються передумови для формування двох ранньофеодальних народностей навколо двох політичних центрів - Бруси і Коньї. Народність на Балканах і заході Анатолії з центром у Бурсі дослідники називають османів-турецької (для простоти я буду називати її османської народністю), а народність в центральній і східній Анатолії з центром в Коньї - Караман-турецької [38] (гадаю, правильніше називати її азерской народністю). У ХIV ст. умови етнічного розвитку азерской народності виявилися дуже несприятливими для її повноцінного оформлення, оскільки їй довелося боротися на два фронти - на сході з монголами, а на заході з висхідною Османською імперією. На відміну від цього дуже сприятливими виявилися умови розвитку для османської народності, що має природне азерійское прикриття на сході від монголів. Це дозволило османцям завоювати в першій половині ХIV ст. значні території на Балканах. Зміцнилися в результаті цього османи з другої половини XIV ст. стали захоплювати анатолійські Бейлик, в основному в центральній Анатолії. Однак подібної експансії завадило навала з Середньої Азії полчищ завойовника Тимура. У вирішальній битві під Ангора (Анкарою) в 1402г. османська армія зазнала поразки, а турецький султан Баязид потрапив у полон до Тимура. Дуже характерно, що в цій битві на боці Тимура виступила частина анатолійських бейликів. Це, зокрема, підтверджує, що анатолійцев перебували у досить активної опонуючої позиції по відношенню до османам, не сприймаючи їх як консолідуючої країну сили. Після відходу Тимура з Анатолії тут розпалюються міжусобні війни, починаються народні хвилювання. Однак, до 40-их років ХV ст. османці знову організувалися і приступили до широких завойовницьких походів. У результаті, незважаючи на те, що анатолійські Азері мали чисельну перевагу, балканські та західноанатолійським тюрки османи, які встигли краще консолідуватися і організуватися після нищівної навали Тімура, стали з другої половини ХV ст. підкоряти один за одним роз'єднані Бейлик анатолійських Азером. Це мало тяжкі наслідки для становлення та розвитку в Анатолії азерской народності, серйозно ускладнивши процеси її природної самобутньої етнічної еволюції. Також серйозно ускладнилися умови розвитку в Анатолії азерійского мови. А саме, на думку відомого в ХХ столітті політичного діяча та історика Туреччини Фуада Копрюлю,: «До завоювання Османською державою Іраку та Східної Анатолії літературною мовою цих територій було азерійское одні. Однак, вирощені тут поети, незважаючи на те, що і після встановлення османського правління їх розмовною мовою залишалися різні азерійскіе говірки, під впливом матеріальних і моральних преференцій з боку політичного центру стали в основному користуватися османським літературним нарєчієм ... »[39, с.37- 38]. Тут доречно додати, що до завоювання Османською державою азерійское наріччя було загальним для бейликів не тільки Східної Анатолії, як відзначає Ф. Копрюлю, але і для бейликів Центральної Анатолії - для цього достатньо подивитися, наприклад, де розташовувався Конійський султанат. Після османського завоювання Анатолії панівні позиції в збільшилася Османської імперії починає займати надзвичайно насичений арабо-перської лексикою мова «османлиджа» османської народності, який на початку ХХ ст. змінюється стамбульським діалектом цієї ж османської народності. Внаслідок османського завоювання з двох основних тюркських народностей Туреччини переважне етнічний розвиток отримує османська народність, етнічна ж розвиток азерской народності було припинено ситуацією османського домінування на державному рівні. Подібне нерівне співвідношення в статусах османів і Азером в цілому зберігається до цих пір: колишня османська народність оформилася як нація, яка володіє національною структурою і організацією, що дозволяє османам поки що визначальний впливати на процеси формування сучасної турецької нації; етнічний розвиток азерской народності перервано і вона перебуває в стані аморфною, летаргірующей народності, яка піддається ассимиляционному мовною впливу з боку османів. Причому, навіть незважаючи на перенесення у 1923 р. столиці країни зі Стамбула в Анкару, розташовану в регіоні анатолійських Азер, османи продовжували зберігати переважаючі позиції в структурах влади. Стамбульський діалект становить нині основу турецької літературної мови, в той час як азерійскій мова виявилася витісненними в сферу розмовного, побутового мови. Цю ситуацію відзначає і Фуад Копрюлю. У виданій у Баку в 1926 р. брошурі, присвяченій аналізу розвитку середньовічної азеріязичной літератури, Ф. Копрюлю зазначав, що в сучасний йому період 20-их років ХХ століття азерійскій мову в Ірані, Іраку, Східної Анатолії перебуває в стані розмовної мови [40, с.12].
І, тим не менш, у зв'язку із стимулюючим впливом в недалекому майбутньому на етнічний розвиток Азером Анатолії прогнозованого мною общеазерлійского відродження можливо також передбачити активні процеси відродження азерского етносу в Туреччині. Тому вважаю, що нашим дослідникам пора вже сьогодні приступити до розробки ідеологічних засад цього майбутнього відродження з тим, щоб воно протікало як можна оптимальніше. Перш за все, слід визначитися з сучасною чисельністю азерского субетносу Анатолії. Сьогодні з цього питання можна висловлюватися лише приблизно, оперуючи непрямими даними, оскільки до цих пір не було спеціальних досліджень у цьому контексті. Відомий дослідник в області етногенезу турків Єремєєв Д.Є. призводить оціночну чисельність в 12-13 млн. чол. населення Туреччини в її сучасних кордонах на період 30-их років ХІХ ст. При цьому турки становили 7 млн. чол., Що дорівнювало 55% населення, решта 45% населення становили вірмени, курди, греки, араби та ін загальним числом в 5-6 млн. чол. Враховуючи, що основну масу тюркського населення країни в сельджукський період становили Азер, не буде перебільшенням твердження про переважання Азером в загальній масі тюрків Туреччини також і в першій третині ХІХ ст. На підставі цього можна вважати, що і в наші дні в азербайджанською населенні Туреччини превалюють тюрки азерского походження. В обгрунтуванні такої думки можна навести такі викладки. У 30-х роках ХІХ ст. третину тюркського населення країни складали кочові племена туркмен і юрюків [41, с.164], що говорили на азерійском мовою. Тільки ці кочові Азері з урахуванням природного приросту могли зрости до початку ХХІ ст. до 15 млн. чол. Крім того, безсумнівно, що серед осілого частини тюрків Туреччини в ХІХ ст. Азер, як мінімум, не поступалися за чисельністю османам. Гадаю, не помилюся на думці, що в сучасній Туреччині у азерского субетносу може бути великий потенціал у кілька десятків мільйонів чоловік.
Очевидно, що для запуску в справжній період процесів національного конституювання Азером в Туреччині необхідно спочатку здійснити комплекс заходів щодо повної зупинки процесів османської мовної асиміляції Азером. Одночасно з цим необхідно проведення заходів з реанімації специфічного загального самосвідомості представників різних племінних підрозділів азерского субетносу Анатолії, перш за все на основі відтворення історичної пам'яті про їх общеазерскіх коренях. У цілому ж в якості генерального завдання азерізма в Туреччині, вважаю, можна прийняти завдання перетворення в короткий термін нині аморфного азерского субетносу в анатолійську азерскую націю. Процес переходу летаргірующего нині азерского субетносу Туреччини в стан дієздатного етносу багато в чому ускладнюється через наявність проблеми аморфності, неоформленість етнічної самосвідомості Азером Анатолії з огляду на те, що це самосвідомість не встигло чітко конституюватися у свій час у зв'язку з поразкою азерской народності в боротьбі з османською народністю в період середньовіччя. Тим не менш, дух суперництва, який був у той період між цими двома народностями, продовжує виявлятися і в наші дні, хоча і в дещо завуальованій формі. Наприклад, і сьогодні турки на рівні масової самосвідомості диференціюють один одного по лінії анатоліец - не анатоліец.
Інтеграції Азером Анатолії в повноцінний самостійний етнос заважає також зберігається сьогодні пам'ять про диференціацію їх в історичному минулому на різні племінні об'єднання. Обумовлено це, перш за все тим, що процес взаємної етнічної інтеграції різних азерскіх племінних об'єднань був штучно перерваний османами ще на етапі формування середньовічної азерской народності. В результаті у Азером Туреччини до цих пір зберігається значний пласт племінного свідомості у вигляді пам'яті про приналежність до різних сельджукским, туркменським, Кавказ-іранським племінним об'єднанням Азером. Оскільки подібна ситуація заважає складанню єдиного азерского етнічної свідомості, то процес етнічного відродження Азером Анатолії зажадає реалізації комплексу заходів із запуску процесу заміщення племінного свідомості общеазерскім національною свідомістю. У формуванні подібного общеазерского свідомості у анатолійських Азером і полягає, на мій погляд, сутність ідеї азерізма в Туреччині на даний період.
Поза сумнівом, велику роль у вирішальній активізації азерлійского чинника Туреччини повинні зіграти сучасні процеси національного відродження Азером сусідніх країн, насамперед Азером незалежного Азербайджану. Вважаю, летаргірующій азерскій субетнос Туреччини, отримуючи від Азером Азербайджану, Ірану та Іраку все наростаючі імпульси розгортається процесу общеазерлійского національного відродження, може розпочати незабаром проявляти ознаки етнічної реанімації. Подібне, до речі, може означати початок відродження Анатолійськой Азері з її багатомільйонним азерскім етносом. Все це може стимулювати початкові процеси кардинальної трансформації ходу етнічних процесів в сучасній Туреччині, які почнуть виступати у вигляді розгортаються процесів реорганізації всієї турецької нації на азерлійской основі. Безсумнівно, всі ці процеси створять гостру потребу в їх адекватному ідеологічному оформленні, перш за все, у вигляді нової національної ідеї країни. Думаю, подібної нової опорної національною ідеєю Туреччини може стати ідея азерізма як ідея відродження азерского етносу, розташованого в Туреччині в основному в широкій смузі вздовж осі Карс-Ерзерум-Сівас-Конья, з подальшою реконструкцією на цій основі всієї сучасної турецької нації. Причому, процеси реалізації такої національної ідеї повинні здійснюватися цілеспрямовано відповідно до науково розробленою програмою азерізма, що враховує специфічні умови Туреччини. Виконання цієї програми має забезпечити як форсовані темпи відродження і становлення азерской нації Туреччини, так і паралельний процес докорінної реконструкції цього азерской основі сучасної турецької нації, яку після цього правильніше буде називати азерской нацією. Безсумнівно, подібний розвиток приведе до утвердження відродженої азерійского мови в якості офіційної мови Туреччини. Гадаю, якщо сьогодні розробити програму азерлійского відродження в Туреччині, довести її до свідомості широких мас азерского субетносу країни, і, найголовніше, приступити до її послідовної, безперервної реалізації, то протягом 10 років можна буде на власні очі спостерігати різку активізацію процесів національного конституювання Азером Туреччини .. У зв'язку з цим одночасно слід також розробити комплекс заходів щодо блокування можливих загроз цілісності Туреччини з боку деструктивних, антидержавних сепаратистських сил, які можуть спробувати використовувати в своїх брудних цілях природні складнощі і проблеми, які можуть супроводжувати непрості процеси майбутнього азерлійского ренесансу в Туреччині. Грядущий азерлійскій ренесанс слід здійснити таким ефективним чином, щоб спадкоємиця Анатолійськой Азері - сучасна Турецька Республіка була підготовлена ​​до входження цілком і повністю до складу майбутньої супердержави Азерістан, як одна з її основних складових частин.
А тепер коротко зупинимося на національній ідеї для Азером Іраку. Рівень національної конституювання іракських Азер, або, інакше, туркманскіх Азер, в даний час ще дуже недостатній для впровадження в повному обсязі ідеї танмаядарного азерізма. Тому сьогодні для іракських Азером більш актуальною є усічена форма танмаядарного азерізма у вигляді ідеї азерізма, суть якої полягає у максимальному використанні більш сприятливих порівняно з умовами колишнього саддамівського диктаторського режиму Іраку нинішніх умов для прискореного національного розвитку Азером країни. Гадаю, сьогодні необхідно терміново опрацювати питання оптимальної стратегії і тактики поведінки Азером Іраку з тим, щоб добитися всебічного прискорення процесу трансформації слабкою, ледь виникла азерской нації в повноцінну націю. Безсумнівно, програма азерского відродження в Іраку повинна бути спрямована на посилення ступеня організованості та єдності іракських Азер, налагодження повноцінної системи навчання на азерійском мовою, починаючи від ступені початкової освіти і до завершальної ступеня вищої освіти, організацію дієздатної системи інститутів національної культури, налагодження системи національного самоврядування . Вкрай важливо забезпечити найактивнішу участь у цьому творчому процесі Азером Азербайджанської Республіки, які повинні надати достатню кількість кваліфікованих фахівців з метою ефективної допомоги Азером Іраку в справі національного будівництва в різних галузях економіки, культури, освіти. У першу чергу потрібно терміново виправити неприйнятну для нас ситуацію, при якій діти туркманскіх Азером змушені навчатися на основі кілька проблемною для їхнього рідного азерійского мови граматики турецької мови [42]. Важливим завданням азерізма в Іраку є завдання формування повноцінного національного самосвідомості у тій частині Азері, по відношенню до яких колишнім саддамівського режиму особливо активно проводилася політика арабської асиміляції. Багато хто з цих Азером з метою асиміляції були вислані з місць свого компактного розселення в райони з переважанням арабів. Чимало й тих туркман, предки яких століттями жили в столиці країни. Ця частина Азер, яким властиво кілька розмите національна самосвідомість, досить значна, що, до речі, ускладнює встановлення точної загальної чисельності Азером Іраку. Тому у туркманскіх авторів можна зустріти досить різняться дані про чисельність Азері - від 3 млн. чол. до 5 млн. чол., 2 мільйони яких вони вміщують у Багдад [43]. Мені видається, що більш правильно буде виходити з цифри в 3 млн. Азер, які зберегли чітке національне самосвідомість, але при цьому мати на увазі, що крім них може бути ще велика маса етнічних Азером з розмитим національною самосвідомістю. Гадаю, в справі усунення негативних наслідків асиміляторської політики колишнього реакційного саддамівського режиму необхідно звернути особливу увагу на необхідність специфічних заходів по етнічній реанімації азерской частини населення Багдада. У разі успіху це посилить загальні позиції азерского етносу в країні, а також полегшить встановлення істинної, більш високої чисельності азерлійцев в Іраку.