ЗМІСТ
1. Газопостачання
2. Експлуатаційні роботи
2.1 Загальні вимоги
2.2 Експлуатаційні роботи по захисту газопроводів від корозії
3. Пасивний захист газопроводів від корозії
3.1 Вимоги до органічних ізолюючим покриттям. Типи і види найбільш широко застосовуваних покриттів
3.2 Екструдовані і напилені поліетиленові покриття
3.3 Контроль якості захисних покриттів
4. Катодна ЗАХИСТ
4.1 Принципова схема дії катодного захисту
4.2 Розрахунок катодного захисту, підбір катодного станції
5. Біокорозії та засоби захисту від неї
Список використаної літератури
1. Газопостачання
Газопостачання - одна з форм енергопостачання, що представляє собою діяльність щодо забезпечення споживачів газом, в тому числі діяльність з формування фонду розвіданих родовищ газу, видобутку, транспортування, зберігання та постачання газу.
Система газопостачання - майновий виробничий комплекс, що складається з технологічно, організаційно і економічно взаємопов'язаних і централізовано керованих виробничих та інших об'єктів, призначених для видобутку, транспортування, зберігання, постачання газу.
газ - природний газ, нафтовий (попутний) газ, отбензіненний сухий газ, газ з газоконденсатних родовищ, що добувається і збираний газо-і нафтовидобувними організаціями, і газ, що виробляється газо-і нафтопереробними організаціями.
Газорозподільна система - майновий виробничий комплекс, що складається з організаційно і економічно взаємопов'язаних об'єктів, призначених для транспортування та подачі газу безпосередньо його споживачам.
Незалежна організація - організація, яка здійснює виробництво і постачання газу і є незалежною від організацій власників систем газопостачання та організацій - власників газорозподільних систем.
Газотранспортна організація - організація, яка здійснює транспортування газу і в якої магістральні газопроводи і відводи газопроводів, компресорні станції та інші виробничі об'єкти перебувають на праві власності або на інших законних підставах.
Газифікація - діяльність з реалізації науково-технічних і проектних рішень, здійснення будівельно-монтажних робіт та організаційних заходів, спрямованих на переказ об'єктів житлово-комунального господарства, промислових та інших об'єктів на використання газу як паливного та енергетичного ресурсу.
Охоронна зона об'єктів системи газопостачання - територія з особливими умовами використання, що встановлюється в порядку, визначеному Урядом Російської Федерації, уздовж траси газопроводів і навколо інших об'єктів даної системи газопостачання з метою забезпечення нормальних умов експлуатації таких об'єктів і виключення можливості їх пошкодження.
Постачальник (газопостачальна організація) - власник газу або уповноважена ним особа, які здійснюють постачання газу споживачам за договорами.
Споживач газу (абонент, субабонент газопостачальної організації) - юридична або фізична особа, яка купує газ у постачальника і використовує його в якості палива чи сировини.
Газорозподільна система повинна забезпечувати подачу газу споживачам в необхідному обсязі і необхідних параметрів.
Для відключається споживачів газу, перелік яких затверджується у встановленому порядку, мають переважне право користування газом в якості палива і постачання газу яким не підлягають обмеження або припинення, повинна бути забезпечена безперебійна подача газу шляхом закільцьовування газопроводів або іншими способами.
Внутрішні діаметри газопроводів повинні визначатися розрахунком за умови забезпечення газопостачання всіх споживачів в години максимального споживання газу.
Якість природного газу має відповідати ГОСТ 5542.
За робочого тиску газу, що транспортується газопроводи підрозділяються на газопроводи високого тиску I і II категорій, середнього тиску та низького тиску.
Тиск газу у внутрішніх газопроводах і перед газовикористовуючих установках повинно відповідати тиску, необхідного для сталої роботи цих установок, вказаною в технічних паспортах заводів-виготовлювачів
Газорозподільні мережі, резервуарні і балонні установки, газонаповнювальні станції та інші об'єкти ЗВГ повинні бути запроектовані і побудовані так, щоб при сприйнятті навантажень і впливів, що діють на них протягом передбачуваного терміну служби, який може встановлюватися завданням на проектування, були забезпечені необхідні за умовами безпеки їх міцність, стійкість і герметичність. Не допускаються температурні і інші деформації газопроводів (у тому числі від переміщень грунту), які можуть призвести до порушень їх цілісності та герметичності.
Вибір способу прокладки та матеріалу труб для газопроводу на виході з ГРС слід передбачати з урахуванням сдимистості грунту та інших гідрогеологічних умов, а також з урахуванням температури газу, що подається із ГРС.
При будівництві в районах зі складними геологічними умовами та сейсмічними впливами повинні враховуватися спеціальні вимоги СНіП II-7, СниП 23.01.15, СниП 2.01.09 і передбачатися заходи, що забезпечують міцність, стійкість і герметичність газопроводів.
Сталеві газопроводи повинні бути захищені від корозії.
Підземні та надземні з обвалуванням сталеві газопроводи, резервуари ЗВГ, сталеві вставки поліетиленових газопроводів і сталеві футляри на газопроводах (далі - газопроводи) слід захищати від грунтової корозії та корозії блукаючими струмами відповідно до вимог ГОСТ 9.602.
Надземні та внутрішні сталеві газопроводи слід захищати від атмосферної корозії у відповідності до вимог СниП 2.03.11.
2. Експлуатаційні роботи
Експлуатаційні роботи-це роботи, що виконуються спеціалізованою організацією, що здійснює технічну експлуатацію об'єктів газорозподільних мереж, об'єктів ЗВГ, резервуарних і групових балонних установок ЗВГ, газового обладнання будівель.
Експлуатація об'єктів систем газорозподілу і газоспоживання
2.1. Загальні вимоги
Організація, яка експлуатує небезпечні виробничі об'єкти систем газорозподілу і газоспоживання, зобов'язана дотримуватися положень Федерального закону "Про промислову безпеку небезпечних виробничих об'єктів" від 21.07.97 № 116-ФЗ, інших федеральних законів, інших нормативних правових актів і нормативних технічних документів у галузі промислової безпеки, а також:
виконувати комплекс заходів, включаючи систему технічного обслуговування та ремонту, що забезпечують утримання небезпечних виробничих об'єктів систем газорозподілу і газоспоживання в справному та безпечному стані, дотримуватися вимог цих Правил;
мати (при необхідності) договору з організаціями, які виконують роботи з технічного обслуговування і ремонту газопроводів і технічних пристроїв, в яких повинні бути визначені обсяги робіт з технічного обслуговування і ремонту, регламентовані зобов'язання у забезпеченні умов безпечної та надійної експлуатації небезпечних виробничих об'єктів;
забезпечувати проведення технічної діагностики газопроводів, споруд та газового обладнання (технічних пристроїв) у строки, встановлені цими Правилами.
Для осіб, зайнятих експлуатацією об'єктів газового господарства, повинні бути розроблені та затверджені керівником організації:
посадові інструкції, що визначають обов'язки, права та відповідальність керівників і фахівців;
виробничі інструкції, дотримання вимог яких забезпечує безпечне проведення робіт, з урахуванням профілю виробничого об'єкта, конкретних вимог до експлуатації газового обладнання (технічних пристроїв), технологічну послідовність виконання робіт, методи і обсяги перевірки якості їх виконання.
До виробничими інструкціями з технічного обслуговування і ремонту обладнання ГРП, ГРУ та котелень додаються технологічні схеми газопроводів і газового обладнання.
Технологічні схеми переглядаються і перезатверджуються після реконструкції, технічного переозброєння небезпечного виробничого об'єкта.
Порядок організації та проведення робіт з технічного обслуговування та ремонту газового господарства визначається цими Правилами, а також нормативними технічними документами, які враховують умови й вимоги експлуатації, погодженими Держнаглядохоронпраці України, інструкціями заводів-виготовлювачів.
Графіки (плани) технічного обслуговування та ремонту об'єктів газового господарства затверджуються технічним керівником організації-власника і узгоджуються з організацією-виконавцем при укладенні договору на обслуговування газопроводів і газового обладнання.
Організація-власник зобов'язана протягом усього терміну експлуатації небезпечного виробничого об'єкта (до ліквідації) зберігати проектну та виконавчу документацію.
Порядок і умови її зберігання визначаються рішенням керівника організації.
На кожен зовнішній газопровід, електрозахисних установку, ГРП (ТРУ) власником складається експлуатаційний паспорт, який містить основні технічні характеристики об'єкта, а також дані про проведені капітальні ремонти.
2.2 Експлуатаційні роботи по захисту газопроводів від корозії
Експлуатація засобів електрохімічного захисту та періодичний контроль потенціалів на підземних газопроводах повинні проводитися спеціалізованими організаціями, службами, лабораторіями, атестованими в порядку, що встановлюється Держнаглядохоронпраці України.
Організація, яка експлуатує установки електрохімічного захисту, повинна проводити їх технічне обслуговування та ремонт, мати схеми місць розташування захисних установок, опорних (контрольно-вимірювальних пунктів) та інших точок вимірювання потенціалів газопроводу, дані про корозійної агресивності грунтів і джерелах блукаючих струмів, а також проводити щорічний аналіз корозійного стану газопроводів та ефективності роботи електрозахисних установок.
Електрохімічний захист газопроводів в грунтах високої корозійної агресивності, незалежно від впливу блукаючих струмів, повинна забезпечувати значення поляризаційних потенціалів сталі в межах від -0,85 вольт до -1,15 вольт (щодо насиченого медносульфатного електрода порівняння) або значення сумарного потенціалу (що включають поляризаційну і омічний складові) - різниці потенціалів між трубою і землею в межах від -0,9 вольт до -2,5 вольт (щодо насиченого медносульфатного електрода порівняння).
При наявності небезпечного впливу блукаючих струмів в грунтах низької і середньої корозійної агресивності катодна поляризація повинна забезпечувати відсутність на газопроводах анодних і знакозмінних зон.
При експлуатації електрозахисних установок повинно проводитися їх технічне обслуговування, яке включає періодичний огляд установок та перевірку ефективності їх роботи.
Технічний огляд електрозахисних установок, не обладнаних засобами телеметричного контролю, повинен проводитися не рідше 4 разів на місяць - на дренажних, 2 рази на місяць - на катодних, 1 раз на 6 місяців - на протекторних установках.
При наявності коштів телеметричного контролю терміни проведення технічних оглядів встановлюються технічним керівником експлуатаційної (газорозподільній) організації з урахуванням даних про надійність пристроїв телеметричного контролю.
Перевірка ефективності електрохімічного захисту газопроводу повинна проводитися шляхом вимірювання поляризаційного потенціалу або різниці потенціалів між трубою і землею не рідше ніж 2 рази на рік (з інтервалом не менше 4 місяців), а також після кожної зміни робочих параметрів електрозахисних установок або корозійних умов.
Перевірка ефективності електрохімічного захисту проводиться на захищається газопроводі в опорних точках (в точці підключення електрозахисної установки і на кордонах створюваної нею захисної зони).
Для підключення до газопроводу можуть бути використані спеціальні контрольно-вимірювальні пункти, введення на будівлю і інші елементи газопроводу, доступні для виконання вимірювань.
Сумарна тривалість перерв у роботі установок ЕХЗ не повинна перевищувати 14 діб протягом року.
У випадках, коли в зоні дії вийшла з ладу установки захисний потенціал газопроводу забезпечується сусідніми установками (перекривання зон захисту) терміни усунення несправності визначаються головним інженером шахти (засоби захисту) організації.
Якщо при технічному огляді встановлено, що катодна установка не працює, а дистанційний контроль за її роботою не здійснювався, слід приймати, що перерва в її роботі склав 14 діб (від одного технічного огляду до іншого).
Справність електроізолюючих з'єднань повинна перевірятися не рідше 1 разу на 12 місяців.
Вимірювання потенціалів для визначення небезпечного впливу блукаючих струмів на ділянках газопроводу, раніше не вимагали захисту, слід проводити не рідше 1 разу на 2 роки, а також при кожній зміні корозійних умов, з інтервалом між точками вимірювання не більше 200 м в поселеннях і не більше 500 м на міжселищних газопроводах.
Власник газопроводу або газорозподільна організація повинна своєчасно вживати заходів щодо ремонту захисних покриттів підземних сталевих газопроводів.
Приладове обстеження стану ізоляційного покриття газопроводів повинно проводитися не рідше 1 разу на 5 років.
Обстеження стану ізоляційного покриття (перехідний електричний опір, адгезія) і поверхні металу труби під покриттям повинні проводитися у всіх шурфах, що відриваються в процесі експлуатації газопроводу при його ремонті, реконструкції та ліквідації корозійних пошкоджень або пошкоджень ізоляції.
Ізоляція зварних стикових з'єднань газопроводів, місць врізок (приєднань), ремонт пошкоджених ділянок покриттів і контроль якості виконаних робіт повинні здійснюватися за технологічними інструкціями для кожного виду покриттів, погодженим з органами Держнаглядохоронпраці України.
Зварні стики труб і місця пошкоджень захисного покриття повинні ізолюватися тими ж матеріалами, що і газопроводи, а також бітумними мастиками з армуючими шарами, термоусаживающихся на основі поліетилену муфтами, комбінованими мастичної-стрічковими матеріалами та іншими покриттями, дозволеними до застосування в установленому порядку.
Забороняється застосовувати липкі стрічки для ізоляції стиків на газопроводах з бітумними покриттями.
При ізоляції стиків труб з різними захисними покриттями слід застосовувати рулонні матеріали, що поєднуються з покриттям лінійної частини газопроводів згідно з нормативно-технічною документацією, затвердженою в установленому порядку.
Власником газопроводу повинні встановлюватися причини виникнення корозійнонебезпечних зон.
Кожен випадок наскрізного корозійного пошкодження газопроводів підлягає розслідуванню, в установленому порядку, комісією, до складу якої повинен входити представник спеціалізованої організації по захисту газопроводів від корозії. Про дату та місце роботи комісії власник газопроводу зобов'язаний завчасно сповістити територіальний орган Держнаглядохоронпраці України.
1. Газопостачання
2. Експлуатаційні роботи
2.1 Загальні вимоги
2.2 Експлуатаційні роботи по захисту газопроводів від корозії
3. Пасивний захист газопроводів від корозії
3.1 Вимоги до органічних ізолюючим покриттям. Типи і види найбільш широко застосовуваних покриттів
3.2 Екструдовані і напилені поліетиленові покриття
3.3 Контроль якості захисних покриттів
4. Катодна ЗАХИСТ
4.1 Принципова схема дії катодного захисту
4.2 Розрахунок катодного захисту, підбір катодного станції
5. Біокорозії та засоби захисту від неї
Список використаної літератури
1. Газопостачання
Газопостачання - одна з форм енергопостачання, що представляє собою діяльність щодо забезпечення споживачів газом, в тому числі діяльність з формування фонду розвіданих родовищ газу, видобутку, транспортування, зберігання та постачання газу.
Система газопостачання - майновий виробничий комплекс, що складається з технологічно, організаційно і економічно взаємопов'язаних і централізовано керованих виробничих та інших об'єктів, призначених для видобутку, транспортування, зберігання, постачання газу.
Федеральна система газопостачання - сукупність діючих на території Російської Федерації систем газопостачання: Єдиної системи газопостачання, регіональних систем газопостачання, газорозподільних систем та незалежних організацій. Федеральна система газопостачання є однією з федеральних енергетичних систем Російської Федерації.
Незалежно від форм їх власності та організаційно-правових форм діють єдині правові основи формування ринку та цінової політики, єдині вимоги енергетичної, промислової та екологічної безпеки, встановлені цим Законом, іншими федеральними законами та прийнятими відповідно до них іншими нормативними правовими актами Російської Федерації.
Для цілей цього Закону використовуються наступні основні поняття: газ - природний газ, нафтовий (попутний) газ, отбензіненний сухий газ, газ з газоконденсатних родовищ, що добувається і збираний газо-і нафтовидобувними організаціями, і газ, що виробляється газо-і нафтопереробними організаціями.
Газорозподільна система - майновий виробничий комплекс, що складається з організаційно і економічно взаємопов'язаних об'єктів, призначених для транспортування та подачі газу безпосередньо його споживачам.
Незалежна організація - організація, яка здійснює виробництво і постачання газу і є незалежною від організацій власників систем газопостачання та організацій - власників газорозподільних систем.
Газотранспортна організація - організація, яка здійснює транспортування газу і в якої магістральні газопроводи і відводи газопроводів, компресорні станції та інші виробничі об'єкти перебувають на праві власності або на інших законних підставах.
Газифікація - діяльність з реалізації науково-технічних і проектних рішень, здійснення будівельно-монтажних робіт та організаційних заходів, спрямованих на переказ об'єктів житлово-комунального господарства, промислових та інших об'єктів на використання газу як паливного та енергетичного ресурсу.
Охоронна зона об'єктів системи газопостачання - територія з особливими умовами використання, що встановлюється в порядку, визначеному Урядом Російської Федерації, уздовж траси газопроводів і навколо інших об'єктів даної системи газопостачання з метою забезпечення нормальних умов експлуатації таких об'єктів і виключення можливості їх пошкодження.
Постачальник (газопостачальна організація) - власник газу або уповноважена ним особа, які здійснюють постачання газу споживачам за договорами.
Споживач газу (абонент, субабонент газопостачальної організації) - юридична або фізична особа, яка купує газ у постачальника і використовує його в якості палива чи сировини.
Газорозподільна система повинна забезпечувати подачу газу споживачам в необхідному обсязі і необхідних параметрів.
Для відключається споживачів газу, перелік яких затверджується у встановленому порядку, мають переважне право користування газом в якості палива і постачання газу яким не підлягають обмеження або припинення, повинна бути забезпечена безперебійна подача газу шляхом закільцьовування газопроводів або іншими способами.
Внутрішні діаметри газопроводів повинні визначатися розрахунком за умови забезпечення газопостачання всіх споживачів в години максимального споживання газу.
Якість природного газу має відповідати ГОСТ 5542.
За робочого тиску газу, що транспортується газопроводи підрозділяються на газопроводи високого тиску I і II категорій, середнього тиску та низького тиску.
Тиск газу у внутрішніх газопроводах і перед газовикористовуючих установках повинно відповідати тиску, необхідного для сталої роботи цих установок, вказаною в технічних паспортах заводів-виготовлювачів
Газорозподільні мережі, резервуарні і балонні установки, газонаповнювальні станції та інші об'єкти ЗВГ повинні бути запроектовані і побудовані так, щоб при сприйнятті навантажень і впливів, що діють на них протягом передбачуваного терміну служби, який може встановлюватися завданням на проектування, були забезпечені необхідні за умовами безпеки їх міцність, стійкість і герметичність. Не допускаються температурні і інші деформації газопроводів (у тому числі від переміщень грунту), які можуть призвести до порушень їх цілісності та герметичності.
Вибір способу прокладки та матеріалу труб для газопроводу на виході з ГРС слід передбачати з урахуванням сдимистості грунту та інших гідрогеологічних умов, а також з урахуванням температури газу, що подається із ГРС.
При будівництві в районах зі складними геологічними умовами та сейсмічними впливами повинні враховуватися спеціальні вимоги СНіП II-7, СниП 23.01.15, СниП 2.01.09 і передбачатися заходи, що забезпечують міцність, стійкість і герметичність газопроводів.
Сталеві газопроводи повинні бути захищені від корозії.
Підземні та надземні з обвалуванням сталеві газопроводи, резервуари ЗВГ, сталеві вставки поліетиленових газопроводів і сталеві футляри на газопроводах (далі - газопроводи) слід захищати від грунтової корозії та корозії блукаючими струмами відповідно до вимог ГОСТ 9.602.
Надземні та внутрішні сталеві газопроводи слід захищати від атмосферної корозії у відповідності до вимог СниП 2.03.11.
2. Експлуатаційні роботи
Експлуатаційні роботи-це роботи, що виконуються спеціалізованою організацією, що здійснює технічну експлуатацію об'єктів газорозподільних мереж, об'єктів ЗВГ, резервуарних і групових балонних установок ЗВГ, газового обладнання будівель.
Експлуатація об'єктів систем газорозподілу і газоспоживання
2.1. Загальні вимоги
Організація, яка експлуатує небезпечні виробничі об'єкти систем газорозподілу і газоспоживання, зобов'язана дотримуватися положень Федерального закону "Про промислову безпеку небезпечних виробничих об'єктів" від 21.07.97 № 116-ФЗ, інших федеральних законів, інших нормативних правових актів і нормативних технічних документів у галузі промислової безпеки, а також:
виконувати комплекс заходів, включаючи систему технічного обслуговування та ремонту, що забезпечують утримання небезпечних виробничих об'єктів систем газорозподілу і газоспоживання в справному та безпечному стані, дотримуватися вимог цих Правил;
мати (при необхідності) договору з організаціями, які виконують роботи з технічного обслуговування і ремонту газопроводів і технічних пристроїв, в яких повинні бути визначені обсяги робіт з технічного обслуговування і ремонту, регламентовані зобов'язання у забезпеченні умов безпечної та надійної експлуатації небезпечних виробничих об'єктів;
забезпечувати проведення технічної діагностики газопроводів, споруд та газового обладнання (технічних пристроїв) у строки, встановлені цими Правилами.
Для осіб, зайнятих експлуатацією об'єктів газового господарства, повинні бути розроблені та затверджені керівником організації:
посадові інструкції, що визначають обов'язки, права та відповідальність керівників і фахівців;
виробничі інструкції, дотримання вимог яких забезпечує безпечне проведення робіт, з урахуванням профілю виробничого об'єкта, конкретних вимог до експлуатації газового обладнання (технічних пристроїв), технологічну послідовність виконання робіт, методи і обсяги перевірки якості їх виконання.
До виробничими інструкціями з технічного обслуговування і ремонту обладнання ГРП, ГРУ та котелень додаються технологічні схеми газопроводів і газового обладнання.
Технологічні схеми переглядаються і перезатверджуються після реконструкції, технічного переозброєння небезпечного виробничого об'єкта.
Порядок організації та проведення робіт з технічного обслуговування та ремонту газового господарства визначається цими Правилами, а також нормативними технічними документами, які враховують умови й вимоги експлуатації, погодженими Держнаглядохоронпраці України, інструкціями заводів-виготовлювачів.
Графіки (плани) технічного обслуговування та ремонту об'єктів газового господарства затверджуються технічним керівником організації-власника і узгоджуються з організацією-виконавцем при укладенні договору на обслуговування газопроводів і газового обладнання.
Організація-власник зобов'язана протягом усього терміну експлуатації небезпечного виробничого об'єкта (до ліквідації) зберігати проектну та виконавчу документацію.
Порядок і умови її зберігання визначаються рішенням керівника організації.
На кожен зовнішній газопровід, електрозахисних установку, ГРП (ТРУ) власником складається експлуатаційний паспорт, який містить основні технічні характеристики об'єкта, а також дані про проведені капітальні ремонти.
2.2 Експлуатаційні роботи по захисту газопроводів від корозії
Експлуатація засобів електрохімічного захисту та періодичний контроль потенціалів на підземних газопроводах повинні проводитися спеціалізованими організаціями, службами, лабораторіями, атестованими в порядку, що встановлюється Держнаглядохоронпраці України.
Організація, яка експлуатує установки електрохімічного захисту, повинна проводити їх технічне обслуговування та ремонт, мати схеми місць розташування захисних установок, опорних (контрольно-вимірювальних пунктів) та інших точок вимірювання потенціалів газопроводу, дані про корозійної агресивності грунтів і джерелах блукаючих струмів, а також проводити щорічний аналіз корозійного стану газопроводів та ефективності роботи електрозахисних установок.
Електрохімічний захист газопроводів в грунтах високої корозійної агресивності, незалежно від впливу блукаючих струмів, повинна забезпечувати значення поляризаційних потенціалів сталі в межах від -0,85 вольт до -1,15 вольт (щодо насиченого медносульфатного електрода порівняння) або значення сумарного потенціалу (що включають поляризаційну і омічний складові) - різниці потенціалів між трубою і землею в межах від -0,9 вольт до -2,5 вольт (щодо насиченого медносульфатного електрода порівняння).
При наявності небезпечного впливу блукаючих струмів в грунтах низької і середньої корозійної агресивності катодна поляризація повинна забезпечувати відсутність на газопроводах анодних і знакозмінних зон.
При експлуатації електрозахисних установок повинно проводитися їх технічне обслуговування, яке включає періодичний огляд установок та перевірку ефективності їх роботи.
Технічний огляд електрозахисних установок, не обладнаних засобами телеметричного контролю, повинен проводитися не рідше 4 разів на місяць - на дренажних, 2 рази на місяць - на катодних, 1 раз на 6 місяців - на протекторних установках.
При наявності коштів телеметричного контролю терміни проведення технічних оглядів встановлюються технічним керівником експлуатаційної (газорозподільній) організації з урахуванням даних про надійність пристроїв телеметричного контролю.
Перевірка ефективності електрохімічного захисту газопроводу повинна проводитися шляхом вимірювання поляризаційного потенціалу або різниці потенціалів між трубою і землею не рідше ніж 2 рази на рік (з інтервалом не менше 4 місяців), а також після кожної зміни робочих параметрів електрозахисних установок або корозійних умов.
Перевірка ефективності електрохімічного захисту проводиться на захищається газопроводі в опорних точках (в точці підключення електрозахисної установки і на кордонах створюваної нею захисної зони).
Для підключення до газопроводу можуть бути використані спеціальні контрольно-вимірювальні пункти, введення на будівлю і інші елементи газопроводу, доступні для виконання вимірювань.
Сумарна тривалість перерв у роботі установок ЕХЗ не повинна перевищувати 14 діб протягом року.
У випадках, коли в зоні дії вийшла з ладу установки захисний потенціал газопроводу забезпечується сусідніми установками (перекривання зон захисту) терміни усунення несправності визначаються головним інженером шахти (засоби захисту) організації.
Якщо при технічному огляді встановлено, що катодна установка не працює, а дистанційний контроль за її роботою не здійснювався, слід приймати, що перерва в її роботі склав 14 діб (від одного технічного огляду до іншого).
Справність електроізолюючих з'єднань повинна перевірятися не рідше 1 разу на 12 місяців.
Вимірювання потенціалів для визначення небезпечного впливу блукаючих струмів на ділянках газопроводу, раніше не вимагали захисту, слід проводити не рідше 1 разу на 2 роки, а також при кожній зміні корозійних умов, з інтервалом між точками вимірювання не більше 200 м в поселеннях і не більше 500 м на міжселищних газопроводах.
Власник газопроводу або газорозподільна організація повинна своєчасно вживати заходів щодо ремонту захисних покриттів підземних сталевих газопроводів.
Приладове обстеження стану ізоляційного покриття газопроводів повинно проводитися не рідше 1 разу на 5 років.
Обстеження стану ізоляційного покриття (перехідний електричний опір, адгезія) і поверхні металу труби під покриттям повинні проводитися у всіх шурфах, що відриваються в процесі експлуатації газопроводу при його ремонті, реконструкції та ліквідації корозійних пошкоджень або пошкоджень ізоляції.
Ізоляція зварних стикових з'єднань газопроводів, місць врізок (приєднань), ремонт пошкоджених ділянок покриттів і контроль якості виконаних робіт повинні здійснюватися за технологічними інструкціями для кожного виду покриттів, погодженим з органами Держнаглядохоронпраці України.
Зварні стики труб і місця пошкоджень захисного покриття повинні ізолюватися тими ж матеріалами, що і газопроводи, а також бітумними мастиками з армуючими шарами, термоусаживающихся на основі поліетилену муфтами, комбінованими мастичної-стрічковими матеріалами та іншими покриттями, дозволеними до застосування в установленому порядку.
Забороняється застосовувати липкі стрічки для ізоляції стиків на газопроводах з бітумними покриттями.
При ізоляції стиків труб з різними захисними покриттями слід застосовувати рулонні матеріали, що поєднуються з покриттям лінійної частини газопроводів згідно з нормативно-технічною документацією, затвердженою в установленому порядку.
Власником газопроводу повинні встановлюватися причини виникнення корозійнонебезпечних зон.
Кожен випадок наскрізного корозійного пошкодження газопроводів підлягає розслідуванню, в установленому порядку, комісією, до складу якої повинен входити представник спеціалізованої організації по захисту газопроводів від корозії. Про дату та місце роботи комісії власник газопроводу зобов'язаний завчасно сповістити територіальний орган Держнаглядохоронпраці України.
3. Пасивний захист газопроводів від корозії
Відповідно до вимог ГОСТ 9.602-89 підземні газопроводи захищають від грунтової корозії та корозії, що викликається блукаючими струмами, двома способами: пасивним і активним. Пасивний спосіб полягає в ізоляції газопроводу від контакту з навколишнім грунтом і обмеженням проникнення блукаючих струмів в газопровід з навколишнього середовища.
Роботи з нанесення ізоляційних покриттів на труби здійснюється в базових умовах на механізованих лініях ізоляції у відповідністю з технологічним регламентом (або Технологічною інструкцією), розробленим для кожного типу покриття і узгодженим з головною організацією. Якість покриття труб повинна відповідати вимогам тих. умов на кожен вид покриття.
ЯКІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПОКРИТТІВ
| Характеристика | Вуглеводневі матеріали | Липкі стрічки | Епоксидний порошок | Поліетилен екструдований | ||
| Кам'яно-вугільні мастики | Бітумні мастики | На жорсткому адгезиви | На м'якому адгезиви | |||
| Стійкість ізоляції | У | У | ХХ | Х | ХХ | ХХ |
| Водонепроникність | У | У | Х | ХХ | ХХ | ХХ |
| Клейкість | Х | Х | ХХ | ХХ | ХХ | У |
| Стійкість до ударів | Сл | З | Х | ХХ | ХХ | У |
| Стійкість до втискування | З | Сл | ХХ | ХХ | ХХ | ХХ |
| Стійкість до високих температур | Сл | Сл | Х | ХХ | Х | Х |
| Стійкість до низьких температур | Сл | Сл | З | Х | ХХ | ХХ |
| Стійкість до катодного захисту | У | У | Х | Х | Сп | Х |
| Біологічна пасивність | ХХ | Х | Х | ХХ | ХХ | ХХ |
| Здатність до вигину | Сл | Сл | Х | Х | ХХ | ХХ |
| Можливість ремонту | ХХ | ХХ | У | У | У | У |
| Промисловий досвід (розвиток) | ХХ | ХХ | Х | Х | Х | Х |
| Вартість основного матеріалу | Х | Х | З | Х | У | Х |
ХХ - дуже добре;
Х - добре;
У - задовільно;
С - середньо;
Сл - слабо;
Сп - суперечливе.
3.1 Вимоги до органічних ізолюючим покриттям. Типи і види найбільш широко застосовуваних покриттів
У системі захисту підземних металевих трубопроводів від корозії найбільш ефективним і відповідальним її елементом є нанесення високоякісних покриттів, що обумовлюють надійну роботу споруди протягом усього розрахункового терміну його служби. На трубопроводах застосовують, як правило, органічні покриття, хоча в деяких випадках завдають і неорганічні. Застосовувані органічні покриття повинні задовольняти досить жорстким, суперечливим вимогам, а саме: мати високі діелектричні властивості; бути суцільними; мати гарну адгезію до металу; володіти низькою вологопроникність і малим влагопоглощенієм; протистояти проникненню хлоридів, сульфатів та інших іонів, які прискорюють процес корозії сталі; протистояти осмосу і електроосмос; володіти високою хімічною і біологічною стійкістю; мати високу механічну міцність; бути еластичними, не змінювати своїх властивостей при негативних температурах в зимовий час і високих температурах в літній період; мати стійкість до впливу постійних і змінних напружень в зонах дії блукаючих струмів і при катодному захисті; мати порівняно просту технологію процесу нанесення, яка допускає можливість його механізації. Матеріали, які входять до складу покриття, повинні бути недефіцитних, а саме покриття - недорогим і довговічним.
У залежності від захисної здатності зовнішніх покриттів в конкретних умовах експлуатації відповідно РД 153-39.4-091 в Росії розрізняють такі типи: нормальний, посилений і вельми посилений: залежно від використовуваних матеріалів: полімерні (екструдовані з розплаву, сплавляються на трубах з порошків, з липких ізоляційних стрічок та ін), мастичні (бітумні і кам'яновугільні), склоемалевих та ін
У Росії на магістральних сталевих трубопроводах, групових і міжгосподарських. водопроводах і відгалуженнях від них застосовуються два типи захисних покриттів: нормальні і посилені (полімерні, бітумно-гумові, бітумно-полімерні і ін.)
На сталевих трубопроводах, прокладаються безпосередньо в землі в межах території міст, населених пунктів і промислових підприємств, застосовуються захисні покриття дуже посиленого типу (бітумно-полімерні, бітумно-мінеральні, кам'яновугільні, полімерні, Етиленові, а також покриття на основі бітумно-гумових мастик) , що виготовляються на спеціалізованих заводах.
3.2 Екструдовані і напилені поліетиленові покриття
Вимоги до поліетиленових покриттям. Застосування поліетилену для захисних покриттів трубопроводів обумовлено його високою механічною стійкістю до ударів, підвищеною міцністю в порівнянні з бітумом при низьких температурах, малої адсорбцією води, незначною дифузією водяної пари, високим діелектричним опором і малим його зміною при експлуатації покриттів. Однак для поліетилену характерна порівняно висока ступінь кисневої і водневої дифузії. Поліетилен внаслідок особливої молекулярної структури володіє властивостями неполярні і має невисоку адгезію до сталі. При цьому коефіцієнт лінійного розширення поліетилену в 5,83 рази більше, ніж сталі. Поліетиленові покриття повинні наноситися порівняно товстим шаром, не менше 0,8 мм, а з урахуванням механічних випробувань в умовах транспортування і укладання - не менше 1,8 мм. (ГОСТ 9.602-89)
Для отримання поліетиленового покриття в заводських умовах використовують різні композиції як гранульованого, так і порошкового поліетилену. Гранульований поліетилен наносять на труби методом екструзії, а порошковий - напиленням. Застосовують також і комбінований спосіб, при якому нижній шар покриття, що прилягає до металу, наносять напиленням порошкоподібного поліетилену або епоксиду, а верхній - екструзією поліетилену.
ФІЗИКО-МЕХАНІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ КОМПОЗИЦІЙ Севіл І наповнення ПОЛІЕТИЛЕНУ
| Показник | За ТУ 6-05-1635-81 | За ТУ 6-05-1409-79 | |
| 11104-030 | 11306-075 | 168-29Б | |
| Щільність г / см 3 | 0,925 ± 0,005 | 0,935 ± 0,005 | 0,923 ± 0,004 |
| Показник текучості розплаву, г/10 хв | 1 ... 5 | 5 ... 10 | 3,2 ... 7,2 |
| Розкид показника текучості розплаву в межах партії,% | ± 10 | ± 10 | ± 5 |
| Масова частка вінілацетату,% | 5 ... 7 | 10 ... 14 | - |
| Вміст наповнювача,% | - | - | 20 ± 2 |
| Міцність при розриві, МПа, не менше | 11,3 | 9,8 | 9 |
| Відносне подовження при розриві,%, не менше | 600 | 60 | 450 |
| Число включень, не більше | 15 | 15 | 20 |
| Стійкість до термоокислювального старіння, ч, не менше | 8 | 8 | 8 |
Загальні вимоги. Контроль якості захисних покриттів сталевих трубопроводів повинен здійснюватися на всіх етапах ізоляційних і будівельних робіт, а також в умовах експлуатації. Якість очищення, грунтовки та ізоляції труб, які виконуються в заводських умовах і на виробничих базах будівельно-монтажних організацій, перевіряє і приймає відділ технічного контролю підприємства, Перевірку якості ізоляційних робіт на трасі на підставі СниП 42-01-2002 повинні здійснювати інженерно-технічні працівники будівельно -монтажної організації, що виконує ізоляційні роботи, а також технічний нагляд замовника.
Якість вихідних матеріалів, використовуваних для ізоляції трубопроводів, перевіряють, зіставляючи дані, наведені в технічних паспортах і сертифікатах, з результатами лабораторних аналізів, а також контролем відповідності їх властивостей вимогам ТУ, та ГОСТів на ці матеріали. За відсутності технічних паспортів або сертифікатів на ізоляційні матеріали можливість їх застосування для ізоляції труб повинна визначити і видати письмовий висновок за результатами випробувань лабораторія будівельно-монтажної організації
Якість очищення поверхні. Якість очищення зовнішньої поверхні труб перевіряють візуально і порівнянням очищеної поверхні до затверджених для кожного виду ізоляційного покриття еталонами. Для інструментального контролю якості очищення можуть застосовуватися прилади типу УКСО конструкції ВНІІСТ
Прилад УКСО-2 встановлюють на очисний або комбінованої машині і здійснюють контроль безпосередньо в процесі очищення трубопроводів. Інформація про ступінь очищення виводиться на стрілочний індикатор зі шкалою 0 ... 100%, Прилад має світлову і звукову сигналізацію гранично допустимих значень ступеня очищення, а при підключенні реєструючого пристрою забезпечує автоматичну запис інформації про ступінь очищення. В основі методу лежить принцип виміру електричної провідності поверхневого шару поверхні, що очищається трубопроводу. Вимірювальним електродом є контактний ролик, що притискається до контрольованої поверхні за допомогою калібрувальної пружини. Поверхня трубопроводу, очищена від бруду, окалини, володіє хорошою електропровідністю, в той час як будь-які сторонні включення на поверхні металу погіршують провідність між поверхнею трубопроводу і контактним роликом.
Якість нанесеного на труби захисного покриття визначають зовнішнім оглядом, вимірюванням товщини, перевіркою суцільності і прилипаемости (адгезії) до металу, міцності при ударі, перехідного електроопору.
Для поліетиленових та епоксидних покриттів заводського нанесення показники якості поділяють на здавальні і гарантовані. Здавальні показники визначають на кожній партії ізольованих труб і вносять в сертифікати. Гарантовані показники контролюють періодично в цехової лабораторії або за вимогами замовника. Здавальні випробування зовнішнього поліетиленового і епоксидного покриттів включають зовнішній огляд ізольованої поверхні, вимірювання товщини, перевірку діелектричної суцільності, випробування ударної міцності і адгезії до металу в початковому стані ізоляції при температурі (20 ± 5) ° С.
До гарантованим показників відносяться: стійкість до катодного відшаровування, ударна міцність і фізико-механічні характеристики при негативних і підвищених позитивних температурах, перехідний електроопір після термостаренія покриттів і т. д. відповідно до наявної відомчої нормативно-технічною документацією.
Зовнішній огляд захисного покриття проводять безперервно у процесі накладення кожного шару ізоляції по всій довжині труби і після закінчення ізоляційних робіт. При цьому фіксують пропуски, тріщини, згустки, здуття, міхури, дрібні отвори, відшарування, горби, западини. При нанесенні липких стрічок, армуючого матеріалу і захисних обгорток контролюють натяг полотнища, що забезпечує щільне прилягання рулонного матеріалу до поверхні труби, число шарів, а також ширину нахлеста спіральних витків, яка повинна бути не менше 3 см, а на кінцях стрічки або обгортки 10-15 см.
ХАРАКТЕРИСТИКИ ПОЛІМЕРНИХ Липка стрічка
| Показник | Матеріал основи | ||||
| полівінілхлорид | поліетилен | Кремнійорганічна гума | |||
| ПВЛ (річна) (ТУ 6-19-103-78) | ПВХ-Л (ТУ 102-320-86) | ПВХ-БК (ТУ 102-166-82) | ЛДП (ТУ 102-376-84) | ЛЕТСАР-ЛПТ (марка Б) (ТУ 38-103412-78) | |
| Ширина стрічки; мм | 410 ± 10; 450 ± 10; 500 ± 10 | 90 ± 10, 150 ± 10; 450 ± 10; 480 ± 10; 500 ± 10 | 450 ± 10; 480 ± 10; 500 ± 10 | 450 ± 10; 500 ± 10 | 250 ± 10; 450 ± 10 |
| Довжина полотна стрічки в рулоні не менше, м | 125 ± 5; 180 ± 5 | 125 ± 5; 180 ± 5 | 125 ± 5; 180 ± 5 | 125 ± 5 | 10 ± 0,5 |
| Товщина стрічки, мм, не менше | 0,4 ± 0,05 | 0,4 ± 0,05 | 0,4 ± 0,05 | 0,6 ± 0,15 | 0,6 ± 0,1 |
| Товщина клейового шару, мм, не менше | 0,1 | 0,1 | 0,1 | 0,2 | - |
| Міцність при розриві, МПа, не менше | 13 | 20 | 20 | 13 | 15 |
| Відносне подовження при розриві,%, не менше | 190 | 200 | 200 | 300 | 500 |
| Питомий об'ємний електричний опір при 20 ° С, Ом * см, не менше | 1 * 10 11 | 1 * 10 11 | 1 * 10 11 | 1 * 10 12 | 1 * 10 12 |
| Липкість, с, не менше | 20 | 20 | - | - | - |
| Адгезія до загрунтованій поверхні сталі при 20 ° С, Н / см, не менше | 1,5 | 1,5 | 1,5 | 15 | 5 |
| Температура крихкості, ° С, не вище | - 30 | - 40 | - 50 | - 50 | - 50 |
| Температурний режим експлуатації, ° С | Від - 30 до + 40 | Від - 40 до + 30 | Від - 45 до + 40 | Від - 60 до + 60 | Від - 50 до + 120 |
| Температура нанесення (нижня межа), ° С | До + 5 | До - 35 | До - 35 | До - 40 | До - 40 |
| Колір | Синій, чорний | Чорний, коричневий, синій | Натуральний | Сірий, чорний | Червоний, коричневий |
| Показник | БНИ - IV-3 | БНИ - IV | БНИ - V | БН - 70/30 | БН - 90/10 | Методика випробування за ГОСТ |
| Температура розм'якшення, ° С, не менше | 65 | 75 | 90 | 70 | 90 | 11506 - 73 * |
| Глибина проникнення голки при 25 ° С, 1 * 10 -1 мм, не менше | 30 ... 50 | 25 ... 40 | 20 | 21 ... 40 | 5 ... 20 | 11501 - 78 * |
| Розтяжність при 25 ° С, см, не менше | 4 | 3 | 2 | 3 | 1 | 11505 - 75 * |
| Зміст водорозчинних з'єднувачів,%, не більше | 0,2 | 0,2 | 0,2 | 0,3 | 0,3 | 2477 - 65 * |
| Зміна маси після нагрівання,%, не більше | 0,5 | 0,5 | 0,5 | 1 | 1 | 18180 - 72 * |
| Температура спалаху, ° С, не нижче | 230 | 230 | 230 | 230 | 240 | 4333 - 1987 * |
| Розчинність в бензолі або хлороформі,%, не менше | Не нормується | 99 | 99 | 20739 - 75 * | ||
| Зміст парафіну,%, не більше | 4 | - | - | - | - | 17789 - 72 * |
| Водонасиченому за 24 год,%, не більше | 0,2 | 0,2 | 0,2 | - | - | 9812 - 74 * |
| Вміст води | сліди | 2477 - 65 * | ||||
4. Катодна ЗАХИСТ
4.1 Принципова схема дії катодного захисту
Катодна поляризація здійснюється за допомогою накладеного струму від зовнішнього джерела енергії, зазвичай випрямляча, який перетворює змінний струм промислової частоти в постійний. Захищається конструкція з'єднується з негативним полюсом зовнішнього джерела випрямленого струму, так що вона діє в якості катода. Другий електрод (анодне заземлення) з'єднується з позитивним полюсом джерела струму, так що він діє в якості анода. Принципова схема дії катодного захисту показана на малюнку.
Катодний захист можлива тільки в тому випадку, коли захищається конструкція й анодне заземлення знаходяться в електронному та електролітичному контакті: перше досягається за допомогою металевих провідників, а друге - завдяки наявності електролітичної середовища (грунту), в яку занурюються захищається конструкція й анодне заземлення. Катодний захист регулюється шляхом підтримки необхідного захисного потенціалу, який вимірюється між конструкцією (або сенсором поляризаційного потенціалу) і ЕС. Зазвичай ЕС служить МЕМ тривалої дії, що знаходиться постійно в електролітичної середовищі (грунті). Потенціал між ЕС і захищається конструкцією, вимірюваний високоомним вольтметром, включає в себе крім поляризаційної складової омічний падіння напруги 1R, обумовлене проходження катодного струму i через ефективний опір R між електродом порівняння і захищається конструкцією. Тільки поляризація на поверхні конструкції, що захищається обумовлює ефект катодного захисту. Тому критеріями захищеності є мінімальний і максимальний захисні поляризаційні потенціали. Таким чином, для точного регулювання поляризаційного потенціалу конструкції, що захищається по відношенню до електрода порівняння з виміряної різниці потенціалів повинна бути ілюмінований (виключена) величина омічний складової. Це досягається застосуванням спеціальної схеми вимірювання поляризаційного потенціалу.
Катодна поляризація неізольованої металевої конструкції до величини мінімального захисного потенціалу вимагає значних струмів. Найбільш ймовірні величини щільності струмів, необхідних для поляризації сталі в різних середовищах до мінімального захисного потенціалу (-0,85 В) по відношенню до мідно-сульфатному електроду порівняння
Схема катодного захисту: 1 - джерело постійної напруги; 2 - трубопровід: 3 - анодне заземлення; 4-металевий провідник: 5 - грунт; б - медносульфатний електрод порівняння з датчиком поляризаційного потенціалу; 7 - високоомний вольтметр
Зазвичай катодний захист використовується спільно з ізоляційними покриттями, нанесеними на зовнішню поверхню захищається споруди. Поверхневе покриття зменшує необхідний струм на кілька порядків. Так, для катодного захисту стали гарним покриттям у грунті потрібно всього 0,01 ... 0,2 мА / м 2. У міру руйнування покриття і оголення металу катодний струм повинен зростати для забезпечення захисту споруди. Якість зовнішнього покриття на поверхні, що захищається визначає інтегральну площу неізольованого металу, що контактує з електролітом, і також струм, який буде протікати через покриття. Струм, необхідний для катодного захисту підземних металевих трубопроводів, майже повністю залежить від якості покриття.
4.2 Розрахунок катодного захисту, підбір катодного станції
завдання: Визначити параметри катодного захисту підземного газопроводу на території кварталу площею 10 га
вихідні дані:
На території району, що вимагає захисту розташовані газопроводи низького і високого тиску наступних діаметрів і довжин:
D 200 мм - 732 м;
D150 мм - 624 м;
D 100 мм - 323 м;
D 89 мм - 70 м.
Корозійна агресивність грунту на території захищається району від 15 до 50 Ом * м. Приймаються середнє значення
Рішення:
1. Визначаємо площу поверхні газопроводів:
2. Т.к. розраховуємо тільки захист газопроводів то питома вага поверхні газопроводу буде дорівнює 100%
3. Визначаємо щільність поверхні газопроводу, яка припадає на одиницю поверхні території
4. Визначаємо середню щільність струму необхідного для захисту газопроводів
5. Визначаємо значення захисного струму, який необхідний для забезпечення катодної поляризації підземного газопроводу розташованого в даному районі
6. Визначаємо питому щільність
7. Розраховуємо зону дії катодного станції
Отриманий радіус дії катодного станції охоплює задану територію.
8. По таблиці для струму
9. Розраховуємо опір дренажного кабелю.
Для кабелю АВРБ-3 * 16 довгою 100м опір R КАБ. = 0.0646 Ом * м
З урахуванням 30% запасу на розвиток мережі вибираємо катодні станції типу ПКЗ-АР-М-2-у1 (2) з параметрами U = 48В; I = 40А
5. Біокорозії І ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ВІД НЕЇ
5.1 біокорозії
Біокорозії (від грецького bios - життя і позднелатінского corrosio - роз'їдання), руйнування конструкційних матеріалів та протикорозійного захисного покриття під дією присутніх в середовищі мікроорганізмів (бактерій, грибів, водоростей, дріжджів). Перші відомості про участь мікроорганізмів у корозії матеріалів з'явилися в кінці 19 ст. Освоєння повітряного і водного просторів, надр Землі супроводжується неминучим поширенням мікроорганізмів та збільшенням масштабів біокорозії. Помітний збиток наносить біокорозії в нафто-і газодобувної промисловості (близько 70% всіх корозійних руйнувань), трубопровідного транспорту, морського флоту, засобів зв'язку і водопостачання.
Загальна теорія біокорозії відсутня. Вважають, що в процесі життєдіяльності мікроорганізмів утворюються продукти обміну речовин, підвищують корозійну активність середовища (мінеральні та органічні кислоти, луги, пероксиди, H 2 S та ін.) Зокрема, швидкий вихід з ладу нафто і газопроводів-обумовлений діяльністю Сульфат бактерій, що підвищують агресивність грунту та грунтових вод внаслідок продукування H 2 S. Нек-риє види тіонових бактерій виробляють H 2 SO 4, знижуючи рН грунту та грунту до ~ 0,5. Біокорозії підземних споруд обумовлена в основному життєдіяльністю Сульфат, сероокісляющіх і железоокісляющіх бактерій, наявність яких встановлюють бактеріологічними дослідженнями проб грунту. Сульфат бактерії присутні у всіх грунтах, але з помітною швидкістю біокорозії протікає тільки тоді, коли води (або грунти) містять 10 5 -10 6 життєздатних бактерій в 1 мл (або в
5.2 Засоби захисту від біокорозії
Головний засіб боротьби з біокорозії - обробка природних і технологічних середовищ бактерицидними препаратами (хлором і його сполуками, формаліном та ін.) Однак така обробка не завжди можлива з економічних і санітарних міркувань. Тому перспективно введення до складу конструкційних матеріалів та захисних покриттів речовин, які пригнічують або знищують мікрофлору, а також електрохімічний захист.
Список використаної літератури
1. К.Г. Кязім «Експлуатація та ремонт підземних газопроводів» М: Стройиздат, 1987р. 337с.
2. І.В. Стрижевський, А.Д. Белоголовскій, та ін «Захист підземних металевих споруд від корозії» М.: Стройиздат, 1990р. 303с.
3. Н.Л. Стаскевіч, Г.Н. Северинець, Д.Я. Вікдорчік «Довідник з газопостачання і використання газу» Л.: «Надра» 1990р. 762с.
4. РД 153-39.4-091-01 «Інструкція щодо захисту міських підземних трубопроводів від корозії» М.: 4-й філія Військвидаві 2002р. 202с.
5. Збірник нормативний документів «Захист підземних трубопроводів від корозії» Л.: «Надра» 1991р. 220с.
6. СП 42-101-2003 «Загальні положення з проектування та будівництва газорозподільних систем з металевих і поліетиленових труб» ЗАТ «Полімергаз» М.: 2003
7. СниП 42-01-2002 «Газорозподільні системи» Держбуд М: 2003
8. Стандарт галузі ОСТ 153-39.3-051-2003 «Технічна експлуатація газорозподільних систем» ТОВ «Три А» 2003 р. 140 с.
9. ПБ 12-529-03, М. ГУП НТЦ «Промислова безпека» 2003.-200с.