Категорії особи присудковості і предикативного в мові кечуа

Як і в багатьох інших мовах, де категорія присвійності в імені оформляється аффиксальной, а дієслово має особисте відмінювання, в агглютінатівним амеріндском мовою кечуа спостерігається значна подібність між присвійними показниками іменника і особистими закінченнями дієслова. Відомо, що в різних мовах мають місце різноманітні варіанти такого паралелізму: наприклад, афікси іменника іноді матеріально збігаються або генетично спільні з показниками особи об'єкта (семітські) або особи суб'єкта (тюркські) у дієслові; в угорській мові парадигма присвійних форм іменників матеріально тотожна парадигмі так званого об'єктного дієвідміни, що відображає особа підлягає з одночасною вказівкою на наявність певного доповнення 3-ї особи. У деяких випадках розглядаються особисті показники в залежності від характеру дієслова і конструкції всього пропозиції можуть вказувати або на підмет, або на додаток, як, наприклад, в абхазько-адигських мовах; в мовах активного ладу присвійні афікси імені часто служать і для вказівки на суб'єкт статівного дієслова, в той час як суб'єкт активного дієслова вираеается особливої ​​серією афіксів (1, с. 149 та ін.) Розглянуті форманти можуть зберігати більш-менш очевидну генетичний зв'язок з особистими займенниками; в інших випадках такий зв'язок не простежується. Нарешті, питання, що цікавлять нас особисті показники в ряді мов органічно входять до складу іменної або дієслівного слова, підкоряючись, наприклад, законами сингармонізму, якщо такий є, в інших же функціонують як напівсамостійних клітік.

Ми не ставимо перед собою завдання класифікувати всі ці різноманітні і, мабуть, неоднорідні явища, що представляють, втім, значний інтерес з точки зору визначення понять глагольности і присудок. Питанням, пов'язаним з формуванням дієслівного слова з синтаксично нейтральній основи і особистих показників, генетично спільних з іменними, присвятив, як відомо, чимало сторінок своєї фундаментальної праці І.І. Мєщанінов (2). Деякі цікаві дані, що мають відношення до цієї проблеми, можна знайти і в мові кечуа [1].

У цьому амеріндском мовою форманти особи / числа володаря в імені виявляють безсумнівну схожість (але не ідентичність) з показниками особи / числа суб'єкта (і, частково, об'єкта) у більшості модально-часових парадигм. У той же час ці експоненти матеріально не пов'язані з основами особистих займенників. Аффкіси особи - як імені, так і дієслова - органічно входять до складу фонетичного слова, не змінюючи його акцентологические схеми.

Цікавлять нас особисті афікси кечуанского дієслова реєструються в більшості модально-часових парадигм суб'єктного дієвідміни. Нижче наводяться форми дієвідміни дієслова ruway "робити" в теперішньому часі дійсного способу в зіставленні з присвійними формами іменника uma "голова" [2].

Приватні афікси дієслова

Особисто-присвійні афікси іменника

Аналізуючи структуру цих формантів, можна виділити в них, крім власне показників особи, генетично загальних для дієслова та іменника, ще й елемент-n-, присутній лише в фінітних формах дієслова та інтерпретується нами в попередньому порядку як деяка характеристика дієслівними або присудковості. Цей висновок грунтується на нижеприводимой міркуваннях.

З огляду на неприпустимість збігу голосних у кечуа і, отже, закономірність i> y після голосної, формант-i-можна вважати спільним для 1-го л. як од. ч. дієслів, так і іменників.

Форма 1-го л. мн. ч. (екскл.) являє собою поєднання-i-з суфіксом мн. ч.-ku; останній, безсумнівно, родинний показником множинності іменників-kuna. Ця єдина - у говірці Куско - форма в парадигмі теперішнього часу, де відсутня вищезгаданий елемент-n-, що можна пояснити або впливом відповідної іменний форми, або, що більш імовірно, редукцією більш старого форманта-niku, що реєструється в говірці Айякучо. Показник-yku знаходимо і в особистому займенники 1-го л. мн. ч. екскл. noqayku. Основа noqa-має, мабуть, все ж неместоіменное походження, чим і пояснюється можливість приєднання до неї особового закінчення-y. Зауважимо, що показник глагольности-n-не може і не повинен брати участь в утворенні займенникових форм. Дійсно, при наявності-niku в 1-м л. мн. ч. екскл. дієслів відповідне займенник у говірці Айякучо реєструється в тій же формі, як і в Куско, тобто noqayku.

У 5-ю формою в іменників знаходимо-nchis замість очікуваного-ychis, що, на нашу думку, пояснюється відзначається в кечуа тенденцією до нейтралізації среднеязичних y і n перед палаталізовані альвеолярним [3]. Те ж в особистому займенники 1-го л. мн. ч. вкл. noqanchis. Відповідний дієслівний формант можна інтерпретувати як поєднання-n-з іменним суфіксом у формі-nchis зі спрощенням nn> n.

Найважче дати пояснення форм 2-го л. од. та багато інших. ч. імен та дієслів. Найбільш вірогідним нам здається припущення про вторинність елемента-i-, що з'явився в іменному суфіксі за аналогією з формою 1-го л. або у зв'язку із загальною для іменної і дієслівної парадигм тенденцією до двухконсонантному початку особистих афіксів.

У 3-м л., Як вже зазначалося, всюди виявляється-n (іноді факультативне, про що нижче).

Викладені вище факти дозволяють представити будову особистих афіксів імені та дієслова в наступному вигляді (у круглих дужках дані реконструюються елементи, відсутні, принаймні, у говірці Куско, у квадратних - імовірно вторинний елемент, що виник за аналогією):

Аналіз особистих показників підтверджує припущення про те, що розглянуті фінітних форми дієслова генетично розпадаються на власне показники особи, ідентичні таким в імені, і елемент-n, щодо якого, як зазначалося, природно припустити, що саме він є характерним виразником деякої дієслівно-сказуемостной сутності . Для більш точного визначення цього елемента необхідно вийти за рамки морфології дієслова і розглянути категорію присудковості як на синтаксичному, так і на логіко-граматичному рівні [4].

У світлі досліджень В.З. Панфілова (див., наприклад, 6, 7) у мові кечуа можна розрізняти два типи присудка: 1) логічний присудок (предикат, рема), наприклад: Wasiykin wasiymanta aswan hatun "Твій дім більше мого", Karuta chayanapaqqa allillamantan purina "Щоб далеко піти, треба йти повільно ". Показником реми є елемент-n (-mi після приголосного), що відносяться звичайно до частинок на тій підставі, що він може оформляти будь-який член речення. У другому прикладі в наявності і показник логічного підмета (суб'єкта, реми)-qa; 2) синтаксичне присудок а) виражається іменною частиною мови: Kayqa wasin "Етотдом", Kay warmi (qa) sumaq (mi) "Ця жінка красива" (пор. Sumaqqa kay warmin "Хто гарний, так це ось ця жінка"); іменний присудок, як правило, оформляється тієї ж "частинкою"-n; б) власне дієслівне присудок: ruwani "я роблю", apanku "вони несуть", Noqaqa sapa p'unchaymi panaywan kuska mikhuni "Я обідаю разом зі своєю сестрою кожен день". В останньому прикладі noqaqa "я" - логічне і синтаксичне підмет, sapa p'unchaymi "кожен день" - логічний присудок і mikhuni "їм, обідаю" - дієслівний присудок, виражений 1-м л. од. ч. індикатива.

Аналіз цих даних приводить до висновку про те, що виділяється в фінітних формах дієслова елемент-n, а також показники іменного присудка і реми виявляють не тільки матеріальну тотожність, але й відому функціональну спільність. В усякому разі видається цілком природним, що особисті форми дієслова, єдина функція яких у мові кечуа - бути синтаксичним присудком, мають у своєму складі експонент, матеріально ідентичний показником логічного та іменного присудка. Можна припустити, що синтаксична категорія предикативності в мові кечуа історично виражалася на морфологічному рівні однаково, незалежно від того, якою частиною мови було представлено присудок. Так, пропозиції Kay runa (qa) waynan "Ця людина молодий" і Kay runa (qa) llank'an "Ця людина працює" і зараз ідентичні не тільки з точки зору синтаксичного будови, але і з точки зору морфологічної структури присудка. Лексеми, що виступають у них в якості присудка, розрізняються лише семантично: wayna висловлює якість, а llank'a - дія, хоча і між цими категоріями кордон не завжди виразна. Так, пропозиція Kayqa k'anchan поряд з перекладом "Це світло" допускає і переклад "Це світить". "... У ряді мов, - зазначає В. З. Панфілов, - будь-яке ім'я у функції присудка стає дієсловом, отримуючи особливий словотворчий афікс і словозмінної форми дієслова. Так, наприклад, в ескімоському мовою маємо: юк" людина ", південь- у-до '"це є людина"; малг'ук "два", малг'уг-у-к "це є два" і т.п. " (7, с. 10). Звичайно, і кечуанскіе форми типу runan "(це) людина" можна було б розглядати як предикативні форми імені на зразок вищенаведених або форм категорії присудковості, наприклад, в турецькому мовою (8). Однак говорити про категорію присудковості кечуанского імені все ж немає підстав, так як форми типу runan не мають словозмінних категорій (особа, число, час, спосіб), типових для дієслівного присудка. Втім, можливість висловити ці категорії у мові кечуа, природно, є завдяки наявності зв'язки kay, що виявляє безсумнівну матеріальну спільність з вказівним займенником kay "цей". Зв'язка kay НЕ уживана в 3-м л. наст. вр., але наявність у неї повною дієслівної парадигми, з одного боку, і відсутність семантичної наповненості - з іншого, перетворює її на свого роду морфологічну "підставку" для відповідних афіксів, що не поєднуються в ім'ям непосредственно.Что стосується взаємини логічного та синтаксичного присудків, то й тут у ряді мов реєструються ідентичні способи їх оформлення. Так, при порівнянні китайських пропозицій Та кань Чжунго бао "Він читає китайську газету" і Та кань-ди ши Чжунго бао "Він китайську газету читає" [5] виявляється, що при поляризації висловлювання з точки зору логіко-граматичного членування тема в китайській мові оформляється номіналізатором ди і стає синтаксичним підметом, а рема займає позицію іменного присудка і забезпечується властивою останньому зв'язкою ши. Про це ж свідчать і факти тих мов, де існує категорія визначеності / невизначеності імені, що знаходить вираз як у межах слова (семітська нунація / мімація), так і поза ним (артиклі). в цьому випадку для невизначеного імені характерна як функція реми, так і функція іменного присудка. Зауважимо, що і кечуановедческой граматичної традиції не чужа інтерпретація експонентів теми і реми як аналогів відповідно визначеного та невизначеного артиклів європейських - в першу чергу, природно, іспанської - мов.

Звертає на себе увагу матеріальна ідентичність показника 3-го л. од. ч. володаря в імені-n (після приголосних - з попереднім евфоніческім інтерфіксом-ni-), форманта 3-го л. од. ч.-n в дієслові та показника реми-n (-mi після приголосних). Виходячи з викладених вище фактів, ми співвідносимо дієслівне-n в першу чергу з показником реми, однак не можна виключати і генетичну спільність першого з двома останніми. Процес їх поступової диференціації можна зіставити з еволюцією функції нунаціі в семітських мовах, де так зване "танвінное озвонченіе" - по І.М. Дьяконову - спочатку вказувало на визначеність і лише потім - на невизначеність імені, оформляючи останнє, зокрема, у функції присудка (9).

Видається цілком ймовірним, що в мові кечуа спочатку дейктіческій елемент-n, що співвідноситься з 3-м особою (за Е. Бенвеніст - з не-особою), став вживатися як для виділення іменного присудка (аналогічно тому, що сталося потім з іншим дейктіком - kay, що перетворилися зв'язку [6]), так і для виділення будь-якого члена речення у функції логічного предиката. На наступному етапі відбулося ще одне функціональне розщеплення морфеми-n: вона стала використовуватися і в особистих формах дієслівного присудка, що сприяло формуванню особистого дієвідміни (у ряді модально-часових парадигм), що відрізняється від присвійних форм імені. Можливо, що на цьому етапі розвитку мови заключна позиція в реченні була найбільш типова не тільки для присудка, але і для реми [7].

Дієслівний елемент-n, мабуть, ще не втратив повністю функціонального зв'язку з показником реми, так як спорадично регустріруется його відсутність в 3-м л. од. ч. (але ніколи не в перших двох, де він органічно увійшов до складу особистих постфіксів). У більшості випадків це, ймовірно, пов'язано з наявністю в пропозиції особливо виділяється логічного предиката, "перетягує" до себе зазначену морфему. Але найчастіше взаємозв'язок дієслівного-n з показником логічного предиката вже не усвідомлюється, і при необхідності виділити дієслівний присудок як РЕМу до дієслова приєднується постпозитивно той же елемент-n (-mi): Noqa ruwanin "Я роблю", Pay ruwanmi "Він робить" і т.д.

У матеріальному плані ці три форманта можна було б звести до одного назальному елементу -n/-m; при цьому в імені, морфонологічні структура якого, як зазначалося вище, відмінна від дієслова, у позиції після приголосного з'явився евфоніческій Інтерфікси-ni-, характерний тільки для імені, в той час як в дієслові, основа якого закінчується на голосний, необхідність у такому елементі не виникла. Нарешті, у функції показника реми, який має дуже велику валентність і примикає до слів як з вокалічних, так і з Консонантне ауслаутом, реєструється повноголосний варіант цієї морфеми --mi, що вживається в постконсонантной позиції. (Пор. у зв'язку з цим постконсонантний варіант-si морфеми-s, функція якої - вказівка ​​на чужу мову).

Таким чином, матеріал мови кечуа, як здається, свідчить про те, що сталося в ньому процесі проникнення формального показника предикативного в дієслівне слово, тобто про формування особистих форм відмінюваних дієслова на базі категорії предикативності у поєднанні з особистими афіксами, загальними для дієслова і для імені. Це дозволяє припустити, що однаковість в морфологічному оформленні присудка і відмінюваних дієслова, з одного боку, а також логічного предиката і присудка - з іншого (явище аж ніяк не унікальне), може поширитися і на всі ці три, в кінцевому рахунку взаємопов'язані, категорії.

Примітки

1. Грунтовний аналіз структури слова, в тому числі і дієслівного, у мові кечуа здійснено Є.І. Царенко (3). Так, їм відзначені деякі особливості морфологічної будови кечуанского дієслова на відміну від структури імені, зокрема, вокалічних результат дієслівної основи, що має далекосяжні наслідки на морфонологических рівні.

2. Стаття написана в основному на матеріалі говірки Куско. Приклади дані в практичній орфографії, поширеної в Перу, см. (4).

3. Звертає на себе увагу протиставлення показників множинності-ku (в 4-й і 7-й формах) і-chis (в 5-й і 6-й), суворо витримується у всіх модально-часових парадигмах. Так, Б. Потьє (5) розглядає форму на-nchis як "гетерогенне множинне", утворене від форми 3-го л. од. ч., на відміну від 4-ї форми, що представляє собою "гомогенне множинне", утворене від форми 1-го л. од. ч. Такий висновок дозволяє по-іншому поглянути на походження форм інклюзіва і ексклюзиву, однак призводить до нових проблем і в цілому представляється нам непереконливим.

4. При цьому ми виходимо з того, що логіко-граматичне членування пропозиції визначається надфразовим контекстом (експліцитним або імпліцитним), в той час як синтаксичну будову пропозиції не залежить від останнього. Пропозиція, як і одиниці інших рівнів мовної структури, можна розглядати як з точки зору його компонентів, або членів (рівень синтаксису), так і в аспекті його зовнішніх зв'язків (рівень логіко-граматичного членування). Аналог співвідношення синтаксичного і логіко-граматичного рівнів можна бачити, наприклад, в тій взаємозв'язку, в якій знаходяться словотвір і словозміна або морфемообразованіе (морфонологія) та морфологія.

5. Приклади запозичені у В.З. Панфілова (7, с. 13).

6. Про використання займенників у функції зв'язки див. (10).

7. Враховуючи наявність в кечуа ряду реліктів, свядетельствующіх про активний (у термінології Г. А. Климова) минулого цього нині номинативного мови (див. (1, с. 238-241), було б цікаво дослідити пропозицію в мовах активного ладу в плані його логіко -граматичного членування.

Список літератури

1. Клімов Г.А. Типологія мов активного ладу. М., 1977.

2. Мещанінов І.І. Дієслово. М. - Л., 1948.

3. Царенко Є.І. До проблеми структури слова в Аглютинативних мовах (на матеріалі мови кечуа): Автореф. дис. на здобуття уч. ст. канд. філол. наук. М., 1974.

4. Пестов В.С. Щодо відображення суб'єктно-об'єктних відносин в дієслові кечуа. - ВЯ, 1980, № 4, с. 129.

5. Pottier B. Inclusif et exclusif dans le systeme personnel du quichua. - BFLS, 1963, 41 annee, № 8, p. 533-536.

6. Панфілов В.З. Взаємовідносини мови і мислення. М., 1971.

7. Панфілов В.З. Мовні універсалії і типологія пропозиції. - ВЯ, 1974, № 5.

8. Дмитрієв Н.К. Турецька мова. М., 1960, с. 40-41.

9. Дьяконов І.М. Семіто-хамітські мови. М., 1965, с. 58-59.

10. Бенвеніст Е. Загальна лінгвістика. М., 1974, с. 205 і сл.

11. В.С. Пестов. КАТЕГОРІЇ ОСОБИ, присудка і предикативного в мові кечуа.