(Masolino da Panicale) (бл. 1383 - бл. 1447), флорентійський художник, мистецтво якого є сполучною ланкою між флорентійської готикою і новим ренесансним стилем його учня Мазаччо.
Мазоліно вмів досягати вагомості й об'ємності фігур за допомогою моделювання, намічати просторову глибину в композиції, але по суті він залишався майстром декоративної, площинний живопису.
Мазоліно, справжнє ім'я якого - Томмазо ді Кристофоро Фіні, народився в Паникале, поблизу Флоренції, в 1383 або 1384.
Він вчився живопису у Джерардо та Старніна і в 1423 був записаний як художник в цехові книги Флоренції. Проте, мабуть, більшість його замовлень надходило з-за меж Флоренції.
Саме ранній твір Мазоліно - Мадонна, написана у Бремені в 1423. У 1424 Мазоліно розпочав цикл фресок у капелі Бранкаччи церкви Санта Марія дель Карміне у Флоренції. У 1427 він був запрошений до Угорщини флорентійським кондотьєром Піппо Спано, що перебували у вигнанні, і доручив роботу над фресками капели Бранкаччи своєму учневі Мазаччо. Частини цієї розписи, створені Мазоліно до від'їзду, - Гріхопадіння, Проповідь св. Петра, Воскресіння Тавіфи.
З інших творів майстра слід відзначити цикл фресок в Емполі в Тоскані (1424) і розписи Колледжати в Кастільйоне д'Олона в Ломбардії (між 1425 і 1435). Помер Мазоліно ок. 1447.