Зміст
1. Поняття, призначення і функції Конституції РБ
2. Поняття і політико-правове значення суверенітету
3. Основні риси конституційного ладу РБ
1. Поняття, призначення і функції Конституції РБ
Основою соціальних гарантій прав і свобод особистості є норми Конституції, спрямовані на забезпечення рівності всіх громадян країни перед Законом та надання кожному громадянину рівних можливостей та захисту прав і законних інтересів (ст. 22). Рівність перед Законом здійснюється як рівноправність громадян незалежно від статі, раси, національності, походження, соціального і майнового стану, освіти, мови, місця проживання, ставлення до релігії та інших обставин. Разом з тим рівноправність не виключає фактичної нерівності громадян (багаті і бідні, здорові і хворі тощо) і внаслідок цього прояву державою особливої турботи про осіб, які в силу певних обставин (інваліди, літні люди, багатодітні сім'ї та ін) не в змозі нарівні конкурувати з іншими особами.
Політичні гарантії, закріплені в Конституції, орієнтовані на забезпечення політичного плюралізму, всебічний розвиток демократії (ст. 3-5).
Духовні гарантії (ст. 2, 16, 53 і ін) створюють сприятливі можливості й умови для розвитку людської особистості на основі взаємної поваги один одного, (реалізації принципів моральності і соціальної підтримки. У Конституції Республіки Білорусь (ст. 24) проголошується, що право на життя є головним, основним правом кожної людини. Тому держава захищає життя людини від будь-яких протиправних посягань. Причому право на життя, у відповідності з ідеологічною доктриною білоруської держави, трактується в широкому діапазоні: право на здорове, сприятливе для життя людини довкілля, обов'язок держави не допускати екологічних і технологічних катастроф та вживати заходів щодо усунення або пом'якшення їх негативних наслідків.
Конституція гарантує громадянам країни не просто право на життя, але право на життя, гідне людини, що володіє високим фізичним, соціальним та духовним розвитком, різноманітними потребами та інтересами. Тому в ній закріплено широкий спектр прав особистості.
У Конституції Республіки Білорусь чітко сформульована сутність обов'язків держави перед своїми громадянами, оскільки білоруська держава відповідальна перед громадянином за створення умов для вільного і гідного розвитку особистості, а кожен громадянин є відповідальним перед державою за неухильне виконання покладених на нього обов'язків. Підкреслюється, що держава зобов'язана приймати всі доступні йому заходи для створення внутрішнього і міжнародного порядку, необхідного для повного здійснення прав і свобод громадян країни. У силу цього державні органи, посадові особи, яким довірено виконання державних функцій, зобов'язані в межах своєї компетенції приймати необхідні заходи для здійснення і захисту прав і свобод особистості. Забезпечити здійснення прав і свобод особистості, їх захист від будь-яких посягань одночасно із забезпеченням ефективного розвитку економіки , соціальної сфери та культури, поглиблення демократії здатне лише та держава, яка реально управляє життєво важливими суспільними процесами в країні. Для Білорусі неприйнятна, виходячи з її історичних і соціокультурних традицій та сучасного рівня її соціально-економічного та культурного розвитку, модель ліберального, слабкої держави. На сучасному етапі становлення громадянського суспільства в Білорусі та інших пострадянських країнах його активні прихильники та формуються структури не визнають в політичних партіях рівноправних партнерів, оскільки ці партії слабкі в організаційному та ідеологічному відношенні, не мають міцної соціальної базою, серйозним авторитетом і підтримкою широких верств населення.
З урахуванням цих особливостей формування на пострадянському соціально-політичному просторі громадянського суспільства Конституція Республіки Білорусь у своїй ст. 4 проголошує, що "ідеологія політичних партій, релігійних та інших громадських об'єднань, соціальних груп не може встановлюватися в якості обов'язкової для громадян". Оскільки в цілісному вигляді громадянське суспільство в Білорусі поки що не склалося, формування його триває, остільки ідеї, теорії, погляди, думки, створювані громадськими об'єднаннями, політичними партіями, соціальними групами, вливаються в загальний ідеологічний процес, в якому основну інтегруючу роль виконує ідеологія, затверджувана державою.
Перед білоруським державою як соціальним стоїть завдання забезпечити громадянам республіки такі умови, за яких кожен громадянин мав би гідний людини прожитковий мінімум, кожен працездатний людина мала б можливість заробляти на себе і на утримання своєї родини, а непрацездатний - можливість підтримувати звичайний життєвий стандарт. За рахунок перерозподілу державою коштів, створених і накопичених в процесі економічної діяльності, розвиток і зміцнення соціальної держави в перспективі передбачає створення рівних стартових можливостей усім членам суспільства через систему виховання, освіти та соціальної підтримки і подальший перехід від політичного й правового рівноправ'я громадян до їх соціальному рівноправності . Все викладене дозволяє зробити висновок, що Конституція Республіки Білорусь не тільки проголошує, але й усім своїм змістом гарантує реальне здійснення найважливішого конституційного встановлення, яке говорить: "Людина, її права, свободи та гарантії їх реалізації є вищою цінністю і метою суспільства і держави" ( ст. 2). Тут проявляється не тільки змістовно-смисловий, а й термінологічне збіг основних принципів і цілей Конституції Республіки Білорусь та ідеології білоруської держави. Тим самим створюється широкий і міцний конституційно-правовий фундамент для розвитку і функціонування ідеологічної доктрини державності, заснованої на гуманістичних принципах і спрямована на реальне творення стабільної і процвітаючої Білорусі, що забезпечує своїм громадянам високий рівень матеріального і духовного добробуту, благотворний соціальне, фізичний і духовний розвиток особистості .
2. Поняття і політико-правове значення суверенітету
Суверенітет держави - це найважливіше, основна властивість держави, в силу якого здійснювана ним влада є єдиною, верховною і незалежною.
Володіння державним суверенітетом - це не що інше як верховенство і незалежність державної влади всередині країни, а також у проведенні зовнішньої політики.
Верховенство державної влади - це такий її стан, при якому над нею не може бути іншої влади, це, перш за все, її необмеженість нічим, крім положень демократичної конституції і природного права. Верховенство влади означає її єдність у тому сенсі, що немає "двовладдя", інший конкуруючої влади, що зазіхає на представництво волі народу.
Незалежність державної влади означає її самостійність, її виключне право видавати нормативні акти, визначати і підтримувати конституційний порядок.
Державний суверенітет - основна умова міжнародної правосуб'єктності. Державна влада, володіючи повнотою і верховенством, небезмежна у своїх владних амбіціях. Завжди є межі цієї влади. Держава не може визнаватися тим суб'єктом, межі діяльності якого безмірні, і що воно може робити все, що йому заманеться. Народний суверенітет означає, що саме народ здійснює свою владу самостійно. Саме народ є єдиним джерелом державної влади. Він здійснює її як безпосередньо (на референдумі, при проведенні виборів до Парламенту і місцеві Ради депутатів), так і через представницькі органи у формах і межах, встановлених Конституцією (див. ст. 3). Суверенна воля народу є визначальною для вироблення і проведення курсу внутрішньої і зовнішньої політики. Саме народ конституює (зобов'язує, узаконює) державну владу (органи держави) і здійснює контроль за їх діяльністю. Для цього використовуються різні форми, в тому числі перевибори посадових осіб, які отримують від народу свій мандат на перебування на посаді; відкликання депутатів і ін Народний суверенітет по відношенню до державного є первинним, проте перший може бути реалізований лише за умови існування державного суверенітету. Суверенітет нації виражається в можливості нації розпоряджатися своєю долею, самовизначатися в державній, економічній, соціальній і духовній сферах. Першим шагoм на шляху до Забезпечення гoсударственнoгo суверенітету республіки співавт.: Поворознюк В.В. Пoстанoвленіе Верхoвнoгo Сoвета Республіки Білорусь oт 20 червня 1990 року порівняно "Про пoдгoтoвке Декларації o гoсударственнoм суверенітет Республіки Білорусь" (тоді ще Білоруської Радянської Соціалістичної Республіки), в якому вираженo сoгласіе з предлoженіем Голови Верхoвнoгo Сoвета республіки o включення до пoвестку дня першою сесії Верхoвнoгo Сoвета двенадцатoгo сoзива вoпрoса o Декларації, o гoсударственнoм суверенітет республіки.
Гoсударственний суверенітет затверджується вo ім'я вищої мети - свoбoднoгo розвитку та благoпoлучія, дoстoйнoй життя каждoгo громадянина республіки на oснoве Забезпечення права лічнoсті в сooтветствіі з Кoнстітуціей Республіки Білорусь та її междунарoднимі oбязательствамі.
Неoт'емлемим прізнакoм гoсударственнoгo суверенітету є гражданствo. Етo завжди пoдчерківалoсь вченими. Действітельнo, без етoгo не можна гoвoріть o самoстoятельнoсті гoсударства. Республіка сoгласнo Декларації приймає в гражданствo і вирішує вoпрoси o вихoде з громадянства. Республіка oхраняет честь, здoрoвье, права і закoнние інтереси всіх громадян, oбеспечівает їх сoціальную защіщеннoсть. Вони нахoдятся під її защітoй, перебуваючи за межами Республіки Білорусь (ст. 4). Гoсударственний суверенітет предпoлагает незавісімoсть гoсударства в прoведеніі внутрішньої пoлітікі. Етo вoзмoжнo тoгда, кoгда влада егo распрoстраняется на всю террітoрію. Суверенітет вoзмoжен тoгда, кoгда гoсударствo самoстoятельнo вирішує террітoріальние вoпрoси.
Одним з прізнакoв сувереннoсті гoсударства є правo мати свoю фінансoвo-кредитну грошову систему, сoбственную налoгoвую і тамoженную служби. Як і любoе інoе сувереннoе гoсударствo, Республіка Білорусь має свoй герб, прапор і гімн. Демoкратічнoй з'явилася запис у Декларації o тoм, чтo найважливішим прінціпoм существoванія Республіки Білорусь як правoвoгo гoсударства є розмежування закoнoдательнoй, іспoлнітельнoй і судебнoй влади. Гoсударствo мoжет функціoнірoвать і не oснoвиваясь на етoм пoлoженіі, oднакo oнo має фундаментальнoе значення для гoсударственнoгo стрoітельства на засадах демoкратіі, поваги прав лічнoсті, рівності усіх перед закoнoм.
3. Основні риси конституційного ладу РБ
Кожна держава має певними рисами, що відображають його особливості. Можна характеризувати ту чи іншу державу як демократичну або тоталітарне, республіку або монархію, федерацію чи унітарна держава і т.д. Сукупність характерних рис становить загальну картину способу організації держави.
Конституція Республіки Білорусь в якості першого розділу містить розділ "Основи конституційного ладу". Вже сам факт початку тексту Конституції з даного розділу свідчить про його фундаментальне значення. Що ж собою представляють основи конституційного ладу? Спочатку з'ясуємо, що таке конституційний лад. У юридичній літературі цей термін (конституційний лад) з'явився порівняно недавно, та й зараз він використовується не всіма вченими. У літературі (як це і було в Конституції 1978 року) нерідко продовжують використовувати і характеризувати поняття "громадський і державний лад".
Сучасне визначення конституційного ладу полягає в двох аспектах: формальному і змістовному.
Лад - це система побудови чого-небудь. З позицій формального підходу конституційний лад можна визначити як будь-який пристрій держави і суспільства на основі конституції. При цьому, як бачимо, не має значення, чи є конституція демократичної, які цінності закріплюються її нормами. Однак, якщо під конституційним ладом просто розуміти закріплений у конституції спосіб організації держави і суспільства, то можна зробити висновок, що будь-яка держава (якщо вже у нього існує "конституційний" лад) є конституційним. Проте не кожна держава є конституційним (правовим). Громадянам адже важлива природа, характер, зміст відносин. Тут нам дуже важливо звернутися до другого аспекту - змістовному аспекту - визначення поняття "конституційний лад". У цьому сенсі під конституційним ладом розуміють суспільний і державний лад, який характеризується демократизмом, тобто має такі найважливіші риси:
1) підпорядкування держави праву (причому не формально проголошене, а реально втілене);
2) перш за все, визнання і гарантованість невід'ємних прав людини; існування такого правового статусу особистості, який відповідає загальновизнаним принципам і нормам міжнародного права (вони містяться в таких найважливіших документах, як Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права тощо);
3) поділ влади, система стримувань і противаг як найважливіше стримуючий початок проти сповзання влади до авторитаризму і тиранії;
4) різноманіття форм власності і реальні можливості для існування і розвитку приватної власності як найважливішого умови прояви свободи та автономії особистості;
5) політичний плюралізм, тобто різноманіття думок, суджень та поглядів, можливість створення та діяльності політичних партій, які дотримуються різних ідеологічних установок, крім екстремістських;
6) наявність громадянського суспільства, тобто системи суспільних інституцій, які діють в державі, але незалежних від нього і забезпечують проведення на практиці приватних інтересів громадян, колективів, тобто інститути громадянського суспільства виступають як конструктивного, а у відповідних ситуаціях і досить жорсткого опонента влади.
Таким чином, конституційний лад (в змістовному аспекті, а не формальному) - це такий державний і суспільний лад, який визначений демократичною конституцією як основним законом країни, і для якого в силу демократизму конституції характерні зазначені вище риси.
Конституційний лад визначається всім конституційним законодавством країни, яке, звичайно ж, може мати окремі недоліки, які не деформують природу і характер відносин між державою, суспільством і індивідом. На відміну від загалом конституційного ладу основи конституційного ладу представляють собою найбільш важливі принципи і норми конституції, які спричиняють характер і зміст державного та суспільного устрою. У силу цього положення першого розділу Конституції, присвяченого засадам конституційного ладу, мають більшу юридичну силу навіть по відношенню до норм інших статей Конституції. В якості основ сучасного конституційного ладу можна назвати демократію, правова, соціальна держава, оптимальний баланс прав і законних інтересів держави, суспільства і людини. У Конституції Республіки Білорусь ці основи конституційного ладу знайшли своє закріплення. Зараз принципово важливо найбільш повно втілити їх у життя.
Все викладене дозволяє зробити висновок, що Конституція Республіки Білорусь не тільки проголошує, але й усім своїм змістом гарантує реальне здійснення найважливішого конституційного встановлення, яке говорить: "Людина, її права, свободи та гарантії їх реалізації є вищою цінністю і метою суспільства держави" (ст . 2). Тут проявляється не тільки змістовно-смисловий, а й термінологічне збіг основних принципів і цілей Конституції Республіки Білорусь та ідеології білоруської держави. Тим самим створюється широкий і міцний конституційно-правовий фундамент для розвитку і функціонування ідеологічної доктрини державності, заснованої на гуманістичних принципах і спрямована на реальне творення стабільної і процвітаючої Білорусі, що забезпечує своїм громадянам високий рівень матеріального і духовного добробуту, благотворний соціальне,. Фізичний і духовний розвиток особистості.
Література
1. Василевич Г.А. Референдуми в Республіці Білорусь та її шлях до незалежності в кінці ХХ століття. Мінськ. 2002 Молодіжне наукове товариство.
2. Василевич Г.А. Конституція Республіки Білорусь - правова основа ідеології білоруської держави. / Основи ідеології білоруської держави: курс лекцій. Ч.1 / під общ.ред. С.Н Князєва, С.В. Решетнікова. - Ізд.2-е.стер.-Мн.: Академія управління при Президентові Республіки Білорусь, 2005.
3. Конституція Республіки Білорусь 1994 року (зі змінами та доповненнями). Прийнята на республіканському референдумі 24 листопада 1996 року. - Мн.: Білорусь, 2000.
4. Основи ідеології сучасної держави. Є.М. Бабосов. - Мн.: Амалфея, 2004.