Введення
В останні роки спостерігається збільшення чисельності засуджених до тривалих термінів позбавлення волі 1. Як наслідок, відбуваються трансформації в середовищі виправних установ Федеральної служби виконання покарань Росії (далі - ФСВП Росії), де серед засуджених чоловічої статі спостерігається зростання випадків агресивної поведінки.
Дослідження причин агресивних проявів у засуджених з тривалими термінами позбавлення волі дасть можливість виявити роль їх особистісних особливостей та інших факторів у детермінування агресивної поведінки при відбуванні покарання.
Трактування причин агресивної поведінки засуджених до тривалих термінів позбавлення волі
Взаємозв'язок рівня прояви агресивної поведінки у засуджених з тривалими термінами позбавлення волі і часом відбування покарання не носить лінійний характер: зростання різних видів агресивних проявів спостерігається на початковому і кінцевому етапах перебування у виправних колоніях. У початковий період відбування покарання у засуджених агресія переважно виражає їхню стратегію пошукової активності в установі, перш за все, пов'язану із заняттям більш високого становища в середовищі осіб, які відбувають покарання, а на заключному етапі перебування в пенітенціарній установі зумовлюється станом невизначеності, обумовленим майбутнім виходом на свободу . Дані періоди можна розглядати як знаходження засуджених у специфічних ексвізітних ситуаціях, де поведінка опосередковано як зовнішніми умовами, так і особливостями адаптаційного потенціалу особистості.
При відбуванні тривалого терміну покарання у засуджених відбувається зміна цінностей (причому більшою мірою - інструментальних), що зумовлено впливом атрибутів кримінальної субкультури. У результаті орієнтація на пенітенціарний статус і прагнення відповідати його рольовим вимогам впливає на вибір форми агресивної поведінки: актуалізуються в початковий і основний періоди відбування покарання прийнятні в середовищі засуджених зразки субкультурного поведінки, які відповідають статусу, а особливістю агресивної поведінки засуджених перед звільненням є домінуючий вплив психологічних захистів з реалізацією неконструктивних стратегій впорається поведінки.
В даний час існують різнопланові підстави, за якими диференціюють форми агресивної поведінки. Вітчизняні вчені займаються вивченням психологічних закономірностей агресії з 1960-х років. Н.Д. Левітова запропоновано описувати агресію на основі наявності певних психічних станів, аналізуючи особливості їх пізнавального, емоційного і вольового компонентів. Ф.Є. Василюк розглядав агресію з позиції домінуючих переживань, В.В. Бойко акцентував увагу на розкритті емоційної сторони агресії, Л.М. Семенюк вивчала агресію як деструктивна поведінка, в основі якого знаходиться стан ворожості.
На думку Ю.М. Антоняна, незадовільні умови життя і обмежений резерв моральних і матеріальних благ у вітчизняних пенітенціарних установах підкріплюють агресивні тенденції, засвоєні ще в дитинстві. Згідно з дослідженнями О.М. Олійника, причиною ескалації конфліктності та ворожості в середовищі засуджених також є упереджене ставлення і байдужість з боку працівників виправних установ.
У дослідженнях І.П. Башкатова і В.Ф. Пирожкова виявлено, що в початковий період відбування покарання психічне напруження при тривалих умовах психотравмуючої ситуації веде до наростання тривожності, яка як дезадаптірующіе стан виступає суб'єктивним джерелом агресивних (перш за все, насильницьких) дій.
Зі збільшенням тривалості відбування покарання у засуджених загострюються переживання, пов'язані з перспективами життєвого шляху. А.В. Напрісом визначені виправні заходи, що сприяють формуванню у засудженого зрілої «Я-концепції» та забезпечити зниження проявів агресії. Згідно з дослідженнями В.В. Яковлєва, Ю.В. Славинський, Є.М. Казакової, А.М. Сисоєва, Г.В. Щербакова, необхідно формувати у засуджених просоціальние ціннісно-смислові орієнтири, моральні та інтелектуальні якості особистості, навички ассертивної і упоратися поведінки.
В даний час існують різні підходи до корекції агресивної поведінки, в тому числі - із застосуванням впливу на свідомі і несвідомі сфери особистості.
Сучасна інтерпретація агресії засуджених
На сьогодні вченими виявлено, що особливості агресивної поведінки засуджених пов'язані з їх пенітенціарних статусом, предопределяющим певні рольові прояви в співтоваристві осіб, які відбувають покарання. Це підтверджується і даними відомчої статистики щодо порушень дисципліни, де рівень агресивності в поведінці засуджених залежить від їх статусу в пенітенціарній середовищі, а також від етапу відбування покарання (див. рис.1).
Рис. 1. Кількість порушень дисципліни у засуджених з різним статусом на різних етапах відбування покарання
З малюнка 1 видно, що серед засуджених з тривалими термінами позбавлення волі в більшій мірі здійснюють порушення особи з середнім і високим пенітенціарних статусом, причому на початковому і завершальному етапах відбування покарання значно частіше, ніж в інші періоди перебування в ізоляції.
Опитування засуджених свідчить, що агресія використовується засудженими в початковий період у колонії як засіб підтвердження свого кримінального статусу або одержання більш високого становища у пенітенціарній середовищі. На заключному етапі відбування покарання агресивні прояви в поведінці засуджених пов'язані зі станом невизначеності, яке викликано майбутнім виходом на волю. Зазначені дані дозволяють говорити про те, що між кількістю агресивних проявів у поведінці засуджених та відбуття ними терміном позбавлення волі спостерігається U-образна залежність 1.
Дані опитування співробітників виправних колоній свідчать, що найбільш небезпечною і часто реалізується формою агресивної поведінки засуджених з тривалими термінами позбавлення волі є фізичне насильство по відношенню до оточуючих (на це вказали 97,9% опитаних співробітників і 93,2% засуджених). Частка ж засуджених з низьким пенітенціарних статусом, які перебувають на спецобліку як схильні до насильства, зазвичай незначна, і це багато в чому пояснюється нормами кримінальної субкультури, які забороняють застосування насильства з боку даної категорії щодо інших за статусом засуджених. У підсумку, їх деструктивні стани нерідко знаходять прояв у аутоагресивних діях.
При цьому залежно від кількості скоєних засудженими агресивних дій по відношенню до оточуючих та їх пенітенціарного статусу були виділені чотири специфічні їх групи:
1) засуджені з високим пенітенціарних статусом і високим рівнем дисциплінарного ризику;
2) засуджені з високим пенітенціарних статусом і низьким рівнем дисциплінарного ризику;
3) засуджені із середнім пенітенціарних статусом і високим рівнем дисциплінарного ризику;
4) засуджені із середнім пенітенціарних статусом і низьким рівнем дисциплінарного ризику. Дані агресивної поведінки по вищезгаданих груп, представлені в таблицях 1 і 2.
Таблиця 1
Особливості агресивних проявів у засуджених
Групи засуджених Назва шкали | Засуджені з середнім пенітенціарних статусом (%) | Засуджені з високим пенітенціарних статусом (%) | Значимість відмінностей у засуджених з високим рівнем дисциплінарного ризику і різним статусом | ||
Високий рівень дісц.ріска (n = 50) | Низький рівень дісц.ріска (n = 50) | Високий рівень дісц.ріска (n = 42) | Низький рівень дісц.ріска (n = 40) | ||
«I» - Схильність до відкритого агресивної поведінки | 62 | 50 | 83,3 ** | 52,5 | * |
«MAL» - Ступінь особистісної дезадаптації | 64 | 48 | 73,9 ** | 37,5 | - |
«Ag» - Агресія | |||||