ЗНАЧЕННЯ СЛОВА В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ, ЙОГО ТИПИ, МОТИВАЦІЯ, ЗМІНА ЗНАЧЕННЯ ПРИ ВВЕДЕННІ НОВИХ ЛЕКСИЧНИХ ОДИНИЦЬ НА УРОЦІ
Курсова робота

ЗМІСТ
ЗМІСТ…………………………………………………………………………..2
ВСТУП………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ 1
1.     ФОНЕТИЧНИЙ СКЛАД ТА ЗНАЧЕННЯ СЛОВА. ТИПИ ЗНАЧЕНЬ…5
1.1.         Значення слова. Загальні відомості…………………………………….5
1.2.         Типи значень……………………………………………………………..5
1.2.1.  Граматичне значення…………………………………………………….5
1.2.2.  Лексичне значення……………………………………………………….6
1.2.3.  Денотативне і коннотативне значення………………………………….7
2.     МОТИВАЦІЯ ЗНАЧЕННЯ………………………………………………….8
3.     ЗМІНА ЗНАЧЕННЯ СЛОВА. ПОЛІСЕМІЯ……………………………….10
РОЗДІЛ 2
Методична розробка з теми “Значення слова в англійській мові, його типи, мотивація, зміна значення при введенні нових лексичних одиниць на уроці”……………………………..………………………………………………12
Фрагмент уроку в 5-му класі……………………………………………………16
Фрагмент уроку в 7-му класі……………………………………………………19
Фрагмент уроку в 11-му класі…………………………………………………..22
ВИСНОВКИ…………………….………………………………………………..24
ЛІТЕРАТУРА………….………..………………………………………………..26
ДОДАТОК А…………………..…………………………………………………..27
ДОДАТОК В…………………..…………………………………………………..28

ВСТУП
Тема даного дослідження – “Значення слова, його типи, мотивація, зміна значення при введенні нових лексичних одиниць на уроці” – обрана не випадково. Об'єкт цього дослідження – слово, предмет – його значення. Мета – дослідити проблему значення слова в англійській мові та розробити методику введення цієї теми у навчальний процес у школі.
Введення поняття заначення слова у школі є дуже важливим, але, на жаль, цій проблемі приділяється не дуже багато уваги саме у цьому напрямку. Тому вона більш ніж актуальна.
Вивчати цю тему в школі дуже важливо. Із значенням слова учні стикаються відразу ж з вивченням першого слова англійською мовою, тому що кожне слово має явне значення – лексичне значення. Граматичному значенню також потрібно приділяти належну увагу, тому що воно беззаперечно має особливий вплив на лексичне.
Збільшення словникового запасу потребує особливої посидючості та терпіння: необхідно натикнутися на слово, подолати стадію пасивної цікавості (“А що воно означає? А, немає різниці…”), знайти слово у словнику, виписати його, вивчити слово, “загубити” папірець, де його записали, почати використовувати слово на письмі та в усному мовленні…
Вдома це вдається не кожному – діти шкільного (а особливо молодшого шкільного та середнього шкільного) віку відрізняються непосидючістю. Тому задача вчителя – скоординувати роботу дітей, зробити з ними якомога більше у процесі вивчення нової лексики. І тут виникає необхідність роз’яснення, що таке значення, що таке лексичне значення, граматичне, потрібно навчити дітей визначати різницю між типами значень; безумовно потрібно навчити їх вирізняти окремі відтінки значень, хоча при цьому зовсім необов’язково лякати дітей страшними словами “денотативне та коннотативне значення” – можна просто пояснити саму суть цього питання. Стосовно наявності значень у семантичній структурі слова поділяються на однозначні та багатозначні. Багатозначні слова численніші за однозначні. Тому знову ж таки виникає необхідність роз’яснення явища полісемії (багатозначності). Зміна та розвиток значень – це постійний мовний процес, активність якого складає історичний поступ лексики. Не можна вивчати лексику, не знаючи історичного розвитку слів – це головний фактор, який впливає на значення.
Великих досліджень у цій області не проводилося. Існує думка, що цю тему потрібно вводити в шкільну програму окремо, виділяючи спеціальні декілька годин у школі. Проводжуючи аналіз цієї проблеми, різноманітні анкетування, педагогічні спостереження, діагностичні та формуючі бесіди, синтез та систематизацію матеріалів, більшість учених дійшли висновку, що все ж таки доцільніше впроваджувати цю тему так званими “малими порціями”, тобто не виділяючи їх у окремі теми, а вводити при навчанні інших лексичних і граматичних тем.
Теоретична значущість цієї теми у лексикології та стилістиці безперечна, але і практичну цінність неможливо заперечувати, і більш того, усіляко підтримувати будь-які розробки з цієї теми.
У цій роботі буде зроблено спробу розкрити цю проблему, визначити основні принципи викладання цієї теми у школі, запропонувати один із способів вирішення її тощо. При розробці цього проекту будуть вирішуватиcя такі завдання:
1.     Опрацювати літературу за цією темою.
2.     Розглянути фонетичний склад слова та його значення, типи значення та його мотивацію, явище полісемії.
3.     Розробити методику введення теми у навчальний процес у школі.
4.     Розробити конспекти фрагментів уроків.

РОЗДІЛ 1

1.   ФОНЕТИЧНИЙ СКЛАД ТА ЗНАЧЕННЯ СЛОВА. ТИПИ ЗНАЧЕНЬ

1.1. Фонетичний склад та значення слова

Звукова форма має закріплене за нею (умовно, історично, етимологічно чи звуконаслідувально) значення. Більшість слів повсякденного вжитку можна прослідкувати до їхніх прамовних коренів, що вже і зробленно. Слова, які поєднані з конкретними речами, у безпосередній їх реалізації – мовленні чи письмі – викликають уяву і мовця, і слухача. Тому при вивченні фонетичної форми важливу роль відіграє співвіднесення – процес, що ним людина користується все своє життя, якими б фонетично різними ці форми не були.

1.2. Типи значень

Лише як мовна категорія значення охоплює всі об’єкти людського знання, уяви і вислову. У мовознавстві під значенням розуміли назву предмета, уяву про предмет, поняття, різноманітні стосунки (головним чином, між знаком і предметом), функцію слова, інваріант інформації, відображення дійсності. Значення у його широкому розумінні розбиває на сім складових частин Д.Ліч[1]: логічне або концептуальне, яке пов’язане з семантичним досвідом, коннотативне, стилістичне, афективне, рефлектне, колокативне (ситуативне) і тематичне. Значна увага приділяється граматичному значенню.

1.2.1.   Граматичне значення

Слова, що належать до одного граматичного класу, мають, як правило, спільні риси. Ряд слів, скажімо, fact, book, face, number, при набуванні ознак множини чи родового відмінка об’єднується спільністю граматичних ознак і значенням морфеми, що охоплює морфологічні перетворення в один ряд подібності. Звідси форми facts, books, faces, numbers мають граматичне значення множини, форми fact’s, book’s, face’s, number’s – граматичне значення родового відмінка тощо. Граматичне значення мають часові форми дієслів, ступені порівняння прикметників тощо.
Граматичне значення – це значення формальної віднесеності слова, яка виражена залежними морфологічними елементами, що окремо не вживаються, наприклад, -s у house-s, -ing у writing та под.
Для кожного вислову обов’язкові граматичні значення часу, числа, відмінка, виду, порівняння тощо. А.К. Жолковський до граматичних знчень відносить і абстрактні значення контакту, володіння, знання, відчуття, волі, бажання, реальності, потенціальності, уміння.[2]
Таким чином, граматичне значення визначається наявністю певних морфологічних ознак, спільних для форми цілого ряду слів. У процесі утворення мовного потоку граматичні значення поєднуються з лексичними.

1.2.2.   Лексичне значення.

Кожне слово, крім своїх граматичних зв’язків, має лексично-семантичне значення (зміст), історично або умовно закріплене. Воно може означати один чи кілька об’єктів, мати різні емоційні характери, зрештою, усе те, що належить до значення. У противагу граматичному значенню, воно тотожне у граматично різних формах. Усі форми слів house, houses, house’s, наприклад, пов’язані з поняттям житла.
Лексичне значення – це відбуток предмета реальної дійсності, яке стає фактом мови внаслідок утворення постійного зв’язку змісту з формою, у якій воно реалізується, входить до струкури мовної одиниці як ознака, спільна для всіх мовних ситуацій. “Лексичне значення – це не засіб реалізації якоїсь величини, а її наявність”[3].
Прямі, номінативні значення безпосередньо пов’язані з поняттями. Їм властива і лексико-семантична узагальненність. Так, у слові land визначаються три основні значення:
1)    earth, ground, soil;
2)    country, fatherland, nation;
3)    province, district, region, territory, tract, plot;
звідси ці значення виводимо, як “земля взагалі”, “земля людей” і “частина землі, теріторія”[4]. Решта значень для цього слова є сукупністю лексико-семантичних варіантів.
Сукупність лексичних і граматичних значень складає лексикограматичну структуру слова.

1.2.3.   Денотативне і коннотативне  значення.

Якщо значення співвідноситься з данним референтом і вказує на поняття, воно є денотативним. Денотативне значення може змінитися в історичних періодах, тобто діахронно, а у синхронному плані воно стійке і постійне. Воно досить спільне для усіх носіїв мови, хоча останні мають про нього неоднакову уяву.
Денотативне значення пов’язане безпосередньо з денотатом – об’єктом визначення. Об’єкти, що їх визначає мовне значення, неоднорідні.
Коннотативне значення – це відносна комунікативна цінність мовної одиниці, яка часто знаходиться поза концептуальним змістом. Наприклад, до коннотативного значення слова woman англійський мовознавець Д.Ліч відносить не лише фізичні, але і психічні і суспільні характеристики (суспільність, материнські інстинкти); їй можуть бути властиві риси, які швидше типові, ніж незмінні (багато розмовляє, має досвід куховарства, носить властивий їй одяг). Коннотативне значення охоплює удавані властивості: жінці приписуються такі ознаки як “слабка”, “плаксива”, “боязка”, “емоційна” поряд з такими рисами як “м’яка”, “лагідна”, “чуйна”, “працьовита”. Коннотації змінюються залежно від часу і оточення, від особи до особи у тій же мовній спілці.[5]
Як додатковий зміст мовної одиниці, коннотація існує у вигляді параллельних семантичних відтінків, які накладені на основне значення. Вона відбиває різні експресивні, емоційні та оцінювальні обертони і може надавати певного описового відтінку всьому вислову.

2. МОТИВАЦІЯ ЗНАЧЕННЯ

Високий ступінь абстрагування, що властивий значенню, його гнучкість у лексичних зв’язках з іншими одиницями словника у значній мірі визначаються мотиваційними особливостями лексичних одиниць. Загальновизнаними є чотири види мотивації: фонетико-морфологічна, етимологічна, морфологічна та зумовлена семантичним полем.
Фонетико-морфологічна мотивація, або наслідувальна, спирається на явище звуконаслідування. Її найпереконливіші випадки реалізації відносять до прямого наслідування природних звуків. Існує, як відомо із загального мовознавства, звуконаслідувальна теорія походження і розвитку мови. Так, серед англійських дієслів із значенням “бити” є набори, що об’єднуються єдиним інваріантом, який зберігає остаточні явища звуконаслідувального характеру, поєднані з звуковою мотивацією, наприклад: whip, whack, swish, slap. У структурі значення цього ряду є компоненти, поєднані як з дією особи, так і свистом повітря, що його розтинає зброя або батіг. Залишки ономатопеї спостерігються і в словах, які означають зіткнення (речей, транспорту і подібне). Лексико-семантичне значення ряду слів супроводжується звуковими ефектами. Про сучасну продуктивність цієї мотивації говорити важко, оскільки вона склалася історично.[6] Проте залишки звуконаслідування у мові досить міцні – вони лише стерлися у процесі довгого вжитку.
Етимологічна мотивація, що заснована на зв’язку слова з історичними джерелами – словами, які існували у мові раніше. Визначення початкового значення і подальший його розвиток – невід’ємна частина історичного дослідження значення. Етимологічно значення власне англійських слів складають дійсний грунт мови. Їх можна прослідкувати до найдавніших писемних пам’ятників і навіть до реконструйованих праіндоєвропейських джерел. Значення таких слів як shine, bid, bind, bear, fare, fall денотативно не змінилося протягом відомого нам часу їхнього вживання. Серед власномовних слів вирізняємо такі, що мають первинне етимологічне значення, наприклад, ache, яке з самого початку означало “to throb with pain”, та слова, значення яких інтегрувало якісь інші початкові значення: acre, наприклад, у давньоанглійській мові означало field – поле. Етимологічні дані відсутні лише в поодиноких словах, як, наприклад, у слові dodge.
Морфологічна мотивація стосується лише слів, що складаються з більше, ніж однієї морфеми.
Морфологічна мотивація реалізується за допомогою словотворчих морфем, особливо суфіксів. Слова scholarly, kingly, soldierly вважаються морфологічно умотивованими, оскільки до іменникових основ додається суфікс -ly, який одночасно претворює іменник у прикметник і надає слову ознак, притаманих як іменникові, так і прислівникові.
Мотивація, зумовлена  семантичним полем – найскладніший тип мотивації. Окреме значення лексеми або один із компонентів цього значення може набирати переваги над рештою компонентів чи, навіть, над прямим визначенням у контексті. Інколи слово набуває нового значення, що відрізняється від традиційного, умотивованого етимологічно. Тому цей тип мотивації у значній мірі грунтується на стосунках слова з позамовними реаліямиі функціональних зв’язках нового семантичного угрупування. Так, нового значення у наш час набули слова загальновживані слова chip i card.
Мотивація семантичного поля особливо важлива для визначення інваріанта – значення, спільного для споріднених понять. Так, значення, to dance є інваріантним серед лексико-граматичного об’єднання dance, frolic, jive, waltz, shimmie, boogie-woogie, glide, rock, twist. Інваріантне значення мотиваційно ширше від спільного синонімічного значення, проти інваріанти можна розрізняти навіть серед синонімічного ряду. У ряді синонімів із значенням “рухатись” існують два протиставлені інваріанти: - arrive, come, reach.
Такі головні мотиваційні особливості значення слова.

3. ЗМІНА ЗНАЧЕННЯ СЛОВА. ПОЛІСЕМІЯ

“Протягом відомої нам історії розвитку більшість слів, бодай частково, змінювала своє значення. Слова, як правило, набувають нових значень, інколи втрачаючи при цьому значення старі.”[7]
Розглядаючи слова act i chart діахронно, доходимо висновку, що їхні значення змінились. Chart, яке початково означало “уклад, хартія”, набуло значення “схема, карта”. Слово act, яке означало (і означає тепер) “дія”, поступово набуло значення “закон”, що особливо характерно для новітнього часу.
В інших випадках старе значення продовжує співіснувати з новим, і в таких випадках виникає багатозначність або полісемія.
Дуже важливо розрізняти між лексичним значенням слова у мовленні та його семантичною структурою у мові. Значення у мовленні контекстуально. Якщо досліджувати, наприклад, слово bother у нижчеслідуючому: Life doesn’t often bother to be charming since childhood has passed (Braine), ми бачимо його у у певному контексті, що уособливлює його і робить можливим тільки одне значення: “to take the trouble”. Це поняття отримує іронічне емоційне забарвлення, яке викриває протагоністичний погляд на життя як цинічний і песимістичний. Це забарвлення слова bother поєднується із загальноприйнятим стилістичним тоном. Так як будь-яке слово фактично має тільки одне значення, воно моносемантично, але воно може нести складене поняття або емоції багатьох видів.
Полісемія існує тільки в мові, але не в мовленні. Сумарні підсумки багатьох контекстів, де слово може зустрітися, дозволяє нами простежити і записати випадки ідентичного значення і випадки розходження у значенні. Вони регіструються і класифікуються лексикографами і їх можна знайти у словниках.
Наприклад, ми читаємо, що bother має два значення як дієслово:
1). to worry or to cause trouble
2). to take trouble
Слово, яке має більш, ніж одне значення у мові, називається полісемантичним.
Полісемія не пов’язана з комунікативною функцією мови, тому що в кожному окремому випадку ситуація і контекст, тобто, середовище слова, залишає тільки одне з усіх можливих значень і робить мовлення однозначним.
Полісемія наслідувальна у самій природі слів або понять, тому що вони завжди містять у собі узагальнення декількох рис об’єкту. Деякі з цих рис притамані й іншим об’єктам. Звідси можливість ідентичних назв для об’єктів, яким властиві загальні риси.
Таким чином, полісемія – це характеристика багатьох слів у багатьох мовах, якими б різними вони не були. Але вона більше властива англійській мові, ніж російській, завдяки односкладовій природі англійських слів та домінуючій кількості кореневих слів.

Фрагмент уроку в 11-му класі
Good morning, children. Sit down, please. Put down the theme of the lesson: “You and the English Speaking World”. Запишіть тему уроку: “You and the English Speaking World ”.
Сьогодні ми з вами прочитаємо дещо нове про людей, що розмовляють тією мовою, яку ми з вами вивчаємо, – тобто  англійською. А також поговоримо про багатозначні слова. Хотілося б нагадати, коли ви працювали зі словниками, ви, напевно, помітили, що багато слів мають по два, три, а те й чотири чи п’ять значень. Якщо ви пам’ятаєте, такі слова називаються багатозначними.
Давайте почитаємо текст, спробуємо знайти у ньому багатозначні слова, а також спробуємо згадати значення цих слів і змалювати контекст, у якому вони можуть бути вживані. Вам потрібно буде також навести приклади – речення, у яких вживається дане слово з даним значенням.
Протягом роботи ви можете користуватися словником, але намагайтеся давати визначення англійською мовою.
Текст “Tea in Britain” (O. Lytvyniuk Bright English 11) – див. Додаток В.
trouble (n) –
1.     неприємність, біда; 2. клопоти; 3. несправність
Phrases: 1. to get into trouble – потрапити в біду, ускочити в халепу
                           2. it is too much trouble – це дуже клопітно
                           3. ask/look for trouble – лізти на ріжна
put (v) –
1.            покласти, поставити; 2. оцінити, визначити (розмір, кількість) –      ~ at; 3. помістити; 4. виразити (словами); 5. кидати
Phrases: to put aside – відкладувати, переносити
                           to put away – прибирати
                           to put down – записувати
                           to put off – знімати з себе
                           to put on – вдягати
                           to put out – заважати комусь
                           to put up at – залишатися у готелі
to put heads together – радитися
to put on airs – пишатися
to put out of temper – виводити з себе
sweet (adj) –
1.     солодкий; 2. свіжий, несолоний, некислий; 3. приємний; 4. милий, коханий
Phrases: sweet dreams – солодких снів
leave (v) –
1.     уходити, від’їжджати; 2. залишати
Phrases:
                  to leave alone – залишити у спокої;
                  to leave a chance – дати волю випадку;
                  to leave behind – забути, залишити;
                  to leave off – облишити робити щось;
                  to leave out – випустити з уваги;
                  to leave over – відкласти.
Ми зараз записали дуже багато нових висловів. Двайте спробуємо скласти мікродіалоги з цими висловами.
(Фрази розподіляються по партах. Хвилин 7-8 на подготовку. Перевірка завдання.)
Today we have learnt many new phrases. The home task is to compose a big dialogue where you will use different meanings of one and the same word.
Тож на уроці ми вивчили багато нових висловів. Ви ще раз упевнилися, що існує велика кількість багатозначних слів. Ця їхня багатозначність призводить до здатності до створення сталих висловів, деякі з них ми сьогодні записали. І домашнім завданням буде вивчити ці вислови і скласти вже не мікродіалоги, а спробуйте скласти великий діалог, у якому будуть охоплені різні значення одного й того ж слова. Today you have such marks. Оцінки за сьогодні…The lesson is over. Good bye.

ВИСНОВКИ
Актуальність проблеми викладання тем “Значення слова, його типи, мотивація, зміна значення” у школі безсумнівна і тому зумовила вибір курсової роботи.
Незважаючи на важливість цієї теми, на те, що вона є основоположною для вивчення англійської мови, вона не тільки не викладаєтья у школі на уроках англійської, але й взагалі існує дуже мало розробок з цієї теми – одиниці, або й менше, приділили увагу розробці цієї проблеми. Більшість учених визнають і всіляко підтримують думку про важливість та значущість цієї теми у теорії лексикології та стилістики, але не звертають увагу на практичну її цінність.
Тільки в останні декілька років з’явилися декілька недосить широко розповсюджених статей, що так чи інакше пов’язані з розробкою цієї теми у практичному аспекті її вивчення.  У даній роботі розкрито доцільність впровадження її у навчальний процес у школі і розроблена методика її вивчення на уроках англійської мови.
Також виникає питання, чи потрібно спеціально виділяти цій темі в шкільній програмі декілька годин у школі, або ж доцільніше впроваджувати цей матеріал, не виділяючи його в окремі теми, а вводити при навчанні інших граматичних та лексичних тем. У даній роботі підтримувалася остання думка. У ній систематизовані дослідження і синтезовані доробки передових учених Росії та зарубіжжя, які так чи інакше приділили увагу цій темі у своїх наукових роботах. На жаль, ця проблема більш досліджена теоретично.
Значення взагалі – це основоположне поняття у мові, тому йому приділено увагу в цій роботі, причому усім типам значення; особливо важливо навчити учнів саме вирізняти типи значення. Якщо вони зрозуміють основні чинники зміни значення слів та мотивацію значення слів, то надалі їм буде легше і простіше вчити мову – знаючи основу, можна з меншими витратами сил та енергії набути нових знань.
 Робота поділена на теоретичну та практичну частини. У теоретичну частину включено систематизацію робіт з лексикології та стилістики відомих учених, практична ж частина – приклад того, як ці теоретичні знання можуть бути пристосовані на практиці, тобто на уроках. В роботі представлені фрагменти уроків для різних етапів навчання – молодшого, середнього та старшого (5, 7 та 11 клас).
Безперечно, ця тема виявиться складною для учнів, але викладати її потрібно, починаючи з молодшого етапу, адаптуючи під рівень учнів. Як приклад у даній роботі наведений фрагмент уроку в п’ятому класі.
Практична цінність цієї роботи заключається в тому, що існує дуже мало розробок у цій області – саме в практичному плані, а у цій роботі зроблено спробу дати приклад того, як ввести теоретичні надбання у цій сфері в навчальний процес у школі. Самі діти не завжди розуміють, що потрібно зробити, і вчитель повинен спрямувати їх роботу – в цьому й заключається основна робота вчителя.
У роботі роз’яснена важливість теми, наведені приклади її вирішення – потрібно розвивати і надалі цю тему, вирішувати проблему і обов’язково впроваджувати цю тему в навчальний процес у школі…

ЛІТЕРАТУРА
Амосова Н.Н. Основы английской фразеологии. – Л., 1963Ю – 288 с.
Арнольд И.В. Лексикология современного английского языка. – М., 1959. – 264 с.
Арнольд Н.В. Семантическая структура слова в современном английском языке и методы ее исследования. – Л., 1966. – 204 с.
Аспекты семантических исследований: Сборник. – М., 1980. – 198 с.
Виноградов В.В. Основные типы лексических значений слова // Виноградов В.В. Лексикология и лексикография: Избранные труды. – М., 1977. – 464 с.
Жолковский А.К. Лексика целесообразной деятельности // Машинный перевод и прикладная лингвистика. – М., 1964. №8
Кащеева М.А., Потапова И.А., Тюрина Н.С. Практикум по английской лексикологии. – Л., 1974. – 184 с.
Смирницкий А.И. Лексикология английского языка. – М., 1956. – 336 с.
Уфимцева А.А. Слово в лексической системе языка. – М., 1968. – 294 с.
Antal, Laszlo. Questions of Meaning. – The Hague, 1963. – 282 с.
Ginsburg R.S. A Course of Modern English Lexicology. – М., 1979. – 322 с.
Leech Geoffrey N. Towards a Semantic Description of English. – London, 1969. – 208 с.
Leech Geoffrey N. Meaning and the English Verb. – London, 1971. – 186 с.
Leech Geoffrey N. Semantics. Penguin Books. – Harmondsworth, 1974. – 388 с.
Kunin A.V. English Lexicology. – М., 1940. – 298 с.
Словники:
Мюллер В.К. Англо-русский словарь. 17-е изд. перераб. – М., 1978. – 482 с.
English-Russian Oxford Dictionary. – Oxford, 1999. – 502 с.
Підручники:
Клементьева Т.Б., Монк Б. Счастливый английский. Кн. 1. Учеб. для 5-6кл. сред. шк. – 2-е изд. – М., 1993. – 416 с.
Литвинюк О.І. Яскрава англійська: Підручник для 11-х класів середньої школи. – Дніпропетровськ, 1996. – 272 с.

ДОДАТОК А
Exercise 17.

Grandpa:	Could I have a cup of tea, please?
Mother:	With milk?
Grandpa:	Yes, please, but no sugar.
Mother:	And what would you like? Tea or coffee?
Father:	Coffee, please.
Mother:	White or black?
Father:	White, please.
Mother:	Sugar?
Father:	No sugar for me, thanks. Would you like tea or juice, Jane?
Jane:	I’d like juice, please.
Father:	What juice would you like? Grapefruit or orange?
Jane:	Orange, please. Thanks, it’s great.
John:	Could you pass me the butter, please, Dad?
Father:	Here you are. Help yourself to toast, John.
John:	Thanks a lot.
Mother:	Would you like another cup of tea?
Grandpa:	No, thanks.
Mother:	John, Jane. Take your packed lunches. Jane, put an orange in your lunch box. John, make some sandwiches. Cut some brown bread and some slices of cheese and ham.
John:	Can you make a packed lunch for me, Jane?

ДОДАТОК В
Tea in Britain
The trouble with tea is that originally it was quite a good drink. So a group of the most outstanding British scientists put their heads together, an made complicated biological experiments to find a way of spoiling it. They suggested that if you don’t drink it clear, or with lemon or sugar, but pour a few drops of cold milk into and no sugar at all the desired object is achieved.
There are some occasions when you must not refuse a cup of tea, otherwise you are judged an exotic and barbarous bird without any hope that you’ll ever be able to take your place in a civilized society.
If you are invited to an English home, at five o’clock in the morning you will have a cup of tea.
When you are disturbed in your sweetest sleep you must not say: “Madam, I believe you are a cruel person who deserves to be shot”. On the contrary, you have to declare with your best five o’clock smile: “Thank you so much. I do adore a cup of early morning tea, especially early in the morning”. If they leave you alone with the liquid, you may pour it down into your washbasin.
Then you have tea for breakfast, then you have tea at eleven o’clock in the morning, then after lunch; then you have tea for tea; then after supper; and again at eleven o’clock at night.
You must not refuse any additional cups of tea under the following circumstances: if it is hot; if it is cold; if you are tired; if anybody thinks that you might be tired; if you have just returned home; if you feel like it; if you do not feel like it; if you have had no tea for some time; if you have just had a cup.

---