Пасажир, купуючи квиток від Москви до Владивостока, купує не окремі технологічні операції залізниць відправлення, призначення і транзитних залізниць, через які він буде дотримуватися, а можливість проїхати від Москви до Владивостока. Те ж саме робить, оплачуючи перевезення вантажу, вантажовідправник. Таким чином, купуючи на який-небудь залізниці послугу з перевезення, клієнт оплачує не сукупність технологічних операцій даної залізниці, а роботу всіх залізниць, які забезпечують його проїзд чи перевезення вантажу від станції відправлення до станції призначення.
Лінійні підприємства у складі залізниці, таким чином, теж не мають закінченої продукції. Кожне лінійне підприємство виконує лише певні технологічні операції перевізного процесу. Продукція лінійного підприємства не має форми закінченою транспортної послуги і має лише одне споживач - залізна дорога або її відділення. Інших споживачів продукція лінійних підприємств не має.
Оплатити продукцію лінійного підприємства відділення дороги може тільки після того, як отримає кошти від управління залізниці за роботу, виконану відділенням дороги в цілому, а управління залізниці у свою чергу повинна отримати кошти від залізничного транспорту України.
Сукупність технологічних операцій, виконуваних лінійними підприємствами і (або) відділеннями доріг, оплачується вищестоящою організацією (відділенням або управлінням залізниці) за розрахунковими цінами. Вантажовідправники, вантажоодержувачі і пасажири в свою чергу оплачують послуги з перевезень за регульованими державою цінами (тарифами).
Особливості формування транспортної продукції визначають і специфічний для залізниць механізм формування виручки, дохідних надходжень і доходів від перевезень.
Для підприємств інших галузей народного господарства існує тільки одне поняття - виручка, тобто доходи від звичайних видів діяльності. У бухгалтерському обліку виручка таких підприємств відбивається у загальновстановленому порядку за кредитом рахунка 46 "Реалізація продукції (робіт, послуг)". Визначення величини виручки і її визнання в бухгалтерському обліку здійснюються відповідно до положення з бухгалтерського обліку "Доходи організації" (ПБУ 9 / 99).
На залізничному транспорті при збереженні встановлених ПБУ 9 / 99 загальних методологічних принципів визначення величини доходів і їх визнання в бухгалтерському обліку, враховуючи специфіку формування транспортної продукції, замість одного поняття "виручка" застосовується декілька понять: "виручка", "дохідні надходження" та "доходи від перевезень ".
Доходи залізниць формуються адміністрації залізничного транспорту України за допомогою розподілу між залізницями дохідних надходжень. При цьому доходні надходження в прямому сполученні (тобто коли в перевезенні беруть участь кілька залізних доріг) розподіляються між залізницями, які беруть участь у перевезенні, та включаються до їх доходи.
Доходні надходження в місцевому сполученні (тобто при здійсненні перевезення в межах однієї залізниці) між залізницями не розподіляються, а включаються до доходів залізниці, що здійснює перевезення.
Відображення в бухгалтерському обліку залізниць виручки і дохідних надходжень здійснюється відповідно до Інструкції про порядок бухгалтерського обліку виручки, дохідних надходжень і доходів на залізницях.
Для обліку сум дохідних надходжень використовується балансовий рахунок 77 "Внутрішньовідомчі розрахунки", до якого відкривається субрахунок 3 "За дохідним надходженнями". При цьому нарахування провізних платежів відображається бухгалтерським записом за дебетом рахунка 62 "Розрахунки з покупцями і замовниками" в кореспонденції з кредитом субрахунка 77-3 "За дохідним надходженнями". Субрахунок 77-3 має докладну аналітику, що дозволяє деталізувати в обліку рух сум з цього субрахунку з виділенням найважливіших позицій.
Отримані залізницею по виписці взаємних розрахунків від адміністрації залізничного транспорту України суми доходів від перевезень обліковуються за дебетом субрахунка 77-2 "За доходами від перевезень та іншими операціями залізниці" в кореспонденції з кредитом субрахунка 46-1 "Доходи залізниці від перевезень". За дебетом субрахунка 46-1 в кореспонденції з кредитом субрахунка 79-3 "По доходах від перевезень підприємств залізниці" враховуються суми доходів від перевезень, належні відділенням доріг і підприємствам дорожнього підпорядкування, які фінансова служба залізниці передає цим підприємствам по авізо.
Відділення залізниць, лінійні підприємства і підприємства дорожнього підпорядкування належні їм доходи від перевезень обліковують за дебетом субрахунка 79-3 в кореспонденції з кредитом субрахунка 46-2 "Доходи підприємств залізниці від перевезень".
Наведений вище порядок бухгалтерського обліку виручки, дохідних надходжень і доходів від перевезень вантажів, пасажирів, пошти і багажу орієнтований на чинне законодавство, в тому числі податкове. При зміні законодавства цей порядок може уточнюватися (змінюватися).
Крім доходів від перевезень підприємства основної діяльності залізниць мають доходи від підсобно-допоміжної діяльності, що отримується в основному за рахунок реалізації продукції (виконання робіт, надання послуг) підприємствам, що не входять до складу основної діяльності залізниць, і населенню. Перелік таких робіт і послуг надзвичайно різноманітний і включає, зокрема, вантажно-розвантажувальні роботи, ремонт рухомого складу і контейнерів, транспортно-експедиторські операції, реалізацію населенню товарів народного споживання і т.д.
Залізниці зацікавлені у розширенні асортименту, підвищення якості та прибутковості робіт і послуг, пов'язаних з підсобно-допоміжної діяльністю. З метою стимулювання розвитку цієї діяльності залізничного транспорту України затверджує перелік найбільш типових робіт і послуг, за якими залізницям встановлюються планові завдання з отримання доходів і збору виручки грошовими коштами. Адміністрацією залізничного транспорту України і залізні дороги контролюють виконання цих завдань.
Крім доходів від підсобно-допоміжної діяльності залізничного транспорту України планує отримання залізницями деяких видів операційних доходів.
Облік витрат, пов'язаних із здійсненням перевізної (експлуатаційної) та підсобно-допоміжної діяльності, здійснюється відповідно до Положення про склад витрат по виробництву і реалізації продукції (робіт, послуг), що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), та про порядок формування фінансових результатів, що враховуються при оподаткуванні прибутку, затвердженим постановою Уряду Російської Федерації від 5.08.92 р. N 552 (з наступними доповненнями та змінами), галузевими особливостями складу витрат, погодженими з Мінфіном Росії та Мінекономіки Росії, положенням по бухгалтерському обліку "Витрати організації" ( ПБО 10/99) і Номенклатурою витрат по основній діяльності залізниць Російської Федерації. Номенклатура витрат розроблена на виконання постанови Уряду Російської Федерації від 18.02.98 р. N 215, узгоджена з Мінфіном Росії, Мінекономіки Росії і ФСЕМТ Росії (в даний час - МАП Росії) і затверджена залізничного транспорту України.
Усі витрати підприємств основної діяльності залізниць поділяються на витрати з експлуатаційної та по підсобно-допоміжної діяльності. Відповідно до цього Номенклатура витрат розділена на дві частини: частина А "Експлуатаційна діяльність залізниць" і частина Б "Підсобно-допоміжна діяльність". Далі витрати (як з експлуатаційної, так і по підсобно-допоміжної діяльності) поділяються на витрати, безпосередньо пов'язані з перевізної або підсобно-допоміжної діяльністю (основні витрати), і на витрати, пов'язані з обслуговуванням виробництва і утриманням апарату управління (загальногосподарські витрати).
До основних витрат належать, наприклад, витрати з нарахування амортизації, деповскому та капітального ремонту вантажних вагонів, пасажирських і багажних вагонів, локомотивів, з поточного утримання колії і постійних пристроїв, захисних лісонасаджень і т.д. Як приклад загальногосподарських витрат можна привести витрати на оплату праці працівників апарату управління, витрати на утримання службових легкових автомобілів, що використовуються для обслуговування працівників апарату управління, витрати на оплату праці працівників, зайнятих обслуговуванням і поточним ремонтом будинків, споруд та інвентарю загальногосподарського призначення, витрати по змістом воєнізованої, пожежної та сторожової охорони, амортизацію нематеріальних активів і т.д.
Деякі з основних витрат є специфічними для тих чи інших галузевих господарств (пасажирського, локомотивного, вагонного, вантажної і комерційної роботи, перевезень і т.д.). Наприклад, витрати з деповскому та капітального ремонту вантажних вагонів характерні для підприємств вагонного господарства (вантажних вагонних депо), витрати з ремонту локомотивів - для підприємств локомотивного господарства (локомотивних депо), а відрахування в резерв на капітальний ремонт основних засобів і в резерв на підготовчим ремонтно -колійних робіт у зв'язку з сезонним характером виробництва здійснюють лише підприємства господарства шляху (дистанції колії, колійних машинних станцій та рейкозварювальні поїзда). Такі витрати, специфічні для відповідних галузевих господарств, називаються основними прямими витратами.
Крім основних прямих витрат існують витрати, основні загальні для всіх галузевих господарств (в УКТЗЕД витрат для них збережено традиційну назву "Витрати, основні загальні для всіх галузей господарства залізниць"). Як випливає з назви, зазначені витрати безпосередньо пов'язані з виробничим процесом, але можуть мати місце у всіх галузевих господарствах (тому і називаються основними загальними витратами). У складі таких витрат, зокрема, традиційно враховуються витрати на оплату праці виробничого персоналу за невідпрацьований час, відрахування в державні позабюджетні фонди (крім відповідних витрат, що відносяться до працівників, витрати на оплату праці яких враховуються у складі загальногосподарських витрат) та ін
Загальногосподарські витрати поділяються на загальногосподарські без витрат з утримання апарату управління та витрати на утримання апарату управління. Окремо у складі загальногосподарських витрат виділяються непродуктивні витрати. Непродуктивними є витрати, зумовлені технологічними, організаційними та іншими порушеннями, безгосподарністю або природними властивостями предметів і засобів праці (засобів виробництва). Вони не утворюють нових споживчих вартостей і з точки зору підприємств і суспільства являють собою втрати ресурсів (матеріальних, грошових, трудових і т.д.). Величина непродуктивних витрат характеризує якість роботи підприємств залізничного транспорту.
Непродуктивні витрати враховуються за такими статтями Номенклатури витрат:
513 "Втрати від простоїв з внутрішньовиробничих причин";
514 "Позаплановий ремонт локомотивів";
515 "Ліквідація наслідків аварій та катастроф";
516 "Ліквідація наслідків браку в роботі, викликаного порушенням Правил технічної експлуатації";
517 "Перевантаження вагонів з технічної та комерційної несправності";
518 "Сплата за відсутні і ненормально зношені запасні частини при ремонті рухомого складу";
519 "Нестачі і втрати від псування цінностей";
520 "Інші непродуктивні витрати".
З наведеного переліку видно, що під непродуктивними витратами розуміються такі витрати, які утворюються при виконанні незапланованих, наперед не передбачених дій, що викликають порушення нормального виробничого процесу.
У Номенклатурі витрат для експлуатаційної діяльності наведено вичерпний (закритий) перелік статей основних прямих витрат. Зазначені статті групуються в розрізі підприємств та галузевих господарств за розділами:
I "Пасажирське господарство";
II "Господарство вантажної і комерційної роботи";
III "Господарство перевезень";
IV "Локомотивне господарство";
V "Вагонне господарство";
VI "Господарство шляху";
VII "Господарства цивільних споруд, водопостачання і водовідведення";
VIII "Господарство сигналізації, зв'язку та обчислювальної техніки" (в даний час розділилося на два самостійні господарства);
IX "Господарство електрифікації та електропостачання";
X "Технологічні центри залізниць по обробці перевізних документів (ТехПД) і відбудовні поїзди";
XI "Витрати по обслуговуванню перевезень іноземними залізницями".
Усередині кожного розділу статті витрат групуються за місцями їх виникнення (тобто по підприємствах).
Якщо на залізницях окремі експлуатаційні роботи виконуються не тими підприємствами, в числі основних прямих видатків яких Номенклатурою передбачені відповідні статті обліку витрат за такими роботами, а іншими підприємствами, то для планування та обліку таких витрат цих підприємств застосовуються ті ж статті, що і для планування та обліку аналогічних витрат підприємств, передбачених Номенклатурою.
В окремі розділи виділені витрати, основні загальні для всіх галузевих господарств (розділи XII Номенклатури витрат), і загальногосподарські витрати (розділ XIII).
На відміну від витрат по експлуатаційній діяльності з підсобно-допоміжної діяльності у цій Класифікації витрат наведено лише перелік статей найбільш типових для залізниць основних прямих витрат. Аналітичний облік витрат, за якими в УКТЗЕД не передбачені спеціальні статті, пов'язаних з виконанням робіт, ведеться за вільними статтями Номенклатури витрат.
Як і статті основних прямих витрат по експлуатаційній діяльності, статті основних прямих витрат по підсобно-допоміжної діяльності у цій Класифікації видатків згруповані в розрізі підприємств та галузевих господарств за розділами:
XIV "Господарство вантажної і комерційної роботи";
XV "Локомотивне господарство";
XVI "Пасажирське вагонне і господарства";
XVII "Господарство шляху";
XVIII "Господарство електрифікації та електропостачання";
XIX "Господарство матеріально-технічного постачання";
ХХ "Надання послуг з міжнародних перевезень";
ХХI "Господарства цивільних споруд, водопостачання і водовідведення";
ХХI "Автотранспортне господарство";
ХХII "Господарство робітничого постачання".
Усередині кожного розділу статті витрат згруповані за відповідними місцями їх виникнення (тобто по підприємствах).
Облік витрат, основних загальних для всіх галузевих господарств, і загальногосподарських витрат ведеться за відповідними статтями розділів XII і XIII Номенклатури витрат, якщо інше не передбачено Вказівками до Номенклатури витрат, Методичними вказівками щодо застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку основної діяльності залізниць та галузевими інструкціями з бухгалтерського обліку.
Для відображення в бухгалтерському обліку експлуатаційних витрат використовується субрахунок 1 "Перевезення", відкритий до рахунку 20 "Основне виробництво". Для обліку витрат по підсобно-допоміжної діяльності залежно від видів виробництв, господарств і послуг використовуються такі рахунки (субрахунки) бухгалтерського обліку:
20-2 "Вантажно-розвантажувальні роботи";
20-3 "Транспортно-експедиційні операції";
23 "Допоміжні виробництва";
29 "Обслуговуючі виробництва і господарства".
Крім зазначених рахунків (субрахунків) для обліку витрат по підсобно-допоміжної діяльності можуть застосовуватися рахунку 28 "Брак у виробництві" і 44 "Витрати обігу", проте для підприємств основної діяльності залізниць застосування цих рахунків нехарактерно. Рахунок 44, зокрема, використовується тільки підприємствами господарства робітничого постачання. Підприємства-забудовники, що здійснюють роботи некапітального характеру, для обліку витрат, пов'язаних з виконанням цих робіт, використовують рахунок 30 "Некапітальні роботи".
Комерційних витрат, що враховуються на рахунку 43 "Комерційні витрати", підприємства основної діяльності залізниць практично не мають. На залізницях цей рахунок використовується для обліку витрат по нарахуванню фонду НДДКР. При цьому сам фонд НДДКР формується централізовано в адміністрації залізничного транспорту України, а у фінансових службах залізниць на рахунку 43 відображаються витрати на його нарахування.




На промислових підприємствах застосовують нормативний, позамовного, попередільний, попроцессний (простий) методи планування, обліку і калькулювання собівартості продукції.
1.3. Особливості розрахунку собівартості продукції нормативним методом
1.3.1. Сутність нормативного методу
Словники визначають термін норматив як певний рівень відповідності необхідному, бажаному чи можливому. В обліку під нормативами розуміють фінансові матеріальні витрати на одиницю продукції.
Норматив встановлюється з заздалегідь визначених витрат робочого часу, матеріалів і машинного часу, які споживаються у виробництві кухонного столу. Нормуються всі елементи витрат, тобто встановлюються нормативи праці, витрати матеріалів і накладних витрат. Нормативні витрати по кожному елементу складаються разом для визначення єдиного нормативу на випуск одиниці продукції.
Виходячи з цього, нормативні витрати відображають заздалегідь обумовлені витрати для досягнення цілей в умовах ефективного виробництва. Ця категорія відрізняється від кошторисних витрат: кошторис відноситься до всієї діяльності, норматив являє собою ту ж інформацію, але на одиницю продукції. Тому норматив відображає очікування, пов'язані з виробництвом одиниці продукції, а кошторис - із загальним обсягом виробництва. [8]
Нормативний метод обліку витрат на виробництво або калькулювання собівартості продукції застосовують, як правило, в галузях обробної промисловості з масовим і серійним виробництвом різноманітної і складної продукції.
Сутність його полягає в наступному: окремі види витрат на виробництво обліковують за поточним нормам, передбаченим нормативними калькуляціями; відокремлено ведуть оперативний облік відхилень фактичних витрат від поточних норм із зазначенням місця виникнення відхилень, причин і винуватців їх утворення; враховують зміни, що вносяться до поточні норми витрат в результаті впровадження організаційно-технічних заходів, і визначають вплив цих змін на собівартість продукції. Фактична собівартість продукції визначається алгебраїчним складанням суми витрат за поточними нормам, величини відхилень від норм і величини змін норм:
Зф = Зн + О + І,
Де: Зф - витрати фактичні;
Зн - витрати нормативні;
О - величина відхилень від норм;
І - величина змін норм.
При цьому фактичну собівартість вироби можна встановити двома способами. Якщо об'єктом обліку виробничих витрат є окремі види продукції, то й відхилення від норм, а також їх зміни можна віднести на ці види продукції прямим шляхом. Фактичну собівартість цих видів продукції визначають способом прямого розрахунку за наведеною формулою.
Якщо суб'єктом рахунки виробничих витрат є групи однорідних видів продукції, то фактичну собівартість кожного виду продукції встановлюють розподілом відхилень від норм та змін норм пропорційно нормативним витратам на виробництво окремих видів продукції.
Застосування нормативного методу обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції потребує розробки нормативних калькуляцій на основі норм основних витрат, діючих на початок місяця, і квартальних кошторисів витрат на обслуговування виробництва та управління. На підприємствах, що відрізняються відносною стабільністю технологічних процесів, норми витрат змінюються рідко, тому планова собівартість мало відрізняється від нормативної. На цих підприємствах замість нормативних калькуляцій можна використовувати планові.
Відхилення фактичних витрат від встановлених норм за окремими витрат визначають методом документування або інвентарним методом.
Поточний облік витрат за нормами і відхилень від них ведуть, як правило, тільки за прямими витратами (сировина і матеріали, заробітна плата). Відхилення по непрямих витрат розподіляють між видами продукції після закінчення місяця. Аналітичний облік витрат на виробництво продукції ведуть у картках або особливого роду оборотних відомостях, що складаються з окремих видів або груп продукції.
1.3.2. Дія системи нормативного обліку витрат
Система нормативного визначення витрат найбільше підходить організації, чия діяльність складається з ряду однакових чи повторюваних операцій. Тому її використання доречно в промислових фірмах, так як операції часто мають циклічний характер. Систему нормативного обліку витрат можна застосувати і до непромисловим видами діяльності, для яких властиві повторювані операції. Набагато важче її використовувати у діяльності, де операції не циклічні, так як не існує бази для спостереження і не можна встановити нормативи. Система нормативного обліку витрат може бути застосована організацією, яка виробляє різноманітні товари і виробничий цикл якої складається з ряду послідовних операцій. Наприклад, якщо на фабриці застосовуються п'ять видів операцій, то на їх основі можна виробляти широкий асортимент різних товарів. Іншими словами, можна зробити багато різноманітних товарів, застосовуючи невелика кількість операцій. Тому нормативні витрати слід застосовувати до повторюваних операціях. Нормативні витрати продукту обчислюються простим додаванням нормативних витрат на всі операції, необхідні для виробництва товару. [7] Наведемо приклад у таблиці 1.1:
Таблиця 1.1 Нормативні витрати операцій, необхідні для виробництва товару

Нормативні витрати, аналізовані по операціях і по продуктах
Центри відповідальності	№ операції	Нормативні витрати на операцію (руб)	Продукція							Загальні нормативні витрати, руб.	Фактичні витрати, грн
			500	501	502	503	504	505	506
А	1	50	*	*		*	*	*	*	300
У	2	60		*		*		*		180
З	3	70	*		*		*			210
D	4	80	*	*	*				*	320
Нормативні витрати на одиницю продукції, грн.			200	190	150	110	120	110	130	1010

Припустимо, що нормативні витрати по чотирьох операціях 50, 60, 70 і 80 руб. відповідно. Нормативна собівартість продукції 500 (200) обчислюється шляхом додавання 50 на операцію 1, 70 і 80 на операції 3 і 4. Нормативні витрати інших продуктів обчислюються подібним способом. Крім того, розраховуються нормативні витрати загального випуску продукції по кожній операції. Наприклад, операція 1 застосовується при виробництві шести видів продукції, що в сумі дає 300 (6 х50); операція 2 використовується при виготовленні трьох товарів, що складає 180 (3 х 60) і т.д.
З таблиці 1.1 видно, що кожний центр відповідальності відповідає за певну операцію. Немає сенсу з точки зору контролю за собівартістю порівнювати фактичні витрати на виробництво продукту 500 з нормативними витратами в 200, так як три різних центру (А, С і D) несуть відповідальність за відхилення. Жоден з центрів не є єдиним відповідачем за відхилення. Ефективний контроль за витратами передбачає передачу інформації про нормативні та фактичних витратах за період менеджеру, який відповідає за операцію. Отже, якщо фактичні витрати центру А порівнюються з нормативними витратами в 300 на випуск шести видів продукції, менеджер цього підрозділу буде відповідати за всю суму відхилень. Зауважте, що термін "відхилення" використовується для позначення різниці між нормативними та фактичними витратами. Ефективний контроль може бути досягнутий лише шляхом порівняння загальних фактичних витрат з нормативними витратами за період по кожному центру відповідальності. Порівняння нормативних і фактичних витрат на одиницю продукції не здатне встановити, на якому етапі виробництва були допущені відхилення. Аналіз відхилень витрат на виробництво одиниці продукції не підходить для ефективного контролю за витратами.
На рис. 1.1 зображена загальна схема дії системи нормативного обліку витрат. Видно, що нормативні витрати на фактично випущений обсяг продукції за певний період розглядаються в кожному центру відповідальності (Центр відповідальності - це підрозділ організації, що керується менеджером, що відповідає за результат робіт) окремо. Фактичні витрати за той же період також записуються на рахунок центру відповідальності. Шляхом порівняння нормативних і фактичних витрат виявляються відхилення. Наприклад якщо фактичні витрати на випуск шести видів продукції, що виробляються в центрі А за період становлять 450, а нормативні витрати 300 (див. таблицю 1.1), то відхилення складе 150 руб.

Рис. 1.1. Схема дії системи нормативного обліку витрат
Дія системи нормативного обліку витрат дає можливість детально проаналізувати відхилення. Наприклад, відхилення для кожного центру відповідальності можна виявити за елементами витрат (матеріали, праця, накладні витрати), а потім кожен елемент витрат проаналізувати з позиції нормативного витрачання ресурсів і нормативних цін на ресурси. Бухгалтер допомагає менеджерам, вказуючи на виникаючі відхилення, а менеджер може прийняти необхідні заходи для виявлення їх причин. Наприклад, бухгалтер міг би визначити причину відхилення по використанню матеріалів як надмірне споживання матеріалу в певній операції, в той час як менеджер підрозділу має дослідити весь процес і виявити реальні причини, що викликали перевитрату. Результатом такого розслідування будуть коригувальні заходи. Якщо виявиться, що причиною відхилення є постійна зміна зовнішнього середовища, то норматив слід переглянути.
Можна посперечатися про те, що немає сенсу порівнювати фактичні витрати з нормативними, тому що таке порівняння можливе тільки після завершення якої-небудь операції. Однак, якщо людина заздалегідь знає, що результати його роботи будуть порівнюватися з нормативами, він буде працювати по іншому, ніж якщо б він знав, що його робота не буде оцінюватися зовсім. Навіть якщо для менеджера не представляється можливим змінити результати роботи після закінчення операції, показник, наскільки добре людина впорався з роботою у минулому, підкаже як працівникові, так і його начальнику шляхи отримання кращих результатів у майбутньому. [7]
1.3.3. Встановлення нормативних витрат
Контроль над витратами найбільш ефективний у момент виникнення цих витрат. Тому нормативи по кількості споживаних матеріалів, праці та послуг слід встановлювати на одиницю продукції, а не заздалегідь визначати загальні нормативні витрати на весь обсяг виробництва. Відхилення повинні показувати причину свого виникнення. Нормативні витрати на виробництво продукції розраховуються шляхом підсумовування нормативних витрат всіх операцій, необхідних для виробництва певного продукту. Якщо знову звернутися до таблиці 1.1, буде видно, що нормативні витрати продукту 500 - 200 руб. Це число виходить шляхом складання нормативних витрат за операціями 1, 3 і 4. Існує 2 підходи, які можна застосувати для розрахунку нормативних витрат. По-перше, для оцінки потреби в праці і матеріалах можна використовувати записи минулих років. По-друге, нормативи можна встановити, грунтуючись на інженерному дослідженні. При інженерному дослідженні на основі специфікації матеріалів, праці і устаткування здійснюється пильне спостереження за ходом кожної операції. Якщо для встановлення нормативів використовуються записи минулих років, існує небезпека, що нормативи будуть відображати минулу неефективність виробництва. Нормативи встановлюються на основі досвіду минулих років за однаковими або подібним операціям. Надмірне споживання праці чи матеріалів варто скоротити, можна також посилити нормативи довільним відсотковим зменшенням необхідної кількості ресурсів. Недоліком цього методу є те, що на відміну від інженерного дослідження він не шукає найкращу комбінацію ресурсів, виробничих методів і якості продукту.

2. ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА «ДИРЕКЦІЯ З ОБСЛУГОВУВАННЯ ПАСАЖИРІВ» - Калінінградська залізниця - ФІЛІЇ ВАТ «Російські залізниці»
2.1. Коротка характеристика діяльності підприємства
Підприємство «Дирекція з обслуговування пасажирів» - Калінінградської залізниці - філії ВАТ «Російські залізниці» зареєстровано відповідно до постанови Уряду Російської Федерації № 585 від 18 вересня 2003 року.
Встановлений капітал 203000 рублів. Місце знаходження: м. Калінінград, вул. Київська, 3.
Досліджуване підприємство має два види діяльності: експлуатаційна і підсобна.
Експлуатаційна діяльність - забезпечення, організація перевезень пасажирів та ділової ремонт вагонів. Доходом з основної діяльності є право з експлуатації, одержуване централізовано від управління залізниці.
До підсобної діяльності відноситься база обслуговування пасажирів, зарядка вогнегасників, реалізація товарно-матеріальних цінностей були у вжитку і непридатних для експлуатації в пасажирських вагонах та інших цехах депо, реалізація зайвих і невикористовуваних товарно - матеріальних цінностей за договірними цінами та інше. За підсобної діяльності виручка від реалізації робіт, послуг визначається по моменту вступу оплати.
Організаційна структура ДОП представляє собою ієрархічну схему. Організаційна структура в цілому відповідає масштабам і специфіці діяльності підприємства, орієнтована на ринкові умови. Дотримується поділ між різними службовцями таких функцій, як:
- Безпосередній доступ до активів підприємства
- Дозвіл на здійснення операцій з активами
- Безпосереднє здійснення господарських операцій
- Відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку.
Застосовуваний на підприємстві стиль роботи керівництва не відповідає бажаному, є слабким місцем в системі внутрішнього контролю. Система внутрішнього контролю включає в себе:
- Систему бухгалтерського обліку
- Контрольну середу
- Окремі засоби контролю
Під контрольної середовищем розуміють обізнаність і практичні дії керівництва економічного суб'єкта, спрямовані на встановлення і підтримання системи внутрішнього контролю.
Кадрова політика ДОП спрямована на створення постійних кваліфікованих кадрів. При наймі на роботу визначають випробувальний термін - 3 місяці. При невідповідності працівника займаній посаді, порушення трудової дисципліни, керівництво вживає відповідних заходів, аж до звільнення.
На підприємстві щорічно проводиться інвентаризація залишків матеріальних цінностей. Недостача списується на фінансовий результат, або утримується із заробітної плати матеріально-відповідальної особи.
Щорічно, перед складанням річної звітності, проводиться інвентаризація основних засобів.
З працівниками підприємство в особі директора уклало двосторонній «договір про матеріальну відповідальність». У разі заподіяння шкоди винна сторона зобов'язана відшкодувати його вартість.
Аналіз господарської діяльності організації складається з управлінського аналізу та фінансового аналізу.
До управлінського аналізу можна віднести внутрішньогосподарський виробничий аналіз та внутрішньогосподарський фінансовий аналіз, які полягають у дослідженні наступних аспектів діяльності організацій:
- Обгрунтованість і реалізація бізнес-планів;
- Маркетинг;
- Ефективність діяльності організації;
- Умови виробництва;
- Використання виробничих ресурсів;
- Виробництво продукції;
- Економічна ефективність виробництва і реалізації прибутку.
До фінансового аналізу належать внутрішньогосподарський фінансовий аналіз і зовнішній фінансовий аналіз, які полягають у дослідженні наступних аспектів діяльності організацій:
- Абсолютні показники по прибутку;
- Рентабельність виробництва і реалізації;
- Ліквідність, платоспроможність і фінансова стійкість;
- Використання власного капіталу;
- Ефективність використання позикових коштів.
Вищевказаний перелік не є вичерпним при проведенні організацією аналізу фінансово-господарської діяльності.
Необхідно мати на увазі, що на фінансові показники організації впливають не тільки технічні, організаційні і природні умови самого процесу виробництва, але і ті соціальні умови виробничого колективу, фінансово-економічні умови організації, так як від ступеня цих умов залежить ступінь використання виробничих ресурсів, засобів і предметів праці, тобто фондовіддача, матеріаломісткість продукції, продуктивність праці.
Реалізація завдань організації здійснюється за допомогою спільної діяльності людей. Щоб вона досягла своєї мети, її потрібно координувати, направляти в потрібну сторону, забезпечувати необхідний рівень взаємодії між учасниками.
Так, жодне завдання не буде виконане з належною якістю і мінімальними витратами, якщо працівники-керівники та виконавці-не будуть у цьому зацікавлені. Від сюди випливає найважливіша функція менеджменту - мотиваційна. Вона полягає у визначенні потреб людей, виборі найбільш відповідного і дієвого в даній ситуації способу їх задоволення з тим, щоб забезпечити їх максимальну активність у процесі досягнення цілей, що стоять перед організацією.
Результати діяльності організації та її співробітників необхідно час від часу перевіряти, оцінювати й коригувати. Це становить зміст контрольної функції менеджменту, якої у «Дирекції з обслуговування пасажирів» приділяється велика увага.
Організаційна структура управління ДОП визначається призначенням підприємства, його місцем розташування, специфікою роботи та іншими факторами. Вона є відображенням повноважень і обов'язків, покладених на кожного працівника. Обов'язки керівника «Дирекції з обслуговування пасажирів» виконує начальник ДОП як вищий менеджер. У його підпорядкуванні знаходяться основні виробничі структури, як видно на рис 2.1

Начальник ДОП

Заступник начальника - головний інженер

Головний бухгалтер

Відділ головного механіка

Матеріально-технічна група

Бухгалтерія

Планово - економічний відділ

Технічний відділ

Відділ техніки безпеки

Рис. 2.1 Організаційна структура управління ДОП
Ця структура дозволяє швидко і оперативно приймати рішення і забезпечувати їх виконання, не вдаючись до системи стимулів. Разом з тим ця структура має ряд мінусів: недостатня компетентність окремих керівників, келійності при ухваленні рішення, кастовий підбір кадрів. У практиці нинішнього російського менеджменту це найчастіше виражається в надзвичайній сімейності як виробництва, так і державного будівництва.
Серед методів, що застосовуються в менеджменті, розрізняють масу вузьконаправлених: методи постановки цілей, прийняття рішень, прогнозу, планування і т.д. У місці з тим і досить загальні, пов'язані з ведучою функцією менеджменту, управління. Функції управління реалізуються за допомогою певних методів: організаційних, адміністративних, економічних і соціально-психологічних.
В умовах необхідності оперативно вирішувати найрізноманітніші проблеми «Дирекції з обслуговування пасажирів», адміністративні методи, що сковують ініціативу виконавців, перестали відповідати реальним потребам управління. Потрібні методи, що дозволяють рядовим працівникам на основі матеріальної зацікавленості самим проявляти ініціативу і відповідати за результати прийнятих ними рішень. І такі методи, які отримали назву економічних, почали впроваджуватися в 2001 році в ДОП. На відміну від адміністративних, економічні методи передбачають не пряме, а непрямий вплив на об'єкт управління. Безпосереднім виконавцем встановлюються тільки мети, обмеження та загальна лінія поведінки, в рамках яких вони самі шукають оптимальні способи рішення проблем. Своєчасне та якісне виконання завдань винагороджується різного роду грошовими виплатами, які є не тільки заслуженими, а заробленими, наприклад, за рахунок економії або додаткового прибутку, отриманої внаслідок прояву особистої ініціативи. Оскільки розмір виплат безпосередньо залежить від досягнутого результату, працівник безпосередньо економічно зацікавлений в його поліпшенні.
2.2. Економічні показники
Доходами підприємства є: комісійний збір, що отримується від продажу квитків пасажирам, доходи від тимчасового зберігання багажу, від реалізації газет, журналів, канцелярських товарів, платний туалетів, реалізації постільних речей та кондитерських виробів, доходи від продажу колишніх у вживанні і неходових товарно-матеріальних цінностей за договірними цінами, реалізація металобрухту, перевезення кореспонденції, здачі майна в оренду: кімнати відпочинку, послуги носія.
Доходи від послуг, що надаються пасажирам на вокзалі, доходи від підсобно - допоміжної діяльності вокзалу ст. Пасажирська, доходи від послуг, що надаються пасажирам в поїздах за 2002 рік можна проаналізувати до 2001 року.
Таблиця 2.1 Доходи від послуг, що надаються пасажирам на вокзалі

Найменування	2001р.	2002р.	до 2001р
Камера зберігання	186,3	272,6	146%
Багажне відділення	194,1	518,5	276%
Послуги носія	11,2	25,7	22,9%
Кімната відпочинку	219,7	396,7	181%
У т.ч. проживання	261,7	401,9	185%
Довідкове бюро	11,9	51,3	431%
Сервіс центр		315,6
Комісійний збір за все:	2531	3368	133%
У т.ч. міжнародні каси	366,7	287,9	79%
Усього:	3154,2	4948,4	157%

Таблиця 2.2 Доходи від підсобно допоміжній діяльності вокзалу

Найменування	2001р.	2002р.	до 2001р.
Кіоск газетний		1372
Кіоск книжковий		451,7
Платний туалет		122,1
Дохід від оренди	751	414	55%
Усього:	751	2359,8

Таблиця 2.3 Доходи від послуг, що надаються пасажирам в поїздах

Найменування	2001р.	2002р.	до 2001р.
Реалізація постільних приладдя	6315,7	9110,1	144%
реалізація кондитерських виробів	2671,2	5298,3	198%
У тому числі реалізація пива		1309,1
Комісійний збір	11,6	16,5	142%
Реалізація пакетів	1101,3	1391,0	126%
Реалізація книг	27,7	306,5	1106%
Реалізація одноразового посуду	11,1	54,4	490%
Усього:	10138,6	16176,8	160%

Фінансові результати діяльності підприємства характеризується сумою отриманого прибутку і рівнем рентабельності. Прибуток підприємства отримують головним чином від реалізації продукції, а також від інших видів діяльності.
Прибуток - частина чистого доходу, який безпосередньо отримують суб'єкти господарювання після реалізації продукції. Тільки після продажу продукції чистий дохід приймає форму прибутку. Кількісно вона являє собою різницю між чистим виторгом (після сплати податку на додану вартість, акцизного податку й інших відрахувань з виторгу в бюджетні і позабюджетні фонди) і повною собівартістю реалізованої продукції. Виходить, чим більше підприємство реалізує рентабельної продукції, тим більше одержить прибутку, тим краще його фінансовий стан.
Обсяг реалізації й розмір прибутку, рівень рентабельності залежать від виробничої, постачальницької, маркетингової та фінансової діяльності підприємства, інакше кажучи, ці показники характеризують усі сторони господарювання.
Розрахунок прибутку за дирекції досліджуваного підприємства в 2002 році показаний в табл.
Таблиця 2.4 Фінансовий результат за «Дирекції обслуговування пасажирів»

Найменування	Сума
доходи	142147
витрати	128240
прибуток	13907
в тому числі:
доходи від перевезення пасажирів	126130
витрати від перевезення пасажирів	112772
прибуток від перевезення пасажирів	13358
доходи від підсобно-допоміжної діяльності	16017
витрати від підсобно-допоміжної діяльності	15646
прибуток від підсобно-допоміжної діяльності	549
Інші операційні доходи	4277
в тому числі:
продаж основних засобів, продукції, товарів	2678
надання майна в оренду	1518
сума стягнута з винних осіб за викрадені ТМЦ	81
інші операційні витрати	13992
в тому числі:
продаж основних засобів, продукції, товарів	1989
надання майна в оренду	1085
податки і збори	10849
в тому числі:
податок на майно	8402
податок на утримання ЖКГ		2057
податок на освітні потреби		377
цільовий збір на утримання правоохоронних органів		13
витрати, пов'язані з оплатою послуг, що надаються
кредитними організаціями		69
Результат (збиток)		- 9715
Інші внереалізованних доходи		149
в тому числі:
незатребувана депонована зарплата		8
прийняття до обліку майна, що опинилося в надлишку
за результатами інвентаризації		117
доходи від списання основних засобів		24
Інші внереалізованних витрати		4214
в тому числі:
збитки минулих років, виявлені у звітному році		7
збитки від списання основних засобів		4207
Результат (збиток)		- 4065
Прибуток звітного періоду		127

Аналіз експлуатаційних витрат за 2002 рік до відповідного періоду минулого року
Експлуатаційні витрати за 2002рік збільшились на 39458 тис. руб. або 158% і склали 107404 тис. руб.
За елементами витрат:
По фонду оплати праці - 9013 тис. руб. або 141%
• індексація заробітної плату - 4888 УРАХУВАННЯМ або 122%
• збільшення доплат за роз'їзний характер робіт - 758 УРАХУВАННЯМ
• доплати за понаднормовий час - 365,1 т. р.
• за рахунок зниження кількості годин у режимі неповного робочого часу на 79586,5 годину., (Умовне вивільнення: 99 р. - 51чел., 00г. - 12 чол.), Що збільшило фонд оплати не 603 УРАХУВАННЯМ
• за рахунок збільшення штату провідників - 25 чол. - 617 т. р..
• оплати годин за не надані відгули за роботу в літній період 2001р. - 124 УРАХУВАННЯМ
• оплати за тарифом та премій за рахунок недосодержкі штату провідників на виконуваний обсяг робіт - 897 УРАХУВАННЯМ
• виплат одноразових премій - 186 УРАХУВАННЯМ
• виплат провідникам приміських поїздів за продаж квитків 15 УРАХУВАННЯМ
• виплат за навчальні відпустки - 57 т. р.
• виплат за договорами порядку - 374,9 т. р., у т. ч. за атестацію робочих місць, згідно титульного списку - 173 УРАХУВАННЯМ
• компенсації за невикористану відпустку - 128 УРАХУВАННЯМ
через зростання фонду оплати праці
За матеріалами - 5057 УРАХУВАННЯМ або 179%
• за рахунок зростання цін по деповскому ремонту вагонів - 339 УРАХУВАННЯМ
• за рахунок збільшення обсягу робіт з капітального ремонту, згідно титульного списку - 997 УРАХУВАННЯМ
• за рахунок збільшення обсягу робіт за програмою ТО - 3 - 100 ваг. (Звіт 01г. - 234 ваг., Звіт 02г. - 334 ваг.) - 184 УРАХУВАННЯМ
• заміна форменого обмундирування для працівників резерву провідників - 345 УРАХУВАННЯМ
• утримання та експлуатація обладнання - 291 УРАХУВАННЯМ
• витрати на оновлення постільних речей та інвентарю в пасажирських поїздах - 1141 УРАХУВАННЯМ
• витрати на технічне обслуговування за програмою ТО - 1, ТО - 2 - 1026 т.р., за рахунок зростання цін
• знос малоцінних предметів - 147 т.р., в т.ч. по вокзалу придбання меблів для кімнати відпочинку, кімнатних рослин, касетонів, касових апаратів і пр.
• витрати на охорону праці - 85 т. р.
• за рахунок зростання обсягу пасажирських перевезень на 23%, збільшили витрати на обслуговування в пасажирських поїздах - 123 УРАХУВАННЯМ
• витрати на поточний ремонт та утримання північного і південного вокзалів - 379 УРАХУВАННЯМ
По паливу - 406 УРАХУВАННЯМ або 151%
• за рахунок зростання обсягу перевезень на 23% збільшилася кількість споживаного вугілля на пасажирські вагони і зростання цін на 21%
• збільшення кількості вугілля на 172 тонни.
(Витрата вугілля: звіт 01г. - 1598 тонн за ціною 970 руб., Звіт 02г. - 1770 тонн за ціною 446 руб.) - 198 тис. руб.
• кількість споживання бензину збільшилося на 4 тонни, зростання цін склало 169%
• (витрата бензину: звіт 01г. - 31 тонна за ціною 4352 руб., Звіт 02г. - 35 тонн за ціною 7343 руб.) - 122 тис. руб.
• збільшення витрат на мастильні матеріали, палива використовується для приготування чаю, у зв'язку із зростанням обсягу перевезення і зростання цін - 86 тис.руб.
• За амортизації - 22819 УРАХУВАННЯМ або 260% за рахунок переоцінки основних фондів та нарахування амортизації на вагони - ресторани-1360 УРАХУВАННЯМ
По електроенергії - 110 тис. руб. або 111% за рахунок зростання цін. (Звіт 01г. - Середня ціна 0,47 коп. За 1квт.ч., звіт 02г. Відповідно 0,44 коп.)
Інші матеріальні витрати - економія 160т.р. або 98%
Інші - економія 1152 т.р., у співставних умовах без резерву але річну винагороду (5209 УРАХУВАННЯМ в 01г.) Є перевитрата 4057 т.р., за рахунок нарахування податку на користувачів автодоріг - 3196 т.р., витрат на підготовку кадрів - 213 т.р., поточний ремонт вокзалів - 561 т.р., витрати на інкасацію - 87т.р. (З відрахувань ЕСН -4851 тис. руб. Або 140%)
Основні засоби досліджуваного підприємства оцінюються в обліку за їх первісною вартістю на дату придбання у розмірі встановленому "Положенням про бухгалтерський облік та відповідальності». На балансі досліджуваного підприємства на 31 грудня 2002 року значилося основних засобів на суму 525848 тис. крб. При централізованому способі придбання основних коштів через рахунки внутрішніх розрахунків підприємства витрати по капітальних вкладеннях об'єктів основних засобів і суми податку на додану вартість для відшкодування з бюджету. Знос нараховується відповідно до встановлених норм протягом нормативного терміну служби об'єктів основних засобів. При перекладі об'єктів, які належать до основних засобів, на консервацію відрахування амортизації припиняється при поставки об'єктів основних засобів у запас, нарахування амортизації триває.
На досліджуваному підприємстві основні фонди постійно піддаються технічному обслуговуванню за програмою ТО - 3, деповскому ремонту, в умовах депо, капітального ремонту в умовах депо та в умовах заводу - ремонт пасажирських вагонів. Аналіз собівартості ремонтів в порівнянні з 2001 р. за елементами витрат показує збільшення витрат в 2002 році.
Таблиця 2.5 Ремонт вагонів в депо.

Відремонтовано вагонів	143	130	Собівартість			Результат
Елементи витрат	фактичні витрати			уд. вага		уд. вага
	2001	2002	2001		2002
	т.руб.	т.руб.	т.руб.		т.руб.
Фонд оплати	1353	1475	9462	41%	11346	38%	1000	120%
	516	579	3608	16%	4454	15%	845	123%
Матеріали	1370	1709	9580	41%	13146	44%	3566	137%
Паливо	6	6	42	0%	46	0%	4	110%
Електроенергія	72	74	503	2%	569	2%	66	113%
Інші	516	599	3608	16%	4608	15%	845	123%
Всього	3317	3863	23196	100%	29715	100%	6366	128%

Таблиця 2.6 Капітальний ремонт пасажирських вагонів.

Відремонтовано вагонів	42	44	Собівартість			Результат
Елементи витрат	фактичні витрати			уд. вага		уд. вага
	2001	2002	2001		2002
	т.руб.	т.руб.	т.руб.		т.руб.

Фонд оплати	891	1203	21214	41%	27341	46%	6127	129%
Матеріали	936	900	22286	43%	20455	34%	-1831	92%
Паливо	5	6	119	0%	236	0%	17	115%
Електроенергія	19	28	452	1%	636	1%	184	141%
Інші	343	480	8167	16%	10909	18%	2629	132%
Усього:	2194	2617	52238	100%	59477	100%	7126	114%

У той же час з наведених даних видно, що всі показники на досліджуваному підприємстві виконані. До звіту минулого року спостерігається зростання за всіма показниками, за винятком деповського ремонту пасажирських вагонів.
Облік надходження матеріальних цінностей здійснюється за обліковими цінами з відокремленим відображенням витрат з придбання на рахунку «відхилення у вартості матеріалів за фактичною собівартістю придбання». Списання матеріальних цінностей на витрати проводиться за обліковими цінами з доведенням їх до фактичної собівартості шляхом розподілу і списання відхилення або середньозваженими цінами. При порівняльному аналізі товарно-матеріальних цінностей на досліджуваному підприємстві, спостерігається збільшення їх вартості щодо 01.01.2001 р. до 01.01.2002 р.

Таблиця 2.7 Товарно-матеріальні цінності (тис. крб.)

Усього:	6182	13642
в т.ч. матеріали	5445	1714
з них: паливо	320	797
витрати обігу	151	196
(Комбінат харчування)
готова продукція і товари для перепродажу	519	1570
витрати майбутніх періодів	67	162

У колах рівномірного включення майбутніх витрат у витрати виробництва дирекція створює такі резерви майбутніх витрат і платежів:
- На капітальний ремонт основних засобів
- На виплату винагороди за підсумками роботи за рік
- На оплату відпустки персоналу.
У підприємства виникають взаємини з персоналом, який виконує виробничі завдання, та іншими фізичними особами, іменовані - контингентом.
Таблиця 2.8 Аналіз контингенту та фонду оплати праці

Найменування	од. ізм.	2001 р звіт.	2002 план	2002 звіт	% До плану	% До звіту
Усього:
Контингент	чол.	1284		1317		33 чол
Фонд оплати	т.руб.	21199,9		35718,1		168%
Середня зарплата	руб.	1375,9		2260,1		164%
среднем.з \ п без винагороди	руб.	1375,9		2023,9		147%
в т.ч. провідники
контингент	чол.	568	590	593	3	25
фонд оплати	т.руб.	8857,2	14880,0	15617,4	105%	176%
середньому. зарплата	руб.	1299,5	2101,7	2194,7	104%	169%
среднем.з \ п без винагороди	руб.	2056,8				158%

За звітний період контингент по дирекції збільшився на 33 чол, або на 2,6% до аналогічного періоду минулого року за рахунок приєднання комбінату харчування (157 чол. - 9 міс. 01г.), І винятки цеху руху ст. К-д (30чел.).
За перевезень контингент зріс на 41 чол., В т.ч. по провідниках на 25 чол, у зв'язку зі збільшенням обсягу перевезень і призначенням приміського поїзда на Совєтськ. Збільшення контингенту без провідників на 16 осіб, пов'язане з укомплектуванням цеху екіпіровки - 11 чол, і цеху БОЗ - 5 чол, тому що в 2001 р. штат не був укомплектований.
Середньомісячна зарплата по ДОП склала 2260,1 руб., Без річного винагороди 2023,9 руб. Зростання до аналогічного періоду склав 64% або 884,2 руб., Без рік. винагороди - 2023,9 руб., відповідно - 47% або 648 руб.
Середньомісячна зарплата за 2002 рік по експлуатації склала 2369, 8., Що вище звіту 01г. на 59% або 877,7 руб., без рік. Винагороди - 2102,9 руб. відповідно - 41% або 610,8 руб. за рахунок індексації мінімальної тарифної ставки ОЕТС зростання склало 22% або 112 руб. до аналогічного періоду минулого року.
Таблиця 2.9 Аналіз понаднормових годин за ДОП за 2002 рік

№	цех	2001		2002		+ Збільшення -Зменшення
		рік	Грудень	рік	Грудень	рік	Грудень
1.	Резерв провідників	5869	5869	95986	9142	+90117	+3273
2.	ПТО			523	19	+523	+19
3.	Електроцех			951	-	+951
4.	Екіпірування			392	-	+392
5.	БОЗ			1543	-	1593
6.	РХЦ			564	-	+564
7.	Вокзал			565	-	+565
	Разом:	5869	5869	100524	9161	+94655	3192

Понаднормові години роботи з ДОП за 2002 рік склав 100524 годину., В тому числі по резерву провідників - 95986 год., По ПТО - 523 год., По електроцеху - 951 год., По цеху екіпіровки - 392 год., За БОЗ - 1543 год., по РХЦ - 564 год., по вокзалу - 565 год.
За грудень 2002р.: За резерву провідників - 9142 год., По ПТО - 198 год.
За резерву провідників понаднормові години роботи допущені у зв'язку з укомплектованістю штату провідників на виконуваний обсяг перевезень. За рік «вагон - км» зросли (за рахунок збільшення схем. Потягів) в порівнянні з минулим роком на 23%, за грудень - 13%. Недосодержка провідників за рік склала 81 чол., В грудні - 45 чол.
Понаднормова робота по інших цехах була допущена в період червень - серпень і викликана також недосодержкой штату на виконуваний обсяг робіт.
За ПТО понаднормові години роботи були допущені в грудні місяці оглядачі - ремонтниками внаслідок графікових переробки - за технічне обслуговування поїзда № 420/419 московського формування (прибуття в 21.39, відправлення 2.00).
2.3. Аналіз фінансового стану підприємства.
Інформація про недоліки в роботі підприємства може безпосередньо бути присутніми в бухгалтерській звітності в явному або завуальованому вигляді. Перший випадок має місце, коли в звітності є «хворі» статті, які можна підрозділити на дві групи:
- Свідчать про вкрай незадовільну роботу підприємства в звітному періоді в результаті цього поганому фінансовому становищі.
- Що свідчать про певні недоліки у роботі підприємства.
Причини виникнення сум за цими статтями можуть бути різними. Проте якщо спостерігається їх зростання в динаміці, це свідчить про серйозні недоліки в організації обліку та внутрішнього контролю на підприємстві.
Таблиця 2.10 Виявлення «хворих» статей балансу.

Статті	2001	2002	% Зміни
Непокриті збитки минулих років (88)	7589	7589	0
Непокриті збитки звітного року	-	-	-
Кредити і позики, не погашені в строк	-	-	-
Кредиторська заборгованість прострочена	-	-	-
Векселі видані прострочені	-	-	-

Аналіз «хворих» статей показав, що велику вагу в їх структурі мають «непокриті збитки минулих років». У цілому можна сказати, що стан підприємства задовільний, оскільки спостерігається мала кількість «хворих» статей.
2.3.1. Аналіз майнового стану підприємства.
Стійкість фінансового положення підприємства в значній мірі залежить від доцільності і правильності вкладення фінансових ресурсів в активи. Активи динамічні за своєю природою. У процесі функціонування підприємства і величини активів, і їх структура зазнає постійних змін. Висновки про які мали місце якісні зміни в майновому положенні підприємства, їх прогресивності роблять на підставі ряду критеріїв. Як формальні критерії виступають показники динаміки і структури господарських засобів: частка матеріальних активів у загальній сумі позаоборотних засобів, частка бистрореалізуемих активів, коефіцієнт придатності основних засобів, характеристика вікового складу тощо
Таблиця 2.11 Аналіз майнового положення.

Найменування показника	Формула Розрахунку	2001	2002
Сума господарських ср-в що знаходяться в розпорядженні підприємства	Підсумок балансу-нетто	617941	619445
Частка ОС в активах	Вартість / Підсумок балансу-нетто	564088 = 0,91 617941	525848 = 0,85 619445
Коеф. Зносу ОС	Знос ОС / Порівнюючи. ст-ть ОС	579291 = 0,51 1113379	605384 = 0,54 1131232
Коеф. Оновлення ОС	ПС надійшли за період ОС / ПС ОС на кінець періоду	0,22	0,11
Коеф. Вибуття ОС	ПС вибулих за період ОС / ПС ОЗ на початок періоду	0,003	0,045

Сума господарських коштів знаходяться в розпорядженні підприємства в порівнянні з 2001 р. збільшилася на 1504 т. р., що свідчить про нарощування майнового потенціалу «Дирекція з обслуговування пасажирів». Частка активної частини ОС в 2002 р. знизився на 0,06%. На тлі цього коеф. Оновлення в 2002 р. зменшився в 2 рази, а коеф. Вибуття збільшився на 0,042%. Це говорить про те, що стан підприємства змінилося не в кращий бік, хоча і незначно, але в той же час у нього з'явилося більше зведених коштів для придбання нових основних засобів.
2.3.2. Оцінка ліквідності платоспроможності.
Ліквідність господарського суб'єкта - це здатність його швидко погашати свою заборгованість. Вона визначається співвідношенням величини заборгованості і ліквідних засобів, тобто коштів, які можуть бути використані для погашення боргів (готівкові гроші, депозити, цінні папери, реалізовані елементи оборотних коштів тощо) по суті, ліквідність господарюючого суб'єкта означає ліквідності його балансу. Ліквідність балансу виражається в ступені покриття зобов'язань господарюючого суб'єкта його активами, термін перетворення яких в гроші відповідає терміну погашення зобов'язань. Ліквідність означає безумовну платоспроможність і передбачає постійне рівність активами зобов'язаннями як по загальній сумі, так і за термінами наступу.
Платоспроможність означає наявність в організації грошових коштів та їх еквівалентність, достатніх для розрахунків за кредиторською заборгованістю, що вимагає негайного погашення. Таким чином, основними ознаками платоспроможності є:
- Наявність в достатньому обсязі коштів на розрахунковому рахунку.
- Відсутність простроченої кредиторської заборгованості.
Таблиця 2.12 Оцінка ліквідності та платоспроможності.

Найменування показників	Форма розрахунку	2001	2002
Величина власних оборотних коштів	Оборотні активи - короткострокові пасиви	53765-20754 = 33011	93470-25937 = 67533
Маневреність власних оборотних коштів	Грошові кошти / функціонуючий капітал	295/33011 = 0,009	934/67533 = 0,014
Переходи. Поточної ліквідності	Оборотні активи / короткострокові пасиви	53765/20754 = 2,59	93470/25937 = 3,60
Переходи. Швидкої ліквідності	Обор. активи за мінусом запасів / короткострокові пасиви	(53765-6152) / 20 754 = 2,29	(93470-13642) / 25937 = 3,08
Переходи. Абсолютної ліквідності	Грошові кошти / короткострокові пасиви	295/20754 = 0,014	934/25937 = 0,036
Частка оборотних коштів	Оборотні активи / всього госп. ср-в (нетто)	53765 / 617941 = 0,09	93470 / 619445 = 0,15
Частка власних об. ср-в загальна їх сума	Собств. Про. Ср-ва / оборотні активи	33011 / 53765 = 0,61	67533 / 93470 = 0,12
Частка запасів в обор. СР	Запаси / оборотні активи	6152 / 55765 = 0,11	13642 / 93470 = 0,15
Частка власних оборотних коштів покритті запасів	Власні оборотні ср-ва / запаси	33011/6152 = 5,37	67533 / 13642 = 4,95
Переходи. Покриття запасів	«Нормальні» джерела покриття / запаси	35256 / 6152 = 5,73	69102 / 13642 = 5,07

Зростання показника «величини власних оборотних коштів» розглядається як позитивна тенденція в діяльності ДОП, в той же час спостерігається і підвищення маневреності цього показника. З таблиці можна побачити, що стосовно ліквідності становище підприємства хороше, оскільки коефіцієнт поточної ліквідності і коефіцієнт швидкої ліквідності, відповідно 3,60 і 3,08 вище 1. Незначне зростання коефіцієнта абсолютної ліквідності розглядаємо як позитивну тенденцію.
Однак зниження коефіцієнта покриття запасів говорить про погіршення стану підприємства.
2.3.3. Оцінка фінансової стійкості.
Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства - стабільність її діяльності у своїй довгостроковій перспективі. Вона пов'язана із загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем її залежності від зовнішніх кредитів і інвесторів, умовами на яких залучені й обслуговуються зовнішні джерела коштів.
Кількісно фінансова стійкість може оцінюватися двояко:
По-перше, з позиції структури джерел коштів, по-друге, з позиції витрат, пов'язаних з обслуговуванням зовнішніх джерел. Відповідно виділяють дві групи показників, звані умовно коефіцієнтами покриття і капіталізації.
У нашому аналізі важлива друга.
Коефіцієнт концентрації власного оборотного капіталу показує, яка частка власників підприємства в загальній сумі коштів, вкладених у підприємство. Чим вище значення цього показника, тим більш фінансово стійко і незалежно підприємство. Показник має маленьку величину і збільшується, це говорить про те, що власний капітал досить повно використовувався, а значить організація достатньо фінансово стійка.
Коефіцієнт фінансової залежності - це зворотний показник до коефіцієнта концентрації власного капіталу. Зменшення його говорить про те, що зменшилася частка позикових коштів у фінансуванні комерційної діяльності підприємства.
За коефіцієнтом маневреності власного капіталу можна судити, яка його частина використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні кошти, а яка капіталізована. Зростання цього показника до 2002 року до 0,11 показує, що 11% складають власні оборотні кошти в загальній частці капіталу.
Коефіцієнт структури довгострокових вкладень показує, яка частина необоротних активів профінансована за рахунок довгострокових позикових коштів.

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів характеризує частку довгострокових кредитів і позик, залучених для фінансування діяльності підприємства поряд з власними коштами, в загальному капіталі підприємства, під яким розуміється загальна величина довгострокових джерел коштів.
Відсутність величини цього показника в 2002 році означає, Що підприємство не залежить від зовнішніх інвесторів.
Коефіцієнт позикового капіталу дозволяє встановити частку довгострокових пасивів у загальній сумі позикових коштів.
Коефіцієнт співвідношення власних коштів і позикових дає загальну оцінку фінансової стійкості підприємства. Збільшення показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від позикового капіталу, тобто про деяке зменшення фінансової стійкості.
Таблиця 2.13 Розрахунок фінансової стійкості ДОП

Найменування показника	Формула розрахунку	2001	2002
Коефіцієнт концентрації власного капіталу	Собств. Кап. / Всього хоз.ср. (Нетто)	597187 / 617941 = 0,97	593508 / 619445 = 0,97
Переходи. Фінансової залежності	Всього хоз.ср. (Нетто) / власної. Кап.	617941 / 597187 = 1,04	619445 / 593508 = 1,03
Переходи. Маневреності власної. Кап.	Собств. Обор. Ср-ва / собств.кап	33011 / 597187 = 0,06	67533 / 593508 = 0,11
Коефф.концентр.заемного кап.	Заемн.кап. / Всього хоз.ср. (Нетто)	20754 / 617941 = 0,03	25937 / 619445 = 0,04
Коеф.структури долгоср.вложеній	Довгостроково. Пасиви / внеоборотн.пассіви	0	0
Коеф.долгосрочного прівлечен.заемних ср-в	Долгосрочн.пассіви / довгострокові пасиви + собств.кап.	0	0
Коеф.структури позикового кап.	Довгострокові пасиви / позиковий кап.	0	0
Коеф.соотношенія собств.заемних коштів	Заемн.кап. / Собств.кап.	20754 / 597187 = 0,03	25937 / 593508 = 0,04

З розрахунків можна зробити ряд висновків:
- По-перше, ДОП не є фінансово залежною від зовнішніх кредиторів і інвесторів, оскільки коефіцієнти відповідають за стан позикових коштів рівні 0.
- По-друге, коефіцієнт концентрації власного капіталу до кінця досліджуваного періоду склав 97%, а, як відомо, чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансово стійке, стабільно, і незалежно від зовнішніх кредиторів підприємство.
2.3.4. Оцінка ділової активності.
Ділова активність проявляється в динамічності розвитку підприємства, досягнення нею цілей, що відображає натуральні і вартісні показники, ефективному використанні економічного потенціалу, розширенні ринків збуту своєї продукції.
Оборотність - один з найважливіших показників ділової активності. Він показує як швидко той чи інший вид оборотних коштів проходить повний оборот, тобто з речової форми перетікає в грошову і знову в речову. Чим менше оборотність, тим краще працює організація.
Фондовіддача - це показник, який показує скільки виручки припадає на 1 рубль фондів, теж зростає, тобто основні фонди задіюються понад повно.
Коефіцієнт погашення дебіторської заборгованості підвищився.
Операційний цикл характеризує час, протягом якого фінансові ресурси омертвлені в запасах і дебіторській заборгованості. Наше підприємство має стабільний розмір операційного циклу 43 дні.
Фінансовий цикл виріс в порівнянні з 2001 року на 24 дні, тобто це говорить про загальне погіршення обігу готівки.
Таблиця 2.14 Розрахунок показників ділової активності.

Найменування показників	Форма Розрахунку	2001	2002
Виручка від реалізації, т.руб.	-	125776	14147
Чистий прибуток, т.руб.	Прибуток - податки -	+ 160	-7
Фондовіддача руб / руб.	Виручка від реалізації / середня вартість ОЗ	125776 / 564088 = 0,22	142147 / 525848 = 0,27
Оборотність СР у розрахунках (У оборотах)	Виручка від реалізац. / Порівн. дебіторська заборгованість	12776 / 675 = 186,3	142147/1180 = 120,5
Оборотність СР у розрахунку (у днях)	360 / пок 4	360 / 186,3 = 1,9	360 / 120,5 = 3,0
Оборачів.запасов (в оборотах)	Себестоим-ть реалізації / середні запаси	13301 / 6349 = 17,8 (Стор.210 +220)	121774 / 13788 = 8,83
Оборач. Запасів (у днях)	360 / пок.8	360 / 17,8 = 20,2	360 / 8,83 = 40,8
Оборотність кредиторської заборгованості (у днях)	Середня кредит-я заборгованість * 360 днів / с-с реалізації	2245 * 360 / 113301 = 7,1	1569 * 360 / 121774 = 4,6
Тривалість операціон.цікла, дні	Пок.5 + пок.7	1,9 +20,2 = 22,1	3,0 +40,8 = 43,8
Тривалість фінансового циклу, дні	Пок.9-пок.8	22,1-7,1 = 15,0	43,8-4,6 = 39,2
Коефіцієнт погашаемости дебіторської заборгованості	Ср.дебіторск. заборгова. / виручка від реалізації	675/125776 = 0,005	1180 / 142147 = 0,008
Оборотність власного кап.	Виручка від реалізації / ср.велічіна собствен.капіт.	125776 / 597187 = 0,21	142147 / 593508 = 0,24
Оборотність власного кап.	Виручка від реалізації / ср.велічіна власного кап.	125776 / 597189 = 0,21	142147/593508 = 0,24
Оборотність сукупного капіталу	Виручка від реалізації / підсумок середнього балансу-нетто	125776/617941 = 0,20	142147/619445 = 0,23

Як видно із підсумкової таблиці розрахунку ділової активності можна помітити, що підприємство намагається підвищити свою ділову активність.
2.3.5. Оцінка рентабельності і прибутковості.
Рентабельність продукції - показник, що характеризує відношення прибутку до виручки від реалізації, тому можна зробити висновок, що зростання виручки пропорційне зростанню прибутку.
Також йде справа і з рентабельністю основної діяльності, яка є відношенням прибутку до витрат на збут та виробництво продукції.
Рентабельність сукупного капіталу характеризує відношення чистого прибутку до загальної величини майна організації. Оскільки цей показник знизився, то можна зробити висновок, що чистий прибуток по відношенню до майна збільшується, тобто майно працює менш ефективно від року в рік.
Рентабельність власного капіталу - це відношення чистого прибутку до середньої величини власного капіталу. І оскільки цей показник знижується, то можна зробити висновок, що підприємство працює не цілком успішно.
Період окупності - зворотний коефіцієнту власного капіталу, вказує на кількість років, протягом яких повністю окупляться вкладення в цю організацію.
Таблиця 2.15 Розрахунок рентабельності.

Найменування показника	Формула розрахунку	2001	2002
Чистий прибуток, тис. грн.	Балансовий прибуток - платежі до бюджету	+160	-7
Рентабельність продукції	Прибуток від реалізації / виручка від реаліз.	10310 / 125776 = 8,2	13907 / 142147 = 9,8
Рентабельність основної діяльності	Прибуток від реалізації / витрати на виробництво і збут продукції	10310 / (113301 +2165) = 8,9	13907 / (6466 + 121774) = 5,7
Рентабельність сукупного капіталу	Чистий прибуток / підсумок середнього балансу-нетто	160 / 617941 = 0,02	-7 / 619445 =- 0,001
Рентабельність власного капіталу	Чистий прибуток / порівн. величина власного капіталу	160 / 597 187 * 100% = 0,03	-7 / 593507 * 100% = -0,01
Період окупності власного капіталу	СР величина власного капіталу / чистий прибуток	597187 / 160 = 3732	593507 / -7 = ... не окупається (тому що збиток)

Висновки:
Аналіз та оцінка системи внутрішнього контролю показав, що система внутрішнього контролю ДОП відповідає розмірам і специфіці діяльності цього економічного суб'єкта, функціонує регулярно і ефективно.
Аналіз «хворих» статей показав, що найбільшу вагу в їх структурі мають непокриті збитки минулих років. У цілому можна сказати, що стан підприємства покращився, оскільки спостерігається зменшення кількості «хворих» статей.
Сума господарських коштів, що знаходяться в розпорядженні підприємства в порівнянні з 2001 роком збільшилася на 1504 т. р., що свідчить про нарощування майнового потенціалу ДОП. Частка активної частини основних засобів у 2002 році знизилася на 0,06%. На тлі цього коефіцієнта оновлення в 2002 році зменшився в 2 рази, а коефіцієнт вибуття збільшився на 0,042%. Це говорить про те, що стан підприємства змінилося в кращий бік, у нього з'явилося більше вільних коштів для придбання нових ОС.
Зростання показника «величина власних коштів» розглядається як позитивна тенденція в діяльності ДОП, в той же час спостерігається підвищення маневреності цього показника. З таблиці можна побачити, що стосовно ліквідності становище підприємства хороше, оскільки коефіцієнти, які відповідають за цю категорію стану підприємства, вище 1, помітив зростання показника «коефіцієнта абсолютної ліквідності», проте остаточний висновок наскільки стійка ця тенденція можна зробити через рік (2 роки - занадто мало, для того щоб можна було зробити більш-менш точні висновки). Зниження коефіцієнта покриття запасів говорить про погіршення стану підприємства.
З розрахунків фінансової стійкості можна зробити ряд висновків:
- По - перше, «Дирекція з обслуговування пасажирів» не є фінансово залежною від зовнішніх кредиторів і інвесторів, оскільки коефіцієнти відповідають за стан позикових коштів дорівнюють нулю.
- По - друге, коефіцієнт концентрації власного капіталу до кінця досліджуваного періоду склав 97%, а як відомо, чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансово стійке, стабільно і незалежно від зовнішніх кредиторів підприємство.
З підсумковій таблиці розрахунку ділової активності можна помітити, що підприємство намагається підвищити свою ділову активність.
Рентабельність продукції зросла. Це пов'язано з підвищенням прибутку від реалізації та рентабельність основної діяльності в порівнянні з 2001 роком знизилася в 1,5 рази.

3. ДОЦІЛЬНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ СИСТЕМИ СТАНДАРТ - КОСТ ДЛЯ ЗНИЖЕННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ
3.1. Особливості розглянутого підприємства
Залізничний транспорт - структуроутворюючих галузь російської економіки. У процесі перевезень беруть участь тисячі підприємств. Це вагонні та локомотивні депо, дистанції колії, колійних машинних станцій та рейкозварювальні поїзда, локомотивне-та вагоноремонтні заводи, дорстройтрести, різного роду наукові організації і безліч інших підприємств самих різних галузей. Відповідно до класифікатора галузей народного господарства ці підприємства згруповані за відповідними видами діяльності: основна діяльність залізниць, промисловість, будівництво, сільське господарство, торгівля і громадське харчування, наука і т.д.
Розглянемо особливості обліку на підприємствах основної діяльності залізниць (галузь перебуває в процесі реформування; зміни законодавчої бази та структури управління галуззю, безумовно, вплинуть і на галузеві особливості бухгалтерського обліку).
До підприємств основної діяльності залізниць належать такі підприємства, що входять до складу залізниць: пасажирські станції, вагонні дільниці і пасажирські вагонні депо, вантажні станції і механізовані дистанції вантажно-розвантажувальних робіт, локомотивні депо, вантажні вагонні депо, дистанції колії, колійних машинних станцій та рейкозварювальні поїзда, дистанції цивільних споруд, дистанції водопостачання і водовідведення, дистанції сигналізації та зв'язку, дистанції електрифікації та електропостачання, дирекції з обслуговування пасажирів, відділення залізниць та інші підприємства.
Залежно від особливостей роботи та організаційної структури кожної залізниці ці підприємства можуть мати або не мати статусу юридичної особи, але всі вони входять до складу залізниці або її відділень в якості структурних підрозділів.
Система управління залізничним транспортом нині вже не повністю відповідає існуючим економічним реаліям і знаходиться в процесі реформування. Зокрема (як один із напрямів реформування залізничного транспорту), на залізницях створені або створюються пасажирські компанії (дирекції з обслуговування пасажирів); в подальшому будуть створюватися вантажні компанії.
Транспортна продукція - послуга з перевезення вантажів, пасажирів, пошти і багажу - формується на рівні мережі залізниць в цілому. Кожна залізниця має продукцію у формі закінченої транспортної послуги тільки при здійсненні перевезень у місцевому повідомленні. При перевезеннях у прямому повідомленні кожна залізниця виконує певні технологічні операції, які складаються в закінчену транспортну послугу в цілому по мережі залізниць після того, як вантаж, занурений на дорозі відправлення, які пройшли через транзитні залізниці, буде вивантажений на дорозі призначення або після того , як пасажир, який увійшов у вагон, які пройшли через транзитні залізниці, вийде на дорозі призначення. По суті це означає, що є комерційними організаціями залізні дороги самі по собі, що розглядаються окремо, ізольовано від інших залізниць, не мають закінченої продукції, яку могли б реалізувати. У цьому принципова відмінність залізниць від підприємств інших галузей народного господарства (наприклад, від промислових підприємств).
Будь-яке промислове підприємство має закінчену продукцію, може реалізувати її на внутрішньому або зовнішньому ринку і в зв'язку з цим може існувати автономно і незалежно від інших подібних йому підприємств. Будь-яке інше підприємство, що виготовляє аналогічну продукцію, може розглядатися промисловим підприємством тільки як конкурента. Але саме такий підхід не може бути застосований до здійснює перевезення залізницями.
Пасажир, купуючи квиток від Москви до Владивостока, купує не окремі технологічні операції залізниць відправлення, призначення і транзитних залізниць, через які він буде дотримуватися, а можливість проїхати від Москви до Владивостока. Те ж саме робить, оплачуючи перевезення вантажу, вантажовідправник. Таким чином, купуючи на який-небудь залізниці послугу з перевезення, клієнт оплачує не сукупність технологічних операцій даної залізниці, а роботу всіх залізниць, які забезпечують його проїзд чи перевезення вантажу від станції відправлення до станції призначення.
Лінійні підприємства у складі залізниці, таким чином, теж не мають закінченої продукції. Кожне лінійне підприємство виконує лише певні технологічні операції перевізного процесу. Продукція лінійного підприємства не має форми закінченою транспортної послуги і має лише одне споживач - залізна дорога або її відділення. Інших споживачів продукція лінійних підприємств не має.
Оплатити продукцію лінійного підприємства відділення дороги може тільки після того, як отримає кошти від управління залізниці за роботу, виконану відділенням дороги в цілому, а управління залізниці у свою чергу повинна отримати кошти від залізничного транспорту України.
Сукупність технологічних операцій, виконуваних лінійними підприємствами і (або) відділеннями доріг, оплачується вищестоящою організацією (відділенням або управлінням залізниці) за розрахунковими цінами. Вантажовідправники, вантажоодержувачі і пасажири в свою чергу оплачують послуги з перевезень за регульованими державою цінами (тарифами).
Особливості формування транспортної продукції визначають і специфічний для залізниць механізм формування виручки, дохідних надходжень і доходів від перевезень.
Для підприємств інших галузей народного господарства існує тільки одне поняття - виручка, тобто доходи від звичайних видів діяльності.

Облік витрат, пов'язаних із здійсненням перевізної (експлуатаційної) та підсобно-допоміжної діяльності, здійснюється відповідно до Положення про склад витрат по виробництву і реалізації продукції (робіт, послуг), що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), та про порядок формування фінансових результатів, що враховуються при оподаткуванні прибутку, затвердженим постановою Уряду Російської Федерації від 5.08.92 р. N 552 (з наступними доповненнями та змінами), галузевими особливостями складу витрат, погодженими з Мінфіном Росії та Мінекономіки Росії, положенням по бухгалтерському обліку "Витрати організації" ( ПБО 10/99) і Номенклатурою витрат по основній діяльності залізниць Російської Федерації. Усі витрати підприємств основної діяльності залізниць поділяються на витрати з експлуатаційної та по підсобно-допоміжної діяльності. Відповідно до цього Номенклатура витрат розділена на дві частини: частина А "Експлуатаційна діяльність залізниць" і частина Б "Підсобно-допоміжна діяльність". Далі витрати (як з експлуатаційної, так і по підсобно-допоміжної діяльності) поділяються на витрати, безпосередньо пов'язані з перевізної або підсобно-допоміжної діяльністю (основні витрати), і на витрати, пов'язані з обслуговуванням виробництва і утриманням апарату управління (загальногосподарські витрати).
До основних витрат належать, наприклад, витрати з нарахування амортизації, деповскому та капітального ремонту вантажних вагонів, пасажирських і багажних вагонів, локомотивів, з поточного утримання колії і постійних пристроїв, захисних лісонасаджень і т.д. Як приклад загальногосподарських витрат можна привести витрати на оплату праці працівників апарату управління, витрати на утримання службових легкових автомобілів, що використовуються для обслуговування працівників апарату управління, витрати на оплату праці працівників, зайнятих обслуговуванням і поточним ремонтом будинків, споруд та інвентарю загальногосподарського призначення, витрати по змістом воєнізованої, пожежної та сторожової охорони, амортизацію нематеріальних активів і т.д.
Деякі з основних витрат є специфічними для тих чи інших галузевих господарств (пасажирського, локомотивного, вагонного, вантажної і комерційної роботи, перевезень і т.д.). Наприклад, витрати з деповскому та капітального ремонту вантажних вагонів характерні для підприємств вагонного господарства (вантажних вагонних депо), витрати з ремонту локомотивів - для підприємств локомотивного господарства (локомотивних депо), а відрахування в резерв на капітальний ремонт основних засобів і в резерв на підготовчим ремонтно -колійних робіт у зв'язку з сезонним характером виробництва здійснюють лише підприємства господарства шляху (дистанції колії, колійних машинних станцій та рейкозварювальні поїзда). Такі витрати, специфічні для відповідних галузевих господарств, називаються основними прямими витратами.
Крім основних прямих витрат існують витрати, основні загальні для всіх галузевих господарств (в УКТЗЕД витрат для них збережено традиційну назву "Витрати, основні загальні для всіх галузей господарства залізниць"). Як випливає з назви, зазначені витрати безпосередньо пов'язані з виробничим процесом, але можуть мати місце у всіх галузевих господарствах (тому і називаються основними загальними витратами). У складі таких витрат, зокрема, традиційно враховуються витрати на оплату праці виробничого персоналу за невідпрацьований час, відрахування в державні позабюджетні фонди (крім відповідних витрат, що відносяться до працівників, витрати на оплату праці яких враховуються у складі загальногосподарських витрат) та ін
Загальногосподарські витрати поділяються на загальногосподарські без витрат з утримання апарату управління та витрати на утримання апарату управління. Окремо у складі загальногосподарських витрат виділяються непродуктивні витрати. Непродуктивними є витрати, зумовлені технологічними, організаційними та іншими порушеннями, безгосподарністю або природними властивостями предметів і засобів праці (засобів виробництва). Вони не утворюють нових споживчих вартостей і з точки зору підприємств і суспільства являють собою втрати ресурсів (матеріальних, грошових, трудових і т.д.). Величина непродуктивних витрат характеризує якість роботи підприємств залізничного транспорту.
Непродуктивні витрати враховуються за такими статтями Номенклатури витрат:
513 "Втрати від простоїв з внутрішньовиробничих причин";
514 "Позаплановий ремонт локомотивів";
515 "Ліквідація наслідків аварій та катастроф";
516 "Ліквідація наслідків браку в роботі, викликаного порушенням Правил технічної експлуатації";
517 "Перевантаження вагонів з технічної та комерційної несправності";
518 "Сплата за відсутні і ненормально зношені запасні частини при ремонті рухомого складу";
519 "Нестачі і втрати від псування цінностей";
520 "Інші непродуктивні витрати".
З наведеного переліку видно, що під непродуктивними витратами розуміються такі витрати, які утворюються при виконанні незапланованих, наперед не передбачених дій, що викликають порушення нормального виробничого процесу.
У Номенклатурі витрат для експлуатаційної діяльності наведено вичерпний (закритий) перелік статей основних прямих витрат. Зазначені статті групуються в розрізі підприємств та галузевих господарств за розділами:
I "Пасажирське господарство";
II "Господарство вантажної і комерційної роботи";
III "Господарство перевезень";
IV "Локомотивне господарство";
V "Вагонне господарство";
VI "Господарство шляху";
VII "Господарства цивільних споруд, водопостачання і водовідведення";
VIII "Господарство сигналізації, зв'язку та обчислювальної техніки" (в даний час розділилося на два самостійні господарства);
IX "Господарство електрифікації та електропостачання";
X "Технологічні центри залізниць по обробці перевізних документів (ТехПД) і відбудовні поїзди";
XI "Витрати по обслуговуванню перевезень іноземними залізницями".
Усередині кожного розділу статті витрат групуються за місцями їх виникнення (тобто по підприємствах).
Якщо на залізницях окремі експлуатаційні роботи виконуються не тими підприємствами, в числі основних прямих видатків яких Номенклатурою передбачені відповідні статті обліку витрат за такими роботами, а іншими підприємствами, то для планування та обліку таких витрат цих підприємств застосовуються ті ж статті, що і для планування та обліку аналогічних витрат підприємств, передбачених Номенклатурою.
В окремі розділи виділені витрати, основні загальні для всіх галузевих господарств (розділи XII Номенклатури витрат), і загальногосподарські витрати (розділ XIII).
На відміну від витрат по експлуатаційній діяльності з підсобно-допоміжної діяльності у цій Класифікації витрат наведено лише перелік статей найбільш типових для залізниць основних прямих витрат. Аналітичний облік витрат, за якими в УКТЗЕД не передбачені спеціальні статті, пов'язаних з виконанням робіт, ведеться за вільними статтями Номенклатури витрат.
Як і статті основних прямих витрат по експлуатаційній діяльності, статті основних прямих витрат по підсобно-допоміжної діяльності у цій Класифікації видатків згруповані в розрізі підприємств та галузевих господарств за розділами:
XIV "Господарство вантажної і комерційної роботи";
XV "Локомотивне господарство";
XVI "Пасажирське вагонне і господарства";
XVII "Господарство шляху";
XVIII "Господарство електрифікації та електропостачання";
XIX "Господарство матеріально-технічного постачання";
ХХ "Надання послуг з міжнародних перевезень";
ХХI "Господарства цивільних споруд, водопостачання і водовідведення";
ХХI "Автотранспортне господарство";
ХХII "Господарство робітничого постачання".
Усередині кожного розділу статті витрат згруповані за відповідними місцями їх виникнення (тобто по підприємствах).
Облік витрат, основних загальних для всіх галузевих господарств, і загальногосподарських витрат ведеться за відповідними статтями розділів XII і XIII Номенклатури витрат, якщо інше не передбачено Вказівками до Номенклатури витрат, Методичними вказівками щодо застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку основної діяльності залізниць та галузевими інструкціями з бухгалтерського обліку.
Слід зазначити, що підприємства основної діяльності залізниць не застосовують метод обліку загальногосподарських витрат, при якому вони щомісячно без розподілу між експлуатаційної та підсобно-допоміжної діяльністю списуються в дебет рахунку 46 "Реалізація продукції (робіт, послуг)". Справа в тому, що в основу такого методу покладено розподіл витрат на постійні та змінні. При цьому постійні витрати між об'єктами калькуляції не розподіляються; відповідно собівартість продукції обчислюється тільки в частині змінних витрат і називається "скороченою" (на відміну від "повної" собівартості, що включає всі витрати).
Особливість залізничного транспорту в тому, що виробничий процес, пов'язаний із здійсненням перевезень вантажів, пасажирів, пошти і багажу, є безперервним. У зв'язку з цим, а також з урахуванням специфіки формування транспортної продукції та з метою спрощення обліку витрат незавершене виробництво в частині перевізної (експлуатаційної) діяльності не визначається.
Відповідно до Номенклатури витрат на залізничному транспорті забезпечується роздільний облік витрат на вантажні та пасажирські перевезення з виділенням витрат по перевезеннях пасажирів у приміському сполученні. Організація роздільного обліку витрат на вантажні та пасажирські перевезення здійснюється наступним чином. Всі експлуатаційні витрати підприємств основної діяльності залізниць поділяються на три великі групи:
витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на вантажні перевезення;
витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на пасажирські перевезення;
розподіляються витрати.
Розподіляються витрати відразу на вантажні та пасажирські перевезення не можуть бути віднесені, а повинні бути розподілені між ними. Проте лінійні підприємства і підприємства дорожнього підпорядкування не мають інформаційної бази для розподілу зазначених витрат між видами перевезень. Такий розподіл може бути здійснене тільки на рівні відділення або управління залізниці. Тому в лінійних підприємствах і підприємствах дорожнього підпорядкування поділ видатків між вантажними і пасажирськими перевезеннями здійснюється не повністю, а тільки в частині тих витрат, які можуть бути віднесені на відповідний вид перевезень прямим шляхом (без розподілу).
На рівні відділення або управління залізниці розподіляються витрати розподіляються між вантажними і пасажирськими перевезеннями пропорційно статистичними показниками (локомотиво-кілометрів, поездо-кілометрів, вагоно-кілометрам, електровозів-кілометрів, тонно-кілометрів, поездо-годинах, експлуатаційних витрат з тих чи інших статтях (групами статей) Номенклатури витрат і т.д.). При цьому для кожної статті витрат (або групи статей) підібрані ті чи інші індивідуальні економічно обгрунтовані показники розподілу.
Таким чином, на рівні відділень та управлінь залізниць у зведеній звітності формується повна величина витрат з вантажних перевезень і повна величина витрат з пасажирських перевезень.
З витрат з пасажирських перевезень на рівні відділень та управлінь залізниць виділяються витрати з перевезень пасажирів у приміському сполученні.
В даний час залізні дороги забезпечують також роздільний облік витрат на перевезення експортних вантажів, на перевезення періодичних друкованих видань і книжкової продукції, на міжнародні пасажирські перевезення.
Усі зазначені види роздільного обліку витрат є унікальними, оскільки поєднують бухгалтерський і статистичний облік.
Ввести у відповідності з податковим законодавством і в інших випадках нові види роздільного обліку досить складно, тим більше що залізничний транспорт не є власником перевозяться їм вантажів.
Так як кожне лінійне підприємство не має закінченої продукції, а перевезення формується в цілому по мережі залізниць, забезпечити роздільний облік витрат за видами перевезень, за їхніми перевезених вантажів, на експорт і всередині Росії з віднесенням витрат до тієї чи іншої класифікаційної групи прямим шляхом на підставі первинних документів в більшості випадків неможливо. Найбільш характерний приклад тут - розподіл витрат з утримання та ремонту колії і постійних пристроїв. По залізничній колії проїжджають різні потяги: вантажні і пасажирські, що перевозять різноманітні вантажі як всередині Росії, так і на експорт. Тому пов'язати прямим шляхом витрати по утриманню колії і постійних пристроїв з видами перевезень, диференційованими за родами вантажів, що перевозяться, неможливо. У зв'язку з цим витрати розподіляються калькуляционное, пропорційно статистичними показниками. Одні й ті ж витрати розподіляються кілька разів за різними принципами (так як держава висуває до залізничного транспорту вимоги про ведення відразу декількох видів окремого обліку витрат). Прямим шляхом на відповідні види перевезень належить тільки частина витрат при роздільному обліку витрат на вантажні та пасажирські перевезення.
3.2. Удосконалення системи управління витратами на підприємстві
Прийняття рішення про можливість і необхідність використання нормативного методу обліку витрат має бути засноване на аналізі можливостей організації по підготовці і постійному коригуванню норм і кошторисів витрат. У ДОП передбачено наявність планово-економічного та технічного відділів, що здійснюють формування обгрунтованих норм і нормативів, аналіз відхилень фактичних витрат від нормативних, коригування діючих норм та підготовку пропозицій про усунення непродуктивних витрат і зниження фактичної собівартості продукції. Без цієї умови впровадження нормативного методу обліку реальної користі організації принести не може.
Перевага нормативного методу обліку в його оперативності. Нормативна собівартість продукції обчислюється ще до початку її виробництва. Фактична собівартість - по завершенні виробництва. Можливо два алгоритми розрахунку фактичної собівартості. Перший шлях - вважати фактичну собівартість як нормативну собівартість, скориговану на відхилення від норм і на зміну норм (плюс або мінус). Оскільки відхилення і зміни норм виявляються оперативно протягом місяця, тобто всередині звітного періоду, то в ідеалі фактична собівартість може бути отримана як завгодно швидко після завершення процесу виготовлення продукції. Другий шлях - обчислення фактичної собівартості традиційним методом, а потім виявлення відхилень шляхом порівняння фактичної собівартості з її нормативної (планової) величиною. У цьому випадку розрахунки можуть бути виконані тільки після завершення звітного періоду, тобто оперативний облік витрат підміняється їх подальшим урахуванням, а значить, нормативний метод у такому виконанні втрачає всяке значення.
Крім оперативності отримання даних про величину собівартості використання нормативного методу має на меті оптимізації витрат шляхом їх наближення до нормативних значень. Саме тому в західних системах бухгалтерського та управлінського обліку даний метод отримав назву стандарт-кост. У цьому випадку розроблені норми розглядаються як обов'язкові стандарти для того, щоб привести фактичні витрати у відповідність з нормами шляхом виконання тих чи інших управлінських дій. Ці норми не змінюють протягом всього встановленого періоду, а виключення робляться тільки для серйозних відхилень, що викликаються об'єктивними причинами - зростанням цін у постачальників, коливаннями рівня оплати праці, змінами самих умов виробництва або використовуваних технологічних процесів.
Стандарт-кост - це система оперативного управління ходом процесу виробництва і рівнем виробничих витрат, заснована на постійному контролі значення відхилень фактичних показників від нормативних, аналізу причин виникнення цих відхилень і тенденцій їх зміни в часі, використанні управлінських впливів для мінімізації відхилень або здійснення коригування норм.
Необхідність зміни облікової політики повинна бути викликана серйозними об'єктивними причинами. Наприклад, якщо функціонує в організації система нормативного обліку не дозволяє своєчасно коригувати застосовуються норми і нормативи та облік готової продукції за нормативною собівартості стає неефективним і навіть недостовірним, тоді він замінюється обліком за фактичної собівартості.
При переході від обліку готової продукції за нормативною собівартості до обліку за фактичною собівартістю або навпаки повинна бути здійснена переоцінка залишків готової продукції на 1 січня наступного за звітним року. Для проведення переоцінки видається відповідний наказ (розпорядження) керівника організації, в якому зазначаються строки і порядок проведення переоцінки, склад комісії, додаються дані про нормативну і фактичну собівартість готової продукції і т.п.
У витратах підприємства «Дирекція з обслуговування пасажирів» відзначена негативна сума в підрозділі матеріали таблиці 2.6 (Капітальний ремонт пасажирських вагонів) - для її аналізу можливе застосування нормативного методу, як найбільш відповідного інструменту фінансового аналізу різних варіантів прогнозування подій:
- Від'ємне значення суму є відхиленням від запланованого результату в результаті зміни ціни на матеріали, при цьому традиційні методи оцінки відхилення за ціною матеріалів мало можуть дати нам для оцінки діяльності менеджера, що відповідає за постачання, оскільки вони не можуть визначити, чим викликані зміни цін: ринковими коливаннями або, навпаки, невдалою закупівельної політикою. Розглянемо приклад:
Нормативна вартість одиниці матеріалу була визначена в 6 одиниць. Середня ринкова ціна на момент покупки становила 6,30 одиниці, а покупка була зроблена за ціною 6,25 за одиницю. Всього за період було закуплено 10 000 од. матеріалу.
Відхилення, пораховане традиційним способом, складе - 2500 (10000ед. по 0,25). Це відхилення, проте, складається з від'ємного відхилення за планом в 3000, яке показує, наскільки ринкові ціни відрізняються від очікуваного рівня, і позитивного операційного відхилення по ефективності закупівель у 500. Відхилення за планом вважається таким чином:
= (Очікувані ринкові ціни - ринкова ціна на момент покупки) х кількість купленої сировини = (6 - 6,30) х 10 000 = = - 3 000
Відхилення за планами не можна проконтролювати, зате воно наочно демонструє, наскільки успішно менеджер з постачання прогнозує ціни на сировину і матеріали, допомагаючи йому тим самим поліпшити даний напрямок діяльності. Також це відхилення по планам може надати значну допомогу при відповіді на питання, чи необхідний перегляд планів компанії (наприклад, цін на продукцію або зміна технології) у зв'язку зі зміною ринкових цін.
У деяких ситуаціях покупець може спробувати знизити ціну шляхом покупки такої кількості сировини, яка явно перевищує потреби підприємства, для того щоб уникнути очікуваного підвищення цін. У даному випадку нам слід дещо змінити наш аналіз і розглянути відхилення по ефективності закупівель скоріше з позиції споживання, а не купівлі сировини.
Припустимо, що нормативна ціна сировини - 5 руб. за одиницю. На момент укладання угоди ринкові ціни на цю сировину становлять 6 руб. За аналізований період було куплено 5 000 од. сировини за 6 руб. Ця кількість перевищує виробничі потреби фірми. Воно було куплено, щоб уникнути очікуваного підвищення цін. Звичайно ж матеріали закуповуються в міру виникнення потреби в них. Очікувані і дійсні ринкові ціни в наступному періоді склали 8 і 7,50 відповідно Якщо використовувати підхід, продемонстрований у попередньому прикладі, то виявиться негативне відхилення за планами в 5000 і нульовий відхилення по ефективності закупівель. Ця інформація марна при оцінці діяльності постачальницько відділу, або при визначенні, наскільки правильним було рішення про спекулятивну закупівлю зайвого сировини. У даній ситуації відхилення по ефективності закупівель визначається різницею між ринковою ціною в наступному періоді (7,50), за якою б довелося купувати сировину в майбутньому, і ціною, сплаченої при укладанні угоди (6). Як бачимо, з'являється позитивне відхилення в 7500 (5000 х 1,50).
Для вимірювання прибутковості подібної спекулятивної діяльності необхідно відняти вартість зберігання сировини і вартість іммобілізації оборотних коштів (тобто ті відсотки, які могли бути отримані за 30000, якщо б залишили їх у банку, а не витратили) з відхилення у 7500. Порівнюючи ж прогнозну (8) та дійсну (7,50) ринкові ціни майбутнього періоду можна оцінити, наскільки правильним був прогноз покупця.
Розглянутий вище приклад демонструє, що для цілей контролю і оцінки ефективності діяльності аналіз відхилень повинен бути прив'язаний до конкретних економічних фактами, а також враховувати всі альтернативні можливості використання коштів. Вкрай важливо не обмежувати розрахунок відхилень суворим застосуванням одних і тих самих стандартних формул для всіх ситуацій. Підхід повинен бути гнучким, а його мета - показати, наскільки добре менеджер проявив себе в ситуації, що склалася, а також допомогти уникнути помилок у майбутньому.
Різниця між нормативними та фактичними витратами становить відхилення, які включаються до складу витрат звітного періоду. Таким чином, для цілей бухгалтерського обліку в прикладі 2 повинно бути виявлено негативний відхилення в 5000. Проте з позиції управлінського обліку необхідно виміряти успіх спекулятивної купівлі сировини та виявити позитивне відхилення в 7500. Важливо, щоб відхилення, що розраховуються для бухгалтерської звітності, не замінювали відхилень, що розраховуються для управлінських цілей.
3.3. Рекомендації щодо застосування нормативного методу для капітального ремонту рухомого складу підприємства
Облік відхилень від норм є найбільш складним в організації та веденні нормативного обліку витрат виробництва. Для обліку відхилень на всіх етапах, стадіях і фазах виробництва від моменту виявлення і реєстрації до включення у собівартість калькуляційної одиниці продукції необхідно вирішити ряд методичних та організаційних питань, до яких відносяться: відбір облікових номенклатур (місць, видів, причин відхилення) та їх класифікація; організація первинного обліку (документування) відхилень; поточний облік відхилень; підсумовування відхилень за центрами обліку витрат (групування, перегрупування, склепіння); розрахунок частки відхилень у собівартості калькуляційної одиниці.
За ступенем повноти виконання та оформлення документами відхилення від норм поділяються на документовані і недокументовані.
До документованим відносяться відхилення, виявлені за даними первинної сигнальної документації до початку процесу виробництва або по ходу його здійснення, а також визначаються розрахунковим шляхом (до початку процесу виробництва або відразу ж після закінчення процесу виробництва або звітного періоду). При цьому період, за який виявляються відхилення розрахунковим шляхом, має бути гранично мінімальним (аж до зміни).
До недокументованим відносяться відхилення, що представляють собою різницю між загальною сумою відхилень від норм витрат (яка визначається як різниця між фактичними витратами і витратами за нормами) та документованої їх частиною. Зазвичай вони є результатом неточності розрахунку документованих відхилень, недоліків в організації відпустки і заміни сировини і матеріалів, не заактована і прихованого браку, різного роду приписок, нестач, втрат, псування напівфабрикатів і продукції, застосування неоднакових оцінок у нормативних калькуляціях і поточному бухгалтерському обліку, неточності визначення залишків незавершеного виробництва та його оцінки.
Значний розмір недокументованих відхилень свідчить про наявність недоліків в організації виробництва, а також в обліку відхилень від норм витрат у процесі виробництва.
За своїм змістом відхилення від норм поділяються на три групи: негативні, позитивні й умовні.
Негативні відхилення являють собою перевитрату по собівартості продукції і свідчать про певні порушення в технології, організації та управлінні виробництвом.
Позитивні відхилення є результатом проведення заходів, спрямованих на зниження витрат, досягнення економії за собівартістю продукції.
Умовні відхилення можуть бути негативними і позитивними через відмінності в методиці складання планової і нормативної калькуляції.
Аналітичний облік відхилень від норм ведеться за місцями виникнення, причин і винуватців, за видами продукції, що випускається.
Вибір стратегічної спрямованості зумовлює ставлення підприємства до питань планування витрат і бюджетування.
Слід підкреслити, що питання стратегічної спрямованості (розширювати, підтримувати і використовувати досягнення) не можна розглядати окремо від питань стратегічного позиціонування для досягнення конкурентних переваг. Справа в тому, що зробивши вибір щодо лідерства за витратами, підприємство навряд чи зможе розраховувати практично реалізувати для себе стратегію нарощування, так як для останньої іманентним є безперервне поповнення та оновлення портфеля товарної продукції.
Ідея затратообразующіх факторів полягає в тому, що при аналізі витрат слід піднятися на більш високий рівень причин появи витрат. У цьому випадку існує потенційна можливість, прийнявши правильне стратегічне рішення на верхньому рівні (наприклад, змінивши технологію), "одним махом" позбутися від великої кількості факторів нижнього рівня (виробничих або комерційних носіїв витрат). Ця ідея виглядає дуже привабливою, особливо з точки зору керівництва вищої ланки управління. Варто тільки пам'ятати, що серйозне стратегічне рішення призводить як правило до великого обсягу інвестиційних витрат, і в кожному конкретному випадку це рішення слід ретельно перевіряти та обгрунтовувати, розглядаючи відповідний інвестиційний проект.
Перелік факторів розбивається на дві категорії: структурні і функціональні фактори. З точки зору структурних чинників для підприємств існують, принаймні, п'ять стратегічних напрямів вибору, що пов'язані з економічною основою витрат:
a. масштаб, тобто обсяг інвестицій, які необхідно
зробити у виробництво, дослідження та розробки, маркетингові
ресурси (включаючи просування товару на ринку) для того, щоб
зайнятися випуском даного продукту;
b. ступінь вертикальної інтеграції, яка визначає
діапазон розростання управління підприємством;
с. досвід, який показує, скільки разів компанія успішно виконувала, то, для чого зараз приймається рішення;
d технології, що використовуються на кожній стадії ланцюжка цінностей;
е. складність бізнесу, яка визначається широтою асортименту виробів або послуг, які фірма збирається запропонувати споживачам.
Кожен структурний фактор має на увазі вибір, який підприємство здійснює, створюючи систему управління витратами.
Друга категорія затратообразующіх факторів - це функціональні фактори, тобто такі фактори, що впливають на витрати підприємства, які пов'язані з його здатністю успішно функціонувати. Для всіх функціональних факторів "більше" завжди означає "краще". Зауважимо, що структурні чинники не завжди володіють цією властивістю - збільшення масштабу або діапазону діяльності підприємства не завжди призводить до покращення позиції підприємства відносно витрат.
Перелік функціональних чинників включає в себе наступні основні положення:
a. залученість робочої сили - прийняття працівниками на себе зобов'язань по постійному удосконаленню з точки зору витрат;
b. комплексне управління якістю - переконання, що якість продукції є одним з головних факторів, що забезпечують конкурентну перевагу;
c. раціональне використання потужностей - вибір найкращого варіанту з наявних на підприємстві;
d. ефективність планування підприємства з точки зору внутрішньозаводської логістики;
e. використання зв'язків з постачальниками і замовниками в контексті ланцюжка цінностей і витрат підприємства.
Для прикладу використовуємо розрахунок вартості ремонту одиниці рухомого складу залізниць і проаналізуємо відхилення, що виникають при цьому.
Придатність, а отже, і вартість сучасної нової машини досить значно знижується за рахунок зносу, як тільки машина вводиться в експлуатацію. Через нетривалий термін роботи машина повинна бути виведена з експлуатації для виконання ряду ремонтних операцій, так як вона не володіє достатньою стабільністю в роботі. Після виконання ремонту та заміни зношених конструктивних елементів залишкова вартість машини, природно, підвищується на величину відновлюваної придатності, яку приблизно можна прирівняти до вартості проведеного ремонту разом з вартістю замінених частин. При подальшому використанні машини її придатність знову падає внаслідок зносу, потім періодично зростає в тій мірі, в якій операції ремонту, а також заміни нетривких зношених конструктивних елементів новими відновлюють втрачену працездатність машини. Відповідно до цього змінюється і залишкова вартість машини.
До кінця встановленого терміну служби зберігається тільки деяка залишкова придатність, рівна сумарної вартості недоізношенних конструктивних елементів, які при вибракуванню машини не слід здавати в металобрухт, а використовувати при ремонті інших подібних машин або при здійсненні відновного ремонту й модернізації машин на новий термін служби.
Таким чином, за період нормального використання сучасної машини її залишкова придатність, а отже, і вартість при переході від повної вартості до вартості брухту має безліч поступових (в період роботи) і значних (у період ремонту) змін.
При використанні машин їх початкові параметри не залишаються постійними: знижується економічність, технічна продуктивність, надійність і підвищуються витрати виробництва в розрахунку на одиницю роботи. Машина поступово зношується, що виражається у втраті її споживчої вартості. Чим більше знос машини, тим більше потрібно витрат (запасних частин, ремонтних матеріалів і т. д.) на її приведення у працездатний стан.
Слід зазначити, що знос машини відбувається безперервно протягом усього періоду її існування. Витрати праці і коштів, пов'язані з відновленням порушених в процесі експлуатації машини регулювань, заміною зношених деталей новими і т. д., провадяться періодично по мірі відхилення в технічній системі машини від початкових параметрів. Таким чином, в процесі використання машини вкладаються додаткову працю і матеріальні витрати у вигляді запасних частин, ремонтних матеріалів - тобто мають місце різні виробничі витрати.
Постачальна промисловістю машина являє собою первісний фонд зношування СВП, величина якого у грошовій оцінці дорівнює або менше первісної вартості. У міру використання машини або вузла споживач робить заміну зношених деталей новими або відремонтованими, витрачаючи на це певні кошти. Вся маса запасних частин з урахуванням витрат на їх доставку, монтаж і регулювання, вся сукупність власне ремонтних робіт - додатковий фонд зношування Аїд. Його грошова оцінка дорівнює витратам, пов'язаним з підтриманням машини в працездатному стані протягом періоду експлуатації.
У процесі використання машини зношуються як початковий, так і додатковий фонди, тобто зношується не тільки машина, а й додатково включені в машину під час ремонту деталі, зношується сукупний фонд Аіс: Аіс = СВП + Аїд.
У міру використання машина частково оновлюється, частка початкового фонду зношування поступово зменшується, а додаткового - збільшується. Локомотив поступово трансформується з машини, зробленої на заводі, в машину, оновлену на ремонтному підприємстві. При такій трансформації на створюваний продукт переноситься як первісна вартість, так і вартість часткового відновлення. Якщо визначати сукупний фонд зношування за амортизаційний період машини або за повний ресурс вузла, агрегату, то можна розрахувати середні витрати експлуатації, що припадають на один рік використання машини, на одиницю ресурсу, вузла, агрегату.

Рис. 3.1 Діаграма зміни залишкової вартості машини
Середні витрати експлуатації в розрахунку на один рік або одиницю ресурсу складуть ІСР = Аіс / Т
де Т - термін служби машини в роках або одиницях роботи.
Середні витрати експлуатації розраховуються, виходячи з усіх витрат на амортизацію, експлуатацію, включаючи підтримку в працездатному стані вузла, агрегату, машини за встановлений термін служби.
Після використання машини або вузла протягом часу або відповідної напрацювання за цей термін служби середні витрати експлуатації ІСР (t) = Аісt / T
де t - фактичний термін служби машини.
Дійсні витрати експлуатації у споживача за період t складаються з нарахувань амортизації та витрат, пов'язаних з підтриманням машини в працездатному стані Рекс (t) = Нсаt + Рек (t)
де Рекс (t) - дійсні (фактичні) витрати експлуатації за період t; НСА = Сп / Т = СВП / Т - норма власне амортизації на реновацію в розрахунку на одиницю ресурсу або одиницю напрацювання; Нсаt - нарахована за період t амортизація; Рек ( t) - витрати на підтримку машини, вузла, агрегату в працездатному стані за період t.
Як правило, фактичні витрати на амортизацію і підтримання машини в працездатному стані відрізняються від середньої величини витрат експлуатації. Різниця між витратами експлуатації машини, вузла, агрегату і фактичними витратами експлуатації за певний період t становить економію або додаткові витрати експлуатації: Рекс (t) = ІСР (t) - = Аіс (t / T) - [СВП (t / T) + Рек (t)]
або Рекс (t) = СВП (t / T) + Аїд (t / T) - СВП (t / T) - Рек (t) = Аїд (t / T) - Рек (t).
Величина Рекс (t) являє поправку до норми власне амортизації, що враховує нерівномірний розподіл витрат, пов'язаних з підтриманням у працездатному стані машини, вузла, агрегатів за роками терміну експлуатації. У цьому випадку за період експлуатації знос буде дорівнює сумі зносу, обчисленого за нормами амортизації на реновацію, і зносу, який обліковується величиною Рекс (t). З урахуванням викладеного знос у відсотках до первісної вартості І = {[Нсаt + DРекс (t)] / Сп} 100%, а залишкова вартість машини, вузла, агрегату в рублях Сост = [Сп (100 - І)] / 100.
Таким чином, знаючи верхні межі оцінки вартості машини,) (верхній рівень технічного стану), і встановлену розрахунковим шляхом залишкову вартість машини, визначаємо розмір договірної ціни за капітальний ремонт, необхідний для її підтримки в працездатному стані.
У разі коли порушена циклічність і пропущений який-небудь ремонт, наприклад ремонт КР1, і відразу виконується ремонт КР2, при тому ж характері зниження придатності машини значення залишкової вартості перед КР2 виявиться значно нижче і займе положення точки L на рис. 3.2. І для досягнення верхнього рівня технічного стану необхідно збільшити розмір капітальних вкладень на величину MM '. При проміжних значеннях, наприклад О-КР2 _1, значення надбавки скорочується (див. рис. 3) і досягає мінімального значення при величині пробігу, необхідного для О-КР2 _2. Таким чином, при пробігах більше О-КР2 ₂ необхідна надбавка до вартості капітального ремонту.

Рис. 3.2 Характер зміни витрат на КР машин при порушенні циклічності постановки в ремонт

Визначення договірних цін за капітальний ремонт розглянемо на прикладі тепловоза 2ТЕ10М.
Відповідно до затверджених нормативів термін служби тепловоза 2ТЕ10М становить Т _н = 25 років. З цього можна зробити висновок, що при міжремонтного пробігу в 700 тис. км, або п'ять календарних років, має бути чотири капітальних ремонту. Однак у дійсності магістральні тепловози експлуатуються до Т _ф = 35 років, що відповідає шести капітальних ремонтів (КР1, КР2, 2КР1, 2КР2, 3КР1, 3КР2). З урахуванням цього і проведено розрахунок (рис. 3.3).

Рис. 3.3 Сформована система капітальних ремонтів (КР) тепловозів 2ТЕ10М

Для встановлення закономірності зміни залишкової вартості в залежності від терміну служби скористаємося вихідними вартісними параметрами, що застосовувалися в 1988 р., як найбільш об'єктивно відображають суспільні витрати праці і підтвердженими документами з урахуванням коефіцієнта дефляції, встановленого Міністерством економіки РФ рівним приблизно 20.
Таким чином, встановлена ​​вартість непарного номера КР1 секції тепловоза 2ТЕ10М

З КР1 = 35 400 · 20 = 708 000 руб.;

встановлена ​​вартість парного номера КР2

З КР2 = 38 980 · 20 = 779 600 руб.

Ціна секції нового тепловоза 2ТЕ10М

З п = 208 800 · 20 = 4176000 крб.

Вартість поточних ремонтів за період міжремонтних пробігів (КР-КР) приблизно в 1,5 рази перевищує вартість капітального ремонту:

З тр = 1,5 З кр = 1,5 [(708 000 +779 600) / 2] = 1115700 руб. / секц.

Ліквідаційна вартість З _лик визначається виходячи з здачі в металобрухт чорних і кольорових металів, а також подальшого використання в якості запасних частин і деталей придатних для цих цілей окремих вузлів та елементів після списання. Згідно з розрахунками ВНИИЖТа, для магістральних тепловозів вартість металобрухту становить 7600.20 = 152 000 руб., А вартість запасних частин 6900.20 = 138 000 руб. Разом ліквідаційна вартість магістрального тепловоза (секції) дорівнює 290 000 руб.
Початковий фонд зношування

А ип = З п - З лик,

де З _п - ціна нового локомотива; З _лик - ліквідаційна вартість.
Додатковий фонд зношування

А ід = [(T - t) / M] З кр + (Т / М) З тр,

де Т - повний ресурс, тис. км (років); t - напрацювання до чергового КР, тис. км (років); М - напрацювання між КР (міжремонтний термін), тис. км (років); З _кр, З _тр - відповідно вартості капітального та поточного ремонтів.
Розрахунок проведено на одну секцію тепловоза.
Сукупний фонд зношування

А ис = (4176000 - 290 000) + 2 · 708 000 + 2.779 600 + 5.1 115 700 = 12 439 700 руб.

Середні прямі витрати в розрахунку на 10 ⁶ км пробігу

І ср = А ис / Т = [12 439 700 / (3,5 · 10 6)] 10 6 = 3 554 200 руб.

Норма власне амортизації на 10 ⁶ км пробігу

Н са = (С п - З лик) / Т = [(4176000 - 290 000) / (3,5 · 10 6)] 10 6 = 1 110 285,7 руб.

А. Залишкова вартість після 700 тис. км пробігу (перед КР1):
витрати експлуатації

Р екс = Н са t + З тр = 1 110 285,7 (700 000/10 6) +1 115 700 = 1 892 900 руб.;

середні розрахункові витрати на 700 тис. км пробігу

І ср t = 3 554 200 (700 000/10 6) = 2 487 ​​940 руб.;

різниця між розрахунковими і фактичними витратами експлуатації

DР екс = 2487940 - 1 892 900 = 59 504 руб.;

розмір зносу після 700 тис. км пробігу

І = [(Н са t + DР екс) / З п] 100 = {[(1 110 285,7 (700 000/10 6) + 595 040] / 4176000} 100 = 32,8%;

залишкова вартість перед КР1

З ост = [(100 - І) / 100] З п = [(100 - 32,8) / 100] · 4 176 000 = 2 806 272 руб.

Б. Залишкова вартість після 1400 тис. км пробігу (перед КР2):
витрати експлуатації

Р екс = Н са t + 2С тр + З КР1 = 1 110 285,7 (1 400 000/10 6) + 2 · 1 115 700 + 708 000 = 4 493 800 руб.;

середні розрахункові витрати на 1400 тис. км пробігу

І ср t = 3 554 200 (1 400 000/10 6) = 4 975 880 руб.;

різниця між розрахунковими і фактичними витратами експлуатації

DР екс = 4975880 - 4 493 800 = 482 080 руб.;

розмір зносу після 1400 тис. км пробігу

І = {[(1 110 285,7 (1 400 000/10 6) + 482 080] / 4176000} · 100 = 48,7%;

залишкова вартість перед КР2

З ост = [(100 - 48,7) / 100] 4 176 000 = 2 142 288 руб.

В. Залишкова вартість після 2100 тис. км пробігу (перед 2КР1):
витрати експлуатації

Р екс = Н са t + 3С тр + З КР1 + С КР2 = 1 110 285,7 (2 100 000/10 6) + 3 · 1 115 700 + 708 000 + 779 600 = 7 166 300 руб.;

середні розрахункові витрати на 2100 тис. км пробігу

І ср t = 3 554 200 (2 100 000/10 6) = 7 463 820 руб.;

різниця між розрахунковими і фактичними витратами експлуатації

DР екс = 7463820 - 7 166 300 = 297 520 руб.;

розмір зносу після 2100 тис. км пробігу

І = {[(1 110 285,7 (2 100 000/10 6) + 297 520] / 4176000} · 100 = 62,9%;

залишкова вартість перед 2КР1

З ост = [(100 - 62,9) / 100] · 4 176 000 = 1 549 296 руб.

Г. Залишкова вартість після 2800 тис. км пробігу (перед 2КР2):
витрати експлуатації

Р екс = Н са t + 4С тр + 2С КР1 + С КР2 = 1 110 285,7 (2 800 000/10 6) + 4 · 1115700 + + 2 · 708 000 + 779 600 = 9 767 200 руб.;

середні розрахункові витрати на 2800 тис. км пробігу

І ср t = 3 554 200 (2 800 000/10 6) = 9 951 760 руб.;

різниця між розрахунковими і фактичними витратами експлуатації

DР екс = 9951760 - 9 767 200 = 184 560 руб.;

розмір зносу після 2800 тис. км пробігу

І = {[(1 110 285,7 (2 800 000/10 6) + 184 560] / 4176000} · 100 = 78,8%;

залишкова вартість перед 2КР2

З ост = [(100 - 78,8) / 100] · 4 176 000 = 885 312 руб.

Д. Залишкова вартість після 3500 тис. км пробігу (перед 3КР1):
витрати експлуатації

Р екс = Н са t + 5С тр + 2С КР1 + 2С КР2 = 1 110 285,7 (3 500 000/10 6) + 5 · 1115700 +
+ 2 · 708000 + 2 · 779 600 = 12 439 700 руб.;

середні розрахункові витрати на 3500 тис. км пробігу

І ср t = 3 554 200 (3 500 000/10 6) = 12 439 700 руб.;

різниця між розрахунковими і фактичними витратами експлуатації

DР екс = 12439700 - 12439700 = 0 руб.;

розмір зносу після 3500 тис. км пробігу

І = {[(1 110 285,7 (3 500 000/10 6) + 0] / 4176000} · 100 = 93%;

залишкова вартість перед 3КР1

З ост = [(100 - 93) / 100] · 4 176 000 = 292 320 руб.

Є. Залишкова вартість після 4200 тис. км пробігу (перед 3КР2):
витрати експлуатації

Р екс = Н са t + 6С тр + 3С КР1 + 2С КР2 = 1 110 285,7 (4 200 000/10 6) + 6 · 1115700 +
+ 3 · 708 000 + 2 · 779 600 = 15 040 600 руб.;

середні розрахункові витрати на 4200 тис. км пробігу

І ср t = 3 554 200 (4 200 000/10 6) = 14 927 640 руб.;

різниця між розрахунковими і фактичними витратами експлуатації

DР екс = 14927640 - 15040600 = - 112 960 руб.;

розмір зносу після 4200 тис. км пробігу

І = {[(1 110 285,7 (4 200 000/10 6) + (- 112 960)] / 4176000} · 100 = 108,9%;

залишкова вартість перед 3КР2

З ост = [(100 - 108,9) / 100] · 4176000 = - 371 664 руб.

Рис. 3.4. Діаграма зміни залишкової вартості секції тепловоза 2ТЕ10М в залежності від тривалості експлуатації

Знаючи характер зміни верхнього вартісного рівня секції тепловоза 2ТЕ10М (рис. 3.4) в залежності від тривалості експлуатації, визначаємо розмір договірної ціни за кожен капітальний ремонт (таблиця 3.1).
Таблиця 3.1 Витрати на капітальний ремонт рухомого складу

Пробіг, тис. км	№ КР	Залишкова вартість, грн.		Договірна ціна, крб.
		по верхньому рівню	перед ремонтом
700	КР1	3 600 000	2 806 272	793 728
1400	КР2	3 040 000	2 142 288	897 712
2100	2КР1	2 500 000	1 549 296	950 704
2800	2КР2	1 940 000	885 312	1 054 688
3500	3КР1	1 400 000	292 320	1 107 680
4200	3КР2	840 000	(- 371 664)	1 211 664
4900	Списання	З лик	-	-

За допомогою представленої методики розраховуються об'єктивно необхідні витрати на капітальний ремонт рухомого складу з метою підтримання його в працездатному стані. Таким чином, встановивши характер зміни вартісного рівня одиниці рухомого складу в будь-який момент за термін служби, можна визначити необхідний розмір договірної ціни за кожен капітальний ремонт.
3.4. Шляхи зниження собівартості продукції підприємства
Матеріальні ресурси займають до 26% [33] в структурі витрат на виробництво продукції (за ДОП питома вага витрат на капітальний ремонт складає ~ 2% від загальної суми витрат). Звідси зрозуміло значення економії цих ресурсів, раціонального їх використання.
На перший план тут виступає застосування ресурсозберігаючих технологічних процесів. Немаловажним є підвищення вимогливості і повсюдне застосування вхідного контролю за якістю надходять від постачальників сировини і матеріалів, комплектуючих виробів та напівфабрикатів.

ШЛЯХИ ЗНИЖЕННЯ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ

Застосування вхідного контролю за якістю що надходить від постачальників сировини і матеріалів, комплектуючих виробів та напівфабрикатів

Визначення і дотримання оптимальної величини партії закуповуваних матеріалів, оптимальної величини серії що запускається у виробництво продукції, рішення питання про те, робити самим матеріалів або закуповувати в інших виробників окремі компоненти або комплектуючі вироби

Взаємодія з найбільш вигідними по співвідношенню ціна / якість постачальниками., Перехід на ремонт рухомого складу за технічним станом

Застосування ресурсозберігаючих технологій.

Удосконалення системи нормування та організації праці.

Рис. 3.1 Шляхи зниження виробничих витрат

Для даного підприємства з урахуванням загальної прибутковості і наявністю окремих статей витрат, за якими відбулося збільшення, доцільно розглянути відхилення по змінним витратам:

Рис. 3.5 Аналіз відхилень в системі нормативного обліку змінних витрат
Далі нормативні годинник (нормо-години) застосовуються як міра випуску продукції.
Системи нормативного обліку витрат часто висловлюють випуск продукції в нормо-годинах, а не в натуральних одиницях. Нормо-години випуску (також називають відпрацьовані нормативні годинник, що допускаються нормативні годинник або вироблені годинник) являють собою кількість годин, яке треба витратити, щоб отримати певну кількість продукції. Наприклад, якщо відділ випускає 100 од. певної продукції та допустиме нормативний час на кожну одиницю становить 30 хвилин, випуск за період може бути виражений як 100 од. продукції або 50 нормо-год (100 xl / 2 год) випуску.
Додаткові ресурси підприємство може отримати, використовуючи наступні шляхи зниження собівартості продукції (робіт, послуг) засновані на аналізі деяких відхилень у рамках застосування нормативного методу:
1. При аналізі відхилень за ціною використовуваних матеріалів:
Необхідне підвищення ефективності роботи відділу постачання, так як негативне відхилення говорить про необхідність пошуку більш вигідного постачальника, а позитивне - про погану якість закуповуваних матеріалів, що веде до погіршення якості кінцевого продукту і інших втрат.
Також можливий брак матеріалів у результаті поганого контролю за запасами, що змушує зробити екстрену закупівлю, тобто невиправдано збільшити витрати.
2. При аналізі відхилень по використанню матеріалів:
Необхідність поліпшення контролю за недбалим поводження з матеріалами з боку виробничого персоналу, некваліфікованість або неефективність праці, дрібне злодійство, зміни вимог до якості або зміна технології.
3. При аналізі відхилень по продуктивності праці:
Можливо, необхідно внесення змін у виробничу програму підприємства, так як відхилення можуть виникати з різних причин: використання низькоякісних матеріалів, різні рівні кваліфікації праці, погане утримання устаткування, впровадження нових інструментів або машин і зміни в технології - все це може вплинути на продуктивність праці. Відхилення по продуктивності праці не завжди може контролюватися менеджером, оскільки це може бути, наприклад, з вини невдалого виробничого розкладу, складеного плановим відділом, або з причини зміни нормативів контролю якості. Найбільш відповідною процедурою для виявлення відхилення за продуктивністю праці є картка нормативів трудовитрат для певної операції. Коли операція завершена, записується фактичний час, виявляються відхилення і визначаються їх причини, щоб менеджер був негайно обізнаний про відхилення. Звіт за витратами праці слід готувати для керівництва щодня.

Щоденні звіти про відхилення по продуктивності звичайно виражаються в нормативних і фактичних трудогодин, а не в грошових одиницях.
Узагальнивши аналогічні процеси виникнення відхилень, зведемо їх у таблицю 3.2
Таблиця 3.2 Розрахунок відхилень

Вид відхилення	Формула розрахунку
Праця і матеріали
1 Відхилення по ціні матеріалів	(Нормативна ціна за одиницю матеріалу - фактична ціна) х кількість куплених матеріалів
2 Відхилення по використанню матеріалів	спожите кількість) х нормативна ціна за одиницю матеріалу
3 Загальна відхилення за матеріалами	(Фактичний обсяг виробництва х нормативні матеріальні витрати на одиницю продукції) - фактичні матеріальні витрати
4 Відхилення по ставці заробітної плати	(Нормативна ставка заробітної плати за годину - фактична ставка заробітної плати) х фактична кількість відпрацьованих годин
5 Відхилення по продуктивності праці	(Нормативну кількість трудогодин для фактичного виробництва-фактична Кількість відпрацьованих трудогодин) х нормативна ставка заробітної плати
6 Загальна відхилення по праці	(Фактичний обсяг виробництва х нормативні витрати на одиницю продукції) - фактичні витрати праці
Постійні виробничі накладні витрати
1 Відхилення за витратами на постійні накладні витрати	кошторисні постійні накладні витрати - фактичні постійні накладні витрати
Змінні виробничі накладні витрати
8. Відхилення за витратами на змінні накладні витрати	(Кошторисні змінні накладні витрати для фактичного обсягу виробництва - фактичні змінні накладні витрати
9. Відхилення змінних накладних витрат по ефективності	(Нормативну кількість вкладених годин - фактична кількість вкладених годин) х ставка змінних накладних витрат
10. Загальне відхилення змінних накладних витрат	(Фактичний обсяг виробництва х нормативна ставка змінних накладних витрат на одиницю продукції) - фактичні змінні накладні витрати

Використання вищевказаних відхилень за можливо менший звітний (з урахуванням виробничої програми підприємства і технологічного циклу) період дозволить знизити собівартість продукції підприємства.
Для ДОП [Додаток В] найбільший позитивний відхилення отримано за кількістю вагонів, що пройшли деповський ремонт (+9), при цьому кількість рухомого складу, що пройшов ТО-3 і капітальний ремонт, знизилося (-39 і -5 відповідно) - ці відхилення показують неефективність планування витрат за даними центрами відповідальності, при цьому можливе збільшення витрат у майбутньому - рухомий склад, вчасно не пройшов капітальний ремонт при загальному збільшенні міжремонтного пробігу швидше вийде з експлуатації і зажадає позапланового капітального ремонту, таким чином основними напрямами зниження собівартості капітальних ремонтів є:
- Комплексний підхід до планування витрат, що передбачає розподіл статей видатків відповідно з виявленими відхиленнями
- Планування коригування нормативів матеріальних, фінансових і трудових витрат,
- Планування коригування норм міжремонтного пробігу, з перерозподілом потрібного для проведення різних видів ТО кількості матеріальних засобів.
ВИСНОВОК
У результаті проведеного дослідження розглянуто теоретичні аспекти формування собівартості продукції підприємства «Дирекція з обслуговування пасажирів» - Калінінградської залізниці - філії ВАТ «Російські залізниці», при цьому як один з центрів витрат, які суттєво впливають на загальну собівартість продукції, на практиці виявлені проводяться капітальні ремонти рухомого складу.
Застосування методу "стандарт-кост дозволило розробити ефективну методику зниження витрат, що виникають у процесі реалізації виробничої програми підприємства.
При плануванні капітального ремонту рухомого складу розраховані об'єктивно необхідні витрати на капітальний ремонт з метою підтримання його в працездатному стані, що дозволило, встановивши характер зміни вартісного рівня одиниці рухомого складу в будь-який момент за термін служби визначити необхідний розмір договірної ціни за кожен капітальний ремонт, ефективно і оперативно спланувати розподіл фінансові коштів, витрачених на проведення капітальних ремонтів рухомого складу.
Питання калькулювання виникають на всіх стадіях кругообігу господарських засобів: у процесі заготовляння сировини і матеріалів, виробництва і реалізації продукції. У самому широкому сенсі калькулювання є спосіб систематизації витрат і отримання інформації про собівартість продукту для виявлення резервів підвищення ефективності виробництва і управління цим процесом. Складність питань калькулювання перш за все пов'язана з різноманіттям господарських процесів, які ускладнюються технологічними та організаційними умовами виробництва. Складність калькулювання полягає в тому, що необхідно забезпечити розмежування витрат між закінченими і незакінченими об'єктами, оцінивши шлюб, побічну продукцію та відходи виробництва.
Калькулювання є способом оцінки господарських засобів і одночасно результатом такої оцінки.
Особливу увагу в управлінському обліку заслуговує система нормативного обліку, як найбільш оперативного. Нормативна собівартість продукції обчислюється ще до початку її виробництва. При цьому фактична собівартість може бути розрахована як нормативна собівартість, скоригована на відхилення від норм і на зміну норм (плюс або мінус). Оскільки відхилення і зміни норм виявляються оперативно протягом короткого звітного періоду, то в ідеалі фактична собівартість може бути отримана як завгодно швидко після завершення процесу виготовлення продукції.
Російське положення з бухгалтерського обліку "Витрати" (ПБУ 10/99), яка набула чинності з 1 січня 2000 року, передбачає в якості альтернативного варіанту методику формування собівартості, яка повністю відповідає міжнародній практиці. В даний час робляться спроби ввести жорстку регламентацію складу витрат, формування собівартості, що різко обмежує свободу підприємств у формуванні облікової політики. Необхідно надати підприємствам повну свободу у виборі облікових методів, методик калькулювання собівартості продукції, систем обліку витрат, які б забезпечували як складання бухгалтерської звітності, так і прийняття управлінських рішень. Тільки в цьому випадку можна буде говорити про дійсний реформуванні російського бухгалтерського обліку, про реальний перехід на міжнародні стандарти фінансової звітності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Нормативні акти
1. Закон РФ Податковий кодекс Російської Федерації частина перша від 31 липня 1998 р. N 146-ФЗ і частина друга від 5 серпня 2000 р. N 117-ФЗ
2. Наказ Мінфіну РФ від 9 грудня 1998 р. N 60н "Про затвердження Положення з бухгалтерського обліку" Облікова політика організації "ПБУ 1 / 98" (зі змінами від 30 грудня 1999 р.)
3. Лист МПС РФ, Мінфіну РФ і Мінекономіки РФ від 31 березня 1993 р. "Особливості складу витрат, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг) підприємств експлуатаційної діяльності залізниць Російської Федерації"
Інформаційно-правові системи:
4. «Гарант.ru», свідоцтво про реєстрацію засобу масової інформації Ел. 77-2137 від 3 грудня 1999 року.,, М. Москва, Воробйови гори, буд.1, стор 77
5. «Консультант - Плюс», свідоцтво про реєстрацію засобу масової інформації Ел N 77-6731 від 8.01.2003,, м. Москва, вул. Шверника, буд.4.
Література:
6. Андросов А.М., Вікулова Є.В. Бухгалтерський облік .- М.: Андросов, 2000.-1024 с.
7. Баканов М.І., Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу: Підручник. - 4-е вид., Доп. і перераб. - М.: Фінанси, 1997 .- 460 с.
8. Бочаров В.В. «Фінансовий аналіз»: Навчальний посібник. - СПб: Питер, 2003
9. Бухалков М.І. «Внутріфірмове планування». Підручник - М.: Изд. «Инфра-М», 2001, с. 400.
10. Вісник ВНИИЖТ «Принцип формування договірної ціни за капітальний ремонт рухомого складу», № 5, 2002 р. с. 67
11. Вісник ВНИИЖТ «Застосування принципів продуктивності до обліку й усунення втрат», № 3, 2003 р. с. 72
12. Долгопятов Т.Г. Російські підприємства в перехідній економіці: економічні проблеми і поведінку. - М.: Справа Лтд, 1995.
13. Друрі К. «Облік витрат методом стандарт-костс». - М.; Вид. «Аудит», 1998, с.224
14. Друрі К. «Введення в управлінський і виробничий облік» Навчальний посібник. - М.; Вид. «Аудит», 1998, с.774
15. Карпова Т.П. Основи управлінського обліку: Навчальний посібник. - М.: ИНФРА-М, 1997 .- 392 с.
16. Ковальов В.В. «Фінансовий аналіз» :2-е вид., Перераб. і доп. -М: Фінанси і статистика, 1999.
17. Курс перехідної економіки: Підручник для вузів / Під. ред. Л.І. Абалкіна.-М.: ЗАТ «Финстатинформ», 1997
18. Мінькін Ю.В. «Управлінський облік і системи обліку» М.: Фінанси і статистика, 1995
19. Миколаєва С. А. Особливості обліку витрат в умовах ринку: система "Стандарт - кост". М.: Фінанси і статистика, 1993
20. Рузавін Г.І. Основи ринкової економіки: Навчальний посібник для вузів. -М.: Банки і біржі, ЮНИТИ, 1996
21. Савицька Г.В. «Аналіз господарської діяльності підприємства» - Мінськ.: Вид. «Нове знання», 2000 р, с.672
22. Самойлова Л.Б. «Практикум з економіки та планування виробничої фірми» - Калінінград.: Вид. КДУ, 2002, с.78
23. Селіванов А. І. «Основи старіння машин». М.: Машинобудування, 1971. с. 408
24. Ткач В. І., Ткач М. В. Управлінський облік: міжнародний досвід. М.: Фінанси і статистика, 1994
25. Хорнгрена Е. С., Ван Бреда М. Д. Бухгалтерський облік: управлінський аспект / / пров. з англ. / Под ред. Я. В. Соколова. М.: Фінанси і статистика, 1995
26. Шумпетер І. ​​«Теорія економічного розвитку», - М: Прогрес, 1982 р, с.250
27. Шеремет А.Д. Управлінський облік: Підручник. - М.: Фінанси і статистика, 2000. - 364 с.
28. Шеховцова Л.С. «Стратегічний менеджмент» - Калінінград. : Вид. КДУ, 2001 р., с.121
29. Ульф Е. Ульсон, Р. Ленквіст. Калькуляція продукції і капіталовкладень. пер. DidaktEcon AB, 1993, Uppsala, Sweden.
30. Хабарова Л.І. Облікова політика комерційної фірми. - М.: АТ "Інтелект-Свіс", 1994. - 355 с.
31. «Економіка залізниць», журнал, офіційне видання нормативно-правових актів адміністрації залізничного транспорту України, № 2, 2003 р.
32. «Економіка залізниць», журнал, офіційне видання нормативно-правових актів адміністрації залізничного транспорту України, № 7, 2003 р.
33. «Економіка залізниць», журнал, офіційне видання нормативно-правових актів адміністрації залізничного транспорту України, № 8, 2003 р.
34. «Економіка залізниць», журнал, офіційне видання нормативно-правових актів адміністрації залізничного транспорту України, № 11, 2003 р.
35. Ентоні Р., Рис Дж. Облік: ситуації, приклади. М., 1993

Додаток А
Звітні матеріали підприємства ДОП КЛГ залізниця
АНАЛІЗ
виконання основних показників по вагонному депо ДОП КЛГ ж.д.
за 2002 рік.

№	Найменування	од. ізм.	Звіт 2001р	2001р.		Кпл + Ув -Ум	Котч + Ув -Ум	Прим.
				план	звіт
1	2	3	4	5	6	7	8	9
1	Об'ємні показники	Ваг.	120	129	129		+9
	ДР пас, вагонів-всього
а)	в т.ч. ДОП-з них:		110	124	124	-	+14
	ЦМО	Ваг.	51	60	60	-	+9
	ЦМКбез. кондиціонують.	«	22	14	13	-1	-9
	ЦМК з кондиціонують.	«	26	31	30	-1	+4
	ЦМБ	«	3	3	3	-	-
	МО	«	-	4	6	+2	+6
	СВ	«	3	4	5	+1	+2
	ВР	«	4	7	6	-1	+2
	Інші (ВТ.служ.)	«	1	1	1	-	-
б)	Ж. д. організаціям	«	10	5	5	-	-5
•	КР пас, вагонів-всього	Ваг.	48	43	43		-5
	З них: ЦМО	«	24	26	27	+1	+3
	ЦМК без кондиціонують.	«	7	9	9	-	+2
	ЦМК з кондиціонують.	«	7	5	4	-1	-3
	ЦМБ	«	2	-	-	-	-2
	МО	«	4	-	-	-	-4
	СВ	«	1	2	2	.	+1
	ВР	«	3	1	1	.	-2
	Інші	«
3.	ТО-З	Ваг.	383		344		-39
4.	Впровадження техн.ср-в, предусм. Програмою підвищення Б / Про
	Дефектоскоп «Пеленг»	Шт.		1	1	100%	-
	Сільфон. ущільн. ГТК	ваг		208	216	100%	-
	Дод до повідцем для вимірювання приладів	Комплект		2	2	100%	-
	Подовжньо. повідець тел.	«		28	28	100%	-
	Амортизатор повідця	«		10	10	100%	-
	Опора редукт.ВБА 32 / 2	шт		13	13	100%	-
	Универсальн. аморт.	ком		13	13	100%	.
	Фрикції. клини і натиск ні кільця шпінтонного вузла з комп. мат.ОПМ94	«		105	105	100%
	Вкладиші опорних скользунов	Ваг.		105	105	100%
	Заміна латунних сепараторів підшили.	Ваг.		52	52	100%
	Обладнання металокерамічними втулками	Ваг.		150	150	100%
	Аккум.бат.90КЬ-250р	Бат.		20	4	20%	-
5.	Додаткові роботи
	Повне огляді. колпари / ПМС/ВЧД-2	К.п.	136		175		128,7%
	Ремонт автозчеплення на бік	а / сц.	185		87		47,0%
	Зміцнення дет. ваг.	Ваг.			70
	Фарбування ваг.в зел. колір	ваг			130
	ваг. «Янтар»	«			14
6.	Качесгвен.показателі					•
	Простий при ДР	Сут.		7,0	6,3	90%
	при КР	«		11,8	9,7	82,2%
	при ТО-3	годину		8,7	8,3	95,4%
7.	Фін. показники
	Собівартість при ДР	труб	66,7		101,0		151%
	прикро	«	145,6		191,0		131%
8.	Облікова. контингент по вагонному депо на-1 число місяця	Чол.	131	-	145		+14