Ліризм прози І А Буніна на прикладі оповідання Руся з циклу Темні алле

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Ліризм прози І. О. Буніна
(На прикладі оповідання «Руся» з циклу
«Темні алеї»)

Шукаю я в цьому світі сочетанья
Прекрасного і вічного.
І. Бунін
І якщо я роздам усі маєтки моє і віддам тіло моє на
спалення, та любові не маю, немає мені в тому ніякої користі.
(З першого послання апостола Павла до коринтян)
Проза Буніна майже магічно впливає на читача. Зрозуміти причини цього можна лише тоді, коли прочитаєш твір не один раз, не поспішаючи. Одне слово не зрозумієш - втратиш сенс фрази.
Особливо це розумієш, читаючи оповідання з циклу «Темні алеї». Як писав сам автор, це «оповідання про любов, про її« темних »і найчастіше похмурих і жорстоких алеях».
У повному складі ця книга вийшла в 1946 році в Парижі, і дослідники називають її єдиною у своєму роді.
Відкриттям ХХ століття стала лірична проза, яка немов розмиває кордони між епосом і лірикою, коли автор опиняється в колі своїх персонажів, поділяє їхні біди і тривоги. Такі й новели циклу «Темні алеї». В оповіданні, що дав назву циклу, є такі рядки: «Будь-яка любов - велике щастя, навіть якщо вона не розділена».
Про любов і оповідання «Руся» [1]. Як і в інших новелах, тут особливий, філософський спосіб бачення та подачі матеріалу.
В епічному творі теж зустрічаються ліричні відступи, але там все підпорядковано загальному задуму і сюжетному єдності. У ліричній ж прозі подійність поступається провідну роль відношенню до подій.
В оповіданні «Руся» подієвий ряд простий. У сутінках потяг «Москва - Севастополь» несподівано робить зупинку. У вагоні першого класу до вікна підійшли пан і пані. Він згадує події, які сталися в дачній садибі давним-давно, згадує Русю.
Особливе місце займає образ автора, який виявляє себе в емоційних оцінках («На станції було темно і сумно», «... мертвотно світила довга річна зоря»), в характеристиці героїв, визначає ставлення до них.
В основі оповідання - протиставлення двох світів. Один - звичний, інший - яскравий, романтичний світ спогадів. Опис збіднілої садиби підкреслено буденно: («нудна місцевість»). Цікаво, як повтор, ввідний слово «звичайно» («будинок, звичайно, в російській стилі», «І, звичайно, нудьгуюча дачні дівчина, яку ти катав з цього болота»). З цього моменту чуєш подтекстний мотив. Світ буденний (болото) перетворюється. Зовні байдужі репліки дружини оповідача приховують таємний інтерес до суперниці. «Він» відгороджується жартом, незрозумілою латиною (Amata nobis guantum amabitur nulla!). [2] Перехід на латину, де кожен знак, кожне слово наче прагне стати символом, - ще одне підтвердження поділу світу надвоє і розбіжності світу почуттів зі світом звичних радощів і образ.
Новела побудована як розповідь в оповіданні. Монолог героя свідчить про незахищеність людини від спогадів. Починаючи розповідати, герой і не підозрює, яку влада все ще має над ним минуле. Слова оповідача: «Одного разу я жив у цій місцевості» - ще у світі буденному. Авторське: «Він не спав ... і подумки дивився в той літо ...» - це вже відбулася перетворення. У Буніна «звучні» слова. Таємнича, шарудить тиша передається ритмікою фрази, майже в кожній ми чуємо свистячі і шиплячі звуки («І стояв і не гасло за чорнотою низького лісу зеленуватий напівсвітло, слабо відбивалося в плоско біліють воді далеко», «І все де-то что-то шаруділо , повзало ... »). Символічним стає слово «болото». Юнацьку любов сколихнуло болото садибної життя. У спогадах герой як би йде від болота одноманітного існування, в яке занурений сам. Щастя любові і спогадів можливе лише внаслідок зупинки, виходу з розміреності звичного життя. Поїзд, вагон першого класу: все заздалегідь відомо, але варто було трапитися заминка - і звичний світ відступив.
У ліричній прозі відчувається наполегливе прагнення до ідеалу. Тому відсутня фінал у звичайному значенні. «Прощання зі спогадами» так і не вийшло. Подтекстно читач розуміє: щось сталося в душі героя, процес переоцінки цінностей тільки почався. Коли і чим вона закінчиться, читачеві доведеться вирішувати самому.
Цікаво, що в новелах «Руся» і «Чистий понеділок» є щось спільне: перегук ряду слів зі значенням «дивний» («дивна любов», «дивний місто» в «Чистий понеділок», «дивний напівсвітло» в «Русе») . Дивною здається не тільки любов, але і весь світ, Бунін писав, що життя йде швидко, і ми починаємо цінувати її лише тоді, коли все залишається позаду.
Коли тобі дев'ятнадцять, це ще не зовсім зрозуміло, але те, що розповіді циклу «Темні алеї» звучать пронизливо, як натягнуті струни, значимо. Трагічна неслиянность люблячих постає у Буніна як закономірність людського буття.



[1] Руся (Маруся) - ім'я героїні розповіді.
[2] Кохана нами як ніяка інша полюбить не буде.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Література | Твір
10кб. | скачати


Схожі роботи:
Ліризм прози ІАБуніна на прикладі збірки Темні алеї
Аналіз оповідання І А Буніна Холодна осінь З циклу Темні алеї
Бунін і. а. - Рецензія оповідання Буніна холодна осінь з циклу темні алеї.
Бунін і. а. - Ліризм прози і. а. Буніна на прикладі одного з оповідань.
Ліризм прози І А Буніна
Бунін і. а. - Ліризм прози і. а. Буніна.
Єдність циклу оповідань І А Буніна Темні алеї
Бунін і. а. - Єдність циклу оповідань і. а. Буніна темні алеї
Ліризм прози ІАБуніна на прикладі одного з оповідань
© Усі права захищені
написати до нас