Значення великого середнього та малого бізнесу у розвитку сфери послуг у різних країнах

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Контрольна робота на тему:

ЗНАЧЕННЯ ВЕЛИКОЇ, СЕРЕДНЬОГО І МАЛОГО БІЗНЕСУ В РОЗВИТКУ СФЕРИ ПОСЛУГ В РІЗНИХ КРАЇНАХ

План:

1.Загальна характеристика

2.Значеніе великих, середніх і малих підприємств у розвитку сфери послуг

3. Стратегія і критерії ефективності розвитку бізнесу

4.Список літератури

1.Загальна характеристика

Інтенсивний розвиток в сучасній економічній практиці підприємницьких мереж, звичайно, не означає зникнення різних за масштабами самостійних фірм. Але в мінливих умовах між різними типами підприємств складається інша, ніж раніше, конфігурація відносин. Так, у наш час надвеликі і великі сервісні підприємства воліють тісніше кооперуватися з малим бізнесом, включаючи і надмалі фірми. Все це веде до того, що множиться різноманіття господарських зв'язків і конфігурації відносин між виробничими одиницями різного масштабу діяльності і з різним за чисельністю персоналом. Але самі суб'єкти сервісної діяльності в усіх країнах продовжують підрозділятися на великі, середні, малі та надмалі (дрібні).

При визначенні масштабу підприємств у всьому світі в якості основного критерію використовується ознака, пов'язаний з числом зайнятих на ньому працівників (хоча бувають і такі додаткові критерії, як додану вартість, оборот, самостійність підприємства та ін.)

За нормами Європейського співтовариства (1996 р.), поширеним (хоча і з чималими варіаціями) в сучасному світі, великими підприємствами вважаються ті, на яких зайнято більше 250 співробітників; середніми - число зайнятих варіюється від 50 до 249 осіб; малими - від 10 до 49 осіб; сверхмалимі - від 1 до 9 осіб.

В даний час у країнах Європейського співтовариства (+ Ліхтенштейн, Ісландія, Норвегія і Швейцарія) на великих підприємствах працює 34,2% від числа всіх зайнятих; на середніх підприємствах - 13,7%; на малих - 19,0%; на надмалих - 33,0%.



2. Значення великих, середніх і малих підприємств у розвитку сфери послуг

Великі підприємства є в сфері послуг будь-якої розвиненої країни. Вони часто зустрічаються в банківському бізнесі, інформаційно-комп'ютерному, туристському справі, в бізнесі гостинності, громадського харчування, у сфері транспортних, освітніх, рекламних, медичних послуг і т.д. Діяльність великих підприємств у багатьох випадках виходить за межі національних кордонів, освоюючи міжнародні ринки. Економічні переваги великих підприємств наступні.

1. На великих підприємствах створюються кращі передумови для масштабного впровадження досягнень науково-технічного прогресу з усіма наслідками, що випливають з цього перевагами.

2. Велике підприємство має в своєму розпорядженні більш потужним, концентрованим і централізованим капіталом. Отже, багато виробничих і фінансові питання вирішуються оперативніше й ефективніше.

3. Питомі капітальні вкладення, фондомісткість на великих підприємствах нижче. За законом агрегатної концентрації з подвоєнням потужності устаткування, апаратів, машин ціна збільшується лише в півтора рази. Завжди 20-поверхову будівлю дешевше 20 одноповерхових будівель.

4. З укрупненням підприємств, виробництва продуктивність праці зростає за рахунок умовно-постійної частини чисельності персоналу. Дослідження показують і практика підтверджує, що з подвоєнням масштабів виробництва продуктивність праці зростає в півтора рази.

5. Зі збільшенням масштабів виробництва знижується і собівартість одиниці продукції за рахунок умовно-постійних (постійних) витрат. Адже зниження фондомісткості наводить такі до зниження амортизаційних відділень, витрат на ремонт і обслуговування основних фондів у розрахунку на одиницю продукції. Знижується також заробітна плата на одиницю виробу із зростанням продуктивності праці. Ось чому знижується собівартість одиниці продукції з укрупненням масштабів виробництва і самого підприємства.

6. З огляду на вищевикладеного на великих підприємствах вище прибуток, рентабельність виробництва, фондовіддача, продуктивність праці, нижча собівартість одиниці виробленої продукції, вартість обробки і краще інші основні економічні показники ефективності виробництва (таблиця 9).

7. Великі підприємства також мають кращі можливості для соціального розвитку, а разом з хорошими економічними можливостями вони більш конкурентоздатною в ринку. У ринку, за великим рахунком, за інших рівних умов верх бере той, у кого більш масштабне виробництво.

Разом з тим, володіючи ресурсно-фінансової та кадрової міццю, ці організації нерідко втрачають темп реагування на вимоги часу. До того ж вони не в змозі братися за впровадження невеликих і разом з тим перспективних інновацій.

Зазначені недоліки великих підприємств заповнюються діяльністю середніх і малих суб'єктів сервісної діяльності. Малі (а також надмалі) підприємства генерують основний обсяг сервісних послуг майже у всіх країнах, що свідчить про важливість даної форми організації у сфері послуг.

Світова статистика свідчить, що в середньому в різних країнах малий бізнес дає до 50% національного продукту. У торгівлі на частку малого бізнесу припадає 65% приватних компаній, будівництві - 38%, в секторі побутових послуг та дозвілля - 23%, секторі ділових послуг-13%, на транспорті і в комунальних послугах - 10%.

Для розвитку малого підприємництва в галузях сервісу необхідні певні економічні умови, найважливішими серед яких виступають:

подолання державної чи іншої монополії на засоби виробництва та результати праці виробників;

забезпечення вільної конкуренції, яка стимулює підприємців удосконалювати організацію справи і добиватися конкурентоспроможності своїх продуктів (послуг);

забезпечення вільного доступу споживачів на ринок;

безперешкодне поширення вичерпної ринкової інформації і доведення її до підприємців.

Малі виробничі одиниці найчастіше розвиваються в сегментах особистого обслуговування, включаючи підприємства відпочинку та розваг, готельного господарства, автосервісу, побутового обслуговування та ін Але в цілому вони займають ті ніші сервісу, які невигідні середнім, великим і надвеликих підприємствах, і міцно їх утримують. Тому при стисканні ринку більш великі фірми іноді банкрутують, а більш дрібні, здавалося б, більш слабкі, виживають, залишаючись у тому ж профілі (при вихідному рівність фірм у питаннях організації менеджменту та фінансового стану).

У США підприємства побутових послуг є найбільш масовим, повсюдно поширеним типом фірм, що виробляють споживчі послуги. За загальною кількістю вони перевершують підприємства громадського харчування, охорони здоров'я, відпочинку та розваг (включаючи кінотеатри). Такі підприємства бувають за чисельністю настільки малі (2-4 працівника), що їх тут називають «миші». Однак таких надмалих сервісних колективів - працівники аптек, гаражів, перукарень, ремонтних майстерень та ін - в США налічується близько 6 млн.

Вкажемо на переваги середніх, малих і надмалих підприємств у сфері сервісу:

не вимагають великих капіталовкладень;

здатні більш динамічно розвиватися, орієнтуючись на інновації і швидко мінливі запити споживачів;

виступають найважливішим джерелом нових робочих місць;

допомагають розгорнути свою ініціативу величезному числу людей, включаючи і новачків, так як надають їм невелике, доступне для огляду поле діяльності, де ясно видно зв'язок між різними процесами і явищами;

дозволяють працівнику розгорнути відразу багато свої здібності, так як тут дуже умовно поділ праці, а сегментація і диференціація трудових операцій мінімальна.

Працівники малих і середніх підприємств в силу особливостей своєї роботи готові поглиблювати індивідуальний характер послуг, відгукуючись на найнесподіваніші запити споживачів. Крім того, в багатьох країнах світу через роботу в середніх і малих підприємствах сервісу проходить значна частина молоді, тому що в них складаються найбільш сприятливі умови для початкового підключення людини до освоєння підприємницьких навичок, до самостійних заробітків. Чималий питома вага молоді у кадровому складі також сприяє динамічному проникненню нововведень у сферу послуг.

Однак середні, малі та надмалі підприємства у сфері сервісу мають безліч характеристик, що знижують рівень їх конкурентоспроможності порівняно з великими підприємствами:

їм недоступне освоєння сервісних продуктів, пов'язаних з високими постійними витратами;

їм доступні не будь-які ринки, а лише ринки певного типу та масштабу (локальні, на яких діють споживачі з певним рівнем доходів, і т.п,);

їх працівникам важче організовуватися і відстоювати свої інтереси як певної корпоративно-економічного середовища і т.д.

Звідси можна зробити висновок про переваги та обмеження в різних країнах сервісних підприємств кожного типу і масштабу. У будь-якій державі уряд прагне всіляко підтримати оптимальне сполучення між великими, середніми і малими підприємствами сфери послуг. Населенню також дуже вигідно користуватися послугами різнотипних підприємств сервісу. Але якщо великі і навіть середні підприємства здатні виживати у багатьох ситуаціях самостійно, то існування малих і надмалих фірм пов'язане з необхідністю державної підтримки, щонайменше, на певних етапах економічного розвитку.

3. Стратегія і критерії ефективності розвитку бізнесу

В кінці XX ст. в розвинених країнах світу змінюються стратегія і критерії ефективності сервісної діяльності. Необхідність постійної динаміки бізнесу доповнюється вдосконаленням найважливіших напрямів підприємницької активності, серед яких можна виділити наступні:

удосконалюються типи управління, множаться різновиди управління сервісними підприємствами. У сучасній практиці розвиваються такі види управлінської діяльності в сервісі, як менеджмент фінансів, персоналу, кризовий, інноваційний та ін;

удосконалюються управлінські операції всередині сервісного підприємства - має місце прогнозування кон'юнктури, формулювання цілей, оцінка власних можливостей, вибір партнерів і постачальників, розвивається збутова діяльність, підвищується культура проведення переговорів і т.п.;

має місце звернення до широкого набору фінансових інструментів: управління інвестиціями, залучення позикових коштів (кредитів), лізинг, траст, факторинг, страхування та ін;

удосконалюються різного роду технології: управлінські, організаційні, технології обслуговування споживачів та ін;

поглиблюється вся філософія сервісу, яка набуває яскраво виражену орієнтованість на споживача (клієнто-орієнтована філософія);

разом з жорстким сервісом (виконання нормативів, націлених на виконання послуги) починає діяти м'який сервіс (виконання додаткових операцій в послузі, які відповідають індивідуальним запитам споживача);

прямий сервіс доповнюється непрямим сервісом (не пов'язаний з проданим товаром, наданою послугою, а націлений на підтримання добрих відносин зі споживачем).

У конкурентній боротьбі агресивна цінова політика поступається місцем політиці збалансованого співвідношення ціни і якості продукції. У свою чергу якість послуг тісно переплітається з їх стандартизацією та безпекою процесу обслуговування.

Одним з основних напрямків стратегічного розвитку сервісу виступає орієнтир на споживача, вивчення його потреб і смаків. Виробники послуг та продажу товарів повсякденного попиту розвивають цілісну філософію обслуговування споживачів, особливу увагу приділяють культурі сервісу та культуру своєї організації.

Чималі зусилля зосереджуються на просуванні послуг до споживача. Крім розвитку маркетингу, з'являються також комплекси взаємозв'язаних організаційно-тактичних прийомів сервісної діяльності, націлених на оптимізацію руху товару і послуг до споживача.

Мерчандайзинг народжувався на ринках розвинених країн в умовах зростаючої конкуренції. У цій ситуації підприємцям було очевидно, що обмежитися розробкою марки підприємства і помітною реклами недостатньо. У результаті в роздрібній торгівлі з'являється системний підхід у просуванні товарів і послуг до покупця - мерчандайзинг. У практиці торгівлі мерчандайзинг - це уніфікована система діяльності, що передбачає розширений асортимент послуг, раціональну технологічність процесів підготовки товарів до продажу та сам процес продажу, прийоми менеджменту і об'емообразующіе інструменти маркетингу. Технологія мерчандайзингу дозволяє магазину успішно розвивати і множити свої філії в різних місцях міста чи району.

Інтенсивний розвиток сервісної діяльності у другій половині XX ст. означало небувале розширення різноманіття послуг. Крім існування сервісу, націленого на задоволення масових і повсякденних потреб людей, народжувалися послуги, пов'язані із задоволенням групових, часом унікальних і специфічних запитів. Такий, наприклад, екстремальний туризм, обслуговування домашніх тварин у великих містах. Подібні види послуг можливі при наявності певного числа споживачів, готових відшкодовувати високі витрати їх виробництва.

Паралельно з напрямками сервісної діяльності, пов'язаними з реалізацією запитів і не конфронтируют із суспільною мораллю, в різних країнах зберігаються ті види послуг, які спрямовані на задоволення антигромадських, часом руйнівних для самої особистості потреб, часто входять у конфлікт із законом і майже завжди - з етичними нормами. Такого роду послуги відносять до так званої «індустрії пороку». Мова йде про незаконну торгівлю зброєю, про поширення наркотиків, порнопродукції, про зміст кубел і т.п. До цього ряду належать організаційні послуги, що забезпечують нелегальну імміграцію громадян бідних країн (у тому числі дівчат і дітей) в розвинені держави. Цей вид діяльності, по суті, виступає сучасною формою работоргівлі.

В останні роки стали множитися також випадки злому банківських комп'ютерних кодів з перекладом чималих сум на потрібні рахунки. Аналітики і працівники Інтерполу припускають, що на рубежі століть у світі налічувалося до десятка кримінальних ТНК, не рахуючи тисяч дрібних груп. Таким чином, кримінальний сервіс глобалізується. На відміну від соціально корисного сервісу, він набуває руйнівний для людства характер. Проблема антигромадських і кримінальних послуг диктує пошук консолідованих і рішучих заходів щодо її вирішення з боку урядів різних країн і міжнародних організацій.



Список літератури

1. Біндіченко Є. В. Досвід розвитку сфери послуг за кордоном / / Сфера послуг: Проблеми і перспективи розвитку / За ред. акад. Ю. П. Свириденко: У 4 т. М., 2001. Т. 1

2. Малі та середні підприємства: Управління і організація / Заг. ред. Й. Ханне Піхлер і ін; Пер. з нім. М., 2002

3. Крутик А.Б. Економіка та підприємництво в соціально-культурному сервісі і туризмі. 2-е вид., - М., - Academia, 2010.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Маркетинг, реклама и торгівля | Контрольна робота
41.3кб. | скачати


Схожі роботи:
Роль малого бізнесу у розвитку сфери послуг
Проблеми розвитку малого та середнього бізнесу в Росії
Бізнес інкубатор як механізм розвитку малого та середнього бізнесу
Особливості розвитку малого та середнього бізнесу в Республіці Казахстан
Досвід економічно розвинених країн з розвитку та стимулювання малого і середнього бізнесу
Кредитування малого та середнього бізнесу
Розвіток малого та середнього бізнесу в Україні
Оптимізація кредитування малого та середнього бізнесу України
Бухгалтерські інформаційні системи для малого і середнього бізнесу
© Усі права захищені
написати до нас