Легалізація злочинних доходів

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Сергій Веряскин

До цих пір зневажаєте методами перевірки своїх клієнтів? Ігноруєте засоби індивідуального захисту і зовсім не розбираєтеся в ділових зв'язках? Тоді ми йдемо до вас! Напевно, саме так і говорять всі нечисті на руку особистості, які гостро потребують "великої пранні" своїх грошових коштів та фінансової репутації.

Легалізація, як економічна і юридична категорія з'явилася в 20 столітті, ще задовго до того, як про неї в якості проблеми заговорили на міжнародному рівні. Але тільки в нинішньому столітті вона постала перед світовою громадськістю як абсолютне соціальне зло, здатне завдати непоправної шкоди існуючим відносинам, як в окремих державах, так і в рамках всієї політичної карти світу.

Способи легалізації.

Серед всіх інших дохідних промислів злодійство з бюджетних засіків і кишень громадян є самим вигідним. Як і будь-яке інше фінансове захід, злодійство має потребу в добре розвиненій інфраструктурі. Тому другим по рентабельності бізнесом вважається діяльність з легалізації злочинних доходів. Мережа комерційних банків, страхових фондів, політичних діячів і благодійних організацій покликана стати надійним і згідливим підмогою в цьому нелегкому ремеслі. І це тільки вершина айсберга. Насправді форм і способів відмити чужі засоби існує нелічену кількість. Приблизно стільки ж по всьому світу розкидано і "мойдодиров", чий загальний річний дохід виміряється трильйонами доларів.

Найбільш надійним і десятиліттями перевіреним способом легалізації злочинних коштів, принаймні, в нашій країні, є відмивання через знову створені фірми, строк життя яких - день, та ще чуть-чуть. Схема до геніальності проста: реєструється якесь ТОВ "Умивальник", зайняте на грунті надання платних послуг з прибирання виробничих приміщень та прилеглих території. На його рахунок переводиться деяка сума від іншого суспільства, яка потім перетворюється в готівку, а "Мойдодир", вважаючи свою місію виконаною, ліквідується.

Інша поширена схема легалізації полягає у використанні поставних організацій. Припустимо, існує якесь державне підприємство "А", керівником якого є громадянин Петров, на тій же вулиці, через будинок розташовується товариство "Б", що належить громадянинові Таджикистану, який приїхав до Росії на заробітки. Товариство "А" робить замовлення суспільству "Б" на придбання будь-яких товарів, чия ціна в рази перевершує середньоринкову, і гроші переводяться на рахунок товариства "Б", звідки потім випливають в особисту кишеню Петрова.

Можливий і варіант із залученням до "справи" різного роду нелегалів - іммігрантів, біженців, вимушених переселенців і гастарбайтерів. Як правило, в хід йдуть паспорта нелегалів, дозволяючи відкривати на ім'я кредитні рахунки або реєструвати "тіньові" фірми.

Більш "демократичний" підхід використовують благодійні організації. У цій сфері "відмиваються" куди більш великі статки, причому з меншим ризиком. Справа в тому, що в якості благодійних можуть бути представлені які завгодно цілі. Керівництво відомої громадської організації "Відкрита Росія", наприклад, під благодійністю розуміло виплату заробітних плат своїм співробітникам і організацію всякого роду "агітаційних акцій" у підтримку "молодої російської демократії". Інший варіант незаконного використання благодійних організацій являє собою ще більшу небезпеку і полягає в здійсненні грошових переказів між терористичними та екстремістськими організаціями. Така схема можлива, наприклад, в тому випадку, якщо одна і та ж благодійна організація має свої представництва та філії відразу в декількох державах і в наявності зловживання з боку керівництва або рядових співробітників.

Численні страхові фонди в силу їхніх розмірів, широкої доступності й різноманіття страхових продуктів також досить часто використовуються з метою легалізації. За даними ФАТФ (Міжнародної Комісії з боротьби з відмиванням) саме страхова діяльність є самої слабкою і вразливою з точки зору відмивання злочинних капіталів. Найпростіший приклад: у підставну страхову компанію приходить керівник фірми й просить застрахувати на кругленьку суму все його майно. При цьому в якості страхових вказуються такі ризики, як "глобальне потепління", "світові війни", "революції" та інше, у що "віриться насилу". Потім, передана страхова премія вже на цілком законних підставах відправляється в закордонний банк, або велику страхову організацію.

Але, безумовно, головними "пральнями", через які проходять основні потоки украдених капіталів були й залишаються комерційні банки. Власне, банки в остаточному підсумку і вінчають весь процес легалізації. Відмивання може початися на стадії організації фірми-одноденки, пройти ряд етапів, але закінчиться вона саме обналичиванием грошових коштів у банківській установі. Всі схеми відмивання доходів через банківські структури можна умовно розділити на дві категорії - прості і складні. Варіант простої схеми: у банк приходить громадянин і просить перевести енну грошову суму на рахунок якої-небудь "липової" фірми, що продає консервований гірське повітря. Варіант складної схеми. Яка-небудь велика фірма цілеспрямовано влаштовує судову тяжбу з іншою великою фірмою. У ході судового розгляду правління приймає рішення про залучення до справи групи кращих тире високооплачуваних зарубіжних адвокатів, на банківський рахунок яких надходить сума, яка згодом розподіляється між учасниками схеми.

Зрозуміло, подібна "кипуча" діяльність не може залишитися непоміченою державою, в міру своїх сил протидіє старанням тіньових ділків. У чималому ступені справі боротьби з легалізацією сприяють самі громадяни та організації, що направляють у контрольні органи інформацію про факти вчинення підозрілих фінансових операцій. За даними, опублікованими у звіті Федеральної служби з фінансового моніторингу РФ, в 2006 році база даних служби щодня поповнювалася на 25-30 тисяч таких повідомлень.

Хто бореться з легалізацією.

На сьогоднішній день майже, що в кожній індустріально-розвинутих країнах діють окремий нормативний акт про протидію легалізації злочинних доходів, а також спеціалізовані органи, наділені повноваженнями відслідковувати й перевіряти природу грошових коштів громадян і організацій на банківських рахунках. На міжнародному рівні загальне керівництво діяльністю різних держав з протидії легалізації здійснює Міжнародна Комісія з боротьби з відмиванням, більше відома в нашій країні, як ФАТФ. Рішення про необхідність створення ФАТФ було прийнято на саміті Великої сімки в Парижі в 1989 році. На справжній день у ФАТФ входять 33 члена, 31 з яких становлять держави-учасники. Також до складу комісії на постійній основі входять також і Європейська комісія і Рада співробітництва Перської затоки, і порядку 20 спостерігачів. Саме ця організація є на сьогоднішній день локомотивом у боротьбі з "брудними" фінансами, їхніми власниками, а також умовами, що сприяють розвитку легалізації злочинних доходів. ФАТФ також становить чорний список держав (NCCT list) в тій чи іншій мірі відмовляються співробітничати з питань легалізації. Росія була виключена зі списку в жовтні 2003, а прийнята до складу ФАТФ у середині 2003 року. У Росії діяльність по координації боротьби з відмиванням здійснює Федеральна служба з фінансового моніторингу, яка є складовою частиною державного апарату і за своїм правовим статусом належить до федеральним органам виконавчої влади.

Банки зобов'язані знати клієнтів "в обличчя".

Держава в особі Центробанку й Федеральної служби з фінансового моніторингу продовжує загвинчувати гайки в сфері банківського обслуговування громадян і організацій. Одним з пунктів стратегії російського банківського сектора наголошується на необхідності посилення контролю за результатами застосовуваних кредитними організаціями правил і процедур внутрішнього контролю, спрямованих на протидію легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом. При цьому виявлення кількаразового порушення положень закону "Про протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму" (закон № 115), як повідомляється в інформаційному листі ФСФМ, негайно призведе до відкликання ліцензії в кредитної установи. З травня 2004 року, коли за "відмивання" був закритий Содбизнесбанк, зі своєю ліцензією вже розпрощалися понад 80 установ. У зв'язку з цим банкам слід бути обачнішими у відносинах зі своїми клієнтами.

Обачність, перш за все, повинна проявлятися відносно самих клієнтів - встановлення їх особи, ділової репутації та фінансового стану. Для цього можуть бути використані документи, що підтверджують особу (паспорта, посвідчення, водійські права і так далі), а також статусне положення організацій (статутні, установчі документи), первинна документація та інформація, отримана шляхом запиту з достовірних джерел. Якщо клієнтом банку є організація, то необхідно витребування даних про те, кому (скільки чоловік і яка частка участі кожного з них) належить право власності на майно організації і кому вона, в кінцевому рахунку, підконтрольна.

Відкриття та ведення анонімних банківських рахунків, або рахунків, відкритих на явно вигадане ім'я, не допускається. Слід пам'ятати, що не всі клієнти банків підлягають обов'язковій перевірці. У першу чергу це стосується підозрілих осіб чи організацій, чия діяльність не відповідає принципу прозорості, а також клієнтів, що здійснюють операції на суму 600 тисяч рублів і вище. У тому випадку, коли кредитна організація підозрює або має розумні підстави підозрювати, що кошти клієнта є доходом від злочинної діяльності або пов'язані з фінансуванням тероризму, нею повинні бути початі дії по оповіщенню фінансової розвідки.

Наступне, на що варто звернути увагу - це сенс співпраці клієнта з банком, тобто мета і характер здійснюваних операцій. Операції повинні володіти загальнозрозумілою глуздом і бути "прозорими". Перелік операцій підлягають обов'язковому контролю наведений у статті 6 Закону № 115. Зокрема, про відкриття внеску на користь третіх осіб з розміщенням у нього коштів у готівковій формі і про переведення грошових коштів за кордон на рахунок, відкритий на анонімного власника банки повинні повідомляти Росфінмоніторинг у той же, або наступний за ним робочий день.

Коли в банк звертається державний чи політичний діяч, це покладає на кредитну установу ряд додаткових зобов'язань щодо її перевірки. Так повинна бути проведена не тільки ідентифікація його особистості, але також і ідентифікація на підставі політичних документів. Після процедури ідентифікації вживаються заходи щодо встановлення відомостей, що містять інформацію про доходи політичного діяча, їхніх сукупних розмірах, загальному добробуті та джерела його формування. Крім того, перед тим, як вступати в ділові відносини з клієнтами, які є політичними діячами, співробітникам кредитної установи потрібно запросити й одержати відповідний дозвіл старшого керівництва установи.

У всіх випадках, коли можливість всебічної й об'єктивної перевірки звернулися в банк осіб відсутня, кредитним установам строго рекомендується припинити всякі відносини з такими клієнтами.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Стаття
23.1кб. | скачати


Схожі роботи:
Легалізація доходів отриманих злочинним шляхом як міжнародна проблема
Про стадіях процесу легалізації злочинних доходів
Протидія легалізації злочинних доходів методологічні основи
Діяльність організованих злочинних угруповань у сфері відмивання доходів отриманих злочинним
Легалізація програмного забезпечення
Легалізація суб єктів підприємницької діяльності
Легалізація грошових коштів та іншого майна здобутих злочинним шляхом
Легалізація відмивання грошових коштів або іншого майна придбаних злочинним шляхом
Класифікація злочинних дій
© Усі права захищені
написати до нас