Корпоративний конфлікт як індикатор стану розвитку господарського товариства
Становлення економічної системи Республіки Білорусь характеризується розвитком ринкових відносин і відповідно появою нових суб'єктів економічної діяльності - господарських товариств. Це, у свою чергу, породило таке явище, як корпоративні конфлікти та корпоративні спори. А останнім часом все частіше при обговоренні проблем підприємницької діяльності звучить термін "рейдерство". Де пролягає межа між перерахованими поняттями і чи завжди корпоративний конфлікт відіграє суто негативну роль?
Корпоративний конфлікт і рейдерство взаємопов'язані, але не
ідентичні
В основі корпоративного конфлікту лежать розбіжності між учасниками товариства або між однією або кількома учасниками товариства та самим суспільством. Об'єктом таких розбіжностей є корпоративні правовідносини, тобто відносини, пов'язані з реалізацією прав і виконанням обов'язків засновників (учасників) товариства, а також інші правовідносини, пов'язані з діяльністю товариства, або з вимогами, що пред'являються в його інтересах. Корпоративний конфлікт зачіпає або може торкнутися відносини всередині суспільства і, як правило, обумовлений протилежними цілями і інтересами сторін конфлікту у зв'язку з бажанням контролювати і направляти поведінку іншої сторони або змінити свій статус і юридичний стан.
Корпоративний конфлікт являє собою процес динамічний, що розвивається. У своєму розвитку він проходить три стадії:
1) передконфліктна ситуація;
2) відкритий конфлікт, що включає в себе етапи початку, розвитку і завершення конфлікту;
3) післяконфліктний період.
На другій стадії конфлікт звичайно переростає в корпоративну суперечку, для вирішення якого конфліктуючі сторони звертаються в судові інстанції з метою захисту своїх порушених прав та законних інтересів.
Білоруське законодавство не містить поняття "корпоративний спір" (як, втім, і поняття "корпоративний конфлікт"). Традиційно під ним розуміється один із видів економічних спорів, для якого характерні такі ознаки:
- Наявність конфлікту, що виник, що зачіпає інтереси суспільства, в тому числі відносини всередині суспільства;
- Наявність розбіжностей між органом товариства і його засновниками (учасниками).
Статтею 47 Господарського процесуального кодексу Республіки Білорусь передбачена спеціальна підвідомчість господарським судам спорів між акціонером і акціонерним товариством, учасниками інших господарських товариств і товариств, що виникають при здійсненні діяльності цими товариствами і товариствами. При цьому постановою Пленуму Вищого Господарського Суду Республіки Білорусь від 19.05.2005 № 19 "Про окремі питання практики розгляду спорів, пов'язаних із застосуванням умов засновництва юридичних осіб і законодавства про господарські товариства" (далі - постанова Пленуму ВГС № 19) роз'яснюється, що при вирішенні питання про підвідомчість спорів за позовами засновників (учасників) товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, акціонерних товариств слід враховувати характер спірних правовідносин, визначальним критерієм якого є наявність спору за заявами засновників (учасників) або їх спадкоємців з питання застосування умов засновництва господарського товариства , іншої юридичної особи (умов створення та діяльності товариства, пов'язаних зі зміною складу учасників, дотриманням прав учасників, визначених законодавством та статутом товариства, а також власників та осіб, що мають речові і зобов'язальні права відносно юридичних осіб).
Що до рейдерства, то зазвичай під рейдерами розуміють осіб, захоплюючих підприємства (об'єкти нерухомості) з використанням різних юридичних або квазіюридичних прийомів.
Рейдерство і корпоративний спір (конфлікт) - поняття пересічні, навіть схожі, але не тотожні. Спільним для цих явищ виступає бажання отримати матеріальну вигоду (в тому числі заволодіти бізнесом) з боку особи, що провокує конфлікт, або рейдерську атаку. При цьому рейдерство можна визначити як комплекс заходів (методів), який включає в себе серед іншого і провокацію корпоративної суперечки. У той же час корпоративний конфлікт (суперечка) аж ніяк не завжди супроводжується рейдерством, хоча нерідко в основі його таїться прагнення витіснити "неугодного" партнера з бізнесу. Досить поширена ситуація, коли в ході корпоративного конфлікту що у ньому участь докладають значних зусиль для пошуку "правових прогалин" в позиції опонента, щоб використовувати їх з вигодою для себе.
Наведемо кілька прикладів з судової практики на підтвердження вищесказаного.
Виключення учасника виявилося незаконним
Характерним наслідком виникнення корпоративних спорів (конфліктів) є заява позовів про визнання рішень загальних зборів товариства недійсними через порушення процедурних питань. Частина 7 ст. 45 Закону Республіки Білорусь "Про господарські товариства" в редакції Закону від 10.01.2006 № 100-З (далі - Закон) передбачає, що рішення загальних зборів учасників господарського товариства, прийняті з порушенням вимог Закону та іншого законодавства або установчих документів господарського товариства та ( або) порушують права і законні інтереси учасника цього товариства, яка не брала участі в голосуванні або голосував проти їх прийняття, можуть бути оскаржені до суду учасником АТ протягом 6 місяців, а учасником ТОВ і ТДВ - протягом 2 місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття таких рішень.
Приклад
Так, господарським судом Гродненської області було розглянуто справу за позовом громадянина Ч. до ТОВ "К" про визнання недійсним рішення загальних зборів у зв'язку з порушенням процедури його прийняття. В обгрунтування вимоги позивач посилався на неправомочність зборів, оскільки він не був попереджений про його проведення як учасник товариства. Крім того, на думку позивача, при прийнятті рішення був порушений статут товариства.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на звільнення позивача з посади директора товариства за власним бажанням, а також на те, що Ч. не поставила суспільство до відома про зміну місця проживання, позбавивши тим самим ТОВ "К" можливості сповістити його про проведення зборів. Рішення про скликання загальних зборів учасників було прийнято у зв'язку з необхідністю внесення змін до статуту ТОВ. Рішенням загальних зборів позивач був виключений зі складу засновників як що перешкоджає діяльності суспільства за допомогою ухилення в управлінні ним.
При розгляді справи суд встановив наступне.
Відповідно до змісту протоколу зборів питання виведення Ч. зі складу учасників вирішувалося "у зв'язку із звільненням його з роботи, вибуттям з міста і тим, що його місцезнаходження на даний момент невідомо". За підсумками зборів прийнято рішення про внесення змін до статуту, про виведення Ч. зі складу засновників та виплати йому частки, а також про прийняття в суспільство нового учасника У.
У той же час відповідно до статуту ТОВ "К" учасник товариства може бути виключений зі складу учасників з таких підстав: систематичне невиконання або неналежне виконання обов'язків учасника; вчинення дій, що перешкоджають досягненню цілей товариства. Тобто Ч. виведений зі складу учасників у порушення зазначеного положення статуту - на підставах, їм не передбаченим.
Крім того, з п. 6.9 статуту загальні збори учасників з питань, які потребують одностайності, вважається правомочним, якщо на ньому присутні всі учасники. В порушення статуту питання внесення змін до нього дозволені без досягнення одностайності всіх учасників, а також неправомочним складом зборів, оскільки учасник Ч. на зборах не був присутній, у голосуванні участі не брав.
Суд не взяв до уваги доводи відповідача про обов'язок Ч. сповістити засновників про зміну місця проживання, тому що ні статутом товариства, ні установчим договором такий обов'язок учасника не передбачена. У той же час законодавчо закріплений обов'язок по повідомленню учасників товариства про майбутні збори.
Пунктом 9 постанови Пленуму ВГС № 19 до порушень законодавства, які можуть служити підставами для задоволення позову про визнання недійсним рішення зборів учасників, віднесені відсутність кворуму, несвоєчасність сповіщення (неповідомлення) учасника про час проведення зборів, що спричинило неможливість участі в його роботі, порушення при голосуванні принципу одноголосності і інші суттєві порушення законодавства і вимог установчих документів.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про допущені істотні порушення статуту при прийнятті рішення загальних зборів учасників, що виявилися у неизвещения учасника, відсутності кворуму, порушення принципу одноголосності.
Позов Ч. був задоволений судом. Рішення загальних зборів ТОВ "К" визнано недійсним з моменту прийняття.
З приводу наведеного прикладу зауважимо, що Закон в попередній редакції, що діяла до 2 серпня 2006 р., закріплював право загальних зборів учасників товариства на підставі одностайно прийнятого рішення виключити з ТОВ учасника, систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки або перешкоджає своїми діями досягненню цілей суспільства. Таке формулювання норми справді створювало реальну небезпеку її спекулятивного використання у випадку "змови" проти одного з учасників.
Діючою редакцією Закону (ст. 103) передбачено, що виключення учасника ТОВ здійснюється тільки в судовому порядку, що, безумовно, сприяє кращому захисту прав учасників товариства.
Рішення законно, але чи справедливо?
Найбільш складними для "нейтралізації" є корпоративні конфлікти, учасники яких не мають переважного права прийняття рішення з ключових питань діяльності товариства. Найбільш схильні до такої небезпеки ТОВ, в яких перебувають два учасники, що володіють рівними частками (по 50%). Вирішення суперечки в цьому випадку можливо або шляхом пошуку компромісу, або вчинення одним з учасників дії по "витіснення" іншого учасника з ТОВ у цілях отримання під свій контроль господарського товариства.
Приклад
Громадянка М. звернулася до господарського суду з позовом до ТОВ "Г" про визнання недійсним заяви про вихід зі складу учасників товариства як угоди, укладеної внаслідок обману. В обгрунтування пред'явлених вимог позивачка послалась на п. 1 ст. 180 Цивільного кодексу Республіки Білорусь (далі - ЦК). На думку М., її заява про вихід зі складу учасників ТОВ з проханням видати належну їй частку в майні ТОВ у натурі є односторонньою угодою, укладеною під умовою (отримання 50% майна товариства в натурі). Непередача в подальшому зазначеного майна свідчить про обман і тягне недійсність укладання угоди - заяви.
Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючи свою позицію відсутністю обману і цілеспрямованого введення М. в оману.
Суд прийшов до висновку про недоведеність позивачем факту обману при підписанні заяви про вихід зі складу учасників товариства і в позові відмовив.
При розгляді апеляційної скарги представник позивача вказав, що наприкінці 2006 року між учасниками ТОВ "Г" виникли протиріччя з управління справами товариства. Дозвіл їх вищим органом управління суспільством - загальними зборами учасників було ускладнено у зв'язку з тим, що позивачка мала 50% голосів і решта учасників ТОВ - подружжя "А в сукупності також мали 50% голосів (по 25% кожний). При відсутності одностайності з питань , що входять до компетенції загальних зборів учасників, будь-яке рішення могло бути заблоковано як М., так і подружжям А., що не могло не відбитися на діяльності ТОВ.
Щоб уникнути розбіжностей дружини О. в ході проведення зборів учасників запропонували М. вийти зі складу учасників ТОВ "Г", розділити наявне на балансі товариства майно пропорційно часткам у статутному фонді і виділити їй 50% майна в натурі. Дана пропозиція дозволяло М. надалі створити унітарне підприємство і продовжити налагоджений бізнес самостійно.
За результатами проведення зборів представник М. представив своєму довірителю на підписання узгоджені документи:
- Заяву про вихід М. зі складу учасників з проханням про видачу належної їй частки в майні ТОВ "Г" в натурі, датоване 23.03.2007;
- Протокол загальних зборів учасників ТОВ "Г" від 23.03.2007 № 2, порядком денним якого включала, зокрема, наступні питання: розгляд заяви М. про вихід зі складу учасників ТОВ "Г"; розгляд і затвердження балансу ТОВ "Г"; виділення частки учаснику М.; виконання висновку інспекції Департаменту контролю та нагляду за будівництвом;
- Акт прийому-передачі нерухомого майна, що є додатком до протоколу загальних зборів від 23.03.2007.
Передача майна М. так і не була здійснена. Після закінчення місяця позивачкою було отримано лист від ТОВ "Г" з повідомленням про скасування раніше прийнятого рішення загальних зборів учасників як що суперечить Закону "Про господарські товариства", зокрема ст. 103. Фактично були анульована в односторонньому порядку раніше досягнута домовленість про передачу 50% майна в натурі. Прийнято рішення про виплату М. дійсної вартості частини майна, яка відповідає її частці у статутному фонді.
Таким чином, було порушено умова виходу М. зі складу учасників, а, отже, відпав мотив, за яким було написано заяву про вихід зі складу учасників ТОВ.
Подружжя А., пояснюючи суду апеляційної інстанції причини скасування протоколу від 23.03.2007 № 2, посилалися на незнання чинного законодавства, що стосується обтяження заставного майна, а також на неправильний розділ нерухомості та майна без урахування боргів.
Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що заява М. про вихід зі складу учасників ТОВ було підписано 23.03.2007 тільки після прийняття подружжям А. рішення про виділення їй майна в натурі згідно її частці у статутному фонді, зафіксованого в протоколі від 23.03.2007 № 2 і акті прийому-передачі майна від 23.03.2007. Оскільки підписання заяви про вихід зі складу учасників було поставлено в залежність від отримання позивачем належної їй частки в майні ТОВ "Г" в натурі, підписання цієї заяви - угода, укладена під умовою (ст. 158 ЦК).
Рішення господарського суду першої інстанції було скасовано.
При подачі касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанції ТОВ "Г" посилалося, зокрема, на те, що суд застосував законодавство, яке не підлягає застосуванню, а саме п. 1 ст. 180 ГК. На думку відповідача, дана норма може застосовуватися тільки до дво і багатостороннім угодам. Оскільки згідно Закону при виході учасника з товариства достатньо вираження волі (дії) однієї сторони - самого учасника, зазначена угода в силу п. 2 ст. 155 ГК вважається односторонньою. Дія ст. 158 ГК, що регулює укладання угод під умовою, не поширюється на однобічні угоди.
Касаційна колегія погодилася з наведеним доводом відповідача і вказала в постанові наступне.
Буквальне тлумачення заяви позивачки дозволяє зробити висновок про намір М. припинити корпоративні відносини між нею і суспільством шляхом видачі майна, що становить дійсну вартість її частки. Питання про реорганізацію товариства на обговорення загальних зборів не виносилося, у зв'язку з чим, касаційна колегія розглядає заяву про вихід зі складу учасників ТОВ як односторонню угоду, спрямовану на припинення зобов'язальних відносин із суспільством.
Постанова апеляційної інстанції було скасовано. Рішення суду першої інстанції залишено без зміни.
Постанова касаційної колегії винесено в строгій відповідності з чинним законодавством. Але все ж хотілося б відзначити наступне.
Основний зміст процесу розгляду справи по суті полягає в дослідженні доказів (ст. 184 ГПК). Саме в цьому найкраще розкривається принцип безпосередності судового розгляду (ст. 24 ГПК), що дозволяє суду особисто сприйняти і оцінити доказову інформацію, всебічно проаналізувати обставини спору і винести обгрунтоване, законне і справедливе рішення.
Ми не випадково виділили слово "справедливе". На наш погляд, у наведеному вище прикладі мало місце не тільки "витіснення" з товариства учасника М. за допомогою законного рішення суду шляхом використання прогалин в правових знаннях М., але і прихована форма рейдерства. Адже у разі отримання М. 50% майна в натурі, як і передбачалося спочатку, ТОВ "Г" отримало б рівноцінного конкурента у своїй ніші бізнесу, що навряд чи відповідало бажанням суспільства. При наявному результаті "вовки ситі", але от "цілі чи вівці"?
Підпис виявилася справжньою
Зустрічаються й зворотні вищеописаної ситуації, коли учасник спочатку без будь-яких умов пише заяву про вихід зі складу товариства, припиняючи тим самим корпоративні відносини, а потім "передумує" і з допомогою судових важелів намагається відновити себе в колишньому статусі. Чи не різновид це "корпоративного шантажу" з метою витягу максимальної вигоди зі свого становища?
Приклад
Господарський суд розглянув справу за позовом Ш. до ТОВ "У" про визнання недійсним протоколу зборів учасників товариства, в якому викладено рішення про виключення позивача зі складу учасників цього товариства. В обгрунтування своїх вимог позивач вказав, що заява про вихід зі складу учасників ТОВ не писав і рішення зборів про його виключення прийнято необгрунтовано, без його відома і участі.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що вихід Ш. з товариства був добровільним і зроблений за його заявою, у його присутності на підставі рішення загальних зборів учасників. В обгрунтування своїх заперечень відповідач представив до суду справжнє заяву позивача з проханням виключити його зі складу учасників ТОВ "В" і підписаний Ш. протокол засідання загальних зборів.
Позивач у судовому засіданні стверджував, що підписи на вищевказаних документах виконані не їм, у зв'язку з чим, судом була призначена почеркознавча експертиза. У результаті дослідження, проведеного экспертнокриминалистическим центром УВС Гродненського облвиконкому, експертом було зроблено категоричний висновок про те, що підписи в заяві про вихід зі складу учасників ТОВ "В" і в протоколі засідання загальних зборів виконані Ш., а не іншою особою. Рішенням суду в задоволенні позову було відмовлено.
На закінчення відзначимо, що склалася, про суто негативної ролі корпоративних конфліктів є, на наш погляд, помилковим. Корпоративний конфлікт на практиці може виконувати як конструктивну, певним чином стимулюючу прогрес розвитку суспільства, так і деструктивну функції. У першому випадку конфлікт виступає в ролі каталізатора, що прискорює розвиток корпоративних правовідносин, у другому несе в собі руйнівні тенденції, що нівелюють стабільність діяльності суспільства і здатні призвести до його ліквідації або банкрутства. У зв'язку з цим необхідно протидіяти не корпоративним конфліктам як таким, а лише недобросовісним діям учасників такого конфлікту.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція Республіки Білорусь. Прийнята на республіканському референдумі 24 листопада 1996р.
2. Указ Президента Республіки Білорусь від 16 січня 2002 року № 40 «Про додаткові заходи щодо регулювання економічних відносин» / / Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь. - 2002. - № 9.
3. Цивільний кодекс Республіки Білорусь від 7 грудня 1998 р. № 218-З. Прийнятий Палатою представників 28 жовтня 1998 року. Схвалений Радою Республіки 19 листопада 1998 року. (Відомості Національних зборів Республіки Білорусь, 1999 р., № 7-9, ст. 101). ЮРИДИЧНА ДОВІДКОВО-ІНФОРМАЦІЙНА АВТОМАТИЗОВАНА СИСТЕМА «ЮСІАС» - 2008р.
4. Кодекс Республіки Білорусь про адміністративні правопорушення від 21 квітня 2003р. № 194-З. Прийнятий Палатою представників 17 грудня 2002 року. Схвалений Радою Республіки 2 квітня 2003 року (Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь, 09.06.2003, № 63, реєстр. № 2 / 946 від 20.05.2003). ЮРИДИЧНА ДОВІДКОВО-ІНФОРМАЦІЙНА АВТОМАТИЗОВАНА СИСТЕМА «ЮСІАС» - 2008р.
5. Закон Республіки Білорусь від 10 травня 1999 року «Про ціноутворення» (Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь, 1999р., № 37, 2 / 30). ЮРИДИЧНА ДОВІДКОВО-ІНФОРМАЦІЙНА АВТОМАТИЗОВАНА СИСТЕМА «ЮСІАС» - 2008р.
6. Закон від 10 грудня 1992 року «Про протидію монополістичної діяльності та розвитку конкуренції» (Ведамасцi Вярхоўнага Савета Республiкi Білорусь, 1992р., № 36, ст. 569),
7. Закон від 16 грудня 2002 року «Про природні монополії" (Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь, 2003 р., № 1, 2 / 911).
8. Годунов В.М. Коментар до Цивільного кодексу Республіки Білорусь з додатком актів законодавства та судової практики (постатейний): У 3 кн. Кн. 2. Розд. III. Загальна частина зобов'язального права. Розділ IV. Окремі види зобов'язань (глави 30-50) / Відп. ред. і керівник авторського колективу В.Ф. Чигир. - Мн.: Амалфея, 2005.
9. Цивільне право: Підручник Автор: Алексєєв С.С., Гонгало Б.М. М.: 2006р. - 480с.
10.Гражданское право. Автор: "Фоков А.П., попони Ю.Г., Черкашина І.Л. та ін" Видавництво: "КноРус". 2008.
11.Журнал. Юстиція Білорусі, № 3 2004. Господарське право.
12.Колбасін Д.А. Цивільне право. Загальна частина. - Мн.: ПоліБіг. На замовлення громадського об'єднання «Молодіжне наукове товариство». 1999. - 360С.
13.Комментарій до Цивільного кодексу Республіки Білорусь: у 2 кн. Кн. 1. / Відп. Ред. В.Ф. Чигир. - 2-е вид. - Мн.: Амалфея, 2000. 544с.
14.Правовое регулювання господарської діяльності: Підручник / В.В. Авдєєв, А.В. Ананько, Н.Л. Бондаренко та ін; Під загальною редакцією В.А. Вітушко, Р.І. Філіпчик. - Мн.: Книжковий дім, 2004. - 832с.
15. Практичний журнал для бухгалтера, кадровика, юриста і керівника. У курсі правового справи № 19 від 1.09.2008г.
16.Проізводственно-практичний журнал «Юридичний журнал» № 2 2007р.
17.Хозяйственное право Республіки Білорусь: Практичний посібник / С. С. Вабищевич. - Мн.: Молодіжне наук. т-во, 2002. - 398с.
18.Хозяйственное право Республіки Білорусь. Особлива частина. Практ. посібник - Мн.: «МНО», 2001. - 318с.
19.Економіческая газета. Випуск № 74 від 23.09.2008г.
Становлення економічної системи Республіки Білорусь характеризується розвитком ринкових відносин і відповідно появою нових суб'єктів економічної діяльності - господарських товариств. Це, у свою чергу, породило таке явище, як корпоративні конфлікти та корпоративні спори. А останнім часом все частіше при обговоренні проблем підприємницької діяльності звучить термін "рейдерство". Де пролягає межа між перерахованими поняттями і чи завжди корпоративний конфлікт відіграє суто негативну роль?
Корпоративний конфлікт і рейдерство взаємопов'язані, але не
ідентичні
В основі корпоративного конфлікту лежать розбіжності між учасниками товариства або між однією або кількома учасниками товариства та самим суспільством. Об'єктом таких розбіжностей є корпоративні правовідносини, тобто відносини, пов'язані з реалізацією прав і виконанням обов'язків засновників (учасників) товариства, а також інші правовідносини, пов'язані з діяльністю товариства, або з вимогами, що пред'являються в його інтересах. Корпоративний конфлікт зачіпає або може торкнутися відносини всередині суспільства і, як правило, обумовлений протилежними цілями і інтересами сторін конфлікту у зв'язку з бажанням контролювати і направляти поведінку іншої сторони або змінити свій статус і юридичний стан.
Корпоративний конфлікт являє собою процес динамічний, що розвивається. У своєму розвитку він проходить три стадії:
1) передконфліктна ситуація;
2) відкритий конфлікт, що включає в себе етапи початку, розвитку і завершення конфлікту;
3) післяконфліктний період.
На другій стадії конфлікт звичайно переростає в корпоративну суперечку, для вирішення якого конфліктуючі сторони звертаються в судові інстанції з метою захисту своїх порушених прав та законних інтересів.
Білоруське законодавство не містить поняття "корпоративний спір" (як, втім, і поняття "корпоративний конфлікт"). Традиційно під ним розуміється один із видів економічних спорів, для якого характерні такі ознаки:
- Наявність конфлікту, що виник, що зачіпає інтереси суспільства, в тому числі відносини всередині суспільства;
- Наявність розбіжностей між органом товариства і його засновниками (учасниками).
Статтею 47 Господарського процесуального кодексу Республіки Білорусь передбачена спеціальна підвідомчість господарським судам спорів між акціонером і акціонерним товариством, учасниками інших господарських товариств і товариств, що виникають при здійсненні діяльності цими товариствами і товариствами. При цьому постановою Пленуму Вищого Господарського Суду Республіки Білорусь від 19.05.2005 № 19 "Про окремі питання практики розгляду спорів, пов'язаних із застосуванням умов засновництва юридичних осіб і законодавства про господарські товариства" (далі - постанова Пленуму ВГС № 19) роз'яснюється, що при вирішенні питання про підвідомчість спорів за позовами засновників (учасників) товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, акціонерних товариств слід враховувати характер спірних правовідносин, визначальним критерієм якого є наявність спору за заявами засновників (учасників) або їх спадкоємців з питання застосування умов засновництва господарського товариства , іншої юридичної особи (умов створення та діяльності товариства, пов'язаних зі зміною складу учасників, дотриманням прав учасників, визначених законодавством та статутом товариства, а також власників та осіб, що мають речові і зобов'язальні права відносно юридичних осіб).
Що до рейдерства, то зазвичай під рейдерами розуміють осіб, захоплюючих підприємства (об'єкти нерухомості) з використанням різних юридичних або квазіюридичних прийомів.
Рейдерство і корпоративний спір (конфлікт) - поняття пересічні, навіть схожі, але не тотожні. Спільним для цих явищ виступає бажання отримати матеріальну вигоду (в тому числі заволодіти бізнесом) з боку особи, що провокує конфлікт, або рейдерську атаку. При цьому рейдерство можна визначити як комплекс заходів (методів), який включає в себе серед іншого і провокацію корпоративної суперечки. У той же час корпоративний конфлікт (суперечка) аж ніяк не завжди супроводжується рейдерством, хоча нерідко в основі його таїться прагнення витіснити "неугодного" партнера з бізнесу. Досить поширена ситуація, коли в ході корпоративного конфлікту що у ньому участь докладають значних зусиль для пошуку "правових прогалин" в позиції опонента, щоб використовувати їх з вигодою для себе.
Наведемо кілька прикладів з судової практики на підтвердження вищесказаного.
Виключення учасника виявилося незаконним
Характерним наслідком виникнення корпоративних спорів (конфліктів) є заява позовів про визнання рішень загальних зборів товариства недійсними через порушення процедурних питань. Частина 7 ст. 45 Закону Республіки Білорусь "Про господарські товариства" в редакції Закону від 10.01.2006 № 100-З (далі - Закон) передбачає, що рішення загальних зборів учасників господарського товариства, прийняті з порушенням вимог Закону та іншого законодавства або установчих документів господарського товариства та ( або) порушують права і законні інтереси учасника цього товариства, яка не брала участі в голосуванні або голосував проти їх прийняття, можуть бути оскаржені до суду учасником АТ протягом 6 місяців, а учасником ТОВ і ТДВ - протягом 2 місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття таких рішень.
Приклад
Так, господарським судом Гродненської області було розглянуто справу за позовом громадянина Ч. до ТОВ "К" про визнання недійсним рішення загальних зборів у зв'язку з порушенням процедури його прийняття. В обгрунтування вимоги позивач посилався на неправомочність зборів, оскільки він не був попереджений про його проведення як учасник товариства. Крім того, на думку позивача, при прийнятті рішення був порушений статут товариства.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на звільнення позивача з посади директора товариства за власним бажанням, а також на те, що Ч. не поставила суспільство до відома про зміну місця проживання, позбавивши тим самим ТОВ "К" можливості сповістити його про проведення зборів. Рішення про скликання загальних зборів учасників було прийнято у зв'язку з необхідністю внесення змін до статуту ТОВ. Рішенням загальних зборів позивач був виключений зі складу засновників як що перешкоджає діяльності суспільства за допомогою ухилення в управлінні ним.
При розгляді справи суд встановив наступне.
Відповідно до змісту протоколу зборів питання виведення Ч. зі складу учасників вирішувалося "у зв'язку із звільненням його з роботи, вибуттям з міста і тим, що його місцезнаходження на даний момент невідомо". За підсумками зборів прийнято рішення про внесення змін до статуту, про виведення Ч. зі складу засновників та виплати йому частки, а також про прийняття в суспільство нового учасника У.
У той же час відповідно до статуту ТОВ "К" учасник товариства може бути виключений зі складу учасників з таких підстав: систематичне невиконання або неналежне виконання обов'язків учасника; вчинення дій, що перешкоджають досягненню цілей товариства. Тобто Ч. виведений зі складу учасників у порушення зазначеного положення статуту - на підставах, їм не передбаченим.
Крім того, з п. 6.9 статуту загальні збори учасників з питань, які потребують одностайності, вважається правомочним, якщо на ньому присутні всі учасники. В порушення статуту питання внесення змін до нього дозволені без досягнення одностайності всіх учасників, а також неправомочним складом зборів, оскільки учасник Ч. на зборах не був присутній, у голосуванні участі не брав.
Суд не взяв до уваги доводи відповідача про обов'язок Ч. сповістити засновників про зміну місця проживання, тому що ні статутом товариства, ні установчим договором такий обов'язок учасника не передбачена. У той же час законодавчо закріплений обов'язок по повідомленню учасників товариства про майбутні збори.
Пунктом 9 постанови Пленуму ВГС № 19 до порушень законодавства, які можуть служити підставами для задоволення позову про визнання недійсним рішення зборів учасників, віднесені відсутність кворуму, несвоєчасність сповіщення (неповідомлення) учасника про час проведення зборів, що спричинило неможливість участі в його роботі, порушення при голосуванні принципу одноголосності і інші суттєві порушення законодавства і вимог установчих документів.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про допущені істотні порушення статуту при прийнятті рішення загальних зборів учасників, що виявилися у неизвещения учасника, відсутності кворуму, порушення принципу одноголосності.
Позов Ч. був задоволений судом. Рішення загальних зборів ТОВ "К" визнано недійсним з моменту прийняття.
З приводу наведеного прикладу зауважимо, що Закон в попередній редакції, що діяла до 2 серпня 2006 р., закріплював право загальних зборів учасників товариства на підставі одностайно прийнятого рішення виключити з ТОВ учасника, систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки або перешкоджає своїми діями досягненню цілей суспільства. Таке формулювання норми справді створювало реальну небезпеку її спекулятивного використання у випадку "змови" проти одного з учасників.
Діючою редакцією Закону (ст. 103) передбачено, що виключення учасника ТОВ здійснюється тільки в судовому порядку, що, безумовно, сприяє кращому захисту прав учасників товариства.
Рішення законно, але чи справедливо?
Найбільш складними для "нейтралізації" є корпоративні конфлікти, учасники яких не мають переважного права прийняття рішення з ключових питань діяльності товариства. Найбільш схильні до такої небезпеки ТОВ, в яких перебувають два учасники, що володіють рівними частками (по 50%). Вирішення суперечки в цьому випадку можливо або шляхом пошуку компромісу, або вчинення одним з учасників дії по "витіснення" іншого учасника з ТОВ у цілях отримання під свій контроль господарського товариства.
Приклад
Громадянка М. звернулася до господарського суду з позовом до ТОВ "Г" про визнання недійсним заяви про вихід зі складу учасників товариства як угоди, укладеної внаслідок обману. В обгрунтування пред'явлених вимог позивачка послалась на п. 1 ст. 180 Цивільного кодексу Республіки Білорусь (далі - ЦК). На думку М., її заява про вихід зі складу учасників ТОВ з проханням видати належну їй частку в майні ТОВ у натурі є односторонньою угодою, укладеною під умовою (отримання 50% майна товариства в натурі). Непередача в подальшому зазначеного майна свідчить про обман і тягне недійсність укладання угоди - заяви.
Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючи свою позицію відсутністю обману і цілеспрямованого введення М. в оману.
Суд прийшов до висновку про недоведеність позивачем факту обману при підписанні заяви про вихід зі складу учасників товариства і в позові відмовив.
При розгляді апеляційної скарги представник позивача вказав, що наприкінці 2006 року між учасниками ТОВ "Г" виникли протиріччя з управління справами товариства. Дозвіл їх вищим органом управління суспільством - загальними зборами учасників було ускладнено у зв'язку з тим, що позивачка мала 50% голосів і решта учасників ТОВ - подружжя "А в сукупності також мали 50% голосів (по 25% кожний). При відсутності одностайності з питань , що входять до компетенції загальних зборів учасників, будь-яке рішення могло бути заблоковано як М., так і подружжям А., що не могло не відбитися на діяльності ТОВ.
Щоб уникнути розбіжностей дружини О. в ході проведення зборів учасників запропонували М. вийти зі складу учасників ТОВ "Г", розділити наявне на балансі товариства майно пропорційно часткам у статутному фонді і виділити їй 50% майна в натурі. Дана пропозиція дозволяло М. надалі створити унітарне підприємство і продовжити налагоджений бізнес самостійно.
За результатами проведення зборів представник М. представив своєму довірителю на підписання узгоджені документи:
- Заяву про вихід М. зі складу учасників з проханням про видачу належної їй частки в майні ТОВ "Г" в натурі, датоване 23.03.2007;
- Протокол загальних зборів учасників ТОВ "Г" від 23.03.2007 № 2, порядком денним якого включала, зокрема, наступні питання: розгляд заяви М. про вихід зі складу учасників ТОВ "Г"; розгляд і затвердження балансу ТОВ "Г"; виділення частки учаснику М.; виконання висновку інспекції Департаменту контролю та нагляду за будівництвом;
- Акт прийому-передачі нерухомого майна, що є додатком до протоколу загальних зборів від 23.03.2007.
Передача майна М. так і не була здійснена. Після закінчення місяця позивачкою було отримано лист від ТОВ "Г" з повідомленням про скасування раніше прийнятого рішення загальних зборів учасників як що суперечить Закону "Про господарські товариства", зокрема ст. 103. Фактично були анульована в односторонньому порядку раніше досягнута домовленість про передачу 50% майна в натурі. Прийнято рішення про виплату М. дійсної вартості частини майна, яка відповідає її частці у статутному фонді.
Таким чином, було порушено умова виходу М. зі складу учасників, а, отже, відпав мотив, за яким було написано заяву про вихід зі складу учасників ТОВ.
Подружжя А., пояснюючи суду апеляційної інстанції причини скасування протоколу від 23.03.2007 № 2, посилалися на незнання чинного законодавства, що стосується обтяження заставного майна, а також на неправильний розділ нерухомості та майна без урахування боргів.
Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що заява М. про вихід зі складу учасників ТОВ було підписано 23.03.2007 тільки після прийняття подружжям А. рішення про виділення їй майна в натурі згідно її частці у статутному фонді, зафіксованого в протоколі від 23.03.2007 № 2 і акті прийому-передачі майна від 23.03.2007. Оскільки підписання заяви про вихід зі складу учасників було поставлено в залежність від отримання позивачем належної їй частки в майні ТОВ "Г" в натурі, підписання цієї заяви - угода, укладена під умовою (ст. 158 ЦК).
Рішення господарського суду першої інстанції було скасовано.
При подачі касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанції ТОВ "Г" посилалося, зокрема, на те, що суд застосував законодавство, яке не підлягає застосуванню, а саме п. 1 ст. 180 ГК. На думку відповідача, дана норма може застосовуватися тільки до дво і багатостороннім угодам. Оскільки згідно Закону при виході учасника з товариства достатньо вираження волі (дії) однієї сторони - самого учасника, зазначена угода в силу п. 2 ст. 155 ГК вважається односторонньою. Дія ст. 158 ГК, що регулює укладання угод під умовою, не поширюється на однобічні угоди.
Касаційна колегія погодилася з наведеним доводом відповідача і вказала в постанові наступне.
Буквальне тлумачення заяви позивачки дозволяє зробити висновок про намір М. припинити корпоративні відносини між нею і суспільством шляхом видачі майна, що становить дійсну вартість її частки. Питання про реорганізацію товариства на обговорення загальних зборів не виносилося, у зв'язку з чим, касаційна колегія розглядає заяву про вихід зі складу учасників ТОВ як односторонню угоду, спрямовану на припинення зобов'язальних відносин із суспільством.
Постанова апеляційної інстанції було скасовано. Рішення суду першої інстанції залишено без зміни.
Постанова касаційної колегії винесено в строгій відповідності з чинним законодавством. Але все ж хотілося б відзначити наступне.
Основний зміст процесу розгляду справи по суті полягає в дослідженні доказів (ст. 184 ГПК). Саме в цьому найкраще розкривається принцип безпосередності судового розгляду (ст. 24 ГПК), що дозволяє суду особисто сприйняти і оцінити доказову інформацію, всебічно проаналізувати обставини спору і винести обгрунтоване, законне і справедливе рішення.
Ми не випадково виділили слово "справедливе". На наш погляд, у наведеному вище прикладі мало місце не тільки "витіснення" з товариства учасника М. за допомогою законного рішення суду шляхом використання прогалин в правових знаннях М., але і прихована форма рейдерства. Адже у разі отримання М. 50% майна в натурі, як і передбачалося спочатку, ТОВ "Г" отримало б рівноцінного конкурента у своїй ніші бізнесу, що навряд чи відповідало бажанням суспільства. При наявному результаті "вовки ситі", але от "цілі чи вівці"?
Підпис виявилася справжньою
Зустрічаються й зворотні вищеописаної ситуації, коли учасник спочатку без будь-яких умов пише заяву про вихід зі складу товариства, припиняючи тим самим корпоративні відносини, а потім "передумує" і з допомогою судових важелів намагається відновити себе в колишньому статусі. Чи не різновид це "корпоративного шантажу" з метою витягу максимальної вигоди зі свого становища?
Приклад
Господарський суд розглянув справу за позовом Ш. до ТОВ "У" про визнання недійсним протоколу зборів учасників товариства, в якому викладено рішення про виключення позивача зі складу учасників цього товариства. В обгрунтування своїх вимог позивач вказав, що заява про вихід зі складу учасників ТОВ не писав і рішення зборів про його виключення прийнято необгрунтовано, без його відома і участі.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що вихід Ш. з товариства був добровільним і зроблений за його заявою, у його присутності на підставі рішення загальних зборів учасників. В обгрунтування своїх заперечень відповідач представив до суду справжнє заяву позивача з проханням виключити його зі складу учасників ТОВ "В" і підписаний Ш. протокол засідання загальних зборів.
Позивач у судовому засіданні стверджував, що підписи на вищевказаних документах виконані не їм, у зв'язку з чим, судом була призначена почеркознавча експертиза. У результаті дослідження, проведеного экспертнокриминалистическим центром УВС Гродненського облвиконкому, експертом було зроблено категоричний висновок про те, що підписи в заяві про вихід зі складу учасників ТОВ "В" і в протоколі засідання загальних зборів виконані Ш., а не іншою особою. Рішенням суду в задоволенні позову було відмовлено.
На закінчення відзначимо, що склалася, про суто негативної ролі корпоративних конфліктів є, на наш погляд, помилковим. Корпоративний конфлікт на практиці може виконувати як конструктивну, певним чином стимулюючу прогрес розвитку суспільства, так і деструктивну функції. У першому випадку конфлікт виступає в ролі каталізатора, що прискорює розвиток корпоративних правовідносин, у другому несе в собі руйнівні тенденції, що нівелюють стабільність діяльності суспільства і здатні призвести до його ліквідації або банкрутства. У зв'язку з цим необхідно протидіяти не корпоративним конфліктам як таким, а лише недобросовісним діям учасників такого конфлікту.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція Республіки Білорусь. Прийнята на республіканському референдумі 24 листопада 1996р.
2. Указ Президента Республіки Білорусь від 16 січня 2002 року № 40 «Про додаткові заходи щодо регулювання економічних відносин» / / Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь. - 2002. - № 9.
3. Цивільний кодекс Республіки Білорусь від 7 грудня 1998 р. № 218-З. Прийнятий Палатою представників 28 жовтня 1998 року. Схвалений Радою Республіки 19 листопада 1998 року. (Відомості Національних зборів Республіки Білорусь, 1999 р., № 7-9, ст. 101). ЮРИДИЧНА ДОВІДКОВО-ІНФОРМАЦІЙНА АВТОМАТИЗОВАНА СИСТЕМА «ЮСІАС» - 2008р.
4. Кодекс Республіки Білорусь про адміністративні правопорушення від 21 квітня 2003р. № 194-З. Прийнятий Палатою представників 17 грудня 2002 року. Схвалений Радою Республіки 2 квітня 2003 року (Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь, 09.06.2003, № 63, реєстр. № 2 / 946 від 20.05.2003). ЮРИДИЧНА ДОВІДКОВО-ІНФОРМАЦІЙНА АВТОМАТИЗОВАНА СИСТЕМА «ЮСІАС» - 2008р.
5. Закон Республіки Білорусь від 10 травня 1999 року «Про ціноутворення» (Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь, 1999р., № 37, 2 / 30). ЮРИДИЧНА ДОВІДКОВО-ІНФОРМАЦІЙНА АВТОМАТИЗОВАНА СИСТЕМА «ЮСІАС» - 2008р.
6. Закон від 10 грудня 1992 року «Про протидію монополістичної діяльності та розвитку конкуренції» (Ведамасцi Вярхоўнага Савета Республiкi Білорусь, 1992р., № 36, ст. 569),
7. Закон від 16 грудня 2002 року «Про природні монополії" (Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь, 2003 р., № 1, 2 / 911).
8. Годунов В.М. Коментар до Цивільного кодексу Республіки Білорусь з додатком актів законодавства та судової практики (постатейний): У 3 кн. Кн. 2. Розд. III. Загальна частина зобов'язального права. Розділ IV. Окремі види зобов'язань (глави 30-50) / Відп. ред. і керівник авторського колективу В.Ф. Чигир. - Мн.: Амалфея, 2005.
9. Цивільне право: Підручник Автор: Алексєєв С.С., Гонгало Б.М. М.: 2006р. - 480с.
10.Гражданское право. Автор: "Фоков А.П., попони Ю.Г., Черкашина І.Л. та ін" Видавництво: "КноРус". 2008.
11.Журнал. Юстиція Білорусі, № 3 2004. Господарське право.
12.Колбасін Д.А. Цивільне право. Загальна частина. - Мн.: ПоліБіг. На замовлення громадського об'єднання «Молодіжне наукове товариство». 1999. - 360С.
13.Комментарій до Цивільного кодексу Республіки Білорусь: у 2 кн. Кн. 1. / Відп. Ред. В.Ф. Чигир. - 2-е вид. - Мн.: Амалфея, 2000. 544с.
14.Правовое регулювання господарської діяльності: Підручник / В.В. Авдєєв, А.В. Ананько, Н.Л. Бондаренко та ін; Під загальною редакцією В.А. Вітушко, Р.І. Філіпчик. - Мн.: Книжковий дім, 2004. - 832с.
15. Практичний журнал для бухгалтера, кадровика, юриста і керівника. У курсі правового справи № 19 від 1.09.2008г.
16.Проізводственно-практичний журнал «Юридичний журнал» № 2 2007р.
17.Хозяйственное право Республіки Білорусь: Практичний посібник / С. С. Вабищевич. - Мн.: Молодіжне наук. т-во, 2002. - 398с.
18.Хозяйственное право Республіки Білорусь. Особлива частина. Практ. посібник - Мн.: «МНО», 2001. - 318с.
19.Економіческая газета. Випуск № 74 від 23.09.2008г.