Кримінальне законодавство України

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І УПРАВЛІННЯ
РЕФЕРАТ
Дисципліна: Правознавство
Тема:
Кримінальне законодавство України
Здала:
студентка 2-го курсу
Шурлачакова С.В.
Сімферополь, 2009

Зміст
1. Загальна характеристика Кримінального кодексу України
2. Поняття та ознаки злочину
3. Класифікація злочинів
4. Стадії вчинення злочину
5. Склад злочину
6. Обставини, що пом'якшують покарання
7. Обставини, що обтяжують покарання
8. Особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх
Список літератури

1. Загальна характеристика Кримінального кодексу України
Кримінальне право - галузь системи права України, яка визначає підстави кримінальної відповідальності, види злочинів та покарання за їх вчинення.
Кримінальне право України кодифіковано, причому Кримінальний кодекс є єдиним джерелом права у цій галузі. У галузі кримінального права немає підзаконних актів, що не допускається застосування юридичних прецедентів чи правових звичаїв.
Кримінальний кодекс України було прийнято 5 квітня 2001 р. і введений в дію з 1 вересня 2001 р. кримінальні кодекс складається із Загальної та Особливої ​​частини, які діляться на розділи і статті (всього 447 статей).
Загальна частина Кримінального кодексу складається з 15 розділів. Вона містить завдання Кримінального кодексу, підстави кримінальної відповідальності, поняття злочину і покарання, види кримінальних покарань, загальні засади призначення покарань та звільнення з них, особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх та інші загальні положення.
Особлива частина Кримінального кодексу складається з 20 розділів. Вона містить вичерпний перелік діянь, які визнаються злочинами, і конкретні покарання за вчинення цих діянь. Кожен розділ Особливої ​​частини Кримінального кодексу присвячений певній групі злочинів. Критерієм для виділення глав є родовий об'єкт - однорідні соціальні блага, цінності, суспільні відносини, на які посягає злочин. Наприклад, розділ I містить склади злочинів проти основ національної безпеки України, розділ II - злочини проти життя та здоров'я особи, розділ III - злочини проти волі, честі та гідності людини.
Кримінальний закон діє у часі, у просторі і по колу осіб.
Дія кримінального закону в часі визначається наступними положеннями:
1) злочинність і караність діяння визначаються законом, який діяв на час вчинення діяння. Наприклад, якщо крадіжка скоєно 5 травня 1999 р., то вид і міра кримінальної відповідальності винної особи буде визначатися відповідно до Кримінального кодексу України 1960 р. незалежно від часу залучення до кримінальної відповідальності;
2) закон, який скасовує злочинність діяння або пом'якшує кримінальну відповідальність, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили діяння до набрання цим законом чинності. Наприклад, на відміну від колишнього Кримінального кодексу нині чинний закон не встановлює покарання за наклеп. Отже, не притягується до кримінальної відповідальності особа, яка вчинила дане діяння, наприклад, 3 серпня 2001 р.;
3) закон, що встановлює злочинність діяння або посилює кримінальну відповідальність, не має зворотної дії в часі. Наприклад, новий Кримінальний кодекс запровадив кримінальну відповідальність за ряд комп'ютерних злочинів. Але його норми поширюються тільки на діяння, вчинені після вступу закону в силу, тобто з 1 вересня 2001 р.;
4) закон, який частково пом'якшує відповідальність, а частково її посилює, має зворотну силу тільки в тій частині, яка пом'якшує відповідальність.
Дія кримінального закону в просторі визначається територіальним принципом його застосування. Усі особи, які вчинили злочин на території України, підлягають кримінальній відповідальності за законами України. Інакше кажучи, дію Кримінального кодексу поширюється на громадян України, іноземних громадян і підданих, осіб без громадянства, які вчинили злочин на території Української держави. Виключення складають іноземні громадяни та піддані, користуються особистою недоторканністю (члени парламентських делегацій, дипломати). У разі вчинення ними злочину питання про їх відповідальність вирішується дипломатичним шляхом.
Дія кримінального закону в просторі тісно пов'язане з дією кримінального закону по колу осіб.
Громадяни України та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, які вчинили злочин за межами України, підлягають кримінальній відповідальності згідно з Кримінальним кодексом України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких дала Верховна Рада Україна. Якщо зазначені особи за вчинені злочини вже зазнали кримінального покарання за межами України, вони не можуть бути притягнені в Україні до відповідальності за ці ж злочини. Так у кримінальному праві Україні знаходить вираз відомий з часів Стародавнього Риму принцип: «Не можна засудити двічі за одне і те ж».
Інше становище діє по відношенню до іноземців та осіб без громадянства, які не проживають в Україні постійно. Якщо вони вчинили злочини за межами України, то вони підлягають відповідальності за законами України лише у випадках, передбачених міжнародними договорами або в разі вчинення особливо тяжких злочинів проти громадян України або інтересів Української держави.
2. Поняття та ознаки злочину
Злочин - це передбачене Кримінальним кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
Злочинне діяння може бути зроблено у формі дії або бездіяльності. Злочинне дія - це вид активного поведінки особи, коли вона вчиняє дії, прямо заборонені кримінальним законом. Наприклад, крадіжка, розбій, здирство - це злочини, вчинені у формі дії. Злочинне бездіяльність - це вид пасивної поведінки особи, коли воно не здійснює дій, прямо передбачених законом. Наприклад, злочином, вчиненим у формі бездіяльності, є ненадання допомоги хворому медичним працівником (ст. 139 Кримінального кодексу України).
Суб'єктом злочину визнається фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність. Осудним визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років. Кримінальній відповідальності підлягають також особи, які досягли 14 років, які вчинили злочини, соціальну небезпеку яких вони в змозі усвідомлювати. Вичерпний перелік таких злочинних діянь визначено Кримінальним кодексом (ч.2 ст.22 Кримінального кодексу України).
Не є злочином діяння, хоча і передбачене Кримінальним кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не завдало істотної шкоди, наприклад, крадіжка пачки масла, буханця хліба, пляшки води.
Ознаки злочину:
1) кримінальна протиправність. Ця ознака злочину вказує на те, що дане діяння передбачено кримінальним законом і заборонено їм під загрозою покарання;
2) суспільна небезпека. Злочин завдає чи створює загрозу заподіяння значної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі;
3) винність. Злочинним визнається лише винне діяння. Вина - психічне ставлення особи до здійснюваного їм діянню та її наслідків. Вина існує у формах умислу і необережності.
Відсутність провини не дає можливості розглядати діяння як злочин;
4) караність. Дана ознака злочину означає, що за вчинення конкретного злочину Кримінальним кодексом встановлено відповідне покарання.
3. Класифікація злочинів
Класифікація злочинів здійснюється в залежності від ступеня їх тяжкості:
1) злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі не більше двох років або інше, більш м'яке покарання. Наприклад, до числа таких злочинів відноситься незаконне розголошення лікарської таємниці (ст. 145), незаконне використання товарного знаку (ст.229), жорстоке поводження з тваринами (ст.209);
2) злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на термін не більше п'яти років. Прикладами таких злочинів можуть бути підміна дитини (ст. 148), виготовлення, збут і використання підроблених недержавних цінних паперів (ч.1 ст.224), завідомо незаконне затримання або незаконний привід (ч.1 ст. 371);
3) тяжким злочином є злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше десяти років. Приклади тяжких злочинів - умисне тяжке тілесне ушкодження (ч.1 ст.121), розбій (ч.1-2 ст.137);
4) особливо тяжким злочином є злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі. Наприклад, до числа особливо тяжких злочинів відносяться державна зрада (ст. 111), умисне вбивство з обтяжуючими обставинами (ч.2 ст.115).
4. Стадії вчинення злочину
Стадії вчинення злочину - це етапи підготовки і здійснення умисного злочину. Злочин з необережності стадій не має.
Кримінальний кодекс розрізняє наступні стадії злочинної діяльності:
1) готування до злочину. Під приготуванням розуміється підшукання або пристосування засобів чи знарядь, подисканіе співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також
інше умисне створення умови для вчинення злочину. Наприклад, особа пристосовує інструменти для злому дверей, що не гниє транспортний засіб для вивозу викраденого майна, проводить спостереження за квартирою, яку збирається обікрасти;
2) замах на злочин. Замахом на злочин визнаються умисні дії (бездіяльність) особи, безпосередньо спрямовані на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з незалежних від нього причин. Наприклад, злодій проник у квартиру з метою викрадення майна, але був застигнутий і затриманий господарем;
3) закінчений злочин. Закінченим злочином визнається діяння, яке містить всі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої ​​частини Кримінального кодексу. Наприклад, злодій виніс викрадені речі з зламаної їм квартири і вкрив їх в заздалегідь підготовленому місці. Таким чином, він заволодів чужим майном і отримав можливість розпорядитися ним.
Кримінальна відповідальність за готування до злочину і замах на злочин настає за статтею закону, яка передбачає відповідальність за закінчений злочин. При цьому слід враховувати, що готування до злочину невеликої тяжкості не тягне кримінальної відповідальності. При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності дій, вчинених винним, ступінь здійснення злочинного наміру та причини, в силу яких злочин не було доведено до кінця.
5. Склад злочину
Поняття злочину конкретизується у формі окремих складів злочину.
Склад злочину - це сукупність встановлених кримінальним законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, що характеризують суспільно небезпечне діяння як конкретний злочин. Значення складу злочину полягає в тому, що він є необхідною підставою кримінальної відповідальності.
Склад злочину утворюють чотири групи ознак:
1) об'єкт злочину;
2) об'єктивна сторона злочину;
3) суб'єкт злочину;
4) суб'єктивна сторона злочину.
Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про відсутність складу злочину в цілому і виключає кримінальну відповідальність.
Склади конкретних злочинів описані в статтях Особливої ​​частини Кримінального кодексу України.
За ступенем суспільної небезпеки розрізняють такі види складів злочину:
1) основний склад злочину (без обтяжуючих та пом'якшуючих обставин). Наприклад, ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України містить опис умисного вбивства без обтяжуючих та пом'якшуючих обставин. Це основний склад даного виду злочинів;
2) привілейований склад злочину (з пом'якшуючими обставинами). Наприклад, ст.ст.116, 117, 118 містять опис умисного вбивства з різного роду пом'якшуючими обставинами (привілейовані склади);
3) кваліфікований склад злочину (з обтяжуючими обставинами). Наприклад, ч.2 ст.115 КК містить опис умисного вбивства з обтяжуючими обставинами (кваліфікований склад).
6. Обставини, що пом'якшують покарання
До обставин, пом'якшувальною покарання, відносять фактори, що мають відношення до особи винного і вчиненого ним діяння, які зменшують суспільну небезпеку цього діяння і особи, яка його вчинила. Значення пом'якшуючих обставин полягає в тому, що вони дають можливість призначити більш м'який вид покарання або визначити покарання ближче до його нижньої межі, вказаній в санкції статті КК.
При призначенні покарання обставинами, які його пом'якшують, визнаються:
1) явка з повинною, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину;
2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди:
3) вчинення злочину неповнолітнім;
4) вчинення злочину жінкою в стані вагітності;
5) вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних або інших обставин;
6) вчинення злочину під впливом погрози, примусу або в силу матеріальної, службової або іншої залежності;
7) вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого;
8) вчинення злочину при перевищенні меж крайньої необхідності;
9) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням злочину у випадках, передбачених Кримінальним кодексом.
Перелік обставин, що пом'якшують покарання, не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати пом'якшуючими і інші обставини, не зазначені в законі.
7. Обставини, які обтяжують покарання
До обставин, що обтяжує покарання, відносяться фактори, що підвищують суспільну небезпеку як діяння, так і особи, яка їх вчинила. Значення їх полягає в тому, що вони дають можливість призначити більш суворе покарання в межах установленої санкції за конкретний злочин.
При призначенні покарання обставинами, які його обтяжують, визнаються:
1) вчинення особою злочину повторно та рецидив злочинів;
2) вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою;
3) вчинення злочину на грунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або ворожнечі;
4) вчинення злочину у зв'язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку;
5) тяжкі наслідки, завдані злочином;
6) вчинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку або особи, яка перебуває в безпорадному стані;
7) вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності;
8) вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного;
9) вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, яка страждає психічним захворюванням чи недоумством;
10) вчинення злочину з особливою жорстокістю;
11) вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій;
12) вчинення злочину загальнонебезпечним способом;
13) вчинення злочину особою, що знаходиться в стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів.
Перелік обставин, що обтяжують покарання, є вичерпним. При призначенні покарання суд не може визнати обтяжуючою обставина, яка не визначена у законі. Крім того, суд має право, залежно від характеру вчиненого злочину, не визнати обтяжуючою будь-яке з вказаних у законі обставин, за винятком обставин, зазначених у пунктах 2, б, 7. 9, 10, 12.
8. Особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх
Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким на момент вчинення злочину виповнилося 16 років. Інакше кажучи, кримінальний закон поширює свою дію на неповнолітніх - осіб, які не досягли 18-річного віку.
За вчинення діянь, протиправність і суспільна небезпека яких очевидна і в більш молодому віці, кримінальну відповідальність несуть особи, які досягли 14-річного віку. Їх вичерпний перелік містить ч.2 ст.22 Кримінального кодексу: умисне вбивство; умисне тяжке тілесне ушкодження; умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження; диверсія; бандитизм; згвалтування; крадіжка; грабіж; розбій; хуліганство; умисне знищення або пошкодження майна та ряд інших діянь .
До неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань:
1) штраф;
2) громадські роботи;
3) виправні роботи;
4) арешт;
5) позбавлення волі на певний строк.
До неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у вигляді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Кримінальна відповідальність неповнолітніх має ряд особливостей:
1) при призначенні покарання неповноліття розглядається як обставина, що пом'якшує відповідальність;
2) неповнолітній, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути звільнений від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих випадках до неповнолітнього застосовуються примусові заходи виховного характеру;
3) неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, не може бути призначено позбавлення волі. Якщо його виправлення можливе без застосування покарання, суд може застосувати примусові заходи виховного характеру, які не є покаранням;
4) до неповнолітнього, засудженому до позбавлення волі, може бути застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням (на термін від одного року до двох років);
5) неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання. У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру;
6) для неповнолітніх передбачені більш м'які умови звільнення від відбування покарання. Як правило, їх в першу чергу стосується амністія, помилування, умовно-дострокове звільнення.

Список літератури
1. Ківалов С.В., Музиченко П.П., Крестовська Н.М., Крижанівський А.Ф. «Основи правознавства Україна» / Харків, 2005р.;
2. Петергова І.А. «Правознавство» / Сімферополь, 2004р.;
3. www. wekipediya. ru;
4. Марченко М.М., Дерябіна Є.М. «Правознавство», 2009р.;
5. Шкатулла В.І., Надвікова В.В., ситинські М.В. «Основи правових знань», 2008р.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Реферат
40.3кб. | скачати


Схожі роботи:
Кримінальне законодавство
Кримінальне законодавство Англії
Кримінальне право і законодавство
Петрівське кримінальне законодавство
Нове кримінальне законодавство Російської Федерації і захист годину
Нове кримінальне законодавство Російської Федерації і захист приватного життя
Кримінальне законодавство зарубіжних країн про відповідальність за несанкціонований доступ
Кримінальне право України
Кримінальне процесуальне право України
© Усі права захищені
написати до нас