Віктор Лаврус
Перехід на літній час здійснюється в останню неділю березня (у 2004 році - 28 березня о 3 годині 00 хвилин).
Перехід на зимовий час здійснюється в останню неділю жовтня (у 2004 році - 31 жовтня о 4 годині 00 хвилин).
Людина прагне вставати зі світанком, щоб максимально використовувати світловий день. Звідси бере початок ідея літнього та зимового часу, за яким зараз живуть у багатьох країнах світу. Суміщення часу неспання зі світлими годинами доби дозволяє економити споживання електроенергії: навесні стрілки годинника, що йдуть за поясним часом, переводять на годину вперед, а восени ставлять знову за поясним часом.
Розділити всю Землю на часові пояси по 15 градусів в кожному, а за нульову лінію взяти Грінвіцький меридіан - середину нульового пояса - запропонував Канадський інженер-зв'язківець С. Флемінг [1]. Усередині пояси час приймається всюди однаковим, а на кордоні переводять стрілки на годину вперед або назад. У 1883р. ідею Флемінга прийняв уряд США. А в 1884 році на міжнародній конференції у Вашингтоні 26 країн підписали угоду про часові пояси і поясний час. На конференції були й представники Росії. Новий відлік часу не сподобався з тієї ж причини, з якої Росія вперто трималася за версту і пуд: будь-яка зміна уявлялося «потрясінням основ» і поштовхом до «народного бродінню».
Після Жовтневої революції, 8 лютого 1918р., Поясний розподіл було введено декретом Ради Народних Комісарів «з метою встановлення одноманітного з усім цивілізованим світом відліку часу протягом доби, що обумовлює на всій земній кулі одні й ті ж показання годин в хвилинах і секундах і значно спрощує реєстрацію взаємовідносин народів, суспільних подій і більшості явищ природи в часі ».
Декретом уряду від 16 червня 1930р. стрілки всіх годинників на території Радянського Союзу були пересунуті на годину вперед. Утворилося декретний час, введення якого дозволило заощадити електроенергію. Термін дії декретного часу був встановлений «надалі до відміни» (проіснувало до 1981 року).
Постановою Ради Міністрів 1 квітня 1981 стрілки годинника перевели ще на годину вперед. Таким чином, літній час виявилося вже на дві години попереду поясного. Протягом десяти років на зимовий період стрілки годинника відводилися на годину назад порівняно з літнім часом, а влітку знову поверталися на місце.
У березні 1991 року декретний час було скасовано. Випередження на дві години вперед було скасовано. Ми перейшли на систему відліку літнє - зимовий час. Тепер взимку використовується поясний час, а влітку годинник переводиться на 1 годину вперед. Така коротенька історія змін відліку часу.
Ми відраховуємо час за середніми сонячним добі, поділеним на години, хвилини і секунди. Тобто по середньому арифметичному тривалостей всіх істинних сонячних діб за рік (різниця між тривалістю істинних і середніх діб досягає 15-ти хвилин з-за неправильної орбіти нашої планети).
Рис. 1. Зміна світлого і темного часу доби протягом року
На рис.1 показано зміна світлого і темного часу доби протягом року для широти 50 ° (широта Києва). Межею між світлим і темним часом прийнято вважати початок або кінець так званих громадянських сутінків, тобто часу, коли Сонце опустилося за обрій на 6 ° [2]. Вечорами до цього моменту на вулицях міста слід вмикати освітлення. На графіку зазначено сонячне істинний час (справжнє сонячний час починається і закінчується опівдні, тобто коли світило проходить через меридіан і варто максимально високо).
Середньостатистична людина встає в 7 ранку і лягає о 23 годині за місцевим часом. На графіку час неспання такої людини відзначено двома горизонтальними пунктирними лініями. Починаючи з березня, він встає після світанку. Перекладаючи годинник вперед, його примушують вставати раніше (суцільні горизонтальні лінії). Це виправдано тим, що він буде вставати в світлий час доби, і витрачати менше електроенергії на освітлення.
Повернення на зимовий час в жовтні до економії електроенергії не приводить. Як виявилося, це робиться виключно для того, щоб взимку люди не вставали багато раніше сходу Сонця. Тому перехід на зимовий час видається не виправданим.
З точки зору здорового глузду раціонально повернутися до декретному часу, відмовитися від щорічного переведення годинників і жити при незмінному відліку, який буде відрізнятися на одну годину вперед в порівнянні з поясним часом. Такий ритм життя, з біологічної точки зору, найбільш сприятливий для людини [3].
Список літератури
Демидов В.Є. Час, що зберігається як коштовність. У пошуках абсолюту. Життєпис, 1999.
Лаврус В.С. Світло і тепло. Життєпис, 1998.
Блінов Н. Чи потрібно нам зимовий і літній час? «Наука і життя», № 1, 1992.