Калькулювання собівартості з повним віднесенням витрат

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

ВСЕРОСІЙСЬКИЙ ЗАОЧНИЙ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ іститутів
Курсова робота з предмету бухгалтерський управлінський облік на тему:
Калькулювання собівартості з повним віднесенням витрат.
Виконала: студентка 5 курсу,
Осипова А.В.
Факультет:
обліково-статистичний, БО і А.
Перевірив: Лукіна В.Л.
ОМСЬК-2008

зміст

Введення. 3
1. Калькуляція собівартості: поняття, види, і роль в управлінні виробництвом 4
2. Основні принципи калькулювання в умовах застосування різних методів виробничого обліку. 8
3. Методи калькулювання. 9
4. Система обліку повних витрат. 14
Висновок. 19
Список використаної літератури .. 20
Практична частина. 22

Введення

Процес виробництва займає центральне місце в діяльності організації і являє собою сукупність технологічних операцій, пов'язаних зі створенням готової продукції, виконанням робіт, наданням послуг. Виробництво обумовлено взаємодією трьох основних факторів - робочої сили, засобів праці та предметів праці. Участь цих факторів у виробництві вимагає відповідних витрат: по-перше, для забезпечення безперервного виробничого процесу необхідна закупівля матеріальних ресурсів, в результаті чого формуються вхідні витрати, по-друге, господарські кошти витрачаються безпосередньо в процесі переробки матеріально-виробничих запасів для виготовлення продукції та її продажу - на заробітну плату працівників, вартість витрачених на виготовлення продукції предметів праці, амортизацію засобів праці, зайнятих у виробництві, обслуговування виробництва і управління (заробітна плата обслуговуючого та управлінського персоналу, вартість предметів праці, витрачених на загальновиробничі і загальногосподарські потреби (опалення, освітлення, прибирання приміщень і т.п.), амортизація будівель та господарського інвентарю цехів і загальногосподарських споруд та ін.)
При калькулюванні фактичної собівартості продукції особливе місце займає питання віднесення на собівартість тих чи інших непрямих витрат. При грамотному підході до вирішення цього питання можливе досягнення підприємством значних вигод, як з точки зору оподаткування, так і з точки зору оперативного обліку. Створюються можливості для більш суворого контролю непрямих витрат і, як наслідок, можливості економії.

1. Калькуляція собівартості: поняття, види, і роль в управлінні виробництвом

У російській мові слово «калькуляція» (лат. Calculatio - обчислення) з'явилося в другій половині XIX ст. і означає числення собівартості.
Зародження калькуляції безпосередньо пов'язано з розвитком продуктивних сил суспільства. В умовах рабовласницького ладу, що формуються товарно-грошові та кредитні відносини велися за схемою-«прихід-витрата».
Пізніше, коли в Італії почали утворюватися купецькі товариства і прибуток повинен був розподілятися між окремими купцями пропорційно вкладеному капіталу, виникла подвійна запис.
Поява калькуляції пов'язане із зародженням мануфактурного виробництва. Формування продуктивних сил суспільства, самого способу виробництва вдосконалювали прийоми і методи калькулювання. Найбільш стрімкий розвиток калькулювання як інструмент оцінки рентабельності товарів, як спосіб подолання конкуренції отримало в умовах промислового виробництва.
У сучасній літературі калькулювання визначається як система економічних розрахунків собівартості одиниці окремих видів продукції (робіт, послуг). У процесі калькулювання порівнюються витрати на виробництво з кількістю випущеної продукції і визначається собівартість одиниці продукції. Кінцевим результатом калькулювання є складання калькуляцій.
Завдання калькулювання - визначити витрати, які припадають на одиницю їх носія, тобто на одиницю продукції (робіт, послуг), призначеної для реалізації, а також для внутрішнього споживання.
У залежності від цілей калькулювання розрізняють планову, кошторисну і фактичну калькуляції. Всі вони відображають витрати на виробництво і реалізацію одиниці конкретного виду продукції в розрізі калькуляційних статей.
Планова калькуляція складається на плановий період на основі діючих на початок цього періоду норм і кошторисів.
Кошторисна калькуляція розраховується при проектуванні нових виробництв і конструюванні знову освоюваних виробів при відсутності норм витрат. Фактична (звітна) калькуляція відображає сукупність всіх витрат на виробництво і реалізацію продукції. Вона використовується для контролю за виконанням планових завдань по зниженню собівартості різних видів продукції, а також для аналізу та динаміки собівартості.
Калькулювання дозволяє вивчити собівартість отриманих в процесі виробництва конкретних продуктів.
Роль калькулювання собівартості продукції в управлінні виробництвом.
Передумовою калькулювання є облік виробничих витрат (виробничий облік). Він первинний по відносини до калькулювання. Виробничий облік передбачає збір інформації про витрати підприємства, документальне оформлення господарських операцій, так чи інакше пов'язаних з виробничими витратами. У системі виробничого обліку така інформація узагальнюється, групується за різними ознаками і аналізується. Лише на базі інформації, підготовленої певним чином в системі виробничого обліку, можливо калькулювання. Іншими словами, мова йде про калькуляційного обліку, що забезпечує угруповання витрат у такому аналітичному аспекті, який робить можливим процес калькулювання.
Між калькулюванням і виробничим обліком існує тісний взаємозв'язок і взаємозалежність. Так, базою для розрахунку собівартості одиниці продукції є інформація, зібрана в системі виробничого обліку. Калькулювання собівартості кінцевого продукту зумовлюється системою і організацією виробничого обліку. З іншого боку, ступінь деталізації виробничого обліку залежить від завдань, що стоять перед підприємством в області калькулювання.
Калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) умовно можна підрозділити на три етапи. На першому етапі обчислюється собівартість всієї випущеної продукції в цілому, на другому - фактична собівартість по кожному виду продукції, на третьому - собівартість одиниці продукції, випущеної роботи або наданої послуги. Насправді процес калькулювання є більш складним і чергується з процесом обліку витрат. Після розподілу первинних витрат калькулюється собівартість продукції допоміжних виробництв. На цьому етапі калькулювання ускладнюється, тому що необхідно врахувати надання взаємних послуг.
Калькулювання собівартості продукції є об'єктивно необхідним процесом при управлінні виробництвом.
Функціонували раніше калькуляційні системи переслідували одну мету - оцінити запаси готової продукції та напівфабрикатів власного виробництва. Що необхідно для внутрішньовиробничих цілей і для складання зовнішньої звітності, а також для визначення прибутку. Незважаючи на важливість цього завдання, колишні системи калькулювання не містили інформації, придатної для вирішення багатьох управлінських завдань.
Сучасні системи калькулювання більш збалансовані. Інформація, що міститься в них інформація дозволяє не тільки вирішувати традиційні завдання, але і прогнозувати економічні наслідки таких ситуацій, як:
1. доцільність подальшого випуску продукції;
2. встановлення оптимальної ціни на продукцію;
3. оптимізація асортименту продукції, що випускається;
4. доцільність оновлення діючої технології і верстатного парку;
5. оцінка якості роботи управлінського персоналу.
Сучасне калькулювання лежить в основі оцінки виконання прийнятого підприємством або центром відповідальності плану. Воно необхідне для аналізу причин відхилень від планових завдань по собівартості. Дані фактичних калькуляцій використовуються для наступного планування собівартості, для обгрунтування економічної ефективності впровадження нової техніки, вибору сучасних технологічних процесів, проведення заходів щодо підвищення якості продукції, перевірки проектів будівництва реконструкції підприємств. За результатами калькулювання можна прийняти рішення про проведення ремонту самостійно або з використанням послуг сторонніх організацій.
Нарешті, калькулювання є основою трансфертного ціноутворення. Трансферна (внутрішня) ціна застосовується при комерційних операціях між підрозділами одного і того ж підприємства. Найбільшу актуальність питання формування трансферних цін мають при наявності права у підрозділу підприємства самостійно виходити на зовнішніх покупців. У цьому випадку від правильного формування трансферної ціни буде залежати загальний фінансовий стан компанії. Якщо ж продукція підрозділу повністю споживається всередині підприємства, то трансферна ціна є, лише облікової категорією, необхідної для забезпечення господарських зв'язків між внутрішніми підрозділами підприємства, але при цьому вона не впливає на кінцеві результати організації.
Таким чином, виробничий облік і калькулювання є основними елементами системи управління не тільки собівартістю продукції, але і виробництвом в цілому.

2. Основні принципи калькулювання в умовах застосування різних методів виробничого обліку

Облік витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції, як уже згадувалося, представляє собою єдиний обліковий процес дослідження витрат в нерозривному зв'язку з обсягом виготовленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Внаслідок цього метод обліку витрат і калькулювання виражається в певній взаємозв'язку прийомів і способів відображення та контролю витрат виробництва та обчислення фактичної собівартості продукції (робіт, послуг). Незалежно від особливостей промислового виробництва даний метод характеризується способами узагальнення витрат за складом, змістом, призначенням, місцями виникнення та центрами відповідальності, видами продукції або робіт, їх однорідних групах, розукрупнення частин виробів, напівфабрикатів.
Метод включає в себе способи контролю за використанням господарських ресурсів у зіставленні з діючими нормами, ефективністю виробництва і окупністю витрат. Він зумовлює таку систему виробничого обліку, яка забезпечить можливість достовірного калькулювання собівартості виробів у фізичних одиницях з урахуванням їх якісних параметрів відповідно до потреб аналізу динаміки витрат, порівняльного аналізу собівартості окремих виробів, технологічних процесор в умовах зміни параметральну характеристик споживаних предметів праці, трудомісткості та рівня цін.
Технологія виробництв, їх організація, особливості продукції, що випускається вимагають різного поєднання способів і прийомів обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції. Що стосується ним використовуються позамовний, попередільний і попроцесний методи обліку витрат і калькулювання, що передбачено офіційними документами. Проте в практиці виробничого обліку застосовуються й інші методи.
Обов'язковою умовою кожного методу витрат і калькулювання є оперативний контроль за використанням матеріальних ресурсів, оплатою праці та ін, тобто за видатковими нормами, встановленими в організації, з наступним виявленням відхилень від них в процесі виробництва і систематизацією цих відхилень із зазначенням причин і винуватців. Застосування норм та нормативів при організації обліку витрат на виробництво (незалежно від застосовуваного методу) повинно служити спонукає чинником у дотриманні господарської дисципліни.

3. Методи калькулювання

Під методом обліку витрат на виробництво продукції розуміють сукупність прийомів документування та відображення виробничих витрат, що забезпечують визначення фактичної собівартості продукції, а також віднесення витрат на одиницю продукції. Іншими словами, це сукупність способів аналітичного обліку витрат на виробництво по калькуляційних об'єктів і прийомів обчислення калькуляційних одиниць. Існують різні методи обліку витрат і калькулювання. Їх застосування визначається особливостями виробничого процесу, характером виробленої продукції (послуг, послуг), її складом, способом обробки.
Виділяються попроцессний, позамовний та попередільний методи.
Попроцессний метод.
При попроцессном калькуляції виробничі витрати групуються по підрозділах або з виробничих процесів. Повні виробничі витрати акумулюються по двом основним статтями - прямим матеріалами і конверсійним витрат (сумою прямих витрат на оплату праці і віднесених на собівартість готової продукції заводських накладних витрат). Питома собівартість виходить шляхом розподілу повної собівартості, относимой на рахунок центру витрат, на обсяг виробництва цього центру витрат. У цьому сенсі питома собівартість є усереднений показник. Попроцессном калькуляція зручна для тих компаній, які виробляють суцільну масу однакової продукції за допомогою низки операцій або процесів. У загальному плані попроцессном калькуляція використовується в таких галузях як нафтова, вугільна, хімічна, текстильна, паперова і т.д.
Оскільки питома собівартість при попроцессном калькуляції є усереднений показник, то й попроцессном система обліку вимагає меншого числа господарських операцій, ніж позамовної система.
Саме тому багато компаній вважають за краще користуватися попроцессном калькуляцією витрат. У будь-якому випадку, перш ніж зупинитися на конкретній системи, необхідно усвідомити принципові особливості кожної системи в більш широкому плані. Зазвичай вибір того чи іншого методу калькулювання в значній мірі залежить від характеристик виробничого процесу і видів виробленої продукції. Якщо це продукція одного типу, вона просувається від одного технологічного дільниці до іншої безперервним потоком, кращим є метод попроцессном калькуляції витрат. Однак якщо витрати на виробництво різних видів продукції значно відрізняються один від одного, то застосування попроцессном калькуляції не зможе забезпечити виробника адекватної інформації, тому тут більш доречно скористатися методом позамовної калькуляції.
Деякі компанії можуть вважати за необхідне застосувати змішаний варіант використання цих двох систем, виходячи при цьому з характеру руху продукції по виробничих цехах, наприклад, в умовах паралельних технологічних процесів.
Найбільш підходять для попроцессном калькуляції підприємства, що мають такі особливості:
Якість продукції однорідно;
Окремий замовлення не робить впливу на виробничий процес в цілому;
Виконання замовлень покупця забезпечується на основі запасів виробника;
Виробництво є серійним масовим і здійснюється потоковим способом;
Застосовується стандартизація технологічних процесів і продукції виробництва;
Попит на продукцію, що випускається постійний;
Контроль витрат по виробничим підрозділам є більш доцільним, ніж облік на основі вимог покупця або характеристик продукції;
Стандарти за якістю перевіряються на рівні виробничих підрозділів; наприклад, технічний контроль проводиться на рівні виробничих підрозділів безпосередньо на лінії в ході виробничого процесу;
Існує три різні способи організації руху продукції пов'язаного з попроцессном калькуляцією витрат:
- Послідовне переміщення;
- Паралельне переміщення;
- Виборче переміщення;
При послідовному переміщенні кожен продукт піддається однакової серії операцій. У текстильній промисловості, наприклад, фабрика, зазвичай має прядильний цех і цех забарвлення. Пряжа з прядильного цеху надходить у цех забарвлення, а потім на склад готової продукції. Спосіб переміщення тут продукції є послідовним.
При паралельному переміщенні окремі види робіт виконуються одночасно, а потім у певному процесі сходяться в єдиний ланцюжок. За тих видів робіт, які проводяться одночасно, може знадобитися застосування калькуляції позамовного типу, для обліку відмінностей у витратах на одночасне проведення різних видів робіт. Така схема застосовується у виробництві консервованих продуктів харчування. Так, при виготовленні фруктових сумішей різні види фруктів очищаються від шкірки і переробляються одночасно на різних виробничих ділянках. Після цього на заключних етапах переробки та консервування вони змішуються і надходять на склад готової продукції.
При виборчому переміщенні продукція проходить технологічні ряди внутрішньозаводських підрозділів, кожен з яких побудований відповідно до вимог, що пред'являються до кінцевого продукту. У цю категорію потрапляють м'ясопереробні і нафтопереробні підприємства. При м'ясопереробці, наприклад, частина м'яса після забою надходить на м'ясорубку і упаковку, а потім на склад готової продукції. У той же самий час інша частина проходить обробку копчення, потім упаковується і надходить на склад. Цей спосіб може застосовуватися в різноманітних формах.
Позамовний метод обліку витрат.
Позамовний метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції застосовується в індивідуальному і серійному виробництвах, а також в експериментальних, ремонтних, інструментальних та інших допоміжних виробництвах усіх галузей промисловості. Найбільшого поширення позамовний метод одержав у машинобудуванні з індивідуальним виробництвом складного обладнання, машин, агрегатів, реакторів і т.п. Об'єктом обліку витрат у цих виробництвах є окремі замовлення, відкриваються на один виріб або серію виробів. Прямі витрати відносять безпосередньо на замовлення, а непрямі після попереднього узагальнення за місцями їх виникнення і економічним змістом розподіляють пропорційно прийнятій базі за окремими замовленнями.
У практиці виробничого обліку застосовується декілька варіантів позамовного методу. Найчастіше повна собівартість замовлення в цілому визначається по його закінченні. При цьому в серійному виробництві не калькулюється собівартість кожного виробу, що входить до замовлення. У виробництвах великих одиничних виробів з тривалим технологічним циклом для скорочення калькуляційного періоду визначають собівартість окремих технологічних і монтажних частин виробу і відповідно до встановленої комплектацією. Можуть калькулюватися і частковий випуск, та комплекти однакових деталей для різних виробів, і повний випуск запасних частин обмеженої номенклатури та спеціального призначення. На ремонтних роботах калькулюють виконані обсяги, виражені в умовних одиницях ремонтної складності. Відомий варіант, при якому витрати систематизують по головному виробу певної серії, а собівартість модифікованих виробів калькулюється шляхом приєднання до витрат за нормами на ці модифікації відхилень, виявлених на замовлення в цілому.
Попередільний метод обліку витрат.
Попередільний метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції переважає у виробництвах з послідовною переробкою вихідної сировини в готовий продукт, з комплексним використанням сировини, де виробничий процес складається з окремих стадій технологічного циклу з самостійною технологією і організацією виробництва: чорна та кольорова металургія, хімічна та текстильна промисловість , нафтопереробка і виробництво будматеріалів та ін
Особливість попередільного методу полягає в тому, що витрати
узагальнюються по переділах, а це дозволяє калькулювати собівартість продуктів кожного переділу, які виступають в якості напівфабрикатів у наступних переділах, причому частина напівфабрикатів передається на подальшу переробку, а інша частина може бути продана на сторону. У хімічній промисловості, переробки нафти і газу з одного виду напівфабрикату виробляється різнорідна продукція в залежності від спеціалізації наступних випускають виробництв. Це вимагає відокремленого калькулювання проміжних продуктів. Попередільний метод, як і позамовний, має кілька галузевих варіантів, що розрізняються прийомами калькулювання. Так, у виробництвах комплексних мінеральних добрив, азотної, соляної та інших кислот калькулюють навіть у межах одного переділу продукцію окремих апаратних процесів. В організаціях текстильної промисловості витрати систематизуються за комплексом однорідних операцій технологічного процесу, а калькулюється лише готова продукція переділу. У наступних переділах напівфабрикати власного вироблення включають у витрати за оптовими цінами.

4. Система обліку повних витрат

У бухгалтерському управлінському обліку одним з альтернативних підходів до калькулювання є підхід, коли по носіях витрат планується і враховується неповна, обмежена собівартість. Ця собівартість може містити в собі тільки прямі, витрати. Вона може калькулюватися на основі тільки виробничих затрат, тобто витрат, безпосередньо пов'язаних з виробництвом продукції (робіт, послуг), навіть якщо вони непрямі. У кожному випадку повнота включення витрат у собівартість різна. Однак загальним для цього підходу є те, що деякі види витрат, що мають відношення до виробництва і реалізації продукції, не включаються в калькуляцію, а відшкодовуються загальною сумою з виторгу. У цьому полягає сутність системи обліку неповної собівартості. Однією з модифікацій даної системи є система «директ-костинг». Її суть полягає в тому, що собівартість враховується і планується тільки в частині змінних витрат, тобто лише змінні витрати розподіляються по носіях витрат. Частину, що залишилася витрат (постійні витрати) збирають на окремому рахунку, в калькуляцію не включають і періодично списуються на фінансові результати, тобто враховують при розрахунку прибутків і збитків за звітний період. За змінними затратами оцінюються також запаси - залишки готової продукції на складах і незавершене виробництво.
Встановлюється наступна угруповання витрат по статтях витрат (стаття калькуляції):
- Сировина і матеріали (вартість покупного або власного видобутку сировини, які входять до складу вироблюваної продукції);
- Зворотні відходи (вартість зворотних відходів виробництва, виключається з витрат на сировину та матеріали);
- Допоміжні матеріали (вартість допоміжних матеріалів, використовуваних при виготовленні продукції для забезпечення нормального технологічного процесу виробництва);
- Паливо на технологічні цілі (вартість палива, яке використовується безпосередньо в технологічному процесі для виготовлення продукції);
- Енергія на технологічні цілі (вартість усіх видів покупної або власного вироблення енергії, що витрачається у технологічному процесі); - Основна заробітна плата виробничих робітників (основна заробітна плата виробничих робітників, зайнятих безпосередньо виготовленням і упаковкою продукції в цехах основного виробництва);
- Додаткова заробітна плата виробничих робітників (виплати, передбачені законодавством та колективними договорами за опрацьованим на виробництві (неявочное) час робітників);
- Відрахування на соціальне страхування (відрахування на соціальне страхування за встановленими нормами від сум основної та додаткової заробітної плати основних робітників);
- Витрати на підготовку і освоєння виробництва (витрати на освоєння нових підприємств, виробництв, цехів та агрегатів (пускові витрати); відрахування до фонду освоєння нової техніки;
- Витрати на експлуатацію та утримання виробництва (витрати на утримання, амортизацію та поточний ремонт виробничого та підйомно-
транспортного обладнання; цехового транспорту; робочих місць; погашення вартості інструментів і пристосувань, включаючи витрати на їх відновлення; витрати на внутрішньозаводське переміщення вантажів залученими транспортом);
- Цехові витрати (заробітна плата апарату управління цехів, амортизація і витрати на поточний ремонт будівель, споруд та інвентарю цехового призначення; витрати на досліди, дослідження, раціоналізацію і винахідництво цехового характеру; витрати на заходи з охорони праці та інші витрати цехів, пов'язані з управлінням і обслуговуванням виробництва);
- Загальнозаводські витрати (витрати, пов'язані з управлінням підприємством і організацією виробництва в цілому: заробітна плата персоналу заводоуправління з відрахуваннями на соціальне страхування, витрати на відрядження і підйомні при переміщенні співробітників на службові роз'їзди та утримання легкового транспорту, конторські, типографські, поштово-телеграфні та телефонні витрати, витрати по амортизації, утримання та поточного ремонту будівель, споруд та інвентарю загальновиробничого призначення; витрати на організований набір робочої сили, на підготовку кадрів (включаючи централізовану), податки, збори і відрахування, витрати на охорону підприємства і інші витрати загальнозаводського характеру) ;
- Втрати від браку (у промисловості пористих заповнювачів не плануються і не враховуються);
- Інші виробничі витрати (відрахування на геологорозвідувальні та інші подібні платежі, відрахування або витрати на НДДКР);
- Виробнича собівартість;
- Позавиробничі витрати (витрати на тару і упаковку продукції; навантаження продукції у вагони, судна, автомобілі та інші транспортні засоби; інші витрати, пов'язані зі збутом продукції);
- Повна собівартість.
Витрати на виробництво групуються за такими економічними елементами:
- Сировина і основні матеріали, в тому числі покупні вироби та напівфабрикати (вартість сировини, основних матеріалів, а також покупних напівфабрикатів і комплектуючих готових виробів, включаючи всі витрати але їх придбання та доставку до базисних (центральних) складів підприємства стороннім транспортом);
- Допоміжні матеріали (вартість покупних матеріалів, використовуваних у процесі виготовлення продукції для забезпечення нормального технологічного процесу і витрачаються на одному виробничі та господарські потреби);
- Паливо (витрати на придбання всіх видів палива, що витрачається на технологічні цілі і для вироблення всіх видів енергії);
- Енергія (вартість всіх видів покупної енергії, що витрачається для технологічної, енергетичних, рухових та інших промислово - виробничих та господарських потреб підприємства);
- Заробітна плата основна і додаткова (відбивається основна і додаткова заробітна плата всього промислово-виробничого персоналу підприємства, включаючи премії робітникам, які виплачуються з фонду заробітної плати, і заробітна плата працівників неспісочного складу, що відноситься до основної діяльності);
- Відрахування на соціальне страхування (відрахування на соціальне страхування за встановленими нормами від сум основної та додаткової заробітної плати основних робітників);
- Амортизація основних фондів (сума амортизаційних відрахувань, обчислених виходячи з первісної вартості всіх виробничих основних фондів підприємства та норм амортизаційних відрахувань);
Інші витрати (всі витрати, які не можуть бути віднесені до жодного з перерахованих вище елементів витрат).

Висновок

Собівартість є одним з важливих показників господарської діяльності підприємства. Вона є одним з основних факторів
формування прибутку, а отже, від неї залежить фінансова стійкість підприємства та рівень його конкурентоспроможності.
Питання калькулювання виникають перед бухгалтером на всіх стадіях кругообігу господарських засобів: у процесі заготовляння сировини і матеріалів, виробництва і реалізації продукції. У самому широкому сенсі калькулювання є спосіб систематизації витрат і отримання інформації про собівартість продукту для виявлення резервів підвищення ефективності виробництва і управління цим процесом. Складність питань калькулювання, перш за все, пов'язана з різноманіттям господарських процесів, які ускладнюються технологічними та організаційними умовами виробництва. Складність калькулювання полягає в тому, що необхідно забезпечити розмежування витрат між закінченими і незакінченими об'єктами, оцінивши шлюб, побічну продукцію та відходи виробництва.
Калькулювання є способом оцінки господарських засобів і одночасно результатом такої оцінки.
Таким чином, в самому загальному вигляді в процесі калькулювання собівартості окремих об'єктів обліку необхідно повністю врахувати і згрупувати витрати на виробництво за економічною ознакою, звітних періодів, окремих статтях калькуляції, центрам витрат і центрам відповідальності.

Список використаної літератури

1. Аріко О.М. Розвиток методик обліку витрат і калькулювання собівартості продукції / О.М. Аріко / / Вісник Білоруського державного економічного університету. - 2005. - N 3. - С.67-71. - Бібліогр.: С.71 (6 назв).
2. Воронова Є.Ю. Функціональний метод обліку витрат / Є.Ю. Воронова / / Аудиторські відомості. - 2008. - N 2. - С.67-76. - Бібліогр.: С.76 (8 назв).
3. Головач О.В. Калькулювання прямих змінних матеріальних витрат у промисловості / О.В. Головач / / Вісник Білоруського державного економічного університету. - 2006. - N 2. - С.33-38. - Бібліогр.: С.39 (4 назви). -
4. Ілюхіна Н.А. Калькулювання собівартості: сучасні методи обліку витрат [Текст] / Н.А. Ілюхіна / / Аудиторські відомості. - 2006. - N 4. - С.39-46. - Табл.
5. Керімов Вагіф Ельдар огли. Бухгалтерський фінансовий облік: підручник / В.Е. Керімов; Издат. - Торг. Корпорація "Дашков і До". - 2-е вид., Зм. і доп. - М.: Дашков і К, 2008. - 701 с.; 21. - Бібліогр.: С.700-701.1402373 - ЧЗ
6. Киштимова Є.А. Формування інформації за витратами на виробництво для калькулювання собівартості / Е.А. Киштимова, Н.А. Боброва / / Аудиторські відомості. - 2007. - N 4. - С.72-81. - Бібліогр.: С.81 (6 назв).
7. Соколов А.А. Особливості організації обліку витрат і калькулювання собівартості продукції операційних сегментів підприємства / А.А. Соколов / / Аудитор. - 2005. - N 8. - С.12-21. - Бібліогр. у виносках.
8. Трубочкіна М.І. Управління витратами підприємства: навчальний посібник / М.І. Трубочкіна. - М.: Инфра-М, 2006. - 216 с.: Іл. - Бібліогр.: С.216-217 (18 назв) .1380015 - ЧЗ 1387229 - АБ 1387230 - АБ
9. Хамхоєва Ф.Я. Бухгалтерський управлінський облік як інформаційна основа системи управління виробництвом / Ф.Я. Хамхоєва / / Сучасний бухоблік. - 2004. - N 12. - С.3-7.
10. Економіка промислового підприємства: підручник / за ред. д-ра екон. наук, проф. Є.Л. Кантора, канд. екон. наук, проф. Г.А. Маховиковим. - М; Ростов-на-Дону: МарТ, 2007. - 859 с.: Іл. - Бібліогр. в подстроч. прімеч.1395944 - АБ

Практична частина

У ВАТ «Сигнал» на основі маркетингових досліджень та укладених договорів був розроблений і затверджений на засіданні Ради директорів бюджет продажів. Відділ збуту спільно з виробничим і плановим відділами повинен розробити план виробництва з урахуванням потужностей і ритмічності виготовлення продукції.
Таблиця. Вихідні дані для вирішення управлінського завдання
Показники
Од.
ізм.

Квартали
Всього за рік
1
2
3
4
Бюджет продажів
Обсяг продажів
Шт.
36 400
33 600
35 000
35 000
140 000
Ціна за од.
руб.
380
420
420
390
_
Дохід від продажу
Тис. руб.
13 832
14 112
14 700
13 650
56 294
Бюджет виробництва
Показники
Од. ізм.
Квартали
Всього
1
2
3
4
Обсяг продажів
Шт.
36 400
33 600
35 000
35 000
140 000
Запас готової продукції на кінець періоду (20%)
Шт.
6720
7000
7000
7280
7280
Запас готової продукції на початок періоду
Шт.
1500
6720
7000
7000
1500
Обсяг виробництва
Шт.
41 620
33 880
35 000
35 280
145 780
Обсяг виробництва
Тис. руб.
15815,6
14229,6
14700,0
13759,2
58504,4
Нормативний запас готової продукції на початок року-1500шт.
Необхідний запас на кінець кварталу становить 20% від величини продажів наступного кварталу. Необхідний запас готової продукції на кінець року розраховує як 20% від обсягу продажів 1 кварталу року. Обсяг виробництва в натуральних показниках розраховується як обсяг продажів + необхідний запас продукції на кінець періоду - необхідний запас продукції на початок періоду. Обсяг виробництва у вартісному виразі розраховується множенням продажної ціни за одиницю на кількість одиниць планованого випуску.
Рішення:
Розрахунок готової продукції на кінець кварталу:
на кінець 1-го кварталу = 33 600шт. X 20% = 6 720шт.
на кінець 2-го кварталу = 35 000шт. X 20% = 7 000шт.
на кінець 3-го кварталу = 35 000шт. X 20% = 7 000шт.
на кінець року = 36 400шт. X 20% = 7 280шт.
Розрахунок обсягу виробництва в натуральних одиницях (шт)
на 1-й квартал = 36 400шт. + 6 720шт. - 1 500шт. = 41 620шт.
на 2-й квартал = 33 600шт. + 7 000шт. - 6720шт. = 39 100шт.
на 3-й квартал = 35 000шт. + 7 000шт. - 7 000шт. = 39 100шт.
на 4-й квартал = 35 000шт. + 7 280шт. - 7 000шт. = 40 780шт.
Разом: 145 780шт.
Перевірка:
Обсяг виробництва на кінець року = 140 000шт. + 7 280шт. - 1 500шт. = 145 780шт.
Розрахунок обсягу виробництва в грошовому виразі (тис. крб):
на 1-й квартал = 41 620шт. X 0,380 руб. = 15 815,6 тис. руб.
на 2-й квартал = 33 880шт. X 0,420 руб. = 14 229,6 тис. руб.
на 3-й квартал = 35 000шт. X 0,420 руб. = 14 700,0 тис. руб.
на 4-й квартал = 35 280шт. X 0,390 руб. = 13 759,2 тис. руб.
Разом: 58504,4 тис. руб.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Бухгалтерія | Курсова
92.6кб. | скачати


Схожі роботи:
Облік витрат на виробництво і калькулювання собівартості
Облік матеріалів витрат і калькулювання собівартості
Аудит витрат і калькулювання собівартості продукції
Облік витрат і калькулювання собівартості продукції в нафтопере
Облік витрат і калькулювання собівартості продукції в аграрнопро
Облік витрат формування і методи калькулювання собівартості
Позамовний метод обліку витрат і калькулювання собівартості
Облік витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції
Облік витрат і калькулювання собівартості продукції допоміжне
© Усі права захищені
написати до нас