ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
МАТЕМАТИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
КАФЕДРА ІСТОРІЇ СЛОВ'ЯН
Класичний університет від виникнення до сучасного стану
Виконала
студентка групи 4-Б
Рудь Лада
Науковий керівник
Масальський В.І.
Донецьк 2009р.
Зміст
Введення
Розділ 1. Сутність і генезис поняття класичний університет
Розділ 2. Шляхи розвитку класичного університету Україні за роки незалежності
Рейтинг ВНЗ від Міністерства освіти і науки України
Висновки
Список літератури
Введення
В даний час в розвинених країнах університети стали грати все зростаючу роль в житті суспільства, вже цілком і повністю залежить від наукових відкриттів, освіченості та професіоналізму. Так, в США більшість дослідників, які вивчають проблеми освіти, вважають сучасні університети центрами розвитку постіндустріального суспільства. І дійсно, на практиці часом виявляється, що скільки-небудь серйозних змін в суспільстві неможливо досягти без попередніх трансформацій у сфері освіти. До того ж з історії відомо, що певним чином орієнтована школа, і перш за все університет, разом з церквою зіграли вирішальну роль у консолідації та становленні існуючих сьогодні націй і держав. Велика роль освіти у формуванні цінностей та ідеалів, у зміні уявлень про стандарти життя і стереотипах мислення. Саме освіта, і тільки воно одне, може підготувати людину до нових складних видів діяльності, до сприйняття нових цінностей та ідей.
У нашій країні, як і в усьому світі, університети, нині звані класичними, протягом багатьох десятиліть грали особливу роль. До другої половини 80-х років в Радянському Союзі їх було близько сімдесяти, але з кінця 80-х років кількість вузів, що носять найменування "університет", стало зростати, з'явилися технічні університети, а потім і профільні.
Класичні університети впливають на всі процеси, що протікають в державі і суспільстві, не тільки через своїх випускників, а й результатами своїх фундаментальних наукових досліджень, які є основою для різноманітних прикладних та дослідно-конструкторських розробок у всіх галузях соціально-економічної сфери. В університетах у порівнянні з іншими типами вузів, як правило, працюють більш висококваліфіковані викладачі, що мають самий широкий спектр спеціальностей. Це дає можливість саме в першу чергу університетам відкривати навчання за новими спеціальностями та напрямками, вводити нові спеціалізації, створювати умови, що дозволяють студентам отримувати другу, додаткову ("ринкову"), спеціалізацію. Маючи велике число вчених у галузі фундаментальних наук, класичним університетам легше починати підготовку фахівців для наукомістких виробництв. Цьому сприяє і те, що саме класичні університети далі інших вузів просунулися в реалізації принципів інтеграції вищої професійної освіти та фундаментальної науки.
Розділ 1. Сутність і генезис поняття класичний університет
Відповідно до визначення, даного в постанові Кабінету міністрів від 5 вересня 1996 року.
Класичний університет - це багатопрофільний вищий навчальний заклад, що готує фахівців із широкого спектра природничих, гуманітарних, технічних та інших напрямів. Крім того, в такому вузі проводяться фундаментальні та прикладні наукові дослідження, ведеться культурно-просвітницька діяльність. У цілому, класичний університет об'єднує три види суспільно значимих соціальних інститутів: науки, освіти і культури.
Суть класичного університету - проведення навчального процесу на базі фундаментальних наукових досліджень. Ці принципи були покладені в основу перших російських університетів, а В. Гумбольдтом побудована модель Берлінського університету (університет Гумбольдта), що зробила суттєвий вплив на розвиток класичної університетської освіти.
Орієнтація на інтеграцію навчального процесу та фундаментальних наукових досліджень як на основу університетського життя зумовлює і функції класичного університету (В. А. Садовничий та ін), головні з яких:
· Виробництво знань;
· Накопичення і збереження знань;
· Передача знань;
· Поширення знань.
Ці чотири основні функції властиві ідеальної моделі університету Гумбольдта і обумовлюють можливості класичного університету в підготовці інтелектуальної еліти суспільства (блискучим доказом цього твердження є наявність 29 Нобелівських лауреатів у складі професури Берлінського університету).
Зрозуміло, для здійснення цих функцій в університеті мають бути відповідні інфраструктура та потенціал.
Так, виробництво знань вимагає наявності провідних наукових шкіл і спеціалізованих наукових установ у складі університетів (науково-дослідних інститутів, ботанічних садів, обсерваторій і т.п.), які також є і базою навчального процесу. Виконання функцій накопичення і збереження знань зумовило традиційно високий для університетів рівень бібліотек і музеїв (класичні університети завжди були інформаційними центрами).
Передача знань - навчальний процес на високому науковому та методичному рівні-неможлива без наявності провідних науково-педагогічних шкіл по всьому спектру точних, природничих та гуманітарних наук, які мають вікові традиції і високий авторитет у науковому співтоваристві. Функція розповсюдження знань включає також культурний і просвітницький компоненти, що і дозволяє в цілому говорити про класичних університетах як про центри освіти, науки, культури і освіти.
Зрозуміло, функціонування подібного університету Гумбольдта припускає істотну, певною мірою безоплатну підтримку з боку держави (особливо дорогих фундаментальних досліджень).
Розділ 2. Шляхи розвитку класичного університету Україні за роки незалежності
Корінні перетворення в утриманні вищої освіти пов'язані з розробкою і впровадженням у 1988-93 рр.. нових навчальних планів, у яких реалізований диференційований підхід до підготовки спеціалістів для педагогічної, виробничої та науково-дослідної діяльності.
Існування цих планів наблизило вища освіта до вимог, запропонованою товариством і освітою до сучасного спеціаліста.
Володіючи значним науковим потенціалом і будучи головними заснуваннями утворення, університети традиційно є найбільшими центрами підготовки фахівців. Вони покликані забезпечувати кадрами самих різних профілів науково-дослідні, політичні, культурні і правові інститути суспільства, адміністративні, що планують, директивні органи держави, промисловість, сільське господарство, медицину, органи освіти.
Університети, розташовуючи значним рядом провідних вчених-педагогів, комплексом науково-дослідних та освітніх підрозділів, є значними просвітницькими центрами. Вони проводять велику роботу по поширенню знань і досягнень у галузі природничих і гуманітарних наук серед учнівської молоді, викладачів середніх та середньо-спеціальних навчальних закладів, службовців та інженерно-технічної інтелігенції.
Для 90-х рр.. характерна тенденція, пов'язана з підготовкою в університетах висококваліфікованої педагогічної інтелігенції. На шляху до досягнення цієї мети зроблено вже чимало: у державні документи і навчальні плани закладені ідеї гуманізації та гуманітаризації педагогічного університетської освіти, помітним стало місце культурологічних, загальнорозвиваючих дисциплін у змісті освіти.
Університети, поряд із педагогічними інститутами, займають провідне місце в розвитку й удосконалюванні середнього, середньо-спеціальної та вищої освіти, підготуванню викладачів для середніх шкіл, училищ, технікумів і вузів. Провідну роль грають університети в системі безперервної освіти, післявузівської підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, вчителів і керівників шкіл, працівників різних галузей державного господарства.
Рейтинг ВНЗ від Міністерства освіти і науки України
1. Київський національний університет ім. Т.Г. Шевченка
2. Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна
3. Національний університет "Києво-Могилянська академія"
4. Львівський національний університет ім. І. Франка
5. Одеський національний університет ім. І. І. Мечнікова
6. Національний університет "Острозька академія"
7. Донецький національний університет
8. Хмельницький національний університет
9. Ужгородський національний університет
10. Дніпропетровський національний університет
11. Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського
12. Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника
13. Сумський державний університет
14. Закарпатський державний університет
15. Запорізький національний університет
16. Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича
17. Східноукраїнській національний університет ім. В. Даля
18. Волинський державний університет ім. Лесі Українки
19. Херсонський державний університет
20. Ніжинський державний університет ім. М.В. Гоголя
21. Житомирський державний університет ім. І. Франка
22. Кам'янець-Подільський державний університет
23. Миколаївський державний універстітет ім. В.О. Сухомлинського
24. Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького
Висновки
Представляє інтерес аналіз можливостей розвитку класичної університетської освіти в майбутньому. Зараз ми є свідками руху до постіндустріального, в істотній мірі інформаційного суспільства, коли відбувається заміна таких категорій, як "праця" і "капітал", відповідно на категорії "знання" та "інформація" (Е. Тоффлер).
Класичні університети:
· Стаючи центрами телекомунікацій та просування нових інформаційних технологій, істотно підвищують свою роль як інформаційні центри. Це в свою чергу підвищує їх роль як координаційних та експертних центрів в науково-освітній та технологічних сферах, сприяє інтеграції з академічними науковими установами тощо
· Посилюються як центри міждисциплінарних досліджень, перш за все в науках про природу і суспільство (екологія, природні ресурси, управління, економіка), що дозволяє ставити завдання рішення великих комплексних проблем, зокрема, регіонального та галузевого рівня, що вимагають залучення, що принципово важливо, нових підходів зі сфери точних наук, зокрема математики. При цьому університети в певній мірі набувають рис регіонотворчих структур, граючи також роль стабілізаційних в соціально-економічному плані інститутів.
· Прагнуть стати "ядром" освітніх систем регіонів.
· У рамках процесів глобалізації посилюють свою роль як центри міжнародного співробітництва, отримуючи при цьому і нові можливості підтримки фундаментальних наукових досліджень.
У цілому, звичайно, існують великі складності при поєднанні дослідницького характеру діяльності класичного університету та його регіональної місії, але, ймовірно, в цьому і криється одна з можливостей збереження основних принципів класичної університетської освіти.
Список літератури
1. «Про ознаки класичного університету» В. П. Прокоп'єв Університетське управління. 2000. № 2 (13). С.35-39.
2. «Класичні університети: сучасність і перспективи» Г. В. Майєр, М. Д. Бабанський Університетське управління. 2000. № 2 (13). С.20-21.
3. «Класичний університет як науково-освітній урежденіе» Є. А. Пам'ятних Університетське управління. 2005. № 6 (39). С. 52-56.
4. «Якість освіти в стратегії управління класичним університетом» А. Ю. Деревніна, Г.Ф.Шафранов-Куцев Університетське управління. 2002. № 2 (21).
5. «Рейтинг ВНЗ від Міністерства освіти і науки України» http://almamater.com.ua/modules/smartsection/item.php?itemid=26&page=0
МАТЕМАТИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
КАФЕДРА ІСТОРІЇ СЛОВ'ЯН
Класичний університет від виникнення до сучасного стану
Виконала
студентка групи 4-Б
Рудь Лада
Науковий керівник
Масальський В.І.
Донецьк 2009р.
Зміст
Введення
Розділ 1. Сутність і генезис поняття класичний університет
Розділ 2. Шляхи розвитку класичного університету Україні за роки незалежності
Рейтинг ВНЗ від Міністерства освіти і науки України
Висновки
Список літератури
Введення
В даний час в розвинених країнах університети стали грати все зростаючу роль в житті суспільства, вже цілком і повністю залежить від наукових відкриттів, освіченості та професіоналізму. Так, в США більшість дослідників, які вивчають проблеми освіти, вважають сучасні університети центрами розвитку постіндустріального суспільства. І дійсно, на практиці часом виявляється, що скільки-небудь серйозних змін в суспільстві неможливо досягти без попередніх трансформацій у сфері освіти. До того ж з історії відомо, що певним чином орієнтована школа, і перш за все університет, разом з церквою зіграли вирішальну роль у консолідації та становленні існуючих сьогодні націй і держав. Велика роль освіти у формуванні цінностей та ідеалів, у зміні уявлень про стандарти життя і стереотипах мислення. Саме освіта, і тільки воно одне, може підготувати людину до нових складних видів діяльності, до сприйняття нових цінностей та ідей.
У нашій країні, як і в усьому світі, університети, нині звані класичними, протягом багатьох десятиліть грали особливу роль. До другої половини 80-х років в Радянському Союзі їх було близько сімдесяти, але з кінця 80-х років кількість вузів, що носять найменування "університет", стало зростати, з'явилися технічні університети, а потім і профільні.
Класичні університети впливають на всі процеси, що протікають в державі і суспільстві, не тільки через своїх випускників, а й результатами своїх фундаментальних наукових досліджень, які є основою для різноманітних прикладних та дослідно-конструкторських розробок у всіх галузях соціально-економічної сфери. В університетах у порівнянні з іншими типами вузів, як правило, працюють більш висококваліфіковані викладачі, що мають самий широкий спектр спеціальностей. Це дає можливість саме в першу чергу університетам відкривати навчання за новими спеціальностями та напрямками, вводити нові спеціалізації, створювати умови, що дозволяють студентам отримувати другу, додаткову ("ринкову"), спеціалізацію. Маючи велике число вчених у галузі фундаментальних наук, класичним університетам легше починати підготовку фахівців для наукомістких виробництв. Цьому сприяє і те, що саме класичні університети далі інших вузів просунулися в реалізації принципів інтеграції вищої професійної освіти та фундаментальної науки.
Розділ 1. Сутність і генезис поняття класичний університет
Відповідно до визначення, даного в постанові Кабінету міністрів від 5 вересня 1996 року.
Класичний університет - це багатопрофільний вищий навчальний заклад, що готує фахівців із широкого спектра природничих, гуманітарних, технічних та інших напрямів. Крім того, в такому вузі проводяться фундаментальні та прикладні наукові дослідження, ведеться культурно-просвітницька діяльність. У цілому, класичний університет об'єднує три види суспільно значимих соціальних інститутів: науки, освіти і культури.
Суть класичного університету - проведення навчального процесу на базі фундаментальних наукових досліджень. Ці принципи були покладені в основу перших російських університетів, а В. Гумбольдтом побудована модель Берлінського університету (університет Гумбольдта), що зробила суттєвий вплив на розвиток класичної університетської освіти.
Орієнтація на інтеграцію навчального процесу та фундаментальних наукових досліджень як на основу університетського життя зумовлює і функції класичного університету (В. А. Садовничий та ін), головні з яких:
· Виробництво знань;
· Накопичення і збереження знань;
· Передача знань;
· Поширення знань.
Ці чотири основні функції властиві ідеальної моделі університету Гумбольдта і обумовлюють можливості класичного університету в підготовці інтелектуальної еліти суспільства (блискучим доказом цього твердження є наявність 29 Нобелівських лауреатів у складі професури Берлінського університету).
Зрозуміло, для здійснення цих функцій в університеті мають бути відповідні інфраструктура та потенціал.
Так, виробництво знань вимагає наявності провідних наукових шкіл і спеціалізованих наукових установ у складі університетів (науково-дослідних інститутів, ботанічних садів, обсерваторій і т.п.), які також є і базою навчального процесу. Виконання функцій накопичення і збереження знань зумовило традиційно високий для університетів рівень бібліотек і музеїв (класичні університети завжди були інформаційними центрами).
Передача знань - навчальний процес на високому науковому та методичному рівні-неможлива без наявності провідних науково-педагогічних шкіл по всьому спектру точних, природничих та гуманітарних наук, які мають вікові традиції і високий авторитет у науковому співтоваристві. Функція розповсюдження знань включає також культурний і просвітницький компоненти, що і дозволяє в цілому говорити про класичних університетах як про центри освіти, науки, культури і освіти.
Зрозуміло, функціонування подібного університету Гумбольдта припускає істотну, певною мірою безоплатну підтримку з боку держави (особливо дорогих фундаментальних досліджень).
Розділ 2. Шляхи розвитку класичного університету Україні за роки незалежності
Корінні перетворення в утриманні вищої освіти пов'язані з розробкою і впровадженням у 1988-93 рр.. нових навчальних планів, у яких реалізований диференційований підхід до підготовки спеціалістів для педагогічної, виробничої та науково-дослідної діяльності.
Існування цих планів наблизило вища освіта до вимог, запропонованою товариством і освітою до сучасного спеціаліста.
Володіючи значним науковим потенціалом і будучи головними заснуваннями утворення, університети традиційно є найбільшими центрами підготовки фахівців. Вони покликані забезпечувати кадрами самих різних профілів науково-дослідні, політичні, культурні і правові інститути суспільства, адміністративні, що планують, директивні органи держави, промисловість, сільське господарство, медицину, органи освіти.
Університети, розташовуючи значним рядом провідних вчених-педагогів, комплексом науково-дослідних та освітніх підрозділів, є значними просвітницькими центрами. Вони проводять велику роботу по поширенню знань і досягнень у галузі природничих і гуманітарних наук серед учнівської молоді, викладачів середніх та середньо-спеціальних навчальних закладів, службовців та інженерно-технічної інтелігенції.
Для 90-х рр.. характерна тенденція, пов'язана з підготовкою в університетах висококваліфікованої педагогічної інтелігенції. На шляху до досягнення цієї мети зроблено вже чимало: у державні документи і навчальні плани закладені ідеї гуманізації та гуманітаризації педагогічного університетської освіти, помітним стало місце культурологічних, загальнорозвиваючих дисциплін у змісті освіти.
Університети, поряд із педагогічними інститутами, займають провідне місце в розвитку й удосконалюванні середнього, середньо-спеціальної та вищої освіти, підготуванню викладачів для середніх шкіл, училищ, технікумів і вузів. Провідну роль грають університети в системі безперервної освіти, післявузівської підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, вчителів і керівників шкіл, працівників різних галузей державного господарства.
Рейтинг ВНЗ від Міністерства освіти і науки України
1. Київський національний університет ім. Т.Г. Шевченка
2. Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна
3. Національний університет "Києво-Могилянська академія"
4. Львівський національний університет ім. І. Франка
5. Одеський національний університет ім. І. І. Мечнікова
6. Національний університет "Острозька академія"
7. Донецький національний університет
8. Хмельницький національний університет
9. Ужгородський національний університет
10. Дніпропетровський національний університет
11. Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського
12. Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника
13. Сумський державний університет
14. Закарпатський державний університет
15. Запорізький національний університет
16. Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича
17. Східноукраїнській національний університет ім. В. Даля
18. Волинський державний університет ім. Лесі Українки
19. Херсонський державний університет
20. Ніжинський державний університет ім. М.В. Гоголя
21. Житомирський державний університет ім. І. Франка
22. Кам'янець-Подільський державний університет
23. Миколаївський державний універстітет ім. В.О. Сухомлинського
24. Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького
Висновки
Представляє інтерес аналіз можливостей розвитку класичної університетської освіти в майбутньому. Зараз ми є свідками руху до постіндустріального, в істотній мірі інформаційного суспільства, коли відбувається заміна таких категорій, як "праця" і "капітал", відповідно на категорії "знання" та "інформація" (Е. Тоффлер).
Класичні університети:
· Стаючи центрами телекомунікацій та просування нових інформаційних технологій, істотно підвищують свою роль як інформаційні центри. Це в свою чергу підвищує їх роль як координаційних та експертних центрів в науково-освітній та технологічних сферах, сприяє інтеграції з академічними науковими установами тощо
· Посилюються як центри міждисциплінарних досліджень, перш за все в науках про природу і суспільство (екологія, природні ресурси, управління, економіка), що дозволяє ставити завдання рішення великих комплексних проблем, зокрема, регіонального та галузевого рівня, що вимагають залучення, що принципово важливо, нових підходів зі сфери точних наук, зокрема математики. При цьому університети в певній мірі набувають рис регіонотворчих структур, граючи також роль стабілізаційних в соціально-економічному плані інститутів.
· Прагнуть стати "ядром" освітніх систем регіонів.
· У рамках процесів глобалізації посилюють свою роль як центри міжнародного співробітництва, отримуючи при цьому і нові можливості підтримки фундаментальних наукових досліджень.
У цілому, звичайно, існують великі складності при поєднанні дослідницького характеру діяльності класичного університету та його регіональної місії, але, ймовірно, в цьому і криється одна з можливостей збереження основних принципів класичної університетської освіти.
Список літератури
1. «Про ознаки класичного університету» В. П. Прокоп'єв Університетське управління. 2000. № 2 (13). С.35-39.
2. «Класичні університети: сучасність і перспективи» Г. В. Майєр, М. Д. Бабанський Університетське управління. 2000. № 2 (13). С.20-21.
3. «Класичний університет як науково-освітній урежденіе» Є. А. Пам'ятних Університетське управління. 2005. № 6 (39). С. 52-56.
4. «Якість освіти в стратегії управління класичним університетом» А. Ю. Деревніна, Г.Ф.Шафранов-Куцев Університетське управління. 2002. № 2 (21).
5. «Рейтинг ВНЗ від Міністерства освіти і науки України» http://almamater.com.ua/modules/smartsection/item.php?itemid=26&page=0