Міністерство освіти і науки України
Донецький Національний Університет
Математичний факультет
Кафедра вищої математики і методики викладання математики
Реферат на тему:
Комерційна таємниця
Донецьк, 2009
Комерційна таємниця. Поняття, ознаки, правовий режим
Поняття комерційної таємниці сформульовано в ст. 505 Цивільного Кодексу України:
Комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому або в певній формі та сукупності її складових невідома і не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.
Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.
Крім того, зміст поняття комерційна таємниця розкривається також у ст. 36 "Неправомірне збирання, розголошення та використання відомостей, що є комерційною таємницею" Господарського Кодексу України.
Відповідно до даної статті комерційною таємницею можуть бути визнані відомості, пов'язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб'єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб'єкта господарювання.
Цивільний Кодекс України (ст. 420) і Господарський Кодекс України (ст. 155) відносять комерційну таємницю до об'єктів прав інтелектуальної власності, охороняються відповідно до чинного законодавства.
Таким чином, з вищесказаного можна виділити сукупність ознак, необхідних для кваліфікації інформації як комерційної таємниці:
- Вона не є державною таємницею;
- Має безпосереднє відношення до статутної діяльності підприємства;
- Її розголошення може завдати підприємству суттєві матеріальні збитки;
- На підприємстві діє адекватна система заходів щодо її захисту.
Перш, ніж скористатися своїми правами на комерційну таємницю, підприємство повинно юридично грамотно оформити їх. З цією метою вносяться відповідні положення в установчі документи:
- Установчий договір;
- Статут (положення).
А також до ряду внутрішніх регламентуючих документів:
- Правила внутрішнього трудового розпорядку.
На підставі цих основоположних документів підприємством видаються інші внутрішні документи, в яких конкретизуються питання комерційної таємниці та її захисту, наприклад:
- Положення про комерційну таємницю;
- Інструкція про порядок віднесення інформації до комерційної таємниці;
- Перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю;
- Зобов'язання про нерозголошення комерційної таємниці та ін
Установчий договір
У даному документі, з посиланнями на ст.ст. 505, 506 ГК України, ст.ст. 36, 135, 155, 162 Господарського Кодексу України, необхідно сформулювати положення про те, що підприємство має право класифікувати приналежну йому інформацію як комерційну таємницю, визначати її склад, обсяг та порядок захисту. А також вказати на зобов'язання підприємства щодо захисту конфіденційної інформації, пов'язаної з його господарською діяльністю.
Крім того, необхідно визначити, ким встановлюється порядок захисту конфіденційної інформації. Як правило, ці функції виконує власник або керівник підприємства. А також, яким посадовцем здійснюється контроль за дотриманням встановленого на підприємстві порядку захисту комерційної таємниці.
В установчому договорі доцільно також зафіксувати право підприємства не виконувати вимоги посадових осіб контролюючих та правоохоронних органів, а також інших органів державного управління при відсутності у них законних повноважень на ознайомлення з такою категорією інформації.
Іноді внесок в статутний капітал одного з учасників є об'єктом інтелектуальної власності, розцінюється ним як комерційна таємниця. У цих випадках в установчому договорі потрібно визначити порядок доступу до цієї інформації інших засновників. Статут підприємства
Основні положення щодо комерційної таємниці, що містяться в установчому договорі необхідно відобразити і в розділі статуту "Права та обов'язки підприємства".
Колективний договір
Роль колективного договору в умовах ринкової економіки не тільки не зменшується, а й навпаки зростає. Оскільки заходи щодо захисту комерційної таємниці забезпечують безпеку і стабільність функціонування підприємства в цілому, в них повинні бути зацікавлені всі члени трудового колективу.
Відповідно до Закону "Про колективні договори і угоди" № 3356 від 1 липня 1993 колективні договори укладаються на всіх підприємствах, які використовують найману працю. Суб'єктами договору є власник підприємства або уповноважений ним орган та трудовий колектив.
Укладенню колективного договору, угоди передують колективні переговори, в ході яких сторони зобов'язані подати необхідну інформацію щодо його змісту. При цьому відповідно до ст. 10 Закону України "Про колективні договори і угоди" учасники переговорів не мають права розголошувати дані, що є державною або комерційною таємницею і підписують відповідні зобов'язання.
У цей документ необхідно включити положення, що передбачають взаємні зобов'язання адміністрації і колективу підприємства щодо захисту комерційної таємниці. Наприклад: "З метою запобігання витоку інформації, що становить комерційну таємницю, що може завдати підприємству значних матеріальних збитків, адміністрація зобов'язується запровадити систему заходів щодо її захисту. Члени трудового колективу підприємства, у свою чергу, "зобов'язуються виконувати встановлений на підприємстві порядок захисту комерційної таємниці.
У договорі доцільно також сформулювати зобов'язання адміністрації проводити періодично заняття із співробітниками, допущеними до конфіденційної інформації, забезпечувати їх необхідними методичними матеріалами з питань захисту комерційної таємниці.
У договорі можна визначити відповідальність співробітників за порушення порядку роботи з інформацією, що становить комерційну таємницю. Наприклад: позбавлення премій, відсторонення від роботи з такою інформацією, перенесення часу чергової відпустки, залучення до дисциплінарної відповідальності, передбаченої ст. 147 КЗпП України і т.п.
На практиці процес прийняття колективного договору, що містить положення про захист комерційної таємниці проходить не завжди гладко, особливо в наукових колективах. Тому його обговорення та укладення має передувати велика робота з роз'яснення важливості захисту комерційної таємниці для всіх членів трудового колективу.
Правила внутрішнього трудового розпорядку
У Правилах внутрішнього трудового розпорядку конкретизуються обов'язки адміністрації і співробітників підприємства з питань захисту комерційної таємниці.
Наприклад, обов'язки адміністрації можуть бути сформульовані наступним чином:
- При прийомі або переведенні на роботу, пов'язану з комерційною таємницею, інструктувати працівників з питань дотримання встановленого порядку її захисту;
- Згода працівника на допуск до комерційної таємниці оформляти підпискою про її нерозголошення;
- Створити необхідні умови для виконання співробітниками встановленого на підприємстві порядку захисту комерційної таємниці;
- Впровадити комплекс організаційних, економічних, інженерно-технічних і виховно-профілактичних заходів, спрямованих на попередження витоку конфіденційної комерційної інформації;
- Включати в посадові інструкції співробітників, що мають допуск до комерційної таємниці вимоги про її нерозголошення;
- Контролювати виконання співробітниками підприємства встановленого порядку захисту комерційної таємниці;
- Залучати до дисциплінарної відповідальності порушників порядку захисту комерційної таємниці, відповідно до ст. 147 КЗпП України.
Обов'язки співробітників можна викласти в такій редакції:
- Суворо дотримуватися вимог встановленого на підприємстві порядку захисту комерційної таємниці;
- Дбайливо ставитися до носіїв інформації, які містять комерційну таємницю (документів, рукописів, кресленнями, дискетам, і т.д.)
2. Законні способи отримання комерційної таємниці
Отримати інформацію про діяльність фірми можна двома способами: законним і незаконним. Законний спосіб - це отримання інформації із засобів масової інформації, рекламних проспектів фірми, статей про фірму, з виставок, прес-конференцій. Ця інформація спеціально готується працівниками фірми для відкритого користування всіма зацікавленими особами.
3. Режим комерційної таємниці
Режим комерційної таємниці - правові, організаційні, технічні та інші прийняті власником інформації, що становить комерційну таємницю, заходи з охорони її конфіденційності.
Віднесення інформації до категорії комерційної таємниці диктується, насамперед, необхідністю захисту економічних інтересів підприємства в умовах ринкової конкуренції, особливо, коли вона носить несумлінний характер.
Тому, приступаючи до етапу визначення відомостей, що становлять комерційну таємницю, слід проаналізувати можливі устремління конкурентів. Найчастіше вони зводяться до одержання інформації про:
- Фінансове становище підприємства;
- Прогноз його розвитку в майбутньому;
- Умовах контрактів та угод;
- Технологічної і технічної специфікації випускається перспективної продукції;
- Маркетингу та стратегії цін;
- Системі безпеки підприємства.
В організаційному плані роботу з визначення відомостей, що становлять комерційну таємницю можна розділити на три етапи.
Перший етап передбачає видання наказу про порядок визначення відомостей, що становлять комерційну таємницю.
У ньому передбачаються:
- Створення постійно діючої комісії з комерційної таємниці;
- Визначення категорій персоналу, якому надається право попередньої класифікації інформації як комерційної таємниці (інженерно-технічний, наукові співробітники, менеджери, маркетологи, економісти, юристи тощо);
- Порядок документування роботи з визначення відомостей, що становлять комерційну таємницю;
- Строки підготовки переліку відомостей, що становлять комерційну таємницю і його подання для затвердження керівництвом.
Як правило, пропозиції про включення відомостей в розряд комерційної таємниці вносяться керівниками структурних підрозділів у вигляді доповідних, службових записок і т.п.
З метою забезпечення єдиного підходу до відбору відомостей, що становлять комерційну таємницю, на підприємстві може бути розроблена відповідна методика.
На другому етапі постійно діюча комісія повинна проаналізувати можливі збитки від витоку виділених на першому етапі відомостей.
Третій етап зводиться до формування переліку відомостей, що становлять комерційну таємницю підприємства та введення його в дію.
Структура такого переліку може бути наступна:
- Виробництво;
- Управління;
- Плани;
- Наради;
- Фінанси;
- Стан ринку;
- Партнери;
- Контракти;
- Ціни;
- Науково-технічні досягнення;
- Система безпеки підприємства.
Підготовлений постійно-діючою комісією перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю, подається на затвердження керівництву підприємства і після його затвердження вводиться в дію відповідним наказом. З даним наказом повинні бути ознайомлені під розпис всі співробітники, допущені до роботи з інформацією, що становить комерційну таємницю.
Перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю повинен періодично коригуватися. Відомості, що втратили своє значення повинні виключатися, а вноситися ті, які потребують захисту.
4. Заходи щодо охорони конфіденційності інформації
За оцінками українських і зарубіжних фахівців головним джерелом витоку конфіденційної інформації, є персонал підприємства. Причому дії його, в переважній більшості випадків, носять свідомий характер. Вони можуть бути обумовлені, наприклад, бажанням помститися за кривду з боку керівництва, корисливими спонуканнями.
Тому для підприємства вкрай важливо зафіксувати індивідуальну відповідальність співробітників за довірену їм комерційну таємницю. Здійснюється це шляхом оформлення допуску до комерційної таємниці при прийомі на роботу або переведення на відповідну посаду.
Усвідомлення співробітником можливість покарання за розголошення комерційної таємниці грає важливу роль в профілактиці, її витоку.
В основу системи допуску можуть бути покладені відповідні положення Закону "Про державну таємницю" N 3855-XII від 21 січня 1994 року в редакції Закону N 1079-XIV від 21.09.99 р. адаптовані до завдань захисту комерційної таємниці.
Таким чином, під допуском до комерційної таємниці слід розуміти письмове розпорядження керівника підприємства, що дає конкретному співробітнику право на ознайомлення або роботу з інформацією, що становить комерційну таємницю.
Відомості, що становлять комерційну таємницю, можуть бути диференційовані підприємством за ступенем важливості, з присвоєнням відповідного грифа. Наприклад:
- Комерційна таємниця - конфіденційно (КТ-К);
- Комерційна таємниця - строго конфіденційно (КТ-СК);
- Комерційна таємниця - особливої важливості (КТ-ІВ).
У цьому випадку в допуску необхідно вказувати рівень конфіденційної інформації, з якою може знайомитися чи працювати співробітник.
Надання допуску передбачає:
- Визначення потреби співробітника в конфіденційній інформації, при виконанні ним службових обов'язків;
- Перевірку співробітника у зв'язку з допуском до комерційної таємниці;
- Ознайомлення співробітника з мірою відповідальності за порушення законодавства про незаконний збір, використання чи розголошення комерційної таємниці;
- Оформлення письмового зобов'язання про нерозголошення комерційної таємниці, яка буде йому довірена.
При перевірці співробітника на допуск необхідно враховувати:
- Досягнення ним дієздатного віку 18 років;
- Наявність судимості за злочини, пов'язані, перш за все, з розголошенням державної або комерційної таємниці, а також у фінансово-господарській сфері;
- Наявність психічних захворювань, схильність до вживання алкоголю і наркотиків;
- Факти надання в процесі підготовки матеріалів для оформлення допуску недостовірних відомостей про себе;
- Наявність підозрілих зв'язків зі співробітниками конкуруючих фірм.
Комплекс використовуваних підприємством перевірочних заходів не повинен порушувати прав і свобод громадянина.
З метою визначення правдивості наданих співробітником або кандидатом на роботу відомостей все частіше застосовуються тестові методики і поліграфи. Останні демонструють добрі результати і для їх застосування немає перешкод у чинному законодавстві України. Перевірка на поліграфі повинна проводитися за згодою працівника, а її результати повинні бути доведені до його відома.
Згода працівника прийняти на себе зобов'язання про нерозголошення комерційної таємниці оформляється письмовим зобов'язанням про її нерозголошення.
У той же час, співробітник, що має допуск може бути позбавлений його у зв'язку з грубими порушеннями встановленого порядку захисту комерційної таємниці, за що відкрився обставинам, які були приховані ним раніше під час оформлення допуску, а також у зв'язку з переведенням на іншу роботу, де такий допуск не потрібно.
У випадку звільнення співробітника, допущеного до комерційної таємниці, від нього відбирається попередження - зобов'язання про нерозголошення стали йому відомими в процесі роботи комерційних секретів підприємства.
Мета відбору такого попередження - зобов'язання - профілактика розголошення звільняються співробітником секретної комерційної інформації і створення юридичних підстав для відшкодування збитків у разі розголошення ним таких відомостей.
Під доступом до комерційної таємниці мається на увазі дозвіл уповноваженої посадової особи на ознайомлення з конкретною конфіденційною інформацією співробітника, що має до неї допуск.
5. Винятки
Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, спосіб їх захисту встановлюються підприємством самостійно у відповідності до чинного законодавства.
При виділенні такої інформації необхідно враховувати ряд обмежень, що вводяться окремими законодавчими і нормативними актами.
Зокрема, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 611 від 9 серпня 1993 р. "Про перелік відомостей, що не є комерційною таємницею" до комерційної таємниці не можуть бути віднесені:
- Установчі та інші документи, що дозволяють займатися підприємницькою діяльністю або її окремими видами;
- Інформація за всіма формами державної звітності;
- Відомості, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов'язкових платежів;
- Відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому, за професіями і посадами, а також інформація про наявність вільних робочих місць;
- Документи про сплату податків та обов'язкових платежів;
- Інформація про забруднення навколишнього природного середовища, порушення техніки безпеки, реалізації продукції, що завдає шкоди здоров'ю, а також інші порушення законодавства України і розміри заподіяного при цьому шкоди;
- Документи про платоспроможність;
- Відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об'єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;
- Відомості, які відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню.
Крім того, відповідно до закону "Про інформацію" № 2657 від 02.10.92 р. не може встановлюватися режим обмеженого доступу до інформації, що є загальновідомою і загальнодоступною на законних підставах.
Не можуть також бути оголошені комерційною таємницею винаходи, раціоналізаторські пропозиції та інша інформація, захищена патентом або авторським свідоцтвом. Захист цієї інформації регулюється законами України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" № 3687 від 15.12.93 р., "Про охорону прав на промислові зразки" № 3688 від 15.12.93 р.
6. Відповідальність: цивільно-правова, адміністративна, кримінальна
Законодавство України, гарантуючи право підприємства на комерційну таємницю і її захист, встановлює і відповідальність, зокрема працівників підприємства, за порушення цих прав, а саме:
- Кримінальну;
- Цивільно-правову;
- Адміністративну;
- Дисциплінарну.
Кримінальна відповідальність
Кримінальна відповідальність передбачена за наступні види злочинів:
1. незаконне збирання з метою використання або використання, відомостей, що становлять комерційну таємницю (ст. 231 КК України);
2. розголошення комерційної таємниці (ст. 232 КК України).
Проаналізуємо нижче дані статті.
Стаття 231. Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю.
Умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що становлять комерційну таємницю, з метою розголошення чи іншого використання цих відомостей (комерційне шпигунство), а також незаконне використання таких відомостей, якщо це завдало істотної шкоди суб'єкту господарської діяльності, - караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
Дана стаття містить два склади злочину:
1. незаконне збирання з метою використання відомостей, що становлять комерційну таємницю;
2. незаконне використання відомостей, що містять комерційну таємницю, якщо це завдало підприємству істотний економічний збиток.
Науково-практичний коментар до КК України трактує перший склад злочину як активні дії, спрямовані на добування (отримання) таких відомостей будь-яким способом: вилучення, в тому числі викрадення документів, що містять комерційну таємницю, незаконне ознайомлення з такими документами або предметами будь-яким способом, прослуховування телефонних розмов, підслуховування усних розмов, опитування співробітників підприємства, отримання таких відомостей від володіють ними осіб шляхом підкупу, погроз, насильства і т.п.
Злочин у цій формі вважається закінченим з моменту вчинення дій, спрямованих на незаконне збирання відомостей, що становлять комерційну таємницю, незалежно від їх подальшого використання. Суб'єктивна сторона даного діяння характеризується лише прямим умислом.
Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є мета - подальше використання незаконно зібраних відомостей, що становлять комерційну таємницю:
- Для власних потреб, наприклад, впровадження у виробництво;
- Продаж або безоплатна передача іншим суб'єктам підприємницької діяльності;
- Розголошення з метою заподіяння матеріальної або іншої шкоди суб'єкту підприємницької діяльності;
- Вимога винагороди або вчинення певних дій за повернення або нерозголошення зібраних відомостей, що містять комерційну таємницю, та ін
Мотиви незаконного збирання відомостей, що містять комерційну таємницю персоналом підприємства, як правило, корисливі.
Другий склад злочину трактується як впровадження "технічних" секретів у власне виробництво, облік отриманих відомостей при плануванні власної підприємницької діяльності, продаж відомостей, що становлять комерційну таємницю і т.п.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного злочину є обов'язкова наявність значного матеріального збитку, що перевищує в 50 і більше разів перевищує встановлений законодавством мінімальний розмір заробітної плати.
При визначенні збитків враховуються:
- Прямий матеріальний збиток;
- Витрати на ліквідацію наслідків від використання відомостей іншими суб'єктами підприємницької діяльності;
- Збитки від зниження реалізації продукції (товарів, послуг);
- Витрати, пов'язані з вимушеним перепрофілюванням діяльності;
- Збитки від падіння цін, і ін
Моральна шкода, заподіяну підприємству використанням відомостей, що становлять комерційну таємницю, на кваліфікацію злочину не впливає, але враховується при визначенні міри покарання.
Суб'єктивна сторона злочину передбачає обов'язкову наявність умислу. Винна особа повинна усвідомлювати, що незаконно використовує відомості, що становлять комерційну таємницю.
Для кваліфікації даного складу злочину не має значення, ким були зібрані незаконно використовуються відомості, які становлять комерційну таємницю.
Стаття 232. Розголошення комерційної таємниці
Умисне розголошення комерційної таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця стала відома у зв'язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих або інших особистих спонукань і завдало істотної шкоди суб'єкту господарської діяльності, - карається штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.
Розголошення комерційної таємниці являє собою незаконне ознайомлення інших осіб з відомостями конфіденційного характеру, віднесеними підприємством до комерційної таємниці, а також навмисне створення умов, спрямованих на ознайомлення з ними сторонніх осіб, вчинене особою, якій такі відомості стали відомі у зв'язку з професійною або службовою діяльністю і яка зобов'язана зберігати такі відомості в таємниці.
Способи розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю, можуть бути найрізноманітнішими, наприклад:
- Повідомлення зазначених відомостей третім особам, зокрема, конкурентам;
- Надання для ознайомлення третім особам документів та інших носіїв інформації, які містять комерційну таємницю;
- Опублікування в засобах масової інформації відомостей, що містять комерційну таємницю.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочину є наявність істотного матеріального збитку у розмірі 50 і більше встановлених законодавством мінімальних заробітних плат.
Нанесення підприємству моральної шкоди внаслідок розголошення комерційної таємниці, наприклад, підрив ділової репутації, даного складу злочину не утворює.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і спеціальними мотивами - корисливих або іншими особистими мотивами.
Суб'єктами даного злочину, поряд із співробітниками підприємства, можуть бути представники правоохоронних, контролюючих та інших державних органів, банківських структур і т.п. яким такі відомості стали відомі в процесі виконання службових обов'язків і які зобов'язані зберігати отриману інформацію в таємниці.
Порушувати кримінальні справи за фактами розголошення комерційної таємниці відповідно до ст. 4 КПК України мають право: суд, прокуратура та органи дізнання на підставі заяви потерпілого особи.
8. Цивільно-правова відповідальність
Відповідно до ст. 420 ЦК України, комерційна таємниця є об'єктом права інтелектуальної власності.
Ст. 506 ГК України до майнових прав інтелектуальної власності на комерційну таємницю відносить:
1) право на використання комерційної таємниці;
2) виключне право дозволяти використання комерційної таємниці;
3) виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці;
4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визначило інформацію комерційною таємницею, якщо інше не встановлено договором.
Збиток, нанесений підприємству внаслідок порушення його прав на комерційну таємницю, відшкодовується винною особою, відповідно до ст. 1166 "Загальні підстави відповідальності за завдану матеріальну шкоду" ГК України, в повному обсязі.
Моральна шкода від тих же дій або бездіяльності відшкодовується незалежно від матеріальних збитків (ст. 23 "Відшкодування моральної шкоди" ГК України).
При визначенні збитків від порушення прав на комерційну таємницю враховуються не тільки прямі збитки, але і упущена вигода (ст. 22 "Відшкодування збитків та інші способи відшкодування матеріальної шкоди").
Доцільно підкреслити, що ст. 1174 ЦК України встановлює відповідальність посадових осіб, зокрема правоохоронних та контролюючих органів, за порушення права підприємства на комерційну таємницю на загальних підставах.
9. Адміністративна відповідальність
Адміністративна відповідальність юридичних і фізичних осіб за порушення прав на комерційну таємницю передбачена, по-перше, ст. 164-3 "Недобросовісна конкуренція" Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Нижче наводиться її вміст у повному обсязі.
"Незаконне копіювання форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а так само імітація, копіювання, пряме відтворення товару іншого підприємця, самовільне використання його імені - тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до сорока чотирьох неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини чи без такої.
Умисне поширення неправдивих або неточних відомостей, які можуть заподіяти шкоди діловій репутації або майновим інтересам іншого підприємця, - тягне за собою накладення штрафу від п'яти до дев'яти неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян.
Отримання, використання, розголошення комерційної таємниці, а також конфіденційної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця - тягне за собою накладення штрафу від дев'яти до вісімнадцяти неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян ".
Розгляд справ за статтею 164-3 відноситься до компетенції районних і міських судів.
По-друге, адміністративна відповідальність за ті ж злочини передбачена Законом України "Про захист від недобросовісної конкуренції" (ст. 16 "Неправомірне збирання комерційної таємниці", ст. 17 "Розголошення комерційної таємниці", ст. 18 "Схиляння до розголошення комерційної таємниці" , ст. 19 "Неправомірне використання комерційної таємниці").
Відповідно до цього закону адміністративні стягнення на юридичних осіб у вигляді штрафів накладаються Антимонопольним комітетом, а залучення до адміністративної відповідальності громадян здійснюється відповідно до чинного законодавства.
10. Дисциплінарна відповідальність
За неодноразове або грубе порушення встановленого на підприємстві порядку захисту комерційної таємниці до працівника можуть застосовуватися дисциплінарні стягнення.
Підставою для їх застосування є ст. 147 КЗпП, колективний договір, правила внутрішнього трудового розпорядку, положення про комерційну таємницю інші внутрішні документи.
У відповідності зі статтею 147 КЗпП до порушника трудової дисципліни можуть застосовуватись такі заходи:
- Догана;
- Звільнення.
У теж час внутрішніми документами можуть бути передбачені й інші заходи впливу за дані проступки, наприклад:
- Переведення на іншу роботу, не пов'язану з допуском до комерційної таємниці;
- Позбавлення премій за результатами роботи;
- Зміна часу надання чергової відпустки.
Література
http://www.intuit.ru/department/history/law/11/
http://jus.org.ua/glava-13-kommercheskaya-tajna/
http://www.strategies.com.ua/statti_KT.html