Наталія Дубова
У 1986 році вже є кілька радянських моделей персональних машин
Середина 80-х проходить у світі під знаком стрімкого зростання популярності персональних комп'ютерів. Сяк-так, хвиля ця докотилася і до нас. Тим більше що в країні - прискорення і перебудова. На нараді в ЦК КПРС з питань прискорення науково-технічного прогресу його каталізаторами називають мікроелектроніку, обчислювальну техніку й інформатику. Але розкрутка індустрії персональних комп'ютерів йде з величезними труднощами і врешті-решт закінчується нічим. Про це на сторінках нашого тижневика розповідав академік Веліхов, який доклав чимало сил до просування ідеї випуску в СРСР персональної обчислювальної техніки. І все ж у 1986 році вже є кілька радянських моделей персональних машин, з'являються цікаві програмні розробки для автоматизації «офісної праці». У 1986 році починається випуск однієї з найпопулярніших машин лінії СМ, мікроЕОМ СМ 1810, яка теж могла виступати в ролі персонального комп'ютера.
СМ 1810 створювалася в стінах Інституту електронних керуючих машин (ІНЕУМ). Засновник інституту, Ісак Семенович Брук, ще на зорі епохи обчислювальної техніки мріяв про те, що комп'ютер стане повсякденним робочим інструментом інженера. Основним призначенням машин серії СМ було управління промисловими об'єктами. Але до появи персоналок у всьому світі малі ЕОМ завдяки невеликим габаритам, дешевизні та відносній простоті використання стали широко застосовувати в наукових лабораторіях, навчальному процесі, конторської роботі. Те ж саме відбувалося і з СМ, тим більше, що наша електронна промисловість освоїла випуск мікропроцесорів і з'явилася можливість зробити машину, яку можна розмістити на робочому столі.
У ІНЕУМ розвивали дві лінії архітектури ЕОМ. Перша, за якою зроблена більша частина РМ, була сумісна з архітектурою міні-ЕОМ PDP-11 корпорації DEC. Друга - це сімейство СМ-18хх на базі мікропроцесорів, воспроизводивших системи команд Intel 8080 і 8086. 16-розрядна СМ-1810 будувалася за магістрально-модульним принципом на базі шини Multibus. Ця мікроЕОМ була чудово оснащена всіма необхідними зовнішніми пристроями - дисками, принтерами, дисплеями, виходами на канали зв'язку. Як інші розробки ІНЕУМ, СМ-1810 призначалася насамперед для задач управління, але створювалася як універсальна машина і добре восполняла недолік персональної обчислювальної техніки.
Машина знайшла популярність у тих, кого ми зараз називаємо системними інтеграторами, - на її основі реалізовувалися різні, іноді самі несподівані системи. Наприклад, система діагностики розривів нитки для ткацьких верстатів, яка працювала на фабриках в Іваново. Система «Онега-2» дозволяла будувати військові карти за схемами аерофотозйомки. Існувало рішення для обробки інформації з техобслуговування автомобільного транспорту та багато інших. Були навіть шкільні класи, обладнані мікромашин СМ.
Розробники СМ-1810 згадують, що основна особливість її була в працездатності. Машину включали - і вона працювала. І там, де грамотно підходили до експлуатації, продовжує працювати і зараз. Мабуть, нормальна робота вітчизняної машини персонального класу в ті роки була серйозною проблемою. Про це згадує і Веліхов: для міністерств головним було виконати план - скільки машин випустити і куди їх поставити. На це виділялися гроші, і подальша доля ЕОМ нікого не хвилювала. Тому по всій країні плодилися непрацюючі системи, нікому не потрібні АРМи і т. д. і т. п.
Варто все ж таки згадати ті персональні комп'ютери, які в середині 80-х років випускала вітчизняна промисловість. За рівнем можливостей їх ділили на побутові і професійні. До класу побутових ставилася випускалася в Зеленограді «Електроніка БК-0010» (БК - побутовий комп'ютер), яка в якості дисплея використовувала звичайний телевізор і забезпечувала всього 64 Кбайт ОЗУ. А інша розробка Міністерства електронної промисловості, «Електроніка-85», була оснащена спеціальним дисплеєм і 4 Мбайт оперативної пам'яті. До класу професійних ставилася і машина під назвою «Іскра-226».
Кампанія з масової комп'ютеризації шкіл викликала до життя персональні комп'ютери, розроблені спеціально для оснащення шкільних кабінетів інформатики. Машина «Корвет» будувалася на базі процесора, що відтворює Intel 8086, а навчальний комп'ютер наукового центру - УКНЦ, як і всі Зеленоградске розробки, базувався на мікропроцесорі, зробленому за образом і подобою продукції DEC.
Але в 1986 році залишалося зовсім трохи до експансії IBM PC. Де-не-де ці машини вже використовувалися. З обчислювального центру Академії наук СРСР, де група найсильніших програмістів освоювала справжні персональні комп'ютери, що вже вийшов і пішов гуляти по країні «російський народний текстовий редактор» «Лексикон» для MS-DOS. У лабораторіях ЗІЛа автоматизували бухгалтерію теж на IBM PC. Ера повноцінних персональних ЕОМ майже на кожному робочому столі була зовсім близька.