Святійший Патріарх Сергій
У Велику середу згадуємо ми про блудної дружині, про яку Господь наш Ісус Христос сказав, що, аж поки буде оця Євангелія у світі, буде згадуватися про діяння її. Згадуємо також і огидний, ганебний, найстрашніше з усіх справ людських - переказ Господа нашого Ісуса Христа апостолом Іудою.
І ось перед нами стан сердець цих двох людей - жінки-розпусниці й апостола Христового, що прийняв велику благодать і честь обрання до числа дванадцяти найближчих учнів Христових. Всіма знедолена блудниця дорогоцінний миро і вилила миро на ноги Ісуса, а найближчий учень видав Його.
Коли чуємо ми про жахливій події перекази Господа нашого Ісуса Христа учнем Його, перекази цілуванням, здригається і тремтить від обурення серце наше. Але у багатьох з нас виникає здивоване запитання: а як же це Господь наш Ісус Христос зробив учнем Своїм того, кого згодом Він Сам назвав дияволом? На Таємній вечері Він сказав: "Я вас вибрав, але один з вас диявол". Як міг обрати Господь Ісус Христос до числа святих апостолів людини, про яку в Св. Писанні сказано, що він був злодій? Він був, так би мовити, скарбником святих апостолів, носив ящик, в який опускали подаяння Господу Ісусу Христу і апостолам Його, і крав гроші з цього ящика.
Так чому ж Господь Ісус Христос, сердцевед, який знав, хто такий Іуда, який знав, що він видасть Його на смерть, тим не менш обрав його в число Своїх найближчих учнів? Як це пояснити? Пояснення ось у чому: для Своїх великих і часто нам незбагненних цілей Господь Бог нерідко користується самими грішними, самими негідними людьми.
Коли зросла до нескінченності безбожність народу Ізраїльського, тоді Господь поставив вавілонського царя Навуходоносора і зробив його Своїм знаряддям. Навуходоносор був обранцем Божим, мечем Божим, але ж він був людина безмірної, воістину бісівської гордості, який прославився над усім, що свято і велике; він звеличився над Самим Богом, самого себе оголосив богом і вимагав собі божественного поклоніння. Ось таке чудовисько, чудовисько гордості, жорстокості і кровожерливості, Бог обрав виконавцем Свого вироку над народом Ізраїльським. Але потім, коли завдання, покладене на Навуходоносора була виконана, Господь також покарав його за безбожність його, за самопревозношеніе і безмірну гордість.
Господь наказав йому стати подібним звіру лісового, позбавивши її розуму. Він став буйнопомешанним і був вигнаний з середовища людської, жив один у лісах і обріс, як звір, волоссям. Але прийшов час і його помилувати. І тоді Господь вклав у серце його свідомість того, які тяжкі справи він творив. Покаявся Навуходоносор, і знову був відновлений у своєму царському гідність.
Згадаємо також про фараона Єгипетському, який не хотів відпускати народ Ізраїльський з полону єгипетського. Згадаймо, яким тяжким стратам піддав його Бог. Що ж, хіба фараона не було теж призначений Богом до того, щоб виконати цю гріховну роль? Звичайно, так. Про це говорить нам св. апостол Павло: "Для того Я поставив тебе, щоб показати Свою силу,, і щоб звіщено було ім'я Моє по всій землі" (Рим. 9, 17).
Він був Богом поставлений, він був знаряддям Божим. Так само і Юда був знаряддям у руках Божих. У Предвічним Божому раді Святої Трійці було прийнято велике і святе рішення - врятувати гине світ через Сина Божого. Було ухвалено, що це порятунок повинна бути вчинена удаваним для нас дивним і таємничим чином - смертю Христа на Хресті Голгофському. Бо Хрестом Христовим була стерта голова змія - диявола. Для того щоб здійснилося це рішення Боже, виявився потрібним така людина, як Іуда. Потрібен був зрадник, потрібен був той, через якого почався б хресний шлях Господа Нашого Ісуса Христа.
Може бути, ви запитаєте, чому це було так необхідно, чому не можна було влаштувати так, щоб і без зради Іуди все одно був би арештований і страчений Господь Ісус Христос? Не сміємо ми судити про шляхи Божих, не сміємо повністю пояснювати їх. Але чи можемо ми сказати те, що підказує нам розуміння наше. Якщо б зраду Господа Ісуса Христа сталося інакше, без жаху перекази Його власним учнем Його, то світ би не відчув такого назавжди невикорінну презирства і ненависті до зрадництва, яке вселив апостол Юда, зробивши його.
Потрібно було потрясти серця людські, потрібно було показати безмірну глибину ницості й мерзоти, на які здатна людина. І ця безмір мерзоти була явлена нам нині, у Велику середу, зрадою Господа учнем Його.
Св. апостол Павло говорить, що Господь заздалегідь знає всіх людей, і так як знає їх, то й призначає до тієї чи іншої долі: "іхже Бог предуведе, тих і предуставі" (Рим. 8, 29-30). Тих, яких предуведал Господь Бог, тих Він і предуставіл - одних до спасіння вічного, інших до погибелі вічної.
Знову може виникнути у вас питання - для чого ж предуставлять кого-небудь до смерті?
Св. апостол Павло відповідає: "Не владний Чи ганчар над глиною, щоб із того ж суміші зробити одну посудину на честь, а інший для низького? Що ж, якщо Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щадив із великим терпінням посудини гніву, що готові до погибелі, і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготував на славу, на нас, що Він закликав не тільки з іудеїв, але й від поган " (Рим. 9, 21-24).
Хай буде благословенна воля Господня, предуставляющая одних з нас до спасіння, а іншим попускаються йти до погибелі вічної по вибраному ними шляху відкидання Євангелія Христового. Не будемо ж ми нарікати на Бога за те, що існують серед нас такі сини погибелі, які призначені до вічного засудження, як Іуда.
Інший ще питання виникає у багатьох: чи можливо порятунок, прощення і покаяння Юди? Невже він буде засуджений разом з дияволом, невже не може бути прощення йому? Немає і не може бути. Абсолютно неможливо його помилування, бо Господь наш Ісус Христос говорив, що, хто відречеться Його перед людьми, того і Він відречеться перед Отцем Своїм Небесним і святими Ангелами.
А Юда зрікався Його, Того, хто був Святійшим, Благословенна Вчителем його, зрікався Того, від Кого бачив своїми очима безліч чудес, Їм створених, від Кого безпосередньо чув святу велику проповідь любові, Кого споглядали протягом трьох років його безбожні очі.
Це чи не найтяжче з усіх зречень від Бога, у яких винні люди? Чи можемо ми думати, що буде прощення того, кого Сам Господь назвав дияволом? Бо знаємо ми, що дияволу вибачення не буде, і якщо Господь назвав Юду дияволом, значить, і йому уготовані муки вічні.
Юда, дізнавшись, що Господь Ісус Христос відданий на смерть, здригнувся і вжахнувся, прийшов в трепет і відчай. Він пішов до первосвящеників і книжників, від яких отримав тридцять срібняків за свою зраду, кинув їх на підлогу і сказав: "Тяжко я згрішив, зрадивши кров невинну". Він не покаявся, але тільки впав у безпросвітне відчай. Якщо б він покаявся, то милостивий Господь полегшив би йому борошна. Але він впав у відчай і повісився, а ви знаєте, що самогубство є непростимий гріх, і Бог засвідчив перед людьми, що Юда назавжди засуджений, бо зі слів св. апостола Петра дізнаємося, що, коли повісився Юда, коли його бездиханне тіло зірвалося з петлі, то лопнуло нутро його та випали нутрощі його. Чи це не друк вічної Божої кари, це чи не сама ганебна смерть? Так само випали нутрощі та іншого видатного грішника, єретика Арія, відкидав Божество Ісуса Христа. Він на багато років кинув Церкву Христову в тяжкі смути і поділу. Тому то і покараний.
Ні для нас більш жалюгідного, більш нестерпного імені, ніж Іуда. Ім'я це стало загальним для всіх зрадників, а зрадників і до Юди, і після нього було безліч. Їх багато і тепер серед нас, в нашій християнському середовищі, бо чимало людей, які якщо самі безпосередньо й не роблять мерзенного зради ближніх своїх, то для досягнення своїх низьких цілей користуються тими, хто здатний на здійснення зради. Вони шукають лжесвідків для того, щоб взяти гору над противниками своїми, а самі умивають руки, - "це не я зробив, це він зробив".
А в очах Божих і наших це такі ж зрадники, як ті, які безпосередньо здійснюють зрада. До зради дуже близько лжесвідчення, наклеп.
Хіба мало серед нас людей, здатних на наклеп, на лжесвідчення? Чи мають вони право засуджувати Юду, то обурились на нього, коли самі малі Юди?
Безмірно гидке, ганебна душа Іуди. А Свята Церква в нинішньому євангельському читанні протиставляє його душі іншу душу - душу нещасної, зневаженої всіма блудниці, душу, яка засяяла перед усім світом безмірною любов'ю до Господа Ісуса Христа, очистилася найщирішим, найболючішим каяттям у гріхах своїх. Бо що привело її до ніг Ісусових, що змусило її умивати Його ноги і витирати їх волоссям своїми, поливати їх дорогоцінним миром? Що спонукало її до цього діяння, про який будуть, поки світ стоїть, згадувати всюди?
Потрясло всю її душу свідомість своєї нечистоти при вигляді Святійшого зі святих пробудило її серце, в тремтінні та в страху, зі сльозами припала вона до ніг Ісусових. І Світлом Божественного прощення освітилося серце її. Вона приготувала, як сказав Господь, тіло Його до поховання, вона стала однією з дружин-мироносиць.
Але не подумають чи нинішні блудниці, яких так багато серед нас, що, якщо Господь так легко і швидко пробачив всі гріхи її, значить, не так вже тяжкі та їх гріхи? Чи не подумають вони, що досить піти на сповідь до священика, сказати однією завченою фразою: "Грішна, батюшка" - і досить? Невже не розуміють вони, що таке покаяння абсолютно нічого не стоїть і не можна порівняти з покаянням дружини-блудниці, біля миро на ноги Ісусові?
Нехай не зводять вони себе, нехай не думають, що будуть легко прощені, нехай приготуються до багаторічного покаяння у гріхах перелюбу і блуду. Ось те, що повинен був я сказати з приводу спогади у Велику середу про зраду Юди та подвиг дружини-блудниця.